План

ст.

Вступ………………………………………………………………………3

1.Роль і значення продуктивних сил у розвитку Карпатського економічного району……………………………………………………..5

2.Передумови розвитку і розміщення продуктивних сил Карпатського економічного району:

2.1.Історичні…………………………………………………………...10

2.2.Природні…………………………………………………………...12

2.3.Демографічні……………………………………………………....13

2.4.Екологічні………………………………………………………….15 3.Особливості розміщення і територіальна структура провідних галузей господарства Карпатського економічного району (промисловість та сільське господарство)…………………………….16

4.Участь Карпатського економічного району у внутрішньодержавному галузевому територіальному поділі праці та економічних зв’язках……………………………………………….......24

5.Проблеми та перспективи розвитку і розміщення продуктивних сил Карпатського економічного району…………………………………...29

Висновки………………………………………………………………...34

Список використаної літератури………………………………............36

Додатки

Вступ

Новий економічний політичний стан, який склався у світі в кінці ХХ століття, вплинув на формування моделі економічного розвитку України. За допомогою недостатньо обґрунтованих рекомендацій щодо побудови суспільства перехідного типу та недосконалих економічних дій і механізмів Україна опинилась в гострому кризовому стані. Неефективна реалізація нової моделі “соціально - спрямованої ринкової економіки” призвела до небаченого у мирний час спаду виробництва, занепаду соціальної сфери – науки, освіти, охорони здоров’я, культури. Широкомасштабний і глибокий розвал економічної, політичної і духовної сфер суспільного життя в Україні призвів її до стану слаборозвинутих держав з українською специфікою. Ця специфіка визначається з одного боку всебічним занепадом системи, а з іншого – наявністю високотехнологічних наукомістких виробництв на рівні передової світової думки, науково технічної бази та світового рівня високотехнічних кадрів.

Недосконалість моделі трансформаційних процесів в Україні і антивідтворювальна спрямованість механізмів і методів їх проведення надали особливо руйнівного характеру у сфері економічної діяльності. Нинішній стан економіки характеризується не лише розбалансованістю між різними галузями народного господарства і низькою ефективністю товаровиробництва але й втратою відтворювальної здатності до саморозвитку. Економіка України недостатньо інтегрується у світову господарську систему на відміну від світової тенденції регіональної і виробничої інтеграції країн і транснаціональних виробничих об’єднань. Таким чином склалася ситуація, при якій втрачена здатність до саморозвитку і до того ж відсутні надійні і високоефективні економічні зв’язки.

Одночасно з реформуванням економіки її пожвавленням повинна проводитись цілеспрямована загальнодержавна і регіональна політика стабілізації соціальної ситуації, розвиток галузей соціальної сфери, підвищення рівня і якості життя переважної більшості населення країни. Це стосується не лише соціально незахищених непрацездатних осіб, але і працюючого населення, рівень заробітної плати якої настільки низький, що не забезпечує нормального відтворювального процесу робочої сили і її розвиток.

Саме ці глобально-економічні питання розглядаються в моїй курсовій роботі на прикладі Карпатського економічного району. Тема роботи є досить актуальною. Щоб розкрити сутність теми курсової роботи, потрібно використати праці таких відомих авторів, як Побурко Я., Данилишина Б., Чернюк Л., Жука М. та інших.

Об’єктом дослідження курсової роботи є розміщення продуктивних сил Карпатського економічного району, до якого входять: Львівська, Закарпатська, Івано-Франківська та Чернівецька області.

Предметом виступає територіальний стан розвитку провідних галузей господарства та сучасна територіальна структура Карпатського економічного району.

При досліджені цього району були використані такі методи , як картографічний, статистичний, графічний, абстрактно-логічний та інші.

Завданням курсової роботи є обґрунтування розміщення продуктивних сил Карпатського економічного району. Також завданням моєї роботи є розкриття даної теми та захист її на належному рівні.

Метою роботи є дослідження відтворювального процесу робочої сили та її розвитку, вивчення територіальних особливостей розміщення продуктивних сил та перспектив вирішення проблеми розвитку продуктивних сил на прикладі Карпатського економічного району.

1. Роль і значення продуктивних сил у розвитку Карпатського економічного району

Карпатський економічний район об`єднує південно-західні області України і межує на півночі з Поліським, на сході – з Подільським економічними районами. На заході й півдні його межі збігаються з державним кордоном України. Цей економічний район включає чотири області: Закарпатську, Івано-Франківську, Львівську і Чернівецьку.

Прикордонне положення, наявність важливих залізничних і безрейкових шляхів сполучення сприяють налагодженню тісних економічних зв’язків зі східними та південними економічними районами України, а також з Молдовою, Румунією, Угорщиною, Словаччиною, Польщею, Білоруссю. Це, у свою чергу, дає змогу розвивати на території району галузі, які б виробляли б експортну продукцію чи забезпечували її транзит.

Зручне економіко-географічне положення істотно впливає на формування галузевої структури господарського комплексу Карпатського економічного району. Він віддалений від металургійних баз, тому тут недоцільно розвивати металомістке машинобудування. Це зумовлено ще й тим, що власних запасів сировини району не має. Проте близькість до європейських країн, прикордонне положення сприятливо впливають на формування кооперативних зв’язків на рівні як підприємств, так і цілих галузей. Особливо це стосується машинобудування, хімічної промисловості. Налагодження тісних стосунків з країнами Західної Європи сприяє досить розвинена мережа транзитних залізничних, автомобільних та трубопровідних зв’язків, які є частиною євразійської транспортної системи і зв’язують промислово розвинені регіони цих частин світу між собою.

Площа Карпатського економічного району займає 56,6 тис. кв. км або 9,4% території України. За адміністративно-територіальним поділом у його складі 58 адміністративних районів, 165 міських населених пунктів та 3596 сіл. Щільність населення висока, але досить нерівномірна – в гірських районах вона зменшується до 38,3 чол. на кв. км. В міських поселеннях проживає 49,9%, що менше ніж в середньому по Україні. Серед міст одне велике – Львів, декілька середніх – Чернівці, Івано-Франківськ, Ужгород, Дрогобич, Мукачево та інші. Карпатський економічний район повністю забезпечений власними ресурсами, існує навіть їх надлишок.

Природні умови району досить різноманітні. Карпатське пасмо гірських хребтів у формі дуги простягається в напрямі з північного заходу на південний схід і проходить через усі області району. Висота гір коливається від 500 до 1500 метрів. Вся територія передгірних і гірських Карпат порізана долинами гірських річок, притоків великих рік – Тиси, Дністра і Прута – належить до лісолучної природної рослинної смуги, але завдяки особливостям геологічної будови, рельєфу, а головне, різниці в висотах над рівнем моря тут спостерігається велика різноманітність ґрунтових і кліматичних умов, клімат – континентальний. Континентальність клімату пом’якшується в результаті дії двох факторів: по – перше, переміщення повітряних мас із заходу, по – друге особливостями рельєфу – висотою над рівнем моря. З цим пов’язана і різниця в сумах опадів і в температурному режимі.

Грунтовий покрив досліджуваного району має всі ознаки лісових ґрунтів, але умова рельєфу і ґрунтоутворюючих порід розмежували ґрунти за їх особливостями на дерново-підзолисті, буроземи і перехідні між ними.

Територію району за кліматом можна поділити на шість ґрунтово - кліматичних полів: Передкарпатське і Закарпатське передгір’я, Закарпатська низовина, гірський лісолучні райони, полонина (субальпійська) та надполонина (альпійська) частина територій.

В Прикарпатті кліматичні умови такі: на півночі панують південно-західні вітри, а на півдні – північно-західні. Ця територія є помірно теплою і надмірно зволоженою. Для Прикарпаття характерні дерново-опідзолені і дерново-підзолисті ґрунти.

Закарпатське передгір’я має висоту від 125 до 300 м над рівнем моря. Переважають північні, північно-східні, східні вітри, що, як правило, збігаються з руслами річкових долин. Ґрунти Закарпаття буроземно-підзолисті, малородючі, водонепроникні.

Закарпатська низина розташована на висотах менше 150 м. Тут поширені дерново-опідзолені, дерново-глейові, торфо-глейові ґрунти.

Гірські лісолучні райони і полонини є в усіх областях регіону. Із збільшенням висоти помітно скорочується тривалість теплого періоду. Цим районам властиві суглинково-щебенисті бурі лісові ґрунти, оторфовані та гірські підзолисті ґрунти.

Основою господарського комплексу Карпатського економічного району є промисловість, сільське господарство, капітальне будівництво, транспорт. Структура господарства регіону індустріально-аграрного, загальний рівень розвитку економіки регіону нижчий від середнього по Україні.

В територіальному поділі праці регіон спеціалізується на виробництві електроенергії, видобутку нафти, природного газу, виробництві будівельних матеріалів, харчових продуктів, лісопереробці і виробництві меблів, фармацевтичній промисловості. Внутрішньо-регіональні особливості досить помітні - разом з спеціальною спеціалізацією регіону всередині нього є і відмінності, викликані як історичними, так і економіко-географічними передумовами – Закарпатська область має дефіцит продовольчих товарів, Івано-Франківська має розвинену хімічну і нафтохімічну промисловість, Львівська – досить розвинена серед областей України, а Закарпатська і Чернівецька за рівнем розвитку народного господарства є найменш розвиненими.

Для більш детального дослідження Карпатського економічного району, особливу увагу потрібно звернути на основні питання щодо розміщення продуктивних сил економічного району.

Економічне зростання та реалізація потенційних мож­ливостей будь-якої господарської системи значною мі­рою залежить від того, наскільки раціонально розміщені її продуктивні сили. Врахування специфіки територі­альної організації продуктивних сил у практиці госпо­дарювання дозволяє досягти значної економії суспільної праці, істотно покращити структурні параметри еконо­міки та її основні макро- і мікроекономічні показники.

Необхідно відзначити принципову відмінність пред­мета і об'єкта вивчення курсу розміщення продукти­вних сил від інших, пов'язаних з ним дисциплін, а та­кож особливості сучасного трактування складу продук­тивних сил регіону та існуючих підходів до їх дослі­дження. Розміщення продуктивних сил як важлива га­лузь економічної науки вивчає специфічні, просторові закономірності організації територіальних господарсь­ких систем з метою їх раціоналізації, підвищення ефек­тивності господарювання та досягнення соціально-економічного прогресу. Отже, предметом науки про розміщення продуктивних сил є виявлення законів, за­кономірностей та визначення принципів і факторів просторової (територіальної) організації продуктивних сил, їхнє сучасне і перспективне розміщення.

Сучасна економічна теорія трактує склад продуктив­них сил на розширеній основі, не обмежуючись лише тими компонентами, що діють у виробничій сфері. Відповідно до такого підходу до складу продуктивних сил відносять: предмети і засоби праці; робочу силу; природоресурсний потенціал; форми і методи організації праці та виробництва; науковий і соціально-культурний потенціал; інформацію. Взаємодія цих ком­понентів зумовлює певний рівень розвитку продуктивних сил та їхні специфічні риси.

Наука про розміщення продуктивних сил всебічно досліджує сучасні тенденції їхнього розвитку на рівні населеного пункту, адміністративного району, області, економічного району та краї­ни в цілому. Проблеми, що вивчає ця наука, виходять на міжрегі­ональний і глобальний рівні, їх комплексний аналіз дає змогу ви­явити структурні диспропорції в розміщенні продуктивних сил та резерви щодо раціонального використання природоресурсного, трудового і виробничого потенціалу, оцінити рівень збалансова­ності територіальної господарської системи за різними критерія­ми. Одержані результати виступають інформаційним підґрунтям наукового обґрунтування основних напрямів державної регіо­нальної економічної політики, а також конкретних заходів щодо структурної трансформації господарських комплексів, збережен­ня навколишнього природного середовища, зростання ефектив­ності господарювання. Тому об'єктом вивчення даної науки ви­ступають усі елементи просторової організації продуктивних сил — природо- і трудоресурсний потенціал, галузеві і міжгалузеві ком­плекси, територіальні форми організації продуктивних сил та си­стеми господарювання, соціальна інфраструктура тощо.

Метою цієї науки є обгрунтування напрямів оптимізації роз­міщення продуктивних сил, підвищення економічної і соціальної ефективності їх функціонування, а також визначення перспектив розвитку. Важливо підкреслити, що ця головна мета досягається на основі таких розробок: наукового обгрунтування стратегії і так­тики розвитку продуктивних сил на перспективу; встановлення економічно доцільного механізму регіональної економічної полі­тики; складання прогнозів територіального розвитку на найбли­жчу та віддалену перспективи; опрацювання нових проектів ре­структуризації територіально-виробничих комплексів; розробки кон­цепцій проектів, програм, рекомендацій, пропозицій, спрямова­них на досягнення збалансованого стану національної економіки, її галузей та територіально-виробничих комплексів, а також на формування ефективного механізму господарювання. Саме цим забезпечується велике прикладне значення наукових розробок з проблем розміщення продуктивних сил .

2. Передумови розвитку і розміщення продуктивних сил Карпатського економічного району:

2.1 Історичні

Район охоплює кілька історико-етнографічних земель - Східну Галичину, Північну Буковину, Закарпаття, частину Західної Волині, що зумовило значне різноманіття історії господарського освоєння його території.

З 40-х років ХII ст. центром галицької землі став Галич, а з 70-х років ХШ ст. - Львів, які разом з Перемишлем (нині на території Польщі) та Звенигородом були найважливішими торговельно-ремісничими та релігійними центрами краю. Тут сформувався головний район постачання солі. Ще з ХІ-ХII ст. солеварні Дрогобиччини забезпечували сіллю населення Наддніпрянщини.

У ХVIII ст. найважливішими торговельно-економічними центрами регіону були Львів та Броди, причому з другої половини століття Львів почав втрачати значення найпершого на користь Бродів, які 1779 р отримали статус вільного міста і стали важливим транзитним пунктом міжнародної торгівлі. Серед промислів зростало значення лісопильного (особливо на Буковині та Закарпатті), паперового, винокурного, сукнового, а з кінця століття - виробництва горілки. Особливе значення мала наявність у Львові монетного двору. На розвитку солеваріння негативно відбилось встановлення австрійським урядом 1784 р. монополії на виробництво солі. Як наслідок, усі приватні солеварні було закрито. Найбільші ярмарки проводились у Бродах, Львові, Чернівцях, Мукачеві та Ужгороді.

У цілому впродовж XIX ст. землі району були відсталою зоною, в якій залишалось сільське та лісове господарство, де в кінці століття було за­йнято 75% населення - екстенсивне тваринництво (передусім вівчарство). Традиційно

розвиненими були солеварне (перші солеварні на парових машинах діяли у Калуші,

Косові та Стебнику) та лісопильне виробництва. Майже вся деревина вивози­лась за межі району, передусім на австрійські та угорські деревообробні заводи. Лісопереробку було представлено невеликою кількістю підпри­ємств сірникової та паперової промисловості, а також Східної Галичини та Північної Буковини, 85% на­селення Закарпаття. На рівнинній частині господар­ському відношенні окраїною Австро-Угорщини. Основою економіки розвивалося екстенсивне зем­леробство (передусім вирощування пшениці), у гірській кількома мебле­вими фабриками (зокрема "Мундус" в Ужгороді) та лісохімічними заво­дами (зокрема у Сваляві). З галузей харчової промисловості найрозвине­нішими були спиртогорілчана, тютюнова та борошномельна.

З середини XIX ст. на території Карпатського району набула розвитку паливна, передусім нафтова промисловість. А на початку XX ст. Бориславський нафтовий басейн за обсягами видобутку нафти посів одне з перших місць в Європі. Проте на місці перероблялась лише третя частина видобутої нафти, решта - на австрійських та угорських підприємствах, а також експортувалась до Німеччини (через низьке мито на ввезення нафти та високе - нафтопродуктів). Як супутня певний розвиток отримала озокеритова промисловість, але до кінця століття вона практично занепала через зменшення попиту та скорочення запасів. Невеликі буровугільні шахти діяли у Золочівському, Снятинському, Коломийському і Жовківському повітах.

Металургія та машинобудування, не отримали значного розвитку через низьку якість залізної руди та неконкурентоспроможність місцевих залізовиробів.

З середини XIX ст. розпочалося будівництво залізниць, зокрема, Пе­ремишль - Львів (1861 р., перша в Україні), Львів - Чернівці, Чоп - Ужгород, Львів - Бухарест, Стрий - Станіслав, Ярослав - Сокаль тощо.

У кінці 40-х - на початку 50-х років XX ст. на території Карпатського району спостерігався значний підйом у розвитку промисловості. Відкри­то потужні Долинське нафтове, Угерське, Більче-Волицьке, Рудківське газові родовища; збудовано нафтопереробний завод у Дрогобичі, магіст­ральний газопровід Дашава — Київ, Добротвірську ДРЕС; розпочато експлуатацію Львівсько-Волинського кам'яновугільного басейну. На цей час припадає виникнення нової для району галузі - машинобудування (Львів, Станіслав, Мукачеве, Дрогобич, Коломия, Чернівці). Подальший розвиток отримали целюлозно-паперова та легка промисловість.

У 50-80-х роках на базі відкритих Роздольського та Яворівського ро­довищ сірки створено гірничохімічні комбінати, збудовано нові підпри­ємства хімічної промисловості (Калуш, Сокаль), Бурштинську ТЕС, ма­гістральний газопровід Уренгой – Помари – Ужгород. На початку 60-х років новим явищем у вітчизняній легкій промисловості стало створення у Львові виробничих об'єднань – фірм: взуттєвого "Прогрес" та шкіряного "Світанок".

2.2 Природні

Карпатський економічний район має вигідне економіко-географічне положення. Він межує з такими країнами Європи як Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією та Молдовою.

Водночас найрозвинутіші в економічному відношенні регіони України (Донбас, Придніпров'я, Столичний, Причорномор'я), Польщі (Краківщина, Верхня Сілезія, Варшава), Словаччини (Братислава) знаходяться на відстані близько 500 км від головного центру району - м.Львова. Це, в свою чергу, вимагає зводити до мінімуму далекі й нераціональні перевезення, розвивати внутрірайонне кооперування.

Досліджуваний район також має сприятливий природно-ресурсний потенціал.

До території Карпатського економічного району входять Передкарпаття, Закарпаття та гірська частина (Українські Карпати), де у Рахівському районі Закарпатської області знаходиться найвища точка України гора Говерла (2061 м).

У районі існують значні запаси водних ресурсів. Найбільш водонос­ними річками є Дністер, Тиса, Прут, Черемош, Буг. Вони використову­ються для роботи ГЕС, судноплавства (Дністер), лісосплаву (Черемош).

Рекреаційні ресурси району представлено мінеральними водами типу "Нафтуся" у Трускавці, сірководневими в Немирові Чернівцях, сульфа­тно-натрієвими в Моршині і Трускавці, типу "Нарзан" в Ужгороді, Шаяні, типу "Боржомі" у Сваляві, Поляні, типу "Єсентуки" в Драгові, Квасах тощо; лікувальними грязями Івано-Франківської і Чернівецької областей; гірськими ландшафтами, гірським повітрям.

Міжрайонне значення мають паливні та нерудні мінеральні ресурси району:

природний газ і нафта Передкарпатського нафтогазоносного басейну (насамперед газові родовища Дашава, Рудки, Битків та нафтові Борислав, Долина); кам'яне вугілля Львівсько-Волинського басейну; ка­лійні солі Передкарпаття (Калуш, Стебник); кухонна сіль (Надвірна, Рахів. Солотвин): сірка Передкарпаття (Роздол, Яворів, Немирів); вапняки (Роздол); каоліни, алуніти (Берегове); мармур (Рахів, Ділове); скляні піски, глина; золото Мужієвського родовища в Закарпатті. Інтегральний ПРП Карпатського району становить майже 10% ПРП України. У компонентній структурі ПРП значним є потенціал водних, лісових і рекреаційних ресурсів; мінерально-сировинними ресурсами добре забезпечено Львівську та Івано-Франківську області. Забезпече­ність у Карпатському районі на душу населення лісовими ресурсами є майже втричі вищою, ніж у середньому в Україні, водними і рекреацій­ними - у півтора рази.

2.3 Демографічні

Демографічна ситуація Карпатського району характеризується вищи­ми порівняно з іншими районами України показниками народжуваності, найнижчою смертністю. Тут низькими є показники природного скоро­чення населення, а для Закарпатської області характерним є його при­ріст. Мобільність населення є низькою, тут його міграційний приріст є найнижчим.(див.табл.2.3.1)

Таблиця 2.3.1

Загальні коефіцієнти народжуваності, смертності та природного приросту населення у 2007 році

( на 1000 наявного населення )

*Статистичний щорічник України за 2007 р., ст. 113

За статевою структурою населення район відноситься до таких, де ча­стка чоловіків найвища (на 1000 жінок припадає 912 чоловіків). Вікова структура населення - одна з найсприятливіших серед районів України. Діти і підлітки становлять 24%, населення працездатного віку - 55%, пенсіонери -21%. При цьому в Закарпатській області це співвідношення таке: 26, 57, 17%. Тобто в районі одна з найнижчих питома вага пенсіо­нерів і значна частка осіб працездатного віку. На 1000 жителів припадає найменше в Україні пенсіонерів (260).

Густота населення є високою приблизно 113 осіб/км² , у тому числі найвищою у Львівській області - 126 осіб/км² . Це пов'язано із позитивними тенденці­ями у природному відтворенні населення, що склались історично, гус­тою мережею населених пунктів.

У районі знаходиться 77 міст, у тому числі чотири з чисельністю жителів понад 100 тис. Особливістю району є те, що він містить одну з найвищих в Україні часток малих міст, при цьому частка міст з чи­сельністю жителів до 20 тис. є найвищою і становить 70%. Найбіль­шими містами району є Львів (795 тис. жителів), Чернівці (260 тис.), Івано-Франківськ (235 тис.), Ужгород (125 тис.), Мукачеве (90 тис.). Співвідношення міського і сільського населення є однаковим. Лише у Львівській області міських жителів більше (61%). У межах району сформувалась Львівська регіональна система міського розселення, ядром якої є Львівська агломерація.

Для сільського розселення рівнинної частини характерним є долино-яружних тип сільських поселень. У Карпатах переважає тип гірсько-долинних сіл, що тягнуться вузькими смугами по долинах річок.

У Карпатському районі зосереджено 13% трудових ресурсів України. В їх структурі значною є частка осіб післяпрацездатного віку (10%). Для району характерною є диференціація рівнів зайнятості населення. Так, у Чернівецькій області - найнижчий рівень зайнятості, у Львівській - най­вищий. У районі існує найвищий в Україні рівень безробіття (12%).

Для території району є характерною диференціація щодо етнічної структури населення. Так, Львівська та Івано-Франківська області є мо­нонаціональними. У них українці становлять більше 90%, росіяни - 4-7%, проживають поляки, білоруси, євреї та представники інших націона­льностей. У Закарпатській області українців - лише 78%, угорців - по­над 12%, значна частка словаків, росіян, румун. В етнічній структур населення Чернівецької області українців - 70%, румунів - понад 10, мол­дован - 9, росіян - майже 7, євреїв - майже 2%.

У районі спостерігаються значні територіальні відмінності у релігій­ній структурі населення. Так, у Львівській та Івано-Франківській облас­тях більше половини віруючого населення є греко-католиками (приблиз­но 55%), третя частина - православні; тут найнижчою в Україні є частка протестантів (до 5%). У Чернівецькій області майже 60% віруючих - православні, третя частина - протестанти. Найбільшою строкатістю від­різняється Закарпатська область. У ній низькою є частка православних (35%), приблизно по 1/5 становлять протестанти (у тому числі реформа­та - 7% віруючих) та греко-католики, дещо підвищеною є частка римо-католиків (до 6%) та найвищою в Україні частка прибічників неохристиянських релігій. У цілому рівень релігійності населення Карпатського району є найвищим в Україні (вдвічі вищим за середній показник).

2.4 Екологічні

Територія Карпатського економічного району постраждала найменше від техногенного впливу людини. Гірський клімат, чистота повітря, своєрідність мікрофлори, рослинного та тваринного світу є надзвичайно сприятливими для розвитку курортного господарства території.

Однак негативним екологічним чинником, який вже відійшов в історію, була нераціонально-спрогнозована, необгрунтована вирубка лісів, що спричинило до зменшення стабільності грунтових покривів, динамічної активності їх верхніх шарів, що негативно відбивається нині – зсуви, селі (грязьові потоки, найчастіше змішані з мокрим снігом) та ін.

Отже, Карпатський економічний район має сприятливі історичні, природні, демографічні передумови розвитку і розміщення продуктивних сил.

3. Особливості розміщення і територіальна структура провідних галузей господарства Карпатського економічного району (промисловість та сільське господарство)

Промисловість

У 2005 р. в Карпатському економічному районі на самостійному балансі перебували 1553 промислових підприємс­тва, з них підприємств машинобудування й металообробки, харчосмакової промисловості - 286, деревообробної - 217, легкої - 166. У промисловості Кар­патського економічного району відбуваються значні структурні зрушення, пов'язані зі змінами й удосконаленням відносин власності на засоби виро­бництва. У приватній власності тепер перебуває 1,4% всіх промислових підприємств. Держава сьогодні володіє лише 12,4% промислових об'єктів. Найпоширеніша форма власності на підприємствах колективна, на котру припадає 84,8% всіх об'єктів, з них 45,8% - акціонерні товариства. Незна­чну кількість підприємств міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав можна пояснити відсутністю необхідних гарантій з боку держави іноземним інвестиціям та недосконалістю державної політики в цьому питанні. Обсяг промислової продукції має тенденцію до значного зросту. ( див. таблицю 3.1 )

Таблиця 3.1

Індекси обсягу промислової продукції з 1995 по 2007 рік в Карпатському економічному районі

( відсотків )

*Статистичний щорічник України за 2007 р., ст. 352

До паливно-енергетичного комплексу Карпатського економічного району належать видобуток, виробництво, транспортування, розподіл і використання палива та виробництво електроенергії (переважно на теп­лових електростанціях). За 2006 р. в районі спожито 4309,4 тис. т вугілля, причому здебільшого у Львівській та Івано-Франківській областях (від­повідно 33,2 і 62,7%), а головними його споживачами є підприємства електроенергетики. Використано 8712,3 млн.м³ природного газу (46,7% господарством Львівщини), 217,3 тис. т топкового мазуту, 463,7 тис. м³ дров.(див. Діаграма 3.2)

*Ковалевський В.В. «Розміщення продуктивних сил» - К.: «Знання», 2004р.,ст.236.

Територіальна структура комплексу представлена Прикарпатським нафтогазоенергетичним комплексом (Бориславський, Долинський, Надвір-нянський нафтопромислові; Стрийський, Івано-Франківський та Закарпатський газопромислові райони; Львівсько-Волинський вугільно-енергетичний район та низка енергетичних центрів).

Традиційними на Прикарпатті є нафтова й газова галузі промис­ловості (20% видобутку в країні). Видобуток цих видів палива в останні роки має тенденцію до зниження, що пояснюється вичерпанням розвіда­них ресурсів.

Нафтопереробка сконцентрована на підприємствах Дрогобича («Галол») і Надвірної, на Львівському нафтомаслозаводі, бориславському «Бориславнафтогаз», виробництво гудрону й бітумних продуктів - на за­воді композиційних матеріалів (Стрийський район), Бориславському ливарно-механічному і «Шляхбудіндустрія» (Городенківський район) за­водах.

Провідною галуззю є електроенергетика. Вона представлена Бурштинською (2,4 млн кВт), Добротвірською (660 тис. кВт), Бориславською, Львівською, Калуською ТЕЦ, Теребле-Ріцькою та Дністровською ГЕС-ГАЕС та іншими менш потужними електростанціями. Теплові електростанції працюють здебільшого на вугіллі Львівсько-Волинського басейну. Торфопідприємства функціонують у Лопатині і Стоянові.

Металургійний комплекс розвинений слабо через відсутність достатньої сировинної бази і представлений виробництвом металевих конструкцій і виробів, монтажно-заготівельний, дослідний, експериментальний заводи (Львів), металевих труб, кранів і засувок , з'єднань до них - ВАТ «Керамічний завод», «Прикарпатарматура» (Львів), «Карпатонафтомаш» (Калуш), «Турбогаз» (Ужгород); арматурні заводи (Івано-Франківськ, Кобилецька Поляна), побутових виробів з металу - завод «Металіст», АТ «Вторколірмегал»(Львів), «Прикарпаття» (Коломия), ВТФ «Бистриця» (Івано-Фран­ківськ), чавунного литва - завод комунального устаткування (Львів) та ливарно-механічний (Борислав), легких металів і напівфабрикатів - ТОВ «Політранс» (Львів).

Машинобудівний комплекс району - це приладобудування, вироб­ництво телевізійної техніки, електроламп, радіоелектронної і медичної апаратури, верстатів з програмним управлінням, металорізальних інстру­ментів. Він зорієнтований на висококваліфіковану робочу силу, наукову інфраструктуру Львова, Івано-Франківська, Чернівців, Ужгорода і розви­вається в умовах високої технічної культури.

У районі відносно високий рівень розвитку транспортного маши­нобудування: виробництво автобусів (ЛАЗ), автомобілів спеціального призначення, мопедів (Львів). Підприємства з ремонту й технічного об­слуговування автотранспорту, виробництва деталей, запчастин та устаткування для ремонту є у Львові (авторемонтний завод, «Автотранс-портзапчастина»), Бориславі (авторемонтний завод), Стрию (завод «Металіст»), Радехові (ЗАТ РМЗ), Чернівцях (ЗАТ «Електро»). Вагоноре­монтний завод працює у Стрию, локомотиворемонтні заводи - у Львові та Івано-Франківську. Новою галуззю є локомотивобудування (Івано-Фра­нківський ЛРЗ). Завод «Точприлад» випускає авіаційне й навігаційне устаткування, а ВАТ «Кварц» - електроустаткування для транспортних засобів.

Інтенсифікація сільського господарства та наявність потужного споживача його продукції як у самому районі, так і за його межами спри­яли швидкому розвитку сільськогосподарського машинобудування (львівські заводи «Львівхімсільмаш», «Львівсільмаш», Слобідський РМЗ Стрийського району). Трактори й культиватори випускає Івано-Франківський «Карпатагромаш», устаткування для навантажувально-розвантажуваль­них робіт (силосування) - дослідний завод (Долинський район), для тваринництва і кормовиробництва - «Коломиясільмаш» (Коломия). Нині галузь опинилася у великій скруті, причини якої криються в економічних негараздах в агропромисловому виробництві й неплатоспроможності бі­льшості споживачів вироблюваної продукції.

Лісова, деревообробна та целюлозно-паперова промисловість району здійснює заготівлю, механічну обробку й хімічну переробку деревини. До її складу входять галузі, котрі відрізняються одна від одної технологією виробництва і призначенням продукції, яка випускається, об’єднані однією сировиною. Лісозаготівля (здебільшого в Закарпатському регіоні) визначає в цілому розвиток лісового комплексу економічного району. Територіальне розміщення механічної обробки деревини збігається із територіальним розміщенням заготівельних баз і враховує таку особливість виробництва, як високі питомі витрати сировини на одиницю продукції і високі обсяги відходів. Великим центром лісової і деревообробної промисловості є Сколе, Радехів, Славське, Самбір, Нестерів, Турка, Тересва; діють лісокомбінати в Ужгороді, Воловці, Міжгір’ї, Перечині, Хотині, Чернівцях, Вигоді, Коломиї, Бродах, Рахові; лісохімкомбінати – в Перечині, Великому Бичкові, Сваляві.

Легка промисловість у районі набула значного розвитку й орієнту­ється як на місцеву, так і на привізну сировину. У її структурі найбільшу частку становить продукція текстильної, швейної та хутрової підгалузей. У структурі територіально-виробничих комплексів району легка промис­ловість, як правило, є допоміжною або обслуговуючою, проте її наявність посилює комплексність розвитку Карпатського економічного району. Характер її територіальної організації визначається споживчим і сировин­ним чинниками з винятково великим впливом забезпеченості виробництва трудовими ресурсами.

У 2005 р. у легкій промисловості району вироблено 7,2 млн м³ тка­нин (з них 79,1% підприємствами Закарпатської області), 1,4 млн шт. трикотажних, 11,6 млн пар панчішно-шкарпеткових виробів та 0,9 млн пар взуття різних фасонів.

У Бориславі, Львові, Долині, Чернівцях виготовляються рослинні волокна, бавовняно-паперові, шерстяні й ворсові, шовкові тканини, в Іршаві - конопляні, джутові й паперові (СП «Сандерс-Іршава ГмбХ»). Тканини для промислового використання, мотузки, вишивка, килимки, доріжки, скатерті, покривала виробляють підприємства ВТФ «Бистриця», «Візерунки Прикарпаття» (Івано-Франківськ), «Гуцульщина» (Косів), «Карпатські візерунки» (Коломия), «Юність» (Львів), ЗАТ «Перо-пухова фабрика», фабрика вторинної сировини та ім. Л.Українки (Львів), ВАТ «Хутро» (Рахівський район).

Харчова промисловість - одна з провідних у районі, орієнтується переважно на переробку місцевої сировини. Розміщення м'ясного виробни­цтва характеризується концентрацією його в промислових вузлах та потужною сировинною базою. У 2006 р. у районі вироблено 28 тис. т мяса. М'ясні консерви й вироби випускають НП «Бистриця» (Івано-Франківськ), м'ясокомбінат у Стрию, м'ясопереробні підприємства у Львові («Прикар­паття»), Самборі («Самбірчанка»), Береговому, Мукачеві, Рахові, Ужгороді, Хусті, Чернівцях, Коломиї, Ходорові, Золочеві, Дрогобичі , Сокалі, Стрию.

Молочна промисловість дає в середньому за рік 51 тис. т продукції незбираного молока, 5,6 тис. т вершкового масла, 5,2 тис. т жирних сирів. Вона об'єднує молочно-консервну, сироробну, маслоробну галузі, вироб­ництво продукції з незбираного молока з тяжінням здебільшого до районів споживання. Найбільші такі підприємства є у Львові (молочні завод і ком­бінат, жировий комбінат), у Дрогобичі, Яворові, Миколаєві, Мукачевому, Ужгороді, Чернівцях, Долині, Івано-Франківську, Городку, Мостиській, Самборі, Слобідці, Львові. Діють завод сухого молока у Бродах, маслоза­води й сирозаводи в Заставній, Радехові, Рахові, Вижниці, Раві-Руській, Золочеві, Сокирянах, Хотині, Виноградові, Тячеві, Городенці, Галичі, Коломиї, Косові, Снятині, Жидачеві, Стрию, Самборі та інших роль у забезпеченні населення та інших галузей харчової промисловості борош­ном і крупами.

Борошномельно-круп'яна промисловість відіграє провідну роль у забезпеченні населення та інших галузей харчової промисловості борошном і крупами. В районі в 2006 р. було вироблено 284 тис. т борошна, випечено 217 тис.т хліба та хлібобулочних виробів. Борошно продукують «Львівелеваторзернопром», «Харчопродукт» (Львів), завод продтоварів (Стрий), комбінати хлібопродуктів (Рогатин, Галич), хлібопродуктові бази (Калуш, Снятин, Снятинський район). Виробниками макаронних виробів є НП «Бистриця» (Івано-Франківськ), макаронні фабрики у Львові та Стрию. З цією галуззю тісно пов'язана хлібопекарська й кондитерська промисловість, розміщення якої відзначається певною рівномірністю орі­єнтації виключно на споживача. Найбільшими підприємствами є «Львівхліб», КФ «Світоч», «Харчопродукт», СП «Коронекс» (Львів), НП «Бистриця», кондитерська фабрика, «Хлібопром» (Івано-Франківськ), хлібзавод, харчосмакова фабрика (Чернівці).

Плодовоовочевоконсервна промисловість зорієнтована на виробницт­во продукції овочівництва і садівництва. Фрукти й овочі сушені, а також консервовані в бляшаних та скляних банках випускають консервні заводи (Берегове, Великий Березний, Виноградів, Тячів, Ужгород, Хуст, Мукаче­ве, Заставна, Дрогобич, Городенка, Броди, Буськ, Кам'янка-Буська, Нестерів, Золочів, Коломия), АТ «Мрія» (Коломия), «Едельвейс» (Тлумач), «Прут» (Коломийський район), овочесушильний завод у Галичі. В 2006 р. було вироблено 75 млн ум. банок консервів, з них 76% - у Львівській обла­сті. Останнім часом обсяги виробництва цієї галузі різко знизилися внаслідок падіння рівня життя населення та його купівельної спроможності), низької рентабельності виробництва та існуючих традицій населення, котрі не сприяють повноцінному розвитку галузі.

Олійно-жирова промисловість представлена жировим комбінатом, ВО «Прикарпаття» (Львів), «Харчопродукт» (Львів), консервний завод (Берегове), харчосмакові фабрики (Калуш, Івано-Фра­нківськ, Самбір, Сокаль), харчовий комбінат (Кельменці); яєчні продукти - птахофабрика в Пустомитах.

Діаграма 3.3

* Приходько С.»Закарпатська область» \\Фондовий ринок,№44,2005р.,ст.17-29

Сільське господарство

Сільське господарство Карпатського економічного району спеціа­лізується на виробництві зерна, цукрових буряків, льону-довгунця, м'ясо-молочному і м'ясо-вовняному тваринництві. В Закарпатті розвине­не виноградарство, в усіх областях - садівництво. У 2006 р. тут вироблено 72,8% сільськогосподарської продукції від обсягів виробництва в 2005 р. Найбільшого спаду зазнала галузь у Чернівецькій області, де обсяги ви­робництва порівняно з базовими скоротилися майже вдвічі. Найменше кризові явища торкнулися сільськогосподарського виробництва на Закар­патті. Тут обсяги його скоротилися на 25% проти 2005р. Всього в 2005 р. в районі вироблено сільськогосподарської продукції на суму 2974 млн. грн. у цінах 2004р.

Під зерновими зайнято 679 тис. га ( найбільше у Львівській області - 325 тис.га, найменше в Закарпатській - 68 тис. га). Площі посівів зерно­вих дещо зросли. Валовий збір зерна в 2006 р. становив 1366 тис.т, у тому числі у Львівській - 573, Чернівецькій - 336, Івано-Франківській - 267, Закарпатській - 190 тис. т. Серед зернових найбільше значення мають ози­ма пшениця, ячмінь, кукурудза, вирощують також жито, овес, гречку, із зернобобових - сою, горох, вику та ін.

Під технічні культури відведено 95 тис. га (найбільше у Львівській області - 43 тис. га, найменше в Закарпатській - 3 тис. га). Останнім часом площі посівів їх скоротилися на 12 тис. га. Провідна культура в Подільсь­кій частині району - цукрові буряки, валовий збір яких у 2006 р. становив 1048 тис. т.

Важливими галузями сільськогосподарського виробництва у районі стали садівництво, виноградарство. Розміщення садів визначається насамперед природними чинниками. Площа їх у структурі сільськогоспо­дарських угідь становить більше 3% в Закарпатській і Чернівецькій областях, а у Львівській та Івано-Франківській - 2 - 3%. У гірських маси­вах площі садів незначні (до 1%). У насадженнях переважають яблуня, слива, черешня.(див. діаграму 3.4)

Діагарма3.4

*Жук М.В. Розміщення продуктивних сил і економіка регіонів України :.- К.: Кондор, 2004.- 212 с.

На Закарпатті розміщені великі плантації винограду, хоча в другій половині 80-х років їх площі значно скоротилися у результаті непродума­них урядових рішень того часу. Тут культивують високоякісні європейські сорти для переробки на вина, соки та споживання у свіжому вигляді.

4. Участь Карпатського економічного району у внутрішньодержавному галузевому територіальному поділі праці та економічних зв`язках.

Процес виробничої спеціалізації території, зумовленим посиленням міжрегіональної кооперації, обміну спеціалізованою продукцією та послугами називається територіальним поділом праці. Це просторовий вияв поділу суспільної праці взагалі, зумовлений економічними, соціальними, природними, національно-історичними особливостями різних територій та їхнім географічним положенням. Сутність територіального поділу праці залежить від рівня суспільного поділу праці в даному регіоні й, таким чином, може відбивати ступінь розвитку продуктивних сил регіону.

Необхідна умова територіально-географічного поділу праці полягає в тому, щоб різні регіони працювали один на одного, щоб результат праці перевозився з одного місця до іншого, таким чином, утворювався розрив між місцем виробництва та місцем споживання.

В основі територіального поділу праці лежать природні умови та ресурси, різноманітність території, а також відмінності між регіонами. Внаслідок цього виготовлення одного й того самого продукту на одній території потребує менших витрат праці, тому доцільно зосередити зусилля на виробництві саме того продукту витрати на який будуть нижчі у даному регіоні.

У територіальному поділі праці Карпатського економічного району беруть участь понад тисячу суб`єктів господарювання, які створюють дохід району понад 1462297 тис. доларів. Його структуру, характер і спрямованість багато в чому визначають специфіку роботи, як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

У межах Карпатського економічного району виділяють чотири мезорайони: Львівський, Івано-Франківський, Чернівецький та Закарпатський. В залежності від географічного положення та наявних природних ресурсів, кожний мезорайон спеціалізується на різноманітних видах продукції. Львівський мезорайон сформувався на основі Львівського та Дрогобицько-Бориславського господарських вузлів. Його спеціалізацією є машинобудування (приладобудування, верстатобудування, електронне, транспортне, сільськогосподарське), вугільна, газова, нафтова, нафтопереробна, лісова, деревообробна, меблева, целюлозно-паперова, хімічна, легка, харчова промисловості, рекреаційна діяльність. Цей мезорайон посідає значне місце у створенні національного продукту та доходу країни. Львівський мезорайон є експортером таких видів продукції, як деревина, вугілля, різноманітну техніку для лісової промисловості та сільського господарства.

Івано-Франківський мезорайон сформувався на основі Івано-Франківського господарського вузла та Калусько-Долинського і Коломийського районоформуючих господарських центрів. Цей мезорайон спеціалізується на виробництві продукції машинобудування, лісовій, деревообробній, меблевій, хімічній і легкій промисловості, рекреаційній діяльності. Івано-Франківський мезорайон є постачальником-екпортером високоякісних видів продукції.

Чернівецький мезорайон сформувався на основі Чернівецького господарського вузла. Він експортує машини для сільського господарства, обладнання для нафтопереробної, легкої, харчової, деревообробної, меблевої промисловості по всіх регіонах України.

Закарпатський мезорайон сформувався на основі Ужгородсько-Мукачівського господарського вузлах. Його спеціалізацією є: машинобудування, лісова, деревообробна, меблева, целюлозно-паперова, лісохімічна, легка, харчова, будівельна промисловості, рекреаційна діяльність. Цей мезорайон є також експортером деревини та сировини для будівельної промисловості.

Частка Карпатського економічного району в експортних поставках України загалом є незначною – майже 5 %, в імпорті – 6 %. У міжрайонному обміні район спеціалізується на виробництві автобусів, автонавантажувачів, сільськогосподарських машин, телевізорів, приладів, калійних добрив, лісоматеріалів, меблів, паперів, винограду, вин, солі тощо. До нього завозять чавун, сталь, прокат, прилади, верстати, продукти нафтопереробки, продукцію легкої, харчової промисловості тощо.

Продукція підприємств регіону тривалий час планово представлялася на національному та світовому ринках за посередництва зовнішньоторговельних організацій. В нинішніх умовах, виробники частіше безпосередньо контактують з іноземними партнерами. Більшість суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності не мають досвіду роботи на внутрішніх та зовнішніх ринках, а також коштів для проведення ефективної маркетингової роботи, що зумовлює необхідність вжиття відповідного комплексу регіональних заходів.

Найхарактернішими для діяльності експортерів Карпатського економічного регіону є такі дві специфічні особливості.

Перша полягає в тому, що ефективному експорту товарів традиційно передує експорт капіталу, що для більшості вітчизняних підприємств регіону є недоступним через повну відсутність інвестиційної діяльності. Лише по Івано-Франківській області є статистична інформація про мінімальний експорт капіталу.

Другою характерною рисою є здійснення експортно-імпортних операцій більш ніж із сімдесятьма країнами світу на всіх континентах. Ці ринки неоднорідні і умовно групуються за різними ознаками.

На ринках, де складаються найсприятливіші для регіону умови експорту товарів із високим вмістом доданої вартості й імпорту товарів із низьким її вмістом, позиції експортерів регіону слабкі. Разом з тим ці ринки можна розглядати як істотний резерв поліпшення структури зовнішнього товарообігу.

Карпатський економічний район має таких торговельних партнерів, як Польща, Румунія, Словаччина, Угорщина. Ці країни належать до Центральноєвропейської угоди про вільну торгівлю і торгують між собою практично без митних обмежень.

Обсяг товарообігу суб`єктів господарювання регіону з групою сусідніх країн становить 335546,9 тис. доларів на рік, або 22,95 % загального обсягу зовнішньої торгівлі Карпатського району. У 2005 році експорт перевищував імпорт на 58682,37 тис. доларів. Збільшення обсягу чистого експорту спостерігається у всіх перелічених вище країнах, за винятком Чехії, де наявний значний дефіцит – 398,27 тис. доларів.

Незважаючи на приблизну тотожність ринків цих країн, товарообігу Карпатського регіону з ними вкрай нерівномірний. Для порівняння: товарообіг з Румунією сягає 14371,74 тис. дол., з Чехією – у 2,1 рази більші, із Словаччиною – у 3,1, із Польщею – у 7,5, з Угорщиною – у 9,8.

Таблиця 4.1

Обсяги експорту-імпорту послуг у 2007 році

*Статистичний щорічник України за 2007 р.

Івано-Франківська область вивозить товари переважно в Угорщину і Польщу, а ввозить в основному з Угорщини. Торгів з цією групою країн область має позитивний чистий експорт.

Закарпатська область за експортом тісніше пов`язана з Угорщиною і Словаччиною, а за імпортом – з Чехією та Угорщиною.

Львівська область як в експорті, так і в імпорті орієнтується переважно на Польщу, маючи при цьому торгівлі з нею дефіцит в обсязі 27355,19 тис. дол.

Країни ЄС є основними торговельними партнерами району. На них припадає 40,12 % експорту і 48,02 % імпорту. Найбільші обсяги товарообороту характерні для торгівлі з Німеччиною, Австрією, Італією. Ці країни є основними постачальниками давальницької сировини. Області регіону досить добре просуваються на європейські ринки. Експорт Закарпатської області, наприклад, покриває імпорт – у 1,34 рази, Івано-Франківської – у 1,24 рази, Чернівецької – у 1,63 рази.

Отже, участь Карпатського економічного району у внутрішньогалузевому територіальному поділі праці є надзвичайно важливою як для самого регіону, так і для всієї України.

5. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення продуктивних сил Карпатського економічного району.

Характеризуючи економічний потенціал Карпатського району, слід відзначити, що він є одним із староосвоєних районів України, вигідне географічне положення яко­го в поєднанні з багатою природно-ресурсною базою, значними трудовими ресурсами слугували провідним мотивом для екстенсивного нарощування промислових потужностей, сільськогосподарського виробництва.

Значну частину своїх потреб район задовільняє за рахунок міжрегіо­нальних зв’язків. Але обмеженість внутрішнього ринку України, особливо у сучасний період, об’єктивно зумовлює необхідність налагодження широких, різноманітних і надій­них зовнішньоекономічних контактів. Без постійного їх розвитку область практично не може створити належні умови для нормального здійснення відтворювальних процесів. На даний момент спостерігається незадовільний стан зовнішньоекономічних зв'язків Карпатського економічного району.

Зовнішньоторговельний обіг товарами, враховуючи давальницьку сировину та вироби з неї, склав в 2006 році 244,8 млн. доларів США, що на 37,2% менше від рівня, досягнутого за 2005 рік, а саме 390 млн. дол.. При цьому скоротилися обсяги експорту на 22,3% (151,5 млн.дол.), імпорту — на 52,2% (93,3 млн.дол.). Зменшення товарообміну значною мірою зумовлено несприятливою загально-господарською кон'юнктурою країн СНД, яка проявилася у скороченні обсягів ви-робництва та ослабленні традиційних господарських і торговельних зв'язків.

Основними факторами покращення стану зовнішньоекономічних зв'язків області є: розробка і впровадження програми зовнішньоекономічного розвитку регіону; впровадження векторної інвестиційної політики; врахування кількості обсягів критичного імпорту, необхідного для життєдіяльності регіону; розширення і удосконалення туристичної галузі, як основної складової комплексу послуг; централізоване управління процесом неповернення валютної заборгованості підприємств області і утворення регіональних механізмів страхування міжнародних операцій та інвестицій; створення загальної системи організації і управління зовнішньоекономічною діяльністю на рівні регіону.

Виходячи з цього, для Карпатського регіону необхідна структурна перебудова економіки, що забезпечить підвищення її ефективності. В першу чергу це стосується тих галузей, які мають найбільш швидкий обіг фінансових коштів. Тому у найближчій перспективі доцільним є реконструкція, технічне переозброєння діючих підприємств і нове будівництво невеликих високомеханізованих підприємств легкої і харчової промисловості.

Розвиток рекреаційних послуг в регіоні є першочерговим завданням. Основним фактором розвитку туристичної індустрії є децентралізація управління туристичним сектором і створення спеціальних сприятливих фінансово-економічних умов. Основним завданням повинен стати розвиток туристичних ринків, ефективне впровадження нових видів туристичної діяльності, розвиток системи збору, публікації і розповсюдження інформації для іноземних туристів, координація надання різного виду туристичних послуг, збір статистичних даних про зміну динаміки туристичних потоків, проведення внутрішнього та міжнародного маркетингу щодо можливості розширення надання туристичних послуг.

Подальшого розвитку потребує агропромисловий комплекс регіону, як складне, багатопрофільне виробниче утворення. Особливо це стосується раннього овочівництва, садівництва і виноградарства та молочно-м'ясного тваринництва, зокрема вівчарства. Досягнення цієї мети можливе через впровадження кращих світових і місцевих сортів та видів рослин і тварин, проведення протипаводкових робіт для утримання ґрунтів. Стратегія розвитку лісового господарства, лісової, целюлозно-паперової промисловості повинна враховувати обмеженість власних ресурсів деревини і поглиблювати її переробку на рівні кращих світових стандартів (Фінляндія, Швеція).

Головним напрямом розвитку Карпатського регіону повинна бути його соціальна спрямованість одночасно з дотриманням екологічної рівноваги між господарською діяльністю людини і оточуючим природним середовищем.

Структурні зміни землекористування свідчать про те, що в районі слід здійснити комплекс землеохоронних заходів. Відповідні про­тиерозійні заходи потрібно провести на площі 2048 тис. га, терасування схилів крутизною 1 - 4° - на 54 тис. га, безповоротний обробіток - на 152 тис. га, оранку упоперек схилів - до 880 тис. га, вилуговування ґрунту на 140 тис. га, а також створити полезахисні й водорегулювальні лісові смуги на площі 1,0 тис. га, доцільне проведення рекультивації порушених земель на площі 12 тис. га.

За рівнем забруднення повітря і вод район на 4-му місці в країні, а за забрудненням ґрунтів мінеральними добривами й пестицидами - відпові­дно 1-му й 2-му. Актуальними залишаються проблеми зменшення скидів стічних вод, викидів в атмосферу, створення та впровадження екологічно чистих технологій виробництва. Потребують реконструкції діючі системи водопостачання, особливо міського, станції з очищення стічних комунальних і промислових вод, твердих відходів. Важливим для району є збереження унікальних лісових масивів.(див. таб. 5.1)

Таблиця 5.1

Основні показники забруднення в Карпатському економічному районі

* Коротун Ї.М., Коротун Л.Г., Коротун С.І. Розміщення продуктивних сил України. - Рівне: Вид-во УДАВГ, 2004. - 211с.

Реструктуризація економіки району має бути спрямована насампе­ред на виробництво конкурентоспроможної продукції на основі експлуатації місцевої сировинної бази, пріоритетність розвитку галузей науково-технічного прогресу, подальший розвиток і зростання ефектив­ності електротехнічного машинобудування, приладобудування, хімічної, деревообробної промисловості. Надлишкові потужності підприємств вій­ськово-промислового комплексу варто зорієнтувати на випуск сучасної продукції на основі високих технологій.

Однією з найгостріших проблем у районі є вирішення питань за­йнятості трудових ресурсів у господарстві. Йдеться не лише про раціональний перерозподіл їх між галузями та регіонами, а й про форму­вання нового механізму залучення їх у виробництво. Необхідно реалізувати можливості щодо експорту робочої сили, особливо з гірських районів, як у межах України, так і за кордон, водночас вживати заходів щодо збере­ження та примноження трудового потенціалу району.

Стратегічні напрями перспективного розвитку Карпатського еко­номічного району визначені у державних програмах. Зокрема, Інститутом регіональних досліджень НАН України разом з Міністерством економіки України та обласними адміністраціями була розроблена «Державна про­грама соціально-економічного розвитку Карпатського регіону», якою передбачаються:

1. Формування в Карпатах високорозвиненого рекреаційно-турис­тичного та оздоровчо-лікувального комплексів державного й міжнародного значення. В районі більше 800 джерел лікувальних мінера­льних вод із запасами для щорічного оздоровлення 7 млн. осіб при рівні експлуатації 15%. Район має потужний потенціал для розвитку туризму. Разова гранична рекреаційна місткість регіону 2,2 млн. осіб, річна - 8 млн. туристів і відпочиваючих і 12 млн. туристів вихідного дня. Крім того, в Україні є ще лише 2 регіони, здатні забезпечувати рекреаційні потреби.

2. Структурна перебудова промислового комплексу шляхом підви­щення частки сільськогосподарського й автомобільного машинобудування, електронного та електротехнічного виробництва з ви­користанням сучасних технологій.

3. Реконструкція виробництв у хімічній промисловості, впроваджен­ня нових технологій, орієнтованих на випуск кінцевого продукту.

4. Впровадження нових технологій глибокого буріння та комплекс­ної глибокої переробки корисних копалин з метою екологізації та підвищення ефективності паливно-енергетичного комплексу; розширен­ня пошукових і розвідувальних робіт.

5. Подальший розвиток та інтенсифікація лісового господарства, лісопромислового комплексу, легкої і харчової промисловості, розвиток овочівництва, садівництва, виноградарства, м'ясо-молочного скотарства.

6. Створення системи протипаводкових споруд на малих річках, розширення площ природоохоронних територій, здійснення необхідних природоохоронних заходів щодо зниження рівня техногенної безпеки.

7. Забезпечення зайнятості населення та підвищення рівня соціаль­ного захисту жителів гірських населених пунктів, відновлення і розвиток художніх промислів та народних ремесел.

8. Наближення галузевої структури господарства району до структури ПРП, тобто раціональне використання рекреаційних і лісових ресурсів.

9. Територіальне розосередження екологічно шкідливих виробів (особливо підприємств гірничо-хімічної промисловості, лісохімії), розміщених у Передкарпатті.

У перспективі пріоритетними галузями розвитку господарства будуть рекреаційне господарство (перш за все пішохідний туризм, гірськолижний відпочинок), деревообробна, хімічна промисловість, сільськогосподарське виробництво, працемісткі галузі машинобудування., певний напрям господарського розвитку пов'язано із використанням потенціалу прикордонного географічного положення.

Висновки

Найбільш поширеною серед науковців є думка про необхідність комплексного підходу до вирішення економічних, соціальних, екологічних та інших проблем регіонів. При цьому головною стає необхідність оптимального поєднання всієї множинності суб’єктів суспільства і такої територіальної організації їх функціонування, при якій регіональні природно-суспільні системи мали б стабільну здатність до стійкого розвитку і відтворення. Ставиться питання про те, що в умовах всезростаючої дефіцитності природних, матеріальних, територіальних, економічних та інших ресурсів і критичності екологічної ситуації необхідно забезпечити умови стійкого відтворення природних і суспільних систем.

Нинішній стан соціально-економічного і екологічного розвитку регіонів є наслідком загальної кризи економіки. Маючи потужній економічний потенціал, можливості для стабілізації і пожвавлення господарської діяльності в Україні помітні позитивні зрушення в економічному розвитку. Нераціональне і неповне використання економічного потенціалу обумовлено перш за все недостатньою увагою до регіональних проблем розвитку економіки, до наявних диспропорцій розміщення продуктивних сил, що і є однією з причин зниження ефективності економічного розвитку країни.

В досліджуваному районі склалася вкрай несприятлива соціально-економічна і екологічна ситуація, що вимагає термінового вирішення. Враховуючи особливості демографічної ситуації у Карпатському регіоні і перш за все найвищий рівень безробіття, актуальним є розвиток сфери зайнятості, активізація демографічної політики і збалансування її з економічним розвитком. Нагальним є вирішення екологічних проблем і, перш за все запобігання та упередження природних катастроф з тяжкими економічними і соціальними наслідками.

Структурну перебудову територіально-виробничого комплексу Карпатського економічного району доцільно здійснювати шляхом підвищення рівня розвитку машинобудування, зокрема, сільськогосподарського, транспортного, електротехнічного, реконструкції хімічної промисловості за рахунок нововведень технічного характеру, зміцнення рекреаційно-туристського комплексу, і доведення його до міжнародних стандартів. Наявний мінерально-ресурсний потенціал, враховуючи рівень його використання, потребує розширення пошуково-розвідувальних робіт і підвищення комплексної переробки сировини. Традиційно залишається лісогосподарський комплекс, доцільна активізація господарської діяльності в усіх його сферах, а найбільше в інфраструктурній. Важливим є подальший розвиток народних промислів, підвищенні дієвості прикордонного виробництва.

Отже, комплексний аналіз соціально-економічного розвитку Карпатського економічного району та аналіз його умов і факторів, дає можливість встановити не лише нинішній стан цього району, але й визначити шляхи подальшого розвитку і ефективного розміщення продуктивних сил, виявити резервні можливості активізації регіональної політики з метою підвищення продуктивної діяльності місцевих органів влади з питань вирішення регіональних проблем.

Список використаної літератури :

1. Бутко М. «Державне регулювання як інструмент підвищення конкурентоспроможності регіонів» // Економіка України. – 2007. – с.36-44.

2. Вербицька Ю. М. «Інвестиційно-інноваційна діяльність як чинник соціально-економічного розвитку регіону» // Актуальні проблеми економіки. – 2007. – ст. 151-156.

3. Гілецький Й.Р., Богович М.М., Сливка Р.Р. Географія. Універсальний

посібник для випускників та абітурієнтів. – Львів: ВНТЛ-Класика, 2006.572 с.

4. Голиков П.А. “Вступ до економічної і соціальної географії” -К.:»Либідь»,2005р.,ст.320.

5. Данилишин Б. М., Фащевський М. І. та ін. «Просторова організація продуктивних сил України». – Вінниця: Книга-Вега, 2007. – 572 ст.

6. Долішній М. Концептуальна модель державної реґіональної політики України.www.ji.lviv.ua

7. Дорогунцов С.І. Розміщення продуктивних сил. К.- 2007 р.-348 ст.

8. Жук М. «Методологічні аспекти розвитку та розміщення галузей Карпатського району»,Автореферат,дис. канд. ек. наук,-К.:НАНУ,2003р., ст.32.

9. Жук М.В. Розміщення продуктивних сил і економіка регіонів України :.- К.: Кондор, 2004.- 296 ст.

10. Жук М. «Специфіка входження гірських територій до системи світогосподарських зв’язків»\\Актуальні проблеми економіки, №2,2002р., ст.69-72.

11. Іщук С. І. «Промислові комплекси України»: Навчальний посібник. – К.:Вид. ПАЛИВОДА А. В., 2003. – 248 ст.

12. Качан Є.П. »Розміщення продуктивних сил України», -К.:»Юридична книга»,2005р.,ст.552.

13. Ковалевський В.В. «Розміщення продуктивних сил» - К.: «Знання», 2004р.,ст.546.

14. Корєнєва Н. А. «Статистична оцінка впливу інвестиційної привабливості регіону та його економічний розвиток» //Актуальні проблеми економіки. – 2007. – ст. 200-206.

15. Коротун Ї.М., Коротун Л.Г., Коротун С.І. Розміщення продуктивних сил України. - Рівне: Вид-во УДАВГ, 2004. - 411с.

16. Круль В. П. «Розміщення продуктивних сил і економіка регіонів України»:Підручник. – К.: Кондор 2004. – 296 ст.

17. Михасюк І.Р.»Регіональна економіка»,-Л.:»Українська технологія», 2005р.,ст.240.

18. Олійник Я.Б.»Вступ до соціальної географії»,-К.:»Знання»,2007р.,ст.204.

19. Приходько С.»Закарпатська область»\\Фондовий ринок,№44,2005р.,ст.17-29

20. Сазонець І. Л. «Розміщення продуктивних сил»: Навчальний посібник. – К.:Центр навчальної літератури, 2006 – 320 ст.

21. Симоненко В.К. «Регіони України»,-К.:»Наукова думка»,2004р.,ст.265.

22. Статистичний щорічник України за 2007 рік

23. Україна в цифрах і фактах у 2003 році

24. Чернюк Л. Г. «Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка України»: Навчальний посібник. – К.:Центр навчальної літератури, 2006 – 728 ст.

25. Шевчук П.»Демографічне розташування Карпатського району як необхідна складова демографічного потенціалу»\\Україна.Аспекти праці,№1,2007р.,ст.18-21.