Äàòà

Íàçâà ïåð³îäó

1914—1917 рр.

Українські землі в роки Першої світової війни

1917—1918 рр.

Українська революція

1918—1920 рр.

Визвольні змагання та їх поразка. Загарбання українських земель сусідніми державами

1920—1929 рр.

УСРР в умовах непу

1929—1939 рр.

Радянська модернізація України

1939—1945 рр.

Українські землі в роки Другої світової війни

1945—1953 рр.

Повоєнна відбудова. Радянізація західних областей України

1953—1964 рр.

Україна в роки хрущовської «відлиги»

1964—1985 рр.

Україна в умовах наростання кризи радянської системи

1985—1991 рр.

Україна в роки перебудови

1991 р. — …

Україна незалежна

Êðà¿íà

Òåðèòîð³¿, íà ÿê³ ïðåòåíäóâàëà

Німеччина*

Придніпров’я, Донбас, Крим (згодом Україна загалом)

Австро-Угорщина

Волинь, Поділля

Туреччина*

Володіння, що були втрачені у війнах з Росією у ХVІІІ—ХІХ ст. (Південь України, Крим)

Росія

Західноукраїнські землі (Закарпаття, Східна Галичина, Буковина)

Румунія*

Північна Буковина, Бессарабія

Íàçâà

ʳëüê³ñíèé ñêëàä äî â³éíè, ìëí îñ³á

Ìîá³ë³çîâàíî, ìëí îñ

³á

Íà ê³íåöü 1914 ð.

Çàãàëîì ó ðîêè â³éíè

²ç íèõ åòí³÷í³ óêðà¿íö³

Російська армія

1,4

6,5

15,5

(12,8 — селяни)

4,5

Австро-угорська армія

0,4

2,5

9

0,3

гê

Ïî䳿

1914

На початку серпня російськими військами було зупинено наступ австро-угорської армії у прикордонних боях.

18 серпня розпочався успішний наступ 8-ї російської армії під командуванням

О. Брусилов а, який переріс у загальний наступ п’яти російських армій Південно-Західного фронту.

23 серпня розпочалась «Галицька битва», яка тривала до кінця вересня. Росіяни оволоділи Східною Галичиною, Північною Буковиною і вийшли на Карпатські перевали.

Австрійські втрати склали 400 тис. убитими, пораненими і полоненими.

Кінець осені — зима . Боротьба за Карпатські перевали. Завдяки допомозі німецьких військ австро-угорська армія не дала можливість росіянам подолати перевали

1915

У лютому австрійці звільнили Чернівці від російських військ.

У березні російські війська взяли фортецю Перемишль (у полон потрапило 120 тис. австрійців). Це був останній успіх росіян у кампанії 1914—1915 рр.

2 травня . Прорив російського фронту німецькими військами в районі Горлиці й Тарново.

22 червня австро-німецькі війська вступили у Львів.

Швидкий відступ російських військ, який завершився лише в жовтні на лінії

Кам’янець-Подільський—Тернопіль—Кременець—Дубно. Утрати росіян склали 150 тис. убитими, 700 тис. пораненими, 900 тис. полоненими. Росіяни втратили завойовані Північну Буковину і Східну Галичину, Підляшшя, Холмщину, Берестейщину, Західну Волинь

1916

22 травня розпочався наступ російських військ Південно-Західного фронту під командуванням генерала О. Брусилова (увійшов в історію під назвою «Брусилівський прорив»). 25 травня росіяни взяли Луцьк, а 5 червня — Чернівці, підійшли до Львова. Російські війська просунулися на 120 км вглиб фронту, відвоювавши частково Західну Волинь, Східну Галичину і Північну Буковину. Утрати австро-угорської армії склали 1,5 млн осіб убитими, пораненими і полоненими

1917

Червневий наступ російської армії на львівському напрямку завершився повним провалом і витісненням російських військ із Галичини і Буковини. Відбулася стабілізація фронту до укладення Брест-Литовського миру

Допомога військовополоненим українцям

Створення окремих таборів для українських військовополонених у Німеччині (Раштат, Вецлер, Зальцведель) та Австрії (Фрайштадт). Формування двох українських дивізій у складі німецької («синьожупанна») та австрійської («сірожупанна») дивізій

Адміністративно-організаційний

Формування з українців органів місцевої влади на окупованих Австрією та Німеччиною українських землях. Заснування українських установ, організацій, шкіл на Волині, Поліссі, Підляшші (134 школи)

Ïðåäñòàâíèêè

Ïðîãðàìíèé äîêóìåíò

Ñòàâëåííÿ äî â³éíè

Головна Українська Рада (ГУР)

Серпень 1914 р. «Маніфест…»

«Ненаситність царської імперії загрожує також нашому національному життю… яке знайшло захист у конституційному ладі австрійської держави… Нехай українське громадянство віддасть усі свої матеріальні й моральні сили на те, щоб історичний ворог України був розбитий! Нехай на руїнах царської імперії зійде сонце визволеної України!»

Союз Визволення України

(СВУ)

Жовтень 1914 р. «Наша платформа»

Головна мета Союзу полягала у створенні самостійної Української держави з конституційно-монархічною формою правління. СВУ головну ставку робив на Австро-Угорщину, німецьку армію, жадав поразки Росії у війні

Товариство українських поступовців (ТУП)

Грудень 1916 р.

Декларація

«Наша позиція»

Еволюція поглядів: від підтримки Росії до нейтралітету

Ïðåäñòàâíèêè

Ïðîãðàìíèé äîêóìåíò

Ñòàâëåííÿ äî â³éíè

С. Петлюра

30 липня 1914 р.

Статті в часописі

«Украинская жизнь»,

«Війна і українці»

Стверджував, що «українці виконають свій обов’язок перед Російською державою у війні». Тобто він закликав підтримати воєнні зусилля Росії у війні

Частина Української соціал-демократичной робітничої партії (УСДРП)

Л. Юркевич, А. Лола, П. Дятлов, В. Винниченко

Засуджували війну, підтримували більшовицьку позицію: «Перетворення імперіалістичної війни на громадянську, поневолених мас проти поневолювачів»

Îðãàí³çàö³ÿ

Õàðàêòåðèñòèêà

Комітет Всеросійського союзу міст при Південно-Західному фронті

Основна діяльність була спрямована на допомогу біженцям із Галичини для організації їх життя у нових районах, створення українських шкіл, лікарень. Очолив комітет відомий меценат барон Ф. Штейнгель

Земський союз

Допомога всім постраждалим у війні. Організація медичної допомоги пораненим та їх реабілітація

Товариство допомоги населенню Півдня Росії, що постраждало від воєнних дій

Допомога жертвам російської окупації західноукраїнських земель: арештантам, депортованим, заручникам, біженцям. Виникло влітку 1915 р.

Äàòà

Ïîä³ÿ

Кінець серпня 1914 р.

Формування першої (Д. Вітовський) і другої (Е. Коник) сотні у Львові

30 серпня 1914 р.

Передислокація легіону УСС до Стрия

3 вересня 1914 р.

Складення січовиками присяги

Початок вересня 1914 р.

Передислокація січовиків на Закарпаття (с. Страбичів біля Мукачева)

27—28 вересня 1914 р.

Перші бої січовиків на Ужоцькому і Верецькому перевалах

Вересень 1914 р.

Дії партизанських двадцяток січовиків у Карпатах

Жовтень 1914 р.

Участь УСС у контрнаступі австрійських військ

Грудень 1914 р. — січень 1915 р.

Охоронно-розвідувальна служба на Карпатських перевалах

Січень 1915 р.

Участь УСС в австро-німецькому наступі в Карпатах

29 квітня — 2 травня 1915 р.

Бій на г. Маківка

30 травня — 1 червня 1915 р.

Бої під Болеховим

Кінець червня 1915 р.

Бої за Галич

28 серпня — 2 вересня 1915 р.

Бої стрільців у межиріччі Серету і Стріпи

10 жовтня — 3 листопада 1915 р.

Семиковецький бій на р. Стріпа

Äàòà

Ïîä³ÿ

Грудень 1915 р.

Переформування куренів УСС у полк

17 серпня 1916 р.

Поразка полку УСС під Потуторами, стрільці не стримали російського наступу

Серпень 1916 р.

Наказ про розформування полку і створення на його основі двох куренів — бойового і резервного

Вересень 1916 р.

Розгром УСС під Бережанами (г. Лисоня). Із полку залишилося 150 осіб

Вересень 1916 р. — лютий 1917 р.

Період переформування і поповнення підрозділів стрільців. Культурно-освітня діяльність стрільців на Волині

Лютий 1917 р.

Повернення стрільців на фронт під командуванням Ф. Кікаля

Червень—липень 1917 р.

Бій під Конюхами

Липень 1917 р.

Похід до р. Збруч

Січень—листопад 1918 р.

Похід на Правобережжя. Бої з більшовиками під Херсоном і Олександрівськом. Участь у німецько-австрійській окупації. Повернення на Буковину

Àðì³ÿ

Îðãàí³çàö³éíà ôîðìà

Êîìàíäóþ÷³

Австроугорська

Легіон (добровольче формування) УСС. Входив до складу корпусної групи генерала Гофмана

Тимчасовий командир Т. Рожанковський;

М. Галущинський (з 18 серпня 1914 р.) і полковник П. Молік (призначений австрійським командуванням до прибуття М. Галущинського)

Полк (регулярна частина австро-угорської армії) УСС із 1915 р. у складі 55-ї дивізії

Г. Коссак (із серпня 1915 р.); А. Варивода

(з березня 1916 р.); Ф. Кікаль (з лютого

1917 р.); О. Микитка (з січня 1918 р.)

Гуцульський (буковинський) легіон (листопад 1914 р. — осінь 1915 р.)

Е. Фішер

Гуцульська сотня (жовтень 1916 — червень 1917 рр.)

О. Русс

Сірожупанна дивізія (березень 1918 р. — листопад 1920 р.) (Перша стрілецько-козацька дивізія)

Підполковник І. Перлик, із серпня 1918 р. — генерал В. Сокира-Яхонтов, згодом генерал Васильєв (до кінця 1918 р.)

Німе цька

1-а і 2-а Синьожупанні дивізії (лютий— березень 1918 р. —27 квітня 1918 р.)

Генерал-поручник В. Зеленський

Ïèòàííÿ äëÿ õàðàêòåðèñòèêè

Îêóïàö³éíà ïîë³òèêà

1914—1915 ðð.

1916—1917 ðð.

Òèì÷àñîâèé óðÿä 1917 ð.

Період окупації

(місяць, рік), її

тривалість

Кінець серпня 1914 р. — червень 1915 р. (евакуйовані окупаційні органи функціонували до липня 1916 р.)

Липень 1916 р. — лютий 1917 р.

Березень—серпень 1917 р. (евакуйовані окупаційні органи функціонували до квітня 1918 р.)

Ïèòàííÿ äëÿ õàðàêòåðèñòèêè

Îêóïàö³éíà ïîë³òèêà

1914—1915 ðð.

1916—1917 ðð.

Òèì÷àñîâèé óðÿä 1917 ð.

Адміністративний устрій

Тимчасове військове

генерал-губернаторство

Галичини

Генерал-губернаторство областей АвстроУгорщини, зайнятих під час війни

Обласний комісаріат

Галичини та Буковини

Керівник окупаційної адміністрації

Граф Г. Бобринський

Ф. Трепов

Д. Дорошенко

Головне завдання окупаційної адміністрації

Швидка інкорпорація Галичини і Буковини до складу Російської імперії за тісної співпраці з місцевими діячами та установами москвофілів

Забезпечення потреб армії і фронту, «уникати всякої політичної тенденції при управлінні краєм»

Забезпечення управління краєм в умовах революції, налагодження життя цивільного населення, допомога фронту

Політика щодо українства

Репресивна.

Запровадження воєнного стану, закриття української преси, заборона друкування книжок українською мовою, припинення діяльності «Просвіт» та інших культурно-освітніх і громадських установ, репресії проти лідерів національного руху, депортації населення, насильницька русифікація

Нейтральна.

Дозвіл на відкриття українських шкіл. Надання допомоги населенню, що постраждало від бойових дій: постачання продовольства, посівного матеріалу

Позитивна.

Відкриття українських шкіл, налагодження українського життя. Допомога населенню, що постраждало в результаті бойових дій

Політика щодо інших етнічних груп

Репресивна.

Заборона викладання у школах польською, єврейською, німецькою та іншими мовами

Нейтральна.

Заборона викладання у школах польською, єврейською, німецькою та іншими мовами

Позитивна

Церковна політика

Переслідування і нищення Української греко-католицької церкви (УГКЦ), депортація священиків углиб Росії, насаджування православ’я

Підтримка православної церкви

Невтручання в церковні справи

Ôîðìè ïðîÿâó

Õàðàêòåðèñòèêà

Братання

Відмова від ведення бойових дій, налагодження відносин із частинами ворога, домовленість про імітацію бою для уникнення втрат тощо

Дезертирство

Було зумовлене втомою від війни, антивоєнною агітацією, зміною соціального складу російської армії, особливо офіцерського корпусу. Від початку 1917 р. набуває масового характеру

Революційна боротьба

Страйки, агітація проти війни, поширення забороненої літератури тощо

Íåãàòèâí³

Ïîçèòèâí³

• Розорення західноукраїнських земель (зруйновано 40 % житлових і господарських будівель, близько 2 тис. підприємств, скорочено на третину видобуток нафти. Поголів’я худоби скоротилося на половину)

• Значні людські втрати (понад 500 тис. загиблих)

• Утримання за рахунок місцевих ресурсів 50 % діючої російської армії (3,5 млн осіб), та тилових гарнізонів (400 тис. осіб), що знаходилися на території України

• Виникнення проблеми біженців, депортованих, переміщених осіб

• Загальні витрати Росії на війну складали 41 млрд руб.

• Інфляція (ціни зросли в 4—8 разів)

• Падіння виробництва, кризовий стан економіки (на початок 1917 р. у Наддніпрянщині скоротився видобуток залізної руди на 46 %, марганцевої — на 29 %, виплавка чавуну — на 32 %, сталі — на 33 % порівняно з 1913 р.; зростання залежності промисловості від іноземного капіталу

• Диспропорція у розвитку промисловості (швидке зростання галузей воєнного виробництва, занепад цивільного виробництва)

• Скорочення посівних площ (на 1,880 млн десятин), зменшення збору зернових на 200 млн пудів, скорочення виробництва цукру (із 85 млн пудів у 1913 до 50 млн пудів у 1917 р.); загострення продовольчої проблеми в містах, поява черг

• Скорочення працездатного населення на селі (у 1917 р. залишилось 38,7 % працездатного чоловічого населення)

• Загострення соціальних проблем

• Перебої в роботі транспорту

• Посилення страйкової боротьби робітників (1914 р. — 30 тис. осіб,

1915 р. — 50 тис. осіб, 1916 р. — 200 тис. осіб) і виступів селян (протягом 1914—1916 рр. — 160)

• Зростання національної самосвідомості населення

• Створення українських збройних формувань, набуття воєнного до свіду

• Підняття «українського питання» на міжнародний рівень

Причини і передумови

Залежне і пригноблене становище України, великодержавницька політика щодо неї панівних кіл як Росії, так і Австро-Угорщини

Важке соціальне становище переважної частини населення

Невирішеність аграрного питання і питання соціального захисту робітництва

Піднесення українського національно-визвольного руху, організаційне та ідеологічне його оформлення

Порушення стабільності Російської та Австро-Угорської імперій, загострення їхніх внутрішніх проблем унаслідок Першої світової війни

Привід

Революція в Росії (початок 8 березня (23 лютого) 1917 р.). Повалення монархії. Зречення Миколою ІІ престолу (15 (2) березня 1917 р.)

Мета

Рушійні сили

Здобуття автономії як першого кроку до незалежності

Українська національна інтелігенція, селянство, військові, робітництво

Äàòà

Ïîä³ÿ

17(4) березня 1917 р.

Створення Української Центральної Ради (УЦР)

20(7) березня 1917 р.

Обрання керівного складу УЦР

25(12) березня 1917 р.

Українська демонстрація в Петрограді

1 квітня (19 березня) 1917 р.

Стотисячна українська маніфестація в Києві

Березень—квітень 1917 р.

Відновлення і створення українських політичних партій

19(6) — 21(8) квітня 1917 р.

Український національний конгрес

Íàçâà

˳äåðè

̳ñöå â ïîë³òè÷íîìó ñïåêòð³

Îñíîâí³ ïðîãðàìí³ ïîëîæåííÿ

Українська партія соціалістів-федералістів (УПСФ)

Д. Дорошенко, С. Єфремов, А. Ніковс ький, І. Фещенко-Чопівський, О. Лотоцький,

С. Шелухін

Центристська, ліберально-демократична

Проголошення широкої автономії України.

Розбудова національно-культурного життя.

Широкі демократичні права

Українська соціалдемократична робітнича партія (УСДРП)

С. Петлюра, В. Винниченко, І. Мазепа,

М. Порш

Ліва, соціал-демократична

Проголошення широкої автономії України як кроку до незалежності.

Широке соціальне законодавство

Українська партія соціалістів-революціонерів (УПСР)

М. Грушевський,

В. Гол у бович, М. Ковалевський, О. Севрюк,

П. Христюк

Ліва, народницька

Проголошення широкої автономії України як кроку до незалежності.

Передача землі селянам

Українська партія соціалістів-самостійників (УПСС)

І. Луценко, І. Липа, О. Макаренко

Права, націоналістична

Негайне проголошення незалежності України.

Першочергова увага до розбудови української армії

Українська демократично-хліборобська партія (УДХП)

С. Шемет, В. Шемет, В. Липинський

Права

Проголошення незалежності України.

Становлення сильної влади.

Приватна власність на землю

Íàçâà

̳ñöå â ïîë³òè÷íîìó ñïåêòð³

Ãîëîâí³ ïðîãðàìí³ ïîëîæåííÿ ùîäî óêðà¿íñüêîãî ðóõó

Чорносотенні організації

Ультраправі, російські націоналісти, шовіністи

Відновлення монархії, сильної Російської імперії. Не визнавали існування українського народу і, відповідно, України

Октябристи

Праві, консерватори

Заперечували автономію України

нагляд за коштами, телеграфами... надавання певної одностайності карному й цивільному праву країв, стеження за додержуванням певних принципів охорони прав національних меншин у краєвім законодавстві».

Таким чином, М. Грушевський розумів федералізм не як основне заперечення незалежності української державності, а як крок їй назустріч. У квітні 1917 р. йому здавалося можливим і реальним налагодити національно-державне життя України.

20 (7) березня 1917 р. було обрано керівний склад УЦР: голова — М. Грушевський, заступни-

ки — В. Винниченко і С. Єфремов. Ця дата вважається датою заснування Української Центральної Ради.

Äàòà

Ïîä³ÿ

29 (16) лютого 1917 р.

Заснування Українського військового клубу ім. П. Полуботка

Травень 1917 р.

Створення полку ім. Б. Хмельницького на чолі зі штабс-капітаном Д. Путником-Гебенюком, кількістю 3574 особи

18 (5) — 21 (8) травня 1917 р.

І Всеукраїнський військовий з’їзд. 700 делегатів, які представляли 993,4 тис. українських солдатів і офіцерів.

Створення українського генерального військового комітету на чолі із С. Петлюрою. У червні 1917 р. переформовано в Генеральний Секретаріат військових справ, а в січні 1918 р. — у міністерство

Травень 1917 р.

Швидке формування українських військових організацій на фронтах і тилових гарнізонах

18 (5) — 23 (10) червня 1917 р.

ІІ Всеукраїнський військовий з’їзд, на якому були присутні 2000 делегатів від 1932 тис. українських солдатів і офіцерів російської армії. На з’їзді було обрано Раду військових депутатів, які увійшли до складу УЦР, а також оприлюднено текст І Універсалу

Кінець червня 1917 р.

Створення полку ім. П. Полуботка, кількістю близько 5 тис. осіб. За збройний виступ проти автономістської політики УЦР і ІІ Універсалу був розформований

31 (18) липня 1917 р.

Наказ головнокомандуючого російськими військами Л. Корнілова про українізацію частин російської армії

Äàòà

Ïîä³ÿ

Липень 1917 р.

Українські військові організації диктували волю місцевим військовим владам на фронтах і в тилу, не дозволяючи відправляти на фронт жодного українця доти, доки не сформуються не лише роти, а й полки, дивізії, батареї і доки ці частини не будуть підлягати українському командуванню

Жовтень 1917 р.

Завершення формування І Українського корпусу під командуванням

П. Скоропадського, кількістю 60 тис. осіб. На початку січня 1918 р. через недалекоглядність політики УЦР корпус фактично самодемобілізувався

Листопад 1917 р.

Наказ Генерального Секретаріату всім українським військовим частинам, що знаходилися за межами України, перебазувати на її територію

6 грудня (23 листопада) 1917 р.

Об’єднання Румунського і Південно-Західного фронту в єдиний Український фронт. Укладення перемир’я на фронті

«Вільне козацтво» (березень 1917 р. — квітень 1918 р.) — добровільні військові формування переважно із заможних верств селянства. Поширені були на території Київ-

ської, Чернігівської, Полтавської, Катеринославської, Херсонської губерній та Кубанського війська. Загальна кількість «Вільного козацтва» складала понад 60 тис. осіб.

̳ñÿöü

Ïðè÷èíè, ïðèâ³ä

Ñïîñ³á ïîäîëàííÿ êðèçè

Квітень

Заява міністра закордонних справ Тимчасового уряду П. Мілюкова про участь Росії в Першій світовій війні до переможного кінця

Усунення з уряду П. Мілюкова і О. Гучкова. Входження до складу Тимчасового уряду представників соціалістичних партій

Червень

Масові виступи населення з вимогою реформ і припинення війни

Організація червневого наступу на фронті

Липень

Угода між Тимчасовим урядом і Урядом Центральної Ради (ІІ Універсал). Спроба більшовиків мирними засобами прийти до влади під гаслом «Уся влада Радам!». Провал літнього наступу російської армії, остаточна втрата Галичини

Ліквідація двовладдя.

Створення уряду «Порятунку революції» на чолі з О. Керенським

Серпень

Заколот генерала Л. Корнілова

Придушення заколоту, поразка правих сил. Оголошення Росії республікою (1 вересня 1917 р.). Створення Директорії і Передпарламенту

Жовтень

Погіршення економічного становища.

Утрата популярності Тимчасового уряду, який не спромігся здійснити за час свого правління реальних реформ.

Більшовицький переворот

Повалення Тимчасового уряду в результаті більшовицького перевороту

Äàòà

Ïî䳿

Âèìîãè, ñóòü ïåðåãîâîð³â

Ðåçóëüòàò

29 (16) трав-

ня —

23 (10) червня 1917 р.

Прибуття делегації УЦР на чолі з В. Винниченком до

Петрограда

Українська делегація вимагала позитивного рішення Тимчасового уряду щодо автономії

України

Ігнорування Тимчасовим урядом української делегації.

Проголошення І Універсалу

10 липня (29 червня) —

16 (3) липня 1917 р.

Прибуття делегації Тимчасового уряду до Києва

Вироблення компромісного рішення щодо проголошення автономії України, яке відкладалося до Установчих зборів. У той же час Тимчасовий уряд визнавав Генеральний Секретаріат як крайовий орган влади в Україні

Криза Тимчасового уряду. ІІ Універсал

Серпень 1917 р.

Прибуття делегації УЦР на чолі з В. Винниченком до

Петрограда

Подання на затвердження Тимчасового уряду Статуту Генерального Секретаріату

Тимчасовий уряд категорично відкинув Статут. Натомість направив «Тимчасові інструкції…»

Вересень 1917 р.

Участь української делегації в Демократичній нараді (передпарламенті), скликаній Тимчасовим урядом

Делегація УЦР зажадала від Тимчасового уряду чітко визначитися у національній політиці та закликала російських соціалістів відмовитися від коаліції з кадетами в Тимчасовому уряді

Тимчасовий уряд так і не дав чітких відповідей на поставлені питання

6 жовтня (24 вересня) 1917 р.

Заява Генерального Секретаріату Тимчасовому уряду

Генеральний Секретаріат одностороннім актом повідомив Тимчасовий уряд про вступ в управління Україною

Міністр юстиції Тимчасового уряду розпочав підготовку судового процесу проти УЦР і Генерального Секретаріату, звинувативши їх у державній зраді, та наказав київському прокурору притягнути секретарів до судової відповідальності. До Петрограда за роз’ясненнями було викликано членів Генерального Секретаріату

Листопад (жовтень) 1917 р.

Делегація Генерального Секретаріату відбула до Петрограда

7 листопада (25 жовтня) в результаті більшовицького перевороту Тимчасовий уряд було повалено

Îñíîâí³ ïîëîæåííÿ

• «Однині самі будемо творити наше життя». Розбудова України «не одділяючись від усієї Росії»

• Найвищим державним органом України проголошувалась УЦР

• Заклик до переобрання місцевої адміністрації, заміна її на представників, прихильних до української справи

Îñíîâí³ ïîëîæåííÿ

• Запросити до спільної праці національні меншини, визначивши їхні права, визнала їх вільний розвиток на території України. Висловлювалась надія, що в самостійній побудові нового життя візьмуть участь і неукраїнські народи, що проживають в Україні

• Скликання Всеукраїнських Установчих Зборів

• Тільки Всеукраїнські Установчі Збори (Сейм), що будуть обрані загальним, рівним, прямим і таємним голосуванням, мають право приймати закони України

• Запровадження особливого податку на власну справу

• Визнано необхідність розроблення закону про землю після конфіскації поміщицьких, казенних, царських, монастирських земель, згідно з яким право порядкувати українськими землями, користуватися ними належало тільки народові України

²ñòîðè÷íå çíà÷åííÿ ² Óí³âåðñàëó ÓÖÐ

• Засвідчив прагнення українців до створення власної держави

• Сприяв подальшому піднесенню Української революції. Підняв авторитет УЦР

• Визначив позицію різних політичних сил щодо української державності

До першого складу Генерального Секретаріату увійшли представники від трьох партій УСДРП, УПСР, УПСФ. 14 (1) вересня 1917 р. Гене-

ральний Секретаріат було визнано Тимчасовим урядом і затверджено його склад.

Ïîñàäà

Ïð³çâèùå

Голова

В. Винниченко

Генеральний писар

П. Христюк

Секретар фінансових справ

Х. Барановський

Секретар міжнаціональних справ

С. Єфремов

Секретар продовольчих справ

М. Стасюк

Секретар земельних справ

Б. Мартос

Секретар військових справ

С. Петлюра

Секретар судових справ (юстиції)

В. Садовський

Секретар освіти (згодом доповнено)

І. Стешенко

За час існування Генерального Секретаріату до 16 (3) січня 1918 р. відбулося 63 засідання, на яких було розглянуто 430 питань.

Склад Генерального Секретаріату і кількість генеральних секретарів не був сталим і неодноразово змінювався. Так, з’явились гене-

ральні секретарі праці, торгівлі та промисловості, шляхів сполучення, пошти і телеграфу, генеральні контролери морських справ, міжнародних справ, контролер у справах великоруських; польських та єврейських.

Причини прийняття

Паритет сил між Тимчасовим урядом і УЦР

Пошук порозуміння між УЦР і Тимчасовим урядом

Прихильність лідерів УЦР до ідеї автономії України

Переговори делегації Тимчасового уряду (М. Терещенко, О. Керенський, І. Церателі) з представниками УЦР у Києві (10 липня (29 червня) — 16 (3) липня 1917 р.)

Домовленості були оформлені Тимчасовим урядом як постанова «Про національно-політичне становище України», а УЦР як ІІ Універсал, датований 16 (3) липня 1917 р.

Основні положення

• УЦР мала поповнитися представниками інших народів, які проживали на території України, тим самим перетворившись на представницький орган краю

• УЦР повинна була виділити зі свого складу Генеральний Секретаріат, який буде представлено Тимчасовому уряду і затверджено як носій найвищої виконавчої влади в Україні

• УЦР у згоді з національними меншинами повинна була підготувати закон про автономний устрій України, що буде затверджено Установчими зборами

• УЦР матиме своїх представників при кабінеті військового міністра, генеральному штабі й верховному головнокомандуючому; не заперечувалося здійснення українізації військових частин

• УЦР під тиском об’єктивних обставин змушена була піти на істотні поступки Тимчасовому уряду:

—відмовлялася від самочинного проголошення автономії України до прийняття цього рішення на Всеросійських установчих зборах;

— не окреслювалася територія, на яку поширювалася влада Центральної Ради і Генерального Секретаріату;

— не уточнювалися повноваження Генерального Секретаріату

Наслідки оприлюднення ІІ Універсалу

Липнева криза Тимчасового уряду

Виступ самостійників (полк ім. П. Полуботка під керівництвом Майстренка, Осадчого, Кващенка) у Києві 17 (4) — 22 (9) липня 1917 р. Виступ було придушено

Падіння авторитету УЦР

Історичне значення ІІ Універсалу

• Виявив негативну позицію російських демократів щодо українського питання, незважаючи на їхні попередні заяви

• Став ще одним кроком до становлення автономії України

Íàçâà

Òåðèòîð³ÿ, íà ÿêó ïîøèðþâàëàñÿ âëàäà Ãåíåðàëüíîãî Ñåêðåòàð³àòó

ϳäïîðÿäêîâàí³ñòü.

Ìåõàí³çì ðåàë³çàö³¿ ïîâíîâàæåíü

Êîìïåòåíö³¿

Статут Генерального Секретаріату

Київська, Волинська, Подільська, Полтавська, частина Чернігівської, Херсонська, частина Таврійської, Катеринославська, Харківська області

Генеральний Секретаріат формував УЦР, був їй підзвітний, але затверджувався Тимчасовим урядом. При петроградському уряді мав працювати статссек ретар у справах України, який призначався за погодженням з УЦР

Генеральний Секретаріат повинен був передавати на розгляд Тимчасового уряду законопроекти та фінансові обрахунки видатків на потреби України, розглянуті й затверджені УЦР. Усі урядові установи в Україні підлягали дії Генерального Секретаріату, що встановлював, які органи і в яких межах та випадках могли вступати в зносини безпосередньо з Тимчасовим урядом. Усі невиборні посади урядовців в Україні заміщувалися Генеральним Секретаріатом

Íàçâà

Òåðèòîð³ÿ, íà ÿêó ïîøèðþâàëàñÿ âëàäà Ãåíåðàëüíîãî Ñåêðåòàð³àòó

ϳäïîðÿäêîâàí³ñòü.

Ìåõàí³çì ðåàë³çàö³¿ ïîâíîâàæåíü

Êîìïåòåíö³¿

Тимча-

сові інструкції

Київська, Волинська, Подільська, Полтавська, частина Чернігівської області

Генеральний Секретаріат — орган Тимчасового уряду, а не Центральної Ради

Зі сфери компетенції Генерального Секретаріату виключалися військові та продовольчі справи, пошта, телеграф, суд, право призначати на державні посади.

Тимчасовий уряд міг здійснювати зв’язки з місцевими органами влади в Україні, минаючи Генеральний Секретаріат. Усі ініціативи Генерального Секретаріату мали затверджуватися в Петрограді, так само як і кандидати на посади генеральних секретарів, пропоновані УЦР

Îñíîâí³ ñêëàäîâ³

• Прогресуюча розруха народного господарства

• Зростаючі соціальні конфлікти

• Загострення міжнаціональних конфліктів

• Продовження війни

• Безсилля державної влади

• Некерованість влади на місцях

Причини

Наростання соціально-економічних проблем

Вимога заможних верств щодо встановлення влади «сильної руки»

Поразки на фронтах Першої світової війни

Бездіяльність Тимчасового уряду в розв’язанні нагальних потреб

Прихильники

Л. Корнілова

Тимчасового уряду

Промисловці, підприємці, поміщики, військові

Робітники, селянство, соціалістичні партії, національно-визвольні рухи

Наслідки

Поразка правих сил у боротьбі за владу в Росії

Утрата Тимчасовим урядом опори серед заможних верств суспільства, генералітету

Більшовизація рад. Формування загонів Червоної гвардії, підконтрольних більшовикам. Зміна більшовиками гасел: «Негайне припинення війни», «Земля — селянам!», «Уся влада Радам!», «Федералізація Росії!». Зростання загрози лівого перевороту

Наростання соціальноекономічних проблем. Поглиблення загальнонаціональної кризи. Вихід на передній план соціально-економічних питань, які потребували негайного розв’язання

Наростання революційної і національно-визвольної боротьби народів Росії

Ó÷àñíèêè

гøåííÿ

Українці, литовці, естонці, білоруси, молдавани, грузини, євреї, буряти, донські козаки

Всеросійські Установчі збори не повинні перешкоджати скликанню крайових Установчих зборів. Установчі збори повинні були розробити засади національно-територіальної автономії

Îñíîâí³ ïîëîæåííÿ

• Передання всіх поміщицьких, монастирських і церковних земель у завідування земельних комітетів

• Уведення державного і крайового контролю над продукцією та її розподілом

• Оподаткування великого капіталу й майна та конфіскація воєнних прибутків на користь окремих країв і цілої держави

• Запровадження рішучих заходів щодо укладення миру, для чого негайно випередити союзників у справі відкриття мирних переговорів

• Скликання Установчих зборів у призначений час без подальших зволікань

• Визнання за всіма націями права на самовизначення

• Скликання кожною нацією та краєм, які того домагаються, національно-крайових суверенних Установчих зборів

• Передача всієї повноти влади в Україні в руки Української Центральної Ради та її Генерального Секретаріату, складеного на основі статуту від 29 липня

Âñåðîñ³éñüê³ Óñòàíîâ÷³ çáîðè

Âñåðîñ³éñüê³ Óñòàíîâ÷³ çáîðè â Óêðà¿í³

Âñåóêðà¿íñüê³ Óñòàíîâ÷³ çáîðè

листопад 1917 р.

листопад 1917 р.

січень—лютий 1918 р.

Російські есери здобули понад 40 % голосів, українські та близькі до них партії — 14 %, більшовики — 23 %, кадети — 5 %, меншовики — менше 3 %

Українські партії (УПСР та УСДРП) — 77 %, більшовики — 10 %

Відбулися у 7 з 13 виборчих округів. Був обраний 171 депутат із 301 кандидата. За більшовиків проголосувало 18 % виборців. Решта голосів дісталася переважно українським есерам і соціал-демократам

9 листопада (27 жовтня) 1917 р. УЦР і Генеральний Секретаріат виступили з відозвою «До всіх гром адян України», у якій негативно оцінюва-

ли переворот у Петрограді й попереджали, що Рада рішуче боротиметься з будь-якими спробами підтримати більшовицький переворот в Україні.

Îñíîâí³ ïîëîæåííÿ

• Україна проголошувалася Українською Народною Республікою. «Не відділяючись від Російської Республіки й зберігаючи єдність її, ми твердо станемо на нашій землі, щоб силами нашими помогти всій Росії, щоб уся Російська Республіка стала федерацією рівних і вільних народів», «маючи силу й власть на рідній землі, ми тою силою і властю станемо на сторожі прав і революції не тільки нашої землі, але й усеї Росії»

• До Установчих Зборів вся влада в Україні переходила до УЦР і Генерального Секретаріату

• Територія УНР визначалася у межах Київщини, Поділля, Волині, Чернігівщини, Полтавщини, Харківщини, Катеринославщини, Херсонщини, Таврії (без Криму). Остаточні кордони УНР, а також прилучення частини Холмщини, Курської, Воронізької та суміжних областей, де більшість населення українське, «має бути встановлене по згоді зорганізованої волі народів»

• Скасовувалося право власності на землю поміщиків та інших нетрудових господарств, а також на удільні, монастирські, кабінетні та церковні

• Земля проголошувалася власністю народу і передавалася йому без викупу; негайне прийняття закону про порядок користування землею обраними Земельними комітетами до Українських Установчих зборів

• Установлювався 8-годинний робочий день для робітників

• Установлювався (разом з робітниками) державний контроль над продукцією в Україні, її виробництвом і розподілом

• Уряд обіцяв негайно розпочати мирні переговори

• Проголошувалося скасування смертної кари

• Надання повної амністії всім політичним в’язням і засудженим

• Декларувалася реформа судочинства, «привести його до згоди з правними поняттями народу»

• «Вжити всіх заходів до закріплення й поширення прав місцевого самоврядування»

• Проголошувалися свобода слова, друку, віросповідань, зібрань, страйків, недоторканність помешкання, можливість вживання різних місцевих умов у зносинах з усіма установами

Óëüòèìàòóì Ðàäíàðêîìó

³äïîâ³äü ÓÖÐ íà óëüòèìàòóì

17 (4) грудня 1917 р.,

В. Ленін, Л. Троцький

20 (7) грудня 1917 р., В. Винниченко, С. Петлюра

• «Відмовитися від спроб дезорганізації загального фронту (йшлося про утворення Українського фронту)

• Не пропускати військові частини з фронту на Дон або в інші райони з ворожими Раднаркому урядами • Пропускати революційні

(більшовицькі) війська на Південний фронт (для боротьби з О. Каледіним)

• Припинити роззброєння радянських полків і червоногвардійських загонів

• У разі невиконання цих вимог Раднарком оголосить війну УЦР»

• «Неприпустимість утручання Раднаркому у внутрішні справи України

• Генеральний Секретаріат не збирається повторювати досвід Раднаркому на території України, поширюючи анархію і розруху

• Роззброєння і висилка більшовицьких загонів була продиктована прагненням уникнути громадянської війни, наданням росіянам можливості «задовольнити свої національні почуття» на батьківщині

• В умовах повної дезорганізації фронту з країнами Четвертного союзу українізовані частини, що ще зберегли боєздатність, не в змозі утримувати всю лінію фронту і намагаються врятуватися

• Генеральний Секретаріат виступає за право кожної нації на самовизначення, а підтримувати нав’язування одній області свого розуміння політичного управління іншій не збирається, тому і надалі буде пропускати на Дон і Кубань ті підрозділи, які повертаються додому

• Генеральний Секретаріат виступає проти більшовицьких методів установлення і формування влади

• Генеральний Секретаріат надалі буде роззброювати більшовицькі частини, якщо вони становитимуть загрозу існуючій владі»

Ïîñàäà

Ïð³çâèùå

Народний міністр продовольчих справ

М. Ковалевський

Народний міністр шляхів сполучення

В. Єщенко

Народний міністр пошти й телеграфу

М. Шаповал

Народний міністр морських справ

Д. Антонович

Народний міністр освіти

І. Стешенко

Народний міністр торгівлі й промисловості

В. Голубович

Народний міністр великоруських справ

Д. Одинець

Народний міністр польських справ

М. Міцкевич

Народний міністр єврейських справ

М. Зільберфарб

Народний заступник міністра фінансів

О. Золотарьов

Народний державний писар

І. Мірний

Від 31 (18) січня 1918 р. головою уряду став В. Голубович. До 29 квітня 1918 р. відбулося декілька реор-

ганізацій уряду (у лютому—березні 1918 р. кількість міністрів в уряді було значно скорочено).

За своєю суттю соціально-економічна політика УЦР була соціалістичною. Основні її положення були викладені в Платформі української делегації на Демократичній нараді, ІІІ Універсалі та роз’ясненні до ньо-

го, ІV Універсалі, аграрному законі від 13 лютого (31 січня) 1918 р., постановах та рішеннях Генерального Секретаріату та Ради народних міністрів.

Îñíîâí³ çàñàäè

• Не передбачалася конфіскація земель у землевласників, які мають менше 40 десятин

• Не підлягали поділу площі під виноградниками, хмелем та господарства з високою агрокультурою

• Не передбачалася націоналізація промисловості

Äàòà

Ïîä³ÿ

У січні (грудні

1917 р.) 1918 р.

Англія та Франція визнали уряд УНР

Вересень—грудень 1917 р.

Установлення відносин з крайовими урядами Кубані, Дону, Сибіру, Криму, Молдавії

Січень—лютий

(січень) 1917 р.

Переговори УНР з країнами Четвертного союзу. Визнання Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією та Османською імперією незалежності УНР.

Підписання Брестського мирного договору 9 лютого (27 січня) 1918 р.

Ñêëàäîâ³ ðàäÿí³çàö³¿

Õàðàêòåðèñòèêà

Формування армії

Створення Армії радянської УНР — Червоне козацтво (січень 1918 р.)

Націоналізація

Націоналізація великих підприємств (переважно вугільної, металургійної, машинобудівної промисловості), частина з яких перейшла у власність РСФРР. Процес націоналізації не зачіпав харчову і легку промисловість

Фінанси

Відмова від українських грошей

Аграрні перетворення

Розгром поміщицьких маєтків, стихійний розподіл поміщицьких земель серед селян, спроба створення комун. Відновлення постачання хліба до Росії

Розчленування території України

На початку 1918 р. на території України було створено три радянські республіки: Донецько-Криворізька Радянська Республіка, Радянська Соціалістична Республіка Таврида, Одеська Радянська Республіка

Äàòà

Õ³ä ïåðåãîâîð³â

7 листопада

(25 жовтня) 1917 р.

ІІ з’їзд рад у Петрограді прийняв Декрет про мир, у якому закликав усі воюючі держави припинити війну та укласти мир без анексій і контрибуцій. Згодом Раднарком заявив, що декрет є офіційною пропозицією негайно укласти перемир’я і розпочати переговори про мир

14 (1) листопада 1917 р.

На пропозицію більшовиків відгукнулась тільки Німеччина та її союзники

20 (7) листопада 1917 р.

Початок переговорів про перемир’я між Німеччиною і радянською Росією

5 грудня (22 листопада) 1917 р.

Генеральний Секретаріат прийняв рішення про укладення перемир’я з країнами Четвертного союзу

6 грудня (23 листопада) 1917 р.

Неофіційна зустріч української делегації з представниками Німеччини та Австро-Угорщини. Укладення перемир’я між УНР і країнами Четвертного союзу

12 грудня (29 листопада) 1917 р.

Початок переговорів делегації Четвертного союзу і радянської Росії щодо умов миру

15 (2) грудня 1917 р.

Перемир’я між радянською Росією і Німеччиною

24 (11) грудня 1917 р.

Генеральний Секретаріат звернувся з нотою до всіх воюючих і нейтральних країн, у якій йшлося, що УНР «стає на шлях самостійних міжнародних стосунків до того часу, доки не буде створено загальнодержавної власті в Росії», і пропонує воюючим державам укласти мир без анексій і контрибуцій з урахуванням прав націй на самовизначення

26 (13) грудня 1917 р.

Країни Четвертного союзу погодилися на участь у переговорах у Брест-Литовському делегації УНР

1 січня (19 грудня 1917 р.) 1918 р.

Прибуття у Брест-Литовський української делегації на чолі з В. Голубовичем

Äàòà

Õ³ä ïåðåãîâîð³â

9 січня (28 грудня 1917 р.) 1918 р.

Українська делегація вперше взяла участь у пленарних засіданнях переговорів. Визнання головою радянської делегації Л. Троцьким права делегації УНР самостійно брати участь у переговорах

12 січня (30 грудня 1917 р.) 1918 р.

Визнання країнами Четвертного союзу української делегації та її самостійності як єдиного представника народу України

Січень 1918 р.

Нова радянська делегація на переговорах оприлюднила свій новий склад, до якого були включені представники радянської Української Народної Республ іки. Л. Троцький заявив, що саме вони повинні представляти інтереси Україн и, бо УЦР вже не контролює більшу частину території України. Проте ця заява була відхилена країнами Четвертного союзу, які відмовилися визнати делегацію радянської УНР. Голова української делегації О. Севрюк оприлюднив ІV Універсал

9 лютого (27 січня) 1918 р.

Підписання Брестського миру між УНР і країнами Четвертного союзу

3 березня 1918 р.

Радянська Росія підписала Брест-Литовський мир з країнами Четвертного союзу

Îñíîâí³ ïîëîæåííÿ

• Скасування воєнного стану між воюючими сторонами

• Визначення кордонів України

• Встановлення дипломатичних зв’язків

• Визначення економічних зв’язків

• У таємній декларації , підписаній з Австро-Угорщиною, зазначалося: райони Східної Галичини з переважно українським населенням мали відійти від королівства Галичини й об’єднатися з Буковиною в один коронний край у складі Австро-Угорщини. (Угода не була ратифікована і розірвана Австро-Угорщиною у липні 1918 р.)

• У додатковому договорі визначалися:

— Принципи регулювання консульських відносин.

— Принципи регулювання приватних справ.

— Обмін військовополоненими.

— Обмін надлишками сільськогосподарських і промислових товарів.

— Курс валют (100 німецьких марок = 46 українських карбованців)

17 березня 1918 р. УЦР ратифікувала умови Брестського договору, а 18 березня 1917 р. УНР уклала військову конвенцію з Німеччиною та Австро-Угорщиною

Результати і наслідки

Відбулося падіння радянської влади в Україні в результаті збройного втручання країн Четвертного союзу

Україна стала першою державою, що вийшла з Першої світової війни

Україна стала повноправним членом міжнародних відносин

Було визнано кордони Української держави

Було відновлено владу УЦР і обмежено суверенітет України

За допомогу у звільненні України від більшовицької окупації УНР зобов’язувалась у вигляді матеріальної компенсації поставити до Німеччини та Австро-Угорщини 60 млн пудів зерна та виробів з нього, 400 млн шт. яєць, 2,75 млн пудів м’яса великої рогатої худоби (живою вагою), 3 млн пудів цукру, а також регулярно постачати їм овочі, фрукти, фураж, руди тощо

Ïðè÷èíè ïàä³ííÿ

• Конфлікт УЦР з німецько-австрійською окупаційною адміністрацією. Невиконання УЦР своїх зобов’язань

• Конфлікт УЦР з консервативними колами України (промисловцями, поміщиками та ін.)

• Нездатність УЦР ефективно налагодити систему державного управління

• Утрата УЦР соціальної опори

• Прихильність лідерів УЦР до соціалістичних ідей

• Втома населення від нестабільності, прагнення встановлення сильної влади

• Втручання німецько-австрійської адміністрації у внутрішні справи України

Îñíîâí³ óìîâè

• Визнання Брестських угод

• Розпуск УЦР. Відкладення скликання Установчих зборів до повного «заспокоєння краю»

• Погодження з німецьким командуванням кількості та умов використання українських збройних формувань

• Визнання необхідності відновлення цивільного судового апарату та обмеження компетенції військово-польових судів лише розглядом акцій, спрямованих проти австро-німецьких військ

• Упорядкування адміністративного апарату та розпуск усіх комітетів «революційного походження»

• Зобов’язання України щодо забезпечення потреб військ Центральних країн (Четвертного союзу)

• Відродження вільної торговельної та іншої підприємницької діяльності

• Відновлення власності, збереження до певної норми великих господарств для забезпечення експортної здатності хліборобства. Парцеляція* великих (вище від встановленої майбутнім законодавством норми) маєтків, передача землі селянам за викуп у кредит

Äàòà

Ïîä³ÿ

Березень—квітень 1918 р.

Поширення руху заможних селян проти аграрної політики УЦР. З’їзди землевласників у Лубнах (25 березня 1918 р.) та Харкові (6—17 квітня 1918 р.)

Квітень 1918 р.

Створення в Києві Української Народної Громади, яка вступила в переговори з німецьким командуванням про зміну влади в Україні шляхом перевороту

26 квітня 1918 р.

Санкціонування німецьким імператором Вільгельмом ІІ зміни влади в Україні

26—27 квітня 1918 р.

Роззброєння Синьожупанної дивізії

28 квітня 1918 р.

Під час засідання УЦР німецькі солдати заарештували двох міністрів

29 квітня 1918 р.

Проведення хліборобського конгресу, на який зібралося 6432 уповноважені представники від 8 губерній. Усього в його роботі брали участь 8 тис. делегатів, переважно селяни. Конгрес засудив аграрну політику УЦР і обрав П. Скоропадського гетьманом України. Того ж дня в соборі Св. Софії єпископ Никодим миропомазав гетьмана, а на Софійській площі відслужив молебень. Тим часом віддані гетьману війська захопили всі урядові будинки в Києві та розігнали УЦР

Îñíîâí³ ïîëîæåííÿ

«…тією грамотою я оголошую себе Гетьманом всієї України.

• Управління Україною буде провадитися через посередництво призначеного мною Кабінету Міністрів і на остаточнім обґрунтованні нижче долучених до цього законів про тимчасовий державний устрій України.

• Центральна і Мала Рада, а также всі земельні комітети з нинішнього дня розпускаються. Всі Міністри і товариші звільняються. Всі інші урядовці, працюючі в державних Інституціях, зістаються на своїх посадах і повинні продовжувати виконання своїх обов’язків.

• В найближчий час буде виданий закон, установляючий новий порядок виборів до Українського Сойму.

• До цього я буду твердо стояти на сторожі порядку й законности в Українській Державі, буду домагатись негайного виконання всіх державних розпоряджень і буду підтримувати авторитет влади, не спиняючись ні перед якими самими крайніми мірами.

• Права приватної власности — як фундаменту культури і цівілізації, відбудовуються в повній мірі, і всі розпорядження бувшого Українського Уряду, а рівно тимчасового уряду російського, відміняються і касуються. Відбувається повна свобода по зробленню купчих по куплі-продажі землі.

• Поруч із цим будуть прийняті міри по відчуженню земель по дійсній їх вартости від великих власників, для наділення земельними участками малоземельних хліборобів. Рівночасно будуть твердо забезпечені права робітничого класу. Особлива увага буде звернена на поліпшення правового становища і умов праці залізничників, котрі при виключно тяжких умовах ні на один час не кидали своєї відповідальної праці.

• В області економічній і фінансовій відбувається повна свобода торгу й відчиняється широкий простір приватнього підприємства й ініціятиви. Передбачаю всю трудність стаючої переді мною праці і молю Бога дати мені силу, аби гідно виконати те, що я вважаю своїм обов’язком перед рідною Україною в сучасний виключний і критичний для неї час.

• Мені далекі і чужі які-б-то не було власні побудження, і головною своєю метою я ставлю користь і благо народу і всім дорогої нам України. В цій свідомости кличу всіх Вас, громадян і козаків України — без різниці національності й віросповідання — помогти мені і моїм працьовникам і співробітникам в нашому загальному велике відповідальному ділі»

Îñíîâí³ ïîëîæåííÿ

1. Декларувалося, що влада гетьмана є тимчасовою до обрання і початку роботи Сейму.

2. Закріплювалися виняткові повноваження гетьмана:

• одноосібно затверджував склад Ради Міністрів та її Голову, а також інших урядовців;

• був головнокомандуючим (Верховний воєвода) української армії і флоту;

• визначав зовнішньополітичну лінію;

• оголошував окремі райони на воєнному, облоговому або надзвичайному стані;

• мав права помилування, засудження, пом’якшення міри покарання, звільнення від судової відповідальності;

• усі накази або розпорядження гетьмана мали закріплюватися Головою уряду або відповідним міністром.

3. Проголошувалися права й обов’язки козаків і громадян, а саме:

• захист батьківщини;

• сплата податків, відбуття повинностей;

• гарантованість прав і свобод законом;

• проголошувались права на недоторканність особи, житла, свобода пересування і вільного місця проживання, непорушність права на приватну власність, свобода зборів, об’єднань, слова та інше в межах законів.

4. Визначалися права і повноваження Ради Міністрів.

5. Визначалися структура і компетенція судової влади

Ãàëóçü

Îñíîâí³ çàõîäè

Національнокультурна політика

• Скасування національно-персональної автономії національних меншин

• Українізація загальноосвітніх шкіл. На осінь 1918 р. в Україні вже налічувалося близько 150 українських гімназій

• Прийняття закону про обов’язкове вивчення української мови і літератури, а також історії та географії України в усіх середніх школах

• Реорганізація народного університету в Києві в державний український університет

• Відкриття українського університету в Кам’янці-Подільському. У російськомовних університетах Києва, Харкова, Одеси відкривалися українські кафедри

• Створення національної Академії наук, першим президентом якої став академік В. Вернадський

• Було започатковано Національну бібліотеку, засновано Національний архів України, Національну галерею мистецтв, Український історичний музей, Український національний театр (керівник П. Саксаганський), «Молодий театр» (керівник Лесь Курбас)

гâåíü â³äíîñèí

Êðà¿íè

На рівні

послів

Німеччина, Австро-Угорщина, Туреччина, Болгарія, Швейцарія, Швеція, Норвегія

дипломатичних представництв

Грузія, Азербайджан, Фінляндія

консулів та інших представництв

Польща, Фінляндія, Англія, Румунія, радянська Росія, Дон, Кубань, Крим

Загалом Міністерство закордонних справ протягом 8 місяців діяло досить активно. Україна мала

11 дипломатичних і близько 50 консульських представництв у 20 країнах, а на своїй території — 12 дипломатичних і 42 консульських представництва з 24 держав

Íàïðÿìè ïîë³òèêè

Çì³ñò, õàðàêòåðèñòèêà

Німеччи-

на та інші країни Четвертного союзу

Відносини з Німеччиною були пріоритетними. Були встановлені дипломатичні відносини з країнами Четвертного союзу, основний зміст яких обертався навколо положень Брестського договору. Наявність німецької та австро-угорської окупаційної влади перетворювало владу П. Скоропадського на маріонеткову. Німці активно втручалися у внутрішнє життя і зовнішню політику Української Держави.

Для розв’язання багатьох проблем (фінансова, торговельна, створення масової армії тощо) у вересні 1918 р. П. Скоропадський зустрівся з кайзером Вільгельмом ІІ

Польща

Відносини з Польщею (Регентською радою) обертались навколо державної приналежності Холмщини і Підляшшя. Ці землі були окуповані німецькими і австроугорськими військами, а за умовами Брестського миру вони мали відійти до України. Проте реально українська адміністрація змогла утвердитися лише на тій частині земель, що були окуповані Німеччиною. В австрійській зоні окупації утвердилася польська адміністрація. Усі переговори про визначення кордону зайшли у глухий кут. Поляки наполягали на кордоні по р. Буг

Румунія

Відносини з Румунією оберталися навколо бессарабського питання. Гетьманський уряд запровадив проти Румунії, яка захопила Бессарабію, торговельні санкції. Із виникненням потреби у встановленні дипломатичних відносин з країнами Антанти (на території Румунії були дипломатичні представництва Англії, Франції та ін.). П. Скоропадський дав згоду на укладення тимчасового торговельного договору. Розв’язання бессарабського питання було відкладено до завершення Першої світової війни

Радянська Росія

За умовами Брестського миру радянська Росія зобов’язувалася визнати незалежність України та укласти з нею мирний договір. Переговори почалися у травні 1918 р. Радянську делегацію очолював Х. Раковський. 12 червня 1918 р. було підписано прелімінарний (попередній) договір про припинення стану війни між Україною і Росією, відновлення залізничних, поштово-телеграфних комунікацій. Українській державі надавалося право заснувати консульства в багатьох містах Росії. Найскладнішим питанням переговорів була програма кордонів. На початку жовтня переговори перервалися. За домовленістю сторін чинними залишилися прелімінарні умови миру.

Також радянська делегація мала контакти з антигетьманською опозицією, яка готувала повстання. Радянська делегація зобов’язувалася визнати самостійність відновлюваної УНР

Уряди

Дону,

Кубані,

Криму

Всевелике Військо Донське . 8 серпня 1918 р. було укладено договір, який проголошував взаємне визнання суверенітету, установлював спільні кордони та взаємовигідний товарообмін. Передбачалося розроблення окремих угод щодо вільного транзиту, товарообігу, митних і фінансових відносин.

Кубань . Відносини теж розвивалися у руслі взаємовигідності. Україна надала допомогу зброєю Кубані в боротьбі з більшовизмом. Обговорювалося питання входження Кубані до складу України на правах автономії. Але проти цього заперечував уряд Денікіна, що фактично встановив контроль над Кубанню.

Крим . Утворений у червні 1918 р. уряд генерала С. Сулькевича відмовлявся вступати у відносини з українським урядом. П. Скоропадський запровадив економічну блокаду щодо Криму. Це примусило кримський уряд у жовтні 1918 р. підписати попередню угоду, згідно з якою Крим мав увійти до складу України на правах автономії

Країни

Антанти

Були ускладнені у зв’язку з тісними відносинами з Німеччиною. Тільки після поразки останньої П. Скоропадський взяв курс на пошук порозуміння з країнами Антанти, проте останні підтримували ідею «єдиної і неподільної Росії», заперечуючи незалежність України. Навіть видання гетьманом грамоти від 14 листопада 1918 р. про федеративний зв’язок з майбутньою небільшовицькою Росією не змінило становище. Незабаром антигетьманська опозиція підняла повстання

Îñíîâí³ ïîëîæåííÿ

«На… принципах федеративних повинна бути відновлена давня могутність і сила всеросійської держави. В цій федерації Україні належить зайняти одне з перших місць, бо від неї пішов порядок і законність в краю, і в її межах перший раз свобідно віджили всі принижені і пригноблені більшовицьким деспотизмом громадяни бувшої Росії… На тих принципах, які — я вірю — поділяють усі союзники Росії, Держави Згоди (Антанта), а також яким не можуть не співчувати без винятку інші народи не тільки Європи, але й усього світу, повинна бути збудована майбутня політика нашої України. Їй першій належить виступити в справі утворення всеросійської федерації, якої конечною метою буде відновлення великої Росії. В осягненні цієї мети лежить як запорука добробуту всієї Росії, так і забезпечення економічно-культурного розвитку цілого українського народу на міцних підставах національно-державної самобутності»

Îïîçèö³éí³ ïàðò³¿ òà îðãàí³çàö³¿

Âèìîãè

ІІ Всеукраїнський селянський з’їзд

• Невизнання гетьманського режиму

• Заклик до відновлення УНР і скликання Установчих зборів

• Проведення аграрної реформи: передачі землі селянам

Всеукраїнський робітничий з’їзд

• Невизнання гетьманського режиму

• Заклик до відновлення УНР і скликання Установчих зборів

Конгрес української соціалдемократичної робітничої партії

• Невизнання гетьманського режиму

• Заклик до відновлення УНР як незалежної держави

Український національнодержавний союз

• Засуджували гетьманський режим як неукраїнський

Всеукраїнський земський союз

• Засуджували гетьманський режим як антидемократичний. Вимагали відновлення демократичних свобод та місцевого самоврядування

Українська партія есерів (ліве крило)

• Закликали до збройної боротьби проти гетьманського режиму і німецьких окупантів

Комуністична партія більшовиків (КП(б)У)

• Невизнання гетьманського режиму

• Заклик до збройної боротьби проти гетьманського режиму і німецьких окупантів

Ïàðò³¿ òà îðãàí³çàö³¿,

ùî ï³äòðèìóâàëè ðåæèì

Âèìîãè

Український хліборобський конгрес

• Підтримував гетьманський режим, виступав за сильну владу, яка б навела лад у країні, за збереження приватної власності на землю

Конституційні демократи (кадети)

• Визнання гетьманського режиму як влади, яка контролювала частину території колишньої Російської імперії, із якої можна продовжити боротьбу проти біьшовицького режиму «за єдину і неподільну Росію»

З’їзд промисловців, банкірів, поміщиків

• Висловилися за збереження приватної власності на землю. Вимагали запобігти втручанню робітників у господарське життя. Створили свій представницький орган — Протофіс

Äàòà

Ïîä³ÿ

17 листопада 1918 р.

Угода Директорії з Великою солдатською радою німецьких військ про нейтралітет

18 листопада 1918 р.

Розгром військами Директорії гетьманських військ під Мотовилівкою

19 листопада 1918 р.

Оголошення Директорією загальної мобілізації. Головний отаман

С. Петлюр а видав наказ, у якому обіцяв надати додаткові земельні ділянки всім, хто «своєчасно стане до війська»

14 грудня 1918 р.

Вступ до Києва військ Директорії. П. Скоропадський зрікся влади

Îñíîâí³ çàñàäè ïîë³òèêè Äèðåêòîð³¿

• Директорія передбачала конфіскацію поміщицьких земель. Земельні наділи площею до 15 десятин не конфісковувалися. Не підлягали конфіскації також землі промислових підприємств, цукрових заводів, а також іноземців

• На малоземельному Правобережжі Польща домоглася визнання за поміщиками польського походження статусу іноземних громадян, у зв’язку з чим їхня власність оголошувалася недоторканною. Термін і порядок розподілу землі не визначалися; лишалося непорушним дрібне селянське землеволодіння

• Відновлювалася національно-персональна автономія

• Головною турботою Директорії була війна з більшовиками, а це потребувало підвищеної уваги до розбудови армії. Створити боєздатну армію зі збройних формувань, що виникли під час антигетьманського повстання, не вдалося. Директорія фактично опинилася без армії. Тоді Головний отаман С. Петлюра почав призначати отаманами будь-кого, хто міг командувати, мав зброю і виказував лояльність до Директорії, а також заявив про своє прагнення боротися з більшовиками. Кожен такий отаман отримував грамоту від Петлюри і декілька мільйонів українських карбованців. Ніякого контролю над отаманами не існувало. Із середини 1919 р. С. Петлюра розгорнув активну діяльність з реформування армії і боротьбу з отаманщиною, що сприяло зростанню боєздатності армії. Проте безперервна війна, епідемії, чвари в керівництві, вичерпання воєнних і фінансових ресурсів, що дісталися у спадок від П. Скоропадського, відсутність зовнішньої підтримки зумовили поразку армії УНР

• Проголошення 22 січня 1919 р. Акта злуки УНР і ЗУНР. Перетворення ЗУНР на Західну область Української Народної Республіки (ЗОУНР). Проте реальне об’єднання двох держав відкладалося на майбутнє. Кожна з держав проводила самостійну внутрішню і зовнішню політику

Äàòà

Ïîä³ÿ

11 листопада 1918 р.

Раднарком РСФРР скасував умови Брестського миру, видав директиву про надання військової допомоги «трудящим України» силами українських повстанських дивізій, що були створені в нейтральній зоні між Україною та Росією. Було утворено Укрреввійськраду (В. Антонов-Овсієнко, В. Затонський, Й. Сталін, Г. П’ятаков)

28 листопада 1918 р.

На території РСФРР створено Тимчасовий робітничо-селянський уряд України (Голова уряду — Г. П’ятаков, із 29 січня 1919 р. — Х. Раковський; члени уряду:

В. Аверін, Артем (Ф. Сергєєв), К. Ворошилов, В. Затонський, Є. Квірінг, Ю. Коцюбинський, М. Подвойський, О. Шліхтер)

29 листопада 1918 р.

Робітничо-селянський уряд видав маніфест про відновлення радянської влади в Україні

Грудень 1918 р.

Початок наступу 1-ї і 2-ї повстанських дивізій в Україні під загальним командуванням В. Антонова-Овсієнка

3 січня 1919 р.

Радянські війська зайняли Харків, куди і переїхав Тимчасовий робітничо-селянський уряд України

6 січня 1919 р.

Проголошення Української Соціалістичної Радянської Республіки (УСРР)

16 січня 1919 р.

Директорія УНР офіційно оголосила війну РСФРР

5 лютого 1919 р.

Вступ більшовицьких військ до Києва (Богунський полк під командуванням М. Щорса і Таращанський полк під командуванням В. Боженка)

Лютий 1919 р.

Спроба Директорії УНР знайти спільну мову з країнами Антанти для спільної боротьби з більшовизмом. Реорганізація Директорії, уряду, відмова від «соціалістичних експериментів» тощо. Поразка та евакуація військ Антанти з Півдня України

Березень 1919 р.

Утрата Директорією контролю над більшою частиною України

Äàòà

Ïîä³ÿ

Квітень 1919 р.

Оволодіння більшовиками Кримом. В Україні (крім Надзбруччя і західних областей ) вдруге було встановлено радянську владу

Отаманщина (як синонім використовується термін махновщина) — 1) засилля різноманітних збройних

формувань в умовах відсутності реальної державної влади; 2) період в історії визвольних змагань.

Íàéâïëèâîâ³ø³ îòàìàíè* 1918—1919 ðð.

Òåðèòîð³ÿ ä³é

Зелений (Д. Терпило)

Київщина

М. Григор’єв

Херсонщина, Миколаївщина, Черкащина, частина Катеринославщини

Н. Махно

Північна Таврія, Катеринославщина

Ангел

Чернігівщина

Божко

Катеринославщина

Äàòà

Ïîä³ÿ

16 листопада 1918 р.

Війська Антанти пройшли Дарданелли і направилися в усі порти від Одеси до Новоросійська. На початок 1919 р. тут висадилися дві французькі дивізії, а також англійські, грецькі, румунські й польські частини загальною кількістю 60 тис. осіб. Узяти під контроль території, які залишали армії німецького блоку, підрозділи Антанти повністю не змогли. Війська зайняли лише прибережну смугу по лінії Тирасполь—Бірзула—Вознесенськ—Миколаїв — Херсон, відмовившись від просування углиб території України. Проте вони підтримували в Україні білогвардійців, які виступали за відновлення «єдиної і неподільної Росії»

Квітень 1919 р.

Країни Антанти через повстання моряків на французькому флоті, поразку під Вознесенськом були змушені евакуювати свої війська з Півдня України. Проте надалі флот країн Антанти продовжував морську блокаду чорноморського узбережжя, здійснювалися перевезення білогвардійських військ, постачання зброї та спорядження

Çàãàëüíà õàðàêòåðèñòèêà

• Не змогла створити життєздатний і стабільний політичний режим

• У результаті її перетворень ослабла соціальна опора Директорії (інтелігенція, значну частину якої зарахували до «поміщиків і капіталістів»; селянство, особливо біднота, яка звинувачувала Директорію в прокуркульській політиці; робітники, оскільки Директорія або її отамани придушували страйки, забороняли робітничі організації політичного характеру, розганяли профспілки);

• Широкі маси українського населення, особливо селянство, не зовсім усвідомлювали загальнонаціональні інтереси, необхідність створення і зміцнення власної держави

• Відсутність єдності національно-демократичних сил

• Несприятливі зовнішньополітичні обставини

Äàòà

Ïî䳿

1 листопада 1918 р.

«Листопадовий зрив». Захоплення українськими збройними формуваннями у Львові та інших містах Східної Галичини ключових позицій, урядових установ. Початок україно-польського збройного протистояння, що переросло у війну

Листопад 1918 р.

Початок формування Української Галицької Армії (УГА). Командуючим було призначено М. Омеляновича-Павленка

11 листопада 1918 р.

Захоплення польськими загонами Перемишля

22 листопада 1918 р.

УГА залишила Львів. Переїзд уряду ЗУНР до Тернополя

Січень 1919 р.

Переформування УГА в регулярну армію.

Польсько-українські переговори за посередництвом Англії

22 січня 1919 р.

Акт Злуки

Лютий—березень 1919 р.

Вовчухівська операція УГА

Лютий 1919 р.

Місія Антанти на чолі з генералом Ж. Бартельмі

22 березня 1919 р.

Вимоги Антанти до УГА припинити бойові дії

Квітень 1919 р.

Прибуття до Східної Галичини з Франції 70 тис. солдатів польської армії на чолі з генералом Ю. Галлером

15 травня 1919 р.

Початок наступу польської армії по всьому фронту

24 травня 1919 р.

Початок наступу румунських військ, які окупували Покуття

9 червня 1919 р.

Надання Є. Петрушевичу диктаторських повноважень. Командуючим УГА було призначено О. Грекова

Червень 1919 р.

Чортківська офензива

25 червня 1919 р.

Рада міністрів закордонних справ Англії, Франції, Італії, США уповноважила Польщу окупувати Східну Галичину до р. Збруч

28 червня 1919 р.

Контрнаступ польських військ

Липень 1919 р.

Завершення окупації ЗУНР польськими військами. Перехід залишку частин УГА за р. Збруч

21 листопада 1919 р.

Верховна рада Антанти надала Польщі 25-річний мандат на управління Східною Галичиною

10 грудня 1919 р.

Протест Польщі, яка заявила, що Східна Галичина є невід’ємною частиною Польщі

22 грудня 1919 р.

Підтвердження Антантою свого рішення від 21 листопада 1919 р.

Äàòà

Çì³ñò

25 червня 1919 р.

Антанта дозволила польському війську вести операції до р. Збруч, застерігши, що справа державної приналежності Східної Галичини має ще вирішуватися

20 листопада 1919 р.

Верховна Рада Антанти надала Польщі мандат на Східну Галичину терміном на 25 років, після чого долю мав вирішувати всенародний плебісцит

22 грудня 1919 р.

Верховна Рада Антанти відхилила польські твердження, що Східна Галичина є невід’ємною частиною Польщі, підтвердивши своє попереднє рішення

14 березня 1923 р.

Верховна Рада Антанти передала Східну Галичину в управління Польщі

Ïðè÷èíè ïîðàçêè

²ñòîðè÷íå çíà÷åííÿ

• Воєнна перевага Польщі

• Відсутність міжнародної підтримки, міжнародна ізоляція ЗУНР. Прихильне ставлення країн Антанти до Польщі

• Поразка Української Народної Республіки

• ЗУНР вдалося уникнути радикальних перегинів у соціально-економічній політиці

• На першому місці стояло завдання національного державного будівництва. Своєчасне здійснення соціально-економічних перетворень забезпечувало авторитет ЗУНР в українського населення

• Належна увага приділялася створенню боєздатної національної армії

• ЗУНР засвідчила прагнення українського населення до незалежності та створення Соборної Української держави

• Період існування ЗУНР увійшов в історію як героїчний епізод у боротьбі українського народу за незалежність, вільний і демократичний розвиток

Ïèòàííÿ äëÿ ïîð³âíÿííÿ

Ðåæèì

äåí³ê³íñüêèé

á³ëüøîâèöüêèé

Форма правління

• Воєнна диктатура

• Диктатура пролетаріату

Мета

• Наведення порядку і запровадження тимчасової військової диктатури

• Відновлення «єдиної і неподільної» Росії

• Боротьба з більшовизмом до переможного кінця

• Установлення радянського ладу

• Здійснення соціалістичних перетворень

• Утримання України під владою більшовиків

Шлях встановлення

• Репресивна політика проти противників режиму

• Уведення смертної кари за участь у бунтах, більшовицьких організаціях та дезертирство в армії

• Репресивна політика щодо противників режиму

• Політика «воєнного комунізму»

Методи правління

• Диктаторські, репресивні

• «Білий терор»

• «Червоний терор»

Соціальна опора режиму

• Офіцерство, поміщики, промисловці, російські націоналісти

• Незаможне селянство, робітництво, частково інтелігенція, декласовані елементи

Аграрна політика

• Закон про землю передбачав обмеження поміщицького землеволодіння 400 десятинами і придбання селянами землі за викуп у розмірі до 45 десятин на сім’ю

• За законом про врожай 1919 р., третину зібраного хліба селяни мусили віддати поміщикам і орендарям, 5 пудів зерна з кожної десятини землі віддавати на потребу армії. У разі несвоєчасної здачі стягувалася подвійна кількість зерна

• Роздача землі селянам, ліквідація поміщицького і куркульського господарств

• Запровадження на початку 1919 р. продовольчої розкладки; заборона приватної торгівлі

• Діяльність продзагонів

Ïèòàííÿ äëÿ ïîð³âíÿííÿ

Ðåæèì

äåí³ê³íñüêèé

á³ëüøîâèöüêèé

Політика щодо промисловості, робітнича політика

• Відновлення приватної власності

• Повернення підприємств колишнім власникам

• Відновлення торгівлі

• На підприємствах фактично запроваджувався 11—12-годинний робочий день

• Опублікування декрету про порядок націоналізації підприємств. Протягом кількох місяців були націоналізовані підприємства цукрової промисловості, великі шахти, металургійні й машинобудівні заводи. Загальне керівництво націоналізованою промисловістю здійснював Укрраднаргосп

• Запроваджувалася загальна трудова повинність, мілітаризація праці, зрівнялівка в оплаті праці, карткова система постачання міського населення

• Бюрократизація державного апарату

Політика щодо українства

• Питання про державний устрій відкладалося до кінця громадянської війни

• Створення на території України трьох областей — Харківської, Київ ської та Новоросійської, які очолювали генерал-губернатори з необмеженими повноваженнями

• Велася боротьба з будь-якими проявами українського національного життя. Відновлення царського законодавства в галузі загальноосвітньої школи. Фактична заборона викладання українською мовою, вивчення українознавства

• Вводилася цензура. Земствам заборонялося надавати підтримку українським школам

• Боротьба проти «петлюрівців», українських «буржуазних націоналістів» тощо

• Українська мова не заборонялася і не переслідувалася

Çàãàëüíà õàðàêòåðèñòèêà

• Зменшення суверенітету УСРР у зв’язку з уведенням політики «воєнного комунізму»

• КП(б)У, профспілки, Комуністична спілка робітничої молоді України фактично були філіями відповідних російських організацій і керувалися з Москви

• РНК України, Українська Рада народного господарства (УРНГ) діяли під безпосереднім керівництвом РНК та Вищої Ради народного господарства (ВРНГ) РСФРР

• Створення військово-політичного союзу радянських республік (травень—червень 1919 р.)

• Об’єднання під керівництвом вищих державних органів Російської Федерації: військової організації і військового командування, народного господарства, залізниць, фінансів

• Ліквідація 4 червня Українського фронту, а з підрозділів, що входили до його складу, були утворені три армії

Äàòà

Ïîä³ÿ

14 грудня 1918 р.

Перехід влади до Директорії УНР

15 грудня 1918 р.

Невдала спроба укладення союзу між С. Петлюрою і Н. Махно

Грудень 1918 р.

Початок наступу Добровольчої (А. Денікін) і Донської (П. Краснов) армій на Донбас. Оголошення Денікіна головнокомандуючим збройними силами Півдня Росії.

Початок 2-ї україно-радянської війни (16 січня 1919 р. Директорія УНР офіційно оголосила війну, беручи до уваги неприховану агресію РСФРР)

3 січня 1919 р.

Радянські війська зайняли Харків, куди і переїхав Тимчасовий робітничо-селянський уряд України, що був сформований на території РСФРР 28 листопада 1918 р.

6 січня 1919 р.

Проголошення Української Соціалістичної Радянської Республіки (УСРР)

5 лютого 1919 р.

Вступ Червоної армії до Києва

6 квітня 1919 р.

Евакуація війстк Антанти з Одеси

Кінець квітня 1919 р.

Установлення радянського контролю над Україною і Кримом

Травень 1919 р.

Антибільшовицький заколот М. Григор’єва.

Розгром денікінськими військами Червоної армії в Донбасі

Червень 1919 р.

Захоплення денікінцями Харкова і Катеринослава. Чортківська офензива УГА

Äàòà

Ïîä³ÿ

3 липня 1919 р.

Наказ Денікіна про похід на Москву

Липень 1919 р.

Окупація польськими військами ЗУНР. Перехід УГА через р. Збруч. Об’єднання армій УНР і УГА

Липень—серпень 1919 р.

Наступ об’єднаних українських армій на Правобережжі

Серпень 1919 р.

Створення Н. Махно Революційно-повстанської армії України (махновці)

30 серпня 1919 р.

Залишення Києва Червоною армією. Одночасний вступ до міста української і денікінської армій. «Київська катастрофа» — відступ українських армій з Києва

Вересень 1919 р.

Рейд Південної групи Червоної армії під командуванням Й. Якіра по Правобережжю

24 вересня 1919 р.

Початок війни між УНР і денікінськими військами

26 вересня 1919 р.

Угода між Н. Махно і С. Петлюрою в Умані про спільний фронт проти денікінців

Жовтень 1919 р.

Встановлення махновцями контролю над Північною Тавріэю. Контрнаступ денікінців. Відступ військ Н. Махна на Катеринославщину. Захоплення махновцями Катеринос лава, який утримувався ними до початку грудня

Жовтень 1919 р.

Початок контрнаступу Червоної армії проти денікінців. Бої під Кромами. Знищення найбоєздатніших частин білогвардійців

Листопад 1919 р.

Швидкий відступ денікінців на Ростов, Одесу, Крим

6 грудня 1919 р.

Перехід УГА на бік денікінців. Остаточний розпад Директорії. Початок Першого зимового походу армії УНР. Від’їзд С. Петлюри з найближчим оточенням до Варшави

12 грудня 1919 р.

Захоплення Червоною армією Харкова

16 грудня 1919 р.

Захоплення Червоною армією Києва

Січень 1920 р.

Оволодіння Червоною армією Донбасу

7 лютого 1920 р.

Вступ Червоної армії до Одеси

Березень 1920 р.

Завершення розгрому основних сил денікінців. Залишки денікінців, яких очолив П. Врангель, закріпилися в Криму

Ïèòàííÿ äëÿ õàðàêòåðèñòèêè

Çì³ñò

Коли відбувся

6 грудня 1919 р.— 6 травня 1920 р.

Мета

Збереження Армії УНР в умовах повної окупації України і нерівної боротьби. Підтримка антибільшовицького селянського повстанського руху на Правобережжі. Продовження національно-визвольної боротьби

Командуючий

М. Омелянович-Павленко

Сили, що брали участь

5—10 тис. осіб (Запорізька, Волинська і Київська групи)

Результати

Війська пройшли з боями 2 тис. км тилами денікінської і Червоної армій. Було збережено кістяк армії УНР, на базі якого було відновлено армію УНР, яка 1920 р. взяла участь у радянсько-польській війні

Причини

Прагнення лідерів відродженої Польської держави відновити Річ Посполиту в межах кордонів 1772 р.

Неприйняття лідерами відродженої Польщі комуністичних ідей

Прагнення країн

Антанти створити «санітарний кордон» навколо радянських республік, підтримка агресивних устремлінь Польщі

Прагнення лідерів радянської Росії і Комінтерну «розпалити пожежу» світової революції

Прагнення радянських лідерів відновити контроль над землями, що входили до складу Російської імперії, боротьба за вплив над

Східною Європою

Мета

Польща

Радянська Росія

УНР

Відновити Польщу в межах кордонів 1772 р. Перетворити Польщу в регіонального лідера, набути статусу великої держави

«Розпалити пожежу» світової революції, розгромити основних збройних противників

Звільнити Україну від більшовицької окупації

Ïîêàçíèêè

Íà òåðèòî𳿠Á³ëîðóñ³¿

Íà òåðèòî𳿠Óêðà¿íè

×åðâîíà àðì³ÿ

Ïîëüñüêà àðì³ÿ

Ñï³ââ³äíîøåííÿ

×åðâîíà àðì³ÿ

Ïîëüñüêà àðì³ÿ

Ñï³ââ³äíîøåííÿ

Особовий склад

169 260

158 364

1,1 : 1

55 033

142 074

1 : 2,6

Кулемети

1671

2043

1 : 1,2

1232

1994

1 : 1,6

Гармати та міномети

421

562

1 : 1,3

236

588

1 : 2,5

Бронепоїзди

11

—

8

—

Бронеавтомобілі

38

18

2 : 1

—

31

Літаки

—

22

24

29

1 : 1,2

Äàòà

Ïîä³ÿ

21 квітня 1920 р.

Варшавська угода між Польщею та УНР

25 квітня 1920 р.

Початок наступу польських і українських військ

6 травня 1920 р.

Вступ польських і українських військ у Київ

9 травня 1920 р.

Польські та українські війська форсували Дніпро, проте їх подальше просування було зупинено на лінії Вишгород—Бровари—Бориспіль

14 травня 1920 р.

Початок наступу Західного фронту Червоної армії, який був зупинений

26 травня 1920 р.

Початок контрнаступу Червоної армії Південно-Західного фронту

5 червня 1920 р.

Прорив польського фронту частинами 1-ї Кінної армії. Початок відступу польських військ

12 червня 1920 р.

Вступ частин Червоної армії у Київ

Äàòà

Ïîä³ÿ

8 липня 1920 р.

Створення більшовицького уряду Східної Галичини — Галицький ревком (Галревком) на чолі з В. Затонським

15 липня 1920 р.

Проголошення Галицької Соціалістичної Радянської Республіки

11 липня 1920 р.

Нота англійського міністра закордонних справ Дж. Керзона про встановлення радянсько-польського кордону по «лінії Керзона», що була визначена країнами Антанти в грудні 1919 р.

22 липня 1920 р.

Пропозиція польського уряду розпочати мирні переговори

14 серпня 1920 р.

Червона армія підійшла до Варшави

17 серпня 1920 р.

Контрнаступ польських військ під Варшавою. Початок наступу польських та українських військ по всьому фронту

12 жовтня 1920 р.

Перемир’я між Польщею і радянською Росією

Ðåçóëüòàòè òà íàñë³äêè

• Розгром Червоною армією армії УНР (листопад 1920 р.). Залишки частин УНР були інтерновані на території Польщі. Армія УНР перестала існувати як організована військова сила. Поразка українських визвольних змагань

• Укладення Ризького миру (18 березня 1921 р.)

• Зрив планів більшовиків «розпалити пожежу» світової революції

• Поділ українських і білоруських земель між Польщею і радянською Росією

• Припинення збройного протистояння на теренах Східної Європи. Закріплення нової розстановки сил, що склалася після Першої світової війни і громадянської війни в Росії

Ризький мир був підписаний між Польщею, з одного боку, та РСФРР і УСРР, з іншого. Договір було ратифіковано: ВЦВК РСФРР —14 квітня 1921 р., ЦВК УСРР — 17 квітня

1921 р., польський Сейм — 15 квітня. 28 квітня 1921 р. в Мінську було здійснено обмін ратифікаційними грамотами.

Îñíîâí³ óìîâè

• «Обидві договірні сторони взаємно гарантують повну повагу державного суверенітету другої сторони і утримання від усякого втручання в її внутрішні справи, зокрема від агітації, пропаганди і всяких інтервенцій, або їх підтримки. Обидві договірні сторони зобов’язуються не створювати і не підтримувати організацій, що мають за мету збройну боротьбу з другою договірною стороною або зазіхають на її територіальну цілісність, або підготовляють повалення її державного чи суспільного ладу шляхом насильства, так само як організацій, що приписують собі роль уряду другої сторони або частини її території. З огляду на це, сторони зобов’язуються не дозволяти перебування на своїй території таких організацій, їх офіційних представників та інших органів, заборонити вербування, так само як і ввезення на свою територію і провіз через свою територію збройних сил, зброї бойових припасів, амуніції і різних воєнних матеріалів, призначених для цих організацій»

• Припинення стану війни

• Визнання Польщею незалежності УСРР і БСРР

Îñíîâí³ óìîâè

• Передбачалося негайне встановлення дипломатичних відносин

• Визначалася лінія кордону між державами: до Польщі відходили західноукраїнські (Східна

Галичина, Західна Волинь, Західне Поділля, Холмщина, Підляшшя) і західнобілоруські землі; «Росія і Україна відмовляються від усяких прав і претензій на землі, розташовані на захід від кордону… Зі свого боку Польща відмовлялася на користь України та Білорусії від усяких прав і претензій на землі, розташовані на схід від цього кордону»

• Росія та Україна брали на себе зобов’язання не втручатися у польсько-литовський конфлікт

• На Польщу не поширювалися зобов’язання щодо виплати боргів Російської імперії

• Передбачена процедура оптації громадян

• Радянська сторона зобов’язувалася сплатити Польщі 30 млн руб. золотом і передати залізничне майно на суму 18 245 тис. руб. золотом

• Передбачалося укладення економічної угоди

• Визначалися права національних менших і релігійних громад на території договірних сторін. «Польща надає особам російської, української і білоруської національності, які перебувають у Польщі, на основі рівноправності національностей, усі права, що забезпечують вільний розвиток культури, мови і виконання релігійних обрядів. Взаємно Росія і Україна забезпечує особам польської національності… всі ті ж права»

• Сторони взаємно відмовилися від компенсації воєнних витрат

• Визначалися принципи утримання військовополонених і їх обміну

• «Кожна з договірних сторін надає громадянам супротивної сторони повну амністію за всякі політичні злочини і провини»

• Росія та Україна зобов’язувалися повернути Польщі всі цінності, що були вивезені з Польщі, починаючи від 1 січня 1772 р.

• Розв’язувалися майнові претензії юридичних і фізичних сторін

Äàòà

Ïîä³ÿ

Весна 1920 р.

П. Врангель (4 квітня очолив «Білу армію» в Криму), спираючись на допомогу країн Антанти переформував залишки військ Денікіна і закріпився у Криму

6 червня 1920 р.

Скориставшись тим, що Червона армія вела запеклі бої з Польщею, війська Врангеля оволоділи Північною Таврією, вийшовши на лінію Херсон—Нікополь—Бердянськ

7 серпня 1920 р.

Контрнаступ Червоної армії, утворення Каховського плацдарму

Середина вересня 1920 р.

Спроба військ Врангеля прорватися в Донбас, на Дон і Правобережжя. Вихід на лінію Олександрівськ (Запоріжжя)—Синельнікове—Маріуполь

21 вересня 1920 р.

Створення Південного фронту Червоної армії під командуванням М. Фрунзе

Кінець вересня 1920 р.

Союз Н. Махна з радянською владою для спільної боротьби проти Врангеля.

Умови:

— надати автономію Гуляйпільському району

— дозволити пропаганду анархістських ідей

— звільнити з в’язниць анархістів і махновців

— надати допомогу зброєю

8 жовтня 1920 р.

Остання спроба військ Врангеля прорватися в Донбас

28 жовтня 1920 р.

Початок контрнаступу радянських військ з Каховського плацдарму. Початок відступу військ Врангеля в Крим

Äàòà

Ïîä³ÿ

7—11 листопада 1920 р.

Прорив Червоною армією Перекопських укріплень військ Врангеля. Початок евакуації залишків військ Врангеля з Криму до Туреччини і Болгарії

25—26 листопада 1920 р.

Розрив союзу між радянською владою і Н. Махно. Спроба Червоної армії розгромити збройні формування махновців

Із розгромом військ П. Врангеля на території України в основному завершилися широкомасштабні бойові дії, хоча активний селянський повстанський рух ще продовжувався на Правобережжі та Півдні України (весна—літо 1921 р.)

Îñíîâí³ ïðè÷èíè

• Низький рівень національної самосвідомості українців і, як наслідок, слабка соціальна база визвольного руху. Українську революцію очолила українська інтелігенція, яка розраховувала на підтримку селян. Інтелігенція була нечисленною, а селянство — політично несвідоме, неосвічене, неорганізоване, розпорошене. Робітники, підприємці, поміщики в більшості своїй не підтримали ідею незалежності України

• Відсутність єдності в діях українських національних сил, які не пішли на компроміс в ім’я загальнонаціональних інтересів. УЦР була усунута шляхом перевороту П. Скоропадського; влада гетьмана була повалена в результаті повстання, організованого Директорією УНР; українські комуністи визнавали лише радянську форму правління; не було єдності між УНР і ЗУНР

• Несприятлива міжнародна ситуація, відсутність зовнішньої підтримки. Боротьбу проти української революції вели набагато могутніші зовнішні сили

Ïîçèòèâí³

Íåãàòèâí³

• Із падінням царського режиму припинилося переслідування українських митців, української мови та культури

• Багато представників української творчої інтелігенції увійшли до складу УЦР, органів управління української держави П. Скоропадського, обійнявши відповідальні посади й отримавши можливість впливати на державну політику в галузі культури

• Українська держава по можливості фінансово підтримувала розвиток української культури

• Будь-які значні революційні зміни створювали можливість творчій молоді розкрити талант

• Не існувало обмежень щодо реалізації своїх творчих здібностей

• Існування різних стилів і жанрів

• Розкол суспільства на різні політичні табори. Висока політизація

• Постійна зміна політичних режимів, які проводили власну політику в усіх сферах су спільного життя і, відповідно, у культурі. Деякі з існуючих режимів здійснювали репресії проти діячів культури

• В умовах громадянської війни в суспільстві панувала нетерпимість і жорстокість. Людське життя втратило свою цінність

• Занепад культурно-освітніх і наукових закладів

• Економічна розруха, невлаштованість життя негативно впливали на розвиток культури

• Еміграція провідних діячів культури за кордон

Íàïðÿìêè

Ïðåäñòàâíèêè

Романтизм

О. Олесь (Кандиба), В. Сосюра, В. Чумак, А. Еллан-Блакитний

Неокласицизм

М. Зеров, П. Филипович, М. Рильський, М. Драй-Хмара, Ю. Клен (О. Бурггардт)

Символізм

П. Тичина, Я. Савченко, Д. Загул

Панфутуризм

М. Семенко

Літературний процес цього періоду пов’язаний з творчістю як відомих

поетів і письменників, так і з появою нової генерації талановитої молоді.

Ïåð³îä

Çàãàëüí³ ðèñè

УЦР

Початок розбудови української школи. Відкриття 53 українських гімназій. Відбулось декілька вчительських з’їздів. Заснування Київського народного університету. Підтримка діяльності товариства «Просвіта». Проте більшість дій не вийшла за межі декларацій

Гетьман П. Скоропадський

Активна освітня політика. Розбудова мережі українських гімназій (150). Поступова українізація народної, середньої і вищої освіти. Реорганізація Київського народного університету в державний. Створення університету в Кам’янці-Подільському. Відкриття українських кафедр у Київському, Одеському і Харківському університетах

Директорія

УНР

Освітня політика не виходила за межі декларацій про підтримку і розвиток української освіти, бо Директорії доводилося вести постійні бойові дії. Певна територія України тривалий час залишалася поза впливом Директорії

Денікінський режим

Освіта на українській мові заборонялася і переслідувалася. Відновлювалась система освіти, що панувала за царського режиму

Радянська влада

Руйнування попередньої системи освіти. Докладались значні зусилля з ліквідації неписьменності (лікнеп). Ідеологізація освіти. Створення єдиної трудової школи (семирічний термін навчання). Скасовувалася плата за навчання. Розбудовувалася мережа підготовки педагогічних кадрів (інститути, технікуми, курси). Половина шкіл здійснювала навчання українською мовою. У 1920 р. було ліквідовано університети, а на їх базі створено мережу інститутів. Уся наукова робота була зосереджена в УАН. Для підготовки до вступу у вищі навчальні заклади створювалися робітничі факультети (робфаки)

Óêðà¿íñüêà àêàäåì³ÿ íàóê

24 листопада 1918 р.

Президент В. Вернадський; секретар — А. Кримський;

перші дійсні члени: Д. Багалій, М. Кащенко, В. Косинський, О. Левицький, М. Петров,

С. Смаль-Стоцький, Ф. Тарановський, С. Тимошенко, М. Туган-Барановський, П. Тутковський

Історикофілологічний відділ

Фізикоматематичний відділ

Соціальноекономічний відділ

Національна бібліотека

Комісія з вивчення природних багатств України

Äàòà

Ïîä³ÿ

Грудень 1917 р.

Створення Української академії мистецтв. Академіки: М. Бойчук, М. Бураченко, Ф. Кричевський, А. Маневич, О. Мурашко, Г. Нарбут

Жовтень 1918 р.

Відкриття в Ромнах першого пам’ятника Т. Шевченку, скульптор І. Кавалерідзе

У 1920 р. промислове виробництво складало лише 10 % від рівня 1913 р. Виробництво металу становило лише 5 % довоєнного рівня, вугілля — 30 %. Із 11 тис. підпри-

ємств у 1922 р. працювало 2552, із 57 доменних печей — лише одна. Було повністю знищено 4 тис. км залізниць. Залишилося лише 40 % паровозів. Посівні площі с коротилися

Íàçâà, çàñíîâíèêè òà êåð³âíèêè

• Український театр драми та опери (1918 р.) (перший театр УСРР ім. Т. Шевченка), Київ, Г. Борисоглібський, Л. Гаккебуш, О. Мар’яненко, О. Сердюк, Лесь Курбас

• Новий драматичний театр ім. І. Франка (створений 1919 р. у Вінниці, із 1923 р. працював у Харкові, із 1926 р. — у Києві), Г. Юра

• Українська державна капела під проводом О. Кошиця (1918 р.)

• Державний симфонічний оркестр під проводом О. Горілого (1918 р.) (із 1919 р. — Республіканський симфонічний оркестр ім. М. Лисенка). Симфонічні оркестри також існували в Харкові, Катеринославі, Одесі

• Українська республіканська капела під керівництвом К. Стеценка і О. Кошиця (існували в період Директорії УНР та в еміграції)

• Державна українська мандрівна капела (скорочено «Думка»), Н. Городовенко

• Київський музично-драматичний інститут (1920 р.) (існував на базі музично-драматичної школи ім. М. Лисенка)

• У цей період працювали композитори: М. Леонтович, Я. Степовий, Л. Ревуцький, Г. Верьовка, Б. Лятошинський та ін.

Îñíîâí³ òåíäåíö³¿

• Відновлення патріархату Російської православної церкви (РПЦ)

• Рух за відновлення автокефалії української православної церкви на чолі з В. Липківським

• Політизація церковного життя

• Терор проти священиків; жорстка антицерковна, атеїстична політика більшовиків

Монополія більшовиків на владу

Плюралізм форм власності та господарського укладу

Курс на будівництво соціалізму в одній окремо взятій країні

Необхідність активізації зовнішньополітичної діяльності, посилення контактів із зовнішнім світом

Необхідність здійснення індустріалізації, створення могутнього воєнно-промислового комплексу

Відсутність інвестицій у промисловість з вітчизняних і зарубіжних джерел

Курс на побудову суспільства соціальної рівності та соціальної справедливості

Посилення соціальної диференціації. Формування

«нової буржуазії» (непманів) і «нової аристократії»

(партійно-радянська номенклатура)

За даними Партизансько-повстанського штабу (ППШ) УНР, на липень 1921 р. нараховувалося 42 великі партизанські загони. Серед них виділялися: загін Заболотного (район дій Ольвіополь— Балта), кількість — до 6000 багнетів і шабель, 6—8 гармат, кулемети; загін Струка (Коростень—Житомир—Козятин), до 3000 осіб; загін Брови (Новомосковськ—Павло-

град), 3000 багнетів, 1000 шабель, 27 кулеметів, гармати; загін Мордалевича (Радомишльський по-

віт), до 1220 багнетів; формування Бондарчука, Завгороднього і Хмари (Черкащина), до 1200 багнетів; загін Удовиченка (Полтавщина),

до 1000 багнетів; Надбузька Повстанська дивізія (Гайсинський і Уманський повіти), до 4000 багнетів і шабель.

Крім того, діяло повстанське з’єднання Н. Махна (до 30 тис. осіб). Щоправда, воно не підлягало ППШ і дотримувалось власної тактики, а в серпні зазнало поразки.

У чекістських донесеннях значилось, що «загальна кількість бандитів у 1921 р. досягла 40 тисяч осіб».

На жовтень 1921 р. після каральних акцій радянської влади активний повстанський рух становив лише 830 шабель і 440 багнетів.

Ïèòàííÿ äëÿ õàðàêòåðèñòèêè

Çì³ñò

Коли відбувся

Жовтень—листопад 1921 р.

Мета

Підняти антибільшовицьке збройне повстання на Правобережній Україні, створити базу для визволення від більшовицької окупації

Сили, що брали участь у поході

Волинська група (близько 800 бійців під командуванням генерала Ю. Тютюнника).

Бессарабська група (300 бійців під командуванням генерала А. Гулого-Гуленка) Подільська група (400 бійців під командуванням полковника М. Палія, згодом — полковника С. Чорного)

Результати

Трагедія під Базаром (359 бійців волинської групи, що потрапили в полон і відмовилися вступити до Червоної армії, були розстріляні).

Остаточна поразка визвольних змагань, припинення збройної боротьби

Ïðè÷èíè ïîðàçêè

• Час виступу повстанських загонів було обрано невдало, коли пік повстанського руху вже пройшов

• Активна підривна і розвідувальна робота чекістських органів щодо зриву походу

• Зосередження значних сил Червоної армії на Правобережжі (близько 200 тис. осіб — третина існуючої на той час Червоної армії)

• Початок голоду 1921—1923 рр.

• Зміна політики радянської влади. Запровадження непу

• Утома населення від війни

• Нечисленність загонів армії УНР

Причини голоду

• Політика «воєнного комунізму»

• Незацікавленість селян у збільшенні посівних площ

• Падіння товарності сільського господарства

Руйнування сільського господарства в роки Першої світової війни, революції, громадянської війни

Посуха і неврожаї 1921, 1922 рр.

Підвищення норм хлібозаготівлі

Політика влади

• Приховування факту голоду. Ізоляція військами районів, охоплених голодом

• Вилучення хлібних запасів для відправлення до Росії (голод у Поволжжі)

• Укладення угоди уряду УСРР з Американською адміністрацією допомоги (АРА), яка разом з іншими міжнародними організаціями надавала допомогу жертвам голоду 10 січня 1922 р.

• Надання селянам посівного матеріалу, техніки

Територія, охоплена голодом

Масштаби

Сучасні Дніпропетровська, Донецька, Запорізька,

Одеська, Миколаївська області та південь Харківської

Голодувало 4—7 млн осіб. Голод супроводжувався епідеміями холери, тифу, оспи

Міжнародні організації, що надавали допомогу голодуючим

АРА і Джойнт (90 % допомоги), місія Нансена, Сербсько-Хорватсько-Словенський комітет, Швейцарський, Дацький, Німецький Червоний Хрест, французький Вереліф, Швейцарські комітети в Берні та Цюріху, Чехословацька місія, релігійні організації (переважно протестантські)

Наслідки, результати

Померло від голоду 1,5—2 млн осіб. Загальні демографічні втрати склали 5 млн осіб

Придушення селянського повстанського руху в Україні

Зміцнення влади більшовиків

Ðîêè

Øëÿõè âèõîäó ç êðèçè

Íàñë³äêè ä³é óðÿäó

1925

Збільшення закупівельних цін на хліб

Відновлення хлібозаготівлі, розширення непу

1927—1928

Збільшення закупівельних цін на хліб

Відновлення хлібозаготівлі

1928—1929

Відновлення воєннокомуністичних методів, насильницька експропріація хліба в селян, початок колективізації

Згортання непу, початок суцільної колективізації

Загалом станом на 1 травня 1923 р. урядом УСРР було підписано 45 міждержавних угод, чотири резолюції загальноєвропейської конференції в Генуї та сім угод з міжнародними організаціями.

У 1922 р. повноважні представництва (посольства) УСРР існували в Англії, Австрії, Італії, Німеччині, Польщі, Чехословаччині, Росії.

Äàòà

Ïîä³ÿ

10 березня 1919 р.

Конституція УСРР визначила статус УСРР як незалежної держави

9 грудня 1920 р.

ЦК РКП(б) визначила форму відносин між УСРР і РРФСР як міждержавну

28 грудня 1920 р.

Підписання Союзного робітничо-селянського договору між Російською Соціалістичною Федеративною Радянською Республікою (РСФРР) і Українською Соціалістичною Радянською Республікою (УСРР)

Îñíîâí³ ïîëîæåííÿ

• Вступ РСФРР і УСРР у воєнний і господарський союзи

• Об’єднання комісаріатів військових і морських справ, зовнішньої торгівлі, фінансів, праці, шляхів, пошти і телеграфу, Вищої Ради народного господарства

• Входження об’єднаних комісаріатів до складу Раднаркому РСФРР

• Здійснення контролю і керівництва об’єднаними комісаріатами через Всеросійські З’їзди рад депутатів робітників, селян і червоногвардійців та ВЦВК, до складу яких УСРР посилає своїх представників

Äàòà

Íàçâà

31 січня 1921 р.

Договір з Грузією

14 лютого 1921 р.

Договір з Литвою

18 березня 1921 р.

Ризький мирний договір з Польщею

23 квітня 1921 р.

Угода між Україною та Німеччиною про обмін військовополоненими та інтернованими громадянами

3 серпня 1921 р.

Договір з Латвією

25 листопада 1921 р.

Договір з Естонією

7 грудня 1921 р.

Тимчасова угода між урядами Росії, України та Австрії

26 грудня 1921 р.

Представник РРФСР В. Вороний від імені УСРР підписав україно-італійський договір

2 січня 1922 р.

Договір про дружбу і братерство з Туреччиною

5 листопада 1922 р.

Поширено дію російсько-німецького договору в Рапалло на Україну

6 червня 1922 р.

Тимчасова угода між УСРР і Чехословаччиною

Ïðîåêò É. Ñòàë³íà. «Àâòîíîì³çàö³ÿ»

Ïðîåêò Â. Ëåí³íà

Передбачалося включення радянських республік до складу РСФРР на правах автономії

Передбачалося, що всі радянські республіки увійдуть до нового державного об’єднання на рівних правах. Декларувалося, що кожна республіка мала б право вільного виходу із Союзу

Українське керівництво зайняло особливу позицію щодо утворення Союзу. Не заперечуючи створення Союзу, воно категорично відкидало план «автономізації»

30 грудня 1922 р. І з’їзд Рад СРСР в основному затвердив Декларацію про створення Союзу та Союзний договір. До складу СРСР увійшли РСФРР, УСРР, БСРР, ЗСФРР.

У січні 1924 р. на ІІ з’їзді Рад СРСР було прийнято Конституцію СРСР, яка завершила юридичне оформлення Союзу

Основні положення

Ст. 1. Компетенція Союзних органів згідно з Союзним договором 30 грудня 1922 р.

• Представництво Союзу в міжнародних відносинах

• Зміна зовнішніх кордонів СРСР

• Укладення договорів про входження до складу Союзу нових членів

• Оголошення війни й укладення миру

• Укладення зовнішніх державних позик

• Ратифікація міжнародних договорів

• Установлення системи зовнішньої і внутрішньої торгівлі

• Установлення основ і загального плану всього народного господарства Союзу

• Урегулювання транспортних і поштово-телеграфних справ

• Установлення основ організації Збройних сил СРСР

• Утвердження єдиного бюджету, установлення монетної, грошової і кредитної системи, а також системи загальносоюзних, республіканських і місцевих податків

• Установлення загальних основ землеустрою і землекористування

• Установлення основних законів про працю

• Установлення загальних основ народної освіти

• Установлення загальних заходів у галузі охорони здоров’я

• Установлення системи мір і вагів

• Організація загальносоюзної статистики

• Основне законодавство щодо союзного громадянства, іноземців

• Право загальної амністії

Ст. 26. За кожною союзною республікою зберігається право вільного виходу із Союзу

Травень 1925 р. ІХ з’їзд Рад УСРР вніс зміни в текст Конституції УСРР, які закріплювали входження УСРР до складу СРСР

Історичне значення

• З утворенням СРСР суверенні права УСРР були урізані ще більше. Право на вихід було фікцією, бо залежало виключно від позиції ЦК РКП(б)

• Однак проголошення СРСР закріпило деякі завоювання українського народу: визнано територіальну цілісність України, існував власний адміністративний апарат. Деякі права отримали і національні меншини, що компактно проживали на території України

Îñíîâí³ ðèñè

• Ідеологізація всіх сторін культурного життя, насильницьке впровадження марксистської ідеології

• Створення «нової пролетарської інтелігенції»

• Реформування системи освіти (обмеження отримання освіти для «бувших»)

• Розширення сфери вживання української мови (політика українізації)

• Уведення до Карного кодексу відповідальності за переконання

• Посилення боротьби з неграмотністю

• Активізація антирелігійної кампанії

• Висилка за кордон визначних представників інтелігенції, що не поділяли комуністичних ідей. У той же час залучення до співпраці представників інтелігенції, що емігрували за кордон

Çàãàëüíà õàðàêòåðèñòèêà

• Одержавлення системи наукових установ. Ліквідація будь-яких об’єднань науковців. Присвоєння Академії наук України звання Всеукраїнської. До її складу увійшли секції Українського наукового товариства. Діяльність Всеукраїнської академії наук була суворо регламентована

• Ідеологізація діяльності наукових установ. Партійна оцінка діячів науки

• Підпорядкування державі системи вищої освіти

Ïèòàííÿ

Õàðàêòåðèñòèêà

Форма

• Українізація і заходи для культурно-національного розвитку національних меншин в Україні

Період здійснення

• 1923 — початок 1930-х рр.

Основні провідники

• П. Скрипник, О. Шумський

Мета

• Створення національного підґрунтя для проведення більшовиками своєї політики, а також для створення позитивного образу радянської влади як всередині країни, так і за її межами

Основні положення (сформовані рішеннями ХІІ з’їзду РКП(б)

(квітень 1923 р.))

• Підготовка, виховання та висування керівних кадрів корінної національності

• Урахування національних факторів при формуванні партійного та державного апарату

• Організація мережі навчальних і виховних закладів, закладів культури, преси, книговидавничої справи мовами корінних національностей

• Вивчення національної історії, відродження та розвиток національних традицій і культури

Підсумки і резуль-

тати

• У 1930 р. кількість шкіл з українською мовою навчання становила 85 %, у 75 % державних установ діловодство було переведене на українську мову,

90 % газет, більше 50 % книг і журналів видавалося українською мовою

• Кількість українців серед службовців держапарату зросла з 35 до 54 %

• Сприяла залученню до радянського культурного будівництва української інтелігенції, з еміграції повернулася частина діячів культури і науки

• Відбувся бурхливий розвиток української культури («Відродження»)

• Були забезпечені культурно-національні права національних меншин, створені адміністративні національні райони тощо

Íàïðÿìêè ðîçâèòêó îñâ³òè

Ліквідація неписьменності

Розбудова державної системи освіти

• Від 1921 р. створювалися школи з ліквідації неписьменності — лікнепи, у яких мали навчатися всі, хто не вміє читати і писати віком від 8 до 50 років. Завдяки лікнепам на кінець 1920-х рр. загалом вдалося подолати неграмотність населення

• Із запровадженням політики українізації велика увага приділялася навчанню рідною мовою

• Виховання дітей віком від 4 до 8 років здійснювалося в дитячих садках та дитячих будинках; від 8 до 15 років — у дитячих будинках та семирічних трудових школах; від 15 років, після закінчення семирічки, підлітки вступали до профшколи з дворічним терміном навчання, системою, якою завершувалася початкова освіта. Основну увагу початкова школа зосереджувала на підготовці молоді для праці на виробництві

• Вищими навчальними закладами в 1922—1929 рр. були технікуми та інститути. Технікуми готували спеціалістів вузьких профілів. Інститути здійснювали підготовку адміністраторів та організаторів виробництва

Íàïðÿìîê

Íàçâà îðãàí³çàö³¿

Ïðåäñòàâíèêè

Неокласики

—

М. Зеров, О. Бурггард (Ю. Клен), М. Драй-Хмара, М. Рильський

Селянські митці

«Плуг»

П. Панч, А. Головко, С. Пилипенко

Пролетарська література

«Гарт», Вільна академія пролетарської літератури (ВАПЛІТЕ)

В. Еллан-Блакитний, М. Бажан, О. Довженко,

М. Куліш, Ю. Смолич, В. Сосюра, П. Тичина,

Ю. Яновський, М. Хвильовий (Фітільов)

Íàïðÿìîê

Íàçâà îðãàí³çàö³¿

Ìèòö³

Реалізм (соціалістичний)

Асоціація художників Червоної України (АХЧУ)

І. Їжакевич, К.Трохименко, О. Кокель, Ф. Кричевський, Г. Світлицький, С. Прохоров, М. Самокиш, І. Падалка, М. Бурачек, А. Петрицький, В. Касія

Авангардизм

Асоціація революційного мистецтва України (АРМУ) Асоціація панфутуристів (Аспанфур)

М. Бойчук, О. Богомазов, В. Меллер, К. Гвоздик,

В. Седляр

М. Семененко

Íàïðÿìîê

Òâîð÷å îá’ºäíàííÿ

Ïðåäñòàâíèêè

Соціалістичний реалізм

—

М. Ревуцький, К. Богуславський

Модернізм

Товариство ім. П. Леонтовича,

Всеукраїнське товариство революційної музики (ВУТУРМ)

М. Вериківський, В. Косенко, Б. Лятошинський

Народна пісня, танці

Капела «Думка», народні хори, ансамблі

М. Городовенко, Г. Верьовка

Íàïðÿìîê

Òåàòð

Ìèòö³

Реалізм

Перший державний театр ім. Т. Шевченка

Державний драматичний театр ім. І. Франка

О. Загаров, Г. Юра

Авангард

«Березіль», Український експериментальний театр під керівництвом М. Терещенка

Лесь Курбас, М. Куліш, М. Терещенко

Загалом на середину 1920-х рр. в УСРР нараховувалося 45 професійних театрів

Çàãàëüíà õàðàêòåðèñòèêà

• На початку ХХ ст. разом із боротьбою за українську державнiсть в Українi почався рух за автокефалiю Української православної церкви. У 1919 р. автокефалiю Української православної церкви було проголошено. Богослужiння в українських храмах стало вiдправлятися українською мовою. У 1921 р. в Києвi в соборi Святої Софiї вiдбувся Всеукраїнський православний собор, який проголосив Українську православну церкву автокефальною. Спочатку радянська влада підтримувала Українську автокефальну православну церкву (УАПЦ) із метою послабити позиції Російської православної церкви (РПЦ). А згодом радянська влада стала боротися проти неї i в 1930 р. лiквiдувала

• У 1921—1923 рр. під приводом боротьби з голодом відбулося відкрите пограбування храмів, вилучення цінностей

• Протягом 1920-х рр. держава проводила агресивну антицерковну та атеїстичну пропаганду

Ñêëàäîâ³ ðàäÿíñüêî¿ ìîäåðí³çàö³¿ Óêðà¿í

è

Індустріалізація

Колективізація

Масові репресії

«Культурна революція»

Ðîêè

˳äåðè óãðóïîâàíü (ïàðò³éíèõ ôðàêö³é), ùî âåëè ì³æ ñîáîþ áîðîòüáó

Ïîë³òè÷í³ ïèòàííÿ, ÿê³ ìàñêóâàëè áîðîòüáó çà âëàäó

1923—

1924

Й. Сталін ,

Г. Зінов’єв,

Л. Каменєв

Л. Троцький

(«Ліва опозиція»)

«Платформа» Троцького: дрібнобуржуазне селянство потрібно «утримувати пролетарською диктатурою»; для успіху соціалістичного будівництва у відсталій селянській країні необхідна підтримка з боку світового пролетаріату і світової революції; потрібно розвивати важку промисловість, установити її «диктатуру» в економіці; йде бюрократизація партії, не можна допускати підміну диктатури пролетаріату диктатурою партії, потрібно переглянути кількісний склад апарату, омолодити кадри, допустити свободу фракцій

Ðîêè

˳äåðè óãðóïîâàíü (ïàðò³éíèõ ôðàêö³é), ùî âåëè ì³æ ñîáîþ áîðîòüáó

Ïîë³òè÷í³ ïèòàííÿ, ÿê³ ìàñêóâàëè áîðîòüáó çà âëàäó

1925

Й. Сталін,

М. Бухарін,

А. Риков

Г. Зінов’єв, Л. Каменєв («Нова опозиція»)

«Наш генеральний секретар не є тією фігурою, яка може об’єднати навколо себе старий більшовицький штаб» (Л. Каменєв)

1927

Й. Сталін,

М. Бухарін,

А. Риков

Г. Зінов’єв, Л. Каменєв, Л. Троцький («Об’єднана опозиція»)

Платформа «блоку»: потрібні високі темпи індустріалізації — «надіндустріалізація», значне збільшення податків на селян; триває бюрократизація партії і переродження держави, таким чином треба відновити внутрішньопартійну демократію. Почалося створення підпільної партії

1928—

1929

Й. Сталін

М. Бухар ін, А. Риков, М. Томс ький («Правий ухил»)

Опозиція виступає проти згортання непу і застосування надзвичайних методів в економіці, проти теорії «загострення класової боротьби у міру просування до соціалізму»

1929 рік став роком остаточної перемоги Й. Сталіна в боротьбі проти ленінських соратників за владу. Він же став роком початку утвердження сталінського тоталітарного режиму в СРСР

Ïðè÷èíè âñòàíîâëåííÿ ðåæèìó îñîáèñòî¿ âëàäè É. Ñòàë³íà

• Відсутність традицій політичної демократії в країні та реальних демократичних свобод

• Низький рівень політичної культури населення СРСР

• Зосередження політичної влади в руках однієї партії

• Невисокий інтелектуальний рівень керівництва ВКП(б), обмеженість його політичної культури

• Низький освітній рівень низових керівників і рядових членів ВКП(б)

• Сакральний характер менталітету суспільства (наповнення релігійним змістом громадських інститутів)

• Внутрішня природа радянської влади, яка являла собою диктатуру класу, що переросла в диктатуру партії та не заперечувала можливості диктатури однієї особи

• Наявність численного бюрократичного апарату, добробут якого залежав від збереження командно-адміністративної системи

• Основним методом встановлення і підтримки існування такого режиму був тотальний контроль над суспільством і постійний терор проти всіх його верств. Керівною і спрямовуючою силою радянської тоталітарної системи була більшовицька партія, яка своєю ідеологію визнавала марксизм-ленінізм. Таким чином, у Радянському Союзі складався тоталітарний режим

Індустріалізація — процес створення великого чи просто машинного виробництва в усіх галузях народного господарства, насамперед у промисловості.

Імпортозамінна індустріалізація — створення промислової бази, яка забезпечила умови для заміни імпортної промислової продукції продукцією власного виробництва.

Політика індустріалізації — політика, спрямовани на створення важкої промисловості. Уперше була схвалена більшовиками в 1925 р. на

ХІV партійній конференції. Вони вважали, що для побудови соціалізму необхідне створення якісно нових виробничих сил, важливою частиною яких повинна стати промисловість. Розвиток останньої розглядався ними як засіб подолання відсталості, ліквідації залежності від імпорту машин з ворожих капіталістичних країн і створення армії.

Індустріалізація була головним завданням перших п’ятирічних планів. Акцент робився на розвиток гірничодобувної, металургійної,

машинобудівної і хімічної промисловості. До кінця 1930-х рр. завдяки індустріалізації СРСР перетворився на індустріально-аграрну країну, посівши друге місце у світі

і перше в Європі за обсягами виробництва.

Рішення про проведення індустріалізації було прийнято на ХІV з’їзді ВКП(б).

Мета

• Подолання економічної відсталості

• Забезпечення економічної незалежності

• Створення економічної бази для зміцнення обороноздатності країни

• Створення економічної бази побудови комунізму (соціалізму)

Термін проведення

• 1927/1928 — кінець 1930-х рр. (перша, друга і третя п’ятирічки)

Характер

• Імпортозамінна

Джерела

• Доходи державного сектору економіки

• Доходи від державної монополії на зовнішню торгівлю. Збільшення експорту сировини і сільгосппродукції за кордон

• «Ножиці цін» між промисловою продукцією і сільгосппродукцією

• Націоналізація промисловості. Ліквідація приватного сектору економіки (згортання непу)

• Скасування конвертації червінців. Інфляція

• Збільшення норм виробітку при збереженні існуючих зарплат

• Подовження робочого дня

• Колективізація. «Розкуркулення»

• Примусові державні позики

• Праця в’язнів

• Трудовий ентузіазм. Стаханівський рух

• Підвищення цін на винно-горілчані напої

• Продаж за кордон національно-культурних цінностей

• Антирелігійна кампанія. Пограбування церков

• Збільшення прямих і непрямих податків

• Запровадження карткової системи розподілу продуктів і предметів першої необхідності. Зниження життєвого рівня населення

Економічні

Соціальні

• Перекачування коштів із села в місто

• Ліквідація куркульства

• Одержавлення сільськогосподарського виробництва

• Ліквідація «аграрного перенаселення»

• Відволікання величезних коштів від розвитку сільськогосподарського виробництва

• Укріплення соціальної бази сталінської диктатури

• Відчуження селян від власності й результатів праці, ліквідація економічних стимулів розвитку виробництва

• Масова «втеча» селян із місць постійного проживання, дефіцит робочої сили на селі

Íàñë³äêè ³íäóñòð³àë³çàö³¿

Позитивні

Негативні

• Досягнення економічної незалежності

• Перетворення СРСР на могутню індустріально-аграрну державу

• Укріплення обороноздатності країни, створення могутнього ВПК

• Підведення технічної бази під сільське господарство

• Розвиток нових галузей промисловості, будівництво фабрик і заводів

• Створення замкненої економіки, яка сама себе забезпечує (автаркія)

• Створення можливостей для здійснення сталінського воєнно-політичного керівництва • Зменшення розвитку виробництва товарів повсякденного вжитку

• Формування політики суцільної колективізації

• Стимулювання екстенсивного розвитку економіки

Åòàïè, ðîêè

Õàðàêòåðèñòèêà

І етап.

1917—1918

• Скасування приватної власності на землю, націоналізація

• Муніципалізація землі — передача її в розпорядження місцевим (губернським, повітовим) радам

• Розподіл поміщицьких земель, передача їх селянам без викупу

• Соціалізація землі — зрівнювальний розподіл землі за споживацькими та трудовими нормами; періодичний переділ землі

• Заборона оренди і найманої праці

ІІ етап.

1919—1920

• Створення великих колективних підприємств на основі колишніх поміщицьких маєтків (радгоспів, колгоспів) — колективізація

• Зрівняльний розподіл землі між селянами; відновлення общинних форм землекористування

• «Воєнний комунізм» на селі, продрозкладка

ІІІ етап.

1921—1928

• Кооперація — добровільні колективні форми обробітку землі, збуту, переробки сільгосппродукції

• Добровільна колективізація — створення на добровільних засадах великих колективних підприємств (ТОЗи, артілі, комуни)

• Дозвіл оренди і найманої праці

ІV етап.

1929—1933

• Суцільна насильницька колективізація (до кінця 1930-х рр. було колективізовано 97 %); створення колгоспно-радгоспної системи

• Ліквідація дрібного селянського господарства; перехід до великого товарного виробництва. Проте не було ліквідовано дрібнотоварну форму господарювання — присадибне господарство, яке давало значну частку продукції (молоко, м’ясо, яйця, овочі, фрукти)

• Розселянювання — знищення працьовитих господарів землі (протягом 1929—

1934 рр. в Україні було знищено понад 200 тис. «куркульських» господарств (1,2—1,4 млн осіб)

• Відчуження засобів праці та її результатів від самого робітника

Колективізація — створення колективних селянських господарств, яке на практиці призвело до відчуження селян від власності на землю і від результатів своєї праці.

Рішення про проведення колективізації було прийнято на ХV з’їзді ВКП(б).

Мета

• Забезпечення міста коштами на потреби індустріалізації

• Ліквідація «аграрного перенаселення»

• Поширення контролю держави за приватним сектором сільського господарства (повне одержавлення економіки)

• Ліквідація куркульства як класу

• Збільшення товарності сільського господарства; спроба налагодити ефективне сільськогосподарське виробництво

Термін

• 1929—1937 рр.

Основні заходи

• Насильницьке створення колгоспів

• Розкуркулення

• Обмеження переселення селян до міст (1932—1933 рр. — запровадження паспортів, які видавалися лише мешканцям міст. 17 березня 1937 р. — селянам не дозволялося залишати колгоспи без підписання адміністрацією угоди з майбутнім роботодавцем)

Результат

• Держава отримала хліб і вже не залежала від індивідуальних господарств у хлібозаготівлі

• Держава отримала засоби для індустріалізації

• Село втратило третину робочої сили

• Завершення одержавлення економіки

• Ліквідація індивідуального селянського господарства, проте, зберігалося присадибне господарство, яке впродовж існування СРСР давало значну частку молока, м’яса, овочів і фруктів

• Злам устоїв селянського життя

• Формування історично нової системи господарювання, що заснована на жорсткій трудовій дисципліні, примусовій праці, прикріплення до колгоспу (радгоспу), натуральній оплаті праці тощо

• Відчуження засобів праці та її результатів від самого робітника • Зруйнування сільського господарства, поступовий його занепад

• Голодомор 1932—1933 рр.

Голодомор — цілеспрямована політика влади на створення штучного голоду.

Перший п’ятирічний план передбачав, що в Україні в колгоспи буде об’єднано 30 % селянських господарств. Але вже на листопадовому 1929 р. пленумі ЦК ВКП(б) було взято курс на суцільну прискорену колективізацію. Резолюція пленуму «Про сільське госпо-

дарство України і про роботу на селі» передбачала найвищі темпи колективізації в Україні порівняно з іншими союзними республіками. У січні 1930 р. Україну віднесли до групи регіонів, де колективізацію планувалося завершити протягом осені 1931 р. — весни 1932 р.

Åòàï

Õàðàêòåðèñòèêà

1929—1930 рр.

Час прискореної колективізації, яка перетворилася по суті в комунізацію. Село поринуло у вир самознищення: селянство почало продавати або забивати худобу, ховати або псувати реманент. У 1928—1929 рр. в Україні було знищено до 50 % поголів’я худоби

1930 р.

Маневр сталінського керівництва з перекладенням відповідальності на місцеві партійні й радянські органи (стаття Й. Сталіна на початку березня 1930 р. «Запаморочення від успіхів», постанова ЦК ВКП(б) від 14 березня 1930 р. «Про боротьбу з викривленнями партійної лінії у колгоспному русі»). Почався масовий вихід з колгоспів

1931—1933 рр.

Новий етап суцільної колективізації, прискорення її темпів, закінчення в основному колективізації в Україні (було об’єднано 70 % селянських господарств)

1934—1937 рр.

Завершальний етап колективізації. У 1937 р. колгоспи об’єднували 96,1 % посівних площ

Ðîêè ³ñíóâàííÿ

Íàçâà

Àáðåâ³àòóðà

1917—1922

Всеросійська надзвичайна комісія

ВНК (рос. ВЧК)

1922—1934

Об’єднане державне політичне управління

ОДПУ (рос. ОГПУ)

1934—1941

Народний комісаріат внутрішніх справ

НКВС (рос. НКВД)

1941—1946

Народний комісаріат державної безпеки

НКДБ (рос. НКГБ)

1946—1953

Міністерство державної безпеки

МДБ (рос. МГБ)

1953—1954

Міністерство внутрішніх справ

МВС (рос. МВД)

1954—1991

Комітет державної безпеки

КДБ (рос. КГБ)

Ìåòà

Ñïîñîáè òà ìåòîäè çä³éñíåííÿ ðåïðåñèâíèõ çàõîä³â

• Знищення будь-якої, навіть потенційної опозиції

• Придушення національно-визвольного руху

• Знищення старої «партійної гвардії», усіх, хто міг пролити світло на минуле Й. Сталіна

• Переслідування і знищення всіх представників колишніх політичних партій, заможних верст населення

• Зняття соціальної напруги в суспільстві, знищення «стрілочників» — представників бюрократичного і партійного апарату, на яких перекладали відповідальність за прорахунки Сталіна та його оточення

• Показові політичні процеси; позасудові переслідування; створення особливих нарад для спрощення судочинства при покаранні «ворогів народу» і членів їхніх сімей; застосування на практиці органами НКВС методів фізичного впливу на «ворогів народу» тощо

Äàòà

Ñïðàâà

1928 р.

«Шахтинська справа».

Справа Велі Ібрагімова

1930 р.

Процес над меншовиками

1930 р.

Процес над «Спілкою визволення України (СВУ)»

1930 р.

Справа Промпартії

1931 р.

Справа «Українського національного центру (УНЦ)»

1933 р.

Справа про некомплектне відвантаження комбайнів. Справа про шкідництво на електростанціях.

Справа «Польської організації військової»

1933 р.

Справа «Блоку українських націоналістичних партій»

1933—1934 рр.

Справа «Української військової організації (УВО)»

1935 р.

Викриття «Всеукраїнського боротьбистського центру»

1936 р.

Справа «троцькістсько-зінов’євського терористичного центру»

Історичні умови розвитку української культури

Становлення тоталітарного режиму і культу особи Сталіна

Масові репресії

Ліквідація неписьменності. Запровадження загальної обов’язкової чотирічної освіти, перехід у містах до семирічної освіти

Згортання українізації. Ідеологічний тиск на митців. Партійний контроль. Русифікація

Наслідки

Насадження єдиного творчого методу — соціалістичний реалізм

Завершення «культурної революції». Наприкінці 1930-х рр. неписьменні складали 15 % дорослого населення. Охоплення освітою дітей всіх вікових груп. Повний партійнодержавний контроль над освітою

«Розстріляне відродження» — нищення молодої порослі представників української культури, літераторів і митців. Загалом було репресовано понад 500 осіб. Руйнування інтелектуальної і моральної спадкоємності української інтелігенції

Основними рисами соціалістичного реалізму прийнято вважати: присутність нового героя — революціонера-пролетаря, комуніста; оспівування комуністичних ідеалів; відображення й оцінка життєвих ситуацій з точки зору марксизмуленінізму; багатогранність худож-

ніх форм і проявів. Найбільшого поширення соціалістичний реалізм набув у СРСР, де вважався частиною офіційної ідеології. Деякі дослідники відкидають існування соціалістичного реалізму, стверджуючи, що це різновид критичного реалізму.

Ðèñè ðîçâèòêó

• Жорсткий контроль з боку держави

• Ідеологізація культури

• Чітка визначеність форм, стилів і жанрів

• Підпорядкованість поглядам вождя

• Головна мета: показати велич і «вічність» режиму та зміцнити культ вождя

• Репресії проти тих, хто своєю творчістю йшов наперекір існуючому режиму

Ïð³çâèùå

Ñôåðà ä³ÿëüíîñò³

Н. Ахієзер, С. Бернштейн,

М. Кравчук, М. Крейн, Г. Пфейффер

Математика

М. Боголюбов, М. Крилов

Фізика. Нелінійна механіка

О. Палладін

Біохімія

О. Богомолець

Медицина. У 1930 р. очолював Всеукраїнську академію наук (ВУАН)

Є. Патон

Фізика, електрозварювання

Ю. Кондратюк

Винахідник, розробник теорії космічних польотів

М. Стражеско

Медицина, кардіологія

Ïð³çâèùå

Ñôåðà ä³ÿëüíîñò³

В. Філатов

Медицина, офтальмологія

М. Холодний, А. Сапєгін, В. Юр’єв, І. Агол

Генетика і селекція

Л. Ландау, Є. Ліфшиц

Теоретична, ядерна фізика

М. Грушевський, Д. Багалій, М. Василенко, М. Слабченко

Історія, джерелознавство

С. Єфремов, М. Возняк, М. Зеров, А. Кримський

Теорія та історія української літератури, мовознавство

Ïåð³îä

Îõîïëåíî øê³ëüíèì íàâ÷àííÿì

1927—1928 рр.

Більше ніж 65 % дітей шкільного віку

1932—1933 рр.

98 % дітей віком до 10 років

На кінець 1939 р. в українських губерніях налічувалося лише 15 % неписьменних віком до 50 років (на початку століття — 72 % неписьменних)

Äàòà

Ïîä³ÿ

1 січня 1928 р.

Уведення в дію Адміністративного кодексу УСРР, який містив розділ «Правила про культи». Утрачав силу декрет уряду УСРР про свободу совісті

1929 р.

Звинувачення УАПЦ в антирадянській діяльності (на початку 1930 р. самоліквідувалася)

1930 р.

Арешт 2000 священиків, усіх ієрархів УАПЦ

1932 р.

Оголошення Й. Сталіним другої п’ятирічки «безбожною», «п’ятирічкою знищення релігії»

1934—

1935 рр.

Масове закриття церков, знищення культових споруд (залишилося лише 9 % діючих церков порівняно з 1913 р.)

Äàòà

Ïîä³ÿ

1921 р.

Постанова РНК УСРР про ліквідацію неписьменності в республіці

1923 р.

Створення добровільного товариства «Геть неписьменність», яке очолив Г. Петровський

1930 р.

Постанова ЦК ВКП(б) «Про загальне обов’язкове початкове навчання», постанова ЦК ВКП(б) У «Про введення обов’язкового загального початкового навчання в Україні»

Цими постановами було закріплено принцип обов’язковості навчання. Держава розглядала школу як один із найвагоміших ідеологічних інститутів. Розпочалася грандіозна кампанія — «всенародний похід за всеобуч». Термін «всеобуч» з’явився в 1930-ті рр. і являє собою скорочення від російських слів «всеобщее обучение»

Êðà¿íà

Çåìë³

Òåðèòîð³ÿ, òèñ. êì²

Íàñåëåííÿ, òèñ. îñ³á

Польща

Східна Галичина, Західна Волинь, Холм щина, Підляшшя, Посяння, Лемківщина

132,2

8,9

Румунія

Північна Буковина, Хотинщина, Південна Бессарабія, Марморощина

17,6

1240

Чехословаччина

Закарпатська Україна

14,9

735

Р а з о м

164,7

10 875

Ïèòàííÿ äëÿ ïîð³âíÿííÿ

Óêðà¿íñüê³ çåìë³ ó ñêëàä³

Ïîëüù³

Ðóìóí³¿

×åõîñëîâà÷÷èíè

ÑÐÑÐ

Статус у складі держав

Східна Галичина — до 1923 р. автономія. Решта українських земель (Холмщина, Підляшшя, Лемківщина, Посяння) входили до складу польських воєводств

За Сен-Жерменським договором Буковина увійшла до складу Румунії. У 1920 р. посли

Англії, Франції,

Італії, Японії Бессарабським протоколом визнали і затвердили захоплення краю

Румунією

Увійшли до складу ЧСР згідно із Сен-Жерменським договором на правах автономії, але реально статус автономії отримали лише в жовтні 1938 р.

УСРР (з 1937 р. УРСР) —формально суверенна респуб ліка у складі СРСР

(з 1922 р.). До 1922 р. входила до воєнно-політичного союзу радянських республік

Рівень економічного розвитку

Низький, існування окремих

промислових центрів

Низький

Низький

Унаслідок індустріалізації УРСР стала промислово розвинутою республікою. Індустріально-аграрний характер розвитку

Аграрна реформа

Обмежена, українські селяни зазнавали дискримінації. Заселення українських земель осадниками

Обмежена, українські селяни зазнавали дискримінації

Реформа супроводжувалася розвитком інфраструктури краю

Націоналізація землі. Передача землі селянам. Розвиток кооперації. З 1929 р. насильницька колективізація, голодомори

1921—1923,

1932—1933 рр.

Суть урядової політики щодо українства

Репресивна

Репресивна

Лояльна

Репресивна

Ïèòàííÿ äëÿ ïîð³âíÿííÿ

Óêðà¿íñüê³ çåìë³ ó ñêëàä³

Ïîëüù³

Ðóìóí³¿

×åõîñëîâà÷÷èíè

ÑÐÑÐ

Український націо нальновизвольний рух

Розвинутий, масовий, організований

Слабко розвинутий, організований

Розвинутий, організований

Придушений і знищений

Становище української церкви

Переслідування православної церкви. Навернення до католицизму. Права УГКЦ захищалися конкордатом Польщі з Папою Римським

(1925 р.) і авторитетом А. Шептицького

Румунський патріархат підпорядкував собі православні єпархії Бессарабії і буковинську митрополію. Українські священики зазнавали дискримінації

Уряд ЧСР не втручався у релігійні справи

Знищена УАПЦ. Антирелігійні та антицерковні кампанії. Насадження атеїзму

Розвиток української освіти

Гальмування розвитку української освіти, її полонізація. Обмеження щодо українців під час вступу до вузів

У 1934 р. остаточно ліквідована українська освіта

Динамічно розвивалася початкова, середня, спеціальна і вища освіта

Динамічно розвивалася початкова, середня, спеціальна і вища освіта. Боротьба з неписьменністю. Насаджувалася комуністична ідеологія

Ïåð³îä

Õàðàêòåðèñòèêà

1921—1923 рр.

Намагання показати світовій громадськості, що уряд дотримується прав національних меншин. Конституційно було закріплено право українців на власну мову й отримання початкової освіти українською мовою. Східній Галичині було надано автономних прав

1923—1926 рр.

Після визнання країнами Антанти належності Східної Галичини Польщі польський уряд узяв курс на асиміляцію українського населення. Було заборонено вживання термінів «Україна» і «українці». Українці зазнавали відкритої дискримінації в усіх областях. Роздача українських земель польським осадникам. Переслідування українських політичних партій і діячів

1926—1937 рр.

Спроби пошуку порозуміння з українством. Регіоном для цього мала б стати Волинь. Створення двомовних (утраквестичних) шкіл, призначення українців на високі державні посади тощо. У той же час проводилися акції пацифікації 1930 р. (умиротворення). Створення табору для політв’язнів у Березі-Картузькій (1934 р.)

1937—1939 рр.

Повернення до жорсткої антиукраїнської політики

Íàçâà

Ìåòà ä³ÿëüíîñò³

Ñîö³àëüíà áàçà

Ìåòîäè áîðîòüáè

˳äåðè

Ñòàâëåííÿ ùîäî ÑÐÑÐ, ÓÐÑÐ

Українське національнодемократичне

об’єднання

(УНДО)

Боротьба за самостійну і Соборну Україну мирними, дозволеними засобами

Старше покоління українських політиків, духовенство, більшість інтелігенції, заможне селянство

Легальні: парламентські, демократичні

Д. Левицький, В. Мудрий

До початку 1930-х рр. позитивне, після 1930-х рр.— негативне

Українська соціал-демократична партія

(УСДП). Група

«Вперед»

Приєднання українських земель до радянської України

Робітництво, інтелігенція, незаможне селянство

Поєднання легальних і нелегальних методів

М. і Л. Ганкевичі,

А. Пащук, Х. Приступа та ін.

Позитивне; перейшла на прорадянські, комуністичні позиції

Українська радикальна партія (УРП) Об’єднала ся з УПСР на Волині й утворили Українську соціал-радикальну партію

(УСРП)

Здобуття незалежності України, здійснення справедливої аграрної реформи, відділення церкви від держави, обмеження приватної власності

Селяни, батраки, сільська інтелігенція

Легальні

Л. Бачинський, І. Марчук

Негативне

Комуністична партія Західної України

(КПЗУ)

Приєднання західноукраїнських земель до УРСР

Робітництво, селянство, інтелігенція

Підпільна діяльність

О. Клірик

(Васильків),

Р. Кузьма

(Турянський), М. Заячківський (Косар),

Г. Іваненко

(Бараба)

Позитивне

Організація українських

націоналістів

(ОУН)

Здобуття незалежності Соборної України

Колишні військові армій УНР і ЗУНР, студенти, молодь, інтелігенція

Підпільна, терористична діяльність, національна революція

Є. Коновалець,

А. Мельник

Негативне

Інтегральний націоналізм — ідеологія ОУН, розроблена Д. Донцов им та його наступниками — націоналізм, що об’єднує всю націю; він відкидає демократичні ідеали, а найвищою цінністю проголошує національну державу, на чолі якої має стати верховний провідник — вождь. Є дність вождя і народу мають забезпечити корпорації, коаліції, профспілки, виборні ради. Єдина парт ія — ОУН — має створити ідеологічний провід держави.

Ідеологи інтегрального націоналізму мало уваги приділяли май-

бутньому соціально-економічному устрою держави. Основою теоретичних міркувань було доведення прав українського народу на самостійну соборну державу і виз начення шляхів здобуття незалежності. Ідеологи ОУН уважали, що незалежність української держави можна здобути шляхом національної революції — всенародного повстання під керівництвом ОУН. Для підготовки національної революції потрібно всіма можливими засобами розхитувати окупаційний режим і одночасно готувати населення до повстання.

Ïðè÷èíè âèíèêíåííÿ ³íòåãðàëüíîãî íàö³îíàë³çìó

• Жорстока антиукраїнська політика як в Польщі, так і в СРСР

• Зневіра в демократичні ідеали

• Загальноєвропейська тоталітарна тенденція в національно-визвольних рухах

• Приклад Італії, Німеччини, що кинули виклик Версальській системі й створювали сильні національні держави

• Неможливість легальної боротьби за відновлення української державності

Ïåð³îä

Õàðàêòåðèñòèêà

І період.

(1918—

1928 рр.)

На українських землях існував воєнний стан. Легальна політична діяльність була заборонена. Ліквідація українських громадсько-культурних, освітніх установ (1927 р.

закриті всі українські школи). Проводилась жорстка політика румунізації

ІІ період.

(1928—

1938 рр.)

Лібералізація режиму. Відновлення українського громадського, культурного, політичного життя. Продовження політики асиміляції щодо українства

ІІІ період.

(1938—

1940 рр.)

Встановлення королівської диктатури супроводжувалося повним знищенням українського національного життя, ліквідацією політичних партій і громадських організацій

Причини

Антиукраїнська політика правлячих кіл Румунії

Курс Комінтерну на світову революцію

Селянський повстанський рух. Протягом

1918—1924 рр. відбулося понад 150 повстань

16—25 вересня 1924 р. У повстанні брало участь близько 6 тис. осіб. Очолював повстання ревком на чолі з О. Клюшніковим. Слабооззброєні повстанці не могли протистояти румунській армії. Повстання не підтримали молдавські селяни і німецькі колоністи

1925 р. Судовий процес («Процес 500») над учасниками повстання. 85 осіб було засуджено на різні терміни ув’язнення. Судові переслідування тривали аж до 1929 р. Порівняно ліберальні вироки були зумовлені широкою кампанією протестів у Румунії та за її межами

Íàçâà, ðîêè ³ñíóâàííÿ

Ìåòà ä³ÿëüíîñò³, ³äåîëîã³ÿ

Ñîö³àëüíà áàçà

Ìåòîäè áîðîòüáè

˳äåðè

Ñòàâëåííÿ ùîäî ÑÐÑÐ,

ÓÐÑÐ

Українська національна партія (УНП), 1927—1938

Захищала інтереси українського населення, зберігаючи лояльність до влади. Захист від румунізації. Об’єднання українських земель в Соборну Українську державу

Інтелігенція, селянство

Легальні, парламентські

В. Залозецький

До початку 1930-х рр. — позитивне, згодом — негативне

Комуністична партія Буковини (КПБ), 1918—1926. Увійшла до складу Комуністичної партії Румунії на правах крайової організації

Світова революція, радикальні соціальні перетворення. Приєднання до радянської України. Побудова комунізму

Робітники, найбідніше селянство, інтелігенція

Нелегальна, організація збройних повстань

С. Канюк,

С. Гуцуляк,

Ф. Савчук

Позитивне

Партія українських працюючих Румунії

«Визволення»,

1929—1934

Одержавлення економіки, здійснення аграрних перетворень, приєднання до радянської України. Побудова комунізму

Робітники, селянство, інтелігенція, молодь

Легальна, захист соціальних прав робітників

Позитивне

Радикальна націоналістична організація, середина

1930-х рр.

Об’єднання українських земель у Соборну Українську державу. Інтегральний націоналізм

Націоналістична радикально налаштована молодь

Нелегальні, революційні

О. Забачинський, І. Григорович, Д. Квітковський

Негативне. УСРР (УРСР) — форма російської окупації

України

Ïåð³îäèçàö³ÿ

Îçíàêè

І етап (1920 — початок 1930-х рр.)

• Долучення населення до демократичних інститутів влади (участь у виборах, партійній боротьбі, у роботі місцевих органів самоврядування тощо)

• Формування основних течій національно-визвольного руху в краї

• Вироблення програмних установок, з’ясування позицій («мовна дискусія»:

народовці й комуністи стверджували, що населення краю є українським)

• Спроба апелювати до світової громадськості з метою домогтися закріплених у Сен-Жерменському договорі автономних прав для краю (звернення до Ліги Націй 1922 р.)

Ïåð³îäèçàö³ÿ

Îçíàêè

ІІ етап (початок 1930-х — 1938 рр.)

• Формування самостійних українських політичних партій і блоків (Руський блок, Народовський блок)

• Розгортання безпосередньої боротьби за автономію краю

• Об’єднання в цій боротьбі всіх течій українського руху

• Формування розгалуженої мережі громадсько-політичних і культурних організацій, їх активна діяльність

ІІІ етап (листопад

1938 — березень

1939 р.)

• Надання автономії Карпатській Україні. Проголошення незалежності

Ðóñîô³ëüñòâî

Ðóñèíñòâî

Óêðà¿íîô³ëüñòâî (íàðîäîâñòâî)

Êîìóí³ñòè÷íà

Наступники русофільської течії другої половини ХІХ ст. Відстоювали ідею, що населення краю є частиною російського населення. Відстоювали право на автономію у складі Чехословаччини або Угорщини

Відстоювала самобутність населення краю, стверджуючи, що русини — окрема європейська нація. Виступали за автономію краю, а в перспективі — за незалежність

Відстоювали ідею про єдність українців по обидва боки Карпат. Спрямовували діяльність на пробудження національної самосвідомості населення. Виступали за автономію краю у складі ЧСР, а в перспективі — приєднання до Соборної України

Відстоювали ідею про єдність українців по обидва боки Карпат. Організовувала боротьбу за соціальні права населення. Виступала за автономію краю у складі ЧСР, у перспективі — приєднання до радянської України

Руський блок

Український блок

Міжнародна (інтернаціональна) соціалістична партія Підкарпатської Русі (1918—1921 рр.); крайова організація КП

Чехословаччини

15 березня 1939 р. відбулося засідання першої сесії Карпатської України, де було проголошено її незалежність. Президентом нової

держави було обрано А. Волошина , Головою Сойму — А. Штефана. «Карпатська Січ» була проголошена армією нової держави.

Çàêîí ÷. 1

§ 1. Карпатська Україна є незалежна держава.

§ 2. Назва держави — Карпатська Україна.

§ 3. Карпатська Україна є республіка на чолі з президентом, вибраним Соймом Карпатської України.

§ 4. Державна мова Карпатської України є українська.

§ 5. Кольори державного прапора Карпатської України — синій і жовтий. § 6. Державний герб Карпатської України є дотеперішній краєвий герб.

§ 7. Державний гімн Карпатської України — «Ще не вмерла України...»

Çà òàºìíèì ïðîòîêîëîì äî Äîãîâîðó ïðî íåíàïàä ì³æ ÑÐÑÐ ³ ͳìå÷÷èíîþ (23 ñåðïíÿ 1939 ð.)

Çà Äîãîâîðîì ïðî äðóæáó ³ êîðäîíè ì³æ ÑÐÑÐ ³ ͳìå÷÷èíîþ (28 âåðåñíÿ 1939 ð.)

• Межа сфер інтересів Німеччини та СРСР приблизно пролягатиме вздовж річок Нарев, Вісла, Сян. У результаті цього розподілу всі західноукраїнські землі опинилися у сфері впливу СРСР (крім Закарпаття і Північної Буковини)

• Холмщина, лівобережне Надсяння, Лемківщина, Підляшшя (згодом ці землі отримали узагальнюючу назву Закерзоння) разом з окупованими польськими землями увійшли до складу ІІІ рейху

• Східна Галичина, Західна Волинь увійшли до складу УРСР (СРСР)

Командуючий Українським фронтом — С. Тимошенко, начальник штабу — М. Ватутін.

Склад: 28 стрілецьких, 7 кавалерійських дивізій, 10 танкових бригад, 7 артилерійських полків резерву Головного командування.

Ïîêàçíèêè

Âåðåñåíü 1939 ð.

Âòðàòè

Особовий склад, осіб

240 тис.

Декілька сотень

Танки, одиниць

2,3 тис.

10

Гармати і міномети, одиниць

1,8 тис.

5

Літаки, одиниць

4 тис.

2

гê

Çì³íè

1939

• Закарпаття (Карпатська Україна) — окуповане й приєднане Угорщиною

• Східна Галичина, Західна Волинь — увійшли до складу УРСР

• Холмщина, Підляшшя, Посяння, Лемківщина — було встановлено німецьку окупаційну владу (увійшли до складу Польського генерал-губернаторства)

1940

• Північна Буковина, Хотинщина, Придунайський край (Південна Бессарабія) — входження до складу УРСР

Радянізація — процес встановлення радянської влади, насадження в усіх сферах життя зразків, вироблених за роки радянської влади.

Складові радянізації: юридичне оформлення входження до складу УРСР, зміна держапарату, формування радянських органів влади, націоналізація, аграрні перетворення,

початок колективізації, «культурна революція», обмеження впливу церкви, репресії проти незгодних з радянською владою і потенційних противників, індустріалізація.

Рішення про радянізацію західноукраїнських земель було прийняте на засіданні політбюро ЦК ВКП(б) 1 жовтня 1939 р.

Äàòà

Çì³ñò

22 жовтня 1939 р.

Проведення під контролем нової влади виборів до Народних зборів, які наприкінці жовтня прийняли Декларацію про входження Західної України до складу СРСР і об’єднання її з УРСР. У листопаді 1939 р. сесії Верховної Ради СРСР і УРСР ухвалили відповідні закони

Грудень 1939 р.

Створення на території Західної України, офіційно включеної до складу УРСР, шести областей — Львівської, Станіславської, Волинської, Тернопільської, Рівненської, Дрогобицької. Менш ніж через рік відбулося законодавче оформлення і включення до складу УРСР територій Північної Буковини та придунайських земель (Південна Бессарабія)

2 серпня 1940 р.

За рішенням VII сесії Верховної Ради СРСР було утворено Молдавську Радянську Соціалістичну Республіку, а на території Північної Буковини та Хотинського повіту Бессарабії організовано Чернівецьку область й передано її до УРСР. До складу

УРСР були включені також Аккерманський та Ізмаїльський райони, із яких у грудні 1940 р. було утворено Ізмаїльську область

Листопад 1940 р.

Установлення між Українською РСР і Молдавською РСР нових кордонів. Частина колишньої Молдавської автономної РСР, що перебувала у складі УРСР, була передана Молдавській РСР. У результаті цих дій від України було відчужено Придністров’я з етнічним українським населенням. Після включення до складу УРСР Західної України, Північної Буковини і трьох повітів Бессарабії населення України збільшилося на 8,8 млн осіб і на середину 1941 р. становило понад 41,6 млн осіб, а її територія зросла до 565 тис. км²

Çàõîäè, ÿê³ áóëè ï³äòðèìàí³ íàñåëåííÿì

Çàõîäè, ÿê³ âèêëèêàëè íåâäîâîëåííÿ íàñåëåííÿ

• Ліквідація польського і румунського органів влади

• Конфіскація земель великих власників, націоналізація торгівлі та промисловості (ці галузі здебільшого знаходилися в руках поляків та євреїв)

• Заміна польських, румунських чиновників на місцевих комуністів та людей, надісланих зі сходу України

• Насильницька колективізація (на червень 1941 р. в колгоспи було об’єднано 15 % господарств)

• Тиск на церкву (як греко-католицьку, так і православну)

Çàõîäè, ÿê³ áóëè ï³äòðèìàí³ íàñåëåííÿì

Çàõîäè, ÿê³ âèêëèêàëè íåâäîâîëåííÿ íàñåëåííÿ

• Українізація та зміцнення системи освіти (кількість українських шкіл збільшилася до 6,5 тис. з одночасним скороченням польських, румунських; у Львівському і Чернівецькому університетах, Політехнічному, Медичному, Ветеринарному інститутах, Вищій торговельній школі, консерваторії, Вищій школі образотворчого мистецтва, а також технікумах та училищах мовою викладання стала українська)

• Розвиток системи соціального забезпечення, особливо охорони здоров’я

• Розгром політичних партій і громадських об’єднань, у тому числі таких шанованих у народі, як Наукове товариство ім. Т. Шевченка, «Просвіта», «Сільський господар», «Масло союз» та ін.

• Масові репресії (розпочалися практично відразу після захоплення краю Червоною армією)

• Серед українців раніше за інших зазнали репресій активісти політичних партій. Єдиною організованою силою Опору залишалась Організація Українських Націоналістів (ОУН). Навесні 1940 р. режим розпочав широкомасштабні репресії: з осені 1939 р. до осені 1940 р. у Західній Україні було репресовано за політичними ознаками і депортовано близько 10 % населення (318 тис. сімей, близько 1,2 млн осіб). Смерт ність серед депортованих склала 16 % (депортовано в Сибір і Казахстан 400 тис. осіб)

• Людей переслідували без суду і слідства, але з метою залякування населення інколи проводилися показові процеси (Львівський процес над 59 членами ОУН, січень 1941 р.)

На кінець 1940 р. в Україні видобуток вугілля становив 50,5 % загальносоюзного, вироблялося

64,7 % чав уну, 48,8 % сталі, 67,6 %

залізної руди, 25,7 % електр оенергії, 20 % товарного хліба, 73 % цукр у, 20 % м’яс а.

22 червня 1941 р. німецькі війська о 3 годині 45 хвилин розпочали бомбардування великих міст і стратегічних об’єктів, а о 4 годині перейшли кордон. Радянські прикордонні війська чинили опір.

Протягом перших місяців війни в 16 областях України до лав

Червоної армії було мобілізовано 2,515 млн осіб (у західних областях мобілізацію було зірвано).

До кінця 1941 р. до народного ополчення вступило 1,300 млн осіб.

У липні 1941 р. понад 158 тис. осіб налічувалось у винищувальних загонах.

Íàçâà

Äàòà

Ïåðåá³ã ïîä³é, ðåçóëüòàòè

Танкова битва в районі

Рівне— Дубно— Луцьк—

Броди

23—29 червня 1941 р.

Перша велика танкова битва Другої світової війни, у якій з обох боків брало участь понад 5 тис. танків. Радянські механізовані корпуси, отримавши наказ негайно відкинути передові танкові частини ворога, що прорвалися, перейшли в наступ без належної підготовки й авіаційного прикриття. Зустрічний танковий бій завершився майже повним розгромом радянських механізованих корпусів

Значення . Хоча просування ворога й було затримано на тиждень, це було досягнуто дорогою ціною: із 4,2 тис. танків Південно-Західного фронту залишилося лише 737. Ворог утратив декілька сотень танків. Удар механізованих корпусів зірвав спробу ворога з ходу оволодіти Києвом і дав можливість підготувати оборонні рубежі на підступах до міста, примусив ворога передчасно ввести в бій резерви

Київська оборонна операція

7 липня — 26 вересня 1941 р.

5 липня 1941 р. німецькі війська зуміли прорвати оборону між 5-ю і 6-ю радянськими арміями і вийшли до оборонних споруд міста. Ця подія вважається початком Київської стратегічної оборонної операції, що тривала 83 дні. Німецьке командування оцінило прорив як вирішальну перемогу, і падіння Києва вважалося справою найближчого часу. Але німецькі частини, що підійшли до першої смуги оборони, не змогли її подолати. Перший штурм Києва 11—14 липня виявився для ворога невдалим. Ці події поклали початок героїчній обороні міста, що тривала 71 день. Невдалими для ворога були і наступні спроби оволодіти містом. Героїзм захисників міста (понад 120 тис. бійців, із яких 33 тис. складало народне ополчення) стійко тримали оборону. 21 серпня А. Гітлер прийняв рішення припинити лобові атаки міста

Íàçâà

Äàòà

Ïåðåá³ã ïîä³é, ðåçóëüòàòè

Київська оборонна операція

Тим часом склалось загрозливе становище на флангах Південно-Західного фронту, що обороняв місто. Німецькі танкові частини обійшли захисників міста з півдня і півночі й замкнул и кільце оточення біля Лохвиці. Наказ про відступ радянських військ було віддано занадто пізно, і в оточення потрапило чотири радянські армії. 19 вересня німецькі війська вступили до Києва

Значення. Зірвала плани німецького командування швидко оволодіти містом. Примусила його змінити напрямок головного удару, що зрештою призвело до провалу плану «Барбаросса»

Оборона Одеси

5 серпня — 16 жовтня 1941 р.

Після поразки Південного фронту румуно-німецькі війська взяли в облогу Одесу. Проте швидко захопити місто ворогові не вдалося. Декілька штурмів міста було відбито з великими втратами для ворога. Перед тим як залишити місто, радянські війська провели вдалу десантну операцію в районі села Григорівка, захопивши важкі гармати, що обстрілювали місто. Рішення про припинення оборони міста було прийняте у зв’язку з проривом німецьких військ у Крим. Евакуація військ з Одеси відбулась без втрат і несподівано для ворога

Значення. Радянські війська, що протягом 72 днів здійснювали оборону міста, відволікали на себе значні сили ворога, завдавши йому великих втрат (понад 300 тис. осіб). Оборона міста створювала можливість Чорноморському флоту впродовж другої половини 1941 р. контролювати всю акваторію Чорного моря, загрожуючи узбережжю Румунії та нафтовим родовищам

Оборона Севастополя

30 жовтня

1941 р. — 4 липня 1942 р.

У жовтні 1941 р. німецькі війська увірвалися до Криму. 30 жовтня вони вийшли на далекі підступи до міста. Місто не було обладнане оборонними спорудами із суходолу, проте мало добре продуману оборону з моря. У короткий термін навколо нього було створено три лінії оборони. Хоча місто було відірване від тилових районів суходолом, Чорноморський флот упродовж 250 днів забезпечував оборону міста всім необхідним. Неодноразові штурми міста німецькими і румунськими військами були відбиті зі значними втратами для ворога (понад 300 тис. осіб). Проте поразка радянських військ Кримського фронту на Керченському п-ві дала змогу німецьким військам здійснити вирішальний наступ, прорвати оборону Севастополя. 3 липня 1942 р. Ставка дала наказ про евакуацію військ, проте вже було пізно. Евакуюватися змогла лише невелика частина захисників міста

Значення. На тривалий час оборона Севастополя прикувала значні сили німецьких військ, завдавши їм суттєвих втрат. Були зірвані плани щодо знищення Чорноморського флоту СРСР

22 липня 1942 р. радянські війська залишили м. Свердловськ Ворошиловоградської області, піс-

ля чого вся територія України опинилася в зоні окупації німецьких військ та їх союзників.

Äàòà

̳ñòî

ʳëüê³ñòü ðàäÿíñüêèõ ïîëîíåíèõ, òèñ. îñ³á

Літо 19141 р.

Умань

103

Вересень 1941 р.

Київ

665

Осінь 1941 р.

Маріуполь

50

Весна 1942 р.

Харків

227

Äàòà

̳ñòî

ʳëüê³ñòü ðàäÿíñüêèõ ïîëîíåíèõ, òèñ. îñ³á

Весна 1942 р.

Керч

180

Літо 1942 р.

Севастополь

100

Загальна кількість радянських військовополонених склала 4,59 млн осіб.

Протягом 1941 р. у полон потрапило 2 млн осіб (49 % від загальної кількості).

У короткий термін до східних районів СРСР було евакуйовано понад 550 великих підприємств тридцяти галузей промисловості (після визволення повернулося лише кілька), 30 тисяч тракторів, 125 млн пудів

зерна та іншого продовольства, 6 млн голів худоби, установи Академії наук УРСР, 70 вузів, 50 театрів. Виїхало 3,5 млн осіб.

Те, що не підлягало евакуації, передбачалось знищити.

Ïðè÷èíè ïîðàçîê

• Радянське керівництво на чолі з Й. Сталіним не вжило необхідних заходів для належної підготовки радянських військ до відсічі ворога; постійне зважання на тезу, що пакт про ненапад є гарантією мирних відносин з гітлерівською Німеччиною, дезорієнтувало армію і народ (заява ТАРС від 14 червня 1941 р., у якій версія про підготовку Німеччини до нападу на СРСР називалася провокаційною)

• Й. Сталін і Генеральний штаб припустився серйозних прорахунків у визначенні напрямку головного удару ворога. Радянське командування головним помилково вважало наступ на Україну, тоді як згідно з планом «Барбаросса» головний удар мала здійснити група армій «Центр»

• Значний військовий досвід німецького командування і бойових частин у веденні сучасних мобільних бойових дій із застосуванням значної кількості танків і літаків

• Невдале розташування радянських військ для ведення оборонних боїв — вони розміщувалися трьома ешелонами один за одним (57, 52 і 62 дивізії), у результаті чого військові з’єднання вступали в бій по черзі, і це давало можливість розбити їх частинами

• Радянські війська не готувалися до оборонних боїв. Війну передбачалося вести «малою кров’ю і на території ворога». Склади боєприпасів та іншого воєнного майна розташовувалися занадто близько до кордонів і вже в перші дні опинились у руках ворога

• Оборонні споруди на новому кордоні на початку бойових дій не були збудовані. До того ж, вони були невдало розташовані (лінія Молотова). Оборонні споруди на старому кордоні були роззброєні • Масові репресії в армії 1937—1938 рр. і в подальші роки призвели до винищення кращих кадр ів Червоної армії (було знищено понад 37 тис. осіб командного складу всіх рівнів, був репресований весь командний склад КОВО). Нові командири не мали достатнього бойового і життєвого досвіду

• Війська не були вчасно приведені в бойову готовність (за окремим виключенням), щоб дати належну відсіч ворогові, незважаючи на те що сталінське керівництво було вчасно попереджене про можливий напад

• Авіація була зосереджена на основних аеродромах, а не розкидана по польових, що призвело до величезних утрат на початку війни (у перші години війни на 66 аеродромах було знищено 579 літаків)

• Зброя знаходилась у незадовільному стані. Значна частина танків старого зразка потребувала ремонту. Не вистачало засобів зв’язку, транспорту тощо. Низький рівень технічної підготовки бійців • Незавершеність переозброєння і реорганізації Червоної армії, що почалась 1939 р. і мала завершитися 1942 р. Недостатнє володіння особовим складом новими зразками зброї

Ñêëàäîâ³ «íîâîãî ïîðÿäêó»

Система масового знищення людей

Система пограбування

Система експлуатації людських і матеріальних ресурсів

Суть окупаційного режиму полягала в тому, щоб жорстокістю і терором залякати людей, зламати їх опір і перетворити на покірних рабів.

Військово-поліцейський апарат проводив організоване пограбування населення, створював нестерпні умови, прирікав на голодне вимирання.

Çàãàëüí³ ðèñè

• Ліквідація суверенітету або державності завойованих держав (територій)

• Економічне пограбування і використання всіх ресурсів в інтересах ІІІ рейху

• Расова дискримінація, геноцид, антисемітизм

• Терор, репресії, масові вбивства невинних людей

Îñíîâí³ çàõîäè

• Часткове онімечення місцевого населення; заселення німцями окупованих земель

• Масова депортація населення, у тому числі українців, до Сибіру

• Підрив біологічної сили слов’янських народів

• Економічне пограбування території України; перетворення місцевого населення на рабів

• Пограбування культурних цінностей, знищення пам’яток культури

План «Ост» остаточно не був прийнятий, було затверджено лише його економічну частину — пограбування і експлуатація загарбаних регіонів.

Для управління окупованими територіями було створено спеціальне Управління (Міністерство) окупо-

ваних територій ІІІ рейхом. Очолював управління Розенберг. Воно складалося з чотирьох відділів: політичного, адміністративного, економічного, цивільного. Останньому безпосередньо підпорядковувався рейхскомісаріат «Україна».

Íàçâà

Òåðèòîð³¿*

Дистрикт

«Галичина»

Львівська, Дрогобицька, Станіславська і Тернопільська області (без північних районів); підпорядковувався так званому Польському (Варшавському) генералгубернаторству

Рейхскомісаріат «Україна»

Рівненська, Волинська, Кам’янець-Подільська, Житомирська області, північні райони Тернопільської, північні райони Вінницької, східні райони Миколаївської, Київська, Полтавська, Дніпропетровська області, північні райони Криму та південні райони Білорусії. Центром рейхскомісаріату стало місто Рівне

Íàçâà

Òåðèòîð³¿

Трансністрія

Території Одеської, Чернівецької, південні райони Вінницької і західні райони Миколаївської областей утворили нову румунську провінцію

Військова адміністрація

Східні райони України (Чернігівщина, Сумщина, Харківщина, Донбас) до узбережжя Азовського моря, південь Кримського півострова

Îñîáëèâîñò³ îêóïàö³éíîãî ðåæèìó

• У дистрикті «Галичина» режим терору був менш жорстоким. Тут було дозволено функціонування українських громадських установ, кооперативних організацій, закладів освіти. В органах місцевого самоврядування українцям віддавали перевагу перед поляками

• У східних районах, що знаходилися під владою військової адміністрації, допускалось існування деяких українських громадських організацій і не існувало всеохоплюючого систематичного поліцейського терору

• У Трансністрії режим був більш ліберальним, не було терору, дозволялася торгівля. Влада чітко виконувала наказ Антонеску: «Брати на зайнятих місцевостях усе, що потрібно, все, що можливо, без усяких церемоній»

На території України окупаційна влада розгорнула широку нацистську пропаганду: видавалося

120 газет украї нською мовою, діяло 16 радіос танцій.

Íàöèñòñüê³ êàðàëüí³ îðãàíè

СС (SS) — охоронні загони.

Елітні підрозділи НСДАП. Створені в листопаді 1925 р. як спеціальні групи для охорони фюрера й нацистських зібрань у Мюнхені. Після того як у 1929 р. СС очолив Г. Гіммлер, організація поступово перетворилася на одну з найбільш впливових партійно-державних структур ІІІ рейху. У 1934 р. СС стає самостійною організацією, непідконтрольною СА (штурмові загони). СС відповідали за знищення зовнішніх і внутрішніх «ворогів нації» і практично контролювали німецьку поліцію

СД (SD) — нацистська служба безпеки, розвідувальне управління СС, утворене в 1934 р.

У 1936 р. її очолив Р. Гейдріх. Головне завдання — забезпечення внутрішньої безпеки ІІІ рейху. СД мала право на позасудові переслідування і розп рави, арешти, обшуки, конфіскації, таємні операції щодо знищення ворогів рейху тощо. Мала широку агентурну мережу, досьє на вище керівництво рейху та сусідніх держав

Гестапо — державна таємна поліція гітлерівської Німеччини в 1933—1945 рр. Заснована за ініціативи Г. Гер інга. Із 1936 р. керівни цтво гестапо здійснював Г. Гіммлер, прот ягом 1939— 1945 рр. — Г. Мюлл ер. Із вересня 1939 р. гестапо увійшло до структури Головного управління імперської безпеки (RSHA) як ІV управління, яке очолив Р. Гейдріх. Напрями діяльності: боротьба з против никами нацизму; нагляд за політичною діяльністю різних церков, релігійних сект тощо; комплектування картотеки і досьє; ведення справ окупованих територій; організація контррозвідки і боротьба зі шпіонажем

Ïðè÷èíè òðàãå䳿

• Драматична історія польського та українського народів в ХVІ—ХVІІІ століттях, заповнена особливо жорстокими селянськими бунтами і козацькими повстаннями, що придушувалися у потоках крові й залишили у свідомості багатьох поколінь задавнені незабуті взаємні кривди, а також почуття соціальної несправедливості

• Досвід і висновки від поразки українців у війні з Польщею в 1918—1919 рр., які вказували на Польщу як одну з головних перешкод у побудові незалежної України

• Неврегульовані загальнополітичні умови після Першої світової війни, що позбавили українців мати власну державність

• Національна політика II Речі Посполитої (1918—1939 рр.) на східних територіях, що ґрунтувалася на засадах націоналізму й усунення інших національностей від участі в державному і громадському житті (справа автономії та самоврядування, проблема земельної реформи, освітня політика, порушення громадянських прав і свобод, репресії проти українців); вона не ліквідовувала давні суспільні конфлікти, а навпаки — їх загострювала

• Терористична і саботажна діяльність УВО, а потім ОУН на території Польщі у міжвоєнний період

• Антипольська діяльність ОУН до та під час Другої світової війни, що виникла здебільшого з прийнятої ідеології інтегрального націоналізму Д. Донцова і формувала свідомість українського суспільства в дусі ненависті до поляків як таких, що стоять на перешкоді незалежності України

• Підбурювана роль обох тоталітарних режимів — радянського і німецького — у підсиленні українсько-польського конфлікту

• Деморалізуючий вплив війни, яка спричинила велике моральне спустошення і відхід від норм соціальної поведінки, обумовивши кривавий і злочинний характер конфлікту

• Безкомпромісні позиції польського уряду і керівництва ОУН в територіальному питанні

Ãîëîâí³ çàâäàííÿ

• Організація військових відділів ОУН на теренах Волині й Полісся, а потім у Східній Галичині

• Намагання якнайбільше поширити свій вплив на Волині, усунення із цієї території німецької адміністрації

• Створення основ української адміністрації, підпорядкованої ОУН і УПА

• Підпорядкування всіх партизанських відділів, що діяли на Волині, керівництву ОУН (Бендери) (у тому числі відділів Тараса Бульби (Боровця), ОУН (Мельника)

• Усунення або знищення польського населення на Волині та в Східній Галичині як перешкода українських прагнень до незалежності

Äàòà

Ïîä³ÿ

30 червня 1941 р.

Проголошення у Львові Акту відновлення Української Держави та створення її уряду — Українське державне правління (УДП) на чолі з Я. Стецьком. Нацист ський режим не визнав цього політичного рішення

5, 9 липня 1941 р.

Арешт фашистами С. Бандери у Кракові, Я. Стецька у Львові

15 вересня 1941 р.

Оголошення фракції ОУН(Б) поза законом. Масові арешти і вбивства членів організації. Перехід ОУН(Б) до підпільних форм боротьби

Äàòà

Ïîä³ÿ

Жовтень 1941 р.

Остаточне формування фашистської адміністративної системи на Волині

Листопад 1941 р.

У Галичині та на Волині поляки почали активно створювати свій рух Опору — Армію Крайову. Для її утримання польська влада часто проводила реквізицію продуктів у місцевого населення. Керівництво Армії Крайової, подібно до еміграційного уряду, розглядали Волинь як частину «кресов всходніх», тобто польських східних територій, і неодноразово на міжнародному рівні заявляли про необхідність у повоєнний час відтворити Польську державу в межах 1939 р.

Утворення регулярних загонів Армії Крайової завершилося до лютого 1942 р.

Грудень 1941 р. — лютий 1942 р.

Перші поодинокі напади польського підпілля на українське населення на території Польщі. Метою нападів було знищення тих українців, які працювали у фашистській адміністрації. Загинуло близько 400 осіб, серед яких були священики та вчителі

Початок 1942 р.

Польські антиукраїнські акції у Володавському, Грубешівському, Омашівському та Холмському повітах. На Холмщині, згідно із заявою Товариства «Холмщина», у роки війни польські бойові формування тільки в одному Грубешівському повіті спалили понад 50 українських сіл

Березень—квітень 1942 р.

Перші напади на польське мирне населення. У Дубенському, Рівненському, Луцькому, Здолбунівському, Кременецькому повітах і на Поліссі було вбито близько 2 тис. поляків

Квітень 1942 р.

На II Конференції ОУН(Б) було заявлено про необхідність поліпшення відносин між двома незалежними державами, Україною та Польщею, проголошено необхідність визнання права українського народу на західноукраїнські землі, засуджено шовіністичні настрої серед поляків та їхні спроби захопити адміністративно-господарський апарат західноукраїнських земель. Разом із тим, було ухвалено рішення про посилення революційної діяльності та підготовку до утворення повстанської армії. Поряд із діючими на теренах Волині відділами Поліської Січі М. Боровця (Тараса Бульби) було організовано відділи, що підпорядковувалися ОУН(Б)

Липень 1942 р.

Відбулися перші українські репресивні акції проти поляків у сільських адміністраціях та лісництвах, що були створені нацистами

14 жовтня 1942 р.

Утворення Української повстанської армії, яку очолив Д. Клячківський (Клим Савур)

13 листопада 1942 р.

Жертви серед польського мирного населення (с. Обірки Луцького повіту)

24—25 грудня 1942 р.

Напад польського загону на с. Пересоповичі

Січень 1943 р.

Польське населення Волині формує загони Селянської оборони

17—23 лютого 1943 р.

На III конференції ОУН(Б) було затверджено рішення про перехід до відкритої форми боротьби з нацистським режимом та радянською владою. Прийнято остаточне рішення про формування УПА. Рішення про етнічні чистки ця конференція офіційно не приймала, проте було зроблено заяву про те, що ОУН та УПА будуть вести боротьбу проти всіх озброєних ворогів Української держави, включно з радянськими і німецькими військами та польськими військовими формуваннями. Згодом районні організації ОУН(Б) отримали свободу дій стосовно польського населення

Äàòà

Ïîä³ÿ

15 березня — 10 квітня 1943 р.

До УПА приєдналося близько 5 тис. українців, що служили в допоміжній поліції, а також було захоплено значну кількість німецької зброї. Замість українців до допоміжної поліції фашисти набирали поляків, які відзначилися в боротьбі з українцями

Березень—квітень 1943 р.

Жертви серед мирного польського населення у Луцькому, Рівненському, Дубнівському та Здолбунівському повітах. Свої дії учасники операцій виправдовували відплатою за минулу кривду

Квітень—травень 1943 р.

Масові жертви серед польського населення Сарненського та Костопільського повітів

Квітень—травень 1943 р.

Перші «відплатні акції» поляків проти українського населення проводили загони польської поліції, польські бази самооборони, згодом їх проводили все частіше і за все більшої участі регулярних військових з’єднань

Червень 1943 р.

Масові напади українських загонів на польське населення у Дубнівському та Луцькому повітах

5 червня 1943 р.

Делегат польського уряду видає наказ щодо координації заходів польського населення Волині з метою самооборони

7 липня 1943 р.

Спроба делегатів польського уряду знайти порозуміння з українськими представниками

11 липня 1943 р.

Акція деполонізації Волині, організована керівництвом ОУН(Б). У Володимирському повіті українські загони здійснили напад щонайменше як на 99 польських сіл (згідно з польськими джерелами, 167 населених пунктів) і масово винищили польське населення. У результаті акцій проти мирного населення на Волині від рук поліціянтів та українських націоналістів загинуло близько 40 тис. поляків (задокументовано втрати 36,7 тис. осіб, відомі імена та прізвища 19,4 тис. осіб), утрати української сторони на Волині визначають у декілька тисяч

Серпень 1943 р.

Ускладнення україно-польських відносин на Галичині

21—25 серпня 1943 р.

ІІІ Надзвичайний Великий Збір ОУН(Б). Підтверджено політику боротьби за Незалежну Соборну Україну. Головою проводу ОУН(Б) було призначено Р. Шухевича (Т. Чупринку)

Жовтень 1943 р.

Комюніке ОУН, у якому засуджувався україно-польський конфлікт на Волині

27 жовтня 1943 р.

Наказ № 1/43 ОУН, який заборонив антипольські дії

Середина грудня 1943 р.

Напередодні католицького свята Різдва Христового на Волині прокотилася нова хвиля антипольських акцій

Січень 1944 р.

Прибуття на Волинь польського полковника К. Бомбінського. Починається процес створення нової польської дивізії, яка отримала назву 27-ї Волинської дивізії піхоти Армії Крайової. Згідно з планами польського підпілля, головний виступ проти українських збройних формувань мав відбутися з наближенням Червоної армії

Äàòà

Ïîä³ÿ

Кінець січня 1944 р.

27-ма Волинська піхотна дивізія Армії Крайової, до складу якої увійшли партизанські загони, частина членів самооборони і підпілля, що діяли в містах (разом близько 7 тис. осіб), здійснила напад на УПА, захопивши території від Ковеля до

Турії та р. Буг. Із цих територій було вигнано українське мирне населення

Початок 1944 р.

Переміщення центру антипольських акцій УПА з Волині в Галичину

1 вересня 1944 р.

Офіційна відмова ОУН(Б) від антипольських акцій. ОУН(Б) почала шукати порозуміння з Армією Крайовою з метою спільної боротьби проти радянських військ. Головнокомандувач УПА у Східній Галичині В. Сидор (Шелест) видав наказ, який стримував масові антипольські акції «за винятком польського елементу, що співробітничає з НКВС»

Висновок. Український народ мав повне право прагнути до здобуття незалежності, проте методи і засоби, що застосовувалися ОУН і УПА проти польського населення, не можуть бути виправданими. Не мають виправдання і акції поляків проти українського населення

Рух Опору — національно-визвольний рух народів, окупованих Німеччиною та її союзниками в роки

Другої світової війни. Боротьба набирала різних форм: від духовного опору до збройної боротьби.

Причини

Окупація батьківщини загарбниками

Жорстокість окупаційного режиму

Цілеспрямована діяльність радянського керівництва щодо організації руху Опору на окупованих територіях

Цілеспрямована діяльність ОУН щодо організації руху Опору

Форми опору

Пасивні

Активні

• Різноманітна допомога партизанам

• Відмова співробітничати з окупаційною владою

• Саботаж заходів, що проводила окупаційна влада

• Випуск бракованої продукції

• Зрив поставок продовольства для окупаційної армії

• Ухиляння від примусових робіт тощо

• Партизанський рух

• Діяльність підпілля

• Диверсійна діяльність

• Пропагандистська діяльність

Джерела формування партизанських загонів

• Залишення в тилу ворога спеціально сформованих загонів

• Окремі солдати і підрозділи, що опинилися в оточенні й не мали змоги прорватися для з’єднання з фронтовими частинами

• Окремі громадяни, які не були призвані до армії, але здатні були носити зброю і за своїми переконаннями і бажанням готові були вести партизанську боротьбу

• Цілеспрямована організація підпілля і збройних формувань ОУН

• Самоорганізація населення з метою створення самооборони проти мародерів

Õàðàêòåðèñòèêà

Òå÷³ÿ

Ðàäÿíñüêà

Íàö³îíàë³ñòè÷íà

Ïîëüñüêà

Мета

Визволення від загарбників

Відновлення радянської влади

Відновлення української держави

Відновлення польської держави, повернення західноукраїнських земель до складу Польщі

Організаційне оформлення

1941—1942 рр. Партизанські загони, з’єднання; радянське підпілля (3500 підпільних організацій і груп)

Похідні групи (1941 р.), Поліська Січ (1941 р.), УПА (листопад 1942 р.) та інші загони, підпілля ОУН

1941—1942 рр. Армія Крайова, Армія Людова, батальйони хлопські

Кількість, тис. осіб

200—600

50—200 (похідні групи— 5)

10—20

Командири

С. Ковпак, О. Сабуров, О. Федоров, М. Наумов. Штаб партизанського руху в Україні очолював

Т. Строкач

Командир Поліської Січі — Тарас Бульба (Боровець).

Командуючі УПА:

Д. Клячківський (К. Савур),

Р. Шухевич (Т. Чупринка)

Командуючий

Армії Крайової — Т. Бур-Комаровський

Основні райони дій

Українське Полісся, Чернігівщина, Сумщина

Волинь, Галичина, українське Полісся

Волинь, Полісся

Специфіка бойових дій

Діяльність партизанів як правило підпорядковувалася й узгоджувалася з потребами фронту: диверсії на залізницях, удари по воєнних об’єктах, розвідка, допомога в переправі через річки тощо. Найбільші координовані операції партизанів: «Рейкова війна» і «Концерт» по зриву перевезень воєнних вантажів на залізницях, а також рейди великих партизанських з’єднань по тилах ворога

Переважно діяла як самооборона населення — витіснення окупаційної адміністрації, створення української, захист населення від сваволі влади, зрив спроби вивозу до Німеччини продовольства, робочої сили, проведення оборонних боїв з карателями по периметру і в середині контрольованої території. Напади на воєнні об’єкти здійснювалися в основному з метою оволодіння зброєю

Діяла як самооборона польського населення. Засвідчувала претензії Польщі на західноукраїнські землі

Колабораціонізм — явище, притаманне періоду Другої світової війни.

Співробітництво урядів або окремих осіб з окупаційною владою.

Ïðè÷èíè êîëàáîðàö³îí³çìó

• Бажання помститися радянській владі за всі заподіяні кривди (репресії, розкуркулення тощо); в окупаційній адміністрації, поліції така категорія складала 25—30 % осіб

• Ідеологічне неприйняття радянської влади, комуністичної ідеології, антисемітизм • Страх за своє життя і життя близьких

Ïðè÷èíè êîëàáîðàö³îí³çìó

• Кар’єризм, прагнення пристосуватися до нових умов життя

• Позиція радянського уряду щодо військовополонених, яких вважали зрадниками

• Обман нацистської пропаганди

• Прагнення за допомогою Німеччини боротися за незалежність України

Íàçâà

Õàðàêòåðèñòèêà

Легіон українських націоналістів

Складався із двох батальйонів «Роланд» (командир Є. Побігущий, 350 стрільців) і «Нахтігаль» (командир Р. Шухевич, 330 стрільців). «Роланд» так і не взяв участь у боях в Україні. Після розформування вказаних батальйонів із них було створено 201-й батальйон охоронної поліції, який діяв до грудня 1942 р. в Білорусії, ведучи боротьбу з партизанами. Після розформування батальйону його особовий склад було розпущено, а командний — ув’язнено у Львові. Кільком командирам, і зокрема Р. Шухевичу, вдалося втекти з ув’язнення

Дивізія вафен СС

«Галичина»

(14-та гренадерська дивізія СС) (9—12 тис. солдатів)

Про утворення дивізії було оголошено 28 квітня 1943 р. За деякими джерелами бажаючих вступити до дивізії було від 62 до 84 тис. осіб. Медичну комісію пройшли 52 тис. Згідно з наказом Гімлера стосовно дивізії «Галичина» заборонялося говорити, як «про українську дивізію чи про українську націю».

Наприкінці війни дивізія була перейменована в 1-шу Українську дивізію

Української національної Армії (УНА). У березні 1945 р. було створено

2-гу українську дивізію УНА (фактично полк)

Допоміжна поліція (Українська допоміжна поліція)

Збройні формування, що були утворені гітлерівцями з метою підтримки «нового порядку» на території України (створена 27 липня 1941 р.). Брала активну участь в акціях окупантів проти партизанів та мирного населення. Частина підрозділів Допоміжної поліції у 1943 р. перейшла на бік УПА (близько 5 тис. осіб)

Охоронна поліція

У лютому 1942 р. були створені українські підрозділи для боротьби з партизанами (загалом 50 батальйонів)

Висновок. Крім названих окремих частин українці були у складі й інших частин німецької армії, але не утворювали національних формувань. У складі німецької армії на 1944 р. воювало 220 тис.

українців. На співробітництво з окупантами погодилося близько 1 % населення України

Äàòà

Íàçâà

Грудень 1942 р.

Звільнення першого населеного пункту на території УРСР с. Півнівка Міловського району Ворошиловоградської (тепер Луганської) області

29 січня — 18 лютого 1943 р.

Наступ Південно-Західного і Південного фронтів. Звільнення північної частини Донбасу

2 лютого — 6 березня 1943 р.

У результаті наступу Воронезького і Центрального фронтів було звільнено Харків та східну частину Донбасу

19 лютого — 25 березня 1943 р.

У результаті контрнаступу німецьких військ утрачено Харків і північно-східну частину Донбасу

Äàòà

Íàçâà

Березень 1944 р.

Одеська операція

Початок 8 квітня 1944 р.

Кримська операція

Початок 13 липня 1944 р.

Львівсько-Сандомирська операція

Початок 20 серпня 1944 р.

Ясько-Кишинівська операція

Жовтень 1944 р.

Карпатсько-Ужгородська операція

У результаті проведених у січ- ні —жовтні 1944 р. чотирма Українськими фронтами операцій територія українських земель була остаточно звільнена від гітлерівських загарбників. 8 жовтня 1944 р. було визволено останній населений пункт УРСР

в межах кордонів 1941 р. (ст. Лавочне). 14 жовтня 1944 р. відбулося урочисте засідання у Києві з нагоди визволення України. 28 жовтня 1944 р. визволення Ужгорода — останнього населеного пункту в межах сучасних кордонів України.

Íàðîä

ʳëüê³ñòü äåïîðòîâàíèõ, òèñ. îñ³á

Кримські татари

238,5

Греки

14,7

Болгари

12,4

Вірмени

8,5

Наказ № 0078 / 42 по НКВС і Наркомату оборони (22 червня 1944 р.)

Останнім часом в Україні, особливо в Київській, Полтавській, Вінницькій, Рівненській та інших областях, спостерігаються відверто ворожі настрої українського населення проти Червоної армії і місцевих органів Радянської влади. В окремих районах і областях українське населення вороже противиться виконувати заходи партії і уряду по відновленню колгоспів і здачі хліба для потреб Червоної армії, хліб закопується в ями. У багатьох районах ворожі українські елементи, переважно з осіб, що ухиляються від мобілізації в Червону армію, організували в лісах «зелені» банди, які не тільки зривають воєнні ешелони, а і нападають на невеликі воєнні частини, а також вбивають місцевих представників влади. Окремі червоноармійці і командири, потрапивши під вплив напівфашистського українського населення і мобілізованих українців з визволених областей України, стали розлагатись і переходити на бік ворога. З вище наведеного видно, що українське населення стало на шлях відкритого саботажу Червоної армії і Радянської влади і прагне до повернення німецької окупації. Тому, з метою ліквідації і контролю над мобілізованими червоноармійцями і командирами звільнених областей України, вислати у віддалені краї Союзу РСР усіх українців, що проживали під владою німецької окупації Виселення здійснювати:

а) у першу чергу українців, які працювали і служили у німців;

б) у другу чергу вислати всіх остальних українців, які знайомі з життям під час німецької окупації;

в) виселення почати після того, як буде зібраний урожай і зданий державі для потреб Червоної армії;

г) виселення здійснювати лише вночі й раптово, щоб не дати можливості сховатися одним і не дати знати членам його сім’ї, що знаходяться у Червоній армії.

Над червоноармійцями і командирами з окупованих областей встановити наступний контроль…

Наказ був виконаний частково.

До 1952 р. з УРСР (переважно із

Західної України) було депортовано близько 1 млн осіб.

Ìåòà ä³ÿëüíîñò³

• Сприяти Радянській армії у визволенні України

• Засвідчувати присутність представників радянської влади на ще окупованій території

• Вести роз’яснювально-агітаційну роботу

• У міру визволення території Україні поширювати свою діяльність на територію Румунії, Угорщини, Словаччини та Польщі

Ðîêè

Õàðàêòåðèñòèêà

1942—1944

Формування, поширення мережі загонів, накопичення зброї, проведення окремих операцій проти німецьких військ, радянських і польських партизанів

1944—1946

Згортання боротьби проти Німеччини та її союзників; визначення мети подальшої боротьби: головну увагу було зосереджено на боротьбі за відновлення радянської влади на західноукраїнських землях

1946—1950

Широкомасштабна партизанська боротьба проти органів радянської влади на західноукраїнських землях; рейди в Польщу, Чехословаччину, Австрію, Німеччину, Румунію для виведення основних сил з-під удару радянських каральних органів і з метою широкої пропаганди

1950-ті

Бойові дії розрізнених загонів за виживання, затухання збройної боротьби

Період, дата

Зміст

І період.

Грудень 1944 — червень 1945 рр.

Три широкомасштабні антиповстанські операції із залученням великої кількості регулярних військ, військ НКВС, бійців партизанських загонів, каральних загонів (понад 200 тис. з важким озброєнням і авіацією). Здійснено 40 тис.

малих операцій

ІІ період. 1946 р.

«Велика блокада». Для проведення операції залучалось понад 60 тис. бійців регулярної армії, НКВС

ІІІ період.

1947—1950-ті рр.

Систематичні операції по знищенню, витісненню за межі УРСР бойових загонів

УПА

У боротьбі з УПА загинуло 30 тис. цивільних (партійні, державні функціонери, голови колгоспів, керівники підприємств, учителі, лікарі тощо), понад 25 тис. військових, міліціонерів, прикордонників

Методи боротьби

• Військові операції. Проведення масових мобілізацій до лав Радянської армії, що підривало соціальну базу повстанського руху

• Облави і арешти тих, хто підозрювався у співробітництві з повстанцями

• Арешт і депортація у східні райони СРСР підозрілих у зв’язках з повстанцями, членів їхніх сімей і близьких. Акції тривали до 1949 р. Загалом було депортовано понад 200 тис. осіб

• Агітація, пропаганда, ідеологічний тиск на мирне населення

• Дія перевдягнутих у повстанців загонів НКВС, які влаштовували терор над місцевим населенням

• Створення загонів самооборони

• Здійснення політики радянізації

• Амністія учасникам повстанського руху (першу було оголошено у травні 1945 р. Амністовано 41 тис. повстанців, дезертирів і тих, хто ховався від призову до Радянської армії. Із них 17 тис. осіб було заарештовано. До 1949 р. було об’явлено ще чотири амністії, але вони вже не мали такого успіху)

Çàõîäè

• Підтвердження виконання обов’язкового мінімуму трудоднів (за невиконання колгоспників відправляли у заслання)

• Укрупнення колгоспів

• Колгоспникам рекомендовано здавати дрібну домашню худобу (забито 2 млн голів худоби)

• Збільшення податків на селян з продажу продукції на ринку

• Скорочення присадибних ділянок колгоспників

• Зменшення натуральної оплати, збільшення податків на присадибне господарство

На території УРСР німецькофашистські загарбники знищили і замучили 4,4 млн радянських громадян, у тому числі 3,1 млн мирних жителів, 1,3 млн військовополонених, 2 млн радянс ьких громадян потрапили в німецьке рабство.

Зруйнували і спалили 714 міст і робітничих містечок, більше 28 тис. сіл, спалили і зруйнували більше 2 млн будівель, більше 540 тис. надвірних будівель, залишили без притулку близько10 млн осіб…

Німецько-фашистські загарбники зруйнували 16,1 тис. промислових підприємств; знищили чи вивезли 127,8 тис. електромоторів, 81,6 тис. металорізальних верстатів, зруйнували 29,8 тис. км залізничних коліїй, у тому числі 28,7 тис. км колій магістральних за-

лізниць, 1916 будівель залізничних станцій, 14 тис. поштово-телеграфних закладів, знищили 18 тис. лікувальних закладів, 32,9 тис. шкіл, технікумів, вищих навчальних закладів та науково-дослідних інститутів, 19,2 тис. бібліотек.

Зруйнували і розграбували 27,9 тис. колгоспів, 872 радгоспи і 1,3 тис. МТС. Відібрали і вивезли до Німеччини 7594 тис. голів великої рогатої худоби, 3311 тис. коней, 9333 тис. голів свиней, 7317 тис. голів овець і кіз, 59 297 тис. шт. домашньої птиці.

Німецько-фашистські загарбники завдали майнових збитків громадянам і народному господарству УРСР на суму 285 млрд крб (у державних цінах 1941 р.).

Ïðîìèñëîâ³ñòü

ѳëüñüêå ãîñïîäàðñòâî

• Виробництво складало третину довоєнного рівня (протягом 1943—1945 рр. було відновлено 3 тис. великих промислових підприємств)

• Протягом 1943—1945 рр. було відновлено 20 тис. км залізничних колій і 68 % ліній зв’язку

• Кількість робітників на 1945 р. складала 60 % від довоєнних показників (3,7 млн осіб)

• Нестача кваліфікованої робочої сили (залишилося лише 17 % від довоєнного рівня)

• Необхідність надати роботу і професію демобілізованим із лав Радянської армії (2,2 млн осіб) та репатріантам (800 тис. осіб)

• Хронічна нестача житла для робітників

• Скорочення працездатного населення у 2,5 разу; 80 % колгоспників складали жінки

• Скорочення посівних площ, поголів’я худоби

• Зношуваність техніки

• Валова продукція землеробства в 1945 р. складала 51,5 %, тваринни цтва — 39,8 %

• Посуха 1946 р.

Відбудова — період в історії УРСР та СРСР після визволення окупованих у роки Другої світової війни районів до початку 1950-х рр.

Процес відновлення зруйнованого війною промислового потенціалу, соціально-культурної сфери, повернення до мирного життя.

Åòàïè

Õàðàêòåðèñòèêà

1943—1945 рр.

Відбудова найбільш життєво важливих об’єктів у міру визволення тириторії

1946—1950 рр.

Широкомасштабна відбудова згідно з четвертим п’ятирічним планом

Çàãàëüíà õàðàêòåðèñòèêà

• Значні масштаби відбудовчих робіт (більше ніж у будь-якій іншій країні Європи)

• Розрахунок лише на власні сили і на ресурси Радянського Союзу, а не на зовнішню допомогу. «Холодна війна» робила неможливим використання західної, перш за все американської фінансової та технічної допомоги. Широке використання для відновлення потужностей промисловості, залучення техніки та обладнання, що отримував СРСР як репарації

• Під час відбудови ставка робилась на важку промисловість та енергетику (80 % капіталовкладень) за рахунок легкої промисловості, соціальної сфери та сільського господарства (на останнє відводилось лише 7 % капіталовкладень)

• Відбудова здійснювалася централізовано за чітким державним планом

• Економіка України відбудовувалася і добудовувалася не як самостійний, замкнутий і самодостатній комплекс, а як частина загальносоюзної економічної системи. Крім того, завдяки розвитку нових промислових центрів за Уралом та Казахстані доля України в загальносоюзному виробництві знизилась з 18 % у довоєнний період до 7 % у 1945 р.

• Вагома роль адміністративно-командної системи. Саме вона давала змогу в короткий термін мобілізувати і зосередити значні матеріальні та людські ресурси на певних об’єктах

• Непропорційно велика роль ідеології, яка знаходила свій вияв у широкомасштабних мобілізаційно-пропагандистських заходах: соціалістичних змаганнях, рухах передовиків і новаторів;

• Ускладнення процесу відбудови голодом 1946—1947 рр.

• Нестача робочої сили, а особливо кваліфікованої, сучасного устаткування, обладнання і технологій

• Широке використання під час відбудовчого періоду праці в’язнів ГУЛАГу і військовополонених (222 тис. осіб, що утримувалися у 23 таборах)

Çàãàëüíà õàðàêòåðèñòèêà

• Економіка УРСР остаточно пертворилася на складову народногосподарського комплексу СРСР

• Було створено 17 нових галузей господарства

• Повне відновлення основних галузей економіки УРСР — металургії та енергетики. Україна знову посіла провідне місце серед республік як паливно-енергетична база СРСР, що постачала 1/3 палива, сталі та прокату, 1/2 — чавуну, залізної руди тощо. На початок 1950-х рр. металу вироблялося майже стільки, скільки до війни. На середину 1950-х рр. виплавка сталі та виробництво прокату зросло у 2 рази, алюмінію — у 4 рази. У той же час відбувається технічне відставання цих галузей від провідних країн світу

• Машинобудівна галузь на початок 1950-х рр. виробляла продукції в 1,5 разу більше, ніж у 1940 р., хоча виробничі площі скоротилися у 2 рази, а персонал у 3 рази. Працювало 1200 підприємств

Період 1953—1964 рр. у публіцистичній та історичній літературі прийнято називати «відлига».

Основним змістом «відлиги» є десталінізація — система заходів щодо усунення найбільш неприйнятних проявів сталінського режиму (масові репресії, тотальний

конт роль тощо) і спроба проведення су спільно-політичних та економічних реформ з метою надання нового імпульсу розвитку радянського суспільства на шляху до «побудови комунізму». Десталінізація мала обмежений характер і не торкалася підвалин існуючого ладу.

Ãîëîâè Ðàäíàðêîì³â ÓÐÑÐ (Ãîëîâè Ðàäè ì³í³ñòð³â ÓÐÑÐ)

Ïåðø³ ñåêðåòàð³ ÖÊ ÊÏÓ

М. Хрущов — 1939—1947 рр.

Д. Коротченко — 1947—1954 рр.

Н. Кальченко — 1954—1961 рр.

В. Щербицький — 1961—1963 рр.

І. Казанець — 1963—1965 рр.

В. Щербицький — 1965—1972 рр.

М. Хрущов — 1938—1947 рр.

Л. Каганович — 1947 р.

М. Хрущов — 1947—1949 рр.

Л. Мельников — 1949—1953 рр.

О. Кириченко — 1953—1957 рр.

М. Підгорний — 1957—1963 рр.

П. Шелест — 1963—1972 рр.

Åòàï

Õàðàêòåðèñòèêà

1953—1956 рр.

Поміркована десталінізація

1956—1962 рр.

Радикальна десталінізація

1962—1964 рр.

«Реформаторська гарячка»

Волюнтаризм — соціально-політична діяльність, яка нехтує об’єктивними законами історичного розвитку, керується суб’єктивними (власними) бажаннями і волею

окремої людини та її довільними рішеннями.

Суб’єктивізм — оцінка і винесення рішень залежно від особистих симпатій чи антипатій.

Ñêëàäîâ³ äåñòàë³í³çàö³¿

• Ліквідація системи ГУЛАГу, припинення масових репресій

• Амністія. Реабілітація незаконно засуджених

• Реформа силових відомств. Упровадження в їх діяльність принципу законності

• Послаблення ідеологічного тиску. Тимчасове припинення кампанії проти «українського буржуазного націоналізму»

• Децентралізація управління. Послаблення командно-адміністративної системи

• Розширення прав і повноважень союзних республік. Зростання частки українців у партійному і державному апараті. Зростання впливу української партійно-державної еліти в союзному керівництві

Реабілітація — скасування правових наслідків судового вироку щодо особи, необґрунтовано притягнутої до судової відповідальності, визнання вироку недійсним, а особи, незаконно репресованої, невинною; усунення запису про ви-

рок у карному реєстрі; вступає в дію згідно із законодавством або рішенням суду; 2) відновлення в правах; відновлення доброго імені, попередньої репутації раніше незаконно засудженої чи репресованої особи (народу).

Åòàï

Õàðàêòåðèñòèêà

І етап. 1953—

1956 рр.

• Реабілітація торкнулася лише незначної частини незаконно репресованих

• Проголошувалися масові амністії

• Відбувався демонтаж сталінської репресивної системи

• Приведення правоохоронної системи відповідно до принципів законності

• Амністії незаконно репресованих

1953 р. Стосувалася осіб, засуджених на термін до п’яти років, а також засуджених за посадові, господарські й військові злочини. Майже не торкнулася політичних в’язнів, які мали значно більші терміни ув’язнення

1955 р. Стосувалася осіб, що співробітничали з окупантами в роки війни, але не чинили злочинів

Амністія для вояків УПА, які складуть зброю, і тих, що утримувався в таборах. До 1957 р. було звільнено понад 65,5 тис. бійців ОУН-УПА

Проте амністія не передбачала реабілітацію. Звільнені політичні в’язні продовжували носити клеймо «ворог народу». Протягом 1954—1956 рр. було реабілітовано лише 8 тис. осіб

• Ліквідація репресивної системи

Восени 1953 р . було ліквідовано військові трибунали МВС та Особливу нараду МВС, яка мала право застосовувати в адміністративному порядку висилку, заслання та ув’язнення

1954 р . було утворено Комітет державної безпеки (КДБ) СРСР і УРСР. Нові органи були зобов’язані переглянути заведені на громадян політичні справи

1954 р. було створено комісію президії ЦК КПРС із розслідування злочинів Й. Сталіна

1955 р. було запроваджено прокурорський нагляд

На початку 1956 р. було скасовано постанову ЦВК СРСР від 1 грудня 1934 р. про порядок провадження справ «щодо підготовки і здійснення терористичних актів» та постанови від 1 грудня 1934 р. й 14 вересня 1937 р. про зміни в карно-процесуальному кодексі, за якими не дозволялося подавати касаційні скарги у справах про шкідництво, терор і диверсії. Також було розпочато роботу зі створення нового кримінального, кримінально-процесуального, адміністративного кодексів, воєнного статуту

• Ліквідовано систему ГУЛАГу, у якому на 1954 р. утримувалося 949 тис. в’язнів

ІІ етап.

1956—

1959 рр.

• Реабілітація носила масовий характер. Було створено 90 спеціальних комісій, які мали право розглядати справи безпосередньо в таборах

• Спочатку реабілітації підлягали репресовані діячі КПУ (В. Чубар, С. Косіор, В. Затонський, М. Скрипник, Ю. Коцюбинський та ін.). У липні 1956 р. в пресі з’явилися повідомлення про реабілітацію драматурга М. Куліша, режисера Леся Курбаса та ін. Загалом до листопада 1959 р. державні інстанції, органи прокуратури і КДБ переглянули 4 млн 263 тис. справ на 5 млн 481 тис. осіб. Із цієї кількості було реабілітовано 2 млн 684 тис. осіб, що становило 58,2 % тих, на кого були заведені справи в репресивних органах України. Загалом протягом 1956—1963 рр. було повністю реабілітовано лише 250 тис. осіб. На 1959 р. за політичні злочини в таборах утримувалось

11 тис. осіб. Із 1962 р. комісії з реабілітації поступово припинили свою роботу

• Реабілітації не підлягали колабораціоністи, активні діячі ОУН-УПА, жертви політичних репресій до 1934 р., а також усі репресовані за «український буржуазний націоналізм». Держава не визнала себе винною у депортації селян під час колективізації 1930-х рр., вибіркової депортації із Західної України, депортації кримських татар, німців та інших народів Півдня України

У подальші роки реабілітація продовжувалася, але протягом 1963—1986 рр. було повністю реабілітовано лише 80 тис. осіб. Паралельно з реабілітацією жертв сталінських репресій відбулися нові політичні репресії, вносилися зміни до законодавства, які збільшували можливості влади щодо проведення

нових репресій. Так, Верховна Рада СРСР прийняла закон «Про кримінальну відповідальність за державні злочини». У кримінальний кодекс було введено статтю «антирадянська агітація і пропаганда». Протягом 1954—1959 рр. за антирадянську діяльність було репресовано 3,5 тис. осіб.

Çàãàëüíà õàðàêòåðèñòèêà

• Українці стали частіше висуватися на керівні посади в республіці, а також у Союзі.

Так, через кілька місяців після смерті Й. Сталіна за звинуваченням у русифікації вищої освіти на Західній Україні та дискримінації місцевих кадрів було усунуто з посади першого секретаря КПУ Л. Мельникова. На його місце було призначено О. Кириченка, першого на цій посаді українця (із того часу призначалися лише українці). Після цього розпочалася широка хвиля висувань на керівні посади представників місцевих кадрів. Так, на 1 червня 1954 р. до складу ЦК КПУ входило 72 % українців (вісім членів політбюро ЦК КПУ були українцями), до Верховної Ради — 75 %, а серед директорів великих підприємств — 51 %. У 1958 р. українці становили 60 % членів КПУ. Високі урядові посади зайняли драматург О. Корнійчук, С. Стефаник (син письменника В. Стефаника). Профспілки очолив українець К. Москалець замість росіянина А. Клебанова. Вихідці з України зайняли провідні посади і в союзному керівництві. Так, до всесоюзного уряду увійшло 10 міністрів, що раніше працювали в Україні. Р. Малиновський, А. Гречко та К. Москаленко досягли високого рангу Маршала Радянського Союзу, а два перші згодом навіть були міністрами оборони СРСР. В. Семичасний обійняв пост голови союзного КДБ, а чотири українці — О. Кириченко, М. Підгорний, Д. Полянський та П. Шелест — увійшли до складу Політбюро ЦК КПРС. Такі успіхи українців в радянській ієрархічній системі можна пояснити їх тісними зв’язками з М. Хрущовим, їхніми особистими якостями, як лояльних виконавців волі системи, та тим місцем, яке посіла Україна в Радянському Союзі • Розширилися функції і підвищилась відповідальність КПУ

• Активізувалася діяльність УРСР на міжнародній арені.

Так, якщо в 1953 р. республіка була членом 14 міжнародних організацій, то в 1955 р. — 29 організацій. До 1959 р. УРСР підписала або приєдналася до 65 міжнародних договорів та інших актів. У 1954 р. Україну відвідало 69 закордонних офіційних делегацій, у 1956 р. — 145,

1958 р. — 305. До України приїздили й закордонні туристи. Так, якщо в 1953 р. їх було лише 805 осіб, то вже в 1958 р. — 23 тис. осіб. Зросла участь України в зовнішньоекономічних зв’язках СРСР

• Унаслідок реформи управління економікою в 1957 р. під контроль Ради Міністрів УРСР, зокрема рад народного господарства і місцевих рад депутатів трудящих, перейшло 97 % підприємств проти 34 % у 1953 р.

• Розширилися права республіки у формуванні свого бюджету, у питаннях матеріально-технічного постачання, збуту продукції, будівництва, використання капіталовкладень

• До підпорядкування республіки передавалися питання обласного адміністративно-територіального устрою, районування, віднесення міст до обласного та республіканського підпорядкування

• До компетенції УРСР належало питання прийняття кримінального, цивільного і процесуальних кодексів, установлення основ законодавства про судоустрій та судочинство

Висновок. Усі ці заходи здійснювалися під суворим контролем центру, до якого згодом знову повернулися його командні функції

Çàãàëüíà õàðàêòåðèñòèêà

• Реабілітація не поширювалася на засуджених за «контрреволюційну діяльність», не ставилася під сумнів законність депортації періоду колективізації

• Відмова від масових репресій означала лише позбавлення від найбільш одіозних проявів тоталітарної суті режиму

• Збереглася монополія КПРС на владу

• Послаблення ідеологічного контролю над суспільними науками, мистецтвом супроводжувалося тяжкими рецидивами

• Демократизація саботувалася партапаратом

• Боротьба з бюрократією була схожа швидше на «кавалерійську атаку», аніж на добре продуману політику

• Замість культу особи Сталіна нав’язувався новий культ — М. Хрущова

Íàçâà

Ðåçóëüòàòè

Освоєння цілини

• Утрата українським селом 90 тис. спеціалістів

• Міграція молоді в цілинні райони

• Більшість нової сільгосптехніки, що вироблялася в Україні, відправлялася у Казахстан, Сибір та на Північний Кавказ

Кукурудзяна кампанія

• Із 1958 р. до 1963 р. посівні площі кукурудзи зросли більш як у 2 рази (із 2075,1 тис. га до 4528,5 тис. га), а валовий збір зерна збільшився із 52 308 тис. до 68 155 тис. ц. За цей же період урожайність культури знизилася з 25,2 ц/га до 15 ц/га

Наздогнати і перегнати США у виробництві молока та м’яса

• Провал усіх планів «наздогнати і перегнати...»

• Окозамилювання, масові приписки показників

• У 1963 р. республіка, як і весь СРСР, зіткнулася з продовольчими труднощами. СРСР вперше закупив зерно за кордоном

Çàãàëüíà õàðàêòåðèñòèêà

• «Палко схвалював» і реалізовував усі заходи М. Хрущова в його реформаторській діяльності

• У всіх деталях відтворював Хрущова, багато їздив по областях та районах, виступав на активах, зборах робітників, мобілізовував їх, закликав, проголошував гасла і давав детальні рекомендації. У той же час не намагався увійти в суть справи, у реальні проблеми, що виникали

• Безперервні кадрові зміни. Пошук винуватців у зриві й провалі планів та надпрограм

• Під час усунення М. Хрущова в 1964 р. від влади, усупереч сподіванням останнього, підтримав Л. Брежнєва, його кандидатуру навіть було запропоновано на посаду першого секретаря КПРС, але він відмовився. Слід зауважити, що М. Хрущов презирливо ставився до М. Підгорного, убачаючи в ньому лише слухняного виконавця своєї волі

• У 1965 р. підтримав пропозицію П. Шелеста про надання УРСР можливості самостійно налагоджувати зовнішньоекономічні зв’язки, за що був підданий критиці. Як людина, що відповідає за УРСР у ЦК КПРС, М. Підгорний також був підданий критиці за те, що в Україні всі офіційні промови, теле- і радіопередачі проводяться українською мовою

• Виступив категорично проти святкування 90-річчя з дня народження Й. Сталіна

• Разом із П. Шелестом запропонував у партійних білетах нового зразка зазначати і членство в КПУ, що було категорично заперечено Л. Брежнєвим

• Намагався підняти авторитет Президії ВР СРСР. Але зустрів опір і зрештою був усунений від влади

Çàãàëüíà õàðàêòåðèñòèêà

• Активно і постійно відстоював економічні інтереси УРСР. Намагався вивести республіку з-під контролю Зовнішторгу СРСР і всіх зовнішньоторговельних відомств Союзу. Критикував центральні (союзні) управлінські (господарські) структури

• Підтримував розвиток українського народного мистецтва, зокрема ансамбль Вірського. Не придушував розвиток інших мистецтв

• Підтримував і захищав провідних українських кінорежисерів С. Параджанова і Ю. Іллєнка

• Усупереч забороні Москви збудував у Києві Палац «Україна»

• Брав активну участь у змові проти М. Хрущова, критикував його політику

• Повністю підтримував жорсткий антизахідний курс брежнєвського керівництва, у той же час критикував політику «розрядки», називаючи її «заграванням із Заходом»

• Підтримував і сприяв придушенню «Празької весни 1968 р.»

• Виступав за відзначення 90-річчя від дня народження Й. Сталіна і встановлення йому погруддя біля Кремлівської стіни (було зроблено в 1970 р.)

• Ініціював видання багатотомної «Історії міст і сіл УРСР»

• Став ініціатором запровадження Шевченківської премії як найвищої нагороди республіки, яка присуджується лише один раз у житті

• Ініціював створення державного заповідника на о. Хортиця

• Сприяв створенню музею-заповідника української народної архітектури та побуту в с. Пирогове

• Захищав українську мову, хоча в родинному колі спілкувався російською. За П. Шелеста видавалося значно більше україномовної літератури, періодики. На офіційних заходах наполегливо вимагав виголошувати промови українською мовою

• Боровся з дисидентським рухом (арешти і судові процеси 1965—1966 рр., процес над В. Чорноволом 1967 р. тощо)

• У період його правління кількісний склад КПУ збільшився майже на мільйон — переважно за рахунок етнічних українців, що відкривало їм кар’єрні перспективи

Діяльність П. Шелеста на посаді першого секретаря ЦК КПУ стала підставою для діаметрально протилежних оцінок істориками, громадськістю його діяльності. П. Шелеста називали «українофілом». Його «українофільство» не було унікальним явищем. Ана-

логічні тенденції простежуються у 1960-ті рр. в Азербайджані, Грузії, Естонії, Литві. Вони відбивали прагнення правлячих еліт національних республік зміцнити свій авторитет, стабільність за рахунок посилення «незалежності», насамперед економічної, від Москви.

гê

Íàçâà

1957

Київський (Київщина, Житомирщина, Чернігівщина, Черкащина і Кіровоградщина), Харківський (Харківщина, Полтавщина, Сумщина), Львівський (Львівська, Волинська, Рівненська, Тернопільська обл.), Вінницький, Ворошиловоградський (Луганськ),

Дніпропетровський, Запорізький, Одеський, Сталінський (Донецьк), Станіславський, Херсон ський адміністративні економічні райони

1960

Кримський, Черкаський (Черкаська і Кіровоградська обл.) і Полтавський

1962

Замість чотирнадцяти економічних адміністративних районів було створено сім економічних районів: Донецький (Донецька і Луганська обл.), Київський (Київська, Житомирська, Черкаська, Чернігівська обл.), Львівський (Львівська, Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Рівненська обл.), Подільський (Вінницька, Хмельницька, Тернопільська, Чернівецька обл.), Придніпровський (Дніпропетровська, Запорізька і Кіровоградська обл.), Харківський (Харківська, Полтавська, Сумська), Чорноморський (Одеська, Миколаївська, Херсонська, Кримська обл.)

Ïîçèòèâí³

Íåãàòèâí³

• Скоротився адміністративно-управлінський апарат

• Система управління стала більш раціонально використовувати матеріальні й трудові ресурси

• Підприємства почали працювати в інтересах тих територій, де були розташовані, між ними налагоджувалися взаємовигідні зв’язки, скоротилися безглузді перевезення

• Збільшилося виробництво товарів народного споживання

• Розширено господарчі права республік та органів місцевого управління

• Невиконання завдань шостої п’ятирічки

• Намагання кожним радгоспом налагодити випуск повного переліку продукції, що було нераціонально

• Поява «місництва»

• Стало підставою для боротьби місцевого партійно-державного керівництва за права республік

Шестидесятники — молоде покоління талановитих літераторів і митців, які здобули визнання не тільки творчою, а й громадською діяльністю. Сприйнявши десталінізацію як початок оздоровлення радянського суспільства, вони намагалися зробити якомога більше для

оновлення, олюднення всіх сторін суспільного життя. Організаційною формою руху шестидесятників стали: клуб «Сучасник» (Київ, 1959), клуб «Пролісок» (Львів, 1962); а також творчі осередки в Одесі, Запоріжжі, Дніпропетровську та інших містах.

Çàãàëüíà õàðàêòåðèñòèêà

• «Відлига»: послаблення адміністративного тиску, політики самоізоляції, жвавий культурний обмін, духовне розкріпачення

• Нова хвиля «українізації». Знову постало питання про збереження і розвиток української мови

• Офіційна ідеологія зосередила свою увагу на «братній дружбі українського і російського народів». Святкування 300-річчя Переяславської ради

• Реформа освіти, збільшення фінансування культури, розвиток народної творчості тощо

• Повернення в українську культуру незаслужено забутих або репресованих імен

• Поява руху шестидесятників

• Розгортання НТР

Íàóêîâ³ çäîáóòêè óêðà¿íñüêèõ ó÷åíèõ

• Проектування і будівництво цифрової машини «Київ» (1960 р.), першої в СРСР ЕОМ «Дніпро»

(1961 р.) та більш потужних «Промінь» (1962 р.), «Мир» (1964 р.) та ін. (В. Глушков)

• Створення штучних алмазів (1961 р.)

• Будівництво і запуск найбільшого у світі прискорювача електронів (1964 р.)

• Нові методи електрозварювання (Б. Патон)

• Розроблені нові методи квантової теорії поля та статичної фізики. Це дало можливість обґрунтувати теорію надтекучості та надпровідності (М. Боголюбов)

Галузі науки, у яких українські вчені досягли вагомих результатів: кібернетика, математика, фізика, фізика твердого тіла, матеріалознавство, електрозварювання,

біофізика, астрофізика, хірургія. Проте УРСР залишалася науковою периферією СРСР. Талановиті вчені переважно переїздили до Москви та Новосибірська.

Ïðåäñòàâíèêè

Òâîðè

Поети і письменники

О. Довженко

Автобіографічна повість «Зачарована Десна»

Б. Антоненко-Давидович

Роман «За ширмою»

Г. Тютюнник

Роман «Вир»

Л. Первомайський

Збірка новел «Материн солодкий хліб», роман «Дикий мед»

В. Симоненко

Збірки поезії «Тиша і грім», «Земне тяжіння»

Л. Костенко

Збірки поезії «Проміння землі», «Мандрівне серце»

І. Світличний

Вірші

І. Драч

Вірші

М. Вінграновський

Вірші

В. Шевчук

Вірші, новели

Художники

Є. Гуцало, В. Дрозд, В. Зарецький, А. Горська, Л. Семикіна, Г. Севрук, П. Заливаха, В. Кушнір

Композитори

Б. Лятошинський

Третя симфонія

Г. Майборода

Опера «Мілана»

Ю. Мейтус

Опера «Украдене щастя»

П. Майборода, А. Філіпенко, А. Штогаренко, І. Шамо

Пісні

Ñêëàäîâ³

Ïðîÿâè

Економічна

• Дефіцит товарів

• Відмова або повільне запровадження нових технологій

• Невисока якість більшості товарів

• Продовольча криза, хронічна криза сільського господарства

• Прихована інфляція (зростання цін при незмінних розмірах заробітної плати)

• Переважно екстенсивний шлях розвитку економіки

• Висока затратність виробництва, енергоємність і матеріалоємність продукції

Політична

• Воєнні авантюри і нездатність вийти з них (Афганістан, Ефіопія, Ангола тощо)

• Нездатність вищого керівництва реагувати на нові тенденції розвитку світу. «Старіння» керівництва

• Недієздатність законодавчих органів

• Утрата динамічності в розвитку радянської моделі й, відповідно, її привабливості для інших країн

• Корупція у вищих ешелонах влади: хабарництво, криміналізація, просування по службовій драбині за принципом знайомства, родинних зв’язків, особистої відданості

• Посилення репресій проти інакомислячих

Ñêëàäîâ³ ïîë³òèêè

• Цілковито підтримував політичний курс Л. Брежнєва

• Не противився обмеженню прав України

• Вів запеклу боротьбу із дисидентським рухом, який фактично був розгромлений

• Сприяв процесам русифікації і «злиття націй»

• Не підтримав перебудову, започатковану М. Горбачовим

• Дозволив будівництво в УРСР низки атомних електростанцій, зокрема Чорнобильської. Під час аварії на останній у перші дні намагався приховати трагедію

• Сприяв докорінній технічній модернізації легкої і харчової промисловості УРСР

• Розробка і прийняття нової конституції УРСР (1978 р.)

• Будівництво меморіального комплексу «Український музей історії Великої вітчизняної війни 1941—1945 рр.». Був відкритий 9 травня 1981 р.

• Будівництво монументу на Жовтневій площі (тепер Майдан незалежності), присвяченого більшовицькій революції 1917 р. у Києві. Реконструкція Хрещатика

• Будівництво музею В. І. Леніна (тепер Український дім), хоча Ленін ніколи не був у Києві

• Підтримував розвиток спорту, особливо футбольний клуб «Динамо»

Ñêëàäîâ³

Ïðîÿâè

Ідеологічна

• Розчарування в правильності обраного шляху розвитку (побудова комунізму)

• Розходження між ідеологічними догмами і реаліями життя

• Усвідомлення нереальності досягнення мети побудови комунізму

• Зростання дисидентського руху і настроїв у суспільстві

• Посилення ідеологічного тиску на суспільство

Екологічна

• Бездумна експлуатація природних ресурсів

• Відсутність наукового обґрунтування розміщення виробничих потужностей

• Руйнування природного середовища, придатного для життя людей (забруднення водоймищ, атмосфери тощо)

• Поступова деградація нації (генетичні зміни, зростання кількості дитячих захворювань і народження нездорових дітей, скорочення народжуваності, зростання числа хронічних захворювань тощо)

Моральна

• Поява явища подвійної моралі (розбіжності між декларованим стилем поведінки і реальними устремліннями та настановами; безвідповідальність, прагнення перекласти відповідальність на інших)

• Зростання престижності професій та посад, які дають змогу отримувати нетрудові доходи

• Зростання кількості побутових злочинів

• Прагнення досягти мети незаконним шляхом

• Зростання кількості економічних (господарських) злочинів

• Наростання споживацьких настроїв

• Швидке поширення пияцтва та алкоголізму

Êåð³âíèê ïàðò³¿

Êåð³âíèê äåðæàâè

Ãîëîâà óðÿäó

Перший секретар ЦК КПУ

Голова президії Верховної Ради УРСР

Голова Ради Міністрів УРСР

П. Шелест (1963—1972)

В. Щербицький (1972—1989)

О. Ляшко (1969—1972)

І. Грушецький (1972—1976)

О. Ватченко (1976—1985)

В. Шевченко (1985—1990)

В. Щербицький (1965—1975) О. Ляшко (1975—1987)

Реформи О. Косигіна — система заходів у промисловості та сільському господарстві, яка передбачала запровадження елементів еконо-

мічного регулювання. Їх розробка і здійснення відбувалися за сприяння Голови Ради міністрів СРСР О. Косигіна.