ОСОБЛИВОСТI ЗБИРАННЯ, ЗБЕРIГАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ЛIКАРСЬКИХ РОСЛИН

ЛЕКЦІЯ № 3

ОСОБЛИВОСТI ЗБИРАННЯ, ЗБЕРIГАННЯ ТА

ВИКОРИСТАННЯ ЛIКАРСЬКИХ РОСЛИН

П Л А Н:

Органiзацiя заготiвлi лiкарської сировини
Загальні правила збирання, сушки та зберігання лікарських рослин
Контроль якостi сировини. Зберiгання сировини.
Способи приготування препаратiв з лiкарських рослин.
Заходи безпеки при заготiвлi та переробцi отруйних i сильнодiючих лiкарських рослин.

Лікарську сировину заготовляють лише в хорошу суху погоду, в денні години, коли рослини обсохнуть від дощу і роси, оскільки вкриті вологою повільно висихають і змінюють свій натуральний колір. Вдень збирають основну масу рослин, в яких діючі речовини містяться в надземних органах. Корені і кореневища (підземні органи) можна заготовляти в будь-який час і при любій погоді, оскільки в більшості випадків перед сушінням їх промивають. При збиранні лікарської сировини слід орієнтуватися на оптимальні фази вегетації. Збирають тільки ті органи та частини, в яких нагромаджується максимальна кількість біологічно активних речовин.

Збір лікарського матеріалу краще всього проводити в період максимального вмісту в рослинах активних речовин. Як правило, найбільший вміст їх в квітках і листках припадає на період цвітіння, у бруньках - на період їх набухання, в підземних частинах (коріння, бульби, кореневища) - на період дозрівання плодів, кора найбільш повноцінна навесні. Зібрані рослини ретельно сортують, видаляючи сторонні домішки, а від коріння і стебел відокремлюють відмерлі, зігнивші частини.

Тара для збирання повинна бути досить чистою, сухою і без запаху. Не можна збирати в одну тару декілька видів рослин одночасно. Заготовлену сировину вкладають нещільно, щоб запобігти його зігріванню і втраті лікувальних властивостей. Потім рослини пров1ялюють, розкладаючи тонким шаром для просушування. Не рекомендується залишати рослини на ніч в тарі або кучках.

Бруньки берези збирають рано навесні, так же, як і бруньки сосни, тополі, коли вони лише починають набухати: тронулись в ріст, але ще не розпустились. В цей період вони найбільш багаті на бальзамічні та смолисті речовини. Заготівлю їх ведуть в місцях лісорозробок або санітарних рубок. Вона забороняється поблизу населених пунктів, в паркових зонах та зонах відпочинку. Великі бруньки (соснові) зрізають ножем, дрібні (березові) обмолочують після сушіння гілок. Набухання бруньок триває декілька днів. Їх збір слід закінчити, коли зазеленіють верхівки бруньок, що свідчить про їх розпускання. Сушать бруньки в день збирання, розкладаючи тонким шаром, в прохолодному провітрюваному приміщенні, так як в теплому місці вони розпускаються.

Початок весняного руху соків (квітень-травень) - найкращий час для збирання кори (дуб, калина, обвійник, крушина). В цей час вона легко відділяється від деревини. Гострим ножем на молодих гілках після очищення їх від лишайників роблять кільцеві надрізи на віддалі 25-30 см один від одного, з`єднують їх поздовжніми надрізами і знімають кору у вигляді жолобків або трубочок.

Використовують лише ту кору, у якої відсутній пробковий шар. Заготівлю кори також поєднують з лісовими вирубками. До місця сушіння свіжу кору перевозять в мішках або насипом, враховуючи при цьому, що не можна вкладати зняті трубки кори одна в одну, так як вони можуть запліснявіти, вкритися темними плямами і портитись. Сушать в той день, коли збирають, розкладаючи рівномірним шаром товщиною в декілька кусків кори.

Кращий час збору листків – початок цвітіння рослин. Їх заготовлюють тільки в суху погоду, краще всього з ранку, після того як підсохне роса. Для цього вручну обривають розвинуті прикореневі, нижні і середні стеблові листки. Листки повинні бути тільки свіжими. Бліді і в`янучі, об`їдені комахами або вражені грибами збирати не можна, так як втрачається повноцінність сировини. Перевозять свіжу сировину в твердій тарі або насипом. Соковиті листки часто самозігріваються. Тому їх не слід «трамбувати» в тарі, а швидко доставляють до місця сушіння, де їх очищають від сторонніх домішок і розкладають тонким шаром.

Надземні частини лікарських трав, як правило, збирають на початку цвітіння, для чого використовують серп, ніж або секатор. У високих рослин (полин, пустирник, звіробій тощо) зрізають лише верхівки (20-30 см), а товсті стебла, без листків, не зачіпають із-за вмісту в них невеликої кількості біологічно активних речовин. При загущеному рості рослини скошують косою, а потім вибирають з прокосу без грубих частин. Свіжу сировину доставляють до місця сушки насипом або в мішках і сушать в день заготівлі, розкладаючи тонким шаром при частому і періодичному помішуванні.

Квітки і суцвіття обривають вручну на початку цвітіння, їх можна зчісувати спеціальним совком. Гребінь совка підводять під суцвіття, ривком обривають, і воно падає в ковш. Така «механізація повністю виправдана при збиранні суцвіть аптечної ромашки. Заготовляють квітки, що розпустилися ( але не відцвітаючі), без ознак в`янення. В цей період квіти містять більше діючих речовин, менше осипаються при зберіганні, краще витримують сушіння і зберігають свій колір. Доставка квіток до місця сушіння проводиться дуже швидко насипом нещільно, в твердій тарі. Сировину розкладають тонким шаром, сушать без доступу прямого сонячного проміння.

Найбільш багаті біологічно активними речовинами дозрілі плоди та насіння. Збирають їх вручну без домішок плодоніжок та інших частин. Соковиті зрілі плоди (чорниці, малину, суниці) вкладають в корзини шаром 3-5см, перекладаючи кожен шар травою або гілочками. При цих умовах плоди не чавляться і не злипаються. Сушать соковиту сировину відразу після збирання, розкладаючи її тонким шаром. Сухе насіння і плоди (плоди анісу, фенхелю, насіння льону) доставляють до місця сушіння в мішках або ящиках і сушать більш товстим шаром, перемішуючи періодично дерев`яною лопатою.

Збір коріння, бульб та цибулин проводять в період відмирання надземних частин, коли рослини переходять в період спокою (кінець літа – осінь). Їх можна збирати і рано навесні, до початку відростання надземних органів. Коріння викопують лопатами, вилами або виривають з нещільного грунту граблями. Для цього на віддалі 10-12см від стебел під невеликим кутом до поверхні грунту направляють лопату в землю, роблять декілька обертаючих рухів, щоб розширити розріз в грунті, піднімають ком землі разом з коренем або кореневищем. Їх обтрушують від землі, обрізають надземні частини, тонкі корені, відмерлі і пошкоджені ділянки і промивають в холодній воді. При масовій заготівлі сировини нещільно складають в плетені корзинки і промивають в холодній воді. Сировину яка містить слиз (корінь алтеї ) або сапоніни (корінь солодки), необхідно промивати швидко із-за розчинності активних речовин у воді. Промиту сировину відразу кладуть на брезент, тканину або іншу чисту підстилку і підсушують. На місці сушіння їх розкладають тонким шаром і часто перемішують.

Принцип сушіння лікарських рослин оснований на видаленні вологи. Процент вологи в різних морфологічних групах лікарських рослин коливається досить в широких межах.

Порівнюючі дані вмісту вологи в сировині

Назва сировини	Вміст вологи,%	Назва сировини	Вміст вологи,%
Соковиті ягоди	90-96	трава	75
Сухе насіння і плоди	25-30	Корені і кореневища	65
Листки	80	Кора	40

Чим швидше проводиться сушіння, тим вища якість сировини. При повільному сушінні в клітині проводиться життєдіяльність і ферментативні процеси можуть інактивувати біологічно активні речовини. Крім того, вологе повітря сприяє зараженню сировини пліснявими грибами або бактеріями. Тому правильне сушіння особливо необхідно дотримувати для сировини, яка містить ефірні олії (материнка, м`ята). Найкраща температура 30-350С. Сушка при більш високій температурі приводить до швидкого зменшення кількості ефірної олії і знижує цінність сировини. При наявності глікозидів (наперстянка, конвалія) сировину сушать при температурі 55-600С. В цих умовах швидко зупиняється діяльність ферментів, які руйнують глікозиди.

Сушку можна проводити під відкритим небом, навісами, на горищах або в приміщеннях, використовуючи тепло нагрітого сонцем повітрям.

На повітрі в хорошу погоду (літом або на початку осені) сушать сировину (кореневища аїру, кореневища з коренями валеріани, корінь алтеї), в якому діючі речовини під впливом сонячної енергії не руйнуються. Його розкладають на підстилці з брезенту або інших тканин подалі від доріг, щоб воно не запилилось. На ніч його закривають від роси.

Всі види лікарської сировини краще сушити під відкритим навісом (дах току, тощо), де є добра вентиляція і на сировину не падає пряме сонячне проміння, а також в закритих приміщеннях з вентиляцією, наприклад на горищі під залізним або шиферним дахом. В жаркі сонячні дні на таких горищах температура повітря досягає 40-500С. В цих умовах сировина швидко висихає , активні речовини не руйнуються, зберігається колір і запах. Для збільшення площі сушки на горищах роблять стелажі з мішковини, марлі або іншої нещільної тканини. Віддаль між ярусами стелажів 30-60 см. Сировину розкладають рівним тонким шаром в 1-2 см так, щоб листки були розправлені, не перегинались і не скручувались. Краще на одному горищі сушити сировину одного виду.

При сушці сировини на горищі для кращої вентиляції в його торцевих частинах відкривають вікна і двері, можна поставити витяжну трубу.

Висушені рослини пакують. Види тари та спосіб упаковки залежить від властивостей сировини і її агрегатного стану.

Сировина поступово старіє, тому встановлені граничні строки її придатності. При нормальних умовах зберігання ці строки для коріння і кореневищ - 2-3 роки, для плодів - 2 роки, для трави, квіток і листя - 1-2 роки.

Вологість, % при зберіганні (різні види рослин мають різну вологість)

Корені – 14-13-16 (13-16%)

Трава 12-13-14

Листки 14-12-13-10 (10-14)

Квіти – 12-13

Плоди – 12-14

Кора – 15; Бруньки – 10 ; Ягоди – 14; Насіння – 12%

2. Вихід готової сировини після сушіння

Назва сировини	Вихід сировини,%
Корені і кореневища	22-32
Трави: соковиті (блекота, беладонна) малосоковиті (барвінок, тощо)	20-25 36-50
Листки: соковиті (первоцвіт, полуниця) малосоковиті (толокнянка, тощо)	15-22 45-50
Квітки і суцвіття	14-22
Плоди: соковиті (бузина, чорниці) сухі (можевельник)	13-18 25-35
Кора	40

4. Способи приготування лiкувальних форм та препаратiв з лікарських рослин.

На фармацевтичних заводах i в аптеках iз лiкарських рослин виготовляють рiзноманiтнi лiкувальнi препарати та форми. На тваринницьких фермах iз сухої рослинної сировини готують водянi настої i вiдвари, збори, порошки тощо.

НАСТОЇ I ВIДВАРИ являють собою водяну витяжку iз лiкарської рослинної сировини. Щоб їх приготувати, лiкарську сировину подрiбнюють: листя, квiтки i траву - на частки розмiром не бiльше 5 мм; стебла, кору, кореневища i корiння не бiльше 3 мм; плоди i насiння - до 0,5 мм. Подрiбнену сировину, при наявностi iнфундирного апарату засипають в ранiше прогрiту на кип"ячiй водянiй банi iнфундирку. Коли ж такий апарат вiдсунтiй, використовують емальованi кастрюлi, хiмiчнi склянки та iнший посуд. При цьому водяну баню замiняють кастрюлею з водою, що кипить. Лiкарську сировину заливають водою кiмнатної температури, закривають кришкою i нагрiвають на кип"ячiй водянiй банi при частому помiшуваннi: вiдвар - протягом 30 хв., настiй - 15 хв. Потiм посуд знiмають з водяної банi i охолоджують при кiмнатнiй температурi: вiдвари - протягом 15 хв., настоi - не менше 45 хв. Пiсля цього процiджують через полотно чи подвiйну марлю i добавляють воду згiдно з приписаним об"ємом. Для приготування настою об"ємом 1-3 л час нагрiвання на водянiй банi збiльшують до 25 хв., а для приготування вiдвару такого ж об"єму - до 40 хв.

Якщо в рецептi кiлькiсть лiкарської рослинної сировини не вказанi, то настiй чи вiдвар готують в концентрацii 1:10, тобто iз 10 вагових частин сировини отримують 100 об"ємних частин настою чи вiдвару.

Настої i вiдвари швидко псуються, особливо влiтку, тому iх краще готувати щоденно. В прохолодних примiщеннях чи холодильниках їх можна зберiгати не бiльше 3-х днiв. Перед вживанням настої i вiдвари збовтують.

НАСТОЙКА – рiдка лiкарська форма, яка являє собою спиртову або спиртоводяну витяжку рослинної лiкарської сировини. Готують настойку, як правило, на 40-70% етiловому спиртi. Подрiбнену сировину висипають в пляшку та скляну банку, заливають спиртом, закривають корком чи кришкою i витримують, переодично збовтуючи, в темному мiсцi при кiмнатнiй температурi 5 дiб. Потiм настойку зливають, вiджимають залишки рослин, фiльтрують крiзь подвiйну марлю i виливають в темну пляшку. Така настойка придатна для зберiгання протягом декiлькох рокiв.

ЗБIР – сумiш декiлькох видiв подрiбненої лiкарської рослинної сировини. Його готують на фармацевтичних фабриках, в аптеках, а також i на тваринницьких фермах, спецiалiзованих комплексах. Висущина сировина подрiбнюється окремо одна вiд одної. Листя, траву, i кору рiжуть на дрiбнi частини; корiння i кореневища рiжуть або подрiбнюють за допомогою млинка. Всi складовi частини збору перемiшують в певних вагових спiввiдношеннях. Збори зберiгають в закритiй упаковцi в сухому мiсцi. Iз зборiв готують настої, вiдвари, чай.

СIК – рiдка лiкарська форма, що приготовлена iз свiжої сировини. Свiжi соки готують iз чистих, вимитих частин рослини, пропускаючи їх крiзь соковижималку чи м"ясорубку. Одержаний сiк чи кашку вiджимають крiзь щiльну тканину. Отриманий таким чином сiк мiстить в собi всi складовi рослиннi компоненти, що розчиняються у водi. Його, звичайно, зберiгають в скляному чи емальованому посудi в холодному мiсцi. Свiжi соки можна консервувати чи стерилiзувати.

ПОРОШОК – являє собою подрiбнену в ступцi або в млинах лiкарську рослинну сировину. Його вживають внутрiшньо, змiшуючи з водою чи молоком.

КАШКА – тiстоподiбна лiкарська форма, що складаеться iз лiкарського препарату i iндиферентних формоутворюючих речовин. До останнiх вiдносяться житня або пшенична мука, порошок кореню алтеї, порошок кореня лакричного i iншi. Кашку готують шляхом ретельного перемiшування порошкоподiбної лiкарської речовини з формоутворюючою. Змiшування проводять у ступцi, поступово добавляючи невелику кiлькiсть води. Кашку призначають тваринам внутрiшньо.

У ветеринарii лiкарськi препарати можна призначати тваринам внутрiшньо також у виглядi болюсiв, емульсiй; птахам у виглядi пилюль.

5. Заходи безпеки при переробцi отруйних та сильнодiючих лiкарських рослин.

Значна частина лiкарських рослин мiстить хiмiчнi речовини, якi є токсичними для людини та тварин i можуть визвати загальне отруєння, мiсцеве подрiзнення шкiри, слизистих, алергiчнi захворювання. До таких отруйних i сильнодiючих речовин належать алкалоїди, глiкозиди серцевої дiї, сапонiни, а також деякi ефiрнi масла, смоли,лактони та iншi речовини.

Найбiльш часто отруєння може виникнути при заготiвлi i переробцi лiкарських рослин. Так, збираючи листя беладонни, збирачi можуть отруїтися гiасциомiном та iншими алкалоїдами, якщо будуть терти очi або витирати губи пальцями, зволоженими соком iз свiжої сировини. При збирання листя дурману збирачi можуть отруїтися леткими отруйними алкалоїдами, якi видiляються в газоподiбному станi рослиною, особливо в жаркi днi. При подрiбненнi сухих кореневищ чемерицi, яка мiстить алкалоїди, пiднiмається пил, який подразнює слизистi оболонки, внаслiдок чого у працюючих починається чхання, нежить, кашель, сльозовидiлення, а в дальнiйшому проходить кровотеча з легень i розвивається їх запалення. Пил, що виникає при подрiбненнi мильного кореня в закритому примiщеннi, викликає у робочих приступи важкої задухи. Навiть неотруйнi рослини можуть при деяких умовах викликати симптоми отруєння. Так, у працюючих на складах, де зберiгається велика кiлькiсть м`яти, а також при її обмолотi, рiзцi, фасуваннi внаслiдок вдихання парiв ефiрної олiї виникає головний бiль, тошнота, блювання.

Серед лiкарських рослин, з якими частiше всього зустрiчається збирач, до отруйних i сильнодiючих вiдносяться: авран, багульник, блекота, горицвiт, дурман, жовтушник, конвалiя, мордовник, олеандр, пасльон дольчатий, полин гiркий, чемериця, чистотiл, цикута та iншi.

При збираннi, переробцi, сушiннi, сортуваннi, рiзцi, пакуваннi, погрузцi i перевезеннi сировини цих рослин слiд дотримуватись слiдуючих основних заходiв безпеки.

Пiдлiткам, школярам дозволяється збирати сировину лише пiд наглядом вiдповiдального iнструктора або бригадира, з яким в свою чергу, необхiдно провести попереднiй iнструктаж. Краще до таких заготовок залучати тiльки доросле населення, але також пiсля попереднього iнструктажу. До збору блекоти, дурману i чемерицi дiти не допускаються.

Пiд час збору не торкатися руками до очей, обличчя, не приймати їжу, а пiсля закiнчення роботи ретельно вимити руки з милом.

При послiдуючих роботах (переробка, сушiння, сортування, пакування) захищають рот i нiс респiратором, вологою марлевою пов`язкою або чистим вологим рушником, а очi - захисними окулярами, не приймати їжi, не курити, не торкатися руками до очей та обличчя.

Пiсля закiнчення роботи ретельно витрiпати верхнiй одяг, вимити обличчя i руки з милом, ретельно промити респiратор, марлю, рушник i все це просушити.

Слiд мати аптечку з необхiдними медикаментами для надання першої допомоги при нещасних випадках.

Не можна допускати до заготiвлi сировини отруйних i сильнодiючих лiкарських рослин i iнших робiт з такою сировиною вагiтних i жiнок, якi годують дiтей.

При отруєннi блекотою через 30-60 хв. з`являються приступи подiбнi сказу (бешенство). Обличчя та шия потерпiлого червонiють. З`являється слиновидiлення, яке змiнюється рiзкою сухiстю в ротi. Iнколи виникає тошнота i блювання, спостерiгаються судоми рук i нiг. Стан потерпiлого збуджений. Вiн не знаходить собi мiсця, бiгає, кричить, смiється. Часто хворий неправильно сприймає оточуючi предмети, марить, в нього виникають галюцинацiї.

Ознаки отруєння дурманом i беладонною аналогiчнi. Спостерiгається розширення зрачкiв, розладнання дiяльностi ЦНС, яке виражається в збудженнi беззв`язної мови, втрати пам`ятi. При лiкуваннi усi цi явища, як правило, припиняються через 1-2 днi, розширення зрачкiв iнодi залишається на недiлю i бiльше.

При попаданнi в органiзм алкалоїдiв чемерицi виникає випiкання язика, поколювання i подряпування в горлi, яке змiнюється зниженням чутливостi. Спостерiгаються сильнi слиновидiлення, спрага, рвота i сильний понос. Потерпiлий збуджений, у нього починаються м`язовi судоми, запаморочення, з`являється почуття страху. Пульс слабшає i сповiльнюється.

Рiдшi отруєння при роботi з такими сильнодiючими лiкарськими рослинами, як жовтушник, мордовник, пасльон.

Якщо вручну збирають траву жовтушника сiрого, iнколи спостерiгається почервонiння i зуд шкiри, а при подрiбненнi i особливо помолi сухої трави виникають бiльш важкi подразнення шкiри. При тривалiй роботi з сировиною цiєї рослини, особливо в закритому примiщеннi, виникає головний бiль, запаморочення, iнколи кров`янi видiлення з носа, втрата апетиту.

При збираннi вручну та очищеннi плодiв мордовника круглоголового дрiбнi щетинки втикаються в шкiру, частiше всього мiж пальцями рук, суглобних згибах, викликають почервонiння, зуд, а пiзнiше утворення дрiбних, довго не заживаючих виразочок, а вiд пилу червонiють слизистi оболонки очей.

Якщо збирають траву пасльона i подрiбнюють її, особливо в жаркi безвiтрянi днi, спостерiгаються головний бiль, тошнота, подразнення шкiри з сильним зудом особливо мiж пальцями. При роботi з сухою сировиною в закритих примiщеннях також буває тошнота, блювання, часте серцебиття. Вiдмiчена пiдвищена чутливiсть до цiєї рослини вагiтних жiнок.

При подрiбненнi i розмелюваннi сухої трави полину гiркого, особливо в закритих примiщеннях, пил викликає подразнення слизистих оболонок верхнiх дихальних шляхiв, задуху, сильну гiркоту в ротi, яка довго не проходить.

У випадку отруєння слiд негайно викликати лiкаря, а до його прибуття надати потерпiлому першу допомогу; якщо послабшало дихання, зробити штучне; якщо пульс не прослуховується, застосувати заходи до його вiдновлення - напоїти мiцним чаєм або кавою, дати понюхати нашатирного спирту.

Першу допомогу надають, керуючись наступним.

Якщо отрута попала в шлунок, її необхiдно видалити, визвавши блювання, введенням великої кiлькостi теплого молока, слизистого вiдвару або слабкого розчину перманганату калiю. До голови прикласти холодний компрес.

Отруту, що проникла в кишечник, видаляють, вводячи послаблюючi солi з великою кiлькiстю води.

Якщо токсична речовина попала на шкiру, волосся, очi або на слизисту оболонку рота або носа, її змивають великою кiлькiстю води.

PAGE \* MERGEFORMAT 2

ОСОБЛИВОСТI ЗБИРАННЯ, ЗБЕРIГАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ЛIКАРСЬКИХ РОСЛИН