ОСНОВИ ПОБУДОВИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ В БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВАХ

ТЕМА 1: «ОСНОВИ ПОБУДОВИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

В БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВАХ»

1. Роль бухгалтерського обліку в управлінні бюджетними установами та його задачі

2. Бухгалтерський баланс

3. План рахунків бухгалтерського обліку

4. Форми бухгалтерського обліку

5. Особливості організації бухгалтерського

обліку

1. Роль бухгалтерського обліку в управлінні бюджетними установами та його задачі

В Конституції України записано, що кожен її громадянин має право на охорону здоров’я, освіту, задоволення культурних потреб. Матеріальною гарантією реалізації цих прав є широка мережа державних установ освіти, охорони здоров’я, культури. В нашій країні функціонують понад 22 тис. загальноосвітніх шкіл, в яких навчається близько 7 млн учнів. Понад 2,3 млн дітей виховуються в 24 тис. постійних дошкільних закладах. Широкого розвитку набула підготовка фахівців вищої і середньої кваліфікації в технікумах, коледжах, інститутах, академіях, університетах. В Україні функціонують 225 музеїв, близько 24 тис. закладів культури клубного типу.

Необхідними умовами і ресурсами забезпечується державна охорона здоров’я: кількість лікарняних закладів становить 3,9 тис., це — 703 тис. лікарняних ліжок. У них медичну допомогу населенню надають близько 230 тис. лікарів різних спеціальностей.

Установи соціально-культурного комплексу, надаючи безплатні послуги населенню, витрачають значні матеріальні і грошові кошти, джерелом яких є суспільні фонди споживання, що формуються в основному за рахунок державного бюджету. Тому ці установи називаються бюджетними установами. До них також належать наукові установи, які займаються фундаментальними науковими дослідженнями і науковим обслуговуванням (науково-дослідні інститути, наукові бібліотеки), установи та організації органів законодавчої та виконавчої влади, оборони, судів, прокуратури, Державної митної служби.

Бухгалтерський облік у бюджетних установах є системою контролю за наявністю та рухом бюджетних і позабюджетних коштів, будується на загальноприйнятих у міжнародній практиці принципах, виконує управлінську, контрольну та інформаційну функції, але має певні особливості і розглядається як окремий вид діяльності та самостійний навчальний курс. Бюджетні установи є юридичними особами, мають замкнену систему обліку і ведуть облікову політику, спрямовану не на зіставлення витрат і результатів праці та отримання прибутку, а на облік видатків у процесі надання нематеріальних послуг (рис. 1.1).

Це положення і визначає основну задачу бухгалтерського обліку в бюджетних установах — повне і своєчасне відображення фінансово-господарських операцій з використання бюджетних і позабюджетних коштів відповідно до їх цільового призначення.

Рис. 1.1. Облікова політика бюджетної установи

2. Бухгалтерському баланс

В бухгалтерському балансі бюджетних установ реалізується принцип двосторонності, який полягає в тому, що господарські засоби установи відображаються в двох розрізах: за їх речовим складом (основні засоби, грошові кошти, матеріали і продукти харчування тощо) та за джерелами їх формування, які можуть бути власними і залученими.

Всі бюджетні установи незалежно від їх профілю складають бухгалтерський баланс за формою № 1 згідно з Інструкцією про порядок складання місячних звітів та квартального звіту за І квартал установами і організаціями, основна діяльність яких здійснюється за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів, затвердженої наказом Головного управління Державного казначейства України.

Бухгалтерський баланс — це звіт про фінансовий стан установи, що відображає її активи, пасиви та капітал у синтезованому вигляді на певну дату. За складом статей і побудовою баланс бюджетної установи відрізняється від балансів госпрозрахункових підприємств і має за мету не розкриття інформації для інвесторів, а забезпечення контролю та аналізу використання коштів загального і спеціального фондів (рис. 1.2).

Склад статей активу характеризує належність бюджетних установ до галузей невиробничої сфери, а склад статей пасиву вказує, що бюджетні установи — це установи державної і комунальної форм власності, які утримуються повністю або частково за рахунок державного та/або місцевих бюджетів.

Рис. 1.2. Структура балансу бюджетної установи

У загальному вигляді баланс бюджетної установи відображається формулою:

Активи + Витрати = Власний капітал + Зобов’язання + Доходи.

До активів установ належать ресурси, які ними контролюються і повинні принести їм економічну вигоду шляхом використання в процесі надання нематеріальних послуг, при обміні на інші активи чи під час погашення зобов’язань установ.

Необоротні активи — це засоби, придбані або створені для довгострокового використання (понад одного року) в процесі господарської діяльності: основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Розділ І активу «Необоротні активи»

Актив	Код рядка	На початок року	На кінець кварталу
І. Необоротні активи
Нематеріальні активи
Залишкова вартість	110
Знос	111
Первісна вартість	112
Основні засоби
Залишкова вартість	120
Знос	121
Первісна вартість	122
Інші необоротні матеріальні активи
Залишкова вартість	130
Знос	131
Первісна вартість	132

До валюту балансу включається залишкова вартість необоротних активів, тобто баланс складається за принципом «баланс—нетто».

До оборотних активів належать засоби, призначені для невиробничого споживання або використання в процесі господарської діяльності протягом одного року (або швидше): каса, запаси, дебітори, рахунки в банку і казначействі тощо (табл. 1.2).

Витрати бюджетних установ включають фактичні витрати матеріальних, трудових і грошових ресурсів на утримання установи, які здійснюються за рахунок загального і спеціального фондів, та інші виробничі витрати (табл. 1.3).

Таблиця 1.2

Розділ ІІ активу «оборотні активи»

Актив	Код рядка	На початок року	На кінець кварталу
ІІ. Оборотні активи
Виробничі запаси	200
Тварини на вирощуванні та відгодівлі	210
Малоцінні та швидкозношувані предмети	220
Матеріали і продукти харчування	230
Продукція	240
Дебіторська заборгованість	250
Розрахунки з постачальниками, підрядчиками та замовниками за виконані роботи і надані послуги	251
Розрахунки із податків і платежів	252
Розрахунки із страхування	253
Розрахунки з відшкодування завданих збитків	254
Розрахунки за спеціальними видами платежів	255
Розрахунки за іншими операціями	256
Короткострокові векселі одержані	260
Інші кошти	270
Грошові кошти в дорозі	280
Рахунки в банках	290
Рахунки загального фонду	291
Рахунки спеціального фонду	292
Рахунки в іноземній валюті	293
Інші поточні рахунки	294
Рахунки в казначействі	300
Рахунки загального фонду	301
Рахунки спеціального фонду	302
Каса	310

Таблиця 1.3

Розділ ІІІ активу «Витрати»

Актив	Код рядка	На початок року	На кінець кварталу
ІІІ. Витрати
Видатки загального фонду	320
Видатки спеціального фонду	330
Видатки за спеціальними коштами	331
Видатки за коштами на виконання окремих доручень	332
Видатки за іншими власними надходженнями	333
Видатки по субвенціях, одержаних з інших бюджетів	334
Видатки за іншими доходами	335
Виробничі витрати	340

Активи і витрати бюджетних установ не оцінюються щодо спроможності їх трансформації в грошові кошти, а тому й розділи активу балансу не розміщуються за ознаками зростаючої ліквідності, як це прийнято в балансі госпрозрахункових підприємств.

Джерелами формування активів і витрат бюджетних установ є власні кошти (капітал), зобов’язання і доходи. До власного капіталу належать фонд у необоротних активах і фонд у малоцінних і швидкозношуваних предметах, які відображають частку державного, комунального майна, переданого в постійне безпосереднє розпорядження бюджетних установ, а також результати виконання кошторису за загальним і спеціальним фондами (табл. 1.4).

Таблиця 1.4

Розділ І ПАСиву «Власний капітал»

Актив	Код рядка	На початок року	На кінець кварталу
І. Власний капітал
Фонд у необоротних активах	360
Фонд у малоцінних і швидкозношуваних предметах	370
Фінансовий результат
Результат виконання кошторису за загальним фондом	380
Результат виконання кошторису за спеціальним фондом	390
Результати переоцінок	400

Зобов’язання установи належать до залучених коштів; вони виникають внаслідок минулих подій, після їх урегулювання у майбутньому зменшиться економічна вигода установи через виплату готівкою, передачу інших активів, заміну одного зобов’язання іншим. Короткострокові зобов’язання підлягають оплаті протягом одного року, а довгострокові — протягом періоду, що перевищує один рік. Склад статей ІІ розділу «Зобов’язання» наведено в табл. 1.5.

Таблиця 1.5

Розділ ІІ ПАСиву «Зобов’язання»

Актив	Код рядка	На початок року	На кінець кварталу
ІІ. Зобов’язання
Довгострокові зобов’язання	410
Короткострокові позики	420
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями	430
Короткострокові векселі видані	440
Кредиторська заборгованість	450
Розрахунки з постачальниками, підрядчиками та замовниками за виконані роботи і надані послуги	451
Розрахунки за спеціальними видами платежів	452
Розрахунки із податків і платежів	453
Розрахунки із страхування	454
Розрахунки із заробітної плати	455
Розрахунки зі стипендіатами	456
Розрахунки з робітниками і службовцями по безготівкових перерахунках	457
Розрахунки за іншими операціями	458

Таблиця 1.6

Розділ ІІІ ПАСиву «Доходи»

Актив	Код рядка	На початок року	На кінець кварталу
ІІІ. Доходи
Доходи загального фонду	460
Доходи спеціального фонду	470
Доходи за спеціальними коштами	471
Доходи за коштами на виконання окремих доручень	472
Доходи за іншими власними надходженнями	473
Доходи (субвенції), одержані з інших бюджетів	474
Інші доходи	475
Кошти батьків за надані послуги	476
Доходи, спрямовані на покриття дефіциту загального фонду	477
Доходи за витратами майбутніх періодів	478
Доходи від реалізації продукції, виробів і виконання робіт	480

Бюджетні установи не мають своїх оборотних коштів і покривають витрати (видатки) за рахунок бюджетних коштів (доходів загального фонду) та позабюджетних коштів (доходів спеціального фонду) (табл. 1.6).

Важливою складовою балансу бюджетних установ є довідки про рух асигнувань загального та спеціального фондів, які дають змогу органам Державного казначейства, фінансовим органам і вищим органам контролювати надходження та використання бюджетних і позабюджетних коштів.

3. План рахунків бухгалтерського обліку

Для поточного бухгалтерського обліку операцій в установах та організаціях, що утримуються за рахунок державного і місцевих бюджетів, застосовується План рахунків і порядок його застосування, затверджені наказом Головного управління Державного казначейства України. План рахунків запроваджено в дію з 1 січня 2000 р. Він розроблений на основі Плану рахунків бухгалтерського обліку підприємств, організацій та установ, затвердженого Мінфіном України від 30.11.99 № 291, і має структуру, яка дає можливість отримувати вичерпну інформацію, необхідну для складання балансу та звітності про виконання кошторисів бюджетних установ. Всі рахунки згруповано в два розділи: І розділ — балансові рахунки, ІІ розділ — позабалансові рахунки. Балансові рахунки об’єднано у вісім класів й умовно поділено на рахунки по довгострокових (терміном більше бюджетного року) операціях і короткострокових операціях, що проводяться протягом бюджетного року.

Кожний клас включає синтетичні рахунки, близькі за економічним змістом обліковуваних на них об’єктів. Синтетичним рахункам присвоєно цифрові двозначні коди, в яких перша цифра — номер класу, друга — порядковий номер рахунка в даному класі, починаючи з нуля. Всього у Плані передбачено 42 рахунки: від № 10 «Основні засоби» до № 82 «Виробничі витрати». При цьому деякі коди не використовуються і є резервними.

Для підвищення аналітичних можливостей облікової інформації без суттєвого збільшення кількості рахунків і розрядності їх коду більшість синтетичних рахунків поділяються на субрахунки І рівня. Код субрахунка тризначний і складається з коду синтетичного рахунка і порядкового номера — від 1 до 9. Планом рахунків передбачено 150 субрахунків. Саме через систему субрахунків в Плані рахунків відображаються специфічні особливості фінансово-господарської діяльності бюджетних установ, обліку їх фінансування, грошових коштів, видатків, розрахунків. Тому в практиці бюджетних установ для записів фінансово-господарських операцій у поточному обліку, подальшого узагальнення облікових даних і при складанні звітності користуються субрахунками і лише в окремих випадках інформація узагальнюється на синтетичних рахунках.

Деякі субрахунки з метою отримання додаткової інформації поділяються на субрахунки ІІ рівня. До них, наприклад, належать субрахунки № 713 «Доходи за іншими коштами» та № 813 «Видатки за іншими коштами».

В Плані рахунків об’єднано рахунки для обліку виконання видатків, які фінансуються із бюджету, і рахунки для обліку позабюджетних коштів і джерел їх формування. До останніх належать субрахунки № 323 «Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку спеціальних коштів», № 711 «Доходи за спеціальними коштами», № 811 «Видатки за спеціальними коштами» та ін.

Окремі рахунки можуть застосовуватися для обліку як бюджетних, так і позабюджетних коштів. Наприклад, № 30 «Каса», № 40 «Фонд у необоротних активах», № 66 «Розрахунки по оплаті праці».

Більшість рахунків призначені для поточного обліку в бюджетних установах різних галузей невиробничої сфери. В План рахунків включено й такі рахунки, застосування яких спричинено особливостями основної діяльності окремих груп установ та організацій. Тільки в науково-дослідних установах застосовуються субрахунки № 203 «Спецобладнання для науково-дослідних робіт за господарськими договорами», № 351 «Розрахунки із замовниками з авансів на науково-дослідні роботи», № 634 «Розрахунки із замовниками за науково-дослідні роботи, що підлягають оплаті» та ін.

В План рахунків включено також рахунки, призначені для обліку виконання сільських, селищних і міських (міст районного підпорядкування) бюджетів. Це рахунки № 327 «Реєстраційні рахунки сільських, селищних та міських (міст районного підпорядкування) бюджетів», № 691 «Кошти передані і отримані» та ін.

Всі рахунки, передбачені Планом рахунків, поділяються на активні, пасивні та активно-пасивні. Такий поділ рахунків і субрахунків, призначених для обліку розрахункових операцій, і віднесення їх до класу 3 «Кошти, розрахунки та інші активи» і класу 6 «Поточні зобов’язання» має умовний характер. Так, рахунок № 68 «Внутрішні розрахунки» може бути активним, пасивним чи активно-пасивним залежно від того, в якій установі він застосовується.

В самостійний розділ у Плані рахунків виділено забалансові рахунки. Вони призначені для обліку активів і розрахунків, які виключені з обороту установи і не відображаються в балансі, але потребують спеціального контролю. До забалансових віднесено сім рахунків — від 01 «Орендовані необоротні активи» до 09 «Призначення та зобов’язання». На забалансових рахунках господарські операції відображаються без застосування методу подвійного запису, тобто облік на них ведеться за простою системою.

Уніфікація планів рахунків бухгалтерського обліку підприємств, організацій і бюджетних установ є одним з напрямів удосконалення бухгалтерського обліку, його реформування із застосуванням міжнародних стандартів. Вона дає змогу прискорити процес впровадження ЕОМ у сферу обліку за рахунок використання типових проектних рішень, скоротити пов’язані з цим витрати і підвищити ефективність автоматизації обліку. Суттєвою є роль уніфікації в підготовці та використанні кадрів працівників, зайнятих обліком.

Разом з тим слід зазначити, що План рахунків як госпрозрахункових підприємств, організацій, так і бюджетних установ розроблено з урахуванням вимог національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, які на бюджетні установи не поширюються. Окремі рахунки і субрахунки з обліку нематеріальних активів, грошових документів в іноземній валюті, векселів, довгострокових зобов’язань мають обмежене використання в бюджетних установах. Порядок застосування Плану рахунків не містить типових схем реєстрації та групування інформації про господарські операції (кореспонденції субрахунків І рівня). Структуру Плану рахунків наведено в табл. 1.7.

Таблиця 1.7

Структура плану рахунків
бухгалтерського обліку бюджетних установ

Номер і найменування класів	Номери рахунків, які входять у клас	Синтетичні рахунки
		Кількість	% до підсумку
1. Необоротні активи	10–13	4	9,5
2. Запаси	20–25	6	14,3
3. Кошти, розрахунки та інші активи	30–36	7	16,7
4. Власний капітал	40–44	5	11,9
5. Довгострокові зобов’язання	50–52	3	7,1
6. Поточні зобов’язання	60–69	10	23,9
7. Доходи	70–73	4	9,5
8. Витрати	80–82	3	7,1
Всього	—	42	100
0. Позабалансові рахунки	01–09	7

4. Форми бухгалтерського обліку

Бухгалтерський облік у бюджетних установах ведеться за певною формою як системою регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації. Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» установа сама обирає форму бухгалтерського обліку з врахуванням особливостей своєї діяльності та технології обробки облікових даних.

Основною формою бухгалтерського обліку в бюджетних установах є форма «Журнал-Головна» — різновид і спрощений варіант меморіально-ордерної форми, рекомендованої Інструкцією з бухгалтерського обліку № 61. Ця форма застосовується в централізованих бухгалтеріях, які обслуговують установи освіти, охорони здоров’я, культури, в профтехучилищах, органах законодавчої та виконавчої влади, дослідних інститутах Академії медичних наук України. Коротку схему побудови обліку за формою «Журнал-Головна» наведено на рис. 1.3.

Рис. 1.3. Схема побудови форми «Журнал-Головна»

Регістром синтетичного обліку за форми «Журнал-Головна» є книга Журнал-Головна, яка і дала назву формі обліку. За рішенням головного бухгалтера вона може вестися за синтетичними рахунками чи субрахунками. Аналітичний облік організується в книгах, на картках або в відомостях. Щомісячно для звірки аналітичного обліку із записами в книзі «Журнал-Головна» складаються оборотні відомості за кожною групою аналітичних рахунків, об’єднаних відповідним синтетичним рахунком.

Підставою для записів в книгу Журнал-Головна і регістри аналітичного обліку є меморіальні ордери і додані до них первинні документи. Меморіальні ордери є одночасно й накопичувальними відомостями, яким присвоєні постійні номери. Кожний з них призначений для відображення певних операцій. Наприклад, у меморіальному ордері — накопичувальній відомості ф. № 386 відображаються бухгалтерські записи за розрахунками з підзвітними особами, а в меморіальному ордері — накопичувальній відомості № 438 — по вибуттю і переміщенню основних засобів. Усього передбачено 15 меморіальних ордерів, зміст і порядок заповнення яких розглядатиметься у відповідних темах.

Операції, які не треба накопичувати протягом місяця, реєструються в меморіальних ордерах ф. № 274 на підставі окремих документів. Таким чином оформляється, наприклад, нарахування зносу основних засобів. Меморіальні ордери ф. № 274 застосовуються також в установах з невеликим обсягом здійснюваних операцій. Порядок записів цих меморіальних ордерів у книгу Журнал-Головна, її відкриття, звірки оборотів і залишків розглядався в теорії бухгалтерського обліку.

Журнально-ордерна форма бухгалтерського обліку застосовується у вищих навчальних закладах, наукових установах системи НАНУ, організаціях Міністерства внутрішніх справ і базується на відомих принципах побудови журналів-ордерів за кредитовою ознакою, суміщення хронологічних і систематичних записів, їх суворої регламентації. Допоміжні відомості дають змогу сумістити аналітичний і синтетичний обліки видатків бюджетних установ, але у зв’язку із переходом на новий План рахунків і нову бюджетну класифікацію постала потреба у внесенні значних змін до змісту видатків і кореспонденції рахунків.

Послідовне використання технічних засобів обліку, передусім ЕОМ, вносить суттєві зміни в техніку і послідовність записів, у форму і зміст облікових регістрів. З’явилися нові форми бухгалтерського обліку — машинно-орієнтовані. В бюджетних установах застосовуються різні варіанти цих форм, які передбачають обробку інформації за такою схемою: первинні документи — машинні носії — машинограми. Проте через обмеженість коштів на придбання сучасної обчислювальної техніки і програмного продукту, високу вартість послуг з обробки облікової інформації домінуючим у бюджетних установах України є застосування форм бухгалтерського обліку, орієнтованих на ручну працю.

5. Особливості організації бухгалтерського обліку

В Україні здійснюється державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Відповідно до ст. 6 Закону про бухгалтерський облік порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності про виконання кошторисів і бюджетів установ регулюється Головним управлінням Державного казначейства України (ГУДКУ). Воно розробляє план рахунків бухгалтерського обліку і порядок його застосування, інструкції з обліку наявності та використання бюджетних і позабюджетних коштів, валютних операцій, основних засобів, видатків. Така сувора регламентація методології обліку забезпечує його єдність, порівнюваність показників установ різних галузей невиробничої сфери, можливість отримання зведених показників для контролю за виконанням кошторисів і бюджетів (рис. 1.4).

Національні П(С)БО, які розроблені і затверджені Мінфіном України, на бюджетні установи не поширюються.

Основними нормативними документами, відповідно до яких організується облік у бюджетних установах, є новий План рахунків бухгалтерського обліку та Порядок його застосування, нова бюджетна класифікація видатків, Інструкція з бухгалтерського обліку № 61 в частині, що не суперечить новому Плану рахунків та новій класифікації видатків. У них викладено методику обліку операцій з виконання кошторису видатків за бюджетним і спеціальним фондами, наведено план рахунків, їх коротку характеристику, форми основних облікових регістрів і вказівки щодо застосування статей (категорій) класифікації видатків для установ, що утримуються за рахунок бюджету.

Міністерства та відомства України за погодженням з ГУДКУ в разі необхідності можуть видавати вказівки про порядок застосування загальних положень з бухгалтерського обліку в установах своєї системи з урахуванням специфіки їх діяльності.

Важливу організаційну роль у господарському обліку відіграє Державний комітет України з статистики, який розробляє та узгоджує з Мінфіном України, ГУДКУ форми звітності. В бюджетних установах обов’язковим є застосування цілої низки первинних документів, наприклад, з обліку основних засобів, грошових коштів у касі, на рахунках у банку та органах Державного казначейства.

Ведення бухгалтерського обліку, здійснення контролю за виконанням кошторисів видатків, а також складання звітності в бюджетних установах покладається на бухгалтерію, яка є, як правило, самостійною службою і має свою структуру. Існують дві організаційні форми обліку в бюджетних установах: бухгалтерії при окремих установах і централізовані бухгалтерії. Самостійні бухгалтерії мають великі установи: вищі навчальні заклади, науково-дослідні інститути, лікарні тощо.

Централізовані бухгалтерії — найбільш поширена форма організації обліку. Вони створюються за відомчою чи міжвідомчою ознаками при територіальних і районних медичних об’єднаннях, міністерствах, відомствах та їх управліннях, управліннях місцевих державних адміністрацій і виконують усі функції з обліку та звітності бюджетних установ, які вони обслуговують.

Процес створення централізованих бухгалтерій почався в 60-ті роки, на теперішній час ними обслуговується понад 90% бюджетних установ, що утримуються за рахунок місцевих бюджетів.

Централізація справила позитивний вплив на бухгалтерський облік і звітність: поліпшився функціональний розподіл обов’язків між працівниками, набули поширення прогресивні форми і методи обліку, скоротилися видатки на утримання апарату управління, з’явилася можливість порівнювати та узагальнювати результати аналізу і контролю виконання кошторисів однотипних установ, використовувати сучасну обчислювальну техніку (персональні комп’ютери). ТОВ «Парус-Сервіс» розробляє і впроваджує в Україні пакети прикладних програм з комплексної автоматизації бухгалтерського обліку в бюджетних установах з виходом на баланс та інші форми звітності.

Автоматизація обробки обліково-економічної інформації є вирішальним фактором підвищення оперативності, аналітичності та достовірності даних бухгалтерського обліку.

Рис. 1.4. Обліковий процес та його регламентація в бюджетних установах

Контрольні запитання до теми 1:

1. Розкрийте особливості фінансово-господарської діяльності бюджетних установ.
2. Сформулюйте визначення бухгалтерського обліку в бюджетних установах.
3. Охарактеризуйте облікову політику бюджетних установ.
4. Назвіть основні задачі бухгалтерського обліку бюджетних установ.
5. Що включається в поняття «план рахунків бухгалтерського обліку»?
6. Розкрийте зміст нового Плану рахунків бюджетних установ.
7. Охарактеризуйте поняття «уніфікація планів рахунків».
8. Назвіть джерела формування доходів бюджетних установ.
9. Охарактеризуйте забалансові рахунки.
10. Охарактеризуйте поняття «форми бухгалтерського обліку» і сфери їх застосування в бюджетних установах.
11. Розкрийте взаємозв’язок основних регістрів меморіально-ордерної форми (Журнал-Головна).
12. Коротко охарактеризуйте журнально-ордерну форму, яка застосовується в бюджетних установах.
13. Розкрийте зміст державного регулювання бухгалтерського обліку в бюджетних установах.
14. Охарактеризуйте технічне забезпечення бухгалтерського обліку.
15. Назвіть переваги централізації бухгалтерського обліку в бюджетних установах.
16. Розкрийте зміст і структуру балансу бюджетних установ.

19

PAGE 1

ОСНОВИ ПОБУДОВИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ В БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВАХ