СЕРЕДОВИЩЕ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ
ТЕМА 2
СЕРЕДОВИЩЕ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
ЛЮДИНИ
Програмна анотація
1. Навколишнє середовище та середовище життєдіяльності людини.
2. Класифікація негативних факторів.
3. Негативні фактори активної групи та способи захисту від них.
ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ
|
Навколишнє середовище
Атмосфера
Гідросфера
Літосфера
Біосфера
Ноосфера
Середовище життєдіяльності
Виробниче середовище
Побутове середовище
Відкрите середовище
Небезпечний фактор
Шкідливий фактор
Потенціал фактора
|
Якість фактора
Гранично допустимий рівень фактора
Активні негативні фактори
Пасивно-активні негативні фактори
Пасивні негативні фактори
Шум
Вібрація
Іонізуючі випромінювання
Гранично допустима концентрація
|
Рекомендована література: 10, 13, 23, 24, 26, 27, 29, 36, 37, 38.
1. НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ ТА СЕРЕДОВИЩЕ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ
Навколишнє середовище — це вся сукупність природних та антропогенних факторів, у середовищі яких існує людина.
Атмосфера — зовнішня газова оболонка Землі товщиною близько 3000 км; її склад: азот – 78%, кисень – 21%, вуглекислий газ, озон, водяна пара, інертні гази та інші гази і домішки - 1%.
Літосфера — зовнішня тверда оболонка Землі, що включає земну кору з частиною верхньої мантії Землі. Земна кора має товщину до 80 км, складається на 99,5% з кисню, кремнію, водню, алюмінію, заліза, магнію, натрію та кальцію, інших елементів – 0,5%.
Гідросфера — сукупність океанів, морів, льодовиків, води континентів та островів, що становить 16 млрд. м3 води, або 0,25% маси планети.
Біосфера — область існування живих організмів на Землі, що включає частину атмосфери, літосфери та гідросфери. Верхня межа біосфери сягає 85 км, нижня — 2 км у літосфері та до 11 км у гідросфері.
Ноосфера (сфера розуму, буквально “мисляча оболонка”) — фаза розвитку біосфери, у ході якої розумна діяльність людства стає головним визначальним фактором її функціонування.
Середовище життєдіяльності — сукупність природних та антропогенних факторів, з якими людина взаємодіє прямо чи опосередковано протягом життя.
Середовище життєдіяльності є складовою навколишнього середовища і визначається для кожної людини окремо.
Середовищем життєдіяльності людства в цілому практично є навколишнє середовище.
Середовище життєдіяльності людини можна класифікувати таким чином:
Природне середовище — середовище, в якому антропогенні фактори не присутні.
Відкрите середовище – середовище, в якому переважають природні фактори над антропогенними (вулиці міст, сіл, територія стадіонів, парків і т.п.).
Внутрішнє середовище — середовище, в якому питома вага антропогенних факторів перевищує питому вагу природних факторів (закриті приміщення, відкриті території складів, майстерень і т.п.).
Виробниче середовище — найбільш небезпечне для людини, саме на виробництві на неї діють підвищені рівні шуму, вібрації; гостріше проявляються психофізіологічні фактори (стрес, втома); в повітрі робочої зони часто присутні токсичні речовини; на виробництві людина більше взаємодіє з машинами та механізмами, що є потенційно небезпечним. Проводячи третину свого життя, чи майже половину активного часу на виробництві, необхідно дбати про забезпечення безпечних та прийнятних умов праці.
Побутове середовище. Із збільшенням антропогенного впливу на природу виникла необхідність контролю за побутовим середовищем, умови якого до недавнього часу визначалися кожною сім’єю самостійно. Стан забруднення води та повітря, рівень вологості, шуму, випромінювань у домашніх приміщеннях не вважалися проблемою, проте, дослідження свідчать про небезпечне перевищення рівня зазначених показників в оселях.
До такого стану призводить низка факторів:
k близьке розташування підприємств, що не мають санітарно-захисної зони;
k викиди підприємств, що розміщені поблизу, перевищують норми;
k специфічні кліматичні та мікрокліматичні умови;
k близьке розташування автомобільних доріг з інтенсивним рухом транспорту;
k використання різноманітних технічних засобів;
k використання хімічних речовин (пральні порошки, лаки, вироби з пластмас та ін.).
2. КЛАСИФІКАЦІЯ НЕГАТИВНИХ ФАКТОРІВ
Відповідно до системи стандартів безпеки праці (ССБП) розрізняють небезпечні та шкідливі фактори.
Під небезпечним розуміють фактор, дія якого за певних умов призводить до травми або іншого різкого погіршення здоров’я.
Шкідливим фактором є такий, дія якого за певних умов призводить до захворювання та зниження працездатності.
Між небезпечним та шкідливим факторами немає принципової різниці. Один і той самий фактор залежно від величини та часу дії може бути небезпечним або шкідливим. Небезпечними та шкідливими факторами можуть бути предмети, засоби, продукти праці, технології, дії, природно-кліматичне середовище (грози, повені, флора, фауна), люди.
Потенціал – фактор визначається з кількісного боку, наприклад: рівень шуму, напруга електричного струму, загазованість повітря.
Якість фактора відображає його специфічні особливості, що впливають на організм людини, наприклад: дисперсність пилу, частотний склад шуму, вид електричного струму.
Простір, в якому постійно діють або періодично виникають небезпечні і шкідливі виробничі фактори, називають небезпечною зоною.
Гранично допустимий рівень негативного фактора (ГДР) – рівень фактора, який при щоденній (крім вихідних днів) праці протягом 8 годин або іншого часу, але не більше 41 години на тиждень, протягом усього трудового стажу не може спричинити захворювань або відхилень у стані здоров’я, що виявляються сучасними методами досліджень, в процесі роботи або у віддалені строки життя даного чи наступних поколінь.
За структурою всі фактори поділяють на прості (струм, токсичність), складні та похідні (аварії, пожежі, вибухи).
До активних факторів належать ті, які можуть діяти на людину через різні види енергії.
За природою походження вони поділяються на:
— механічні;
— термічні;
— електричні;
— електромагнітні;
— хімічні;
— біологічні;
— психофізіологічні.
До пасивно-активної групи належать фактори, які проявляються внаслідок дії самої людини.
До пасивно-активної групи належать: гострі нерухомі предмети, малий коефіцієнт тертя і нерівності поверхонь, а також уклони і підйоми.
До групи пасивних факторів належать ті, які проявляються опосередковано.
До пасивних факторів належать: корозія матеріалів, накип, недостатня міцність конструкцій, підвищені навантаження на механізми і машини та ін. Формою прояву цих факторів є руйнування, вибухи, аварії.
3. НЕГАТИВНІ ФАКТОРИ АКТИВНОЇ ГРУПИ ТА СПОСОБИ ЗАХИСТУ ВІД НИХ
1. Механічні фактори характеризуються кінетичною, потенціальною енергією і механічною дією на людину: елементи, що рухаються та крутяться, шум, вібрація, ударна хвиля, прискорення, гравітаційне тяжіння, статичне напруження, дим, туман, пил у повітрі, аномальний барометричний тиск та ін.
Виробничий шум – це сукупність різних за тоном та силою звуків, що виникають при коливних рухах різних тіл та передаються в повітряному просторі.
За тривалої дії шуму в людини знижується гострота слуху, змінюється кров’яний тиск, послаблюється увага, зростає витрата енергії за однакового фізичного навантаження, виникає підвищене нервове збудження.
У приміщеннях підприємств торгівлі рівень шуму не повинен перевищувати 80 дБ, що є гранично допустимим рівнем шуму.
Для боротьби з шумом використовуються колективні (шумопоглинаючі перегородки, екрани та ін.) та індивідуальні (беруші, навушники) засоби захисту.
Вібрація – складний коливний процес, що виникає при періодичному зміщенні центру ваги тіла від положення рівноваги, а також при періодичній зміні форми тіла, яку воно мало в статичному стані.
При тривалій дії вібрації, що перевищує ГДР у працівників може виникати вібраційна хвороба.
Основними методами боротьби з вібрацією є використання пружинних та гумових прокладок, спеціальних основ під обладнання.
2. Термічні фактори — мають теплову енергію (температура нагрітих та охолоджених предметів та поверхонь, температура відкритого полум’я, пожеж, хімічних реакцій, аномальні параметри мікроклімату).
Внаслідок дії підвищених температур у людини виникають опіки, тепловий удар, при дії понижених — обмороження, переохолодження організму.
Основними небезпечними чинниками, що супроводжують дію термічних факторів є підвищена чи понижена температура, токсичні продукти горіння, дим, понижена концентрація кисню та підвищена концентрація вуглекислого (СО2) та чадного (СО) газів. При вдиханні продуктів горіння, повітря з невеликим вмістом кисню (менше 14%), великим вмістом вуглекислого та чадного газу втрачається координація рухів, розвивається отруєння.
Непрямим негативним чинником при значних проявах термічних факторів, наприклад пожежі, є психологічний фактор, який призводить до збільшення матеріальних втрат та людських жертв.
Основними методами попередження прояву та боротьби з термічними факторами є застосування обладнання у пожежо- та вибухобезпечному варіанті, автоматичних систем попередження пожежогасіння та спеціальних засобів гасіння.
3. Електричні фактори — електричний струм, статична електрика, іонізуюче випромінювання, електричне поле.
Електричний струм, проходячи через тіло людини, зумовлює термічну, електролітичну, механічну та біологічну негативну дію.
До загальних електротравм відносять електричний удар, при якому відбувається збудження м'язів тіла людини, що може спричинити судоми, зупинку дихання і серця.
До місцевих електротравм відносять опіки, металізацію шкіри, електричні знаки, механічні пошкодження та електроофтальмію.
Чинники, які визначають наслідки елетровражень:
величина сили струму,
величина напруги,
час проходження струму через організм людини,
рід струму (змінний чи постійний),
шлях струму в організмі людини,
при змінному струмі - його частота,
сумарний електричний опір.
Технічні засоби захисту від дії електричного струму: ізоляція, заземлення, занулення, мала напруга, знаки безпеки, засоби індивідуального захисту та ін.
Іонізуючі випромінювання — квантове (електромагнітне та корпускулярне) випромінювання, під впливом якого із нейтральних атомів утворюються іони.
Іонізація живої тканини призводить до розриву молекулярних зв’язків і зміни хімічної структури різних сполук. Зміни в хімічному складі значної кількості молекул спричиняють загибель клітин.
Захворювання, спричинені іонізацією, можуть бути гострими чи хронічними.
Гострі ураження настають при опроміненні великими дозами протягом короткого проміжку часу. Великі дози рентгенівського і гама-випромінювання можуть спричинити смерть.
Безпека працюючих з радіоактивними речовинами забезпечується таким чином: встановлення гранично допустимих доз опромінення різними видами іонізуючих випромінювань;застосування захисту часом, відстанню; проведення загальних заходів захисту; використання засобів індивідуального захисту.
4. 
Електромагнітні фактори — освітленість, ультрафіолетове та інфрачервоне випромінювання, електромагнітні випромінювання, магнітне поле.
Джерела:
електромагнітних полів — атмосферна електрика, радіовипромінювання Сонця і галактик, електричні і магнітні поля Землі, штучні джерела випромінювання;
постійних магнітних полів — електромагніти, соленоїди, імпульсні установки напівперіодного або конденсаторного типу, вилиті і металокерамічні магніти.
Дія електромагнітих полів на людину залежить від напруги електричного і магнітного полів, потоку енергії, частоти коливань, розміру опромінюваної поверхні тіла та індивідуальних особливостей організму.
Негативна дія постійних магнітних і електро-статичних полів залежить від напруги і часу дії. У результаті дії полів, які мають напруженість, що перевищує гранично допустимий рівень, розвиваються порушення з боку нервової, серцево-судинної систем, органів травлення і деяких біохімічних показників крові.
Найбільш ефективним методом захисту від електромагнітних випромінювань є встановлення відбиваючих або поглинаючих екранів.
5. Хімічні фактори — їдкі, токсичні, отруйні, вогне- та вибухонебезпечні речовини.
За фізіологічним впливом на організм людини вони поділяються на:
G загальнотоксичні,
G подразнюючі,
G сенсибілізуючі (після недовгої дії на організм зумовлюють у ньому підвищену чутливість до цієї речовини – алергічні захворювання),
G канцерогенні (спричиняють розвиток злоякісних пухлин),
G мутагенні (спричиняють зміни у генетичному коді клітин організму).
Часто шкідливі речовини проявляють комплексну негативну дію на організм. Наприклад, аміак має сильну подразнюючу дію і одночасно загальнотоксичну.
За ступенем небезпечності дії на організм шкідливі та отруйні речовини поділяють на 4 класи:
І клас – надзвичайно небезпечні: більшість інсектицидів, хлор.
ІІ клас – високонебезпечні: кислоти, переважна більшість пестицидів.
ІІІ клас – помірно небезпечні: ванілін, мінеральні масла, синтетичні миючі засоби, тютюн, пил зерновий.
ІV клас – малонебезпечні речовини: аміак, ацетон, бензол, етиловий спирт, пил.
Щоб виключити можливість отруєння, виникнення професійних та виробничо-обумовлених захворювань, санітарними нормами передбачені гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин у повітрі робочої зони.
Гранично допустимі концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони – концентрації, які при щоденній (крім вихідних днів) праці протягом 8 годин або іншого часу, але не більше 41 години на тиждень, протягом усього трудового стажу не можуть викликати захворювання або відхилень у стані здоров’я, що виявляються сучасними методами досліджень у процесі роботи або у віддалені строки життя даного чи наступних поколінь.
При одночасному вмісті в повітрі робочої зони кількох шкідливих речовин однонаправленої дії сума відношень їх фактичних концентрацій (С1, С2, С3….Сn) в повітрі робочої зони до їх ГДК (ГДК1, ГДК2, ГДК3…..ГДКn) не повинна перевищувати 1.
Розрахунок здійснюють за формулою:
6. Біологічні фактори — небезпечні та шкідливі мікро- та макроорганізми, продукти їх життєдіяльності та життєдіяльності людей.
Вплив окремих видів живих організмів на людину може у деяких випадках становити серйозну небезпеку.
Патогенні мікроорганізми спричиняють захворювання людини, в тому числі інфекційними хворобами.
Для усунення небезпечної дії біологічних факторів потрібно здійснити:
v усунення чи зменшення дії хоча б одного з наступних чинників:
джерела інфекції,
шляхів передачі та розповсюдження інфекції;
v підвищення стійкості людей до інфекції.
Деякі мікроорганізми розвиваються у харчових продуктах з утворенням отруйних речовин, які, потрапляючи до організму людини, спричиняють розвиток отруєнь.
Рослини і тварини іноді є причиною тяжких захворювань людей внаслідок ураження отрутами, що продукуються в їх організмах.
7. Психофізіологічні фактори — втома, стрес, помилкові операції, конфлікти.
Людина є частиною виробничого колективу. Створення комфортних умов праці, автоматизація та механізація технологічних процесів, підтримання сприятливого соціального і морального клімату, психологічна сумісність усіх членів колективу — запорука успішної діяльності та вирішення всіх поточних і перспективних завдань.
КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ
1. Дайте визначення термінам “навколишнє середовище” та “середовище життєдіяльності”.
2. Охарактеризуйте сфери навколишнього середовища: атмосферу, гідросферу, літосферу та біосферу.
3. Вчення В.І. Вернадського про ноосферу.
4. Охарактеризуйте види середовищ життєдіяльності людини.
5. Порівняйте побутове та виробниче середовище за рівнем небезпечного впливу.
6. Дайте визначення небезпечного та шкідливого фактора.
7. Якими ознаками характеризуються негативні фактори?
8. Як поділяються негативні фактори за характером дії на людину?
9. Які фактори відносять до активної групи?
10. Які фактори відносять до пасивно-активної групи?
11. Які фактори відносять до пасивної групи?
12. Зформулюйте визначення гранично допустимого рівня фактора.
13. Наведіть приклади негативного впливу механічних факторів та вкажіть способи захисту.
14. У чому полягає негативний вплив електричних і електромагнітних факторів? Вкажіть способи захисту.
15. Який негативний вплив можуть створити термічні фактори? Наведіть чинники, що супроводжують їх.
16. Наведіть класифікацію негативних хімічних факторів, вкажіть їх негативний вплив та способи захисту.
Розкрийте необхідність створення здорових психофізіологічних умов на виробництві та у побуті.
СЕРЕДОВИЩЕ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ