Юридична регламентація питань охорони здоров’я в Україні

КАФЕДРА ПАТОЛОГІЧНОЇ АНАТОМІЇ, СУДОВОЇ МЕДИЦИНИ ТА ПРАВА

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

для студентів ІV курсу медичного факультету

по підготовці до практичного заняття

Тема заняття № 2. Юридична регламентація питань охорони здоров’я в Україні.

Актуальність теми. Охорона здоров’я – один з пріоритетних напрямів державної діяльності. Держава формує політику охорони здоров’я в Україні та забезпечує її реалізацію. Державне управління охороною здоров’я в Україні здійснюється відповідно до Конституції України, Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» та інших законодавчих актів України. Реалізація державної політики охорони здоров’я покладається на органи державної виконавчої влади. Виходячи з вищеперерахованого, одразу стає зрозуміло, наскільки актуальною і важливою є дана тема в курсі вивчення медичного права.

Загальна мета – сформувати знання про міжнародні стандарти прав людини у сфері охорони здоров’я, класифікацію цих прав, права окремих груп населення у сфері охорони здоров’я, обґрунтувати потребу їх вивчення.

Конкретні цілі, уміти:

- проаналізувати права людини у сфері охорони здоров’я;

- охарактеризувати міжнародно-правові стандарти у сфері охорони здоров’я та їх закріплення в законодавстві України;

- окреслити коло повноважень державних контролюючих та наглядових органів у сфері охорони здоров’я.

Теоретичні питання, що підлягають доповідям та обговоренню на практичному занятті:

1. Права людини у сфері охорони здоров’я.

2. Міжнародно-правові стандарти у сфері охорони здоров’я.

3. Загальна характеристика законодавства України у сфері охорони здоров’я. Конституційне регулювання права людини на охорону здоров’я в Україні.

4. Управління у сфері охорони здоров’я. Державний контроль і нагляд у сфері охорони здоров’я.

Законодавство України про охорону здоров’я:

З метою аналізу законодавчого забезпечення охорони здоров’я в Україні доцільно детально розглянути закони, норми яких закріплюють, регулюють і захищають право людини на охорону здоров’я.

Конституційне регулювання:

ст. 3 КУ: Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
ст. 27 КУ: Кожна людина має невід’ємне право на життя.
ст. 28 КУ: Кожен має право на повагу до його гідності.
Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.
ст. 29 КУ: Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.
ст. 32 КУ: Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею.

ст. 49 КУ: Кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування.

Охорона здоров’я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.

Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.

Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.

Загальне нормативне регулювання у сфері охорони здоров’я:

Цивільний кодекс України
ст. 281: право на життя;
ст. 283: право на охорону здоров'я;
ст. 284: право на медичну допомогу;
ст. 285: право на інформацію про стан свого здоров'я;
ст. 286: право на таємницю про стан здоров'я;
ст. 287: права фізичної особи, яка перебуває на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров'я;
ст. 289: право на особисту недоторканність;
ст. 290: право на донорство;
ст. 293: право на безпечне для життя і здоров'я довкілля.
Кримінальний кодекс України
— неналежне виконання професійних обов’язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст. 131);
— розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст. 132);
— незаконне проведення аборту (ст. 134);
— неналежне виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей (ст. 137);
— незаконна лікувальна діяльність (ст. 138);
— ненадання допомоги хворому медичним працівником (ст. 139);
— неналежне виконання професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником (ст. 140);
— порушення прав пацієнта (ст. 141);
— незаконне проведення дослідів над людиною (ст. 142);
— порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини (ст. 143);
— насильницьке донорство (ст. 144);
— незаконне розголошення лікарської таємниці (ст. 145);
— незаконне позбавлення волі або викрадення людини (ст. 146);
— підміна дитини (ст. 148);
— незаконне поміщення в психіатричний заклад (ст. 151);
— незаконна видача рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин (ст. 319);
— порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (ст. 320);
— незаконне виробництво, виготовлення, придбання, перевезення, пересилання, зберігання з метою збуту або збут отруйних і сильнодійних речовин (ч. 2 ст. 321);
— порушення правил боротьби з епідеміями (ст. 325).
Сімейний кодекс України
Закон України “Про захист прав споживачів”
Закон України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”
Закон України “Про судову експертизу”
Закон України “Про звернення громадян”
Закон України “Про інформацію”
Закон України “Про захист персональних даних”
Закон України “Про охорону дитинства”

Спеціальне нормативне регулювання у сфері охорони здоров’я:

Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»;

Закон України «Про забезпечення санітарного й епідемічного благополуччя населення»;

Законі України «Про захист населення від інфекційних хвороб»;

Закон України «Про психіатричну допомогу» та ін.

Державний контроль і нагляд у сфері охорони здоров’я:

Держава через спеціально уповноважені органи виконавчої влади здійснює контроль і нагляд за додержанням законодавства про охорону здоров'я, державних стандартів, критеріїв та вимог, спрямованих на забезпечення здорового навколишнього природного середовища і санітарно-епідемічного благополуччя населення, нормативів професійної діяльності в галузі охорони здоров'я, вимог Державної Фармакопеї, стандартів медичного обслуговування, медичних матеріалів і технологій.

виділяються три ключових об'єкти контролю та нагляду у сфері охорони здоров'я:

Санітарно-епідемічне благополуччя населення;
Обіг наркотиків;
Обіг лікарських засобів.

Державний санітарно-епідеміологічний нагляд — це діяльність органів, установ та закладів державної санітарно-епідеміологічної служби по контролю за дотриманням юридичними та фізичними особами санітарного законодавства з метою попередження, виявлення, зменшення або усунення шкідливого впливу небезпечних факторів на здоров'я людей та по застосуванню заходів правового характеру щодо порушників.

Контроль за обігом наркотиків є важливим напрямом діяльності держави у сфері охорони здоров'я. На боротьбу з наркоманією спрямовують свою діяльність правоохоронні органи, громадські організації, медичні установи. Одним із ключових державних органів у цій системі є Державна служба України з контролю за наркотиками (ДСКН України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України (Положення про ДСКН затверджено Указом Президента України від 13.04.2011 р. № 457/2011).

Контроль за обігом лікарських засобів є важливою ланкою державного регулювання у сфері охорони здоров'я, оскільки значна частина ліків випускаються з порушенням діючих норм, є підробленими, або такими, ефективність яких не відповідає заявленим виробниками показникам. Керуючись тим, що практична більшість пацієнтів для лікування використовують лікарські засоби, контроль за їх обігом має бути поставлений на належному рівні. З цією метою діє Державна служба України з лікарських засобів (Держлікслужба України), що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра охорони здоров'я України.

Внутрішній контроль якості надання медичної допомоги здійснюється керівництвом закладів охорони здоров’я та/або медичними радами закладів охорони здоров’я в межах повноважень, визначених законодавством, зокрема шляхом контролю за кваліфікацією лікарів, молодших спеціалістів з медичною освітою та професіоналів з вищою немедичною освітою, які працюють у закладі охорони здоров’я; самооцінки медичних працівників; організації надання медичної допомоги у закладі охорони здоров’я; моніторингу реалізації управлінських рішень; моніторингу дотримання структурними підрозділами закладу охорони здоров’я стандартів у сфері охорони здоров’я, клінічних протоколів; моніторингу системи індикаторів якості медичної допомоги; вивчення думки пацієнтів щодо наданої медичної допомоги.

Зовнішній контроль якості надання медичної допомоги здійснюється органами державної виконавчої влади в межах повноважень, визначених законодавством, зокрема шляхом контролю за дотриманням ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики, проведення акредитації закладів охорони здоров’я, атестації лікарів, молодших спеціалістів з медичною освітою, професіоналів з вищою немедичною освітою, які працюють у системі охорони здоров’я, проведення клініко-експертної оцінки якості та обсягів медичної допомоги.

Основні терміни:

Охорона здоров’я, управління, державний контроль і нагляд, Державна служба України з контролю за наркотиками (ДСКН України), Державний санітарно-епідеміологічний нагляд, стандарт медичного обслуговування, Державна Фармакопея.

Тестові завдання:

1. В якому нормативному акті сказано: «Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю»?

А) Конституція України

Б) Цивільний кодекс України

В) Кримінальний кодекс України

Г) Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»

2. В якому нормативному акті є стаття про незаконну лікувальну діяльність?

А) Кодекс про адміністративні правопорушення

Б) Кримінальний кодекс України

В) Кримінальний Процесуальний кодекс України

Г) Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»

3. В якій книзі Цивільного кодексу розкривається поняття права на життя, права на охорону здоров’я та права на медичну допомогу?

А) Загальні положення

Б) Особисті немайнові права фізичної особи

В) Зобов’язальне право

Г) Спадкове право

4. До компетенції якого державного органу входить формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та протидії їх незаконному обігу в межах наданих повноважень ?

А) МОЗ

Б) УМВС

В) ДСКН

Г) Держлікслужба

5. Якої акредитаційної категорії не існує?

А) Перша

Б) Друга

В) Третя

Г) Вища

Питання для контролю засвоєних знань:

1. Державне регулювання охорони здоров’я і медичної діяльності як функція держави.

2. Міжнародні стандарти прав людини у сфері охорони здоров’я.

3. Класифікація прав людини у сфері охорони здоров’я.

4. Права окремих груп населення у сфері охорони здоров’я.

5. Конституційне регулювання у сфері охорони здоров’я.

6. Загальне нормативне регулювання у сфері охорони здоров’я.

7. Державний санітарно-епідеміологічний нагляд.

8. Основні завдання ДСКН України.

9. Основні завдання Держлікслужби України.

10. Внутрішній контроль якості надання медичної допомоги.

11. Зовнішній контроль якості надання медичної допомоги.

12. Акредитація у сфері охорони здоров’я.

Ситуативні задачі

Задача 1. Громадянка К. працює на посаді медичної сестри в закладі охорони здоров'я. Вона зареєструвалася як суб’єкт підприємницької діяльності, орендує приміщення у цьому ж закладі охорони здоров'я та здійснює надання послуг з масажу тіла.

Дайте правову оцінку наведеної ситуації. Чи необхідно гр. К. отримати ліцензію для надання послуг з масажу тіла?

Задача 2. Приватній клініці «Приватний медик» було надіслано повідомлення про проведення планової перевірки ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики. У повідомленні не було вказано дати проведення такої перевірки. Через 5 днів після направлення повідомлення в клініку прибули посадові особи МОЗ та розпочали перевірку. На підставі виявлених порушень було прийнято рішення про анулювання ліцензії.

Проаналізуйте наведену ситуацію. Чи законні дії посадових осіб МОЗ України?

Задача 3. Лікар-акушер-гінеколог ІІ кваліфікаційної категорії Л., що самостійно здійснює господарську діяльність з медичної практики, прийняв на роботу лікаря з ультразвукової діагностики для того, щоб надавати пацієнтам комплексні діагностичні послуги. Після проведення планової перевірки провадження господарської діяльності з медичної практики лікареві-акушеру-гінекологу Л. було видано розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов в частині порушення правил прийому на роботу.

Проаналізуйте наведену ситуацію з точки зору чинного законодавства.

Технологічна карта заняття

	Етапи	Час у хв.	Засоби навчання	Обладнання	Місце проведення
1	Організаційна частина. Перевірка і корекція початкового рівня	15	Тестові завдання		Навчальна кімната кафедри
2	Самостійна робота. Рішення задач.	30	Теоретичні задачі
3	Перевірка і корекція засвоєного матеріалу	35	Теоретичні питання
4	Підведення підсумків	10

Література.

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996р. – К., Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2010. – 37 с.

2. Цивільний кодекс України від 16.03.2003р. - http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15

3. Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» №2801-ХІІ від 19 листопада 1991р. (чинне законодавство зі змінами та доповненнями станом на 7 липня 2012р.) - http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2801-12

4. Братанюк Л.Є. Основи права і законодавства в охороні здоров‘я: підручник. – К.: Медицина, 2010. – 544 с.

5. Лавриненко О.О., Рогова О.Г., Панасюк С.А. та ін. Коментар медичного законодавства України. Станом на 01.03.2011 р. – К.: «Видавничий дім «Професіонал», 2011. – 360 с.

6. Медичне правознавство / А.А. Бабанін, О.О. Миронова, О.В. Біловицький, О.Ю. Скребкова, – Сімферополь: Ната, 2012. – 552 с.

7. Стеценко С.Г., Стеценко В.Ю., Сенюта І.Я. Медичне право України: Підручник / За заг. ред. д.ю.н., проф. С.Г.Стеценка. – К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. – 507 с.

Юридична регламентація питань охорони здоров’я в Україні