КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

ТЕМА 18. КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

  1. Суть та значення касаційного провадження
  2. Право касаційного оскарження і процесуальний порядок його реалізації
  3. Прийняття касаційної скарги до розгляду, підготовка до розгляду справи та розгляд касаційної скарги судом касаційної інстанції
  4. Повноваження суду касаційної інстанції
  5. Ухвали та рішення суду касаційної інстанції

  1. Суть та значення касаційного провадження

Касаційне провадження (від лат.— скасування, знищення) — одна із стадій цивільного процесу, метою якої є перевірка законності та обґрунтованості рішень і ухвал суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також рішень і ухвал апеляційного суду.

Ситуації, коли помилкові рішення не оскаржуються і набирають законної сили, потребують створення додаткових гарантій забезпечення законності судових рішень. Такою цивільною процесуальною гарантією є інститут касаційного оскарження і перевірки судових рішень та ухвал — касаційного провадження (ст.ст. 323—352 ЦПК). Крім того, ч. З ст. 14 ЦПК зазначає, що обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернення до суду, якщо ухваленим судовим рішенням порушуються їхні права, свободи чи інтереси.

Під стадією судового перегляду судових рішень і ухвал, що набрали законної сили, в касаційному порядку слід, розуміти сукупність процесуальних дій касаційного суду, сторін, осіб, які беруть участь у справі, а також інших учасників процесу, якщо в разі необхідності зазначені особи будуть викликані для надання пояснень у справі (ч. 1 ст. 333 ЦПК), спрямовану на перевірку законності та обґрунтованості судових рішень і ухвал, що набрали законної сили, після їх перегляду апеляційним судом, а також рішень і ухвал апеляційного суду в межах, установлених ст. 335 ЦПК.

Стадію перегляду в касаційному порядку рішень і ухвал суду першої інстанції, що набрали законної сили, після їх перегляду в апеляційному порядку можна також охарактеризувати як сукупність процесуальних правовідносин, що виникають у суді касаційної інстанції з метою перевірки законності та обґрунтованості зазначених рішень і ухвал.

Перегляд у касаційному порядку судових рішень і ухвал можна визначити і як правовий інститут, під яким слід розуміти сукупність цивільних процесуальних норм, що регулюють діяльність касаційного суду та осіб, які подали касаційну скаргу, спрямовану на перевірку законності та обґрунтованості рішень і ухвал суду першої інстанції, що набрали законної сили, а також рішень і ухвал апеляційного суду в межах вимог, зазначених у касаційній скарзі.

Стадія перегляду у касаційному порядку рішень і ухвал суду першої інстанції, що набрали законної сили, після їх перегляду апеляційним судом, складається з таких частин: 1) відкриття; 2) підготовка справи до касаційного розгляду); 3) розгляд справи по суті; 4) ухвалення рішення, постановлення ухвали та їх проголошення судом касаційної інстанції.

Особливостями касаційного провадження як окремої стадії цивільного процесу є:

  1. перевірка законності та обґрунтованості рішень і ухвал суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також рішень і ухвал апеляційного суду;
    1. здійснення правосуддя судом касаційної інстанції — Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ;
    2. виключний Перелік повноважень суду касаційної інстанції з чіткою регламентацією процесуальної можливості застосування кожного з них;
    3. остаточність рішень та ухвал, постановлених за результатами касаційного провадження.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (ч. 2 ст. 324 ЦПК). Неправильне застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального права має місце, якщо застосовано закон, який не поширюється на спірні правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни судового рішення суду першої або апеляційної інстанцій за умови, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, зокрема у випадках, коли справу розглянуто неповноважним суддею або складом суду; справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання, тощо.

Провадження та розгляд справи у касаційному порядку розпочинається за скаргою осіб, які беруть участь у справі, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки (ст. 324 ЦПК). Зазначені особи мають право звернутися з касаційними скаргами, якими відкривається розгляд справи касаційним провадженням, що розпочинається вирішенням питання прийняття касаційної скарги до розгляду касаційним судом (ч. 1 ст. 327 ЦПК) та може мати місце за наявності встановлених ч. 2 ст. 324 ЦПК підстав.

При розгляді справи в апеляційному порядку перевіряється законність і обґрунтованість судових рішень і ухвал суду першої інстанції, а при розгляді справи в касаційному порядку — правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, законність судових рішень та ухвал.

Значення касаційного провадження полягає втому, що воно забезпечує законність рішень і ухвал суду першої і апеляційної інстанцій, захист прав, свобод і охоронюваних законом інтересів осіб, які беруть участь у справі, інших заінтересованих осіб і держави, захист публічних інтересів, а також забезпечує однакове застосування закону судами України та превентивну їх дію, спрямовану на запобігання порушенню законності громадянами, юридичними, службовими і посадовими особами.

  1. Право касаційного оскарження і процесуальний порядок його реалізації

Право касаційного оскарження у справі — це право на відкриття провадження в суді касаційної інстанції щодо перевірки законності рішень і ухвал суду першої та (або) апеляційної інстанцій, що набрали законної сили.

Суб'єкти права касаційного оскарження та об'єкти, на які поширюється це право, визначені ст. 324 ЦПК.

Суб'єктами права касаційного оскарження є:

  1. особи, які беруть участь у справі:

а) сторони (позивач та відповідач), незалежно від їх особистої участі під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій;

б) треті особи, як ті, які заявляли самостійні вимоги щодо предмета спору, так і ті, які не заявляли самостійних вимог щодо предмета спору;

в) представники сторін і третіх осіб за умови, що право касаційного оскарження не обмежується правовою природою здійснюваного ними представництва (змістом довіреності, строком дії договору доручення тощо);

г) заявники, інші заінтересовані особи, їхні представники у справах окремого провадження; органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи). Право касаційного оскарження мають правонаступники сторін і третіх осіб (ст. 37 ЦПК);

  1. особи, які не брали участі у справі (і які мають відповідну цивільну процесуальну правосуб'єктність), якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки. До цієї категорії суб'єктів права касаційного оскарження, зокрема, можна віднести осіб, які не брали участі у справі через відмову суду залучити їх до судового розгляду як суб'єктів з певним процесуальним статусом (потенційні треті особи, співвідповідачі тощо).

Право касаційного оскарження обмежується об'єктом оскарження, яким є: рішення і ухвали, постановлені судом першої інстанції, що були оскаржені в апеляційному порядку, а також рішення і ухвали, постановлені судом апеляційної інстанції, з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. У касаційному порядку можуть бути оскаржені тільки ті ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також постановлені за результатами їх перегляду ухвали апеляційного суду, які перешкоджають подальшому провадженню у справі (ст. 324 ЦПК).

Право касаційного оскарження діє у межах встановленого цивільного процесуального строку — протягом 20 днів з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду (ч. 1 ст. 325 ЦПК).

Пропущений з поважних причин строк може бути поновлений судом касаційної інстанції, у якому знаходиться цивільна справа, за заявою суб'єкта права касаційного оскарження протягом одного року після виникнення такого права. У разі відмови у поновленні строку і повернення касаційної скарги та відмови у задоволенні заяви про поновлення строку суд касаційної інстанції постановляє ухвалу (ч. 4 ст. 325 ЦПК).

Якщо касаційну скаргу на судове рішення було подано в установлені ЦПК строки, але вона надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення касаційного розгляду справи, або коли строки на подання касаційної скарги у зв'язку з пропущенням їх з поважних причин було поновлено або продовжено і особа, яка подала касаційну скаргу, не була присутня під час розгляду справи, суд касаційної інстанції розглядає таку скаргу за загальними правилами касаційного провадження. При цьому за наявності підстав може бути скасовано попередньо постановлені ухвалу або рішення суду касаційної інстанції (ст. 348 ЦПК).

Право касаційного оскарження реалізується шляхом подання у письмовій формі скарги встановленого ст. 326 ЦПК змісту. У касаційній скарзі має бути зазначено:

  1. найменування суду, до якого подається скарга (повна назва, адреса та поштовий індекс);
  2. ім'я (найменування) особи, яка подає скаргу, її місце проживання або місцезнаходження, тобто прізвище, ім'я та по батькові скаржника, його повну адресу, поштовий індекс, телефон та процесуальний статус під час провадження у справі у суді першої інстанції;
  3. ім'я (найменування) осіб, які беруть участь у справі, їх місце проживання або місцезнаходження, а саме: прізвище, ім'я та по батькові, повну адресу, поштовий індекс і телефон цих осіб, а також їхній процесуальний статус під час провадження у справі у суді першої інстанції;
  4. рішення (ухвала), що оскаржується, зокрема із зазначенням реєстраційного номеру цивільної справи, точного найменування суду першої або апеляційної інстанцій, що ухвалив відповідне рішення (постановив ухвалу), найменування сторін та інших учасників процесу, суті правовідносин, що розглядалися у суді нижчестоящої інстанції, та способів його вирішення відповідним судом;
  5. у чому полягає неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. У межах цієї частини касаційної скарги скаржник повинен чітко окреслити ті правові норми матеріального чи процесуального права, які були порушені судом першої або апеляційної інстанцій при викладенні судового рішення, визначити ті правові норми, що, на його думку, слід було б застосувати до спірних правовідносин, і як саме неправильне правозастосування вплинуло на вирішення спору. Зазначені факти є найсуттєвішим елементом змісту касаційної скарги і з метою найбільшого акцентування уваги зазвичай виділяються у тексті касаційної скарги графічним способом;
  6. клопотання особи, яка подає скаргу. Такі клопотання можуть бути як матеріально-правового, так і процесуального характеру.

Матеріально-правові клопотання — це вимоги скаржника, звернені до суду касаційної інстанції, з вимогою про скасування чи зміну судового рішення суду першої або апеляційної інстанцій. Зміст матеріально-правових клопотань має обмежуватися повноваженнями суду касаційної інстанції, визначеними у ст. 336 ЦПК.

Клопотання процесуального характеру пов'язані із вирішенням поточних, процесуальних питань, наприклад, щодо забезпечення позову, зупинення виконання рішення суду;

  1. перелік письмових матеріалів, що додаються до скарги. Відповідний перелік складається, як правило, у формі списку, маючи найменування "додатки", і містить найменування таких документів (зокрема, квитанцій про сплату судового збору і витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, тощо).

Касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представником. До касаційної скарги, поданої представником, повинна бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника.

До касаційної скарги додаються її копії та копії доданих до неї матеріалів відповідно до числа осіб, які беруть участь у справі, а також документ, який підтверджує оплату касаційної скарги судовим збором і витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції, де вона реєструється в порядку, встановленому частинами 2 та 3 ст. 11-1 ЦПК, та не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу, який перевіряє її відповідність вимогам, встановленим ст. 326 ЦПК.

  1. Прийняття касаційної скарги до розгляду, підготовка до розгляду справи та розгляд касаційної скарги судом касаційної інстанції

Процедура прийняття касаційної скарги до розгляду в порядку касаційного провадження розпочинається її реєстрацією в канцелярії суду касаційної інстанції. Так, касаційна скарга подається особисто суб'єктом оскарження або його представником чи надсилається поштою безпосередньо до суду касаційної інстанції, де вона реєструється і передається у порядку черговості судді-доповідачу, який у 3-денний строк вирішує питання про прийняття скарги до розгляду касаційним судом, а також, за наявності клопотання, — питання про зупинення виконання вирішення (ухвали) (ч. 1 ст. 328 ЦПК).

У разі неоформлення скарги належним чином до неї застосовуються правові наслідки, передбачені ст. 121 ЦПК: суддя постановляє ухвалу про залишення скарги без руху, про що повідомляє особу, яка подала скаргу, і надає строк для виправлення недоліків. У разі виправлення скарги у зазначений строк вона вважається поданою у день первісного подання до суду, інакше скарга вважається неподаною і повертається особі, яка її подала, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу. Усунення зазначених у постановленій суддею-доповідачем ухвалі недоліків у встановлені ним строки є тим юридичним фактом, що тягне необхідність прийняття касаційної скарги до розгляду судом касаційної інстанції. У цьому разі скарга вважається такою, що подана в день її первісного подання. Інакше касаційна скарга вважається неподаною і повертається скаржнику (частини 1, 2 ст. 121, ч. 2 ст. 327 ЦПК).

Суддя-доповідач також повертає касаційну скаргу в разі, коли її подано після закінчення строку на касаційне оскарження, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку (ч. 2 ст. 328 ЦПК). Крім того, касаційна скарга може бути повернута у випадках, передбачених у ч. З ст. 121 ЦПК.

Суддя-доповідач також наділений повноваженням відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо:

  1. справа не підлягає касаційному розгляду у порядку цивільного судочинства;
  2. справа не переглядалася в апеляційному порядку;
  3. є ухвала про закриття касаційного провадження у зв'язку з відмовою цієї особи від касаційної скарги на це саме рішення чи ухвалу;
  4. є ухвала про відхилення касаційної скарги цієї особи або про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме рішення чи ухвалу;
  5. касаційна скарга є необґрунтованою, і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. Проте неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права є підставою для відкриття касаційного провадження незалежно від обґрунтованості касаційної скарги.

Одержавши справу, суддя-доповідач здійснює її підготовку до касаційного розгляду, для чого протягом 3 днів готує доповідь, в якій викладає обставини, необхідні для ухвалення рішення суду касаційної інстанції, з'ясовує питання про склад осіб, які беруть участь у справі. Про наслідки проведення підготовчих дій та обставини, необхідні для ухвалення судового рішення касаційним судом, суддя-доповідач інформує колегію суддів на попередньому розгляді справи, який має бути здійснено протягом 5 днів після складання доповіді суддею-доповідачем.

Отже, питання про поновлення строку на касаційне оскарження і прийняття касаційної скарги до розгляду або повернення касаційної скарги вирішується суддею-доповідачем. Відповідно до ч. 2 ст. 73 ЦПК про місце і час розгляду цього питання повідомляються особи, які беруть участь у справі, проте їх присутність не є обов'язковою. За результатами розгляду зазначеного питання постановляється відповідна ухвала, що набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Отримавши оформлену скаргу (ст. 328 ЦПК), суд повинен у 3-денний строк з дня постановлення ухвали про прийняття скарги надіслати її копії і копії доданих матеріалів особам, які беруть участь у справі, і встановити їм строк для подання заперечення на скаргу. Такі особи мають право у встановлений строк подати заперечення на касаційну скаргу, яке оформлюється у письмовій формі і за змістом має відповідати правилам, передбаченим ст. 326 ЦПК.

Протягом 3 днів з дня одержання копії касаційної скарги особи, які беруть участь у справі, мають право приєднатися до касаційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. Таке право мають також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права і обов'язки. На приєднання до касаційної скарги подається письмова заява, звільнена від сплати судового збору. Особа, яка виявила бажання взяти участь у розгляді скарги касаційним судом, має про це зазначити у заяві про приєднання (ст. 329 ЦПК). Правовими умовами приєднання до вже поданої касаційної скарги є: 1) тотожність правового обґрунтування незаконності та необґрунтованості рішення суду першої або апеляційної інстанцій в касаційній скарзі та заяві про приєднання до касаційної скарги (посилання на аналогічні правові норми як матеріального, так і процесуального права); 2) тотожність правових вимог до суду касаційної інстанції як в касаційній скарзі, так і в заяві про приєднання до касаційної скарги.

Особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити, відкликати чи відмовитися від неї. Доповнення чи зміна скарги можливі протягом строку, встановленого на касаційне оскарження. Відкликання скарги можливе до початку розгляду справи, а відмова — до закінчення касаційного провадження.

Заява про відкликання касаційної скарги вирішується суддею, який готує справу до розгляду і вирішує питання про прийняття скарги до касаційного розгляду. За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про повернення скарги.

Заява про прийняття відмови від касаційної скарги вирішується судом касаційної інстанції, який розглядає справу, у судовому засіданні. У разі прийняття відмови від скарги суд постановляє про це ухвалу, якою одночасно закриває касаційне провадження у справі. Закриття з цих підстав касаційного провадження позбавляє права на повторне оскарження судових рішень особу, відмова якої від касаційної скарги була прийнята судом (ст. 330 ЦПК).

Дія принципу диспозитивності у цій стадії цивільного процесу дістає вияв також у праві позивача на відмову від позову, а сторін — у праві на укладення між собою мирової угоди, і ці права не залежать від того, за касаційною скаргою кого з осіб — суб'єктів права касаційного оскарження (ст. 334 ЦПК) було відкрито касаційне провадження.

Касаційна скарга на рішення, передбачені п. І ч. 1 ст. 324 ЦП К (рішення суду після їх перегляду в апеляційному порядку, рішення і ухвали апеляційного суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду), має бути розглянута протягом одного місяця, а на ухвали, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 324 ЦПК (ухвали суду першої інстанції, зазначені у пунктах 1, 3, 4, 13, 14, 15, 16. 17, 18, 20, 24, 25, 26, 27, 28, 29 ч. 1 ст. 293 ЦПК, після їх перегляду в апеляційному порядку і ухвали апеляційного суду, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі), — протягом 15 днів з дня постановлення ухвали про відкриття касаційного провадження у справі (ст. 330-1 ЦПК).

За наявності підстав для обов'язкового скасування судового рішення, встановлених ст.ст. 338—341 ЦПК, суд при попередньому розгляді справи скасовує судове рішення. Якщо немає підстав для скасування судового рішення, суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін. У разі відсутності підстав для скасування судового рішення та для відхилення касаційної скарги і залишення рішення без змін, суд касаційної інстанції призначає справу до розгляду у касаційному порядку. Справа у будь-якому разі призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя зі складу суду, що розглядає це питання, дійшов висновку про необхідність такого розгляду. Ухвалення суду про призначення справи до судового розгляду підписується всім складом суду (ст. 332 ЦПК).

Встановивши дотримання скаржником усіх передбачених у законі вимог, суддя-доповідач приймає рішення про відкриття касаційного провадження, що супроводжується такими його діями: 1) постановленням ухвали про відкриття касаційного провадження; 2) витребуванням справи із суду першої інстанції; 3) надісланням копій касаційної скарги і доданих до неї матеріалів особам, які беруть участь у справі, із встановленням строку, протягом якого можуть бути подані заперечення на касаційну скаргу; 4) за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, — вирішенням питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду (ч. 1 ст. 328 ЦПК).

Копія ухвали про повернення касаційної скарги або про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направляються особі, яка подавала касаційну скаргу, а сама скарга залишається у суді касаційної інстанції (частини 3—5 ст. 328 ЦПК).

Таким чином, цивільне процесуальне законодавство передбачає процедуру підготовки розгляду справи до касаційного розгляду, яка складається з послідовних дій судді-доповідача щодо: 1) підготовки доповіді, у якій викладаються обставини, необхідні для ухвалення рішення суду касаційної інстанції; 2) встановлення складу осіб, які беруть участь у справі. Усі дії щодо забезпечення підготовки розгляду справи судом касаційної інстанції суддя-доповідач має вчинити одноособово протягом З днів із моменту отримання справи.

Після закінчення підготовки розгляду справи проводиться попередній розгляд справи судом касаційної інстанції, метою якого є вирішення питання щодо можливості закінчення касаційного провадження уже під час попереднього судового засідання або, якщо це є неможливим, призначення справи до судового розгляду у касаційному порядку.

Попередній розгляд справи має бути проведено протягом 5 днів після складання доповіді суддею-доповідачем. Він проводиться колегією у складі 3 суддів у нарадчій кімнаті без повідомлення осіб, які беруть участь у справі. У попередньому судовому засіданні суддя-доповідач доповідає колегії суддів про проведення підготовчих дій та обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції.

За результатами попереднього розгляду зазначена колегія суддів правомочна ухвалити одне з таких рішень:

  1. відхилити касаційну скаргу і залишити без змін судове рішення суду першої або апеляційної інстанцій, якщо відсутні підстави для його скасування;
  2. скасувати судове рішення суду першої або апеляційної інстанцій за наявності підстав, які тягнуть обов'язкове його скасування;
  3. призначити справу до судового розгляду в порядку касаційного провадження за наявності однієї із таких умов: а) відсутні підстави для відхилення касаційної скарги і залишення судового рішення без змін або його скасування; б) хоча б один суддя із складу колегії суддів дійшов висновку про необхідність призначення справи до судового розгляду.

У касаційному порядку справа розглядається колегією у складі 5 суддів без повідомлення осіб, які беруть участь у справі. У разі необхідності ці особи можуть бути викликані для надання пояснень у справі (ч. 1 ст. 333 ЦПК).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд касаційної інстанції:

  1. перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права;
  2. не може встановлювати та (або) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи були відкинуті ним;
  3. не має права вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Проте суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо піл час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

У разі встановлення, що судові рішення ухвалені на підставі порушень закону, на які немає посилань у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції застосовує належний закон.

Перевірка законності судових рішень здійснюється судом касаційної інстанції лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд також має звернути увагу на фактичні обставини справи, обґрунтованість рішення, однак лише з огляду на його законність, зокрема, перевірити додержання ним норм, що регулюють доказування, які стали основою встановлення фактичних обставин справи. Так, порушення ст. 62 Конституції про недопущення використання доказів, одержаних незаконним шляхом, характеризує незаконність рішення, якщо на підставі таких доказів були встановлені фактичні обставини справи.

Процесуальний порядок розгляду справи касаційним судом врегульований ст. 333 ЦПК. Справа розглядається за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, за винятками і доповненнями, зазначеними у главі 2 розділу V ЦПК. Розгляд справи відбувається у судовому засіданні, яке провадиться у приміщенні суду касаційної інстанції з обов'язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі, а також осіб, які не брали участі у справі, але суд вирішив питання про їх права і обов'язки, і які подали касаційну скаргу на рішення, ухвалу суду, що розглядаються у касаційному порядку (ст. 324 ЦПК).

Розгляд справи полягає у послідовно вчинюваних процесуальних діях суду і осіб, які беруть участь у справі. У призначений час головуючий відкриває судове засідання і оголошує, яка справа, за чиєю скаргою, поданням та на рішення якого суду розглядається. Потім суддя-доповідач доповідає в необхідному обсязі зміст оскаржуваного рішення суду та доводи касаційної скарги.

Після цього з'ясовує, хто з осіб, які брали участь у справі, з'явився, перевіряє їх особи, а також повноваження представників, потім оголошує склад суду, а також прізвище перекладача і роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх право заявляти відводи та інші процесуальні права і обов'язки. Якщо на судове засідання для надання пояснень викликані особи, які беруть участь у справі, то першою дає пояснення сторона, яка подала касаційну скаргу. У разі оскарження рішення обома сторонами першим дає пояснення позивач. У ч. 5 ст. 333 ЦПК законодавець наголошує, що у своїх поясненнях сторони та інші особи, які беруть участь у справі, можуть наводити тільки ті доводи, які стосуються підстав касаційного розгляду справи. Суд може обмежити тривалість пояснень шляхом встановлення рівного проміжку часу для всіх осіб, які беруть участь у справі, оголосивши про це на початку судового засідання.

Неявка сторони, інших осіб, які беруть участь у справі, повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Після пояснення таких осіб суд касаційної інстанції у нарадчій кімнаті ухвалює рішення. Лід час розгляду справи у касаційному порядку може бути оголошена перерва, після закінчення якої розгляд справи продовжується або відкладається.

Суд касаційної інстанції ухвалює рішення та постановляє ухвалу відповідно до правил, встановлених у ст. 19 та гл. 7 розділу III ЦПК за винятками і доповненнями, зазначеними у ст.ст. 344-346 ЦПК.

Жоден із суддів не вправі утримуватися від висловлення думки з питань, які обговорюються у нарадчій кімнаті при ухваленні судового рішення судом касаційної інстанції, та щодо правильності судового рішення, що оскаржене. При цьому вони не мають права розголошувати міркування, що були висловлені у нарадчій кімнаті.

Рішення та ухвали суду касаційної інстанції оформлюються суддею- доповідачем і підписуються всім складом суду, який розглядав справу (ст. 343 ЦПК). Про ухвалене рішення (постановлену ухвалу) суд касаційної інстанції у судовому засіданні оголошує особам, які беруть участь у справі.

Рішення та ухвали суду касаційної інстанції набирають законної сили з моменту їх проголошення. Одночасно із цим скасовані рішення або ухвали суду першої чи апеляційної інстанцій втрачають законну силу. Після проголошення рішення суд касаційної інстанції, який його ухвалив, не може сам скасувати або змінити це рішення, крім випадків, зазначених у ст. 348 ЦПК.

Відповідно до ст. 352 ЦПК після закінчення касаційного провадження справа протягом 10 днів повертається до суду, який її розглядав. Там справа зберігається відповідно до вимог Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді.

  1. Повноваження суду касаційної інстанції

Повноваження суду касаційної інстанції — це сукупність його прав та обов'язків, пов'язаних із застосуванням процесуально-правових наслідків щодо рішень і ухвал суду першої інстанції та апеляційної інстанції, ухвалених у цивільних справах, законність яких перевіряється у касаційному порядку.

Такі повноваження суду касаційної інстанції визначені ст. 336 ЦПК, відповідно до якої суд, розглянувши справу за касаційною скаргою, має право: 1) постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги і залишення рішення без змін; 2) постановити ухвалу про повне або часткове скасування судового рішення, що оскаржено, і направити справу на новий розгляд у суд першої або апеляційної інстанції; 3) постановити ухвалу про скасування рішення апеляційного суду і залишити у силі рішення суду першої інстанції, що помилково було скасоване апеляційним судом; 4) постановити ухвалу про скасування судових рішень і закрити провадження у порушеній цивільній справі або залишити заяву без розгляду; 5) скасувати судове рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

При цьому перелік повноважень суду касаційної інстанції є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Тому в суду касаційної інстанції відсутня і альтернатива вибору своїх повноважень за наслідками розгляду касаційної скарги, адже яке саме рішення він має прийняти у тому чи іншому випадку чітко передбачено цивільним процесуальним законодавством у ст.ст. 337-342 ЦПК.

Відхилення касаційної скарги і залишення рішення суду без змін (п. 1 ч. 1 ст. 336 ЦПК) має місце тоді, коли суд касаційної інстанції визнає, що судові рішення відповідають принципу законності, ухвалені з додержанням вимог матеріального і процесуального права (ст. 337 ЦПК), або з мотивів рішення вбачається, що мало місце порушення закону, але, власне, рішення є правильним за іншими підставами, що були чинними на час його ухвалення, або допущені при ухваленні рішення порушення закону мають формальний характер і не вплинули на правильність оскарженого судового рішення. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань (ч. 2 ст. 337 ЦПК).

За наслідками розгляду касаційної скарги на ухвалу суд касаційної інстанції має право: 1) постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги і залишення ухвали без змін; 2) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої або апеляційної інстанцій; 3) змінити або скасувати ухвалу і вирішити питання по суті; 4) скасувати ухвалу і залишити в силі ухвалу, що була помилково скасована апеляційним судом (ч. 2 ст. 336 ЦПК).

Статтею 338 ЦПК передбачені підстави для скасування рішення і передання справи на новий розгляд. Так, підставою для скасування ухвал судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі. Підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення, справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

До якого суду (першої або апеляційної інстанцій) передавати справу на новий розгляд визначено у ч. З ст. 338 ЦПК. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення, передбачені частинами І та 2 ст. 338 ЦПК, були допущені лише цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

При цьому висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанцій при новому розгляді справи (ч. 4 ст. 338 ЦПК).

Зазначені підстави збігаються з підставами для скасування рішення суду і передання справи на новий розгляд, визначеними ст. 311 ЦПК для суду апеляційної інстанції.

Скасування рішення апеляційного суду і залишення у силі судового рішення суду першої інстанції, що було помилково скасовано апеляційним судом (п. З ст. 336 ЦПК), відбувається, якщо касаційним судом буде встановлено, що апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, ухвалене відповідно до вимог норм матеріального і процесуального права, правильно ' застосував належну норму матеріального права, яка регулює спірні правовідносини сторін, і розглянув справу відповідно до порядку, встановленого нормами цивільного процесуального права. У таких випадках суд касаційної інстанції скасовує помилково ухвалене рішення суду апеляційної інстанції і залишає у силі рішення суду першої інстанції (ст. 339 ЦПК).

Щодо скасування судових рішень і закриття провадження у цивільній справі або залишення заяви без розгляду (п. 4 ч. 1 ст. 336 ЦПК), слід зазначити, що касаційна інстанція скасовує судове рішення і закриває провадження у справі з підстав, передбачених ст. 205 ЦПК, або скасовує судове рішення і залишає заяву без розгляду з підстав, передбачених ст. 207 ЦПК. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 205 ЦПК суд закриває провадження у справі, якщо після смерті громадянина, який був однією зі сторін у справі, спірні правовідносини не допускають правонаступництва. Але якщо судом першої або апеляційної інстанцій ухвалене законне, обґрунтоване і справедливе рішення, сама по собі смерть фізичної особи — сторони у спірних правовідносинах після ухвалення рішення, що не допускає правонаступництва, не може бути підставою для скасування такого рішення і закриття провадження у справі (ч. 2 ст. 310 ЦПК).

Скасування судового рішення і ухвалення нового рішення або зміна рішення без передання справи на новий розгляд (п. 5 ч. 1 ст. 336 ЦПК) відбувається, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Аналогічний перелік повноважень суду касаційної інстанції, але вже за наслідками розгляду скарги на ухвалу, передбачено у ч. 2 ст. 336 ЦПК. Цей перелік також є вичерпним, а всі повноваження суду касаційної інстанції щодо прийняття того чи іншого рішення за наслідками розгляду зазначеного питання — чітко регламентованими цивільним процесуальним законодавством України у ст. 342 ЦПК. Отже, за наслідками розгляду скарги на ухвалу суд касаційної інстанції має право:

  1. відхилити скаргу і залишити ухвалу без змін, якщо судом постановлено ухвалу з додержанням вимог закону;
    1. скасувати ухвалу і передати питання на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанцій у разі порушення порядку, встановленого для його вирішення;
    2. змінити або скасувати ухвалу і постановити ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено всупереч нормам процесуального права або за правильного вирішення було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування;
    3. скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, що була помилково скасована апеляційним судом.

  1. Ухвали та рішення суду касаційної інстанції

Відповідно до ст. 213 ЦПК рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Згідно з ч. З ст. 10 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а у ст. 212 ЦПК встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті. Судові рішення суду касаційної інстанції викладено у 2 формах: ухвали суду та рішення суду.

Повноваження суду касаційної інстанції реалізуються у рішеннях і ухвалах, постановлених ним відповідно до ст.ст. 19, 343-347 ЦПК.

Судді, які розглядають справу у касаційному порядку, не мають права утримуватися від висловлювання думки щодо обговорюваних питань та правильності рішення, законність якого перевіряється у порядку касаційного оскарження. Міркування суддів, висловлені у нарадчій кімнаті, не підлягають розголошенню. Текст рішення і ухвали касаційного суду оформлюється суддею-доповідачем і підписується всім складом суду, який розглядав справу.

Суд касаційної інстанції постановляє ухвалу при реалізації таких повноважень (ст. 336 ЦПК): 1) відхилення касаційної скарги і залишення судового рішення без змін; 2) скасування судового рішення із направленням справи на новий розгляд; 3) скасування судового рішення і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду; 4) скасування судового рішення і залишення у силі судового рішення, що було помилково скасовано судом апеляційної інстанції; 5) відхилення касаційної скарги і залишення ухвали без змін; 6) зміни ухвали або скасування ухвали та вирішення питання по суті; 7) скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і передання справи для продовження розгляду до суду першої або апеляційної інстанцій (ч. 1 ст. 344 ЦПК).

Ухвала суду касаційної інстанції постановляється у письмовій формі, за змістом має відповідати вимогам ст. 345 ЦПК і містити: 1) вступну частину — час і місце її постановлення; найменування суду; прізвище та ініціали головуючого, суддів, секретаря судового засідання; найменування справи та осіб, які беруть участь у справі; 2) описову частину — короткий зміст вимог касаційної скарги і оскаржених судових рішень; узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, а також доводи та заперечення інших осіб, які беруть участь у справі; встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини; 3) мотивувальну частину — мотиви і положення закону, якими суд касаційної інстанції керувався при постановленні ухвали; 4) резолютивну частину — висновок суду касаційної інстанції; розподіл судових витрат; строк і порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

Якщо касаційний суд відхилив касаційну скаргу, в ухвалі зазначається, чому саме він відхилив касаційну скаргу і не погодився з її доводами.

У разі скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд, скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і передання справи для продовження розгляду в ухвалі суду касаційної інстанції має бути зазначено, які порушення права були допущені судом першої або апеляційної інстанцій.

Разом з постановленням ухвали як документа, у якому закріплено результат розгляду касаційної скарги, суд касаційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених у ст. 211 ЦПК, може постановити окрему ухвалу — у разі виявлення під час розгляду справи порушень закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню цього порушення. Така ухвала направляється відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин і умов.

Суд касаційної інстанції також може постановити окрему ухвалу, в якій зазначити порушення норм права і помилки, допущені судом першої або апеляційної інстанцій, які не є підставою для скасування їх рішення чи ухвали (ст. 350 ЦПК).

Суд касаційної інстанції ухвалює рішення при реалізації ним свого повноваження, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 336 ЦПК, у разі скасування судових рішень, ухвалення нового або зміни рішення (ч. 2 ст. 344 ЦПК). Рішення суду касаційної інстанції має бути ухвалене у письмовій формі і за змістом відповідати вимогам ст. 346 ЦПК. Рішення складається з:

  1. вступної частини — містить час і місце його ухвалення; найменування суду; прізвища та ініціали головуючого, суддів та секретаря судового засідання; найменування справи та осіб, які беруть участь у справі;
    1. описової частини — містить короткий зміст вимог заявника і рішень судів першої та апеляційної інстанцій, а також вимог касаційної скарги; узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу; узагальнений виклад позицій інших осіб, які беруть участь у справі; встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини у справі;
    2. мотивувальної частини — містить мотиви, на підставі яких суд касаційної інстанції змінив або скасував судові рішення і ухвалив нове рішення; зазначає, чи були порушені і ким невизнані або оспорені права і свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду; містить назву статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, яким суд керувався;
    3. резолютивної частини — містить висновок про скасування чи зміну рішення, задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково; про розподіл судових витрат; строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Рішення та ухвали касаційної інстанції проголошуються за правилами, встановленими ст. 218 ЦПК (ст. 347 ЦПК). Вони набирають законної сили з моменту їх проголошення. З цього моменту скасовані рішення або ухвали суду першої або апеляційної інстанцій втрачають законну силу (ст. 349 ЦПК).

У ст. 351 ЦПК визначено процесуальний порядок видачі та направлення особам, які брали участь у справі, судових рішень. Так, копії судового рішення видаються особам, які брали участь у справі, на їх вимогу не пізніше 5 днів з дня проголошення рішення. Особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, копії судового рішення надсилаються протягом 5 днів з дня проголошення рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Повторно копії судових рішень касаційного суду видаються уже судом першої інстанції, де зберігається справа, за відповідну плату.

Касаційний суд також розглядає касаційну скаргу на судові рішення, якщо вона була подана в установлені строки, але надійшла до суду після закінчення касаційного розгляду справи, або строки на подання касаційної скарги у зв'язку з їх пропуском із поважних причин були поновлені або продовжені і особа, яка подала касаційну скаргу, не була присутня під час розгляду скарги.

При встановленні обґрунтованості скарги суд касаційної інстанції постановляє ухвалу або ухвалює рішення відповідно до ст. 345 ЦПК, і може за наявності підстав скасувати свою ухвалу або рішення (ч. 2 ст. 348 ЦПК). Справа, яка була предметом касаційного оскарження і перевірки, після закінчення провадження в ній повертається протягом 7 днів до суду, який її розглядав (ст. 352 ЦПК).

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ