ЦИВІЛЬНІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ СТРОКИ
ТЕМА 6. ЦИВІЛЬНІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ СТРОКИ
1. Поняття і види процесуальних строків та їх значення
2. Обчислення, перебіг та закінчення процесуальних строків. Пропущення процесуальних строків та наслідки
4. Судові повістки
5. Зміст судової повістки і оголошення про виклик до суду
6. Порядок вручення судових повісток
1. Поняття і види процесуальних строків та їх значення
Процесуальний строк - це проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, які беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесу альні дії, передбачені ЦПК, в результаті вчинення яких наста ють певні правові наслідки.
Класифікація процесуальних строків:
1) за способом (порядком) встановлення строки поділяють ся на:
- встановлені законом;
- встановлені судом.
До строків, встановлених законом, належать строки вру чення судової повістки - ч. 4 ст.74 ЦПК, відкриття провад ження у справі - ч. 3 ст. 122 ЦПК, строк проведення попе реднього судового засідання - ст. 129 ЦПК тощо.
Щодо строків, які встановлюються судом, то ці строки ма ють важливе процесуальне значення, оскільки від них може залежати можливість своєчасного захисту прав громадян. До них слід віднести такі строки, як залишення заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви (ст. 121 ЦПК), подання доказів (ч. 1 ст. 131 ЦПК), виконання окремого доручення (ст. 132 ЦПК) тощо;
2) за суб'єктним складом осіб, для яких строки встановлю ються законом, а для яких - судом.
Законом встановлюються процесуальні строки для здійс нення процесуальних дій судом, особами, які беруть участь у справі, та особами, які сприяють суду у здійсненні правосуддя (або особами, які не беруть участі у справі). Строки для вчинен ня процесуальних дій судом встановлюються тільки законом.
Судом встановлюються процесуальні строки, які передба чені для здійснення процесуальних дій особами, які беруть участь у справі, та особами, які не беруть участі у справі;
3) за чіткістю визначення строки поділяються на:
- абсолютно визначені - ті, тривалість яких чітко визначе на законом або судом (один день, три дні);
- відносно визначені - ті, тривалість яких пов'язана з нас танням якоїсь події (ч. 2 ст. 221, ст. 381 ЦПК);
- невизначені - строки, які не мають ознак чіткої визначе ності (скасування заходів щодо забезпечення позову - ст.154 ЦПК, завчасно, розумний строк).
На практиці та у ЦПК мають місце строки, у які повинні бути вчинені певні процесуальні дії, які вчиняються у промі жок часу менше одного дня. Наприклад, у разі необхідності забезпечення позову у ч. 1 ст. 153 ЦПК зазначається, що зая ва про забезпечення позову розглядається судом, у провад женні якого перебуває справа, в день її надходження без пові домлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у спра ві. У частині 1 ст. 104 ЦПК має місце положення про те, що після видачі судового наказу суд невідкладно надсилає його копію боржникові.
Щодо днів, то строки можуть обчислюватись із вказівкою на точний день (точно або абсолютно визначені - статті 371, 373 ЦПК), відносно визначені строки (ч. 4 ст. 74 ЦПК, визна чаються вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати - ст. 199 ЦПК, ч. 2 ст. 220 ЦПК) чи невизначеними.
У частині 4 ст. 74 ЦПК йдеться про те, що судова повістка - повідомлення направляється завчасно, тобто вона повинна бу ти вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликають ся, мали достатньо часу для явки в суд. У частині 1 ст. 131 ЦПК зазначається, що докази подаються у строк, встановле ний судом з урахуванням часу, необхідного для подання до казів, тобто у розумний строк.
У статті 157 ЦПК вжито термін «розумний строк», у який мають розглядатися справи судом. Тобто строки, перед бачені ч. 4 ст. 74 та ст. 157 ЦПК, є невизначеними та суд сам на свій розсуд їх вирішує. Проте водночас законодавець для таких строків встановлює певні обмеження, які своєю чергою дисциплінуватимуть суд. У статті 157 ЦПК, крім терміна «ро зумний строк» зазначається, що цей строк, не повинен бути більшим двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а щодо справи про поновлення на роботі та стягнення аліментів - одного місяця.
У частині 2 ст. 302 ЦПК йдеться про призначення справи до розгляду у апеляційному суді - у розумний строк, але не пізніше 15 днів після закінчення підготовки справи до розг ляду;
4) за тривалістю.
У ЦПК передбачено строки, які також визначаються міся цями (ч. 2 ст. 265, ст. 129 ЦПК), роками (ст. 325 ЦПК, п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону «Про виконавче провадження»), днями, можуть бути меншими одного дня, визначатися в два дні (ч. 2 ст. 153, ст. 200 ЦПК), три дні (ч. 1 ст. 102, статті 105, 106 ЦПК), п'ять днів (ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 222 ЦПК), сім днів (ч. 4 ст. 74, ч. 1 ст. 199 ЦПК), десять днів (ч. З ст. 221 ЦПК), п'ятнадцять днів (ч. 2 ст. 156 ЦПК), двадцять днів (ст. 294 ЦПК). Аналогічне положення має місце щодо строків, які обчислюються місяця ми - місячний (ст.129 ЦПК), двомісячний (ч. 1 ст. 325 ЦПК), тримісячний (ст.362 ЦПК), роками - річний (ст. 325 ЦПК), трирічний (ст.391 ЦПК).
Значення процесуальних строків
Як суд, так і інші учасники цивільного процесу повинні до тримуватись процесуальних строків, оскільки їх порушення призводить до негативних наслідків як для осіб, які беруть участь у справі, так і для суду. Якщо суд не дотримується про цесуальних строків, це може призвести до затягування розг ляду справи. Такі дії судді можуть викликати застосування до останнього дисциплінарної відповідальності. Якщо суд не мо же розглянути справу своєчасно з поважних причин, у ЦПК передбачено інститут зупинення провадження у справі. Під стави обов'язкового зупинення провадження у справі судом передбачено у ст. 201 ЦПК, а факультативні - у ст. 202 ЦПК. Як у першому, так і у другому випадках важливим є те, що на момент зупинення провадження у справі зупиняється перебіг процесуальних строків, тобто час, на який було зупинено про вадження у справі не входить до загального процесуального строку.
Процесуальні строки забезпечують своєчасний розгляд справи, тим самим є процесуальною гарантією реалізації осо бами права на судовий захист, тобто їх встановлення законом або судом сприяє захисту прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, у розумні строки, тобто з мінімальною втра тою часу.
2. Обчислення, перебіг та закінчення процесуальних строків. Пропущення процесуальних строків та наслідки
Стаття 68 ЦПК регламентує порядок обчислення процесу альних строків. Строки, встановлені законом або судом, обчислюються дня ми, а також годинами, тобто менше одного дня (негайно, невідкладно), місяцями і роками, а також можуть визначати ся вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Оскільки строк - це проміжок часу, то він має певний поча ток та закінчення.
Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Наприклад, провадження у справі було зупинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 201 ЦПК - у разі смерті фізичної особи, яка була відповідачем у справі про по вернення позики. Провадження було зупинене до залучення у справу правонаступника (п. 1 ч. 1 ст. 203 ЦПК). Правонаступ ник вступив у справу 10 квітня 2008 p., перебіг процесуально го строку починається з наступного дня після відповідної ка лендарної дати, тобто з 11 квітня 2008 р. або з наступного дня після вступу у процес правонаступника.
Щодо початку процесуальних строків, то вони починаються та поглинаються неробочими вихідними та святковими днями. Якщо строк починається у суботу, яка є вихідним днем, то са ме із цього дня починається відлік процесуального строку.
Закінчення процесуальних строків
Виходячи з аналізу ст. 70 ЦПК, де регламентується закін чення процесуальних строків, можна зробити один висновок - вихідні, святкові, неробочі дні мають значення лише для за кінчення терміну.
Якщо строк закінчується у суботу, то він подовжується на один день з урахуванням неділі, тобто він закінчується у по неділок.
Якщо термін закінчується, наприклад, у неділю, то ос таннім днем процесуального строку є перший після неділі ро бочий день, тобто понеділок до 24.00 год. буде останнім днем закінчення процесуального строку.
Щодо закінчення процесуального строку, який обчислю ється роками, то такий строк закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Наприклад, у п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» зазначається, що виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох років. У такому ра зі, якщо рішення про стягнення аліментів було ухвалено 10 квітня 2008 р. і воно за п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК підлягає негай ному виконанню, проте виконавчий лист про стягнення алі ментів не пред'явлено до виконання, то трирічний термін за кінчується 11 квітня 2011 р.
Якщо строк обчислюється місяцями, то він закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, який обчислюється місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа немає, строк закінчується в ос танній день цього місяця. Тут законодавцем мається на увазі місяць лютий, який може мати 28 або 29 днів.
Цікавими для аналізу є також положення ч. 2 ст. 325 ЦПК у контексті закінчення процесуального строку. У цій нормі йдеться про те, що у разі пропущення строку, встановленого ч. 1 цієї статті, з причин, визнаних судом поважними, суд ка саційної інстанції за заявою особи, яка подала скаргу, може поновити цей строк, але не більш як у межах одного року з дня виникнення права на касаційне оскарження. Тобто цей строк починає рахуватися відповідно до положення ч. 1 ст. 325 ЦПК, де зазначається, що касаційна скарга може бути подана протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішен ням (ухвалою) апеляційного суду. У цьому контексті слід звернутися до ст. 319 ЦПК, де йдеться про те, що рішення або ухвала апеляційного суду набирають законної сили з моменту їх проголошення. Але у ст. 218 ЦПК зазначається: якщо суд проголошує резолютивну частину рішення, він повинен повідомити осіб, які беруть участь у справі, коли вони можуть ознайомитись із повним рішенням. За частиною 2 ст. 222 ЦПК копії рішень видаються не пізніше п'яти днів з дня проголо шення. Отже, наведений нами приклад свідчить, що при вчи ненні певних процесуальних дій (наприклад поновлення стро ку на подання касаційної скарги) щодо закінчення процесу альних строків можуть мати місце випадки, де потрібно одно часно враховувати строк, який обчислюється днями, місяця ми та роками.
Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший піс ля нього робочий день.
Перебіг строку, закінчення якого пов'язане з подією, яка повинна неминуче настати закінчується наступного дня після настання події.
Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Якщо дію можна вчинити поза судом, то строк триває до 24 години, тобто особа може направити апеляційну скаргу до 24 години поштою чи іншими засобами зв'язку, але у неї повинні бути офіційні та належним чином оформлені докази такої відправки, оскільки від цього залежа тиме вирішення питання чи пропущено процесуальний строк, чи ні.
Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчен ня, тобто до 24 години, заява, скарга, інші документи чи ма теріали або грошові кошти здано на пошту чи передано інши ми відповідними засобами зв'язку.
Наслідки пропущення процесуальних строків
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закін ченням строку, встановленого законом або судом. Наприклад, ч. З ст. 294 ЦПК передбачено, що заява про апеляційне провадження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, передбачених у ч. 1 ст. 294 ЦПК, залишаються без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка їх пода ла, не знайде підстав для поновлення строку, про що вино ситься ухвала.
Якщо йдеться про строк, встановлений судом, то за ст. 121 ЦПК передбачено, що у разі не усунення недоліків позовної заяви позивачем у встановлені судом строки заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Якщо особа доведе суду, що строк пропущено з поважних причин, то суд може його продовжити для усунення зазначених недоліків, про що пови нен постановити ухвалу.
Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або про довження строку. Особа, яка пропустила строк, повинна до вести суду поважність такого пропуску та клопотати перед ос таннім про його поновлення або продовження. Поважність пропуску процесуального строку особа повинна довести суду за допомогою доказів.
3. Зупинення, поновлення та продовження процесуальних строків
Зупинення процесуальних строків
Зупинення провадження у справі збігається із зупиненням процесуальних строків (ст. 71 ЦПК), тобто зупиняє перебіг процесуальних строків. Наприклад, за ст. 157 ЦПК справа про поновлення на роботі повинна бути розглянута не пізніше одного місяця з дня відкриття провадження у справі. Але в процесі розгляду справи відбулось перетворення юридичної особи, яка була відповідачем у справі (п. 2 ч. 1 ст. 201 ЦПК). У такому разі суддя зобов'язаний був зупинити провадження у справі до моменту залучення до участі у справі правонаступ ника (п. 1 ч. 1 ст. 203 ЦПК), тобто той час, на який було зупи нено провадження у справі, не враховується у загальний про цесуальний строк, тобто у місячний термін, у який повинна бути розглянута ця справа. Перебіг процесуального строку продовжується з дня відновлення провадження у справі (ст. 204 ЦПК), тобто з моменту залучення до справи правонас тупника. Якщо до зупинення справа розглядалась 15 днів, потім була зупинена на місяць, і після відновлення провад ження була закінчена розглядом у 15-денний термін, тобто у місячний строк, то вважається, що таку справу розглянуто без порушення процесуальних строків.
Поновлення та продовження процесуальних строків
Якщо строк встановлено законом, то суд його поновлює. Наприклад, ст.294 ЦПК передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після по дання заяви про апеляційне оскарження. Якщо особа із по важних причин пропустила цей строк, то на її клопотання суд поновлює такий строк.
Якщо строк встановлено судом, то у випадку його пропуску (ст. 121 ЦПК) суддя продовжує такий строк.
Поновлення та продовження процесуальних строків здійс нюється за клопотанням сторони або іншої особи, але лише у разі його пропущення з поважних причин. До поважності при чин слід віднести: хворобу особи, перебування у тривалому відрядженні, несвоєчасне отримання ухвали суду про усунен ня недоліків позовної заяви або вчинення інших процесуаль них дій тощо. Але у будь-якому разі визнання причин поваж ними залежить від розсуду судді. На підтвердження поважно сті причин суду має бути подано доказ.
Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку вирішує суд, у якому належало вчинити процесу альну дію або до якого потрібно було подати документ чи доказ.
Про місце і час розгляду цього питання повідомляються особи, які беруть участь у справі. Присутність цих осіб не є обов'язковою, але суд повинен мати достовірний доказ того, що особі повідомлено про час та місце розгляду питання про поновлення чи продовження процесуального строку (розпис ку про вручення судової повістки або інший документ, отри маний у порядку ст. 76 ЦПК).
Одночасно з клопотанням про поновлення чи продовження строку може бути вчинено ту дію або подано той документ чи доказ, щодо якого заявлено клопотання. Наприклад, за ст. 131 ЦПК передбачено положення, що сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час по переднього судового засідання у справі. Докази подаються у строк, встановлений судом з урахуванням часу, необхідного для подання доказів. Якщо особа, на яку покладено судом обов'язок щодо подання доказу, в певний час не подала доказ, то такий доказ не приймається судом, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин. Тому особа повинна клопотати перед судом про продовження строку на подання таких доказів та довести поважність пропуску стро ку. Якщо суд продовжить такий строк, то особа може подати доказ, який витребовувався судом.
З питань поновлення та продовження процесуальних строків судом постановлюється ухвала.
4. Судові повістки
Відповідно до ч. 2 ст. 6 ЦПК ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про час і місце розгляду своєї справи, оскільки інформованість заінтересованих осіб про місце, дату розгляду справи є гарантією належної реалізації права на судовий захист. Формами повідомлення заінтересованих осіб про здійснення судом певних процесуальних дій є судові повістки про виклик і повістки-повідомлення.
Судові виклики і повідомлення здійснює секретар судового засідання, що передбачено п. 1 ч. 1 ст. 48 ЦПК.
Судові повідомлення здійснюються шляхом надсилання судових повісток-повідомлень (ст. 74 ЦПК).
Судове повідомлення має інформаційний характер, оскільки має на меті інформування осіб, які беруть учать у справі, про вчинення процесуальних дій, в яких участь цих осіб не є обов'язковою. Наприклад, у разі вирішення питання про поновлення чи продовження пропущеного строку (ч. 2 ст. 73 ЦПК), розгляду заяви про забезпечення доказів (ч. 2 ст. 135 ЦПК), розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення (ч. З ст. 220 ЦПК) тощо.
Судовий виклик є вимогою суду з'явитися у судове засідання для розгляду справи чи для проведення певних процесуальних дій саме за участю осіб, які викликаються, і участь яких є обов'язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повістки про виклик до суду надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам (ч. З ст. 74 ЦПК).
Таким чином, аналіз ч. З ст. 74 ЦПК дозволяє зробити висновок, що залежно від процесуального статусу заінтересованої особи, а також обов'язковості її присутності при здійсненні процесуальних дій передбачено 2 форми повідомлення: судова повістка про виклик і судова повістка-повідомлення, які надсилаються в випадках, передбачених ЦПК.
Судові виклики та повідомлення повинні бути надіслані з таким розрахунком, щоб особа, яка викликається, мала після їх вручення достатньо часу для явки до суду і підготовки до участі в судовому розгляді справи. Такий час не повинен бути меншим за 3 дні. Вважається, що такий строк є розумним для створення передумов щодо належної реалізації процесуальних прав, передбачених ст.ст. 29, 31 ЦПК.
Встановлення строків для вручення судової повістки є гарантією процесуальних прав учасників цивільного процесу, які мають можливість підготуватися до судового засідання або повідомити суд про неможливість явки до суду на визначену дату.
Законодавець не встановлює чіткого терміну для вручення судової повістки-повідомлення, а натомість говорить про завчасне її вручення, тому можна зробити висновок, що вручення судової повістки-повідомлення повинно відбуватися хоча б за день до проведення відповідної процесуальної дії.
Відповідно, час вручення повістки має принципове значення при вирішенні питання про наслідки неприбуття в судове засідання учасника процесу (див. ст. 169 ЦПК), оскільки саме він дозволяє визначити, чи була особа своєчасно повідомлена про час та місце проведення судового засідання.
Одночасно законодавець встановлює винятки щодо випадків, коли вручення судової повістки відбувається за іншими правилами, що пов'язано з тим, що йдеться про справу, яка розглядається, але в розгляді якої оголошується перерва або слухання якої відкладається (абз. 2 ч. З ст. 191 ЦПК). Такий виняток пов'язаний з презумпцією того, що учасникам провадження відомо про існування цивільної справи, предмет судового розгляду, а тому вони повинні добросовісно виконувати покладені на них законом обов'язки, зокрема з'являтися до суду, проте оскільки судова повістка в цьому випадку вручається на прохання особи, яка є учасником цивільного процесу, безпосередньо в суді, то можна зробити висновок, що така процедура передбачена законодавцем для того, щоб зафіксувати офіційність виклику до суду на наступне судове засідання за місцем роботи, навчання, проживання особи тощо.
В більшості випадків судові повістки надсилаються поштою і приймаються для пересилання у рекомендованих листах з позначкою "Судова повістка" з простим або рекомендованим повідомленням про їх вручення. Правилами надання послуг поштового зв'язку, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270, детально врегульована процедура отримання до пересилки, пересилка та процедура вручення судових повісток. Разом з тим судова повістка може бути вручена кур'єром. У всіх випадках зворотна розписка повертається до суду та є належним доказом того, що заінтересована особа повідомлена про час, місце вчинення відповідної процесуальної дії.
Повістка може бути вручена безпосередньо в суді. Частиною 3 ст. 191 ЦПК передбачено, що суд, відкладаючи розгляд справи або оголошуючи перерву в її розгляді, призначає, відповідно, день нового судового засідання або його продовження, про що ознайомлює під розписку учасників цивільного процесу, присутніх у судовому засіданні. Інструкцією з діловодства в апеляційному загальному суді, затв. наказом Державної судової адміністрації України від 6 січня 2006 р. № 1, зокрема, в п. 5.7 встановлено, що якщо розгляд справи відкладено з призначенням на інший день, то викликаним і присутнім у судовому засіданні особам (крім підсудних і засуджених, які перебувають під вартою) вручаються відповідні повістки про виклик до суду, повідомлення або оголошується про це з роз'ясненням наслідків неявки під розписку на окремому аркуші, що додається до протоколу судового засідання. Особам, які не були присутніми в судовому засіданні, але участь яких суд визнав необхідною, повістки про виклик їх до суду надсилаються не пізніше наступного робочого дня. Аналогічні положення містить Інструкція з діловодства в місцевому загальному суді, затв. наказом Державної судової адміністрації України від 27 червня 2006 р. № 68.
Слід зауважити, що у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, такі особи повідомляються шляхом відправлення судової повістки за адресою реєстрації їх місця проживання чи місця перебування — це стосується фізичних осіб, які не мають статусу підприємців; юридичним особам та фізичним особам — підприємцям судові повістки направляються за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців. При цьому у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
З урахуванням сучасного рівня техніки законодавець відповідно до ч. 6 ст. 74 ЦПК дозволяє використовувати повідомлення або виклик до суду телеграмою, факсом чи за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.
Перелік способів викликів і повідомлень не є вичерпним. Головним критерієм відповідного судового виклику або повідомлення є фіксація факту його вручення, що підтверджує належне повідомлення особи про її виклик до суду або про розгляд справи. З точки зору судової практики, що сформувалась в цивільному судочинстві, вважається, що докази належного повідомлення осіб можуть бути отримані судом у разі повідомлення через кур'єра або через пошту. Разом з тим необхідно виходити з того, що якщо повідомлення здійснювалося через визначений в установленому законом порядку друкований засіб масової інформації, особа вважається повідомленою про час та місце проведення судового засідання, а тому такі обставини, як неознайомлення з пресою не можуть бути підставою для визначення особи такою, що не була повідомлена про час та місце проведення судового засідання. Доказом належного повідомлення особи через засоби масової інформації є надання та залучення до матеріалів справи примірника друкованого засобу масової інформації, де було опубліковано відповідне оголошення про виклик особи.
Щодо інших засобів повідомлення слід виходити з того, що оскільки основною метою засобів повідомлення є саме інформування заінтересованих осіб про відповідні процесуальні дії, а не збирання підтверджень про їх отримання, то з огляду на вимоги щодо належного повідомлення осіб, застосування судом повідомлення або виклик до суду телеграмою, факсом чи за допомогою інших засобів зв'язку або через оголошення у пресі не звільняє його від необхідності долучити до справи докази відправлення (отримання) заінтересованою особою судового виклику (повідомлення). Такими доказами можуть бути письмове підтвердження адміністрації поштового серверу в мережі Інтернет про отримання і прочитання адресатом електронного поштового повідомлення, роздрукований результат сесії апарата факсимільного зв'язку та інші.
Учасники цивільного судочинства мають визнаватися такими, що повідомлені належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо в матеріалах справи містяться відомості про відправлення їм судового виклику (повідомлення), відсутні відомості про його отримання, але особи, які повідомляються, присутні у залі судового засідання.
Відповідно до частин 7, 8 ст. 74 ЦПК передбачається альтернативний варіант повідомлення — за місцем роботи, який дозволяє у разі якщо особа не приймає поштові повідомлення за домашньою адресою, проінформувати особу через адміністрацію підприємства, оскільки поштова кореспонденція на підприємстві отримується уповноваженою собою, яка повинна забезпечити передачу судового виклику заінтересованій особі (див. також ч. 1 ст. 76 ЦПК). У випадку відмови особи від отримання повістки адміністрацією підприємства складається акт, який разом із неотриманою повісткою надсилається на адресу суду.
Відповідно до ст. 95 ЦК філії та представництва не є юридичними особами, проте вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення, а керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності, тому в разі виникнення спору, який виник у зв'язку з їх діяльністю, судова повістка може бути направлена за місцезнаходженням представництва, філії.
Відповідно до ч. 9 ст. 74 ЦПК передбачається можливість викликати до суду відповідача, місце проживання (перебування чи роботи) або місцезнаходження якого позивачеві невідоме, навіть після його звернення до адресного бюро і органів внутрішніх справ, через оголошення у пресі. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи. На ці випадки поширюється правило ч. 4 ст. 74 ЦПК.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2006 р. № 52 затверджений Порядок визначення друкованого засобу масової інформації, у якому розмішуються оголошення про виклик до суду відповідача, третіх осіб, свідків, місце фактичного проживання (перебування) яких невідоме. Оголошення про виклик до суду публікується в установлені законодавством строки у друкованому засобі масової інформації загальнодержавної сфери поширення та в друкованому засобі масової інформації місцевої сфери поширення за останнім відомим місцем проживання (перебування) на території України відповідача, третіх осіб, свідків. Кабінет Міністрів України за поданням Державної судової адміністрації щороку до 1 грудня визначає друкований засіб масової інформації загальнодержавної сфери поширення та затверджує перелік друкованих засобів масової інформації місцевої сфери поширення, у яких розміщуються оголошення про виклик до суду.
5. Зміст судової повістки і оголошення про виклик до суду
Відповідно до ст. 74 ЦПК секретар судового засідання здійснює судовий виклик і повідомлення. Частиною 1 ст. 75 ЦПК передбачені вимоги щодо змісту судової повістки. Повістка про виклик до суду повинна містити: ім'я фізичної особи чи найменування юридичної особи, якій адресується повістка; найменування та адресу суду; зазначення місця, дня і часу явки за викликом; назву справи, за якою робиться виклик; зазначення, як хто викликається особа (як позивач, відповідач, третя особа, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач); зазначення, чи викликається особа в судове засідання чи у попереднє судове засідання, а у разі повторного виклику сторони у зв'язку з необхідністю дати особисті пояснення — щодо потреби дати особисті пояснення; уразі необхідності — зазначення пропозиції особі, яка бере участь у справі, подати всі раніше неподані докази; зазначення обов'язку особи, яка одержала судову повістку в зв'язку з відсутністю адресата, за першої можливості вручити її адресату.
Оскільки, крім інформаційної функції, повістка про судовий виклик наголошує на необхідності особистої явки до суду, вона має містити роз'яснення про наслідки неявки залежно від процесуального статусу особи, яка викликається (накладення штрафу, примусовий привід, розгляд справи за її відсутності, залишення заяви без розгляду), і про обов'язок повідомити суд про причини неявки та включає обов'язок адресата повідомити про наявність поважних причин неможливості прибути до суду (ст. 77 ЦПК).
Наприклад, наслідками неявки для позивача може бути залишення заяви без розгляду (ст. 169 ЦПК), для свідка — примусовий привід (ст. 94 ЦПК).
Повістки надсилаються за адресою осіб, які беруть участь у справі, — місце проживання чи реєстрації громадян, місце знаходження органу юридичної особи. Судові повістки направляються судом за адресою, зазначеною у позовній заяві, тому сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про зміну своєї адреси під час провадження у справі. За відсутності заяви про зміну адреси повістки надсилаються на останню відому судові адресу і вважаються доставленими, навіть якщо адресат за цією адресою більше не проживає.
Оголошення про виклик повинне містити дані, зазначені в пунктах 1-7 і 9 ч. 1 ст. 75 ЦПК.
Судова повістка-повідомлення повинна містити найменування та адресу суду, назву справи, вказівку про те, яку дію буде вчинено, місце, день і час її вчинення, а також про те, що участь у її вчиненні для цієї особи не є обов'язковою.
Частиною 3 ст. 75 ЦПК передбачено, що судова повістка-повідомлення повинна містити найменування та адресу суду, назву справи, вказівку про те, яку дію буде вчинено, місце, день і час її вчинення, а також про те, що участь у її вчиненні для цієї особи не є обов'язковою. Таким чином, на відміну від повістки про виклик до суду та оголошення про виклик, судова повістка-повідомлення виконує в цивільному судочинстві інформаційну функцію.
Якщо разом із судовою повісткою надсилаються копії відповідних документів, у повістці особі, якій вони надсилаються, повинно бути зазначено, які документи надсилаються, і про її право подати заперечення та відповідні докази на їх підтвердження.
6. Порядок вручення судових повісток
Стаття 76 ЦПК докладно регламентує процедуру вручення судових повісток. З наявністю або відсутністю у суду відомостей про вручення повісток ЦПК пов'язує певні наслідки. Секретар суду перевіряє наявність та з'ясовує причини відсутності осіб, яких було викликано до суду, і доповідає про це головуючому (ч. 2 ст. 163 ЦПК). В разі відсутності відомостей про вручення повістки особі, яка бере участь у справі, через що вона не прибула в судове засідання, суд повинен відкласти розгляд справи (п. 1 ч. 1 ст. 169 ЦПК). Інша справа, коли особа, яка не прибула у судове засідання, була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду. Так, у разі повторного неприбуття належним чином повідомленого позивача без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду (п. З ч. І ст. 207 ЦПК). У разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи (ст. 224 ЦПК).
Розписка про одержання повістки того самого дня поштовим відділенням, іншими особами, які її вручали, повертається до суду із зазначенням часу одержання. Розписка з підписом особи, яка її отримала, приєднується до справи.
Передбачено здійснення фіксації часу вручення повістки шляхом заповнення розписки. Судом використовується форма судових повісток, що затверджена Державною судовою адміністрацією, що складається з 2 частин: перша — "інформативна" — власне судова повістка, а друга — типова форма розписки про вручення "інформаційної" частини. Заповнена рукописним способом, вона є належним доказом вручення судової повістки.
Слід зауважити, що оскільки судова повістка в більшості випадків направляється поштою, функцію розписки встановленого зразку в цьому випадку виконує повідомлення пошти встановленого зразку про вручення поштової кореспонденції, на якій при первинному її заповненні секретарем судового засідання робиться позначка "судова повістка" з метою забезпечення виконання листоношею правил вручення судових повісток передбачених Правилами надання послуг поштового зв'язку.
Крім того, інформація про час вручення судової повістки може бути зафіксована в інших формах розписок, наприклад, на повідомленні про вручення телеграми при відправленні повістки телеграмою та на зворотній розписці при врученні повістки кур'єром.
У випадках використання як засобу повідомлення факсимільного повідомлення, направлення електронною поштою або здійснення виклику за телефоном, власне розписка про отримання судового виклику не може бути складена. Разом тим підтвердження, що роздруковується факсимільним апаратом про отримання факсу, роздрукований зворотній електронний лист сервера — підтвердження пересилки електронного листа з викликом до суду — повинно бути залучено до матеріалів справи та може вважатися доказом відправлення відповідного судового виклику, проте не у всіх випадках буде безспірним доказом повідомлення про час та місце проведення судового засідання.
Частиною 3 ст. 76 ЦПК презюмується, що повістку вручено також у разі одержання її під розписку будь-яким повнолітнім членом сім'ї адресата, який проживає разом з ним, а за їх відсутності — житлово-експлуатаційною організацією. Особа, яка одержала повістку, зобов'язана негайно повідомити про неї адресата. У разі тимчасової відсутності адресата особа, яка повинна вручити повістку, зазначає у повістці відомості про те, куди вибув адресат та коли передбачається його повернення — за наявності таких даних.
Вручення судової повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається врученням повістки і цій особі.
Якщо особа, яка бере участь у справі, перебуває під вартою або відбуває покарання у вигляді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, обмеження волі, арешту, повістка та інші судові документи вручаються їй під розписку адміністрацією місця утримання особи, яка негайно надсилає розписку та письмові пояснення цієї особи до суду.
Особам, які проживають за межами України, судові повістки вручаються в порядку, визначеному міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, в разі відсутності таких — у порядку, встановленому ст. 419 ЦПК, яка передбачає, що судове доручення про вручення документів громадянину України, який проживає на території іноземної держави, може бути виконано працівниками дипломатичного представництва чи консульської установи України у відповідній державі. Такі документи особа отримує добровільно. Вручення документів здійснюється під розписку із зазначенням дня вручення, підписується посадовою особою та скріплюється печаткою відповідної закордонної дипломатичної установи України.
У разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну відмітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою. Так, законодавець у випадках, коли адресат відмовився від отримання судової повістки та створив формальні перешкоди для подальшого розгляду справи, вирішив питання про запобігання зловживанням з її боку. Оскільки законом встановлено обов'язок будь-якої особи з'явитися на виклик суду, то відмова від отримання судової повістки є свідомою противоправною поведінкою, в зв'язку з якою ст. 76 ЦПК запроваджує презумпцію повідомлення про дату, час та місце проведення судового засідання.
Якщо місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному ЦПК (ч. 9 ст. 74).
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Інформацію про місце проживання (перебування, знаходження), роботи, служби суд отримує з тексту позову, яка може змінитися під час розгляду справи. Маючи на меті забезпечення інформованості учасників процесу про хід розгляду справи, суд повідомляє осіб, які беруть участь у розгляді справи, про дату, місце розгляду тощо за останньою повідомленою суду адресою. Оскільки можлива неявка до суду може бути підставою відкладення справи, а особа, яка бере участь в справі, може умисно не повідомити про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, ЦПК запроваджує відповідну презумпцію повідомлення і вручення судової повістки.
Неявка осіб, які беруть участь у справі, може бути підставою для відкладення слухання справи в разі, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнано поважними; першої неявки без поважних причин належним чином повідомленого позивача в судове засідання або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Неявка представника в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки не є перешкодою для розгляду справи. За клопотанням сторони та з урахуванням обставин справи суд може відкласти її розгляд.
Неявка осіб, які беруть участь у справі, може бути підставою для залишення позовної заяви без розгляду у разі повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, без поважної причини або неповідомлення ним про причину повторної неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (ухвалює заочне рішення).
Закон диференціює наслідки такої неявки залежно від причин, що її спричинили, тому з метою економії процесуальних засобів особи, які беруть участь у справі, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не можуть з поважних причин прибути до суду, зобов'язані завчасно повідомити про це суд.
ЦИВІЛЬНІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ СТРОКИ