Методика оцінювання знань у вищій школі

Тема: Методика оцінювання знань у вищій школі.

Критерії оцінки - це ті положення, урахування яких є обов'язковим при виставленні тієї чи іншої оцінки;

Норми оцінки - це опис умов, на які має спиратися педагог, виставляючи студентові оцінку.

Особливо важливо розкрити критерії оцінки, оскільки їх аналіз є аналізом об'єкта перевірки. Виставляючи студентові ту чи іншу оцінку, педагог має ураховувати:

- характер засвоєння вже відомого знання (рівень усвідомлення, міцність запам'ятовування, обсяг, повноту і точність знань);

- якість виявленого студентом знання (логіку мислення, аргументацію, послідовність і самостійність викладу, культуру мовлення);

- ступінь оволодіння вже відомими способами діяльності, уміннями і навичками застосування засвоєних знань на практиці;

- оволодіння досвідом творчої діяльності;

- якість виконання роботи (зовнішнє оформлення, темп виконання, ретельність і т. ін.).

Норми оцінок. Оцінку «відмінно» заслуговує студент, який виявив всебічні, систематичні і глибокі знання навчально-програмового матеріалу, вміння вільно виконувати завдання, передбачені програмою, ознайомлений з основною і додатковою літературою, що рекомендована програмою. Як правило, оцінка «відмінно» виставляється студентам, які засвоїли взаємозв'язок основних понять дисципліни в їхньому значенні для набутої професії, виявили творчі здібності в розумінні і використанні навчально-програмового матеріалу. Оцінку «добре» заслуговують студенти, які виявили повне знання навчально-програмового матеріалу, успішно виконують передбачені програмою завдання, засвоїли основну літературу, рекомендовану програмою. Як правило, оцінка «добре» виставляється студентам, які засвідчили систематичний характер знань із дисципліни і здатні до їх самостійного поповнення і оновлення у ході подальшої навчальної роботи і професійної діяльності. Оцінки «задовільно» заслуговує студент, що виявив знання основного навчального матеріалу в обсязі, необхідному для подальшого навчання і майбутньої роботи за професією, який справляється з виконанням завдань, передбачених програмою, ознайомлений з основною літературою, рекомендованою програмою. Оцінка «незадовільно» виставляється студентові, який виявив прогалини у знаннях основного навчально-програмового матеріалу, припустився принципових помилок у виконанні передбачених програмою завдань.

На сучасному етапі розвитку вищої освіти в Україні, який представлений кредитно-модульною системою, норми оцінювання (шкала оцінювання) були введені відповідно до положень Болонського процесу і представляють собою систему ECTS - це формальна процедура кількісної оцінки виконаного студентом обсягу роботи (у процесі вивчення певного курсу. Таким чином, у ECTS академічний рік як одиниця виміру в системі визнання документів про освіту і кваліфікацію асоціюється з визначеним обсягом роботи, що у свою чергу поділяється на визначені частини - ECTS-кредити. У такий спосіб досягають гармонізації між періодом навчання й обсягом роботи, яку має виконати студент, з одного боку, й обсягом матеріалу, що він повинний засвоїти, з іншого. Таким чином, можна визначити що, ETCS-кредит - це одиниця виміру виконаної студентом роботи, яка складається з прослуховування лекцій, семінарських занятть, практичних і самостійних робіт. Шкала оцінок ECTS враховується для перерахування оцінок локального університету при атестаціях ETCS-студента. Вона не порушує звичної системи оцінок локального університету, але дає змогу швидко перераховувати оцінки при переходах студента з одного університету в іншій.

Важливою формою тематичної перевірки й оцінки знань студентів виступають колоквіуми (від лат. colloguium розмова, бесіда). Головне завдання колоквіуму мобілізація студентів на поглиблене вивчення провідних тем чи розділів курсу. Мета колоквіуму допомогти студентам глибше розібратися в теоретичних питаннях, стимулювати їхню дослідницьку діяльність.

Консультації з контрольними функціями мають два основних різновиди: а) консультації, на яких викладач перевіряє конспекти першоджерел, самостійну роботу студентів з літературою, допомагає студентам сформулювати необхідні узагальнення; б) консультації для студентів, які пропустили лекції, семінарські заняття.

Міжсесійний контроль сприяє забезпеченню ритмічної роботи студентів, виробленню у них вміння чітко організувати свою працю, допомагає викладачеві своєчасно виявити невстигаючих і допомагати їм, організовувати індивідуальні творчі заняття для найкраще підготовлених студентів. Дані міжсесійного контролю використовуються для внесення відповідних змін у матеріал, що вивчається на лекціях, у зміст консультацій, індивідуальної роботи ЗІ студентами, контрольних робіт, колоквіумів. Провідне місце у системі контролю навчальної роботи студентів посідає рубіжний контроль (заліки, курсові) та підсумковий і заключний контроль (семестрові та державні іспити).

Заліки, екзамени, курсові та дипломні роботи, виробнича і педагогічна практика традиційно вважаються основними формами контролю навчальної роботи студентів. Кількість іспитів, як правило, не повинна перевищувати п'яти, а кількість заліків за семестр шести, у тому числі не більше двох диференційованих.

Заліки - це підсумкова форма перевірки результатів виконання студентами практичних, лабораторних, курсових робіт (проектів), засвоєння ними матеріалу семінарських занять, практики. Заліки, як правило, проводяться без білетів і оцінок, у вигляді бесіди викладача зі студентами. Співбесіди можуть проводитися індивідуально. Під час заліку викладач констатує факт виконання чи невиконання студентами необхідних робіт. Якщо студент якісно і систематично працював протягом семестру, викладач може поставити йому залік «автоматично».

Іспити складаються за білетами, затвердженими кафедрою. Досвідчені викладачі нерідко проводять іспити за білетами у вигляді вільної бесіди. При цьому запитання білета виступають стрижнем такої бесіди, а оцінка оголошується як її підсумок. Це сприяє створенню атмосфери довіри та взаєморозуміння. Іспит-автомат часто практикується викладачами щодо студентів-відмінників, які серйозно і систематично працюють протягом року.

Курсові роботи (проекти) студенти захищають на засіданнях кафедр або перед спеціально створеними комісіями. Більшість викладачів усвідомлює, що в системі контролю знань, умінь та навичок студентів є багато недосконалого, що не відповідає сучасним вимогам. Основних недоліків традиційно здійснюваного контролю можна вказати два: а) репродуктивний характер; б) суб'єктивність в оцінюванні навчально-пізнавальної діяльності. Подолання проблем контролю якості знань, в певній мірі, сприятиме впровадження тестового контролю ЗУН студентів.

Слово «тест» в англійській мові означає «випробування проба, експеримент, перевірка». В педагогічній літературі під дидактичним тестом розуміють підготовлений, згідно з певними вимогами, комплекс стандартизованих завдань, що дозволяють виявити в учасників тестування компетенції, піддаються певному оцінюванню за заздалегідь встановленими критеріями». У текстології теорії і практиці тестування виділяють різні види тестів, їх класифікують за цільовими, функціональними і смисловими ознаками:

- тести поточного, рубіжного (проводяться наприкінці семестру), констатуючі, діагностуючі, прогностичні тести за меток застосування;

- підсумкового (проводяться в кінці кожного навчального року),

- заключного контролю (в кінці курсу навчання) за видом контролю;

- тести, спрямовані на вимірювання рівня засвоєння мовного матеріалу, навички); тести, спрямовані на вимірювання рівня сформованості мовленнєвих умінь за об'єктом контролю;

- тести, орієнтовані на норми знань; тести, орієнтовані на критерій оцінки за співвідношеннями з нормами чи критеріями;

- стандартизовані (тест, що пройшов апробацію на досить великій (6001000 чоловік) кількості учасників тестування і який має стабільні і допустимі показники якості, а також специфікацію паспорт з нормами, умовами та інструкціями для його багаторазового використання в процесі контролю за якістю знань); не стандартизовані тести, складені самими викладачами для своїх студентів - за статусом контролюючої програми.

або за формальними ознаками:

- вибіркові тести - тести з вільною конструйованою відповіддю за структурою та способом оформлення відповіді;

- альтернативні тести - тести множинного, тести перехресного вибору за характером вибіркових відповідей;

- тести на швидкість, на складність за гомогенністю завдань;

- тести з використанням технічних засобів навчання, тести без використання технічних засобів навчання за способом презентації мовленнєвого стимулу;

- машинні, без машинні за використанням засобів оперативного машинного зв'язку.

Поступове впровадження тестового контролю, що дасть змогу студентові психологічно підготуватися. Розпочинати слід з простих тестів, через деякий час вводячи більш складні конструкції. Тестовий контроль мусить гарантувати об'єктивність оцінки знань, умінь, І навичок студентів, сприяти усуненню суб'єктивізму, а відтак і формуванню позитивного ставлення до навчального предмета, а також до викладача.

Кредитно-модульна система (КМС) - це форма організації навчального процесу, яка ґрунтується на поєднанні модульних технологій та використання залікових одиниць – залікових кредитів. Поширеною є кредитна система, яка ґрунтується на принципах Європейської кредитно-трансферної системи - ECTS. Модульна і рейтингова форми існують і використовуються для різноманітних оцінок дуже давно. Ще в минулих століттях у гімназіях та інших учбових закладах завжди визначався і був усім відомий перший учень. При візиті до учбового закладу іменитого гостя або високого начальства йому подавали для знайомства останній твір першого учня закладу. Після цього гостю представляли першого учня і вони мали бесіду наодинці. Ця бесіда визначала рівень підготовки і стан навчального процесу в учбовому закладі і навіть подальший службовий стан керівництва цього закладу. Можна тільки здогадуватись, як уважно і ретельно визначали першого учня.

Рейтингова оцінка досягнень достатньо кваліфіковано розроблена і опрацьована в спорті, особливо в шахах, тенісі, гімнастиці та інших видах. Вона дає можливість визначати положення (рейтингову сходинку) кожного відомого спортсмена відносно всіх інших. Визначається рейтинг окремих політичних і громадських діячів, журналістів, науковців. Особливу увагу доцільно звернути на комп'ютерні технології, техніку копіювання і друкування. Технології окремих процесів розглядати не будемо, вони достатньо відомі і відпрацьовані. Розглянемо весь навчальний процес в комплексі, підкреслюючи основні напрямки і залишаючи деталі для дискусії.

Модульна форма передбачає поділ навчального матеріалу на окремі тематичні блоки, або модулі. Ці синоніми означають певний об'єм учбового матеріалу, який можна вивчати окремо, і по якому можна проводити окремі випробовування. До них можуть входити програми курсу, конспекти лекцій, методичні розробки, довідковий матеріал, задачі, тести, контрольні запитання тощо.

Відзначимо деякі характерні риси модульної форми підготовки навчально-методичного матеріалу. По-перше, модульна форма дозволяє викладачам в умовах відсутності підручників готувати навчальний матеріал окремими тематичними модулями, не чекаючи повної готовності всього майбутнього підручника. Модулі у вигляді невеликих брошур можна попередньо розмножувати на комп'ютері, ксероксі, ризографі або будь-якій копіювальній техніці невеликими накладами, постійно вносячи поправки і доповнення. Через певний час із відкоригованих і відшліфованих таким чином модулів можна скласти відповідний підручник і друкувати його більш масовими накладами (якщо в цьому виникне потреба). По-друге, учбовий матеріал модулів у електронному варіанті слід ввести в учбові комп'ютери загального користування з розрахунку на те, щоб кожен студент за своїм власним бажанням міг користуватись цим матеріалом і навіть отримувати паперові чи електронні копії. По-третє, матеріал цих модулів у електронному варіанті можна виставити на WEB-сторінці мережі Internet, зробивши таким чином крок у напрямку до Асоціації учбових закладів із дистанційною формою навчання. Кожен студент очної чи заочної форми навчання або ж будь хто за певних умов зможе мати вільний доступ до навчального матеріалу незалежно від часу і відстані. Паралельно з роботою по забезпеченню навчального процесу дидактичним матеріалом у вигляді модулів слід готувати систему контролю знань, умінь і навичок. Це можуть бути як традиційні контрольні, курсові, практичні, лабораторні роботи, семінари, колоквіуми тощо, так і різного об'єму, форми і ступеню складності тести. Не торкаючись технологій контролю, яких може бути безліч, зауважимо тільки, що кожна робота студента повинна оцінюватись якомога більш диференційовано. За роботу над кожним модулем студент, таким чином, отримає певну кількість балів. На протязі семестру кількість таких робіт буде, як мінімум, не менше кількості модулів.

Контрольні роботи (тести) можуть бути і дуже короткими (35 хв.), контролюючи при цьому не тільки знання, а й присутність студентів, особливо на початку і наприкінці занять. Цим способом може контролюватись, стимулюватись і навіть заохочуватись дисципліна навчального процесу.

Наприкінці навчального семестру повинен бути підсумковий контроль у вигляді такої письмової роботи, яка охоплювала б повністю всі модулі. Це дозволить зрозуміти зв'язки між окремими модулями, об'єднати їх в єдине ціле і створити цілісну картину прочитаного курсу. Кожний вид контролю може мати попередньо визначену питому вагу у загальному підсумку балів і орієнтувати відношення студентів до того чи іншого роду занять.

Третя і найбільш цікава складова цієї системи рейтинговий аналіз. Він починається з того, що після першої ж будь-якої форми контролю складається комп'ютерний список учасників контролю за рейтингом отриманих балів. На перше почесне місце виходить той, хто отримав найбільшу кількість балів. Усі інші йдуть за списком по низхідній відповідно до кількості отриманих балів. Після другої, третьої і так далі роботи рейтинг складається по підсумковій кількості балів за всі роботи по всіх формах контролю. Спочатку відбуваються дуже активні і дуже рухомі зміни позицій кожного студента в рейтинговому списку. Через деякий час наступає певна стабілізація і всі учасники займають свої рейтингові місця. Вони можуть бути несподіваними для викладача, але не для студентів.

Рейтинг дозволяє наочно оцінювати роботу студента не тільки після сесії, але і щоденно на протязі семестру. Не менш важливе і те, що студент сам тепер знає свою підсумкову поточну оцінку, може активно впливати на неї і сесія для нього вже не несе ніяких несподіванок. Студент завжди має можливість підняти свій рейтинг, вийти на перші призові місця і отримати моральне задоволення від власного самоутвердження. Серед студентів поступово з'являється дух здорової конкуренції, який спочатку знімає проблему списування один у одного, а потім і користування шпаргалками, що стає непорядним.

Маючи рівень знань кожного студента у відсотках, тобто у загальній для всіх студентів розмірності, можна скласти рейтинг студентів як по окремому предмету, так і по всіх предметах семестру. Користуючись такою методикою, можна складати рейтинги рівня знань студентів не тільки окремої групи, а і всього курсу, факультету або всього учбового закладу. В якості застереження треба зазначити, що при надмірному захопленні тільки формальними (письмовими) методами контролю і нехтуванні вербальними (словесними) формами можна втратити з поля зору особистість студента і бачити тільки суб'єкт навчання. Для сумлінного студента традиційні іспити в кінці семестру, які створюють значне навантаження на психіку і негативно впливають на стан його здоров'я, виявляються зайвими. Крім того, знімається думка деяких студентів про те, що на об'єктивність оцінок великий вплив мають особисті риси та упередженість і суб'єктивізм викладачів. В умовах ринкових відносин значно підвищуються вимоги до рівня підготовки спеціалістів. Вони повинні володіти запасом теоретичних знань, практичних навичок, уміти орієнтуватись у виробничій ситуації, бути готовими приймати нестандартні рішення залежно від умов діяльності підприємства.

Методика оцінювання знань у вищій школі