Ринок кінцевої будівельної продукції та послуг: попит і пропозиція
13
Лекція №2. Ринок кінцевої будівельної продукції та послуг:
попит і пропозиція
План
- Суть і функції ринку.
- Будівельний ринок.
- Кінцева будівельна продукція на ринку як форма інвестиційного товару.
- Ринок будівельних послуг.
- Ринок продажу будинків і приміщень.
- Попит на комерційне та промислове будівництво.
- Ринок державних замовлень.
- Механізм формування пропозиції будівельної продукції та будівельних послуг.
- Перспективні напрямки розширення ринку будівельної продукції в Україні.
1. Суть і функції ринку
Ринок як розвинута система відносин товарного обміну - це система окре мих взаємопов'язаних ринків, елементів «великого» ринку (див. рис. 3.1). Ринок охоплює елементи, безпосередньо пов'язані із забезпеченням виробництва, а та кож елементи матеріального та грошового обігу. Вій пов'язаний і з невиробни чою сферою, навіть зі сферою духовною.
Рис. 3.1. Схема структури ринку
Але елементи ринку (окремі ринки) не однакові за своїм значенням. Ринок починається з можливості придбання робочої сили (трудових ресурсів) і засобів виробництва (інвестиційних ресурсів). Без цих елементів виробничих сил, без їх поєднання з допомогою капіталу не може функціонувати виробництво.
Важливе економічне значення має споживацький ринок (продовольство, одяг, будинки, житло, легкові машини й інші предмети споживання). Без роз витку цього ринку втрачається суспільний смисл відносин обміну. Від стану споживацького ринку залежать забезпеченість населення, рівень споживання, стабільність грошового обігу.
Фінансовий ринок (ринок позичкових капіталів) забезпечує рухомість капі талів, їх переливання у найбільш прибуткові, перспективні галузі виробництва.
Ринок послуг існує за тих умов, коли встановлена плата за різні послуги. Рі вень його розвитку визначає забезпеченість населення та підприємств послуга ми, їх якість і своєчасність.
Ринок розповсюджується також на технологію та духовну сферу, перетворю ючи їх на об'єкт купівлі-продажу й стимулюючи матеріально їх вироблення, розповсюдження, використання.
Кожний елемент ринку має своє самостійне значення, але тільки тісна взаємодія між ними призводить до повного функціонування всього ринкового господарства.
Затверджені у суспільстві ринкові відносини значно впливають на все госпо дарське життя, виконуючи ряд істотних функцій (рис. 3.2).
Рис. 3.2. Функції ринку
Функція інформаційна. Через ціни, що постійно змінюються, процентні ставки на кредит ринок дає учасникам виробництва об'єктивну інформацію про суспільно не обхідну кількість, асортимент та якість товарів і послуг, що постачаються на ринок.
Функція посередницька. Економічно відокремлені виробники в умовах сус пільного поділу праці повинні знайти одне одного та обмінятися результатами своєї діяльності. За допомогою посередництва споживач має можливість вибо ру оптимального постачальника. Водночас продавцю надається можливість вибирати найбільш підходящого покупця (з точки зору якості продукції, її ціни, строків виготовлення тощо).
Функція ціноутворююча. На ринок надходять продукція та послуги, що міс тять неоднакову кількість матеріальних і трудових витрат. Але ринок визнає ли ше суспільно необхідні витрати, тільки їх покупець погоджується оплачувати. Отже тут формується відображення суспільної вартості, встановлюється рухо мий зв'язок між собівартістю та ціною, який чутливо реагує на зміни у вироб ництві, потребах і кон'юнктурі.
Функція регулююча. Вона пов'язана з впливом ринку на всі сфери економі ки та, насамперед, на виробництво, відповідаючи на питання: Що виробляти? Для кого виробляти? Як виробляти? При цьому регулюється співвідношення попиту та пропозиції, які суттєво впливають на ціни.
Функція сануюча. За допомогою конкуренції ринок очищає суспільне ви робництво від економічно нестабільних, нежиттєздатних господарських оди ниць і навпаки - дає зелене світло більш ефективним. Внаслідок цього без перервно підвищується середній рівень стабільності всього господарства.
2. Будівельний ринок
Із мікроекономічної точки зору будівельний ринок - це багатогалузева сис тема виробництва, розподілу, обміну і споживання будівельної продукції та пос луг будівельного комплексу.
Будівельний ринок як система до свого складу включає:
• суб'єкти будівельного ринку;
• об'єкти ринкових відносин;
• інфраструктуру ринку будівельного комплексу;
• ринковий механізм;
• державний контроль;
•регулювання та саморегулювання ринку.
Суб'єктами будівельного ринку є:
• інвестори;
• замовники;
• підрядники;
• проектно-дослідні організації та фірми;
• науково-дослідні інститути;
• підприємства промисловості будівельних матеріалів, виробів, конструкцій;
• підприємства будівельного та дорожнього машинобудування;
• підприємства-виготовлювачі технологічного, енергетичного та іншого об ладнання.
Об'єктами ринкових відносин є:
• будівельна продукція (будови, споруди тощо);
• будівельні машини та механізми;
• транспортні засоби;
• матеріали, вироби, конструкції;
• капітал (інвестиції);
• земельні ділянки;
• інформація та ін.
Інфраструктура ринку будівельного комплексу включає:
• банки - центральний (державний), зовнішньоекономічні, інвестиційні, акціо нерні, комерційні, іпотечні тощо;
• біржі - товарно-сировинні, трудових ресурсів, фондові (цінних паперів), не рухомості тощо;
• брокерські контори та фірми;
• інституціональні інвестори - пенсійні фонди, страхові компанії, інвестиційні товариства, фірми відкритого та закритого типів тощо;
• іноземні інвестори;
• агентські, посередницькі, рекламні, інформаційні служби та фірми;
• інженерно-консультаційні центри та фірми;
• венчурні (ризикові) підприємства у будівельному комплексі;
• фонди та програми підтримки малого бізнесу;
• контрольно - інспекційні служби.
Ринковий механізм включає такі важелі ринку:
• попит, пропозиція, ціна;
• форми та відношення власності;
• методи оплати праці;
• способи розподілу доходу;
• податкові ставки.
Державний контроль - система заходів законодавчого, виконавчого та кон тролюючого характеру, яка включає:
• контроль за попитом і пропозицією на державне будівництво;
• контроль за використанням капіталовкладень, що фінансуються з державного бюджету;
• контроль за виконанням нормативних документів проектувальниками та підрядниками.
Регулювання та саморегулювання ринку. На основі податкових зобов'язань,
субвенцій, антимонопольних заходів, норм амортизаційних відрахувань тощо
держава регулює інституціональні залежності суб'єктів будівельного ринку та
його інфраструктури.
Роботою бірж і тендерних торгів саморегулюється процес ринкових відносин. Ринок будівельного комплексу нормально функціонує лише при наявності
сучасної інформаційної системи, що його обслуговує. Основними завданнями
інформаційної системи будівельного ринку є:
• знання потреб у будівельній продукції на місцях із боку можливих замовників (інвесторів);
• створення відповідного банку даних;
• володіння інформацією про поточні можливості будівельно-монтажних орга нізацій; про обсяги, номенклатуру, якість, ціну будівельних матеріалів, виро бів і конструкцій, що випускаються; про інвестиційні проекти, що мають ко мерційну самостійність;
• взаємозв'язок із ринком нерухомості;
• створення у центрі та регіонах умов для проведення тендерів (торгів) по про ектах, фінансових (інвестиційних) ресурсах, будівельних матеріалах, маши нах, механізмах, будівельній продукції;
• взаємодія з центральними відомствами - Міністерством економіки України, Міністерством фінансів України та ін., а також із місцевими адміністративни ми органами.
3. Кінцева будівельна продукція на ринку як форма інвестиційного товару
Кінцевою будівельною продукцією є побудовані та реконструйовані підпри ємства, заводи, фабрики, шахти, дороги й інші об'єкти народного господарства, а також житлові, соціально-культурні й комунальні будинки та споруди. Випуск кінцевої (готової) будівельної продукції здійснюється, як правило, генеральною підрядною організацією (підприємством). Будівельна продукція стає товаром, як тільки вона потрапляє на ринок купівлі-продажу будівельної продукції.
Після здачі в експлуатацію та прийняття готових об'єктів за мовником вони залишають сферу капітального будівництва та набувають форми ос новних виробничих фондів різних галузей народного господарства.
Товарний обіг будівельної продукції супроводжується не переміщенням її з однієї сфери в іншу, а зміною самих сфер, одна з яких, заміщуючи іншу, включає в себе про дукт товарного обміну.
Будівельний об'єкт оплачується замовником на місці, що викликає коротко часність обігу коштів при його реалізації. Виникає нерозривність фаз вироб ництва та реалізації будівельного продукту. Така нечіткість особливо яскраво проявляється при розрахунках із застосуванням проміжних платежів. Отже, у сфері капітального будівництва необхідно чітко розрізняти поняття готової та реалізованої продукції.
Кінцевим народногосподарським результатом діяльності інвесторів у сфері бу дівництва є продукція, яка після введення у дію набуває форми основних виробни чих фондів народного господарства та обліковується на балансі замовників. Вод ночас готова будівельна продукція (ГБП) набуває якісної форми основного капі талу лише при повному освоєнні виробничих потужностей, що передбачені проек том. Тому по об'єктах державного замовлення державна приймальна комісія по винна відзначати не тільки факт зведення підприємства, а й виведення його на проектну потужність. На відміну від промисловості товар інвестиційного ком плексу, як правило, не виступає на ринку в пошуку знеособленого покупця, а ство рюється за замовленням відповідно до раніше обраної моделі (проекту) й у суворо визначеному місці, будучи призначеним для певного замовника (інвестора).
Показник готової будівельної продукції багато в чому аналогічний показникові товарно-будівельної продукції (ТБП). Водночас тут є ряд суттєвих відмінностей. Склад ГБП обмежується чотирма елементами: підприємство, його черги, пускові комплекси та об'єкти, які вводяться в експлуатацію у встановленому порядку. Вони повинні бути підготовлені до випуску або надання послуг. Принциповою відмінніс тю ГБП від ТБП є те, що вона виникає по об'єктах виробничого призначення не піс ля підписання, а після затвердження акту державною приймальною комісією. Цей захід спрямований на зниження кількості недоробок на об'єктах, які здаються в екс плуатацію, підвищення відповідальності підрядників за якість будівництва. Обсяг ГБП визначається згідно з договірною ціною, що передбачена в договорі підряду.
До реалізованої продукції підрядних організацій належить вся продукція (виконані роботи), що прийнята й оплачена замовником за договірними цінами. Процес реалізації у сучасних умовах полягає в здачі та прийманні виконаних робіт на різних стадіях їх виконання з перерахуванням замовником грошей під ряднику (за допомогою банків) як еквівалента вартості виробленої продукції.
Якщо будівництво об'єкта зупинено або передано іншій підрядній організа ції, то генпідрядник не повинен повертати замовнику отримані гроші за викона ний обсяг будівельно-монтажних робіт, бо вони є його виручкою за продану бу дівельну продукцію.
Таким чином, будь-яка оплата за фактично виконані та передані на баланс за мовника будівельно-монтажні роботи для генпідрядника є реалізацією. У субпід рядних організаціях реалізацією вважаються оплачені генпідрядником комплек си спеціальних робіт, що виконані по цьому будівництву (електромонтажні, сан технічні та ін.).
4. Ринок будівельних послуг
Ринок будівельних послуг - це різноманітне та своєрідне поле застосування і поширення ринкових відносин у тому розумінні, що в частині цієї сфери рин ку фактично ринок вже давно діє. Ринок будівельних послуг повинен бути охоп лений так чи інакше спеціальними будівельними, монтажними, посередницьки ми, інформаційними та консультативними послугами у галузі будівництва, про ектування, навчання та підготовки кадрів у навчальних будівельних закладах. У цю ж групу включено й торговельно-посередницькі послуги, що сприяють встановленню контактів у колі: виробництво - збут - споживання, аудиторські послуги у галузі аналізу фінансово-господарської діяльності.
Із поширенням ринкових відносин інформаційно-консультаційні послуги у бу дівництві стануть однією з найважливіших галузей сфери послуг, яка функціонува тиме в основному на ринкових засадах. Усі вищезазначені роботи, що відносяться до будівництва, не є готовою будівельною продукцією, але вони так, як і будівельна продукція на споживацькому ринку мають властивості товару, що продається та ку пується для власного споживання або споживання у будівельному виробництві.
Самостійними частинами споживацького ринку в будівництві є виробничі пос луги, тобто діяльність із надання будівельних послуг як виконання підрядними бу дівельними організаціями та монтажними фірмами субпідрядних робіт за договір ними цінами, цінами за домовленістю між виконавцями та замовниками. Ці робо ти для генпідрядника є виробничими послугами або предметами праці.
Звичайно генпідрядник виконує такі загальнобудівельні роботи: цегляну кладку, бетонні, земляні, теслярські роботи. Будівельні роботи, що виконуються самим генпідрядником, не є послугами, вони відносяться до його незавершеного виробництва. У деяких випадках генпідрядник укладає субпідряди на виконан ня практично всіх видів робіт, залишаючи за собою тільки організацію робіт що до створення кінцевої будівельної продукції. Кількість самостійних субпідряд ників, зайнятих на одному будівництві і які надають генпідряднику послуги з ви конання спеціалізованих робіт, часто дуже велика. При виконанні робіт більшо го масштабу навіть у житловому будівництві таких субпідрядників може бути 20, а іноді й 30 фірм (організацій). Оскільки генпідрядник є прямим роботодавцем для субпідрядників, то він здійснює над ними безпосередній контроль.
Із введенням ринкових відносин значно розширюється ринок надання пос луг по будівництву приватних житлових будинків, котеджів, дач, гаражів, а та кож ремонтно-будівельних робіт за договірними цінами.
5. Ринок продажу будинків і приміщень
У ринкових умовах будинки та приміщення (житлові будинки, квартири, ви робничі та торгові приміщення, офіси, спортивні споруди й ін.) - це типові об'єкти ринкових відносин і предмет купівлі та продажу за ринковими цінами як і інші товари споживання (автомобілі, меблі тощо).
Ринок покупця будинків і приміщень, як і будь-який ринок покупця товарів, - це ситуація на ринку, при якій пропозиція виробників і продавців товарів переви щує попит на них при існуючих цінах, внаслідок ціни на товари знижуються.
У більшості випадків покупцям будинків потрібна максимальна практич ність при мінімальній вартості, тобто найкраще, що можна отримати за гроші.
Можна виділити дві категорії основних клієнтів (замовників):
• клієнти, для яких будинки є засобом виробництва або способом вкладання капіталу;
• клієнти, які купують будинки для особистого користування.
До першої категорії належать власники комерційних і промислових будинків (власником може бути і держава), юридичні та фізичні особи, що фінансують, а також вкладають капітал у будівництво чи придбання готових будинків. До них відносяться й органи влади, які ведуть будівництво для продажу чи здачі в найми або для власних потреб.
До другої категорії належать домовласники (приватні особи), державні та приватні установи (нотаріуси, офіси тощо). Таким споживачам будинки потрібні для власних потреб, а не як засоби виробництва або здачі в найми. У цьо му випадку ціни попиту більше залежать від доходу або капіталу споживача (покупця), ніж ціни на будинки, які є фактором виробництва.
6. Попит на комерційне та промислове будівництво
Попит на комерційні та промислові будинки залежить від упевненості у пер спективах підприємницької діяльності й темпів прогресу в цій галузі. Звичайно фірми купують нові додаткові будинки, коли спостерігається пожвавлення їх ді яльності чи з метою розширення своєї діяльності. Внаслідок інновацій збільшу ється попит на нові будинки для задоволення мінливих технологічних вимог і розширення займаних приміщень.
Деякі фірми є власниками займаних ними будинків, але більшість орендують їх у підприємств та організацій згідно операцій із нерухомістю. Фірми (забудов-ники) готують будинки до оренди тільки у тому випадку, якщо вони впевнені в отриман ні визначеного прибутку після сплати податків на капітальні вкладення. Чим ви щий очікуваний рівень орендної плати (він зростає при стабільності під-приємниць кої діяльності та в очікуванні інфляції), тим більшими стають буді-вельні видатки та витрати на ділянки, що підходять для забудови і які Власто-вують фірми-забудов ники. Обсяг коштів, які фірми-забудовники можуть отрима-ти прямо на ринку капі талу або непрямо від продажу вже існуючих будинків, також залежить від очікува них у майбутньому доходів (прибутків). Нестабіль-ність ринку цінних паперів і низькі прибутки викликають більш активне фінан-сування комерційного та про мислового будівництва, тоді як підвищення подат-ків та інші законодавчі заходи, що обмежують збільшення власності, знижують обсяг фінансування.
Якщо при будівництві приватних будинків на продаж будівельні фірми, як пра вило, самі є забудовниками, то у промисловому та комерційному будівництві такі випадки зустрічаються дуже рідко. Для цього будівельні фірми звичайно працюють за замовленням відповідних фірм-забудовників. Фінансування останніх залежить від акціонерного капіталу, фіксованого процента за середньо-строковими позичка ми, інвестиційних організацій (таких, як страхові компанії, пенсійні фонди, комер ційні банки), а також короткострокового фінансування, що здійснюється іншими банками. При очікуванні підвищення ренти і, відповідно, прибутків скорочується обсяг фінансування під середньостроковий процент, а його ставка збільшується. Страхові компанії, пенсійні фонди та інші позикодавці наполягають на виділенні їм частки акцій. Деякі з них стають самостійними фір-мами-забудовниками. Підви щення активності у цій сфері призводить до зростан-ня попиту на послуги підряд них підприємств будіндустрії. Величина такого по-питу залежить від стабільного попиту на нові промислові та комерційні будинки, від очікуваного зростання орендної плати, від кредиту, дешевого й адекватного до темпів зростання інфляції, та від збереження існуючого рівня податків. Якщо ці очікування не справджуються, то здебільшого відбувається зниження актив-ності в будівництві і, відповідно, падін ня попиту на послуги будіндустрії.
Зниження очікуваної ренти відбувається не тільки через скорочення абсолют ного й відносного зростання попиту на промислові та комерційні будинки внас-лі док падіння економічної активності, а й через урядові обмеження на збільшен-ня орендної плати. І навпаки, контроль над будівництвом викликає, як правило, під вищення рівня орендної плати. Ціна кредиту на промислове та комерційне будів ництво зростає, а обсяг кредитних ресурсів скорочується у тому випадку, якщо кредитування в цілому обмежується внаслідок урядової політики і якщо збіль шення очікуваної ренти ставиться під сумнів або зростає довіра до інших форм ін вестування. Зміни в оподаткуванні можуть знизити чисті надходження від капіта ловкладень у власність стосовно до інших форм капіталовкладень та зростання інфляції. У кінцевому підсумку в будівельній індустрії буде спад доти, доки від носна нестача будинків не приведе до підвищення рівня орендної плати та інших змін, і будівництво стане прибутковим.
7. Рринок державних замовлень
Ринок державних замовлень - це окрема, досить специфічна частина сукуп ного ринку готової будівельної продукції та послуг, що надаються підприємця ми. На відміну від споживацького ринку на цьому ринку пред'яв-никами попиту на будівельну продукцію та послуги підприємця виступають різні організації уряду.
Головною відмітною рисою попиту уряду є характер споживання будівельної про дукції і послуг та мотиви попиту. Тут йдеться не про індивідуальний попит великої кількості чиновників державних установ на будівельну продукцію (квар-тири, житло ві будинки, котеджі, дачі тощо), а про попит із боку та від імені дер-жавних установ. У цьому випадку будівельна продукція та послуги, що вироб-ляються підприємцями, купуються урядом у процесі вирішення загально дер-жавних завдань. Наприклад, чи новник урядової установи, який замовляє в уряду житлові будинки для армії, робить це, виконуючи свої службові обов'язки, а не з метою особистого споживання. При цьому по суті споживацький характер замов-лення не має значення, бо воно використовується для забезпечення армії житло-вими приміщеннями, створення умов її нормального функціонування і, зрештою, виконання нею головного завдан ня - захисту держави. Тим більше це правильно відносно замовлень уряду підрядним будівельним підприємствам у сфері споруд-ження підприємств оборонної галузі.
Аналогічний характер мають замовлення уряду науковим установам і дослід ним центрам у галузі фундаментальної та прикладної будівельної науки. І взага лі у будь-якому випадку результатами виконання урядом своїх загальнодержав них функцій - чи безпека країни, чи будівництво природоохоронних споруд – корис-тується все населення. У процесі реалізації загальнодержавних програм уряд створює суспільні блага, що однаково споживаються всім суспільством і кожною людиною.
Неподільний характер споживання суспільних благ є не тільки в системі на ціональної безпеки або прогресу фундаментальної науки, а навіть при створен ні системи безпеки руху на дорогах. Відноситься це і до так званих благ колек тивного користування, характер споживання яких індивідуальний, але які дос тупні всім безплатно або за символічну плату. Це, наприклад, дороги, парки, спортивні споруди тощо. Суспільні блага є наслідком діяльності уряду, знахо дяться у власності держави (муніципалітету), використовуються всіма членами суспільства, але виробляються підприємцями за замовленням уряду.
Уряд, виступаючи від імені суспільства, розподіляє замовлення на будівни-цтво об'єктів, де виробляються суспільні блага, між будівельними підприєм-ствами на контрактній основі. Для мільйонів домашніх господарств уряд є єдиним «вироб ником» суспільних благ, тобто по суті він є монополістом. Зокрема, для деяких бу дівельних підприємств і фірм уряд - основний замовник і споживач їх продукції, тобто є монополістом (єдиним споживачем). Обом типам господарських відносин об'єктивно властиві негативні риси. У першому випадку уряд-монополіст буде на магатися якнайдорожче «продати» суспільству суспільні блага. Оскільки фактично вони надаються безплатно, а необхідні кошти збира-ються через оподаткування, уряд завжди зацікавлений у підвищенні податків. У другому випадку уряд-моно поліст намагатиметься розмістити свої замовлення якнайдешевше. Тому підпри ємства та фірми, по-перше, прагнуть урізноманітнити свою продукцію (будувати житлові будинки, котеджі, дачі, торговельні підприємства тощо), щоб мати й інші джерела доходу, по-друге, об'єднуються у різні асоціації, щоб через своїх представ ників захищати свої інтереси в організаціях уряду. Якщо вони досить багато-численні та мають велику фінансову потужність, то у них це виходить успішно - монопольна поведінка асоціації виявляється сильнішою від монопольної поведін ки уряду. У будь-якому випадку замовлення уряду зручні для підрядних будівель них підприємств і фірм не стільки за ціною, скільки за гарантованістю фінансуван ня й тривалістю контрактів.
Урядовий контроль над попитом у суспільному секторі здійснюється як непря мими методами, так і безпосередньо через будівництво, що ведеться підрядниками. Уряд, як правило, фінансує визначений обсяг капітальних витрат на різні цілі з дер жавного бюджету. Він може здійснювати контроль над витра-тами комунальних ор ганізацій за допомогою лімітування обсягів позичок, що надаються цим організаці ям державними організаціями, та грошовим ринком, а також обмеженням капіталь них витрат у різних галузях. Наприклад, контроль над будівництвом доріг, підпри ємств комунальних послуг, шкіл і житлових бу-динків здійснюється наданням капі тальних та інших субсидій на умовах отри-мання прибутку, що необхідно для таких організацій, як органи місцевої влади з метою фінансування виплати заборгованос тей, а також для експлуатації зведених споруд. Уряд здійснює й інші методи кон тролю над будівництвом залежно від типу споруд. Наприклад, урядовий контроль впливає на будівельні норми та стандарти так, як і на обсяг будівельних робіт.
Державні органи встановлюють умови та вимоги щодо будівництва, які по винні виконуватися проектувальником і підрядником. У багатьох країнах уряди сплачують або субсидують значну частину замовлень на будівництво, що вида ються іншими органами. Наприклад, у Великобританії уряд субсидує муніци пальне житлове будівництво (будівництво шкіл, лікарень та інших будинків), що здійснюється місцевою владою. Хоча уряд не обмежує місцеві органи у виборі проекту й укладанні підряду на будівництво, він встановлює правила відносно норм і лімітів витрат, яких необхідно дотримуватися для отримання субсидій.
На додаток до контролю, що здійснюється урядом, та з метою впливу на рі вень замовлень громадських організацій на будівництво спроможність цих організа-цій до розміщення замовлень на будівництво залежить також і від інших ас пектів урядової політики. Так, наприклад, дії, які вживає уряд із метою обме ження дос-тупних на ринку фінансових коштів або зміни їх ціни, стимулювання або обме-ження зростання інфляції, контролю цін на товари чи послуги, що на даються ци-ми організаціями, а також контролю можливості компаній і приват них осіб опла-чувати вартість будівництва та місцеві податки - все це впливає на обсяг будів-ництва, яке можуть здійснити громадські організації.
9. Механізм формування пропозиції будівельної продукції та будівельних послуг
Покупці, співставляючи споживацькі якості будівельної продукції, її ціну і на явність коштів, вибирають, яку квартиру, житловий будинок або котедж купити.
Із свого боку підприємці, що виробляють будівельну продукцію для продажу з метою отримання доходу, формують пропозицію.
В умовах розвиненої галузевої та предметної спеціалізації будь-яке генпід-рядне будівельне підприємство бізнесу в процесі виготовлення будівельної про дукції так чи інакше використовує продукцію й послуги інших підприємств у ви-ді будівельних матеріалів, конструкцій, виконання спеціалізованих і монтаж них робіт тощо. Навіть така суто індивідуальна робота, як надання консульта ційних послуг потребує, крім власної праці, різних матеріальних витрат. У су часній економіці витрати будь-якого бізнесу на виробництво товарів або падан ня послуг мають три основні складові: знос (або оренда) основних виробничих фондів, матеріальні витрати та оплата праці. Тому в подальшому за одиницю бізнесу розглядатиметься підрядне будівельне підприємство чи фірма.
Виходячи з оцінки потенційного попиту на будинки, споруди, будівельні послуги та власних витрат на виробництво, підприємець вирішує, що будувати, скільки будувати, які та скільки виконувати роботи і з якими витратами, щоб максимізувати свій доход. При цьому звертають увагу на очікувану ціну буді вельної продукції та будівельних послуг на ринку і витрати виробництва, а кіль кість виробленої та пропонованої споживачеві продукції і послуг обирається ви робником з умов максимізації власного доходу. Під доходом розуміють обсяг чистого прибутку за визначений період, тобто різницю між обсягом виручки від продажу та повними витратами. Таким чином, на вибір підрядником кількості пропонованої будівельної продукції та послуг впливають і ціна, і витрати.
Підрядник пропонує на ринку протягом визначеного періоду таку кількість будівельної продукції, яка відповідно до цін і витрат забезпечить йому макси мальний доход - прибуток. Головним мотивом пропозиції є максимізація при бутку підрядника.
Пропозиція - це залежність обсягу пропозиції від ціни продукції на ринку за інших рівних умов. Звичайно ця залежність зображується у вигляді деякої кри вої або функції пропозиції, де по осі абсцис відкладається значення обсягу про позиції, а по осі ординат - ціни, по яких пропонуються якнайвигідніші відповід ні обсяги будівельної продукції та послуг для підрядника.
Слід особливо відзначити істотний вплив тривалості періоду обчислення об сягу пропозиції на характер функції пропозиції порівняно з аналогічним впли вом на функцію попиту.
Реакція величини попиту на зміну ціни практично не залежить від тривалос ті періоду обчислення обсягу попиту, тобто характер кривої попиту один і той же для різних періодів. Реакція величини пропозиції на зміну ціни за інших рів них умов різна для різних періодів обчислення пропозиції. Тому характер кри вих пропозиції для різних періодів істотно різний. Причиною такої неоднакової поведінки кривих попиту та пропозиції є розрізнення механізмів формування попиту та пропозиції.
Отже, коли період обчислення обсягу попиту перевищує час реакції спожи вачів на зміну ціни, криві попиту для різних періодів відрізняються лише мас штабом обсягу попиту. Крива річного попиту відрізняється від кривої кварталь ного попиту лише у чотири рази більшими обсягами попиту при кожному зна ченні ціни продукції на ринку.
Інша справа з пропозицією. Пропозиція - це будівництво будинків і виконання будівельних робіт (послуг) для продажу па будівельному ринку. Але будівництво та ведення робіт - процеси досить інерційні, виробничий цикл може продовжуватися рік і більше. Тому заплановане на деякий період введення у виробництво визначе них будинків і робіт буде здійснюватися, навіть якщо їх ціна на ринку змінюється.
Підрядник не встигає у межах наявних резервів виробничих потужностей ні закупити більше матеріалів і найняти більше робітників, ні перевести ресурси на виробництво будинків і робіт, якщо ціна встановилася вища, ніж передбачалося. Аналогічно, якщо ціна знизилася, виробник не встигає «переключитися» на ви пуск інших будинків і виконання інших робіт чи різко зменшити кількість споруджуваних будинків і виконуваних робіт. У будь-якому випадку внаслідок «інерції» будівельного виробництва кількість продукції за період, менший часу реакції виробництва на зміну умов, залишається незмінною. Вироблена продук ція і послуги будуть реалізовані за встановленою ціною, стимулюючи у подаль шому збільшення їх обсягу, якщо ціна підвищилася, та зниження їх обсягу, якщо ціна зменшилася від раніше визначеної.
10. Перспективні напрямки розширення ринку будівельної продукції в Україні
Перелік перспективних напрямків (ринку будинків і споруд) будівництва у галузях промисловості та соціальній сфері чималий, їх пріоритети змінюються, вони не можуть бути ніколи вичерпаними. Наведемо лише кілька цих досить ак туальних напрямків (зрозуміло, без житла).
Мансарди. Надбудова мансардного поверху економічно вигідна для інвесто ра, споживача та будівельників. Для інвестора економічні переваги зумовлені ви сокою ціною продажу площі мансард, яка забезпечує не тільки швидке повернен ня вкладених коштів, а й отримання значного прибутку. Для споживача вторин ного ринку (приватного власника, квартиронаймача, орендатора) вигода зумов-
лена відносно меншими витратами на придбання та утримання мансард порівня но з витратами на традиційні приміщення. Для будівельників економічні перева ги пов'язані з простотою і швидкістю будівництва мансард.
П'ятиповерхові будинки в Україні складають близько 15 % усього житлового фонду. Підраховано, що витрати на їх реконструкцію майже в 1,5 раза менші, ніж витрати на нове будівництво. Є досвід реконструкції п'ятиповерхових будинків, освоюються нові технології, випуск різноманітних матеріалів, що дозволяє пере творювати будинки застарілих типів у сучасне житло. У цьому випадку може бути підвищена вартість продажу цих будинків, тому потрібна або їх принципова переорієнтація, або корінна перебудова, або відносно проста реконструкція. Проблема п'ятиповерхових будинків є у Києві, Харкові, Одесі та багатьох інших містах.
Готелі. Висока доходність готельного бізнесу в усьому світі, з одного боку, та нестача готельних номерів, зокрема середнього класу (дві - три зірки), і майже повна відсутність готелів високого класу, з другого боку, перетворюють цей нап рямок у будівельному бізнесі в найбільш актуальний.
Гаражі та автостоянки. Концепція заснована на комплексному підході та системному аналізі містобудівних, інженерних, екологічних та економічних зав дань, які в цьому випадку мають самостійне значення (купівля, продаж, фінан сування, кредитування). В основі економічного підходу - дві основні вимоги:
реальна потреба у гаражно-стоянковому будівництві та дотриманні ринкових умов на всіх рівнях розвитку й утримання гаражно-стоянкового комплексу.
Підземне будівництво. Використання підземного простору не тільки значно розширює соціально-культурні та торгові функції території, а й підвищує її еко номічне значення. Доходи можуть складатися за рахунок продажу збудованих підприємств і приміщень, здачі їх в оренду, функціонування об'єктів соціально-культурної сфери, інших послуг.
Культурні центри. Це - одноповерхові будинки для мікрорайонів і житло вих районів, до складу яких входять заклади й підприємства для щоденного та періодичного культурного обслуговування: більярдна, бібліотека, відеозал, ка фе, торгова точка тощо. Закордонні аналоги свідчать про швидку окупність вит рат, велику прибутковість.
Об'єкти дозвілля. Міська мережа видовищних, спортивних та інших об'єктів відпочинку й розваг може бути орієнтованою на отримання прибутку. При цьо му перепрофілюються та реконструюються діючі об'єкти дозвілля, проводиться їх кооперування з доходними об'єктами, розширення функцій тощо.
Офіси. Попит на офісні приміщення у Києві та інших великих містах зали шається стабільним, тому що нові й нові іноземні та вітчизняні фірми й компа нії прагнуть мати свій офіс у будинках, збудованих і відремонтованих за світо вими стандартами.
Бізнес-центри. Реалізація проектів дасть змогу сформувати інфраструктуру сучасного бізнесу відповідно до світових стандартів. У межах реалізації програ ми сприяння зайнятості населення у Києві, Харкові та інших великих містах України планується оснащення центрів ділового партнерства, бізнес-інкубато рів і центрів підтримки молоді.
Спортивні споруди. Забезпеченість спортивними спорудами дуже низька. Їх популярність однаково стабільна як у районах елітних будинків, так і в місцях масової забудови. Це можуть бути великі багатозальні спортивні комплекси та відносно прості спортивні споруди.
Незавершене будівництво. У містах України багато незавершених, закон сервованих або малоефективних будинків і споруд, які можна було б використа ти для організації виробничих процесів після їх відповідної реконструкції та мо дернізації. Перевагу слід віддати об'єктам із розвинутою інфраструктурою.
Автозаправні станції (АЗС). Будівництво АЗС актуальне в зв'язку з різким збільшенням кількості легкового автотранспорту в індивідуальному користу ванні, а також необхідністю створення інфраструктури вздовж магістралей, включаючи АЗС, автостоянки, магазини, кафе, мотелі тощо.
Громадське харчування. Спостерігається нестача підприємств громадського харчування швидкого обслуговування, особливо у місцях проведення дозвілля, парках, на оптових ринках, вокзалах тощо. Це можуть бути підприємства, що стоять окремо, і вбудовано-прибудовані до житлових і громадських будинків. Їх економічна ефективність відома.
Басейни. У всіх містах України спостерігається гостра нестача басейнів для масового відвідування, особливо у районах новобудов. Їх рентабельність не вик ликає сумнівів. Це можуть бути, наприклад, басейни з конструкцій комплексно го постачання заводського виготовлення.
Модернізація кінотеатрів. Відвідування кінотеатрів різко скоротилося. Мо дернізувати можна великі зали, перетворюючи їх у малі зали відносно з низьки ми експлуатаційними витратами, гнучким режимом роботи та частою зміною програм.
Парки та сквери. У плані комплексної забудови території парки та сквери набува ють великого значення як об'єкти дозвілля й відпочинку, збільшуючи вартість об'єк тів нерухомості, що розташовані поруч із ними. Завдяки деяким додатковим вкладен ням парки та сквери можуть і самі приносити додатковий комерційний ефект.
Ринок кінцевої будівельної продукції та послуг: попит і пропозиція