ДІЯЛЬНІСТЬ ІНОЗЕМНИХ ТА МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ В УКРАЇНІ

Лекція9. ДІЯЛЬНІСТЬ ІНОЗЕМНИХ ТА МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ В УКРАЇНІ

1. Представництва міжнародних організацій в Україні.

2. Національні організації України – члени міжнародних організацій.

3. Філії і відділення іноземних організацій, які діють на території України.

4. Порядок реєстрації філій, відділень, представництв та інших структурних осередків громадських (неурядових) організацій зарубіжних держав в Україні.

1. Представництва міжнародних організацій в Україні

В сучасних міжнародних стосунках міжнародні організації грають істотну роль як форма співпраці держав та багатосторонньої дипломатії. Виникнення міжнародних організацій у ХIХ столітті явилось відображенням та слідством об’єктивної тенденції до інтернаціоналізації багатьох сторін життя суспільства.

Починаючи з створення у 1815 р. Центральної комісії навігації по Рейну міжнародні організації наділяються власною компетенцією та повноваженнями. Новим етапом у розвитку явилось утворення перших міжнародних універсальних організацій – Всесвітньої телеграфної спілки (1865 р.) та Всесвітньої поштової спілки (1874 р.), які мали постійну структуру.

Серед цих організацій розрізнюють міжурядові та неурядові міжнародні організації.

Міжнародна міжурядова організація це об’єднання держав, яке створене на постійній основі згідно з договором, що визначає цілі, принципи та компетенцію цієї організації, має спільні органи, а також міжнародні права та обов’язки у обсязі, встановленому у її установчому акті та необхідному для здійснення співпраці між державами-членами у відповідної області міжнародних стосунків.

Міжнародна неурядова організація – це об’єднання громадських організацій, юридичних та фізичних осіб для вирішення спільних завдань, визначених статутами цих організацій.

Зараз у світі нараховується більш 4 тисяч міжнародних організацій, з них близько 300 міжурядових.

Постійний характер міжнародних організацій, що відрізняє їх від міжнародних конференцій, закріплюється у їх статутах або інших установчих актах, які представляють собою багатосторонні договори, що являються, як правило, безстроковими. Постійний характер міжнародних організацій знаходить свій вираз також і в тому, що у структурі їх органів поруч з органами, працюючими у сесійному порядку, існує один або декілька органів, діючих постійно.

Розвиток міждержавних зв’язків, розповсюдження міжнародної співпраці на нові області діяльності держав приводить до збільшення чисельності та зростанню ролі міжнародних організацій у сучасному світі.

Класифікація міжнародних організацій може здійснюватись по різних ознаках (соціально-політичних, географічних та ін.).

Серед міжнародних організацій розрізнюють універсальні організації, які прагнуть до глобального охоплення держав, та регіональні організації. За умови, що у їх компетенцію не входить рішення питань підтримання міжнародного миру та безпеки, можуть створюватись і міжрегіональні організації; вони містять у собі держави різних районів земного шару, але мають певний від, що залежить сфери їх діяльності, склад, не підлягаючий розширенню. Внаслідок чого такі організації не відносяться до числа універсальних.

Розрізнюють також відкриті міжнародні організації, вступити у які може будь-яка зацікавлена держава, що визнає статут відповідної організації та зобов’язується його виконувати, та закриті міжнародні організації, у які певні держави не приймаються з тих або інших причин.

Існують міжнародні організації з загальною та спеціальною компетенцією. Найбільш докладною є класифікація міжнародних організацій по предмету їх діяльності (наприклад, політичні, економічні, з питань транспорту, зв’язку, та ін.).

Сукупність норм, регламентуючих правове положення та діяльність міжнародних організацій, створює особливу галузь сучасного міжнародного права право міжнародних організацій.

Юридична природа міжнародних організацій визначається насамперед тим, що вони мають міждержавний характер, представляють собою добровільні об’єднання. Цілі та принципи, порядок діяльності та обсяг компетенції кожної такої організації встановлюються угодою членів (статутом або іншим установчим актом).

Припинення існування організації також відбувається шляхом узгодженого волевиявлення членів. Частіше за все ліквідація організації здійснюється шляхом підписання протоколу про розпуск. Таким чином була ліквідована РЕВ. 28 червня 1991 р. у Будапешті країни-члени РЕВ підписали Протокол про розформування організації, що проіснувала більш 40 років. Для врегулювання майнових суперечок та претензій був створений ліквідаційний комітет.

Діяльність міжнародних організацій не повинна суперечити основним принципам міжнародного права. У межах своєї компетенції міжнародна організація виконує певні функції інформаційну, контрольну, оперативну, нормотворчу та інші.

За своїм правовим статусом та специфікою діяльності на території України можна виділити такі види організацій :

1) представництва міжнародних організацій в Україні;

2) національні організації України – члени міжнародних організацій;

2) філії і представництва іноземних організацій, які діють на території України.

Представництва міжнародних організацій в Україні мають певні особливості в своєму правовому статусі. Представництва міжнародних міжурядових організацій, як правило, мають статус дипломатичних місій. Але й представництва неурядових організацій теж можуть мати аналогічний статус. Щоб отримати повне уявлення про такі представництва, звернемося до взаємовідносин між Україною та Міжнародним Комітетом Червоного Хреста (МКЧХ).

Згідно Статуту (від 24 червня 1998 року) Міжнародний комітет Червоного Хреста (МКЧХ), заснований у Женеві в 1863 р. і офіційно визнаний Женевськими конвенціями і Міжнародними конференціями Червоного Хреста, є незалежною гуманітарною організацією, що володіє особливим статусом.

Комітет є однією зі складових частин Міжнародного руху Червоного Хреста й Червоного Півмісяця. Міжнародний рух Червоного Хреста й Червоного Півмісяця (Рух) називають також Міжнародним Червоним Хрестом. Рух містить у собі Національні товариства Червоного Хреста й Червоного Півмісяця (Національні товариства), Міжнародний комітет Червоного Хреста (Міжнародний комітет або МКЧХ) і Міжнародну Федерацію товариств Червоного Хреста й Червоного Півмісяця.

Будучи асоціацією, діяльність якої визначається статтею 60 і наступними за нею статтями Цивільного кодексу Швейцарії, МКЧХ є юридичною особою. Штабквартира МКЧХ перебуває в Женеві.

Роль МКЧХ полягає в такому:

а) відстоювати й поширювати Основні принципи Руху: гуманність, неупередженість, нейтральність, незалежність, добровільність, єдність і універсальність;

б) визнавати кожне нове або реорганізоване Національне суспільство, що задовольняє всім умовам визнання, викладеним в Статуті Руху, а також повідомляти інші товариства про факт визнання;

в) виконувати завдання, покладені на нього Женевськими конвенціями, сприяти точному дотриманню положень міжнародного гуманітарного права, застосовуваного під час збройних конфліктів, і приймати будь-які скарги відносно передбачуваних порушень цього права;

г) як нейтральна установа, чия гуманітарна діяльність в основному здійснюється під час міжнародних і інших збройних конфліктів, а також під час внутрішніх безладь і хвилювань, намагатися завжди забезпечувати захист і допомогу жертвам таких подій і їхніх прямих наслідків як серед військовослужбовців, так і серед цивільного населення;

д) забезпечувати діяльність Центрального агентства по розшуку, передбаченого Женевськими конвенціями;

е) у передбаченні збройних конфліктів брати участь у навчанні медичного персоналу й підготовці медичного устаткування у взаємодії з Національними товариствами, військовими й цивільними медичними службами й іншими компетентними органами;

ж) роз’ясняти положення міжнародного гуманітарного права, застосовуваного в період збройних конфліктів, і поширювати знання про нього, а також підготовляти його розвиток;

з) здійснювати повноваження, покладені на нього Міжнародною конференцією Червоного Хреста й Червоного Півмісяця (Міжнародною конференцією).

МКЧХ може виступати з будь-якою гуманітарною ініціативою, що відповідає його ролі винятково нейтральної й незалежної установи й посередника, а також може розглядати будь-яке питання, що вимагає розгляди такою організацією.

МКЧХ підтримує тісні контакти з Національними товариствами. МКЧХ співробітничає з ними в питаннях, що представляють спільний нтерес, таких як підготовка до дій під час збройних конфліктів, дотримання Женевських конвенцій, їхній розвиток і ратифікація, а також поширення знань про Основні принципи Руху і міжнародного гуманітарного права.

МКЧХ підтримує тісний зв’язок з Міжнародною Федерацією товариств Червоного Хреста й Червоного Півмісяця. Він співробітничає з нею в питаннях, що представляють спільний нтерес, відповідно до Уставу Руху й угодами, укладеними між МКЧХ і Федерацією.

Рух МКЧХ підтримує відносини з державними органами й будь-якою національною або міжнародною організацією, чию допомогу він вважає корисною.

Договір між Урядом України і Міжнародним Комітетом Червоного Хреста (МКЧХ) про відкриття Місії МКЧХ в Україні від 05.12.1995 року так визначає статус Місії МКЧХ в Україні.

Уряд України, з одного боку, та Міжнародний Комітет Червоного Хреста (надалі називатиметься МКЧХ), з іншого боку, враховуючи роботу, здійснену МКЧХ по наданню допомоги і полегшенню людських страждань, і його внесок у підтримку миру в світі,

беручи до уваги інтереси України і бажання, висловлене МКЧХ щодо заснування Місії з метою виконання завдань, покладених на нього згідно з Женевськими Конвенціями 1949 р. і Додатковими Протоколами 1977 р., учасницею яких є Україна, а також згідно зі Статутами Міжнародного Руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, і з метою зробити внесок у дотримання зобов’язань, взятих Україною щодо зазначених міжнародних договорів, враховуючи те, що Місія МКЧХ в Україні виконуватиме свій гуманітарний мандат і, зокрема, сприятиме діалогові з керівними органами з гуманітарних питань, робитиме внесок у поширення знань про міжнародне гуманітарне право і співпрацюватиме з Національними Товариствами Червоного Хреста, домовились про таке : статус Місії МКЧХ в Україні відповідає статусові інших органів міжурядових організацій в Україні.

Місія МКЧХ користується правами юридичної особи. Уряд України визнає, що Місія МКЧХ може брати на себе зобов’язання по контрактам, порушувати судові позови і набувати права, а також купувати і позбуватися рухомого і нерухомого майна.

Місія МКЧХ, її власність і активи, де б вони не знаходились і в чиєму б розпорядженні вони не були, мають імунітет від будь-якої форми судового і адміністративного втручання, за винятком окремих випадків, коли МКЧХ однозначно відмовляється від свого імунітету.

Приміщення Місії МКЧХ є недоторканними. Власність і активи Місії МКЧХ, незалежно від їх місцезнаходження і власника, не підлягають обшуку, реквізиції, конфіскації, експропріації чи будь-яким іншим формам втручання шляхом виконавчих, судових, адміністративних або законодавчих дій. Процесуальні повідомлення, що надсилаються до Місії МКЧХ поштою, не мають юридичної чинності.

Архіви Місії МКЧХ і всі документи, в цілому, що йому належать або зберігаються, є недоторканними, незалежно від місцезнаходження.

Місія МКЧХ може користуватися з офіційною метою і безперешкодно тими засобами зв’язку, які вона вважає доцільними у своїх контактах, зокрема із штаб-квартирою МКЧХ у Женеві, іншими відповідними міжнародними інститутами, урядовими відомствами, юридичними чи приватними особами.

Місія МКЧХ має, зокрема, право встановлювати радіо-комунікаційне обладнання у своїх приміщеннях і користуватися пересувним обладнанням в межах території держави і звільняється від ліцензійних зборів та інших, пов’язаних з цим відповідних зборів та сплат. Місія МКЧХ користуватиметься частотами, наданими їй для цієї мети компетентними органами державної влади, згідно з Резолюцією № 10 (CAMR 1979) Міжнародного союзу електрозв’язку.

В усіх питаннях, пов’язаних з офіційним електрозв’язком, Місія МКЧХ має не менш сприятливе ставлення, ніж міжурядові організації, в тому, що стосується пріоритетів, тарифів і зборів.

Місія МКЧХ має право утримувати національну чи іноземну валюту, інші фінансові активи, а також мати рахунки у будь-якій валюті і здійснювати операції по них відповідно до законів і правил, що застосовуються до дипломатичних місій в Україні.

Місія МКЧХ користується правом вільно переміщувати фонди у національній чи іноземній валюті на території країни і поза її межами, також вільно конвертувати ці активи в інші валюти відповідно до законів і правил, що застосовуються до дипломатичних місій в Україні.

Місія МКЧХ з її активами, прибутками і власністю звільняється від безпосереднього оподаткування, за винятком тих випадків, коли це стосується сплати комунальних послуг.

МКЧХ звільняється від всіх непрямих податків за придбання великих партій товарів, призначених для офіційного користування, і закупівлі товарів для програм допомоги МКЧХ у країні перебування або в іншій країні. Уряд України вживає необхідні заходи для того, щоб звільнити МКЧХ від сплати таких податків і відшкодувати такі виплати.

МКЧХ звільняється від мита та митних зборів або інших подібних сплат, а також від обмежень та заборон на імпорт, експорт чи транзит через Україну речей для офіційного користування і програм МКЧХ по наданню допомоги в Україні чи іншій країні.

МКЧХ, зокрема, звільняється від зборів за переліт і посадку літаків, що перевозять вантажі для надання допомоги в Україні або транзитом.

Статус членів делегації:

1. Члени Місії, які не є громадянами України, які мають контракт із штаб-квартирою МКЧХ у Женеві, а також їхні сім’ї мають той самий статус, що й члени дипломатичних місій.

2. Вони користуються імунітетом від арешту чи затримання і арешту багажу, що їм належить, а також імунітетом від судового наказу будь-якого чину щодо всього сказаного, написаного або скоєного ними під час виконання свого службового обов’язку, імунітетом від будь-якого судового переслідування, навіть після того, як вони припинили роботу в делегації. Вони не можуть виступати свідками.

3. Їхні приватні помешкання, транспортні засоби, документи, рукописи та інші власні речі є недоторканними.

4. Члени Місії, які не є громадянами України, і їхні сім’ї звільняються від всіх імміграційних обмежень, правил реєстрації іноземних громадян та військового обов’язку в країні перебування.

5. Обійнявши посаду, члени Місії, які не є громадянами України, мають право ввозити свої особисті речі без обкладення митом. Всі вони мають також право на імпорт без мита транспортного засобу для власного користування. Під час від’їзду вони користуються такими ж пільгами.

6. Члени Місії, які не є громадянами України, мають право на продаж особистих речей в Україні за таких самих умов, що й члени дипломатичних місій.

7. У випадку внутрішніх заворушень чи внутрішнього конфлікту, членам Місії, які не є громадянами України, і їхнім родичам надаються необхідні засоби для виїзду з країни, якщо вони того бажають, засобами, які, на їхню думку, є якнайшвидшими і якнайбезпечнішими.

8. Члени Місії, які не є громадянами України, користуються в обміні валют тими ж пільгами, що й члени дипломатичних місій.

9. Члени Місії, які не є громадянами України, звільняються від усіх податків на заробітну плату та інші винагороди, які сплачуються Місією МКЧХ або які, взагалі, поступають зза меж України.

10. На додачу до вищезгаданих пільг та імунітетів, Голова Місії МКЧХ, його Заступник і їхні сім’ї мають такий самий статус, що надається главам дипломатичних місій, акредитованих при Уряді України, згідно з Віденською конвенцією про дипломатичні відносини від 18 квітня 1961 р.

11. Члени Місії, які є громадянами України, не мають імунітету, пільг та засобів, перелічених вище у пунктах 1 9, за винятком імунітету від судового переслідування щодо дій, вчинених ними під час виконання своїх службових обов’язків.

12. Місія інформує компетентні органи про прибуття та виїзд з країни, а також про посади і обов’язки персоналу, що працює в Україні.

13. Члени Місії зобов’язуються поважати існуючі закони і постанови від моменту прибуття до країни і можуть користуватися їхнім захистом.

Представники МКЧХ, що прибувають у короткострокове відрядження до України, користуються пільгами і імунітетом, визначеним у пунктах 2, 3, 4, 7 і 8.

1. Члени Місії і представники МКЧХ, які прибувають із короткостроковим відрядженням, мають при собі документ під назвою "Посвідчення особи і свідоцтво про відрядження", що посвідчує особу власника і його статус члена персоналу МКЧХ.

2. Органи влади України визнають цей документ чинним для подорожі. У разі його пред’явлення власником, вони полегшують перетин державного кордону України і подорожування країною.

1. Місія МКЧХ постійно співпрацює з властями, щоб не допустити зловживань пільгами, імунітетом і засобами, передбаченими цією угодою.

2. Місія МКЧХ може позбавити імунітету будь-якого члена Місії там, де, на його думку, цей імунітет стане на заваді здійсненню правосуддя і може бути знятий, не завдаючи шкоди інтересам МКЧХ.

1. Всі спори між Сторонами, що виникають внаслідок тлумачення чи виконання цієї Угоди, вирішуються між Сторонами шляхом переговорів.

2. Сторони Угоди враховують національні інтереси України та інтереси МКЧХ щодо його діяльності. Вони роблять все можливе, щоб врегулювати спори справедливо й у дусі доброї волі, а також із розсудливістю, яка є суттєво важливою для збереження добрих відносин між Сторонами.

Якщо не вдається врегулювати спори шляхом вищезгаданих переговорів, спір передається до арбітражного суду, що складається із трьох арбітражних суддів: одного призначає Президент МКЧХ, одного Уряд України, одного обирають обидві Сторони або, якщо вони не можуть дійти згоди, президент Міжнародного суду. Рішення суду у такому складі є остаточним.

Поправки до положень цієї Угоди можуть бути віднесені будь-коли за домовленістю між сторонами.

Уряд України і МКЧХ можуть домовлятись про укладення додаткових угод.

Уряд України та МКЧХ можуть денонсувати цю Угоду, попередньо повідомивши іншу сторону щонайменше за 6 місяців, після чого ця угода втрачає чинність.

2. Національні організації України – члени міжнародних організацій

На відміну від МКЧХ, який є міжнародною організацією і представлений в Україні Місією, Товариство Червоного Хреста України є національною організацією і діє на підставі відповідного закону.

Товариство Червоного Хреста України (далі Товариство) є всеукраїнською добровільною громадською гуманітарною організацією.

Товариство допомагає державі у наданні медичної і гуманітарної допомоги під час збройних конфліктів та в мирний час, бере участь у наданні міжнародної допомоги у разі катастроф і надзвичайних ситуацій, забезпечує медикосоціальну допомогу найменш соціально захищеним верствам населення.

Діяльність Товариства Червоного Хреста України грунтується на Конституції України, Женевських конвенціях 1949 року про захист жертв війни та Додаткових протоколах до них 1977 року і складається з інших міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, Законів України “ Про Товариство Червоного Хреста України”, “Про символіку Червоного Хреста і Червоного Півмісяця в Україні” та інших прийнятих відповідно до них нормативноправових актів.

Товариство Червоного Хреста України – єдине в Україні Національне товариство Червоного Хреста, що діє на всій території України, створює місцеві організації, через які здійснює свою діяльність відповідно до Статуту Товариства та закону.

Вищим керівним органом Товариства є з’їзд, його організацій – конференції та загальні збори.

З’їзд Товариства затверджує Статут Товариства, вносить до нього зміни і доповнення, обирає Президента Товариства та членів Правління Товариства і ревізійну комісію, заслуховує звіти Президента Товариства і Правління Товариства, здійснює право власності на майно та кошти Товариства, приймає рішення щодо припинення діяльності (реорганізації чи ліквідації) Товариства.

Товариство в процесі своєї діяльності:

здійснює збір різних видів гуманітарної допомоги від юридичних і фізичних осіб України, іноземних осіб, осіб без громадянства, міжнародних організацій для адресатів на території України. Види адресатів і адресної допомоги визначає Товариство самостійно відповідно до своїх статутних завдань і цілей згідно з законодавством України;

бере участь у розподілі гуманітарної допомоги, отриманої із зазначених вище джерел;

здійснює діяльність, що випливає з Женевських конвенцій з питань надання допомоги пораненим, хворим та іншим особам, які постраждали під час збройних конфліктів;

співпрацює з закладами охорони здоров’я України, епідеміологічною службою України, спеціалізованими підрозділами уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи і медичною службою Збройних Сил України; співпрацює з державними органами з питань розміщення, транспортування, медичного та іншого обслуговування суб’єктів гуманітарної допомоги;

співпрацює з державними органами системи соціального забезпечення з питань надання допомоги соціально незахищеним верствам населення;

отримує, реєструє, зберігає і надає інформацію про жертви стихійного лиха або збройних конфліктів;

створює загони першої допомоги під час збройних конфліктів і стихійного лиха, здійснює пошук поранених і загиблих внаслідок катастроф, стихійних лих, збройних конфліктів, встановлює місця їх поховання, надає допомогу в цьому державним установам;

організовує роботу недержавної добровільної служби невідкладної допомоги Товариства, яка є складовою частиною системи Товариства, забезпечує життєдіяльність таборів для поранених та потерпілих і надає населенню в конкретній надзвичайній ситуації необхідну безоплатну санітарну та медикосоціальну допомогу; бере участь в організації безоплатної підготовки населення (в першу чергу молоді) з питань надання першої медичної (санітарної) допомоги;

сприяє органам державної влади і органам місцевого самоврядування в транспортуванні, прийнятті та розміщенні евакуйованого населення і біженців, наданні їм безоплатної медикосоціальної допомоги;

організовує роботу служби розшуку Товариства, яка є складовою частиною Товариства, здійснює розшук осіб, які пропали безвісти, допомагає встановлювати зв’язки між членами сімей, роз’єднаних внаслідок збройних конфліктів чи виникнення надзвичайних ситуацій, сприяє возз’єднанню сімей, розшукує могили захисників Батьківщини, які загинули і поховані за межами України;

бере участь у виконанні Національної і місцевих (регіональних) програм розвитку донорства крові та її компонентів; разом з органами і закладами охорони здоров’я здійснює роботу щодо залучення громадян до лав донорів крові та її компонентів;

надає безоплатну санітарну та медикосоціальну допомогу самотнім непрацездатним громадянам похилого віку, дітямсиротам, інвалідам, безпритульним, немічним та іншим соціально незахищеним верствам населення, які потребують турботи і підтримки, як у межах пожертвувань та гуманітарної допомоги, так і за рахунок створюваних Товариством доброчинних, благодійних фондів;

сприяє реалізації загальнодержавних та місцевих (регіональних) програм, спрямованих на охорону здоров’я і надання допомоги незахищеним малозабезпеченим верствам населення, співпрацює для виконання цих завдань з іншими організаціями та установами.

Товариство та його місцеві організації з моменту їх державної реєстрації набувають статусу юридичної особи відповідно до законодавства України.

Товариство має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків (у тому числі валютні), печатки із своїм найменуванням, символіку, штампи, бланки.

Товариство бере участь у міжнародній доброчинній, благодійній діяльності, в інших міжнародних акціях гуманітарного характеру, що здійснюються відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та інших нормативноправових актів.

Для досягнення цілей, передбачених Статутом Товариства, та виконання завдань відповідно до принципів Міжнародного червонохресного руху Товариство має право:

представляти і захищати законні права та інтереси свої, а також своїх членів в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, органах судової влади;

використовувати символіку (емблему) Червоного Хреста у порядку, визначеному законом;

поширювати інформацію про Міжнародний червонохресний рух, про міжнародне гуманітарне право та про свою діяльність, пропагувати ідеї та завдання Товариства;

одержувати від органів державної влади та органів місцевого самоврядування підтримку, необхідну для реалізації цілей і завдань, передбачених Статутом Товариства та цим Законом;

брати участь в організації та проведенні масових заходів гуманітарного та доброчинного характеру;

самостійно вирішувати питання, пов’язані з одержанням і наданням Товариством гуманітарної та доброчинної допомоги;

засновувати засоби масової інформації, видавати друковану та поліграфічну продукцію, створювати фільми, влаштовувати виставки тощо;

створювати організації, фонди, а також засновувати підприємства з метою фінансового забезпечення виконання статутних завдань Товариства згідно з законодавством і міжнародними зобов’язаннями України;

створювати лікарні, аптеки, притулки, їдальні для бідних;

проводити роботу по розшуку могил військовополонених та громадян, які пропали безвісти внаслідок надзвичайних ситуацій.

Україна відповідно до взятих на себе міжнародних зобов’язань забезпечує додержання законних прав та інтересів Товариства, його органів, місцевих організацій та членів Товариства.

Втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх службових та посадових осіб у діяльність Товариства не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України та законами України.

Україна як учасник Женевських конвенцій 1949 року про захист жертв війни та Додаткових протоколів до них 1977 року підтримує гуманітарну та доброчинну спрямованість діяльності Товариства і Міжнародного червонохресного руху.

Сплата внеску за членство Товариства в Міжнародній Федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, які щорічно передбачаються в законі про Державний бюджет України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень та можливостей сприяють Товариству, його органам та місцевим організаціям у здійсненні ними статутних завдань, підтримують їх гуманітарну і доброчинну діяльність.

Громадяни України, а також підприємства, установи та організації, розташовані в Україні, незалежно від форм власності та видів діяльності, надають Товариству, його органам та місцевим організаціям, а також особам, які виконують доручення Товариства, необхідну допомогу.

Товариство, його місцеві організації, створені (засновані) ними підприємства звільняються від сплати податків та інших платежів згідно з законодавством.

З суми коштів або вартості майна, добровільно перерахованих (переданих) юридичними і фізичними особами Товариству та його місцевим організаціям, сплачуються податки, збори (обов’язкові платежі) згідно з законодавством.

Товари та матеріальні цінності, які надходять, утому числі і зза кордону, Товариству, його органам та місцевим організаціям як гуманітарна чи доброчинна допомога, тобто без мети одержання прибутку, розподіляються і використовуються Товариством, його органами та місцевими організаціями виключно безоплатно для виконання статутних завдань Товариства. Такі товари та матеріальні цінності звільняються від сплати податків, мита та митних зборів відповідно до законодавства.

Служба розшуку Товариства отримує послуги, що надаються підприємствами поштового, телеграфного, телефонного та інших видів зв’язку (для розшукування могил військовополонених та громадян, які пропали безвісти внаслідок виникнення надзвичайних ситуацій; возз’єднання сімей, повернення біженців додому; встановлення факту нацистського переслідування в роки війни), з наступним відшкодуванням витрат на них за рахунок коштів Державного бюджету України у порядку та в межах ліміту, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Товариство як юридична особа має право виступати учасником цивільноправових відносин, може від свого імені набувати і здійснювати майнові та немайнові права, бути позивачем і відповідачем у суді відповідно до законодавства.

Товариство відповідає за своїми зобов’язаннями в межах належних йому коштів та іншого майна.

Створені Товариством органи та місцеві організації відповідають за своїми зобов’язаннями в межах коштів та іншого майна, переданого їм Товариством.

Товариство може мати у власності кошти, відокремлене та інше майно, необхідні для здійснення його статутної діяльності.

Товариство набуває право власності на кошти та інше майно, передані йому засновниками, членами Товариства, органами державної влади, органами місцевого самоврядування, набуті від вступних та членських внесків, пожертвувані чи передані фізичними і юридичними особами, громадськими, релігійними організаціями, а також на майно, придбане за власні кошти чи на інших підставах, не заборонених законодавством.

З метою виконання своїх статутних завдань Товариство, його органи та місцеві організації можуть здійснювати необхідну господарську діяльність шляхом створення госпрозрахункових установ та організацій із статусом юридичної особи, а також заснування підприємств у порядку, встановленому законодавством.

Прибутки, одержані підприємствами, установами та організаціями, які перебувають у власності Товариства, його органів та місцевих організацій, використовуються виключно на виконання статутних завдань Товариства, враховуючи адміністративногосподарські витрати, пов’язані з діяльністю Товариства, його органів та місцевих організацій.

Товариство, його органи та місцеві організації, а також створені (засновані) ним підприємства, установи та організації зобов’язані вести оперативний та бухгалтерський облік, статистичну звітність відповідно до законодавства, зареєструватись у встановленому порядку в органах державної податкової служби. Зазначені юридичні особи обліковують кошти для господарської діяльності (як в національній, так і в іноземній валюті) на окремих банківських рахунках.

Товариство має право отримувати у порядку спадкування або як дарунок рухоме і нерухоме майно, а також кошти (активи) від юридичних та фізичних осіб України, іноземних держав та міжнародних організацій.

Все рухоме та нерухоме майно, а також активи, які належать Товариству на праві власності згідно з Статутом Товариства та законодавством, використовуються виключно Товариством або за його дорученням його органами та місцевими організаціями.

Майно та кошти Товариства, його місцевих організацій та створених (заснованих) ними підприємств, установ, організацій без згоди Товариства не можуть бути вилучені чи розподілені, крім випадків та у порядку, встановлених законом.

Кошти та інше майно Товариства, його органів і місцевих організацій, створених (заснованих) Товариством підприємств, установ, організацій у разі їх ліквідації не можуть перерозподілятися між членами Товариства. Такі майно та кошти використовуються Товариством за рішенням його статутних органів виключно для виконання визначених Статутом Товариства цілей, а у випадках, передбачених законом, спрямовуються в доход держави.

Відповідно до закону та у порядку, встановленому Статутом Товариства, з’їзд, Правління, Президія Правління Товариства можуть достроково припинити повноваження створених ними органів та місцевих організацій Товариства, організацій та заснованих ними підприємств, а також призначених чи обраних ними осіб (працівників та добровольців) у разі порушення ними законодавства.

На всіх працівників Товариства, які працюють за трудовим договором у системі Товариства, поширюється законодавство України про працю, соціальне забезпечення і соціальне страхування.

Правове регулювання відпусток працівників Товариства здійснюється згідно з законодавством. Медичні працівники патронажної служби Товариства мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу в шкідливих і важких умовах праці та за особливий характер праці. Порядок надання таких відпусток, їх тривалість та умови оплати встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Товариство самостійно вирішує питання визначення умов та оплати праці працівників органів та місцевих організацій Товариства, які працюють за трудовими договорами (угодами, контрактами), та заохочення добровольців згідно з законодавством про оплату праці.

З керівниками структурних підрозділів та іншими відповідальними працівниками Товариства укладаються трудові договори у формі контракту відповідно до Кодексу законів про працю України та Статуту Товариства.

Подібний статус має і Національний олімпійський комітет України.

Національний олімпійський комітет України є неприбутковою всеукраїнською громадською організацією, з необмеженим часом дії, що діє згідно з Конституцією України, Олімпійською хартією, Законом України "Про об’єднання громадян", чинним законодавством України.

Емблема НОК України є неподільною композицією, що складається з олімпійських кілець синього кольору, які розташовуються над малим Державним гербом України золотого кольору на синьому фоні. Емблема НОК України затверджена Виконавчим комітетом МОК 15 червня 1992 року. Емблема зареєстрована, як знак для товарів і послуг НОК України і охороняється законом.

Використання атрибутів НОК України повинно сприяти розвитку олімпійського руху і не принижувати його гідності: будь-який зв’язок між атрибутами НОК України та товарами або послугами забороняється, якщо такий зв’язок не відповідає фундаментальним принципам Олімпійської хартії, Статуту або ролі НОК України.

Держава і засновники не несуть відповідальності за зобов’язаннями НОК України, так само як і НОК України не відповідає за зобов’язаннями держави і засновників. НОК України здійснює свою діяльність на території України. НОК України має місцеві осередки, які створюються за територіальним принципом. Місцеві осередки в своїй діяльності керуються Статутом НОК та своїми положеннями, прийнятими їхніми вищими керівними органами та затвердженими Виконкомом.

Для набуття прав юридичної особи місцеві осередки повинні зареєструватися у встановленому законом порядку. Місцеві осередки без прав юридичної особи легалізують свою діяльність шляхом повідомлення про заснування. Офіційною мовою НОК України є українська мова, а в міжнародних відносинах використовуються офіційні мови МОК.Метою діяльності НОК України є розвиток, зміцнення та захист олімпійського руху в Україні, сприяння духовному взаємозбагаченню людей, поширення обміну цінностями національної культури під знаком ідей і принципів олімпізму, у співробітництві з державними, громадськими та іншими організаціями на засадах незалежності та доброї волі в інтересах спорту і олімпійського руху та захист інтересів своїх членів.НОК України має виключне право представляти Україну в Олімпійських іграх та на регіональних, континентальних і світових комплексних змаганнях, які відбуваються під патронатом МОК. Крім того, НОК України зобов’язаний брати участь в Іграх Олімпіад шляхом надсилання атлетів. НОК України формує, організовує та очолює відповідні делегації на Олімпійські ігри і на регіональні, континентальні та світові комплексні спортивні змагання, що відбуваються під патронатом МОК та ЄОК. НОК України вирішує питання про заявки атлетів, що пропонуються відповідними НСФ з олімпійських видів спорту. Такий відбір повинен базуватися не тільки на спортивних досягненнях атлета, але також на його здатності служити прикладом спортивній молоді України. НОК України повинен забезпечити, щоб такі заявки, запропоновані НСФ з олімпійських видів спорту, відповідали у повному обсязі положенням Олімпійської хартії. НОК України дбає про екіпіровку, проїзд та розміщення членів своїх делегацій на Олімпійських іграх. НОК України укладає на користь останніх контракти відповідного страхування, що покриває ризик від нещасних випадків (смерті, інвалідності, хвороби, медичних і фармакологічних витрат) та цивільної відповідальності перед третіми особами, а також несе відповідальність за поведінку членів своїх делегацій.

НОК України ставить перед собою такі завдання:

розвивати і захищати олімпійський рух в Україні;

забезпечувати дотримання та виконання норм та правил Олімпійської хартії в Україні, положень Етичного кодексу МОК;

сприяти зміцненню авторитету і підвищенню престижу українського спорту на міжнародній арені;

захищати інтереси олімпійського руху України у відносинах з міжнародними спортивними організаціями;

сприяти діяльності суб’єктів олімпійського руху в Україні;

сприяти вивченню і збереженню олімпійської історії і традицій України шляхом поширення олімпійської освіти і культури;

співпрацювати з національними та міжнародними урядовими і неурядовими структурами з метою виконання статутних завдань;

брати участь в програмах Олімпійської солідарності;

здійснювати справедливий відбір та комплектування складу олімпійської команди;

забезпечити виконання положень Всесвітнього Антидопінгового кодексу, брати участь у боротьбі проти використання в спорті заборонених речовин і процедур та брати участь у міжнародній боротьбі проти наркоманії;

сприяти підготовці олімпійських резервів та розвитку спорту вищих досягнень і спорту для всіх в Україні;

сприяти підготовці спортсменів для участі у спортивних заходах на національному та міжнародному рівні;

пропагувати основні принципи олімпізму на національному рівні та сприяти впровадженню олімпізму у програми фізичного виховання і спорту в закладах освіти;

сприяти проведенню Олімпійського дня України, відкритого для іноземних спортсменів та представників української діаспори;

сприяти гармонійному розвитку фізичних та моральних якостей людей, зміцненню їх здоров’я;

вважати своїм обов’язком боротьбу проти будь-яких форм насильства та дискримінації в спорті стосовно будь-якої організації або особи за расовою, релігійною, політичною, статевою або іншою ознакою, що є несумісним з належністю до олімпійського руху, діяти в дусі взаєморозуміння, дружби, солідарності та чесної гри;

брати участь у дослідницькій та освітній діяльності в галузі спорту, допомагати у навчанні спортивних адміністраторів шляхом організації курсів, а також забезпечувати, щоб такі курси робили внесок у пропагування фундаментальних принципів олімпізму;

захищати виключні права МОК на використання олімпійського символу, прапору, гасла, емблеми та гімну, а також в інтересах МОК забезпечити захист найменувань "Олімпійський" та "Олімпіада";

всіляко заохочувати, за допомогою відповідних заходів, підвищення ролі жінок у спорті на всіх рівнях і в усіх структурах, особливо у виконавчих органах національних та міжнародних спортивних організацій шляхом суворого дотримання принципу рівноправ’я чоловіків та жінок;

протидіяти будь-якому політичному або комерційному зловживанню спортом або атлетами;

стежити за тим, щоб заходи, які проводяться під патронатом НОК України, відбувалися в умовах, що демонструють відповідальну турботу про навколишнє середовище; вживати заходів для прояву такої турботи в своїй діяльності та навчає цьому всіх тих, хто причетний до олімпійського руху;

зберігати свою автономність та протистояти будь-якому тиску, включаючи тиск політичного, економічного та релігійного походження, що може заважати НОК України дотримуватися положень Олімпійської хартії.

Членство в НОК України є добровільним і може бути індивідуальним, почесним та доброчинним.

Індивідуальними членами НОК України можуть бути громадяни України, які досягли віку 18 років, визнають Статут НОК України і Олімпійську хартію, підтримують його діяльність. Члени НОК України персонально не відповідають за борги та обов’язки НОК України.

До складу НОК України обираються фізичні особи:

представники національних федерацій України з олімпійських видів спорту (по два від кожної), які утворюють більшість на Генеральній асамблеї та у Виконкомі;

атлети-учасники Олімпійських ігор (п’ятнадцять осіб), які повинні залишити НОК України після закінчення третьої олімпіади з моменту останніх Олімпійських ігор, в якій вони брали участь;

представник (один) Олімпійської академії України;

представники (по одному) осередків НОК України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;

представники (по одному) фізкультурно-спортивних товариств і організацій, а також організацій управління фізичною культурою та спортом Міністерства оборони та Міністерства освіти;

представники інших суб’єктів олімпійського руху в Україні.

Будь-який член НОК України, котрий іде у відставку, за пропозицією Виконкому може бути обраним Генеральною асамблеєю почесним членом НОК України за особливі заслуги. Почесні члени запрошуються для відвідування засідань Генеральних асамблей та інших заходів, що проводяться під егідою НОК України, де вони мають право консультативного голосу.

За пропозицією Виконкому Генеральна асамблея може обрати членом-доброчинцем НОК України високоповажних осіб, які зробили вагомий вклад у розвиток олімпійського руху в Україні. Вони запрошуються для відвідування засідань Генеральних асамблей та інших заходів, що проводяться під егідою НОК України. Члени-доброчинці не мають права голосу.

До складу НОК України та Виконкому входять члени МОК в Україні.

Члени НОК України є представниками НОК України в територіях, організаціях, суб’єктах, які їх рекомендували.

Члени НОК України мають право:

брати участь в заходах, які здійснюються НОК України;

вносити пропозиції про включення до порядку денного Генеральної асамблеї, Виконкому питань для обговорення;

обирати та бути обраними в органи управління НОК України;

вносити пропозиції до органів управління НОК України;

отримувати інформацію про діяльність НОК України;

брати участь, за дорученням Виконкому, у роботі нарад, конференцій і конгресів, що скликаються суб’єктами олімпійського руху в Україні;

звертатись у відповідні органи НОК України за наданням допомоги;

вийти з членів НОК України у будь-який час за власним бажанням.

Члени НОК України зобов’язані:

дотримуватись вимог Статуту НОК України, Олімпійської хартії, Всесвітнього Антидопінгового кодексу та Етичного кодексу МОК;

брати активну участь у діяльності НОК України;

своєчасно сплачувати членські внески, якщо такі будуть запроваджені Генеральною асамблеєю;

здійснювати виконання відповідних рішень Генеральної асамблеї і інших виборних органів НОК України;

брати участь у сесіях Генеральної асамблеї НОК України;

за вимогою інформувати Виконком НОК України про свою діяльність, стосовно членства в НОК України;

Кожний індивідуальний член НОК України має один голос.

Повноваження та строк дії мандатів членів НОК України затверджуються на звітно-виборних сесіях Генеральної асамблеї на кожні наступні 4 роки. Члени НОК України виконують свої обов’язки на громадських засадах, але їм компенсуються витрати на проїзд, проживання тощо під час виконання своїх обов’язків.

Членство у НОК України припиняється в разі:

закінчення повноважень відповідного представництва;

виключення на підставі рішення Генеральної асамблеї за систематичне невідвідування засідань останньої, а також за невиконання інших членських обов’язків;

ліквідації НОК України;

припинення діяльності федерації або організації, яка рекомендувала члена до складу НОК України;

добровільного письмового прохання про відставку на ім’я Президента. Перед тим, як прийняти відставку, Виконком може заслухати члена НОК України, що подає у відставку;

визнання члена НОК України судом недієздатним або безвісти відсутнім;

смерті. Член, почесний член або член-доброчинець, виключений із МОК, не може бути членом НОК України.

Член НОК України, права і інтереси якого, на його думку, порушені будь-яким виборним органом чи посадовою особою НОК України, має право оскаржити дане рішення до відповідної комісії, Виконкому, Генеральної асамблеї. Рішення Генеральної асамблеї може бути оскаржене протягом 21 дня в Міжнародному спортивному арбітражному суді.

НОК України має виключне право:

заявляти для участі в Олімпійських іграх учасників, тренерів, інструкторів або офіційних осіб, які повинні діяти у відповідності з Олімпійською хартією, а також з правилами відповідної МСФ. Заявлені особи повинні поважати дух чесної гри без жорстокості та відповідно поводити себе на спортивному майданчику і поважати та діяти згідно з усіма аспектами Всесвітнього антидопінгового кодексу. НОК України повинен використовувати таке право тільки за рекомендаціями по заявках від НСФ з олімпійських видів спорту. Якщо НОК України підтверджує їх, то він повинен надіслати такі заявки до ОКОІ. ОКОІ повинен підтвердити їх отримання. НОК України повинен перевірити достовірність заявок, які запропоновані НСФ з олімпійських видів спорту, та забезпечити, щоб ніхто не був виключений за расовими, релігійними або політичними мотивами або за мотивами інших форм дискримінації. НОК України посилає на Олімпійські ігри тільки тих учасників, які достатньо підготувалися до міжнародних змагань високого рівня;

визнавати організації діяльність яких пов’язана з його роллю та спортом, за умови:

функціонування таких організацій на національному рівні;
відповідності діяльності таких організацій та їх статутів, схвалених відповідними МСФ, положенням та вимогам Олімпійської хартії;
дотримання такими організаціями положень Всесвітнього антидопінгового кодексу та Етичного кодексу МОК;
створення таких організацій у відповідності із законодавством України та вимогами відповідних МСФ, які визнані МОКом;
наявності статусу юридичної особи в Україні або легалізації іншим чином в порядку, передбаченим чинним законодавством України.

пропонувати і визначати членам своїх делегацій, який одяг та уніформу носити з приводу участі в Олімпійських іграх та у зв’язку з усіма спортивними змаганнями та церемоніями, які до них відносяться;

призначати:

аташе, завдання якого полягає в посередництві між НОК України та ОКОІ з метою вирішення питань підготовки і участі делегації НОК України в Олімпійських іграх;
шефа місії, який несе відповідальність протягом Олімпійських ігор за учасників, офіційних представників та інший персонал команд НОК України. У встановленому порядку порушує питання перед ОКОІ про позбавлення акредитації на Олімпійських іграх.

НОК України має право:

формулювати на адресу МОК пропозиції змін до Олімпійської хартії та олімпійського руху взагалі, включаючи організацію та проведення Олімпійських ігор;

співпрацювати у підготовці олімпійських конгресів;

брати участь у діяльності комісій МОК на прохання останнього;

визначати місто, яке може подавати заявку на організацію Олімпійських ігор в Україні;

створювати та мати осередки НОК України в Автономній Республіці Крим, областях України, містах Києві та Севастополі з правом представляти НОК України на відповідній території на підставі положень, що приймаються їх керівними органами і затверджуються Виконкомом. Положення осередків НОК України не повинні суперечити Статуту НОК України, Олімпійській хартії та чинному законодавству України;

здійснювати господарську діяльність шляхом створення суб’єктів господарювання;

вчиняти будь-які правочини відповідно до чинного законодавства.

НОК України може вступати в міжнародні громадські та інші організації, підтримувати прямі міжнародні контакти і зв’язки, вчиняти відповідні правочини, а також брати участь у здійсненні заходів, що не суперечать міжнародним зобов’язанням України.

Умови визнання суб’єктів олімпійського руху НОКом України.

З метою сприяння олімпійському руху в Україні НОК України визнає, тобто надає статус належності до олімпійського руху суб’єктам, діяльність яких пов’язана з його роллю та спортом, за умови:

функціонування таких суб’єктів на національному рівні;
здійснення такими організаціями специфічної та реальної спортивної діяльності та наявності членства у відповідній МСФ, яка визнана МОКом;
відповідності діяльності таких організацій та їх статутів, що схвалені відповідними МСФ, положенням та вимогам Олімпійської хартії;
дотримання такими організаціями положень Всесвітнього антидопінгового кодексу та Етичного кодексу МОК;
створення таких організацій у відповідності із законодавством України та вимогами відповідних МСФ, які визнані МОКом;
наявності статусу юридичної особи в Україні.

НОК України не повинен визнавати більше, ніж одну Національну спортивну федерацію з кожного виду спорту, який керується такою Міжнародною спортивною федерацією, перелік яких визначений в правилі 51 Олімпійської хартії.

Органами управління НОК України є:

1. Генеральна асамблея;

2. Виконавчий комітет;

3. Президент.

Вищим органом управління НОК України є Генеральна асамблея. Вона складається з членів НОК України і проводить свої засідання не менше одного разу на рік. До виключної компетенції Генеральної асамблеї відносяться наступні питання:

затвердження Статуту НОК України; затвердження змін та доповнень до нього;

визначення основних напрямків діяльності та розвитку НОК України;

розгляд питань розвитку олімпійського руху в Україні; прийняття основоположних та обов’язкових для всіх членів рішень з питань діяльності НОК України;

надання визнання НОК України суб’єктам олімпійського руху;

визначення персонального та кількісного складу НОК України, віцепрезидентів та Виконкому;

заслуховування і затвердження звітів Президента, Виконкому, Ревізійної комісії;

затвердження кошторису грошових доходів та витрат за рік, що закінчився, поточного кошторису фактичних грошових доходів та витрат в році проведення Генеральної асамблеї та плану бюджету на наступний рік;

проведення один раз на чотири роки звітно-виборної сесії для прийняття до членів НОК України, обрання або переобрання Президента, Першого віцепрезидента, Віцепрезидентів, Генерального секретаря, членів Виконкому та Ревізійної комісії;

запровадження членських внесків, затвердження їх розміру та порядку сплати;

затвердження Почесної відзнаки НОК України та положення про неї;

обрання почесних членів та членів-доброчинців;

прийняття рішення про припинення діяльності НОК України, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.

До компетенції Генеральної асамблеї відносяться наступні питання:

застосування етико-дисциплінарних санкцій до суб’єктів олімпійського руху в порядку та з механізмом, передбаченими Положенням про Етико-дисциплінарну комісію НОК України, а саме:

призупинення повністю або частково повноважень на визначений термін за порушення вимог Статуту, Олімпійської хартії і чинного законодавства або здійснення аморального вчинку чи дії, що завдали шкоди НОК України;
тимчасове або постійне позбавлення визнання за порушення вимог, Олімпійської хартії і чинного законодавства або вчинення дій, що завдали шкоди НОК України;

До прийняття Генеральною асамблеєю рішення про виключення Виконком може попередньо позбавити відповідного члена НОК України всіх або частини прав, прерогатив та посад, які виходять з його членства.

вирішення інших питань діяльності НОК України.

Позачергова сесія Генеральної асамблеї скликається на вимогу Президента або не менш, як однієї третини членів НОК України. Місце проведення сесії Генеральної асамблеї визначає Виконком, а позачергової сесії Президент.

Генеральна асамблея НОК України має право приймати рішення лише з питань, що входять до порядку денного, та у разі присутності не менше половини її членів. Рішення приймаються відкритим голосуванням простою більшістю голосів присутніх на засіданні членів НОК України крім рішень з питань реорганізації та ліквідації НОК України, внесення змін та доповнень до Статуту, які приймаються за присутності не менше 2/3 членів НОК України більшістю у 2/3 голосів присутніх. Голосування за довіреністю не дозволяється. Генеральна асамблея має право прийняти рішення про таємне голосування з будь-якого питання порядку денного за пропозицією простої більшості присутніх членів НОК України. На Генеральній асамблеї головує Президент, а за його відсутності один з Віцепрезидентів за дорученням Президента. Під час підрахунків необхідної більшості не беруться до уваги голоси тих, хто утримався, порожні або зіпсовані бюлетені. За рівності голосів вирішальним є голос Президента або Головуючого.

При вирішенні питань, які відносяться до Олімпійських ігор, до уваги беруться лише голоси членів Виконкому та представників НСФ з олімпійських видів спорту.

Виконком обирається за пропозицією Президента строком на 4 роки з членів НОК України Генеральною асамблеєю, на якій визначається його кількісний склад.

Виконком утворюється з:

Президента;

Віцепрезидентів, один з яких перший;

представників НСФ з олімпійських видів спорту, які повинні складати більшість у складі Виконкому;

членів МОК в Україні;

Генерального секретаря;

представника Олімпійської академії України;

представників Етико-дисциплінарної комісії та Комісії атлетів; інших членів, які обрані Генеральною асамблеєю.

Виконком:

вносить на розгляд звітно-виборної Генеральної асамблеї пропозиції щодо кількісного та персонального складу НОК України;
керує поточною діяльністю НОК України в період між Генеральними асамблеями;
наглядає за дотриманням членами НОК України положень Статуту НОК України, норм Олімпійської хартії, чинного законодавства України;
визначає питання порядку денного чергових або позачергових сесій Генеральної асамблеї;

здійснює контроль за дотриманням осередками НОК України положень про них;

вирішує поточні питання фінансово-господарської діяльності НОК України;

приймає рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію осередків НОК України, госпрозрахункових установ, підприємств, організацій, затверджує їхні статути та положення;
забезпечує виконання рішень Генеральної асамблеї;

за пропозицією Президента затверджує коло повноважень Першого віцепрезидента, Віцепрезидентів та інших членів Виконкому;

розробляє пропозиції з різних питань функціонування НОК України;

приймає рішення про нагородження Почесною відзнакою НОК України та іншими нагородами НОК України;

вирішує питання про надання патронату за такими умовами, які він вважає доцільними, національним або регіональним комплексним спортивним змаганням за умови, що вони відбуватимуться із суворим дотриманням Олімпійської хартії і будуть організовані під контролем НОК України або суб’єктів олімпійського руху. Патронат НОК України може бути наданий і іншим заходам за умови, що такі заходи відповідають завданням олімпійського руху;

створює постійні комісії або комісії, що скликаються у разі необхідності, та робочі групи, визначає коло їх обов’язків, приймає рішення про їх розпуск. Постійними комісіями НОК України є Комісія атлетів та Етико-дисциплінарна комісія, персональний склад, порядок обрання, коло повноважень та інші засади функціонування яких визначаються Положеннями про них. Виконком має право делегувати Етико-дисциплінарній комісії свої повноваження повністю чи частково з питань накладення етико-дисциплінарних санкцій.

застосовує етико-дисциплінарні санкції до суб’єктів олімпійського руху в порядку та з механізмом, передбаченими Положенням про Етико-дисциплінарну комісію, а саме:

попередження;
догана;
тимчасове припинення фінансування;
недопущення до змагань.

Порядок та механізм застосування етико-дисциплінарних санкцій до суб’єктів олімпійського руху передбачені Положенням про етико-дисциплінарну комісію.

На засіданнях Виконкому головує Президент, а в разі його відсутності один з Віце президентів за дорученням Президента. Виконком має право приймати рішення лише в разі присутності на засіданні не менше половини від загальної кількості членів. Рішення приймаються простою більшістю голосів присутніх на засіданні. За рівністю голосів вирішальним є голос Президента або Головуючого.
У терміновому випадку Президент або за його дорученням один з віцепрезидентів може запропонувати прийняття рішення голосуванням шляхом опитування. Якщо загальна кількість отриманих відповідей у визначений термін не менше ніж половина загальної кількості членів Виконкому плюс один і якщо кількість відповідей, що отримуються на користь запропонованого рішення, досягає необхідної більшості, то таке рішення вважається прийнятим.

Засідання Виконкому проводяться не менше одного разу на три місяці і можуть скликатися позачергово за рішенням Президента або на вимогу не менше однієї третини складу Виконкому. У разі необхідності Виконком може прийняти рішення про проведення засідання в закритому режимі та про порядок голосування.

Президент обирається з числа членів НОК України Генеральною асамблеєю строком на 4 роки. Президент може обиратися на будь-який наступний чотирирічний термін. Висування кандидатів на посаду президента від суб’єктів олімпійського руху в Україні припиняється за 15 днів до першого дня проведення звітно-виборної Генеральної асамблеї.

На час, коли Президент не може виконувати свої обов’язки, їх виконує Перший віцепрезидент, або за дорученням Президента один із віцепрезидентів.

Президент:

очолює Виконком;

готує і скликає засідання Виконкому, головує на них;

представляє НОК України в Україні та за кордоном;

підписує угоди та інші документи від імені НОК України;

від імені НОК України розпоряджається коштами та майном НОК України відповідно до рішень Генеральної асамблеї, Виконкому та статутних завдань НОК України;

репрезентує олімпійський рух України та захищає його інтереси;

керує виконанням програм НОК України;

затверджує штатний розпис та чисельність штатного апарату НОК України, встановлює розміри посадових окладів. Укладає контракти зі штатними працівниками у випадках передбачених законом;

готує пропозиції до Генеральної асамблеї щодо кандидатур Першого віцепрезидента, Віцепрезидентів, Генерального секретаря та членів Виконкому;

вносить на затвердження Виконкому пропозиції щодо кола повноважень Першого віцепрезидента, Віцепрезидентів, Генерального секретаря та інших членів Виконкому;

виконує інші функції на виконання рішень Генеральної асамблеї та Виконкому.

Віце-президенти. Перший віце-президент, віце-президенти, за пропозицією Президента, обираються Генеральною асамблеєю строком на 4 роки та виконують свої обов’язки, що пропонуються Президентом та затверджуються Виконкомом, керуючись Статутом.

Генеральний секретар, за пропозицією Президента, обирається Генеральною асамблеєю строком на 4 роки. Генеральний секретар несе відповідальність за діяльність штатного апарату НОК України. Генеральний секретар виконує наступні функції:

складає проект щорічного звіту діяльності Виконкому;

за дорученням Президента представляє НОК України в різних інстанціях;

підписує документи від імені НОК України;

відповідає за конкретні заходи по здійсненню економічних програм НОК України та використання його фондів;

складає і підписує разом із Президентом протоколи офіційних засідань;

забезпечує підготовку документів у відповідності та на виконання рішень Генеральної асамблеї та Виконкому;

організовує роботу по веденню і зберіганню документації та архіву НОК України.

Ревізійна комісія НОК України обирається Генеральною асамблеєю з трьох членів НОК України строком на 4 роки. Члени Ревізійної комісії обирають голову та секретаря зі свого складу.
У разі наявності суперечностей в тлумаченні положень Статуту НОК і Олімпійської хартії, слід надавати перевагу положенням останньої.

Припинення діяльності НОК України може бути проведене шляхом його реорганізації (злиття, поділу, приєднання, виділення, перетворення) або ліквідації.

Реорганізація НОК України відбувається за рішенням Генеральної асамблеї. При цьому вся сукупність прав і обов’язків переходить до його правонаступників.

НОК України ліквідується:

а) за рішенням Генеральної асамблеї;

б) за рішенням суду.

Кошти та майно НОК України в разі його ліквідації повинні бути передані іншій неприбутковій організації відповідного виду або зараховані до доходу держави.

3. Філії і відділення іноземних організацій,які діють на території України

Одним з перших відділень іноземних організацій в Україні, яке з’явилося в Україні, було Українське відділення неурядової організації “Міжнародний центр наукової культури – Всесвітня лабораторія". 29 липня 1991 року Кабінет Міністрів УРСР своєю постановою № 111 затвердив Положення про Українське відділення неурядової організації “Міжнародний центр наукової культури – Всесвітня лабораторія” (надалі – Українське відділення Всесвітньої лабораторії).

Українське відділення Всесвітньої лабораторії отримало статус науководослідної установи, яка здійснює на території республіки діяльність, що випливає із цілей та завдань цієї організації щодо виконання міжнародних проектів у галузі науки, техніки, екології, медицини, освіти та інших галузях.

Відділення об’єднує зусилля вітчизняних і зарубіжних вчених та спеціалістів на розв’язання актуальних для республіки проблем, залучає науковий потенціал України для роботи за міжнародними проектами Всесвітньої лабораторії.

Прикладом “змішаної” організації може служити Міжнародне товариство прав людини Українська секція (скорочено "МТПЛУС" далі "Секція"). Згідно Статуту (п. 1.3.) діяльність Секції поширюється на територію України, Німеччини.

Секція являє собою міжнародну громадську організацію, яка об’єднує на засадах добровільності громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства для

реалізації основних завдань, передбачених цим Статутом.

Секція ставить перед собою такі завдання:

надання правової допомоги громадянам у галузі правозахисного законодавства;

матеріальна допомога багатодітним сім’ям, інвалідам, одиноким, особам похилого віку;

сприяти гуманізації умов утримання підлітків і дорослих у місцях, призначених для виконання покарань;

захист невід’ємних прав військовослужбовців та їх сімей;

участь у міжнародних акціях щодо захисту прав людини;

розповсюдження серед населення ідей, викладених у Загальній декларації прав людини, інших документах правозахисного змісту.

Але, мабуть, найбільш розгалуженою та впливовою є мережа фундацій, заснованих Джорджем Соросом.

Міжнародний фонд “Відродження" (“фонд Сороса”). Джордж Сорос народився у Будапешті в 1930 році. 1947 року він емігрував до Англії, де закінчив Лондонську школу економіки. У 1956 році переїхав до США, де успішно працював на фінансових ринках і зрештою став одним з найбагатших людей світу. Ще під час навчання у Лондонській школі економіки пан Сорос ознайомився з роботами філософа Карла Поппера, які справили винятковий вплив на склад його думок, а пізніше на його благочинну діяльність.

Першу фундацію – Фонд Відкритого Суспільства – пан Сорос заснував у Нью-Йорку 1979 року, першу Східно-Європейську фундацію – в Угорщині 1984 року. Сьогодні він фінансує мережу фундацій, які працюють у 31 країні Центральної та Східної Європи і колишнього Радянського Союзу, а також у Південній Африці, Гаїті і США. Діяльність фундацій спрямована на розбудову і підтримку інфраструктури відкритого суспільства.

Пан Сорос написав книги "Алхімія фінансів"(1987), "Відкриваючи радянську систему" (1990), "Гарантія демократії" (1991), "Сорос про Сороса. Передбачення процесів розвитку" (1995) та інші. Він є також автором багатьох статей про політичні та економічні зміни у Європі та колишньому Радянському Союзі.

Мережу фундацій Сороса складають 57 національних організацій. Вони діють в Албанії, Азербайджані, Болгарії, Боснії і Герцеговині, Вірменії, Гаїті, Грузії, Гватемалі, Естонії, Казахстані, Киргизстані, Латвії, Литві, Македонії, Молдові, Монголії, Південно-Африканській Республіці, Польщі, Росії, Румунії, Словаччині, Словенії, Таджикистані, Угорщині, Узбекистані, Україні, Хорватії, Чехії, Югославії та інших країнах.

Ці фундації орієнтовані на розбудову відкритого суспільства. З цією метою вони підтримують програми та ініціативи у сфері освіти, громадянського суспільства, незалежних засобів масової інформації, розвитку мережі Інтернет та електронної пошти, видавництва, прав людини, мистецтва і культури, реформування соціальної, правової і економічної систем. Інститут відкритого суспільства – НьюЙорк та Інститут відкритого суспільства – Будапешт створюють програми для вирішення проблем, що є спільними для багатьох фундацій, надаючи адміністративну, фінансову і технічну підтримку.

Міжнародний фонд "Відродження" (МФВ) засновано у квітні 1990 року. Він належить до мережі фундацій Джорджа Сороса, що складається з національних і регіональних фондів більш, ніж у тридцяти країнах світу, переважно у Центральній і Східній Європі та на території колишнього Радянського Союзу. Ці фонди об’єднує спільна мета – вони підтримують правничі, медійні, освітні, інформаційні, медичні, соціальні ініціативи, що сприяють розвиткові й утвердженню відкритого суспільства.

МФВ є найбільшою національною доброчинною громадською організацією в Україні. Завдання Фонду – фінансово та організаційно сприяти становленню демократичного, відкритого суспільства в Україні шляхом підтримки значущих для його розвитку громадських ініціатив. 2006 року МФВ надасть фінансову підтримку на суму до 7 мільйонів доларів США на проекти, що сприяють розвиткові європейської інтеграції, посиленню впливу громадянського суспільства та його контролю за владою, системі громадського правозахисту й утвердженню принципу верховенства права в Україні, проведенню пенітенціарної реформи, розвиткові громадської активності національних меншин, реформам у сферах освіти, охорони здоров’я, видавничій справі, проведенню справедливих та чесних виборів тощо.

Пріоритети Фонду визначають Правління і Програмні ради, до складу яких входять авторитетні українські громадські діячі, фахівці у тих галузях, в яких МФВ здійснює свою безпосередню діяльність: громадянське суспільство, верховенство права, освіта, ЗМІ, охорона здоров’я тощо. Правління Фонду є головним громадським органом МФВ і формує стратегію діяльності всієї організації.

МФВ постійно інформує громадськість про свої програми та конкурси через публікації у пресі, проведення прес-конференцій і презентацій, через інтернет тощо. Працівники Фонду проводять консультації з усіх питань ґрантової діяльності МФВ.

Переважну більшість ґрантів МФВ розподіляє між недержавними організаціями. Зазвичай, фонд "Відродження" попередньо оголошує конкурс проектів, спрямованих на реалізацію запланованих програм МФВ. Фонд надає ґранти тим організаціям, проекти яких стали переможцями конкурсів. Водночас, МФВ розглядає звернення громадян про фінансування різноманітних проектів, завдання яких збігаються із метою Фонду.

Крім надання ґрантів іншим організаціям, МФВ здійснює власну операційну діяльність, реалізуючи проекти у пріоритетних галузях своєї програмної діяльності.

Національні програми фінансуються з бюджету МФВ згідно з пропозиціями Правління і Програмних рад. Багаторічний досвід роботи фонду "Відродження" в Україні дає змогу не лише стежити за змінами в українському суспільстві, а й прогнозувати їх. У своїй діяльності програмні напрями МФВ орієнтуються, передусім, на загальноєвропейський досвід.

Як і решта фондів мережі Сороса, МФВ здійснює адміністрування регіональних або мережевих програм Інституту Відкритого Суспільства (Будапешт, Нью-Йорк), у кожній з яких бере участь низка фондів Сороса в інших країнах. Мережеві програми започатковано Інститутом Відкритого Суспільства, щоб забезпечувати необмежену національними кордонами підтримку у вигляді знань і послуг. Це всебічний підхід до конкретних проблем, що заохочує і пропагує регіональну співпрацю фахівців, які беруть участь у програмах.

Фонд має представництво в Києві (центральний офіс), а також інформаційних партнерів у Вінниці, Дніпропетровську, Донецьку, Житомирі, Запоріжжі, Івано-Франківську, Кіровограді, Луганську, Луцьку, Львові, Миколаєві, Одесі, Полтаві, Рівному, Севастополі, Сімферополі, Сумах, Тернополі, Ужгороді, Харкові, Херсоні, Хмельницькому, Черкасах, Чернігові, Чернівцях.

Це дає змогу МФВ швидко і завчасно поширювати інформацію у регіонах про оголошені конкурси, а також інформувати громадськість як про програмну діяльність Фонду, так і про конкурси інших донорів в Україні.

У 19902005 роках Фонд надав численним неурядовим організаціям (НУО) України, а також науково–освітнім, просвітницьким закладам, видавництвам ґрантів на суму понад 89 мільйонів доларів США. 2006 року МФВ надасть третьому сектору України фінансову підтримку на суму до 7 мільйонів доларів США.

Оголошення про конкурси, що проводяться МФВ, обов’язково публікуються в пресі та на вебсайті МФВ.

Проекти, подані на конкурс, розглядаються програмними радами, до складу яких входять провідні фахівці та експерти. Після ретельного аналізу проектів і колективного обговорення ради представляють свої висновки та рішення щодо схвалення або відхилення проектів. У разі потреби для проведення додаткового аналізу запропонованого проекту запрошують незалежних експертів. Остаточне рішення про підтримку або відхилення проектів затверджує Правління МФВ.

Щороку МФВ оголошує в пресі та на офіційному вебсайті конкурси за такими програмними напрямами:

• розвиток громадянського суспільства;

• верховенство права;

• засоби масової інформації;

• інформаційні програми;

• освітні програми;

• охорона здоров’я;

• європейська програма.

Кошти надаються на основі юридичної угоди, яка передбачає детальну звітність і виплату коштів у формі траншів. Фонд здійснює незалежний фінансовий моніторинг проектів. Всі подані проекти реєструються у комп’ютеризованій системі управління проектами МФВ, до складу якої входить тематична база даних проектів, підтриманих МФВ.

Інформація про підтримані МФВ проекти є відкритою. База даних про проекти доступна через мережу Інтернет. Вона дозволяє громадськості, тобто будь-якій людині у будь-якій частині світу, отримати загальні відомості про кількість проектів, підтриманих МФВ, назви проектів та імена відповідальних за них осіб, суми наданих коштів. Кожен відвідувач має змогу висловити Фонду свої думки про зміст і результати реалізації проектів.

Як правило, не надається підтримка на:

проекти, що не відповідають пріоритетам програмної діяльності МФВ;

проекти, що мають комерційний характер;

проекти з гуманітарної допомоги;

проекти, подані від фізичних осіб, політичних партій чи релігійних громад.

З метою більш повного використання благодійних пожертвувань, що спрямовуються в Україну, враховуючи роль Міжнародного фонду “Відродження”, 13 червня 1994 року Президент України своїм указом № 292/94 рекомендував міністерствам, іншим органам державної виконавчої влади сприяти Міжнародному фонду “Відродження”, його регіональним відділенням у вирішенні питань матеріальнотехнічного та інших видів забезпечення його діяльності. Органам, уповноваженим управляти майном, що перебуває у державній власності, вирішувати, по можливості, питання виділення приміщень Міжнародному фонду “Відродження”, його регіональним відділенням та надання їм пільг щодо орендної плати і плати за користування комунальними послугами.

4. Порядок реєстрації філій, відділень, представництв та інших структурних осередків громадських (неурядових) організацій зарубіжних держав в Україні

З метою впорядкування обліку зареєстрованих міжнародних організацій, філій і представництв іноземних неурядових, громадських та благодійних організацій та об’єднань в Україні запроваджено Реєстр зареєстрованих в Україні міжнародних

організацій, філій і представництв іноземних неурядових, громадських та благодійних організацій та об’єднань.

Формування, наповнення та функціонування Реєстру зареєстрованих в Україні міжнародних організацій, філій і представництв іноземних неурядових, громадських та благодійних організацій та об’єднань покладено на Департамент легалізації об’єднань громадян Міністерства юстиції України.

Правовою основою формування Реєстру є Закони України "Про об’єднання громадян", "Про благодійництво та благодійні організації", Положення про порядок легалізації об’єднань громадян, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. № 140, Положення про порядок реєстрації філіалів, відділень, представництв та інших структурних осередків громадських (неурядових) організацій зарубіжних держав в Україні, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. № 145, Положення про порядок державної реєстрації благодійних організацій, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1998 р. № 382, та інші нормативні акти, що регулюють порядок реєстрації міжнародних організацій, філій і представництв іноземних неурядових, громадських та благодійних організацій.

Реєстр формується на підставі даних, внесених до реєстру об’єднань громадян та реєстру благодійних організацій, і визначає умови й порядок створення Реєстру зареєстрованих в Україні міжнародних організацій, філій і представництв іноземних неурядових, громадських та благодійних організацій.

Для реєстрації структурного осередку, крім представництва, представники громадської організації зарубіжної держави подають заяву до Мінюсту.

До заяви додаються:

1) документ, що підтверджує легалізацію громадської організації зарубіжної держави;

2) статут (положення) громадської організації зарубіжної держави;

3) рішення про створення структурного осередку;

4) статут (положення) структурного осередку;

5) відомості про склад керівництва вищих статутних органів структурного осередку (із зазначенням прізвища, імені, по батькові, року народження, місця постійного проживання, посади (заняття), номера телефону);

6) документ про сплату реєстраційного збору.

Документ, що підтверджує легалізацію громадської організації зарубіжної держави та статут (положення) громадської організації зарубіжної держави повинні бути легалізовані відповідно до чинного законодавства України та з урахуванням порядку, передбаченого національним законодавством країни громадської організації.

Збір за реєстрацію структурних осередків громадських організацій зарубіжних держав в Україні у розмірі 500 доларів США (за наявності ліцензії Національного банку) або еквівалент цієї суми у валюті України за курсом Національного банку на час сплати.

За реєстрацію структурних осередків громадських організацій інвалідів розмір реєстраційного збору знижується на 50 відсотків.

Структурні осередки дитячих громадських організацій від сплати реєстраційного збору звільняються.

Кошти, одержані від сплати зборів за реєстрацію структурних осередків громадських (неурядових) організацій зарубіжних держав в Україні, а також за видачу дублікатів свідоцтв про реєстрацію структурних осередків громадських (неурядових)

організацій зарубіжних держав в Україні, зараховуються до державного бюджету.

Заява про реєстрацію структурного осередку за наявності всіх необхідних документів розглядається в двомісячний термін. У необхідних випадках Мінюст проводить перевірку відомостей, що містяться в поданих документах.

При розгляді питання про реєстрацію структурного осередку можуть бути присутніми представники громадської організації зарубіжної держави.

За результатами розгляду заяви приймається рішення про реєстрацію структурного осередку або про відмову в його реєстрації.

Зареєстрованому структурному осередку присвоюється відповідний номер. Дані про реєстрацію вносяться до Реєстру об’єднань громадян, що ведеться Мінюстом.

Реєстр це комп’ютерна база даних, яка складається із сукупності електронних копій державних реєстрів об’єднань громадян та благодійних організацій, об’єднаних на основі єдиних правил, стандартів та процедур обміну інформацією.

Реєстр документ, до якого органом, щ здійснює реєстрацію вносяться відомості про реєстрацію міжнародних організацій, філій і представництв іноземних неурядових, громадських та благодійних організацій (далі організації), форма якого затверджується зазначеним органом.

Внесення відомостей до Реєстру здійснюється Департаментом легалізації об’єднань громадян Міністерства юстиції України (далі Департамент).

Про зареєстровані організації в Реєстр вносяться такі відомості:

назва організації;

місцезнаходження статутних органів;

дата реєстрації та номер реєстраційного свідоцтва;

дата затвердження статуту;

мета діяльності;

відомості про засновників;

відомості про склад статутних органів;

відомості про зміни, що внесені до статутних документів;

відомості про припинення діяльності (ліквідацію, реорганізацію).

Про зареєстровані філії і представництва іноземних неурядових, громадських та благодійних організацій до Реєстру вносяться додаткові відомості:

назва організації іноземної країни, яка виступила засновником філії чи представництва;

її місцезнаходження.

Відомості про зареєстровані в Україні міжнародні організації, філії і представництва іноземних неурядових, громадських та благодійних організацій надаються Департаментом користувачам відповідно до чинного законодавства. Користувачами Реєстру є центральні органи виконавчої влади.

Дані Реєстру об’єднань громадян публікуються в газеті "Урядовий кур’єр".

Відомості про реєстрацію структурних осередків Мінюст передає у 10денний термін до головного обчислювального центру Держкомстату.

Якщо статутні документи структурного осередку або інші документи, подані на реєстрацію, суперечать законодавству України, Мінюст приймає рішення про відмову в реєстрації структурного осередку. Рішення про відмову в реєстрації структурного осередку в 10денний термін надсилається заявникові.

Про зміни в статутних документах представник (представники) громадської організації зарубіжної держави в 5денний термін письмово повідомляє Мінюст.

За видачу структурному осередкові громадської організації зарубіжної держави в Україні дубліката свідоцтва про реєстрацію встановлюється плата в розмірі 50 доларів США (за наявності ліцензії Національного банку) або еквівалент цієї суми у валюті України за курсом Національного банку на час сплати.

У разі припинення діяльності структурного осередку Мін’юст приймає рішення про скасування запису в Реєстрі об’єднань громадян.

Контрольні питання до теми № 9