Правопорушення та юридична відповідальність у митній справі

План

1. Поняття і види порушень митних правил.

2. Застосування заходів відповідальності до правопорушників.

3. Міжнародна співпраця у області боротьби з порушеннями митних правил.

1. Питання правопорушень і юридичної відповідальності в митній справі врегульовані в розділах XVII-XIX Митного кодексу України. Ці норми розроблені відповідно до Основ митних законодавств держав-учасниць СНД.

Порушенням митних правил визнається протиправна дія або бездіяльність особи, що робить замах на встановлений порядок переміщення, митного контролю і митного оформлення товарів і транспортних засобів, переміщуваних через митний кордон держави, обкладення митними платежами і їх сплати, надання митних пільг і користування ними, на нормальну діяльність митних органів, за які національним законодавством передбачена відповідальність.

Всі правопорушення в митній справі підрозділяються на 2 групи:

1 група – порушення митних правил:

– порушення режиму зони митного контролю;

– порушення порядку виробництва митного оформлення;

– порушення термінів представлення митному органу декларацій і інших документів і ін.(39 пунктів в Основах.; 27 складів по Митному кодексу України).

2 група – інші порушення, наприклад:

– непокора законному розпорядженню або вимозі посадовця митного органу;

– образа посадовця митного органу і ін. .(7 пунктів в Основах.).

Ці переліки правопорушень не вичерпні; вказано, що національним законодавством можуть визнаватися порушеннями і інші протиправні діяння.

Основним видом правопорушень в митній справі є контрабанда (італ. contra – проти, banda – урядовий указ) – виділений в окремий розділ в Основах., розділ XVII Митного кодексу України.

Контрабанда – це переміщення через митний кордон держави крім або із захованням від митного контролю, або з обманним використанням документів або засобів митної ідентифікації, або зв'язане з недекларуванням або недостовірним декларуванням (визначення з Основ.).

Відповідно до українського законодавства контрабанда – це переміщення товарів, валюти, цінностей і інших предметів через митний кордон України крім митного контролю або із захованням від митного контролю, здійснене в крупних розмірах або групою осіб, що організувалися для заняття контрабандою, а рівне таке ж незаконне переміщення історичних і культурних цінностей, наркотичних засобів, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних, вибухових речовин, зброї і боєприпасів (окрім гладкоствольної мисливської зброї і боєприпасів до нього). Це правопорушення відноситься до злочинів (ст. 201 КК України).

Основною характеристикою митного правопорушення (як і будь-якого) є склад, що включає 4 елементи:

1. Об'єкт – матеріальне або нематеріальне благо (суспільні відносини),на яке робить замах правопорушник. Родовий об'єкт – господарська діяльність; безпосередній об'єкт – митні правила.

2. Об'єктивна сторона – протиправне діяння, шкідливий результат, що наступив, і причинний зв'язок між діянням і результатом. У митних правопорушеннях звичайно активні дії, наприклад, по переміщенню товарів.

3. Суб'єкт – можуть бути фізичні і юридичні особи України і інших держав, особі без громадянства, що володіють дієздатністю.

4. Суб'єктивна сторона – внутрішня сторона правопорушення, психічне відношення особи до здійснюваного діяння і результатів. Характеризується формою вини, мотивом і метою. Провина буває у формі наміру і необережності. У митних правопорушеннях звичайно провина у формі наміру.

Також правопорушення можуть зробити посадовці митних органів при виробництві митного контролю і оформлення. Ці правопорушення полягають в спричиненні іншим державним органам, громадянам і підприємствам збитку, приниженні честі та гідності громадян т. ін.

2. Провадження у справах про порушення митних правил ведеться посадовцями митних органів України відповідно до Митного кодексу, а в частині не врегульованої ним – відповідно до законодавства про адміністративні правопорушення.

Справи про порушення митних правил розглядаються:

– від імені Держмитслужби України – уповноваженою посадовою особою цієї служби;

– від імені митниць України – начальниками митниць або їх заступниками.

Справи розглядаються в 15-денний термін з дня отримання органом або посадовцем матеріалів, необхідних для дозволу справи по місцю знаходження митного органу України, посадовець якого здійснював виробництво у справі.

Про здійснення порушення митних правил відповідний посадовець митного органу України складає протокол по встановленій формі. Протокол підписується цим посадовцем, правопорушником (якщо він встановлений), свідками (якщо вони є). У разі відмови правопорушника підписати протокол, робиться відповідний запис.

До особи, що зробила порушення митних правил, може бути застосоване адміністративне затримання на строк до 3-го годинника. Даний запобіжний захід застосовується в цілях:

– припинення порушення митних правил;

– складання протоколу при неможливості його складання на місці;

– забезпечення своєчасного і правильного розгляду справи і виконання ухвали по ньому.

Рішення про застосування адміністративного затримання ухвалює начальник митного органу або особа, його що заміщає, про що складається протокол по встановленій формі.

У процесі провадження у справі про порушення митних правил Митним кодексом передбачені наступні процедури:

1. Опитування осіб по суті справи – проводить посада особа митного органу (складається протокол).

2. Витребування документів, необхідних для розгляду – документи повинні бути відправлені у 5-денний термін.

3. Здійснення митних обстежень (території підприємств, транспортних засобів) – проводиться у присутності посадових осіб підприємств, при необхідності із залученням фахівців (складається протокол).

4. Вилучення предметів і документів, їх оцінка (за державними роздрібними цінами або по висновку експертів; валюта – по курсу НБУ на день оцінки) – оформляється протоколом.

5. Пред'явлення предметів і документів для пізнання - оформляється протоколом.

6. Експертиза т. ін.

Всі документи передаються у митний орган для розгляду справи.

Справи про порушення митних правил розглядаються у присутності правопорушника або без нього у випадках:

1. Правопорушник не виявлений.

2. Правопорушник своєчасно був сповіщений про місце і час розгляду справи, але не з'явився (знаходиться за межами України і не прислав клопотання про відкладення розгляду справи).

За наслідками розгляду справи виноситься ухвала.

Адміністративне стягнення у вигляді попередження або штрафу можуть бути покладені не пізніше чим за 2 місяці з дня порушення, а при триваючому порушенні – не пізніше за 2 місяці з дня виявлення.

Ухвала про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена протягом 10 днів: якщо справа розглянута митницею – у Держмитслужбі або місцевому суді; якщо Держмитслужбою – у місцевому суді. Рішення суду є остаточним.

При малозначності зкоїного порушення посадова особа може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитися усним зауваженням.

3. Основним міжнародним документом правоохоронного характеру щодо митної справи є Міжнародна конвенція про взаємну адміністративну допомогу для запобігання, розслідування і покарання за митні правопорушення від 9 червня 1977 року (Конвенція Найробі). Вона складається з преамбули, 23 статей і 11 Додатків, кожне з яких є самостійним договором, що діє незалежно від інших додатків (наприклад, Додаток Х «Допомога в діях проти контрабанди наркотичних засобів і психотропних речовин»). Держава вважається таким, що бере участь в Конвенції, якщо воно прийняло хоч би один з 11 додатків.

Конвенція встановлює основні принципи співпраці держав:

1. Принцип пріоритету державного і національного суверенітету і державної безпеки Договірних сторін.

2. Принцип рівноваги і балансу в наданні правової допомоги.

При цьому передбачається використання наступних форм співпраці:

1. Допомога, що надається на прохання, що стосується обстеження і огляду (підозрюваних осіб, транспортних засобів і ін.).

2. Обмін інформацією між митними властями – за їх власною ініціативою.

3. Запити від імені іншої Договірної сторони.

4. Дії посадовців митної адміністрації однієї Договірної сторони на території іншої (присутність або участь в судах або адміністративних трибуналах, в слідчих діях і ін.).

5. Встановлення необхідних зв'язків з компетентними органами ООН і Інтерполу.

6. Інші форми.

Основними органами міжнародної співпраці держав є:

1. Рада митної співпраці – створений в 1950 р.

2. Комітет з боротьби з порушеннями митних правил в рамках Всесвітньої митної організації (ВТО) – існує з 1983 р.

У Брюсселі 2 рази на місяць виходить Бюлетень по боротьбі з порушеннями митних правил.

Окрім Конвенції Найробі як універсального акту по боротьбі з порушеннями митних правил, існують документи регіонального характеру:

1. Конвенція про взаємодопомогу, підписана в рамках Європейського союзу (ЄС) 7 вересня 1967 р. в Римі (Неаполітанська конвенція).

2. Регламент Ради ЄС від 19 березня 1981 р., що визначає форми і методи взаємодопомоги у митних справах.

Україна бере участь лише в деяких міжнародних організаціях і багатобічних міжнародних договорах. Поміщені 30 двосторонніх договори з митних питань з країнами СНД і Балтії, колишніми соціалістичними країнами, США, Великобританією, Ізраїлем, Туреччиною і ін. Наприклад, в 1998 р. в Києві підписаний Меморандум про взаєморозуміння між урядом України і Великобританії про адміністративну взаємодопомогу між митними службами обох країн. Ведуться переговори з іншими країнами. Україна підтримує необхідні контакти з XXI Генеральним директоратом ЄС, що відає митними питаннями.

Правопорушення та юридична відповідальність у митній справі