СИСТЕМА ВЗАЄМОДІЇ СКЛАДОВИХ ТРАНСПОРТНОГО ПРОЦЕСУ
Лекція 2
Тема 2 СИСТЕМА ВЗАЄМОДІЇ СКЛАДОВИХ ТРАНСПОРТНОГО ПРОЦЕСУ
- Природні ресурси транспорту та їх правове регулювання
- Юридичні властивості штучних утворень, які існують у галузі транспорту
- Правові аспекти використання транспортних засобів у перевізному процесі
- Особливості правового статусу користувачів транспортних послуг
1. Природні ресурси транспорту та їх правове регулювання
Діяльність транспорту тісно пов'язана з використанням енерге тичних і матеріальних ресурсів, охороною довкілля та забезпеченням екологічної, радіаційної та пожежної безпеки, фізичним захистом, захистом здоров'я людей, охороною праці, санітарно-епідемічного гаразду населення та безпеки руху.
Специфіка роботи транспортного комплексу України обумов люється тим, що весь процес його виробничої діяльності, опосеред ковуючись суспільними відносинами, відбувається в реальному природному середовищі.
Природні ресурси транспорту поділяються на такі три категорії: землі транс порту: водний фонд; повітряний простір.
Землі транспорту.
До земель залізничного транспорту належать землі смуг відве дення залізниць під залізничним полотном та його облаштуван ням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, ло комотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання і каналізації; також землі під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спору дами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транс порту.
До земель морського транспорту належать землі під: морськи ми портами з набережними, майданчиками, причалами, вокзала ми, будівлями, спорудами, устаткуванням, об'єктами загальнопортового і комплексного обслуговування флоту.
До земель річкового транспорту належать землі під:
а) портами, спеціалізованими причалами, пристанями і затона ми з усіма технічними спорудами та устаткуванням, що обслуго вують річковий транспорт;
б) пасажирськими вокзалами, павільйонами і причалами;
в) судноплавними каналами, судноплавними, енергетичними та
гідротехнічними спорудами, службово-технічними будівлями;
г) берегоукріплювальними спорудами й насадженнями;
ґ) вузлами зв'язку, радіоцентрами і радіостанціями;
д) будівлями, береговими навігаційними знаками та іншими спорудами для обслуговування водних шляхів, судноремонтними за водами, ремонтно-експлуатаційними базами, майстернями, судно верфями, відстійно-ремонтними пунктами, складами, матеріально-технічними базами, інженерними мережами, службовими та куль турно-побутовими будівлями, іншими об'єктами, які забезпечують роботу річкового транспорту.
До земель авіаційного транспорту належать землі під:
а) аеропортами, аеродромами, відокремленими спорудами (об'єк тами управління повітряним рухом, радіонавігації та посадки, очис ними та іншими спорудами), службово-технічними територіями з будівлями та спорудами, що забезпечують роботу авіаційного транспорту;
б) вертольотними станціями, зокрема вертольотодроми, служ бово-технічними територіями з усіма будівлями та спорудами;
в) ремонтними заводами цивільної авіації, аеродромами, вертольотодромами, гідроаеродромами та іншими майданчиками для експлуатації повітряних суден;
г) службовими об'єктами, що забезпечують роботу авіаційного
транспорту.
У цьому контексті також слід зазначити, що, крім земель авіа ційного транспорту, певними юридичними властивостями харак теризуються землі, які в транспортному праві визначаються як приаеродромна територія. Приаеродромна територія - це місцевість навколо аеродрому, що обмежена встановленими розмірами та над якою здійснюється маневрування повітряних суден (ст. 41 Повіт ряного кодексу України).
Згідно із законом на при аеродромній території запроваджується особливий режим використання земель, який полягає в тому, що одержання дозволу на будівництво, реконструкцію та іншу діяльність на цій території можливе тільки за узгодженням з органом державного регулювання діяльності авіації та відповід ною радою народних депутатів.
До земель трубопровідного транспорту належать земельні ді лянки, на яких збудовано наземні й надземні трубопроводи та їхні споруди, а також наземні споруди підземних трубопроводів.
Уздовж наземних, надземних і підземних трубопроводів уста новлюються охоронні зони. Під охоронною зоною слід розуміти землі вздовж магістральних і промислових трубопроводів, навколо промислових об'єктів, які надаються для забезпечення нормальних умов їхньої експлуатації, запобігання ушкодженню, а також для зменшення їхнього негативного впливу на людей, суміжні землі, природні об'єкти та довкілля в цілому. Земля в межах охоронних зон не вилучається, а використовується з обмеженнями (обтяжен нями) відповідно до закону або договору.
До земель автомобільного транспорту належать землі під спо рудами та устаткуванням енергетичного, гаражного і паливороз давального господарства, автовокзалами, автостанціями, ліній ними виробничими спорудами, службово-технічними будівлями, станціями технічного обслуговування, автозаправними станціями, автотранспортними, транспортно-експедиційними підприємства ми, авторемонтними заводами, базами, вантажними дворами, май данчиками контейнерними та для перечеплення, службовими й культурно-побутовими будівлями та іншими об'єктами, що забез печують роботу автомобільного транспорту.
До земель дорожнього господарства належать землі під про їзною частиною, узбіччям, земляним полотном, декоративним озе лененням, резервами, кюветами, мостами, тунелями, транспортни ми розв'язками, водопропускними спорудами, підпірними стінками і розташованими в межах смуг відведення іншими дорожніми спо рудами та обладнанням, а також землі, що лежать за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функ ціонування автомобільних доріг, а саме:
а) паралельні об'їзні дороги, поромні переправи, снігозахисні споруди і насадження, протилавинні та протисельові споруди;
б) майданчики для стоянки транспорту і відпочинку, підприєм ства та об'єкти служби дорожнього сервісу;
в) будинки (зокрема житлові) та споруди дорожньої служби з
виробничими базами;
г) захисні насадження.
До земель міського електротранспорту належать землі під відокремленими трамвайними коліями та їх облаштуванням, мет рополітеном, коліями і станціями фунікулерів, канатними дорога ми, ескалаторами, трамвайно-тролейбусними депо, вагоноремонт ними заводами, спорудами енергетичного і колійного господарства, сигналізації та зв'язку, службовими і культурно-побутовими будів лями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи міського електротранспорту.
Водний фонд.
Водний фонд України ста новлять усі води (водні об'єкти), які містяться на її території, а саме:
- поверхневі води: природні водойми (озера), водотоки (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали, інші водні об'єкти;
підземні води та джерела;
внутрішні морські води та територіальне море.
Своєю чергою, всі водні об'єкти України можна класифікувати на:
а) водні об'єкти загальнодержавного значення, до яких нале жать:
внутрішні морські води і територіальйе море;
підземні води, які є джерелом централізованого водопоста чання;
поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що міс тяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їхні притоки всіх порядків;
водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії ліку вальних;
б) водні об 'єкти місцевого значення, до яких належать:
- поверхневі води, що містяться і використовуються в межах однієї області й не віднесені до водних об'єктів загальнодержавно го значення;
- підземні води, які не можуть бути джерелом централізовано го водопостачання.
Всі водні об'єкти є винятковою власністю народу України і на даються тільки в користування. Право власності на водні об'єкти народ України здійснює через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повно важення щодо розпорядження водними об'єктами можуть надава тися відповідним органам державної виконавчої влади.
Повітряний простір. Одним із специфічних природних ресур сів, які використовуються в транспортній діяльності, є повітряний простір України.
Повітряним простором України є частина повітряної сфери, яка розташована над суходолом і водною територією України, зо крема над її територіальними водами (територіальним морем). По вітряний простір - це частина території України, якій належить пов ний і виключний суверенітет над ним (ст. 1 Повітряного кодексу України).
До елементів структури повітряного простору України нале жать: повітряні траси і місцеві повітряні лінії України, повітряні коридори для перетинання державного кордону України, встанов лені та невстановлені маршрути польотів, райони виконання авіа ційних робіт, заборонені зони, зони обмеження польотів і небезпеч ні зони.
Слід зазначити, що використання повітряного простору Украї ни або окремих його районів може бути частково або повністю обмежене. Своєю чергою, усі обмеження щодо використання повіт ряного простору України доводяться до відома заінтересованих юри дичних і фізичних осіб України, інших держав і міжнародних авіа ційних організацій через канали систем аеронавігаційної інформації.
Постійно діючі заборонені зони і зони обмеження польотів обов'язково вводяться до збірників аеронавігаційної інформації та наносяться на аеронавігаційні карти.
Слід зазначити, що порядок використання повітряного просто ру України характеризується специфічними властивостями. До таких властивостей, по-перше, можна віднести те, що за ви користання повітряного простору України, його аеронавігаційне та інформаційне забезпечення стягується платня.
По-друге, до специфічних властивостей належить мова ведення радіообміну в обслуговуванні повітряного руху. Так, ведення ра діообміну між органами обслуговування повітряного руху на тери торії України та екіпажами повітряних суден України здійснюєть ся українською або російською мовою, а з екіпажами повітряних суден інших держав - англійською або російською мовою.
І, по-третє, специфічною властивістю є те, що аеронавігаційна інформація щодо використання повітряного простору України є до ступною для всіх його користувачів.
Останнім моментом, який необхідно зазначити щодо викорис тання повітряного простору, є те, що згідно зі ст. 12 Повітряного кодексу України під час виконання повітряним судном польоту в міжнародному просторі юрисдикцію щодо нього протягом усього його польоту здійснює та держава, де зареєстровано повітряне судно. Фактично, перебуваючи в міжнародному повітряному про сторі, повітряне судно є недоторканним і незалежним від будь-якої держави, за винятком тієї, де це повітряне судно зареєстро ване, та підкоряється і діє на підставі лише її законів.
Саме ж ви користання міжнародного простору регулюється міжнародними правилами.
2. Юридичні властивості штучних утворень, які існують у галузі транспорту
Крім наведених природних ресурсів, транспортною галуззю у процесі її виробничої діяльності створюються і активно викорис товуються специфічні штучні утворення, тобто такі явища у сфері транспорту, які склались у процесі людської діяльності. До таких утворень можна віднести: торговельне мореплавство та дорожній рух.
Згідно з чинним транспортним законодавством, торговель не мореплавство –це діяльність, пов'язана з використан ням суден для перевезення вантажів, пасажирів, багажу та пошти, рибних та інших морських промислів, розвідки та видобування корисних копалин, виконання буксирних, криголамних і рятуваль них операцій, прокладання кабеля, також для інших господар ських, наукових і культурних цілей.
Із цього визначення основним фактом постає те, що будь-яка діяльність у сфері торговельного мореплавства обов'язково пов'я зується з використанням суден. Причому використання суден від бувається на морських і внутрішніх водних шляхах. Морські та внутрішні водні шляхи - це природні та штучні водні простори й водотоки, які використовуються з метою здійснення судно плавства.
Своєю чергою, торговельне мореплавство можуть здійснювати су б'єкти підприємницької діяльності, у володінні, користуванні або розпорядженні яких перебувають судна, за наявності у них спеці ального дозволу (ліцензії) на цю діяльність, виданого відповідно до чинного законодавства України.
Дорожній рух в Україні є специфічним утворенням, яке склада ється з низки соціальних, технічних, юридичних та інших парамет рів і опосередковує значний масив транспортних правовідносин.
З'ясувати зміст дорожнього руху вважається можливим лише з визначенням таких складових його елементів, як: учасники доро жнього руху (і їхній правовий статус), автомобільні дороги (вулиці), Правила дорожнього руху та деяких інших параметрів.
Учасниками дорожнього руху є особи, які використовують ав томобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, при значені для пересування людей та перевезення вантажів за допомо ги транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать: водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.
Автомобільна дорога (вулиця) являє собою частину території (зокрема в населеному пункті), призначену для руху транспортних засобів і пішоходів, з усіма розміщеними на ній спорудами.
Автомобільні дороги загального ко ристування та сільські дороги України - це дороги державного та місцевого значення, які забезпечу ють внутрішньодержавні та міжнародні перевезення пасажирів і вантажів з урахуванням адміністративно-територіального поділу дер жави, з'єднують населені пункти і є складовою частиною єдиної транспортної системи держави.
Витрати, пов'язані з будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням автомобільних доріг, здійснюються за рахунок бюд жетних та інших коштів для реалізації програм розвитку дорож нього господарства України з метою підвищення соціального рівня життя населення, забезпечення автомобільних перевезень пасажи рів і вантажів, оздоровлення екологічної обстановки, створення на дорогах належних умов безпеки руху та сучасних елементів до рожнього сервісу, зменшення збитків через незадовільні дорожні умови.
Автомобільна (позаміська) доро га - це лінійна споруда з інженерними й допоміжними спорудами і службами, які призначені для зручного та безпечного проїзду транспортних засобів із допустимими технічними характеристи ками і навантаженнями, що забезпечує внутрішньодержавні та між народні перевезення пасажирів і вантажів.
Під інженерними спорудами тут розуміються споруди, які бу дуються безпосередньо на автомобільних дорогах (мости, віадуки, шляхопроводи, тунелі, естакади тощо). Допоміжними ж є споруди, розташовані на землях дорожнього господарства та призначені для обслуговування рухомого складу на дорогах, учасників дорожньо го руху, розміщення сервісних і ремонтно-технічних служб. Це, наприклад, майданчики для стоянки транспорту, снігозахисні спо руди і насадження, з'їзди та інші споруди.
Автомобільні (позаміські) дороги загального користування по діляються на дороги державного та місцевого значення. Своєю чергою, автомобільні дороги державного значення поділяються на магістральні та ін. У містах вулиці та дороги поділяються на магіст ральні вулиці та дороги і дороги та вулиці місцевого значення.
3. Правові аспекти використання транспортних засобів
у перевізному процесі
Важливе значення в перевізному процесі мають транспортні засо би, властивості яких визначають умови перевезень, рівень безпеки цих перевезень та інші чинники, що мають значення в організації перевезень пасажирів, багажу та вантажів.
Виробничі властивості транспорту та специфіка перевізного про цесу обов'язковою умовою передбачають наявність таких специ фічних знарядь, як транспортні засоби. Фактично, транспортні засоби є невід'ємним елементом і входять до складу транспортних підприємств, які надають відповідні перевізні послуги. У цьому процесі транспортні засоби відіграють особливо важливу роль, бо саме ними переміщуються пасажири, вантажі, багаж і пошта у просторі, суходолом та водною поверхнею. Причому транспортні засоби використовуються будь-яким видом транспорту для здійс нення названих перевезень.
Протягом багатьох років паралельно з розвитком транспорту розвивалися також і транспортні засоби. Так, одним із найважли віших факторів їх розвитку можна назвати ускладнення конструкції транспортних засобів, що обумовлюється збільшенням кілько сті та якості послуг, котрі ним надаються, а також їх постійною спрямованістю на вдосконалення процесу перевезень.
Суттєвим моментом є дослідження правового врегулювання транспортних засобів таких видів, як авіаційний, автомобільний, морський, річковий та залізничний транспорт загального користу вання. Це пояснюється, зокрема, тим, що такі транспортні засоби не замикаються в невеликих просторових межах, задовольняють потреби широких кіл споживачів, активно взаємодіють між собою та закордонними партнерами і набули широкого висвітлення в за конах і підзаконних нормативно-правових актах.
Транспортні засоби класифікуються на:
- транспортні засоби автомобільного транспорту;
- транспортні засоби залізничного транспорту;
- транспортні засоби авіаційного транспорту;
- транспортні засоби водного транспорту.
Класифікація транспортних засобів за майновою характеристикою:
ті, що перебувають у державній власності;
ті, що перебувають у колективній власності,
ті, що перебувають у приватній власності.
Наступною, не менш важливою ознакою, за якою може бути проведена класифікація, є юрисдикційні повноваження держави щодо тих чи інших транспортних засобів. За юрисдикційними повноваженнями держави транспортні засоби класифікуються на такі, що підпадають під юрисдикцію України, і такі, що не підпадають під юрисдикцію України.
Також призначення транспортних засобів – перевезення певних видів. За перевезенням певних видів транспортні засоби поділяються на такі, що здійснюють вантажні, пасажирські, багажні, поштові та змішані перевезення.
Транспортні засоби підпадають під активний вплив з боку транспортного законодавст ва України.
Автомобільний транспорт. Під автомобільними транспортними засобами слід розуміти такі дорожні транспортні засоби, за допомоги яких здійснюється перевезення пасажирів їв мобільними дорогами чи виконання спеціальних робочих функцій.
За своїм призначенням автомобільні транспортні засоби по діляються на пасажирські автомобілі, вантажні автомобілі, вантажопасажирські автомобілі та причепи.
Для автомобільних транспортних засобів законодавством уста новлюються певні вимоги, однією з яких є встановлення відповід них стандартів і відповідність транспортних засобів цим стандар там. Так, автомобільні транспортні засоби повинні:
не загрожувати безпеці осіб, які ними користуються, або ін шим учасникам руху;
рівень шкідливих речовин, що виділяються ними, не повинен перевищувати встановлені законодавством значення;
не спричиняти нищення доріг та їх облаштування;
забезпечувати достатнє поле огляду водієві, а також легке, зручне і повне користування засобами керування, гальмування, сиг налізації та освітлення дороги;
не спричиняти радіоелектричних перешкод вище встановле ного рівня.
Залізничний транспорт. До транспортних засобів на залізнич ному транспорті загального користування належать залізничний рухомий склад і контейнери. Залізничний рухомий склад - це ва гони всіх видів, локомотиви та моторейковий транспорт. Основні технічні вимоги щодо залізничного рухомого складу визначаються Правилами технічної експлуатації залізниць України, які затверджу ються наказом Міністерства інфраструктури України та іншими відомчими документами.
Контейнери, які використовуються для перевезення певних ви дів вантажів, диференціюються на: універсальні контейнери транс порту і спеціальні та спеціалізовані контейнери, що належать одер жувачам або відправникам.
Слід зазначити, що специфіка використання залізничних транс портних засобів полягає в самій роботі залізничного транспорту загального користування, де на перший план виходять такі моменти:
організація та здійснення перевізного процесу в жорстких рам ках технічної експлуатації залізниць України;
утримання та обслуговування залізничного господарства;
взаємозв'язки з клієнтськими організаціями, пасажирами, від правниками та одержувачами вантажів;
трудові відносини та соціальна політика на залізничному транс порті;
розв'язання ситуацій, пов'язаних із юридичною відповідаль ністю на залізничному транспорті.
Це все у своїй сукупності дозволяє досліджувати залізничні транспортні засоби в системі єдиного процесу залізничних пере везень.
Водний транспорт. На сьогодні у сфері водного транспорту склався такий стан речей, за якого найбільш врегульованою, опи саною і визначуваною українським законодавством є сфера діяль ності морського транспорту. Тоді як річковий транспорт іще не набув відповідної уваги в законах і підзаконних нормативно-правових актах, його робота визначається старими, радянськими до кументами, що зумовлює нечіткість юридичного визначення де яких основних категорій.
Враховуючи наведене, пропонується здійснити дослідження транс портних засобів водного транспорту на основі морських суден.
У Кодексі торговельного мореплавства України під торговель ним судном розуміється самохідна чи несамохідна плавуча споруда, що використовується для:
1) перевезення вантажів, пасажирів, багажу і пошти, для рибно го чи іншого морського промислу, розвідки і добування корисних копалин, рятування людей і суден, що зазнають лиха на морі, бук сирування інших суден і плавучих об'єктів, здійснення гідротехніч них робіт чи піднімання майна, що затонуло в морі;
2) несення спеціальної державної служби (охорона промис лів, санітарна і карантинна служби, захист моря від забруднення тощо);
3) наукових, навчальних і культурних цілей;
4)спорту;
5) інших цілей.
Це визначення, фактично, висвітлює змістовну характеристику судна, хоча для з'ясування всіх його юридичних параметрів необ хідно дослідити і деякі інші властивості судна.
До таких властивостей можна віднести таке.
По-перше, українські судна можуть перебувати в усіх формах власності, якщо інше не передбачено чинним вітчизняним законо давством. А от ядерне судно має перебувати тільки в державній власності.
По-друге, якщо судна використовуються лише для несення державної служби і перебувають у державній власності, то на них не може бути накладено арешт або стягнення без згоди органу, який здійснює управління майном, що перебуває в державній влас ності.
Авіаційний транспорт. Транспортним засобом авіаційного транс порту є повітряне судно. Повітряне судно - це літальний апарат, що тримається в атмосфері за рахунок взаємодії з повітрям, від мінної від взаємодії з повітрям, відбитим від земної поверхні, і здатний маневрувати у тривимірному просторі. Усі повітряні суд на поділяються на державні, цивільні та експериментальні.
Повітряне судно є державним, якщо воно використовується на військовій, митній, прикордонній та міліційній службах і зареєст роване у реєстрі державних повітряних суден.
Повітряне судно є цивільним, якщо воно зареєстроване у Дер жавному реєстрі цивільних повітряних суден.
Повітряне судно є експериментальним, якщо воно призначене для проведення випробувань, дослідно-конструкторських і науко во-дослідних робіт. Експериментальне повітряне судно до реєстрів не заноситься.
Важливе місце у правовому регу люванні діяльності повітряних суден є визначення: бортової доку ментації повітряного судна (ст. ЗО Повітряного кодексу України), екіпажу повітряного судна (статті 32-36 Повітряного кодексу України), командира повітряного судна (статті 37, 38 Повітряного кодексу України).
4. Особливості правового статусу користувачів транспортних послуг
Визначення правового статусу користувачів транспортних по слуг має суттєве значення для забезпечення перевезень пасажирів і вантажів, а також правового регулювання відносин між перевізни ком і пасажиром, підприємством, установою, закладом.
Користувачі транспортних послуг – це такі суб'єкти, які вступають у транспортний процес та беруть в ньому участь із метою задоволення своїх потреб (ін тересів) через отримання від перевізників відповідних транспорт них послуг.
Із цього визначення до кваліфікаційних ознак користувачів транс портних послуг можна віднести таке.
І.Ними можуть бути будь-які суб'єкти: фізичні та юридичні особи; соціальні спільноти чи колективи; держава та народ Ук раїни.
- Для того, щоб стати користувачами транспортних послуг, ці суб'єкти обов'язково повинні мати мету - наявність потреб (інтере сів), які можуть бути задоволеними тільки в транспортному процесі.
- Задоволення свої потреби (інтереси) ці суб'єкти можуть реа лізувати лише ставши такою стороною процесу, яка споживає транспортні послуги. Тут слід нагадати, що інша сторона - транс портні підприємства (перевізники) виробляють (створюють) від повідні транспортні послуги.
- В основному користувачами транспортних послуг названі су б'єкти стають свідомо, проявляючи власне волевиявлення. Утім, тут слід зазначити, що за деяких випадків набуття статусу корис тувачів транспортних послуг не потребує власного волевиявлення. Наприклад, за ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.
5. Відповідні суб'єкти, ставши користувачами транспортних пос луг, набувають і відповідного правового статусу, відмінного від первісного.
6. Взаємозв'язок між користувачами транспортних послуг і перевізниками відбувається на договірній основі зі складанням відповідних документів (накладні, квитанції, квитки тощо).
За видами перевезень
За видами перевезень, користувачів можна класифікувати на тих, що користуються послугами підприємств одного або декіль кох видів (змішані) транспорту.
За складністю перевезень
За такою ознакою користувачі поділяються на тих, потреби (ін тереси) яких задовольняються послугами одного транспортного під приємства, і на тих, потреби (інтереси) яких задовольняються послугами двох та більше транспортних підприємств.
За просторовою ознакою
Користувачі поділяються на тих, потреби (інтереси) яких задо вольняються винятково в межах території держави, а також на тих, потреби (інтереси) яких задовольняються і поза її межами.
Правовий статус користувачів транспортних послуг визначається колом їхніх прав та обов'язків, які визнача ються чинним законодавством України.
Основою правового статусу будь-якого суб'єкта транспортної діяльності є визначення його прав та обов'язків, якими, безпереч но, володіють і користувачі транспортних послуг.
Слід зазначити, що найголовнішим правом будь-якого корис тувача транспортних послуг є можливість його вільного доступу до надаваних перевізних послуг і повне, якісне та безпечне задо волення його потреб (інтересів) у цих перевезеннях.
Також до прав можна віднести:
право на своєчасну і точну інформацію про умови й порядок перевезення (руху);
право на відшкодування заподіяних користувачеві збитків;
право відмовитися від перевезення (транспортування);
право пасажира безоплатно перевозити з собою ручну по клажу тощо.
Водночас основним обов 'язком будь-якого користувача транс портних послуг є неухильне виконання ним чинних на транспорті правил і своєчасна оплата наданих перевізних послуг.
Проте слід зазначити, що в правовому статусі користувачів транспортних послуг існує багато специфічних властивостей, що визначається правовою природою самого користувача, властивос тями перевізників, правилами, які регулюють ці перевезення, умо вами перевезень та багатьма іншими життєвими обставинами, що можуть мати випадковий, короткочасний, довготривалий, постій ний характер тощо.
За таких обставин рекомендується дослідити правовий статус користувачів на основі тих моментів, які найбільш контрастно проявились у сфері роботи конкретних видів транспорту.
З цього приводу можна зазначити таке.
По-перше, вантажі, пасажири, багаж і вантажобагаж у межах України перевозяться залізничним транспортом за встановленими тарифами в порядку, визначуваному Кабінетом Міністрів України на підставі бюджетної, цінової й тарифної політики держави.
У приміському сполученні пасажири і багаж перевозяться за тарифами, встановленими відповідними залізницями за погоджен ням із місцевими органами виконавчої влади. Проте за рівня та рифів, що не забезпечують рентабельності цих перевезень, збитки залізниць компенсуються з місцевих бюджетів.
Вантажі, пасажири, багаж і вантажобагаж у міжнародному спо лученні перевозяться за тарифами, які встановлюються залізни цями відповідно до міжнародних договорів і чинного законодавства України.
По-друге, на шляху слідування та на залізничних станціях ванта жі, багаж і вантажобагаж зберігаються згідно з чинним законодав ством України, а саме: їх збереження забезпечується залізницями та підприємствами залізничного транспорту загального користування.
По-п 'яте, перевезення пасажирів і вантажів повітряним, а в ок ремих випадках і іншими видами транспорту, підлягають обов'яз ковому контролю на відповідність їх вимогам безпеки в порядку, визначуваному Міністерством транспорту України згідно з її чин ним законодавством.
По-сьоме, певні категорії громадян користуються пільгами в пе ревезеннях.
По-восьме, наявність процедури бронювання (або резервуван ня). Наприклад, на повітряному транспорті, це - попереднє замов лення місця на повітряному судні на визначений рейс і дату для перевезення пасажира або попереднє замовлення обсягу і тоннажу на повітряному судні на визначений рейс і дату для перевезення багажу (вантажу).
Наведені та інші численні моменти в сукупності надають змоги визначити правовий статус користувачів транспортних послуг, а та кож особливості його прояву в тій чи іншій галузі транспорту.
PAGE 1
СИСТЕМА ВЗАЄМОДІЇ СКЛАДОВИХ ТРАНСПОРТНОГО ПРОЦЕСУ