ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ТРАНСПОРТНОГО ПРАВА
Лекція 1
Тема 1 ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ТРАНСПОРТНОГО ПРАВА
- Транспортна система України та її властивості.
- Транспортне право. Його властивості і ознаки.
- Система транспортного законодавства.
- Транспортні правовідносини.
Транспортна система України та її властивості
Суверенна держава Україна (населення - близько 47 млн. осіб, те риторія 620 тис. кв. км) розташована в центрі Європи на перехресті голов них транспортних напрямків континенту. її територією пролягають тран зитні шляхи Схід - Захід і Скандинавія – Балкани, які мають тисячолітню історію. Таке розташування і визначило передумови розвитку транспорт ної мережі України.
Термін «транспорт» походить від лат. transporto – переношу, перевожу, переміщую, а сама транспортна діяльність безпосередньо пов'язана з тим, щоби відповідні особи або матеріальні об'єкти змі нювали свої просторові координати.
У цьому контексті цікавим фактом є те, що транспорт протягом усіх часів його існування був нерозривно пов'язаний із людським суспільством. Прості транспортні засоби існували за стародавніх часів, а їм на зміну приходили більш сучасні, зручні, розвинені й досконалі.
Так, якщо дослідити історичний розвиток людства, то очевидним стане той факт, що всі первісні цивілізації виникали в долинах річок і на узбережжі морів, а своїм розвитком вони також зобов'язані мі цному для свого часу транспорту. Цей факт не є випадковим, бо для існування і розвитку будь-якого суспільства мають бути налагодже ні стійкі взаємозв'язки між його індивідами, а також зв'язки цього суспільства з іншими людськими утвореннями. Але саме транспорт здатен забезпечити стабільність і розвиток таких зв'язків.
Іншими словами, можна стверджувати, що завдяки транспорту людські цивілізації виникали і набували подальшого розвитку.
У цьому історичному контексті слід зазначити, що сильний ім пульс для свого розвитку транспорт здобув у результаті виникнення обміну. Але, разом із тим, без транспорту обмін був би просто не можливим.
(Підприємства і народне господарство).
Транспорт є однією з найважливіших галузей господарства. Він не виробляє нового продукту, але виступає як сполучна ланка між підприємствами, забезпечує необхідні умови для функціонування інших галузей економіки, вирішення соціальних задач, раціональ ного та гнучкого використання виробничих сил. Крім того, транспорт поєднує всі галузі матеріального виробництва та органічно продовжує процес виробництва продукції й товарів, доставляючи їх до місць безпосереднього споживання.
Розвиток транспортного процесу:
виникнення нових видів транспорту;
опанування транспортом дедалі більших територій;
збільшення користувачів транспортних послуг;
поглиблення проникнення транспортних відносин у всі інші сфери матеріального виробництва та суспільного життя;
поступове скорочення терміну перевезення.
Єдину транспортну систему України складають:
- транспорт загального користування (залізничний, морський, річковий, автомобільний і авіаційний, а також міський електротранс порт, зокрема метрополітен);
- промисловий залізничний транспорт;
- відомчий транспорт;
- трубопровідний транспорт;
- шляхи загального користування.
І. Транспорт загального користування:
Залізничний транспорт - це виробничо-технологічний ком плекс організацій і підприємств, призначений для забезпечення потреб суспільно го виробництва і населення країни в залізничних перевезеннях у внутрішньому і міжнародному сполученнях та надання інших транспортних по слуг усім споживачам без обмежень за ознаками форми власності та видів діяльності.
До складу залізничного транспорту входять підприємства, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, рухомий склад за лізничного транспорту, залізничні шляхи, а також промислові, будівельні, торговельні та постачальницькі підприємства, навчальні заклади, технічні школи, дитячі дошкільні заклади, заклади охо рони здоров'я, фізичної культури та спорту, культури, науково-дослідні, проектно-конструкторські організації, підприємства про мислового залізничного транспорту та інші підприємства, уста нови та організації незалежно від форм власності, що забезпечують його діяльність і розвиток.
Морський транспорт – це сукупність механічних засобів пе ревезень, виробничо-технічного комплексу, організацій і підпри ємств, призначених для забезпечення потреб суспільного вироб ництва і населення в морських перевезеннях у внутрішньому та міжнародному сполученнях та надання інших транспортних по слуг споживачам.
До складу морського транспорту входять підприємства, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, порти і пристані, судна, судноремонтні заводи, морські шляхи, а також підприєм ства зв'язку, промислові, торговельні, будівельні та постачальни цькі підприємства, навчальні заклади, заклади охорони здоров'я, фізичної культури, науково-дослідні, проектно-конструкторські організації та інші підприємства, установи і організації незалеж но від форм власності, що забезпечують роботу морського транс порту.
Річковий (внутрішній водний) транспорт. До складу річко вого транспорту входять підприємства, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, порти і пристані, судна, суднобудівно-судно ремонтні заводи, ремонтно-експлуатаційні бази, підприємства шля хового господарства, а також підприємства зв'язку, промислові, торговельні, будівельні та постачальницькі підприємства, навчаль ні заклади, заклади охорони здоров'я, фізичної культури та спорту, культури, проектно-конструкторські організації та інші підприєм ства, установи і організації незалежно від форм власності, що за безпечують роботу річкового транспорту.
Автомобільний транспорт є складовою частиною транспорт ної системи України і покликаний задовольняти потреби населен ня та суспільного виробництва в автомобільних перевезеннях. Його утворюють перевізники незалежно від форми власності, автостан ції, автовокзали, виконавці ремонту і технічного обслуговування ав томобільних транспортних засобів, вантажні термінали (автопорти), вантажні автомобільні станції та контейнерні пункти.
До складу автомобільного транспорту входять підприємства, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, авторемонтні та шиноремонтні підприємства, рухомий склад автомобільного тран спорту, транспортно-експедиційні підприємства, а також автовок зали і автостанції, навчальні заклади, ремонтно-будівельні органі зації та соціально-побутові заклади, інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують ро боту автомобільного транспорту.
Авіаційний транспорт - це всі види підприємств, організацій та установ, діяльність яких спрямована на створення умов і вико ристання повітряного простору людиною за допомоги повітряних суден.
До складу авіаційного транспорту входять підприємства, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, аерофотознімання, сільськогосподарські роботи, а також аеропорти, аеродроми, аеро клуби, транспортні засоби, системи управління повітряним рухом, навчальні заклади, ремонтні заводи цивільної авіації та інші під приємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу авіаційного транспорту.
До складу міського електротранспорту входять підприємства міського електротранс порту, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, рухомий склад, трамвайні і тролейбусні лінії, ремонтно-експлуатаційні депо, службові приміщення, фунікулери, канатні дороги, ескалатори, заводи з ремонту рухомого складу і виготовлення запасних частин, споруди енергетичного господарства та зв'язку, промислові, ремо нтно-будівельні, торговельні та постачальницькі організації, на вчальні заклади, науково-дослідні та проектно-конструкторські установи, заклади охорони здоров'я, відпочинку, фізичної культури і спорту та інші культурно-побутові заклади і підприємства, уста нови та організації незалежно від форм власності, що забезпечу ють роботу міського електротранспорту.
ІІ. Відомчий транспорт. До складу відомчого транспорту входять транспортні засоби підприємств (суб'єктів підприємницької діяль ності), установ та організацій, що використовуються ними для влас них потреб.
Підприємства та організації, які мають відомчий транспорт, повинні забезпечувати його розвиток і утримання на рівні, що від повідає вимогам безпеки за надання транспортних послуг.
ІІІ. Промисловий залізничний транспорт — це транспортно-тех нологічний комплекс, який забезпечує системне переміщення ван тажів у процесі виробництва (між виробництвами, виробничими циклами, окремими операціями або підприємствами в цілому) та взаємодію із залізничним транспортом загального користування і не належить до нього.
ІV. Трубопровідний транспорт – це складова частина транспорт ної системи України, яка призначена для транспортування вугле воднів, хімічних продуктів, води, а також деяких інших продуктів і речовин з місць їх розташування, видобутку, виготовлення до місць перероблення, споживання, перевантаження та подальшого транс портування. Трубопровідний транспорт являє собою потужну галузь із знач ною кількістю об'єктів та споруд і на теперішній час розглядається як система, що складається з магістрального та промислового тру бопровідного транспорту.
2. Транспортне право. Його властивості і ознаки
Транспортне право - це сукупність правових норм, які регу люють суспільні відносини у сфері транспорту.
Предметом транспортного права України є врегульовані нормами права суспільні відносини, що виникають між транспорт ними підприємствами і клієнтами у зв'язку з розбудовою, експлу атацією та користуванням шляхами і транспортними засобами, а та кож відносини щодо організації, забезпечення та здійснення про цесу перевезень.
Транспортне законодавство є найбільш постійним і відносно стабільним за конодавством.
З метою забезпечення державних і суспільних інтересів, безпеки перевезень, захисту навколишнього природного середовища органи транспорту діють від імені держа ви, наділені юридично владними повноваженнями.
Регулювання відносин у сфері транспортної діяльності відбува ється не тільки способом прямих приписів і заборон, а й засобами непрямого впливу, дозволів (наприклад, узгодження, спільний роз гляд та обговорення тих чи інших питань, урахування майнових ін тересів), розрахованих на рівність сторін.
Правове регулювання відносин у сфері забезпечення перевезень пасажирів, вантажу, багажу та вантажобагажу зумовлено певними закономірностями об'єктивного характеру, які закріплені у право вих нормах. Такі закономірності уособлюють правові принципи. Транспортному праву, як будь-якій іншій галузі права, також при таманні загальноправові принципи, що поділяються на соціально-політичні (демократизм, законність, рівності всіх перед законом, гласність, об'єктивність тощо) та організаційні (нормативність діяльності, поділ праці, відповідальність за прийняте рішення та ін.) принципи. Але, разом із тим, регулювання транспортних відносин відбувається і за суто специфічними принципами. До таких прин ципів належать:
принцип планування – забезпечення по треб держави і суспільства в перевезеннях відбувається на плановій основі способом установлення рівномірного подавання рухомого складу відповідно до обсягів перевезень і графіків (розкладу) руху транспортних засобів;
принцип єдиноначальності, який полягає в тому, що в транс портній сфері, як у жодній іншій, крім воєнізованих систем, по трібне вольове одноособове прийняття рішення щодо виконання тих чи інших завдань, оскільки транспорт є джерелом підвищеної не безпеки, а забезпечення його діяльності потребує жорсткої цент ралізації управління;
принцип оперативної самостійності у вирішенні питання ор ганізації перевезень. Органи управління наділені відповідними мож ливостями для самостійних дій.
Особливістю норм транспортного права є те, що досить значну їх частину складають норми технічного характеру, які містяться у різноманітних правилах, інструкціях, постановах щодо убезпечен ня перевезень, кріплення вантажу на транспортних засобах, обме ження швидкості руху, дотримання правил перевезень тощо. Ці норми, будучи за своєю природою технічними, але закріпленими нормативними актами, набувають усіх ознак юридичних норм, за порушення яких настає (передбачена) юридична відповідальність (цивільно-правова, господарська, дисциплінарна, адміністративна, кримінальна.
Норми транспортного права, що регулюють певну сферу соціаль них відносин, утворюють відповідну систему юридичних норм, які об'єднуються у правові інститути. Під інститутом транспортного права слід розуміти організаційну побудову транспортних право вих норм у такі цілісні групи, які регулюють якісно однорідні су спільні відносини у сфері транспорту.
Нині існують такі правові інститути на транспорті:
інститут залізничного транспортного права;
інститут авіаційного транспортного права;
інститут автомобільного транспортного права;
інститут водного (морського і річкового) транспортного права;
- інститут трубопровідного транспортного права.
Можна визначити й такі інститути, як:
інститут відповідальності за порушення на транспорті;
інститут міжнародних перевезень.
Система транспортного законодавства
ЦКУ
ГКУ
Загальні НПА:
ЗУ «Про транспорт» від 10.11.1994
ЗУ «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004
ЗУ «Про перевезення небезпечних вантажів» від 06.04.2000
ЗУ «Про функціонування єдиної транспортної системи України в особливий період» від 20.10.1998
ЗУ «Про Державну спеціальну службу транспорту» від 05.02.2004
ЗУ «Про транзит вантажів» від 20.10.1999
ЗУ «Про дорожній рух» від 30.06.1993
НПА в галузі залізничного транспорту:
ЗУ «Про залізничний транспорт»
Статут залізниць України
ЗУ «Про природні монополії»
МНПА:
Конвенція ООН про міжнародні змішані перевезення від 24 травня 1980 р.
Угода про міжнародне пряме змішане залізнично-водне вантажне сполучення (МЗВС) від 14.12.1959 р.
Конвенція про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) від 9 травня 1980 р.
Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) від 1 листопада 1951 р.
Угода про міжнародне залізничне пасажирське сполучення (УМПС) від 1 листопада 1951 р.
Європейська угода про міжнародні магістральні залізничні лінії від 31 травнф 1985 р.
Європейська угода про найважливіші лінії міжнародних комбінованих перевезень і відповідні об’єкти від 1 лютого 1991 р.
НПА в галузі авіаційного транспорту:
Повітряний кодекс України
НПА в галузі морського транспорту:
Кодекс торгівельного мореплавства України
Водний кодекс України
Статут внутрішнього водного транспорту СРСР
Транспортні правовідносини
ТП – це широке коло су спільних відносин, які відбуваються у сфері транспорту, та необхід ність функціонування такого механізму, який відповідним чином впливав би на них, врегульовуючи та впорядковуючи такі відносини.
Суб’єкти транспортних правовідносин. Фактично, суб'єктами є всі особи, які беруть участь у цих правовідносинах, наділені від повідним правовим статусом і вступають у відносини з метою за доволення і реалізації власних потреб та інтересів.
1. Фізичні особи:
- громадяни України;
іноземні громадяни;
особи без громадянства;
особи з подвійним громадянством.
2. Юридичні особи (колективні суб'єкти):
підприємства, установи, організації;
державні органи та органи місцевого самоврядування;
суспільні об'єднання (наприклад, профспілкові організації).
3. Держава та її структурні одиниці:
держава;
державні утворення - органи виконавчої та судової влади, ор гани місцевого самоврядування тощо;
адміністративно-територіальні одиниці (АРК, область, місто, селище).
4. Соціальні спільноти - об'єднання громадян, політичні партії,
громади. Населення села, селища, міста, району, області.
Зміст транспортних правовідносин - це зафіксовані у нормах транспортного права суб'єктивні права та обов'язки їхніх учасників. Фактично саме через зміст визначається порядок взаємостосунків між учасниками транспортних правовідносин.
Зміст тр. правовідносин кваліфікується на прос тий та складний.
Для простих правовідносин одному учасникові транспортних правовідносин належить суб'єктивне юридичне право, а за іншим закріплено суб'єктивний юридичний обов'язок. Наприклад, у сфе рі морських перевезень вантажів відправник має право за своїм ба жанням отримати кілька примірників коносамента (Коносамент – це документ, що видається перевізником або його агентом відправнику вантажу як посвідчення прийняття вантажу для перевезення морським шляхом), а перевізник зобов'язаний видати їх відправникові.
У транспортних правовідносинах зі складною структурою їхні учасники одночасно володіють один відносно іншого кількома су б'єктивними правами та обов'язками.
Наприклад, у сфері пасажирських перевезень пасажир має пра во на якісне, безпечне перевезення і зобов'язаний дотримуватися ви мог тих правил, які встановлені на транспорті, що регулюють про цес перевезення. Своєю чергою, перевізник зобов'язаний виконати якісне та безпечне перевезення пасажира і має право вимагати від останнього дотримання тих правил, які встановлені на транспорті, що регулюють дане перевезення.
Іншим вагомим чинником у структурі змісту транспортних пра вовідносин є суб'єктивні права та обов'язки їхніх учасників.
Під суб'єктивними правами можна розуміти гарантовану зако ном міру можливої (або дозволеної) поведінки учасника для задо волення його власних інтересів. Наприклад, отримуючи завдання на політ, кожний член екіпажу має право відмовитися від його виконання, якщо на його думку, є аргументоване побоювання за благополучне завершення польоту.
Поряд із суб'єктивними правами, учасники транспортних пра вовідносин також наділяються юридичними обов'язками. Під юридичними обов'язками можна розуміти встановлену зако ном і забезпечувану державою міру належної (або такої, що вима гається) поведінки учасника транспортних правовідносин для за доволення інтересів тієї сторони, яка в цих відносинах визнається носієм суб'єктивного юридичного права. Наприклад, згідно зі ст. 103 Повітряного кодексу України на повітряного перевізника покладе но обов'язок страхувати свою відповідальність щодо відшкодування збитків, заподіяних пасажирам.
За вольовою ознакою, юридичні факти поділяються на:
дії - це така вольова поведінка суб'єктів права, з якою пов'язані виникнення, зміна або припинення транспортних правовідносин (напри клад, прийняття командиром цивільного повітряного судна остаточно го рішення про виліт, політ і посадку цього судна (ст. 38 ПК України);
події - це ті юридичні факти, які виникають, змінюються або припиняються незалежно від волі людей (поза їх волею) (наприклад, настання несприятливих метеорологічних умов, внаслідок яких повітряний перевізник прострочив доставку вантажу (ст. 94 ПК України)
Транспортні правовідносини охоплюють широкий спектр взаємних стосунків між усіма учасниками транс портного процесу і характеризуються кількісним розмаїттям та багатоплановістю.
Це, своєю чергою, обумовлює необхідність класифікації транс портних правовідносин. Така класифікація дозволяє краще зрозу міти їхні характер, суть і особливість, які виявляються у процесі реалізації норм транспортного права.
1. Залежно від кількості суб'єктів їх можна класифікувати на:
- прості (ті, що відбуваються між двома суб'єктами);
- складні (ті, що відбуваються між трьома та більше суб'єктами).
2. Залежно від волевиявлення сторін транспортні правовідно сини можна класифікувати на:
- договірні (виявляється воля обох сторін);
- управлінські (достатньо виявлення волі однієї (уповноваже ної) сторони).
Так, наприклад, до договірних транспортних правовідносин мож на віднести згадуваний вище договір перевезення пасажира. При кладом управлінських є положення, визначені ст. 89 КТМ України. Згідно з приписами цієї статті, розпорядження капітана морського порту з питань безпеки мореплавства і порядку в порту, що вхо дять до його компетенції, обов'язкові для всіх суден, які перебу вають в акваторії морського порту.
3. За строком дії:
короткочасні;
довгострокові.
Від моменту здобуття незалежності Україна активно й цілеспрямовано інтегру ється до світової спільноти.
Не оминає цей процес і транспортної галузі, причому в цій галузі він набуває особливої динаміки і розвитку, що пов'язано з «інтер національним» характером транспорту. Своєю чергою, такий ха рактер передбачає неможливість функціонування транспорту лише в межах національних рамок та обумовлює його спрямованість на міжнародну співпрацю.
Наведене, безперечно, передбачає те, що в такій схемі виника ють ситуації, коли в транспортних правовідносинах за участі ук раїнських суб'єктів також беруть участь суб'єкти іноземні, тобто відносини вважаються опосередкованими іноземним елементом. Така схема ускладнює відповідні відносини і передбачає особли вий механізм їх правового регулювання.
У транспортному праві України передбачено такі способи ре гулювання відносин опосередкованих іноземним елементом.
Регулювання за допомоги норм прямої дії.
Надання в нормах «автономії волі». У цьому випадку внутріш ньодержавним правом учасникам транспортних правовідносин, ускладнених іноземним елементом, надається можливість за пого дженням сторін обрати те чи інше національне право для регулю вання своїх взаємовідносин.
Прикладом дії таких норм є ст. 8 КТМ України, за якою майно вий спір, пов'язаний з торговельним мореплавством, у якому бере участь іноземна юридична або фізична особа, може бути за згодою сторін передано на розгляд іноземного суду або арбітражу.
Колізійні норми - це сукупність правових норм, які містяться в національному праві (транспортному) і мають відсильний харак тер. Вони складаються з указівок (випадки застосування цих норм) та прив'язки, яка називає законодавство, що підлягає застосуванню.
Особливе поширення колізійні норми здобули в Кодексі торго вельного мореплавства України, де ст. 14 називається «Колізійні норми». Згідно з цією статтею, Правила КТМ України застосовую ться у главі 1 «Межі відповідальності судовласника» розділу X - до судновласників, судна яких плавають під Державним Прапором України. Своєю чергою, межі відповідальності судновласника, суд но якого плаває під прапором іноземної держави, регулюються законом держави, під прапором якої плаває це судно.
PAGE 1
ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ТРАНСПОРТНОГО ПРАВА