Методи менеджменту
Лекція 6
Методи менеджменту
1. Сутність та класифікація методів менеджменту.
2. Характеристика економічних методів впливу.
3.Організаційно-розпорядчі методи менеджменту.
4. Характеристика соціально-психологічних методів менеджменту.
5. Значення правових методів в управлінні.
1. Сутність та класифікація методів менеджменту
Методи менеджменту – це сукупність способів і прийомів впливу на колектив та окремих виконавців з метою активізації ініціативи і творчого підходу всього персоналу в процесі практичної діяльності та для задоволення його потреб.
Методи управління (менеджменту) базуються на дії законів та закономірностей управління, що враховують науково-технічний рівень виробництва і рівень розвитку відносин управління. Методи являють собою важливий елемент процесу управління. Наявність прогресивних методів управління та вміле використання їх є передумовою ефективності управління.
Методи управління трудовим колективом покликані забезпечити високу ефективність діяльності колективів, їх злагоджену роботу, сприяти максимальній мобілізації творчої активності кожного працівника. Цим, методи управління відрізняються від усіх інших технічних та технологічних методів, які використовуються у ході вирішення комплексних виробничо-господарських завдань.
Особлива роль методів менеджменту полягає у тому, щоб створити умови для чіткої організації процесу управління, використання сучасної техніки і прогресивної технології організації праці і виробництва, забезпечити їх максимальну ефективність при досягненні поставленої мети.
Формування цілеспрямованого впливу на трудові колективи та працівників безпосередньо пов’язане з мотивацією, тобто використанням факторів, які визначають поведінку людини в колективі у процесі виробництва.
Звідси витікає, що методи менеджменту повинні мати свою мотиваційну характеристику, яка визначає напрям дії методів.
Відповідно до мотиваційної характеристики у складі методів менеджменту виділяють наступні групи: а) економічні; б) організаційно-розпорядчі; в) соціально-психологічні та г) правові (рис.1).
Рис. 1. Класифікація методів управління
СУТНІСТЬ І ПРИЗНАЧЕННЯ МЕТОДІВ УПРАВЛІННЯ.
Управління – це складний і динамічний процес, що направляється і здійснюється людьми для досягнення поставленої мети. Після визначення мети (чого необхідно досягти?) виникає питання: як найбільш раціонально досягти мети? Тобто постає питання необхідності використання арсеналу засобів, що забезпечують досягнення мети, – методів управління.
Засоби впливу на трудовий колектив чи на окремих працівників називають методами управління. Менеджмент розглядає методи управління як сукупність різноманітних способів і прийомів, використовуваних управлінським апаратом підприємства для активізації ініціативи і творчості всього персоналу в процесі практичної діяльності і для задоволення їхніх життєвих потреб.
Мета методів управління – забезпечення гармонії, органічного сполучення індивідуальних, колективних і суспільних інтересів. Методи управління покликані забезпечити високу ефективність праці робітників, їхню погоджену роботу, максимально мобілізувати персонал на успішне досягнення цілей підприємства.
Формування цілеспрямованого впливу на трудовий колектив безпосередньо пов’язано з мотивацією, тобто використанням факторів, що визначають поведінку людей у колективі в процесі виробництва. Стосовно мотиваційної характеристики виділяють три групи методів управління: економічні, організаційно- розпорядницькі і соціальні, кожна з яких відрізняється своєю специфікою. Тому дирекції з персоналу великих фірм у штатному розкладі передбачають відповідні відділи.
Економічні методи управління ґрунтуються на правильному використанні економічних законів виробництва. Вони виступають як різні способи впливу керівників на персонал для досягнення поставлених цілей. Економічні методи поєднують усі методи управління, за допомогою яких здійснюється вплив на економічні
інтереси підприємства й окремих працівників. Цей вплив здійснюється через матеріальне стимулювання працівників. У їхній основі лежать економічні закони суспільства, ринку і принципи винагороди за працю. При грамотному використанні економічних методів кінцевий результат виявляється в гарній якості продукції і високому прибутку Ця система взаємин досить складна, оскільки містить у собі економічні, соціальні, психологічні й організаційні відносини.
Адміністративні (організаційно-розпорядницькі) методи управління базуються на об’єктивних законах організації спільної діяльності. Вони спрямовані на використання таких мотивів, як усвідомлена необхідність дисципліни праці, почуття обов’язку, відповідальність, прагнення людини трудитися у визначеній організації, і базуються на владі, дисципліні і стягненнях. Ці методи відрізняються прямим характером дії – вимога будь- якого регламентуючого чи адміністративного документа підлягає обов’язковому виконанню. Їхня мета – упорядкування функцій управління, обов’язків і прав працівників, регламентація їхньої діяльності.
Соціально-психологічні методи управління – це способи здійснення управлінського впливу на персонал, що базуються на використанні закономірностей психології і соціології. Вони засновані на використанні таких соціальних факторів, як неформальні групи, роль і статус особистості, система взаємин у колективі, соціальні потреби, психологічний клімат, етика спілкування і поведінки персоналу. Об’єкт впливу цих методів – групи людей і окремі особистості.
Усі методи управління в практичній діяльності керівника розглядаються не як окремі, розрізнені і самостійні способи впливу, а як цілісна система, що складається з ряду взаємозалежних і взаємодіючих груп і методів. Ефективність їх застосування найбільшою мірою залежить від рівня кваліфікації менеджера.
Розглянемо кожну групу методів управління персоналом окремо і детальніше.
2. Характеристика економічних методів впливу
Всі методи менеджменту взаємопов’язані між собою і їх поділ на групи є досить умовним.
Економічні методи менеджменту (рис. 2) об’єднують усі методи, за допомогою яких здійснюється вплив на економічні інтереси колективів і окремих виконавців. Цей вплив здійснюється матеріальним стимулюванням окремих працівників і колективів у цілому.
Рис. 2. Склад і структура економічних методів управління
Економічні методи управління посідають центральне місце в системі наукових методів управління трудовою діяльністю людей, оскільки на їх основі встановлюється цільова програма господарського розвитку підприємств і визначається такий режим роботи і такі стимули, які об’єктивно спонукають і зацікавлюють колективи і окремих працівників до ефективної праці.
До економічних методів відносяться: довго-, середньо- та короткострокові плани; економічні стимули; податки; фінанси; кредит; бюджет; ціни тощо.
Під плануванням розуміють продуману підготовку майбутньої діяльності, систематично орієнтовану на цілі організації. Економічне планування полягає у розробці системи показників , які є найбільш важливими показниками господарської діяльності. Ці показники охоплюють всі сфери діяльності підприємства: виробництво; реалізацію; закупівлю сировини, матеріалів та товарів; фінанси; запаси товарів; робочу силу та ін.
Встановлення планів на рівнях організації, підрозділів і служб дає можливість забезпечити вплив на відповідні групи працівників. Очевидно що план для організації впливає на її керівників (директора, його заступників), а цеховий план - на керівників цеху.
Економічні стимули базуються на використанні матеріальних стимулів – тарифних ставок, посадових окладів, доплат, надбавок, премій, дивідендів, цінних паперів, компенсацій, пільг тощо.
Фінанси, як способи досягнення максимального достатку організації, впливають на працівників шляхом отримання і використання централізованих і децентралізованих грошових коштів, інвестицій. Аналогічний вплив має кредит як спосіб тимчасової
передачі грошових коштів, товарів та інших цінностей на умовах повернення.
Вплив через податки сприяє регулюванню взаємовідносин держави з організаціями і громадянами. Податки виступають основним джерелом формування бюджету держави.
Вплив через ціни дозволяє стимулювати випуск необхідної продукції (за кількістю та якістю), досягати фінансової стабілізації, сприяти структурним змінам в організації, активізувати інвестиційний та інноваційний види діяльності.
Державне регулювання цін використовується, як важіль економічного впливу на господарську діяльність. Регулювання цін здійснюється встановленням верхніх меж цін на окремі товари.
ЕКОНОМІЧНІ МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ
Економічні методи носять непрямий характер управлінського впливу і засновані на використанні економічного механізму. Вони, насамперед, стимулюють діяльність організації по забезпеченню інтересів усього
суспільства. Здійснюється це через систему оподатковування, кредитування, різного роду пільг. Ці методи займають центральне місце в системі наукових методів управління трудовою діяльністю людей, оскільки на їхній основі встановлюється такий режим роботи і такі стимули, що об’єктивно спонукають і зацікавлюють персонал в ефективній роботі (заробітна плата, премії, участь у прибутках, інші винагороди). Тобто впливом на безпосередні інтереси об’єкта управління створюється механізм його орієнтації на найбільш ефективний режим роботи без постійного і безпосереднього втручання зверху.
До економічних методів управління відносять: організаційно-виробниче планування, програмно-цільове управління, комерційний розрахунок, систему економічних регуляторів господарської діяльності.
Організаційно-виробниче планування – розробка системи показників, що охоплюють усю діяльність підприємства (виробництво, реалізація, закупівля сировини і матеріалів, фінанси, запаси матеріалів і товарів,
робоча сила). Специфіка планування як методу управління полягає:
– у його цільовій спрямованості (показує виконавцям, яких результатів треба досягти);
– у його адресній спрямованості (планове завдання адресується конкретному підрозділу чи виконавцю);
– у визначенні часового інтервалу (рік, місяць, тиждень, зміна).
Програмно-цільове управління як метод застосовується у випадках виникнення складних задач, для яких ще не розроблені механізми їхнього вирішення. Цільове управління дозволяє розглядати нову мету діяльності з різних точок зору, спроектувати під неї структуру ресурсів і показників.
Комерційний розрахунок ґрунтується на загальних принципах ринкової економіки: повна відповідальність за результати діяльності, конкуренція виробників товарів і послуг, вільне ціноутворення. Це метод ведення виробничої діяльності, заснований на порівнянні витрат на виробництво продукції з результатами господарської діяльності (обсяг продажів, прибуток), повному відшкодуванні витрат на виробництво за рахунок одержання доходів, забезпеченні рентабельності виробництва, ощадливій витраті ресурсів, матеріальниі зацікавленості працівників у результатах праці.
Система економічних регуляторів господарської діяльності складається з:
– загальнодержавних регуляторів: податки, кредити, регульовані ціни і тарифи, економічні пільги;
– місцевих регуляторів, застосовуваних органами місцевої влади для поповнення своїх бюджетів
(місцеві податки і збори, рентні платежі);
– внутрішньосистемних регуляторів господарської діяльності підвідомчих підприємств – це централізоване створення фондів (резервного, капітальних вкладень, підготовки кадрів, страхування) і внутрішньогосподарських відрахувань на загальноорганізаційні цілі. Норми відрахувань у ці фонди встановлюються органом управління організації чи підприємства.
Комплекс економічних регуляторів повинен бути гнучким, вчасно враховувати зміни економічної ситуації, а сама кількість регуляторів у міру становлення ринкових відносин повинна зменшуватися Реалізація економічних методів управління здійснюється в системі економічних відносин між членами трудового колективу. Керівництво організації за допомогою різних компонентів оплати праці (основної і додаткової заробітної плати, премій) регулює матеріальну зацікавленість працівників.
3. Організаційно – розпорядчі методи менеджменту
Розглядаючи організаційно-розпорядчі методи управління слід звернути увагу на суть та сферу застосування методів цієї класифікаційної групи. Доцільно вивчити сукупність організаційно-розпорядчих методів за схемою, що зображена на рис. 3.
Способи організаційного впливу: регламентування, нормування
та інструктування.
Регламентування – це розробка та введення в дію організаційних положень, обов’язкових для виконання, що діють на протязі встановленого ними періоду.
Нормування – це встановлення нормативів, що служать орієнтирами діяльності, встановлюють її певні границі.
Методи розпорядчого впливу передбачають способи, основою яких являються конкретні ситуації, що не передбачені регламентаційними актами.
Слід зазначити, що в даному випадку мова йде не про документи, що мають назву „наказ”, „розпорядження”, „вказівки”, а про види розпорядчого впливу. Документи з аналогічними назвами лише зовнішній вираз розпорядчої діяльності, засіб здійснення розпорядчого впливу. Сам же розпорядчий вплив може бути або усним, або документально оформленим.
Організаційно-розпорядчі методи спрямовані на використання таких мотивів трудової діяльності, як почуття обов’язку, відповідальності, у тому числі адміністративної. Ці методи відрізняються прямим характером впливу і вони поділяються на: організаційні дії; розпорядчі дії та акти; дисциплінарні дії.
Організаційно-розпорядчі методи тісно пов’язані з економічними, оскільки спрямовані на вирішення єдиних завдань з досягнення цілей господарської діяльності. Наприклад, техніко-економічний план починає впливати на працівників підприємства після того, як він оформлюється наказом директора (адміністративний метод).
Організаційно-розпорядчі методи менеджменту слід застосовувати з врахуванням вимог економічних законів. Якщо ця умова не виконується, то організаційно-розпорядчі методи можуть перетворитися на адміністративні, бюрократичні, волюнтаристські та суб’єктивні методи впливу.
Організаційні дії є способом впливу через документи тривалої дії. Вони здійснюються шляхом:
- організаційного регламентування, тобто через закони, директиви, положення, статути, укази, постанови;
- організаційного нормування витрат сировини, енергії, інструментів, розмірів амортизації, строків введення нової техніки;
- організаційного інструктування через інструкції, правила, вимоги;
- організаційного інформування з допомогою актів, протоколів, доповідних записок, службових листів, телефонограм, заяв.
Розпорядчі дії є способом короткострокового впливу для усунення недоліків у ході виробничо-господарської діяльності, які реалізуються через:
- накази (директора або заступників);
- розпорядження (нач. підрозділів, служб), які мають на меті виконання наказів;
- вказівки (застосовують всі менеджери), основне призначення яких є виконання наказів і розпоряджень.
Практика управління свідчить, що чим вище рівень організації праці, виробництва та управління, тим менше видається письмових розпоряджень. Велика кількість розпоряджень послаблює їхній вплив, перетворюючи у формальні акти, збільшує обсяг роботи управлінського апарату.
Дисциплінарні дії використовуються для усунення недоліків або навмисного бойкотування при виконанні службових обов’язків. Виливаються в зауваження, догани, переміщення посадових осіб, звільнення тощо.
4. Характеристика соціально-психологічних методів менеджменту
Соціально-психологічні методи менеджменту ґрунтуються на використанні соціального механізму, що діє у колективі (неформальні групи, роль і статус особистості, система взаємовідносин у колективі, соціальні потреби та ін.).
Під соціальними методами розуміють систему засобів і важелів впливу на соціально-психологічний клімат у колективі, на трудову і соціальну активність колективу та його окремих працівників (рис. 4.).
До методів соціального впливу належать: соціальне прогнозування; соціальне планування; моральне стимулювання; методи формування колективів.
Соціальне прогнозування використовується для створення інформаційної бази розробки планів соціального розвитку та застосування методів соціального впливу у конкретному трудовому
колективі. Параметри соціального прогнозу включають такі показники: вікові і статеві зміни в колективі; зміни загальноосвітнього та кваліфікаційного рівня працівників; зміни в матеріальному забезпеченні та в побутових умовах працівників; динаміку співвідношення фізичної і розумової праці.
Соціальне планування як метод соціального управління реалізується складанням плану соціального розвитку підприємства.
Моральні стимули впливають через нагородження орденами, медалями, грамотами, присвоєння звань тощо.
Класифікація психологічних методів управління представлена на рис.5.
АДМІНІСТРАТИВНІ МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ
Реалізація організаційних відносин здійснюється за допомогою організаційно-розпорядницьких методів, що частіше називаються адміністративними.
Адміністративні методи тісно пов’язані з економічними методами, оскільки вони спрямовані на рішення єдиних задач і досягнення однієї мети. Застосування цих методів передує економічним методам, оскільки спочатку треба сформувати власне об’єкт управління і структуру управління. У процесі виробничої діяльності адміністративні методи управління реалізуються у формі адміністративного впливу суб’єкта управління на об’єкт управління (постанови, накази, розпорядження). Якщо економічні методи спираються на економічні інтереси людей, то адміністративні засновані на почутті обов’язку, відповідальності, дисципліни і розуміння можливості адміністративного покарання.
Особливості організаційно-розпорядницьких методів управління:
– прямий вплив на об’єкт управління;
– обов’язковість виконання адміністративних рішень вищих органів для підлеглих структур;
– строго визначена відповідальність за невиконання вказівок і розпоряджень.
Акти управління поділяються на нормативні й індивідуальні.
Нормативні акти управління не мають конкретного адресата і містять загальні норми щодо тих чи інших умов та мають тривалий період дії (статути, положення про підрозділ, посадові інструкції, норми витрат матеріалів, праці, стандарти).
Індивідуальні акти управління адресуються визначеним об’єктам управління (накази, розпорядження)
Розрізняють п’ять основних способів адміністративного впливу на працівників: організаційно-стабілізуючі,
розпорядницькі і дисциплінарні методи, а також матеріальна та адміністративна відповідальність.
Організаційно-стабілізуючі методи управління виконують основну роль. З їх допомогою на тривалий час визначають структуру управління, способи взаємодії елементів системи управління, функцій, повноважень і форми відповідальності об’єкта управління. Виражено це через систему документів, серед яких – статут
підприємства чи організації, колективний договір між організацією і трудовим колективом, організаційна
структура, штати, положення про підрозділи, посадові інструкції. Ці документи обов’язкові для виконання всіма співробітниками, а їх невиконання спричиняє застосування заходів дисциплінарного впливу. До складу методів організаційно-стабілізуючого управління входять регламентування, нормування й інструктування.
Регламентування полягає в розробці і введенні в дію організаційних положень, обов’язкових для виконання протягом визначеного цими положеннями часу (положення про підрозділ, посадові інструкції).
Нормування – більш м’який метод адміністративного впливу. Він призначений для встановлення нормативів, що служать орієнтирами в діяльності. У залежності від рівня управління розрізняють:
– загальнодержавні нормативи: норми оподатковування, ставки ввізного мита, мінімальний розмір заробітної плати;
– загальносистемні нормативи: норми амортизації, природного збитку при збереженні і перевезеннях;
– внутрівиробничі норми: витрата сировини, палива, норми виробітку.
За видами норми поділяються на технічні, планово-економічні, трудові, фінансово-кредитні, матеріальнопостачальницькі.
За термінами дії розрізняють довгострокові і короткострокові норми.
Інструктування – найбільш м’який спосіб організаційного впливу. Він полягає в ознайомленні з умовами роботи, особливостями виконання завдання, у застереженні від можливих помилок, порадах щодо виконання окремих видів робіт і операцій. Інструктування завжди має форму методичної й інформаційної підтримки, здійснюваної за допомогою радіо, телефону, відеопристроїв, особистим контактом.
Розпорядницькі методи управління застосовуються, коли в практиці управління виникають проблеми, що не вкладаються у встановлені регламенти і нормативи. Такі ситуації обумовлені порушенням зв’язків між суб’єктом і об’єктом управління, недостатньою обґрунтованістю деяких управлінських рішень, зривами постачань, зміною характеру попиту, що призводить до відхилень від прийнятих планів. У цьому випадку застосовуються способи розпорядницького впливу. Розпорядницький вплив здійснюється на основі розробки управлінських рішень щодо способів подолання відхилень, що виникли. Такі рішення виходять від керівників, мають обов’язковий характер і не підлягають обговоренню чи зміні. Для розпорядницького впливу характерна нерегулярність його виникнення, оскільки відхилення в прийнятому порядку управління виникають раптово і їх важко передбачити. Розпорядницький вплив може бути у формі постанови, директиви, наказу (основна форма), розпорядження чи резолюції.
Важливим практичним питанням управління є ефективність виконання розпорядницьких методів. Визначити її рівень можна шляхом зіставлення того, що передбачалося наказами й іншими формами розпорядницького впливу, з тим, що досягнуто фактично при їхній реалізації.
Дисциплінарні методи управління призначені для підтримки стабільності організаційних зв’язків і відносин, а також відповідальності персоналу за належне виконання дорученої роботи. Дисциплінарна відповідаль- ність і стягнення застосовуються, коли працівником здійснена дисциплінарна провина – протиправне невиконання чи неналежне виконання трудових обов’язків. Невиконання працівником обов’язків існує тоді, коли доведена його особиста провина і він діяв навмисно чи необережно. Якщо ж працівник порушив свої трудові обов’язки з не залежних від нього причин (відсутність необхідних умов, недостатня кваліфікація), то він не може бути притягнутим до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарна відповідальність настає при на- явності таких умов:
– невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов’язків;
– бездіяльність працівника або перевищення їм своїх повноважень;
– порушення працівником правових норм.
Дисциплінарні стягнення накладаються керівником підприємства й іншими посадовими особами, яким надано таке право у встановленому порядку (начальник цеху, відділу, служби, ділянки). Звільняти працівників можуть тільки керівники підприємств, а керівники структурних підрозділів можуть виходити з клопотанням про застосування такого виду дисциплінарного стягнення.
Матеріальна відповідальність працівників полягає в їхньому обов’язку відшкодувати збиток, заподіяний винною дією чи бездіяльністю. Вона покладається на працівників за збиток, нанесений підприємству, з яким вони перебувають у трудових відносинах, а також за збиток, що виник у зв’язку з відшкодуванням підприємством збитку, заподіяного його працівниками третім особам, якщо цей збиток відшкодований підприємством.
Адміністративна відповідальність і стягнення застосовуються у випадках здійснення адміністративних правопорушень. Розрізняють такі види адміністративних стягнень: попередження, штраф, адміністративний арешт, виправні роботи, конфіскація чи безоплатне вилучення предметів.
Адміністративні методи управління є ефективним засобом досягнення поставлених цілей, коли треба підкорити колектив і направити його на вирішення конкретних задач.
5. Значення правових методів в управлінні
Розглядаючи питання правового забезпечення менеджменту слід звернути увагу на те, що управління економікою держава здійснює в межах господарського законодавства яке являє собою систему встановлення правових норм, що мають однакову силу для всіх організацій і осіб, на яких вони поширюються.
З точки зору права, управління як єдиний процес розподіляється на ряд видів діяльності, кожний з яких тією або іншою мірою потребує правового регулювання.
4. Класифікація соціальних методів впливу
Рис. 5. Класифікація психологічних методів управління
Виділяють чотири напрями діяльності, що потребують правового регулювання:
- прийняття нормативних актів управління;
- застосування права;
- оперативно-організаційна робота;
- матеріально-технічні дії.
В залежності від характеру відносин, що потребують регулювання, можна виділити такі основні види правових методів, що застосовуються в управлінні (рис. 6):
- адміністративно-правові методи менеджменту, за допомогою яких відбувається регулювання відносин між органами управління різного рівня;
Рис. 6. Правові методи управління
- цивільно-правові методи регулювання господарських зв’язків між організацією і зовнішнім середовищем;
- трудові методи, що регулюють трудові відносини всередині організації, а також зв’язки з державними органами.
СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ
Соціально-психологічні методи – це способи реалізації управлінського впливу на персонал, що ґрунтуються на використанні закономірностей соціології і психології. Сутність цих методів зводиться до впливу на
особистість і колектив з метою формування в них установок щодо їхньої трудової діяльності і творчої активності. Ці методи спрямовані також на реалізацію соціальних і психологічних запитів організацій і їх персоналу: роль і статус особистості, робочі групи, психологічний клімат, етика поведінки і спілкування.
Соціально-психологічні методи менеджменту включають соціальні, які спрямовані на групи людей і їх взаємодію в процесі праці (зовнішній світ особистості), і психологічні методи управління, що спрямовані на особистість конкретного працівника (внутрішній світ людини).
Соціальні методи управління. Ця група методів управління являє собою систему способів і важелів впливу на соціально-психологічний клімат у колективі, на трудову і соціальну активність персоналу. Методи соціального управління спрямовані:
– на підвищення соціально-виробничої активності: копіювання лідерів, установлення стандартів зразкової поведінки;
– на підтримку соціальної наступності: конкурси майстерності, присвоєння кваліфікаційних відзнак,
святкування початку і завершення великих проектів і задач;
– на моральне стимулювання (індивідуальне і колективне).
Механізм використання соціальних методів управління включає: соціальне прогнозування, соціальне планування, соціальне нормування і соціальне регулювання Соціальне прогнозування використовується для створення інформаційної бази розробки планів соціального розвитку і застосування методів соціального впливу в колективі. Параметри соціального прогнозу включають: вікові і статеві зміни персоналу, зміни освітнього і кваліфікаційного рівня, зміни в матеріальному забезпеченні, побутових умовах, зміни в співвідношенні розумової і фізичної праці.
Соціальне планування – це планування вирішення соціальних проблем персоналу організацій: поліпшення умов праці, побуту, відпочинку, духовного і фізичного розвитку. Соціальне планування забезпечує постановку соціальних цілей і критеріїв і розробку соціальних нормативів: рівень життя, оплата праці, потреба в житлі.
План соціального розвитку узгоджується з відповідними заходами щодо соціального розвитку і захисту працівників, які розробляє профспілкова організація.
Соціальне нормування полягає в наявності таких соціальних норм, які встановлюють порядок поведінки окремих працівників чи груп у колективі. Соціальні норми відображають визначеного роду інтереси – суспільні, класові, колективні чи групові. Головне й основне призначення всіх норм – погодити усі види інтересів.
Інтереси визначають спрямованість поведінки людей, тому їх взаємне узгодження має важливе значення для регулювання управлінських відносин.
Управлінські відносини регулюються трьома видами соціальних норм:
– юридичними (правовими), встановлюваними державою;
– суспільними, встановлюваними громадськими організаціями;
– нормами моралі, що формуються в свідомості людей у процесі виховання і життєдіяльності.
Дотримання правових норм забезпечується як переконанням, так і при необхідності – примусом. Вони найбільш чітко розроблені та формалізовані і регулюють найбільш істотні взаємини.
Норми, прийняті громадськими організаціями, діють у межах цих організацій. У деяких випадках нормативні акти готуються і видаються спільно державними і суспільними органами (регулювання охорони й оплати праці, пенсійне забезпечення). Ступінь виконання норм, розроблених громадськими організаціями, забезпечується їхнім авторитетом і деякими формами примусу, передбаченими статутними документами цих організацій.
Норми моралі підтримуються авторитетом суспільної думки, а їхнє дотримання ґрунтується на власних переконаннях. Чим більше визнають моральні норми в управлінні, тим воно досконаліше.
Специфічною формою ставлення до різних суспільних явищ чи вчинків окремих людей або соціальних груп є суспільна думка.
Соціальне регулювання – заходи щодо дотримання соціальної справедливості в колективі й удосконалювання соціальних відносин між працівниками. Це колективні договори, угоди, контракти, взаємні зобов’язання, правила внутрішнього розпорядку, правила етикету, черговість задоволення соціальних потреб у залежності від виробничого стажу чи трудової активності. Соціальне регулювання спрямоване на стимулювання колективної й особистої ініціативи й інтересу до праці.
Психологічні методи управління. Ця група методів управління використовується з метою гармонізації взаємин персоналу і встановлення найбільш сприятливого психологічного клімату. Головною особливістю цих методів є звернення до внутрішнього світу людини, її особистості, інтелекту, поведінки і почуттів з метою
мобілізації внутрішнього потенціалу людини для вирішення конкретних задач організації. До психологічних
методів відносяться:
– формування корпоративної культури на основі норм і правил поведінки кращих працівників організації;
– гуманізація праці: ліквідація монотонності, кольорове фарбування приміщень і устаткування, використання спеціально підібраної музики;
– формування особистої мотивації працівників, виходячи з філософії підприємства;
– психологічне спонукання: заохочення і підтримка творчості, ініціативи і самостійності;
– задоволення професійних інтересів працівників, підвищення творчого змісту праці;
– планування службової кар’єри працівника на основі його психологічної орієнтації;
– добір цілей діяльності за психологічними характеристиками і розвиток необхідних психологічних якостей;
– комплектування малих робочих груп (ланок, бригад), виходячи з критерію психологічної сумісності працівників;
– формування комфортного психологічного клімату в трудовому колективі;
– встановлення нормальних ділових відносин між керівниками і підлеглими.
Психологічне планування припускає постановку цілей розвитку і критеріїв ефективності, розробку психологічних нормативів, методів планування психологічного клімату.
Психологічні методи управління персоналом базуються на знанні, грамотному і вмілому використанні психологічних якостей конкретного працівника.
Таким чином, психологічні методи відіграють важливу роль у роботі з персоналом і відрізняються індивідуальною спрямованістю. Тому провідні компанії й організації створюють власні професійні психологічні служби, укомплектовані соціальними психологами
Методи управління
Економічні
Організаційно - розпорядчі
Соціально- психологічні
Правові
Кредитування
Аналіз
Стимулювання
Ціноутворення
Економічні методи управління
Фінансування
Госпрозрахунок
Планування
рганізаційно-розпорядчі методи управління
Посадові інструкції
Положення про
організаційні підрозділи
Організаційна структура
Статут
Постанови
Вказівки
Директиви
Розпорядження
Накази
Методи організаційного регламентування
Методи розпорядчого впливу
Методи організаційного впливу
Економічні нормативи: норми витрат сировини та матеріалів, трудомісткість, норми обороту коштів, фондовіддача
Трудові нормативи: штати, тарифні розряди, ставки, оклади, шкали, преміювання, режим робочого дня, нормативи чисельності, норми часу, виробітку
Організаційні нормативи: розмір, партія деталей, кількість рівнів управління
Технологічні нормативи: технологічні карти, способи та режими обробки
Технічні нормативи: технічні умови, стандарти, креслення
Інструкції до виконання окремих робіт
Роз’яснення
Методичні рекомендації
Методи організаційно-методичного інструктування
Методи організаційного нормування
Регулювання
інших відно-син (фінан- сових, земе- льних тощо).
Регулювання
трудових відносин
Регулювання гори- зональних господар- ських зв’язків і відно- син між рівноправни- ми сторонами на основі господарських угод
Регулювання верти- кальних зв’язків і відносин між орга- нами управління різного рівня
Інші
Трудові
Цивільно - правові
Адміністративно -
правові
Правові методи управління
Формування мотивів праці
Методи
психологічного спонукання
Програмова-не навчання
Ділові ігри
Соціально – психологіч-ний тренінг
Психологічне тестування
Організація побуту і відпочинку на підприємстві та за його межами
Створення естетичних умов
Забезпечення техніки безпеки
Урахування вимог ергономіки
Методи гуманізації праці
Застосування методів, які сприяють набуттю навичок ефективного взаємо- розуміння та взаємодії
Комплектування первинних колективів з урахуванням фактору психологічної сумісності
Науково обґрунтований вибір навчання та психологічна адаптація кадрів керівництва
Методи формування соціально - психологічних відносин у колективі
Методи професійного відбору та навчання
Психологічні методи управління
Пропаганда та агітація
Зміна соціального статусу професії
Соціальне регулювання
Соціальне нормування
Соціальна спадковість
Підвищення соціально- виробничої активності
Спрямовані на розвиток позитивних процесів
Захист соціальних інтересів
Дисциплінарна допомога
Соціальна профілактика
Спрямовані на обмеження негативних процесів
Методи управління внутрішньо- груповими процесами та явищами
Примушування
Навчання
Орієнтувальні умови
Переконання
Особистий приклад
Методи управління
поведінкою окремих особистостей
Заохочення
Плановий розподіл трудових ресурсів
Встановлення економіч- них пріоритетів
Раціональне розміщення виробництва
Методи управління
соціально-масовими процесами
Демократичний
метод
Ліберальний метод
Авторитарний
метод
Методи управління
організованими групами
Соціальні методи управління
Методи менеджменту