Особливості розвитку, навчання та виховання особистості при порушеннях інтелекту

PAGE 2

Лекція 6

Тема. Особливості розвитку, навчання та виховання особистості при порушеннях інтелекту.

Мета. Ознайомити студентів із особливостями розвитку, навчання та виховання дітей при порушеннях інтелекту в умовах інклюзивного навчання.

План

1. Поняття «розумової відсталості».
2. Ступені і форми розумової відсталості.
3. Особливості змісту освіти розумово відсталих дітей в умовах інклюзивного навчання.
4. Основні психолого-педагогічні „правила” підходу до розумово відсталих дітей в умовах інклюзивного навчання.

Література

Основна:

1. Миронова С.П. Основи корекційної педагогіки: навчально-методичний посібник /.С.П. Миронлва, О.В. Гаврилов, М.П. Матвєєва. – Кам’янець-Подільський : Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, 2010. – 264 с.
2. Кириленко В.Г. Основи корекцйної педагогіки в кредитно-модульній системі навчання: навч. посіб. – К.: Освіта України, 2010. – 286.
3. Липа В.А. Основы коррекционной педагогики: Учебное пособие. - Донецк: ''Лебідь'', 2002. - 327 с.
4. Синьов В.М., Коберник Г.М. Основи дефектології: Навч. посібник. – К.: Вища школа, 1994. – 143.
5. Выготский Л.С. Собрание сочинений: В 6 томах. Т. 5. - Основы дефектологии. - М., 1983.
6. Науково-методичний журнал «Дефектологія», газета «Дефектолог».
7. Спеціальна педагогіка: Понятійно-термінологічний словник /за ред.. академіка В.І. Бондаря. – Луганськ: Альма-Метр, 2003. – 436.
8. Робота шкільної психолого-медико-педагогічної комісії (з досвіду роботи). Ж-л „Психолог” – 2003, № 25-27, с. 4-33.

Поняття «розумової відсталості»

Під розумовою відсталістю вітчизняні фахівці розуміють стійкі порушення психічного розвитку певної якісної структури.

Розумово відстала - така дитина, у якої стійко порушена пізнавальна діяльність і інші вищі психічні функції унаслідок органічного ураження головного мозку.

Причина розумової відсталості - ураження головного мозку дитини (недорозвинення, хвороба). Проте, не всяке ураження головного мозку веде до стійкого порушення пізнавальної діяльності.

Поняття "розумово відсталий" не визначає конкретного захворювання, а лише те, які можливості даної дитини відносно засвоєння знань.

Розглядаючи природу розумової відсталості потрібно пам’ятати слова Л.С. Виготського: "...сказати про дитину "розумово відсталий" - це все одно, що сказати про людину, що він хворий, але не сказати при цьому якою хворобою"). Розумова відсталість – це особливий стан, що є відхиленням від нормального психічного розвитку, який реально виявляється в інтелектуальній недостатності.

При розумовій відсталості має місце провідна недостатність пізнавальної діяльності і, в першу чергу, недорозвинення абстрактного мислення, процесів узагальнення в поєднанні з малою рухливістю і інертністю психічних процесів.

Існують різні форми розумової відсталості, серед яких найпоширеніша олігофренія (від грец. olygos — малий, phren — розум). Це форма психічної недорозвиненості, що виникла як наслідок ураження центральної нервової системи (насамперед кори головного мозку) у переднатальний (внутрішньоутробний), натальний (під час пологів) або постнатальний (на ранніх етапах прижиттєвого розвитку, як правило, до трьох років) періоди.

Проте загальною ознакою для всіх таких дітей є переважне недорозвинення складних форм вищої нервової діяльності, головним чином таких функцій мислення, як абстрагування (здатність до уявного виділення з усіх ознак, властивостей, зв'язків конкретного предмета саме тих, які є основними, найзагальнішими, відокремлення їх від інших) та узагальнення (здатність до уявного об'єднання загальних властивостей предметів та явищ).

Ступені і форми розумової відсталості

Найпоширенішою класифікацією олігофренії є класифікація за ступенем інтелектуального дефекту, яка має важливе практичне значення для вирішення питань соціальної адаптації, а особливо для визначення можливості навчання розумово відсталих.

Для визначення ступеня розумової відсталості використовують інтелектуальний коефіцієнт (IQ), який визначає кількісну оцінку інтелекту й визначається на основі аналізу виконаних стандартних психологічних текстів.

При олігофренії виділяють три ступені розумового недорозвитку: дебільність, імбецильність, ідіотія.

Дебільність — (легкий ступінь розумової відсталості) інтелектуальний коефіцієнт (IQ) дорівнює– 50-70. Проте інтелектуальний дефект не дозволяє дітям-дебілам оволодівати навчальною програмою масової школи. Внаслідок яскраво вираженої недорозвиненості вищих психічних процесів у таких дітей обмежені можливості свідомого засвоєння понять, узагальнених правил, закономірностей, теоретичного матеріалу, перенесення здобутих знань на нові ситуації.

Імбецильність (від лат. imbecillus — слабкий, немічний), середній ступінь, розумової відсталості, при якому (IQ) дорівнює– 20-49. Імбецили спроможні засвоювати деякі елементарні навички практичної та розумової діяльності, тому вони можуть оволодівати окремими нескладними (механічними) видами фізичної праці й навіть елементами грамоти (якщо імбецильність не дуже глибока). Проте за наявності важких дефектів сприймання, пам'яті, мислення, мовного розвитку, які поєднуються з порушеннями емоційно-вольової сфери та моторики, практично неможливо здійснювати навчання імбецилів у допоміжних школах.

Ідіотія (від грец. idioteia — невігластво, неосвіченість) —найглибший, крайній ступінь інтелектуальної недорозвиненості, при якому (IQ) дорівнює– менше 20, природженого або набутого в ранньому дитинстві недоумства. Ідіоти не здатні усвідомлювати оточення; їхня мова розвивається вкрай обмежено (до вимовляння окремих слів); для них характерні важкі порушення моторної сфери з особливою недорозвиненістю координації рухів і цілеспрямованих рухових актів. У ідіотів дуже важко сформувати навіть найелементарніші навички самообслуговування та людської поведінки взагалі. Діти-ідіоти не підлягають навчанню, їх направляють для спостереження та догляду до спеціальних закладів системи соціального забезпечення (інвалідних будинків).

В даний час в Україні діє Міжнародна статистична класифікація хвороб, травм та причин смерті 10-го перегляду МКХ – 10 (ICD – 10).

В розділі 5 (F) розумова відсталість (олігофренія) поділяється на такі форми: F7 - Розумова відсталість

F70 - Легка розумова відсталость. F71 - Помірна розумова відсталість. F72 - Важка розумова відсталість. F73 - Глибока розумова відсталість. F78 - Інша розумова відсталість. F79 - Неуточнена розумова відсталість.

Особливості змісту освіти розумово відсталих дітей в умовах інклюзивного навчання

Серед аномальних дітей найбільший відсоток тих, у яких спостерігаються порушення інтелекту, тобто сукупності пізнавальних здібностей. Таких дітей називають розумово відсталими. Проте слід зазначити, що будь-яке, наприклад тимчасове, ситуативне, порушення інтелектуальної діяльності не є розумовою відсталістю. Так, учителям шкіл, вихователям дошкільних установ доводиться зустрічатися з дітьми, які порівняно з більшістю не спроможні самостійно виконати те чи інше пізнавальне завдання, гірше сприймають, розуміють і запам'ятовують навчальний матеріал, швидше стомлюються, характеризуються уповільненим темпом діяльності, зниженням працездатності, «випадають» з дитячого колективу внаслідок якихось незвичайних, незрозумілих для педагога проявів у загальній поведінці тощо. Проте це ще не дає вагомих підстав, вважати таку дитину розумово відсталою. Зазначені відхилення у пізнавальній діяльності чи поведінці можуть бути спричинені педагогічною занедбаністю в попередньому досвіді дитини, тимчасовим погіршенням стану фізичного чи психічного здоров'я, не сформованістю певних навчальних вмінь та навичок, необхідних для фронтальної роботи класу чи групи, ситуативним зниженням інтересу до навчання чи гри, деформованістю стосунків, які склались у конкретного вихованця з дітьми чи педагогами, а також іншими обставинами.

За умови відповідного висновку ПМПК в інклюзивних класах загальноосвітніх навчальних закладів можуть навчатися діти з порушенням інтелекту (з обмеженими можливостями розумового розвитку). У класі може бути не більше трьох дітей з особливостями психофізичного розвитку (з порушенням інтелекту). При цьому доцільно комплектувати дітей, які мають порушення однієї категорії. Час перебування дітей з особливостями розвитку в загальноосвітньому навчальному закладі може змінюватися наказом директора цього закладу на підставі висновків психолого-медико-педагогічної консультації про стан психофізичного розвитку кожної дитини (за результатами обов'язкового щорічного обстеження).

Для дітей з порушеннями розумового розвитку характерними є органічні ушкодження кори головного мозку, внаслідок яких спостерігається недостатня сформованість усіх складових психіки і передусім порушення пізнавальних процесів. Виявляється своєрідність у розвитку відчуттів, сприймання, пам'яті, уяви, мовлення, уваги.

Найістотніша ознака розумової відсталості — знижена здатність до узагальнень у процесі розв'язання інтелектуальних завдань. Педагогічна робота з цією категорією дітей спрямовується передусім на максимальне становлення загальних соціально-адаптаційних можливостей, практичну підготовку до життєдіяльності у суспільстві, до самообслуговування, спілкування, адекватної соціальної поведінки.

Особливості процесу навчання дітей з вадами інтелекту:

— повільність процесу навчання;

— простіший виклад матеріалу;

— повторюваність у навчанні;

— поглиблений індивідуальний та диференційований підходи;

— предметно-наочний та практичний характер навчання;

— опора на більш розвинені здібності дитини і подолання загальної недостатності її інтелектуальної сфери;

— спеціальна організація навчальної діяльності учнів, зокрема розвиток стимулів до навчання та пізнавальних інтересів.

Основні психолого-педагогічні правила підходу до розумово відсталих дітей в умовах інклюзивного навчання

При проведенні з розумово відсталими дітьми корекційної роботи, спрямованої на їх поведінку в цілому, педагог повинен дотримуватись певних правил:

– забезпечувати послідовність, максимальну чіткість та єдність педагогічних вимог до дітей;

– частіше використовувати позитивні підкріплення щодо найменших гарних вчинків та успіхів дітей, застосовувати так звані авансовані заохочення, всіляко пробуджувати у розумово відсталих позитивні емоції;

– навчати дітей самоконтролю поведінки;

– домагатися повного усвідомлення дітьми заохочень, і покарань, які до них застосовуються, не зловживати покараннями, дбати про їх справедливість та обґрунтованість;

– послідовно підвищувати вимоги до поведінки дітей;

– будувати виховний процес на конкретних позитивних прикладах, вказувати на зразки для наслідування, допомагати дітям осмислювати та узагальнювати-позитивні форми поведінки, які вони спостерігають, або проявляють;

– забезпечити кожній дитині посильне доручення, враховуючи її індивідуальні здібності, інтереси, захоплення, докладно роз'яснити вимоги до його виконання,, надавати допомогу та здійснювати контроль за виконанням доручень;

– зберігати та розвивати почуття власної гідності дитини, захищати її від насміхань та принижень з боку інших;

– особливу увагу необхідно приділяти дітям з низьким соціальним статусом у системі міжособистісних стосунків групи, класу, реалізувати всі можливості для покращання їх особистого благополуччя серед інших,, зокрема за рахунок опори на наявні вміння, поєднання «ізольованої» дитини спільним дорученням з тією, в якої високий статус у колективі; посилити свій особистий емоційний контакт з дитиною, статус якої поганий;

– залучати учнів до роботи з самовиховання, але з постановкою максимально конкретної та реальної мети, забезпеченням постійного контролю та підсиленого педагогічного керівництва цим процесом;

– враховувати, що в ряді випадків порушення поведінки розумово відсталої дитини, невиконання завдань та доручень, зниження результатів навчальної діяльності можуть бути пов'язані не з її небажанням добре себе поводити чи працювати, а з особливостями дефектного розвитку; тому необхідно підтримувати постійний контакт з лікарем-психоневрологом, особливо у випадках помітного погіршення поведінки, підвищеного збудження або, навпаки, загальмування, замкнення в собі, невротичних реакцій тощо;

– запобігати конфліктам між дітьми, а в разі їх виникнення сприяти швидкому та позитивному їх розв'язанню, навчати розумово відсталих правильної поведінки в конфліктних ситуаціях, прогнозування наслідків нестриманості тощо.

Особливості розвитку, навчання та виховання особистості при порушеннях інтелекту