СПРОЩЕНА СИСТЕМА ОПОДАТКУВАННЯ, ОБЛІКУ ТА ЗВІТНОСТІ – ЄДИНИЙ ПОДАТОК

PAGE 12

1. Історія становлення та загальна характеристика спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.

2. Ставки єдиного податку та строки його сплати. Особливості визначення податкового періоду і порядку декларування податку.

3. Порядок обрання спрощеної системи оподаткування або відмови від її застосування.

1. Історія становлення та загальна характеристика спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності

Одним з основних чинників розвитку національної економіки в цілому та підприємницької діяльності зокрема є сприятливий режим оподаткування. З набуттям Україною незалежності, її орієнтацією на формування ефективної ринкової економіки, однією з складових якої є мале підприємництво, виникла необхідність у послабленні на нього податкового тиску. Це було реалізовано шляхом запровадження наприкінці 90-х років ХХ ст. альтернативних систем оподаткування, а саме:

Фіксованого сільськогосподарського податку – для стимулювання суб’єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб, що є виробниками сільськогосподарської продукції.
Спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва зі сплатою єдиного податку – як для юридичних, так і фізичних осіб.
Фіксованого податку, платниками якого були виключно фізичні особи-підприємці.

З прийняттям Податкового кодексу України (далі – ПКУ) у грудні 2010 р. діючий порядок було змінено, а Розділ ХІV «Спеціальні податкові режими» ПКУ представлено такими главами:

Спрощена системи оподаткування, обліку та звітності;
Фіксований сільськогосподарський податок;
Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну і теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;
Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний аз для споживачів усіх форм власності.

Більш детально зупинимось на аналізі спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності зі сплатою єдиного податку (далі – єдиний податок), яка виконує значну роль у спрощенні оподаткування доходів платників податків, мінімізації їх витрат на облік і звітність, зменшенні кількості спорів платників з контролюючими органами, підвищенні рівня зайнятості населення, зменшенні витрат на адміністрування податків тощо.

Основними характерними рисами оновленої спрощеної системи оподаткування стали:

більша диференціація платників єдиного податку;
зменшення податкового навантаження на платників за рахунок застосування знижених ставок єдиного податку;
перехід від оподаткування виручки до оподаткування доходу;
уніфікація порядку та строків подання податкової звітності та сплати єдиного податку;
врегулювання порядку оподаткування платників у випадку порушення ними законодавчо встановлених обмежень щодо застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.

Для вибору спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб’єкти господарювання повинні відповідати певним вимогам.

При цьому платники єдиного податку розподіляються на шість груп, чотири з яких передбачені для фізичних осіб – підприємців, а дві – для юридичних осіб.

Нагадаємо, що відповідно до Господарського кодексу України суб’єкти господарювання залежно від кількості працюючих та доходів від будь-якої діяльності за рік можуть належати до суб’єктів малого підприємництва, у тому числі до суб’єктів мікропідприємництва, середнього або великого підприємництва.

Так, відповідно до ст. 55 ГКУ суб’єктами мікропідприємництва є:

фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи - підприємці, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України;
юридичні особи - суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

Суб’єктами малого підприємництва є:

фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи - підприємці, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 млн. євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України;
юридичні особи - суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 млн. євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

Суб’єктами великого підприємництва є юридичні особи - суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) перевищує 250 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності перевищує суму, еквівалентну 50 млн. євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

Інші суб’єкти господарювання належать до суб’єктів середнього підприємництва.

Виходячи з даних критеріїв, спрощена система оподаткування, обліку та звітності призначена для використання суб’єктами мікро- та малого підприємництва.

Одночасно відповідно до п. 291.3 ст. 291 ПКУ право на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності для будь-якого платника виникає за наявності двох умов:

- відповідність всім вимогам, що встановлені для платників єдиного податку;

- реєстрація особи платником єдиного податку в установленому порядку.

В загальному такими вимогами є:

гранично допустимий обсяг річного доходу;
максимально допустима кількість найманих працівників;
обмеження за видами діяльності;
специфічні правила обліку доходів, витрат та подання звітності ті інші.

Так, законодавець передбачив для суб’єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, чотири групи з урахуванням таких критеріїв, як чисельність найманих працівників, масштаб діяльності за показником обсягу річного доходу та здійснювані види підприємницької діяльності (табл. 1).

Класифікація платників єдиного податку

Критерії	Фізичні особи - підприємці	Юридичні особи
	І група	ІІ група	ІІІ група	V група	ІV група	VІ група
Граничний обсяг доходу протягом календарного року	150 тис. грн.	1 млн. грн.	3 млн. грн.	20 млн. грн.	5 млн. грн.	20 млн. грн.
Максимальна кількість найманих працівників	Не мають права	10 одночасно	20 одночасно	50 (середньооблікова чисельність)
Види господарської діяльності	Роздрібний продаж товарів з торгівельних місць або на ринках та / або надання побутових послуг населенню	виробництво або продаж товарів; надання послуг (у т.ч. побутових) платникам єдиного податку та/або населенню; 3) діяльність у сфері ресторанного господарства	Будь-які види діяльності, крім заборонених

Для суб’єкта підприємництва, який застосовує єдиний податок, скорочується загальна кількість обов’язкових платежів, встановлених чинним законодавством України, зменшуються обсяги та види звітності, спрощується порядок ведення обліку доходів та витрат.

Так, платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання звітності з таких податків та зборів:

податку на прибуток підприємств (крім авансового внеску при виплаті дивідендів);
податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об’єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності фізичної особи та оподатковані відповідно до Глави 1 Розділу ХІV ПКУ. Це пов’язане з тим, що платник єдиного податку виконує передбачені ПКУ функції податкового агента у разі нарахування (виплати, надання) оподатковуваних податком на доходи фізичних осіб доходів на користь фізичної особи, яка перебуває з ним у трудових або цивільно-правових відносинах;
податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами груп 3 та 4, які обрали ставку єдиного податку у розмірі 3%;
земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності;
збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності;
збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.

Інші податки та збори (наприклад, екологічний податок, збір за першу реєстрацію транспортного засобу тощо) нараховуються та сплачуються з поданням обов’язкової звітності на загальних підставах.

Однак певні види діяльності є забороненими, а отже виключають право платника використовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності (див. табл. 2)

У разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання платники єдиного податку зобов’язані перейти на сплату інших податків та зборів з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.

Таблиця .2

Обмеження щодо застосування спрощеної системи оподаткування

Види діяльності	Норма ПКУ
Для фізичних осіб – підприємців
технічні випробування та дослідження	пп. 291.5.2
діяльність у сфері аудиту
діяльність з надання в оренду земельних ділянок площею понад 0,2 га	п. 291.5.3
діяльність за надання в оренду житлових приміщень загальною площею понад 100 кв. м
діяльність за надання в оренду нежитлових приміщень (споруд, будівель) та/або їх частин, загальна площа яких перевищує 300 кв. м
Для фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб
діяльність з організації, проведення азартних ігор	пп. 291.5.1
обмін іноземної валюти
виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов’язаної з роздрібним продажем пива та столових вин)
видобуток, виробництво, реалізація дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у т. ч. органогенного утворення
видобуток, реалізація корисних копалин
діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України «Про страхування», сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розділом III ПКУ
діяльність з управління підприємствами
діяльність з надання послуг пошти та зв’язку
діяльність з продажу предметів мистецтва та антикваріату
діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату
діяльність з організації, проведення гастрольних заходів
Інші заборони
страхові (перестрахові) брокери, банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, інші фінансові установи, визначені законом; реєстратори цінних паперів	пп. 291.5.4
суб’єкти господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25%	пп. 291.5.5
представництва, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юридичної особи, яка не є платником єдиного податку	пп. 291.5.6
нерезиденти	пп.291.5.7
суб’єкти господарювання, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин)	пп. 291.5.8

3. Ставки єдиного податку та строки його сплати. Особливості визначення податкового періоду і порядку декларування податку.

Для цілей нарахування єдиного податку законодавець передбачив як фіксовані ставки (для груп 1 і 2), так і фіксовані ставки від доходу (для груп 3, 4, 5 та 6). Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць.

У разі здійснення платниками єдиного податку першої і другої груп кількох видів господарської діяльності застосовується максимальний розмір ставки єдиного податку, встановлений для таких видів господарської діяльності. Також у разі здійснення платниками цих груп господарської діяльності на територіях більш як однієї сільської, селищної або міської ради застосовується максимальний розмір ставки єдиного податку для відповідної групи таких платників єдиного податку.

Ставки єдиного податку відповідно до груп його платників (табл. 4.)

Податковий (звітний) період для платників єдиного податку залежить від приналежності певного платника податку до відповідної групи платників даного податку. Так, податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої та другої групи є календарний рік, для третьої - шостої груп - календарний квартал.

Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду.

Таблиця 4

Ставки єдиного податку

Характеристика ставок	Групи платників єдиного податку
	І	ІІ	ІІІ	IV	V	VІ
	фіксована	відсоткова
Розмір основної (базової) ставки	1-10 % розміру мінімальної заробітної плати станом на 1 січня	2-20 % розміру мінімальної заробітної плати станом на 1 січня	3% - від доходу при сплаті ПДВ; 5% - від доходу при включенні ПДВ до складу єдиного податку	5% - від доходу при сплаті ПДВ; 7% - від доходу при включенні ПДВ до складу єдиного податку
Спеціальні ставки
Перевищення граничного для відповідної групи платників обсягу доходу	15% від суми такого перевищення	Подвійний розмір ставок до суми такого перевищення	15% від суми такого перевищення	Подвійний розмір ставок до суми такого перевищення
Отримання доходів від провадження діяльності, не зазначеної у свідоцтві платника єдиного податку	15% від суми такого доходу	х	15% від суми такого доходу	х
Отримання доходу, при застосуванні розрахунків не в грошовій формі	15% від суми такого доходу	Подвійний розмір ставок до суми такого доходу	15% від суми такого доходу	Подвійний розмір ставок до суми такого доходу
Отримання доходу від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування	15% від суми такого доходу	Подвійний розмір ставок до суми такого доходу	15% від суми такого доходу	Подвійний розмір ставок до суми такого доходу

Щодо строків сплати податку, то вони також є різними в залежності від приналежності платника до певної групи. Так, платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Платники єдиного податку першої і другої груп, які не використовують працю найманих осіб, звільняються від сплати єдиного податку протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів.

Нарахування авансових внесків для єдиного податку першої і другої груп здійснюється органами дох і зборів на підставі заяви щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.

Також такі платники можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

Платники єдиного податку третьої-шостої груп сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Помилково та/або надміру сплачені суми єдиного податку підлягають поверненню платнику в порядку, встановленому ПКУ.

Прядок подання податкової декларації залежить від групи платника податку та дотримання умов щодо не перевищення граничного обсягу доходу.

Так, платники єдиного податку першої та другої групи зобов’язані звітувати з єдиного податку раз на рік у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду – протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного року. Якщо ж у процесі діяльності обсяг доходу буде перевищено або фізична особа-підприємець перейде з першої групи до другої, третьої або п’ятої, то такий платник буде зобов’язаний подати податкову декларацію у строк, передбачений для квартального періоду - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу.

Платники єдиного податку третьої - шостої груп подають до органу дох. І зборів податкову декларацію у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду. У декларації такі платники зобов’язані окремо відображати дохід для оподаткування за основною ставкою та дохід, що оподатковуватиметься за підвищеною ставкою у разі перевищення дозволених обсягів.

Податкова декларація складається наростаючим підсумком і подається до органу дох. І зборів за місцем податкової адреси.

Платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до ПКУ за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

4. Порядок обрання спрощеної системи оподаткування або відмови від її застосування.

Для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб’єкт господарювання подає до органу дох. і зборів заяву. У заяві зазначаються такі обов’язкові відомості:

1) найменування суб’єкта господарювання, код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи - підприємця, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків);

2) дані документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичної особи або фізичної особи - підприємця відповідно до закону;

3) податкову адресу суб’єкта господарювання;

4) місце провадження господарської діяльності;

5) обрані фізичною особою - підприємцем види господарської діяльності згідно з КВЕД, у разі здійснення виробництва - також види товару (продукції), що нею виробляються;

6) обрані суб’єктами господарювання ставки єдиного податку або зміна ставки;

7) кількість осіб, які одночасно перебувають з фізичною особою - підприємцем у трудових відносинах, та середньооблікова чисельність працівників у юридичної особи;

8) дата (період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування.

Свідоцтво платника єдиного податку видається суб’єкту господарювання або уповноваженій ним особі безоплатно протягом 10 календарних днів з дня подання заяви і є безстроковим. Бланк свідоцтва платника єдиного податку є документом суворого обліку. Платникам єдиного податку першої і другої груп, які провадять кілька видів господарської діяльності, на які встановлено різні ставки єдиного податку, видається одне свідоцтво платника єдиного податку. У разі втрати або зіпсуття свідоцтва такому платнику видається дублікат свідоцтва в порядку, встановленому для видачі свідоцтва платника єдиного податку. Оригінал свідоцтва зберігається у платника податку та пред’являється працівникам контролюючих органів, яким надано відповідні функціональні повноваження на проведення перевірки. Копія свідоцтва повинна розміщуватися на робочому місці найманого працівника.

Суб'єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів відповідно до норм ПКУ, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Такий суб'єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року.

У разі виникнення змін у реєстраційних документах суб’єкта господарювання або видах діяльності, він зобов’язаний повідомити про це орган дох і зборів з дотриманням встановлених термінів.

Орган дох і зборів може відмовити у видачі свідоцтва платника єдиного податку орган, про що зобов’язаний надати протягом 10 календарних днів з дня подання суб’єктом господарювання заяви письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб’єктом господарювання у встановленому порядку.

Підставами для прийняття органом дох і зборів рішення про відмову у видачі суб’єкту господарювання свідоцтва платника єдиного податку є виключно:

1) невідповідність такого суб’єкта господарювання вимогам ст. 291 ПКУ;

2) наявність у суб’єкта господарювання, який утворюється в результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов’язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації;

3) подання протягом календарного року більше одного разу заяви про перехід на спрощену систему оподаткування.

Платники єдиного податку можуть самостійно відмовитися від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів (за умови відсутності непогашених податкових зобов’язань чи податкового боргу), з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів. При цьому платники єдиного податку зобов’язані перейти на сплату інших податків і зборів у випадках та в строки, встановлені пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПКУ.

Орган дох і зборів може примусово анулювати свідоцтво платника єдиного податку, що тягне за собою втрату таким суб’єктом господарювання права перебувати на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності. Випадки анулювання свідоцтва органом дох і зборів та строки, у які це здійснюється, узагальнимо у табл. 5.

Анульоване свідоцтво платника єдиного податку підлягає поверненню до органу дох і зборів, який його видав, протягом 10 днів з дня анулювання.

Отже, порядок обрання спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності або відмови від її застосування є досить чітко виписаним, а тому його досить легко дотримуватися суб’єктам підприємницької діяльності-платникам єдиного податку.

Підсумки теми

В цілому спрощена система оподаткування, обліку та звітності значно зменшує податкове навантаження на суб’єктів підприємницької діяльності, скорочує вірогідність порушення податкового законодавства, а й отже, й застосування штрафних санкцій внаслідок цього, та сприяє розвитку економічної кон’юнктури за рахунок пожвавлення підприємницької активності.

СПРОЩЕНА СИСТЕМА ОПОДАТКУВАННЯ, ОБЛІКУ ТА ЗВІТНОСТІ – ЄДИНИЙ ПОДАТОК