Хімічна зброя

Тема 5. Хімічна зброя

До хімічної зброї відносяться бойові отруйні хімічні речовини і засоби їхньої доставки до цілі. До бойових отруйних хімічних речовин відносяться отруйні речовини (ОР) і токсини, що вражають організми людини й тварин, а також фитотоксиканти, які можуть застосовуватися у військових цілях для ураження різних видів рослин. ОР становлять основу хімічної зброї. Багато ОР не мають ні кольору, ні запаху, що утруднює їхнє виявлення органами зору й нюху. Крім того, сучасні ОР настільки високотоксичні, що навіть короткочасне перебування людей у зараженій атмосфері без засобів захисту органів дихання або при влученні крапель ОР на шкіру може привести до смертельного результату.

У момент застосування ОР можуть бути в рідкому, краплинно-рідкому стані, у вигляді газу (пари), тумана або диму. Тому ураження може бути викликане в результаті вдихання зараженого повітря, при влученні ОР в очі, на шкіру, одяг, при вживанні зараженої їжі або води, а також при зіткненні із зараженими предметами.

Вражаюча дія отруйних речовин оцінюють по їхній концентрації, густини зараження, стійкості, токсичності.

Концентрацією називається кількість ОР, що перебуває в одиниці об'єму зараженого повітря. Її виражають найчастіше в міліграмах ОР, що втримується в 1 л повітря (мг/л).

Густина зараження — це кількість ОР, що перебуває на одиниці площі місцевості або іншої поверхні. Щільність зараження прийнята виражати в г/м2.

Стійкість — це здатність ОР зберігати свою вражаючу дію в повітрі або на місцевості протягом певного часу.

До стійких відносяться ОР, що зберігають вражаючі властивості від декількох годин до декількох діб (V-гази, зарин, зоман, табун, азотистий іприт, люїзит, іприт).

Нестійкі ОР (синільна кислота, фосген, хлорціан) зберігають вражаючі властивості протягом декількох хвилин.

Здатність ОР вражати людей і тварин характеризується таким терміном, як токсичність, що проявляється при його контакті з живим організмом, спричиняючи певний ефект ураження. Токсичність характеризується кількістю вражаючої речовини і характером токсичної дії на організм. Токсична доза (токсо-доза) ОР - кількість речовини (доза), що викликає певний токсичний ефект при різних шляхах проникнення в організм: інгаляційному, кожно-резорбтивному і через рани.

За фізіологічним впливом на організм розрізняють ОР: нервово-паралітичні, шкірно-наривні, загальотрутні, задушливі, психохимические й дратівні.

До отруйних речовин нервово-паралітичної дії відносяться зарин, зоман, табун і V-гази. То є сильні й швидкодіючі отрути. Потрапляючи в організм людини через органи дихання, шкірні покриви й травний тракт, вони вражають нервову систему.

Зарин. Ознаки ураження з'являються негайно: звуження зіниць (міоз), виділення слини, утруднення подиху, блювота, втрата свідомості. Потім спостерігаються приступи сильних судорог; у випадку важкого ураження може наступити параліч дихальних центрів і смерть. Таким потерпілим надавати допомогу потрібно особливо швидко й енергійно, безпосередньо у джерелі ураження.

З появою перших ознак ураження на потерпілого треба негайно надягти протигаз і одночасно дати таблетку із протиотрутою (антидот у таблетках). Якщо є спеціальний шприць-тюбик з антидотом, то за допомогою його вводять протиотруту безпосередньо у джерелі ураження або при виході з нього сам потерпілий або той, що надає першу долікарську допомога.

Зоман. За характером дії на організм людини аналогічний зарину, але більше токсичний; викликає отруєння при всіх способах влучення в організм. Зоман, так само як і зарин, являє собою безбарвну рідину з ароматичним камфорним пахом. У воді розчиняється погано, добре - у спирті, органічних розчинниках, пальному й мастильних матеріалах; усмоктується в лакофарбові покриття, пористі поверхні й гумовотехнічні вироби.

V-гази — безбарвна рідина без запаху. Токсичніше зарину в 100 разів. Як засоби захисту використаються протигаз і захисний одяг.

ОР шкірно-наривної дії містять у собі: іприт, азотистий іприт і люїзит. Основним представником цієї групи ОР є іприт. Хімічно чистий іприт — прозора рідина з дуже слабким запахом касторового масла; технічний іприт — темна рідина із запахом гірчиці або часнику. Температура кипіння +217°С, замерзання від 4 до 12°С у залежності від складу. На повітрі випаровується повільно, у воді розчиняється погано. Краплі іприту у водоймах можуть зберігатися кілька місяців. Іприт добре розчиняється в органічних розчинниках, а також у різних маслах і жирах. Продукти заражені краплинно-рідким іпритом, до вживання непридатні. Добре усмоктується в дерево, шкіряне взуття, тканини, гуму й інші пористі матеріали і важко віддаляється з них.

Іприт має багатобічну дію. У краплинно-рідкому виді й пароподібному стані вражає шкіру, очі; при вдиханні пар вражає дихальні шляхи й легені. При влученні в організм із їжею й водою діє на органи травлення.

Має схований період дії. При уражені шкіри розрізняють три стадії: почервоніння, пухирьоутворення й ураження. Почервоніння шкіри відбувається через 1-2 години, частіше через 4-8 год. (від впливу пари - через 12-24 год.). Міхури зазвичай утворяться наприкінці першої - початку другої доби. Через 2-3 доби вони прориваються й утворяться виразки.

Іприт відноситься до стійких ОР. Стійкість улітку - від декількох годин до доби. Навесні й восени вона в кілька разів довше, ніж улітку, а взимку може досягати декількох тижнів і навіть місяців. Вдихання пару протягом 1 години при концентрації 0,004 мг/л викликає ураження легенів, при 0,007 мг/л - важке захворювання. Смертельна для людини інгаляційна токсодоза - приблизно 2 мг хв/л.

Першу медичну допомогу потрібно робити негайно. Після зняття крапель з обличчя ураженого на нього надягають протигаз. Влучені шкіру, одяг, взуття краплі або мазки ОР обережно знімають тампоном з марлі, бинта, шматка тканини, дрантя й т.п. Заражене місце обробляють рідиною з індивідуального протихімічного пакета або водою з милом. Чим раніше надана медична допомога, тим легше протікають наслідки ураження.

Очі можна промити чистою водою, слабким розчином борної кислоти, питної соди. При ураженні очей, дихальних шляхів і при влученні ОР шкірно-наривної дії разом з їжею й водою в органи травлення потерпілих варто негайно доставити в лікувальну установу.

Для захисту від іприту використають сховища, протигази й захисний одяг.

До ОР загальотрутної дії відносяться синильна кислота й хлорциан, миш’яковистий і фосфористийи, окис вуглецю, карбоніли металів, фторорганические з'єднання.

Всі вони викликають загальне отруєння організму, вражаючи його життєво важливі системи. Типовим представником цієї групи є синильна кислота.

Синильна кислота (ціаністий водень, цианисто-водородная кислота) — безбарвна прозора рідина. Вона має дурманний запах, що нагадує запах гіркого мигдалю. Температура плавлення 13,3°С, кипіння +25,7°С. Краплі синильної кислоти на повітрі швидко випаровуються: улітку - протягом декількох мінут, узимку - протягом 1 години.

Синильна кислота використається для одержання хлорциана, акрилонитрита, амінокислот, акрилатів, необхідних для виробництва пластмас, а також як фумігант - засобу боротьби зі шкідниками сільського господарства, для обробки закритих і транспортних засобів. У природі вона зустрічається в ядрах кісточок гіркого мигдалю, абрикосів, вишень, злив.

Через шкіру всмоктується як газоподібна, так і рідка синильна кислота. При тривалому перебуванні в атмосфері з високою концентрацією кислоти без засобів захисту шкіри з'являються ознаки отруєння. Розрізняють гостру й хронічну форми поразки синильною кислотою.

Виявившись в атмосфері, зараженої парами синильної кислоти, людина відчуває захід гіркого мигдалю, металевий смак у роті. У нього з'являються нудота й блювота, запаморочення й загальна слабість. Відзначається частішання подиху й пульсу, виникають болю в серце. Це початкова стадія ураження. Якщо надходження ОР в організм припиняється, ці явища швидко проходять. При тривалому впливі синильної кислоти наступає друга стадія ураження: слизуваті оболонки й шкіра здобувають яскраво-рожеве фарбування, зіниці різко розширюються, подих і пульс уповільнюються, підсилюються болі в серце, наростає задишка, можлива втрата свідомості.

Перша медична допомога ураженому повинна виявлятися негайно. На нього треба надягти протигаз, дати антидот (роздавити тонкий кінець ампули амилнитрита й у момент вдиху вкласти під лицьову частину протигаза) і евакуювати із зараженої зони. Якщо стан потерпілого залишається важким, то через 5 хвилин повторно дають антитод амилнитрита. При різкому погіршенні застосовують штучне дихання.

При шлункових отруєннях кислотою і її солями варто якомога швидше викликати блювоту й прийняти усередину однопроцентний розчин гипосульфита натрію.

Захист органів подиху від синильної кислоти забезпечують фільтруючі й ізолюючі протигази. Можуть бути використані фільтруючі промислові протигази марок В (коробка пофарбована в жовтий колір) і М (захисний), а також цивільні протигази ЦП-5, ЦП-7 і дитячі.

До отруйних речовин задушливої дії відносяться фосген і дифосген.

Фосген — безбарвний газ із неприємним запахом прілого сіна або гнилих яблук. При звичайному тиску твердіє при -18°С и скраплюється при +8°С. У газоподібному стані приблизно в 3,5 рази важче повітря, у рідкому — в 1,4 рази важче води. Стійкість при -20°С становить близько 3 годин, улітку — не більше 30 мінут. У воді розчиняється погано — два обсяги в одному обсязі води (приблизно 0,8%), але легко розчинний в органічних розчинниках, наприклад, бензині, толуолі, ксилолі, оцтовій кислоті.

При першому ж контакті із цією речовиною в людини рефлекторно частішає подих. Ураження легкого ступеню характеризуються роздратуванням слизуватої оболонки ока й верхні дихальні шляхи. При середньому ступені важкості виникають кашель і не різко виражена задишка, які поступово проходять. Якщо контакт із ОР не припинився, через 4-6 годин наступає важкий ступінь ураження: з'являється кашель із мокротинням, подих стає поверхневим. Температура підвищується до 38-39°С. Особа стає синюшним, шкіра - землисто-сірого кольору, і незабаром наступає смерть.

Захист органів дихання забезпечують фільтруючі промислові протигази марки В, а також цивільні (ЦП-5, ЦП-7), дитячі й ізолюючі.

Міри першої допомоги при отруєнні фосгеном: надягти на ураженого протигаз, винести його з небезпечної зони, забезпечити повний спокій, тепло. Розстебнути воріт, пояс і всі застібки, при можливості зняти верхній одяг, що може бути заражений парами фосгену. Дати гаряче питво, кисень. Штучне дихання робити не можна. Ураженого треба швидко й у зручному положенні доставити в лікарню.

ОР психохімічної дії. Це велика група ОР, що нараховує до 30 речовин. Найпоширеніші - ВZ (Би-Зет), ДЛК - диэтиламид лизергиновой кислоти, псилоцибин. При контакті із цими ОР через кілька хвилин у людини з'являється почуття страху або ейфорії. Уражений перестає орієнтуватися в просторі й часі, у нього з'являються слухові й зорові галюцинації, іноді застрашливого характеру. Мова хворого позбавлена змісту. Такий стан може тривати кілька годин. При впливі деяких інших ОР цієї групи психічні розлади не різко виражені, домінує порушення координації рухів. Вражаючий ефект триває від декількох годин до доби, після чого наступає видужання.

ОР сльозоточивої й дратівної дії. Це велика група хімічних речовин, що викликають роздратування слизуватої оболонки ока й верхні дихальні шляхи - хлорацетофенон, хлорпікрин, адамсит, S8 (Си-Ес) і ін. Ознаки ураження наступають при початковому контакті з ними. З'являється печія й різь в очах, сильна сльозотеча, світлобоязнь, набряк століття. Дратівний ефект характеризується кашлем, слинотечею, болями за грудиною, нудотою. При більше важких ураженняї порушується координація рухів. Повне видужання наступає протягом 2-3 днів.

При ураженні ОР дратівної й психохімічної дії необхідно заражені ділянки тіла обробити мильною водою, очі й носоглотку ретельно промити водою, а одяг витрусити й вичистити щіткою.

Тривалість вражаючої дії ОР тим менше, ніж сильніше вітер і висхідні потоки повітря. У лісах, парках, ярах, на вузьких вулицях ОР зберігаються довше, ніж на відкритій місцевості.

Дії населення в зоні хімічного зараження