Оборотні фонди та оборотні кошти
Тема №2. Оборотні фонди та оборотні кошти
1. Економічна сутність оборотних засобів та оборотних фондів, їх структура та класифікація.
2. Нормування та обчислення загального обсягу необхідних підприємству оборотних коштів.
1. Економічна сутність оборотних засобів та оборотних фондів, їх структура та класифікація
Окрім основних кожне підприємство обов'язково повинно мати оборотні засоби або оборотний капітал. Ці поняття різняться. Обо ротний капітал — це фінансові ресурси, вкладені в об'єкти, викорис тання яких здійснюється підприємством протягом одного виробни чого циклу або відносно короткого календарного періоду (як прави ло, щонайбільше один рік). Оборотні засоби — це зазначені об'єкти. Оборотний капітал, що вкладається у виробництво і реалізацію про дукції, споживається повністю і відтворюється одразу після завер шення виробничого циклу через реалізацію товару.
У практиці обліку та законодавстві поняття оборотного капіталу прирівняне до поняття оборотних засобів. Оборотні засоби поряд з основними є найважливішим елементом виробництва. Недостатня забезпеченість підприємства оборотними засобами гальмує його нормальну діяльність і погіршує фінансовий стан.
Оборотні засоби призначені забезпечувати динамічну складову економічної діяльності підприємства. У процесі кругообігу вони проходять три стадії перетворень.
1. Заготовча стадія — "гроші оборотні засоби" — охоплює пері од, необхідний для створення виробничих запасів. Оборотні засо би на цій стадії у вигляді грошей використовують для закупівлі сировини, матеріалів та інших предметів праці.
2. Виробнича стадія — "оборотні засоби готова продукція" — по чинається з отримання предметів праці і завершується відправ ленням готової продукції на склад підприємства. Оборотні засо би на цій стадії мають вигляд предметів праці, незавершеної та готової продукції.
3. Стадія реалізації — "готова продукція гроші" — починається з надходження готової продукції на склад підприємства і завершу ється отриманням виручки від реалізації продукції. Оборотні засо би на цій стадії перебувають у вигляді готової продукції та грошей.
Таким чином, кошти здійснюють один оборот, а далі все повто рюється. Оборотний капітал підприємства залежно від ролі, яку він відіграє у виробничому процесі, поділяється на оборотні фонди (капі тал у виробництві) та фонди обігу (капітал в обігу). Для вивчення складу і структури оборотні засоби класифікують за певними ознака ми (рис. 2).
Матеріальною основою капіталу у виробництві є оборотні фонди. Оборотні фонди — це частина виробничих фондів підприємства, що споживаються в одному виробничому циклі й змінюють натуральну форму. Оборотні фонди поділяють на такі групи.
Виробничі запаси — це предмети праці, які містяться на складі у вигляді запасів і призначені для переробки у виробничому процесі.
Виробничі запаси складаються із сировини, основних матеріалів, покупних напівфабрикатів, комплектуючих виробів, допоміжних ма теріалів, мастильних матеріалів, палива, тари, запасних частин, малоцінних і швидкозношуваних предметів праці.
Малоцінними та швидкозношуваними є предмети праці, які вико ристовуються як засоби праці протягом року чи менше або вартість яких не перевищує 100-кратного (для бюджетних організацій 50-кратного) розміру мінімальної заробітної плати праці.
Незавершене виробництво — це продукція, яка ще не пройшла всі стадії обробки. У вартісному вираженні — це витрати на придбання Матеріалів, запасних частин, сировини, на заробітну плату й інші кошти, необхідні для продовження процесу виробництва.
Витрати майбутніх періодів — це витрати на виконання науково-
Рис. 2. Структура оборотних коштів
дослідних, раціоналізаторських робіт, освоєння нової техніки, оренд ну плату тощо, що здійснюються в поточному році, але на собівар тість продукції списуватимуться в наступних періодах.
Фонди обігу — це частина засобів виробництва, яка не бере участі У виробничих циклах, але авансується підприємством для створення оборотних фондів. До фондів обігу належать:
• готова продукція, що перебуває на складі підприємства і підготов лена до відправки споживачеві, а також та її частина, яка вже відправлена, але ще не оплачена;
• товари на складі, що закуповуються з метою подальшої реалізації за вищими цінами. У бухгалтерському обліку окремо відображаються товари на складі й у дорозі, тобто товари, надіслані постачальником на адресу споживача. При цьому право власності на ці товари перейшло до споживача, але вони ще не надійшли на його склади і не оприбутковані;
• дебіторська заборгованість, що виникає внаслідок взаємних роз рахунків між підприємствами за надані їм послуги або зроблену поставку товарів;
• гроші у розрахунках, що включають як реальні гроші у вигляді го тівки в касі підприємства, так і грошові засоби на розрахунково му рахунку в банківській установі.
Запам'ятаймо, що оборотні фонди призначені для обслуговуван ня сфери виробництва, а фонди обігу — для обслуговування сфери обігу.
За особливостями планування та принципом організації оборотні засоби поділяються на нормовані й ненормовані. До нормованих на лежать всі оборотні фонди та готова продукція на складах підприєм ства, до ненормованих — відвантажена, але ще не оплачена готова продукція, товари на складі та у дорозі, грошові кошти на розрахункових рахунках та в незавершених розрахунках, готівка в касі.
Джерелом формування оборотних засобів підприємства є власні або залучені засоби. До власних засобів належать кошти статутних фондів (для недержавних підприємств) і кошти, надані підприємству при його утворенні (для державних підприємств). Ці кошти можуть поповнюватись за рахунок прибутку підприємства і залучення в обіг стійких пасивів. До залучених засобів належать кредити банків, яки ми покривають нестачу власних оборотних засобів.
Стійкі пасиви — це засоби, які юридичне не належать підприєм ству, але постійно перебувають у його господарському обігу і які воно використовує. До стійких пасивів належать: • мінімальна заборгованість підприємства з резерву майбутніх пла тежів, тобто витрати, що належать до витрат виробництва, але не застосовуються для безпосереднього виготовлення продукції; • стійка перехідна заборгованість постачальникам; • мінімальна заборгованість із заробітної плати і відрахувань на соціальні потреби; • залишки амортизаційних відрахувань на запаси матеріалів для капітального ремонту, виконаного господарським способом; • кошти підприємства, що покриваються кредитом банку та аван сами замовників; • тимчасово вільні кошти спеціальних фондів.
Структурою оборотних засобів є відсоткове співвідношення ок ремих елементів у загальному обсязі оборотних засобів, що залежить від специфіки виробництва. Наприклад, у будівництві 50-60 % обо ротних засобів становить незавершене виробництво, 25 % — вироб ничі запаси. На транспорті незавершеного виробництва немає, але 70 % оборотних засобів становлять виробничі запаси. Окрім того, структура оборотних засобів залежить від якості готової продукції, рівня концентрації, спеціалізації, кооперування або комбінування виробництва, прискорення НТП тощо.
2. Нормування та обчислення загального обсягу необхідних підприємству оборотних коштів.
Нормуванням оборотних засобів називають економічно обґрунтований розрахунок мінімальної потреби підприємства у фінансових Ресурсах для забезпечення його нормального функціонування. Основним методом нормування оборотних засобів є метод прямого розрахунку — розрахунку нормативів за кожним нормованим еле ментом.
Норма витрат матеріальних ресурсів — це максимально допус тимі планові витрати ресурсу (сировини, матеріалів, палива тощо), які можна споживати для виробництва одиниці продукції.
Нормативи витрат — це поелементні складові норми, які визна чають витрати тих чи інших матеріальних ресурсів, віднесених на фізичну одиницю (одиницю потужності, м3, м2, 1 м погонної довжи ни, тонну тощо).
Вагомість нормування оборотних засобів у ринкових умовах іс тотно зростає, оскільки в кінцевому підсумку від нього залежать пла тоспроможність і фінансовий стан підприємства. Загальний норма тив оборотних засобів складається з певних нормативів:
Нзаг = Нв.з + Нн.в + Нв.м.п + Нг.п,
де Нв.з, Нн.в, Нв.м.п, Нг.п — нормативи відповідно виробничих запасів, незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів і готової продукції.
Норматив оборотних засобів у виробничих запасах розраховуєть ся за формулою
Нв.з=ДN,
де Д — денна потреба у певному виді матеріальних ресурсів; N — норма запасу певного виду ресурсів, днів.
Денну потребу в матеріальних ресурсах визначають шляхом ді лення загальнорічної потреби в них (Мзаг) на кількість днів у році:
Д = Мзаг: 360.
Норму запасу матеріального ресурсу визначають за формулою
N = Nпот + Nпідг + Nтр+ Nстр ,
де Nпот — запас відповідно поточний, підготовчий, транспортний і страховий.
Розглянемо конкретні складові норми запасу у днях.
Поточний запас (Nпот) — це резерв часу, який дорівнює половині часу між двома суміжними поставками матеріального ресурсу. На приклад, якщо постачальник доставляє на підприємство сировину кожні 30 днів, то поточний запас становитиме половину цієї величи ни: Nпот = 30 : 2 = 15 (днів). На практиці постачальників більше як один, тому спочатку розраховують середньозважений інтервал по ставок, а потім знаходять його половину.
Підготовчий запас (Nпілг) — це час, необхідний для підготовки матеріальних ресурсів до виробничого процесу (комплектація, прий мання, лабораторний аналіз, доставка матеріалів зі складу та бази тощо). Підготовчий запас ураховують тоді, коли час на підготовку матеріалу до виробництва перевищує норму поточного запасу і до рівнює цьому перевищенню.
Транспортний запас (Nтр ) — це час, необхідний для транспорту вання матеріальних ресурсів до території підприємства з урахуван ням часу на вантажно-розвантажувальні роботи.
Страховий запас (Nстр ) складається на випадок зриву поставок, він дорівнює половині поточного запасу.
Оборотні фонди та оборотні кошти