Розробка системи статистичного забезпечення управління кредитною діяльністю комерційного банку

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни

Статистика

« Розробка системи статистичного забезпечення

управління кредитною діяльністю комерційного банку»

на тему

ЗМІСТ

1. Теоритичні засади оцінювання кредитної діяльності комерційних банків.

1.1. Принципи кредитування та завдання статистичного аналізу кредитної діяльності.Інформаційне забезпечення статистичного аналізу кредитної діяльності .

1.2 Чинники, що визначають кредитну діяльність. Система статистичних показників кредитної діяльності.

1.3 Аналіз формування і розподілу кредитних ресурсів та аналіз пропорційності розподілу кредитів та доходів від кредитних операцій

1.4 Аналіз динаміки кредитної діяльності та оцінювання ризику кредитної діяльності .

2. Управління кредитною діяльністю комерційного банку.

2.1 Блок схема формування СЗУ кредитною діяльністю комерційних банків

2.2Аналіз та прогноз попиту на кредити (за результатами аналізу взаємозв’язків та динаміки

2.3 Оцінювання кредитоспроможності клієнтів банку

1.1 Принципи кредитування та завдання статистичного аналізу кредитної діяльності. Інформаційне забезпечення статистичного аналізу кредитної діяльності .

Таблиця 1

Принципи кредитування	Завдання статистичного аналізу
Строковості– обов’язкове повернення позики позичальником у наперед обумовлений строк	контролювання строків повернення позик; визначення розмірів простроченої заборгованості клієнта, порівняння її з обсягом коштів на його рахунках; аналіз оборотності позик
Забезпеченості позик – стабільність фінансово-економічного становища позичальника	оцінка кредитоспроможності клієнтів
Платності – установлення комерційними банками процентної плати за користування позикою	аналіз процентних ставок; аналіз формування прибутку банку за рахунок процентних ставок і обсягів позик; аналіз ролі кредитної діяльності у формуванні прибутку та прибутковості банку

Інформаційне забезпечення статистичного аналізу кредитної діяльності :

Дані офіційної статистики про економічні, соціальні та демографічні процеси і явища, які дають змогу оцінити вплив макроекономіки на ринок банківських послуг.
1. Дані відомчої статистики – стан, розвиток та результати діяльності окремих споживачів банківських послуг ( міністерств, відомств, підприємств) з погляду обсягу попиту на ці послуги та кредитоспроможності позичальників, результати діяльності банків-конкурентів.
2. Дані вибіркових обстежень і опитувань споживачів банківських послуг (для одержання відомостей, яких немає в офіційній і відомчій статистиці):

обсяг споживання банківських послуг;
перспективи їхнього розвитку;
оцінювання споживчих якостей послуг;
оцінювання ступеня та характеру незадоволеного попиту.
1. Опитування споживачів банківських послуг і спеціалістів банківської справи щодо ступеня збалансованості попиту на банківські послуги, перспектив розвитку їхніх обсягу та структури тощо.

1.2 Чинники, що визначають кредитну діяльність

Ендогенне (внутрішнє)середовище:

організаційна структура банку;
географічні межі діяльності;
менеджмент банківської діяльності.

Екзогенне (зовнішнє) середовище:

мікросередовище – особи, котрі безпосередньо пов’язані з діяльністю банку:
вкладники коштів;
позичальники;
конкуренти

(фактори. що сприяють або протидіють діяльності банку, а також пов’язані з банком системою обміну інформації);

макросередовище – фактори, які діють незалежно від банку, але впливають на його діяльність:
соціальні умови життя населення;
демографічна ситуація;
становище економіки;
географічні особливості.

Фактори неефективної кредитної діяльності банку:

концентрація кредитних ризиків – надання великої частки кредитів певній групі клієнтів;
надмірне розширення та швидке зростання – надання позик у розмірах, які не відповідають обсягу капіталу банку; поширення діяльності банку на географічні регіони та ділові сфери, незнайомі банку або для функціонування яких банк недостатньо оснащений;
зв’язане кредитування – надання кредитів позичальникам, які пов’язані певними відносинами з банкірами або банком;
невідповідність – кредитування без урахування необхідних ропорцій між активними та пасивними операціями;
неефективне стягнення позик – пов’язане з конфліктами між банком і позичальником;
надання ризикованих кредитів:
для початку бізнесу, де обсяг позик надто великий порівняно з інвестиціями власників;
для так званих спекулятивних угод;
для операцій з нерухомістю підприємствам з обмеженими власними коштами;
під проекти з ризиком морального старіння;
під заставу низьколіквідних цінностей.

Групування кредитної діяльності

Рис. 1. Ознаки групувань кредитів

Система статистичних показників кредитної діяльності

Інформаційно-аналітичне забезпечення менеджменту кредитної діяльності банків охоплює, такі показники:

залишок позик загальний (Ззаг),

у тому числі:

за рахунком прострочених позик (Зпр);
на початок періоду (Зп);
на кінець періоду (Зк);
обсяг погашених позик – кредитовий оборот (КО):
загальний (КОз), у тому числі за рахунком прострочених позик (КОпр),
обсяг виданих позик (В).

На основі балансового рівняння обчислюють такі показники.

Абсолютні

Середній залишок позик за період такі:

а) за наявності даних на початок і кінець періоду

;

б) за наявності даних за більш ніж дві дати через однакові відрізки часу

Частка несвоєчасно повернутих позик у загальному обсязі погашених позик:

Частка простроченої заборгованості в загальному обсязі заборгованості:

Відносні (рівень оборотності позики):

Швидкість обороту, що характеризується середньою кількістю оборотів, які здійснила короткострокова позика за певний період,

Час обороту

де Д– кількість днів у періоді – тривалість користування позикою.

Рис.2. Складники кредитної процентної ставки

Отже, кредитна процентна ставка

Р = Рбр + Рінф + Рриз.

Оцінювання кредитного ризику

Кредитний ризик – це ризик несплати позичальником основного боргу та процентів, що належать кредитору.

У процесі аналізу кредитних ризиків оцінюються кількісні та якісні фактори діяльності клієнта, які є основою його кредитоспроможності.

Використовується така система показників:

ступінь ризику (ri);
обсяг кредиту (Крі);
класифікована вартість портфеля Кркл = Крiri;
ступінь якості портфеля кредитів, середній рівень ризику:

;

динаміка ризику портфеля кредитів

Для розрахунку необхідних резервів покриття втрат за позиками обчислюють можливий обсяг списання заборгованості, питому вагу середнього обсягу списання в загальному обсязі заборгованості за окремими угрупуваннями кредитів.

1.3 Аналіз формування і розподілу кредитних ресурсів

Банківські зв’язки за формування і розподілу кредитних ресурсів можна відобразити та проаналізувати, використовуючи принцип балансу міжрегіональних зв’язків, схему якого наведено в табл. 2.

Таблиця 2

	Регіони споживачі кредитних ресурсів	Всього (Wi)
	у межах певної сукупності регіонів	за межами певної сукуп-ності регіонів (Ві)
	1	2	3	-	n
Регіони поста-чальники кредитних ресурсів	у межах певної сукупності регіонів	1
		2
		3
		-
		n
	поза межами певної сукупності регіонів (Сj)
Усього (Vj)

Баланс складається з елементів aij у вартісному виразі. Основне рівняння балансу має такий вигляд:

Аналіз розподілу ресурсів:

Аналіз формування ресурсів:

Регіональні зв’язки аналізуються на основі таких коефіцієнтів:

участі j-го регіону у використанні ресурсів і-го регіону – ;
участі j-го регіону у формуванні ресурсів і-го регіону – ;
завезення – ;
вивезення – ;
забезпечення регіону власними ресурсами – ;
використання місцевих ресурсів - .

Наведені коефіцієнти є базою для здійснення прогнозування відповідних зв’язків.

Аналіз пропорційності розподілу кредитів та доходів від кредитних операцій

Аналіз пропорційності розподілу доходу і кредитів

Таблиця 3.

Установи банку	Процентний. дохід, грн	Кредити, грн.	Питома вага, %	Клок	Ранги
	W	Kр	dw	dкp		Клок
	1	2	3	4	5=3/4	6


Усього			100	100

Аналіз коефіцієнтів локалізації.Графік коефіцієнтів локалізації

За вихідними даними, що містяться в стовпцях 1-й і 2-й. На підставі цих даних розраховується питома вага кожної установи. На основі цих показників обчислюють часткові показники пропорційності розподілу у вигляді коефіцієнта локалізації:

За отриманими даними будують графік коефіцієнтів локалізації (Рис.3.7).

Клок

Установа банку

Рис.3. Коефіцієнти локалізації по установах банку

Побудова кривої Лоренца та

розрахунок коефіцієнта концентрації

На основі отриманих рангів будують таблицю 3.8 в якій установи розподілено вже не за алфавітом, а за рангами коефіцієнтів локалізації від першого до останнього.

Таблиця 4.

Установи банку	Ранги	Питома вага, %	Кумулятивна питома вага	dw - dkp
	1	2	3	4	5	6=2-3
		dw	dkp	d/w	d/kp
1	1
2	2
......	......			......	......	......
n	n			100	100
Усього		100	100	–	–

На підставі даних розраховують кумулятивні частки, відтак будують графік кривої Лоренца (рис. 3.8).

За віссю х – кумулятивна частка факторної ознаки (d/kp ), у – результативної ознаки (d/w).

d’w

100 B

d’kp

Рис.4 Графік кривої Лоренца

Під кутом 45о будують лінію рівномірного розподілу На основі даних стовпців 4 та 5 відкладають координати точок. Якщо два розподіли збігаються, то точки кривої Лоренца потрапляють на лінію рівномірного розподілу, площа Р = 0. Що більша різниця між розподілами, то більше крива Лоренца відхиляється від лінії рівномірного розподілу і тим більша площа Р.

Коефіцієнт концентрації розраховується так:

1.4 Аналіз динаміки кредитної діяльності .

Таблиця 5

АНАЛІЗ ДИНАМІКИ ОБСЯГУ ТА СТРУКТУРИ КРЕДИТНИХ

ВКЛАДЕНЬ В АБСОЛЮТНОМУ ВИРАЖЕННІ

Регіо-нальні установи банку

Обсяг у базовому періоді, У0, тис. грн

Обсяг у звітному періоді, У1, тис. грн

У,

тис. грн

Т зр, %

Тпр, %

Обсяг 1% приросту, тис. грн.

...

У=У1-У0

Тр -100%

Усього

Таблиця 6

АНАЛІЗ ДИНАМІКИ СТРУКТУРИ КРЕДИТНИХ ВКЛАДЕНЬ У ВІДНОСНОМУ ВИРАЖЕННІ

Регіо-нальні установи банку

d0, %

d1, %

d=d1-d0 в.п.

Тпр=Тр–100%

( d)2 в.п.

...

Усього

100%

Узагальнювальний показник структурних зрушень у розподілі кредитів:

де n – кількість регіональних установ;

– показує, як розподіл кредитів звітного періоду відрізняється від базового в середньому за всіми регіональними установами.

Аналіз внутрішньорічних коливань кредитних вкладень

Схема розрахунку:

Таблиця 7

Місяці	Крі	Ісез	(Ісез – 1)2
1
2
3
...
12
Усього

На основі цих даних розраховуються часткові показники внутрішньорічних коливань у вигляді індексів сезонності за такою формулою:

;

Для зіставлення різних показників будують графіки індексів сезонності.

Графік індексів сезонності використовується також для визначення взаємозалежності внутрішньорічних коливань взаємопов’язаних показників

Узагальнювальним показником є коефіцієнт внутрішньорічних коливань:

Він показує, як у середньому значення окремих місяців відрізняються від середнього місячного значення.

Оцінювання ризику кредитної діяльності

Управління ризиками – це процес, за допомогою якого банк виявляє (ідентифікує) ризики, оцінює їхні величини, здійснює їх моніторинг і контролює свої ризикові позиції, а також ураховує взаємозв’язки між різним категоріями (видами) ризиків. Комплекс дій з ризик-менеджменту має на меті забезпечити досягнення таких цілей:

ризики мають бути зрозумілими й усвідомленими банком та його керівництвом;
ризики мають перебувати в межах рівнів толерантності, установлених спостережною радою;
рішення з прийняття ризику мають відповідати стратегічним завданням діяльності банку;
рішення з прийняття ризику мають бути конкретними й чіткими;
очікувана дохідність має компенсувати прийнятий ризик ;
розподіл капіталу має відповідати розмірам ризиків, на які наражається банк;
стимули до досягнення високих результатів діяльності мають узгоджуватися з рівнем толерантності до ризику.

З погляду ризик-менеджменту банківська діяльність зводиться до прийняття ризику й отримання за це відповідної компенсації (економічної вигоди).

Мета управління ризиками – сприяти підвищенню вартості власного капіталу банку, водночас забезпечуючи досягнення цілей багатьох заінтересованих сторін, а саме:

клієнтів і контрагентів;
керівництва;
працівників;
спостережної ради й акціонерів (власників);
органів нагляду;
рейтингових агентств, інвесторів і кредиторів;
інших сторін.

Аналіз ризиків має охоплювати всі продукти, послуги та процеси банку й передбачати як якісне оцінювання відповідних ризиків, так і, де можливо, – оцінювання їхніх кількісних параметрів. Керівництво банку повинно знати результати аналізу ризиків та враховувати їх у своїй роботі.

Аналіз ризиків – це безперервний процес, який має враховувати:

зміни внутрішніх та зовнішніх умов;
нові продукти, послуги, процеси;
плани на майбутнє.

У результаті аналізу ризиків можна дійти висновку, що або ризики певного банку не відповідають чи перестали відповідати обраним параметрам, або що обрані параметри ризиків не відповідають чи перестали відповідати завданням і стратегії банку. Може також виявитися, що організаційна структура і механізми контролю банку не узгоджуються зі змінами в параметрах ризиків. Тому оцінювання ризиків має супроводжуватися можливим переглядом завдань, обраної стратегії та розробленої організаційної структури й механізмів контролю.

Аналіз ризиків може виявити ризики, які не були виявлені раніше та (або) не можна мінімізувати за допомогою відповідних процедур і заходів контролю. У такому разі банк має прийняти рішення щодо прийнятності таких ризиків та доцільності подальшого здійснення й виду діяльності, на якому ці ризики ґрунтуються.

Кредитний ризик – це ризик невиконання позичальником (контрагентом банку) зобов’язань за кредитними операціями (тобто ризик того, що сплата позичальником процентів і основного боргу за кредитними операціями проводитиметься з відхиленнями від умов кредитної угоди або взагалі не здійснюватиметься).

За рівнем ризику виокремлюють такі види кредитних операцій.

„Стандартні” кредитні операції – це операції, за якими кредитний ризик є незначним .

„Під контролем” – це такі кредитні операції, за якими кредитний ризик є незначним, але може збільшитися внаслідок виникнення несприятливої для позичальника ситуації та становить 5% чистого кредитного ризику.

„Субстандартні” кредитні операції - це кредитні операції, за якими ризик є значним, але може збільшуватись і становить 20% чистого кредитного ризику, а також є ймовірність несвоєчасного погашення заборгованості в повній сумі та в строки, передбачено кредитним договором.

„Сумнівні” кредитні операції – це операції, за якими виконання зобов’язань з боку позичальника (контрагента) банку в повній сумі (з урахуванням фінансового становища позичальника та рівня забезпечення) під загрозою, імовірність повного погашення кредитної заборгованості низька та становить 50% чистого кредитного ризику.

„Безнадійні” кредитні операції – це операції, імовірності виконання зобов’язань з якими з боку позичальника (контрагента) банку (з урахуванням фінансового становища позичальника та рівня забезпечення) майже немає, ризик за такими операціями дорівнює сумі заборгованості за ними.

Ефективність управління кредитною діяльністю банків залежить від наявності та вміння використовувати інформацію, що характеризує:

потребу в банківських кредитах;
джерела коштів банку для задоволення цих потреб;
узгодженість джерел коштів банку і можливостей їх використання;
ефективність посередницької діяльності банку в галузі перетворення коштів вкладників у форму, необхідну позичальникам.

Банківські операції пов’язані з розривами в часі між активними і пасивними операціями, зміною у складі процентних ставок, вартістю самих грошей. Відповідні ризики, диференційовані згідно з характером різних пасивних і активних операцій, акумулюються і мають бути взаємно погашені. Інакше банк дискредитує себе в очах вкладників і позичальників як посередник. У цьому разі вони звертатимуться або до інших банків, або на неорганізований ринок позичкового капіталу.

Управління активами та пасивами можна визначити як процес управління маржею між заробленими процентами та виплаченими процентами за умови забезпечення ліквідності. Інакше кажучи, це:

підтримка платоспроможності банку, тобто здатності надавати готівку для запланованих та випадкових потреб і виконувати зобов’язання у разі їх виникнення;
запобігання несанкціонованим ризикам, які можуть завдати збитків, зокрема процентному, пов’язаному з негативними змінами процентних ставок; валютному, тобто ризику, пов’язаному з негативними змінами курсу валют, з якими працює банк; ризику ліквідності, пов’язаному з погіршенням ситуації на ринку, коли банк змушений продати частину своїх активів за несприятливими цінами; кредитному, пов’язаному з тим, що контрагенти банку можуть не виконати своїх зобов’язань стосовно банку; акціонерному, пов’язаному з тим, що цінні папери, власником яких є банк, постраждають від тенденції зниження курсу; товарному, пов’язаному із занепадом на товарних ринках, де працюють клієнти банку; економічному, фіскальному та правовому ризикам, пов’язаним відповідно з погіршенням економічної ситуації, змінами в законодавстві та податковій політиці;
ефективність та оптимізація прибутковості банку запобіганням наявеності непрацюючої готівки, тобто готівки, яка не приносить прибутку; максимізація показників прибутковості банківських операцій фінансуванням операцій мінімально можливими ресурсами за оптимальних цін на банківські продукти.

Мета управління активами і пасивами банку – забезпечення рівня доходів від активних операцій, достатнього для покриття витрат за депозитами (боргами) і для досягнення необхідного рівня прибутковості акціонерного капіталу (ROE).

Нормативи ризику, пов’язані кредитною діяльністю

Нормативи мінімального ризику на одного позичальника (Н8) розраховуються за формулою

де - сукупна заборгованість за позиками, міжбанківськими кредитами та врахованими векселями одного позичальника та 100% суми позабалансових зобов’язань, виданих цьому позичальнику;К – капітал банку.

Загальна сума зобов’язань будь-якого позичальника перед банком у результаті надання останнім одного або кількох кредитів має не перевищувати 25% капіталу банка. Цей норматив повинен обмежувати кредитний ризик для банку, що відображається в диверсифікації його кредитних ресурсів обмеженням ризику на одного позичальника.

Нормативи „великих” кредитних ризиків (Н9) встановлюються як відношення сукупного розміру великих кредитних ризиків (Ск) до капіталу банку (К):

Значення нормативу Н9 не повинно перевищувати 8.

Норматив максимального розміру кредитів, гарантій і поручительств, наданих одному інсайдеру (Н10), розраховується за формулою

де – сукупний розмір наданих банком кредитів, гарантій, поручительств, урахованих векселів та 100% суми позабалансових зобов’язань стосовно одного інсайдера, тобто особи, так чи інакше пов’язаної з банком (акціонерам банку, керівництву підрозділів, їхнім родичам і та. ін.).

Значення показника Н10 має не перевищувати 5%.

Норматив максимального розміру кредитів, гарантій і поручительств, наданих інсайдерам (Н11), розраховується за формулою

де – сукупний розмір наданих банком кредитів, гарантій, поручительств, зарахованих векселів та 100% суми позабалансових зобов’язань стосовно всіх інсайдерів банку.

Значення нормативу Н11 має не перевищувати 40%.

Норматив максимального розміру наданих міжбанківських позик (Н12) розраховується за формулою

де – загальна сума наданих банком міжбанківських позик.

Значення показника має не перевищувати 200%.

Норматив максимального розміру одержаних міжбанківських позик (Н13) має обмежувати діяльність банку щодо залучення значних міжбанківських кредитів. Його розраховують за формулою

де – загальна сума наданих банком міжбанківських кредитів; ЦС – загальна сума залучених централізовано коштів.

Значення нормативу має не перевищувати 300%.

Таблиця 8

Напрями аналізу кредитного ризику

1. Оцінювання кредитного ризику

Для оцінювання кредитів за ступенем ризику використовується така система показників:

Ступінь ризику – rj.
1. Обсяг кредиту – Kрj .
2. Класифікована вартість портфеля кредитів:

Ступінь якості портфеля кредитів: .
1. Середній рівень ризику: .

6. Динаміка ризику портфеля кредитів:

2. Аналіз динаміки кредитного ризику в розподілі за банківськими установами

Система індексів

; .

Індекс змінного складу показує, як у середньому по банку (у відносному та абсолютному виразі) у звітному періоді порівняно з базовим змінився рівень кредитного ризику за рахунок усіх факторів.

; .

Індекс фіксованого складу показує, як у середньому по банку (у відносному та абсолютному виразі) у звітному періоді порівняно з базовим змінився рівень кредитного ризику за рахунок динаміки ризику по окремих установах банку.

; .

Індекс структурних зрушень показує, як у середньому по банку (у відносному та абсолютному виразі) у звітному періоді порівняно з базовим змінився рівень кредитного ризику за рахунок зміни розподілу установ банку за обсягом кредитів

Порівняльна оцінка ризику кредитних операцій (за методикою, наведеною в підрозділі 2.8) здійснюється за такими розділами:

за групами кредитних операцій (рис. 3.5 блок-схеми);
кредитними операціями порівняно з іншими видами банківських операцій.

Аналіз оборотності кредитної маси

Середня швидкість обороту позики обчислюється за формулою

або ,

де Sі – швидкість обороту позик в окремих установах банку; dі – питома вага залишків позик в окремих установах банку в загальних сумах.

Аналіз швидкості обороту позик S

Рис.5 Аналіз динаміки швидкості обороту

позик у розподілі за установами банку

Динаміка середнього часу обороту позики обернено пропорційна динаміці середньої швидкості. Аналіз проводиться за аналогічною методикою. При цьому як вагу d беруть розподіл за установами банку кредитового обороту.

Використовуючи показники, що увійшли в наведену індексну систему, розраховують:

абсолютну зміну обсягу кредитового обороту:

КОs +КОз=КО =КО1 - КО0,

де КОs – зміна кредитового обороту за рахунок динаміки швидкості

КОs = (S1 –S0) . , КО3 – зміна кредитового обороту за рахунок динаміки середніх величин позик, ;

зміну середньої швидкості обороту позики:

де – зміна середньої швидкості за рахунок динаміки кредитового обороту

; – зміна середньої швидкості за рахунок динаміки середніх залишків позик .

Аналіз взаємозв’язків у кредитній