Продуктивне навчання - особливий вид діяльності

З М І С Т

Компетентнісний підхід як базова

ідея продуктивної освіти......................2

Продуктивне навчання як основа

стратегії розвитку інноваційної

особистості......................................25

3. Система продуктивного навчання

в дзеркалі шкільної практики...............31

4. Краплини мудрості на щодень..............45

1. КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД ЯК БАЗОВА ІДЕЯ ПРОДУКТИВНОЇ ОСВІТИ

Не буде ніякого оновлення життя,

якщо кожен із нас не оновить душу.

Ш. Амонашвілі

Розвиток демократичних тенденцій в Україні потребує нової філософії школи, яка б увібрала в себе найкращі здобутки як світової, так і вітчизняної наукової думки. Її основними характеристиками мають виступати нове розуміння якості освіти, нові підходи до розвитку особистості учня, нові освітні стандарти. Технологія продуктивного навчання передбачає навчання й учнівство на основі практичного життєвого досвіду. Продуктивне навчання націлене на придбання учнями життєвих умінь і навичок, ініціює особистісний ріст і індивідуальний розвиток, міжособистісний розвиток і взаємодію, самовизначення і самореалізацію. Як освітній процес продуктивне навчання реалізується в рамках індивідуального шляху, що являє собою послідовність кроків, де кожний крок має певний результат, оскільки є продуктивно орієнтованою діяльністю в реальних життєвих ситуаціях. Принцип продуктивності дає освіті можливість бути не просто особистісно орієнтованою, а стати повною мірою індивідуальною.

Продуктивною, на нашу думку, в сучасній педагогіці є концепція формування життєвої компетенції. Її основу складають провідні ідеї екзистенціальної філософії (Н. Адлер, В. Франкл, Е. Фромм, Е. Еріксон), психології (Л. С.Виготський, А. Маслоу, С. Рубінштейн, Б. Теплов), її коріння сягає в глибини національної культурно-освітньої та педагогічної думки (Григорій Сковорода, Памфіл Юркевич, Софія Русова, Василь Сухомлинський та інші).

Продуктивна освіта передбачає відновлення змісту навчання з орієнтацією на "ключові компетентності", оволодіння якими дозволить учням вирішити різні проблеми в професійному, соціальному, повсякденному житті.

Поняття "компетентність" у психолого-педагогічній літературі остаточно не визначено й у більшості випадків вживається інтуїтивно. На сьогоднішній день не існує однозначного розуміння поняття, структури і видів компетентності (В. О.Кальней, В. Ландшеєр, Дж. Равен, А. П.Тряпіцина, С. Є.Шишов, М. А.Чошанов тощо).

Компетентність походить від латинського слова competens (competentic), що в перекладі означає "належний", "здібний". Компетентність - це певна сума знань у особи, які дозволяють їй судити про що-небудь, висловлювати переконливу, авторитетну думку.

Компетентний - значить знаючий, обізнаний у певній галузі; що має право за своїми знаннями або повноваженнями робити або вирішувати що-небудь, судити про щось.

Згідно з визначенням Міжнародного департаменту стандартів для навчання та освіти, поняття компетентності визначається як спроможність кваліфіковано здійснювати діяльність, виконувати завдання або роботу. При цьому поняття компетентності містить набір знань, навичок та відношень, що дають змогу особистості ефективно здійснювати діяльність або виконувати певні функції, що підлягають досягненню певних стандартів у галузі професії або виді діяльності.

Часто змішують поняття компетенція та компетентність. Компетенція - це коло повноважень якої - небудь установи або особи; коло питань, у яких дана особа має знання, досвід.

До ключових компетентностей випускника школи відносимо:

Пізнавальну компетентність:

навчальні досягнення, інтелектуальні завдання, уміння навчатися та оперувати знаннями.

Особистісну компетентність:

розвиток індивідуальних здібностей і талантів; обізнаність у власних сильних та слабких сторонах; здатність до рефлексії; динамічні знання.

Самоосвітню компетентність:

здатність до самонавчання, організація власних прийомів самоосвіти; відповідальність за рівень власної самоосвітньої діяльності; гнучкість застосування знань, умінь, навичок в умовах швидких змін; постійний самоаналіз, самоконтроль за власною діяльністю.

Соціальну компетентність:

співпраця, робота в команді, комунікативні навички; здатність приймати свої рішення і прагнути до розуміння власних потреб і вимог; соціальне єднання, вміння визначити особисті ролі в суспільстві; ціннісні орієнтації; розвиток особистісних якостей, саморегуляції; культура міжособистісних відносин.

Здоров'Я особистості:

соматичне здоров'я; кліничне здоров'я; фізичне здоров'я; психічне здоров'я; рівень валеологічних знань.

Творча компетентність:

здатність до виявлення і постановки проблем; здатність до висловлювання великого числа ідей; гнучкість - здатність до висловлювання різноманітних ідей; оригінальність - здатність відповідати на подразники нестандартно; здатність удосконалити об'єкт, долаючи деталі; здатність вирішувати проблеми, тобто до аналізу і синтезу.

Педагогіка життєтворчості - одна із провідних концептуальних ідей сучасної психолого-педагогічної та філософської думки (Л. В.Сохань, В. І.Шинкарук, І. Д.Бех, К. А.Альбуханова-Славська, Л. Г.Анциперова, І. Г.Єрмаков, М. Н.Ануфрієв). Вона орієнтує особистість на глибинне осмислення своєї життєдіяльності і творчий підхід до самореалізації. Особливо проблема формування життєвої компетентності набуває актуальності в умовах демократизації українського суспільства, коли держава потребує особистість високодуховну, розвинену, здатну творчо жити і діяти на користь як власним, так і загальнонаціональним інтересам

Діти, які прийшли до школи у 2005 році, продовжуватимуть свою трудову діяльність приблизно до 2060 року. Яким буде світ у середині ХХІ століття, складно уявити. Тому школа, як простір життя, має готувати своїх вихованців до змін, розвиваючи в них такі якості, як мобільність, динамізм, конструктивність.

Ситуація, що склалася на ринку праці, вимагає від особистості певних якостей. Система освіти має формувати професійний універсалізм - здатність змінювати сфери і способи діяльності. Соціальне замовлення часу можна визначити такою формулою: від хорошого фахівця - до хорошого співробітника. Поняття "хороший співробітник", окрім фахової, професійної підготовки, включає ще й інші якості та вміння. Хороший співробітник - це людина, яка вміє працювати в команді, бути комунікабельною, може самостійно вирішувати, творчо мислити, людина ініціативна, здатна генерувати нові ідеї. Вона вміє уникати будь-яких конфліктних ситуацій та виходити з них.

Отже, набуття школярами необхідних життєвих (ключових) компетентностей протягом усього процесу навчання в школі набуває великого значення. Компетентнісний підхід допомагає досягти розумного балансу між академічними знаннями і прагматичними вміннями. Знання як самоціль має поступитися місцем знанню як інструментові життя, що забезпечує молодій людині можливість жити в гармонії зі своєю природою та довкіллям, суспільством, окремими людьми, можливість оволодівати новими технологіями.

Компетентнісний підхід відповідає не тільки об'єктивним потребам учнів, а й напрямам творчих пошуків учителів. Ці пошуки пов'язані з реалізацією ідеї розвивального навчання, педагогіки співробітництва, особистісно орієнтованого навчання. Всі ці ідеї відображають намагання вирішити проблему мотивації навчальної діяльності школярів, створити модель "навчання із захопленням". Компетентнісний підхід допомагає уникнути конфліктів між учнями та педагогами, неминучих у навчанні з примусом.

Розвиток життєвої компетентності особистості має комплексний характер. Формування й становленню особистості як успішної людини сприяє розвивальна взаємодія ключових компетентностей, які визначають такі головні напрями життєвої підготовки особистості.

Класифікація компетенцій, що формують життєву компетентність особистості

Професійний універсалізм

Сфера особистого життя

Етична сфера

Здоров'я особистості

Соціальна сфера

Пізнавальна сфера

Ф Е

МО

інформаційна креативна

комунікативна правова економічна екологічна

валеологічна

Професійно-трудова

Сімейно-побутова

Естетико-духовна

Пізнавальна сфера.

Це сфера розвитку знань, умінь і навичок учня, які забезпечують йому можливість спілкування та діяльності з іншими. Її визначають не лише базові знання та вміння, а й ціннісні орієнтації особистості, мотиви її діяльності, її здатність до розвитку свого творчого потенціалу, вміння добувати, переробляти інформацію, отриману з різних джерел, та застосовувати її для індивідуального розвитку і самовдосконалення. Передбачає формування інформаційної та креативної компетенцій.

Соціальна сфера.

Це сфера взаємин у соціумі, в межах якої вихованець має освоїти норми соціальної взаємодії та поведінки, вміє поєднувати свої права та обов'язки, виробляти стратегію особистого життя на засадах демократизму, толерантності, плюралізму, гуманізму, громадянськості. Соціальний аспект передбачає формування таких компетенцій: комунікативної, правової, економічної, екологічної.

Здоров'Я особистості.

Ця сфера передбачає набуття досвіду й життєвих установок на здоровий спосіб життя та безпечну поведінку, формування вміння правильно поводитись у критичних життєвих ситуаціях і надавати необхідну допомогу собі та іншим. Передбачає формування валеологічної компетенції.

Професійний універсалізм.

Ця сфера життєдіяльності передбачає здатність особистості змінювати способи діяльності, бути комунікабельним, уміти працювати в команді, бути здатним генерувати нові ідеї, приймати нестандартні рішення, творчо мислити, вміти уникати будь-яких конфліктних ситуацій та виходити з них, бути спроможним до вибору альтернатив, які пропонує сучасний ринок праці. Реалізується через професійно-трудову компетенцію.

Сфера особистого життя.

Передбачає посилення відповідальності кожної конкретної особистості за своє майбутнє, за здатність досягати особистого щастя завдяки своїм потенціальним можливостям, що проявляються в любові, сімейних стосунках, у продовженні роду, вихованні дітей. Реалізується через формування сімейно-побутової компетенції.

Етична сфера.

Передбачає етичне, естетичне становлення особистості, високу духовність, приєднання до системи загальнолюдських моральних цінностей, формування бачення, розуміння, створення краси і гармонії в праці, пізнанні, ставленні до людей, до себе, до природи. Реалізується через естетико-духовну компетенцію.

Отже, пріоритетний напрям розвитку особистості, здатної до самоактуалізації, творчого сприйняття світу та соціально значущої діяльності, лежить у площині вирішення проблем формування та розвитку життєвої компетентності особистості учня та вчителя, технологізації цього процесу.

Від творчої особистості до мистецтва житии

У школі твориться людина. Школа -

це святиня і надія народу. У школі

навчають не тільки читати,

писати, рахувати, мислити, пізнавати

світ. У школі вчать жити. Школа -

це духовна колиска народу.

Василь Сухомлинський

Навчити вчитися, тобто вирішувати проблеми в сфері навчальної діяльності, зокрема:

визначати мету пізнавальної діяльності; вибирати необхідні джерела інформації; знаходити оптимальні способи досягти поставленої мети; оцінювати отримані результати; уміти організовувати свою діяльність; співпрацювати з іншими учнями.

Навчити:

пояснювати явища дійсності, їхню суть, причини, взаємозв'язки, використовуючи відповідний науковий аппарат, тобто вирішувати пізнавальні проблеми; орієнтуватися в ключових проблемах сучасного життя - суспільних, політичних, правових, екологічних, міжкультурної взаємодії, тобто вирішувати аналітичні проблеми; орієнтуватися в світі духовних цінностей, що відображають різні культури й світогляд, тобто вирішувати акмеологічні проблеми; вирішувати проблеми, пов'язані з реалізацією певних соціальних ролей (громадянина, виборця, споживача, пацієнта, організатора, члена родини тощо); вирішувати проблеми, спільні для різних видів професійної та іншої діяльності (комунікативні, пошуку й аналізу інформації, прийняття рішень, організації спільної діяльності); вирішувати проблеми професійного вибору та становлення; навчити долати життєві комплекси.

Подолання життєвих комплексів

ЖИТТЄВІ		Життєві проблеми, пов'язані з матеріальним забезпеченням: кошти, житло, їжа, домашнє господарство, побут, торгівля, транспорт
НАВЧАЛЬНО-ВИРОБНИЧІІ		Отримання освіти: престижність ВНЗу, проблеми з успішністю, можливість батьків оплачувати навчання, відносини в студентському колективі. Незадоволення роботою, умовами праці, зарплатою, проблеми кар'єри, відносини в колективі.
СІМЕЙНО-РОДИННІ		Вибір супутника життя, створення сім'ї, виконання обов'язків по відношенню один до одного, народження дітей та бажання їх кількості, проблеми виховання, розлучення.
МОРАЛЬНІ		Відносини в соціумі: толерантність, взаєморозуміння, врегулювання конфліктів, свобода поглядів, добро, справедливість, чесність, милосердя.
ОСОБИСТІСНІ		Реалізація фізичних, інтелектуальних, емоційних здібностей і можливостей, духовне самоздійснення, творче самовтілення, життєве самовизначення.
МІЖОСОБИСТІСНІ		Відкритість у спілкуванні з близькими, друзями, коханими, розв'язання міжособистісних суперечностей.
ЩОДЕННІ		Душевний спокій та рівновага, здоров'я, внутрішня свобода, свобода слова, влада, прощення.
ІЗОЛЬОВАНІ		Самотність, неприязнь до людей, розчарування в житті, розпач, критика, незадоволення усім, роздратованість

"Кожна людина - проект буття і смислу...

І несе в собі особливу місію"

Компетентне ставлення особистості до життя

Індивідуальність - це особистість, яка має власний внутрішній світ, самосвідомість і самореалізацію поведінки, власне "Я" і є певною саморегулюючою системою. Індивідуальне життя особистості - це життєдіяльність особистості в соціумі на основі особистісної самоорганізації і самоздійснення. Життєвий шлях людини - це історія формування, розвитку і життєдіяльності особистості в певному суспільстві, сучасника певної доби та ровесника певного покоління. Індивідуальна історія людини, або її життєвий шлях - це органічна єдність загального та індивідуально-особливого, конкретно-історичного та індивідуально-особистісного. В індивідуальній життєвій долі так чи інакше відбивається історичний процес, дух епохи. Життєтворчість - духовно-практична діяльність особистості, спрямована на творче проектування, планування і переформування, здійснення свого індивідуального життя. Особистість у цьому процесі виступає як розвинена індивідуальність, суб'єкт свого індивідуального життя, а об'єктом її творчих діянь виступає її власне життя. Мистецтво життя - особливе уміння й висока майстерність у творчій побудові особистістю її індивідуального життя, що базується на знанні життя, його законів, розвиненій самосвідомості і володінні системою способів, методів, технології побудови і здійснення життя як індивідуально-особистісного життєвого проекту. Психологічна технологія життєтворчості - сукупність психологічних знань, способів і методів розкриття, розвитку і реалізації творчого потенціалу особистості, становлення її як соціальної і психологічно зрілої індивідуальності, здатної творчо самоздійснювати своє життя, своє життєве покликання. Педагогічна технологія життєтворчості - сукупність педагогічних знань, способів, методів оптимальної організації навчально-виховного процесу, які забезпечують розв'язання освітніх і виховних завдань щодо оволодіння особистістю мистецтвом життя.

Методологічні засади Концепції 12-річної середньої загальної освіти

всебічний розвиток індивідуальності дитини на основі виявлення її задатків і здібностей, формування ціннісних орієнтацій, задоволення інтересів і потреб; збереження і зміцнення морального, фізичного і психічного здоров'я вихованців; виховання школяра як громадянина України, національно свідомої, вільної, демократичної, життєво і соціально компетентної особистості, здатної здійснювати самостійний вибір і приймати відповідальні рішення в різноманітних життєвих ситуаціях; формування у школярів бажання і вміння вчитися, виховання потреби і здатності до навчання впродовж усього життя, вироблення вмінь практично і творчо використовувати здобуті знання; становлення в учнів цілісного наукового світогляду, загальнонаукової, загальнокультурної, технологічної, комунікативної і соціальної компетентності на основі засвоєння системи знань про природу, людину, суспільство, культуру, виробництво, оволодіння засобами пізнавальної і практичної діяльності; виховання в учнів любові до праці, забезпечення умов для їхнього життєвого і професійного самовизначення, формування готовності до свідомого вибору майбутньої професії й оволодіння нею; виховання школяра як людини моральної, відповідальної, людини культури з розвиненим естетичним і етичним ставленням до навколишнього світу й до самої себе.

Концептуальні засади проектування педагогічної системи школи життєвої компетенції

Засади	Місія школи
Життєтворча і культуротчорча спрямованість навчально-виховного процесу	Плекання учня як творця і проектувальника свого життя, допомога йому в усвідомленні смислу життя як феномена культури, оволодіння мистецтвом життя - особливим умінням та високою майстерністю у творчій побудові життя, яке базується на його знанні, технологіях життєздійснення. Пріоритет особистості, її замовлення на освіту. Постійний інноваційний процес, який охоплює всі аспекти життя дитини й навчального закладу.
Ідея гуманізації, яку ми розглядаємо як переорієнтацію освіти на особистісну спрямованість, як процес і результат розвитку і самоствердження, самореалізації особистості	Ціннісне сприйняття кожної особистості, поважання її самобутності, розуміння того, що дитина має свою життєву історію, власне "Я", свій внутрішній світ; підтримка, олюднення життя дитини, розвиток у неї механізмів саморозвитку, самозахисту, самовиховання, які необхідні для людського життя. Орієнтація на виховання вільної, конкурентоспроможної особистості, здатної до критичного мислення, розв'язання життєвих потреб, активної діяльності й презентації себе на ринку праці. Реалізація педагогіки і психології життєтворчості як науки про творчість життя.
Принцип діяльнісної спрямованості навчання і виховання. Підхід до знання як інструменту ефективного виконання життєвих і соціальних ролей, оволодіння технологією активної соціальної дії	Навчити дитину самостійно орієнтуватись у ситуації, шукати нові необхідні знання, правильно визначати мету дій у відповідності із ситуацією, конкретні способи і засоби дій, в процесі дій відпрацювати, удосконалити їх і, нарешті, досягти мети. Вихід на індивідуальну життєву траєкторію розвитку та саморозвитку, врахування інтересів і потреб дітей. Створення системи захисту, корекції і супроводу. Постійна діагностика і моніторинг рівня розвитку життєвої компетентності відповідно до сензитивних періодів життя дитини.
Ідея демократизації укладу шкільного життя, утвердження рівних можливостей, співробітництва, самоорганізації, самодіяльності.	Виховувати повагу до прав людини, демократичних цінностей, толерантність, повагу до іншої думки, солідарність, любов до ближнього, відкидання примітивного егоїзму і споживацького ставлення до буття, почуття відповідальності і дотримання обов'язку, надійність у діяльності, відкритість до інших культур, мов і континентів. Не підготовка до життя, а саме життя дитини. Школа - простір життя дитини, простір можливостей і реалізації вітальних, духовних потреб й інтересів, культури життя і самовизначення. Децентралізація і демократизація в управління навчальним закладом.
Принцип відкритості	Забезпечити відкритість як внутрішнє розкріпачення від догм і методів, відкритість до різних світоглядних, філософських, педагогічних течій і поглядів, до різних наукових шкіл; реалізувати активні характерні зв'язки школи із громадськістю, публічну звітність про результати своєї діяльності.
Ідея випереджувальної освіти	Досягнення нової якості освіти на основі освоєння вихованцями школи стрижневих компетентностей, які дадуть їм змогу успішно інтегруватись у суспільство, визначати і втілювати свою життєву стратегію, бути мобільними і конкурентоспроможними, здатними до самоорганізації навчання протягом життя. Інноваційний тип навчання, побудований на активних і інтерактивних методах: учень - суб'єкт, партнер у навчально-виховному процесі. Режим випереджувального, проектного розвитку.
Принцип саморозвитку особистості, гнучкості організаційних форм	Сприяти оволодінню учнями мистецтвом жити, технологіями життєвого успіху, вмінням жити і контактувати з людьми в соціумі, вмінням аналізувати свою життєдіяльність, підходу до життя як найвищої цінності. Формування інноваційної потреби - жити в умовах постійних змін, бути інноватором змін й активної соціальної дії.

Головні напрямки роботи з реалізації

"моделі: учень - творча особистість" :

проведення комплексної діагностики психофізіологічних, соціальних, моральних та інших особливостей учнів, рівня розвитку окремих особистісних сфер, домінантності будь-якої з них; ознайомлення учнів з різноманіттям способів самопізнання та самодіагностики; включення до навчальних планів курсів "Пізнай самого себе", "Твої можливості, людино", "Людинознавство"; проведення тренінгів із розвитку креативних характеристик мислення, емоційно-вольової сфери, із самоорієнтації, саморефлексії; організовування занять із теорії розв'язання винахідницьких задач (ТРВЗ), розвиток різних форм урочної та позаурочної творчої діяльності; створення ситуацій вибору в різних сферах життєдіяльності з наступним аналізом, імітаційне моделювання таких ситуацій; знайомство з життям і діяльністю видатних людей, які виявили себе в історії батьківщини, у світовій історії як яскраві індивідуальності; проведення разом з однолітками, вчителями, батьками заходів, які дають змогу проявити позитивні результати творчої діяльності та набути досвіду індивідуальної, групової, колективної творчості (фестивалі, робота шкільних театрів, студій, гуртків, тематичні вечори, виставки, олімпіади, змагання, презентації), разом з тим і в сфері спілкування та взаємин із людьми; залучення учнів до ділової сфери, до самостійної підприємницької діяльності, пов'язаної з цивілізованим бізнесом.

Життєвий шлях людини - це шлях

Самобудівництва, самотворення, самовизначення

У системі життєвих відносин, шлях самоактуалізації

У процесі діяльності і взаємодії зі світом.

Завдання життєздатної особистості -

бути компетентною, конкурентноспроможною особистістю, сформувати свої смисложиттєві установки.

Життєздатна особистість:

активно інтегрується в сучасне суспільство, орієнтується в економічній, соціально-політичній обстановці, зберігаючи свою світоглядну позицію, гуманістичні ідеали і цінності; володіє високою соціальною активністю, підприємливістю, прагненням до пошуку нового і здатністю знаходити оптимальні розв'язання життєвих проблем у нестандартних ситуаціях; має потребу в життєвих досягненнях й успіху, здатності до самостійного прийняття рішень, постійного саморозвитку; володіє альтернативним, критичним мисленням.

Життєва компетентність - це знання, вміння, життєвий досвід особистості, її життєтворчі здатності, необхідні для розв'язання життєвих завдань і продуктивного здійснення життя як індивідуального життєвого проекту. Життєва компетентність передбачає свідоме і відповідальне ставлення до виконання особистістю її життєвих і соціальних ролей.

Соціально-психологічна компетентність:

здатність індивіда ефективно взаємодіяти з людьми в системі міжособистісних відносин; уміння орієнтуватися у соціальних ситуаціях; уміння правильно визначати особистісні особливості й емоційний стан інших людей; уміння обирати адекватні способи спілкування з ними й реалізувати їх у процесі взаємодії; уміння поставити себе на місце іншого.

Методологічна компетентність - це рівень освіченості, достатній для самостійного творчого розв'язання світоглядних і дослідницьких завдань теоретичного або прикладного характеру в різних сферах діяльності.

Склад компетентності:

знання:

про реальний світ (природу, суспільство, людину), про існуючі в ньому значущі зв'язки і залежності; про провідні світоглядні теорії і факти; про природу знань, способи їх отримання і фіксації; концепції, які визначають розвиток профільних наукових сфер; методологія дослідницької діяльності; сутність творчості, етапи і технології творчої діяльності.

Уміння:

використовувати різні методи дослідження; застосування прийомів творчої діяльності.

Готовність до:

продуктивної дослідницької діяльності; дослідницька взаємодія з дійсністю.

Інтелектуальна компетентність - особливий тип організації знань, що забезпечують можливість прийняття ефективних рішень у певній предметній діяльності.

Знання такого роду визначаються різноманітністю, гнучкістю, швидкістю актуалізації у тій чи іншій ситуації; можливістю застосування у широкому спектрі ситуацій; виділення ключових елементів; володінням не тільки декларативним "що", але й процедурним знанням "як"; наявністю знання про власне знання. Нині інтелект цінний не як самоціль, а як інструмент і засіб вирощування самостійності.

Функціональна грамотність - мінімальний рівень компетентності.

Функціональна неграмотність:

ненабуття або втрата навичок читання, елементарного грамотного письма; неможливість (невміння) розібратись в інструкціях, а це причина аварій на виробництві, транспорті, виробничі травми; вадке знайомство із пресою, програмами партій і рухів, що обмежує осмислення громадської активності.

Функціональна грамотність:

здатність людини розв'язувати стандартні життєві завдання в різних сферах життя; життєва діяльність на основі переважно прикладних знань, зокрема, вміння діяти за алгоритмом; загальні навчальні уміння, що сприяють практичному застосуванню системи знань для розв'язання типових життєвих проблем; предметні базові та додаткові знання і вміння, необхідні для продовження загальної чи професійної освіти; внутрішня готовність і здатність на підвищення рівня освіченості, вибір професії на основі самоідентифікації; розуміння особливостей життя у великому місті, орієнтація в культурному житті, комунікативна діяльність.

Зміст функціональної грамотності стосовно освітніх галузей навчально-виховного плану

Освітня галузь	Зміст функціональної грамотності
1.Мова і література	читання і розуміння складних текстів; ділове мовлення
2.Математика	розв'язання прикладних задач; орієнтація у базових математичних поняттях
3.Природа	наукове пояснення явищ природи; екологічна грамотність (знання, розуміння і дотримання правил екологічної поведінки); хімічна грамотність
4.Суспільство	орієнтація у середовищі проживання; правова грамотність; екологічна грамотність; політична грамотність; економічна грамотність; етична грамотність; комунікативна (мовна) грамотність; орієнтація у світі професій і в своїх професійних можливостях; орієнтація в цінностях вітчизняної і світової культури
5.Мистецтво	- естетична грамотність
6.Технологія	технологічна грамотність; домашнє господарство
7.Інформатика	- комп'ютерна грамотність
8.Фізична культура	валеологічна грамотність; естетична грамотність
9.Інтеграція освітніх галузей	- особиста безпека

Професійна компетентність - складне утворення, яке посідає важливе місце в структурі особистості, це:

рівень фахової підготовленості та здатності виконувати ті або інші посадові функції; сформованість єдиного комплексу знань, умінь, психологічних особливостей (якостей), професійних позицій; становлення професійної культури; здатність успішно виконувати професійні обов'язки; рівень готовності до стабільної продуктивної праці; професійна майстерність в ході реалізації професійної ролі; творче оволодіння дослідницько-інноваційним стилем професійної діяльності

Ключові компетентності, які дали б змогу учням стати господарями власної долі і суб'єктами життя

політичні й соціальні компетенції: здатність і бажання брати на себе відповідальність, брати участь у прийнятті рішень у групі, розв'язанні конфліктів мирними способами, бажання сприяти функціонуванню й зміцненню демократичних інститутів; компетенції, які стосуються життя у полікультурному суспільстві - прийняття відповідальності, повага до інших і вміння жити з людьми інших культур, мов або релігій; компетенції, які належать до усної чи письмової комунікацій; компетенції, пов'язані з виникненням інформаційного суспільства: володіння технологіями (технікою), розуміння їх застосування, а також здатності до критичного мислення стосовно інформації, яка поширюється засобами масової інформації і рекламою; здатність навчатися упродовж усього життя як база професійного та життєвого самовизначення.

Компетентності, які відповідають світовому рівню освіти

соціальна, політична компетентність; комунікативна й інформаційна; професійна компетентність; здатність самостійно планувати свою діяльність; уміння самостійно приймати рішення і нести відповідальність за результати своєї діяльності; ініціативність; готовність до самоосвіти, вміння працювати з різними джерелами інформації; уміння працювати в групі; володіння корпоративною культурою; мобільність; уміння брати участь в управлінні; уміння додержуватись здорового способу життя, включаючи культуру поведінки, харчування, особистої гігієни; здатність до самостійного аналізу життєвих реалій, прийняття відповідальних рішень; здатність до життєвого і професійного вибору.

Аспекти базової культури особистості

Ринкова культура

Правнича культура

Демократична культура

Культура діалогу

Організаційна культура

Технологічна культура

Екологічна культура

Культура щоденного життя

Якості, необхідні для виконання молодими людьми роботи

(на основі опитування випускників школи)

здатність працювати самостійно, без постійного керівництва; здатність брати на себе відповідальність з власної ініціативи; здатність проявляти ініціативу, не запитуючи інших, чи слід це робити; готовність помічати проблеми і шукати шляхи їх розв'язання; уміння аналізувати нові ситуації і застосовувати знання для такого аналізу; здатність уживатися з іншими; здатність освоювати нові знання з власної ініціативи; уміння приймати рішення.

Життєві досягнення - це дзеркало, в якому відображається вміння жити, це:

ступінь розвитку самосвідомості, уявлення про своє "я"; рівень орієнтованості в соціальних та життєвих ситуаціях як поле життєдіяльності особистості; досягнення свого акме - вершини своїх творчих можливостей; вольова зрілість особистості (свідома побудова свого життя, вільний вибір та індивідуальний ризик; готовність та здатність виявляти витримку, терпіння, мужність, сміливість).

Модель компетентного учня та випускника школи

Моделі, що відтворюють повноцінне життя учня зараз (сфери самовизначення)	Моделі, що відтворюють спрямованість особистості випускника в майбутнє (сфери самовизначення)
УЧЕНЬ:	ВИПУСКНИК:
Людина Всесвіту Громадянин Батьківщини Мешканець конкретного населеного пункту (міста) Член дитячої, підліткової, молодіжної співдружності Творча індивідуальність Додержує здорового способу життя Культурно відпочиває	Професійно самовизначається Безперервно займається самоосвітою Учасник суспільно-політичного життя Сім'янин

2. ПРОДУКТИВНЕ НАВЧАННЯ ЯК ОСНОВА СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ

ІННОВАЦІЙНОЇ ОСОБИСТОСТІ

"Дати дітям радість праці, радість успіху в навчанні,

Пробудити в їхніх серцях почуття гордості,

Власної гідності - це перша заповідь виховання...

Успіх у навчанні - єдине джерело внутрішніх сил

Дитини, які породжують енергію для подолання труднощів,

Бажання вчитися"

В. Сухомлинський

Продуктивне навчання - це процес освіти, метою якого є розвиток особистості в співтоваристві, а також удосконалення самого співтовариства.

Продуктивне навчання - Це продуктивно орієнтована діяльність в реальній життєвій ситуації учнів.

Продуктивне навчання - це навчання на основі продуктивної діяльності в реальних (а не навчальних) соціальних ситуаціях, особистого досвіду учнів і здатності досягати важливого результату для себе, так і для інших, для суспільства.

Продуктивне навчання - це навчання, що забезпечує реальний зв'язок освіти з життям, відкриває перспективу молодим людям за допомогою своїх знань і вмінь знайти роботу, домогтися успіху в житті

Продуктивне навчання - це такий педагогічний процес, який сприяє розвитку особистості в колективі й розвитку самого колективу за допомогою продуктивно зорієнтованої діяльності в реальній життєвій ситуації, яка відбувається в групі учнів за підтримки педагога.

Продуктивне навчання - освітній процес, що призводить до розвитку ролі особистості у співтоваристві одночасно зі змінами в самому співтоваристві. Цей процес реалізується як маршрут, утворений діями, зорієнтованими на отримання продукту в ситуаціях реального життя за допомогою групового освітнього досвіду; базується на виробничій діяльності в серйозних соціальних ситуаціях, навчанні на основі досвіду.

Продуктивне навчання - це процес створення учнем певного продукту, процес набуття життєвих навичок, які забезпечують самовизначення та особистісний розвиток кожного учня.

Продуктивне навчання - орієнтація педагогічної діяльності на одержання навчального і предметного продукту в самостійній діяльності.

Цілі (результати) продуктивного навчання :

створення комплексу оптимальних умов для розвитку особистості учня; створення умов для розумової діяльності дитини; створення в навчально-виховному процесі цілісної системи знань, умінь, навичок; максимально пристосувати освіту до потреб людини; міжсуб'єктивні взаємини педагога і учня (і педагог, і учень - суб'єкти взаємодії; набуття учнями життєвих умінь, що ініціюють особистісне зростання та індивідуальний розвиток, міжособистісне спілкування, взаємодію та самовизначення; отримання конкретного продукту в результаті самостійної предметної діяльності учня згідно із загальними вимогами навчання; чітка націленість на реальний, конкретний кінцевий продукт, створений учнем у рамках навчально-пізнавальної діяльності під час опанування предмету; формування в учнів необхідних, дієвих, міцних, постійно актуальних знань та вмінь; організація мотивованого, самостійного практично орієнтованого навчання; конкретний соціально значимий продукт; створення діяльнісного підходу до навчання, формування в учнів умінь утверджувати себе через постійну продуктивну діяльність; створення можливостей для забезпечення самореалізації предметних інтересів учнів; орієнтація на практичне досягнення успіхів у самоосвітній діяльності; допомога підростаючій людині у формуванні вселюдських якостей, сприяння її саморозвиткові, засвоєнні вміння жити в сучасному альтернативному світі; спрямованість навчання на завершальний, цілісний результат і практичну самореалізацію кожного учня.

Основні принципи продуктивного навчання:

служіння дитині; глибоке знання природи дитини, законів її розвитку і виховання; демократизація; гуманізація; національний характер; вільний вибір; самоосвіта; індивідуальність; продуктивність, результативність.

Головні пріоритети продуктивного навчання

П	потреби, поради, підхід, плідність, продукт, праця, професіоналізм, процесуальність, потенціал, програмування, планування, послідовність, порівняння, перспектива, проблема, пошук, пізнання, протиріччя, помічник, праця, прогнозування, позитив, психологія, практика, проектування, психологізація, професіоналізм, пріоритети, принципи, партнерство
Р	результат, раціональність, розвиток, рішення, рефлексія, розуміння, реалізація, резюме, розкриття, реальність, робота
О	особистість, осмислення, організація, обґрунтованість, оригінальність, очікування, оптимальність, освітнє середовище
Д	досвід, допомога, досягнення, діяльність, діалог, динамічність, дослідження, добровільність, дискусія, демократичність, доступність, диференціація, думка, дієвість
У	учіння, успіх, усвідомлення, універсальність, устрімлення, уміння, урок, узгодженість
К	комунікативність, культуровідповідність, консультування, концептуальність, компетентність, корекція, контроль, керованість, конструювання, комбінування, креативність, колегіальність, культура, контакт
Т	технологізація, творчість, тенденції, традиції, толерантність
И
В	вплив, взаємодія, вміння, вмотивованість, втілення, відтворення, відпрацювання, відновлення, вдосконалення, висновок, варіативність, вибірковість, виховання
Н	наслідки, налаштування, науковість, навички, навчання, наставництво, наступність, нахили, нетрадиційність, новаторство, новоутворення, намір, накопичення
А	активність, аналіз, алгоритм, апробація, адекватність, альтернатива, аргументація, адаптація

О	оцінка, обговорення, оптимізація, образність, оновлення, осмислення
С	спрямованість, світогляд, самобутність, стимулювання, самоконтроль, сугестивність, соціалізація, сумлінність, синтез, створення, супровід, сталість, спроможність, самоосвіта, співпраця, свідомість, система, спілкування, самопізнання, самореалізація, самовдосконалення, самотворення, систематичність, самоаналіз, свобода, ситуації, самозбереження, суб'єктивність, стратегія, стандарт
В	відповідальність, відтворення, вибір, визначення
І	ініціатива, інтеграція, ідеї, інструктування, інтереси, інноваційність, інтерпретація, індивідуальність, індуктивність, інструкція, інструментування, імпровізація, інтенсифікація, істинність, гра, інтрига
Т	талант, тренінг
А	актуальність, абстрагування, активізація

Основні позиції вчителя:

наставник; співробітник; помічник; компетентний консультант-універсал; тренер; особистий радник, Вчитель життя; науковий керівник індивідуального проекту; менеджер; партнер у плануванні, аналізі й оцінці навчання; співрозмовник; організатор навчання ( через зміст передає соціокультурні зразки пізнання); організатор учіння (індивідуальної пізнавальної діяльності школяра через колективні форми роботи); посередник між дитиною, учнівським колективом загалом та засобами інформації; керівник групи; координатор; фасилітатор.

Основні позиції учня:

суб'єкт діяльності; дослідник проблем; учень - творець; співрозмовник; учень-споживач; самостійне отримання знань; створення умов саморозвитку у взаємодії з педагогом; рецензент; проектувальник свого життя.

Освітні продукти учнів :

навчання ;

гіпотези, дослідження, твори, правила, живописні картини, комп'ютерні програми тощо; установки учнів: поліпшити, досягти, зберегти, взаємодіяти, вдосконалювати; праця: результативна, плідна, обміркована; відкриття (суб'єктивно нове знання); знання, навички, досвід, ідеї, практичний результат; науково-дослідницькі роботи; експериментальні вправи тощо.

3. СИСТЕМА ПРОДУКТИВНОГО НАВЧАННЯ В ДЗЕРКАЛІ ШКІЛЬНОЇ ПРАКТИКИ

Навчання - найграціозніша, найцікавіша і найвеселіша гра в житті і розвага. Усі діти народжуються на світ з твердим переконанням у цьому, і вони продовжуватимуть так думати, доки ми не переконаємо їх, що навчання - насправді дуже тяжка і неприємна праця. Дехто із дітей так

і не засвоїв цей гіркий урок, вони будуть іти життям із святою вірою, що навчання - справді чудова гра і більше того - лише в неї й варто грати. Для таких людей ми вигадали ім'я. Ми називаємо їх геніями.

Гленн Доман

Перед вчителем - практиком сьогодні стоять проблеми і питання:

Як задовольнити вимоги замовника в споживача "продукту",який випускає система освіти, конкретний навчальний заклад? Скільки й яких знань та вмінь здатна кожна з педагогічних технологій вкласти в голову й руки учня за одиницю часу (урок)? Яка продуктивність різних педагогічних технологій? Що треба зробити, щоб система освіти забезпечувала якість випущеного "продукту", який необхідний сучасній конкурентноздатній економіці? Навіщо вчити, Чого навчати? Як? Кого?

Сьогодні учень (вихованець) повинен повернутися зі школи (освітнього середовища, освітнього простору) з певним результатом. Щоб дійсно був результат, і був він ефективним, необхідна більша інтеграція теоретичного навчання в продуктивну діяльність. Щоб привернути увагу молодих людей, дати їм досвід, що відповідав би потребам нинішнього суспільства, школа має постійно адаптуватися до цих потреб. Школа має максимально реалізовувати головні принципи продуктивної освіти.

Замість учителя як носія інформації, що транслює культуру, продуктивне навчання здійснює консультант, який використовує свої здібності для того, щоб ініціювати, розвивати, супроводжувати й оцінювати індивідуальні навчальні процеси та допомагати кожному учневі самостійно формувати особисті способи навчання. Замість вчителя, який контролює уніфікований навчальний процес у приміщенні класу, має бути ведучий (керівник групи),який забезпечує об'єднання теми, учня і групи.

Шість кроків до продуктивного викладання

Оптимальні умови.

Організація довкілля. Позитивний настрій учителя й учня. Загострення, фіксація й зосередження уваги. Мета і результат: навіщо воно мені знадобиться? Уявлення власних завдань. Сприймання помилок як зворотна реакція. Підготування плакатів як периферійних стимулів.

Правильне подання.

Змалювання узагальненої картини, зокрема завдяки дослідженням конкретних ситуацій. Використання всіх навчальних стилів та центрів компетентності. Малювання асоціативної схеми, її уявлення. "Активні" і "пасивні" музичні концерти.

Зважене обмірковування.

Творче мислення. Критичне мислення - концептуальне, аналітичне, рефлективне. Творче вирішення проблеми. Техніки стійкого запам'ятовування для цілковитого збереження інформації. Аналіз власного стилю мислення.

Активізація збереженої інформації.

Використання знань на практиці. Ігри, замальовки, дискусії тощо для різних стилів навчання осіб із різним типом компетентності.

Застосування.

Використання шкільних знань поза школою. Практика. Учні в ролі вчителів. Поєднання нового з уже відомим.

Повторення, оцінювання і святкування.

Усвідомлення того, що знає людина. Самооцінка, оцінка ровесників та викладачів. Безупинне повторення.

Ознаки продуктивного уроку

Моніторинг навчального процесу

Інформаційно - комунікаційні технології

Спрямованість на соціалізацію учнів

Компетентнісний підхід

Особистісно орієнтовані педагогічні технології

Інтерактивні методики навчання

Учитель - фасилітатор

Структура продуктивного уроку

Мотивація

Мета цього етапу - сфокусувати увагу учнів на проблемі й викликати інтерес до обговорюваної теми, мотивувати їхню пізнавальну діяльність. Прийомами навчання можуть бути обговорення малюнка і читання діалогу на початку параграфа, виконання відповідного завдання за підручником або постановка цікавого питання за темою уроку, цитата, коротка жвава історія, розминка тощо. Займає не більш як 5% часу уроку.

Оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів.

Мета - забезпечити розуміння учнями їхньої діяльності, тобто того, що вони повинні досягти в результаті уроку і що від них очікує вчитель. Часом буває доцільно залучити до визначення очікуваних результатів усіх учнів. (Приблизно 5% часу)

Для того, щоб почати з учнями спільний процес руху до результатів навчання, в початковій частині уроку потрібно:

назвати тему уроку або запропонувати комусь з учнів прочитати її; якщо назва теми містить нові слова або проблемні питання, звернути на це увагу учнів; Запропонувати комусь з учнів оголосити очікувані результати за вашим записом на дошці, зробленим заздалегідь. Пояснити необхідне, якщо мова йде про нові поняття, способи діяльності тощо; Нагадати учням, що наприкінці уроку ви перевірятимете їх відповідно до того, яких вони досягли результатів, треба ще пояснити учням, в який спосіб ви оцінюватимете їхні досягнення в балах.

Надання необхідної інформації.

Мета - дати учням достатньо інформації, для того щоб на її основі виконувати практичні завдання. Це може бути стисле пояснення (3-5 хвилин), читання тексту параграфа, перевірка домашнього завдання. Нагадаємо, що в 5-му класі обов'язковим для учнів є читання тексту вголос, застосування прийому коментованого читання, читання ланцюжком або по ролях тощо. Ознайомлення з інформацією не є самоціллю. Будувати навчальний матеріал треба таким чином, щоб основні поняття учні опрацьовували неодноразово, поступово поглиблюючись і ускладнюючись за змістом. На цей елемент під час опрацювання окремого питання параграфа витрачається не більш ніж 5-10 хвилин. Загалом на опанування новою для учнів інформацією відведено близько 20% часу.

Інтерактивні та інші вправи - центральна частина заняття.

Мета - засвоєння й застосування навчальних досягнень учнів відповідно до очікуваних результатів уроку. Послідовність проведення цього елемента:

порядок

Ця частина уроку займає, як правило, близько 50% його часу.

Підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку.

Мета - рефлексія, усвідомлення того, що було зроблено на уроці, чи досягнуто поставленої мети, як можна застосувати отримане на уроці в майбутньому. Підбиття підсумків бажано проводити у формі запитань. Крім передбачених підручником учням можна запропонувати запитання: що нового дізналися, яких навичок навчилися, де це можна застосувати вжитті. Крім того, можна поставити запитання й щодо проведення самого уроку: що було найбільш вдалим, що ще сподобалося, що потрібно змінити в майбутньому. Важливо, щоб самі учні (учасники) самі змогли сформулювати відповіді на всі ці запитання. Для підбиття результатів бажано лишити до 10-20% часу, відведеного на урок.

Основні засади створення та підтримки продуктивної атмосфери на уроці:

Коли навчання активне, учень постійно перебуває в стані пошуку, він хоче отримати відповідь на запитання, потребує інформації, щоб розв'язати проблему, або розмірковує разом з іншими над способом виконання завдання.

створення загальних умов ефективного навчання:

ефективність роботи класу вчитель стимулює передачею учням своєї функції (оцінювання, контроль, корекція, планування тощо); надання можливості засвоєння навчального матеріалу різних рівнів складності (для учнів різних рівнів успішності);

предметна і навчальна компетентність вчителя:

без утруднення використовувати не менш як дві форми або методи навчання на уроці; крім поширених застосовувати також оригінальні методи та засоби навчання; урок починати зі стимулюючого вступу ( привернення уваги учнів та забезпечення необхідної мотивації); урок закінчувати підбиттям підсумків (співвідношення результатів з тим, що вивчалося, з іншими предметами, з життям);

стимулювання інтересу учнів:

формувати важливість теми уроку в контексті навчального курсу та майбутнього життя; використовувати цікаві та незвичайні аспекти теми; ідеї учнів опрацьовувати та використовувати на уроці;

допомога учням у виробленні позитивної самооцінки:

мова вчителя вільна від глузування та сарказму; імена учнів використовувати у теплій, дружній манері; конкретних учнів заохочувати за конкретну роботу; підтримувати, підбадьорювати учнів, які мають труднощі у вивченні навчального матеріалу.

Правила поведінки і роботи, вивішені в кабінеті, все, що є в навчальній аудиторії (обладнання, меблі, дидактичні матеріали, експонати, репродукції, прилади та устаткування, карти, наочні посібники, результати творчої праці учнів, матеріали занять тощо) може допомогти вчителю організувати навчальний простір для продуктивної діяльності учнів, для використання різноманітних можливостей у виборі форм і методів роботи. Навчальний простір можуть конструювати як вчителі, так і учні. І необов'язково, щоб навчальне приміщення було оснащене найсучаснішою технікою. Коли учні потрапляють в аудиторію, в якій багато чого створено на попередніх заняттях, вони ніби "занурюються" в цей простір, плавно, поступово включаються у навчальну діяльність.

На хід та ефективність уроку може впливати і форма розстановки меблів на занятті. На даний час у навчальних закладах домінує традиційна форма розташування меблів в кабінеті: декілька рядів поставлених одна за одною парт, перед якими розташовано стіл вчителя і дошка для записів ( "Клас"). Ця форма дуже зручна для домінуючих зараз методів навчання, але треба зупинитися на деяких її обмеженнях. Передусім через фізіологічні особливості увага вчителя звернута в основному на середину класної кімнати, а перші і останні парти найчастіше випадають з його поля зору. Така розстановка парт дуже добре сприяє організації процесу "списування" на контрольних і самостійних роботах, розмов "по секрету" між учнями. Столи і парти обмежують активність учнів, передусім рухову, створюють відчуття межі, бар'єру. Періодично треба використовувати різні варіанти розташування меблів. Як вважають психологи, в кожній аудиторії має бути декілька альтернативних схем розташування меблів. Щоб учні краще орієнтувалися, ці схеми слід вивісити в кабінеті. В залежності від того, яку технологію, метод навчання обирає вчитель, готуючись до уроку, педагог визначає й форму розташування меблів. Перед початком занять йому буде досить попросити учнів розставити столи і стільці відповідно до певної схеми. Пропонуємо декілька варіантів розстановки парт в кабінеті. Кожен варіант має свої специфічні особливості й передбачає використання певних технологій.

Зв'язок між формою розташування меблів та використовуваними методами навчання

Метод	Клас	"Літера П"	"Прямокутник"	"Коло"	Диску-сійний клуб
Традиційна форма розміщення	Столи, за якими сидять учні, зсунуто і вони утворюють літеру "П". вчительський стіл стоїть між "ногами" літери	Усі учні сидять за одним великим прямокутним столом по чотири його боки. Вчитель сидить разом з учнями	Учні розміщуються без столів на стільцях по колу, вчитель сідає в коло разом з учнями	Учні розміщуються малими групами (по 4-5 осіб) навколо декількох столів
Лекція	+	+	+
Індивідуальна робота	+	+	+		+
Контрольна робота		+	+		+
Групова робота				+	+
Лабораторна робота, експеримент	+	+			+
Метод, що передбачає пересування учнів				+	+
Дискусія, дебати		+	+	+	+
Демонстрація фільму тощо	+
Робота в парах	+	+	+	+	+

Портрет вчителя у форматі продуктивного навчання

Натура вчителя стабільна, характер - цілісний і досить стійкий, вміє витримувати непередбачені та кризові ситуації, за відкритістю - типовий екстраверт, за темпераментом - сангвінік. З дітьми розмовляє як дорослий з дорослими, приборкує в собі традиційну роль батьків - опікати, наставляти, примушувати. Спокійний, але має властивість до емоційного піднесення. Зібраний. Без тривожний. Із відмінною стресостійкістю. Властивість інтелекту : інтелектуально молодий (схоплює все нове), компетентний (може бути експертом), інтелектуально активний (не втомлюється передавати інформацію, відрізняється різнобічними знаннями, проникливий, розмірковує, розуміє, вигадує, мріє. На вчительських підмостках - він учений (аналізує) і артист (покладається на інтуїцію й вірить у свою педагогічну майстерність) водночас. Носій досить високої культури. Ця культура насамперед наукова, інформаційна та просвітницько-виховна. Потім вона виявляє себе в мові, поведінці, спілкуванні. Потім - у писанні та естетичному смаку. Не з лякливих, але дуже чуйний і справедливий. Уважно спостерігаючи, легко переключає увагу з одного учня на іншого. Йому важливо бути сприйнятливим до всього нового, сучасного, захопливого, естетичного, відмінна особистість - ніколи не дратується й просто не має права впадати в стан афекту. Не менш чутливий внутрішньо, особливо до особистих емоцій, на які відразу відгукується й намагається використовувати у спілкуванні з учнями. Зовсім не боїться бути довірливим, можливо через те, що чутливо реагує на реакцію інших та на їхні почуття. До життя ставиться оптимістично, з цікавістю. До себе вимогливий, але намагається бути об'єктивним, не впадати у крайнощі, дозволяє собі зачаровуватися. Розуміє, що працює на майбутнє. Щасливий від того, що учні веселі, задоволені, привітні і вдячні. Не драматизує прорахунків, учиться на них і вдосконалює свою майстерність. У ставленні до учнів - доброзичливий, дружній, намагається спочатку зрозуміти, а потім оцінити. Неможливо уявити себе в їхньому середовищі розгубленими, розгніваними тощо. Робота для вчителя - інтелектуальне самовираження. Постійно хоче прив'язати до себе учнів, справити на них враження, бути привабливим. Прагне зміцнити і підвищити статус вчителя і престиж професії. Десять рис характеру: методичність, точність, акуратність, твердість, гнучкість, стійкість поведінки, рішучість, самостійність, ентузіазм, мудрість. Стосовно учня - контактний, відкритий, вимогливий лідер.

Ознаки продуктивності педагогічної діяльності вчителя і навчальної діяльності учня

Учитель	Учень
Виокремлює в предметному матеріалі основні ідеї та принципи	Аналізує і активізує власні інтелектуальні ресурси, які можуть бути використані, введені у сферу організації особистісного зростання, збагачення, ускладнення, гармонізації, динамізації. Ініціює залучення зовнішніх ресурсів. Розуміє особисті потреби. Розмірковує, перелічує, порівнює, виділяє головне.
Проектує пізнавальні методи та узагальнювальні засоби дій	Позитивно ставиться до самостійності як якості особистості. Проектує самостійну діяльність з опанування новими знаннями, формулює очікувані результати. Позитивна установка на роботу. Комбінує, поєднує, складає, творить.
Конструює предметний зміст навколо цих методологічних орієнтирів, аби кожне предметне знання "працювало" на здатність особистості до самозміни	Знає і цінує свої результати і досягнення, поширює і розвиває свій інтерес до навчання, визначає ступінь впливу певних знань на особистісні самозміни. Реагує, сприймає, згадує, упізнає.
Добирає дидактичний матеріал, який дозволяє учневі вибирати найбільш значущі для нього вид та форму роботи (діяльності)	Сам вирішує, діє, замислюється над своїми справами та вчинками, відповідає за них.. Самостійність - основна його цінність. Пояснює, перекладає, показує, інтерпретує.
Забезпечує постановку навчального завдання, особистісно значущого для учнів, яке викликає в них потребу нового (важкого, але посильного)	Бере участь у постановці нового навчального завдання, у виявлені проблеми. Планує власну навчальну діяльність, вибирає спосіб фіксації нового матеріалу (конспект, схема, опора, таблиця, тези, план, висновки тощо).
Організовує пошук рішення навчального завдання шляхом розкриття суб'єктивного досвіду учнів через діалог, рольову гру, рефлексію тощо: пошук ідеї, гіпотези вирішення; складання орієнтовної програми дій для виконання завдання; максимальну самостійність учнів (дружня підказка - тільки після спроби самостійного вирішення проблеми); залучення учнів до аналізу етапів вирішення проблеми, особистих утруднень; стимулювання висловлювань без остраху помилитися; орієнтація на використання різних дієвих засобів, заохочення до нетипових навчальних дій; навчання прийомів розвитку уваги, сприймання, пам'яті, мислення, уяви, творчого пошуку, роботи з навчальним текстом.	Намагається разом з учителем та іншими учнями через обмін репліками, діалог, критично осмислити слова вчителя, виявити ідею, гіпотезу її вирішення; пропонує свої варіанти рішення, особисте бачення проблеми; вчиться виявляти методи вирішення проблеми; самостійно проектує процес отримання знань; вчиться відокремлювати спосіб вирішення від результату; намагається визначати узагальнені способи дій; виконує завдання диференційованого типу; охоче аналізує свою навчальну роботу; аналізує свій психологічний стан; відверто демонструє власні "плюси та мінуси"
Під час повторення та закріплення матеріалу навчає способів суттєвої обробки вивченого, не зловживає оцінками, частіше використовує методи "цінування", оцінюючи не лише результат, а й процес його досягнення.	Самостійно визначає продуктивність власної діяльності : практичність отриманих знань, доступність нової інформації для сприйняття, науковість, насиченість та глибину навчального матеріалу, його актуальність; якість і результативність власного просування до успіху; аналіз очікуваних результатів та реалізації себе в пізнанні. Самостійно або спільно з іншими учнями оцінює результати своєї діяльності, порівнюючи її з освітнім стандартом (критеріями досягнення мети). Представлення, обґрунтування та захист отриманих результатів.
Домашні завдання різнорівневі (з можливістю вибору рівня, методів та засобів вирішення), що вміщують узагальнені способи дій.	Може обирати рівень, методи і засоби виконання завдань.

4. КРАПЛИНИ МУДРОСТІ НА ЩОДЕНЬ

Важливо підпорядкувати зміст навчання розв'язанню практичних проблем, які відповідають силам, підготовці та інтересам дитини.

Д. Дьюї

Чим глибша прірва між різними планами знань, потрібними для життя, й тими, що подає школа, тим менший вплив школи на майбутнє життя учнів.

С. Русова

Учитель - помічник природи, а не її володар, її будівничий, а не реформатор.

Я. Каменський

Духовне життя дитини повноцінне лише тоді, коли вона живе у світі гри, казки, музики, фантазії, творчості. Без цього вона - засушена квітка... Ми повинні виховувати так, щоб дитина почувала себе шукачем і відкривачем знань. Тільки за цієї умови одноманітна, стомлююча робота школяра забарвлюється радісними почуттями і може принести маленьким людям переживання творця.

В. О.Сухомлинський

Моє заповітне бажання - передати тобі ту життєву мудрість, яку називають умінням жити.

В. О.Сухомлинський

Життя наше - адже це шлях безперервний. Світ цей - велике море усім нам, пливучим. Він бо є Океан, який перепливається, о вельми небагатьма щасливцями безбідно... Отже, дивись, щоб не плавати в тумані, щоб не обрав ти ненадійного становища в житті.

Григорій Сковорода

Один у другого питаєм:

Нащо нас мати привела?

Чи для добра? Чи то для зла?

Нащо живем? Чого бажаєм?

І, не дознавшись, умираєм,

А покидаємо діла.

Т. Г.Шевченко

Ми часто зустрічаємо людей назверх освічених, енциклопедично озброєних знаннями, а всередині в них пустиня, як говориться у Біблії, "гроби пофарбовані, поваплені". Ні, не омертвляти своїх учнів має вчитель, а будити їх до глибокого благородного життя. Виробляти свою філософію життя.

Софія Русова

Поважаймо таємниці і відхилення тяжкої праці росту!

Поважаймо кожну мить і день сьогоднішній!

Як дитина зуміє жити далі, якщо ми не даємо

Жити їй сьогодні свідомим, відповідним життям?

Януш Корчак

Життя - це проблема, яку повинні розв'язувати ми.

Хосе Ортега - і - Гассет

Ми повинні виховувати людину, здатну створити своє власне життя, здатну до самовизначення.

Павло Блонський

Все йде, все минає,

І краю немає!

Цими словами вічний поет виявляє перед нами той постійних рух людності до поступу, рух, що ні на хвилину не зупиняється, що йому немає ані кінця, ані краю. Людність раз у раз шукає кращого, йде назустріч новому, обробляє його, то відкриває, то вбирає в себе, утворює нові форми життя, створює нові моральні, соціально-політичні ідеали й, не зупиняючись, іде вперед, іде добувати собі долю, опановувати природу, будувати нове продуктивне життя.

Софія Русова

Освіта може і повинна взяти на себе розв'язання найважливішого завдання цивілізаційного масштабу: повернути людям віру у вищі моральні ідеали і цінності, дати кожній людині розуміння і внутрішнє прийняття смислу людського життя, указати їй шлях досягнення особистих життєвих устремлінь.

Борис Гершунський

Освіта, яка не вчить жити успішно у сучасному світі, не має ніякої цінності. Кожен із нас приходить у життя із природженою здатністю жити щасливо й успішно. А ми повинні збагатити цю здатність знаннями і навичками, які допомогли б нам її реалізувати найбільш ефективно.

&n nbsp;bsp; Р. Т.Кіасакі

Не вести дітей за собою, а, навпаки, навчити їх самостійно вести себе по життю. Ф. Дольто

Наша школа - це простір життя дитини; тут вона не готується до життя, а повноцінно живе, і тому вся діяльність навчального закладу будується так, щоб сприяти становленню особистості як творця і проектувальника власного життя, гармонізації взаємин між учнями і педагогами, школою і родиною на основі ідей самоцінності дитинства, діалогу, усвідомлення вибору особистістю життєвого шляху.

Наше життя - справжня проблема.

Людина - це передусім творець.

Жити - значить вишукувати засоби для здійснення себе як програми.

Ортега - і - Гассет

Сфера освіти повинна стати джерелом соціальної і культурної ініціативи, джерелом активності і творчої еволюції мислення й діяльності.

Петро Щедровицький

Жити - це значить пізнавати дійсність і перетворювати її.

П. П.Блонський

Освіта - це те, що залишається, коли все вивчене забувається.

Макс фон Лаус

Життя - не насолода і не відрада, а серйозне діло, яке покладено на нас і яке треба завершити гідно.

А. Токвіль

Коротке життя дано нам природою, але пам'ять про добре проведене життя залишається вічно.

Ціцерон

Ми живемо не для того, щоб їсти, а їмо для того, щоб жити.

Сократ

Далі за всіх піде той, хто не поступається рівному собі, зберігає гідність в стосунках із найсильнішим і вміє стримувати себе щодо беззахисних.

Фукідид

Знання - це те, що найбільш істотно підносить одну людину над іншою.

Дж. Аддисон

Справжнє знання полягає не в знайомстві з фактами, яке робить людину лише педантом, а у використанні фактів, яке робить її філософом.

Г. Бокль

Треба палко жадати знань не заради суперечок, не для зневаги інших, не заради користі, слави, влади та інших нищих цілей, а заради того, щоби бути корисним у житті.

Ф. Бекон

Кожна галузь наших знань послідовно проходить через три різні теоретичні стадії: теологічну, або фіктивну, метафізичну, або абстрактну, наукову, чи позитивну.

О. Конт

Три шляхи ведуть до знання: шлях роздуму - це шлях найблагородніший, шлях наслідування - це шлях найлегший і шлях досвіду - це шлях найгіркіший.

Конфуцій

Хто набуває знань, той не користується ними, подібно до того, хто оре, але не сіє.

Коло читання

Знання закону життя набагато важливіше за багато інших знань, а знання, яке веде нас до самовдосконалення, є знання щонайпершої важливості.

Г. Спенсер

Хто більше знає, той більше страждає. Чи не є древо науки - древом життя? Те, що ми знаємо, - обмежено, а те, чого ми не знаємо, - нескінченно.

П. Лаплас

Треба багато вчитися, щоб зрозуміти, що знаєш мало.

М. Монтень

Про велику людину судять тільки за її діяннями, а не за її помилками.

Вольтер

Розумна людина пристосовується до різних обставин, спритна людина створює їх, діяльна вміє використати їх, нерішуча - дає їм вислизнути.

Іспанський вислів

Досконала людина все шукає в собі, нікчемна - в інших.

Конфуцій

Людина тільки тоді чогось домагається, коли вона вірить в свої сили.

Людвіг Фейєрбах

Я вірю, що людина не тільки зможе витерпіти усі - людина переможе!

У. Фолкнер

Людина так влаштована, що обійтися без здорового глузду не може.

А. Цвейг

Людина певною мірою виростає, коли вона пізнає саму себе і свою міць. Вселіть людині усвідомлення того, що вона є, і вона незабаром навчиться бути тим, ким вона мусить бути.

Фр. Шеллінг

Розум людський має три ключі, які все відкривають: знання, думку, уяву, - все в цьому...

В. Гюго

Відмітна ознака великого розуму - сказати багато небагатьма словами; обмежений розум, навпаки, має дар багато говорити і нічого не сказати.

Фр. Ларошфуко

Розум людини можна визначити за старанність, з якою він враховує майбутнє або результат діла.

Г. Ліхтенберг

Поміркованість примножує радості життя.

Демокріт

Безумний той, хто, не вміючи керувати собою, хоче керувати іншими.

Публій Сир

Ніщо не викликає у мене такої зневаги до успіху, як думка про те, якою ціною він досягається.

Г. Флобер

Для досягнення успіху потрібні всього - на - всього кмітливість, а не талант; потрібні постійна, пильна, ненастанна кмітливість - ось у чому полягає успіх.

Ф. Шнель

Життя - це не що інше, як рух, перехід із форми у форму, постійне невгамовне перетворення, руйнування і творення, які йдуть один за одним і випливають один з одного.

Д. Писарев

Життя - це мистецтво, в якому люди часто залишаються дилетантами. Щоби бути в ньому художником, майстром, треба пролити багато крові свого серця.

Кармен Сілова

Кількість літ ще не свідчить про тривалість життя. Життя людини вимірюється тим, що вона зробила і пережила.

С. Смайлс

Життя нічого не дарує без важкої праці і хвилювань.

Горацій

Через здійснення великих цілей людина відкриває у собі і великий характер, який робить її маяком для інших.

Г. Гегель

Талант - це розвиток природних нахилів.

О. Бальзак

Сходинки життя всіяні колючками, і найбільше вони встромляються, коли ми сповзаємо ними донизу.

У. Браунелл

Життя, хоч би яке воно не було, є добро, вищого за яке нема нічого.

Л. М.Толстой

Чудово, коли ми самі можемо керувати собою.

Цецерон

Чим беззмістовніше життя, тим воно важче.

А. Алле

Зовсім неможливо діяти в суспільному житті, якщо не станеш людиною етичних якостей, а саме: людиною достойною.

Аристотель

Той, хто звертаючись до старого, здатен відкрити нове, гідний того, щоб бути вчителем.

Китайська мудрість

Краща людина така, яка більш за все намагається вдосконалюватися, і найщасливіший той, хто всього сильніше почуває, що він дійсно самовдосконалюється.

Сократ

Найвище добро, яке може здійснити людина - це вдосконалювати себе, розвивати свої можливості, щоб бути здатною служити людству.

М. Філд

Підліток стає справжньою людиною лише тоді, коли він навчається пильно вдивлятися не лише у світ, що оточує його, а в самого себе, коли він прагне пізнавати не тільки речі, явища навколо себе, а й свій внутрішній світ.

В. О.Сухомлинський

Кожен може стати благородною людиною, потрібно лише наважитись нею стати.

Конфуцій

Погано, коли в людини все сіре - і душа, і думки, і погляд. Сірі лише перепілки хороші.

М. Стельмах

ТЕЗАУРУС

Крок за кроком до життєвої компетентності та успіху: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференці16-17 травня 2003 року. Ред. рада: С. М.Сушко (голова), І. Г.Єрмаков, В. Б.Сизон (наукові редактори) та ін.-К.,2003 - 204с. Імідж сучасної школи: Практично-зорієнтований посібник. Ред. кол.: Т. С.Антоненко (голова), І. С.Єрмаков (науковий редактор) та ін.-К.,1997 - 539с. Мистецтво життєтворчості особистості: Наук-метод. посібник: У 2 ч./ред. рада: В. М.Доній (голова), Г. М.Несен (заст. голови), Л. В.Сохань, І. Г.Єрмаков (керівники авторського колективу) та ін.- К., 1997. - Ч.1: Теорія і технологія життєтворчості. - 392с. Життєва компетентність особистості: Наук.-метод. посібник /За ред. Л. В.Сохань, І. Г.Єрмакова, Г. Н.Несен - К.:Богдана, 2003. - 520с. Життєві кризи особистості: Наук.-метод. посібник: У 2 ч./Ред. рада: В. М.Доній (голова), Г. М.Несен (заст. голови), Л. В.Сохань, І. Г.Єрмаков (керівники авторського колективу) та ін. - К., 1998. - Ч1: Психологія життєвих криз особистості. - 360с. Оцінювання та відбір педагогічних інновацій: теоретико-прикладний аспект. Науково-методичний посібник/ За ред. Л. Даниленко. - К.: Логос, 2001. - 185с. Науково-дослідницька робота в закладах освіти : Методичний посібник / Укл. Ю. О.Туранов, В. І.Ураський. - Тернопіль, 2001. - 140с. Чечель И. Д. Управление исследовательской деятельностью педагога и учащегося в современной школе. - М. : "Сентябрь", 1998. - 143с. Лутай В. С. Філософія освіти /Навчальний посібник. - К.:Центр "Магістр-5" 1996. - 256с. Єрмаков І. Г. Педагогіка життєтворчості - стратегічна основа освітніх технологій школи ХХІ століття. //Дайджест школа-парк, 2001. - № 5-6. Коперник О. М. Життєва активність учнів//Педагогіка і психологія. - 2000. - № 4. Гуманізація управлінської діяльності директора школи. Монографія/Л. А.Онищук. - Житомир:"Полісся", 2002 - 324с. Роман (бессмертное произведение)енко М. І. Гуманізація освіти: концептуальні проблеми та практичний досвід. - Наукова монографія. - Дніпропетровськ, "Промінь", 2001. Педагогічний словник /За редакцією дійсного члена АПН України Ярмаченка М. Д. - К.: Педагогічна думка, 2001. Сазонанко Г. С. Педагогіка успіху (досвід становлення акмеологічної системи ліцею) - К.:Гнозис, 2004. - 684с. Єрмаков І. Г., Вознюк Л. В. Експеримент у системі шкіл життєтворчості: Практичний посібник. - Дніпропетровськ, "Інновація", 2005. - 145с. Гордон Драйден, Джаннетт Вос. Революція в навчанні. - Львів : видавництво "Літопис", 2005. Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання : науково-методичний посібник. - К.: А. С.К., 2004.

Дnbsp;ЛЯ НОТАТОК