Міжнародні стандарти контролю якості, адиту, огляду, іншого надання впевненості та супутніх послуг

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Державний вищий навчальний заклад

«Київський національний економічний університет

Імені Вадима Гетьмана»

Реферат на тему:

«Міжнародні стандарти контролю якості, адиту, огляду, іншого надання впевненості та супутніх послуг»

Студентки 4курсу

1 групи, спеціальності 6508

Фінансово-економічного факультету

Заочної форми навчання

Виничок Оксани Василівни

Перевірив

Кудрицький Б.В

Київ – 2015

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………….2

1Логічна структура та значення Міжнародних стандартів

аудиту для регулювання професійної аудиторської діяльності………………….4

2.Огляд основних положень професійних стандартів, що регулюють

порядок становлення відносин аудиторів з підприємствами – замовниками…...7

3.Характеристика положень професійних стандартів, щодо

регулювання завдань з аудиту фінансової звітності……………………………..10

4. Специфіка регулювання виконання завдань з огляду на рівні міжнародних стандартів……………………………………………………………………...…...15

5. Міжнародні стандарти супутніх послуг: специфіка регулювання завдань з виконання погоджених процедур та підготовки фінансової інформації………19

Висновок……………………………………………………………………………25

Список використаної літератури………………………………………………….27

Вступ

Аудит як форма інтелектуальної діяльності має певні особливості організації і методики проведення. Міжнародні асоціації бухгалтерів і аудиторів узагальнили досвід організації і методик обліку та аудиту в країнах з різними формами власності і господарювання у вигляді Міжнародних стандартів аудиту (МСА).

Міжнародні стандарти аудиту – це загальні керівні матеріали для допомоги аудиторам у виконанні їх обов'язків. У них подано професійні вимоги до якостей (компетентність, незалежність, об'єктивність) аудитора та аудиторських висновків і доказів (свідчень). Метою стандартів аудиту є встановлення загальних правил аудиторської діяльності щодо її організації і методики проведення.

Професійні стандарти встановлюються для забезпечення певного мінімального рівня виконання і якості, перш за все тому, що мається на увазі, що громадськість цікавиться і покладається на роботу професіоналів. Стандарти встановлюють мінімальний рівень виконання і якості, якої чекають від аудитора їх клієнти і громадськість. На відміну від процедур аудиту, які виконуються крок за кроком і змінюються залежно від одиничних чинників, таких, як масштаби справи клієнта, виробництво, система бухгалтерського обліку і інших обставин, стандарти є мірою якості виконання. Аудиторські стандарти повинні бути незмінними незалежно від спектру діяльності.

В кожному аспекті бухгалтерського обліку і аудиту повинно бути забезпечено рівновагу між винесенням професійної думки і встановленням специфічних правил професійної поведінки. Професія аудитора категорично відкидає дві крайнощі. З одного боку, книжні правила ніколи не бувають достатніми, щоб охопити всі можливі комбінація обставин і, таким чином, дати можливість дозволити аудиторам зняти з себе відповідальність за винесення професійного висновку; з іншої, – існують певні рамки для забезпечення критеріїв винесення думки у всіх важливих аспектах діяльності. Саме між цими двома крайнощами і виникають труднощі і суперечності. Наприклад, наскільки стандартизованою повинна бути аудиторська практика, а в яких межах дозволена гнучкість; які повинні бути стандартні об'єми вибірки і процедури контролю і наскільки аудитор вільний в своїх думках. Хоча специфічний предмет дискусії кожного разу міняється, абсолютно очевидно, що сама ця філософська суперечка ніколи не буде завершена.

Тема міжнародних стандартів на сьогоднішній стан актуальна для всіх країн світу. Необхідність уніфікації методики аудиторської діяльності визнається більшістю спеціалістів в сфері аудиту та бухгалтерського обліку, що пояснюється цілим рядом об’єктивних причин. По – перше, на еволюцію стандартів аудита впливає розробка загальновизнаних принципів та вимог до обліку, яка призводить до певної загальності звітності, звідки витикає можливість застосування загальних підходів до аудиту. До того ж результату веде ріст транснаціональних корпорацій (ТНК), так як підприємства, філії і представництва на території держав з неоднаковим рівнем економічного розвитку стають заручниками істотних відмінностей в порядку введення бухгалтерського обліку, податковому законодавстві, оцінці засобів і формування звітності, то вони мусять приймати єдині принципи ведення бухгалтерського обліку у всіх своїх підрозділах та різних країнах світу. Крім того, в умовах розвитку фондового ринку компанії, акції яких котируються на біржі, стикаються з необхідністю використання універсальних принципів обліку та звітності, для того, щоб звітність була зрозуміла зацікавленим користувачам в будь – якій країні світу.

По – друге, розвитку загальновизнаних стандартів сприяє ріст монополізації в сфері аудиту та консультаційних послуг. На даний час найбільша доля ринку в цей сфері належить не більше чим десяти найкрупнішим компаніям і асоціаціям. І це число продовжує зменшуватися у зв’язку із злиттям деяких ведучих аудиторських фірм.

Логічна структура та значення Міжнародних стандартів аудиту для регулювання професійної аудиторської діяльності

Аудит як елемент ринкових відносин отримав визнання практично у всьому світі. За майже двохсотрічну історію аудиту економічно розвинені країни відпрацювали систему норм, положень та вимог, слідування яким сприяє підвищенню якості та надійності аудиту. Динамічний розвиток фондових ринків і транснаціональних корпорацій, поглиблення міжнародних зв’язків призвели до необхідності розробки уніфікованих вимог до якості аудита, порядку його проведення та професійної етики.

З ціллю задоволення подібних потреб світове співтовариство ініціювало створення певних правил регулювання діяльності аудиторів, для загального вжитку – Міжнародних стандартів аудиту, які дозволяють з однакової позиції підходити до аудиту в різних країнах та в різних галузях економіки [17].

Міжнародні стандарти аудиту (МСА) є загальновизнаним механізмом регулювання існуючих у світовій практиці підходів до аудиту. Призначення, вищезгаданих стандартів полягає в описі, спираючись на єдність методології, основних принципів проведення аудиту в цілях вироблення єдиного розуміння його основної ролі і значення, цілей і завдань, способів і процедур здійснення аудиту, а також основних критеріїв для визначення його якості, що, у свою чергу, дозволяє зацікавленим користувачам бухгалтерської (фінансової) інформації бути упевненими в її достовірності після проведеного аудиту.

Проте Міжнародні стандарти аудиту не можуть врахувати усі національні особливості організації і практики аудиту різних країн. Це пов’язано головним чином з рядом об’єктивних та суб’єктивних обставин розвитку національних економік. Крім того, ряд ведучих економічно розвинених країн має свої стандарти аудиту. Але в той же час при інтеграції будь-якої держави у світову економіку і тим більше глобалізації ринків капіталів і цінних паперів без єдиних для усіх учасників світового економічного розвитку вимог Міжнародних стандартів аудиту не обійтись (особливо за наявності в національних стандартах положень, які докорінно суперечать міжнародним стандартам).

Захистом суспільних інтересів за допомогою розробки високоякісних стандартів, які регулюють проведення аудиту, контролю якості, огляду та інших супутніх послуг займається Рада з міжнародних стандартів аудиту й гарантії достовірності. Щорічно вона видає збірник актуальних документів, супроводжуючи його передмовою, глосарієм, описом структури стандартів та положень, списком останніх змін.

Результатом розвитку ринку аудиторських послуг є те, що сучасні аудиторські фірми мають дуже широкий спектр робіт, які вони виконують. Причому існує досить багато видів робіт, які не пов’язані з формуванням висновку та наданням замовникам впевненості щодо надійності інформації. У теорії аудиту існує багато різних класифікацій послуг, які виконуються аудиторами. Проте стандарти з аудиту мають власне їх групування, яке дозволяє правильно визначити та використовувати стандарти у професійній діяльності аудиторів, схема класифікації наведена на рисунку 1.1.

Крім того, до документів які регулюють професійну діяльність аудитора, відноситься Кодекс етики професійних бухгалтерів, прийнятий Міжнародною федерацією бухгалтерів.

Суть Міжнародних стандартів аудиту базується на застосування професійного судження. У виключних випадках для виконання завдання можливий аргументований аудитором відступ від базових принципів та приписаних процедур. Будь – яке обмеження використання того чи іншого специфічного стандарту пояснюється в його тексті.

Структура МСА є єдиною. Вона включає в себе:

- Вступ, де відбивається мета стандарту і завдання, що стоять перед аудитором, а також даються визначення найважливіших використовуваних термінів;

- Розділи, викладають суть стандарту;

- Додатки (для деяких стандартів).

МСА містять загальні вимоги, які пред'являються до проведення аудиту та дій аудиторів. Вони включають: ціль аудиту ( підтвердження достовірності фінансової звітності); вимоги до аудиторів (незалежність, чесність, об'єктивність, професійна компетентність, конфіденційність, професійна поведінка і виконання стандартів); вимоги щодо планування аудиту, в тому числі вивчення систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю клієнта; вимоги збору аудиторських доказів та виконання аудиторських процедур; вимоги щодо документування аудиту (підготовка аудиторських файлів або досьє за результатами роботи з даним клієнтом); основні характеристики видів аудиторських вибірок; порядок контролю якості роботи в аудиторських фірмах; основні положення з розподілу відповідальності, якщо, наприклад, з даними клієнтом працюють різні аудиторські фірми або в аудиті використовуються залучені фахівці, які не є аудиторами; вимоги до оформлення і змісту аудиторського висновку[22].

Так, МСА практично не стосуються питань бухгалтерського обліку, тобто не містять положень з перевірки конкретних ділянок бухгалтерського обліку (наприклад, перевірка основних засобів, дебіторської заборгованості). Ці питання розкриваються іноді в якості практичних прикладів і зазвичай не враховують особливості системи обліку та складання звітності даної країни.

2. Огляд основних положень професійних стандартів, що регулюють порядок становлення відносин аудиторів з підприємствами – замовниками

Спеціальний стандарт 210 « Узгодження умов аудиторських завдань» включає наступні параграфи: введення, лист – зобов’язання з проведення аудиту, повторні аудиторські перевірки, поняття змін у домовленості та додатки ( приклад листа – зобов’язання з проведення аудиту). Даний стандарт регулює питання узгодження з клієнтом умов проведення аудиту і зміст відповіді аудитора клієнту на зміну умов договору [2].

Результатом перемовин між клієнтом та аудитором повинно стати досягнення узгодження умов домовленості. Умови домовленості необхідно відобразити документально. Стандарт включає два варіанти документованого відображення умов домовленості: у листі – зобов’язанні або в іншій відповідній форму договору.

Лист – зобов’язання складається як при аудиті фінансової звітності, так і під час супутніх послуг. Під час проведення загального аудиту і наданні консультаційних послуг з питань податків, бухгалтерського та управлінського обліку необхідно складати окремі листи – зобов’язання. У деяких країнах цілі та обсяг аудита, а також обов’язки аудитора установлюються в спеціальних законодавчих актах. Однак при складанні листа – зобов’язання необхідно ураховувати тільки ті положення, які містять корисну для клієнтів інформацію. Лист – зобов’язання з проведення аудиту надсилається клієнту до його початку. Воно є документальним підтвердженням та відображенням того, що аудитор приймає призначення аудиту, погоджується з цілями і обсягом аудиту, обсягом обов’язків аудитора перед клієнтом та формою звітів. Зміст та структура листа – зобов’язання наведена на рис. 2.2.

Крім того, лист – зобов’язання може містити:

заходи, пов’язані з плануванням аудиту;
зобов’язання клієнта з надання письмових зобов’язань, пов’язаних з аудитом;
ряд додаткових листів та звітів, які аудитор вважає за потрібним скласти для клієнта;
основу нарахування гонорару, а також будь – які договори з приводу виставляння рахунків;
домовленість із залучення інших аудиторів та експертів з деяких аспектів аудиту;
домовленість із залучення внутрішніх аудиторів;
порядок координування робіт з попереднім аудитором у випадку коли аудитор вперше працює з даним клієнтом;
будь – яке обмеження відповідальності аудитора там, де це можливо;
посилання на будь – які додаткові погодження між аудитором та клієнтом.

У випадку повторних аудиторських перевірок діяльності клієнта аудиторській фірмі дозволяється не складати новий лист – зобов’язання. Але у стандарті перераховані фактори і ситуації, коли необхідно складати новий лист - зобов’язання:

а) будь – який признак, який вказує на хибне розуміння клієнтом цілі та обсягу аудиту;

б) будь – які переглянуті або особливі умови домовленості;

в) нещодавня зміна у складі вищого керівництва, ради директорів або у структурі власності;

г) значна зміна характеру або масштабів діяльності клієнта;

д) вимоги законодавства.

У стандарті також передбачено, що умови домовленості з аудита змінюються у випадку хибного розуміння аудиту та супутніх послуг, які запитуються аудитором з початку у листі – зобов’язанні. При зміні умов домовленості аудитору і клієнту необхідно погодити нові умови, а також урахувати і розглянути юридичні та інші наслідки, пов’язані з даними змінами. При цьому звіт аудитора з проведення аудитора повинен відображати переглянуті умови домовленості. У звіт не повинні включатись посилання на первинну домовленість і будь – які інші процедури, які могли бути виконані у відповідністю з нею [2].

Якщо аудитор не може погодиться на зміну умов домовленості і йому не дозволяють продовжувати роботу згідно первинної домовленості, йому слід відмовитись від аудиторської перевірки з обґрунтуванням причин відмови.

Стандарт який ми розглядаємо регулює особливі умови домовленості з аудиторської перевірки та дочірніх підприємств (філії, підрозділів). Якщо аудитор материнської компанії є також аудитором філії, дочірніх компанії або підрозділів (компонентів), на рішення аудитора про те, чи відсилати окремий лист – зобов’язання компоненту, будуть впливати наступні компоненти:

хто назначає аудитора компонента;
необхідність складання окремого аудиторського висновку по компоненту;
вимоги законодавства;
обсяг робіт, які виконав інший аудитор;
доля собівартості материнської компанії;
ступень незалежності керівництва компонента.

Згідно із законам і нормативним актом, які регулюють аудит державного сектора, аудитори, як правило, призначаються, а тому використання листа – зобов’язання з проведення аудита не є загальноприйнятою практикою.

3. Характеристика положень професійних стандартів, щодо регулювання завдань з аудиту фінансової звітності

Мета та загальні принципи фінансової звітності сформульовані спеціальним стандартом 200 « Загальні завдання незалежного аудиту та проведення аудиту згідно з Міжнародними стандартами аудиту». Стандарт включає в себе наступні параграфи: ведення, ціль аудиту, загальні принципи аудиту, обсяг аудиту, достатня впевненість і відповідальність за фінансову звітність. Принципи даного стандарту є найбільш універсальними та гнучкими, саме цьому на їх основі було розроблено більшість національних нормативів аудиту, в тому числі й українські [2].

Ціллю аудиту фінансової звітності є надання можливості аудитору « виражати свою думку, у відповідності із встановленими основами фінансових звітів». Аудит має на меті вивчення фінансової інформації економічного суб’єкта незалежно від його величини, юридичної форми та інших чинників.

До загальних принципів аудиту відноситься дотримання Кодексу етики професійних бухгалтерів МФБ – незалежність, чесність, об’єктивність, професійна компетентність й належна добросовісність, конфіденційність, професійна поведінка та слідування технічним стандартам.

Принцип чесності передбачає не тільки вимогу бути чесним в загальнолюдському розумінні цього слова, але і ведення професійної діяльності згідно з чинним законодавством. Принцип об’єктивності зобов’язує всіх аудиторів бути справедливими, інтелектуально чесними і вільними від конфлікту інтересів. Професійна компетентність аудиторів повинна завжди бути актуальною, тому, досягнувши певного рівня компетентності за рахунок спеціальної освіти і маючи певний досвід роботи за спеціальністю, аудитор повинен зберігати та збільшувати рівень професійних знань, в тому числі за рахунок самоосвіти та обміну досвідом і ознайомленням з новітніми методологіями та технічними удосконаленнями в сфері аудиту у професійних організаціях. Професійна компетенція аудиторів поширюється зокрема на знання та використання на практиці професійних

стандартів, дотримання чинного законодавства [16].

Аудитори зобов’язані дотримуватися конфіденційності інформації щодо фінансових справ замовника, отриманої при наданні професійних послуг. Обов’язок по забезпеченню конфіденційності залишається в силі і після припинення ділових відносин між аудитором та замовником аудиту. Конфіденційність стосується не тільки розкриття інформації. Аудитор, який одержує інформацію при наданні професійних послуг, зобов’язаний не використовувати цю інформацію для особистої вигади або вигади третіх сторін [16].

Незалежність визначається як взаємозв’язок двох складових: незалежності думки і незалежності поведінки.

Незалежність думки – це така спрямованість думок, що дає можливість надати висновок без будь – якого впливу, що може ставати під загрозу професійне судження, і перешкоджати аудитору діяти чесно, об’єктивно і з професійним скептицизмом.

Незалежність поведінки – уникнення фактів і обставин, таких істотних, за яких розсудлива і проінформована третя сторона, знаючи всю відповідну інформацію, в тому числі застосувавши запобіжні заходи, може обґрунтовано прийти до висновку, що чесність, об’єктивність або професійний скептицизм аудитора знаходяться під загрозою.

Аудитор має проводити аудит у відповідності з МСА, які містять ряд основних принципів і необхідних процедур, а також супутні пояснювальні матеріали. Даний стандарт вимагає від аудитора при планування та проведенні аудиту дотримуватись певного професійного скептицизму. Це означає, що аудитор повинен знайти докази для підтвердження інформації, яка міститься в заявах керівництва економічного суб’єкта і не розглядати дану інформацію як безперечно вірну. Підхід аудитора на основі професіонального скептицизму має наступне вираження: «Не довіряю, доки не буде доведено, що помилок (викривлень) немає». Професіональний скептицизм аудитора – це: 1) сумніви по відношенню до достовірності отриманих в ході перевірки даних (інформаційний фактор); 2) сумніви по відношенню до компетентності або чесності персоналу підприємства – клієнта (людський фактор) .

Обсяг аудиту фінансових звітів визначається тим, що будь – яка аудиторська перевірка повинна забезпечувати охоплення всіх аспектів об’єкту, які відносяться до фінансового звіту котрі розглядаються як єдине ціле. При цьому важливість інформації визначає сам аудитор. [6].

Згідно з МСА аудит покликаний забезпечити достатню впевненість в тому, що звітність яка розглядається не містить суттєвих викривлень. Поняття « достатня впевненість» використовується до всього процесу аудиту. По відношенню до процесу отримання аудиторських доказів достатня впевненість визначається як кількісна міра аудиторських доказів, необхідних аудитору, для того, щоб надати висновок про відсутність суттєвих викривлень у фінансовій звітності яка перевіряється.

Аудитору притаманні обмеження, які впливають на можливість знаходження аудитором суттєвих викривлень, в силу наступних причин:

використання тестування;
наявність обмежень, притаманних будь – яким системам бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю ( можливість змови);
більша частина аудиторських доказів носить скоріш переконливий, ніж вичерпний характер.

Тому коли аудитор виконує завдання, пов’язані з наданням впевненості, така впевненість для користувача може бути представлена у формі обґрунтованої впевненості та обмеженої впевненості.

Метою завдання з надання обґрунтованої впевненості є зменшення ризику завдання з надання впевненості до прийнятно низького рівня в обставинах завдання як основи для позитивної форми висновку практика. Тобто, аудитор висловлює високий, але не абсолютний рівень впевненості в тексті аудиторського висновку про те, що інформація, яка пройшла аудиторську перевірку не містить суттєвих викривлень (так звана позитивна форма висновку).

Метою завдання з надання обмеженої впевненості є зменшення ризику завдання з надання впевненості до рівня, який є прийнятним в обставинах завдання (але цей ризик є більшим, ніж у завдання з надання обґрунтованої впевненості) як основи для негативної форми висновку практика. Тобто аудитор в тексті аудиторського висновку говорить про те, що під час проведення перевірки він не отримав свідчень, які робили б підстави вважати, що інформація, яка пройшла перевірку, містить суттєві викривлення (так звана негативна форма висновку).

Кожне завдання з надання впевненості повинно мати такі елементи:

а) тристоронні відносини між аудитором, відповідальною стороною та користувачами;

б) предмет перевірки: фінансові звіти або інша інформація;

в) відповідні критерії, щодо виконання яких буде формуватися висновок: концептуальна основа фінансової звітності, концептуальні основи ефективності внутрішнього контролю;

г) достатні відповідні докази;

д) письмовий висновок з надання впевненості, форма якого відповідає завданню з надання обґрунтованої впевненості або завданню з надання обмеженої впевненості.

Крім того, робота аудитора базується на його судженнях і, зокрема, по відношенню до:

а) збору аудиторських доказів, наприклад, під час визначення характеру, строків і обсягу аудиторських процедур;

б) висновків, зроблених на основі зібраних аудиторських доказів, наприклад, шляхом розумності розрахунків керівництва під час підготовки фінансової звітності.

Існують інші обмеження, які можуть вплинути на переконливість доказів (наприклад, по відношенню до господарських операцій між пов’язаними сторонами). У таких випадках у деяких МСА визначені особливі процедури, які забезпечують достатні та доречні аудиторські докази за відсутності незвичайних обставин, які посилюють ризик істотного викривлення більш того, яке очікувалось би при звичайних умовах; будь – якої ознаки, яка вказує на існування суттєвого викривлення [24].

Названим стандартам передбачається також відповідальність за фінансову звітність. Аудитор відповідає за свою думку стосовно фінансових звітів, однак відповідальність за їх складання лежить на управлінському апараті суб’єкта, який перевіряється тобто аудит фінансової звітності не звільняє керівництво підприємства від відповідальності. Керівництво підприємства несе відповідальність за підготовку та надання фінансової звітності, за попередження, виявлення зловживання та інших аномалій в організації бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю фірми. Відповідальність аудитора розглядається з двох позицій:

як результат порушення вимог законодавства;
як результат не проявлення належної ретельності та майстерності при проведенні аудиту.

У першому випадку відповідальність виникає перед державою, у другому – перед клієнтом або особами, які постраждали в наслідок недобросовісного проведення аудиту. По відношенню до клієнтів аудитор несе відповідальність: за дотримання умов договору, швидке надання рахунку за надані послуги; необхідну майстерність та ретельність, попередження зловживань, виявлення суттєвих викривлень в бухгалтерському обліку та внутрішньому контролі; виконання своїх обов’язків, дотримання конфіденційності по відношенню до клієнта.

4. Специфіка регулювання виконання завдань з огляду на рівні міжнародних стандартів

Міжнародний стандарт з огляду фінансової звітності 2400 « Завдання з огляду фінансової звітності» регулюю питання проведення огляду фінансової звітності, а також зміст та форми висновку з огляду фінансової звітності. Крім того, стандарт визначає етичні принципи, якими повинен керуватися аудитор при виконанні завдань з огляду фінансової звітності ( в стандарті приводиться посилання на необхідність дотримання Кодексу етики професійних бухгалтерів МФБ). Під час огляду фінансової звітності аудитор має дотримуватись таких же професійних етичних принципів як і під час проведення аудиту, а саме: незалежності, чесності, об’єктивності, професійної компетентності і належної ретельності, конфіденційності, професійної поведінки, а також технічних стандартів [2].

МСЗО 2400 містить наступні розділи: введення, ціль огляду фінансової звітності, загальні принципи огляду, поняття середнього ступеня впевненості, умови завдання, вимоги до планування, роботи, виконаної іншими особами, документування, процедур і доказів, висновків, а також додатки.

Ціль огляду фінансової звітності – надати аудитору можливість констатувати на основі процедур, які не забезпечують усі необхідні при аудиті докази, виявлення будь – чого, що надає йому можливість вважати, що фінансова звітність не складена у всіх суттєвих аспектах у відповідності з певними основами фінансової звітності (негативна впевненість). Таким чином, огляд не аналогічний аудиторській перевірці фінансової звітності, він менш детальний і направлений на виявлення ознак невідповідності фінансової звітності основам її підготовки в істотних аспектах. У зв’язку з цим під час проведення огляду діяльність аудитора має основуватись на наступних принципах і підходах:

планувати і проводити огляд з позиції професійного скептицизму, тобто визнавати можливість існування обставин, які визивають суттєве викривлення фінансової звітності;
для вираження негативної впевненості отримати достатні та доречні докази, в першу чергу зо допомогою опитування та аналітичних процедур, які повинні дозволити зробити певні висновки з огляду;
визначити « обсяг огляду », тобто оглядові процедури, виконання яких визнається необхідним в даних обставинах для досягнення мети огляду;
процедури огляду повинні відповідати МСЗО 2400, вимогам відповідних професійних організацій, законодавству, нормативним актам, а також умовам завдання з огляду та вимогам із складання звітності;
при огляді забезпечується середній ступень впевненості в тому, що інформація – предмет огляду – не містить суттєвих викривлень. Це виражається в формі негативної впевненості [21].

Аудитор і клієнт погоджують умови завдання, які відображаються у письмі – зобов’язанні або іншому документі, наприклад у договорі.

У листі – зобов’язанні вказуються:

ціль послуг які надаються;
відповідальність керівництва за надану фінансову звітність;
обсяг огляду, включаючи посилання на МСЗО 2400 або відповідні національні стандарти або практику;
гарантія вільного доступу до будь – яких облікових записів, документам та іншої інформації, запрошуваної аудитором у зв’язку з проведенням огляду;
приклад висновку, який буде виданий;
положення про те, що на огляд неможливо покладатися як на засіб виявлення помилок, незаконних дій або інших порушень;
положення про те, що аудиторська перевірка не буде проводитись й аудиторська думка не буде виражена.

Вимоги до планування складаються в тому, що аудитор має будувати свою роботу по завданню таким чином, щоб воно було виконано ефективно. При планування необхідно отримати інформацію по бізнесу суб’єкта ( шляхом аналізу його організації, систем бухгалтерського обліку, функціональних характеристик, складу активів, зобов’язань, прибутків та видатків), а також з інших питань, які мають відношення до фінансової звітності.

Якщо використовується робота іншого аудитора чи експерта, аудитор має перевірити її відповідність цілям огляду. Аудитор враховує при огляді критерій суттєвості, як і під час аудиту фінансової звітності. Аудитор повинен документувати важливі обставини, які забезпечують докази: а) обґрунтовують висновки з огляду;

б) підтверджують, що огляд був проведений у відповідності з МСЗО 2400.

Процедури і докази. Визначаючи характер, обсяг і строки проведення оглядових процедур, аудитор повинен спиратися на власні судження, а також керуватися: міжнародний професійний стандарт аудит

усіма знаннями, отриманими під час аудиторських перевірок і оглядів фінансової звітності за попередні періоди;
знаннями бізнесу, в тому числі принципів бухгалтерського обліку й практики тої галузі, в якій діє суб’єкт;
системи бухгалтерського обліку суб’єкта;
ступеня впливу керівництва;
суттєвістю операцій і сальдо рахунків.

При огляді фінансової звітності аудитор звичайно повинен виконувати процедури, описані в табл. 1.4 [6].

Аудитор повинен отримувати інформацію про всі події, які мали місце після дати складання фінансової звітності і можуть привести до внесення правок в звітність.

Таблиця 1.4 Процедури, які звичайно виконуються при огляді фінансової звітності

Процедура	Діяльний зміст процедури за МСЗО 2400
Отримання уявлень про бізнес суб’єкта та галузь, в якій він діє	Не розкривається
Проведення опитувань	По відношенню до: - принципів і практики бухгалтерського обліку суб’єкту; - порядку відображення в обліку, класифікації та сумування операцій, збору інформації для розкриття в фінансовій звітності і підготовці фінансової звітності; - усіх суттєвих стверджень, які містяться в фінансовій звітності.
Процедура	Діяльний зміст процедури за МСЗО 2400
Аналітичні процедури, розроблені з метою виявлення взаємозв’язків і окремих статей, які видаються незвичайними	Порівняння фінансової звітності зі звітами за попередні періоди Порівняння фінансової звітності з очікуваними результатами і фінансовим положенням Вивчення взаємозв’язків між елементами фінансової звітності, які мають відповідати прогнозованому зразку, заснованому на досвіді суб’єктів або нормативах даної галузі
Розглядання чинників, які потребують внесення бухгалтерських корективів за попередні періоди	Проведення опитувань по відношенню до мір, прийнятих на зборах акціонерів, засіданнях ради директорів, комітетів ради директорів та інших засіданнях, які могли б вплинути на фінансову звітність Ознайомлення з фінансовою звітністю з метою визначення на основі інформації, яка прикувала увагу аудитора, відповідності фінансової звітності вказаному методу бухгалтерського обліку Отримання звітів інших аудиторів ( при їх наявності і якщо це буде визнано необхідним), які проводили аудиторську перевірку, або огляд фінансової звітності компонентів суб’єкта Проведення опитувань персоналу, відповідального за фінансові питання і питання бухгалтерського обліку по відношенню, наприклад, до наступного: - повноти (по кількості) відображення операцій в обліку; - відповідності підготовки фінансової звітності вказаному методу бухгалтерського обліку; - змін в господарській діяльності суб’єкта, принципів і практики бухгалтерського обліку; моментів, з яких виникали питання в ході вищезгаданих процедур; - отримання від керівництва заяв в письмовому вигляді, при необхідності

5. Міжнародні стандарти супутніх послуг: специфіка регулювання завдань з виконання погоджених процедур та підготовки фінансової інформації

МССП 4400 « Завдання з виконання погоджених процедур відносно до фінансової інформації» регулює професійні обов’язки аудитора при виконанні супутніх послуг по відношенню до фінансової інформації, а також форми та змісту звіту, який аудитор надає у зв’язку з виконанням погоджених процедур [2].

Використання МССП 4400 має наступні особливості:

він стосується завдань, пов’язаних з фінансовою інформацією;
стандарт може слугувати корисним керівництвом при виконанні завдань, пов’язаних з нефінансовою інформацією ( за умови, що аудитор має адекватні знання з даного питання та існує розумний критерій для обґрунтування висновків з даної роботи);
МССП 4400 нерозривно пов'язаний з Концептуальною основою міжнародних стандартів аудиту.

Робота з виконання погоджених процедур може включати виконання аудитором певних процедур по відношенню до:

окремих статей фінансової інформації (наприклад, дебіторської та кредиторської заборгованості, операцій із пов’язаними сторонами, обсяг продажів та прибутку підрозділами суб’єкту);
фінансового звіту (наприклад, балансу);
неповного пакету фінансової звітності.

Ціль завдання з виконання погоджених процедур має свою специфіку:

1)проведення погоджених процедур виражене у виконанні аудитором процедур аудиторського характеру, котрі були погоджені між аудитором, суб’єктом та будь –якою іншою третьою особою, а також надання звітності з фактичних результатах;

2)аудитор не висловлює своєї думки по сутності фактичних результатів, а тільки надає звіт з фактичних результатів виконання погоджених процедур. Користувачі самі дають оцінку процедурам та результатам, наданим аудитором, і роблять власні висновки, спираючись на роботу аудитора;

3)звіт надається тільки тим сторонам, котрі дали свою згоду на проведення таких процедур, оскільки інші сторони, не маючи уявлення про причини проведення цих процедур, можуть хибно зрозуміти результати.

МССП 4400 визначає ряд етичних принципів, якими має керуватися аудитор під час виконання погоджених процедур ( в стандарті приводиться посилання на необхідність дотримання Кодексу етики професійних бухгалтерів, виданого МФБ). Під час виконання погоджених процедур аудитор має дотримуватись наступних загальних принципів, які визначають професійну відповідальність аудитора: чесність, об’єктивність, професійну компетентність і належну ретельність, конфіденційність, професійну поведінку, а також дотримання технічних стандартів. Незалежність не є обов’язковою умовою для виконання погоджених процедур. Якщо аудитор не є незалежним, то цей факт потрібно відмітити в звіті з фактичних результатів. Однак умови або цілі роботи або національні стандарти можуть вимагати від аудитора дотримання вимог Кодексу етики МФБ, які стосуються незалежності [5].

Аудитор має визначити умови завдання, тобто упевнитися, що сторони, яким буде наданий звіт з фактичних результатів, чітко розуміють погоджені процедури та умови завдання. Ряд питань які потребують погодження, включає:

характер завдання, у тому числі і той факт, що виконані процедури не будуть вважатися аудиторською перевіркою або оглядом і що, відповідно, аудитор не буде висловлювати свою думку за сутністю фактичних результатів;
встановлену ціль завдання;
опис фінансової інформації, по відношенню до якої будуть проводитись погоджені процедури;
опис характеру, строків і обсягу процедур які будуть проводитись;
форма звіту з фактичних результатів;
обмеження по відношенню до розповсюдження звіту з фактичних результатів. У випадку якщо це обмеження буде суперечити вимогам законодавства, аудиторне повинен приймати на себе виконання даної роботи.

Якщо аудитор не в змозі обговорити умови завдання з усіма сторонами (наприклад, коли процедури погоджені між органами регулювання, представниками галузі та бухгалтерами), він може зробити огляд переписки з представниками зацікавлених сторін або представити їм проект звіту з результатів роботи.

У інтересах як і клієнта, так і власних, аудитору слід надіслати лист – зобов’язання, у якому викладені основні умови виконання роботи. Лист – зобов’язання підтверджує згоду аудитора на виконання робіт й допомагає уникнути хибного розуміння таких моментів, як цілі та обсяг роботи, обов’язки аудитора, форма звітів які надаються.

Лист – зобов’язання містить:

перелік процедур, які будуть виконані із згоди сторін;
заяву про те, що розповсюдження звіту з фактичних результатів буде обмежено певними сторонами, які погодили процедури.

Окрім цього аудитор може додати до листа – зобов’язання проект звіту з фінансових результатів, який буде наданий у майбутньому.

Звіт з виконання погоджених процедур повинен містити детальний опис цілі завдання та погоджених процедур, які виконуються в ході роботи (рис.5.5.), для того щоб зрозуміти характер та обсяг робіт які виконуються.

Додаток до МССП 4400 містить зразок листа – зобов’язання з проведення погоджених процедур та зразок звіту з фактичних результатів ( складеного на прикладі кредиторської заборгованості).

Ціллю МССП 4410 « Завдання з підготовки фінансової звітності» є встановлення стандартів та надання рекомендацій по відношенню до професійних обов’язків бухгалтера під час виконання завдань з підготовки фінансової інформації, а також форми та змісту звіту, який надає бухгалтер у зв’язку з проведенням таких робіт.

Стандарт містить введення, ціль завдання з підготовки фінансової інформації, загальні принципи завдання з підготовки фінансової інформації, визначення умов завдання, вимог до планування, документування, процедур, а також додатки [2].

Рис. 5.5 Процедури, які використовуються під час виконання погоджених процедур

Даний стандарт призначений для завдань з підготовки фінансової інформації. Однак він застосовується, наскільки це можливо, і до завдань з підготовки нефінансової інформації за умови, що бухгалтер володіє достатніми знаннями з даного питання. Завдання з надання обмеженої допомоги клієнту під час складання фінансової звітності (наприклад, під час вибору облікової політики) не є завданням з підготовки фінансової звітності.

Ціль завдання з підготовки фінансової інформації виражається в тому, що бухгалтер має використовувати знання в сфері бухгалтерського обліку, в протилежність знанням в сфері аудиту, з метою збору, класифікації та надання фінансової інформації.

Такому завданню відповідають наступні особливості:

зазвичай мається на увазі приведення подібних даних в легку для читання форму без перевірки припущень, які лежать в основі цієї інформації;
процедури які виконуються не дозволяють бухгалтеру виказати відповідну впевненість в достовірності фінансової інформації;
користувачі фінансової інформації отримують певну вигоду від залучення бухгалтера, оскільки послуги надаються з професійною компетентністю та належною ретельністю.

Завдання з підготовки фінансової інформації зазвичай включає підготовку фінансової звітності ( яка може бути повним пакетом фінансових звітів або не бути таким). Дане завдання може також включати класифікацію та оформлення іншої фінансової інформації.

МССП 4410 визначають ряд етичних принципів,якими повинен керуватися аудитор під час виконання завдань з підготовки фінансової інформації, який є абсолютно аналогічним етичним вимогам МССП 4400 (с.27 даної роботи).

Бухгалтер має впевнитися, що між ним та клієнтом панує повне взаєморозуміння по відношенню до умов завдання. Нижче приведенні питання, які вимагають розгляду:

Характер завдання з посиланням на те, що не будуть проведені не аудиторська перевірка, не огляд і що відповідно не буде надана впевненість в достовірності інформації.
Той факт, що виконання завдання не гарантує виявлення помилок, незаконних дій або інших порушень, наприклад шахрайства або розтрат, які можуть мати місце.
Характер інформації, яка буде надана клієнтам.
Той факт, що керівництво клієнта несе відповідальність за точність та повноту наданої бухгалтеру інформації для забезпечення точності та повноти підготованої ним фінансової інформації.
Принципи бухгалтерського обліку, згідно з якими буде підготована фінансова інформація, і той факт, що будуть вказані як і ці принципи, так і всі відомі відхилення від них.
Плановане використання та розповсюдження інформації після її підготовки.
Форма звіту, який надається по відношенню до підготованої фінансової інформації, якщо ім’я бухгалтера асоційовано з такою інформацією.

Під час планування завдання з підготовки фінансової звітності стане у нагоді лист – зобов’язання. Надсилання бухгалтером такого листа, який визначає умови виконання завдання, відповідає інтересам як бухгалтера, так і суб’єкта. Лист – зобов’язання підтверджує, що бухгалтер приймає призначення, і допомагає запобігти розбіжностей у розумінні будь – яких питань, таких як обсяг та цілі завдання, обов’язки бухгалтера, форма звітів які будуть надані.

Під час виконання завдання з підготовки фінансової інформації аудитор (бухгалтер) виконує наступні процедури:

Бухгалтер має отримати загальні знання про фінансово – господарську діяльність суб’єкта, ознайомитися з принципами та практикою бухгалтерського обліку які використовуються в даній галузі, а також з формою та змістом фінансової інформації, доречною в даних обставинах.
Для підготовки фінансової інформації бухгалтеру необхідно загальне розуміння характеру фінансово – господарських операцій суб’єкта, форми його бухгалтерських записів та принципів бухгалтерського обліку, у відповідності до яких має бути надана фінансова інформація. Звичайно бухгалтер отримує вказані вище знання, спираючись на практику роботи з суб’єктом шляхом проведення опитування його співробітників.

Висновок

Становлення ринкової економіки, передача в приватну власність засобів виробництва, розвиток банківського діла та інвестиційна активність ведуть до необхідності модернізації та удосконалення відповідної нормативної бази у сфері аудиторських послуг – Міжнародних стандартів аудиту.

Стандарти аудиторської діяльності – це документи, які формулюють єдині вимоги, при дотриманні яких забезпечується відповідний рівень якості аудиту та супутніх йому послуг. Вони призначені для аудиту фінансової звітності, а також супутніх послуг, які проводяться в ході аудиту.

В умовах ринкових відносин та різноманітності форм власності Міжнародні стандарти аудиту грають роль важливого інструмента в системі професійного незалежного аудиту. Завдяки слідуванню МСА аудитор стає все більш помітною особою в очах учасників аудиторських відносин, спираючись на МСА аудитор формулює професійну думку про достовірність і відповідність законодавству тих документів, що прямо або опосередковано характеризують ефективність і прозорість господарської діяльності у корпоративному сектору економіки. Впровадження Міжнародних стандартів аудиту та розробка на їх базі національних стандартів та нормативів аудиту тісно пов’язані з безпосереднім розвитком та функціонуванням аудиту в цілому.

Необхідність узгодження умов з проведення аудиту визначається Міжнародним стандартом аудиту МСА 210, а також Законом України « Про аудиторську діяльність». При проведенні аудиту аудиторам необхідно: узгодити умови проведення аудиту з підприємством - замовником ; зробити певні дії в ситуації, коли керівники підприємства – замовника просять аудитора змінити умови аудиторського завдання на такі, що надають більш низький рівень впевненості у достовірності фінансової (бухгалтерської) звітності в порівнянні з розумною впевненістю, яка потрібна для вираження думки в стандартному аудиторському висновку.

Згідно з МСЗО 2400 "Завдання з огляду фінансової інформації» в ході огляду аудитор може допустити середній (більш низький у порівнянні з аудитом фінансової звітності) рівень впевненості в тому, що перевірена інформація не містить суттєвих викривлень. За результатами огляду в аудиторському звіті формулюється думка у вигляді негативної впевненості. Отже, негативна впевненість - це заперечення факту виявлення будь-яких значних спотворень, виражене за результатами проведених робіт. Аудитор повинен звернути увагу клієнта на те, що огляд не є аудиторською перевіркою, і що складений за результатами огляду висновок не висловлює аудиторської думки про достовірність фінансової звітності. Крім того, необхідно роз'яснити клієнту, що на огляд не можна покладатися як на засіб виявлення помилок, незаконних дій або інших порушень. Проте при проведенні огляду аудитор керується тими ж загальними професійними принципами та міркуваннями щодо суттєвості, доцільності використання праці інших осіб, розгляду наступних подій, що і при вираженні аудиторської думки про фінансову звітність. Висновок з огляду має структуру, багато в чому схожу з аудиторським висновком з фінансової звітності, і формується в залежності від результатів роботи аудитора.

Узгоджені процедури – це дії аудиторського характеру, з проведення яких було досягнуто згоди між аудитором, суб'єктом господарювання і будь-якими відповідними третіми сторонами. Робота з виконання погоджених процедур може стосуватися таких статей звітності, як дебіторська заборгованість, операції з пов'язаними сторонами, обсяг продажів і прибутку підрозділів, а також фінансових звітів. Стандарти і рекомендації з даного виду послуг встановлені МССП 4400 «Завдання з виконання погоджених процедур», і містять визначення умов завдання, коли аудитор повинен звернути увагу керівництва клієнта на те, що ці процедури не будуть аудиторською перевіркою чи оглядом і що аудиторська думка за результатами такої роботи не виражається. Крім того, аудитор встановлює обмеження щодо поширення інформації звіту з фактичних результатів.

Список використаної літератури

Закон України « Про внесення змін до Закону України « Про аудиторську діяльність» від 14.09.2006р. №140 – У// Урядовий кур’єр. – 2006. – 18 жовтня. – с. 8-9.
Міжнародні стандарти контролю якості, аудиту, огляду, іншого надання впевненості та супутніх послуг: Видання 2010 року. Частина 1,2. – К.: МФБ, АПУ, 2011. – 1245с.
Концептуальна основа контролю аудиторської діяльності в Україні, затверджена рішенням Аудиторської палати України від 27.09.2007р. №182/3.
Бутинець Ф.Ф. Аудит: підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» ВНЗ – 2-е вид., перероб. та доп. – Житомир: ПП « Рута», 2002. – 672 с.
Бычкова С.М., Итыгилова Е.Ю. Международные стандарты аудита: Учеб. Пособие/ Под. ред. С.М. Бычковой. – М.: ТК Велби, Изд –во Проспект, 2007. – 432 с.
Дмитренко І. М. Аудит за міжнародними стандартами: [ навчально практичний посібник ]/ І.М. Дмитренко. – Горлівка: ПП « Видавництв ліхтар», 2010. – 268 с.

Додаткова література

Андреєв В. Д. «Практичний аудит» [справочний посібник]. Москва, Економіка, 1994 р. 342 с.

8. Барышников Н.П. Организация и методика проведения общего аудита. Издание 5-е, переработанное и дополненное – М.; Информ издательский дом «Филин», Рилант, 2000г. – 656с.

9. Войнаренко М. П., Пономарьова Н. А., Замазій О. В. Міжнародні стандарти фінансової звітності та аудиту: Навч. Посіб. - К: Центр учбової літератури, 2010. - 488 с.

10. Гутцайт Е.М. Аудит: концепция, проблемы, стандарты/Е.М. Гутцайт. – М.: Совр. Экономика и право, 2000. – 80с.

11. Додж Р. Краткое руководство по стандартам и нормам аудита: Пер. с англ.; предисловие С.А. Стукова. – М.: Финансы и статистика, ЮНИТИ, 1992. – 240с.

Жарылгасова, Б.Т. Международные стандарты аудита [Текст] : учеб. пособие для студентов вузов/ Б.Т. Жарылгасова, А.Е. Суглобов. – 2-е изд., стер. – М. : КНОРУС, 2006. – 400 с. ISBN 5-85971-462-9.

13. Карагод В.С. Международные стандарты финансовой отчетности: [учеб. пособие]/ В.С. Карагод, Л.Б. Трохимова. – М.: Финансы и статистика, 2008. – 265 с.

14. Кармайкл Д. Р. Стандарты и нормы аудита/ Д.Р. Кармайкл, М. Бенис; пер. с англ. – М.: Аудит, ЮНИТИ, 1995. – 527 с.

15. Міжнародні стандарти аудиту, надання впевненості та етики [Текст] : Видання 2004 року / [пер. з англ. мови О.В.Селезньов, О.Л.Ольховікова, О.В.Гик, Т.Ц.Шарашидзе, Л.Й.Юрківська, С.О.Куліков]. – К. : ТОВ «ІАМЦ АУ «Статус», 2004. – 1028 с.

Пилипенко І.І. Стандарти аудиту та етики: [навч. посіб. ] / І.І. Пилипенко, О.Ю.Редько. – К.:ДП « Інформаційно – аналітичне агентство», 2007. – 277 с.
Подольский В.И. Международные и внутрифирменные стандарты аудиторской деятельности: [учеб. пособие ]/ В.И. Подольский, А.А. Савин, Л.В. Сотникова / Под ред. Проф. В.И. Подольского. – М.: Вузовский учебник, 2006. 302 с.
Пугачев В. В. Международные стандарты аудита: [ учебно – справ. пособие]/ В.В. Пугачев. – М.: Дело и Сервис, 2006. – 272 с.
Робертсон Дж. «Аудит». Переклад з англ. Москва, KPMG, Аудиторськая фірма "Контакт", 1993 р. 418 с.
Рудницький В.С. Методологія і організація аудиту. – Тернопіль: “Економічна думка”, 1998. – 192 с.;
Ситнов А.А. Международные стандарты аудита: [ учебно – практ. пособие]/ А.А. Ситнов. – М.: ИД ФБК – ПРЕСС, 2004. – 160 с.
Суворов С.П., Парушина Н.В., Галкина Е.В. Международные стандарты аудита: [ учеб. пособие]/ Суворов С.П., Парушина Н.В., Галкина Е.В. - М.: ИД «ФОРУМ»: ИНФА – М, 2007. – 320 с.
Труш В.Е. Планирование, стадии и процедуры аудита//Бухгалтерский учет и аудит.-1994.-№4.-с.16-17.
Усач, Б.Ф. Аудит за міжнародними стандартами [Текст] / Б.Ф. Усач. – К. : Знання, 2005. – 247 с. ISBN 966-8148-94-0.
Шешукова Т.Г. Аудит: теория и практика применения международных стандартов: [ учеб. пособие]/ Т.Г. Шешукова, М.А. Городилова. – 2-е изд. Доп. – М.: Финансы и статистика, 2005. – 184 с.

Размещено на Allbest.ru

PAGE 4

Міжнародні стандарти контролю якості, адиту, огляду, іншого надання впевненості та супутніх послуг