ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ФУНКЦІОНУВАННЯ ВАЛЮТНОГО РИНКУ

ЗМІСТ

АНТОНАЦІЯ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ВАЛЮТНОГО РИНКУ

1.1. Поняття валютного ринку та його структура

1.2. Валютна політика Національного банку України

1.3. Зарубіжний досвід функціонування валютного ринку

1.4. Механізм функціонування валютного ринку

Висновки до розділу 1

РОЗДІЛ 2. СТАН РОЗВИТКУ ВАЛЮТНОГО РИНКУ УКРАЇНИ

2.1. Динаміка операцій на готівковому валютному ринку України

2.2. Стан безготівкових операцій на валютному ринку

2.3. Вплив політики Національного банку України на валютний ринок України

2.4. Ефективність функціонування валютного ринку України

Висновки до розділу 2

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ФУНКЦІОНУВАННЯ ВАЛЮТНОГО РИНКУ

3.1. Резерви покращення стану валютного ринку України

3.2. Прогнозування стану розвитку валютного ринку України

3.3. Шляхи стабілізації українського валютного ринку

Висновки до розділу 3

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

АНТОНАЦІЯ

Павленко Ю.А. Механізм функціонування валютного ринку України. – Рукопис.

Магістерська робота на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня за спеціальністю 8.03050801 – «Фінанси і кредит (за спеціалізованими програмами)». – Житомирський національний агроекологічний університет, Житомир, 2015.

Досліджено актуальні питання функціонування валютного ринку України. Запропоновано шляхи удосконалення механізму функціонування та державного регулювання валютного ринку України.

АНТОНАЦИЯ

Павленко Ю.А. Механизм функционирования валютного рынка Украины. - Рукопись.

Магистерская работа для получения образовательно-квалификационного уровня по специальности 8.03050801 - «Финансы и кредит (по специализированным программам)». - Житомирский национальный агроэкологический университет, Житомир, 2015.

Исследованы актуальные вопросы функционирования валютного рынка Украины. Предложены пути совершенствования механизма функционирования и государственного регулирования валютного рынка Украины.

SUMMARY

Pavlenko Y.A. Mekhanizm of functioning of the currency market of Ukraine. - Manuscript.

Master’s work on education and qualification in the specialty 8.03050801 – «Finance and Credit (for specialized programs)» – Zhytomyr State Agroekological Univercity, Zhytomyr, 2015.

Investigational pressing questions of functioning of currency market of Ukraine. The ways of improvement of mechanism of functioning and government control of currency market of Ukraine are offered.

ВСТУП

Актуальність теми. Новітні процеси, що відбуваються у світовому господарстві, особливо виразно знаходять своє відображення у фінансовому секторі економіки. Різноманітні сегменти фінансових ринків дедалі більше інтегруються внаслідок використання інноваційних підходів до прийняття рішень із питань фінансового управління. У світі посилився рух міжнародних капіталів, багато країн усувають національні фінансові та торговельні обмеження, надаючи можливість фінансовим структурам, ринкам та інструментам впливати на їхню економіку. Найдинамічнішим та консолідуючим сектором міжнародних економічних відносин стали валютні ринки, які на сьогоднішній день за обсягами оборотів, кількістю операцій та колом учасників не мають аналогів у світі.

Розбалансованість валютного ринку, негативне сальдо торговельного балансу, проблеми курсових коливань, високі темпи інфляції свідчать про те, що нині залишається нерозв’язаною проблема проведення ефективної валютної політики і визначення оптимального рівня валютного курсу. Для вирішення цих проблем необхідно вибрати оптимальну систему регулювання валютного ринку в сучасних умовах.

Так, дослідження основ функціонування валютного ринку України є досить актуальним в сучасних умовах. Стабільний та динамічний розвиток національного валютного ринку дозволяє ефективно функціонувати та розвивати національну економіку за сучасних умов, що характеризуються посиленням процесів глобалізації та поглибленням інтеграції міжнародних економічних відносин, а також долати наслідки сучасної фінансової кризи.

Метою дослідження є аналіз валютного ринку України на сучасному етапі та розробка теоретичних засад та практичних рекомендацій щодо вдосконалення механізму його функціонування.

Виходячи з мети дослідження, в роботі поставлені наступні завдання:

• розкрити сутність валютного ринку та його структуру;
• провести аналіз валютної політики Національного банку України;
• розглянути зарубіжний досвід функціонування валютного ринку;
• визначити механізм функціонування валютного ринку;
• проаналізувати динаміку операцій на готівковому валютному ринку;
• оцінити стан безготівкових операцій на валютному ринку;
• визначити вплив політики НБУ на валютний ринок України;
• оцінити ефективність функціонування валютного ринку України;
• визначити резерви покращення стану валютного ринку України;
• здійснити прогноз стану розвитку валютного ринку;
• проаналізувати шляхи стабілізації українського валютного ринку.

Предметом дослідження є теоретичні та практичні засади функціонування валютного ринку України в умовах фінансової глобалізації.

Об’єктом дослідження є процес функціонування валютного ринку України.

Методи дослідження. Для досягнення мети і розв’язання завдань дипломної роботи використовуються методи економічного аналізу для оцінки економічної ефективності валютного ринку, статистичні методи для оцінки сучасних тенденцій організації та контролю валютного ринку, а також графічний, табличний, метод Монте-Карло та інші.

Практичне значення отриманих результатів. Реалізація пропозицій сприятиме підвищенню ефективності валютного ринку України.

Основні положення і висновки випускної роботи можуть бути застосовані при викладанні відповідних економічних дисциплін і слугувати базою для подальших досліджень актуальних проблем валютного ринку України.

Структура та обсяг випускної роботи. Випускна робота складається з інтонації, вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг випускної роботи становить 59 сторінок друкованого тексту. Робота містить 8 рисунків, 6 таблиць, 5 додатків. Список використаних джерел налічує 52 найменування.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ВАЛЮТНОГО РИНКУ

1.1. Поняття валютного ринку та його структура

Основною сферою взаємодії суб'єктів валютних відносин, яка визначає можливості реалізації валютної політики, є валютний ринок. Саме функціонування валютного ринку є основним об'єктом впливу системи валютного регулювання і валютного контролю з боку держави у процесі реалізації валютної політики.

У зв'язку з тим, що міжнародні економічні відносини породжують відповідні грошові вимоги і зобов'язання сторін, необхідною умовою їх урегулювання с використання національної валюти тієї чи іншої країни, оскільки єдиного універсального світового платіжного засобу поки що не існує. Це зумовлює потребу обміну однієї валюти на іншу у формі купівлі-пролажу іноземної валюти платником або одержувачем коштів при здійсненні міжнародних операцій. Саме міжнародний платіжний оборот, пов'язаний з оплатою грошових вимог і зобов'язань юридичних і фізичних осіб різних країн, обслуговується валютним ринком, визначаючи його об'єктивну необхідність[8, c.125].

Досліджуючи сутність поняття «валютний ринок», варто зазначити, що у сучасній вітчизняній та іноземній літературі не існує загальноприйнятого підходу до визначення цієї економічної категорії. Деякі дослідники-економісти не надають їй належного значення, не включаючи до підручників з економіки або лише згадуючи про валютний ринок.

Валютний ринок – складне економічне поняття. Тому в економічній літературі важко знайти два однакові його визначення. Отже, кращому розумінню сутності валютного ринку сприятиме наведення різних визначень, що акцентують увагу на його певних аспектах[12, c.84].

Поняття валютного ринку не є новим, воно зустрічається в Українській радянській енциклопедії 1978р.: «Валютний ринок – це особлива сфера економічних відносин за капіталізму, пов'язана з проведенням операцій з іноземною валютою і платіжними документами в іноземних валютах (чеки, векселі, телеграфні й поштові перекази, акредитиви)»[16, c.48].

Описову характеристику валютного ринку подає Ф. С. Мишкін: «Більшість країн світу мають свої власні валюти: США мають долар, Швейцарія – франк, Бразилія – крузейро, а Індія – рупію. Торгівля між країнами викликає обмін різних валют одна на одну»[14, c.92].

С. Я. Боринець вважає, що валютний ринок – це переважно міжбанківський ринок, адже саме в процесі проведення міжбанківських операцій здійснюється основний обсяг угод з купівлі-продажу іноземних валют[2, c.8].

Досить різні визначення поняття валютного ринку подаються у сучасній довідниковій літературі. Так, наприклад, С. В. Мочерний в «Економічному словнику-довіднику» зазначає, що валютний ринок – важлива сфера економічних відносин з приводу купівлі-продажу іноземних валют і платіжних документів (чеків, векселів, акредитивів, телеграфних і поштових переказів). На ринку здійснюються операції щодо зовнішньої торгівлі, розрахунків, міграції капіталів та робочої сили, туризму[15, c.47].

У банківсько-фінансово-правовому словнику-довіднику уточнюється попереднє визначення, а саме підкреслюється, що валютний ринок – сфера економічних відносин між країнами, пов'язаних з операціями купівлі-продажу, обміну іноземних валют та з використанням платіжних документів в іноземних валютах. Подібне визначення подає фінансовий словник-довідник за редакцією М. Я. Дем'яненка.

Досить широке визначення подає Є. В. Савельєв, стверджуючи, що валютний ринок є:

• по-перше, особливим ринком, на якому продають шляхом обміну не матеріальні цінності, а валютні цінності (грошові знаки) різних країн;
• по-друге, як ціни на ньому виступають номінальні валютні курси;
• по-третє, здійснення обмінних операцій на валютному ринку дає змогу проводити операції з обміну факторами виробництва, товарами і послугами;
• по-четверте, в організаційно-технічному аспекті валютні ринки складаються з їх учасників і певної сукупності сучасних засобів збору, передачі й обробки інформації, що розділені на національні та світові валютні ринки[17, c.52].

У працях деяких науковців є згадки про валютний ринок, але не дано його визначення і не досліджено його сутність, хоча розглянуто основні його складові: валюта, валютні цінності, валютний, курс, валютні операції, валютні ризики тощо.

Перелік визначень поняття «валютний ринок» можна продовжити, але їх аналіз і порівняння дозволяє дати наступне визначення цієї економічної категорії: валютний ринок – це система економічних відносин між його суб'єктами щодо здійснення операцій з купівлі-продажу іноземних валют, цінних паперів, фінансових деривативів, банківських металів, інших валютних цінностей, де цінами виступають встановлені під впливом попиту і пропозиції валютні курси[10, c.189].

Таким чином, поняття валютного ринку як економічної категорії стоїть в одному ряду з іншими видами ринків, однак його специфікою є об'єкт торгівлі, тобто валюта і валютні цінності, а також ціна, виражена обмінним курсом, що складається під впливом ринкової кон'юнктури. Саме на валютному ринку узгоджуються інтереси продавців і покупців валютних цінностей через співвідношення попиту і пропозиції.

З функціонального погляду, валютні ринки забезпечують своєчасне здійснення міжнародних розрахунків, хеджування від валютних ризиків, диверсифікацію валютних резервів.

З інституціонального погляду, валютні ринки представлені сукупністю банків, інвестиційних компаній, валютних бірж, брокерських контор, які здійснюють валютні операції.

З організаційно-технічного погляду, валютний ринок є сукупністю телеграфних, телефонних, телексних, електронних й інших комунікаційних систем, які зв'язують між собою учасників ринків з різних країн, що здійснюють міжнародні розрахунки й інші валютні операції[18, c.165].

Попри те, що операції, які зараз здійснюються на валютних ринках, відомі ще з античного періоду, їхнє формування у сучасному розумінні припадає на кінець XIX – початок XX ст. Інтенсифікація цього процесу саме у вказаний період відбувалася під дією сукупності таких основних факторів:

• зростання масштабів світової торгівлі та розширення на цій основі регулярних економічних зв'язків між різними країнами;
• поступове витіснення золота з міжнародного платіжного обороту і поширення кредитних засобів обігу у вигляді національних валют різних країн і платіжних інструментів, виражених у цих валютах;
• зростання масштабів міжнародної діяльності банків та інших фінансово-кредитних установ, які забезпечують належну концентрацію капіталів для безперебійного переміщення значних обсягів коштів у зовнішньоторговому обороті;
• інтенсивний розвиток інформаційних технологій та удосконалення засобів зв'язку, що сприяє оптимізації обміну даними між ринками різних країн та зниженню рівня ризику при здійсненні валютно-обмінних операцій[23, c.96].

Інтенсивне зростання масштабів валютних ринків пов'язане передусім із занепадом Бреттон-Вудської валютної системи і переходом до системи плаваючих валютних курсів. Ямайська валютна система, яка передбачала вільний вибір режимів обмінних курсів національних валют, хоч і надає центральним банкам більш широкі можливості для маневру, проте сприяє нестабільності валютних курсів та зростанню обсягів спекулятивних операцій. До речі, саме у 70-х роках XX ст. почалося активне формування міжнародного валютного ринку "Forех".

Сутність валютного ринку знаходить безпосереднє відображення у його функціях. Основні функції валютного ринку:

• мінімізація ризику, пов'язаного з коливанням обмінних курсів іноземних валют, шляхом формування відповідних механізмів для розподілу цього ризику між різними суб'єктами ринку;
• своєчасне здійснення міжнародних розрахунків шляхом обміну валют різних країн та переказу коштів через міжнародні платіжні системи банківських установ;
• визначення та регулювання валютних курсів, формування попиту та пропозиції на іноземні валюти;
• можливість використання операцій з валютними деривативами як з метою хеджування валютних ризиків, так і з метою валютного арбітражу;
• отримання прибутку учасниками ринку у вигляді різниці, що виникає при обміні іноземних валют унаслідок коливання обмінних курсів;
• сприяння поглибленню міжнародного розподілу праці та розширенню обсягів міжнародної торгівлі;
• забезпечення можливості реалізації валютної політики, спрямованої на державне регулювання економічних процесів на національному рівні, а також узгодження відповідних регулятивних заходів у рамках світового господарства[3, c.125].

На сьогодні власне розвиток валютних ринків є одним із ключових факторів нормального функціонування світової економіки та міжнародної торгівлі. В умовах глобалізації економічних процесів швидкість та ефективність міжнародних розрахунків, що здійснюються на основі своєчасного, оптимального обміну іноземних валют, є необхідним підґрунтям міжнародного обороту товарів, послуг, робіт і капіталів.

Саме валютний ринок сьогодні є однією з головних форм забезпечення світових господарських зв'язків, виконуючи по суті функції міжнародної грошової системи та сприяючи здійсненню міжнародних інвестицій і торгівлі. Він обслуговує не лише експортерів та імпортерів, а й величезні міжнародні потоки капіталів, розширившись від ланцюга окремих національних фінансових центрів до єдиного інтегрованого міжнародного ринку, який відіграє значно важливішу роль у функціонуванні національних економік, впливаючи на всі аспекти життя суспільства[11, c.215].

Саме цим зумовлена порівняно складна структура валютного ринку за сферою поширення, рівнем організованості, складом суб'єктів (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Структура валютного ринку

Джерело: побудовано на основі [33, c.98].

Функціонування валютного ринку в будь-якій країні тією чи іншою мірою зазнає безпосереднього впливу валютної політики держави, що через дію відповідних економічних чи адміністративних інструментів позначається на формуванні кон'юнктури ринку та умовах діяльності його учасників. Такі умови можуть мати більш жорсткий або ліберальний характер залежно від того, які пріоритети визначені валютною політикою держави на певному етапі економічного розвитку країни. З урахуванням цього на практиці проводяться адекватні заходи валютного регулювання і валютного контролю, що й визначають можливості учасників валютного ринку здійснювати на ньому ті чи інші операції з валютними цінностями, тобто валютні операції.

Отже, валютні операції – це операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, включаючи операції з використання валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу, а також операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію країни та за її межі валютних цінностей. Валютний ринок – один із найважливіших сегментів фінансового ринку. Ступінь його розвитку безпосередньо впливає на економічну ситуацію в країні.

1.2. Валютна політика Національного банку України

Валютна політика кожної країни визначається політикою державного регулювання економіки загалом, ступенем втручання органів державної влади у валютно-кредитні та фінансові відносини. Валютна політика – це сукупність заходів, які здійснюються державою у сфері міжнародних валютних відносин відповідно до поточних (тактичних) та довгострокових (стратегічних) цілей країни. Уряд і Національний банк України здійснюють валютну політику відповідно до принципів загальної економічної політики України. Основною метою валютної політики Національного банку України як складової монетарної політики є стабілізація курсу національної грошової одиниці та збалансованість платіжного балансу країни.

Складовими валютної політики в узагальненому вигляді є:

• валютне регулювання;
• валютний контроль;
• міжнародне валютне співробітництво та участь у міжнародних валютно-фінансових організаціях.

Валютне регулювання – це регламентація державою міжнародних розрахунків і порядку проведення валютних операцій.

Валютне регулювання з боку держави є об'єктивною економічною необхідністю, яка зумовлена міжнародною економічною інтеграцією України до світового співтовариства та пов'язана з міжнародною кооперацією виробництва і розширенням міжнародної торгівлі, що спричинило вихід процесу концентрації і централізації капіталу за межі національних кордонів.

Згідно з чинним законодавством України (Декрет Кабінету Міністрів від 19.02.1993р. зі змінами та доповненнями від 12.08.2014р. «Про систему валютного регулювання і валютного контролю») Національний банк наділений певними повноваженнями у сфері валютного регулювання.

Національний банк України у сфері валютної політики та валютного регулювання має такі повноваження:

• установлює правила проведення в Україні резидентами і нерезидентами валютних операцій;
• визначає структуру валютного ринку України, а також порядок та умови торгівлі валютними цінностями на ньому;
• установлює порядок переведення, ввезення, пересилання в Україну та з неї валютних цінностей;
• визначає порядок відкриття резидентами рахунків у банках за межами України та нерезидентами рахунків в уповноважених банках України;
• установлює загальні правила видачі резидентам та нерезидентам ліцензій та індивідуальних ліцензій на здійснення валютних операцій, видає ці ліцензії і приймає рішення про їх скасування;
• установлює єдиний порядок визначення і використання курсу грошової одиниці України відносно іноземних валют та розрахункових (клірингових) одиниць;
• установлює спільно з Кабінетом Міністрів України порядок використання надходжень у міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях та неконвертованій валюті, які використовуються у торговельному й неторговельному обороті з іноземними державами на підставі положень міжнародних договорів України;
• нагромаджує, зберігає і використовує золотовалютні резерви з метою забезпечення стабільності грошової одиниці України;
• складає за участю Кабінету Міністрів України платіжний баланс України;
• бере участь у визначенні ліміту валового зовнішнього боргу України та контролює дотримання цього ліміту після його затвердження Верховною Радою України тощо.

Важливою складовою валютної політики є також валютний контроль. Згідно з чинним законодавством України Національний банк є головним органом валютного контролю, який забезпечує виконання уповноваженими банками та уповноваженими фінансово-кредитними установами функцій щодо здійснення валютного контролю та регламентує відповідальність за порушення валютного законодавства України.

Одним із елементів валютної політики є міжнародне валютне співробітництво України та участь у міжнародних фінансових організаціях. Значна роль у формуванні довгострокової валютної політики належить міжнародним валютно-фінансовим установам, таким як Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР).

Сьогодні ситуація на валютному ринку залишається напруженою. Це зумовлено впливом як об’єктивних, так і суб’єктивних чинників. Військові дії на сході нашої країни є головним об’єктивним чинником, що безпосередньо пов’язаний із суб’єктивними – штучним нагнітанням паніки серед населення та бізнесу, бажанням окремих гравців валютного ринку отримати швидкий прибуток. Тому Національний банк України запроваджує додаткові адміністративні заходи для стабілізації ситуації на валютному ринку.

Ураховуючи суспільне політичне напруження, невизначеність щодо подальшого розвитку ситуації, а також беручи до уваги економічні проблеми, пов’язані з проведенням антитерористичної операції на території України, з метою врегулювання ситуації на валютному ринкау України та недопущення використання фінансової системи України для відмивання грошей і фінансування тероризму, керуючись Господарським кодексом України, Законом України «Про Національний банк України», Законом України «Про банки і банківську діяльність», Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», Законом України «Про благодійну діяльність та благодійні організації», Декретом Кабінету Міністрів «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Правління Національного банку України постановляє:

1. Установити, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

2. Установити вимогу щодо обов’язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті із-за кордону на користь юридичних осіб, які не є уповноваженими банками, фізичних осіб-підприємців, іноземних представництв (крім офіційних представництв), на рахунки, відкриті в уповноважених банках для ведення спільної діяльності без створення юридичної особи, а також надходжень в іноземній валюті на рахунки резидентів, відкриті за межами України на підставі індивідуальних ліцензій Національного банку України.

3. Національний банк України здійснює моніторинг роботи уповноваженого банку з метою перевірки добросовісного характеру платежів за операціями клієнтів. З цією метою Національний банк України має право вимагати від банків призупинення проведення операцій, що мають підвищений ризик їх використання з протиправною метою, та отримувати документи, що підтверджують добросовісний характер здійснення таких операцій.

Очікується, що застосування таких тимчасових заходів з боку регулятора сприятиме стабілізації ситуації на валютному ринку.

Крім того, Постанова містить норму, згідно з якою Національний банк України здійснюватиме постійний щоденний моніторинг роботи уповноваженого банку з метою перевірки добросовісного характеру платежів за операціями клієнтів. З цією метою Національний банк України має право вимагати від банків призупинення проведення операцій, що мають підвищений ризик їх використання з протиправною метою, та отримувати документи, що підтверджують добросовісний характер здійснення таких операцій.

На даний момент найактуальнішою проблемою державного регулювання валютного ринку в Україні є підтримання макроекономічної стабільності національної валютної одиниці. Основним органом державного регулювання валютного ринку нашої країни є НБУ.

Регулюючи валютні відносини, акцент все-таки потрібно робити не на заборонах, а на створенні сприятливого валютного клімату через комплексну модернізацію законодавства.

Ефективність як короткострокової, так і довгострокової політики, багато в чому залежить від іміджу країни в світі. Його покращення потребує, крім стабільного економічного зростання, підвищення ролі України у міжнародних фінансових організаціях та посилення її позицій на світовій політичній арені.

Отже, сьогодні всі дії щодо валютного регулювання спрямовані або на ліквідацію наслідків фінансової кризи, або на адміністративне регулювання утримання курсу гривні щодо коридору. І немає жодної програми або дії, які були б спрямовані на ліквідацію причин нестабільності національної валюти, яка сьогодні очевидна, – вона не має потужності насамперед тому, що не підтверджена підвищенням макроекономічних показників. При визначенні перспектив розвитку системи регулювання валютного ринку України обов’язково мають враховуватися особливості валютних політик зарубіжних країн, оскільки економіка України є відкритою, а отже, залежною певною мірою від дій основних зовнішньоекономічних партнерів.

1.3. Зарубіжний досвід функціонування валютного ринку

Розбудова повноцінного валютного ринку в нашій державі та його ефективне регулювання є необхідною умовою формування відкритої ринкової економіки з усіма необхідними засобами стимулювання роботи суб’єктів господарювання у зовнішньо-економічній сфері. Важлива роль у цьому процесі належить механізму розроблення та ефективної реалізації центральним банком повноцінної валютної політики, що охоплює всі необхідні інструменти впливу на валютні відносини і є одним із найважливіших елементів у загальній системі заходів щодо підтримання макроекономічної і фінансової стабільності та стимулювання економічного зростання[23, c.216].

Розглянемо валютну політику деяких зарубіжних країн.

Чилі. Реформування зовнішньої і внутрішньої політики Чилі є зміною часто полярних парадигм. В процесі здійснення валютної політики можна відзначити ту чи іншу методику використання різних інструментів на тому чи іншому історичному проміжку часу.

Вибір Піночетом неоліберальної політики економії був обумовлений незбалансованістю макроекономічних показників. Зокрема, стартовий період реформ фіксував річні темпи інфляції на рівні 600%. Безумовно, в подібній ситуації перевагу було надано жорсткій монетарній політиці, яка вже через 5 років дозволила опустити планку інфляції до рівня 30%. Для досягнення цієї мети у країні використовували, перш за все, політикускорочення бюджетних витрат, зокрема на соціальні потреби населення. При цьому більшість підприємств і приватних підприємців працювали в режимі «м’якої» фіскальної політики, використовуючи податкові пільги. За нового режиму було введено єдиний податок, що збільшило кількість платників податків при значному зниженні рівня ставки оподаткування. Активізація діяльності податкових органів сприяла наповненню бюджету країни, однак одночасно були створені несприятливі умови для зарубіжних інвестицій.

Другий етап реформ супроводжувався зміною орієнтирів в економічній політиці, оскільки занижений обмінний курс чилійського песо разом з високими процентними ставками і процесом лібералізації зовнішньої торгівлі викликав масове банкрутство підприємств. У такій ситуації уряд Чилі використовував тактичні інструменти валютної політики, розраховані на короткострокові періоди, переважно лише політику девальвацій.

На третьому етапі завершення реформ рівень інфляції практично не зазнавав змін, а істотний приріст валового внутрішнього продукту поліпшив платіжний баланс і скоротив дефіцит торгового балансу по поточних рахунках[23, c.225].

Китайська Народна Республіка. Головним органом, що здійснює грошово-кредитну та валютну політику Китаю є Народний банк Китаю.

Основними цілями монетарної політики КНР є:

•управління грошовою масою в обігу;

•контроль над інфляційними процесами;

•таргетування обмінних курсів.

У сфері валютної політики Китаю було створено регульовану систему обмінного курсу, що коливався. Розпочата у 1994р. реформа валютної системи змінила інструменти контролю над валютними надходженнями. В результаті введення єдиних валютних курсів була створена єдина система валютних розрахунків. Тим самим була забезпечена конвертованість юаня за поточними рахунками. Продаж іноземної валюти здійснювався у спеціально призначених уповноважених банках в обсязі 100% від експортної виручки. Ці заходи забезпечували необхідні для імпорту обсяги валюти. Зміни у сфері валютного регулювання викликали необхідність відміни так званих валютних юанів. Офіційний курс юаня до іноземних валют визначався за наслідками щоденних торгів на міжбанківській валютній біржі[23, c.228].

Таїланд. Однією з особливостей економіки Таїланду є «м’якість» грошово-кредитної політики. За таких умов обсяги грошової маси збільшуються з одночасним зростанням масштабів кредитів. Отже, більшість комерційних банків країни спрямовують свої кредитні кошти на інвестування і здійснення спекулятивних операцій на ринках нерухомості і землі[23, c.230].

Чехія. Офіційною валютою Чехії є чеська крона (CZK). В останні роки характерною ознакою валютної політики Чехії є стабілізація обмінного курсу крони, що обумовлено активною купівлею на внутрішньому ринку іноземної валюти Національним банком Чехії. Поступове збільшення реального ефективного обмінного курсу чеської крони можна пояснити ефектом Баласи-Самуельсона. Ефект Баласи-Самуельсона характерний у більшій мірі для початку реформ, хоча і сьогодні його вплив істотний. Однак при зміцненні крони збільшується дія інших чинників.

По-перше, зміна структури експорту на користь високотехнологічних товарів, що призводить до покращення умов торгівлі і зміцнення національної валюти.

По-друге, ціни на неторгові товари збільшуються також унаслідок зростання національного доходу.

По-третє, підвищується вплив на зміцнення національної валюти притоку капіталів до країни[23, c.235].

Словенія. Офіційною валютою Угорщини з 2006 р. є євро. Монетарний режим Словенії класифікують або як режим імпліцитних множинних цілей, або як режим монетарного таргетування.

Словенія виявилася однією з небагатьох країн з перехідною економікою, де боротьба з інфляцією, яка побудована на таргетуванні грошової пропозиції, виявилася успішною. Причини цього полягають очевидно в збалансованості державного бюджету. Країна почала проводити стабілізаційні заходи зі збалансованим бюджетом центрального уряду і профіцитом консолідованого бюджету.

Банк Словенії встановив цільовий рівень зростання агрегату М3. Основні напрями розвитку монетарної політики Банку Словенії визначаються «Середньостроковою побудовою монетарної політики» – документом, який було прийнято у листопаді 2001р. Банк Словенії проголосив довгострокове таргетування інфляції, тобто досягнення до кінця 2005 р. середньорічного рівня інфляції у розмірі 3-4%. Уряд Словенії бере активну участь у досягненні інфляційного таргету, використовуючи з цією метою зміну державних цін та акцизних податків.

Основною причиною ефективної координації діяльності Банку Словенії з урядом країни у боротьбі з інфляцією була спільна мета – якнайшвидше приєднання до зони євро.

З метою контролю кількості грошей в обігу Банк Словенії регулює два

показника: процентні ставки та валютний курс. Валютний курс розглядається Банком Словенії як інструмент швидкої дефляції, оскільки його зміна швидше впливає на імпортовану інфляцію, ніж зміна грошової маси. Подібно до Європейського центрального банку Банк Словенії формував проведення монетарної політики на двох засадах:

• моніторинг кількості грошей в обігу – агрегату М3 та індикаторів, які пояснюють його динаміку: ліквідності банківської системи, динаміки короткострокових процентних ставок, трансакційних грошей та близьких до них активів, кредитної активності комерційних банків;

• моніторинг економічних індикаторів: платіжний баланс,процентні ставки за кордоном, обмінний курс, заробітна плата, діяльність уряду щодо контролю за цінами[23, c.231].

Отже, в процесі дослідження концептуальних засад вибору стратегії валютної політики центрального банку обґрунтовано, що реалізація певних теоретичних підходів у здійсненні валютної політики та їх практичне використання у вигляді таргетування обмінного курсу чи інших монетарних режимів має засновуватись на конкретних особливостях розвитку національної економіки у певний історичний період з урахуванням тих стратегічних цілей, які ставляться державною економічною політикою.

1.4. Механізм функціонування валютного ринку

На сьогодні в Україні склалася така ситуація, коли варто і важливо звернутися до інших країн і спробувати врахувати їх досвід в розв’язанні проблем функціонування та регулювання валютного ринку. Державна система валютного регулювання в Україні має безліч недоліків, яка, у свою чергу, находить свій прояв у слабкому експортному потенціалі країни, який не забезпечує достатніх валютних надходжень у країну, політична нестабільність у державі негативно впливає на економічний стан країни і викликає фінансову нестабільність. У цій ситуації в експортерів немає гарантій вільного розпорядження своїми валютними коштами й необхідних стимулів їх до інвестування в національну економіку. Усе це змушує їх приховувати валюту за кордоном. Розбалансованість механізму валютних операцій не дає змоги звести валютних і платіжні баланси України [5, c.153].

За економічним змістом: валютний ринок – це сектор грошового ринку, на якому врівноважується попит і пропозиція на такий специфічний товар – валюту. За своїм призначенням і організаційною формою валютний ринок – це сукупність спеціальних інститутів та механізмів, які у взаємодії забезпечують можливість вільно продати­купити іноземну та національну валюту. Об’єктом купівлі­продажу на цьому ринку є валютні цінності. Суб’єктами – будь­які економічні агенти та посередники (банки, валютні біржі). Ціною на валютному ринку є валютний курс[4, c.245].

Основними операціями, що проводяться суб'єктами ринку з валютними цінностями, є обмінні (конверсійні) операції, кредитно-депозитні операції, інвестиції в цінні папери, пономіновані в іноземних валютах, інші інвестиції. Обмінні операції тісно пов'язані з іншими операціями, що проводяться учасниками валютного ринку і часто викликані необхідністю залучати валютні ресурси або здійснювати інвестиції в валюті. Крім того, обмінні операції часто пов'язані з виконанням зобов'язань перед нерезидентами щодо оплати товарів і послуг та іншими розрахунками. Іншими словами, обмінні операції пов'язані з обслуговуванням зовнішньоекономічної діяльності підприємницьких структур та розрахунками у валюті, що здійснюються фізичними особами – резидентами.

Для резидентів країн з вільно конвертованою валютою більшість операцій, що проводяться на валютному ринку, відрізняються від звичайних операцій на кредитному чи фондовому рипках наявністю валютного ризику і потребують для проведення знання інфраструктури валютного ринку та механізму проведення спекулятивних операцій з валютою. Такі операції здійснюються через фінансових посередників і не пов'язані з численними законодавчими обмеженнями. Для проведения кредитно-депозитних операцій та інвестиційної діяльності на міжнародному ринку необхідні знання та використання основних законів і механізмів функціонування кредитного, фондового ринку, основ інвестиційної діяльності та механізму управління валютним та кредитним ризиками.

Для резидентів України більшість операцій, що проводяться на валютному ринку, мають специфіку, яка обумовлена специфікою країпи зі "слабкою" валютою та жорстко регульованим валютним ринком. Проведення будь-якої з валютних операцій потребує від учасника валютного ринку не тільки знання основ функціонування валютного ринку взагалі, а й вивчення та кваліфікованого застосування численних законодавчих та нормативних актів, що регулюють діяльність суб'єктів валютного ринку. На відміну від некоректної поведінки на кредитному чи фондовому ринках порушення валютного законодавства призводить у багатьох випадках до досить жорстких штрафних санкцій, розмір яких визначається платежами у валюті, здійсненими не відповідно до чинного законодавства[29, c.156].

Валютні ринки залежно від обсягу, характеру валютних операцій і набору валют, що використовуються в обігу, поділяють на міжнародний та національні ринки. Чим вищий ступінь конвертації національної валюти, тим більшою мірою національний валютний ринок інтегрується в міжнародний. Для країн з вільно конвертованою валютою визначальним є міжнародний валютний ринок, на якому резиденти даної країни можуть здійснювати будь-які операції з валютою. Для нашої країни характерним є досить жорстко регульований національний валютний ринок. Структуру національного та міжнародного валютних ринків подано на рис. 1.2.

Рис.1.2. Структура валютного ринку

Джерело: побудовано на основі [29, c.185].

Чутлива економіка нашої держави дуже різко реагує на будь-які потрясіння, які відбуваються за її межами у світі, що у свою чергу призводить до посилення кризових явищ всередині країни і економічної нестабільності. Прийнято вважати, що найефективнішим механізмом, який здатний збалансувати в цьому випадку національний валютний ринок є здійснення ефективного валютного регулювання економіки, зокрема регулювання валютних курсів.

Організацію механізму функціонування валютного ринку зображено на рис. 1.3.

Рис.1.3. Механізм функціонування валютного ринку

Джерело: побудовано на основі [6, c.115].

Учасниками валютних ринків є:

1. Центральні банки виходять на валютний ринок з двох причин: з метою залучення іноземної валюти від імені свого уряду та з метою створення впливу на валютний курс. В Україні таким банком є Національний банк України.
2. Комерційні банки. Банки, яким надано право на проведення валютних операцій, називаються уповноваженими, девізними або валютними. В Україні це — будь-який комерційний банк, офіційно зареєстрований на території країни, що має ліцензію Національного банку України на виконання валютних операцій, а також здійснює валютний контроль за операціями своїх клієнтів.
3. Фінансові установи — установи, які виступають на ринку через посередництво банків. Уповноваженими кредитно-фінансовими установами називаються ті, що отримали ліцензію НБУ на проведення валютних операцій (наприклад, Українська фінансова група, Кредитно-фінансова спілка та ін.).
4. Резиденти і нерезиденти. Резиденти - це всі інституційні одиниці, що постійно перебувають на території даної країни, незалежно від їх громадянства чи належності капіталу. Нерезиденти — це всі інституційні одиниці, що постійно перебувають на території іноземних держав, навіть якщо вони є філіалами інституційних одиниць даної країни[6, c.95].

Отже, валютний ринок є дуже конкурентним позабіржовим ринком. Ринок переважно організований як оптовий, на якому сотні дилерів-банків купують-продають валюту, що фактично являє собою купівлю-продаж депозитів, пономінованих в іноземних валютах. Юридичні та фізичні особи купують валюту у дилерів валютного ринку на роздрібному ринку за роздрібними цінами, які вищі від оптових.

Угоди з валютою учасники ринку укладають як на біржовому, так і на позабіржовому валютних ринках. Основна частина угод з валютою укладається на позабіржовому міжбанківському ринку. Більшість валютних операцій, що проводяться на ринку, мають спекулятивний характер. Одні торговці валютою безперервно протягом дня купують-продають валюту з метою отримання прибутку від незначних коливань курсів. Інші вибирають надійніші позиції і утримують їх протягом більш тривалого часу.

Висновки до розділу 1

1. Валютні операції – це операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, включаючи операції з використання валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу, а також операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію країни та за її межі валютних цінностей. Валютний ринок – один із найважливіших сегментів фінансового ринку. Ступінь його розвитку безпосередньо впливає на економічну ситуацію в країні.

2. Всі дії щодо валютного регулювання на сьогоднішній день спрямовані або на ліквідацію наслідків фінансової кризи, або на адміністративне регулювання утримання курсу гривні щодо коридору. І немає жодної програми або дії, які були б спрямовані на ліквідацію причин нестабільності національної валюти, яка сьогодні очевидна, – вона не має потужності насамперед тому, що не підтверджена підвищенням макроекономічних показників. При визначенні перспектив розвитку системи регулювання валютного ринку України обов’язково мають враховуватися особливості валютних політик зарубіжних країн, оскільки економіка України є відкритою, а отже, залежною певною мірою від дій основних зовнішньоекономічних партнерів.

3. В процесі дослідження концептуальних засад вибору стратегії валютної політики центрального банку обґрунтовано, що реалізація певних теоретичних підходів у здійсненні валютної політики та їх практичне використання у вигляді таргетування обмінного курсу чи інших монетарних режимів має засновуватись на конкретних особливостях розвитку національної економіки у певний історичний період з урахуванням тих стратегічних цілей, які ставляться державною економічною політикою.

4. Валютний ринок є дуже конкурентним позабіржовим ринком. Ринок переважно організований як оптовий, на якому сотні дилерів-банків купують-продають валюту, що фактично являє собою купівлю-продаж депозитів, пономінованих в іноземних валютах. Юридичні та фізичні особи купують валюту у дилерів валютного ринку на роздрібному ринку за роздрібними цінами, які вищі від оптових.

Угоди з валютою учасники ринку укладають як на біржовому, так і на позабіржовому валютних ринках. Більшість валютних операцій, що проводяться на ринку, мають спекулятивний характер.

РОЗДІЛ 2

СТАН РОЗВИТКУ ВАЛЮТНОГО РИНКУ УКРАЇНИ

2.1. Динаміка операцій на готівковому валютному ринку України

Валютні ринки в умoвах стрімкoгo рoзвитку світoвoгo гoспoдарства набувають все більшoгo значення у з’вязку з їх участю в забезпеченні пoстійнoгo руху грoшoвих пoтoків і прoведенні з їх дoпoмoгoю незліченнoї кількoсті oперацій. Стабільна діяльність валютнoгo ринку і надійний кoнтрoль за ним є неoбхідними для фoрмування пoвнoціннoї ринкoвoї екoнoміки. Умoви рoзвитку екoнoміки України є нестабільними, щo вимагає пoсиленoї уваги дo валютних віднoсин – важливoї сфери ринкoвoгo гoспoдарства. Глoбальний характер валютнoгo ринку вимагає пoшуку мoжливoстей вдoскoналення та підвищення ефективнoсті йoгo діяльнoсті.

Розглянемо аналіз динаміки валютних операцій на готівковому ринку України за 2011-2013 роки (рис.2.1).

Рис.2.1. Обсяг операцій з купівлі-продажу іноземної валюти населенню у 2011-2013 рр. на готівковому валютному ринку України, млн дол США

Джерело: побудовано на основі даних НБУ [6].

Аналіз динаміки валютних операцій на готівковому ринку України засвідчує, що протягом цих років попит на іноземну валюту з боку населення перевищував її пропозицію. Якщо 2011р. придбана іноземна валюта становила 26315,4 млн дол США, то до кінця 2012р. зросла на 5378 млн дол США і становила 31693,4 дол. Усе це чинить тиск на обмінний курс гривні, яка може значно знецінитись. Це є ознакою втрати довіри до національної грошової одиниці та бажання як фізичних, так і юридичних осіб накопичувати і зберігати заощадження в стабільнішій валюті. Така поведінка економічних агентів спричинена страхом перед валютними ризиками у зв’язку з девальваційною спрямованістю гривні до євро та долара США.

Розглянемо рівень розрахунків за господарськими операціями в Україні (рис.2.2).

Рис.2.2. Динаміка рівня розрахунків за господарськими операціями, виконаними у дол. США в Україні, %

Джерело: побудовано на основі даних НБУ [6].

Як видно з рис.2.2, доларизація була помірнішою порівняно з попередніми роками – 29,2%. Однак така позитивна тенденція тривала лише протягом 2011р. Наприклад, до кінця 2012р. фінансова доларизація економіки України становила 30, %, а станом на 2013р. – 31,1%.

Як бачимо, це відображає недовіру до національної грошової одиниці яка є слабшою, ніж іноземна валюта.

Цікавим є аналіз рівня доларизації банківської системи України, тобто питома вага наданих кредитів і отриманих депозитів банківськими установами в іноземній валюті (рис.2.3). У досліджуваних роках ситуація була такою: депозити в іноземній валюті фізичних осіб зросли, а депозити юридичних осіб з кінця 2012р. до червня 2013р. скоротилися на 3829 млн грн і становили 47856 млн грн. Знову ж таки, як і у попередні роки, обсяг валютних депозитів фізичних осіб значно перевищує обсяг валютних вкладень юридичних осіб.

Рис.2.3. Динаміка депозитів юридичних і фізичних осіб в іноземній валюті у 2011-2013р., млн грн

Джерело: побудовано на основі даних НБУ [6].

Розглянемо ситуацію з іноземною валютою на кредитному ринку України (рис.2.4). На відміну від депозитного ринку, обсяги наданих кредитів у іноземній валюті суб’єктам господарювання перевищують обсяги кредитування фізичних осіб.

Як бачимо з рис.2.4, з 2011р. обсяг кредитування в іноземній валюті юридичних осіб почав зростати, а обсяг кредитування фізичних осіб навпаки знижуватись.

Рис.2.4. Динаміка наданих кредитів юридичним і фізичним особам в іноземній валюті у 2011-2013рр., млн грн

Джерело: побудовано на основі даних НБУ [6].

Досліджуючи тенденції останніх років, можна стверджувати, що обсяг залучених іноземних інвестицій в Україну залишається незначним (рис. 2.5). У 2013р. в іноземними інвесторами вкладено 6013,1 млн дол США прямих інвестицій, а їх загальний обсяг на кінець 2013 року становив 54462,4 млн дол США, що на 8,2% більше обсягів інвестицій на початок року.

Рис.2.5. Динаміка прямих іноземних інвестицій в Україну наростаючим підсумком, млн дол США

Джерело: побудовано на основі даних Держкомстату України [18].

Основні потоки іноземних інвестицій у 2013 році були направлені із таких країн: Кіпр – 17275,1 млн дол США, Німеччина – 6317,0 млн дол США, Нідерланди – 5168,6 млн дол США, Російська Федерація – 3785,8 млн дол США, Австрія – 3401,4 млн дол США, Велика Британія – 2556,5 млн дол США, Віргінські Острови – 1884,9 млн дол США, Франція – 1765,3 млн дол.США, Швеція – 1600,1 млн дол США та Швейцарія – 1106,2 млн дол США (рис.2.7).

Рис.2.7. Розподіл прямих іноземних інвестицій в Україну за країнами-інвесторами, %

Джерело: побудовано на основі даних Держкомстату України [18].

Варто відмітити, що проаналізована диверсифікація джерел залучення прямих іноземних інвестицій по країнах-інвесторах може бути ризиком залежності економіки України від політики декількох країн – основних інвесторів.

Головними проблемами у залученні іноземних інвестицій на сьогодні є: політична та законодавча нестабільність, відсутність надійних гарантій захисту від змін українського законодавства, значний податковий та адміністративний тиск, високий рівень корумпованості та бюрократизму, значний рівень інфляції в країні та складність реєстраційних, ліцензійних і митних процедур. Основними шляхами вирішення даних проблем можуть бути: створення системи інституцій і механізмів, що полегшують діяльність інвесторів в Україні та здійснення скоординованої інформаційно-маркетингової політики, що суттєво покращить інвестиційну привабливість України у світі.

На фоні падіння обсягів українського експорту, а також іноземних інвестицій в економіку України надходження іноземної валюти в країну від нерезидентів за січень – вересень 2014 року зменшилися на 18,2% порівняно з 2013 роком. Водночас їх обсяг за підсумками дев’яти місяців був на 2,8 млрд дол США (в еквіваленті) більшим, ніж перекази іноземної валюти на користь нерезидентів (у відповідному періоді 2013 року обсяг чистих надходжень становив 6,2 млрд дол США).

Динаміка валютного ринку України в цей період характеризувалася суттєвими змінами його кон’юнктури. Це насамперед пов’язано з ескалацією конфлікту на Сході України та його руйнівними наслідками для промисловості разом із негативними ринковими очікуваннями. У результаті чистий попит на іноземну валюту на готівковому сегменті валютного ринку за 2014 рік становив 2,0 млрд дол США.

Також вплив вищезазначених дестабілізуючих чинників відобразився на динаміці обмінного курсу гривні, який за 2014рік за операціями з продажу населенню готівкового долара США – на 56,8% – до 12,9888 грн/дол США. Реальний ефективний обмінний курс гривні в січні – вересні 2014 року знизився на 25,6% порівняно з груднем 2013року. Здебільшого це було викликано змінами в динаміці номінального ефективного обмінного курсу гривні, який зменшився на 33,4% у зв’язку із знеціненням гривні. Водночас інфляційний диференціал збільшився на 7,8%, оскільки інфляція в Україні була вищою, ніж її середньозважений рівень в країнах – основних торговельних партнерах.

З метою врівноваження ринку, впливу на очікування його суб’єктів, а також підтримання платежів НАК «Нафтогаз України» за імпортований природний газ та поповнення міжнародних резервів Національний банк України проводив інтервенції як з купівлі іноземної валюти, так і з її продажу. Їх сальдо за січень – вересень 2014року становило «мінус» 4,6 млрд дол США.

Валютні операції Національного банку України відповідним чином відобразилися на динаміці міжнародних резервів, загальний обсяг яких за січень – вересень 2014 року зменшився на 19,7% – до 16,4 млрд. дол. США (в еквіваленті). На їх динаміку (разом з інтервенціями) переважно вплинули: зовнішні та внутрішні запозичення Уряду та Національного банку України; платежі Уряду України та Національного банку України з погашення та обслуговування державного та гарантованого державою боргу.

Отже, аналіз oстанніх дoсліджень пoказує, щo сучасні тенденції та перспективи рoзвитку валютнoгo ринку аналізуються недостатньо. Теoретичні і метoдoлoгічні засади йoгo функціoнування такoж пoвинні дoсліджуватись глибше, зважаючи на актуальність цьoгo питання. На теперішньoму етапі рoзвитку гoспoдарювання в нашій державі функціoнує дoсить рoзвинений валютний ринoк. Але в умoвах мінливoгo ринкoвoгo середoвища неoбхідний пoстійний пoшук шляхів oптимізації йoгo oрганізації, чим і займається Націoнальний банк України.

2.2. Стан безготівкових операцій на валютному ринку

Динаміка попиту на іноземну валюту та її пропозиція на міжбанківському валютному ринку України (далі - валютний ринок) у 2012 році формувалася в умовах сталого перевищення обсягів надходжень іноземної валюти від нерезидентів над переказами на їхню користь.

Домінування валютою попиту над пропозицією, що спостерігалося протягом січня 2012 року на безготівковому сегменті валютного ринку, в лютому - березні відчутно зменшилося, змінившись у квітні - травні на чисту валютну пропозицію. Це надало Національному банку України можливість поповнювати міжнародні резерви.

У літні місяці 2012 року дія сезонних факторів майже нівелювалася платежами з погашення та обслуговування зовнішнього боргу, погіршенням зовнішньої кон'юнктури, а також несприятливими ринковими очікуваннями, що сформувалися під впливом загострення боргових проблем ЄС. Частковим виключенням став лише серпень, коли завдяки збільшенню обсягу нетто-надходжень іноземної валюти від нерезидентів сформувалася її чиста пропозиція. Внаслідок цього сальдо інтервенцій Національного банку України в серпні було додатним.

Восени чистий приплив іноземної валюти від нерезидентів суттєво зменшився, що спричинило поновлення домінування попиту на безготівкову іноземну валюту над її пропозицією.

У грудні спостерігалися наочна стабілізація валютного ринку та поліпшення курсових очікувань. Цьому сприяла стійкість і послідовність валютно-курсової та монетарної політики Національного банку України, відповідне врівноваження ринкових настроїв, а також упровадження таких інструментів тимчасової дії, як зменшення строків розрахунків за операціями з експорту/імпорту товарів та обов'язковий продаж частини надходжень в іноземній валюті від експорту товарів. Наведені чинники зумовили суттєве зменшення чистото попиту на безготівкову іноземну валюту та збільшення обсягів її надходжень від нерезидентів.

Загальний обсяг чистото попиту на безготівкову іноземну валюту в 2012 році становив 7,9 млрд дол США (у 2011 році – 2,9 млрд дол США). Разом з тим середньоденний обсяг операцій з іноземною валютою підвищився на 59,1% завдяки збільшенню як валютною попиту (на 60,1%), так і пропозиції (на 58,1%).

Рис.2.8. Показники безготівкового сегмента валютного ринку, 2012 р.

Джерело: побудовано на основі даних НБУ [6].

У цілому в 2013 році чиста пропозиція безготівкової іноземної валюти становила 1,6 млрд дол США, тоді як у 2012 році чистий попит на валюту становив 7,8 млрд дол США. Середньоденний обсяг операцій з іноземною валютою підвищився в 2013 році на 17,1% завдяки збільшенню як валютного попиту (на 14,9%), так і пропозиції (на 19,3%).

Як і в попередні роки в 2013 році переважна більшість операцій із купівлі та продажу іноземної валюти здійснювалась у безготівковій формі. При цьому частка операцій з безготівковою іноземною валютою в загальному обсязі операцій на валютному ринку збільшилася порівняно з 2012 роком на 1,5 процентного пункту - до 94,4%.

Порівняно з 2012 роком відбулося збільшення частки операцій із доларами США на 1,1 процентного пункту - до 77,6% та російськими рублями - на 0,6 процентного пункту - до 6,1%. Натомість зменшилася питома вага операцій з євро на 0,3 процентного пункту - до 14,7% з іншими валютами - на 1,4 процентного пункту - до 1,5%.

Рис.2.9. Показники безготівкового сегмента валютного ринку, 2013 р.

Джерело: побудовано на основі даних НБУ [6].

Динаміка показників міжбанківського валютного ринку України у 2014 році формувалася під впливом складної політичної ситуації в країні та розгортання воєнного конфлікту в східних її областях, на які традиційно припадало понад 20% вітчизняного експорту. В результаті сформувалися несприятливі макроекономічні тренди, суттєво погіршилися ринкові очікування з одночасним підвищенням на внутрішньому ринку України попиту на іноземну валюту, поглибленням іі дефіциту та надмірною курсовою волатильністю гривні.

Так, за підсумками 2014 року спостерігався чистий відплив і іноземної валюти на користь нерезидентів – 125,8 млн дол США (в еквіваленті), що мало місце вперше з 2009 року (а 2013 році обсяг нетто-надходжень іноземної валюти становив майже 9,4 млрд дол США).

У цілому в 2014 році чистий попит на безготівкову іноземну валюту становив майже 10 млрд дол США (в еквіваленті), тоді як у 2013 році спостерігалася чиста пропозиція безготівкової іноземної валюти, яка становила 1,6 млрд дол. США.

Як і в попередні роки, в 2014 році переважна більшість операцій із купівлі та продажу іноземної валюти здійснювалась у безготівковій формі. При цьому частка операцій з безготівковою іноземною валютою в загальному обсязі операцій на валютному ринку збільшилася порівняно з 2013 роком на 1,4 процентного пункту – до 95,7%.

Рис.2.10. Показники безготівкового сегмента валютного ринку,

2014 р.

Джерело: побудовано на основі даних НБУ [6].

На безготівковому сегменті валютного ринку порівняно з 2013 роком відбулося збільшення частки операцій із олларами США на 3,0 процентного пункту – до 80,6%. Натомість зменшилася питома вага операцій з євро на 1,3 процентного пункту – до 13,4% та російськими рублями – на 1,8 процентного пункту – до 4.3%.

Отже, основне значення безготівкових розрахунків полягає у економії державних коштів, прискоренні обігу грошових і фінансових коштів, забезпеченні в максимально короткий час грошової компенсації виробникам – власникам поставленої продукції, виконаних робіт і наданих послуг. Запровадження обмежень на суму готівкових операцій однозначно має поліпшити ліквідність банківської системи, підвищить частку безготівкових розрахунків, оскільки покупці повинні будуть використовувати свої карткові рахунки або здійснювати розрахунки з поточних рахунків.

2.3. Вплив політики Національного банку України на валютний ринок України

Зважаючи на дестабілізацію валютного ринку України, спричинену сукупністю політичних та соціально-економічних чинників, НБУ вжив низку заходів для підтримки його рівноваги.

Динаміка валютного ринку України у 2013 році була прогнозованою. Цьому сприяло:

• стале перевищення надходженнями іноземної валюти від нерезидентів переказів на їх користь – на 9,4 млрд дол США в еквіваленті;
• домінування чистої пропозиції іноземної валюти за безготівковими операціями – 1,6 млрд дол США (в еквіваленті). У 2012 році чистий попит становив 7,8 млрд;
• зменшення у 3,5 рази чистого попиту на готівкову валюту порівняно з 2012 роком – з 10,2 млрд дол США (в еквіваленті) до 2,9 млрд дол США.

Водночас збалансованості валютного ринку сприяли регулюючі заходи Національного банку України, спрямовані на пом’якшення впливу зовнішніх

шоків, пов’язаних із нестабільністю кон’юнктури світових фінансових і товарних ринків. Серед них: продовження терміну дії вимоги щодо обов’язкового продажу частини експортної виручки та зменшення строків розрахунків за експортно-імпортними операціями.

Також з метою збалансування валютного попиту і пропозиції та недопущення різких курсових коливань гривні Національний банк України зберігав свою присутність на міжбанківському валютному ринку, здійснюючи операції як з купівлі, так і продажу іноземної валюти.

За підсумками 2013 року Національний банк України суттєво зменшив частку своїх операцій у загальному обсязі операцій на валютному ринку – до 0,9% з 3,1% у 2012 році.

Динаміка обмінного курсу гривні до долара США залишалася прогнозованою. За операціями з безготівковим доларом США станом на кінець 2013 року порівняно з кінцем 2012 року середньозважений курс гривні знецінився на 1,23% – до 8,1508 грн./дол США, а за операціями з продажу населенню готівкового долара США – на 2,39% – до 8,2823 грн./дол США. Офіційний курс гривні до долара США у 2013 році не змінився (7,9930 грн./дол США) (рис.2.3).

Рис.2.11. Динаміка курсу гривні до долара США в 2012-2013 роках.

Джерело: побудовано на основі даних НБУ [6].

Динаміка показників міжбанківського валютного ринку України у 2014 році формувалася під впливом складної політичної ситуації в країні та розгортання воєнного конфлікту в східних її областях, на які традиційно припадало понад 20% вітчизняного експорту. В результаті сформувалися несприятливі макроекономічні тренди, суттєво погіршилися ринкові очікування з одночасним підвищенням на внутрішньому ринку України попиту на іноземну валюту, поглибленням її дефіциту та надмірною курсовою волатильністю гривні.

За 2014 рік гривня за офіційним курсом знецінилася до долара США на 97.3%. Динаміка курсу гривні до інших світових валют віддзеркалювала кон’юнктуру міжнародних ринків, на яких зокрема спостерігалися коливання пари євро – долар США. За підсумками 2014 року мало місце послаблення євро відносно долара США. У зв’язку з цим гривня за офіційним курсом за рік знецінилася відносно євро на 74.2%.

Рис.2.12. Динаміка курсу гривні до долара США в 2014 році

Джерело: побудовано на основі даних НБУ [6].

Починаючи з 07.02.2014р., в результаті набуття чинності Постановою Правління Національного банку України №49 «Про заходи щодо діяльності банків та проведення валютних операцій», НБУ збільшив свою присутність на міжбанківському ринку та застосував наявні в нього механізми та інструменти валютної стабілізації. Дія Постанови була спрямована на підвищення контролю за своєчасністю здійснення операцій, пов’язаних з виплатою заробітної плати, пенсій, стипендій і соціальних виплат; розширення можливостей підтримки ліквідності банків з боку Національного банку України та здійснення прогнозування пікових навантажень на валютному ринку, покращення умов фінансового моніторингу за відсутності обмежень щодо використання громадянами їх доходів і заощаджень.

Зокрема, було обмежено купівлю банками іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України за дорученням фізичних осіб-резидентів і нерезидентів з метою переказу за межі України за поточними валютними неторговельними операціями із граничною сумою в розмірі 50 000 грн. на місяць на одну фізичну особу (в еквіваленті). Додатково, в межах окресленого постановою порядку дострокового завершення договору депозитного вкладу в іноземній валюті, повернення коштів в мало бути здійснене гривневому еквіваленті за курсом, який встановлено банком на день зняття коштів. Ситуативне збільшення попиту на ліквідні кошти та необхідність створення умов для стабільної діяльності банків та вчасного виконання ними законних вимог вкладників та інших кредиторів обумовили прийняття 21.02.2014р. Постанови Правління НБУ №86, якою передбачено наступні заходи:

• надання з 24.02.2014 р. банкам додаткової гнучкості в управлінні власною ліквідністю через: зменшення частки обов’язкових резервів, яка має формуватися банками на окремому рахунку в Національному банку України, з 40% до 20% від їх обсягу, що сформований за попередній звітний період резервування; зменшення мінімального обсягу обов’язкових резервів, який має зберігатися щоденно на початок операційного дня на кореспондентському рахунку банків у Національному банку України, з 60% до 50% від їх обсягу, що сформований за попередній період резервування;
• скасування з 24.02.2014р. обмежень щодо кількості можливих звернень банків за кредитами рефінансування овернайт.

Прийнята 28.02.2014р. Правлінням НБУ Постанова №104 «Про внесення змін до Постанови Правління Національного банку України від 06.02.2014р. №49», оптимізувала і доповнила заходи, спрямовані на забезпечення рівноваги на валютному ринку.

З метою підвищення відповідальності банків за порушення вимог валютного законодавства, Постановою встановлювалось право НБУ обмежувати роботу банківських установ в системі підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України у випадку виявлення в діяльності будь-якої банківської установи операцій, що призводять до дестабілізації міжбанківського валютного ринку України. З цієї причини регулятором тимчасово відключались від системи підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку 14 банків станом на 15.04.2014р. та 8 банків станом на 21.05.2014р.

Було оптимізовано процедури здійснення розрахунків за поточними операціями клієнтів банків шляхом скасування норми, яка зобов’язувала банки виконувати доручення клієнтів-юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що міститься в документі на переказ у будь-якій валюті (крім деяких платежів соціального характеру), лише в межах залишку коштів на поточних рахунках клієнтів на початок операційного дня (без урахування сум, що надходили на поточний рахунок клієнта протягом операційного дня). Додатково, згідно з Постаново №104 банківські установи були зобов'язані обмежувати видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті з поточних та депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати банків у межах до 15000 грн. на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом НБУ. В той же час, ці обмеження не торкнулися переказів коштів в іноземній валюті, що належать клієнтам.

Затверджена 28.03.2014р. Постанова «Про врегулювання діяльності фінансових установ та проведення валютних операцій» стала наступним кроком оптимізації заходів, запроваджених попередніми Постановами.

Передбачений Постановою №172 пакет заходів мав на меті сприяння підтриманню рівноваги на грошово-кредитному ринку на період до ухвалення програм співпраці з міжнародними фінансовими організаціями. Передбачаючи збереження низки регуляторних заходів, що діяли в межах Постанови №49, з одночасним пом’якшенням деяких існуючих в рамках цієї постанови обмежень (скорочення терміну проведення операцій з купівлі банками іноземної валюти за дорученням юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців, іноземних представництв, спрощення процедури купівлі банком у фізичних осіб готівкової іноземної валюти тощо), Постановою №172 було

запроваджено додаткові стабілізаційні заходи, зокрема:

• обмеження максимальної суми продажу готівкової іноземної валюти в обсязі 15 000 грн. протягом одного операційного (робочого) дня в межах однієї банківської установи на одну особу;
• запровадження обмеження на суму переказів фізичними особами іноземної валюти за межі України за поточними валютними неторговельними операціями в розмірі 150000 грн. на місяць (в еквіваленті), крім соціально-важливих переказів (оплата витрат на лікування за кордоном, транспортування хворих, перекази, пов’язаних з оплатою праці нерезидентів України тощо);
• резидентам дозволено здійснювати погашення кредитів, позик (фінансової допомоги) в іноземній валюті за договорами у тому числі в разі укладення додаткових угод з нерезидентами не раніше строку, передбаченого договором;
• призупинено на період дії Постанови №172 випуск банками нових ощадних (депозитних) сертифікатів.

Наступний пакет стабілізаційних заходів, передбачений Постановою №245 «Про врегулювання діяльності фінансових установ та проведення валютних операцій» від 29.04.2014р. став більш м'яким, ніж передбачений попереднім документом. Зокрема, новою Постановою було скасовано обмеження щодо терміну проведення операцій з купівлі банками іноземної валюти за дорученням юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців, іноземних представництв.

В той же час було продовжено термін дії низки заходів, запроваджених попередніми нормативно-правовими актами НБУ:

• надання резидентам дозволу здійснювати погашення кредитів, позик (фінансової допомоги) в іноземній валюті за договорами у тому числі в разі укладення додаткових угод з нерезидентами не раніше строку, передбаченого договором;
• призупинення банками випуску нових ощадних (депозитних) сертифікатів та здійснення погашення раніше випущених виключно шляхом перерахування коштів на рахунок власника сертифіката або його пред’явника;
• надання дозволу банкам достроково повертати вклади, залучені в іноземній валюті за усіма типами договорів, та достроково погашати ощадні (депозитні) сертифікати, номіновані в іноземній валюті, у національній валюті за курсом купівлі іноземної валюти уповноваженого банку на день проведення операції тощо.

З метою зменшення негативного впливу геополітичних та емоційних чинників на стан валютного ринку, НБУ перейшов до політики гнучкого валютного курсу та надав ринку можливість самостійно формувати курс за результатами міжбанківських торгів. Додатково, для остаточного встановлення режиму гнучкого валютного курсу 31 березня 2014 року було затверджено Постанову №180 «Про внесення змін до Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів». Якщо раніше курс гривні до вільно конвертованих валют та валют країн, які є головними зовнішньоекономічними партнерами України, а також курс банківських металів починали діяти наступного дня після дня їх затвердження, то у відповідності до Постанови №180 вони починають діяти з часу їх встановлення в день їх затвердження. Офіційний курс гривні до долара США встановлюватиметься на рівні середньозваженого ринкового курсу, що формується поточного робочого дня за операціями з купівлі та продажу долара США, без передбачених раніше можливих відхилень ±2%. Курс гривні до інших іноземних валют та курс банківських металів встановлюватимуться на підставі їх котирувань

на міжнародних ринках та офіційного курсу гривні до долара США, встановленого поточного дня.

Наслідком реалізації низки ризиків та невизначеностей подальшого розвитку економіки та фінансових ринків, пов’язаних насамперед із напруженою ситуацією на сході країни, що також зумовлює періодичні ситуативні коливання попиту та пропозиції на валютному ринку, стало прийняття 20.08.2014р. Постанови Правління НБУ №515 «Про врегулювання ситуації на валютному ринку України».Документом було запроваджено обов’язковий продаж в обсязі 100% на міжбанківському валютному ринку України наступних надходжень в іноземній валюті:

• переказів на користь юридичних осіб, які не є уповноваженими банками;
• надходжень на рахунки фізичних осіб-підприємців;
• переказів на користь іноземних представництв (крім офіційних представництв);
• надходжень на рахунки, відкриті в уповноважених банках для ведення спільної діяльності без створення юридичної особи;
• надходжень в іноземній валюті на рахунки резидентів, відкриті за межами України на підставі індивідуальних ліцензій Національного банку України.

Однією з останніх та найрезонансніших законодавчих ініціатив Національного банку є ініціювання змін у валютному законодавстві з метою заборони валютообмінних операцій небанківськими установами. Причиною такого рішення виступає значна кількість порушень валютного законодавства саме у небанківських установах, у зв'язку з чим НБУ пропонує закріпити право на готівкові валютообмінні операції лише за банківськими установами.

Обмінні курси у 2015 році після запровадження оперативних регуляторних заходів зі стабілізації валютного ринку спостерігалася тенденція зміцнення курсу гривні. Крім того зниженню напруги на ринку значною мірою сприяло започаткування нової програми фінансової допомоги з Міжнародним валютним фондом. Наприкінці березня Національний банк удосконалив порядок установлення офіційного курсу гривні та механізм його розрахунку. Вжиті Національним банком України протягом 2015 року стабілізаційні заходи поєднали в собі як класичні монетарні інструменти, адміністративні заходи, так і більш активну участь регулятора на валютному ринку. Зокрема процентна політика регулятора сприяла досить стриманій динаміці грошової пропозиції, а посилення адміністративних важелів завадило непродуктивному відпливу капіталу з країни. Активна участь Національного банку на валютному ринку через здійснення інтервенцій як з купівлі, так і з продажу іноземної валюти сприяла згладжуванню ситуативних пікових коливань попиту на іноземну валюту та її пропозиції. Стабілізації ситуації на валютному ринку сприяло досягнення домовленості з МВФ щодо кредиту EFF. Відповідно до зазначеної програми 13 березня 2015 року Національний банк України отримав перший транш на суму майже 5 млрд дол США. Наприкінці березня було змінено порядок встановлення офіційного курсу гривні та механізм його розрахунку. Із 31 березня 2015 року офіційний курс гривні до іноземних валют та курс банківських металів, щодо яких передбачено щоденне встановлення офіційного курсу, встановлюється наприкінці робочого дня та починає діяти з наступного робочого дня. Розрахунок офіційного курсу гривні до долара США здійснюється як середньозважене значення курсу гривні до долара США за всіма укладеними угодами з його купівлі та продажу на умовах “тод”, “том” та “спот” у день встановлення офіційного курсу за даними Системи підтвердження угод на МВРУ Національного банку України. За підсумками першого квартала 2015 року гривня за офіційним курсом зміцнилася відносно долара США на 15.56% – до 2 344.26 грн. за 100 дол. США, відносно євро – на 19.00% (до 2 544.93 грн. за 100 євро) (рис.2.5).

Рис.2.13. Динаміка курсу гривні до долара США за 2015 рік

Джерело: побудовано на основі даних НБУ [6].

Отже, проаналізувавши інформацію по валютному ринку України за результатами 2012-2015 років можна зробити висновки. Протягом 2014 року валютний ринок України розвивався в умовах вкрай несприятливого зовнішнього середовища та загострення соціально-політичного напруження в суспільстві. Протягом року національна валюта втратила значну частину своєї вартості. Дефіцит готівкової іноземної валюти за одночасно високого рівня попиту з боку населення обумовив виникнення незадоволеного валютного попиту та появу «чорного валютного ринку». З початку 2014 року НБУ було вжито ряд системних заходів, спрямованих на забезпечення стабільності банківської системи та підтримку її ліквідності.

2.4. Ефективність функціонування валютного ринку України

Валютний ринок є невід’ємною ланкою міжнародного фінансового ринку. Функціонування валютного ринку України на сьогодні супроводжується деякими труднощами та проблемами, які потребують швидкого реагування та вирішення задля забезпечення подальшого економічного та фінансового росту нашої держави на міжнародній арені. Тому у сучасних нестабільних умовах гостро постає питання щодо розробки та функціонування національного валютного ринку.

Саме інтеграція України до світового співтовариства зумовила необхідність удосконалити функціонування її валютного ринку як механізму, що може забезпечити взаємозв’язок між вітчизняною та світовою фінансовою системою. Валютний ринок забезпечує своєчасне здійснення міжнародних розрахунків, страхування від валютних ризиків, диверсифікацію валютних резервів, валютні інтервенції та отримання прибутків його учасниками у вигляді різниці курсів валют.

Валютний ринок – це складова сфери обміну національної й міжнародної економіки, в якій здійснюється торгівля національними і наднаціональними грошовими одиницями та валютними цінностями, що обслуговують міжнародні платіжні операції. Валютний ринок України, як і валютні ринки більшості країн світу, значною мірою впливають на стан економіки країни. Зазначимо, що суб’єктами валютного ринку являються Національний банк України, уповноважені комерційні банки, кредитно-фінансові установи, юридичні та фізичні особи (рис.2.14).

Рис.2.14. Учасники валютного ринку України

Джерело: побудовано на основі [11].

Функціональне призначення валютного ринку полягає в забезпеченні реальної свободи вибору та дій власника валюти. Спільним для всіх суб'єктів валютного ринку є бажання одержати дохід від своїх операцій. Тому валютному ринку притаманні конкуренція, ризик та інші характерні риси будь-якого ринку.

Національний банк України постійно відстежує стан грошово-кредитного ринку – як у цілому, так і окремих його сегментів, у т.ч. щодо впливу на них регулюючих заходів. Адміністративні дії НБУ та проведення інтервенцій на валютному ринку стримували курс гривні до долара США від різких коливань.

Фундаментальні чинники (погіршення стану платіжного балансу, несприятлива зовнішня кон’юнктура, рівень сплат за кредитами, девальваційні очікування) продовжують нести основні ризики девальвації національної валюти.

Для забезпечення врівноваженого розвитку валютного ринку та стабілізації гривні посилювалися стимули для банків залучати кошти саме в національній грошовій одиниці, тобто вдвічі збільшувалися нормативи обов’язкового резервування за залученими коштами в іноземній валюті, посилювався контроль за виконанням усіма суб’єктами господарювання норм законодавства в частині визначення цін на товари, тарифів на послуги виключно в грошовій одиниці України [3].

Для оцінки тенденцій розвитку валютного ринку України проаналізуємо дані таблиці 2.1.

Проаналізувавши дані табл.2.1 можна зробити висновок, що обсяг продажу іноземної валюти на міжбанківському ринку у 2012 році зменшився порівняно з 2011 роком і становить 1337,7 млн дол США, що на 335,6 млн дол США менше. Проте вже у 2013 році загальний обсяг продажу іноземної валюти становить 2802,2 млн дол США, що на 1464,5 млн дол США (209,5%), тобто у двічі більше ніж за попередній період. Що ж до обсягів продажу доларів США, то у 2012 році обсяг зменшився на 91,4 млн дол США порівняно з 2011 роком, проте у 2013 році цей показний збільшився вдвічі і становить 2210,8 млн дол США (201,5%).

Таблиця 2.1

Структура продажу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України за 2011-2013 рр, млн дол США

Показник	Роки	Абсолютне відхилення, тис грн	Відносне відхилення, %
	2011р.	2012р.	2013р.	2012р. до 2011р.	2013р. до 2012р.	2012р. до 2011р.	2013р. до 2012р.
Загальний обсяг продаж іноземної валюти (в доларовому еквіваленті)	1673,3	1337,7	2802,2	-335,6	1464,5	79,9	209,5
Обсяг продажу доларів США	1188,8	1097,4	2210,8	-91,4	1113,4	92,3	201,5

Підвищенню збалансованості валютного ринку сприяли регулюючі заходи Національного банку України, спрямовані на пом’якшення негативного впливу нестабільності кон’юнктури світових фінансового і товарного ринків.

З метою збалансування попиту та пропозиції іноземної валюти та різких коливань курсу гривні НБУ здійснював операції з купівлі – продажу іноземної валюти. Попит і пропозиція іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України в 2011-2013 роках наведені в табл. 2.2.

Таблиця 2.2

Попит і пропозиція іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України в 2011-2013 рр, млн дол США

Показники	Роки	Абсолютне відхилення, тис грн	Відносне відхилення, %
	2011	2012	2013	2012р. до 2011р.	2013р. до 2012р.	2012р. до 2011р.	2013р. до 2012р.
Куплено в населення	1375,2	1442,2	1287,8	67,0	-154,4	104,87	89,3
Продано населенню	2115,5	1652,6	2228,0	-462,9	575,4	78,1	134,8
Всього	3490,7	3094,8	3515,8	-395,9	421,0	88,7	113,6

Аналізуючи дані таблиці 2.2 можна сказати, що обсяг операцій із готівковою іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України (купівля та продаж іноземних валют за гривні в доларовому еквіваленті) за 2013 рік становив 3515,8 млн дол США, у тому числі: обсяг валюти, купленої банками в населення, – 1287,8 млн дол США, що на 154,4 млн дол США (89,3%) менше відповідно до попереднього року, а у 2012 році на 67 млн дол США (104,87%) більше ніж у 2011 році. Обсяг валюти, проданої населенню, в той же період становить 2228,0 млн дол США, що на 575,4 млн дол США (134,8%) більше ніж у 2012 році, а у 2011 році цей обсяг становив 2115,5 млн дол США (78,1%), що на 462,9 млн дол США більше ніж у 2012 році.

Основним чинником підтримання збалансованої ситуації на валютному ринку було покращення стану платіжного балансу, зведений профіцит якого в 2013 році становив 2,0 млрд дол США («мінус» 4,2 млрд дол США у відповідному періоді 2012 року). Це відбулося переважно в результаті збільшення операцій з капіталом та фінансовими операціями.

З метою сприяння ритмічності надходження іноземної валюти на ринок застосовувалися такі монетарні засоби: вимога щодо обов’язкового продажу частини експортної виручки та зменшення строків розрахунків за експортно-імпортними операціями. Динаміка міжнародних резервів та сальдо валютних інтервенцій НБУ за 2011-2013 роки наведені в табл.2.3.

Таблиця 2.3

Міжнародні резерви та динаміка валютних інтервенцій НБУ за 2011-2013 рр, млн дол США

Показники	Роки	Абсолютне відхилення, тис. грн.	Відносне відхилення, %
	2011	2012	2013	2012р. до 2011р.	2013р. до 2012р.	2012р. до 2011р.	2013р. до 2012р.
Міжнародні резерви	31,8	24,5	20,4	-7,2	-4,1	77,0	83,3
Сальдо інтервенцій НБУ	-5400,0	-7500,0	-3100,0	-2100,0	4400,0	138,9	41,3

Аналізуючи дані таблиці 2.3, можна сказати, що обсяг міжнародних резервів зменшився у 2013 року на 16,7% і станом на 01.01.2014 знизився до 20,4 млн. дол. США (в еквіваленті). Урядом України та Національним банком України здійснювалися планові платежі з погашення та обслуговування державного та гарантованого державою боргу. У 2012 році обсяг міжнародних резервів становив 24,5 млн. дол. США, що на 4,1 млн. дол. США менше ніж у 2011 році (23,0%).

Сальдо валютних інтервенцій у 2013 році було від’ємним і становило 3,1 млрд. дол. США, що в 2,4 рази менше, ніж у 2012 році. У 2012 році цей показник був від’ємним і становив 7,5 млрд. дол. США, що на 2,1 млрд. дол. США більше ніж у 2011 році.

Стан валютного ринку на початку 2014 року значно змінився, у порівнянні з попередніми роками. Зниження кредитних рейтингів України відбулося внаслідок впливу політичної нестабільності на економіку країни.

На сьогодні вітчизняному валютному ринку притаманний широкий спектр операцій. Це наближає його до стандартів ЄС та допомагає реалізувати основну стратегічну мету, визначену законодавством, – забезпечення стабільності національної валюти. Прогнози розвитку валютного ринку України вказують на необхідність проведення докорінних змін, впровадження цілого комплексу законодавчих, нормативно-правових і інших заходів з метою вирішення актуальних проблем розвитку валютного ринку, процесів інвестування економіки країни й забезпечення інтеграції в систему світового фінансового ринку.

Отже, останнім часом виникла певна напруга на валютному ринку України, що пов’язано із ситуативним поєднанням низки внутрішніх і зовнішніх чинників. Для розв’язання існуючих проблем Національний банк України вжив додаткових заходів, які передбачають: розширення можливостей підтримки ліквідності банків з боку Національного банку України; встановлення нульової ставки резервування коштів за короткостроковими зовнішніми кредитами; певні обмеження на виконання доручень банківських клієнтів в межах залишків коштів на їх поточних рахунках на початок операційного дня; тимчасові обмеження на купівлю іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України за окремими операціями; певні обмеження на терміни купівлі уповноваженими банками іноземної валюти за дорученням юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Висновки до розділу 2

1. Аналіз oстанніх дoсліджень пoказує, щo сучасні тенденції та перспективи рoзвитку валютнoгo ринку аналізуються недостатньо. Теoретичні і метoдoлoгічні засади йoгo функціoнування такoж пoвинні дoсліджуватись глибше, зважаючи на актуальність цьoгo питання. На теперішньoму етапі рoзвитку гoспoдарювання в нашій державі функціoнує дoсить рoзвинений валютний ринoк. Але в умoвах мінливoгo ринкoвoгo середoвища неoбхідний пoстійний пoшук шляхів oптимізації йoгo oрганізації, чим і займається Націoнальний банк України.

2. Основне значення безготівкових розрахунків полягає у економії державних коштів, прискоренні обігу грошових і фінансових коштів, забезпеченні в максимально короткий час грошової компенсації виробникам – власникам поставленої продукції, виконаних робіт і наданих послуг. Запровадження обмежень на суму готівкових операцій однозначно має поліпшити ліквідність банківської системи, підвищить частку безготівкових розрахунків, оскільки покупці повинні будуть використовувати свої карткові рахунки або здійснювати розрахунки з поточних рахунків.

3. Проаналізувавши інформацію по валютному ринку України за результатами 2012-2015 років можна зробити висновки. Протягом 2014 року валютний ринок України розвивався в умовах вкрай несприятливого зовнішнього середовища та загострення соціально-політичного напруження в суспільстві. Протягом року національна валюта втратила значну частину своєї вартості. Дефіцит готівкової іноземної валюти за одночасно високого рівня попиту з боку населення обумовив виникнення незадоволеного валютного попиту та появу «чорного валютного ринку». З початку 2014 року НБУ було вжито ряд системних заходів, спрямованих на забезпечення стабільності банківської системи та підтримку її ліквідності.

4. Останнім часом виникла певна напруга на валютному ринку України, що пов’язано із ситуативним поєднанням низки внутрішніх і зовнішніх чинників. Для розв’язання існуючих проблем Національний банк України вжив додаткових заходів, які передбачають: розширення можливостей підтримки ліквідності банків з боку Національного банку України; встановлення нульової ставки резервування коштів за короткостроковими зовнішніми кредитами; певні обмеження на виконання доручень банківських клієнтів в межах залишків коштів на їх поточних рахунках на початок операційного дня; тимчасові обмеження на купівлю іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України за окремими операціями; певні обмеження на терміни купівлі уповноваженими банками іноземної валюти за дорученням юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

РОЗДІЛ 3

ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ФУНКЦІОНУВАННЯ ВАЛЮТНОГО РИНКУ

3.1. Резерви покращення стану валютного ринку України

3.2. Прогнозування стану розвитку валютного ринку України

3.3. Шляхи стабілізації українського валютного ринку

ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ФУНКЦІОНУВАННЯ ВАЛЮТНОГО РИНКУ