Аналіз основних техніко-економічних показників виробничої діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРОС»

ЗМІСТ

Вступ 3

1 Загальна характеристика підприємства 6

2 Аналіз основних техніко-економічних показників виробничої діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРОС» 11

2.1 Аналіз основних техніко-економічних показників 11

2.2 Аналіз виробництва та реалізації продукції 14

2.3 Аналіз собівартості продукції і витрат на виробництво 17

2.4 Аналіз ефективності використання основних фондів підприємства 22

2.5 Аналіз заробітної плати і продуктивності праці 27

2.6 Аналіз рентабельності продукції 33

3 Аналіз фінансового стану підприємства 36

3.1 Аналіз балансу підприємства 36

3.2 Аналіз джерел формування майна підприємства 38

3.3 Аналіз фінансових результатів 47

3.4 Аналіз ефективності використання майна підприємства 49

3.5 Аналіз платоспроможності та ліквідності підприємства 52

3.6 Аналіз ділової активності підприємства 60

4 Фінансове планування на підприємстві 69

Висновки і пропозиції 73

Перелік посилань 77

Додаток А Баланс підприємства за 2008 рік 78

Додаток Б Баланс підприємства за 2009 рік 80

Додаток В Баланс підприємства за 2010 рік 82

Додаток Г Звіт про фінансові результати за 2008 рік 84

Додаток Д Звіт про фінансові результати за 2009 рік 86

Додаток Е Звіт про фінансові результати за 2010 рік 88

2 АНАЛІЗ ОСНОВНИХ ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ВИРОБНИЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МПБП «ФІРМА ВЛАДИСЛАВ»

2.1 Аналіз основних техніко-економічних показників

Аналіз техніко-економічних показників – це характеристика основних показників виробничої діяльності підприємства, основним завданням якого є задоволення потреб покупців у визначеній продукції, а так само одержання прибутку. Рівень прибутку залежить від обсягів виробництва і реалізації продукції, продуктивності праці і рівня витрат на виробництво [3, с.160].

Техніко-економічний аналіз проводять технічні служби підприємства. Об’єктом аналізу є технічні процеси, що використовуються для виробництва продукції із заданими властивостями та пов’язані з цим матеріальні, трудові й фінансові витрати, а його предметом – причинно-наслідкові зв’язки, що є результатом взаємодії технічних та економічних процесів.

Мета техніко-економічного аналізу – оптимізація способів і форм створення конкурентоздатної продукції з мінімальними витратами на її виробництво.

Аналіз основних техніко-економічних показників проведемо за даними таблиці 2.1, які свідчать про те, що обсяг виробленої продукції у 2011 році порівняно з 2009 роком зменшився на 9975,9 тис.грн., що складає 83,5%, але в порівнянні з 2010 роком цей показник збільшився на 20021,8тис.грн., або на 65,5% за рахунок збільшення обсягів реалізації. В 2011 році чистий доход від реалізації продукції збільшився проти 2010 року на 1823,1тис.грн. (+13,8%). Ці зміни призвели до зменшення збитковості підприємства (рис.2.1). У зв’язку зі змінами виробництва на 16719,1тис.грн. знизилась у 2010 році і собівартість реалізованої продукції, але у 2011 році вона зросла на 2226,4тис.грн. і складала 119,3%.


Таблиця 2.1 – Основні техніко-економічні показники фінансово-господарської діяльності підприємства за 2009-2011 р.р.

Найменування показника

2009р.

2010 р.

Відхилення

2010р. до 2009р.

2011р.

Відхилення

2011р. до 2010р.

Відхилення

2011р. до 2009р.

±

%

±

%

±

%

Обсяг виробленої продукції в порівняних цінах, тис.грн.

60542,2

30544,5

-29997,7

50,5

50566,3

+20021,8

165,5

-9975,9

83,5

Обсяг реалізації продукції, тис.грн.

43737,8

23830,9

-19906,9

54,5

43767,1

+19936,2

183,7

+29,3

100,1

Чистий доход (виручка) від реалізації

продукції (товарів, робіт, послуг), тис.грн.

37510,7

13242,0

-24268,7

35,3

15065,1

+1823,1

113,8

-22445,6

40,2

Собівартість реалізованої продукції, тис.грн.

28280,5

11561,4

-16719,1

40,9

13787,8

+2226,4

119,3

-14492,7

48,8

Балансовий прибуток (збиток), тис.грн.

316,3

559,5

+243,2

176,9

1035,2

+475,7

185,0

+718,9

327,3

Середньосписочна чисельність, осіб

766

579

-187

75,6

428

-151

73,9

-338

55,9

Фонд оплати праці, тис.грн.

2153,0

1348,7

-804,3

62,6

1250,7

-98

92,7

-902,3

58,1

Середньомісячна заробітна плата, грн.

422,2

538,8

+116,6

127,6

720,5

+181,7

133,7

+298,3

170,7

Чистий прибуток, тис.грн.

309,5

243,2

-66,3

78,6

475,7

+232,5

195,6

+166,2

153,7


Значно знизилась середньосписочна чисельність працюючих: у 2010 році вона дорівнювала 579осіб, що на 24,4% менш, ніж у 2009 році; у 2011 році - 428 осіб, що на 44,1% менш, ніж у 2009 році. Фонд оплати праці знизився у 2011 році на 902,3тис.грн., або 58,1% проти 2009 року та на 98тис.грн. або 92,7% проти 2010 року.

Протягом 2009-2011 р.р. середньомісячна заробітна плата збільшилася на 65,1тис.грн.

У 2009 році підприємство отримало ряд інвестицій, які дозволили автоматизувати процес виробництва, як наслідок знадобилось різке скорочення штату працівників, багато місць придбали тимчасовий характер і були виключені зі штату. Завдяки цим нововведенням балансовий прибуток збільшився на 232,5тис.грн.

Проведемо більш детальний аналіз випуску продукції, чисельності працюючих, заробітної плати, рентабельності окремих видів продукції.


2.2 Аналіз виробництва та реалізації продукції

Метою аналізу виробництва та реалізації продукції є виявлення резервів збільшення обсягів реалізації продукції порівняно з конкурентами, розширення частки ринку при максимальному використанні виробничих потужностей і, як результат, - збільшення прибутку підприємства. Одним із етапів проведення економічного аналізу є оцінка обсягів і структури виробництва продукції. Даний етап проведення аналізу розпочинається з оцінки виконання плану (прогнозу) виробництва та реалізації за звітний період, що проводиться шляхом порівняння фактичних даних за 2008-2010 роки. Обсяг виробництва продукції виражений у вартісних вимірниках.

При оцінці виконання планів випуску або реалізації продукції виражених в вартості повинна бути забезпечена відповідність планових (базових) і фактичних показників. При зміні оптових цін на реалізовану продукцію планові показники перераховують по нових цінах.

Якщо план реалізації продукції за поставками не виконується, хоча би за однієї позиції, то за діючим законодавством при оцінці виконання плану реалізації перевиконання плану по іншим договорам не враховується, а суми недопоставок продукції знімаються з плану [2, с.77].

В цьому випадку виконання плану реалізації продукції можна виразити формулою:

РПО = (2.1)

де РПп – плановий об’єм реалізації продукції, тис.грн.;

РП–сума недопоставок продукції за окремими договорами, тис.грн.

Наявність нереалізованої продукції приводить до створення наднормативних запасів і затриманню обертання обігових коштів підприємства.

Таблиця 2.2 – Обсяги виробництва продукції

Обсяги виробництва, тис. грн.

Відхилення

2009р.

2010р.

Звітний період 2011р.

Від плану

2010р.

2011р.

план

факт

+/-

%

+/-

%

+/-

%

60542,2

30544,5

50000

50566,3

+566,3

101,1

-29997,7

50,5

-9975,9

83,5

Таблиця 2.3 – Обсяги виробництва і реалізації продукції, тис.грн.

Показник

2009р.

2010р.

2011р.

план (база)

факт

%

план (база)

факт

%

план (база)

факт

%

1.Виконання плану

випуску продукції

60000

60542,2

100,9

350600

30544,5

87,3

50000

50566,3

101,1

2.Виконання плану

реалізації продукції

55400

43737,8

78,9

305700

23830,9

78,1

50000

43767,1

87,5

Аналіз випуску і реалізації продукції показав, що у 2009 році випуск продукції перевищив плановий показник на 0,9%, так як підприємство готувалося до оновлення технології, плановий показник був нижче за можливий. План по реалізації продукції виконаний лише на 78,9%.

В 2010 році спостерігається зниження планових показників, що було спровоковано відмовою від співпраці багатьох споживачів із-за надто високої ціни на продукцію. План з виробництва продукції в цьому році виконаний лише на 87,3%, а план реалізації - на 78,1%, тому що висока конкуренція не дала змогу підприємству виконати план реалізації продукції.

В 2011 році набирає оберту виробництво продукції, збільшується її випуск і виконання плану за цим показником складає 101,1%, план з виробництва продукції перевиконано на 566,3тис.грн. Збільшення попиту на продукцію підприємства призвело до виконання плану реалізації на 87,5%.

Темпи обсягів виробництва і реалізації продукції можна побачити на рисунку 2.2 та рисунку 2.3.

Рисунок 2.2 – Виконання плану випуску продукції МПБП «фірма Владислав», тис.грн.

Рисунок 2.3 – Виконання плану реалізації продукції МПБП «фірма Владислав», тис.грн.

2.3 Аналіз собівартості продукції і витрат на виробництво

Витрати виробництва - це сукупність витрат в грошовій формі на виробництво і реалізацію продукції, на торгівельні, посередницькі та фінансові операції, інші види невиробничої діяльності.

За характером належності витрат до певних організаційно - технологічних процесів виділяють: а)витрати, пов'язані з процесом виробництва продукції; б)витрати, пов'язані з процесом збуту продукції; в)валові витрати, що об'єднують у собі всі види виробничих витрат підприємства.

За характером залежності витрат від зміни обсягу виробництва і реалізації товарів вони поділяються на змінні і постійні.

За характером віднесення на певні результати господарської діяльності (або конкретні види продукції) витрати поділяються на прямі та непрямі, які потребують подальшого поділу. В свою чергу, непрямі витрати, пов'язані з виробничою діяльністю підприємства, поділяються на загально виробничі (що формуються на рівні окремих виробничих підрозділів) та загальногосподарські (що формуються на рівні підприємства в цілому).

За конкретними видами витрати поділяються на окремі статті, сукупність яких становить їх номенклатуру.

Виробничі витрати, віднесені на одиницю виготовленої продукції характеризують собівартість продукції. Собівартість – це всі витрати, що несе підприємство на виробництво продукції. Від його рівня залежать фінансові результати діяльності підприємства, його рентабельність, темпи розширеного відтворення, фінансовий стан у цілому. Аналіз собівартості продукції дозволяє виявити динаміку її зміни, визначити вплив чинників на її зміни і дати оцінку роботи підприємства по зниженню витрат на виробництво, тому аналіз собівартості продукції має особливе значення [4, с.117].

Проведемо аналіз витрат на виробництво продукції на підприємстві за 2009-2011 р.р. за даними таблиці 2.4.

Таблиця 2.4 – Склад та структура витрат на виробництво продукції

Найменува-ння показника

Сума, тис.грн.

Структура витрат, %

Відхилення

2011р. до 2009р.

Відхилення

2011р. до 2010р.

2009р.

2010р.

2011р.

2009р

2010р

2011р

±

%

±

%

Матеріальні витрати

24125,1

6279,8

10178,2

53,4

46,46

67,24

-13946,9

-57,81

+3898,4

+62,1

Витрати на оплату праці

2153

1348,7

1250,7

4,76

9,98

8,26

-902,3

-41,9

-98

-7,3

Відрахування на соціальні

Заходи

829,5

423,4

413,7

1,83

3,13

2,73

-415,8

-50,13

-9,7

-2,29

Амортизація

581,0

385,2

494,3

1,28

2,85

3,26

-86,7

-14,9

+109,1

+28,3

Інші витрати

17506,4

5080,1

2803,1

38,73

37,58

18,51

-14703,3

-83,99

-2277

-44,8

Повна собівартість

45195

13517,2

15140

100

100

100

-30055

-66,5

+1622,8

+12,0

З наведених даних можна зробити висновок, що собівартість продукції була найменшою у 2010 році. У наступному 2011 році вона зросла на 1622,8 тис.грн. за рахунок того, що за цей період змінилися ціни на пальне, сировину, матеріали.

В порівнянні з 2009 роком у 2011 році сума витрат на виробництво продукції значно зменшилася у зв’язку зі скорочуванням обсягів виробництва. У 2010 році значно зменшилася питома вага матеріальних витрат, вона склала 46,46 % проти 53,4% у 2008 році, але в 2011 році спостерігається її зростання до 67,24%. В 2010 році також зросла питома вага витрат на заробітну плату, перш за все це пов’язано з ростом прожиткового мінімуму, але в 2011 році спостерігається зменшення цього показника. Найбільш істотними є зміни інших витрат за період, який аналізуємо. Протягом 2009-2011 років відбувається поступовий ріст у структурі витрат на амортизацію з 1,28% до 3,26%.

Структура витрат на виробництво продукції зображена на рис.2.4.-2009р., рис.2.5.-2010р., рис.2.6.-2011р.

Рисунок 2.4 - Склад та структури витрат на виробництво продукції за 2009 рік

Рисунок 2.5 - Склад та структури витрат на виробництво продукції за 2010 рік

Рисунок 2.6 - Склад та структури витрат на виробництво продукції за 2011 рік

Одним із важливих показників собівартості продукції є показник витрат на 1гривню товарної продукції, що розраховується відношенням суми витрат на виробництво продукції до вартості виробленої продукції в діючих цінах:

Кз = В /ВП (2.2)

де В – повні витрати на виробництво і реалізацію продукції, тис.грн.;

ВП – вартість виробленої продукції в діючих цінах, тис.грн.

За даними таблиці 2.5 розрахуємо рівень фактичних витрат на 1грн. товарної продукції способом ланцюгових підстанов:

Рвф2009р. = 45195/ 60542,2 = 0,75;

Рвф2010р. = 13517,2/ 30544,5 = 0,44;

Рвф2011р. = 15140/ 50566,3 = 0,3

Таблиця 2.5 - Вихідні дані для розрахунку витрат на 1грн. товарної продукції, тис.грн.

Рік

Обсяг товарної продукції

Собівартість продукції

2009

60542,2

45195

2010

30544,5

13517,2

2011

50566,3

15140

За проведених розрахунків бачимо, що у 2011 році рівень витрат на 1 грн. товарної продукції зменшився у порівнянні з 2009 роком на 0,45 грн.

Зробимо розрахунок цього показника за елементами витрат і зведемо дані в таблицю 2.6.

За наведеними даними можна зробити висновок, що в порівнянні з 2009 роком у 2010 році показник витрат на 1грн. товарної продукції зменшився на 0,10 грн. Зниження відбулося по матеріальних витратах на 0,19 грн., по інших витратах відбулося збільшення на 0,09 грн., за іншими показниками змін не спостерігається.

Таблиця 2.6 – Витрати на 1 грн. реалізованої продукції

Показник

2009р.

2010р.

2011р.

1.Обсяг виробленої продукції в порівняльних

цінах, тис.грн.

60542,2

30544,5

50566,3

2.Повна собівартість товарної продукції,

тис.грн.

45195

13517,2

15140

3.Витрати на 1 грн. товарної продукції,

всього, грн.

0,75

0,44

0,3

В тому числі:

матеріальні витрати

0,40

0,21

0,20

витрати на оплату праці

0,04

0,04

0,02

відрахування на соціальні заходи

0,01

0,01

0,01

амортизація

0,01

0,01

0,01

інші витрати

0,29

0,17

0,06

У порівнянні з 2010 роком у 2011 році показник витрат на 1грн. товарної продукції зменшився на 0,14 грн. Зменшення відбулося за трьома елементами витрат, у тому числі по матеріальних витратах на 0,01 грн., витратах на оплату праці - на 0,02 грн., інших витратах - на 0,11 грн. Змін по витратах на амортизацію не спостерігається.

2.4 Аналіз ефективності використання основних фондів підприємства

Майно підприємства складають виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Основну роль у складі майна підприємства займають основні фонди (ОФ).

ОФ - це матеріальні активи, які підприємство створює з метою використання їх в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здачі в оренду іншим особам, або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання яких більше 1 року або операційного циклу, якщо він більше року.

До основних фондів відносяться засоби виробництва, які служать протягом тривалого періоду, переносять свою вартість на виготовлення продукції поступово, частинами, протягом терміну служби і володіють значною вартістю за одиницю.

До основних фондів відносяться засоби виробництва, які служать протягом тривалого періоду, переносять свою вартість на виготовлення продукції поступово, частинами, протягом терміну служби і володіють значною вартістю за одиницю.

Основні фонди, залежно від ступеня їх участі в процесі розширеного відтворення, підрозділяються на виробничих і невиробничих.

Основними виробничими фондами називаються ті засоби виробництва, які безпосередньо функціонують у сфері виробництва і протягом багатьох виробничих циклів, зберігаючи натуральну форму, переносять свою вартість на готовий продукт поступово, за мірою зносу.

Основними невиробничими фондами називаються ті фонди, які не беруть участь безпосередньо в процесі виробництва і призначені для обслуговування потреб житлово-комунального господарства, охорони здоров'я, освіти, науки, культури і так далі

Основні невиробничі фонди - це ті фонди, які не беруть участь безпосередньо в процесі виробництва і призначені для обслуговування потреб житлово-комунального господарства, охорони здоров'я, освіти, науки, культури і так далі

По використанню основні фонди діляться на тих, що діють, запасні і недіючі (законсервовані), по приналежності - на власних і орендованих.

Власні - це основні фонди, що належать даному підприємству. Орендованими ж називаються основні фонди, отримані в тимчасове користування (оренду) від інших підприємств (організацій).

Оцінка основних фондів - це грошовий вираз їх вартості. Застосовуються три види їх оцінки: первинна, відновна і залишкова вартість основних засобів.

Первинна вартість основних засобів - вартість, що складається з витрат по їх зведенню (споруді) або придбанню, включаючи витрати по їх доставці і установці, а також інші витрати, необхідні для доведення даного об'єкту до стану готовності до експлуатації за призначенням.

Аналіз стану і використання основних фондів підприємства МПБП «фірма Владислав» за 2009 – 2011 рік передбачає оцінку показників технічного стану:

  • коефіцієнт зносу,
  • коефіцієнт придатності,
  • коефіцієнт оновлення,
  • коефіцієнт вибуття,
  • фондовіддача основних засобів.

Дані для аналізу стану і використання основних фондів надано у вигляді таблиці 2.7.

Таблиця 2.7 – Дані для аналізу стану і використання основних фондів підприємства, тис.грн.

Показники

Умовне позначення

2009 рік

2010 рік

2011 рік

Первісна вартість основних засобів:

- на початок року

4882,2

6328,6

8051,6

- введено

1446,4

1924,1

1805,3

- вибуло

-

201,1

-

- на кінець року

6328,6

8051,6

9856,9

Знос основних засобів:

- на початок року

302,4

864,1

1234,7

- на кінець року

864,1

1234,7

1720,7

Виручка від реалізації

В

43737,8

23830,9

43767,1

Детальний аналіз стану і використання основних фондів підприємства передбачає розрахунок деяких показників.

Коефіцієнт зносу – це показник зносу основних фондів, який вказує на частку втраченої основними фондами частини вартості у загальному розмірі їх первісної вартості тарозраховується за формулою:

= , (2.3)

де - коефіцієнт зносу;

- розмір зносу основних фондів, тис.грн.;

- первісна вартість основних фондів на початок звітного року,тис. грн.

= = 0,064

= = 0,14;

= = 0,15

Коефіцієнт придатності характеризує долю вартості основних фондів, списану на витрати в попередніх періодах, у її первісній вартості:

= 1 - , (2.4)

= 1 – 0,06 = 0,94;

= 1 – 0,14 = 0,86;

= 1 – 0,15 = 0,85

Коефіцієнт оновлення визначає частку, яку становлять нові основні засоби від існуючих на кінець звітного періоду основних засобів:

= , (2.5)

де - коефіцієнт оновлення;

– вартість введених ОФ за звітний рік,тис.грн.;

– первісна вартість ОФ на кінець звітного року,тис. грн.

= = 0,23;

= = 0,24;

= = 0,18

Коефіцієнт вибуття визначає частину основних засобів, з якими підприємство почало діяльність у звітному періоді, вибула на протязі звітного періоду:

= , (2.6)

де - коефіцієнт вибуття;

– вартість вибулих основних фондів за звітний рік,тис.грн.;

– первісна вартість основних фондів на початок звітного року,тис.грн.

= = 0;

= = 0,03;

= = 0

Фондовіддача основних фондів характеризує ефективність використання основних фондів:

Ф = , (2.7)

де Ф - фондовіддача основних фондів;

В – виручка від реалізації, тис.грн.

= = 7,8 грн/грн.,

= = 3,31 грн/грн.,

= = 4,88 грн/грн

Розраховані значення коефіцієнтів використання основних фондів надано у вигляді таблиці 2.8.

Таблиця 2.8– Показники використання основних фондів

Показники

2009 рік

2010 рік

2011 рік

Нормативні значення

Коефіцієнт зносу

0,06

0,14

0,15

зменшення

Коефіцієнт придатності

0,94

0,86

0,85

-

Коефіцієнт оновлення

0,23

0,24

0,18

-

Коефіцієнт вибуття

-

0,03

-

-

Фондовіддача ОФ, грн./грн

7,8

3,31

4,88

збільшення

Аналіз даних таблиці 2.8 дає можливість зробити висновок про те, що протягом аналізуємого періоду у зв’язку із зростанням розміру зносу основних засобів з 302,4 до 1720,7 тис.грн. збільшується розмір коефіцієнту зносу з 0,06 до 0,15, тобто на 0,09. Розмір коефіцієнта придатності основних фондів протягом аналізуємого періоду зменшується з 0,94 до 0,85, тобто на 0,09. Це говорить про те, що протягом 2009 – 2011 роки розмір придатних основних фондів складає 85% у загальному розмірі їх первісної вартості.

Значення коефіцієнта оновлення за 2009 – 2011 роки дорівнюється 0,23 за 2009 рік, 0,24 за 2010 рік та 0,18 за 2011 рік. Протягом 2011 року було введено основних фондів на суму 1805,3 тис.грн., що складає 18 % у загальному розмірі їх первісної вартості.

2.5 Аналіз заробітної плати і продуктивності праці

Аналіз праці і заробітної платні складається з аналізу чисельності працівників, аналізу продуктивності праці й оплати праці працівників [5, с.265].

Основними завданнями аналізу є:

а) розрахунок чисельності персоналу, плинності кадрів, утрат робочого часу;

б) розрахунок досягнутого рівня і темпів росту продуктивності праці;

в) розрахунок приросту випуску продукції за рахунок росту продуктивності праці.

Аналіз чисельності проводять окремо по промислово-виробничому і невиробничому персоналу, причому аналіз промислово-виробничого персоналу виконується за категоріями працівників. Укомплектованість підприємства працівниками розраховується співвідношенням фактичної середньої чисельності окремих категорій працівників з відповідним періодом минулого року і перебування абсолютних відхилень. Дані для розрахунків зведемо в таблицю 2.9.

Таблиця 2.9 – Динаміка чисельності працівників за 2009-2011 рр.

Показник

2009р.

2010р.

2011р.

Відхилення

2009р. до 2010р

Відхилення

2010р. до 2011р.

+/-

%

+/-

%

Персонал всього, осіб

766

579

428

-187

75,6

-151

73,9

у тому числі ПВП, осіб

766

579

428

-187

75,6

-151

73,9

з них:

-робітники, осіб

710

532

400

-178

74,9

-132

75,2

-керуючі та службовці,

осіб

54

45

26

-9

83,3

-19

57,8

-МОП, осіб

2

2

2

-

-

-

-

Дані розрахунки свідчать про те, що за 2010 рік чисельність на підприємстві знизилась на 187 осіб, у тому числі за рахунок зниження ПВП на 187 осіб, з них робітників - 178 осіб (25,1%), керуючих і службовців – 9 (16,7%). У цілому в 2010 році чисельність знизилася на 24,4%. В 2011 році також спостерігається скорочення штату працівників на 151 особу у зв’язку з реорганізацією підприємства.

Для аналізу плинності кадрів розрахуємо такі показники:

Коефіцієнт прийому (Кпр) – відношення числа прийнятих (ПЧП) до загальної чисельності працівників (ЗЧП) у відповідному періоді:

(2.8)

де ПЧП – кількість прийнятих осіб;

ЗЧП – загальна чисельність працівників, осіб

Розрахуємо коефіцієнт прийому:

Кпр2009р = 0,12;

Кпр2010р = 0,07;

Кпр2011р = 0,06

Коефіцієнт вибуття (Квиб) – відношення числа вибулих працівників (ВЧП) за рік до середньосписочної чисельності (СЧ):

(2.10)

де ВЧП – кількість вибулих працівників, осіб;

СЧ – середньосписочна чисельність, осіб

Розрахуємо коефіцієнт вибуття:

Квиб2009р = 0,11;

Квиб2010р = 0,14;

Квиб2011р = 0,25

Коефіцієнт плинності (Кпл) – відношення числа працівників вибулих через невиправдані причини і за власним бажанням (ВЧПнп), за порушення трудової дисципліни до середньосписочної чисельності (СЧ):

(2.11)

де ВЧПнп – кількість працівників вибулих через невиправдані причини і за власним бажанням, осіб

Розрахуємо коефіцієнт плинності:

Кпл2009р = 0,15;

Кпл2010р = 0,09;

Кпл2011р = 0,19

Результати розрахунків надамо у вигляді таблиці 2.10.

Таблиця 2.10 – Аналіз плинності кадрів

Показник

2009 р.

2010 р.

2011 р.

1.Коефіцієнт прийому

0,12

0,07

0,06

2.Коефіцієнт вибуття

0,11

0,14

0,25

3.Коефіцієнт плинності

0,15

0,09

0,19

За даними таблиці бачимо, що за 2010 рік в порівнянні з 2009 роком коефіцієнти прийому і плинності кадрів знизилися відповідно на 0,07 і 0,09 за рахунок зменшення кількості працівників, які звільнилися, що привело і до зменшення кількості працівників, що надійшли.

А в 2011 році коефіцієнти плинності і вибуття значно збільшилися, а коефіцієнт прийому - навпаки значно зменшився. Такі зміни, насамперед, викликані очікуванням великих змін у зв’язку з новим керівництвом заводу і в наступному році планується набір кадрів.

Продуктивність праці є одним з основних показників, що безпосередньо впливає на результат діяльності підприємства.

На продуктивність праці впливають дві групи чинників: виробничо-технічні і соціальні. Для аналізу виробничо-технічних чинників проведемо наступні розрахунки відповідно до звітності підприємства за 2008-2010роки.

Розрахуємо середньорічну продуктивність праці (РПП) як відношення обсягу випуску продукції (Q) до чисельності персоналу (ЧП):

(2.12)

де Q – обсяг випуску продукції тис.грн.;

ЧП – чисельність персоналу, осіб

РПП2009р = 79,0 тис.грн./ос;

РПП2010р = 52,8 тис.грн./ос;

РПП2011р = 118,1 тис.грн./ос

Розрахуємо середньоденну продуктивність праці (ДПП) як відношення обсягу випуску продукції (Q) до середньосписочної чисельності (СЧ) і кількості відпрацьованих днів (Т):

(2.13)

де Т – кількість відпрацьованих днів

ДПП2009р = 30,1грн./день;

ДПП2010р = 20,1грн./день;

ДПП2011р = 45,8грн./день

За результатами розрахунків можна зробити наступні висновки: за 2010 рік середньорічна продуктивність праці зменшилась на 26,2тис.грн., а в 2011 році навпаки збільшилась на 65,3тис.грн. Аналогічно змінилася середньоденна продуктивність праці з урахуванням відпрацьованих днів.

Аналіз використання трудових ресурсів на підприємстві й аналіз рівня продуктивності праці необхідно розглядати в тісному зв’язку з оплатою праці. З ростом продуктивності праці створюються реальні умови для підвищення рівня її оплати, тому при аналізі визначається, чи не було допущено перевитрат по фонду оплати праці, якщо продуктивність не змінилася. Проведемо аналіз витрат на заробітну плату за 2009-2011 роки за даними таблиці 2.11.

Таблиця 2.11- Аналіз використання фонду заробітної плати

Показник

2009р.

2010р.

2011р.

Відхилення

2009р. до 2010р.

Відхилення

2010р. до 2011р.

+/-

%

+/-

%

1.Фонд заробітної плати, тис.грн.

2153,0

1348,7

1250,7

-804,3

62,6

-98

92,7

2.Питома вага витрат на заробітну

плату в собівартості, %

7,6

11,7

9,1

+4,1

153,9

-2,6

77,8

3.Чисельність персоналу, осіб

766

579

428

-187

75,6

-151

73,9

4.Середньомісячна з/плата, грн.

422,2

538,8

720,5

+116,6

127,6

+181,7

133,7

Дані таблиці 2.11 свідчать про те, що за 2009-2010 роки відбулося зменшення фонду заробітної плати на 804,3тис.грн., за 2010-2011 роки- на 98 тис.грн. за рахунок зменшення числа працюючих на 187 осіб в 2010 році, і на 151 особу в 2011 році.

Розмір середньої заробітної плати протягом 2009 – 2010 роки збільшився на 116,6 грн., а протягом 2010 – 2011 роки на 181,7 гривень. Зростання розміру середньої заробітної плати відбулося із – за зростання загального розміру фонду оплати праці та зменшення чисельності персоналу протягом аналізує мого періоду з 766 осіб до 428 осіб, тобто, на 338 осіб. Економія за рахунок скорочення чисельності працівників перекрила додаткові витрати по середній заробітній платні.

2.6 Аналіз рентабельності продукції

Так само одним з основних показників діяльності підприємства є рентабельність продукції.

Показники рентабельності характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, прибутковість різних напрямків діяльності, окупність витрат і т.п.

Вони більш повно, чим прибуток, відбивають остаточні результати господарювання, тому що їх величина показує співвідношення ефекту з наявними або використаними ресурсами.

Їх використовують для оцінки діяльності підприємства і як інструмент в інвестиційній політиці і ціноутворенні.

Рентабельність продажу визначаємо за формулою:

Rnродажів = (2.14)

де ЧП – чистий прибуток підприємства, тис.грн.;

ЧД – чистий доход (виручка від реалізації продукції), тис.грн.

Rnродажів 09 = 309,5 :37510,7 * 100= 0,8%;

Rnродажів 10 = 243,2 : 13242 * 100= 1,8%;

Rnродажів 11 = 475,7 :15065,1 * 100= 3,2%

Рентабельність продукції показує, який прибуток одержує підприємство від випуску продукції. Вона визначається як співвідношення чистого прибутку від реалізації до собівартості продукції виробленої у відповідному періоді:

Rnродукції = (2.15)

де Сп,р – собівартість реалізованої продукції, тис.грн.

де Сп – собівартість виробленої продукції, тис.грн.

Визначаємо рентабельність реалізованої продукції:

Rnродукції реалізованої 09 = 309,5 :28280,5 * 100= 1,1%;

Rnродукції реалізованої 10= 243,2 :11561,4 * 100= 2,1%;

Rnродукції реалізованої 11= 475,7 :13787,8 * 100= 3,5%

Визначаємо рентабельність виробленої продукції:

Rnродукції 09 = 309,5 : 45195 * 100= 0,68%;

Rnродукції 10= 243,2 : 13517,2 * 100= 1,8%;

Rnродукції 11= 475,7 : 15140 * 100= 3,14%

Значення показників рентабельності надано в таблиці 2.12.

Таблиця 2.12 – Показники рентабельності по підприємству,%

Назва показника

Позначення

2009р.

2010р.

2011р.

Рентабельність продажу

Rпродажу

0,8

1,8

3,2

Рентабельність реалізованої продукції

Rпродукції реалізованої

1,1

2,1

3,5

Рентабельність виробленої продукції

R продукції

0,68

1,8

3,14

Аналіз даних таблиці 2.12 дає підставу для наступних висновків. Значення показника рентабельності протягом аналізує мого періоду змінюється від 0,8% до 3,2%. На зростання показника рентабельності має вплив зростання протягом 2009 – 2011 роки розміру чистого прибутку, отриманого в результаті реалізації продукції. Основним чинником який впливає на рентабельність – це висока собівартість виробленої продукції. Для успішної роботи підприємству необхідно розробити заходи щодо зниження собівартості продукції, або переглянути ціни на продукцію, тобто проводити більш сприятливу цінову політику.

3 АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Аналіз балансу підприємства

Для оцінки стійкості фінансового стану підприємства використовується ціла система показників, що характеризують зміни:

а) структури капіталу підприємства по його розміщенню і джерелах утворення;

б) ефективності й інтенсивності його використання;

в) платоспроможності і кредитоспроможності підприємства;

г) запас його фінансової стійкості.

Аналіз фінансового стану підприємства грунтується, головним чином, на відносних показниках, тому що абсолютні показники балансу в умовах інфляції практично неможливо привести в порівняний вид.

Основними джерелами інформації для аналізу фінансового стану підприємства служать звітний бухгалтерський баланс, звіт про прибутки і збитки, звіт про рух капіталу й інші форми звітності, дані первинного й аналітичного бухгалтерського обліку, що розшифровують і деталізують окремі статті балансу.

Фінансовий стан підприємства, його ставність залежить від оптимальності структури активів. Тому оцінимо склад та динаміку активів підприємства за допомогою методу вертикального та горизонтального аналізу.

Вертикальний аналіз показує структуру засобів підприємства і їх джерел, горизонтальний аналіз полягає в побудові аналітичних таблиць, у яких абсолютні показники доповнюються відносними темпами росту (зниження). Проте в умовах інфляції цінність результатів горизонтального аналізу знижується.

Структура майна підприємства і джерел його утворення надана у таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 – Структура майна підприємства і джерел його утворення, тис.грн.

Показники

2009р.

Питома вага, %

2010р.

Питома вага, %

2011р.

Питома вага, %

Актив

1.Необоротні активи

5567,3

35,3

6992,5

54,7

8196,2

52,8

2.Поточні активи, усього

10219,5

64,7

5760,2

45,1

7184,3

46,3

В тому числі:

-виробничі запаси

1658,6

10,5

2214,2

17,3

2617,0

16,9

-готова продукція

252,3

1,6

4,6

0,04

4,6

0,03

-товари

0

0

16,5

0,2

28,4

0,2

-грошові кошти

141,2

0,9

109,1

0,9

188,5

1,2

-дебіторська заборгованість

8037,1

50,9

3346,9

26,2

3176,5

20,5

Інші оборотні активи

130,3

0,8

68,9

0,5

1169,3

7,5

3.Витрати майбутніх періодів

3,3

0,02

23,1

0,2

144,1

0,9

Разом валюта балансу

15790,1

100

12775,8

100

15524,6

100

Пасив

1.Джерела власних засобів

7323,9

46,4

7567,1

59,2

8042,8

51,8

-статутний капітал

7000

44,3

7000

54,8

7000

45,1

-інший додатковий капітал

7,6

0,05

7,6

0,06

7,6

0,05

-нерозподілений прибуток

316,3

2,0

559,5

4,4

1035,2

6,7

2.Позикові засоби, усього

8466,2

53,6

5208,7

40,8

7481,8

48,2

3.Довгострокові кредити банків

0

0

12,3

0,1

12,3

0,1

4.Розрахунки з кредиторами

8466,2

53,6

5196,4

40,7

7469,5

48,1

Разом валюта балансу

15790,1

100

12775,8

100

15524,6

100

За рік склад активів підприємства перетерпів наступні зміни:

а) збільшилась вартість на 1425,2тис.грн. в 2010 році і на 1203,7тис.грн. в 2011 році;

б) оборотні активи за 2009 рік зменшились на 4459,3тис.грн., а за 2011 рік збільшились на 1424,1тис.грн. В структурі активів на кінець 2011 року вони складають 46,3%.

Запаси готової продукції наприкінці 2011 року мінімальні - 0,03%. Виробничі запаси також знижені і складають 16,9% проти 17,3% в 2010 році, але їх питома вага у валюті балансу за 2009-2011 роки збільшена з 10,5% до 16,9%.

Питома вага грошових коштів в загальній структурі активів за період, який підлягає аналізу, збільшилася, але незначно з 0,9% до 1,2%, що свідчить про нестачу коштів у підприємства. За 2009-2011 роки питома вага інших оборотних активів збільшилася з 0,8% до 7,5%.

За структурою загального складу активів найбільш зменшилася дебіторська заборгованість - на 30,4%, що свідчить про здатність підприємства її ліквідувати. Аналізуючи пасив, можна виділити наступне: на підприємстві за розглянутий період збільшилася сума як власного, так і позикового капіталу. Однак у його структурі частка власних джерел засобів знизилася на 7,4%, а позикових відповідно збільшилася на 7,4%, що свідчить про підвищення ступеня фінансової залежності підприємства від зовнішніх джерел і кредиторів. Дані, наведені у таблиці 3.1 свідчать про те, що значно збільшилась сума і частка нерозподіленого прибутку при одночасному зменшенні питомої ваги статутного капіталу.

Власний капітал за 2011 рік збільшився на 475,7тис.грн. або на 6,29%. Інші статті власного капіталу залишилися без змін.

Зобов’язання за розглянутий період збільшились на 2273,1тис.грн. або на 43,6%. Частка банківського кредиту за 2010 – 2011 роки залишилася незмінною, а кредиторська заборгованість, яка тимчасово використовується в обороті підприємства до моменту настання термінів погашення, збільшилась.

Структура пасиву перетерпіла наступні зміни: збільшилася частка власного капіталу з 46,4% на початок аналізуємого періоду до 51,8% наприкінці, що викликало зменшення частки позикових засобів. Зменшилася кредиторська заборгованість з 53,6% на початок періоду до 48,2 на кінець.

3.2 Аналіз джерел формування майна підприємства

Погіршення фінансового стану підприємства супроводжується «проїданням» власного капіталу і неминучим «залізанням» у борги, тому багато підприємств у процесі своєї діяльності крім власного капіталу залучають значні кошти взяті в борг.

Однак, в процесі формування і використання фінансових засобів слід враховувати ту небезпеку, яку несуть з собою позикові кошти, тому що ріст кредитних ресурсів робить підприємство фінансово нестійким і для того, щоб вижити в умовах ринкової економіки і не допустити банкрутства підприємства, потрібно добре знати, як керувати фінансами, якою повинна бути структура капіталу за складом і джерелами утворення, яку частку повинні займати власні засоби, а яку - позикові.

В Україні існує певна проблема залучення позикових коштів. Ця проблема пов’язана, по-перше, з тим, що позикові джерела як і раніше залишаються досить дорогими для виробничих підприємств; по-друге, фінансові інститути, у тому числі банки не довіряють більшості підприємств як кредитопозичальникам через невиконання останніми своїх зобов’язань по своєчасному поверненню узятих кредитів і виплату відсотків по них.

У процесі формування і використання власних та позикових фінансових ресурсів виникає потреба постійно керувати цим процессом, тому головна мета фінансової діяльності зводиться до одного стратегічного завдання-збільшення активів підприємства. Для цього воно має постійно підтримувати платоспроможність і рентабельність, а також оптимальну структуру активу і пасиву балансу.

Відтак, аналіз фінансової стабільності дає можливість оцінити, наскільки підприємство готове до погашення своїх боргів і відповісти на запитання, наскільки воно є незалежним з фінансового боку, зростає чи зменшується рівень цієї незалежності, чи відповідає стан активів і пасивів підприємства завданням його фінансово-господарської діяльності [11].

До основних показників фінансової стійкості відносяться такі:

Коефіцієнт концентрації власного капіталу – характеризує частку власників підприємства в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність і розраховується як відношення власного капіталу (підсумок 1-го розділу пасиву) до загальної суми господарських коштів (валюта балансу):

(3.1)

де ВК – власний капітал, тис.грн.;

ВБ – валюта балансу, тис.грн.;

Кквк2009р. =0,46;

Кквк2010р. =0,59;

Кквк2011р. =0,52;

Чим вище значення цього показника, тим підприємство є більш фінансово стійким, стабільним і незалежним від зовнішніх кредиторів. Доповненням до цього показника є коефіцієнти концентрації залученого (позичкового) капіталу – їх сума має дорівнювати 1 (або 100%). Щодо рівня залучення позичених коштів існують різні думки, в залежності від галузі.

Коефіцієнт фінансової залежності є оберненим до коефіцієнту концентрації власного капіталу і розраховується як відношення валюти балансу до власного капіталу (підсумок 1-го розділу пасиву):

(3.2)

Кфз2009р. ==2,16;

Кфз2010р. ==1,69;

Кфз2011р. ==1,93

Зростання цього показника в динаміці означає збільшення частки позичених коштів у фінансуванні підприємства. Якщо його значення наближається до одиниці (або 100%), то це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство, якщо перевищує одиницю – навпаки.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності і розраховується як відношення власних коштів (2-й розділ активу) до власного капіталу (підсумок розділу 1 пасиву балансу):

(3.3)

де ВОК – власні оборотні кошти, тис.грн.;

Кмвк2009р. ==1,40;

Кмвк2010р. == 0,76;

Кмвк2011р. == 0,89

Значення цього показника може змінюватися залежно від структури капіталу і галузевої належності підприємства (норматив – 0,5 і вище).

Коефіцієнт структури довгострокових вкладень показує частку, яку становлять довгострокові зобов’язання в обсязі позаоборотних активів підприємства і розраховується як відношення довгострокових зобов’язань (3-й розділ пасиву балансу) до необоротних активів (підсумок 1 розділу активу балансу):

(3.4)

де ДП – довгострокові пасиви, тис.грн.;

ПОА – необоротні активи підприємства, тис.грн.;

Ксдв2009р. ==0;

Ксдв2010р. ==0,002;

Ксдв2011р. ==0,002

Низьке значення цього коефіцієнта свідчить про неможливість залучення довгострокових кредитів і позик.

Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів показує, яка частина в джерелах формування позаоборотних активів на звітну дату доводиться на власний капітал, а яка на довгострокові позикові кошти і розраховується як відношення довгострокових кредитів і позикових коштів до суми джерел власних коштів та довгострокових кредитів і позик:

(3.5)

Ккдп2009р. = =0;

Ккдп2010р. = =0,0016;

Ккдп2011р. = =0,0015

Особливо високе значення цього показника свідчить про сильну залежність від притягнутого капіталу, про необхідність виплачувати в перспективі значні суми коштів у вигляді відсотків за користування кредитами.

Коефіцієнт співвідношення власних і позикових коштів є найбільш загальною оцінкою фінансової стійкості підприємства і розраховується як відношення позикового капіталу (підсумок розділу 3 пасиву балансу) разом з короткостроковими кредитами банків (у розділі 4 пасиву) до власного капіталу (підсумок розділу 1 пасиву балансу):

(3.6)

де ПК – позиковий капітал, тис.грн.;

Квіп2009р. = =0;

Квіп2010р. = =0,0016;

Квіп2011р. = =0,0015

Коефіцієнт забезпеченості підприємства власними оборотними коштами розраховується як відношення власних оборотних коштів до всієї величини оборотних активів:

(3.7)

де ОА – оборотні активи, тис.грн.;

ПЗ – поточні зобов’язання, тис.грн.;

Кзаб2009р. = = 0,17;

Кзаб2010р. = = 0,01;

Кзаб2011р. = = -0,04

Якщо ВОК < 0, то постійні пасиви менше постійних активів, і підприємство відчуває нестачу власних оборотних коштів. Це означає, що підприємству не вистачає ресурсів для фінансування іммобілізованих активів. Для підприємства це не катастрофа, якщо масштабні інвестиції в основні кошти ще не встигли окупитися, при гарній перспективі проекту можна говорити про тимчасову нестачу власних оборотних коштів, що згодом зникне: нарощування продажів покриє збитки, дасть прибуток, і її частина – нерозподілений прибуток – збільшить капітал підприємства. Таким чином, постійні ресурси збільшаться за рахунок нерозподіленого прибутку й поглинуть нестачу власних оборотних коштів. Якщо ж нестача власних оборотних коштів спостерігається рік у рік, то складається ризикована ситуація.

Коефіцієнт співвідношення необоротних і власних коштів характеризує рівень забезпечення необоротних активів власними коштами і розраховується як відношення необоротних активів до власного капіталу (розділ 1 активу балансу ділиться на розділ 1 пасиву):

(3.8)

де НА – необоротні активи, тис.грн.;

Кснівк2009р. = =0,76;

Кснівк2010р. = =0,92;

Кснівк2011р. = =1,02

Приблизне значення цього показника – 0,5-0,8. Якщо значення показника менш ніж 0,5 - підприємство має власний капітал в основному для формування оборотних коштів, якщо більш ніж 0,8 - роблять висновки про залучення довгострокових позик і кредитів для формування частини необоротних активів. Аналіз показників фінансової стійкості підприємства надано в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2 – Показники структури джерел майна

Показники

Призначення

2009р.

2010р.

2011р.

Нормативний показник

1Коефіцієнт концентрації

власного капіталу

Характеризує частку власників

підприємства в загальній сумі коштів, авансованих у його

діяльність

0,46

0,59

0,52

>0,5

2.Коефіцієнт фінансової

залежності

Коефіцієнт є оберненим до коефіцієнта концентрації власного капіталу

2,16

1,69

1,93

Збільшення

3.Коефіцієнт маневреності

власного капіталу

Показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності

1,40

0,76

0,89

0,5 і вище

4.Коефіцієнт структури

довгострокових вкладень

Характеризує структуру довгострокових вкладень

0

0,002

0,002

0,2-0,3 Характеризує структуру довгострокових

вкладень

5.Коефіцієнт довгострокового

залучення позикових коштів

Характеризує структуру

Капіталу

0

0,0016

0,0015

Зменшення

6.Коефіцієнт співвідношення

власних і позикових коштів

Характеристика фінансової стійкості підприємства

0

0,0016

0,0015

Зменшення

7.Коефіцієнт забезпеченості

власними оборотними

коштами

Характеризує забезпеченість підприємства власними оборотними коштами

0,17

0,01

-0,04

>0,1

8.Коефіцієнт співвідношення

необоротних і власних

коштів

Показує, у якому ступені джерела власних засобів

покривають зроблені

інвестиції

0,76

0,92

1,02

0,5-0,8

Чим більше у підприємства власних засобів, тим легше йому справитися з безладдям економіки, і це відмінно розуміють кредитори підприємства і його менеджери. Ось чому останні прагнуть до нарощування щорічно абсолютної суми власного капіталу підприємства. Маючи прибутки, вони намагаються удержати значну їхню частину в обороті підприємства шляхом створення всіляких резервів з валового і чистого прибутку прямого зарахування у власний капітал нерозподіленої на дивіденди частини чистого прибутку.

В умовах української економіки для коефіцієнту концентрації власного капіталу потрібно, щоб він перевищував за своєю величиною 50%. У цьому випадку його кредитори почувають себе спокійно, усвідомлюючи, що весь позиковий капітал може бути компенсований власністю підприємства [12, с.87].

В нашому випадку величина коефіцієнту знаходиться в межах норми. На кінець аналізуємого періоду майно підприємства на 52% забезпечено власним капіталом.

Зростання коефіцієнта фінансової залежності означає збільшення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства.

Розрахований коефіцієнт маневреності власного капіталу через зниження величини власного капіталу і збільшення довгострокових зобов’язань під кінець аналізуємого періоду дорівнює 0,89, що більше нормативного значення.

Частка власного капіталу, яка використовується для фінансування поточної діяльності знаходиться в теоретично виправданих межах.

Розрахований коефіцієнт структури довгострокових вкладень свідчить про те, що підприємство практично не має довгострокових вкладень.

Розрахунковий коефіцієнт співвідношення власних і залучених коштів має тенденцію до зменшення, що має позитивне значення.

Коефіцієнт забезпечення власними оборотними коштами менше 0,1, це означає, що підприємство не забезпечено у достатній кількості власним капіталом.

Тенденція збільшення співвідношення необоротних і власних коштів змінюється в позитивну сторону, тому що до власних джерел засобів додаються довгострокові кредити.

3.3 Аналіз фінансових результатів

Фінанси - кровоносна система підприємницької діяльності. У процесі виробничої, збутової та фінансової діяльності відбувається безперервний процес кругообігу капіталу, змінюється структура коштів та джерел їх формування, наявність і потреба у фінансових ресурсах і як наслідок фінансовий стан підприємства.

Рух грошей, його швидкість і масштаби визначають працездатність фінансової системи. З руху грошей починається і ним завершується кругообіг коштів підприємства, оборот всього капіталу.

Фінансовий стан є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства і тому визначається сукупністю виробничо-господарських факторів.

Персонал підприємства не може працювати без відповідних засобів виробництва, тобто основних засобів, за допомогою яких виготовляється продукція (товари), виконуються роботи і надаються послуги, та обігових коштів, з яких створюються товари і продукція.

Підприємство несе повну відповідальність перед державою і місцевими органами влади за своєчасне перерахування податків й інших обов’язкових платежів, покриває з власного доходу всі збитки і втрати. За рахунок виторгу від реалізації продукції (послуг) воно робить оплату витрат на організацію і розвиток виробництва, а також на закупівлю сировини і матеріалів, оплату робочої сили.

Спроможність підприємства своєчасно робити платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі, перенести непередбачені потрясіння і підтримувати свою платоспроможність у несприятливих обставинах свідчить про його стійкий фінансовий стан, і навпаки. Фінансовий стан може бути стійким, нестійким (передкризовим) та кризовим.

Для забезпечення фінансової діяльності підприємство повинно мати гнучку структуру капіталу, вміти організовувати його рух таким чином, щоб забезпечити перевищення доходів над витратами з метою дотримання платоспроможності та створення умов для самовідтворення [6, с.178].

Можливість оцінити результати минулої діяльності підприємства, його прибутковість, здатність ефективно використовувати ресурси або ступень ризику недосягнення очікуваних результатів діяльності дає звіт про фінансові результати (форма 2).

Для оцінки показників фінансових результатів діяльності підприємства заповнимо таблицю 3.3.

Таблиця 3.3- Аналіз показників фінансової діяльності

Показник

Період

Зміни

2011р. до 2009р.

2009р.

2010р.

2011р.

тис.грн

тис.грн.

тис.грн.

тис. грн.

%

Чистий доход (виручка) від реалізації продукції

37510,7

13242,0

15065,1

-22445,6

-40,16

Податок на додану вартість

6227,1

3971,8

7294,5

+1067,4

+17,14

Собівартість реалізованої продукції

28280,5

11561,4

13787,8

-14492,7

-48,75

Валовий прибуток

9230,2

1680,6

1277,3

-8002,9

-13,84

Інші операційні доходи

6375,5

247,2

680,5

-5695

-10,67

Адміністративні витрати

2134,5

1580,4

1215,9

-918,6

-56,96

Витрати на збут

6841,8

237,5

136,3

-6705,5

-1,99

Інші операційні витрати

7849,9

383,8

533,9

-7316

-6,8

Прибуток (збиток) від операційної діяльності

1220,5

273,9

71,1

-1149,4

-5,83

Інші фінансові доходи

1,6

2,9

5,4

+3,8

+237,5

Інші доходи

1830,6

758,8

514,5

-1316,1

-28,11

Фінансові витрати

Інші витрати

60,0

148,7

115,9

+55,9

+93,17

Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування прибуток (збиток)

551,7

339,1

475,7

-76

-86,22

Податок на прибуток від звичайної діяльності

242,2

95,9

-242,2

Чистий прибуток (збиток)

309,5

243,2

475,7

+166,2

+53,7

Дані таблиці свідчать про зменшення чистого доходу від реалізації продукції у 2011 році проти 2009 року на 40,16 %. Такий спад відбувся за рахунок скорочення обсягів випуску та реалізації продукції. Відповідно зменшилась і собівартість продукції на 48,75%. В результаті проведеного аналізу бачимо, що у 2010 році в порівнянні з 2009 роком підприємство отримало прибуток на 166,2тис.грн.

3.4 Аналіз ефективності використання майна підприємства

Показники рентабельності характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, доходність (збитковість) різних напрямків діяльності (виробничої, підприємницької, інвестиційної), окупність витрат. Вони повніше відображають кінцеві результати господарювання, тому що їх величина виявляє підвищення ефекту з наявними або використаними ресурсами. Їх використовують для оцінки діяльності підприємства та як інструмент в інвестиційній політиці та ціноутворенні.

Рентабельність продажу визначаємо за формулою:

Rn = (3.9)

де ЧП – чистий прибуток підприємства, тис.грн.;

ЧД – чистий дохід (виручка від реалізації продукції), тис.грн.

Rnродажів 09 = 309,5 :37510,7 * 100= 0,8%;

Rnродажів 10 = 243,2 : 13242 * 100= 1,8%;

Rnродажів 11 = 475,7 :15065,1 * 100= 3,2%

Рентабельність активів визначаємо за формулою:

RA = (3.10)

де Ап,Ак – активи підприємства на початок та кінець року відповідно, тис.грн.

RA 09= 309,5 : (12604,45) * 100 = 2,5%;

RA 10=243,2 : (14282,95) * 100 = 1,7%;

RA 11= 475,7 : (14150,2) * 100 = 3,4%

Рентабельність власного капіталу визначаємо за формулою:

Rвк = (3.11)

Rвк 09=309,5 : (7169,05) * 100 = 4,3%;

Rвк 10=243,2 : (7445,5) * 100 = 3,0%;

Rвк 11=475,7 : (7804,95) * 100 = 6,1%

Рентабельність основної діяльності визначаємо за формулою:

Rод = (3.12)

де Сп – собівартість реалізованої продукції, тис.грн.

Rnродукції 09 = 309,5 :28280,5 * 100= 1,1%;

Rnродукції 10= 243,2 :11561,4 * 100= 2,1%;

Rnродукції 11= 475,7 :13787,8 * 100= 3,5%

Розраховані фінансові результати зведемо у таблицю 3.4.

Таблиця 3.4 – Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства

Показники

2009р.

2010р.

2011р.

Відхилення 2009р. до 2010 р.

Відхилення 2010р. до 2011р.

+/-

%

+/-

%

1.Загальна величина майна, тис.грн.

15790,1

12775,8

15524,6

-3014,3

80,9

+2748,8

121,5

2.Джерела власних засобів, тис.грн.

7323,1

7567,1

8042,8

+244,0

103,3

+475,7

106,3

3.Короткострокові зобов’язання, тис.грн.

8466,2

5196,4

7469,5

-3269,8

61,4

+2273,1

143,7

4.Чистий дохід від реалізації продукції,

товарів, робіт, послуг, тис.грн.

37510,7

13242,0

15065,1

-24268,7

35,3

+1823,1

40,2

5.Собівартість реалізованої продукції

28280,5

11561,4

13787,8

-16719,1

40,9

+2226,4

119,3

6.Прибуток до плати податку, тис.грн.

551,7

339,1

475,7

-212,6

61,5

+136,6

140,3

7.Чистий прибуток, тис.грн.

309,5

243,2

475,7

-66,3

78,6

+232,5

195,6

8.Величина активів, тис.грн.

15790,1

12775,8

15524,6

-3014,3

80,9

+2748,8

121,5

9.Величина поточних активів, тис.грн.

10219,5

5760,2

7184,3

-4459,3

56,4

+1424,1

124,7

10.Виторг від реалізації, тис.грн.

43737,8

23830,9

43767,1

-19906,9

54,5

+19936,2

183,7

11.Рентабельність продажу, %

0,8

1,8

3,2

+1,0

225,0

+1,4

177,8

12.Рентабельність активів, %

2,5

1,7

3,4

-0,8

-68

+1,7

200,0

13.Рентабельність власного капіталу

4,3

3,0

6,1

-1,3

69,8

+3,1

203,3

14.Рентабельність основної діяльності, %

1,1

2,1

3,5

+1,0

190,9

+1,4

166,7

Аналізуючи динаміку показників ефективності використання майна ми бачимо, що на кінець періоду, який підлягає аналізу, на підприємстві збільшилася загальна величина майна і джерел власних засобів.

Значення кредиторської заборгованості зросло за рахунок того, що покупці і замовники перелічують у рахунок авансів за роботи і послуги грошові кошти у великій кількості. З одного боку, це позитивний момент, тому що підприємство для виконання своїх робіт користується позиковими засобами, збільшуючи можливості власного виробництва і знижуючи необхідність додаткових власних капіталовкладень. Але також це свідчить про те, що підприємство залежить від своїх покупців.

Дані таблиці 3.4 свідчать про те, що за період, який ми аналізуємо підприємство мало прибутки. У 2010 році порівняно з 2009 роком усі показники прибутковості підприємства зменшились, а в 2011 році проти 2010 року – зросли. Показник чистого прибутку підприємства досить низький, але з часом поліпшується, що говорить про наявність резерву у використанні засобів підприємства-як власних так і позикових. Так, у 2009 році кожна гривня продажу приносила 0,8 копійок чистого прибутку, у 2010 році – 1,8 копійок, а в 2011 році – 3,2 копійки. Кожна гривня активів приносила відповідно 2,5 коп., 1,7 коп., 3,4 коп. чистого прибутку, а кожна гривня, яку вкладено власником у підприємство, відповідно 4,3 коп., 3,0 коп. та 6,1 коп. чистого прибутку.

Показник чистого прибутку підприємства також свідчить про те, що на підприємстві є досить велика кількість основних фондів, які використовуються недостатньо ефективно, і поліпшити фінансове становище підприємства можуть дії, спрямовані на позбавлення від непотрібних основних засобів або дії по більш ефективному їх використанню.

Показники рентабельності активів і власного капіталу свідчать про неефективне використання підприємством своїх активів. Але якщо аналізувати негативні рентабельності, за аналізує мий період спостерігається значне покращення. Для покращення показників рентабельності підприємству необхідно поліпшити технологію виробництва, вишукати шляхи для зниження собівартості, сформувати портфель замовлень.

3.5 Аналіз платоспроможності та ліквідності підприємства

В ринкових умовах господарювання ліквідність і платоспроможність підприємств - найважливіша характеристика їх діяльності, тому що визначають не тільки взаємовідносини підприємства з партнерами, суб’єктами фінансового ринку, державою, а його успішне функціонування чи банкрутство. Результати аналізу ліквідності та платоспроможності цікавлять перш за все кредиторів підприємства, оскільки це дає відповідь на питання про його здатність погасити свої зобов’язання.

Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів по активу, згрупованих за ступенем їхньої ліквідності й розташованих у порядку убування ліквідності, із зобов’язаннями по пасиву, згрупованими за строками їхнього погашення й розташованими в порядку зростання строків [13].

Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо мають місце такі співвідношення:

А1 П1; А2 П2; А3 П3; А4 П4, (3.13)

"Всі активи підприємства залежно від ступеня їхньої ліквідності можна умовно розділити на наступні групи:

- найбільш ліквідні активи (А1) – це активи, які можуть бути використані для здійснення поточних розрахунків негайно. До цієї групи належать кошти в касі, на розрахунковому рахунку, валютному й іншому рахунках, цінні папери (рядки 150, 220, 230, 240 активу балансу).

- активи, що швидко реалізуються (А2) – це активи, перетворення яких на гроші потребує певного часу. До цієї групи належить і дебіторська заборгованість (рядки 160 – 220). Ліквідність цих активів різна і залежить від суб’єктивних та об’єктивних чинників: кваліфікації фінансових робітників, платоспроможності платників, умов видачі кредитів тощо.

- активи, що повільно реалізуються (А3) – це статті розділу ІІ активу балансу, які охоплюють запаси та інші оборотні активи (рядки 100 – 140, 250). Запаси не можуть бути продані, поки немає покупця. Інколи певні запаси потребують додаткової обробки перед реалізацією, що вимагає певного часу.

- активи, що важко реалізувати (А4) – це активи, які передбачено використовувати в господарській діяльності протягом тривалого періоду. До цієї групи належать всі статті розділу І активу балансу («Необоротні активи»).

Перші три групи активів (найліквідніші; активи, що швидко реалізуються; активи, що повільно реалізуються) протягом поточного господарського періоду постійно змінюються і тому належать до поточних активів підприємства.

Пасиви балансу за рівнем зростання строків погашення зобов’язань групують так:

- негайні пасиви (П1) – це кредиторська заборгованість (рядки 530 – 610), розрахунки за дивідендами, вчасно не погашені кредити (за даними додатку до балансу).

- короткострокові пасиви (П2) – це короткострокові кредити банків (рядок 500), поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями (рядок 510), векселі видані (рядок 520). Для розрахунку основних показників ліквідності можна користуватися інформацією розділу IV балансу («Поточні зобов’язання»).

- довгострокові пасиви (П3) – це довгострокові зобов’язання, які містяться в розділі ІІІ пасиву балансу.

- постійні пасиви (П4) – це всі статті розділу І пасиву балансу («Власний капітал») (рядки 380, 430, 630).

Підприємство буде ліквідним, якщо його поточні активи перевищують короткострокові зобов’язання. Якщо на підприємстві оборотний капітал складається переважно з грошових коштів і короткострокової дебіторської заборгованості, то таке підприємство вважається більш ліквідним, ніж те, на якому оборотний капітал становлять переважно запаси.

Для оцінки реального рівня ліквідності підприємства необхідно провести аналіз ліквідності балансу. Він виконується у два етапи.

Перший етап аналізу ліквідності підприємства полягає у складанні балансу ліквідності. Ліквідність балансу – це рівень покриття зобов’язань підприємства його активами, строк перетворення яких на гроші відповідає строкам погашення зобов’язань [11, с.56].

Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти підсумки кожної групи активу і пасиву балансу (додатки А,В ).

Перспективну ліквідність можна визначити порівнянням активів, що повільно реалізуються, з довгостроковими пасивами, тобто з майбутніми надходженнями та платежами.

Аналіз балансів ліквідності за кілька періодів виявляє тенденції зміни фінансового стану підприємства. У підприємства недостатньо найбільш ліквідних активів (кошти в касі, на розрахунковому рахунку, валютному й іншому рахунках, цінні папери), які можуть бути використані для здійснення поточних розрахунків негайно.

На кінець аналізованого періоду:

А1 < П1; А2 >П2; А3 > П3; А4 > П4

Абсолютно ліквідним баланс вважати не можна, оскільки на кінець звітного періоду у підприємства виникли проблеми з погашенням кредиторської заборгованості.

Ліквідність підприємства визначимо за допомогою коефіцієнтів ліквідності:

Загальний коефіцієнт ліквідності (коефіцієнт покриття, коефіцієнт поточної ліквідності) дає загальну оцінку платоспроможності підприємства і розраховується за формулою:

(3.14)

Він виявляє, скільки гривень поточних активів підприємства припадає на 1 грн. поточних зобов’язань. Логіка застосування цього показника заснована на тому факті, що підприємство погашає короткострокові зобов’язання переважно за рахунок поточних активів. Отже, якщо поточні активи перевищують поточні зобов’язання, підприємство вважається ліквідним. Розмір перевищення задається коефіцієнтом покриття. Значення цього показника залежить і від галузі, і від виду діяльності. Якщо значення коефіцієнта покриття значно перевищує співвідношення 1 : 1, то можна зробити висновок, що підприємство має значні оборотні кошти, сформовані завдяки власним джерелам. З позиції кредиторів підприємства такий варіант формування оборотних коштів є найбільш прийнятним. Проте, з погляду менеджера, значне накопичення запасів на підприємстві, відвернення грошей у дебіторську заборгованість може пояснюватися незадовільним управлінням активами.

Розрахуємо загальний коефіцієнт ліквідності:

Кзл2009р. = = 1,21;

Кзл2010р. = = 1,11;

Кзл2011р. = = 0,98;

На підприємстві значення відношення поточних активів і короткострокових зобов’язань вище від 1, це означає, що підприємство має оборотні кошти, сформовані завдяки власним джерелам. На кінець аналізованого періоду цей показник трохи зменшився, що є свідченням фінансового ризику, коли підприємство не в змозі оплатити свої рахунки. Для підвищення показника необхідно сприяти зростанню забезпеченості запасів власними оборотними коштами, для чого варто збільшувати власні оборотні кошти й знижувати рівень запасів.

Коефіцієнт швидкої ліквідності за своєю сутністю аналогічний коефіцієнту покриття, проте при його визначенні враховуються не всі поточні активи: з розрахунку виключається найменш ліквідна частина активів – виробничі запаси. Цей коефіцієнт обчислюється за формулою:

(3.15)

Матеріальні запаси виключаються не тільки через свою меншу ліквідність, а й переважно тому, що грошові кошти, одержані у випадку вимушеної реалізації виробничих запасів, можуть бути істотно нижчими за витрати на їх закупівлю. В умовах ринкової економіки типовою є ситуація, коли під час ліквідації підприємства одержують 40% і менше облікової вартості запасів. Розумним коефіцієнтом швидкої ліквідності є співвідношення 1 : 1.

Реально багато підприємств мають нижчий коефіцієнт швидкої ліквідності (наприклад, 0,5:1), тому для оцінки їх ліквідності слід проаналізувати тенденції зміни цього показника за певний період часу. Так, якщо зростання коефіцієнта швидкої ліквідності було пов’язано переважно зі зростанням невиправданої дебіторської заборгованості, то це свідчить про серйозні фінансові проблеми підприємства. В західній економічній літературі цей коефіцієнт називають коефіцієнтом миттєвої оцінки.

Розрахуємо коефіцієнт швидкої ліквідності:

Кшл2009р. = = 0,97;

Кшл2010р. = = 0,67;

Кшл2011р. = = 0,45;

Розрахункові показники коефіцієнту швидкої ліквідності з часом погіршуються, що свідчить про неспроможність підприємства миттєво погасити заборгованість.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина короткострокових позикових зобов’язань може бути за необхідності погашена негайно і визначається за формулою:

(3.16)

Теоретично прийнятим значенням коефіцієнта абсолютної ліквідності є співвідношення 0,2 : 1. В дійсності фактичні середні значення коефіцієнтів ліквідності бувають значно нижчими. Однак, за цими показниками не можна негайно робити негативні висновки щодо можливості підприємства одночасно погасити всі свої борги, адже малоймовірно, щоб усі кредитори підприємства водночас поставили йому свої боргові вимоги.

Розрахуємо коефіцієнт абсолютної ліквідності:

Каб.лік2009р. = = 0,02;

Каб.лік2010р. = = 0,02;

Каб.лік2011р. = = 0,03;

Розрахункові показники коефіцієнту абсолютної ліквідності дуже низькі, що свідчить про недостатність грошових коштів у підприємства для погашення кредиторської заборгованості.

Розраховані показники ліквідності надано в таблиці 3.5.

Таблиця 3.5 - Показники ліквідності підприємства за 2009 – 2011 роки

Показники

2009 рік

2010 рік

2011 рік

Нормативне значення

Коефіцієнт абсолютної (негайної) ліквідності

0,02

0,02

0,03

> 0,2

Коефіцієнт проміжної (уточненої) ліквідності

0,97

0,67

0,45

> 0,5

Коефіцієнт загальної ліквідності

(коефіцієнт покриття).

1,21

1,11

0,98

> 1

Аналіз даних таблиці 3.5 дає підставу для наступних висновків. За коефіцієнтом загальної ліквідності одержують загальну оцінку ліквідності активів. Він показує, скільки гривень оборотних активів підприємства припадає на одну гривню поточних зобов’язань. Логіка даного показника полягає у тому, що підприємство погашає поточні зобов’язання, головним чином, за рахунок оборотних активів, отже, якщо оборотні активи перевищують по величині поточні зобов’язання, підприємство вважається ліквідним. Коефіцієнт загальної ліквідності за 2009-2011 р.р. знаходиться в межах нормативу ( > 1 ), можна зробити висновок про те, що підприємство володіє достатнім обсягом вільних ресурсів, що сформувалися завдяки власним джерелам.

Коефіцієнт уточненої ліквідності за 2009-2011 р.р. більше нормативного (> 0,5 ), це указує на позитивну ліквідність підприємства. Підприємство має можливість проведення самостійних розрахунків з дебіторами.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності за 2009-2011 р.р. знаходиться в межах норми нормативного (< 0,2 ), абсолютно ліквідних коштів у підприємства достатньо.

Таким чином, можна зробить висновок, що підприємство володіє достатнім обсягом вільних ресурсів, має свої кошти для погашення своїх боргів.

Отже всі три показника платоспроможності свідчать про нестійке фінансове становище на підприємстві, яке характеризується порушенням платоспроможності: підприємство змушене залучати додаткові джерела покриття запасів і витрат, спостерігається зниження прибутковості виробництва. Проте ще є можливості для поліпшення ситуації. Однією з таких можливостей може бути залучення інвестиційних ресурсів на підприємство. Для нормального функціонування і розвитку підприємства необхідні додаткові кошти, які можливо отримати за рахунок інвестицій у вигляді довгострокового банківського кредитування.

3.6 Аналіз ділової активності підприємства

Ділова активність підприємства у фінансовому аспекті виявляється перш за все в швидкості обороту його засобів. Рентабельність підприємства відображає ступінь прибутковості його діяльності. Аналіз ділової активності і рентабельності полягає в дослідженні рівнів і динаміки різноманітних фінансових коефіцієнтів оборотності і рентабельності, які є відносними показниками фінансових результатів діяльності підприємства.

Аналіз ділової активності дозволяє проаналізувати ефективність основної діяльності підприємства, що характеризується швидкістю обороту фінансових ресурсів підприємства.

Коефіцієнт оборотності активів обчислюється як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньої величини підсумку балансу підприємства і характеризує ефективність використання підприємством всіх наявних ресурсів незалежно від джерел їх залучення.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини дебіторської заборгованості і показує швидкість звернення дебіторської заборгованості підприємства за період, який аналізується, розширення або зниження комерційного кредиту, яке надається підприємством.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини кредиторської заборгованості і показує швидкість звернення кредиторської заборгованості підприємства за період, який аналізується, розширення або зниження комерційного кредиту, яке надається підприємству.

Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів розраховується як відношення собівартості реалізованої продукції до середньорічної вартості матеріальних запасів і характеризує швидкість реалізації товарно-матеріальних запасів підприємства.

Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача) розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної вартості основних засобів. Він показує ефективність використання основних засобів підприємства.

Коефіцієнт оборотності власного капіталу розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини власного капіталу підприємства і показує ефективність використання власного капіталу підприємства.

Аналіз ділової активності підприємства характеризує ділову активність на підставі ефективності використання оборотних активів, ефективність використання ресурсів підприємства, оцінювання ринкової активності підприємства.

Для оцінки ділової активності підприємства використовуються показники:

- коефіцієнт обертання активів,

- тривалість обороту сукупних активів,

- коефіцієнт оборотності оборотних активів,

- тривалість обороту оборотних коштів,

- коефіцієнт обертання дебіторської заборгованості,

- тривалість обороту дебіторської заборгованості,

- коефіцієнт оборотності запасів,

- тривалість обороту запасів.

Дані для аналізу ділової активності підприємства надані у вигляді таблиці 3.6.

Таблиця 3.6 – Дані для аналізу ділової активності підприємства,тис.грн.

Показники

Умовні позначення

2009 рік

2010 рік

2011 рік

Виручка від реалізації

В

43737,8

23830,9

43767,1

Активи на початок періоду

9104,2

15786,8

12752,7

Активи на кінець періоду

15786,8

12752,7

15380,5

Оборотні активи

на початок періоду

4447,3

10219,5

5760,2

Оборотні активи

на кінець періоду

10219,5

5760,2

7184,3

Дебіторська заборгованість на початок періоду

3437,3

8037,1

3346.9

Дебіторська заборгованість на кінець періоду

8037,1

3346,9

3176,5

Собівартість продукції

С

28280,5

11561,4

13787,8

Запаси на кінець періоду

З

1910,9

2235,3

2650

На підставі даних таблиці 3.6 виконаємо розрахунок показників ділової активності підприємства.

Коефіцієнт обертання активів підприємства, який характеризує швидкість обороту сукупних активів:

= , (3.17)

де - коефіцієнт обертання активів підприємства;

В – виручка, тис.грн.;

- середній розмір сукупних активів, тис.грн.

= , (3.18)

де - середній розмір сукупних активів, тис.грн.;

- сума активив на початок звітного періоду, тис.грн.;

- сума сукупних активів на кінець звітного періоду, тис.грн.

= = 3,51;

= = 1,67;

= = 3,11

Тривалість обороту сукупних активів показує за кількість днів обертаються активі:

= , (3.19)

де - тривалість обороту сукупних активів, днів;

- коефіцієнт обертання активів підприємства;

= = 102,5 днів;

= = 215,6 днів;

= = 115,7 днів

Прискорення обертання оборотних коштів зменшує потребу в них, дозволяє підприємству вивільнювати частину оборотних коштів для додаткового випуску продукції, або для потреб народного господарства. У результаті прискорення обертання зменшуються потреби у запасах сировини, матеріалів, палива, тобто вивільнюються грошові ресурси, які було раніше вкладено у ці запаси.

Коефицієнт обертання оборотних активів, який вказує на швидкість обороту оборотних активів:

= , (3.20)

де - коефицієнт обертання оборотних активів;

- середній розмір оборотних активів, тис.грн.;

В – виручка від реалізації продукції, тис.грн.

= , (3.21)

де - середній розмір оборотних активів, тис.грн.;

- сума оборотних активив на початок звітного періоду, тис.грн.;

- сума оборотних активів на кінець звітного періоду, тис.грн.

= = 5,96;

= = 2,98;

= = 6,76

Тривалість обороту оборотних активів показує за кількість днів обертаються оборотні активі:

= , (3.22)

де - тривалість обороту оборотних активів, днів;

- коефицієнт обертання оборотних активів;

= = 60,4 днів;

= = 120,8 днів;

= = 53,25 днів

Коефіцієнт обертання дебіторської заборгованості, який вказує в скільки разів виручка від реалізації продукції перевищує середню дебіторську заборгованість:

= , (3.23)

де - коефіцієнт обертання дебіторської заборгованості;

В – виручка від реалізації продукції, тис.грн.

- середній розмір дебіторської заборгованості, тис.грн.

= , (3.24)

де - середній розмір дебіторської заборгованості, тис.грн.;

- сума дебіторської заборгованості на початок звітного періоду,тис.грн.;

- сума дебіторської заборгованості на кінець звітного періоду,тис.грн.

= = 7,62;

= = 4,19;

= = 13,42

Тривалість обороту дебіторської заборгованості показує за кількість днів обертається дебіторська заборгованість:

= , (3.25)

де - тривалість обороту дебіторської заборгованості, днів;

- коефіцієнт обертання дебіторської заборгованості;

= = 47,2 днів;

= = 85,9 днів;

= = 26,8 дні

Коефіцієнт оборотності запасів, який вказує кількість разів поповнення запасів протягом аналізованого періоду:

= , (3.26)

де - коефіцієнт оборотності запасів;

С – собівартість продукції, тис.грн.;

З – запаси продукції на кінець періоду, тис.грн.

= = 14,8;

= = 5,17;

= = 5,2

Тривалість обороту запасів показує за кількість днів обертається запаси:

= , (3.27)

де - тривалість обороту запасів, днів;

- коефіцієнт оборотності запасів;

= = 24,3 днів;

= = 69,3 днів;

= = 69,2 дня

Результати розрахунків показників ділової активності надамо у вигляді таблиці 3.7.

Таблиця 3.7 – Результати розрахунків показників ділової активності підприємства

Показники

2009 рік

2010 рік

2011 рік

Коефіцієнт обертання активів підприємства

3,51

1,67

3,11

Тривалість обороту сукупних активів, днів

102,5

215,6

115,7

Коефицієнт обертання оборотних активів

5,96

2,98

6,76

Тривалість обороту оборотних активів, днів

60,4

120,8

53,25

Коефіцієнт обертання дебіторської заборгованості

7.62

4,19

13,42

Тривалість обороту дебіторської заборгованості, днів

42,7

85,9

26,8

Коефіцієнт оборотності запасів

14,8

5,17

5,2

Тривалість обороту запасів, днів

24,3

69,3

69,2

Таким чином , аналізуючи дані таблиці 3.7 можна зробити висновок, що коефіцієнт обертання активів підприємства за період 2009-2011 роки зменшився з 3,51 до 3,11, тривалість обороту сукупних активів збільшилась з 102,5 днів до 115,7 днів, це негативна тенденція діяльності підприємства.

Коефіцієнт обертання оборотних активів підприємства за період 2009-2011 роки збільшився з 5,96 до 6,76, тривалість обороту оборотних активів зменшилась з 60,4 днів до 53,25 днів, це позитивна тенденція діяльності підприємства.

Коефіцієнт обертання дебіторської заборгованості підприємства за період 2009-2011 роки змінився з 7,62 до 13,42, тривалість обороту дебіторської заборгованості зменшилась з 47,2 днів до 26,8 днів.

Коефіцієнт оборотності запасів підприємства за період 2009-2011 роки зменшився з 14,8 до 5,2, це негативна тенденція, тривалість обороту збільшилась з 24,3 дні до 69,2 днів.

У цілому підприємство має якісну ділову активність, має високі показники ділової активності.

За період з 2009р. по 2011р. зростає фінансова нестабільність підприємства, залежність від довгострокових зобов’язань. Підприємство поступово втрачає свою незалежність. Виникає вірогідність зупинки роботи підприємства при вимозі негайної оплати всіх боргів, зміна власників підприємства, навіть загроза визнання підприємства неспроможним.

4 ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Класична економічна теорія виходить з того факту, що розвиток суспільства в цілому й окремих суб’єктів господарювання зокрема базується на розширеному відтворенні матеріальних цінностей, що забезпечує ріст майна і, відповідно, доходу [10, с.88].

Одним з основних засобів забезпечення цього росту є інвестиційна діяльність, яка включає процеси вкладення інвестицій, а також сукупність практичних дій щодо реалізації інвестицій..

Усі суб’єкти господарювання зіштовхуються з необхідністю ведення інвестиційної діяльності, що обумовлюється наступними причинами:

- формуванням на етапі організації підприємства основних і оборотних засобів;

- відновленням наявної матеріально-технічної бази;

- нарощуванням об’ємів виробничої діяльності;

- освоєнням нових видів діяльності;

- збільшенням прибутку підприємства шляхом вигідних інвестиційних вкладень різного характеру.

Звідси будь-яка виробнича, підприємницька, інноваційна й інша діяльність з метою одержання прибутку чи інших кінцевих результатів має потребу в першу чергу в інвестиціях. Однак інвестиції обмежені, а потреби в них безмірні. Тому на сучасному етапі становлення ринкових відносин надзвичайно важливим є активізація процесу інвестування капіталу в розвиток підприємств. При цьому особливого значення набуває процес планування інвестицій.

Якщо раніше в умовах командної економіки інвестиційні проекти були частиною державних планів, то з переходом економіки України на ринкові форми господарювання виникає необхідність в перегляді системи планування інвестиційної діяльності. Інвестиційні плани повинні бути орієнтовані на постійно змінюючі (динамічні) ринкові процеси. В таких умовах планування інвестицій набуває наступні основні аспекти:

- зменшення сфери регулювання чинників і умов, що впливають на результативність інвестиційної діяльності підприємства;

- безперервність планування;

- підвищення складності виконуваних розрахунків;

- підвищення гнучкості планування;

- забезпечення оптимальності схвалюваних рішень.

Планування інвестицій є стратегічною і однією з найскладніших задач управління підприємством. При цьому процесі важливо враховувати усі аспекти економічної діяльності підприємства, починаючи від зовнішнього середовища, показників інфляції, податкових умов, стану і перспектив розвитку ринку, наявності виробничих потужностей, матеріальних ресурсів і закінчуючи стратегією фінансування проекту, тобто необхідно враховувати багато чинників, в тому числі і непередбачені, а також ступінь ризику вкладення інвестицій.

Будь-яким інвестиціям капіталу властивий ризик через високу невизначеність майбутніх умов інвестування.

Існує декілька ризиків по об’єкту інвестування:

- ринковий ризик - змога втрати капіталу у зв’язку з рухом попиту і пропозиції на продукцію і цін на фактори виробництва;

- бізнес-ризик - виявляється в достовірності економічної оцінки ефективності інвестицій, і зокрема, тривалості інвестиційного періоду;

- фінансовий ризик - зниження показників здатності грошей і знецінення активів в період інвестування та комерційної реалізації.

Приведений аналіз економічної літератури і практики господарювання показує, що на сьогоднішній день серед багаточислених питань інвестування одним з найменш розроблених є механізм планування інвестицій.

Тому дослідження і розробка ефективного організаційно-економічного механізму планування інвестиційної діяльності підприємства є дуже актуальними.

Плануванню інвестицій на підприємстві повинен передувати глибокий аналіз економічного обґрунтовування вкладення інвестицій. Інвестувати засоби має сенс:

- якщо підприємство отримає більшу вигоду, ніж від зберігання грошей в банку;

- в найрентабельніші, з урахуванням дисконтування, проекти;

- якщо забезпечується найбільша економічна вигода з якнайменшим ступенем ризику.

Основними задачами інвестиційного планування є:

- визначення потреби в інвестиційних ресурсах;

- визначення можливих джерел фінансування і розгляд пов’язаних з цим питань взаємодії з інвесторами;

- оцінка плати за ці джерела;

- підготовка фінансового розрахунку ефективності інвестицій з урахуванням повернення позикових засобів;

- розробка докладного бізнес-плану проекту для надання потенційному інвестору.

Планування повинне охоплювати довгострокове здійснення інвестиційної діяльності, ухвалення середньострокових та короткострокових рішень. Довгострокове планування інвестицій є виробленням інвестиційної політики підприємства, яка включає: постановку принципових задач, чітке визначення перспективної і поточної мети на певний період; вироблення принципів, методів і засобів, за допомогою яких поставлена мета може бути досягнута оптимальним чином; підбір і розстановку кадрів, що здійснюють інвестиційну діяльність.

План інвестицій на підприємстві складається з двох розділів:

- план портфельних інвестицій – план придбання і реалізації підприємством акцій, облігацій і інших цінних паперів;

- план реальних інвестицій – план інвестицій на виробничий і невиробничий розвиток підприємства.

Інвестиційний портфель підприємства може бути:

- диверсифікованим, коли в кожний вид цінних паперів вкладено 10% від загальної вартості всіх вкладень, і ця цифра може знижуватися до 5%;

- слабо диверсифікованим, коли відсоток перевищує 10, і ніж він вище, тим диверсифікація слабше.

Вкладення в цінні папери достатньо ризиковані, тому необхідно постійно відстежувати кон’юктуру фондового ринку для того, щоб збільшити прибутковість вкладень або взагалі не втратити останні засоби.

Важливою особливістю планування інвестиційної діяльності в умовах ринку є неповнота інформації про розвиток ситуації, що визначає неможливість отримання чітких значень результатів інвестування і надійності рішень, що приймаються, тому невід’ємним елементом планування інвестицій є облік невизначеності.

Підприємства змушені постійно перебудовуватися, забезпечуючи своєчасно реакцію на зміну зовнішнього середовища і мети підприємства. Все це значно підвищує складність плану. Він стає комплексом різних заходів, показників, відмінних по характеру, термінам, учасникам. В процесі вироблення рішень повинна бути забезпечена оптимізація планів інвестиційної діяльності. Вона можлива на основі розробки декількох варіантів досягнення встановленої мети та їх порівняльного аналізу з використанням різних критеріїв. Порівняльний аналіз повинен забезпечити обґрунтований вибір кращого варіанту з погляду задоволення критеріям оптимальності. Тому для оптимізації інвестиційних планів повинен використовуватися широкий набір інструментів обґрунтування раціональних рішень: методи моделювання, математичного планування, порівняльного аналізу, бюджету, мережного планування і ін.

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

В ході переддипломної практики були проведені дослідження діяльності Малого приватного багатопрофільного підприємства «фірма Владислав», визначені позитивні та негативні напрямки виробництва, зібрано теоретичний матеріал для написання дипломної роботи.

В ході аналізу основних техніко-економічних показників було розглянуто обсяги випуску і реалізації продукції й інші показники, які мають тенденцію до збільшення в 2010 році: набирає оберту виробництво продукції, від цього збільшується випуск продукції, зростає попит на продукцію.

Важливим показником, що характеризує роботу промислового підприємства є собівартість продукції. Проведений аналіз витрат на виробництво продукції показав, що за аналізований період загальна сума витрат на виробництво продукції значно зменшилась у зв’язку зі скороченням об’ємів виробництва.

У порівнянні з 2010 роком в 2011 році показник витрат на 1грн. товарної продукції зменшився на 0,10 грн. Зменшення відбулося за трьома елементами витрат, у тому числі: по матеріальних витратах на 0,01грн., витратах на оплату праці – на 0,02грн., по інших витратах - на 0,07грн. Змін по витратах на амортизацію не спостерігається.

Розрахункові показники рентабельності по підприємству дуже низькі, але з часом поліпшуються, хоча і незначними темпами. Основним чинником який впливає на рентабельність- це висока собівартість виробленої продукції. Для успішної роботи підприємству необхідно розробити заходи щодо зниження собівартості продукції, або переглянути ціни на продукцію, тобто проводити більш сприятливу цінову політику.

В 2010 році спостерігається скорочення штату працівників на 151 особу, у зв’язку з реорганізацією підприємства. Коефіцієнти плинності і вибуття в цьому році значно збільшилися, а коефіцієнт прийому навпаки значно зменшився. Продуктивність праці збільшилася у 2011 році на 65,3тис.грн.

Одним з головних показників підвищення ефективності виробництва на промислових підприємствах є забезпечення його основними фондами в необхідній кількості і більш повне його використання. За проведеного аналізу ми бачимо, що із всього устаткування використовується всього устаткування. Це говорить про те, що на підприємстві не цілком використовується наявне устаткування. Із-за недостатнього фінансування неможлива установка придбаного обладнання.

За аналізований період відбулися суттєві зміни в наявності і структурі основних фондів. Їх сума збільшилася в 2011 році на 1805,3тис.грн., або 22,4%. Значно збільшилася питома вага активної частини фондів, що варто оцінити позитивно. В 2011 році зменшилося вибуття основних фондів, однак їх ступінь зносу збільшилася на 3%, що говорить про погіршення технічного стану основних фондів. Зниження коефіцієнту відновлення та збільшення коефіцієнту зносу говорять про неблагополучне положення, яке пов’язане зі зносом і відновленням основних фондів: знос устаткування йде випереджальними темпами в порівнянні з відновленням. Ці дані характеризують негативну політику використання основних фондів.

Головна мета аналізу фінансового стану підприємства – вчасно виявити й усунути недоліки у фінансовій діяльності і знаходити резерви поліпшення фінансового стану підприємства і його платоспроможності. Основними джерелами інформації для аналізу фінансового стану підприємства служать звітний бухгалтерський баланс, звіт про прибутки і збитки, звіт про рух капіталу й інші форми звітності, дані первинного й аналітичного бухгалтерського обліку, що розшифровують і деталізують окремі статті балансу.

В ході аналізу встановлено збільшення в 2011 році вартості необоротних активів на 1203,7 тис.грн, оборотні активи збільшилися на 1424,1тис.грн. В структурі активів вони складають на кінець 2011 року 46,3%. Виробничі запаси на кінець 2011 року знижені в порівнянні з 2010 роком. Питома вага у валюті балансу виробничих запасів за аналізуємий період збільшена з 10,5% до 16,9%.

Питома вага грошових коштів в загальній структурі активів за 2009-2011 роки збільшилася, але незначно з 0,9% до 1,2%, що свідчить про нестачу коштів у підприємства.

За структурою загального складу активів найбільш зменшилася дебіторська заборгованість-на 30,4%, що свідчить про здатність підприємства її ліквідувати.

Аналізуючи пасив бачимо, що на підприємстві за розглянутий період збільшилася сума як власного, так і позикового капіталу. Власний капітал за 2011 рік збільшився на 475,7тис.грн., або на 6,29%. Інші статті власного капіталу залишилися без змін.

Підприємство відчуває нестачу власних оборотних коштів, а саме підприємству не вистачає ресурсів для фінансування іммобілізованих активів.

Частка власного капіталу, яка використовується для фінансування поточної діяльності знаходиться в теоретично виправданих межах. Тенденція збільшення співвідношення необоротних і власних коштів змінюється в позитивну сторону, тому що до власних джерел засобів додаються довгострокові кредити.

Аналіз балансів ліквідності за кілька періодів виявляє тенденції зміни фінансового стану підприємства. За даними баланс підприємства є фактично ліквідним. Абсолютно ліквідним баланс вважати не можна, оскільки на кінець звітного періоду у підприємства виникли проблеми з погашенням кредиторської заборгованості.

На другому етапі аналізу ліквідності підприємства були розраховані та проаналізовані основні показники ліквідності.

На підприємстві відношення поточних активів і короткострокових зобов’язань вище від 1, це означає, що підприємство має оборотні кошти, сформовані завдяки власним джерелам. На кінець аналізованого періоду цей показник трохи зменшився, що є свідченням фінансового ризику, коли підприємство не в змозі оплатити свої рахунки.

Розрахункові показники коефіцієнту швидкої ліквідності свідчать про неспроможність підприємства миттєво погасити заборгованість.

Розрахункові показники коефіцієнту абсолютної ліквідності дуже низькі, що свідчить про недостатність грошових коштів у підприємства для погашення кредиторської заборгованості.

Отже всі три показника платоспроможності свідчать про нестійке фінансове становище на підприємстві, яке характеризується порушенням платоспроможності: підприємство змушене залучати додаткові джерела покриття запасів і витрат, спостерігається зниження прибутковості виробництва. Проте ще є можливості для поліпшення ситуації.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1.Ковалев В.В., Волкова О.Н. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. – М.: Проспект, 2000.

2.Філімоненков О.С. Фінанси підприємств. – К.: МАУП, 2004.

3.Івахненко В. Курс економічного аналізу. – К.: Знання–Прес, 2000.– 207с.

4.Мних Є.В. Економічний аналіз. Посібник.– К.: Знання–Прес, 2000.

5.Економічний аналіз: Навч. посібник/ За ред. М. Чумаченка.– К.: КНЕУ, 2001.– 540с.

6.Савицкая Г. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. – Минск: ООО «Новое знание», 2001.– 688с.

7.Ковалев В.В. Финансовый анализ: управление капиталом, выбор инвестиций, анализ отчетности. – М.: Финансы и статистика, 2000.

8.Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз. – К.: МАУП, 2001. – 148с.

9.Кірейцев Г.Г. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004. – 531с.

10.Бланк И.А. Финансовый менеджмент. – К.: Центр учебной литературы, 2003. – 627с.

11.Кононенко О. Анализ финансовой отчетности. – Х., 2003– 478с.

12.Бердникова Т.Б. Анализ и диагностика финансово-хозяйственной деятельности предприятия. Учебное пособие. – М.: ИНФА-М., 2002. – 212с.

13.Салига С.Я., Дацій Н.В, Корецька С.О. та інші. Фінансовий аналіз: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2006. – 210с.

14.Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория анализа хозяйственной деятельности: Учебник. – М.: Финансы и статистика, 2000.

15.Ковалев А.И., Привалов В.П. Анализ финансового состояния предприятия. – М.: Центр экономики и маркетинга, 2000. – 216с.

16.Музиченко А.С. Інвестиційна діяльність в Україні. Навчальний посібник.- К.: Кондор, 2005.-406с.

Аналіз основних техніко-економічних показників виробничої діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРОС»