Проект інтегрованого уроку з музичного та образотворчого мистецтва у 6 класі (2013) Цвіт землі 10.04. 2013

{C}VI. Закріплення вивченого на уроці.

Виконання пісні " Цвіт землі"

{C}VII. Виправлення і оцінювання робіт учнів.

Вчитель : Чи був для вас цікавим сьогодні урок? Про що нове ви дізнались на уроці?

Яку пісню ми розучили? ( Демонстрація виконаних робіт (малюнків))

Учні : ???

{C}VIII. {C}Повторення вивчених пісень. Закінчення уроку.

{C}IX. Домашнє завдання.

Намалювати цвітіння власного саду. Вивчити пісню " Цвітуть сади"

Дівчина - ВЕСНА .

Додаток :

Березень березовим віником зиму вимітає.

Мабуть не всі ви знаєте , що наші пращури - дайбожичі розпочинали Новий рік весною. За їхніми уявленнями, пробудження природи мало співпадати з початком новолітування. Відтак на Євдохи ,які співпадають з 1 березнем за старим літочисленням ( 14 - за новим ) , дайбожичі відзначали початок Нового року. На день Конона ( 18 березня ) починається також весняний сонцеворот. З цього часу день стає довшим за ніч .

Перший річний місяць у наших пращурів мав чимало народних назв.

Серед них відомі такі : капельник , протальник , зимобор, запалі сніги , заграй - ярочки , з гір потоки, соковик, палютий ( деінде - полютий ) , красовик, красний місяць та інші. Але найдавніша староукраїнська назва місяця була - сухий. Як вважають вчені , це від того , що надто мало випадає опадів.

Згодом у повсякденному обігу з'Явився термін марець , а також март, березоль чи березіль. Власне , на їхній основі в середині минулого сторіччя, коли утвердилася сучасна система назв , перший весняний місяць почали йменувати березнем. Етимологія слів березоль - березіль - березень походить од давнього промислу. Під цю пору вирубували ліси , щоб на звільнених ділянках посіяти зернові культури. Переважно це були березові гаї.

Вирубані дерева спалювали. Попіл ( по - народному зола ) використовували як сировину для виготовлення скла, натомість вугіллям удобрювали грунт. Звідси й назва березоля, що означає березова зола. Крім того, з кори цього дерева виготовляли цінний продукт - дьоготь. Ним змащували вози , взуття, кінну збрую , а також використовували як ліки в народній медицині.

На березень припадало чимало регіональних свят та обрядів. Діти й молодь влаштовували цікаве дійство - зустріч весни. Дівчата вже починали водити перші хороводи - веснянки та гаївки. На звільнених од снігу пагорбах хлопчики й дівчатка збиралися на гулі . Що правда основні забави проходили в квітні.

Але в березні зима ще могла нагадати про себе. Нерідко теплу погоду змінювали заморозки, пролітав сніжок. Тому - то й кажуть , що в березня крутий характер : він і усміхається , і заплаче , " Місяць март трьох місяців варт" . Але все це - тимчасове явище. Що б там не було , березень, як мовить відоме прислів'Я, березовим віником зиму вимітає.

Пташок викликаю із теплого краю.

Окрім обряду закликання весни , був ще один - зустріч прилітніх птахів. Адже яка то весна , коли не чути голосного щебетання пернатих? Віддавна вважали , що тепло приносять на крилах саме перелітні птахи . Вони замикають небо на зиму, беруть із собою ключі до вирію і , повернувшись , одмикають його. Відтак перші птахи буцімто відчиняють двері теплу та ярому сонечку. Отож і годилося зустріти їх з усіма почестями.

На переважній більшості території України обряд цей улаштовували 22 березня на свято Сорока святих, чи Сорока великомучеників. Напередодні матері випікали сорок фігурок печива у вигляді перших прилітніх птахів . Їх називали " жайворонками" чи "голубками" .

Рано - вранці діти брали частину обрядового печива й підвішували його на фруктових деревах. Решту тримали до обіду . Кожен дітлах брав по дві фігурки й ішов на крижове - центр села. Коли гурт збирався, його учасники піднімали над головою долоні з "жайворонками" й обходили вулиці. Потім ішли до найвищого пагорба, коли такого не було, то вилазили на дерево) і гуртом декламували :

Пташок викликаю з теплого краю :

- Летіть, соловейки, на нашу земельку,

Спішіть, ластівоньки, пасти корівоньки!

Після цього всі стежили за тим, коли над ними пролетить якась птаха. Це мало віщувати добру ознаку. Особливо раділи, якщо над головами з'являлися дикі гуси. Кожен брав соломинку і жбурляв услід птахам з таким побажанням :

{C}- Гуси , гуси! Нате вам на гніздечко і на здоров'ячко, а нам -на тепло!

На Сорок святих старші люди, які часто хворіли, відшуковували ранні сходи рясту й босоніж топтали його, приказуючи :

Топчу, топчу, ряст, ряст,

Бог здоров'я дасть, дасть.

Дай, Боже, потоптати

Й того року діждати!

Нерідко так робили й діти, обряд "топтати ряст" означав, що протягом року людина не буде хворіти. Не випадково про вельми кволу людину кажуть : " Їй уже не топтати рясту" .

В інших селах у цей день батьки вистругували з дерева великого птаха. Вранці хлопчики вилазили на дах хати чи хліва й накликали :

- Прошу я, просять тато і мати прилітайте , птахи, до нашої хати!

Після цього юрбою йшли селом і закликали птахів звеселити односельців своїм співом. Вважалося, що після цього провісники весни, особливо ластівки та лелеки, обов'язково зів'ють свої гнізда біля людських осель. За повір'ям , це мало віщувати кожній родині щастя, здоров'я і статками.

Веснянки та гаївки.

У жодного народу немає такого поетичного і багатого обряду, пов'Язаного з весною, як у нас. У кожному регіоні були свої весняні хороводи, які влаштовувались в різні часи. Але оскільки під цю пору припадає Великий піст, то не всюди зважувалися масово організовувати танці та співи. Робити це було можна на перший день Великодня .

Практично у всіх селах після святкової відправи діти і молодь починали веснянки та гаївки. Це здебільшого робили біля церкви, в центрі села, або ж на сільському вигоні. На такі гулі збиралися всі жителі. Танці, як правило, були повільними і супроводжувались пісенними наспівами.

В деяких іграх брали участь і хлопці. Розпочинали та закінчували хороводи найпопулярнішим " Кривим танцем". Гурт дівчат, взявшись за руки, повільно ходив ламаним колом з відповідними рухами. Танець супроводжувала пісня :

А в кривого танця

Та не виведем кінця!

Треба його не виводити ,

Лад йому та знаходити ...

Досить популярними була й "Подоляночка" .Старші дівчата робили велике коло. Всередині виникало ще одне, але трохи менше. Його утворювали середульші юнаки. Посеред кола з'Являлася молоденька дівчинка, прикрашена квітами та молодими вербовими галузками. Присутні не повинні були знати, хто виконує цю роль.

Подоляночка виходила на пагорб, привітно усміхалася до присутніх і одразу присідала. Два кола починали рухатися в протилежні боки. Дівчата, котрі водили перше коло , заспівували :

Десь тут була подоляночка,

Десь тут була молодесенька,

Тут вона стала -

До землі припала.

Дівчата з меншого кола заводили своєї :

Ой устань, устань, подоляночко,

Протри очка, як ті скляночки,

Та берися в боки

І скачи у скоки!

Підвівшись, подоляночка починала танцювати під супровід розлогих веснянок. Протягом усієї весни у святкові та вихідні дні діти й молодь збиралися в гурти водити веснянки та гаївками аж до Купала ( 7 липня) .Є багато в українського народу і релігійних весняних свят : Стрітення, Масляна, Явдоха, Сорок святих, Теплий Олекса, Благовіщення, Ярило, Великий піст, Вербна неділя, Великдень, що люди вшановують і святкують ...

Ой нумо, нумо, заплетемо шума.

Шума заплетемо, гуляти підемо.

Прийшла до нас весна - красна,

Гаївочку нам принесла

Для панянок - гаївочку,

Для парубків мандрівочку.

Станьте панянки, в коло,

Заспівайте весело.

В небі жайворонки в'Ються

Заливаються, сміються,

Грають, дзвонять цілий день,

І щебечуть і співають,

І з весною всіх вітають

Дзвоном радісних пісень.

Ось вони на землю впали,

щось шепнули їй, сказали

І розтали знов у млі ...

І щоб глянути на диво ,

Виглядають полохливо

перші проліско з землі.

( Олександр Олесь )

У світлому храмі природи

музика вічно живе.

Скликає вона в хороводи,

вивчати співанки зове.

В природі мелодії грає

звучний великий оркестр,

який ні на мить не змовкає

в просторах землі та небес ...

Мій друже, ходімо із дому

Слухати в плині струмка

мелодію трохи знайому,

яка вона чиста, дзвінка!

В природі мелодії , друже,

Творять пташки та вітри ...

Їх серцем сприйми, не байдуже,

і музику власну створи!

( Марія Познаньська)

Цвітень, красень, водолій ...

Четвертий місяць року в давнину йменувався березнем. Лише в ХVІ сторіччі в українській літературній мові з'Явилося сучасне означення - "квітень". Воно похідне від давньо - руського "цвєтєнь".

Під цю пору природа активно оживає. Стужавіла від теплого вітру та ярого сонця земля, яку вдосталь напоїла весняна волога, вкривається густою травою. Н а п а г о р б а х та у з л і с с я х з'Являються перші весняні квіти - проліски та короліски. Птахи починають мостити гнізда. Дбайливі природолюби вивішують на деревах шпаківні, щоб допомогти пернатим позбавитися зайвих клопотів. Нині, коли бракує старих дерев, у яких полюбляє оселятися лісове птаство, людська допомога особливо важлива.

Одне слово, квітень багатий не тільки на квіти. Про це говорять і численні діалектні його назви. Свого часу в різних місцях цей місяць називали по - різному : Цвітень, краснець, водолій, дзюрчальник, снігогін, лукавець . Дві останні наклички пов'Язані з примхами природи. Нерідко в цей час ще випадає сніжок, уночі відчутні приморозки. Але вони тимчасові : тільки-но визирне сонечко - природа одразу оживає.

В квітні з'Являється чимало турбот у селян. Потрібно орати землю, висівати ранні ярі культури, зокрема ячмінь, готувати грунт під городину. Щоправда існував звичай : до Благовіщення не можна було " рушити ( копати) землю. Бо їй болить". Заповір'Ям. саме в цей день Бог благословляє всі рослини. Тому люди не працювали, а збиралися на віча. На них вирішували, хто перший почне обробляти свої городи . на це мали право лише окремі верстви населення - сироти, старі й немічні люди та вдови.

Звідси й назва обряду - " Вдовиний плуг".

За давнім звичаєм , ніхто із селян не мав права розпочинати оранку , доки не обсіються названі вище селяни. Після Благовіщення всією громадою ( по-народному - толокою) обробляли городи обездоленим людям. Усе це робили безкоштовно. Ось такий звичай був у наших пращурів, який безпосередньо пов'Язаний з квітнем. Але в народі є ще одна і не менш цікава накличка - Лелечник .

За повір'ям, долаючи далекі відстані, вона приносить на своїх крилах теплу весну. Недарма кажуть : " Прилетів лелека - весну приніс здалека" чи " Перелетів я Десну - приніс вам весну".

Література :

{C}1. {C}Скуратівський В. " Веснянки і гаївки", Київ " Веселка" 1993 р.

{C}2. {C}"Дитячі весняночки".

{C}3. {C}Скуратівський В. " Цвітень, красень, водолій ...".

{C}4. {C}М. К. Яскулко " Вчимося співати", збірник пісень 5-8 класи видавництво "Ранок" , 2008 р.

{C}5. {C}Лобова О. В. Музичне мистецтво., ( підручник для 6 класу) .

Київ " Школяр" 2006 р.

{C}6. {C}Островський В. М. , Сидір М. В. Музика., (Посібник - зошит 6 клас)

Тернопіль. Навчальна книга -Богдан.

{C}7. {C}Гумінська О. О., Леус Т. П., Мосійчук С. Є., Опанасець І. С. " Музичне мистецтво, 6 клас" .