Энергетика является базовым звеном экономики

PAGE 6

Лекция № 14  

Энергетика является базовым звеном экономики. Производство валового национального продукта, рост материальных и трудовых ресурсов в решающей степени определяются состоянием топливно-энергетического комплекса и величиной производимой энергии. При структурной перестройке экономики, необходимо прежде всего обратить внимание на состояние и тен-денции развития энергетики, наличие в ней потенциала энергосбережения и внедрения ресурсосберегающих технологий.

Анализ энергетической базы и топливно-энергетических балансов показывает, что основа ее функционирования топливные энергоносители и топливосжигающие технологии. По структуре потребляемых энергоресурсов в экономике на долю топлива (уголь, нефть, газ, дрова) приходится 80 %, а электроэнергии - 20 %. При этом наблюдается постоянное несоответствие между собственным производством топлива и его потреблением: скорость нарастания потреб-ления топлива превышает скорость его производства в 5 раз. В то же время среднегодовой при-рост собственного производства электроэнергии составляет 24 %, а прирост ее потребления всего 3,4 %. В темпах потребления электроэнергии Украина отстает относительно производства всей энергии более чем в 2 раза. Не лучше положение и с дешевым потреблением электроэнергии: по уровню его среднегодового потребления Украина отстает от России и других стран мира в 3-4 раза. Сложившаяся ситуация крайне неблагоприятна для Украины.

Во-первых, сохраняющиеся тенденции развития энергокомплекса противоречат общемировым: повсюду в мире потребление электроэнергии опережает ее производство вдвое.

Во-вторых, чтобы обеспечить стабильное функционирование экономики, Украине приходится импортировать значительные топливные ресурсы, сжигание которых осложняет экологическую ситуацию.

В-третьих, использование принципов централизации энергообеспечения становится фактором торможения энергосбережения и опасности для окружающей среды. По экспертным оценкам, выполненным на основе информационных материалов топливно-энергетического баланса Украины, суммарные потери энергии в стране к началу 2000 года достигали величины, равной почти трем четвертям совместной годовой выработки АЭС.

Подобное состояние свидетельствует прежде всего об отсутствии в Украине какой-либо постоянно действующей системы энергосбережения и о недопустимо низком уровне оснащенности объектов энергетики и промышленности соответствующими техническими средствами учета и контроля расходуемой энергии. Особенно это относится к системам топлива и энергоснабжения.А из-за фактического отсутствия достоверности измерительной информации нель-зя добиться эффективности принимаемых решений в одной из важнейших областей энергетической политики - энергосбережении.

Необходим коренной пересмотр энергетической политики Украины с учетом прогрессивных тенденций развития мировой энергетики, состояния основных системных звеньев топливно-энергетического комплекса, местных (региональных) особенностей и природных условий.

Финансові заходи - Освоєння нетрадиційних і відновлюваних джерел енергії (НВДЕ) слід розглядати як важливий фактор підвищення рівня енергетичної безпеки та зниження антропогенного впливу енергети-ки на довкілля. Масштабне використання потенціалу НВДЕ в Україні має не тільки внутрішнє, а й значне міжнародне значення як вагомий чинник протидії глобальним змінам клімату планети, покращання загального стану енергетичної безпеки Європи.Шляхи та напрями стратегічного розвитку НВДЕ в країні повинні сприяти солідарним зусиллям Європейської спільноти у галузі енергетики та відповідати основним принципам Зеленої книги «Європейська стратегія сталої, конкурентоздатної та безпечної енергетики» (Брюссель, 8.3.2006. COM(2006) 105).

Технічно досяжний річний енергетичний потенціал НВДЕ України в перерахунку на умовне паливо становить біля 79 млн. т у.п. Економічно досяжний потенціал цих джерел за базовим сценарієм складає 57,7 млн. т у.п., в тому числі відновлювальних природних джерел енергії - 35,5 млн.т у.п., позабалансових (нетрадиційних) – 22,2 млн. т у.п. На даний час цей потенціал використовується недостатньо. Частка НВДЕ в енергетичному балансі країни становить 7,2% (6,4% позабалансові джерела енергії; 0,8% відновлювальні джерела енергії).

Перспективний розвиток НВДЕ в країні, згідно з основаними принципами Зеленої книги, має відбуватися на основі економічної конкуренції з іншими джерелами енергії з одночасним впровадженням заходів державної підтримки перспективних технологій НВДЕ, які відображують суспільний інтерес щодо підвищення рівня енергетичної безпеки, екологічної чистоти та протидії глобальним змінам клімату.

Показники розвитку використання НВДЕ за основними напрямками освоєння, млн. т у.п./рік

Напрями освоєння НВДЕ

Рівень розвитку НВДЕ по роках

2005

2010

2020

2030

%

Позабалансові джерела енергії, всього.

13,85

15,96

18,5

22,2

38

у т.ч. шахтний метан

0,05

0,96

2,8

5,8

10

Відновлювані джерела енергії, всього, у т.ч.

1,661

3,842

12,054

35,53

61,5

Біоенергетика

1,3

2,7

6,3

9,2

16

Сонячна енергетика

0,003

0,032

0,284

1,1

1

Мала гідроенергетика

0,12

0,52

0,85

1,13

1

Геотермальна енергетика

0,02

0,08

0,19

0,7

0,12

Вітроенергетика

0,018

0,21

0,53

0,7

0,12

Енергія довкілля

0,2

0,3

3,9

22,7

38

Всього

15,51

19,83

30,55

57,73

100

Перспективними напрямками розвитку НВДЕ в Україні є: біоенергетика, видобуток та утилізація шахтного метану, використання вторинних енергетичних ресурсів (ВЕР), позабалансових покладів вуглеводнів, вітрової і сонячної енергії, теплової енергії довкілля, освоєння економічно доцільного гідропотенціалу малих річок України. На базі відновлювальних джерел вагомий розвиток отримують технології одержання як теплової, так і електричної енергії.

На сьогодні найбільш швидкими темпами здатна розвиватись біоенергетика. Очікується, що енергетичне використання всіх видів біомаси здатне забезпечити щорічно заміщення 9,2 млн. т у.п. викопних палив на рівні 2030 року, в тому числі за рахунок енергетичного використання залишок сільгоспкультур, зокрема, соломи – 2,9 млн. т у.п., дров та відходів деревини – 1,6 млн. т у.п., торфу – 0,6 млн. т у.п., твердих побутових відходів – 1,1 млн. т у.п., одержання та використан-ня біогазу – 1,3 млн. т у.п., виробництва паливного етанолу та біодизеля – 1,8 млн. т у.п. Загальний обсяг інвестицій у розвиток біоенергетики складе до 2030 року близько 12 млрд. грн.

Головними напрямками збільшення використання позабалансових джерел енергії є видобуток та утилізація шахтного метану, ресурси якого в Україні є значними. Використання метану для виробництва тепла та електроенергії забезпечить заміщення 5,8 млн. т у.п. первинної енергії на рівні 2030 року, близько 1 млн. т у.п. – на рівні 2010 року, водночас поліпшиться екологічний стан і стан безпеки у вуглевидобуванні. Поряд з цим, передбачається подальше збільшення використання природного газу малих родовищ, газоконденсатних родовищ і попутного нафтового газу для виробництва електроенергії і тепла. Обсяги видобутку цих ресурсів оцінюються в 200 тис. у.п. у 2005 р. і 830 тис. у.п. у 2030 р. Передбачається виробництво електроенергії за рахунок надлишкового тиску доменного та природного газів до 1,3 млрд.кВтг у 2030 році. Економічно доцільним є використання горючих газів промислового походження.

Залучення теплоти довкілля за допомогою теплових насосів і термотрансформаторів є одним із найбільш ефективних та екологічно чистих напрямів розвитку систем низькотемпературного теплопостачання, який має значне поширення у світовій енергетиці. Ресурси акумульованої в довкіллі низькопотенційної теплоти, що можуть використовуватися у теплонасосних системах теплопостачання України, перевищують існуючі та перспективні потреби в тепловій енергії.Економічно доцільні для використання ресурси низькопотенційної теплоти природного і техногенного походження, що можуть утилізуватися тепловими насосами, оцінюються у 22,7 млн.т у.п. на рівні 2030 року. Передбачається збільшити обсяги використання потенціалу вітроенергетики з 0,018 млн. т у.п. у 2005 році до 0,7 млн. т у.п. у 2030 році. Розвиток вітроенергетики має базуватися на світових досягненнях в цій сфері з врахуванням екологічних вимог і з максимальним використанням вітчизняного науково-технічного і виробничого потенціалу. В останні роки в світі інтенсивно розвивається сонячна енергетика. В 2005 р. світове виробництво кремнієвих перетворювачів сонячної енергії досягло 1,8 ГВт, а в 2030 р. Європа планує освоїти виробництво 200 ГВт сонячних модулів із значним зниженням вартості виробленої електроенергії. Україна має напрацьовані технології випуску сонячних модулів, які здійснюють перетворення сонячної енергії в електричну з допомогою фотоперетворювачів на основі полікристалічного кремнію, і експортує їх в Європу. Українські компанії при належному фінансуванні можуть за 1-2 роки освоїти серійний випуск крупних партій сонячних фотомодулів, суттєво знизити питомі витрати кремнію і вартість електроенергії.

Мала гідроенергетика є технологічно освоєним способом виробництва електроенергії із невисокою собівартістю. В 2030 році на малих ГЕС планується виробити 3,34 млрд. кВт. Розвиток цього напрямку потребує інвестиційних вкладень біля 7 млрд. грн.

Відповідно до базового сценарію, виробництво електроенергії з використанням інших відновлювальних джерел має збільшитись з 51 млн. кВт у 2005 р. до 2,1 млрд.кВтг у 2030 р.

Загальний обсяг інвестицій у розвиток НВДЕ із заміщенням понад 57 млн. т у.п. складе біля 60,0 млрд. грн. При цьому частка НВДЕ в загальному паливно-енергетичному балансі країни може зрости до 19% на рівні 2030 року.

Очікується швидкий розвиток використання НВДЕ, відповідні технології яких вже освоєні в Україні (позабалансові джерела енергії, пряме спалювання відходів деревини та виробництва сільськогосподарських культур, виробництво низкопотенційної теплової енергії сонячними тепловими установками тощо) і впровадження яких є економічно ефективним.

Для НВДЕ, які потенційно є економічно ефективними, але в країні відсутній достатній для промислового застосування досвід масштабної промислової експлуатації (геотермальна енергетика, використання тепла довкілля, газифікація відходів деревини, рослинних залишків, твердих побутових відходів тощо), передбачається розроблення дослідних зразків в межах „Програми державної підтримки розвитку нетрадиційних і відновлюваних джерел енергії та малої гідро- і теплоенергетики”, для реалізації пілотних проектів і подальшого впровадження таких технологій у промислових масштабах.

Підтримки, перш за все в наданні пільгових інвестицій, потребує розвиток таких НВДЕ, як вітроенергетика, сонячна електроенергетика, переробка відходів тваринництва та птахівництва, каналізаційних стоків з отриманням енергетичного ефекту, мала гідроенергетика, виробництво біопалива тощо.

Розвиток НВДЕ потребує законодавчого створення сприятливих умов інвестування та відповідної державної підтримки розробки та запровадження конкурентноспроможних технологій та зразків обладнання, впровадження їх у виробництво і на їх основі подальшого розширення масштабів використання нетрадиційних і відновлюваних джерел енергії, забезпечення вільного доступу до електромереж виробникам енергії з НВДЕ.

Бестопливная концепция энергетики - путь прогресса экономики Украины

Ведущей идеей принципиально нового этапа развития энергетического комплекса должна стать мысль об отказе от топливной концепции развития и переходе к энергетике, основанной на широкомасштабном освоении возобновляемых энергоресурсов.

Бестопливная концепция энергетики - это не голая идея, а результат обобщения прогрессивных тенденций мирового энергетического опыта, изучения ее технических, экономических и экологических аспектов, оценки характеристик действующего топливно-энергетического комплекса и потенциала возобновляемых энергоносителей и др. Бестопливная концепция - это единая методологическая основа создания бестопливных энергетических комплексов в любом регионе, где есть достаточный потенциал возобновляемых энергоносителей. Она включает в себя конкретные схемы освоения энергоресурсов, бестопливные технологии, проекты и программы реализации энергообъектов и механизмы организационного управления.

Одним из главных и необходимых условий создания бестопливных энергокомплексов в любом регионе является уровень природного потенциала его возобновляемых энергоносителей.

Украина располагает всеми видами возобновляемых энергоресурсов, какие известны на Земле: солнечными, ветровыми, гидравлическими, биогазовыми, геотермальными, волновыми.

Достигнутый на сегодня мировой уровень развития технологий использования возобновляемых энергоресурсов весьма различен, поэтому не всегда возможно и экономически целесообразно их промышленное освоение. Однако уже сейчас вполне экономически выгодно широко-масштабное развертывание работ по основным возобновляемым энергоносителям: гидро-, ветро- и гелиоэнергетическим ресурсам. Наиболее отработано в мировой практике освоение гидроресурсов посредством создания ГЭС средней и малой мощности.

Предварительные экспертные оценки свидетельствуют, что суммарные природные ресурсы возобновляемых энергоносителей Украины превосходят все ее энергопотребности (1990 г.) более чем в 6000 раз, а практически не используемые в настоящее время в промышленных масштабах ветровые и солнечные энергоносители обладают потенциалом, который на неско-лько порядков превосходит природные возможности гидроэнергоресурсов и АЭС. В частности, по расчетам специалистов, природный потенциал возобновляемых энергоносителей РД составляет: солнечных - 23,6 млрд т у.т./год; ветровых - 4,6 млрд т у.т/год; волновых - 308 млн т у.т./год; гидравлических -18 млн т у.т./год.

Среди благоприятных районов для размещения крупных ветростанций выделяется Черноморское побережье, которое отличается постоянством ветрового режима. Среднегодовые скорости ветра составляют более шести метров в секунду.

Украина - один из перспективных районов и в области развития гелиоэнергетики. Солнечная энергия, которая реально поступает за три дня на территорию Украины, превышает энергию всего годового потребления электроэнергии в нашей стране. А длительность солнечных часов (не солнечной радиации а прямого солнечного излучения) в течение года в северо-западной части Украины составляет 1600 - 1700 часов. В лесостепной зоне она растет до 1900 - 2000 часов за год. В степной зоне, на морских побережьях достигает 2300 - 2400 часов за год. Максимальное солнечное сияние в Крымских горах - 2453 часа за год (Караби - Яйла), а количество солнечных дней в среднем составляет до 310 и более в году.

Расчеты потенциала основных возобновляемых энергоносителей показывают что при ежегодгом устойчивом росте энергопотребления (4 % в год), освоение хотя бы 1 % природных возоб-новляемых ресурсов позволит перекрыть все энергетические потребности более чем в 53 раза.

ЗАГАЛЬНІ ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ЇХ РОЗВ'ЯЗАННЯ

Енергетика, яка охоплює процеси виробництва (видобутку), перетворення, транспортування ПЕР, є організаційно складною еколого-економічною та виробничо-технологічною системою, що активно впливає на довкілля. Характерна особливість цього впливу полягає у багатоплановості (одночасний вплив на різні компоненти навколишнього середовища: атмосферу, гідросферу, літосферу, біосферу) та різноманітності характеру впливу (відчуження територій, спотворення ландшафтів, механічні порушення, хімічне та радіоактивне забруднення, теплові, радіаційні, акустичні та інші фізичні впливи). Ці негативні наслідки виявляються не лише в локальному і регіональному, а й у глобальному масштабі. Тому одним з головних завдань функціонування енергетики України та основним напрямом її подальшого розвитку є створення передумов для забезпечення потреб країни в ПЕР за безумовного додержання вимог щодо раціонального використання природних ресурсів, мінімізації негативного впливу на довкілля з урахуванням міжнародних природоохоронних зобов'язань України, соціально-економічних пріоритетів та обмежень.

Стратегічними цілями такої політики визначено такі:

  • пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов’язковість додержання екологічних стандартів та нормативів щодо охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів;
  • значне зменшення і, за можливості, зведення до мінімуму або взагалі часткове припинення техногенного впливу підприємств ПЕК на довкілля і населення за рахунок проведення активної політики, спрямованої на підвищення ефективності використання ПЕР та енергозбереження;
  • зменшення утворення екологічно шкідливих речовин в процесі виробничої діяльності за рахунок впровадження прогресивних технологій видобутку (виробництва), транспортування та використання ПЕР в усіх галузях ПЕК, закриття підприємств з неприйнятним рівнем екологічної безпеки, реалізації заходів запобіжного характеру щодо охорони навколишнього природного середовища, екологізації матеріального виробництва на основі комплексності рішень у питаннях охорони довкілля та використання природних ресурсів;
  • зменшення шкідливого впливу на довкілля шляхом локалізації (вловлювання) викидів і скидів з подальшою їх нейтралізацією, складуванням та утилізацією;
  • зменшення і, за можливості, усунення небезпечних наслідків вже заподіяних екологічно небезпечних впливів підприємств ПЕК на довкілля і населення, що проживає на прилеглих до них територіях.

Досягнення цих цілей необхідно забезпечити за складних умов – за наявності негативної спадщини техногенного характеру, що утворилася внаслідок недостатньої уваги до вирішення екологічних проблем розвитку та функціонування ПЕК країни у минулий період, інтенсивного удосконалення природоохоронного законодавства; відсутності механізмів стимулювання заходів з екологізації підприємств ПЕК, складної економічної ситуації в галузях ПЕК, яка унеможливлює залучення достатніх інвестиційних ресурсів у короткостроковій (до 10 років) перспективі для вирішення завдань екологізації цього сектора економіки.

Зважаючи на ці чинники, стратегія екологізації паливно-енергетичного комплексу виходить, по-перше, з концепції поетапного розроблення та реалізації заходів екологізації залежно від їх вартості, а, по-друге, з принципу пріоритетності заходів, які здійснюються на кожному етапі і визначаються їх екологічною актуальністю та очікуваною еколого-економічною ефективністю.

Серед напрямів екологізації ПЕК країни ключовими щодо реалізації є такі:

  • поліпшення якості вугілля, що використовується ТЕС, поступове впровадження новітніх технологій виробництва тепла й електроенергії, в тому числі за комбінованим циклом, оснащення підприємств ПЕК ефективними засобами уловлення (зниження обсягів) шкідливих речовин, що викидаються в атмосферне повітря тощо;
  • підвищення ефективності дегазації вугільних родовищ, зниження потенційної небезпеки загазування гірничих виробок, запобігання проявам газодинамічних явищ;
  • попередження утворення осередків горіння на породних відвалах шляхом покриття відвалів інертними матеріалами, рекультивація тощо;
  • використання води водних об’єктів відповідно до цілей та умов її надання, запобігання тепловому і хімічному забрудненню поверхневих і підземних вод шляхом суттєвого зменшення теплових і хімічно забруднених скидів підприємств за рахунок удосконалення виробничих технологій, схем водопостачання та очищення стічних вод із використанням екологічно безпечних фільтрувальних та адсорбних матеріалів і реагентів;
  • впровадження технологій демінералізації високомінералізованих шахтних вод та обґрунтованих норм і режимів скидів слабомінералізованих шахтних вод у річки та водойми; запобігання потраплянню забруднених дренажних вод із насичених токсичними елементами териконів і відвалів у річки, водойми та підземні водні горизонти;
  • запобігання спотворенню природних ландшафтів та забрудненню земної поверхні твердими відходами видобування і переробки вугілля та золошлаковими відходами котельних і ТЕС, що використовують його;
  • забезпечення ядерної та радіаційної безпеки ядерно-енергетичних об’єктів;
  • ліквідація (мінімізація) втрат первинних енергоносіїв (вугілля, нафти, газу та ін.) в процесах їх видобування, переробки, транспортування і споживання шляхом застосування новітніх технологій та обладнання, надійної герметизації відповідних споруд та устаткування транспортних засобів;
  • зменшення негативного впливу на довкілля певних речовин, які використовуються чи утворюються у процесі виробництва, зокрема, бурових розчинів, що утворюються при бурінні свердловин тощо;
  • розроблення ефективних технічних засобів та організаційних механізмів з ліквідації негативних екологічних наслідків аварій і катастроф на енергетичних об’єктах;
  • розроблення та впровадження засобів і систем безперервного моніторингу екологічних показників об’єктів ПЕК;
  • розвиток відновлюваних і нетрадиційних джерел енергії;
  • зниження енергоємності продукції й економне витрачання енергоресурсів.

Так, в тепловій енергетиці загальні викиди пилу в атмосферу на рівні 2030 року передбачається знизити на 85,5%, викиди окислів азоту – на 30,5%, а окислів сірки – на 70%, за зростання витрат палива на 85,9%. Значно має зрости рівень утилізації золошлакових відходів у тепловій енергетиці – до 80% - 90%. Передбачається також значне скорочення питомих викидів парникових газів (ПГ) на одиницю ВВП країни, що дозволяє забезпечити помірні темпи зростання цих викидів, які складатимуть у 2010 р. 131,4, у 2015 р. – 140,6, у 2020 р. – 152,6 та у 2030 р. – 179,6 млн.тонн вуглецевого еквіваленту.

Зазначені показники викидів ПГ в Україні суттєво менші, ніж відповідні їх обсяги у
1990 р. (базовий рік за Кіотським протоколом). Це надає Україні значні можливості щодо реалізації проектів спільного впровадження та торгівлі квотами на викиди ПГ.

Вирішення завдань екологізації енергетики потребує фінансової підтримки реалізації відповідних заходів на загальнодержавному та місцевому рівнях, проведення науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт, впровадження пілотних проектів з освоєння новітніх технологій, налагодження виробництва вітчизняного промислового обладнання, машин і механізмів. У переліку джерел фінансування таких заходів мають бути збори та штрафи за забруднення довкілля, кошти, отримані за поставлені ПЕР, «гнучкі механізми» скорочення викидів парникових газів, передбачені Кіотським протоколом до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату: торгівля квотами на викиди парникових газів та реалізація відповідних проектів спільного впровадження.

З метою забезпечення охорони навколишнього природного середовища та створення прийнятних і безпечних умов життєдіяльності для населення при розробленні та впровадженні програм розвитку галузей ПЕК (теплова, атомна, гідроенергетика, вугільна і нафтогазова промисловість) передбачається впровадження низки організаційних, інженерно-технічних та інших заходів, спрямованих на запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного характеру та визначення необхідних обсягів фінансування. Особливу увагу передбачається приділити формуванню громадської думки щодо економії енергоресурсів та підтримки екологічно прийнятного розвитку енергетики країни, яка має стимулювати органи законодавчої та виконавчої влади до прийняття та реалізації відповідних рішень.

Экономические механизмы бестопливной концепции энергетики. Новая региональная энергетическая политика должна включать в себя ряд тактических и стратегических задач. В качестве тактических задач можно предложить комплекс мер по энергосбережению во всех действующих системах топливно-энергетического комплекса. Первоочередной задачей является реформа ценообразования. Нынешнее состояние цен на производственные товары и энергоносители, а также принципы формирования цен на энергию фактически не обуславливают экономические стимулы к энергосбережению. С точки зрения мирового опыта и экономической науки первичной ценообразующей основой энергии является себестоимость производства и доставки ее до потребителя.

Следующей тактической задачей новой энергетической политики является проведение энерге-тического обследования всех действующих звеньев экономики на предмет выявления резервов энергосбережения с выдачей рекомендаций по экономике энергии, отражаемых в специальном паспорте. При этом должна быть введена система штрафов и надбавок к тарифам на энергию, размер которых устанавливается в зависимости от выявления резервов экономии энергии, экологической чистоты производимой и потребляемой энергии. Можно предусмотреть льготное (беспроцентное) кредитование мер по экономии энергии и экологическому обеспечению за счет специального фонда энергосбережения. Решение этой задачи, естественно, невозможно без увеличения и улучшения уровня оснащенности системы учета и контроля энергии во всех элементах комплекса. Ежегодный сумарный потенциал энергосбережения в стране в настоящее время составляет 58 млрд. долларов. Это могло бы стать важнейшим фактором сокращения хронического дефицита бюджета.

Стратегический механизм реализации бестопливной концепции энергетики требует обязатель-ного наличия 3-х главных составляющих: первая - энергоэкологический капитал, т.е. достаточ-ный природный потенциал возобновляемых энергоносителей; вторая -научно-технический ка-питал, т.е. достигнутый мировой уровень и сумма передовых энерготехнологий; третье - финансовый капитал, т.е. сумма денежных средств, необходимых для развертывания и управления бестопливным энергетическим комплексом.

Первая составляющая имеется в избытке. Что касается второй составляющей, то в настоящее время мировой энергетический опыт достиг высоких технико-экономических показателей по бестопливным технологиям, преобразующим гидроэнергоресурсы, и средних - по преобразующим ветро- и гелиоресурсы. Украина имеет определенный научно-технический потенциал и практический опыт по этим технологиям, а также располагает достаточным промышленным и энергостроительным потенциалом.

Однако основным тормозящим фактором в механизме реализации новой концепции энергетики является отсутствие третьей составляющей - необходимого объема стартового финансового капитала. Проект реализации бестопливной концепции энергетики важен не только для Украины, но имеет и международное значение - здесь будут отрабатываться все механизмы создания бестопливных энергокомплексов будущего. Его цели и задачи полностью отвечают решениям ООН, Всемирного энергетического комитета, Европейской энергетической хартии.

Розвиток та функціонування паливно-енергетичного комплексу потребує значних інвестиційних ресурсів (базовий сценарій, ціни 2005 р.млрд. грн.): до 2030 р. – 1045,0 млрд. грн., з яких:

Напрями фінансування

2006 – 2010

2011 – 2020

2021 – 2030

2006 – 2030

Усього, у тому числі:

158,2

431,0

455,9

1045,0

Теплова енергетика

16,7

75,8

90,9

183,4

Гідроенергетика

2,8*

5,6

10,6

19

Розвиток електричних мереж

13,2

43,8

25,9

82,9

Ядерна енергетика

11,6**

79

117,6

208,2

Розвиток відновлювальних джерел

1,1

3,0

3,0

7,1 (<1%)

Ядерно-паливний цикл

4,0

13,3

4,4

21,7

Вугільна промисловість

42,4

87,9

91,4

221,7

Нафтогазовий комплекс

65,6

122,6

112,1

300,3

В електроенергетиці – 500,6 млрд. грн., в т.ч. :

  1. підтримка потужностей у тепловій енергетиці за рахунок продовження терміну експлуатації діючих енергоблоків, завершення реалізації пілотних проектів з реконструкції енергоблоків ТЕС, виведення зношених і введення нових потужностей – 16,7 млрд. грн.;
  2. комплексна реконструкція ТЕС з введенням нових енергоблоків та консервація енергоблоків, експлуатація яких є недоцільною – 166,7 млрд. грн.;
  3. реконструкції діючих і введення нових потужностей ГЕС, ГАЕС - 19,0 млрд. грн.;
  4. модернізація та розвиток електричних мереж з урахуванням заходів щодо інтеграції Об’єд-наної енергосистеми України до енергосистем країн Європи – 82,9 млрд. грн.;

5. розвиток відновлюваних джерел енергії для виробництва електроенергії – 7,1 млрд. грн.

У вугільній галузі – 221,7 млрд. грн.

  • У нафтогазовому комплексі – 300,3 млрд. грн.
    • У ядерно-паливному комплексі – 21,7 млрд. грн. на модернізацію, реконструкція, підвищення безпеки діючих АЕС, поводження з ВЯП та РАВ – 27,0 млрд. грн.;
  1. подовження терміну експлуатації АЕС – 11,7 млрд. грн.;
  2. введення в експлуатацію нових атомних енергоблоків та виведення з експлуатації блоків, які відпрацювали проектний та продовжений термін експлуатації – 169,5 млрд. грн.;

Фінансування розвитку НВДЕ. Для НВДЕ, впровадження яких є ефективним та технології використання яких освоєно в Україні (позабалансові джерела енергії, пряме спалювання відходів деревини та виробництва сільськогосподарських культур, виробництва низькопотенційної теплової енергії установками сонячного гарячого водопостачання тощо), фінансування має забезпечуватися власниками підприємств (реінвестування прибутку підприємств, використання з цією метою амортизаційних відрахувань, кредитів тощо).

Для НВДЕ, які потенційно є ефективними, але в країні немає достатнього досвіду їх експлуатації (геотермальна енергетика, використання тепла довкілля, технології піролізу відходів деревини та виробництва сільськогосподарських культур, твердих побутових відходів тощо), має передбачатися фінансування за рахунок грантів міжнародних фондів, цільового державного та місцевого бюджетів в обсягах, що визначатимуться відповідними законодавчими актами та державним бюджетом тощо. Впровадження таких технологій після їх освоєння у промислових масштабах передбачається за рахунок інвестицій власників відповідних підприємств.

Для НВДЕ, впровадження яких є можливим лише за підтримки на загальнодержавному чи місцевому рівнях (вітроенергетика, очищення і переробки відходів тваринництва та птахівництва, каналізаційних стоків з отриманням енергетичного ефекту, мала гідроенергетика, виробництво біопалива, сонячна енергетика, зокрема, на базі кремнієвих фотоперетворювачів сонячної енергії тощо), передбачається реалізація механізмів надання інвестиційних субсидій у порядку, визначеному законодавством. Цей порядок повинен передбачити підстави та критеріїї визначення отримувачів державної підтримки у цій сфері.

Необхідні обсяги фінансування основних напрямків розвитку НВДЕ надано в розділі Потенціал розвитку нетрадиційних і відновлюваних джерел енергії. Джерелом фінансування заходів екологізації мають стати платежі та штрафи за забруднення довкілля і за використання ПЕР, реалізація передбачених Кіотським протоколом механізмів торгівлі квотами на викиди та проектів спільного впровадження в обсягах, що визначаються відповідними законодавчими актами та державним бюджетом.

Відновлювані джерела енергії, енергозбереження та охорона навколишнього середовища

Правове регулювання у цій сфері розвивається за двома напрямками: зменшення енергоємності та розвиток відновлювальних джерел енергії. Основними правовими актами, які регулюють відповідні відносини, є такі:

- Директива Європейського Парламенту та Ради ЄС 2001/77/ЄС від 27 вересня 2001 р. про сприяння виробництву електроенергії з відновлювальних джерел енергії (на внутрішньому електроенергетичному ринку);

- Директива 2004/8/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 лютого 2004 р. про сприяння спільному виробництву тепла й електроенергії (когенерації) на основі корисного теплового на-вантаження на внутрішньому енергетичному ринку та внесення змін до Директиви 92/42/ЄЕС;

- Директива 2002/91/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 16 грудня 2002 р. про енергоефективність будівель.

Українське законодавство потребує прийняття законодавчих актів, спрямованих на:

- створення умов для збільшення використання відновлювальних джерел енергії, зокрема, через забезпечення доступу електроенергії з відновлювальних джерел до електричних мереж за прийнятними цінами, встановлення спеціальних тарифів, спрощення адміністративних процедур надання дозволу на будівництво “відновлюваних” електростанцій тощо;

- надання преференцій для розвитку (реабілітації) ресурсної бази для НВДЕ, зокрема, полікристалічного кремнію для виробництва фотоперетворювачів сонячних модулів, біомаси, шахтного метану тощо.

- підвищення енергоефективності та покращення надійності постачання енергетичних продуктів шляхом створення правових рамок для заохочення та розвитку високоефективної когенерації, тобто одночасного виробництва теплової та електричної енергії;

- фінансове, правове та організаційне стимулювання використання енергоефективних матеріалів і технологій у соціальній сфері та різних галузях економіки, насамперед транспорті, будівництві та інших;

- організаційна, правова і фінансова підтримка можливого використання промислових і побутових відходів, перш за все енергоємних, як металолом, відходи будівельних матеріалів, склотари тощо.

- створення недискримінаційних умов для виробництва енергії з різних відновлювальних джерел.

Зважаючи на досвід країн Центральної Європи щодо адаптації енергетичного законодавства, її наслідком має стати зміна таких ключових засад функціонування енергетики:

  • Монополізм конкуренція;
  • Державне управління державне регулювання;
  • Центральне планування лібералізація;
  • Державна власність приватна власність.

Адаптацію національного законодавства доцільно здійснювати з урахуванням особливостей, якими характеризувався процес приведення у відповідність з вимогами європейського права (насамперед, директив) законодавства країн-членів ЄС, а саме:

- з урахуванням існуючих відмінностей у функціонуванні та правовому регулюванні різних сегментів енергетики, а також існуючих особливостей їх оподаткування, фінансування, корпоративного управління, охорони навколишнього природного середовища тощо;

- врахування положень права ЄС та внесення змін до діючих і розроблення нових нормативно-правових актів, спрямованих на досягнення визначеної мети.

З метою вдосконалення розробки та адаптації енергетичного законодавства до законодавства ЄС доцільно централізувати виконання зазначених функцій, а також вирішити питання фінансового, кадрового і організаційного забезпечення такої діяльності.

ЕВРОПЕЙСКАЯ СТРАТЕГИЯ НАДЕЖНОГО ЭНЕРГООБЕСПЕЧЕНИЯ
Для современной европейской экономики характерен устойчивый рост потребления энергии, которая производится в основном из ископаемых видов топлива (нефть, уголь и природный газ). Именно они обеспечивают 4/5 общеевропейского энергопотребления, причем почти 2/3 их сегодня импортируются.
Основной посыл данной стратегии заключается в том, что Европейский Союз располагает весьма ограниченными возможностями маневра в сфере энергообеспечения, в первую очередь, вследствие недостаточных объемов ресурсов, а в ряде случаев (если, к примеру, речь об угле) - их низкой конкурентоспособностью. Поэтому Европейскому Союзу целесообразно сконцентрироваться на управлении спросом, в отличие от США, которые согласно своему плану энергообеспечения, анонсированному в мае 2002 года, стремятся удовлетворить спрос на энергоносители путем постоянного форсирования поставок первичных энергоносителей.

Еврокомиссия подготовила ряд предложений, которые уже приняты Советом Европы и Европарламентом. В частности, в прошлом году была утверждена Директива по производству электроэнергии из возобновляемых источников, согласно которой страны-члены Европейского Союза берут на себя обязательства по существенному увеличению производства и потребления электроэнергии, производимой из возобновляемых источников, а также гарантируют осуществление мероприятий, которые будут способствовать проникновению на энергетический рынок "зеленого электричества". Согласно Директиве, 22% электроэнергии, которая потребляется в Европейском Союзе, должно производиться из возобновляемых источников энергии. Директивой предусматривается создание эффективного законодательства, необходимого для достижения существенного энергосбережения в зданиях, строениях и сооружениях - это весьма актуальный вопрос, поскольку на этот сектор приходится порядка 40% совокупного потребления энергии в ЕС. При наличии условий для экономного использования энергии и повышения эффективности ее потребления, реализация данного предложения создает возможности снижения энергопотребления этом секторе на 22%.

Директива поможет достичь эту цель путем разработки общей для всего Европейского Союза методологии проведения расчетов и регулярного обновления нормативов минимизации энергопотребления для новых и существующих зданий, строений и сооружений. Эта методология (вместе с дополнительными нормативами и схемами аттестации и сертификации) должна быть принята всеми странами членами ЕС. Наряду с указанными мероприятиями, предстоит усовершенствовать контроль и надзор за установками обогрева и охлаждения.

Помимо этого Европейская Комиссия внесла предложения по регуляторной и фискальной политике поддержки использования биотоплива, реализация которой обеспечит рост его доли в общем объеме производства энергии с 2% в 2005 году до 5,75% в 2010 году. В более отдаленной перспективе предполагается существенный прогресс в сфере альтернатив традиционному топливу, что позволит сократить долю потребления бензина и дизельного топлива дорожным транспортом на 20% уже к 2020 году.

Реализация предложений, содержащихся в Директиве по производству электроэнергии из возобновляемых источников, создаст условия для ограничения роста спроса на энергию в Европейском Союзе, обусловленного увеличением энергопотребления домашними хозяйствами и сферой услуг. Этот рост оценивается в странах Европейского Союза примерно в 2-4% за год в период до 2010 года, а в странах-кандидатах на вступление в ЕС - в 3-6%. В области транспорта (на долю которого приходится 32% общеевропейского потребления энергии и 28% выбросов углекислого газа) усилия по сокращению энергопотребления играют ключевую роль. Ощутимый вклад в достижение этой цели позволит возрождение былого "величия" железнодорожного транспорта, инвестирование в развитие трансевропейских транспортных сетей и коридоров. Эти предложения гармонично дополняет проект Директивы ЕС о введении платы за пользование транспортной инфраструктурой, который предусматривает, что к 2004 году цены на услуги различных видов транспорта должны адекватно отражать их "полную" стоимость с точки зрения общества в целом (то есть с учетом расходов на защиту окружающей среды, восстановление и развитие транспортной инфраструктуры и пр.).

Здесь уместно напомнить, что уже в 2004 году Евросоюз потреблял более 20% добываемой во всем мире нефти.

Поэтому усилия по стимулированию создания и использования новых и возобновляемых источников энергии, занимающих в настоящее время в энергетическом балансе Европейского Союза всего лишь 6%, к сожалению пока еще слишком недостаточны, поскольку экстраполяция сложившихся тенденций указывает на то, что без принятия чрезвычайных мер их доля вырастет к 2030 году всего до 9%.

В этой связи в центре внимания европейской общественности остаются проблемы ядерной энергии. Беспокойство по поводу глобального потепления изменило былое отношение к ограничениям в энергоснабжении ЕС и, в первую очередь, к ядерной энергетике. Тотальный отказ от ядерной энергетики означает, что 35% электроэнергии должно будет производиться на основе возобновляемых и традиционных энергоресурсов, что в принципе нереально. Поэтому в рамках Европейской программы исследований и разработок предусмотрена активная финан-совая поддержка (1,23 млрд. EURO) исследований по повышению безопасности обращения с радиоактивными отходами.

Европарламент призывает к "интеллектуальному" превращению экономики Европы в наиболее "энергоэффективную" экономику в мире за счет диверсификация поставок энергоносителей и развитие соответствующей инфраструктуры, возобновляемые источники энергии, когенерация (совместное производство электро и тепловой энергии).

В этой связи Европарламент активно поддержал инициативу по созданию электростанции, работающей в режиме безэмиссионного сжигания угля.
Параллельно евродепутаты обращают внимание на усиление взаимодействия со странами-производителями и транзитерами первичных источников энергии. По мнению парламентариев, сотрудничество ЕС с развивающимися странами должно быть нацелено прежде всего на достижение устойчивого развития энергетики.

Как Всемирный фонд защиты природы (WWF) видит решение проблемы изменения климата. Всемирный фонд дикой природы (WWF) – одна из крупнейших независимых международных природоохранных организаций, объединяющая около 5 миллионов постоянных сторонников и работающая более чем в 100 странах. Миссия WWF – остановить деградацию естественной среды планеты для достижения гармонии человека и природы.

Стратегическими направлениями деятельности WWF являются:

- сохранение биологического разнообразия планеты;

- обеспечение устойчивого использования возобновимых природных ресурсов;

- пропаганда действий по сокращению загрязнения окружающей среды и расточительного природопользования..

Через пять лет может оказаться, что время для устойчивого и безопасного перехода на новую модель развития упущено и избежать повышения температуры земной атмосферы на 2ОС по сравнению с доиндустриальной эпохой невозможно, что означает недопустимую потерю биоразнообразия планеты. Созданая в 2006 году Целевая группа WWF по мировой энергетике исследовала имеющиеся возможности для успешного решения следующих основных взаимосвязанных задач в энергетической политике:

достичь необходимого глобального уровня в создании новых энергетических производствен-ных мощностей, соответствующих возрастающим потребностям;

избежать наиболее опасных последствий с точки зрения изменения климата, при этом исполь-зуя энергетические ресурсы, наиболее соответствующие целям социального и экологического благополучия4.

Целевая группа начала свою работу с обзора 25 имеющихся в наличии низкоуглеродных

энергетических технологий, служащих как для применения возобновляемых энергетических

ресурсов (солнечной энергии, ветровой и т. д.), так и для ограничения потребления первичной энергии. Например - строительство энергоэффективных зданий и создание экономичных

автомобилей, сокращение количества поездок и т. д. Среди других возможных способов снижения содержания парниковых газов в атмосфере рассматривались технологии улавливания и хранения СО2, а также атомная энергетика. После завершения этого этапа работы отобранные группы технологий, в которых достоинства преобладали над недостатками, были проверены при помощи Модели WWF, специально разработанной для решения климатических проблем. Она была создана для выяснения промышленной осуществимости (применимости и состо-ятельности) продвигаемых ресурсов и развиваемых технологий в тех временных рамках,кото-рые могут сгладить климатические проблемы на период до 2050 года, при одновременном достижении планируемого уровня роста потребности в энергии.

Определены шесть возможных решений глобальной климатической проблемы и три жизнен-но важных позиции (императива) на пути формирования положительных сдвигов и достиже-ния уровня глобальной потребности в энергии без разрушения климата на планете.

1. Необходимо переломить представление о том, что для лучшего энергоснабжения

(повышения качества жизни) требуется производить больше первичной энергии.

2. Следует остановить уничтожение лесов.

3. Требуется конкурентный рост всех известных технологий с низкими выбросами СО2.

4. Предполагается появление и начало применения новых видов топлива, способов

запасания произведенной энергии и необходимой для этого новой инфраструктуры.

5. Важно достичь максимального замещения в топливном балансе угля, дающего

большое количество СО2, природным газом с низкой эмиссией СО2.

6. Необходимо в кратчайшие сроки перейти к обязательному применению технологии

улавливания и захоронения СО2 (CCS - carbon capture and storage) в глобальном

масштабе.

Дополнительные жизненно важные позиции (императивы)

1. Срочность. Промедление делает саму возможность перехода к низкоуглеродной экономике все более дорогостоящим и сложным процессом. При этом увеличивается риск неудачи. В

случае же немедленного начала действий результаты могут оправдать все надежды и ожидания.

2. Общие усилия. Каждая страна может сыграть определяющую роль в преодолении проблем на собственной территории7.

3. Лидерство. Необходимы активные усилия со стороны правительств ведущих стран мира

для достижения договоренностей относительно целей сотрудничества, наиболее эффектив-ных стратегий и влияния скоординированных инвестиций объемом в триллионы долларов, которые в любом случае должны быть истрачены на развитие энергетики в течение нескольких грядущих десятилетий для того, чтобы будущее стало более безопасным и устойчивым.

Энергетика является базовым звеном экономики