Держава у політичній системі суспільства
Лекція Держава у політичній системі суспільства.
- Поняття держави, її сутність функції
- Форми і функції держави.
- Правова та соціальна держава.
Держава є одним з найважливіших інститутів будь-якого суспільства. Вона формувалася і вдосконалювалася разом з розвитком людської цивілізації.
Вчені підкреслюють, що в сучасних умовах не знайдено адекватного замінника державі. Процес утворення держав ще не закінчений й сьогодні. Держава – це історичне явище, вона виникла на порозі розкладу первісно общинного ладу й виникнення рабовласницького ладу у зв'язку з розшаруванням суспільства, появою різних інтересів, протиріч, які було необхідно регулювати. З приводу походження держави у політичних вченнях існують різні теорії. Зупинимося коротко на них. Дивись на звороті таблиця.
Сучасний рівень політичних знань пояснює процес появи держави трьома факторами:
1) суспільним поділом праці;
2) виникненням приватної власності, експлуатації та класів;
3) істотними змінами у відтворенні самої людини.
У сучасному розумінні держави спостерігається три підходи:
1. Держава як велика організація великої групи людей, держава ототожнюється з поняттям «країна», "Вітчизна", "суспільство";
2. Держава визначається як система зв'язків і взаємовідношень різних форм і структур влади, тобто ототожнюється з апаратом влади;
3. Держава як сукупність юридичних норм і правил‚ які регулюються органами державної влади.
Держава характеризується певними ознаками (атрибутами): територія, населення, публічна влада, суверенітет всередині держави та зовні, монополія на використання сили на легальній основі, наявність спеціальних органів державного управління, монополія на видання законів і збір податків, загальність.
Ці риси держави дозволяють зробити висновок, що держава – це територіальна спільність класового суспільства, яка за допомогою механізму публічної влади забезпечує основи існування індивіда й суспільства, а також суверенітет народу.
Держава організує, направляє та контролює спільне життя людей. Сутність держави полягає в управлінні суспільством. Вона є офіційним представником усього суспільства і від його імені приймає владні рішення, що поширюються на все суспільство.
Специфіка самої держави та її роль у суспільстві розкривається в її функціях. Загальноприйнятим у політології є поділ функцій держави на внутрішні та зовнішні.
Внутрішні функції держави:
законотворча — прийняття правових актів, законів даного суспільства;
економічна - регулювання господарської діяльності;
соціальна - організація всього соціального життя суспільства,
забезпечення стабільності в суспільстві;
регулювання соціальних конфліктів і класових протистоянь,
забезпечення узгодженості інтересів і потреб індивідів та соціальних
груп;
забезпечення правопорядку і захист інтересів громадян;
культурно-виховна функція.
Зовнішні функції повинні вирішувати такі завдання:
захист суверенітету держави в усіх сферах міжнародних відносин;
розвиток нормального співробітництва з іншими державами;
участь у міжнародному поділі праці і рішенні глобальних проблем;
участь у роботі міжнародних організацій, союзів, об'єднань.
Для реалізації своїх функцій будь-яка держава має механізм, або інакше організаційну структуру держави. У сучасних державах ця структура включає п'ять елементів: представницькі органи влади, виконавчі органи керування‚ судові органи і прокуратура, органи міліції, поліції, держбезпеки, органи контролю.
Органи законодавчої влади - це обрані народом парламенти, національні вибори, конгреси, верховні ради.
В процесі законотворчості можна виділити наступні стадії:
- законодавча ініціатива, суб'єктами якої можуть бути різні організації громадського суспільства, депутати, голова уряду, уряд, судові інстанції;
- підготовка законопроекту в різних законодавчих органах, урядових та судових інститутах;
- обговорення законопроекту в органах законодавства, а також загальнонародне обговорення;
- схвалення законодавчого акту та його публікація.
Після прийняття закону в парламенті його найчастіше санкціонує голова держави, який може мати право відкладного чи абсолютного вето. Це характерно в першу чергу для президентських республік. Головне завдання законодавців - досягнення компромісу інтересів класів і соціальних груп, гарантія їхньої життєдіяльності в усіх сферах життя.
Виконавча влада - система органів управління державою. Термін запропонував англійський філософ Д. Локк, а політичну концепцію розробив французький вчений Ш. Монтеск’є. З початком виокремлення виконавчої влади її суб'єктом був монарх і підлеглий йому апарат чиновників. У сучасних парламентських державах виконавча влада належить голові уряду (президентові, монархові) та урядові на чолі з прем'єр-міністром.
Судова влада - це система органів суду й конституційного нагляду. До судової влади належать вищі й місцеві органи судової влади, які діють від імені держави, захищаючи інтереси громадян і суспільства, права, свободи особистості, її недоторканість та її власність. Конституційний контроль здійснюють суди всіх інстанцій (США, Мексика, Японія); Верховний суд (Індія, Колумбія); спеціальні конституційні суди (Австрія, Італія, ФРН, Росія, Україна); Конституційна рада (Франція).
В функціонуванні держави значне місце належить місцевому самоврядуванню, яке реалізує співробітництво індивіда, громадського суспільства й держави.
Місцеве самоврядування — це політико-правовий інститут, у межах якого здійснюється управління місцевими справами в низових адміністративно-територіальних одиницях (громадах) через самоорганізацію місцевих жителів за згодою й допомогою держави.
Політична наука класифікує держави по таких показниках:
1. форма державного правління;
2. форма державного устрою;
3. політичний режим.
Форма державного правління - це устрій верховної державної влади, розкриває засіб формування органів влади та взаємовідношення їх з населенням.
Монархія поділяється на необмежену - коли влада знаходиться у руках однієї особи, та обмежену, коли поряд з монархом є представницькі органи влади. При монархії влада, як правило, передається в спадщину. Абсолютна (Саудівська Аравія, Катар, Оман), конституційна (Великобританія, Північна Ірландія, Королівство Швеція, Іспанія), дуалістична (Йорданія, Кувейт, Марокко), парламентська (Великобританія , Швеція, Іспанія, Данія, Канада, Австралія решта більшість)близько 40 монархій
Республіка, характеризується двома основними рисами:
органи влади колегіальні та виборні.
Історії відомі дві форми республіки:
1. аристократична існувала в умовах рабовласницького і феодального ладу;
2. демократична республіка.
Відрізняються вони друг від друга рівнем участі населення у виборах. Демократична форма правління може бути парламентською (Італія, Німеччина, Австрія) та президентською республікою (США. Мексика.), змішана (Франція, Україна, Болгарія, Португалія)
Форма державного устрою - адміністративно-територіальний розподіл держави. Та чи інша форма державного устрою відображає зв'язок центральних місцевих державних органів, відносин окремих частин держави між собою і державою в цілому. 
Унітарна держава - централізована держава, в структурі якої не самостійні утворення, а адміністративно-територіальні одиниці (Польща, Швеція‚ Франція, Фінляндія).
Ознаки унітарної держави: єдина Конституція, єдині органи верховної державної влади, єдина система прав громадян, єдина судова система.
Федерація - це об’єднання автономних структур (штатів, кантонів, республік, земель), які мають державну самостійність і для яких характерні зональні, соціально-економічні, територіально-історичні відмінності. (США. ФРН. Швейцарія та Ін.)
Ознаки федерації: спільна Конституція і Конституції окремих утворень, Як правило, двопалатний парламент, судова система спільна‚ у окремих утворень подвійне громадянство, спільний кордон, єдина валюта.
Конфедерація - це союз самостійних держав для досягнення конкретних спільних цілей. Конфедерація не має єдиних центральних органів влади, єдиної конституції, єдиного громадянства, єдиної валюти.
Політичний режим, його сутність та види
Політичний режим - це сукупність певних способів і методів здійснення влади.
Він характеризує політичне становище в державі – ставлення державної влади до індивіда, громадянських інститутів, етнічних спільностей, ступень політичних свобод, відносин особистості й влади. Це порядок формування представницьких органів влади, взаємовідносини між законодавчою та виконавчою владою, між центральними і місцевими органами влади.
Політичний режим обумовлений:
1) співвідношенням класово-політичних і національних сил;
2) політичною зрілістю індивіда і громадянського суспільства, що пов'язане з історичною спадщиною, традиціями, попередніми формами і елементами держави;
3) умовами геополітичного оточення (режими сусідніх держав, зовнішньополітична орієнтація);
4) особистістю керівних державних діячів, політичних лідерів.
Політичні режими характеризуються ставленням державної влади до ухвалення нею ж законотворчих актів, відповідністю політичної практики Конституціям.
У сучасному світі проявляється орієнтація на демократичні режими.
Будь-який політичний режим визначається трьома основними чинниками: по-перше процедурами і способами організації владних інститутів та безпосереднім здійсненням влади;
по-друге, стилем ухвалення суспільно – політичних рішень;
по-третє, взаємовідносинами між політичною владою та громадянами.
Існує багато класифікацій політичних режимів. Найчастіше вживається тричленна класифікація їх на тоталітарні, авторитарні й демократичні. Але слід відмітити, що "чистих" і завершених політичних режимів у політичній практиці не існує.
Тоталітаризм - це режим, який здійснює тотальний (всеохоплюючий) контроль над населенням. Насильство за тоталітарного режиму стає одним із головних засобів політичного управління. Для тоталітаризму характерним є харизматичний тип лідерства (харизма - обожнювання) з обов’язковою опорою на репресивний апарат. Критерієм тоталітаризму є поглинання державою сфери громадського суспільства, відсутність плюралізму. Теорія тоталітаризму склалась у 30-40-х pp. XX століття із появою фашизму та його різновидів.
Тоталітаризм, як тип політичного режиму, має такі риси:
наявність загальнообов'язкової ідеології, яка доводить необхідність існування даного режиму; концентрація влади в руках одного лідера чи партії, підпорядкування інформаційного простору певному політичному лідерові чи партії;
жорстке переслідування будь-якого спротиву, виправдовування будь-яких форм насильства.
Авторитаризм - тип політичного режиму, який характеризується
наявністю сильного центру, що має концентровану владу, можливість
застосування насильства чи примусу.
За авторитаризму в суспільстві можуть бути наявними також інститути, притаманні демократії, але основними ознаками, що відрізняють авторитаризм від демократії є перевага в діяльності державних органів методу адміністрування,
концентрація влади в руках одного чи декількох органів державної влади;
органи виконавчої влади мають функції законодавчої влади Загальною рисою всіх авторитарних держав є сильна виконавча влада. Найчастіше авторитаризм зустрічається в країнах, що переходять від тоталітаризму до демократії. За цього політичного режиму можлива наявність у суспільстві легальної опозиції, але головне, щоб громадяни відкрито не виступали проти режиму.
Основними ознаками демократичного політичного режиму є
наявність конституції яка закріпляє повноваження органів влади і управління, механізм їх формування, визначає правовий статус особистості та принцип рівності перед законом, а також принцип розподілу влади на законодавчу, виконавчу і судову. Вільна діяльність політичних і громадських організацій, розмежування державної сфери та сфери громадянського суспільства.
Політична наука виділяє наступні риси демократичного режиму:
Основу режиму складає воля народу, яка виражена в вільних виборах, які проводяться регулярно;
в суспільстві існує правова держава;
захист громадян від свавілля влади;
в суспільстві одержує розвиток плюралізм (плюралізм - багатоманітність, множина), це означає багатопартійність, наявність в суспільстві різних ідеологій, свобода преси.
В цілому демократичний режим можливо визначити як легітимний —законний.
4. Правова та соціальна держава
Контрольні питання до теми
1.Поясніть, чому у політичний системі суспільства держава займає провідне місце.
2. Визначте ознаки держави.
3.Як ви розумієте поняття «державне правління», «державний
Устрій».
4. Назвіть основні напрямки формування правової держави в Україні.
5.Дайте характеристику президентської і парламентської форми правління.
PAGE 13
Держава у політичній системі суспільства