ВАЛЮТНІ РИНКИ ТА ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ

ТЕМА 4

Поняття валютного ринку. Передумови створення сучасних валютних ринків та їх особливості. Функції, основний товар та суб’єкти валютних ринків. Структура, обсяги та розвиток валютного ринку. Форми міжнародних розрахунків та механізми валютного ринку. Поняття та класифікація валютних операцій. Котирування валют та його види. Валютна позиція банку та її різновиди. Інструменти валютного ринку. Спот-ринок та його звичаї. Строковий валютний ринок. Форвардні валютні операції. Ф’ючерсні валютні операції. Валютні опціони. Валютні операції «своп». Арбітражні валютні операції.

4.1. Поняття валютного ринку.
Передумови створення сучасних валютних
ринків та їх особливості

Валютний ринок у широкому розумінні — це сфера економічних відносин, які проявляються в здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та розміщення тимчасово вільних валютних коштів, а також операцій з інвестування валютного капіталу. На валютному ринку відбувається узгодження інтересів продавців та покупців валютних коштів. Валютний ринок найбільший у світі, який діє на міжнародній основі. За даними Банку міжнародних розрахунків, який проводить моніторинг діяльності на валютному ринку, денний обсяг операцій на ньому перевищує 1,4 дол. США.

Валютний ринок здійснює кілька функцій, у тому числі регулювання купівельної спроможності, хеджування, кліринг і кредит.

Основні учасники валютного ринку — це банки-дилери й інші банки, експортери, імпортери, транснаціональні компанії, фінансові установи, інвестори й урядові агентства. Усі вони мають різні потреби, у тому числі щодо хеджування відкритих позицій на валютному ринку, інвестування коштів у різні райони світу і передавання купівельної спроможності від однієї країни до іншої.

Найбільші банки, що здійснюють операції з іноземною валютою, працюють у провідних фінансових центрах (Лондон, Нью-Йорк, Токіо, Франкфурт-на-Майні, Сінгапур, Гонконг). У найголовніших центрах, а саме в Лондоні та Нью-Йорку, ці банки мають по 30—40 брокерів, що діють у різних секторах валютного ринку.

На початку робочого дня, перед тим як місцеві фінансові центри починають працювати, брокери спілкуються по телефону зі своїми партнерами з усього світу. Вони обмінюються інформацією і доповідають про тенденції розвитку, досягнення і події у сфері торгівлі в тих центрах, де вона вже почалася. Брокери доповнюють цю інформацію технічним аналізом, економічними даними та інформацією про політичні умови, щоб краще оцінити ситуацію на ринку. Цей аналіз дозволяє брокерам краще підготуватися до наступної ринкової діяльності.

Електронні комунікації, телефонні лінії і засоби комп’ютерної підтримки забезпечують зв’язок між брокерами. Швидкісні інформаційні системи життєво необхідні для забезпечення роботи брокерів у дилингових приміщеннях банків — маркет-мейкерів. Ринкові ціни дуже чутливі і можуть терміново змінюватися. Тому банки повинні мати можливість терміново зв’язатися зі своїми ринковими партнерами, для того щоб здійснювати торгівлю якнайшвидше. Однак ця можливість пов’язана з ризиками, яких зазнають діючі на ринку банки, якщо вони мають активи в іноземній валюті. Вартість таких активів може різко змінюватись. Отже, банки-дилери повинні мати можливість здійснювати свої операції до того, як ринкові ціни зміняться до значення, за якого вони зазнають збитків.

Основні особливості сучасних валютних ринків:

уніфікована техніка валютних операцій;
безперервність здійснення операцій;
інтернаціоналізація валютних ринків;
широке використання електронних засобів зв’язку;
нестабільність валют;
страхування валютних та кредитних ризиків;
перевантаження спекулятивних та арбітражних операцій над комерційними.

Валютні ринки при цьому залишаються, з одного боку, місцем ринкової гри, а з іншого — об’єктом підвищеної уваги промислово розвинутих країн та спеціалізованих міжнародних фінансових організацій.

Для того щоб уявити масштаби валютного ринку, досить сказати, що річний обсяг світової торгівлі фізичними товарами дорівнює обороту валютного ринку протягом кількох днів. Іншими словами, валютний ринок набагато більший від усіх інших ринків разом узятих.

Валютні ринки є позабіржовими, вони цілодобово функціонують у всіх країнах світу. Крім цього, існує цілий ряд похідних валютних інструментів — деривативів, якими торгують на біржах.

Найбільший у світі центр з торгівлі валютою — Лондон, за ним ідуть Нью-Йорк і Сінгапур. У кожному з таких центрів операції, як правило, відбуваються протягом робочого дня. У результаті торгівля починається спочатку в Азії, у другій половині робочого дня в східній півкулі торгівля відкривається в Лондоні, а наприкінці робочого дня зі столиці Великобританії вона переміщується до Нью-Йорка.

На наведеній нижче схемі показано, яким чином можна одержати 24-годинний торговий день, переміщуючись від одного фінансового центру до іншого (рис. 4.1).

GMT (середній час за Гринвічем)

Рис. 4.1. Фінансові центри

Короткострокові зміни обмінних курсів часто обумовлені тим, що учасники ринку називають настроями ринку. Це погляди трейдерів на короткострокові перспективи руху валюти. Настрої ринку зазвичай визначають як «позитивні» або «негативні». У першому випадку валюта зміцнюється, у другому — послаблюється. Трейдери реагують на новини про стан економіки конкретної країни. Нерідко вони передбачають зміни або важливі заяви уряду і починають скуповувати або продавати валюту ще до настання реальних подій. Коли такі новини стають загальновідомими, настрої ринку визначають напрям руху курсу валюти в момент обнародування новин. Так, у разі позитивного настрою ринку напередодні оголошення даних щодо валового внутрішнього продукту курс валюти скоріше за все ростиме, очікуючи обнародування цих даних. Якщо ж показники ВВП виявляться нижчими від ринкових очікувань, курс валюти впаде навіть тоді, коли ВВП свідчить про економічне зростання. Отже, новини впливають на ринок на тлі існуючих настроїв.

Стан валютних ринків визначається різними факторами, наприклад економічними умовами, попитом на окремі валюти, новинами і, нарешті, настроями ринку. Часто короткострокові зміни обмінних курсів є наслідком очікування певних економічних подій або результатом настроїв ринку. У зв’язку з цим дилери зацікавлені в одержанні регулярно опубліковуваних економічних індикаторів, або показників. До їх обнародування ціна на ринку встановлюється на основі прогнозів. Коли показники стають загальнодоступними, ринок зіставляє реальні цифри з очікуваними. Дилери вважають, що напрям руху курсу валюти можна передбачити на підставі:

виду графіків (за останніми тенденціями);
думок, висловлюваних дилерами на ринку;
настрою ринку;
дій центрального банку;
результатів (прибутку або збитку) останніх угод.

Дилери спираються або на передбачення подій, або на реальні ринкові новини. До останніх відносять, наприклад, дані щодо безробіття або повідомлення про несподівані події начебто природних катастроф чи політичних криз. Чутки також істотно впливають на ринок. Нерідко ринок реагує на них так, немовби це факт, що відбувався. Коли ж чутка підтверджується або спростовується, ринок набуває рівноваги. Валютні ринки є позабіржовими, де немає стандартних сум і розрахункових днів. Разом з тим, хоча стандартних контрактів тут і не існує, маркет-мейкери при розрахунках спираються на систему фіксованих дат, схожу на ту, що застосовується на грошових ринках, і на типові ринкові суми, на які укладаються угоди.

Торгівля на валютних ринках ведеться переважно:

безпосередньо між банками через такі торговельні системи, як Reuters Dealing 2000-1;
через голосових брокерів;
через електронні брокерські системи, наприклад Reuters Dealing 2000-2.

Гроші переміщуються у країни з найвищими реальними ставками доходу. Центральні банки для залучення в країну капіталу нерідко підвищують процентні ставки. Вищі ставки сприяють залученню капіталу, що дає змогу сподіватися на збільшення попиту на національну валюту і, як наслідок, на підвищення обмінного курсу. Для одержання високого доходу учасники ринку повинні інвестувати капітал у країну і купувати її національну валюту. Коли центральний банк підвищує процентні ставки, реальні ставки доходу в національній економіці зростають, що обумовлює залучення в країну капіталу. Навпаки, зниження процентних ставок спричиняє відплив капіталу з країни. Приплив або відплив капіталу відповідно зміцнює або послаблює валюту. Отже, змінюючи процентні ставки за допомогою операцій на національному грошовому ринку, центральний банк може впливати на обмінний курс.

4.2. Функції, основний товар та
суб’єкти валютних ринків

Валютний ринок виконує такі важливі функції:

здійснення міжнародних розрахунків;
регулювання валютних курсів;
диверсифікація валютних резервів;
хеджування валютних ризиків;
отримування учасниками валютного ринку прибутку у вигляді різниці курсів валют;
проведення валютної політики, напрямленої на державне регулювання національної економіки та узгодженої політики в межах світового господарства.

Основний товар валютного ринку — будь-яка фінансова вимога, визначена в іноземній валюті.

Суб’єкти валютного ринку:

державні установи (переважно центральні банки та казначейства);
юридичні та фізичні особи;
комерційні банківські установи;
валютні біржі та валютні відділи товарних і фондових бірж.

Валютний ринок складається з багатьох національних валютних ринків, які об’єднані у світову систему. Ця система дозволяє банку в будь-якому валютному центрі здійснювати угоди на такій основі:

І рівень: Роздрібна торгівля. Угоди на одному національному ринку, відповідно до яких банк-дилер під час купівлі-продажу безпосередньо взаємодіє з клієнтом.

II рівень: Оптова міжбанківська торгівля. Угоди на одному національному ринку, згідно з якими два банки взаємодіють один з одним з допомогою валютного брокера. Це, по суті, міжбанківський ринок.

ІІІ рівень: Міжнародна торгівля. Угоди між двома і більше національними ринками, відповідно до яких банки різних торговельних центрів взаємодіють один з одним. Такі угоди можуть включати арбітражні операції на двох чи трьох ринках.

У розглянутій світовій системі існує тенденція до дії закону однієї ціни. Тому в Нью-Йорку обмінне співвідношення долара США і євро, долара і японської єни буде таким самим, як у Лондоні і Токіо. Це явище має місце через процес арбітражу. Якщо в цінових відносинах цих валют з’являються які-небудь розбіжності, банки-дилери як учасники ринку будуть продавати чи купувати валюту, щоб мати зиск з цих розбіжностей. Учасники ринку купуватимуть валюту, вартість якої падає, і продаватимуть валюту, вартість якої зростає щодо обмінних курсів в інших ринкових центрах.

Валютні ринки використовуються для таких цілей.

Забезпечення торгівлі й інвестицій. Компанії, що здійснюють імпорт і експорт товарів, купують їх за одну валюту, а продають за іншу, тобто здійснюють платежі в одній валюті, а виторг одержують в іншій. Отже, доводиться конвертувати частину виторгу в ту валюту, якою вони розраховуються за товари, що одержали. В аналогічному становищі перебуває і компанія, що здобуває активи в іншій країні і повинна розрахуватися за них у місцевій валюті. Їй також доводиться конвертувати свою валюту в місцеву.

Спекуляції. Обмінний курс двох валют міняється залежно від попиту та пропозиції на кожну з них. Трейдери можуть отримати прибуток, купуючи валюту за одним курсом і продаючи за іншим, вигіднішим. Значна частина угод валютного ринку є спекулятивними.

Хеджування. Компанії, наприклад фабрики, що мають активи в інших країнах, беруть на себе ризик зміни вартості активів, вираженої в їхній національній валюті, у результаті коливань обмінного курсу двох валют — національної і місцевої. Хоча іноземні активи не змінюють з часом своєї вартості в іноземній валюті, вони можуть приносити як прибуток, так і збитки в національній валюті їхньому власникові у разі зміни обмінного курсу. Компанії можуть уникнути прибутків або збитків, застосувавши хеджування. Хеджування припускає здійснення такої валютної операції, яка цілком компенсує прибуток або збиток за іноземними активами, обумовлені зміною обмінного курсу.

Капітал переливається в ту країну, де інвестори бачать для себе перспективи. Деякі країни мають потребу в припливі капіталу і пропонують відповідні процентні ставки, інші мають надлишок капіталу і, отже, установлюють нижчі ставки. Однак інвестори не завжди приймають рішення, орієнтуючись тільки на високий процентний прибуток. Наприклад, японські виробники автомобілів і електронної техніки інвестують кошти у виробництво на території Європи і США для подолання тарифних бар’єрів і квот.

У короткостроковій перспективі пропозиції та попит капіталу визначаються діловою активністю. Міжбанківський ринок оперує великими капіталами при невеликих торговельних спредах, тоді як клієнтський ринок має справи з відносно невеликими обсягами капіталу, але при більших спредах. Будь-яка несподівана зміна попиту на клієнтському ринку позначається на ставках міжбанківського ринку, що, у свою чергу, впливає на ставки обмінного курсу.

Валютні ринки, будучи позабіржовими, діють у різних частинах світу. Години їх роботи, як зазначалося, перекриваються, у результаті чого такий глобальний ринок функціонує цілодобово.

Основними елементами валютної угоди є:

дата угоди;
контрагенти;
валюти;
обмінний курс;
суми;
дата валютування;
платіжні інструкції.

За останні 30 років кількість фінансових продуктів, доступних на валютних ринках, різко зросла. Дилери банків пропонують ці продукти своїм клієнтам, щоб тим було легше проводити інвестування, спекуляції і хеджування. Складна природа більшості цих продуктів у поєднанні з колосальним обсягом коштів, що беруть участь в обороті, вимагає від банків створення трьох важливих функціональних підрозділів для того, щоб забезпечити ефективний облік і моніторинг здійснюваних угод.

Фронт-офіс дилінговий зал. Саме тут ведеться позабіржова торгівля на фінансовому ринку. Це дуже жваве місце, де працюють дилери.

Мідл-офіс. Ця служба забезпечує підтримку дилерів, надає їм консультації і рекомендації фахівців з керування ризиками, економістів, технічних аналітиків, юрисконсультів та ін.

Бек-офіс. Підрозділ обробляє запити та інформацію, видає підтвердження угод, проводить розрахунки, обробляє, керує потоками наявних коштів. Важливо пам’ятати, що дилери не можуть вести торгівлю без підтримки бек-офіса.

Багатьом організаціям, що здійснюють імпорт і/або експорт товарів і послуг, іноземна валюта необхідна для виконання угод та інвестицій. Їм також потрібна мінімізація валютного ризику. Брокери діють як посередники між сторонами, підбираючи зустрічні замовлення на продаж і купівлю. При цьому вони зберігають анонімність сторін до моменту фактичного укладення угоди. Брокери знають, хто з дилерів пропонує найвищий курс купівлі, а хто — найнижчий курс продажу. Вони не відкривають власних позицій і одержують дохід у вигляді комісійних з угоди. Останнім часом у сумарному обороті ринку відчутно зростає частка електронних брокерських систем, таких як Reuters Dealing 2000-2 та її конкурент — ЕВS/Мinех.

Основні учасники валютних ринків — банки. Хоча валютний ринок є позабіржовим і, отже, децентралізованим, функціонуючим цілодобово, деякі його інструменти торгуються на біржі. Наприклад, з валютними ф’ючерсами активно працює Чиказька товарна біржа (СМЕ), а з валютними опціонами — фондова біржа Філадельфії (РНLХ).

Якщо не брати до уваги інструменти, які обертаються на біржах, можна сказати, що централізованого обліку угод на валютному ринку не існує, хоча Банк міжнародних розрахунків оцінює загальний обсяг ринкової торгівлі кожні три роки. З цією метою він користується даними центральних банків усіх країн-учасниць, що дають найточнішу оцінку обсягу торгівлі національною валютою.

Слід зауважити, що банки поділяються на «маркет-мейкерів» (активних учасників) та «маркет-тейкерів» (пасивних учасників). Перші — це банки, що котирують дві сторони (купівля — ВID та продаж — ОFFЕR) курсів основних валют і практично завжди готові виконати обмін відповідних валют при зверненні до них. Другі — банки, котрі самостійно не котирують курси і звертаються до маркет-мейкерів для здійснення необхідного обміну. Котируючи курси, маркет-мейкери ризикують опинитися «поза ринком» та зазнати істотних втрат. Разом з тим, на відміну від маркет-тейкерів, мейкери мають доходи від постійного скуповування та перепродажу валюти, що і може вважатися компенсацією означеного ризику.

Провідні світові банки, такі як Citibank (США), Deutsche bank (Німеччина), Commerzbank (Німеччина), ING Barings (Нідерланди), Barclais (Англія) та ряд інших банків можуть котирувати 15—20 курсів валют одночасно протягом операційного дня. Здатність маркет-мейкерів виконувати таку роботу зумовлена наявністю у кожному з них кількох дилінгових підрозділів (так званих десків), укомплектованих висококваліфікованим персоналом. Залежно від ступеня ліквідності ринку банки варіюють курсовими спредами (різниця між курсом купівлі та продажу) для компенсації ризику ліквідності. Так, ринок євро/долар США є нині найліквіднішим світовим валютним ринком, що означає велику кількість контрагентів — як продавців, так і покупців, готових торгувати в широкому діапазоні курсів та сум. Для такого ринку характерним є співвідношення сум валюти, що продається/купується, та курсових спредів, яке наведене в табл. 4.1.

Таблиця 4.1

РОЗМІРИ ТИПОВИХ КУРСОВИХ СПРЕДІВ ЗАЛЕЖНО
ВІД СУМ УГОД, ЩО УКЛАДАЮТЬСЯ НА СПОТОВОМУ РИНКУ

ВАЛЮТНІ РИНКИ ТА ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ

Сума, дол. США