УКРАЇНА У СВІТОВОМУ ФІНАНСОВОМУ РИНКУ

ТЕМА 13. УКРАЇНА У СВІТОВОМУ
ФІНАНСОВОМУ РИНКУ

Національна валютна система України. Платіжний баланс України та оцінка його позицій. Міжнародне кредитування та фінансування України. Взаємовідносини України з міжнародними фінансовими організаціями. Група Світового банку і Україна. Відносини України і Міжнародного банку реконструкції і розвитку, а також Європейського банку реконструкції і розвитку. Позиція України в Міжнародному валютному фонді. Чорноморський банк торгівлі та розвитку. Монетарні показники України, що публікуються у збірнику МВФ «Міжнародна фінансова статистика». Проблеми міжнародних фінансових відносин України та ЄС.

13.1. Національна валютна система України

Розвиток валютної системи України почався в липні 1990 р., коли було проголошено Декларацію про державний суверенітет.

Першим кроком у створенні національної грошової системи, став вихід України у 1991 р. з числа держав, що використовують у грошовому обігу рубль, і запровадження в безготівковий обіг тимчасової (перехідної) грошової одиниці — українського купоно-карбованця в листопаді 1992 р.

У березні 1994 р. було засновано Банкнотну фабрику, а в жовтні того самого року на її базі створено Банкнотно-монетний двір Національного банку України, де друкувалися карбованці, згодом — гривні.

Запровадженням національної валюти України — гривні став вересень 1996 р. Однією з особливостей її обігу були багаторазові валютні інтервенції, що проводилися Національним банком України за рахунок власних резервів.

Але вже 1997 р. ознаменувався величезною фінансовою кризою і шаленим зростанням попиту на долари США, тим самим спричиняючи різку девальвацію гривні. Ці події потягли за собою ще більш критичну монетарну політику Національного банку.

Офіційний курс гривні щодо долара США встановлюється Національним банком України. До 23 жовтня 1994 р. в Україні дотримувалися системи множинних курсів, у тому числі офіційного валютного курсу, який визначався НБУ, і ринкового, який установлювався на валютного аукціонах. Із 24 жовтня 1994 р. офіційний курс установлювався за результатами торгів на Українській міжбанківській валютній біржі. З 19 березня 1999 р. НБУ встановив офіційний обмінний курс гривні щодо долара США як середньозважений між курсами за операціями уповноважених комерційних банків на міжбанківському валютному ринку. У межах своєї загальної відповідальності за забезпечення стабільності національної валюти НБУ може впливати на формування офіційного обмінного курсу шляхом купівлі-продажу іноземної валюти на валютному ринку.

Середній за період курс гривні до долара США визначається: для місячних значень — як середньозважена вартість долара США в гривнях за місяць; квартальні та річні значення розраховуються як середньоарифметичне від місячних значень.

13.2. Платіжний баланс України й оцінка його позицій

Узагальнена оцінка економічного стану країни, ефективності її світогосподарських зв’язків здійснюється на підставі платіжного балансу. Функціонально платіжний баланс відіграє роль макроекономічної моделі, яка систематично відображає економічні операції, здійснені між національною економікою та економіками інших країн світу. Така модель складається з метою розроблення та запровадження обґрунтованої курсової та зовнішньоекономічної політики країни, аналізу і прогнозу стану товарного та фінансового ринків, двосторонніх та багатосторонніх зіставлень, наукових досліджень тощо. Розроблення і складання платіжного балансу є обов’язковою умовою для всіх країн — членів Міжнародного валютного фонду і базується на єдиній методології відповідно до стандартної класифікації компонентів і структури зведеної інформації.

В Україні відповідальність за складання платіжного балансу на законодавчому рівні покладено на Національний банк (Закон України «Про Національний банк України», Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 р.). Спільною Постановою Національного банку і Кабінету Міністрів України № 517 «Про складання платіжного балансу» встановлено порядок координації дій міністерств і відомств щодо формування інформаційної бази платіжного балансу.

Складання платіжного балансу базується на системі обліку операцій з нерезидентами під егідою НБУ. Ця система постійно доповнюється статистичними даними. А також під егідою Державного комітету статистики України існує система збору інформації, що базується на банківських операціях, яка була започаткована в січні 1993 р. У рамках цієї системи надають інформацію дві категорії респондентів:

  • банки, котрі декларують здійснені протягом кожного місяця операції з нерезидентами, які було проведено за дорученням клієнтів та від власного імені (форма № 1-ПБ);
  • підприємства та організації, які відкрили рахунки в іноземних банках (форма № 2-ПБ).

В Україні організовано замкнуту систему збору інформації. Мається на увазі, що, крім дебетових та кредитових оборотів за коррахунками з розбивкою за операціями, уповноважені банки надають інформацію щодо залишків на коррахунках на початок та кінець звітного періоду. Форми надаються в оригінальній валюті за кожним кореспондентським рахунком (ностро та лоро). Операції надаються в агрегованому та закодованому вигляді відповідно до стандартної класифікації керівництва щодо складання платіжного балансу МВФ (п’яте видання). Національний банк України конвертує ці дані в еквівалент доларів США за середньомісячним курсом.

Держкомстатом запроваджена щоквартальна звітність для відстежування руху прямих інвестицій в Україну та за кордон, а також руху операцій та послуг. Для складання платіжного балансу Національний банк України також використовує офіційну торговельну статистику Державного комітету статистики України, яка базується на даних митної статистики.

Координація дій усіх установ та концентрація інформації, необхідної для складання платіжного балансу, здійснюється Національним банком України. Функцією Національного банку є також безпосереднє складання балансу розроблення методологічної та методичної бази для аналізу і прогнозування платіжного балансу, проведення відповідних розробок.

Рахунок поточних операцій включає всі операції з реальними цінностями, які відбуваються між резидентами та нерезидентами, а також операції, пов’язані з безоплатним наданням або одержанням цінностей, які призначені для поточного використання. У структурі поточного рахунка виділяються чотири основні компоненти:

  • товари;
  • послуги;
  • доходи;
  • поточні трансферти.

Товари. Головним джерелом даних з зовнішньо-торгівельного обігу є інформація Державного комітету статистики, яка базується на даних вантажних митних декларацій та звітах підприємств про товари, які не проходять митного декларування (риба, виловлена в нейтральних водах і продана за кордоном, товари, придбані в портах перевізниками тощо). Для цілей складання платіжного балансу ці дані коригуються за ступенем охоплення, і одним з найважливіших важелів є неформальна торгівля, яка становить 3,8 %від обсягів експорту та 5,5 %від обсягів імпорту товарів, розрахованих Державним комітетом статистики. Вона складається з неорганізованого роздрібного зовнішньоторговельного товарообігу, який не може бути врахованим офіційною статистикою. Обсяги неформальної торгівлі розраховуються на підставі серії експертних оцінок.

Державна митна служба України надає Національному банку інформацію про кількість легкового автотранспорту, ввезеного фізичними особами на територію України для постійного користування, та суму податків, сплачених при їх митному оформленні, у тому числі акцизного збору та податку на додану вартість. На основі даних Державної митної служби України про суми стягнення ввізного мита, податку на додану вартість та акцизу, які сплачені громадянами при ввезенні предметів (товарів), оцінюється вартість товарів, ввезених на територію України фізичними особами (Постанова Кабінету Міністрів України № 1652 від 13 грудня 2001 р.).

Крім того, Державний комітет статистики щорічно проводить вибіркове обстеження вартості імпортних товарів, які продаються на речових ринках країни. Національний банк України використовує дані обстеження Держкомстату для оцінювання обсягів імпортної продукції в неорганізованому товарообігу на внутрішньому ринку для включення її в торговельний баланс.

Для визначення обсягів експорту товарів, що не враховуються офіційною статистикою, використовуються дані та експертні оцінки країн — основних торговельних партнерів. Наприклад, із фахівцями з питань платіжного балансу Центрального банку Російської Федерації та Білорусі вже було проведено консультації щодо методології розрахунків та обґрунтування кількісних показників для врахування обсягів неформальної торгівлі.

Згідно з методологією складання платіжного балансу вартість як експорту, так і імпорту товарів обліковується за умови поставки FOB, тобто у вартість товарів включаються витрати на транспортування цих товарів до митного кордону країни-експортера, а також вартість навантаження на борт транспортного засобу, яке здійснюється на митному кордоні країни-експортера. Відповідно ж до методології складання торговельного балансу, що здійснюється Державним комітетом статистики, імпорт обліковується за умови поставки CIF. Для формування статті «Імпорт товарів» платіжного балансу із загальної суми імпорту вилучається вартість перевезення та страхування.

Експорт та імпорт товарів відображено в момент переходу права власності від нерезидентів до резидентів та навпаки за ринковими цінами. У більшості випадків це означає, що для оцінки операцій використовуються контрактні ціни або фактичні ціни на час здійснення операцій.

Послуги. Стаття «Послуги» складається з трьох основних компонентів: транспорт, подорожі та інші послуги. Статтю «Послуги» Національний банк України формує в основному за власною базою даних, оскільки дані банківської звітності протягом тривалого часу є докладнішими порівняно з даними Державного комітету статистики України щодо зовнішньої торгівлі послугами (це твердження особливо справедливе щодо імпорту послуг).

Транспортні послуги включають перевезення пасажирів і вантажів, а також інші послуги, що виконуються морським, повітряним та іншими видами транспорту. Джерелом даних є банківська звітність і квартальна статистична звітність Державного комітету статистики про експорт-імпорт послуг.

Стаття подорожі охоплює товари та послуги, які були придбані мандрівниками і туристами, якщо тривалість їхнього перебування в країні не перевищує одного року. Джерелами інформації для складання статті «Подорожі» є дані щоквартальної статистичної звітності Державного комітету статистики, що надаються туристичними фірмами й готелями, та банківської звітності про купівлю/продаж іноземної валюти та переведення дорожніх чеків у готівкову форму. Крім того, Національний банк здійснює оцінку надходжень та витрат від туризму на підставі інформації про чисельність фізичних осіб, що перетинають митний кордон України, та мінімальної суми іноземної валюти, яку дозволено вивозити без митного оформлення. Упроваджено диференційований підхід залежно від мети поїздки та країни, через кордон якої перетинається (джерело — Держкомкордон України). Висловлено припущення щодо частки осіб у загальній чисельності, які займаються торгівлею, і тих, хто від’їжджає за кордон у приватних справах та у складі туристичних груп.

Інші послуги охоплюють послуги зв’язку, будівництва, страхування, фінансові послуги, комп’ютерні та інформаційні послуги, ліцензійні платежі, інші ділові послуги, послуги приватним особам у сфері культури та відпочинку, а також урядові послуги, що не включені до інших категорій.

Доходи. Стаття «Доходи» складається з оплати праці найманих робітників та доходів від інвестицій.

Оплата праці найманих робітників включає заробітну плату та інші доходи, отримані нерезидентами за роботу, виконану за кордоном. Ними можуть бути робітники прикордонних районів, сезонні робітники, службовці міжнародних організацій тощо).

Доходи від інвестицій охоплюють надходження та сплату доходів від прямих, портфельних та інших інвестицій, а також надходження від резервних активів, що мають бути сплачені у звітному періоді. Доходи від інвестицій відображаються за методом нарахувань.

Поточні трансферти. Трансферти характеризують некомпенсоване передання Україні матеріальних та фінансових цінностей з-за кордону, і навпаки. Поточні трансферти збільшують рівень доходу та споживання товарів і послуг країни-реципієнта і зменшують дохід та потенційні можливості країни-донора. Цю статтю складають за даними банківської звітності в частині приватних переказів та грошових внесків органів державного управління, за інформацією з Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції про одержану технічну допомогу, Держмитслужби — про обсяги гуманітарної допомоги.

Рахунок операцій із капіталом охоплює всі операції, пов’язані з одержанням або оплатою капітальних трансфертів (списання боргу, перекази мігрантів тощо), придбання/використання невиробничих, нефінансових активів.

У фінансовому рахунку відображаються операції з активами та зобов’язаннями резидентів щодо нерезидентів, які класифікуються за функціональними ознаками: прямі інвестиції, портфельні інвестиції, інші інвестиції та резервні активи.

Для всіх позицій фінансового рахунка збільшення фінансових активів країни, що перебувають за кордоном, та зменшення зобов’язань показуються як від’ємні значення, а зменшення активів та збільшення зобов’язань — як позитивні значення.

Джерелом інформації для обліку прямих інвестицій є щоквартальна звітність Держкомстату України за формами № 10-ЗЕЗ, № 13-ЗЕЗ, а також банківська звітність про рух коштів на кореспондентських рахунках та форма № 4-ПБ «Звіт про міждержавний рух капіталів у формі прямих інвестицій».

Для розрахунку статті «Портфельні інвестиції» використовується інформація Міністерства фінансів України щодо комерційних боргів, дані банківської звітності про рух коштів на кореспондентських рахунках та щоквартальної форми звітності банків про міждержавний рух капіталів у формі портфельних інвестицій (форма № 3-ПБ). У зазначеній статті відбивається рух капіталу у формі портфельних інвестицій за видами вкладень у цінні папери та секторами економіки.

Інші інвестиції включають усі операції, що не відносяться до прямих і портфельних інвестицій та резервних активів. Інші інвестиції класифікуються за активами і пасивами, а також за чотирма типами інструментів: торговельні кредити, позики, валюта і депозити, інші активи та інші пасиви.

Моніторинг довгострокових кредитів здійснюється на підставі даних банківської звітності та Міністерства фінансів України. Торговельні кредити включають зміну поточної заборгованості за експортно-імпортними операціями об’єктів господарювання, яка обраховується на основі даних Держкомстату про кредиторську та дебіторську заборгованість. Інші короткострокові зобов’язання відображають також прострочену заборгованість перед нерезидентами за залученими кредитами, інші короткострокові активи — чисте збільшення готівкової іноземної валюти поза банківською системою.

У платіжному балансі відображаються зміни в запасах монетарного золота і валюти, які знаходяться під контролем НБУ. Ці зміни розраховуються як різниця залишків на початок і кінець звітного періоду з подальшою поправкою на курсову різницю. Резервні активи НБУ не включають валютних коштів, що перебувають на депозитах у банках-резидентах1.

Перегляд даних за попередні періоди здійснюється один раз на рік при підготовці платіжного балансу за IV квартал та звітний рік.

13.3. Міжнародне кредитування
та фінансування України

Міжнародні фінансові організації відіграють важливу роль у підтриманні економічних реформ в Україні.

Політика відкритості та курс на розбудову демократичного суспільства і ринкової економіки молодої Української держави, знаходили підтримку у країн-партнерів України та міжнародної спільноти. Практичним втіленням цієї підтримки є допомога, що надається нашій країні міжнародними фінансовими організаціями, у вигляді кредитів та позик. Вони використовуються, зокрема для реалізації ключових проектів розвитку вітчизняної економіки, технічної допомоги, прямих інвестицій в економіку України. Загальна спрямованість допомоги міжнародних фінансових організацій нашій країні відповідає статутним цілям цих організацій і передбачає підтримку проведенню економічних реформ, лібералізації та структурної перебудови економіки, розбудові громадянського суспільства в Україні.

Крім того, реалізація інвестиційних проектів розвитку економіки України, що підтримуються міжнародними фінансовими організаціями, безпосередньо впливає на надходження у країну прямих іноземних інвестицій, оскільки для фінансування цих проектів зазвичай залучаються кошти іноземних інвесторів, країн та організацій-донорів. Необхідно також наголосити на тому, що кредити та позики міжнародних фінансових організацій надаються позичальникам на пільгових умовах, тобто є середньо- та довгостроковими, передбачають пільговий період та невисокі процентні ставки. Можливість залучення пільгових фінансових ресурсів є вкрай важливою для України з огляду на гостру потребу в капітальних вкладеннях, яку відчувають виключно усі галузі вітчизняної економіки, тоді як вітчизняний ринок капіталів залишається неспроможним задовольнити ці потреби.

13.4. Група Світового банку й Україна

У світлі вищесказаного можна виділити той факт, що досить вагому сферу взаємовідносин має Україна із Групою Світового банку.

Отже, Група Світового банку — це міжнародна організація розвитку, мета якої — надавати допомогу країнам — членам Групи на шляху до економічного та соціального прогресу. Вона фінансує свої кредитні операції, здійснювані в Україні, та інших членів Групи з середнім рівнем доходу, шляхом запозичення коштів на світових ринках капіталу. Членами Групи є 181 держава, а керівництво діяльністю Групи здійснює Рада виконавчих директорів, які є представниками держав-учасниць. Україна як учасник-акціонер Банку має 0,77 % акцій. Упродовж останніх десяти років Група Світового банку розширила масштаби своєї діяльності, насамперед у країнах Співдружності незалежних держав (СНД).

До складу Групи Світового банку входять п’ять міжнародних організацій2:

Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) — найперша створена в Групі організація, що відкрила свої двері у 1946 р. Сьогодні це найбільша установа, яка на ринкових засадах надає позики країнам, що розвиваються і є головним ініціатором аналогічного фінансування з інших джерел. МБРР надає позики урядам або державним чи приватним юридичним особам при гарантії уряду. Кошти для цього отримуються здебільшого шляхом запозичення на міжнародних ринках капіталу.

Міжнародна фінансова корпорація (МФК) була створена у 1956 р. з метою надання підтримки приватним підприємствам країн, що розвиваються. МФК також є головним ініціатором як місцевих, та і зарубіжних приватних інвестицій. Її кредитно-інвестиційна діяльність базується на принципі брати на себе ринковий ризик разом з приватними інвесторами.

Міжнародна асоціація розвиту (МАР) була створена у 1960 р. з метою забезпечення на пільгових умовах фінансування країн з низьким рівнем доходу, які не мають кредитоспроможності для отримання позик у МБРР.

Міжнародний центр розв’язання спірних питань у сфері інвестицій увійшов до Групи Світового банку у 1966 р. з метою надання узгоджувальних та арбітражних послуг при вирішенні спірних питань між іноземними інвесторами і урядами країн-позичальників, що виникають безпосередньо у процесі впровадження інвестицій.

Багатостороннє агентство по гарантіях інвестицій (БАГІ) було створене у 1988 р. для забезпечення страхування некомерційних інвестиційних ризиків і надання технічних послуг, які сприяють надходженням інвестицій. БАГІ також поширює інформацію стосовно інвестиційних можливостей.

Відносини України та Світового банку розвивалися таким чином3.

3 вересня 1992 р. Україною було підписано оригінал (від 1945 р.) Статуту МБРР на церемонії у Державному департаменті США (де зберігається документ). Україна стала 167 членом Банку, здійснивши підписку на 908 акцій (1315,9 млн дол. США) акціонерного капіталу.

З 1992 р. Україна і Світовий банк співпрацюють задля забезпечення успішного впровадження реформ в Україні. Було розпочато низку спільних проектів для поліпшення підприємницького середовища та ситуації у соціальному секторі, здійснення адміністративної реформи та ін. Сьогодні Уряд і Світовий банк працюють над близько 50 проектами: позиками, ґрантами та економічними дослідженнями.

Світовий банк співпрацює з українськими урядовими структурами, неурядовими організаціями, багатосторонніми інституціями і донорами. Він пропонує гнучкі схеми кредитування спільних з Урядом проектів. Участь донорів і неурядових організацій у проектах України та Світового банку є важливим чинником для досягнення успіху. Крім того, для підготовки проектів в Україні, Цей банк залучає грантові ресурсі на безоплатній основі.

Світовий банк постійно надає допомогу уряду України у розробленні та впровадженні економічних реформ шляхом надання консультацій, здійснення спільних економічних досліджень та затвердження позик для здійснення реформ (табл. 13.1). Програму реформ, яку було проголошено 1994 р. і яка отримала новий імпульс на початку 2000 р., було підтримано такими позиками Всесвітнього банку, як інституційна позика у 1993 р., реабілітаційна позика у 1994 р., структурні позики на розвиток підприємств у 1996 та 1998 рр., сільськогосподарського сектора у 1996 р., фінансового сектора у 1998 р., перебудову вугільної галузі у 1996 р. тощо.

Таблиця 13.1

ДІЯЛЬНІСТЬ ЄБРР В УКРАЇНІ ЗА СЕКТОРАМИ
ЕКОНОМІКИ (млн євро) (станом на 01.01.2001 р.)

Галузь

Назва проекту

Обсяги
кредитування

А. Державний сектор

ПЕК

1. Реконструкція Старобешевської теплоелектростанції

130,4

2. Кредитування закупівлі палива

115,2

3. «UkrEsco»

34

Загалом по галузі

279,6

Транспорт

1. Реконструкція автомагістралі М06

75

2. Проект розвитку залізничного транспорту

59,8

3. Модернізація аеронавігаційної системи

30,1

4. Аеропорт «Бориспіль»

5,9

Загалом по галузі

170,8

Телекомунікації

1. Проект ІТУР

61,1

2. Eurovision — TV Ukraine

1,2

Загалом по галузі

62,3

Інфраструктура

«Запоріжжя-Водоканал»

32,3

Загалом по галузі

32,3

Загалом по державному сектору

545

В. Приватний сектор

АПК

1. Пивзавод «Оболонь»

45,4

2. Київ-Атлантік Україна

15,7

3. Промисловий комплекс «Cargill»

58,7

4. Бориспільська фабрика харчових продуктів «Cerelia»

3,5

Загалом по галузі

123,4

Харчова промисловість

1. Дніпропетровський ОЕЗ (II)

5,9

2. Дніпропетровський ОЕЗ

27,8

Загалом по галузі

33,7

Транспорт

1. Iveco Ukraine

20,4

2. Укррічпорт (I)

9,5

3. Укррічпорт (II)

6,6

4. Міжнародні Авіалінії України

6,5

Загалом по галузі

43

ПЕК

1. Полтавська нафто-газова компанія

9

2. «Балканський Газтранзит»

47,3

Загалом по галузі

56,3

Фінансовий сектор

1. Кредитування МСП (I)

137,5

2. Кредитування МСП (II)

50,8

3. Фонд Україна

7,8

4. Перший український міжнародний банк (FUIB)

15

5. Західноукраїнський комерційний Банк (в рамках МБКФВК)

4,6

6. Український Банк Мікрокредитування (UMB) для с/г

12

7. Субординований кредит Райффазенбанку Україна

11,5

8. Програма підтримки FUIB експортним підприємствам

11,5

9. FUIB (II) — участь у капіталі в рамках МБКФВК

4,92

Загалом по галузі

255,62

Телекомунікації

1. Kievstar

39,4

2. 5P Communications

1,1

Загалом по галузі

40,5

Туризм

Готель Radisson

13,6

Загалом по галузі

13,6

Промисловість

1. Центр «Ista»

11,3

2. АД «Зоря»

12,8

Загалом по галузі

24,1

Збут і заготівлі

Procter&Gambel Ukraine

17,4

Загалом по галузі

17,4

Загалом по приватному сектору

610,02

Загальна сума портфелю

1155,02

у т.ч. державний сектор

47 %

у т.ч. приватний сектор

53 %

Інші члени Групи Світового банку також упроваджують проекти в Україні. Міжнародна фінансова корпорація впроваджує проекти з приватизації, розвитку підприємництва та земельної реформи. Інститут Світового банку здійснює проекти з Урядом і неурядовими організаціями та організовує навчальні програми.

Головне завданням Групи Світового банку — надати всебічну допомогу Уряду України в забезпеченні економічного зростання, підвищенні рівня життя людей, та у створенні сприятливих умов для підприємництва.

5. Відносини України з Міжнародним банком
реконструкції та розвитку і Європейським
банком реконструкції та розвитку

Міжнародними фінансовими організаціями — провідними партнерами України є Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), який є членом Групи Світового банку, Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР). Пріоритетні напрями співробітництва цих організацій з Україною визначаються у відповідних Стратегіях допомоги Україні — середньострокових програмах, що визначають обсяг, структуру, загальні принципи діяльності МБРР, ЄБРР в Україні, та затверджуються Радами Директорів цих організацій. Саме у Стратегіях допомоги Україні МБРР та ЄБРР знаходить детальне відображення політика МФО, спрямована на підтримання курсу на здійснення економічних реформ.

Загальні напрями співробітництва МБРР з Україною визначені у Стратегії допомоги Групи Світового банку Україні на період 2001—2003 рр., затвердженій Радою Директорів Світового банку у вересні 2000 р.

Згідно зі Стратегією пріоритетними напрямами допомоги Банку Україні визнано підтримку реформування системи соціального захисту населення України у перехідний період, підтримку системи охорони здоров’я через боротьбу з поширенням СНІДу і туберкульозу, сприяння розвиткові приватного сектору економіки нашої держави, забезпечення суспільного діалогу в Україні та розбудова громадянського суспільства з метою суспільної підтримки курсу економічних реформ.

Стратегія ЄБРР для України, затверджена Радою Директорів Банку у липні 2000 року, є програмою дій на період 2001—2002 рр., спрямованою на підтримку економічних і структурних реформ та активний пошук можливостей реалізації нових проектів Банку в Україні. Стратегія ЄБРР для України визначає такі пріоритети діяльності Банку в нашій країні4:

  • зміцнення банківського і фінансового сектору та забезпечення фінансових потреб малого та середнього бізнесу;
  • допомога в комерціалізації та структурних реформах у сфері муніципальних послуг та інфраструктури (зокрема, транспорту, телекомунікацій тощо) та секторі енергозбереження;
  • ядерна безпека та проект завершення двох блоків на Рівненській та Хмельницькій АЕС (Х2-Р4);
  • підтримання та реструктуризація промислового сектору з метою підвищення ефективності приватизації, реструктуризації великих підприємств, залучення стратегічних іноземних інвесторів, поліпшити корпоративного управління та підвищення міжнародної конкурентоспроможності українських підприємств.

Особливо увага приділятиметься агропромисловому комплексу, виробництву товарів широкого споживання, підтриманню підприємств, діяльність яких орієнтована на експорт.

Практична реалізація Стратегій допомоги МБРР та ЄБРР Україні безпосередньо впливає на обсяг фінансової допомоги цих організацій Україні. Загальною рисою обох зі згаданих Стратегій є встановлення чіткої залежності обсягів фінансування України від успіхів у впровадженні економічних реформ та інвестиційного клімату в нашій країні.

Поточний стан співробітництва України з Міжнародним банком реконструкції та розвитку та Європейським банком реконструкції та розвитку характеризується такими показниками. У рамках співробітництва нашої країни та МБРР за період з 1993 до червня 2001 р. Україна та Банк уклали угоди про надання позик для впровадження 17 проектів Банку на загальну суму 2813,7 млн дол. США та 15 млн німецьких марок. Портфель проектів МБРР в Україні за станом на 1 червня 2001 р. складався з шести проектів із загальним обсягом зобов’язань Банку 409,29 млн дол. США та 15 млн німецьких марок.5

Станом на 1 травня 2001 р. надходження позичкових коштів МБРР в Україну становили 2,29 млрд дол. США. Левова доля цих коштів, а саме 1959,83 млн дол. США, або майже 85 % від зазначеної суми, були коштами позик на структурну перебудову, які Україна отримала в рамках шести проектів, що підтримувалися Банком. Позики на структурну перебудову є основними інструментами реалізації Стратегії допомоги Україні і підтримання курсу економічних реформ в нашій країні, що застосовує МБРР. Ці позики надаються Україні в рамках відповідних проектів для підтримання узгодженої з Банком програми дій щодо реформування певного сектору економіки нашої країни. Кошти позик на структурну перебудову не мають цільового характеру і використовуються для збалансування Державного бюджету України та враховуються у законах України про Державний бюджет на відповідний рік.

Крім того, за період з 1993 до червня 2001 р. Україна здійснювала реалізацію 12 інвестиційних проектів за допомогою МБРР, загальна сума позик Банку для їх реалізації 813,7 млн дол. США. Серед них шість проектів, сума позик Банку в рамках яких становила 741,29 млн дол. США, реалізовувалися позичальниками на умовах фінансової самоокупності, решта шість проектів — на неприбутковій основі, при цьому кошти позик Банку на суму 71,8 млн дол. США залучені для їх реалізації поверталися за рахунок Державного бюджету України.

Станом на 1 січня 2001 р. портфель проектів України у ЄБРР складався з 36 проектів із загальним обсягом зобов’язань Банку близько 1,6 млрд євро. При цьому загальна вартість проектів ЄБРР в Україні з урахуванням спільного фінансування досягла 4,2 млрд євро. Водночас динамічна політика ЄБРР стосовно України дозволила Банку стати нині найбільшим інвестором в Україну, станом на початок 2001 р. надходження інвестиційних ресурсів в рамках проектів ЄБРР в Україні становили 7,85 % від загального рівня надходження прямих іноземних інвестицій в Україну (3865,5 млн дол. США). Надходження коштів ЄБРР в економіку України за станом на 1 січня 2001 р. становили 337 млн євро.

Розріз операцій МБРР і ЄБРР по секторах економіки України відображає пріоритетні напрями вкладень ресурсів цих МФО у вітчизняну економіку. Безперечним лідером щодо залучення ресурсів МБРР та ЄБРР є паливно-енергетичний комплекс України, за станом на 1 січня 2001 р. обсяги зобов’язань МБРР і ЄБРР у ПЕК становили відповідно 330,3 млн дол. США і 335,9 млн євро, тобто відповідно 81,2 % та 29 % від загального обсягу зобов’язань цих Банків Україні. Як пріоритетні напрямки вкладень ЄБРР необхідно окремо відмітити фінансовий і транспортний сектори, які акумулюють відповідно 22 % та 18,5 % загального обсягу зобов’язань Банку в Україні (рис. 13.1).

Рис. 13.1. Галузева структура позик ЄБРР в Україні
(станом на 01.01.2001 р.)

Таблиця 13.2

ДІЯЛЬНІСТЬ ЄБРР В УКРАЇНІ (млн. євро)6
(станом на 01.01.2001 року)

Галузь

Сума кредиту

% від загальної суми

АПК

125,8

10,89

Харчова промисловість

33,7

2,92

Транспорт

213,8

18,51

ПЕК

335,9

29,08

Фінансовий сектор

255,62

22,13

Телекомунікації

102,8

8,90

Туризм

13,6

1,18

Промисловість

24,1

2,09

Інфраструктура

32,3

2,80

Забезпечення і збут

17,4

1,51

Загалом

1155,02

100,00

13.6. Позиція України в Міжнародному
валютному фонді

У контексті ознайомлення участі України в міжнародних фінансових інститутах доречним буде розглянути деякі моменти щодо позиції України в Міжнародному валютному фонді.

Квота України в Міжнародному валютному фонді.

Для кожної держави — члена МВФ установлюється виражена в СДР квота (внесок), що сплачується нею до МВФ. Розмір квоти залежить від масштабів економіки і стану держави-члена і визначається Радою керуючих. До 25 % квоти сплачується в СДР чи інших прийнятних резервних активах, решта — у власній валюті держави-члена. Залежно від квоти у МВФ визначається кількість голосів держави в керівних органах Фонду, сума СДР при розподілі, обсяг одержання кредитів. Кожні п’ять років квоти переглядаються. Одинадцятий загальний перегляд квот було завершено 31 березня 1998 р.

Авуари в СДР — активи України в СДР, що міститься в МВФ і є частиною її міжнародних резервів. СДР є міжнародним резервним активом, який було створено Фондом у 1969 р. для задоволення довгострокових потреб світового суспільства в поповненні існуючих міжнародних резервів.

Резервна позиція у МВФ — це вимоги держави-члена до МВФ, що визначаються на базі співвідношення активів Фонду у валюті даної держави та розміру її квоти у Фонді як різниця між квотою і авуарами МВФ в її (держави-члена) валюті за мінусом грошових авуарів Фонду, отриманих державою-членом у вигляді кредитів МВФ та залишків на рахунку МВФ № 2, що не перевищує однієї десятої відсотка від квоти держави-члена.

Резервна позиція у Фонді є частиною міжнародних резервів держави-члена.

Загальна сума заборгованості за кредитами і позиками Фонду — це зобов’язання України перед МВФ щодо використання його ресурсів та наданих ним кредитів.

13.7. Чорноморський банк торгівлі
та розвитку та його взаємодія з Україною

Ще однією міжнародною фінансовою організацією з великим потенціалом співробітництва з Україною є також Чорноморський банк торгівлі та розвитку (ЧБТР), який утворений країнами-учасницями Організації чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС).

ЧБТР було засновано як результат розвитку фінансово-економічного співробітництва країн Чорноморського басейну (Албанія, Вірменія, Азербайджан, Болгарія, Грузія, Греція, Молдова, Румунія, Російська Федерація, Туреччина та Україна) 30 червня 1994 р. у м. Тбілісі, Грузія. Чорноморський банк торгівлі і розвитку створений, як багатонаціональний банк із статутним капіталом в 1 млрд Спеціальних прав запозичення із штаб-квартирою в м. Салоніки, Грецька Республіка. ЧБТР користується всіма привілеями та імунітетами міжнародної організації.

Основною метою Банку є підтримання приватного сектору та комерційної діяльності, міжнародної торгівлі на користь, насамперед країн-членів, що допомагатиме перехідним економікам стати повністю конкурентними і відкритими. У своїй діяльності Банк надає перевагу фінансуванню проектів, спрямованих на розвиток багатостороннього співробітництва країн Чорноморського басейну, прикордонної торгівлі та кооперації виробництва в регіоні. Банк здійснює свої операції шляхом:

  • підтримання торговельної діяльності;
  • надання позик або участі у позиках разом з багатосторонніми установами;
  • інвестування в акціонерний капітал;
  • гарантованого розміщення в цінні папери;
  • надання технічної допомоги для розвитку інфраструктури.

У зв’язку з тривалим процесом створення Чорноморського банку торгівлі і розвитку, його операційна діяльність розпочалася лише 1 червня 2000 р. У своїй стратегії стосовно України ЧБТР визначив такі напрями діяльності:

  • розвиток енергетичної галузі;
  • стимулювання українського експорту, насамперед в країни — члени ЧБТР;
  • фінансове підтримання сільського господарства та промисловості;
  • розвиток малого і насамперед середнього бізнесу в Україні.

Вибір проектів проходить за аналогічною схемою з ЄБРР. Кредитний комітет Банку ретельно відбирає проекти для подальшого затвердження Радою Директорів. Динамічний характер діяльності ЧБТР в Україні відображає той факт, що лише за перші 11 місяців своєї діяльності в Україні було розпочато реалізацію чотирьох проектів:

Таблиця 13.3

ПРОЕКТИ, ЩО ФІНАНСУЮТЬСЯ ЧБТР
В УКРАЇНІ(станом на 07.03.2001 р.)7

Назва проекту

Загальна вартість проекту,
млн дол. США

Фінансування,
млн дол. США

1. Проект ТрансБалканського газопроводу

77,00

12,00

2. Проект розвитку Чорноморського суднобудівництва

36,00

10,00

3. Проект добудови Іллічевського зернового терміналу

27,00

9,00

4. Кредитна лінія банку «Надра»

2,00

2,00

Загалом по Україні

142,00

33,00

Загалом для всіх членів ЧБТР

—

125,95

При цьому Україна посідає пріоритетне місце серед країн в операціях ЧБТР. Обсяг зобов’язань ЧБТР в рамках проектів в Україні становить 26 % від загального обсягу зобов’язань Банку, тоді як відповідний показник для всіх інших країн — членів Банку становить лише 7 %.

Нормативним актом, що регулює членство України у ЧБТР, є Указ Президента України від 27 листопада 1997 р. № 1312/97 «Про питання членства України у ЧБТР», згідно з яким Керуючим ЧБТР від України було призначено тодішнього Голову Національного банку України В. Ющенка.

Нині Міністерство фінансів розробило проект Указу Президента України «Про забезпечення членства України у ЧБТР», згідно з яким з метою ефективнішого забезпечення виконання Україною зобов’язань, передбачених Угодою про заснування ЧБТР, Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції разом з Міністерством фінансів уповноважували призначати заступника Керуючого у Правлінні ЧБТР, а також Директора і заступника Директора від України у Раді Директорів Банку.

Позитивна динаміка діяльності Банку в Україні дає змогу оцінити його як важливу міжнародну фінансову організацію в регіоні Чорноморського басейну, а також прогнозувати, що Банк, маючи значний потенціал розвитку, може найближчим часом стати одним з провідних інвесторів у вітчизняну економіку.

13.8. Монетарні показники України, що публікуються
у збірнику МВФ «Міжнародна фінансова статистика»

У квітні 1992 р. на прохання України Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) прийняли рішення про членство України в цих авторитетних фінансових організаціях. Верховна Рада України 3 червня 1992 року ухвалила відповідний Закон «Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій». 3 вересня 1992 р. наша держава стала членом МВФ та МБРР.

У своїй політиці та діяльності МВФ керується Статутом, відомим під назвою «Статті угоди про МВФ». Згідно зі «Статтями угоди про МВФ» країна-член повинна надавати Фонду інформацію, яку він вважає необхідною для своєї діяльності.

З грудня 1992 р. Національний банк України надає Міжнародному валютному фонду зведені балансові звіти Національного та комерційних банків України, а також інформацію про валютні курси та процентні ставки.

Місія експертів статистичного управління Міжнародного валютного фонду, яка перебувала в Києві у вересні 1995 р., визнала інформацію з грошово-кредитної статистики та статистики платіжного балансу, яку Національний банк України щомісячно направляє в МВФ, придатною для опублікування в збірнику «Міжнародна фінансова статистика» (МФС).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 14 грудня 1995 р. Національний банк України був призначений відповідальним за підготовку показників і проектів публікацій у зазначеному збірнику з даними грошово-кредитної статистики та статистики платіжного балансу.

Збірник «Міжнародна фінансова статистика» («International Financial Statistics», IFS) є основним статистичним виданням Міжнародного валютного фонду, який публікується англійською мовою щомісячно з січня 1948 р. МФС містить сторінки країн — членів Фонду. На сторінках країн подано інформацію про основні агреговані економічні показники, які використовуються для аналізу економічного розвитку і, як правило, містять інформацію про валютні курси, міжнародну ліквідність, гроші та банківські операції, процентні ставки, виробництво, цінові показники, міжнародні трансакції, рахунки державного сектору та національні рахунки.

Крім міжнародних організацій та донорів, це видання широко використовується на фінансових ринках, а також потенційними іноземними інвесторами.

Перше видання сторінки України було надруковане в липневому випуску збірника МФС за 1996 р. Ця сторона містить показники грошово-кредитної статистики з грудня 1992 р. і статистики платіжного балансу починаючи з першого кварталу 1994 р.

Дані для публікацій у збірнику МВФ «Міжнародна фінансова статистика» готуються на базі статистичної звітності, яка щомісячно складається Економічним департаментом Національного банку України і надається Міжнародному валютному фонду.

У цьому розділі «Бюлетеня НБУ» вміщено монетарні показники, опубліковані у збірнику «Міжнародна фінансова статистика» на сторінці, присвяченій Україні, які отримані за методологією Міжнародного валютного фонду. Перелік показників, що входять до вказаних таблиць, стандартний для всіх країн-членів МВФ.

Міжнародна ліквідність України. Розділ «Міжнародна ліквідність» відображає у доларовому еквіваленті міжнародні резерви та інші зовнішні вимоги і зобов’язання органів грошово-кредитного регулювання, а також зовнішні активи та зобов’язання депозитних банків України.

Міжнародні резерви (резервні активи) — частина зовнішніх активів Національного банку України, що перебуває під його контролем і може використовуватися для прямого фінансування дефіциту платіжного балансу чи непрямого впливу на розмір цього дефіциту. До складу міжнародних резервів входять монетарне золото, резервна позиція України в Міжнародному валютному фонді, спеціальні права запозичення (СДР), що належать Україні, та іноземна валюта.

Золото монетарне — високо чисте золото у формі монет, зливків або брусків не нижче 995 проби, перебуває у власності або під контролем центрального банку чи органів державного управління.

Іноземна валюта включає готівку у вільно конвертованій валюті та вимоги НБУ до нерезидентів у формі короткострокових депозитів у золоті та вільно конвертованій валюті, казначейських векселів, короткострокових і довгострокових цінних паперів іноземних держав та інші вимоги, що використовуються для потреб платіжного балансу. Дані (крім золота та СДР) оцінюються в доларах США, виходячи із крос-курсів іноземних валют щодо долара США, розрахованих на базі офіційних курсів гривні щодо іноземних валют, установлених НБУ на кінець періоду.

Інші активи органів грошово-кредитного регулювання включають вимоги Національного банку України до нерезидентів, що не належать до резервних активів.

Інші пасиви органів грошово-кредитного регулювання включають зовнішні зобов’язання Національного банку України перед нерезидентами, за винятком зобов’язань щодо використання кредитів МВФ.

Активи та пасиви депозитних банків — зовнішні вимоги та зобов’язання комерційних банків України, перераховані в доларовому еквіваленті.

Органи грошово-кредитного регулювання. Органи грошово-кредитного регулювання України включають лише Національний банк України.

У розділі «Органи грошово-кредитного регулювання» подаються аналітичні рахунки Національного банку України, які отримуються шляхом консолідації статей балансу Національного банку України.

Зовнішні активи — це міжнародні резерви, якими володіє НБУ, та інші вимоги до нерезидентів.

«Загальний уряд» — термін МВФ. Це поняття об’єднує центральні та місцеві органи державного управління.

Вимоги до загального уряду — вимоги Національного банку України до центрального і місцевих органів державного управління у вигляді вкладень у боргові цінні папери, випущені центральним і місцевими органами державного управління, та наданих, пролонгованих, прострочених і сумнівних кредитів і нарахованих доходів за ними.

Вимоги до депозитних банків — кошти Національного банку України в комерційних банках у вигляді коштів до запитання та строкових депозитів, розміщених у комерційних банках, коштів, наданих банкам за операціями репо, наданих, пролонгованих, прострочених і сумнівних кредитів і нарахованих доходів за депозитами та наданими кредитами.

Резервні гроші — сума готівки в обігу, депозитів комерційних банків у НБУ як у національній, так і в іноземній валюті, депозитів інших клієнтів у НБУ в національній валюті та нарахованих витрат за ними.

Зовнішні пасиви — кредити МВФ та інші зобов’язання НБУ перед нерезидентами країни незалежно від характеру інструменту і його ліквідності.

Депозити загального уряду — кошти Державного та місцевих бюджетів, бюджетні кошти клієнтів, що утримуються з Державного та місцевих бюджетів, і кошти позабюджетних фондів у НБУ.

Рахунки капіталу — статутний фонд Національного банку України, його загальні та спеціальні резерви й інші статті, зокрема результати переоцінки основних фондів, результати діяльності минулого і поточного років та резерви за сумнівними активами.

Банківські установи. Поняття «Банківські установи» охоплює державні, акціонерні та приватні комерційні банки України.

У розділі «Банківські установи» подаються аналітичні рахунки комерційних банків, які отримуються шляхом консолідації статей зведеного балансу комерційних банків, що, у свою чергу, складається на основі балансів окремих комерційних банків.

Вимоги до загального уряду — це вимоги банківських установ України до центрального і місцевих органів державного управління у вигляді вкладень у боргові цінні папери, випущені центральним і місцевими органами державного управління, та наданих, пролонгованих, прострочених і сумнівних кредитів і нарахованих доходів за ними.

Вимоги до нефінансових державних установ, приватного сектору й небанківських фінансових установ — це вимоги у вигляді вкладень у боргові цінні папери, випущені відповідними суб’єктами господарювання, та наданих, пролонгованих, прострочених і сумнівних кредитів і нарахованих доходів за ними. Суб’єкти господарювання розподілені за секторами економіки. Приватний сектор включає нефінансові недержавні підприємства, домашні господарства і некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства.

Резерви — запаси готівки в касах комерційних банків та їхні кошти на рахунках у Національному банку України.

Зовнішні активи — готівкові кошти комерційних банків у іноземній валюті, кошти, розміщені в іноземних банках, кредити, надані комерційними банками іноземним банкам, та інші вимоги до нерезидентів незалежно від характеру фінансового інструменту і його ліквідності.

Депозити до запитання — кошти на розрахункових та поточних рахунках суб’єктів господарювання в комерційних банках у національній валюті та нараховані витрати за ними.

Термінові, ощадні депозити та депозити в іноземній валюті суб’єктів господарювання включають також нараховані витрати за ними.

Цінні папери — сума балансової вартості цінних паперів, емітованих комерційними банками (боргові цінні папери й ощадні сертифікати), що перебувають (зберігаються) поза банківською системою, і нараховані витрати за ними.

Депозити небанківських фінансових установ — депозити до запитання і термінові депозити в національній та іноземній валютах і нараховані витрати за ними.

Банківський нагляд. У розділі «Банківський нагляд» об’єднано показники, подані в розділах «Органи грошово-кредитного регулювання» та «Банківські установи». Банківський огляд дає змогу провести аналіз діяльності банківської системи (НБУ та комерційні банки) шляхом аналізу монетарних агрегатів, на які найбільше впливають органи грошово-кредитного регулювання: чисті зовнішні активи, внутрішній кредит та грошова маса.

Чисті зовнішні активи банківської системи — різниця між зовнішніми активами Національного та комерційних банків України та їх зовнішніми зобов’язаннями.

Внутрішній кредит (актив банківської системи) — всі несплачені вимоги банківської системи до загального уряду, державних установ, приватного сектору та небанківських фінансових інституцій.

Вимоги до загального уряду подаються на нетто-основі. Такий підхід дає можливість виміряти вплив операцій уряду на ліквідність економіки країни. Органи державного управління несуть відповідальність за економічну політику, тому їхні рішення, що стосуються витрат, як правило, не залежать від суми їхніх банківських депозитів, а продиктовані іншими чинниками.

Вимоги до інших суб’єктів господарювання подаються у валовому вимірюванні, оскільки вважається, що кількість депозитів та готівки в їхньому розпорядженні впливає на їхні витрати.

Агрегат «Гроші» (відповідає агрегату М1 — «вузькі гроші») — грошові кошти в економіці країни, які можуть бути використані як засіб платежу: гроші поза банками та кошти на розрахункових і поточних рахунках суб’єктів господарювання в національній валюті (депозити до запитання в національній валюті) та нараховані витрати за ними.

Квазігроші — ліквідні депозити грошової системи, що безпосередньо не використовуються як платіжний засіб і, як правило, мають меншу швидкість обігу, ніж «Гроші», а саме: термінові, ощадні депозити в національній валюті, усі депозити в іноземній валюті суб’єктів господарської діяльності внутрішніх секторів економіки та нараховані витрати за ними.

«Гроші», «Квазігроші», «Депозити небанківських фінансових установ» та «Цінні папери» разом визначають поняття «Широкі гроші».

Процентні ставки. Система показників за процентними ставками охоплює основні види ставок, що застосовуються в економіці України. Місячні показники розраховуються за схемою складного процента. Квартальні та річні значення розраховуються як середньоарифметичне від місячних значень.

Ставка рефінансування (встановлена облікова ставка НБУ) на кінець періоду — базова ставка кредитування комерційних банків Національним банком України.

Міжбанківська ставка кредитування — середньозважена ставка за міжбанківськими кредитами; до січня 1999 р. зважена на основі щоденних середньозважених ставок.

Депозитна ставка — середньозважена ставка, яка пропонується комерційними банками за депозитами в національній валюті.

Ставка кредитування — середньозважена ставка комерційних банків за кредитами в національній валюті.

13.9. Проблеми міжнародних фінансових
відносин України та ЄС

Розглянемо кілька моментів щодо наслідків розширення ЄС для України.

Процес розширення неминуче супроводжуватиметься істотними змінами в структурі та механізмі діяльності ЄС, що матиме значні наслідки як для світового господарства в цілому, так і для держав — сусідів ЄС, зокрема України.

У політичному аспекті розширення ЄС сприятиме посиленню геополітичної ролі нашої держави у процесі формування загальноєвропейського та світового безпечного простору. Одночасно традиційно дружні стосунки з сусідніми країнами можуть активізувати процес зближення України та ЄС.

На нинішньому етапі можливо відзначити такі політичні наслідки розширення ЄС для України:

  • посилення підтримки з боку ЄС демократичних та економічних перетворень в Україні;
  • розширення та поглиблення політичного діалогу та співробітництва України з ЄС у сфері міжнародної стабільності та безпеки;
  • перегляд та модернізація чинної договірно-правової бази відносин. Як один з можливих варіантів — укладення Угоди про асоціацію України та ЄС.

У соціально-економічному вимірі вплив розширення ЄС буде найбільш відчутним у таких сферах, як торгівля, транспортний сектор, військово-технічне співробітництво, юстиція і внутрішні справи.

У першому півріччі 2003 р. зовнішньоторговельний оборот України з країнами — членами ЄС (ЄС-15) становив 4,9 млрд дол. США, а з урахуванням 10 країн — кандидатів на вступ до ЄС (ЄС-25) — 7,4 млрд дол. США, що порівняно з першим півріччям 2002 р., більше на 26,1 % та 29,8 % відповідно. Частка торгівлі товарами з країнами ЄС у зовнішньоторговельному обороті України становила 21,6 % і лишилася на рівні попереднього року.

Розширений Євросоюз може стати найбільш значним ринком збуту українських товарів та джерелом українського імпорту і перетворитися для України на головний, тоді як ринок країн СНД відійде на друге місце. За 2002 р. експорт товарів до ЄС-25 становив 5,7 млрд дол. США проти 4,4 млрд дол. США до країн СНД.

Поліпшаться також умови доступу українських експортерів на окремі товарні ринки нових членів ЄС унаслідок переважного зниження рівня тарифного захисту і підвищення рівня конкурентного середовища в країнах-кандидатах. При збереженні обсягів та структури українського експорту внаслідок поширення на країни-кандидати митних тарифів ЄС вартість імпортних товарів з України зменшиться на 0,73 % (з 4,24 до 3,51 %), що підвищить їх конкурентоспроможність.

Крім того, запровадження в країнах-кандидатах інститутів ринкового регулювання ЄС має призвести до певного скорочення обсягів контрабандних торговельних операцій, нелегальної міграції та інших форм тіньових операцій, що матиме позитивний вплив на державний бюджет України.

Додаткові стимули отримає прикордонне співробітництво з новими членами ЄС, що сприятиме як збільшенню обсягів прикордонної торгівлі, так і реалізації спільних проектів у прикордонних регіонах.

Україна може посилити свої конкурентні переваги в секторах, чутливих до конкуренції за ціновими параметрами товарів, оскільки в нових членах Євросоюзу зростатиме вартість виробництва через упровадження соціальних стандартів і норм захисту довкілля ЄС.

З іншого боку, розширення ЄС матиме певні небажані наслідки для нашої держави. До них можна віднести:

  • скорочення українського експорту до країн Балтії на 15—20 % та подорожчання експортних (за результатами 2002 р. — на 2,9 % , або 9,6 млн дол. США) та імпортних товарів (на 5 % або 2,79 млн дол. США) через припинення дії угод про вільну торгівлю, укладених Україною з цими країнами;
  • погіршення конкурентних позицій України щодо експорту деяких товарів середньої технологічності внаслідок поширення на нових членів ЄС європейських угод з лібералізації торгівлі з окремими країнами та групами країн, а також митних преференцій, які надаються країнам, що розвиваються;
  • запровадження новими членами ЄС нетарифних обмежень, технічного, санітарного, фітосанітарного, ветеринарного контролю. Для сільськогосподарської продукції українського походження це може спричинити повне закриття ринку нових країн-членів, обсяг якого становив у 2002 р. тільки по зернових 61 млн дол. США та продукції тваринного походження 20 млн дол. США;
  • втрата традиційних ринків збуту у нових країнах-членах унаслідок поширення на них антидемпінгових заходів ЄС щодо України. Протягом 2001 р. сюди було експортовано металургійної та хімічної продукції, яка є предметом антидемпінгу, загальною вартістю біля 31 млн дол. США, за 2002 р. цей показник становив вже 54,7 млн дол. США;
  • ускладнення організації регулярного транспортного сполучення між Україною та країнами-кандидатами та зменшення обсягів пасажирських перевезень унаслідок введення візового режиму;
  • підвищення вимог до технічного стану транспортних засобів, що в’їжджають на територію країн-кандидатів, і таким чином усунення українських перевізників з ринку транспортних послуг цих країн;
  • запровадження складніших технологічних схем пропуску через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів;
  • зменшення обсягів експортних і транзитних вантажів унаслідок неконкурентоспроможності товарів сусідніх з Україною країн СНД;
  • зменшення обсягів торгівлі товарами військового призначення та надання послуг щодо їх ремонту і модернізації;
  • перетворення України з країни транзиту нелегальних мігрантів у країну їх нагромаджувача та збільшення (орієнтовно на 17 %) витрат на їх утримання та видворення;
  • ускладнення умов для контактів між представниками ділових кіл, особливо малих та середніх підприємств, що може призвести до часткового згортання торговельно-економічних зв’язків, зменшення обсягів взаємних поїздок громадян, а також вплинути на розвиток культурного обміну, туризму, громадських зв’язків, зниження життєвого рівня і посилення соціального напруження серед мешканців західних прикордонних областей України;
  • обмеження доступу робочої сили з України на ринки праці нових держав-членів, виникнення проблем з працевлаштуванням громадян України в цих державах.

Заходами щодо пом’якшення небажаного впливу розширення ЄС для України можуть бути:

  • забезпечення виконання усіма міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади в обсягах та в терміни, визначені схваленою Указом Президента України від 14 вересня 2000 р. № 1072 Програмою інтеграції України до Європейського Союзу, планів адаптації законодавства нашої країни до законодавства ЄС, європейських директив та стандартів щодо правил технічного, санітарного, фітосанітарного, ветеринарного, екологічного регулювання, а також захисту прав споживачів. У цьому зв’язку доцільно було б розглянути на засіданні Кабінету Міністрів України у другій половині 2003 р. питання щодо стану виконання центральними органами виконавчої влади Програми інтеграції України до ЄС;
  • вирішення всього комплексу питань щодо вступу України до СОТ, створить передумови для започаткування переговорів з ЄС стосовно укладенню угоди про вільну торгівлю;
  • започаткування переговорів Національного агентства з акредитації України з Європейською асоціацією з акредитації щодо взаємного визнання результатів оцінювання відповідності продукції вимогам безпеки;
  • розширення спільної з ЄС транспортної системи шляхом розвитку інфраструктурних мереж;
  • залучення фінансової допомоги ЄС для технологічного забезпечення пунктів пропуску через державний кордон України з метою поліпшення прикордонних транспортних потоків;
  • започаткування переговорів між Україною та ЄС про співробітництво у військово-технічній сфері, зокрема у галузі озброєнь;
  • розширення співробітництва у галузі авіаперевезень, зокрема шляхом надання Україною послуг військово-транспортної авіації;
  • розширення співробітництва у ракетно-космічній галузі;
  • продовження активного діалогу між Україною та ЄС щодо лібералізації візового режиму;
  • залучення технічної допомоги ЄС для створення та облаштування пунктів збору нелегальних мігрантів та повернення їх на батьківщину;
  • укладення двосторонніх угод між Україною та країнами — членами ЄС з питань працевлаштування українських громадян;
  • розвиток прикордонного співробітництва, підтримання розвитку єврорегіонів.

Ключові терміни і поняття

Іноземна валюта foreign — currency

Національна валюта national — currency

Консультативна фірма consulting — company

Міжнародний валютний фонд — international monetary fund, imf

Платіжний баланс — balance of payment

Державний борг — public debt

Європейський союз — european union

Міжнародне кредитування — international crediting

Реструктуризація боргу — re-structuring of the debt

Зовнішня торгівля — foreign trade

Міжнародна ліквідність — international liquidity

Державні резерви — state reserves

Монетарні показники — monetary parameters(indexes)

Фінансова криза — monetary crisis

Контрольні питання

  1. Що є складовими національної валютної системи України?
  2. Як протягом усього існування гривні підтримувався її паритет?
  3. Дайте визначення поняття «платіжний баланс».
  4. Розкрийте структуру платіжного балансу України.
  5. На які частини поділяється державний борг і як вони співвідносяться між собою?
  6. Які етапи можна виділити у формуванні українського державного боргу?
  7. Висвітліть еволюцію відносин України зі Світовим банком.
  8. Що є ключовими моментами у стратегії ЄБРР для України?
  9. Які проблемні сторони мають відносини ЄБРР та Україна?
  10. Що є пріоритетним у співробітництві України та Чорноморського банку торгівлі та розвитку?
  11. Які ви можете назвати монетарні показники, що публікуються у збірнику МВФ «Міжнародна фінансова статистика» і стосуються безпосередньо України. Охарактеризуйте їх.
  12. Складіть перелік подій, які мають прискорити вступ України до ЄС.

Проблемні питання

  1. Проаналізуйте ефективність напрямів реструктуризації зовнішньої заборгованості, що використовуються у світовій практиці, та спробуйте винайти оптимальний варіант для нашої держави.
  2. Чи існують перспективи вступу України до ЄС? Якими ви їх бачите? Які кроки здійснює Україна для цього?

Література

  1. Боринець С. Я. — Міжнародні фінанси. — К.: Знання — Прес, 2002.
  2. Вавилов А. Государственный долг: уроки кризиса и принципы управления. — М.: Гордец-издат, 2001. — 304 с.
  3. Василик О. Д. Державні фінанси України. — К.: Вища школа, 1997. — 383 с.
  4. Луцишин З. О. Міжнародні валютно-фінансові відносини: практична філософія і реалії української економіки. — Тернопіль: Збруч, 1997. — С. 450.
  5. Новицький В. С., Плотніков О. В. Динаміка зовнішніх боргових зобов’язань України. — К: Політична думка. — 2000. — 130 с.
  6. Ющенко В., Міщенко М. Управління валютними ризиками. К.: знання, 1998.
  7. Gibcon H. D. International finance. — L.; N. Y., 1996. — 355 p.

1 Усі класифікації наведено за даними Національного банку України.

2За даними Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України.

3 За даними Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України.

4 За даними Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України.

5 За даними Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України.

6 За даними Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України.

7 За даними Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України.

PAGE 556

УКРАЇНА У СВІТОВОМУ ФІНАНСОВОМУ РИНКУ