Психологічні особливості групової диференціації школярів підліткового віку

PAGE \* MERGEFORMAT125

ЗМІСТ

ВСТУП ……………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО - МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ СОЦІАЛЬНО – ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ГРУПОВОЇ ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ ПІДЛІТКІВ…………………………………………………….7

1.1 Мала група: основні поняття, типологія, проблемне поле………………….7

1.2 Особистість в групі: підстави міжособистісної значущості…………………14

1.3 Психологічні характеристики підлітків……………………………………20

1.4 Структура міжособистісних відносин в групах дітей і підлітків…………25

1.5 Особистісні особливості і статус в класі……………………………………30

Висновки до розділу 1……………………………………………………………..36

РОЗДІЛ 2 ЕТАПИ, МЕТОДИ І МЕТОДИКИ ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНО – ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ГРУПОВОЇ ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ ПІДЛІТКІВ………………………………………………………………………….38

2.1 Організація та етапи дослідження……………………………………………38

2.2 Обгрунтування обраних методів та методик дослідження…………………40

Висновки до розділу 2……………………………………………………………65

РОЗДІЛ 3 ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНО – ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ГРУПОВОЇ ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ ПІДЛІТКІВ……………….67

3.1 Аналіз та інтерпретація отриманих в ході емпіричного дослідження результатів…………………………………………………………………………67

3.2 Узагальнений аналіз даних емпіричного дослідження……………………81

Висновки до розділу 3……………………………………………………………96

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………….101

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………111

ДОДАТКИ…………………………………………………………………………115

ВСТУП

Актуальність дослідження. Особистість підлітка формується не сама по собі, а в навколишньому його середовищі. Особливо важлива роль малих груп, в яких підліток взаємодіє з іншими людьми. Підлітки особливо чутливі до взаємодії, оскільки кожен новий контакт у цьому віці впливає на уявлення зростаючої людини про себе, сприяє формуванню особистої ідентичності та соціалізації. Різні аспекти даної проблеми вивчалися А. В. Петровським [1], Я. Л. Коломінським [2], В.Т. Кондратенко [3].

Ставлення групи до своїх членів виявляється в тому, що одних люблять, інших не люблять, третіх просто не помічають, четвертих відкидають. Фактично в групі відбувається диференціація - поділ групи на учасників, що займають різне положення в системі міжособистісних відносин. Диференціація проявляється в спеціалізації ділових і емоційних взаємозв’язків членів групи і в розрізненні їх функціональних і психологічних статусів.

У сучасній психологічній науці традиційно активно використовуються поняття «лідер» і «аутсайдер», «ведений» і «послідовник». Поряд з цими термінами більш ніж часто, особливо в експериментальних дослідженнях, зустрічаються такі їх синоніми, як «високостатусний» член групи, «середньостатусний» і «низькостатусний» члени групи.

Сучасний стан розвитку психологічної науки характеризується значним поширенням інтересу дослідників до проблем групової диференціації учнів. Дослідниками отримані емпіричні дані, що розкривають особливості становища особистості в співтоваристві залежно від її статусу, причини високого чи низького положення людини в групі (Г. А. Андрєєва [4], Я. Л. Коломінський [2], Є. С. Кузьмін [5], Т. А. Рєпіна [6], А. В. Киричук [7], М. Є. Сачкова [8] та ін.

Не зважаючи на широку сферу вивчення явища групової диференціації, детальний аналіз різноманітних особливостей групової диференціації підлітків та її проявів, можна констатувати достатній рівень теоретичного аналізу саме феномену лідерства. Що стосується інших статусних груп, то подібних розробок істотно менше.

Актуальність дослідження соціально – психологічних особливостей групової диференціації підлітків визначається ще й тим, що саме в рамках традиційної загальноосвітньої школи, де, незважаючи на проголошений індивідуальний підхід до учнів, панує фронтальна схема як навчання, так і виховання, педагоги практично повністю позбавлені психологічно вивірених знань про такі статусні позиції як: «ведені», «послідовники», «аутсайдери». Це насамперед запит реальної практики, що ставить перед психологами завдання визначення соціально – психологічних особливостей явища диференціації і прояснення того, яким чином забезпечити керованість учнівськими колективами.

Таким чином, актуальність зазначеної проблеми та її недостатня розробленість зумовили вибір теми дипломного дослідження «Соціально – психологічні особливості групової диференціації підлітків».

Об`єкт дослідження – психологічні особливості групової диференціації школярів підліткового віку.

Предмет дослідження – психологічні характеристики розбіжностей між особистісними показниками у групах підлітків, які займають такі статусні позиції: «лідери», «ведено – активні», «ведено – пасивні» та «знехтувані».

Метою дослідження є - особливості прояву психологічних показників у підлітків, які займають в шкільному колективі такі статусні позиції як: «лідери», «ведено – активні», «ведено – пасивні» та «знехтувані».

Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, про те, що між особистісними показниками екстра - інтроверсії, нейротизму, формами агресії і статусом, який займає підліток в учнівському колективі існує зв'язок.

Відповідно до мети та гіпотези були визначені наступні завдання:

1.Здійснити теоретичний аналіз психологічної сутності явища диференціації в підлітковому віці;

2. Обґрунтувати методологічний підхід та визначити психодіагностичний інструментарій дослідження;

3.Експериментально дослідити зв'язок між особистісними психологічними показниками та статусом, який займає підліток в учнівському колективі;

4. Розробити рекомендації, спрямовані на покращення взаємодії між усіма учасниками навчального процесу.

Організація та методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань та перевірки гіпотези було використано такі методи: теоретичні ( аналіз проблеми на базі психологічної та педагогічної літератури) та емпіричні (опитування, тестування, експеримент, методи математичної статистики).

Дослідження соціально – психологічних особливостей групової диференціації підлітків проводилось впродовж 2014 року в три етапи.

На першому етапі проведено теоретичний аналіз проблеми, розроблено програму дослідження.

На другому етапі здійснено підбір, апробацію та обґрунтування валідності, надійності та інформативності обраних нами методик.

На третьому етапі здійснено емпіричне обґрунтування результатів.

Для дослідження взаємного вибору та міжособистісних відносин в групі підлітків використовувалась методика Дж. Морено «Соціометрія».

Для діагностики особистісних показників екстра - інтроверсії та нейротизму застосовувався опитувальник Г. Айзенка ЕРІ (підлітковий варіант).

Діагностика показників і форм агресії здійснювалася за допомогою методики А. Баса і А. Дарки.

Отримані у ході дослідження дані оброблялися методами математичної статистики з наступною якісною інтерпретацією та змістовним узагальненням даних.

Дослідження проведено серед учнів учні 6 - Б класу спеціалізованої школи №197, м. Києва, вибірка складала 24 особи, вік досліджуваних складав 12 – 13 років.

Наукова новизна і теоретична значимість нашої роботи полягає в тому, що вже сама постановка питання про прояв особистісних показників у підлітків, була зроблена не тільки для «лідерів» і «знехтуваних», але і для учнів, які отримали інші статусні позиції, що є для психології розвитку і педагогічної психології безсумнівно значущим.

Також нами було створено і апробовано цілісну батарею експериментально - діагностичних методик, що дозволяє науково достовірно визначити особливості взаємозв’язку психологічних показників та статусу, який отримали підлітки в класі.

Практична значимість дослідження. Отримані нами результати теоретико – прикладного дослідження з обраної теми можна використовувати у процесі роботи практичного психолога у школі, оптимізуючи навчально -виховний процес у підліткових класах загальноосвітньої школи.

Структура диплома зумовлена логікою дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО - МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ СОЦІАЛЬНО – ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ГРУПОВОЇ ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ ПІДЛІТКІВ

1.1Мала група в контексті соціальної психології

Психологія і поведінка окремої людини як особистості, її життя в цілому дуже сильно залежать від соціального середовища. Останнє являє собою складно влаштоване суспільство, в якому люди об’єднані один з одним у численні, різноманітні, більш - менш стійкі сполуки, названі групами. Серед таких груп можна виділити великі і малі. Великі представлені державами, націями, народностями, партіями, класами, іншими соціальними спільнотами, які виділяються за професійними, економічними, релігійними, культурними, освітніми, віковими, статевими та іншими всілякими ознаками.

Безпосереднім провідником впливу суспільства і великих соціальних груп на індивіда ( як загалом і навпаки: індивіда на суспільство ) є мала група. Вона являє собою невелике об`єднання людей (від 2 - 3 до 20 - 30 чоловік), зайнятих якою - небудь спільною справою і які знаходяться в прямих стосунках один з одним. Мала група являє собою елементарний осередок суспільства. У ній людина проводить більшу частину свого життя. Прикладами малих груп, найбільш значущих для людини, є сім`я, шкільний клас, трудовий колектив, об`єднання близьких друзів, приятелів і т.ін.

Малу групу характеризує психологічна і поведінкова спільність її членів, яка виділяє і відокремлює групу, робить її відносно автономним соціально - психологічним утворенням. Міра психологічної спільності визначає згуртованість групи - одну з основних характеристик рівня її соціально - психологічного розвитку.

Малі групи можуть бути різними за величиною, за характером і структурою відносин, що існують між їх членами, по індивідуальному складу, по особливостям цінностей, норм і правил взаємовідносин, поділюваних учасниками, міжособистісним відносинам, цілям і змісту діяльності. Кількісний склад групи мовою науки називається її розміром, індивідуальний - композицією. Структуру міжособистісного спілкування, або обміну діловою та особистою інформацією, називають каналами комунікацій, морально - емоційний тон міжособистісних відносин - психологічним кліматом групи. Загальні правила поведінки, яких дотримуються члени групи, називають груповими нормами. Всі перераховані характеристики являють собою основні параметри, за якими виділяють, розділяють і вивчають малі групи в соціальній психології.

Розглянемо класифікацію малих груп. Умовні, або номінальні, - це групи, які об`єднують людей, що не входять до складу жодної малої групи. Іноді виділення таких груп необхідно в дослідницьких цілях, щоб порівняти результати, отримані в реальних групах, з тими, які характеризують випадкове об`єднання людей, що не мають ні постійних контактів один з одним, ні загальної мети. На противагу номінальним групам виділяються реальні. Вони являють собою дійсно існуючі об`єднання людей, повністю відповідають визначенню малої групи. Природними називають групи, які складаються самі по собі, незалежно від бажання експериментатора. Вони виникають і існують, виходячи з потреб суспільства або включених в ці групи людей. На відміну від них лабораторні групи створюються експериментатором з метою проведення будь-якого наукового дослідження, перевірки висунутої гіпотези. Вони настільки ж діючі, як і інші групи, але існують тимчасово - тільки в лабораторії.

Умовні, або номінальні, групи являють собою штучно виокремлені об`єднання людей. На відміну від них всі інші види груп реально існують в суспільстві й досить широко в ньому представлені серед людей різних професій, віку, соціальної приналежності.

Природні групи діляться на формальні і неформальні (інша назва - офіційні й неофіційні). Перші відрізняє те, що вони створюються й існують лише в рамках офіційно визнаних організацій, другі виникають і діють як би поза рамками цих організацій. Цілі, переслідувані офіційними групами, задаються ззовні на основі завдань, що стоять перед організацією, в яку дана група є включеною. Цілі неофіційних груп звичайно виникають і існують на базі особистих інтересів їх учасників, можуть співпадати і розходитися з цілями офіційних організацій.

Малі групи можуть бути референтними і нереферентними. Референтна група - це будь - яка реальна або умовна (номінальна) група, до якої людина добровільно себе зараховує або членом якої вона хотіла би стати. У референтній групі індивід знаходить для себе зразки для наслідування. Її цілі та цінності, норми і форми поведінки, думки і почуття, судження й думки стають для неї значимими зразками для наслідування й проходження. Нереферентною вважається така мала група, психологія і поведінка якої чужі для індивіда чи байдужі для нього. Крім цих двох типів груп, можуть існувати і антиреферентні групи, поведінку і психологію членів яких людина зовсім не приймає, засуджує і відкидає.

Всі природні групи можна розділити на високорозвинені і слаборозвинені. Слаборозвинені малі групи характеризуються тим, що в них немає достатньої психологічної спільності, налагоджених ділових і особистих взаємин, сформованої структури взаємодії, чіткого розподілу обов`язків, визнаних лідерів, ефективної спільної роботи. Другі являють собою соціально - психологічні спільності, що відповідають всім перерахованим вище вимогам. Слаборозвиненими за визначенням є, наприклад, умовні й лабораторні групи (останні часто лише на перших етапах їхнього функціонування).

Серед високорозвинених малих груп особливо виділяються колективи. У колективі міжособистісні відносини засновані на взаємній довірі людей, відкритості, чесності, порядності, взаємоповазі і т.ін.

Для того щоб назвати малу групу колективом, вона повинна відповідати ряду досить високих вимог: успішно справлятися з покладеними на неї завданнями ( бути ефективною у відношенні основної для неї діяльності), мати високу мораль, гарні людські відносини, створювати для кожного свого члена можливість розвитку як особистості, бути здатною до творчості, тобто як група давати людям більше, ніж може дати сума тієї ж кількості індивідів, що працюють окремо.

Психологічно розвиненою як колектив вважається така мала група, в якій склалася диференційована система різних ділових і особистих взаємин, що будуються на високій моральній основі. Такі відносини можна назвати колективістським.

Найближче соціальне оточення людини, середа її безпосереднього спілкування - мала група в 10 – 20 - ті роки XX століття стає головним об'єктом експериментального вивчення. В. М. Бехтерєв [12] та М. М. Ланге [13], а слідом за ними й інші вчені, їхні американські колеги Ф. Олпорт [14], У. Макдаугол [15], німецький дослідник В. Меде [16] на основі різноманітних емпіричних даних приходять до єдиного висновку, що взаємодія з іншими людьми і навіть їх присутність - реальна, уявна або імпліцитна - суттєво впливає на думки, почуття і поведінку людини.

Серед психологів, які одними з перших у світовій науці почали досліджувати такі проблеми, як розвиток дитячих груп, взаємовідносини соціальної групи та особистості, груповий тиск, особливу увагу привертають роботи В. М. Бєхтєрєва [12], Л. І. Божович [17] та інших вчених.

Практична значущість групи, на думку вчених, не тільки в тому, що в ній виховується новий, більш високий тип особистості, а й у тому, що правильно орієнтована соціальна група дозволяє направляти надлишок енергії дітей у потрібне русло, переключити їх на виконання соціально - корисної діяльності.

У процесі розвитку малої групи в ній виділяються люди, що мають різний статус. Цей процес групової диференціації відбувається і в офіційних, і в неофіційних групах, їм і визначається поняття групової динаміки. В офіційних реальний і формальний лідер можуть співпадати або не співпадати між собою, причому розбіжність або конфлікт між ними порушує всю діяльність такої групи.

Для того щоб дати більш розгорнуте визначення поняттю групової динаміки необхідно виділити наступні поняття: поняття лідера, соціометричної зірки, яким надають перевагу і знедолених членів групи. Дослідження механізмів групової диференціації і факторів, що лежать в основі переваг членів групи, були розпочаті в школі групової динаміки, створеної К. Левіним [18]. Він припустив, що група також може бути розглянута як динамічна система, що формує соціальне поле за аналогією з системою психологічного поля особистості. Соціальна поведінка людей в групі визначається взаєминами всередині неї, конкуруючими тенденціями, прагненнями окремих членів групи, каналами спілкування. Групова поведінка є функцією загального стану соціального поля, як поведінка людини є функцією потреб і психологічного поля. Розвиток групи і виділення в ній лідерів, зірок і знедолених обумовлено динамікою особистого і соціального полів, їх тимчасовою перспективою і існуючими бар'єрами. Вивчення групової динаміки та роботи Левіна щодо зниження ймовірності міжгрупових конфліктів і підвищення потенціалу кожного члена групи проклало дорогу і різним додаткам соціальної психології в практику, як Т- групи, тренінг сензитивності, інститут лідерства.

Практичні ж методи дослідження структури групи пов'язані з роботами Дж. Морено [19], в яких отримав обгрунтування метод соціометрії. За його допомогою виявляються статусні положення членів групи, про які згадувалося вище. У найпростішому варіанті соціометричний метод полягає в аналізі виборів, здійснюваних усіма людьми, які входять в групу. При цьому можливий один вибір ( З ким би ви хотіли піти в театр або готуватися разом до іспитів? ) або три вибору за ступенем значущості ( Кого ви обираєте з першу чергу, в другу і в третю?). Відповіді заносяться в соціометричну матрицю, яка і допомагає проранжувати вибори і виявити статусне місце людини в груповій ієрархії. Якщо провідним параметром, на підставі якого проводиться вибір, є емоційний (симпатії та антипатії, які проявляються у виборі партнерів для проведення дозвілля), то людина, яка набрала найбільше число голосів, - це соціометрична зірка, або емоційний центр групи. При виборі, пов'язаному з реалізацією ділових функцій колективу, провідне місце в ієрархії отримує лідер, тобто людина, що організує діяльність членів групи, найбільш авторитетний і компетентний на думку більшості. Як правило, соціометрична зірка і лідер групи не збігаються між собою, і лише в дифузних, таких що тільки утворилися або тимчасових колективах ці ролі тотожні одне одній.

Люди, які зайняли досить високі місця в груповій ієрархії, - це бажані члени групи, в той час як особи, які не отримали жодного вибору, - знедолені. Фактори, що призводять до групової диференціації, надзвичайно різноманітні, так як пов’язані і з видом групи (офіційна чи неофіційна), і з її діяльністю, і з часом існування, і з особистими якостями членів групи. У неофіційних групах і при досить простий діяльності більшою мірою проявляються особисті якості людей, пов’язані з умінням спілкуватися, емпатійністю, почуттям гумору і т.ін. В офіційних, складно організованих групах, в об`єднаннях головною метою яких є досить важлива і важка діяльність, на перший план виходять організаційні якості, вміння спланувати і довести роботу до кінця, правильно розподілити обов’язки, настояти на своєму. Також неоднозначні і якості, що призводять до знехтування, так як ізольованими можуть стати як люди неприємні, агресивні, конфліктні, так і тихі, замкнуті, що не вміють спілкуватися і налагоджувати контакти суб’єкти .

1.2 Особистість в групі: підстави міжособистісної значущості

Взаємодія людини з навколишнім світом здійснюється в системі об'єктивних відносин, які складаються між людьми в їх суспільному житті. Ніяка людська спільність не може здійснювати повноцінну спільну діяльність, якщо не буде встановлений контакт між людьми, які є до неї включеними, і не буде досягнуто між ними належного взаєморозуміння.

Сфера міжособистісних відносин охоплює практично весь діапазон існування людини. Можна стверджувати, що людина, навіть будучи абсолютно самотньою, продовжує спиратися в своїх діях і думках на наявні в неї уявлення про оцінки значущих інших.

Поєднання трьох підстав міжособистісної значущості - авторитетності (визнання оточуючими за «значущим іншим» права приймати відповідальні рішення в суттєвих для них обставинах), атракції (здатності значимої особистості залучати або відштовхувати оточуючих, бути соціометрично обираємою або відкидаємою, викликати симпатію чи антипатію) і влади (інституціалізованої ролі) - відображає особливості детермінації внутрішньогрупових статусно - рольових відносин у групі.

Визначаючи міжособистісні відносини як взаємну готовність партнерів до певного типу почуттів, домагань, очікувань і поведінки, Обознов Н. Н [20]. дає їх класифікацію, засновану на декількох критеріях: глибина відносин; вибірковість у виборі партнера; функції відносин. Він виділяє наступні види міжособистісних відносин: відносини знайомства, приятельські, товариські, дружні, любовні, подружні, родинні, деструктивні. Головним критерієм є міра і глибина залучення особистості у відносини.

Залежно від міри особистісної значущості контактів та емоційних проявів їх у партнерів Н. В. Жутікова [21] розрізняє знайомство, приятелювання, дружбу.

Міжособистісні відносини членів групи, на її думку, можуть бути трьох типів: позитивні, негативні і неоднакові (коли один відноситься до іншого позитивно, а той до нього, навпаки, негативно). Різні поєднання цих типів відносин породжують різні варіанти взаємин у групі. Перший варіант - гармонійні взаємини. Вони характеризуються тим, що між трьома різними парами, на які може бути розділена група - тріада, складаються або тільки позитивні, або тільки негативні взаємини. В ідеальному випадку, наприклад, в невеликій групі, що включає трьох друзів, між людьми, які складають групу можуть існувати лише позитивні взаємини. У всіх інших випадках між двома парами є позитивні або негативні взаємини, а між членами третьої пари - протилежні їм за знаком.

Другий варіант відносин - суперечливі. При таких взаєминах в якій -небудь одній парі всередині групи - тріади один з її членів відноситься до іншого позитивно, а той до нього - негативно. Сумісними називаються такі суперечливі відносини, коли в групі - тріаді можна виділити хоча б одну пару людей, які мають між собою хороші особисті взаємини. Несумісними суперечливими називаються відносини, система яких характеризується тим, що в ній немає жодної пари з позитивними особистими взаєминами. Нарешті, сумісними можна назвати такі взаємини, при яких, незважаючи на їх суперечливість, група як соціально - психологічна спільність продовжує зберігати свою єдність за рахунок того, що, принаймні, дві пари з трьох можливих, що виділяються в ній, мають між собою хороші особисті взаємини. Тим самим вони як би нейтралізують негативний вплив на згуртованість групи суперечливих відносин у третій парі.

Взаємовідносини у групах можуть бути і конфліктними. Для них характерно те, що в групі неможливо виділити жодної пари, всередині якої були б позитивні особисті взаємини. У силу цієї обставини дана група як соціально - психологічна спільність людей взагалі не може зберігатися і розпадається.

Отже, міжособистісні відносини - це суб'єктивно пережиті взаємозв'язки між людьми, які об'єктивно проявляються в характері і способах взаємних впливів, що надаються людьми один на одного в процесі спільної діяльності та спілкування. Серед видів міжособистісних відносин виділяють знайомство, приятелювання, дружбу та ін.

Дитина живе, росте і розвивається в переплетенні різного роду зв'язків і відносин. У дитячих і підліткових групах складаються міжособистісні відносини, що відображають взаємозв'язки учасників цих груп у конкретно - історичній ситуації розвитку суспільства. Не зважаючи на те, що прояви міжособистісних відносин в кожній конкретній групі мають свою неповторну історію, на різних возрасних етапах діють загальні закономірності їх становлення і розвитку.

Перша з них відображає обумовленість природи міжособистісних відносин тим місцем, яку вікова соціальна група займає в суспільстві. Друга характеристика міжособистісних відносин - це їх залежність від спільної діяльності, яка в будь - яку історичну епоху опосередковує розвиток міжособистісних відносин у групі, визначає їх будову. Третя особливість міжособистісних відносин полягає у їх рівневій природі – група, яка є скільки - небудь складеною, має певний рівень розвитку від якого залежить наявність або відсутність тих чи інших її соціально - психологічних особливостей і характер її впливу на індивідів.

Стосунки з товаришами перебувають у центрі життя підлітка багато в чому визначаючи всі інші сторони його поведінки і діяльності. Божович Л. І [17] відзначає, що якщо у молодшому шкільному віці основою для об'єднання дітей найчастіше є спільна діяльність, то у підлітків, навпаки, привабливість до занять в основному визначаються можливістю багато спілкуватися з однолітками. До початку підліткового віку діти приходять з різним досвідом спілкування з товаришами: в одних дітей воно вже займає не мале місце в житті, в інших - обмежується тільки школою. З часом спілкування з товаришами все більше виходить за межі навчання у школі, включає нові інтереси, заняття, захоплення і перетворюється на самостійну і дуже важливу для підлітків сферу життя. Спілкування з товаришами стає настільки привабливим і важливим, що навчання відсувається на другий план, а можливість спілкування з батьками виглядає вже не таким привабливою.

Увага дослідників зосереджується перш за все на тому, як саме завдяки спілкуванню, конкретний індивід засвоює досвід, що виробило людство, долаючи тим самим обмеженість власного існування. Процес самопізнання людина здійснює лише в спілкуванні (із собою та із суспільством), в ході якого відбувається її розвиток як особистості.

Усі дослідники психології підліткового віку сходяться у визнанні того величезного значення, яке має для підлітків спілкування з однолітками, тому однією з головних тенденцій підліткового віку є переорієнтація спілкування з батьків, вчителів і взагалі старших на однолітків, більш - менш рівних по положенню.

Мудрик А. В.[22] зазначає, що потреба в спілкуванні з однолітками, яких не можуть замінити батьки, виникає у дітей дуже рано і з віком посилюється. Поведінка підлітків, вважає Мудрик А. В., за своєю специфікою є колективно - груповою. Таку специфіку поведінки підлітків він пояснює так:

- по-перше, спілкування з однолітками - дуже важливий канал інформації, по ньому підлітки дізнаються багато речей, яких з тих чи інших причин їм не повідомляють дорослі.

- по-друге, це специфічний вид механічних стосунків. Групова гра та інші види спільної діяльності виробляють необхідні навички соціальної взаємодії, уміння підкорятися колективній дисципліні і в той же час відстоювати свої права.

- по-третє, це специфічний вид емоційного контакту. Свідомість групової приналежності, солідарності, товариської взаємодопомоги дає підліткові почуття благополуччя та стійкості.

У міру дорослішання у підлітка змінюється характер і особливості виділення себе в суспільстві, сприйняття суспільства, ієрархія суспільних зв'язків, змінюються його мотиви і ступінь їх адекватності суспільним потребам.

Будь - який дитячий колектив має двоїстий характер. З одного боку, це об'єкт і результат свідомих і цілеспрямованих впливів педагогів, які визначають багато його особливості: види і характер діяльності, число членів, організаційну структуру і т.ін. З іншого боку, це явище, яке відносно самостійно розвивається, яке підкоряється особливим соціально - психологічним закономірностям, в яких провідне місце займають міжособистісні відносини учнів.

Проблемі міжособистісних відносин і особливо їх ролі в становленні особистості дитини у психологічній науці приділяється велика увага.

У підлітковому, як і в молодшому шкільному віці, основним соціальним середовищем дитини залишається школа. Зовнішні умови розвитку тісно пов'язані із внутрішніми. На основі вищого, ніж у молодших школярів, рівня психічного та особистісного розвитку відбуваються докорінні зміни у змісті і співвідношенні основних мотиваційних тенденцій особистості підлітка. На цьому етапі у дитини виникає специфічний комплекс потреб, що виражається в прагненні знайти своє місце у групі ровесників, вийти за межі школи та приєднатися до життя і діяльності дорослих.

Своєрідність соціальної ситуації розвитку підлітка полягає у включенні його в нову систему стосунків, спілкування з дорослими та ровесниками, в опануванні нових соціальних функцій. У школі це виявляється передусім у необхідності налагодження у зв'язку з предметним навчанням стосунків не з одним, а з багатьма вчителями, врахування особистісних якостей кожного з них і їх нерідко суперечливих вимог. Усе це, як зазначала Л. Божович [17], зумовлює нову позицію учнів щодо вчителів, своєрідно емансипує їх від безпосереднього впливу дорослих, робить їх самостійнішими. Найголовніша зміна в соціальній ситуації розвитку підлітка, на її думку, породжена роллю в його житті групи ровесників. Тому в навчально - виховній роботі з підлітками необхідно враховувати важливість для їх поведінки і діяльності думки однолітків.
Соціальна ситуація розвитку підлітка особливо залежить від сім'ї, стосунків з батьками. Якщо ці стосунки враховують його потреби і можливості, вибудовуються на засадах взаємоповаги та довіри, підліток легко долає труднощі у навчанні і спілкуванні, активно набуває соціальний досвід, утверджується в таких елементах соціуму, як шкільний клас, група ровесників та ін.

Основним чинником розвитку підлітка є його власна соціальна активність, спрямована на засвоєння важливих для нього зразків поведінки і цінностей, на побудову стосунків з дорослими, ровесниками. Підлітки включаються у різні види суспільно корисної діяльності, що розширює сферу їхнього спілкування, можливості засвоєння соціальних цінностей, сприяє формуванню моральних якостей особистості.

Питання пов'язані з міжособистісними відносинами в колективі, висуваються на перший план багатьох досліджень. Процес формування міжособистісних відносин найбільш повно вивчений в роботах Т. В. Драгунової [23], В. А. Крутецького [24], Я. Л. Коломінського [2], К. Левіна [18], Д. І. Фельдштейна [25], І. С. Кона [26] та ін.

1.3Психологічні характеристики підлітків

Підлітковий вік, що займає важливе місце в загальному ході розвитку, являє собою фазу переходу від дитинства до дорослості. Саме тому в психології і поведінці підлітка, з одного боку ще представлені риси дитини, а з іншого - вже «назрівають» риси дорослої людини.

Виділення підліткового періоду пов'язано також і з тим, що у дитини в сучасному суспільстві відбулася істотна розбіжність ліній сомато - фізичного, статевого і соціального розвитку. Соціальна ситуація розвитку в підлітковому періоді характеризується тим, що провідна навчальна діяльність попереднього періоду, змінюється діяльністю, спрямованою на визначення свого місця у світі дорослих і суспільних відносин, на своє соціальне самовизначення.

Біологічний сенс підліткового періоду визначається як пубертатний період або період дозрівання. Фаза пубертатності виявляється не тільки в сомато - фізичними та нейроендокринними змінами, а й особливими закономірними психічними змінами, які можуть передувати фізичному дозріванню і збережуться певний час після його завершення. Нижня межа фізичної пубертатності відноситься до 11-12 років, верхня до 17-18 років.

Окремі ознаки пубертатного періоду з'являються у віці 11-12 років у дівчаток і 12-13 років у хлопчиків. У більшості досліджень з психології підлітка підкреслюються наступні ознаки настання переломного моменту між дитинством і пубертатної стадією:

- найбільш ранні зрушення відносяться до настрою і емоційно - особистісної сфери. Настрій починає характеризуватися підвищеною лабільністю, постійними переходами між веселістю й смутком, почуттям незадоволеності собою і навколишнім світом. Тому цей час складається з радощів і прикрощів, настільки ж частих, наскільки і недовгих. Настрій коливається між депресією і екзальтацією, що складає його постійний фон.

- світ переживань підлітка пронизаний парадоксальністю: впевненість у собі змінюється боязкістю і сором'язливістю; надмірна активність - пасивністю; егоїзм чергується з альтруїстичністю; тяга до спілкування - із замкнутістю.

- підліток починає виявляти підвищену чутливість до критичних зауважень однолітків і дорослих ( не батьків ), до того, як на нього дивляться, і що про нього говорять; стає легко збудливим, дратівливим і водночас не захищеним, вразливим; частіше це період від 11 до 13 років.

- спостерігається загальне зниження працездатності із почуттям фізичного нездужання, яке може супроводжуватися проявами вегето - судинної дистонії, функціональними порушеннями з боку окремих соматичних систем - дихання, травлення, кровообігу і ін.

- відчуття дорослості;

- здатність до ідентифікації;

- прихильність до однолітків, «кодекс товаристськості»;

- поглиблення і диференціація пізнавального процесу;

- новий рівень самосвідомості;

- інтерес до власної особистості і положення в суспільстві;

- вдосконалення волі і характеру;

- підвищений інтерес до спільної, професійної, творчої праці;

- формування таких якостей особистості, як совість, порядність, колективізм;

Основні характеристики формування особистості підлітка:

По - перше, для підлітків характерно формування системи цінностей особистості, які визначають зміст діяльності підлітка, сферу його спілкування, вибірковість відносин до людей, оцінку цих людей;

По - друге, головні мотиваційні лінії цього вікового періоду пов'язані з активним прагненням до особистісного самовдосконалення: самопізнання, самовираження, самоствердження;

По - третє, розвиток нової форми самосвідомості - виникнення у підлітків уявлень і думок про властивості власної особистості і їх оцінки;

По - четверте, формується більш диференційована соціальна орієнтація і соціальна перцепція. У підлітків дружні відносини формують чуйність, чуйність, співпереживання, співчуття, проникнення у внутрішній світ друга. При відсутності позитивного досвіду формуються негативні якості;

По – п`яте, формуються вольові якості особистості, йде становлення характеру;

По - шосте, розвиваються ділові якості особистості, організаційні здібності;

По - сьоме, розвиваються пізнавальні та творчі інтереси. Підлітки надають велике значення самостійності у навчанні, виявляють ініціативу у навчальних справах. У цьому віці з'являються нові мотиви навчання, які пов'язані з розширенням знань, з формуванням потрібних умінь і навичок, що дозволяють займатися цікавою справою, самостійною творчою працею.

Основні аспекти розвитку пізнавальних процесів у підлітків:

- досягнення пізнавальними процесами вищого рівня їх розвитку (довільності і мовної опосередкованості);

- формування основ наукового світогляду;

- становлення теоретичного інтелекту;

- вдосконалення практичного мислення;

- професіоналізація трудових умінь і навичок;

- розвиток загальних і спеціальних здібностей.

У підлітковому віці провідним видом діяльності є міжособистісне спілкування, а потреби, що лежать в основі цієї діяльності є найбільш актуальними. Тому з упевненістю можна говорити про те, що однією з найбільш актуальних в підлітковому віці соціальних потреб є потреба в популярності. Ця потреба проявляється у прагненні підлітків займати високий соціальний статус у групі однолітків, мати на їхніх очах авторитет і привабливість.

Фрустрація цієї потреби, як правило, дуже гостро переживається підлітками. Заперечення групою може стати причиною дуже інтенсивних негативних переживань, що виявляються в різних видах дезадаптованої поведінки. Можна припустити, що одним з проявів фрустрації потреби в популярності, в високому соціальному статусі у групі однолітків можуть виступати агресивні реакції. Ці агресивні реакції можуть бути спрямовані на безпосереднє джерело фрустрації, тобто членів групи, яка відкидає підлітка, або, у відповідності з теорією « фрустрації - агресії» така агресія скоріше буде спрямована на інших осіб, більш беззахисних які не мають для підлітка настільки високої значимості як його однолітки. Заміщення може призвести до того, що збільшена агресивність знедоленого підлітка може виливатися на тварин, на дітей молодшого віку та інших. Такого роду реакція на фрустрацію природно не сприяє вирішенню проблеми підлітка і підняттю його статусу в групі однолітків, тому можна з упевненістю говорити про те, що така агресія є дезадаптивной реакцією.

Рівень вираженості агресивних реакцій корелює з самооцінкою підлітка. Загальна тенденція тут полягає в наявності прямого зв'язку: чим вище рівень самооцінки, тим вище показники загальної агресії і різних її складових. Такий взаємозв'язок характерний як для інструментальної агресії, так і для іншої форми агресії - ворожості.

Ще одна тенденція, яка виявляється в дослідженнях, полягає в тому, що більш агресивні підлітки частіше мають крайню, екстремальну самооцінку - або надзвичайно високу, або вкрай низьку. Для неагресивних підлітків більш характерною тенденцією є поширеність середньої за рівнем самооцінки.

Однією з форм агресивної поведінки взагалі, і у підлітків зокрема, є аутоагрессивна поведінка, тобто агресія, спрямована на самого себе. Аутоагресія, по суті, являє собою деструктивну, саморуйнівну поведінку.

В цілому, на протязі всього підліткового періоду спостерігається чітко виражена динаміка всіх форм агресивності від молодшого до старшого підліткового періоду. Разом з тим, у міру дорослішання у підлітків починають домінувати вербальні форми агресивності і негативізм.

Основними причинами проявів дитячої агресивності є:

- прагнення привернути до себе увагу однолітків;

- прагнення отримати бажаний результат;

- прагнення бути головним;

- захист і помста;

- бажання ущемити гідність іншого з метою підкреслити свою перевагу.

1.4 Структура міжособистісних відносин в групах дітей і підлітків

Важливим питанням при вивченні характеристики внутрішньогрупових взаємовідносин як дітей підліткового віку, так і не тільки їх є виявлення безпосередньо самої структури таких відносин, їх змісту. Це можна здійснити виходячи з аналізу соціальної ситуації розвитку групи.

У дитячих і підліткових групах можуть бути виділені функціонально - рольові, емоційно - оцінні і особистісно - смислові відносини між сверсниками.

Функціонально - рольові відносини виступають при вивченні «ділового» спілкування і спільної діяльності, що дозволяє відповісти на питання: «У якій конкретній діяльності розгортаються ці відносини?» і «Що вони відображають?». Ці відносини зафіксовані в специфічних для даної спільності сферах життєдіяльності дітей (трудовій, навчальній, продуктивній, ігровій) і розгортаються в ході засвоєння дитиною норм і способів дії в групі під безпосереднім керівництвом і контролем з боку дорослого. Дорослий санкціонує ті чи інші зразки поведінки. Функціонально - рольові відносини, які проявляються в ігровій діяльності, в значній мірі самостійні і вільні від безпосереднього контролю з боку дорослого.

У самій грі, як, втім, і у всіх інших формах спільної діяльності дітей у групі, проявляються два види відносин: власне ігрові відносини і відносини з приводу спільної діяльності в грі. Наприклад власне - ігрові відносини відтворюють соціально - типові зразки поведінки, наприклад: «Доктор до хворого – добрий»; «Вчитель з учнем суворий». Це відносини «взагалі», вони «безсуб`єктні» і задані дитині в спілкуванні з однолітками. Інший тип ігрових відносин виникає «навколо» гри, при обговоренні її задуму, побудові «сценарію», розподілі ролей. Психологічний зміст спілкування дитини полягає тут у тому, що саме в контексті цих відносин дитина сама здійснює особистісний вибір тієї чи іншої ролі. Так виникають і дозволяються суттєво важливі конфліктів дитячого життя: «У що грати?»; «Кого приймати у гру?»; «Хто буде головним?». Функціонально - рольова поведінка в групі виявляється і в діях, які відповідають статусу дитини або її конкретним обов'язках: чергового, старости класу і т.ін. Така поведінка проявляється і в неформальних групах дітей і підлітків.

Розгляд емоційно - оцінних відносин дозволяє відповісти на питання: чи відповідає поведінка дітей у групі соціальним нормам?, які емоції вона викликає?, що подобається чи не подобається їм в однолітках? Основна функція емоційно - оцінних відносин у дитячій та підлітковій групах – здійчнення корекції поведінки однолітка відповідно до прийнятих норм спільної діяльності. На перший план тут виступають емоційні уподобання - симпатії, антипатії, дружні прихильності і т.ін. Вони виникають в онтогенезі досить рано, і формування цього типу відносин або обумовлено чисто зовнішніми моментами сприйняття (наприклад дитині подобаються кучеряві дівчинки), або опосередковано оцінкою дорослого, або минулим досвідом спілкування з цією дитиною - негативним чи позитивним.

Емоційно - оцінні відносини є регуляторами в ситуаціях можливих конфліктів при розподілі ролей у грі. Кожна дитина, претендуючи на значиму роль у грі, зтикається з подібними прагненнями інших дітей. У цій ситуації можуть стихійно виникнути перші прояви вимоги справедливості у взаєминах - орієнтація на норму черговості при розподілі престижних ролей, нагород та відзнак, яка, як припускають діти, повинна суворо дотримуватися. Однак іноді домагання дитини так і залишаються нереалізованими і їй доводиться задовольнятися незначимой роллю, не отримуючи очікуване.

У дитячій групі здійснюється взаємна корекція поведінки відповідно з засвоєними соціальними нормами. Якщо дитина слідує цим нормам, то вона оцінюється іншими дітьми позитивно, якщо відходить від цих норм, то виникають «скарги» дорослому, продиктовані бажанням підтвердити норму.

Аналіз мотиваційного плану спільної діяльності в дитячій і підлітковій групі відкриває шлях до вивчення особистісно - смислових відносин, які виділяються при відповіді на питання: «Заради чого, в ім'я кого здійснюється спільна діяльність?». Особистісно - смислові відносини - це взаємозв'язки в групі, при яких мотив однієї дитини набуває для інших однолітків особистісний зміст. При цьому учасники спільної діяльності починають переживати інтереси і цінності цієї дитини, як свої власні мотиви, заради яких вони, приймаючи різні соціальні ролі, діють. Особистісно - смислові відносини особливо яскраво виявляються в тих випадках, коли дитина у взаєминах з оточуючими бере на себе реально роль дорослого і діє відповідно до неї. Це може виявитися в критичних ситуаціях, коли, приміром, дитина піклується про молодшого братика під час важкої хвороби матері.

Таким чином, коли в силу зміни соціальної позиції дитина приймає на себе відповідальність за благополуччя інших людей, тоді чітко проступають її особистісно - смислові відношення з ними.

Експериментальне дослідження функціонально - рольових відносин представлено багатьма традиційними прийомами: опитувальниками, бесідою, спостереженням, інтерв'ю та ін. Емоційно - оцінні відносини виявляються в безпосередній взаємодії дітей, відбиваючи систему їхніх переваг. Щодо повної картини цих відносин, то його дає соціометричне опитування в різних його модифікаціях. Особистісно - смислові відносини являють собою необхідні зв`язки, які складаються в спільній діяльності, які в ній реалізуються. При цьому мотивом дії кожного учасника таких відносин стає інша людина, та, заради якої в кінцевому рахунку здійснюється спільна діяльність. Виникаючи в реальній взаємодії дітей, ці зв'язки володіють певною незалежністю від безпосередніх переваг дитини. Більше того, вони надають істотній вплив на емоційно - оцінні відносини, часом змінюючи їх знак на протилежний.

На наш погляд важливо також зрозуміти яким чином вирішується питання положення учня в системі міжособистісних відносин. Диференціація в групах дітей і підлітків схильна до певних закономірностей. Однією з них можна назвати зв'язок статусу учня в групі з його успішністю. У той же час не стільки сама по собі успішність визначає статус учня в класі, скільки ті особистісні якості, які характеризують його ставлення до навчання: працьовитість, сумлінність і т.ін. Популярними в навчальному колективі, як правило, є учні із широким колом інтересів і серйозними духовними запитами. Цю групу школярів відрізняє серйозне відношення до навчальної діяльності. Учні, які займають несприятливе становище у структурі міжособистісних відносин, належать або до слабовстигаючих, або до неуспішних і мають низький статус.

Взаємозв`язок статусу і успішності учнів має свою психологічну основу. Успішність для школярів виступає показником рівня інтелектуальних і вольових властивостей особистості. Хороші оцінки виступають як соціальна оцінка компетентності учнів в різних областях знань, їх відповідальності, цілеспрямованості, товариськості, а саме це високо цінується в групах школярів.

Також, експериментально виявлено, що чим нижче успішність того, хто оцінює відмінників, тим ці оцінки вище, а відношення - доброзичливіше. Відповідно, чим значніше власні досягнення в навчальній діяльності, тим нижче оцінка, яку ця група учнів дає відмінникам. У учнів середніх і старших класів школи виявлена тенденція розбіжності статусів в різних сферах взаємодії. Чим вище у підлітка положення в системі міжособистісних відносин в неформальній компанії, тим воно нижче в колективі класу, зрозуміло, за умови різного рівня розвитку цих груп. Підлітки, прагнучи підвищити в школі свій статус, але не володіючи для цього достатніми соціально прийнятними засобами, часто реалізує свої цілі неадекватними способами, привносячи в спілкування з однокласниками норми і «цінності» компанії - яка часто має характер асоціальної асоціації, - які, як вони сподіваються, забезпечать їм визнання серед товаришів по навчанню.

Потреба в придбанні і підтримці статусу - одна з важливих соціальних потреб. Неможливість зайняти певне положення в структурі групових відносин або загроза втрати наявного статусу може викликати стан «афекту неадекватності». Це явище виникає у підлітків у тому випадку, коли високі домагання в будь - якій сфері діяльності не можуть бути підкріплені реальними досягненнями. При цьому негативні емоційні реакції часто звернені на тих, хто вказує учневі на його промахи, - «винуватими» виявляються всі, але не він сам. Афект неадекватності в подібних ситуаціях спостерігається у школярів всіх вікових груп, як у успішних, так і у слабких учнів. Почуття незадоволеності, яке ними переживається, проявляється в агресії, у відмові виконувати вимоги вчителя, в демонстративному порушенні дисципліни.

Протягом усього життя індивід є включеним в різні соціальні групи, в яких відбувається його статева соціалізація. Важливим інструментом статевої соціалізації є група однолітків, яка пізніше всіх «підключається» до цього процесу, але значення якої важко переоцінити. У цих групах спільна діяльність і спілкування «на рівних» сприяють об`єднанню дітей. Одночасно відбувається протиставлення своєї статевої приналежності протилежній статі. Ця опозиція виникає, затверджується і відстоюється в спільній діяльності, структура якої змінюється з віком. Такий різкий поділ дітей у процесі спільної діяльності і спілкування на одностатеві об`єднання отримало назву «статевої сегрегації». Співтовариства дітей і підлітків, засновані на «статевій сегрегації», виникають на певному етапі розвитку суспільства, будучи реальними статевовіковими об'єднаннями, регламентованими соціальною структурою суспільства. Стихійна «сегрегація» зачіпає переважно неофіційну структуру дитячої групи, віддзеркалюючи виборчий характер дитячих симпатій і антипатій, дружби і прихильностей. Своєрідним піком статевої сегрегації є середній шкільний вік, коли підліток заново осмислює і оцінює власну статеву ідентичність в групі однолітків своєї статі. Значимість такої групи для підлітка поступово знижується у юнацькому віці, поступаючись місцем різностатевій компанії.

1.5 Особистісні особливості і статус в класі

У ряді досліджень переконливо показано, що вже в дошкільному віці відбувається явна диференціація дітей по їх положенню в групі: одні діти вже в 4-5 років стають більш бажаними для більшості однолітків, інші не користуються особливою популярністю або відкидаються, або залишаються непоміченими. Очевидно, що досвід перших контактів з однолітками стає тим фундаментом, на якому надбудовується подальший соціальний і моральний розвиток дитини. Тому питання про те, що впливає на положення дитини в групі однолітків, має виняткове значення.

Статус (положення) підлітка в класі, його здатність до спілкування з однолітками є важливим критерієм успішності. Кожен учасник первинної групи або класу оцінює інших і оцінюється ними. З часом виникають уподобання, встановлюється потяги і відкидання, в кожному випадку виникає унікальна мережа взаємин.

Характеристика статусу учасників групи визначається такими факторами як старшинство в посадовій ієрархії, рівень освіти, інформованість і накопичений досвід, соціальні таланти. Зміна будь - якого з факторів може привести до підвищення або зниження статусу в залежності від цінностей і норм, які прийняті в групі.

Учасники з високим статусом роблять більший вплив на рішення групи, але це не завжди підвищує продуктивність діяльності групи. Досить часто для підвищення ефективності групі потрібно боротися з домінуванням в ній думок високостатусних членів.

Відповідно до концепції Дж. Морено [19], у групі встановлюється інтенсивність почуття: одні привабливі для одних і неприємні для інших; або, може бути, неприємні для одних і байдужі для інших. Залежно від інтенсивності почуттів до того чи іншого людині в групі , можна говорити про існування «зірок», що складаються з природного лідера і кола його послідовників, прийнятих, пропущених і знедолених, найчастіше, соціально непристосованих. Будь - який клас поділяється на кілька невеликих груп, кожна з яких має відмінну від інших культуру. Ці неписані закони виникають у спонтанному взаємодії учасників, і вони зазвичай не санкціоновані офіційно. Неформальні кодекси ефективні тому, що дії більшості людей спрямовані на збереження або підвищення свого особистого статусу в первинній групі. На відміну від законів, які ймовірно застосовуються однаково до кожного і, отже, безособові, норми первинної групи застосовуються диференційовано до кожної людини. Тих, хто вважається слабким і нездатним винести біль або фрустрацію, прощають охочіше, ніж інших. Якщо відомо, що у людини бурхливий темперамент, вважається само собою зрозумілим, що вона може вибухнути навіть при слабкій провокації. Інтелігентну дитину не нагороджують за хорошу успішність з тим же самим ентузіазм, як того, кому це коштувало великих зусиль. Неформальні соціальні санкції зазвичай регулюються такими особливими міркуваннями.

Кожен учасник неформальної групи в шкільному класі оцінює інших і оцінюється ними. Під час спільного навчання у підлітків встановлюються переваги і відкидання, в класі виникає унікальна мережа взаємин. Кожен учень в колективі займає певне місце не тільки в системі особистих відносин. Особисті взаємини складаються стихійно, в силу цілого ряду зовнішніх і внутрішніх обставин. Однак, якщо в одній неформальній групі пілдіток може бути «зіркою», то в іншій, наприклад у спортивній секції у нього може бути інший статус. Щоб завоювати авторитет у групі, юнакам необхідні такі якості, як товариськість, фізична сила, незалежність, сміливість, вміння викрутитися, доброта. Дівчатам, на думку учнів, для цього бажані товариськість, привітність, доброта, краса і незалежність.

Слід звернути особливу увагу на позицію ізольованої людини. У багатьох випадках вона виявляється більш несприятливою, ніж позиція знедоленого або навіть того, ким нехтують. К.Левін [18] сказав, що негативне ставлення до людини у групі є більш сприятливим соціальним фактором, ніж відсутність будь - якого ставлення, оскільки негативний стимул краще, ніж його відсутність. Іноді перехід людини з позиції знехтуваного в позицію ізольованого є великим покаранням. Добре відомий феномен впливу бойкоту - припинення відносин з людиною, відсутності реагування на її слова і вчинки і проявів різних почуттів по відношенню до неї. При бойкоті людина виявляється не в позиції знехтуваної, до якої спрямовані негативні почуття оточуючих, а в позиції ізольованої, до якої навколишні абсолютно байдужі.

Вимір соціометричного статусу члена групи є важливою проблемою для педагога. Справа в тому, що статус людини часто являє собою відносно стійку величину, тобто переходячи з однієї групи в іншу, людина переносить і свій статус. Однак з точки зору розвитку особистості незмінність соціометричного статусу розглядається як фактор ризику, навіть якщо це статус соціометричної зірки. Необхідність зміни соціометричного статусу диктується потребами людини виробляти гнучкі стратегії поведінки для соціальної адаптації в різних умовах життя. Тому доцільно пройти через різні статуси в різних групах. Складність проблеми полягає також і в тому, що люди по - різному сприймають і відносяться до свого статусу. Більшість має уявлення про те, який статус вони займають у первинній групі. Середньостатусні члени групи, як правило, сприймають своє становище адекватно. Але крайні статусні категорії внаслідок дії психологічних захистів часто сприймають ставлення інших людей до себе неадекватно. Найчастіше саме соціометричні зірки і знехтувані члени групи не усвідомлюють свого становища в системі міжособистісних відносин в групі.

Знання соціометричного статусу не дає повної інформації про становище людини в системі міжособистісних відносин. Необхідно знати, чи є вибір суб'єкта взаємним. Взаємність емоційних переваг членів групи виступає важливо якісною характеристикою самої групи. Навіть соціометрична зірка почуватиметься неблагополучно, якщо її вибір не має взаємності. І навпаки, знехтуваний член групи може відчувати себе цілком благополучно, якщо його вибір виявився взаємним. Чим більше взаємних виборів має член групи, тим більш стабільним і сприятливим є його положення в системі міжособистісних відносин.

У дослідженнях Андрієнко Є. В [37] відносна стійкість соціометричного статусу визначається багатьма факторами, серед яких виділяють наступні: зовнішній вигляд (фізична привабливість, ведуча модальність міміки, оформлення вигляду, невербальна мова); успіхи у провідній діяльності; деякі властивості характеру і темпераменту (толерантність, товариськість, прихильність, низька тривожність, стабільність нервової системи тощо); відповідність цінностей індивіда цінностям групи, членом якої він є; положення в інших соціальних групах.

Щоб змінити статус людини в групі, іноді достатньо попрацювати з тим чи іншим чинником статусу, або використовувати знання про сильні і слабкі сторони особистості, щоб яскравіше представити групі сильні сторони, і тим самим вплинути на зміну соціального становища підлітка в групі.

Важливим фактором успішності є особистісний статус підлітка в класі, його ступінь емоційної привабливості або відштовхування. В даний час особистісні статуси, наприклад кількість зірок, прийнятих, знедолених в групі розглядаються соціальною психологією.

Можна припустити, що соціометричний статус, з одного боку, залежить від ступеня єдності цілей діяльності учня і класу, а з іншого - від психодинамічних особливостей індивіда. Зв'язок соціометричного статусу з колективістської спрямованістю тим вище, чим вище ціннісно - орієнтаційна єдність класу. Проведені дослідження показали, що в учнів старших класів тривожність за темпераментом, інтровертованість пов'язані з низьким соціометричним статусом і низькою громадською активністю.

За Мерліним В. С. [38], організаторські якості особистості пов’язані з емоційною стабільністю, емоційною збудливістю і екстраверсією - інтроверсією; комунікативні властивості (тактовність, чуйність) - з екстраверсією - інтроверсією, емоційною стабільністю та емоційною збудливістю; емоційно - вольові (наполегливість, вимогливість до членів колективу і до себе, витриманість, самостійність та ін.) - з екстраверсією - інтроверсією і ригідністю.

За Р. Кеттелом [39] в факторі А екстраверсія - інтроверсія пов’язані з відвертістю або скритністю, поступливістю або ворожістю, позитивним ставленням до людей, симпатією до них чи ні. У факторі F екстраверсія пов'язана з балакучістю і довірливістю, а інтроверсія - з мовчазливістю і підозрілістю. У факторі Н екстраверсія проявляється в люб’язності, а інтроверсія - у твердості при спілкуванні з людьми.

У ряді досліджень Коломінського Я. Л. [2], виявлено зв'язок успішності зі статусом в класі: низька успішність є фактором ризику неприйняття однолітками і вчителями.

Крім того, показано, що діти, яких відкидають, мають більш низький показник інтелекту, низьку академічну успішність і менше досягнень в інших видах підліткової діяльності. Інші дослідники показали, що іноді учні вибирають однокласника, ігноруючи його низьку успішність, і, навпаки, не вибирають учнів, які мають хорошу і відмінну успішність.

Отже, розглянуті в літературному огляді дослідження, дають ключ до розуміння формування статусу в класі і факторів, що впливають на це формування. На нашу думку, дослідження зв’язку між особистісними показниками екстраверсії, нейротизму, показниками і формами агресії і статусом, який займає підліток в шкільному колективі є актуальним у зв`язку з тим, що саме спілкуванн з однолітками є ведучим видом діяльності в підлітковому періоді і впливає на психічне здоров'я і самооцінку особистості.

Висновки до розділу 1

Таким чином, в результаті теоретичного аналізу психологічної літератури з теми дослідження, ми прийшли до наступних висновків:

1. Підлітковий вік є одним з найскладніших періодів в онтогенезі людини. У підлітковий період не тільки відбувається корінна перебудова раніше сформованих психологічних структур, але виникають нові утворення, закладаються основи свідомої поведінки, вимальовується нова спрямованість у формуванні моральних уявлень і соціальних установок. Підлітковий вік сам по собі є кризовим. У цьому віці відбувається остаточне становлення людини як особистості (якщо відбувається), проходить процес статевого дозрівання. Всі ці фактори визначають типологічні риси даного віку, що приводять до проявів агресії - негативізму, заперечення авторитетів, прагнення до автономності від батьків і суспільства, чутливість до оцінки інших. У підлітковому віці відбуваються потужні зрушення у всіх галузях життєдіяльності дитини, не випадково цей вік називають «перехідним» від дитинства до зрілості. У цей час складаються, оформлюються стійкі форми поведінки, риси характеру і способи емоційного реагування, які в подальшому багато в чому визначають життя дорослої людини, її фізичне і психологічне здоров`я, громадську та особистісну зрілість.

2. Природа міжособистісних відносин у будь - яких спільнотах достатньо складна. У них виявляються як суто індивідуальні якості особистості - її емоційно - вольові властивості, інтелектуальні можливості, так і засвоєні особистістю норми і цінності суспільства. У системі міжособистісних відносин людина реалізує себе, віддаючи суспільству сприйняте в ньому. Саме активність особистості, її діяння є найважливішою ланкою в системі міжособистісних відносин. Міжособистісні відносини - це суб`єктивно пережиті взаємозв`язки між людьми, які об`єктивно проявляються в характері і способах взаємних впливів, що надаються людьми один на одного в процесі спільної діяльності та спілкування. Серед видів міжособистісних відносин виділяють знайомство, приятелювання, дружбу та ін.

3. Ефективність впливу колективу на особистість школяра багато в чому визначається відносинами, які складаються в учня з класом. У підлітковому віці підвищується вибірковість спілкування, що призводить до посилення структурної диференціації дитячого колективу. Одним з основних параметрів, що характеризують положення в групі, є місце, яке займає особистість в структурі симпатій і антипатій, яке традиційно описується соціометричним статусом популярності. У різних групах один і той же індивід може мати різний статус. Істотні розбіжності в статусі, який займає індивід в групах, які розрізняються за рівнем групового розвитку, змістом діяльності і спілкування, нерідко стають причинами фрустрації, конфлікту, агресії і т.ін.

4. У процесі життєдіяльності групи одні учасники висуваються на домінуючі, провідні позиції, інші займають позиції ведених, саме в підлітковій групі статус часто набуває вирішальне значення. Негативні наслідки низького статусу в учнівській групі: зниження референтності класу, що відкриває доступ асоціальним впливам, невротизації школяра, виникнення підозрілості, тривожності, агресивності і т.ін.

5. Знання структури неформальних взаємовідносин, того, на чому вони грунтуються, полегшує розуміння внутрішньогрупової атмосфери і дозволяє знаходити найбільш раціональні шляхи впливу на ефективність групової роботи. Можна сказати, що саме аналіз особистих взаємин дозволяє розглянути групу як живий організм.

У зв`язку з цим експериментальне дослідження зв`язку між психологічними показниками та статусом, який займає підліток в учнівському колективі є важливим науково - практичним завданням.

РОЗДІЛ 2 ЕТАПИ, МЕТОДИ І МЕТОДИКИ ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНО – ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ГРУПОВОЇ ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ ПІДЛІТКІВ

2.1 Організація та етапи дослідження

Для вирішення поставлених завдань та перевірки гіпотези було використано такі методи: теоретичні ( аналіз проблеми на базі психологічної та педагогічної літератури); емпіричні (опитування, тестування, експеримент, методи математичної статистики).

На першому етапі проведено теоретичний аналіз проблеми, розроблено програму дослідження.

На третьому етапі здійснено емпіричне обґрунтування результатів.

Для діагностики особистісних показників екстраверсії, інтроверсії та нейротизму застосовувався опитувальник Г. Айзенка ЕРІ (підлітковий варіант).

Діагностика показників і форм агресії здійснювалася за допомогою методики А. Баса і А. Дарки.

В опрацюванні експериментально - діагностичних даних застосовувалися методи математичної статистики, рекомендовані для психологічних досліджень. Зокрема, статистична достовірність показників оцінювалася за t-критерієм Стьюдента з дотриманням лінії статистичного поглиблення: знаходження середнього арифметичного, дисперсії, сігми, похибки, коефіцієнта варіації, також був проведений кореляційний аналіз співвідношення між показниками екстраверсії, нейротизму та брехні та показниками і формами агресії з обчисленням у відповідних випадках коефіцієнту рангової кореляції Спірмена, яка підходить для невеликих об’ємів вибірки.

Впорядкування експериментальних даних здійснювалося з допомогою комп’ютерної техніки й використанням сучасних програм математичного опрацювання статистичних даних, зокрема застосовувався пакет «Аналіз даних» програми Excel та SPSS – 17.

2.2 Обгрунтування обраних методів та методик дослідження

Сучасний стан розвитку психологічної науки характеризується значним поширенням інтересу дослідників до проблем групової диференціації учнів. Теоретичною основою проведених досліджень на тему групової диференціації послужили теоретичні положення про особливості підліткового віку представлені в роботах І.С. Кона [26], Л.Ф.Обухової [39], уявлення про розвиток відносин в колективі підлітків, розроблені Я. Л. Коломінський [2], положення про індивідуальність, закладені в роботах В.С. Мерліна [37], В.М. Русалова [40], Г. Айзенка [38], та інших.

Дослідниками отримані емпіричні дані, що розкривають особливості становища особистості в співтоваристві залежно від її статусу, причини високого чи низького положення людини в групі. На думку авторів серед показників, які впливають на статусну позицію підлітка в колективі, можна виділити показники екстраверсії, нейротизму, інтелектуальні здібності, успішність чи неуспішність в навчанні, показники різних форм агресії і т.ін.

Для вивчення колективних явищ широко використовується метод вивчення групової диференціації (соціометричний метод), що дозволяє аналізувати внутрішньоколективні відносини. Метод дозволяє робити «зрізи», що характеризують різні стадії формування відносин, види авторитету, стан активу. Чи не головна його перевага - можливість представити отримані дані в наочній формі за допомогою так званих матриць і соціограм, а також кількісна обробка результатів. Основною метою соціометричного тесту є діагностика емоційних зв'язків, тобто взаємних симпатій між членами групи.

Соціометричний тест вирішує наступні завдання:

А) вимір ступеня згуртованості – роз’єднаності в групі;

Б) виявлення відносного авторитету членів групи за ознаками симпатії - антипатії (лідери, зірки, відкинуті);

В) виявлення внутрішньогрупових згуртованих утворень на чолі з неформальними лідерами.

Соціограма - графічне зображення реакції піддослідних один на одного при відповідях на соціометричний критерій. Соціограма дозволяє провести порівняльний аналіз структури взаємин у групі в просторі на деякій площині («щиті») за допомогою спеціальних знаків. Вона дає наочне уявлення про внутрішньогрупову диференціацію членів групи за їх статусом (популярністю). Соціограмна техніка є істотним доповненням до табличного підходу в аналізі соціометричного матеріалу, бо вона дає можливість більш глибокого якісного опису і наочного представлення групових явищ.
Аналіз соціограми полягає у знаходженні центральних, найбільш впливових членів, потім взаємних пар і угруповань. Угруповання складаються з взаємозалежних осіб, що прагнуть вибирати один одного. Найбільш часто в соціометричних вимірах зустрічаються позитивні угруповання з 2, 3 членів, рідше з 4 і більше членів.

У 20-і роки ХХ століття швейцарський психіатр К. Юнг [42] визначив два типи особистості - екстраверт і інтроверт. У підставу розподілу була покладена установка людини зовні або всередину, яка проявляється в її реакціях на різні стимули і в світовідчутті. Для екстравертів характерна спрямованість на об’єкт. Зовнішні по відношенню до них фактори - думки інших людей, загальноприйняті уявлення, об'єктивні обставини визначають їх вчинки та рішення в значно більшому ступені, ніж їх власне, суб'єктивне ставлення до навколишньої дійсності. Спрямованість на інших дозволяє їм легко пристосовуватися до обставин. Для інтроверта вирішальними є суб'єктивні точки відліку.

Екстраверти та інтроверти - це дві великі групи людей. Усередині кожної групи є великі індивідуальні відмінності. Юнг [42] пов'язує їх з основними психічними функціями: мисленням, емоціями, відчуттям та інтуїцією.

Г. Айзенк [38] запозичив у К. Юнга [42] концепцію екстраверсії – інтроверсії і дав їй фізіологічну інтерпретацію. Він стверджує, що в основі спостережуваних схем екстравертованої і інтровертованої поведінки лежать вроджені особливості центральної нервової системи, від яких залежить баланс між процесами збудження і гальмування.

Г. Айзенк припускає, що інтроверти, які легко активуються і насилу знижують рівень активації, схильні уникати стимулюючих ситуацій: вони ще більше підвищать їх і так високу активацію; екстраверти, що мають низький рівень активації, навпаки, схильні шукати зовнішню стимуляцію для підвищення активації. В результаті цього екстраверти більше, ніж інтроверти люблять спілкуватися з іншими, більш схильні до різноманітних пригод і не бояться ризикувати.

За Айзенком, всі індивідуальні психічні відмінності слід розглядати в системі трьох координат. Вони безперервно змінюються від полюса нейротизму до полюса психотизму через нульову точку відліку, що характеризує норму і за ступенем екстраверсії - інтроверсії. Тому характеристика кожної окремої людини повністю вичерпується положенням її індивідуальних особливостей по відношенню до цих трьох координат.

Констатуючий експеримент І.Х. Пікалова [43] показав, що соціометричний статус різною мірою корелює з індивідуальним коефіцієнтом ЦОЄ (ціннісно - орієнтаційної єдності групи) і з екстраверсією - інтроверсією. Можна припустити, що соціометричний статус, з одного боку, залежить від ступеня єдності цілей діяльності учня і класу, а з іншого - від психодинамічних особливостей індивіда. Зв'язок соціометричного статусу з колективістською спрямованістю тим вище, чим вище ціннісно - орієнтаційна єдність класу. При низькому ЦОЄ на соціометричний статус посилюється вплив психодинамічних особливостей. Дослідження показало, що у підлітків молодших класів тривожність за темпераментом, інтровертованість пов'язані з низьким соціометрическим статусом і низькою громадською активністю. Підлітки - екстраверти в громадській роботі спілкуються на особистісному рівні, тобто частіше прагнуть встановити емоційно - особистісні відносини, тоді як інтроверти в тій же діяльності зазвичай спілкуються на рольовому рівні, тобто прагнуть встановити чисто ділові відносини.

Проблемною областю підліткового віку є агресивна поведінка. Специфічною особливістю агресивної поведінки в підлітковому віці є її залежність від групи однолітків на тлі краху авторитету дорослих. Таким чином, агресивна поведінка досить звичайне явище для дитячого і підліткового віку. Більш того, в процесі соціалізації особистості агресивна поведінка виконує ряд важливих функцій. У нормі вона звільняє від страху, допомагає відстоювати свої інтереси, захищає від зовнішньої загрози, сприяє адаптації. На думку А. Бандури [44], для розвитку особистості дитини і підлітка небезпечні не стільки самі агресивні прояви, скільки їх результат.

Опитувальник Баса – Дарки [45] (Buss - Durkey Inventory) - особистісний опитувальник, розроблений А. Басом і А.Даркі в 1957 р. і призначений для діагностики агресивних і ворожих реакцій. Опитувальник широко поширений в зарубіжних дослідженнях, в яких підтверджуються його високі валідність і надійність. Застосування даного опитувальника в роботі з учнями школи (з шостого класу і вище) і при роботі з учителями (предметниками і що проходять підготовку за фахом «практичний психолог») було достатньо діагностичним і конструктивним для подальшої корекційної роботи.

Прояв агресії в дитячому віці є проблемою, яка все більше хвилює вчителів і батьків. Завданням психолога повинна стати псіхокорекційна робота з особами, які більш агресивні в порівнянні з іншими. Але як визначити це «більш» чи «менш»? Відповідь на це питання неможлива без досить точного визначення понять «агресії» і «агресивності».

Необхідність такого визначення обгрунтовується тим, що термін «агресія» надзвичайно часто вживається сьогодні в самому широкому контексті і тому потребує серйозного «очищення» від цілого ряду нашарувань та окремих смислів.

Різні автори у своїх дослідженнях по - різному визначають агресію і агресивність: як вроджену реакцію людини для «захисту займаної території»; як прагнення до панування; (реакцію особистості на ворожу людині навколишню дійсність. Дуже широке поширення одержали теорії, що пов'язують агресію і фрустрацію.

Під агресивністю можна розуміти властивість особистості, що характеризується наявністю деструктивних тенденцій, в основному в області суб'єктно-суб'єктних відносин. Ймовірно, деструктивний компонент людської активності є необхідним в творчій діяльності, так як потреби індивідуального розвитку з неминучістю формують в людях здатність до усунення та руйнування перешкод, подолання того, що протидіє цьому процесу.

Агресивність має якісну і кількісну характеристики. Як і всяка властивість, вона має різний ступінь виразності: від майже повної відсутності до граничного розвитку. Кожна особистість повинна мати певний ступінь агресивності. Відсутність її призводить до пасивності, відомості, конформності і т. ін. Надмірний розвиток її починає визначати весь вигляд особистості, яка може стати конфліктною, нездатною на свідому кооперацію і т. ін. Сама по собі агресивність не робить суб'єкта соціально небезпечним, так як, з одного боку, існуючий зв'язок між агресивністю і агресією не є жорсткою, а, з іншого, сам акт агресії може не приймати соціально небезпечні і не схвалювані форми. У життєвій свідомості агресивність є синонімом «зловмисної активності». Однак сама по собі деструктивна поведінка «зловмисністю» не володіє, такою її робить мотив діяльності, ті цінності, заради досягнення і володіння якими активність розгортається.

Зовнішні практичні дії можуть бути подібні, але їхні мотиваційні компоненти прямо протилежні.

Виходячи з цього, можна розділити агресивні прояви на два основних типи; перший - мотиваційна агресія як самоцінність, другий - інструментальна як засіб (маючи на увазі при цьому, що і та, й інша можуть виявлятися як під контролем свідомості, так і поза ним, і пов'язані з емоційними переживаннями гніву, ворожості). Практичних психологів більшою мірою повинна цікавити мотиваційна агресія як прямий прояв реалізації властивих особистості деструктивних тенденції. Визначивши рівень таких деструктивних тенденцій, можна з великим ступенем імовірності прогнозувати можливість прояву відкритої мотиваційної агресії. Однією з подібних діагностичних процедур є опитувальник Басса - Дарки.

Розглянуті в літературному огляді методики дослідження дають ключ до розуміння того, що між проявом у підлітків таких особистісних показників як: екстраверсія, нейротизм, брехня (соціальна бажаність), а також прояв у них різноманітних показників і форм агресії визначають їх статусне положення в класі.

Особливої актуальності набувають дослідження індивідуально -психологічних особливостей та їх вплив на статус в групі у зв'язку з тим, що спілкування є ведучим видом діяльності в підлітковому періоді, який впливає на психічне здоров`я і самооцінку особистості. Тому обрана нами тема дослідження соціально – психологічних особливостей групової диференціації підлітків представляється нам актуальною.

Загальна стратегія нашого емпіричного дослідження полягала, по - перше, у забезпеченні контролю за проявом особистісних показників екстра – інтроверсії, нейротизму, брехні та за проявом показників і форм агресії. По - друге, дослідження спрямовувалося на вивчення впливу цих показників на статус, який займають підлітки в колективі.

Підбір методичного інструментарію здійснювався, відповідно сформульованим завданням та обраній загальній стратегії емпіричного дослідження та з урахуванням діагностичної валідності та надійності методик, перевірених психологічною практикою.

Таким чином, підбір відповідних методик передбачав їхню націленість на специфіку досліджуваних явищ. Характеристика та опис методик наводиться нижче.

«Методика дослідження міжособистісних відносин у групі «Соціометрія» Дж. Морено»

Термін « соціометрія » означає вимір міжособистісних відносин в групі. Основоположником соціометрії вважається відомий американський психіатр і соціальний психолог Дж. Морено [19]. Сукупність міжособистісних відносин у групі складає, за Дж. Морено, ту первинну соціально - психологічну структуру, характеристики якої багато в чому визначають не тільки цілісні характеристики групи, а й душевний стан людини.

Соціометрична техніка застосовується для діагностики міжособистісних і міжгрупових відносин з метою їх зміни, покращення і вдосконалення. За допомогою соціометрії можна вивчати типологію соціальної поведінки людей в умовах групової діяльності, судити про соціально - психологічну сумісність членів конкретних груп.

Найбільш загальним завданням соціометрії є вивчення неофіційного структурного аспекту соціальної групи і психологічної атмосфери, що панує в ній.

Методика дозволяє зробити моментальний зріз з динаміки внутрішньогрупових відносин, з тим, щоб згодом використовувати отримані результати для переструктурування груп, підвищення їх згуртованості та ефективності діяльності.

Обстеженню може піддатися будь - яка група осіб будь - якого віку, починаючи від дошкільного, що має деякий досвід взаємодії і спілкування. Залежно від завдань, які покликане вирішити дослідження, і від особливостей ( вікових та професійних ) досліджуваних груп формуються критерії соціометричного вибору. Критерій - це вид діяльності, для виконання якої індивіду потрібно вибрати або відкинути одного або декількох членів групи. Він формулюється у вигляді певного питання соціометричного тесту. За змістом критерії можуть бути формальними і неформальними. За допомогою перших вимірюються відносини з приводу спільної діяльності, заради виконання якої створена група. Другі служать для вимірювання емоційно - особистісних взаємин, не пов'язаних з спільною діяльністю (наприклад, вибір товариша для дозвілля).

Залежно від орієнтації критерії діляться на позитивні ( «З ким би ви хотіли працювати ?") І негативні ( « З ким би ви не хотіли працювати ?")

Після вибору і формулювання критеріїв складається опитувальник, який містить інструкцію і перелік критеріїв.

Коли соціометричні картки заповнені і зібрані, починається етап їх математичної обробки. Найпростішими способами кількісної обробки є табличний, графічний і індексологічний.

Соціоматриця (таблиця). Спочатку слід побудувати найпростішу соціоматрицю. Результати виборів розносяться по матриці за допомогою умовних позначень. Таблиці результатів заповнюються в першу чергу.
По вертикалі записуються за номерами прізвища всіх членів групи, яка вивчається; по горизонталі - тільки їх номер. На відповідних перетинах цифрами +1, +2, +3 позначають тих, кого вибрав кожен випробуваний в першу, другу, третю чергу, цифрами -1, -2, -3 - тих, кого піддослідний не обирає в першу, другу і третю чергу. Взаємний позитивний або негативний вибір обводиться в таблиці (незалежно від черговості вибору). Після того, як позитивні та негативні вибори будуть занесені в таблицю, треба підрахувати по вертикалі алгебраїчну суму всіх отриманих кожним членом групи виборів (сума виборів). Потім треба підрахувати суму балів для кожного члена групи, враховуючи при цьому, що вибір в першу чергу дорівнює +3 балам (-3), в другу - +2 (-2), в третю - +1 (-1). Після цього підраховується загальна алгебраїчна сума, яка і визначає статус у групі.

Аналіз соціоматриці за кожним критерієм дає досить наочну картину взаємин у групі. Можуть бути побудовані сумарні соціоматриці, що дають картину виборів за декількома критеріями, а також соціоматриці за даними міжгрупових виборів. Основна перевага соціоматриці - можливість уявити вибори в числовому вигляді, що в свою чергу дозволяє проранжувати членів групи з числа отриманих та відданих виборів, встановити порядок впливів у групі. На основі соціоматриці будується соціограма - карта соціометричних виборів.

Соціограма - графічне зображення реакції випробуваних один на одного при відповідях на соціометричний критерій. Соціограма дозволяє провести порівняльний аналіз структури взаємин у групі в просторі на деякій площині («щиті») за допомогою спеціальних знаків (мал. нижче). Вона дає наочне уявлення про внутрішньогрупову диференціацію членів групи за їх статусом (популярністю). Приклад соціограми (карти групової диференціації), запропонованої Я. Коломінський наведено нижче.

Аналіз соціограма полягає у знаходженні центральних, найбільш впливових членів, потім взаємних пар і угруповань. Угруповання складаються з взаємозалежних осіб, що прагнуть вибирати один одного. Найбільш часто в соціометричних вимірах зустрічаються позитивні угруповання з 2, 3 членів, рідше з 4 і більше членів.

Малюнок2.1

-> Позитивний однобічний вибір,

<-> Позитивний обопільний вибір,

------> Негативний однобічний вибір,

<------> Негативний обопільний вибір.

Соціограммная техніка є істотним доповненням до табличного підходу в аналізі соціометричного матеріалу, бо вона дає можливість більш глибокого якісного опису і наочного представлення групових явищ.

Соціометричні індекси. Розрізняють персональні соціометричні індекси (П.С.І.) і групові соціометричні індекси (Г.С.І.). Перші характеризують індивідуальні соціально-психологічні властивості особистості в ролі члена групи. Другі дають числові характеристики цілісної соціометричної конфігурації виборів у групі. Вони описують властивості групових структур спілкування. Основними П.С.І. є: індекс соціометричного статусу i-члена; емоційної експансивності j-члена, обсягу, інтенсивності і концентрації взаємодії ij-члена. Символи i і j позначають одне і те ж обличчя, але в різних ролях; i - обираний, j - він же вибирає, ij - поєднання ролей.

Індекс соціометричного статусу i-члена групи визначається за формулою

де Сi - соціометричний статус i-члена, R + і R-- отримані i-членом вибори, Z - знак алгебраїчного підсумовування числа отриманих виборів i-члена, N-число членів групи.

Соціометричний статус - це властивість особистості як елемента соціометричної структури займати певну просторову позицію (локус) у ній, тобто певним чином співвідноситися з іншими елементами. Така властивість розвинена у елементів групової структури нерівномірно і для порівняльних цілей може бути виміряна числом - індексом соціометричного статусу.

Елементи соціометричної структури - це особистості, члени групи. Кожен з них в тій чи іншій мірі взаємодіє з кожним, спілкується, безпосередньо обмінюється інформацією і т. ін. У той же час кожен член групи, будучи частиною цілого (групи), своєю поведінкою впливає на властивості цілого. Реалізація цього впливу протікає через різні соціально - психологічні форми взаємовпливу. Суб`єктивну міру цього впливу підкреслює величина соціометричного статусу. Але особистість може впливати на інших двояко - або позитивно, або негативно. Тому прийнято говорити про позитивний і негативний статус. Статус теж вимірює потенційну здатність людини до лідерства. Щоб вирахувати соціометричний статус, необхідно скористатися даними соціоматриці.

Можливий також розрахунок С-позитивного і С-негативного статусу в групах малої чисельності (N).

Індекс емоційної експансивності j-члена групи вираховується за формулою:

де Ej - емоційна експансивність j-члена, Rj - зроблені / членом вибори (+, -). З психологічної точки зору показник експансивності характеризує потребу особистості в спілкуванні.

З Г.С.І. найбільш важливими є: Індекс емоційної експансивності групи та індекс психологічної взаємності.

Індекс емоційної експансивності групи вираховується за формулою

де Ag - експансивність групи, N - число членів групи? Rj (+, -) - зроблені j-членом вибори. Індекс показує середню активність групи при вирішенні завдання соціометричного тесту (у розрахунку на кожного члена групи).

Індекс психологічної взаємності («згуртованості групи») у групі вираховується за формулою:

де Gg - взаємність у групі за результатами позитивних виборів, Аij + - число позитивних взаємних зв'язків у групі N - число членів групи.

«Методика діагностики екстраверсії та нейротизму Г. Ю. Айзенка»

Автор двухфакторної моделі особистості Г. Айзенк в якості показників основних властивостей особистості використовував екстраверсію - інтроверсію і нейротизм (пізніше Айзенк ввів ще один вимір особистості - психотизм, під яким розумів схильність суб'єкта до агресії, жорстокості, аутизму, екстравагантності, демонстративності ). У загальному значенні екстраверсія - це спрямованість особистості на оточуючих людей і події, інтроверсія - спрямованість особистості на її внутрішній світ, а нейротизм - поняття, синонімічне тривожності, - виявляється як емоційна нестійкість, напруженість, емоційна збудливість, депресивність.

Ці властивості, що складають структуру особистості за Айзенком, генетично детерміновані. Їх вираженість пов'язана зі швидкістю вироблення умовних рефлексів і їх міцністю, балансом процесів збудження - гальмування в центральній нервовій системі і рівнем активації кори головного мозку з боку ретикулярної формації. Однак найбільш розробленим з двох названих властивостей на фізіологічному рівні в теорії Айзенка є вчення про екстраверсію - інтроверсії. Зокрема, відмінності між екстравертами і інтровертами Айзенку і його послідовникам вдалося встановити більш ніж по п'ятдесяти фізіологічними показниками.

Так, екстраверт, порівняно з інтровертом, важче виробляє умовні рефлекси, володіє більшою терпимістю до болю, але меншою терпимістю до сенсорної депривації, внаслідок чого не переносить монотонності, частіше відволікається під час роботи і т. ін. Типовими поведінковими проявами екстраверта є товариськість, імпульсивність, і недостатній самоконтроль, добра пристосованість до середовища, відкритість у почуттях. Він чуйний, життєрадісний, впевнений у собі, прагне до лідерства, має багато друзів, нестриманий, прагне до розваг, любить ризикувати, дотепний, не завжди обов'язковий.

У інтроверта переважають наступні особливості поведінки: він часто занурений в себе, відчуває труднощі, встановлюючи контакти з людьми і адаптуючись до реальності. У більшості випадків інтроверт спокійний, урівноважений , миролюбний, його дії продумані і раціональні. Коло друзів у нього невелике. Інтроверт високо цінує етичні норми, любить планувати майбутнє, замислюється над тим, що і як буде робити, не піддається моментальним спонуканнням, песимістичний. Інтроверт не любить хвилювань, дотримується заведеного життєвого порядку. Він строго контролює свої почуття і рідко поводиться агресивно, обов'язковий.

На одному полюсі нейротизму (високі оцінки) знаходяться так звані невротики, які відрізняються нестабільністю, неврівноваженістю нервово -психічних процесів, емоційною нестійкістю, а також лабільністю вегетативної нервової системи. Тому вони легкозбудливі, для них характерні мінливість настрою, чутливість, а також тривожність, недовірливість, повільність, нерішучість. Інший полюс нейротизму (низькі оцінки ) - це емоційно - стабільні особи, які характеризуються спокоєм, врівноваженістю, упевненістю, рішучістю.

Показники екстраверсії - інтроверсії та нестабільності - стабільності взаємонезалежні і біполярні. Кожен з них являє собою контініум між двома полюсами вкрай вираженої особистісної властивості. Поєднання цих двох різною мірою виражених властивостей і створює неповторну своєрідність особистості. Характеристики більшості піддослідних розташовуються між полюсами, частіше десь близько до центру. Віддаленість показника від центру свідчить про ступінь відхилення від середнього з відповідною виразністю особистісних властивостей.

Зв'язок факторно - аналітичного опису особистості з чотирма класичними типами темпераменту - холеричним, сангвінічним, флегматичним, меланхолійним відображається в «колі Айзенка»: по горизонталі в напрямку зліва направо збільшується абсолютна величина показника екстраверсії, а по вертикалі знизу вгору зменшується виразність показника стабільності.

«Методика діагностики показників і форм агресії А. Баса і А. Дарки»

А. Басс і А. Дарки запропонували опитувальник для виявлення важливих, на їх думку, показників і форм агресії:

Використання фізичної сили проти іншої особи - фізична агресія.

Вираз негативних відчуттів як через форму ( сварка, крик, вереск ), так і через зміст словесних звернень до інших осіб ( загроза, прокляття, лайка ) - вербальна агресія.

Використання обхідним шляхом спрямованих проти інших осіб пліток, жартів і прояв неспрямованих, невпорядкованих, вибухів люті (в крику, тупання ногами і т.ін.) - непряма агресія.

Опозиційна форма поведінки, спрямована зазвичай проти авторитету та керівництва, яка може наростати від пасивного опору до активних дій проти вимог, правил, законів - негативізм.

Схильність до роздратування, готовність при найменшому порушенні вилитися у запальності, різкості, грубості - роздратування.

Схильність до недовіри і обережного ставлення до людей, яке витікає з переконання, що оточуючі мають намір заподіяти шкоду - підозрілість.

Прояви заздрості й ненависті до оточуючих, обумовлені почуттям гніву, невдоволення кимсь саме або всім світом за дійсні або уявні страждання - образа.

Ставлення і дії по відношенню до себе і оточуючих, що виникають з можливого переконання самого обстежуваного в тому, що він є поганою людиною , чинить недобре : шкідливо, злобно або безсовісно - аутоагресія, або почуття провини.

З метою встановлення валідності Басс і Перрі [45] порівняли показники опитування з низкою особистісних характеристик. Високі показники за підшкалами фізичної і вербальної агресії були пов'язані з більшою імпульсивністю, активністю, впевненістю в собі. Значні показники за підшкалами роздратування відповідали більшій емоційності, активності, імпульсивності, впевненості в собі, конкурентоспроможності та низькій самооцінці. Високі показники за підшкалами ворожості також корелювали з більшою емоційністю, імпульсивністю, упевненістю в собі, конкурентоспроможністю і низькою самооцінкою. Загальний показник був пов'язаний з усіма вищезгаданими особистісними рисами. Найбільш значимі кореляції були виявлені з імпульсивністю, упевненістю в собі і конкурентоспроможністю.

Підбір методичного інструментарію таким чином, здійснювався відповідно сформульованим завданням та обраній загальній стратегії емпіричного дослідження та з урахуванням діагностичної валідності та надійності методик, перевірених психологічною практикою.

Емпіричне діагностичне дослідження здійснювалося в індивідуальній формі (повідомлення біографічних даних, діагностика за обраними методиками, матеріали яких підлягали подальшій обробці за стандартними для кожної методики інструкціями. Експертне оцінювання проводилося в індивідуальній формі. Усі тестові бланки опрацьовувалися за відсутності досліджуваних, кожному з яких психодіагностичні результати повідомлялися індивідуально у відповідь на їхні запити.

Наступним етапом у процесі констатувального дослідження було опрацювання отриманих експериментально - діагностичних даних, для обробки яких застосовувалися методи математичної статистики, рекомендовані для психологічних досліджень, зокрема знаходження середнього арифметичного, дисперсії, сігми, похибки, коефіцієнта варіації, асиметрії, ексцесу.

Для визначення щільності зв’язків між ознаками, якщо їх значення упорядковані або проранжовані за ступенем спадання або зростання ознаки, нами було використано коефіцієнт рангової кореляції Спірмена. Коефіцієнт кореляції рангів розраховують за формулою:

Формула 2.1

де - сума квадратів різниць рангів, а - число парних спостережень.

Коефіцієнт рангової кореляції Спірмена [] підходить для невеликих об’ємів вибірки.

Результати обробки даних за допомогою статистичного аналізу та кореляційний аналіз співвідношення між показниками екстраверсії, нейротизму та брехні та показниками і формами агресії надано нижче.

Таблиця 2.1

Узагальнені середньо – статистичні показники особистісних характеристик підлітків ( n = 24)

	Айзенк	Басса-Дарки
	Екстраверсія	Нейротизм	Брехня	Фіз.агресія	Непряма агр	Роздратован.	Негативізм	Образа	Підозрілість	Верб агр-я	Поч уття пров.
1	14	11	5	8	3	6	4	3	2	6	6
2	14	11	2	2	4	7	3	4	4	8	3
3	15	24	1	2	4	7	3	4	4	8	3
4	15	15	5	2	5	5	3	4	3	5	5
5	13	9	7	4	2	4	2	4	5	3	5
6	12	22	1	10	7	9	4	8	8	10	7
7	7	20	0	2	3	6	4	4	6	6	8
8	13	17	3	6	5	9	4	7	6	9	8
9	15	20	3	9	6	7	4	6	5	7	7
10	15	11	4	6	4	6	1	3	4	9	3
11	18	20	1	6	4	6	1	3	4	9	3
12	16	11	5	0	5	6	4	4	7	4	6
13	20	18	3	9	8	9	3	6	8	11	7
14	16	12	0	4	5	4	5	6	6	7	6
15	22	7	4	7	5	5	3	5	4	9	6
16	18	15	7	5	4	2	1	7	9	6	5
17	8	18	3	6	3	4	5	4	5	7	4
18	16	9	3	7	6	5	3	2	1	7	5
19	14	11	4	0	3	4	1	4	5	6	4
20	17	10	3	8	6	5	4	4	5	9	7
21	8	24	3	6	6	8	2	6	6	7	8
22	13	22	5	9	6	7	2	7	6	8	8
23	20	14	3	5	3	5	4	5	4	9	6
24	11	11	8	6	8	6	4	3	5	6	5
xср	14,58	14,25	3,46	5,38	4,79	5,92	3,08	4,71	5,08	7,33	5,62
q2	13,40	28,75	4,24	7,90	2,49	2,99	1,49	2,37	3,24	3,47	2,73
q	3,66	5,36	2,06	2,81	1,58	1,73	1,22	1,54	1,80	1,86	1,65
m	0,76	1,11	0,43	0,58	0,32	0,36	0,25	0,32	0,37	0,38	0,34
V	25,10	37,61	59,53	52,2	32,9	29,2	39,6	32,6	35,4	25,3	29,3
A	0,215	0,520	0,316	0,34	0,21	0,08	0,43	0,42	0,04	0,29	0,16
Ma	0,5	0,5	0,5	0,5	0,5	0,5	0,5	0,5	0,5	0,5	0,5
Af	0,431	1,041	0,633	0,68	0,43	0,16	0,87	0,85	0,09	0,59	0,33
E	2,869	1,866	2,692	2,19	2.40	2,73	2,12	2,23	3,14	2,78	1.94
Me	1	1	1	1	1	1	1	1	1	1	1
Ef	2,869	2,866	2,692	2,19	2,40	2,73	2,12	2,23	3,14	2,78	1,94

За результатами проведеного статистичного аналізу у групі досліджуваних підлітків (n =24) були виявлені такі показники.

«Методика діагностики екстраверсії та нейротизму Г. Ю. Айзенка»:

За шкалою екстраверсії показник середнього арифметичного лежить між 14,58 +/ - 1q (3,66), що інтерпретується у тесті Г. Айзенка як помірна вираженість зазначеного показника;

За шкалою нейротизму показник середнього арифметичного лежить між 14,25 +/ - 1q ( 5,36), що інтерпретується у Г. Айзенка як середній рівень емоційної стійкості;

За шкалою брехні показник середнього арифметичного лежить між 3,46 +/ - 1q (2,06), що відповідає нормі. Брехня: <: 4 (менше або дорівнює) - норма, > 4 - нещирість у відповідях, що свідчить також про деяку демонстративність поведінки і орієнтованість випробуваного на соціальне схвалення.

2.«Методика діагностики показників і форм агресії А. Баса і А. Дарки»

За шкалою фізичної агресії показник середнього арифметичного лежить між 5,38 +/ - 1q (2,81), при нормі 4 - 6, це вказує на середній рівень вираженості даної форми агресії;

За шкалою непрямої агресії: показник середнього арифметичного лежить між 4,79 +/ - 1q (1,58), при нормі 4 – 5, це вказує на тенденцію до підвищення даної форми агресії;

За шкалою роздратованості: показник середнього арифметичного лежить між 5,92 +/ - 1q (1,73), при нормі 4 – 6, це вказує на тенденцію до підвищення.

За шкалою негативізму: показник середнього арифметичного лежить між 3,08 +/ - 1q (1,22), при нормі 2 – 3, це свідчить про надмірний розвиток даної форми агресії;

За шкалою образи: показник середнього арифметичного лежить між 4,71 +/ - 1q (1,54), при нормі 4 – 5, це вказує на тенденцію до підвищення;

За шкалою підозрілості: показник середнього арифметичного лежить між 5,08 +/ - 1q (1,80), при нормі 4 – 6, що вказує на середній рівень вираженості даного показника;

За шкалою вербальної агресії: показник середнього арифметичного лежить між 7,33 +/ - 1q (1,86), що при нормі 4 - 6 говорить про надмірний розвиток цієї форми агресивності, що ускладнює співпрацю, свідому кооперацію, а також провокує конфліктність.

За шкалою почуття провини: показник середнього арифметичного лежить між 5,62 +/ - 1q (1,65), при нормі 4 - 5 це свідчить про надмірний розвиток даного показника.

Аналіз співвідношення між показниками екстраверсії, нейротизму, брехні та показниками і формами агресії здійснювався на основі обчислення коефіцієнту рангової кореляції Спірмена.

При тлумаченні психологічного змісту зазначеного коефіцієнта були використані відповідні рекомендації, за якими умовно оцінюють вираженість зв’язку між ознаками коефіцієнта, що дорівнює 0,05 – як помірно виражений зв’язок; при його значеннях 0,01 і більше – йдеться про високу вираженість зв’язку між ознаками, що співставляються. У нашому випадку більш щільнішими - на статистично значущому рівні р < 0,01 виявилися зв’язки на рівні Р < 0,01 = 0,485, відповідно менш щільнішими зв’язки на рівні Р < 0,05 = 0,343.

Отримані дані результатів кореляційного співвідношення між показниками екстраверсії, нейротизму та брехні та показниками і формами агресії у формі таблиці наведено нижче.

Таблиця 2.2

Кореляційний аналіз співвідношення між показниками екстраверсії, нейротизму та брехні та показниками і формами агресії

	Е	Нейр	Брех	Ф.аг	Н.аг	Розд	Нег.	Обр.	Под.	В.аг.	П.пр
Е	1	- 0,3	0,01	0,0654	0,0852	-0,251	-0,17	-0,0031	-0,185	0,3302	-0,185
Ней	-0,3	1	0,43	0,141	0,1698	0,54**	0,010	0,476*	0,389*	0,2271	0,2972
Брех	0,01	0,43	1	-0,00	-0,016	-0,306	-0,29	-0,1333	-0,037	0,49**	0,0890
Ф.аг	0,0	0,141	0,00	1	0,57**	0,390*	0,120	0,2540	0,0814	0,55**	0,442*
Н.аг	0,08	0,16	-0,0	0,57**	1	0,50**	0,125	0,30727	0,3116	0,345*	0,4381*
Розд	-0,2	0,54	-0,3	0,390	0,504	1	0,049	0,28153	0,2110	0,47*	0,410*
Нег	-0,1	0,01	-0,2	0,120	0,125	0,0498	1	0,10151	0,1138	0,000	0,3585
Обр	-0,0	0,47	-0,1	0,254	0,307	0,2815	0,101	1	0,70**	0,298	0,61**
Под	-0,1	0,38	-0,0	0,081	0,3116	0,2110	0,113	0,70**	1	0,0304	0,54**
В.а	0,33	0,227	-0,49	0,555	0,345	0,477*	0,0002	0,2984	0,0304	1	0,146
П.пр	-0,1	0,29	-0,0	0,442	0,43817	0,4105*	0,35*	0,613823**	0,54**	0,146966	1

З отриманих даних, здобутих в результаті обчислення коефіцієнтів рангової кореляції, випливають наступні взаємозв’язки:

Більш щільнішими - на статистично значущому рівні р < 0,01 виявилися такі зв’язки.

Нейротизм - роздратованість - емоційна нестійкість, мінливість настрою підлітків проявляється у готовності при найменшому збудженні вилитися в запальності, різкості, грубості.

Брехня - вербальна агресія - вираз негативних почуттів як через форму (сварка, крик, вереск), так і через зміст словесних звернень до інших осіб (загроза, прокляття, лайка).

Фізична агресія - непряма агресія - використання фізичної сили проти іншої особи + непряма агресія (коли шкода заподіюється непрямим шляхом - анонімні листи, плітки замість бажаної фізичної розправи над кривдником). Непряма агресія використовується відкрито чи нишком. Сюди відносять доносительство, брехня, дріб'язкові і настирливі скарги, злісні причіпки, постійні заперечення і приховано заподіяні муки, зловтіха з приводу промахів інших, знущання і цинізм, вперте мовчання і вороже замовчування, зумисне підбурювання до провини і порушення груповий моралі.

Фізична агресія - вербальна агресія - використання фізичної сили проти іншої особи + вираз негативних почуттів як через форму (сварка, крик, вереск), так і через зміст словесних звернень до інших осіб (загроза, прокляття, лайка).

Непряма агресія - роздратованість - доносительство, брехня, дріб'язкові і настирливі скарги, злісні причіпки, постійні заперечення і приховано заподіяні муки, зловтіха з приводу промахів інших, знущання і цинізм, вперте мовчання і вороже замовчування, зумисне підбурювання до провини і порушення груповий моралі + емоційна нестійкість, мінливість настрою підлітків проявляється у готовность при найменшому збудженні вилитися в запальності, різкості, грубості.

Образа – підозрілість - прояв заздрості ненависті до оточуючих, обумовлені почуттям гніву, невдоволення кимсь саме або всім світом за дійсні або уявні страждання + схильність до недовіри і обережного ставлення до людей, яке витікає з переконання, що оточуючі мають намір заподіяти шкоду.

Образа – почуття провини, прояв заздрості ненависті до оточуючих, обумовлені почуттям гніву, невдоволення кимсь саме або всім світом за дійсні або уявні страждання + ставлення і дії по відношенню до себе і оточуючих, що випливають з можливого переконання самого обстежуваного в тому, що він є поганою людиною, поводиться недобре: шкідливо, злобно або безсовісно – ауто агресія.

Підозрілість – почуття провини - схильність до недовіри і обережного ставлення до людей, яке витікає з переконання, що оточуючі мають намір заподіяти шкоду + ставленн і дії по відношенню до себе і оточуючих, що випливають з можливого переконання самого обстежуваного в тому, що він є поганою людиною, поводиться недобре: шкідливо, злобно або безсовісно – ауто агресія.

На статистично значимому рівні р < 0,05 виявлені такі зв’язки:

Нейротизм - брехня - емоційна нестійкість, мінливість настрою підлітків проявляється у готовность при найменшому збудженні вилитися в запальності, різкості, грубості + діти демонстративні, тобто прагнуть звернути на себе увагу за будь - яку ціну, навіть якщо для цього треба нашкодити або збрехати.

Нейротизм – образа - емоційна нестійкість, мінливість настрою підлітків проявляється у готовность при найменшому збудженні вилитися в запальності, різкості, грубості + прояв заздрості ненависті до оточуючих, обумовлені почуттям гніву, невдоволення кимсь саме або всім світом за дійсні або уявні страждання.

Нейротизм - підозрілість - емоційна нестійкість, мінливість настрою підлітків проявляється у готовность при найменшому збудженні вилитися в запальності, різкості, грубості + прояв заздрості ненависті до оточуючих, обумовлені почуттям гніву, невдоволення кимсь саме або всім світом за дійсні або уявні страждання.

Фізична агресія – роздратованість використання фізичної сили проти іншої особи + проявляється у готовность при найменшому збудженні вилитися в запальності, різкості, грубості.

Почуття провини – фізична агресія - ставлення і дії по відношенню до себе і оточуючих, що випливають з можливого переконання самого обстежуваного в тому, що він є поганою людиною, поводиться недобре: шкідливо, злобно або безсовісно – ауто агресія + використання фізичної сили проти іншої особи.

Вербальна агресія – непряма агресія - вираз негативних почуттів як через форму (сварка, крик, вереск), так і через зміст словесних звернень до інших осіб (загроза, прокляття, лайка) + доносительство, брехня, дріб'язкові і настирливі скарги, злісні причіпки, постійні заперечення і приховано заподіяні муки, зловтіха з приводу промахів інших, знущання і цинізм, вперте мовчання і вороже замовчування, зумисне підбурювання до провини і порушення груповий моралі.

Почуття провини – непряма агресія - ставлення і дії по відношенню до себе і оточуючих, що випливають з можливого переконання самого обстежуваного в тому, що він є поганою людиною, поводиться недобре: шкідливо, злобно або безсовісно – ауто агресія + доносительство, брехня, дріб'язкові і настирливі скарги, злісні причіпки, постійні заперечення і приховано заподіяні муки, зловтіха з приводу промахів інших, знущання і цинізм, вперте мовчання і вороже замовчування, зумисне підбурювання до провини і порушення груповий моралі.

Вербальна агресія - роздратованість доносительство, брехня, дріб'язкові і настирливі скарги, злісні причіпки, постійні заперечення і приховано заподіяні муки, зловтіха з приводу промахів інших, знущання і цинізм, вперте мовчання і вороже замовчування, зумисне підбурювання до провини і порушення груповий моралі.

Роздратованість – почуття провини - емоційна нестійкість, мінливість настрою підлітків проявляється у готовность при найменшому збудженні вилитися в запальності, різкості, грубості + ставлення і дії по відношенню до себе і оточуючих, що випливають з можливого переконання самого обстежуваного в тому, що він є поганою людиною, поводиться недобре: шкідливо, злобно або безсовісно – ауто агресія.

Негативізм – почуття провини - опозиційна форма поведінки, спрямована зазвичай проти авторитету і керівництва, яка може наростати від пасивного опору до активних дій проти вимог, правил, законів + ставлення і дії по відношенню до себе і оточуючих, що випливають з можливого переконання самого обстежуваного в тому, що він є поганою людиною, поводиться недобре: шкідливо, злобно або безсовісно – ауто агресія.

Зв’язки виявлені в результаті обчислення коефіцієнтів рангової кореляції є доказом того, що обрані нами методики за допомогою яких були досліджені особливості особистісних показників екстраверсії, нейротизму та показники проявів та форм агресії є валідними, надійними та інформативними.

Висновки до розділу 2

1. Для вирішення поставлених завдань та перевірки гіпотези нами було використано такі методи: теоретичні ( аналіз проблеми на базі психологічної та педагогічної літератури); емпіричні (опитування, тестування, експеримент, методи математичної статистики). На підготовчому етапі вивчався стан розробки проблеми шляхом аналізу відповідної психологічної літератури, визначені об’єкт, предмет, мета, завдання дослідження, сформульовано гіпотезу дослідження.

2. Підбір методичного інструментарію здійснювався, відповідно сформульованим завданням та обраній загальній стратегії емпіричного дослідження та з урахуванням діагностичної валідності та надійності методик, перевірених психологічною практикою.

3. На констатувальному етапі здійснено добір методик, проведено діагностування, здійснено кількісний та якісний аналіз отриманих результатів. У процесі констатувального дослідження були опрацьовані отримані експериментально - діагностичні дані, для обробки яких застосовувалися методи математичної статистики, рекомендовані для психологічних досліджень, зокрема знаходження середнього арифметичного, дисперсії, сігми, похибки, коефіцієнта варіації, асиметрії, ексцесу.

Опрацювавши за допомогою методів математичної статистики експериментально – діагностичні дані для групи підлітків ( n = 24) ми можемо зробити такі висновки:

- середні арифметичні загальновибіркові показники за шкалами екстраверсія та брехня тесту Айзенка виражені на середньому рівні. Показник нейротизму має рівень вище за середній.

- середні арифметичні загальновибіркові показники за шкалами методики Баса - Дарки виражені таким чином: високі показники за шкалами вербальної агресії, негативізму та почуття провини, показники вище за середній за шкалами непрямої агресії, роздратованості, образи, показники за шкалами фізичної агресії та підозри знаходяться на середньому рівні.

4. Для визначення щільності зв’язків між ознаками, якщо їх значення упорядковані або проранжовані за ступенем спадання або зростання ознаки, нами було використано коефіцієнт рангової кореляції Спірмена.

РОЗДІЛ 3 ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНО – ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ГРУПОВОЇ ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ ПІДЛІТКІВ

3.1 Аналіз та інтерпретація отриманих в ході емпіричного дослідження результатів

Для того щоб використати кількісні характеристики при вивченні соціальних взаємодій у групі ми застосували соціометричну процедуру.

Соціометрія - це система деяких прийомів, що дають можливість вияснити кількісне визначення переваг, байдужість чи несприйняття, яке отримують індивіди в процесі міжособистісного спілкування та взаємодії.

За допомогою соціометрії ми дізналися про міжособистісні взаємини у класі, внутрішньо групові симпатії та антипатії, емоційні зв’язки. Учням було поставлено 2 питання:

До кого зі свого класу ти звернешся за порадою в тяжкій життєвій ситуації?
З ким із свого класу тобі не хотілося б ні про що радитись?

У результаті проведеного соціометричного дослідження в групі дітей молодшого підліткового віку з метою вивчення характеристики міжособистісних відносин ми визначили наступні діагностичні показники:

Статусні категорії дітей. У результаті: «лідери» - 2 особи: Данило Л, і Анастасія Л, згідно з додатком Г це 7 та 19 - й члени групи; «Ведено - активні» - 12 осіб, згідно з додатком це 1, 4, 8, 9, 12, і 13, 14, 17, 18, 20, 22, 24 члени групи; «Ведено - пасивні» - 8 осіб, згідно з додатком це 2, 3, 6, 10, 15, 16, 21,23 члени групи; «Знехтувані» - 2 особи, згідно з додатком це 5 і 11 члени групи. У Соціограмі на мал.1, показані взаємні вибори.

Малюнок 3.1

Таким чином, проаналізувавши результати експериментального дослідження та враховуючи, з одного боку, дані, що стосуються того, хто вибрав, а з іншого боку, кого вибрали, ми отримали досить повну картину соціометричних переваг у групі. Процетне співвідношення виборів представлене у вигляді гістограми нижче.

Малюнок 3.2

Наступним етапом у процесі констатувального дослідження було опрацювання отриманих експериментально - діагностичних даних для груп, які утворились внаслідок диференціації, а саме для: «лідерів», «ведено – активних», «ведено – пасивних», «знехтуваних». Для обробки даних застосовувалися методи математичної статистики, рекомендовані для психологічних досліджень, зокрема знаходження середнього арифметичного, дисперсії, сігми, похибки, коефіцієнта варіації, асиметрії, ексцесу.

Таблиця3.1

Результати розрахунку основних показників описової статистики учнів зі статусом «лідери»

	Айзенк	Баса-Дарки
	Екстравер.	нейротизм	Брехня	Фіз.агр-я	Непряма агр	Роздратов.	Негативізм	Образа	Підозріл-ть	Вер.агр-я	Поч.пров.
n=2
xср	14	9,5	2	5,5	4,5	4,5	4	5,5	5	8	6.5
q2	4	6,25	4	2,25	0,25	0,25	1	2,75	1	0,25	0,25
q	2	2,5	2	2,81	0,5	0,5	1	1,65	1	0,5	0.5
m	2	2,5	2	1,5	0,5	0,5	1	1,65	1	0,5	0,5
V	14,28	26,31	100	27,27	11,11	11,1	25,00	30,00	20,00	6,25	7,69
A	0	0	0	0	0	0	0	0	0	0	0
Ma	1,73	1.73	1,73	1,73	1,73	1,73	1,73	1,73	1,73	1,73	1,73
Af	0	0	0	0	0	0	0	0	0	0	0
E	2,5001	2,5001	2	1	0.96	096	1	0,008	1	0	1
Me	3,46	3,46	3,46	3,46	3,46	3,46	3,46	3,46	3,46	3,46	3,46
Ef	0,5780	0,7225	0,5780	0,289	0,277	0,277	0,289	0,002	0,289	0	0,289

За результатами проведеного статистичного аналізу у групі досліджуваних підлітків (n =2) були виявлені такі показники.

1.«Методика діагностики екстраверсії та нейротизму Г. Ю. Айзенка»:

За шкалою екстраверсії показник середнього арифметичного лежить між 14 +/ - 1q (2), що інтерпретується у тесті Г. Айзенка як помірна вираженість екстраверсії;

За шкалою нейротизму показник середнього арифметичного лежить між 9,5 +/ - 1q ( 2,5), що інтерпретується у Г. Айзенка як високий рівень емоційної стійкості;

За шкалою брехні показник середнього арифметичного лежить між 2 +/ - 1q (2), що відповідає нормі. Брехня: <: 4 (менше або дорівнює) - норма, > 4 - нещирість у відповідях, що свідчить також про деяку демонстративність поведінки і орієнтованість випробуваного на соціальне схвалення.

2.«Методика діагностики показників і форм агресії А. Баса і А. Дарки»

За шкалою фізичної агресії показник середнього арифметичного лежить між 5,5 +/ - 1q (2,81), при нормі 4 - 6, це вказує на середній рівень вираженості даної форми агресії;

За шкалою непрямої агресії показник середнього арифметичного лежить між 4,5 +/ - 1q (0,5), при нормі 4 – 5, це вказує на середній рівень вираженості даної форми агресії;

За шкалою роздратованості: показник середнього арифметичного лежить між 4,5 +/ - 1q (0,5), при нормі 4 – 6, це вказує на середній рівень вираженості даного показника;

За шкалою негативізму: показник середнього арифметичного лежить між 4 +/ - 1q (1), при нормі 2 – 3, це свідчить про надмірний розвиток даної форми агресії;

За шкалою образи: показник середнього арифметичного лежить між 5,5 +/ - 1q (1,65), при нормі 4 – 5, це вказує на тенденцію до підвищення;

За шкалою підозрілості: показник середнього арифметичного лежить між 5 +/ - 1q (1), при нормі 4 – 6, що вказує на середній рівень вираженості даного показника;

За шкалою вербальної агресії: показник середнього арифметичного лежить між 8 +/ - 1q (0,5), що при нормі 4 - 6 говорить про надмірний розвиток цієї форми агресивності, що ускладнює співпрацю, свідому кооперацію, а також провокує конфліктність.

За шкалою почуття провини: показник середнього арифметичного лежить між 6,5 +/ - 1q (0,5), при нормі 4 - 5 це свідчить про надмірний розвиток даного показника.

Таблиця 3.2

Результати розрахунку основних показників описової статистики учнів зі статусом «знехтувані»

	Айзенк	Баса-Дарки
	Екстравер.	нейротизм	Брехня	Фіз.агр-я	Непряма агр	Роздратов.	негативізм	Образа	Підозрілість	Верб агр-я	Поч. пров.
n=2
xср	14	16,5	4,5	7,5	5	6,5	1,5	5	5	8,5	5,5
q2	1	30,25	0,25	2,25	1	0,25	0,25	4	1	0,25	6,25
q	1	5,5	0,5	1,5	1	0,5	0,5	2	1	0,5	2,5
m	1	5,5	0,5	1,5	1	0,5	0,5	2	1	0,5	2,5
V	7,14	33,33	11,11	20,00	20,00	7,69	33,33	40,00	20,00	5,88	45,45
A	0	0	0	0	0	0	0	0	0	0	0
Ma	1,73	1,73	1,73	1,73	1,73	1,73	1,73	1,73	1,73	1,73	1,73
Af	0	0	0	0	0	0	0	0	0	0	0
E	1	1	0,96	1	1	1	1	1	1	1	1
Me	3,46	3,46	3,46	3,46	3,46	3,46	3,46	3,46	3,46	3,46	3,46
Ef	0,2890	0,2890	0,2774	0,289	0,289	0,289	0,289	0,289	0,289	0,289	0,289

1.«Методика діагностики екстраверсії та нейротизму Г. Ю. Айзенка»:

За шкалою екстраверсії показник середнього арифметичного лежить між 14 +/ - 1q (1), що інтерпретується у тесті Г. Айзенка як помірна вираженість зазначеного показника;

За шкалою нейротизму показник середнього арифметичного лежить між 16,5 +/ - 1q (5,5), що інтерпретується у Г. Айзенка як середній рівень емоційної нестійкості;

За шкалою брехні показник середнього арифметичного лежить між 4,5 +/ - 1q (0,5), що є завищеним. В інтерпретації Айзенка брехня: > 4 - нещирість у відповідях, що свідчить також про деяку демонстративність поведінки і орієнтованість випробуваного на соціальне схвалення.

2.«Методика діагностики показників і форм агресії А. Баса і А. Дарки»

За шкалою фізичної агресії показник середнього арифметичного лежить між 7,5 +/ - 1q (1,5), при нормі 4 - 6, це свідчить про надмірний розвиток даної форми агресії;

За шкалою непрямої агресії: показник середнього арифметичного лежить між 5 +/ - 1q (1), при нормі 4 – 5, це вказує на тенденцію до підвищення даної форми агресії;

За шкалою роздратованості: показник середнього арифметичного лежить між 6,5 +/ - 1q (0,5), при нормі 4 – 6, це свідчить про надмірний розвиток даної форми агресії;

За шкалою негативізму: показник середнього арифметичного лежить між 1,5 +/ - 1q (0,5), при нормі 2 – 3, це свідчить про низький рівень даної форми агресії;

За шкалою образи: показник середнього арифметичного лежить між 5 +/ - 1q (2), при нормі 4 – 5, це вказує на тенденцію до підвищення даного показника;

За шкалою підозрілості: показник середнього арифметичного лежить між 5 +/ - 1q (1), при нормі 4 – 6, що вказує на те, що показник знаходиться на середньому рівні;

За шкалою вербальної агресії: показник середнього арифметичного лежить між 8,5 +/ - 1q (0,5), що при нормі 4 - 6 говорить про надмірний розвиток цієї форми агресивності, що ускладнює співпрацю, свідому кооперацію, а також провокує конфліктність.

За шкалою почуття провини: показник середнього арифметичного лежить між 5,5 +/ - 1q (2,5), при нормі 4 - 5 це вказує на тенденцію до підвищення даного показника.

Таблиця 3.3

Результати розрахунку основних показників описової статистики учнів зі статусом «ведено - активні»

	Айзенк	Баса-Дарки
	Екстравер	нейротизм	Брехня	Фіз.агресия	Непряма агр	Роздратов	негативізм	Образа	Підозрілість	Верб агр-я	Поч. пров
n=12
xср	14,58	15.41	3,5	5,83	4,75	6,25	3,5	4,75	4,83	7.25	6
q2	13,40	27,08	2.08	6.97	2,85	2,85	0,75	2,02	3,47	4,52	2,16
q	3,66	5,29	1.44	2,64	1,69	1,69	0,86	1,42	1,86	2,13	1,47
m	1.10	1,59	0,43	0,79	0,51	0,51	0,25	0,42	0,56	0,64	0,44
V	25,10	34,32	74.42	45,28	35,57	27,04	24,57	29,89	38,50	29,37	24,50
A	-0,409	0,3060	0,9209	-0,79	0,084	0,330	-0,39	-0,25	-0,45	-0,37	-0,47
Ma	0,70	0,70	0,70	0,70	0,70	0,70	0,70	0,70	0,70	0,70	0,70
Af	-0,585	1,4371	1.3155	-1,13	0,120	0,471	-0,57	-0,35	-0,64	-0,54	-0,67
E	2,5697	1,7476	3.8712	2,796	2.114	1,869	2,399	2,115	2,838	2,698	2,391
Me	1.4	1.4	1.4	1.4	1.4	1.4	1.4	1.4	1.4	1.4	1.4
Ef	1,8224	1,2394	2,7455	1.983	1,499	1,325	1,701	1,500	2,012	1,913	1,696

За результатами проведеного статистичного аналізу у групі досліджуваних підлітків (n =12) були виявлені такі показники.

1.«Методика діагностики екстраверсії та нейротизму Г. Ю. Айзенка»:

За шкалою нейротизму показник середнього арифметичного лежить між 15,41 +/ - 1q (5,29), що інтерпретується у Г. Айзенка як середній рівень емоційної нестійкості;

За шкалою брехні показник середнього арифметичного лежить між 3,5 +/ - 1q (1,44), що відповідає нормі. Брехня: <: 4 (менше або дорівнює) - норма, > 4 - нещирість у відповідях, що свідчить також про деяку демонстративність поведінки і орієнтованість випробуваного на соціальне схвалення.

2.«Методика діагностики показників і форм агресії А. Баса і А. Дарки»

За шкалою фізичної агресії показник середнього арифметичного лежить між 5,83 +/ - 1q (2,64), при нормі 4 - 6, це вказує на середній рівень вираженості даної форми агресії;

За шкалою непрямої агресії: показник середнього арифметичного лежить між 4,75 +/ - 1q (1,69), при нормі 4 – 5, це вказує середній рівень прояву даної форми агресії;

За шкалою роздратованості: показник середнього арифметичного лежить між 6,25 +/ - 1q (1,69), при нормі 4 – 6, це вказує на тенденцію до підвищення.

За шкалою негативізму: показник середнього арифметичного лежить між 3,5 +/ - 1q (0,86), при нормі 2 – 3, це свідчить про тенденцію до підвищення форми агресії;

За шкалою образи: показник середнього арифметичного лежить між 4,75 +/ - 1q (1,42), при нормі 4 – 5, це вказує на середній рівень вираженості даного показника;

За шкалою підозрілості: показник середнього арифметичного лежить між 4,83 +/ - 1q (1,46), при нормі 4 – 6, що вказує на середній рівень вираженості даного показника;

За шкалою вербальної агресії: показник середнього арифметичного лежить між 7,25 +/ - 1q (2,13), що при нормі 4 - 6 говорить про надмірний розвиток цієї форми агресивності, що ускладнює співпрацю, свідому кооперацію, а також провокує конфліктність.

За шкалою почуття провини: показник середнього арифметичного лежить між 6 +/ - 1q (1,47), при нормі 4 - 5 це свідчить про надмірний розвиток даного показника.

Таблиця 3.4

Результати розрахунку основних показників описової статистики учнів зі статусом «ведено - пасивні»

	Айзенк	Баса-Дарки
	Екстравер	нейротизм	Брехня	Фіз.агресія	Непряма агресія	Розратов	Негативізм	Образа	Підозрілість	Верб агр-я	Поч. пров.
n=8
xср	13,5	15,62	3,5	4,12	4,75	5,62	2,62	4,62	5,5	7	5
q2	11,5	17,98	7,75	9,11	2,93	3,73	1,74	2,98	3,75	2.75	2,75
q	3,39	4,24	2,78	3,01	1,71	1,93	1,32	1,72	1,93	1,65	1,65
m	1,28	1,60	1,05	1,14	0,64	0,73	0,5	0,65	0,73	0,62	0,62
V	25,11	27,14	79,42	72,96	36,00	34,34	50,38	37,18	35,09	23,57	33.00
A	-0,356	0,2120	0,3490	0,539	0,843	-0,121	-0,270	1,830	0,625	0,667	0,500
Ma	0,86	0,86	0,86	0,86	0,86	0,86	0,86	0,86	0,86	0,86	0,86
Af	-0,414	0,2465	0,4059	0,627	0,981	-0,141	-0,314	1,207	0,727	0,776	0,582
E	2,5076	1,4532	1,671	2,386	2.293	2,819	1,304	2,515	2.148	0.185	2.192
Me	1,73	1,73	1,73	1,73	1, 73	1,73	1,73	1,73	1,73	1,73	1,73
Ef	1,4495	0,8400	0,9659	1,379	1,325	1,629	0,753	1,453	1,242	0,107	1,267

За результатами проведеного статистичного аналізу у групі досліджуваних підлітків (n =8) були виявлені такі показники.

1.«Методика діагностики екстраверсії та нейротизму Г. Ю. Айзенка»:

За шкалою екстраверсії показник середнього арифметичного лежить між 13,5 +/ - 1q (3,39), що інтерпретується у тесті Г. Айзенка як помірна вираженість зазначеного показника;

За шкалою нейротизму показник середнього арифметичного лежить між 15,62 +/ - 1q (4,24), що інтерпретується у Г. Айзенка як середній рівень емоційної нестійкості;

За шкалою брехні показник середнього арифметичного лежить між 3,5 +/ - 1q (2,78), що відповідає нормі. Брехня: <: 4 (менше або дорівнює) - норма, > 4 - нещирість у відповідях, що свідчить також про деяку демонстративність поведінки і орієнтованість випробуваного на соціальне схвалення.

2.«Методика діагностики показників і форм агресії А. Баса і А. Дарки»

За шкалою фізичної агресії показник середнього арифметичного лежить між 4,12+/ - 1q (3,01), при нормі 4 - 6, це вказує на середній рівень вираженості даної форми агресії;

За шкалою непрямої агресії: показник середнього арифметичного лежить між 4,75 +/ - 1q (1,71), при нормі 4 – 5, це вказує на середній рівень вираженості даної форми агресії;

За шкалою роздратованості: показник середнього арифметичного лежить між 5,62 +/ - 1q (1,93), при нормі 4–6, це вказує на середній рівень вираженості даного показника;

За шкалою негативізму: показник середнього арифметичного лежить між 2,62 +/ - 1q (1,32), при нормі 2 – 3, це свідчить про середній рівень вираженості даної форми агресії;

За шкалою образи: показник середнього арифметичного лежить між 4,62 +/ - 1q (1,72), при нормі 4 – 5, це вказує на середній рівень вираженості даного показника;

За шкалою підозрілості: показник середнього арифметичного лежить між 5,5 +/ - 1q (1,93), при нормі 4 – 6, що вказує на середній рівень вираженості даного показника;

За шкалою вербальної агресії: показник середнього арифметичного лежить між 7 +/ - 1q (1,65), що при нормі 4 - 6 говорить про надмірний розвиток цієї форми агресивності, що ускладнює співпрацю, свідому кооперацію, а також провокує конфліктність.

За шкалою почуття провини: показник середнього арифметичного лежить між 5 +/ - 1q (1,65), при нормі 4 - 5 це свідчить про середній рівень вираженості даного показника;

Для того щоб прояснити чи є достовірні розбіжності між особистістними показниками екстра - інтроверсії, брехні та за проявами і формами агресії між групами, які отримали статус: «лідери», «ведено – активні», «ведено – пасивні», «знехтувані», нами було здійснено аналіз за t - критерієм Стьюдента. Результати отриманих даних у вигляді таблиць наводимо нижче.

Таблиця 3.5

Розбіжності між особистісними характеристиками у «лідерів» та «ведено – активних»

	Айзенк			Баса	Дарки
	Екстр	Нейр	Брех	Ф.а	Н.а	Роз	Нег	Обр	Під	В.а	Поч.пр
t	0,25	1,99	0,73	0,19	0,35	2,46	0,48	0,44	0,14	0,93	0,75

В результаті проведеного аналізу було виявлено такі розбіжності:

- на рівні p < 0,05 – виявлені відмінності по шкалі нейротизм (нейротизм вище у ВА);

- на рівні p < 0,05 – виявлені відмінності по шкалі роздратованість (роздратованість вища у ВА).

Таблиця 3.6

Розбіжності між особистісними характеристиками у «лідерів» та «ведено – пасивних»

	Айзенк			Баса	Дарки
	Екстр	Нейр	Брех	Ф.а	Н.а	Роз	Нег	Обр	Під	В.а	Поч.пр
t	0,21	2,06	0,66	0,73	0,12	0,93	1,10	0,21	0,40	1,26	1,89

- на рівні p < 0,05 – виявлені відмінності по шкалі нейротизм ( нейротизм вище у ведено – пасивних).

Таблиця 3.7

Розбіжності між особистісними характеристиками у «лідерів» та «знехтуваних»

	Айзенк			Баса	Дарки
	Екстр	Нейр	Брех	Ф.а	Н.а	Роз	Нег	Обр	Під	В.а	Поч.пр
t	0,44	1,15	1,21	1,33	0,45	2,85	2,25	0,19	0	0,71	0,39

- на рівні p < 0,05 – виявлені відмінності по шкалі роздратованість (роздратованість вища у знехтуваних);

- на рівні p < 0,05 – виявлені відмінності по шкалі негативізм (негативізм вище у лідерів).

Таблиця3.8

Розбіжності між особистісними характеристиками у «ведено - активних» та «ведено - пасивних»

	Айзенк			Баса	Дарки
	Екстр	Нейр	Брех	Ф.а	Н.а	Роз	Нег	Обр	Під	В.а	Поч.пр
t	0,64	0,04	0	1,23	0	0,71	1,6	0,18	0,73	0,28	1,75

Розбіжностей між особистісними характеристиками серед учнів, які отримали статуси «ведено - активних» та «ведено - пасивних» виявлено не було.

Таблиця3.9

Розбіжності між особистісними характеристиками у «ведено - активних» та «знехтуваних»

	Айзенк			Баса	Дарки
	Екстр	Нейр	Брех	Ф.а	Н.а	Роз	Нег	Обр	Під	В.а	Поч.пр
t	0,39	0,19	1,53	0,98	0,22	0,17	3,63	0,12	0,14	1,56	0,19

- на рівні p < 0,01 – виявлені відмінності по шкалі негативізм ( негативізм вище у ВА).

Таблиця 3.10

Розбіжності між особистісними характеристиками у «ведено - пасивних» та «знехтуваних»

	Айзенк			Баса	Дарки
	Екстр	Нейр	Брех	Ф.а	Н.а	Роз	Нег	Обр	Під	В.а	Поч.пр
t	0,30	0,15	0,86	1,79	0,21	1	1,6	0,18	0,40	1,89	1,89

Розбіжностей між особистісними характеристиками серед учнів, які отримали статуси «ведено - пасивних» та «знехтуваних» виявлено не було.

3.2 Узагальнений аналіз даних емпіричного дослідження

Для того, щоб з`ясувати як прояв особистісних показників екстра - інтроверсії, нейротизму, агресії впливає на статус, який підлітки отримали внаслідок диференціації, нами було проведено якісний аналіз.

Якісний аналіз результатів дослідження є підставою для психологічної характеристики людини та висновків про застосування до неї певних виховних або навчальних заходів.

Аналіз вираженості особистісних показників особистісних показників екстра - інтроверсії, нейротизму, брехні, а також проявів і форм агресії проводився в два етапи:

1. Етап - аналіз вираженості особистісних показників екстра - інтроверсії, нейротизму, а також проявів і форм агресії у групі підлітків загальною чисельністю 24 особи;

2. Етап – дослідження зв’язку між проявом особистісних показників екстра - інтроверсії, нейротизму, видами і формами агресії і статусом у підлітків, а саме у «лідерів», «ведено – активних», «ведено – пасивних» та «знедолених».

Результати якісного аналізу вираженості особистісних показників особистісних показників екстра - інтроверсії, нейротизму, а також проявів і форм агресії для групи підлітків (n=24):

1. За допомогою опитувальника «Діагностика особистісних показників екстра - інтроверсії та нейротизму» Г. Айзенка ЕРІ (підлітковий варіант) встановлено що за шкалою єкстраверсії із 24 протестованних підлітків 3 (12,5%) мають високий, 17 (70,83%) середній і 4 (16,67%), низький рівень вираженості даного показника; за показниками нейротизму 10 (41,66 %) мають високий, 11 (45,84 %) - середній рівень вираженості і 3 (12,5%) низький рівень вираженості даного показника; за шкалою брехні 7 (29,17%) мають високий, і 4 (16,67%) середній рівень і 13 (54,16%) низький рівень вираженості даного показника.

Малюнок 3.1

2. За допомогою опитувальника агресивних реакцій Баса – Дарки було виявлено що 8 (33,34%) із 24 протестованих підлітків мають високий рівень фізичної агресії, 10 (41,66%) – середній і 6 (25%) підлітків низький. Із 24 протестованих підлітків 8 (33,34%) показали високий рівень непрямої агресії, 10 (41,66%) - середній і 6 (25%) підлітків мають низький рівень непрямої агресії. Кількість підлітків із високим рівнем вербальної агресії - 16 (66,66%), із середнім – 6 (25%), а з низьким - 2 (8,34%). Найбільше в групі зустрічається вербальна агресія – 17 ( 70,83%) підлітків схильні саме до неї, у 5 (20,83%) – зустрічається фізична агресія і у 2 (8,34%) зустрічається непряма агресія.

Малюнок 3.2

Малюнок 3.3

Показники рівня роздратованості серед підлітків розподілилися таким чином 8 (33,34%) – високий рівень роздратованості, 15 (62,5%) - середній і 1 (4,16%) – низький рівень роздратованості. 8 (33,34%) із 24 протестованих підлітків мають високий рівень такого агресивного прояву, як образа, 11 (45,83%) підлітка – середній і 5 (20,83%) – низький рівень даного показника. 11 (45,83%) із 24 протестованих підлітків мають високий рівень негативізму, 9 (37,5%) – середній і 4 (16,67%) – низький рівень даного показника. Із 24 протестованих 4 (16,67%) мають високий рівень підозрілості, 17 (70,83%) – середній і 3 (12,5%) – показали низький рівень підозрілості. Кількість підлітків із високим рівнем почуття провини - 13 (54,16%), із середнім – 7 (29,16%), а із низьким – 4 (16,67%) підлітків.

Малюнок 3.4

Показник індекса агресивності серед протестованих підлітків розподілився таким чином: 8 (33,33%) – високий рівень агресивності, 11 (45,83%) – середній рівень і 5 (20,84%) – низький вівень показника агресивності. Показник індекса ворожості: у 17 (70,83%) – високий рівень показника, у 6 (25%) – середній і у 1 (4,17%) – низький рівень показника ворожості.

Малюнок 3.5

Аналіз вираженості особистісних показників екстра - інтроверсії, нейротизму, а також проявів і форм агресії у групах підлітків, які отримали статус «лідери» (n=2).

1. За допомогою опитувальника «Діагностика особистісних показників екстра - інтроверсії та нейротизму» Г. Айзенка ЕРІ (підлітковий варіант) встановлено що за шкалою єкстраверсії із 2 протестованних підлітків, які отримали найвищий статус «лідери» 2 (100%) мають середній рівень вираженості даного показника; за показником нейротизму 2 (100%) підлітка мають низький рівень вираженості даного показника; показник за шкалою брехні - 2 (100%) підлітків знаходиться на середньому рівні.

2. За допомогою опитувальника агресивних реакцій Баса – Дарки було виявлено що 2 (100%) підлітків мають середній рівень фізичної агресії, середній рівень непрямої агресії і високий рівень вербальної агресії. Показники рівня роздратованості і підозрілості у підлітків цієї статусної групи знаходяться на середньому рівні, показники таких агресивних проявів як образа та негативізм мають рівень вище за середній, а показник почуття провини у протестованих підлітків має високий рівень вираженості – 2 (100%). У результаті обрахунку індексів ворожості та агресивності – 2 (100%) показник індексу ворожості знаходиться на високому рівні, а показник індекса агресивності даної статусної групи знаходиться на низькому рівні.

Аналіз вираженості особистісних показників екстра - інтроверсії, нейротизму, а також проявів і форм агресії у групах підлітків, які отримали статус «ведено – активні» (n=12).

1. За допомогою опитувальника «Діагностика особистісних показників екстра - інтроверсії та нейротизму» Г. Айзенка ЕРІ (підлітковий варіант) встановлено що за шкалою єкстраверсії із 12 протестованних підлітків 2 (16,67%) мають високий, 8 (66,66%) середній і 2 (16,67%), низький рівень вираженості даного показника; за показниками нейротизму 6 (50%) підлітків мають високий рівень вираженості емоційної нестійкості, 1 (8,34%) - середній рівень і 5 (41,66%) низький рівень вираженості даного показника; за шкалою брехні 3 (25%) мають високий, 8 (66,66%) середній рівень і 1 (8,34%) низький рівень вираженості даного показника.

Малюнок 3.6

Малюнок 3.7

2. За допомогою опитувальника агресивних реакцій Баса – Дарки було виявлено що 5 (41,66%) із 12 протестованих підлітків мають високий рівень фізичної агресії, 5 (41,66%) – середній і 2 (16,67%) підлітків низький рівень даного виду агресії. Із12 протестованих підлітків 5 (41,66%) мають високий рівень непрямої агресії, 3 (25 %) середній і 4 (33,34%) підлітків мають низький рівень непрямої агресії. Кількість підлітків із високим рівнем вербальної агресії - 9 (75 %), із середнім – 2 (16,66 %), а з низьким - 1 (8,34%).

Найбільше в групі зустрічається вербальна агресія – 6 ( 50 %) підлітків схильні саме до неї, у 3 (25%) – зустрічається фізична агресія і у 3 (25 %) зустрічається непряма агресія.

Показники рівня роздратованості серед підлітків розподілилися таким чином 5 (41,67%) – мають високий рівень роздратованості, 7 (58,33%) – середній рівень даного показника. 5 (41,66%) із 12 протестованих підлітків мають високий рівень такого агресивного прояву, як образа, 5 (41,66%) підлітка – середній і 2 (16,67%) – низький рівень даного показника. 7 (58,33%) із 12 протестованих підлітків мають високий рівень негативізму, і 5 (41,67%) – середній рівень даного показника. Із 12 протестованих 2 (16,67%) мають високий рівень підозрілості, 8 (66,66%) – середній і 2 (16,67%) – показали низький рівень підозрілості. Кількість підлітків із високим рівнем почуття провини - 8 (66,66%), із середнім – 3 (25%), а із низьким – 1 (8,34%) підлітків.

Малюнок 3.9

Показник індекса агресивності серед протестованих підлітків розподілився таким чином: 2 (16,67%) – високий рівень агресивності, 6 (50%) – середній рівень і 4 (33,33%) – низький рівень показника індекса агресивності. Показник індекса ворожості: у 5 (41,66%) – високий рівень показника, у 6 (25%) – середній і у 1 (4,17%) – низький рівень даного показника.

Малюнок 3.10

Аналіз вираженості особистісних показників екстра - інтроверсії, нейротизму, а також проявів і форм агресії у групах підлітків, які отримали статус «ведено – пасивні» (n=8).

1. За допомогою опитувальника «Діагностика особистісних показників екстра - інтроверсії та нейротизму» Г. Айзенка ЕРІ (підлітковий варіант) встановлено що за шкалою єкстраверсії із 8 протестованних підлітків 6 (75%) мають середній і 2 (25%) - низький рівень вираженості даного показника; за показниками нейротизму 3 (37,5%) підлітків мають високий і 5 (62,5%) - середній рівень вираженості даного показника; за шкалою брехні 3 (37,5%) мають високий, 1(12,5%) середній рівень і 4 (50%) низький рівень вираженості даного показника.

Малюнок 3.11

2. За допомогою опитувальника агресивних реакцій Баса – Дарки було виявлено що 1 (12,5%) із 8 протестованих підлітків мають високий рівень фізичної агресії, 3 (37,5%) – середній і 4 (50 %) підлітків низький рівень даного виду агресії. Із 8 протестованих підлітків 2 (25 %) мають високий рівень непрямої агресії, 4 (50 %) середній і 2 (25 %) підлітків мають низький рівень непрямої агресії. Кількість підлітків із високим рівнем вербальної агресії - 3 (37,5 %), і з середнім – 5 (62,5%). Найбільше в групі зустрічається вербальна агресія – 4 (50%) підлітків схильні саме до неї, у 2 (25%) – зустрічається фізична агресія і у 2 (25%) зустрічається непряма агресія.

Показники рівня роздратованості серед підлітків розподілилися таким чином 2 (25%) – мають високий рівень роздратованості, 5 (62,5%) – середній рівень даного показника і 1 (12,5%) – низький рівень даного показника. 2 (25 %) із 8 протестованих підлітків мають високий рівень такого агресивного прояву, як образа, 4 (50 %) підлітків – середній і 2 (25 %) – низький рівень даного показника. 3 (37,5%) із 8 протестованих підлітків мають високий рівень негативізму, 2 (25 %) – середній рівень даного показника і 3 (37,5%) – низький рівень даного показника. Із 8 протестованих 2 (25 %) мають високий рівень підозрілості, 5 (62,5%) – середній і 1 (12,5%) – низький рівень підозрілості. Кількість підлітків із високим рівнем почуття провини - 2 (25%), із середнім – 4 (50 %), і 2 (25%) - із низьким.

Малюнок 3.12

Найбільше в групі зустрічається вербальна агресія – 4 (50%) підлітків схильні саме до неї, у 2 (25%) – зустрічається фізична агресія і у 2 (25%) зустрічається непряма агресія.

Показник індекса агресивності серед протестованих підлітків розподілився таким чином: 1 (12,5%) – високий рівень агресивності, 4 (50%) – середній рівень і 3 (37,5%) – низький рівень показника індекса агресивності. Показник індекса ворожості: у 3 (37,5%) – високий рівень показника і у 5 (62,5%) – середній рівень даного показника.

Малюнок 3.13

Малюнок 3.14

Малюнок 3.15

Аналіз вираженості особистісних показників екстра - інтроверсії, нейротизму, а також проявів і форм агресії у групах підлітків, які отримали статус «знехтувані» (n=2).

1. За допомогою опитувальника «Діагностика особистісних показників екстра - інтроверсії та нейротизму» Г. Айзенка ЕРІ (підлітковий варіант) встановлено що за шкалою єкстраверсії із протестованних підлітків 2 (100%) мають середній рівень вираженості даного показника; за показниками нейротизму 2 (100 %) підлітків знаходяться на середньому рівні, показники за шкалою брехні - 2 (100%) мають рівень вираженості даного показника вище за середній.

2. За допомогою опитувальника агресивних реакцій Баса – Дарки було виявлено що 2 (100 %) протестованих підлітка мають високий рівень вербальної та фізичної агресій і середній рівень непрямої агресії. Показник рівня роздратованості - 2 (100%) мають рівень вираженості даного показника вище за середній. 2 (100 %) протестованих підлітків мають середній рівень такого агресивного прояву, як образа. 2 (100 %) протестованих підлітків мають низький рівень негативізму, показники підозрілості та почуття провини в цій статусній групі знаходяться на середньому рівні вираженості. Показники індексів агресивності та ворожості у даній статусній групі вище за середні.

Висновки до розділу 3

1. У емпіричному дослідженні на обрану нами тему «Соціально – психологічні особливості групової диференціації підлітків» в першу чергу потрібно було дізнатися про міжособистісні взаємини у класі, внутрішньогрупові симпатії та антипатії, емоційні зв’язки. Для цього було застосовано методику Дж. Морено «Соціометрія».

Метою нашої соціометричної процедури було виявлення соціометричних позицій, тобто співвідносно авторитету членів групи за ознакою симпатії – антипатії, де на крайніх полюсах опиняються «лідери» та «знедолені». Проаналізувавши результати експериментального дослідження та враховуючи, з одного боку, дані, що стосуються того, хто вибрав, а з іншого боку, кого вибрали, ми отримали досить повну картину соціометричних переваг у групі.

2. Після опрацювання отриманих експериментально - діагностичних даних для груп, які утворились внаслідок диференціації, а саме для: «лідерів», «ведено – активних», «ведено – пасивних», «знехтуваних», для обробки яких застосовувалися методи математичної статистики. Опрацювавши за допомогою методів математичної статистики експериментально – діагностичні дані для 4 груп підлітків ми можемо зробити такі висновки:

А) в статусній групі «лідери» середні арифметичні загальновибіркові показники за шкалами єкставерсії та брехні тесту Айзенка виражені на середньому рівні, показник за шкалою нейротизму – на низькому. Середні арифметичні загальновибіркові показники за шкалами методики Баса - Дарки виражені таким чином: високий рівень мають показники за шкалами вербальної агресії, негативізму та почуття провини, вище за середній рівень мають показники за шкалами непрямої агресії, роздратованості, образи, показники за шкалами фізичної агресії та підозри знаходяться на середньому рівні.

Б) в статусній групі «ведено – активні» середні арифметичні загальновибіркові показники за шкалами єкставерсії та брехні тесту Айзенка виражені на середньому рівні, показник нейротизму має середній рівень вираженості емоційної нестійкості. Середні арифметичні загальновибіркові показники за шкалами методики Баса - Дарки виражені таким чином: високий рівень мають показники за шкалами вербальної агресії та почуття провини, показники за шкалами роздратованості та негативізму мають рівень вище за середній, показники фізичної та непрямої агресії, образи та підозрілості - на середньому рівні.

В) в статусній групі «ведено – пасивні» середні арифметичні загальновибіркові показники за шкалами єкставерсії та брехні тесту Айзенка виражені на середньому рівні, показник нейротизму має середній рівень вираженості емоційної нестійкості. Середні арифметичні загальновибіркові показники за усіма шкалами (крім однієї) методики Баса - Дарки виражені на середньому рівні. Показник шкали вербальна агресія виражений на високому.

Г) в статусній групі «знехтувані» середні арифметичні загальновибіркові показники за шкалами єкставерсії виражені на середньому рівні, показник нейротизму має середній рівень вираженості емоційної нестійкості. Показник брехні у цій статусній групі високий. Середні арифметичні загальновибіркові показники за шкалами методики Баса - Дарки виражені таким чином: високий рівень мають показники за шкалами фізичної агресії, вербальної агресії та роздратованості, показники за шкалами непрямої агресії та почуття провини мають рівень вище за середній, показники за шкалами образи та підозрілості - на середньому рівні, показник негативізму – на низькому.

3. Після опрацювання середніх арифметичних загальновибіркових показників постало питання про те, чи є достовірні розбіжності між особистістними показниками екстра - інтроверсії, брехні та за проявами і формами агресії між групами, які утворилися. Для цього нами було здійснено аналіз за t - критерієм Стьюдента. За результатами проведеного аналізу було виявлено відмінності у прояві особистісних показників екстраверсії, нейротизму, брехні та показників і форм агресії: між «лідерами», «ведено – активними», «ведено – пасивними», та «знехтуваними».

4. Для з`ясування того, як прояв особистісних показників екстра - інтроверсії, нейротизму, агресії впливає на статус, отриманий підлітками внаслідок групової диференціації, нами було проведено якісний аналіз.

В результататі проведення аналізу вираженості особистісних показників екстра - інтроверсії, нейротизму, а також проявів і форм агресії у групах підлітків, які отримали статуси: «лідери» (n=2), «ведено – активні» (n=12), «ведено – пасивні» (n=8) та «знехтувані» (n=2) нами були отримані такі дані.

А) За результатами діагностики особистісних показників екстраверсії, нейротизму та брехні у підлітків – «лідерів» був виявлений такий тип особистості як «екстраверт». Низький показник нейротизму у цій статусній групі свідчить про те, що ці підлітки несхильні до неспокою, стійкі по відношенню до зовнішніх впливів, викликають довіру, схильні до лідерства. За допомогою опитувальника агресивних реакцій Баса – Дарки було виявлено, що у цій статусній групі високий рівень вираженості показників за шкалами вербальної агресії і почуття провини, показники за шкалами образи та негативізму мають рівень вище за середній, показники за шкалами: фізична та непряма агресія та показники за шкалами роздратованості та підозрілості знаходяться на середньому рівні, зафіксовано високе показник індекса ворожості цієї статусної групи і низький показник індекса агресивності.

Б) За результатами діагностики особистісних показників екстраверсії, нейротизму та брехні у підлітків, які отримали статус «ведено – активні» був виявлений такий тип особистості як «екстраверт», показник нейротизму вказує на те, що підлітки цієї статусної групи емоційно нестабільні (нейротичні) - чутливі, емоційні, тривожні, схильні болісно переживати невдачі і засмучуватися з дрібниць, показник брехні у цій статусній групі має тенденцію до підвищення. За допомогою опитувальника агресивних реакцій Баса – Дарки було виявлено, що у цій статусній групі високий рівень вираженості показників за шкалами вербальної агресії і непрямої агресії, негативізму та почуття провини, показники за шкалами образи та фізичної агресії мають рівень вище за середній, показники за шкалами: роздратованості та підозрілості знаходяться на середньому рівні, рівень вираженості показників індексу ворожості та індексу агресивності є середнім.

В) За результатами діагностики особистісних показників екстраверсії, нейротизму та брехні у підлітків, які отримали статус «ведено – пасивні» був виявлений такий тип особистості як «екстраверт», показник нейротизму вказує на те, що підлітки цієї статусної групи емоційно нестабільні (нейротичні), показник брехні у цій статусній групі має тенденцію до підвищення. За допомогою опитувальника агресивних реакцій Баса – Дарки було виявлено, що у цій статусній групі показник за шкалою: вербальної агресії має рівень вище за середній, показники за шкалами: непрямої агресії, роздратованості, образи, негативізму та підозрілості – знаходяться на середньому рівні вираженості, показник за шкалою фізичної агресії знаходиться на низькому рівні вираженості. Рівень вираженості показників індексу ворожості та індексу агресивності є середнім.

Г) За результатами діагностики особистісних показників екстраверсії, нейротизму та брехні у підлітків, які отримали статус «знехтувані» був виявлений такий тип особистості як «екстраверт», показник нейротизму вказує на те, що підлітки цієї статусної групи емоційно нестабільні (нейротичні), показник брехні у цій статусній групі високий. За допомогою опитувальника агресивних реакцій Баса – Дарки було виявлено, що у цій статусній групі показник за шкалою: фізичної та вербальної агресії знаходиться на високому рівні, показник за шкалою роздратованості – вище за середній, показники за шкалами непрямої показник негативізму – на низькому. Рівень вираженості показників індексу ворожості та індексу агресивності є вищим за середній.

За даними отриманими в ході якісного аналізу ми маємо підстави стверджувати, що існують якісні відмінності серед таких статусів як: «лідери», «ведено – активні», «ведено – пасивні» та «знехтувані».

Висновки

У дипломній роботі наведено теоретичне узагальнення і розв’язання наукової проблеми, що виявляється у вивченні соціально – психологічних особливостей групової диференціації підлітків. Результати дослідження підтвердили висунуту гіпотезу та дали підстави зробити наступні висновки:

1. Теоретичний аналіз психологічної та педагогічної літератури за обраною нами темою показав, що підлітковий вік – період становлення якісно нових взаємин із дорослими. Підлітки вже, як правило, не погоджуються на характерні для дитинства нерівноправні стосунки, оскільки вони не відповідають їх уявленням про власну дорослість та самостійність. Вони вимагають поваги до власної особистості та людської гідності, довіри та самостійності, тобто істотно обмежують права дорослого та розширюють свої власні.

Сфера міжособистісних відносин охоплює практично весь діапазон існування людини. Можна стверджувати, що людина, навіть будучи в повній самоті, продовжує спиратися в своїх діях і думках на свої уявлення про оцінки, значущі для інших. Не випадково були створені і до цих пір показують свою теоретичну і практичну цінність такі психологічні теорії, в яких найважливіше значення для всіх особистісних складових приписується міжособистісним відносинам.

У підлітковому віці провідним видом діяльності є міжособистісне спілкування, тому потреби, що лежать в основі цієї діяльності є найбільш актуальними. З упевненістю можна говорити про те, що однією з найбільш актуальних в підлітковому віці соціальних потреб є потреба в популярності. Ця потреба проявляється у прагненні підлітків займати високий соціальний статус у групі однолітків, мати на їхніх очах авторитет і привабливість.

У процесі життєдіяльності групи одні учасники висуваються на домінуючі, провідні позиції, інші займають позиції ведених, саме в підлітковій групі статус часто набуває вирішальне значення. Негативні наслідки низького статусу в учнівській групі: зниження референтності класу, що відкриває доступ асоціальним впливам, невротизація школяра, виникнення підозрілості, тривожності, агресивності і т.ін.

Отже, підлітковий вік характеризується тим, що провідну позицію у взаєминах з оточуючими займає ровесник. Колектив ровесників стає центром внутрішнього світу, інтересів підлітка.

Таким чином, розглянуті в літературному огляді методики дослідження дають ключ до розуміння того, що між проявом у підлітків таких особистісних показників як: екстраверсія, нейротизм, брехня (соціальна бажаність), а також прояв у них різноманітних показників і форм агресії визначають їх статусне положення в класі.

Таким чином, підбір відповідних методик передбачав їхню націленість на специфіку досліджуваних явищ.

3. Із усього різномаїття проблематики, пов'язаної з вивченням підліткової групи, нами вирішено було виділити в якості області дослідження психологічні характеристики розбіжностей між особистісними показниками у групах підлітків, які займають такі статусні позиції: лідери, ведено – активні, ведено – пасивні та знехтувані. Нами була висунута гіпотеза про існування зв’язку між статусом, який підлітки отримують у класі та проявом у них таких особистісних показників як: екстраверсія, нейротизм, а також проявом форм та видів агресії.

Після процедури проведення розрахунку основних показників описової статистики, нами було застосовано аналіз за t - критерієм Стьюдента для того, щоб прояснити чи є достовірні розбіжності між особистістними показниками екстра - інтроверсії, брехні та за проявами і формами агресії між групами, які отримали статус: «лідери», «ведено – активні», «ведено – пасивні», «знехтувані». В результаті проведеного аналізу було виявлено такі розбіжності:

А) Між особистісними показниками у «лідерів» та «ведено – активних»:

- на рівні p < 0,05 – виявлені розбіжності за шкалою нейротизму (нейротизм вище у ведено - активних);

- на рівні p < 0,05 – виявлені розбіжності за шкалою роздратованості (роздратованість вища у ведено - активних).

Б) Між особистісними показниками у «лідерів» та «ведено – пасивних»:

- на рівні p < 0,05 – виявлені розбіжності за шкалою нейротизму ( нейротизм вище у ведено – пасивних).

В) Між особистісними показниками у «лідерів» та «знехтуваних»:

- на рівні p < 0,05 – виявлені розбіжності за шкалою роздратованості (роздратованість вища у знехтуваних);

- на рівні p < 0,05 – виявлені розбіжності за шкалою негативізму (негативізм вище у лідерів).

Г) Розбіжностей між проявом особистісних показників у «ведено - активних» та «ведено - пасивних» виявлено не було.

Д) Між особистісним показниками у «ведено - активних» та «знехтуваних»:

- на рівні p < 0,01 – виявлені розбіжності за шкалою негативізму ( негативізм вище у ведено - активних).

Є) Розбіжностей між проявом особистісних показників у «ведено - пасивних» та «знехтуваних» виявлено не було.

Таким чином, на основі отриманих нами в ході аналізу за t - критерієм Стьюдента даних ми можемо зробити висновок про те, що розбіжності між проявом таких особистісних показників як: екстраверсія, нейротизм, а також проявом форм та видів агресії в групах підлітків, які займають такі статусні позиції як: «лідери», «ведено – активні», «ведено – пасивні» та «знехтувані» існують.

За отриманими в ході якісного аналізу результатами можна побачити, що у підлітків означених статусних груп був виявлений такий тип особистості як «екстраверт». Згідно інтерпретації у Г. Айзенка показник – «екстраверсія» характеризує індивідуально - психологічну орієнтацію людини переважно на світ зовнішніх об’єктів. Прийнято вважати, що екстраверту властиві товариськість, імпульсивність, гнучкість поведінки, велика ініціативність (але мала наполегливість) і висока соціальна адаптованість. Екстраверти зазвичай мають зовнішню чарівність, прямолінійні в судженнях, як правило, орієнтуються на зовнішню оцінку. Добре справляються з роботою, яка вимагає швидкого прийняття рішень. Екстраверти відкриті, ввічливі, привітні, товариські, меткі в розмові, мають багато друзів, схильні до вербального спілкування, не люблять відокремлене читання або навчання. Вони комунікабельні, говіркі, честолюбні, напористі і активні. Відносно вираженості у статусних групах інших показників, то позитивним фактором для високого статусу в групі «лідери» є низькі оцінки за шкалою нейротизму. Це свідчить про те, що ці підлітки несхильні до неспокою, стійкі по відношенню до зовнішніх впливів, викликають довіру, схильні до лідерства. Рівень показника нейротизму інших статусних груп вказує на те, що підлітки цих статусних груп емоційно нестабільні (нейротичні) - чутливі, емоційні, тривожні, схильні болісно переживати невдачі і засмучуватися з дрібниць, показник за шкалою брехні (соціальної бажаності) має високий рівень у статусній групі «знехтувані» та низький рівень у групі «ведено – пасивні». В інтерпретації Г. Айзенка діти, які набрали більше 5 балів, намагаються виглядати краще, ніж вони є насправді. Вони демонстративні, тобто прагнуть звернути на себе увагу будь - яку ціну, навіть якщо для цього треба нашкодити або збрехати. Для них характерна висока самооцінка, домагання на високу оцінку або лідерство в групі. Однак ця нещирість позначається і у відповідях на інші питання, на які діти можуть відповісти не стільки правдиво, скільки «правильно», з їхньої точки зору, для того щоб показати себе з кращого боку, у груп цей показник має середній рівень вираженості. Щодо опитувальника агресивних реакцій Баса – Дарки було виявлено, що для підлітків статусної групи «лідери» негативним фактором є високий рівень показників за шкалами: вербальної агресії та почуття провини, дещо підвищений рівень за шкалами образи і негативізму та високий індекс ворожості. Негативним фактором для «ведено – активних» є високий рівень показників за шкалами непрямої, вербальної агресії та почуття провини та рівень вище за середній за шкалами фізичної агресії та образи. Індекси агресивності та ворожості цієї статусної групи виражені на середньому рівні. Для статусної групи «ведено – пасивні» негативним фактором є показник за шкалою вербальної агресії – він має рівень вище за середній, позитивним фактором для цієї статусної групи є низький рівень вираженості фізичної агресії, середній рівень вираженості показників за іншими шкалами. Індекси агресивності та ворожості цієї статусної групи виражені на середньому рівні. Для статусної групи «знехтувані» негативним є високі показники за шкалами: фізичної агресії, вербальної агресії, також рівень вище за середній має показник за шкалою роздратованості та показники індексів ворожості та агресивності, позитивним фактором у цій статусній групі є низький показник негативізму.

Отримані результати дозволяють надійно оцінити індивідуально - психологічні особливості підлітків, показати, що статус в класі у великій мірі пов'язаний з проявом у них таких особистісних показників як: екстраверсія, нейротизм, соціальна бажаність, також статус підлітків пов'язаний із проявом різних видів і форм агресії. Отже, наше припущення про те, що між особистісними показниками екстра - інтроверсії, нейротизму, формами агресії і статусом, який займає підліток в учнівському колективі існує зв'язок підтверджується.

Дані, отримані нами в процесі дослідження на обрану тему можуть бути корисні для виділення груп ризику, і для розробки заходів профілактики та корекції. А також, результати даного дослідження можуть знайти застосування в практиці психологічного консультування вчителів та батьків.

4. Результати констатувального експерименту виявили низку проблем та підтвердили необхідність сформулювати рекомендації фахівцям служб супроводу, педагогам, батькам, учням, спрямовані на покращення взаємодії між усіма учасниками навчального процесу і для створення комфортного мікроклімату в класі, який благотворно впливає на становище кожного члена підліткового колективу.

Труднощі в роботі з підлітками обумовлені психологічними особливостями віку : підвищеною збудливістю, відносною нестійкістю нервової системи, змінами які швидко протікають в організмі, завищеними домаганнями, що переходять у нахабство, переоцінкою можливостей, самовпевненістю і ін.

Особливе місце займає підліткова агресивність. Як відомо, деякі вчені розглядають період з 13 до 16 років як суцільну багаторічну вікову кризу. У цей час у підростаючих юнаків і дівчат стикаються два конкуруючих один з одним потяги: потреба в близькості і приналежності іншому і прагнення зберегти і утвердити власну ідентичність. У дитини з'являється ряд екзистенційних переживань: відчуття самотності і відірваності від оточуючих, втрата цілісності світу, невідповідність свого реального «Я» ідеалам (часто хибним). Крім того, настає час обірвати свою залежність від батьків, сформувати свої погляди і почати здійснювати самостійні вчинки.

Це дуже складний момент в житті сім'ї. І фахівець повинен роз'яснювати батькам, що, як би їм не хотілося, щоб дитина залишалася при них, настає час, коли потрібно потихеньку віддалятися від дитини - звичайно, не відразу і не різко. Дорослі повинні зрозуміти, що підліток, для того щоб навчитися науці комунікативності, повинен більшу частину часу проводити серед однолітків. Серед реальних людей і в реальних ситуаціях діти навчаються справлятися з життєвими труднощами: вирішувати психологічні проблеми, долати страх, ревнощі, ворожість, формувати моральні уявлення, вчитися конструктивно з'ясовувати стосунки. Для людини, яка дорослішає батьки повинні залишатися тільки добрими порадниками, надійним тилом. Підліток повинен знати, що йому є з ким розділити тривоги, обговорити складні ситуації, запитати ради - але діяти він має сам.

Сучасний підліток може реалізувати свою агресію двома способами:

- Проявляти відкрито, отримуючи стусани і життєвий досвід - слідуючи цим шляхом, він або домагається авторитету, престижу та самореалізації, або ламається, спивається, наркотизується, сідає у в'язницю, кінчає життя самогубством;

- Ховати і пригнічувати, ставати слухняним пай - хлопчиком (дівчинкою), але при цьому втрачати частину енергії, нічого особливого в житті не добившись. Пригнічена енергія в цьому випадку буде прориватися назовні у вигляді або неврозу, або психосоматичного захворювання.

Таким чином, слід ще раз підкреслити, що підлітковий період є одним з найскладніших етапів розвитку особистості. Це зумовлено як фізіологічними змінами в організмі підлітка, так і особливостями соціальної ситуації розвитку.

Говорячи про корекції агресивної поведінки, можна виділити специфічні і неспецифічні способи взаємодії з дитиною. До неспецифічних, тобто відповідним до всіх дітей, способам взаємодії належать відомі всім «золоті правила» педагогіки:

- Не фіксувати увагу на небажаній поведінці дитини і не впадати самим в агресивний стан. Заборона і підвищення голосу - самі неефективні способи подолання агресивності. Вираз подиву, здивування, засмучення вчителів з приводу неадекватної поведінки дітей формує у них стримання;

- Реагувати і відгукуватися на будь - які позитивні зрушення в поведінці дитини, якими б незначними вони не були. Це важке завдання. Вчителі зізнаються, що інколи доводиться кілька тижнів витратити на пошук позитивного в дитині, адже реагувати необхідно відразу, по ситуації. Дитина хоче в кожен момент часу відчувати, що її приймають і цінують.

До специфічних методів корекції можна віднести:

- Релаксаційний тренінг, який педагог може як вводити в урок, так і використовувати в спеціальних корекційних заняттях. Досвід використання різних «подорожей» в уяві на уроках говорить про зменшення гіперактивності, внутрішньої напруженості як передумов агресивних актів. Можна використовувати короткочасні форми розслаблення.

Інший метод – «бесіда із собою» - вчить дітей пригальмовуватися, роздумувати перед тим, як вчинити агресивну дію. Такого роду бесіда виступатиме буфером між поривом і занадто поспішною дією.

Знову - таки вчитель може алгоритм такої розмови запропонувати всьому класу при «навчанні» поведінковому аналізу або використовувати його при індивідуальній корекції. Більш того, якщо цей метод візьмуть на «озброєння» і батьки, то це буде сприяти змінам у поведінці дітей.

Отже, метод передбачає наступні кроки:

1. Дитина визначає суть самої проблеми, включаючи викликані емоції: «Він говорить дурниці, а я злюся».

2. Потім обмірковує кілька альтернативних варіантів реагування. Педагог задає питання типу «Тобі подобається те, що ти зробив у цій ситуації?», «А як можна було вчинити в цій ситуації?».

3. Розбираються варіанти поведінки та їх наслідки (« Що буде, якщо ...?»).

4. Потім приймається рішення - що треба робити і як треба вчинити.

Дуже важливо не тільки проговорити, а й записати алгоритм поведінки в подібних ситуаціях мовою, зрозумілою дитині. Вона повинна його завчити і порепетирувати.

Отже, як ми бачимо, що навчати потрібно не тільки читання, письма, а й правильній поведінці. Систематичність такого навчання забезпечить педагогічний успіх. Дані методи корекції можуть бути застосовані на практиці шкільними психологами, педагогами загальноосвітніх та додаткових установ.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Петровский А. В. Психология: Учебник для студ. высш. пед. учеб. заведений / А. В. Петровский, М. Г. Ярошевский. – М.: Академия, 1998.

2. Коломинский Я. Л. Психология взаимоотношений в малых группах – Минск: Народная асвета, 2001.

3. Кондратенко В.Т., Чернявская А.Г. По лабиринтам души подростка. Минск., 1991.

4. Андреева Г.М. Социальная психология. М.: 2000.

5. Кузьмин, Е. С. Основы социальной психологии / Е. С. Кузьмин. – Л: ЛГУ, 1967.

6. Веракса А.Н., Гуторова М.Ф. Практический психолог в детском саду М.: МС, 2010.

7. Киричук А. В. Основи психології. Київ: Либідь, 2006.

8. Сачкова М. Е. Статусные отношения в подростковых ученических группах / М. Е. Сачкова // Вопросы психологии. – 2006.

9. Битянова, М. Р. Социальная психология / М. Р. Битянова. – М.: Просвещение, 1994.

10. Майерс Д. Социальная психология/ Перев. С англ. - СПб. : ЗАО “Издательство “Питер”,1999.

11. Реан А.А., Коломинский Я.Л. Социальная педагогическая психология. // Санкт-Питербург, Москва, Харьков, Минск: Питер, 2000.

12. Бехтерєв В.М. Избранные работы по социальной психологии. М., 1994.

13. Основные идеи в психологических трудах Н. Н. Ланге, "Вопросы психологии", 1958, № 6.

14. Г. Олпорт становление личности. Избранные труды, под общей редакцией Д. А Леонтьева.: Москва, «Смысл», 2002.

15. Андреева Андреева Г.М. Социальная психология. М.: 2000.

16. Шибутани Т. Социальная психология. Ростов на Дону, Феникс. - 1998.

17. Л. І. Божович. Проблема развития мотивационной сферы ребенка. /Изучение мотивации поведения детей и подростков. - М.,1972.

18 . Левін К. Теория поля в социальных науках: Пер.с англ. - СПб.: Ювента, 2000.

19. Морено Д. Социометрия. Экспериментальный метод и наука об обществе. - М., 1958.

20. Обознов, Н. Н. Психология межличностных отношений / Н. Н. Обознов. – Киев: Лыбидь,1999.

21. Жутикова, Н. В. Учителю о практике психологической помощи / Н. В. Жутикова. – М.: Просвещение, 1990.

22.Мудрик А. Самые трудные годы.- М.: Знание, 1992.

23. Т. В. Драгунова Возрастные и индивидуальные особенности младших подростков, М.: Просвещение, 1967.

24. Крутецкий В. А. Психология обучения и воспитания школьников "Просвещение", Москва, 1976 г.

25. Фельдштейн Д. И. Проблемы возрастной и педагогической психологии. М., 1995.

26. Кон И. С. Психология ранней юности. М.: Просвещение, 1989.

27. Кулагина И.Ю. Возрастная психология. Развитие ребенка от рождения до 17 лет. Уч. Пособие, М.,1992.

28. Бютнер К. Жить с агрессивными детьми.- М., 1991.

29. Лоренц К. Агрессия.- М., 1994.

30. Реан А. Психология подростка - М., 2000.

31. Семенюк Л.М. Психологическая сущность агрессивности и ее проявления у детей /Метод, рекомендации в помощь педагогам -практикам.- М., 1991.

32. Фурманов И.А. Детская агрессивность - Минск, 1996.

33. В мире подростка / Под ред. А. А. Бодалева. – М.: Мысль, 1980.

34. Возрастная и педагогическая психология / Под ред. А. В. Петровского. – М.: Просвещение, 1979.

35. Возрастные и индивидуальные особенности младших подростков / Под ред. Д. Б. Эльконина, Т. В. Драгуновой. – М.: Прогресс, 1967.

36. Андриенко Е.В. Социальная психология: Учебное пособие для студентов высших педагогических учебных заведений / под ред. В.А.Сластенина. - М.: Академия, 2001.

37. Мерлин В.С. Очерк теории темперамента. М. 1964.

38. Шмелев А. Г и коллектив. Основы психодиагностики - Учебное пособие для студентов педвузов. - Москва, Ростов-на-Дону: "Феникс", 1996.

39. Обухова Л. Ф. Возрастная психология. М.: Роспедагенство, 1996.

40. Русалов В. М. Биологические основы индивидуально – психологических различий. – М.: Наука, 1979.

41. Ильин Е.П. Психология индивидуальных различий. СПб.: Питер, 2004.

42. Юнг К.Г. Психологические типы. М. 1995.

43. Куликов Л.В. Психологическое исследование: методические рекомендации по проведению. – СПб.: Речь. – 2001.

44. Бандура А., Уолтерс Р. Подростковая агрессия. Изучение влияния воспитания и семейных отношений. - М.,1999.

45. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психодиагностике. СПб.: Питер. 1999. - 2-е издание, переработанное и дополненное.

46. Руденко В. М., Руденко Н. М. математичны методи в психології – Київ «Академвидав», 2009.

47. Готсданкер Р. Основы психологического эксперимента. – М.: МГУ, 1982.

48. Дружинин В. Н. Экспериментальная психология – СПб.: Питер, 2000.

49. Наследов А. Д. Математические методы психологического иссследования. Анализ и интерпретация данных. – СПб.6 Питер, 2006.

50. Сидоренко Е. В. Метод математической обработки в психологии. – СПб Речь, 2000.

ДОДАТКИ

Додаток А

Бланк анкети «Соціометрія»

Дата заповнення: ___________ Клас _____________

Прізвище, ім’я: ___________________________________________

1.1. Що ти вважаєш найважливішим в школі? ____________________________________________________________________

___________________________________________________________________________________________________________

1.2. Який день тижня тобі подобається найбільше? _______________________________________________________________

Чому? ________________________________________________________________________________________________

1.3. Що тебе найбільше цікавить у школі? _______________________________________________________________________

___________________________________________________________________________________________________________

1.4. Чим би тобі хотілося займатися у вільний час? _______________________________________________________________

___________________________________________________________________________________________________________

1.5. Якби була можливість обирати, то в якому класі ти б хотів(ла) зараз навчатися? ___________________________________

Чому? ________________________________________________________________________________________________

1.6. Які твої улюблені заняття? ________________________________________________________________________________

1.7. Що в школі для тебе є найнеприємнішим? ___________________________________________________________________

1.8. Як ти навчаєшся? _______________________________________________________________________________________

1.9. На кого з однокласників за успішністю тобі хотілось би бути схожим(ою)? ________________________________________

Чому? ________________________________________________________________________________________________

2.0. З ким би ти хотів(ла) сидіти за партою? _____________________________________________________________________

або________________________________________

2.1. Кого з учнів свого класу ти запросив(ла) би до себе на день народження?

_______________________________________

2.2. До кого з учнів свого класу ти звернешся по допомогу, якщо не зможеш розв’язати якусь задачу? ______________

Додаток Б

Методика Г. Айзенка ЕРІ «Діагностика особистісних показників екстра - інтроверсії та нейротизму (підлітковий варіант)»

Инструкция. «Вам предлагается ряд вопросов об особенностях Вашего поведения. Если Вы отвечаете на вопрос утвердительно («согласен»), то поставьте знак «+», если отрицательно, то знак «–». Отвечайте на вопросы быстро, не раздумывая, так как важна первая реакция».

Текст опросника

1. Любишь ли ты шум и суету вокруг себя?
2. Часто ли ты нуждаешься в друзьях, которые могли бы тебя поддержать или утешить?
3. Ты всегда находишь быстрый ответ, когда тебя о чем-нибудь спрашивают, если это не на уроке?
4. Бывает ли так, что ты раздражен чем-нибудь, сердит, злишься?
5. Часто ли у тебя меняется настроение?
6. Верно ли, что тебе легче и приятнее с книгами, чем с ребятами?
7. Часто ли тебе мешают уснуть разные мысли?
8. Ты всегда делаешь так, как тебе говорят?
9. Любишь ли ты подшутить над кем-нибудь?
10. Ты когда-нибудь чувствовал себя несчастным, хотя для этого не было настоящей причины?
11. Можешь ли ты сказать о себе, что ты веселый, живой человек?
12. Ты когда-нибудь нарушал правила поведения в школе?
13. Верно ли, что многое раздражает тебя?
14. Нравится ли тебе такая работа, где надо делать все быстро?
15. Ты переживаешь из–за всяких страшных событий, которые чуть было не произошли, хотя все кончилось хорошо?
16. Тебе можно доверить любую тайну?
17. Можешь ли ты без особого труда внести оживление в скучную компанию сверстников?
18. Бывает ли так, что у тебя без всякой причины (физической нагрузки) сильно бьется сердце?
19. Делаешь ли ты обычно первый шаг для того, чтобы подружиться с кем-нибудь?
20. Ты когда-нибудь говорил неправду?
21. Ты легко расстраиваешься, когда критикуют тебя и твою работу?
22. Ты часто шутишь и рассказываешь смешные истории своим друзьям?
23. Ты часто чувствуешь себя усталым без всякой причины?
24. Ты всегда сначала делаешь уроки, а все остальное потом?
25. Ты обычно весел и всем доволен?
26. Обидчив ли ты?
27. Любишь ли ты разговаривать и играть с другими ребятами?
28. Всегда ли ты выполняешь просьбы родных о помощи по хозяйству?
29. У тебя бывают головокружения?
30. Бывает ли так, что твои действия и поступки ставят других людей в неловкое положение?
31. Ты часто чувствуешь, что тебе что-нибудь очень надоело?
32. Любишь ли ты иногда похвастаться?
33. Ты чаще всего сидишь и молчишь, когда попадаешь в общество незнакомых людей?
34. Волнуешься ли ты иногда так, что не можешь усидеть на месте?
35. Ты обычно быстро принимаешь решения?
36. Ты никогда не шумишь в классе, даже когда нет учителя?
37. Тебе часто снятся страшные сны?
38. Можешь ли ты забыть обо всем и повеселиться в обществе друзей?
39. Тебя легко огорчить?
40. Случалось ли тебе плохо говорить о ком-нибудь?
41. Верно ли, что ты обычно говоришь и действуешь быстро, не задерживаясь особенно на обдумывание?
42. Если оказываешься в глупом положении, то потом долго переживаешь?
43. Тебе очень нравятся шумные и веселые игры?
44. Ты всегда ешь то, что тебе подают?
45. Тебе трудно ответить «нет», когда тебя о чем-нибудь просят?
46. Ты любишь часто ходить в гости?
47. Бывают ли такие моменты, когда тебе не хочется жить?
48. Был ли ты когда-нибудь груб с родителями?
49. Считают ли тебя ребята веселым и живым человеком?
50. Ты часто отвлекаешься, когда делаешь уроки?
51. Ты чаще сидишь и смотришь, чем принимаешь активное участие в общем веселье?
52. Тебе обычно бывает трудно уснуть из–за разных мыслей?
53. Бываешь ли ты обычно уверен, что сможешь справиться с делом, которое должен выполнить?
54. Бывает ли, что ты чувствуешь себя одиноким?
55. Ты стесняешься заговорить первым с незнакомыми людьми?
56. Ты часто спохватываешься, когда уже поздно что-нибудь исправить?
57. Когда кто-нибудь из ребят кричит на тебя, ты тоже кричишь в ответ?
58. Бывает ли так, что ты иногда чувствуешь себя веселым или печальным без всякой причины?
59. Ты считаешь, что трудно получить настоящее удовольствие от оживленной компании сверстников?
60. Тебе часто приходится волноваться из–за того, что ты сделал что-нибудь не подумав?

Ключ
1. Экстраверсия — интроверсия:
«да» («+») 1, 3, 9, 11, 14, 17, 19, 22, 25, 27, 30, 35, 38, 41, 43, 46, 49, 53, 57.
«нет» («–») 6, 33, 51, 55, 59.
2. Нейротизм:
«да» («+») 2, 5, 7, 10, 13, 15, 17, 18, 21, 23, 26, 29, 31, 34, 37, 39, 42, 45, 50, 51, 52, 56, 58, 60.
3. Показатель лжи:
«да» («+») 8, 16, 24, 28, 44.
«нет» («–») 4, 12, 20, 32, 36, 40, 48.

Додаток В

Методика «Діагностика показників і форм агресії» А. Баса і А. Дарки

Инструкция: вашему вниманию предлагается 75 утверждений, на которые нужно ответить "да" или "нет".

Пожалуйста, внимательно прослушайте утверждения и ответьте "да", если с данным утверждением вы согласны и "нет", если не согласны. Здесь нет правильных или неправильных ответов.

Старайтесь отвечать быстро, не задумываясь подолгу над утверждениями.

Текст опросника.

1. Временами я не могу справиться с желанием причинить вред другим

2. Иногда я сплетничаю о людях, которых не люблю

3. Я легко раздражаюсь, но легко успокаиваюсь

4. Если меня не попросят по-хорошему, я не выполню просьбы

5. Я не всегда получаю то, что мне положено

6. Я знаю, что люди говорят обо мне за спиной

7. Если я не одобряю поведение друзей, я даю им это почувствовать

8. Когда мне случалось обмануть кого-нибудь, я испытывал мучительные угрызения совести

9. Мне кажется, что я не способен ударить человека

10. Я никогда не раздражаюсь настолько, чтобы кидаться предметами

11. Я всегда снисходителен к чужим недостаткам

12. Если мне не нравится установленное правило, мне хочется нарушить его

13. Другие умеют почти всегда пользоваться благоприятными обстоятельствами

14. Я держусь настороженно с людьми, которые относятся ко мне несколько более дружественно, чем я ожидал

15. Я часто бываю не согласен с людьми

16. Иногда мне на ум приходят мысли, которых я стыжусь

17. Если кто-нибудь первым ударит меня, я не отвечу ему

18. Когда я раздражаюсь, я хлопаю дверями

19. Я гораздо более раздражителен, чем кажется

20. Если кто-нибудь корчит из себя начальника, я всегда поступаю ему наперекор

21. Меня немного огорчает моя судьба

22. Я думаю, что многие люди не любят меня

23. Я не могу удержаться от спора, если люди не согласны со мной

24. Люди, увиливающие от работы, должны испытывать чувство вины

25. Тот, кто оскорбляет меня и мою семью, напрашивается на драку

26. Я не способен на грубые шутки

27. Меня охватывает ярость, когда надо мной насмехаются

28. Когда люди строят из себя начальников, я делаю все, чтобы они не зазнавались

29. Почти каждую неделю я вижу того, кто мне не нравится

30. Довольно многие люди завидуют мне

31. Я требую, чтобы люди уважали меня

32. Меня угнетает то, что я мало делаю для своих родителей

33. Люди, которые постоянно изводят вас, стоят того, чтобы их щелкнули по носу

34. Я никогда не бываю мрачен от злости

35. Если ко мне относятся хуже, чем я того заслуживаю, я не расстраиваюсь

36. Если кто-то выводит меня из себя, я не обращаю внимание

37. Хотя я и не показываю этого, меня иногда гложет зависть

38. Иногда мне кажется, что надо мной смеются

39. Даже если я злюсь, я не прибегаю к сильным выражениям

40. Мне хочется, чтобы мои грехи были прощены

41. Я редко даю сдачи, даже если кто-то ударит меня

42. Когда получается не по-моему, я иногда обижаюсь

43. Иногда люди раздражают меня одним своим присутствием

44. Нет людей, которых бы я по-настоящему ненавидел

45. Мой принцип: "Никогда не доверять чужакам"

46. Если кто-нибудь раздражает меня, я готов сказать ему все, что о нем думаю

47. Я делаю много такого, о чем в последствии сожалею

48. Если я разозлюсь, я могу ударить кого-нибудь

49. С детства я никогда не проявлял вспышек гнева

50. Я часто чувствую себя как пороховая бочка, готовая взорваться

51. Если бы все знали, что я чувствую, меня бы считали человеком, с которым нелегко ладить

52. Я всегда думаю о том, какие тайные причины заставляют людей делать что-нибудь приятное для меня

53. Когда на меня кричат, я начинаю кричать в ответ

54. Неудачи огорчают меня

55. Я дерусь не реже и не чаще, чем другие

56. Я могу вспомнить случаи, когда я был настолько зол, что хватал попавшуюся мне под руку вещь и ломал ее

57. Иногда я чувствую, что готов первым начать драку

58. Иногда я чувствую, что жизнь поступает со мной несправедливо

59. Раньше я думал, что большинство людей говорят правду, но теперь я в это не верю

60. Я ругаюсь только от злости

61. Когда я поступаю неправильно, меня мучает совесть

62. Если для защиты своих прав мне нужно применять физическую силу, я применяю ее

63. Иногда я выражаю свой гнев тем, что стучу кулаком по столу

64. Я бываю грубоват по отношению к людям, которые мне не нравятся

65. У меня нет врагов, которые бы хотели мне навредить

66. Я не умею поставить человека на место, даже если он того заслуживает

67. Я часто думаю, что жил неправильно

68. Я знаю людей, которые способны довести меня до драки

69. Я не огорчаюсь из-за мелочей

70. Мне редко приходит в голову, что люди пытаются разозлить или оскорбить меня

71. Я часто только угрожаю людям, хотя и не собираюсь приводить угрозы в исполнение

72. В последнее время я стал занудой.

73. В споре я часто повышаю голос

74. Я стараюсь обычно скрывать свое плохое отношение к людям

75. Я лучше соглашусь с чем-либо, чем стану спорить

Обработка и интерпретация данных

1. Физическая агрессия: "да" - №1,25,33,48,55,62,68; "нет" - №9,17,41

2. Косвенная агрессия: "да" - №2,18,34,42,56,63; "нет" - №10,26,49

3. Раздражение: "да" - №3,19,27,43,50,57,64,72; "нет" - № 11,35,69

4. Негативизм: "да" - №4,12,20,23,36

5. Обида: "да" - №5,13,21,29,37,51,58; "нет" - № 44

6. Подозрительность: " да" - № 6,14,22,30,38,45,52,59; "нет" - №65,70

7. Вербальная агрессия: "да" - №7,15,28,31,46,53,60,71,73; "нет" - №39,66,74,75

8. Чувство вины: " да" - №8,16,24,32,40,47,54,61,67

Додаток Г

Додаток Д

Додаток Є

Додаток Ж

Узагальнені дані результатів емпіричного дослідження

	Ведено - пасивні	соціометрія	Айзенк	Баса-Дарки
			Е/І		Н	Л	агр	вор.
1	Дмитро Б	-9	14		11	2	17	8
2	Данило Б	-3	14		15	5	12	7
3	Михайло З	-2	18		20	1	21	7
4	Євген Л	-7	11		11	8	18	8
5	Діана Г	-1	12		22	1	29	16
6	Марина Г	-5	7		20	0	14	10
7	Олена М	-8	18		15	7	13	16
8	Ірина Р	-2	11		14	4	10	9
	Знехтувані
9	Денис Ж	0	15		11	4	21	7
10	Антон Ш	0	13		22	5	24	13
	Лідери
11	Даниил Л	4	16		12	0	15	12
12	Анастасия Л	3	22		7	4	12	9
	Ведено - активні
13	Андрей А	2	14		11	5	20	5
14	Богдан Ж	1	15		20	3	23	11
15	Никита М	2	8		18	3	17	9
16	Артем Т	1	17		10	3	22	9
17	Ольга Г	2	17		13	3	24	13
18	Ирина Б	1	15		24	1	17	8
19	Юлия В	1	13		9	7	11	9
20	Ксения К	2	16		11	5	10	11
21	Светлана К	2	20		18	3	29	14
22	Анна М	2	20		14	3	19	9
23	Каріна Н	2	16		9	3	19	3
24	Валерія Ф	1	8		24	3	21	12

+3,4

Психологічні особливості групової диференціації школярів підліткового віку