Розрахунок системи водяного опалення багатоповерхової будівлі

Зміст

Вступ

1. Формулювання завдання на курсову роботу,

її актуальність та доцільність

2. Розрахунок системи водяного опалення багатоповерхової будівлі

2.1. Визначення теплових витрат будівлі за добу

2.2. Вибір, встановлення та розрахунок системи водяного опалення

2.2.1. Гідравлічний розрахунок трубопроводів системи опалення

2.2.2 Розрахунок поверхні опалювальних радіаторів

2.3. Розрахунок витрат палива для котла водяного опалення

3. Розрахунок системи електричного опалення багатоповерхової будівлі

3.1. Розрахунок калориферів електричного опалення

3.2. Розрахунок витрат електроенергії для системи електричного опалення

4. Порівняння та економічна оцінка систем опалення.

Розрахунок економічної ефективності від впровадження

системи електричного опалення

4.1. Маркетинговий аналіз систем опалення

4.2. Розрахунок економічної ефективності від впровадження системи електричного опалення

5. Техніка безпеки при розробці й експлуатації електротехнічної системи опалення

5.1. Розрахунок захисного заземлення

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

Вступ

В приміщеннях з тривалим перебуванням людини, у тому числі виробничих, де за умов технології потрібна підтримка температур в холодну пору року, необхідний пристрій опалювальних систем. Вони повинні відповідати основним вимогам:

1) санітарно-гігієнічним — забезпечувати без погіршення повітряного середовища, необхідні внутрішні температури, що відповідають норма СНіП;

2) економічним — обумовлювати при якнайменших витратах праці і грошових коштів при малій витраті металу;

3) будівельним — передбачати розміщення опалювальних елементів в ув'язці з планувальним і конструктивним рішеннями будівлі;

4) монтажним — забезпечувати монтаж індустріальними методами з максимальним використовуванням уніфікованих вузлів заводського виготовлення при мінімальній кількості типорозмірів;

5) експлуатаційним — характеризуватися простотою і зручністю управління і ремонту, безшумністю і безпекою дії;

6) естетичним — добре поєднуватися з внутрішньою архітектурною обробкою приміщення.

Опалювальна установка повинна віддавати приміщенням стільки теплоти, скільки потрібно для компенсації тепловтрат, володіючи при цьому необхідною теплостійкістю відповідно до зовнішніх і внутрішніх чинників, що змінюються.

Системи опалювання складаються з трьох основних елементів: генератора для отримання тепла, теплопроводів, або каналів, для транспорту теплоносія від місця вироблення до опалювального приміщення і нагрівальних приладів.

Системи, опалюючі декілька приміщень від загального генератора, — центральні. Вони можуть бути будинковий (генератор— котельна в опалювальній будівлі) і районний (опалюючі групу будівель від районної котельної). Системи, в яких теплота виходить і використовується в єдиному приміщенні, — місцеві. До таких систем відносяться пічне, газове і електричне опалювання.


1. Формулювання завдання на курсову роботу,
її актуальність та доцільність

Курсова робота представляє комплексну роботу, яка об‘єднує в собі інженерний розрахунок, проектування систем опалення та вентиляції житлової будівлі, розрахунок економічного ефекту від впровадження розробленої системи. Основна мета роботи – самостійний розрахунок і проектування технологічного оснащення систем опалення та вентиляції будівлі. Разом з тим, в ході підготовки, виконання і оформлення роботи необхідно:

  • закріпити навички самостійної роботи і оволодіти методикою інженерного пошуку;
  • проявити ініціативу в організації збору інформації про об‘єкт розробки, придбати навички роботи з технічною і патентною літературою;
  • навчитися застосовувати придбані знання для розв‘язування конкретних задач і представляти результати в потрібній формі;
  • розвити розрахункові навички, вміння оцінювати проміжні результати, обирати найраціональніші методи розрахунку;
  • навчитися інженерно коректно викладати зміст і результати роботи, робити обґрунтовані висновки, технічно правильно оформлювати пояснювальну записку, розрахункову частину та графічну інформацію з дотриманням вимог ЄСКД та ДСТУ.

Вихідні дані до курсового проекту за варіантом №01 зведені в наступну таблицю

А, м

В, м

С, м

L, м

H, м

Відношення площі вікон до загальної площі, Sвік / Sзаг

Схема будівлі

Схема опалення

Середня температура навколишнього сере-довища зимою, tн, С

Температура в будівлі, tв, С

Середня швидкість вітру, vсер, м/с


2. Розрахунок системи водяного опалення багатоповерхової будівлі

2.1. Визначення теплових витрат будівлі за добу

Для визначення добових теплових витрат багатоповерхової будівлі скористаємося наступними формулами.

Теплові витрати через стіни [1, 99]:

, Вт

де S – площа стіни, м2;

tв – tз – різниця температур у приміщенні і зовні його, град;

kроз – коефіцієнт, що враховує поправку на географічне орієнтування будівлі (стіна орієнтована на північ, kроз = 0,1; на схід та захід, kроз = 0,05; на південь, kроз = 0);

kзах.в – коефіцієнт, що враховує захищеність будівлі від вітру (приймаємо, для стіни, де є вхідні двері, kзах.в = 0,1, для всіх інших стін kзах.в. = 0,05);

Rст – термічний опір матеріалу стіни; 0,249 м2.град/Вт,

де 1, 1 – відповідно, товщина та теплопровідність цегляної кладки [2, 131-133]: 1 = С; 1 = 0,81...0,87 Вт/м.град;

2, 2 – відповідно, товщина та теплопровідність штукатурки [2, 131-133]:
2 = 0,005 м; 2 = 1,2 Вт/м.град

3, 3 – відповідно, товщина та теплопровідність утеплювача [2, 131-133]: 3 = 0,05 м; 3 = 0,174 Вт/м.град.

Таким чином, теплові витрати через стіну (згідно схеми, рис.1):

Рис.1. Схема розташування будівлі

7794 Вт; 7455 Вт; 4659 Вт

Загальні теплові витрати через стінку:

Qст = Q = Вт

Теплові витрати через вікна [1, 99]:

2342 Вт,

де Sвік/Sзаг – відношення площі вікон до загальної площі;

Rвік – термічний опір подвійного склопакету в спарених дерев‘яних переплетеннях [1, 87]; Rвік = 0,34 м2.град/Вт.

Теплові витрати через стелю [1, 99]:

1116 Вт,

де S – площа стелі, м2;

tв – tз – різниця температур у приміщенні і зовні його, град;

n – коефіцієнт, що враховує горищне перекриття (якщо є горище n=0,9; якщо немає n=1);

Rс – термічний опір горищного перекриття;

1,72 м2.град/Вт,

де 1, 1 – відповідно, товщина та теплопровідність залізобетонного перекриття [2, 131-133]: 1 = С; 1 = 1,55 Вт/м.град;

2, 2 – відповідно, товщина та теплопровідність керамзитового заповнювача [2, 131-133]: 2 = С; 2 = 0,128 Вт/м.град;

3, 3 – відповідно, товщина та теплопровідність рубероїдного покриття [2, 131-133]: 3 = 0,005 м; 3 = 0,174 Вт/м.град.

Теплові витрати через підлогу [1, 99]:

6095,2 Вт,

де S – площа підлоги, м2;

tв – tз – різниця температур у приміщенні і зовні його, град;

n – коефіцієнт, що враховує наявність підвалу (якщо є підвал n=0,9; якщо немає n=1);

Rпід – термічний опір підвального перекриття;

??? м2.град/Вт,

де 1, 1 – відповідно, товщина та теплопровідність бетонної стяжки [2, 131-133]: 1 = 0,30 м; 1 = 1,74 Вт/м.град;

2, 2 – відповідно, товщина та теплопровідність дерев‘яної підлоги [2, 131-133]: 2 = 0,05 м; 2 = 0,35...0,41 Вт/м.с;

2, 2 – відповідно, товщина та теплопровідність утеплювача [2, 131-133]: 3 = ??? м; 3 = ??? Вт/м.с;

Розрахунок теплових витрат на нагрів інфільтраційного повітря вентиляційної системи приміщення Qі.п:

12376 Вт,

11012 Вт,

де с = 1005 Дж/кг.град – питома теплоємність повітря;

А0 – коефіцієнт, що враховує вплив зустрічного теплового потоку, для вікон з подвійними переплетеннями, А0 = 0,8;

G0 – кількість повітря, що потрапляє шляхом інфільтрації через 1 м2:

115,3 кг/год,

102,6 кг/год,

Sвік – площа вікон:

Sвік = 2.(A + B + C).(L + H).Sвік/Sзаг = 14,872 м2;

Ru – опір проникненню повітря для пінополіуретанових ущільнень вікон з подвійним заскленням в спарених переплетеннях, Ru = 0,29 м2годПа/кг,

Р – різниця тисків повітря на зовнішній та внутрішній поверхнях вікна:

33,6 Па,

28,2 Па,

де – 6 м/с

Н – висота устя вентиляційної шахти над поверхнею землі:

Н = А + В + С = 4,4 м;

h – висота центра вікна від поверхні землі:

h1 = А/2 = 1.0 м (для вікон першого поверху),

h2 = А + В/2 + С = 3.3 м (для вікон другого поверху);

з, в – густина зовнішнього та внутрішнього повітря:

з = 353 / (273 + tз) = 1,453 кг/м3,

в = 353 / (273 + tв) = 1,213 кг/м3,

К – коефіцієнт, що враховує зміну швидкісного (динамічного) тиску вітра в залежності від висоти та місцевості, К = 0,7.

Витрати тепла на нагрів повітря, що потрапляє для компенсації природної витяжки з приміщення визначається за формулою:

1320 Вт,

де tвент – температура вентиляційного повітря, tвент = 0,5.tз = ХХХ С;

Sп – площа підлоги, м2.

Побутові теплові надходження визначаються для усього приміщення:

Вт,

де К – коефіцієнт, що враховує побутові теплові надходження,
К = 1,9…2,5.

Таким чином, сумарні теплові витрати будівлі відповідно становитимуть:

Q = Qст + Qвік + Qс + Qпід + Qі,п + Qв – Qпб = 47738 Вт,

та добові Вд = Q = 0,0477 МВт.добу,

де Qн,б – максимальне значення витрат вентиляційного повітря;

- тривалість доби, = 24 год.

Далі визначаємо питому теплову характеристику:

Вт/м3,

де Vбуд – об‘єм будівлі по зовнішнім параметрам без даху та підвалу:

Vбуд = LH(A + B + C) = 176 м3.

2.2. Вибір, встановлення та розрахунок системи водяного опалення

Радіатори, як правило, встановлюють на відстанях не менше 60 мм від підлоги і 50 мм від низу підвіконних дощок. В лікувальних приміщеннях і дитячих кімнатах радіатори розміщують на відстанях не менше 100 мм від підлоги і 50 мм від поверхні штукатурки стіни. В житлових і громадських будівлях радіатори іноді встановлюють в нішах. Висота останніх повинна бути на 100–150 мм більше повної висоти приладу, ширина більше відповідних розмірів приладу на 300 мм і глибина – на 130 або 250 мм (відкрита або прихована прокладка труб).

В приміщеннях з високоякісною обробкою прилади встановлюють в укриттях. Проте звіси підвіконної дошки погіршують тепловіддачу приладів на 2–5%. У зв'язку з цим укриття бажано передбачати з нижніми і верхніми отворами для циркуляції повітря у приладу (при цьому поправочний коефіцієнт на зниження тепловіддачі приладу приймається рівним 0,90).

Фарбування приладів в світлі тони зменшує в порівнянні з незабарвленими теплопередачу їх лише на 1–2 %, а при алюмінієвому або мідному забарвленні – на 25 %; збільшення тепловіддачі на 3–5 % забезпечується при забарвленні приладів в темні тони. Тильну поверхню приладу слід офарблювати фарбою малої випромінювальної здатності, доцільно на стіні встановлювати лист альфолю або теплоізоляції.

Визначивши вид нагрівального приладу, місце і вид його установки в приміщенні, спосіб приєднання до трубопроводів, проводять його теплотехнічний розрахунок.

2.2.1. Гідравлічний розрахунок трубопроводів системи опалення

Гідравлічний розрахунок проводять за наперед викресленою аксонометричною схемою системи опалення, на яку проставляють теплові навантаження опалювальних приладів, стояків ділянок магістралей, а також довжини розрахункових ділянок.

Задача розрахунку полягає в обчисленні площі поверхні приладу, що забезпечує передачу розрахункової кількості тепла від теплоносія до приміщення. Нагріта поверхня приладу повинна при цьому мати температуру не вище за допустиму по санітарно-гігієнічних вимогах.

Визначимо різницю температур в радіаторі опалення та приміщені:

77 С,

де t0 = 95 С – температура води в радіаторі опалення [1, 115].

Визначаємо кількість води, що циркулює в системі опалення:

2280 кг/год,

де t0, t – відповідно, температура на вході та виході з опалювального приладу.

Розрахуємо коефіцієнт змішування елеватора:

2,94,

де Тк – температура води на виході з котла, Тк = 130 С.

Тиск води, що передається в систему опалення обчислюємо за формулою:

3,005 кПа,

де Р – перепад тиску на водогоні,

Р = 1870.(Тк – t0) = 65,45 кПа.

Визначаємо діаметр горловини елеватора:

6,1 мм.

Приймаємо найближче значення діаметру горловини: dг = 10 мм.

Визначаємо діаметр сопла елеватора:

2,54 мм.

Визначаємо розрахунковий циркуляційний тиск в двох трубній системі водяного опалення:

3045,3 Па,

де Ре – перепад тисків на рівнях різних поверхів:

101,34 Па,

де t0, t – відповідно, температура на вході та виході з опалювального приладу;

h1, h2 – висота центра вікна на відповідному рівні від поверхні землі.

Обчислюємо питомі витрати тиску на тертя за формулою:

34,26 Па/м,

де L – довжина трубопроводу системи:

L = 4.(L + H) = 52 м.

2.2.2 Розрахунок поверхні опалювальних радіаторів

До установки рекомендується прийняти чавунні секційні радіатори типу МС-140-108, для яких:

- зовнішня нагрівальна поверхня однієї секції радиатора А = 0,244 м2;

- номінальна густина теплового потоку радіатора qн = 758 Вт/м2.

- умовний номінальний тепловий потік однієї секції радіатора Вт.

Оскільки дійсний температурний перепад tср у більшості випадків не відповідає номінальному, для використання довідникових даних вводиться комплексний коефіцієнт зведення до розрахункових умов:

0,72*5=3,6

де tср – середня температура теплоносія в опалювальному приладі:

tср = t – tв = 59 С.

Gпр – витрати води в опалювальному приладі:

, кг/год

Враховуючи, що 5% теплових витрат приміщення компенсується тепловіддачею відкрито прокладених теплопроводів опалення, знаходимо:

= 45351 Вт.

Необхідний номінальний тепловий потік приладу, для розрахунку та вибору його типорозміру, визначають за формулою:

Вт.

Мінімальна допустима кількість секцій чавунного радіатора визначають за формулою:

ХХХ штук,

де 1 – коефіцієнт, що враховує спосіб установки радіатора, 1 = 1;

2 – коефіцієнт, що враховує число секцій в приладі (для радіатора МС-140 див.таблицю 1.1).

Таблиця 1.1

Вибір коефіцієнта 2 за кількістю секцій радіатора

Число секцій в приладі

до 5

6-10

11-15

2

1,0

0,98

0,96

Таким чином, обираємо радіатор МС-140-108 (А = 0,244 м2; Qн = 185 Вт [1, 112]). Тоді, мінімальна кількість секцій: Nmin = ХХХ штук, а кількість радіаторів n = Nmin / 2*m (на 2 поверхи по 10 секцій в радіаторі),
n = ХХ (приймаємо n = ХХ радіаторів).

2.3. Розрахунок витрат палива для котла водяного опалення

Витрати палива знайдемо наступним чином.

Необхідна кількість тепла, що передається від нагрівача до води (за добу):

22.39 МВт.добу,

де kр – коефіцієнт перерахунку ефективності радіаторів, kр = 1,06 [1, 112];

kт – коефіцієнт перерахунку ефективності трубопроводу, kт = 1,12 [1, 113].

Для визначення кількості палива, яку необхідно спалити, щоб отримати добову норму теплових витрат розв‘яжемо рівняння теплового балансу:

,

де Qрпал – теплота згорання палива (для природного газу, Qрпал = 35 МДж/м3);

Vпал – об‘єм добової витрати палива, м3;

к = ККД котла (для котла ТЗН-25, к = 80%).

= 21.94 м3.

Висновки до розділу 2: В результаті вищенаведених розрахунків була спроектована система водяного опалення багатоповерхової будівлі, яка включає ХХ радіаторів марки МС-140-180-10 та котел ТЗН-25. Споживча здатність даної системи складає 21.94 м3 природного газу за добу при теплових витратах будівлі 1.2 МВт.добу.


3. Розрахунок системи електричного опалення багатоповерхової будівлі

В системах механічної вентиляції нагрівання повітря приточування, як правило, здійснюється калориферами.

Класифікувати калорифери, що застосовуються в даний час можна по декількох ознаках. По виду теплоносія розрізняють калорифери водяні, парові, електричні. У свою чергу водяні і парові калорифери підрозділяються по виду поверхні на гладкотрубчасті і ребристі, по характеру руху теплоносія — на одноходові і багатоходові. По кількості рядів труб що випускаються в даний час калорифери діляться на дві моделі: середню (С) з трьома рядами труб і велику (Б) — з чотирма рядами. По ходу руху повітря трубки в калориферах можуть розташовуватися в коридорному або в шаховому порядку. В останньому випадку забезпечуються кращі умови теплопередачі, проте разом з цим зростає і опір руху повітря.

В одноходових калориферах доступ теплоносія з розподільних коробок відкритий у всі трубки і теплоносій проходить по них між розподільною і збірною коробками один раз.

Коробки багатоходових калориферів мають поперечні перегородки, які створюють послідовний рух теплоносія по трубках. В таких калориферах швидкість руху теплоносія в трубках при однаковій витраті в порівнянні з одноходовими більше, у зв'язку з чим інтенсивність теплопередачі зростає. В той же час живий перетин трубок менше, отже, більше опір руху теплоносія.

В ребристих калориферах зовнішня поверхня труб має оребріння, завдяки чому площа теплопередаючої поверхні збільшується. Кількість трубок у ребристих калориферів менше ніж у гладкотрубчастих, але теплотехнічні показники вище. Остання обставина послужила причиною того, що в даний час застосовуються, як правило, ребристі калорифери, серійно що випускаються вітчизняною промисловістю.

В спірально-навивних калориферах ребра на трубках утворюються навівкою сталевої стрічки, При цьому за рахунок великого зусилля при навівці забезпечується щільний контакт між трубкою і стрічкою, що покращує умови теплопередачі. Проте при такій конструкції ребер опір руху повітря більше, ніж у пластинчастих калориферів. В даний час знаходять широке застосування спірально-навивні (оребрені) калорифери КФСО (середньої моделі) і КФБО (великої моделі).

В електрокалориферах нагрівальним елементом служать трубки (іноді з оребрінням для збільшення поверхні тепловіддачі), усередині яких знаходиться омічний опір. Трубки розташовуються в декілька рядів в шаховому порядку і омиваються повітрям, що нагрівається. Потужність електрокалориферів, що випускаються як секції до центральних кондиціонерів, складає 10, 50, 150 і 200 кВт, живлення здійснюється електричним струмом 220 і 380 В. Конструкція електрокалориферів передбачає можливість регулювання тепловіддачі за рахунок включення частини потужності в порівнянні з номінальною.

В калориферній установці, призначеній для нагрівання повітря, може бути декілька калориферів, які по ходу руху повітря розташовуються послідовно, паралельно або по змішаній схемі. Як правило, в одній калориферній установці калорифери приймаються однаковими по типу і розміру.

3.1. Розрахунок калориферів електричного опалення

З рівняння теплового балансу виразимо тепловіддачу електричних калориферів:

,

де С – теплоємність матеріалу нагрівного елементу (для ніхрому, С = 448 Дж/кг.К) [2, 169];

m – маса нагрівного елементу, кг;

t – різниця температур між нагрівним елементом та в приміщені,
t = 230...330 – tв град.

Звідси визначимо довжину нагрівного елементу калориферів:

533,43 м

де – густина матеріалу нагрівного елементу (для ніхрому, = 8900 кг/м3) [2, 144];

S – площа поперечного перетину дроту нагрівного елементу калориферу,
S = 2.5 мм2.

В якості нагрівального пристрою обираємо калорифер КВС-9п (робоча довжина нагрівального елементу l0 = 115 м). Таким чином, загальна кількість нагрівальних приладів, N = l / l0 = 4,6 (приймаємо 5 калориферів)

3.2. Розрахунок витрат електроенергії для системи електричного опалення

Витрати електроенергії знайдемо за формулою:

Висновки до розділу 3: В результаті вищенаведених розрахунків була спроектована система електричного опалення багатоповерхової будівлі, яка включає 5 калориферів марки КВС-9п. Споживча здатність даної системи складає 12.6 кВт.добу електроенергії при теплових витратах будівлі
1.2 МВт.добу.


4. Порівняння та економічна оцінка систем опалення.
Розрахунок економічної ефективності від впровадження
системи електричного опалення

Економічний ефект від впровадження нової системи опалення і порівняльна економічність будуть залежати від того, з яким методом чи засобом вони будуть порівнюватися.

4.1. Маркетинговий аналіз систем опалення

При визначенні порівняльної техніко-економічної прогресивності нового обладнання вибір бази залежить від степеню використання їх потенційних виробничих можливостей. У випадку повного завантаження розглядуваних засобів у якості бази для порівняння приймають найкращі із впроваджених, спроектованих чи розроблюваних вітчизняних та закордонних методів і засобів, які забезпечили б отримання однакових безпосередніх виробничих результатів, застосування яких в умовах повного їх використання забезпечать найменші затрати, які зумовлені отриманням даних результатів.

Умовою визначення порівняльної економічної техніки та сезонного економічного ефекту виступає тотожність за варіантами корисних результатів її застосування. Умова має місце, коли по кожному із варіантів забезпечується задовільнення одних і тих самих виробничих чи кінцевих потреб в однаковому обсязі, в однаковий термін часу, в однакових місцях, приблизно при такому ж впливу на людей на навколишнє середовище.

Оскільки задовільнення потреб забезпечує виготовлення відповідної продукції, варіанти можна вважати тотожними, якщо має місце тотожність продукції по складу, що відповідає номенклатурі; по якості, яка відповідає стандартам та технічним умовам; по кількості, що відповідає проектному завданню; по умовам охорони праці та безпеки життєдіяльності.

Тотожність по обсягу продукції. Якщо по одному із варіантів, які співставляються не забезпечується необхідний обсяг продукції, а потреба в збільшеному обсязі реальна, то за цим варіантом слід застосовувати додаткове обладнання, робочу силу, виробничу площу і т.д.

Тотожність по терміну часу. Якщо за будь-яким із варіантів не забезпечується отримання результату в установлені технічним завданням терміни, то за цим варіантом необхідно розглянути тимчасові способи отримання потрібного результату.

Тотожність по умовам праці. Співставленні варіанти повинні бути приведені до східним умовам праці та безпеки життєдіяльності, обов’язковим для даного типу виробництва.

При аналізі порівняльної економічної ефективності варіантів необхідно виділяти із складу капітальних вкладень та собівартості продукції величину затрат, які обумовлені покращенням умов праці та техніки безпеки та інших соціальних сторін виробництва.

Величина витрат за варіантами та розмір економічного ефекту, який отримується завдяки впровадженню електричної системи опалення безпосередньо залежить від терміну опалення.

4.2. Розрахунок економічної ефективності від впровадження системи електричного опалення

Визначення сезонного економічного ефекту полягає на співставленні приведених затрат системами водяного та електричного опалення:

Як бачимо із проведених розрахунків, впровадження системи електричного опалення вигідніше за систему водяного опалення. Цей ефект пояснюється підвищенням продуктивності роботи системи опалення, скороченням часу нагріву приміщення, що, в свою чергу, дозволяє використовувати більш економічні режими опалення прим іщення.


5. Техніка безпеки при розробці й експлуатації
електротехнічної системи опалення

Системи електричного опалення знаходиться під струмом небезпечним для життя людини. Тому необхідно дотримуватися наступних мір електричної безпеки:

  • застосування одного із методів захисту елементів електричного опалення від пробою - заземлення, занулення чи автоматичного відключення;
  • ізоляція відкритих електричних частин;
  • огородження енергонесучих частин та застосування знаків попереджуючих про небезпечну напругу;
  • ремонт, монтаж та огляд обладнання дозволяється лише при виключеній напрузі;
  • наявність загального вимикача напруги;
  • не допускається вологе прибирання приміщення при включеному електрокалорифері;
  • не допускається робота зіпсованого обладнання, а також при короткому замиканні обмотки.

5.1. Розрахунок захисного заземлення

.


Висновки та пропозиції

В результаті вищенаведених розрахунків було спроектовано:

- систему водяного опалення багатоповерхової будівлі, яка включає 9 радіаторів марки МС-140-180-10 та котел ТЗН-25. Споживча здатність даної системи складає 21.94 м3 природного газу за добу при теплових витратах будівлі 1.2 МВт.добу

- систему електричного опалення багатоповерхової будівлі, яка включає 5 калориферів марки КВС-9п. Споживча здатність даної системи складає 12.6 кВт.добу електроенергії при теплових витратах будівлі
1.2 МВт.добу.

Із проведених економічних розрахунків встановлено, що впровадження системи електричного опалення вигідніше за систему водяного опалення. Сезонний економічний ефект 238.5 у.о. від впровадження системи електричного опалення пояснюється підвищенням продуктивності роботи системи опалення, скороченням часу нагріву приміщення, що, в свою чергу, дозволяє використовувати більш економічні режими опалення приміщення.

В розділі техніки безпеки було розраховано захисне занулення для системи електричного опалення, яке споживається від мережі напругою 380/220В з глухозаземленою нейтралю. Струм короткого замикання такої системи захисту складає 449 А, що більше за граничний струм плавких вставок (300 А)


Список використаної літератури

  1. Теплотехника, отопление, вентиляция и кондиционирование воздуха / Под ред. В.М.Гусева. – Л.:Стройиздат, 1981, 343 с.
  2. Теплотехнический справочник / Под общей ред. В.Н.Юренева, Т.2, М.: Энергия, 1976, 896 с.
  3. Андреевский А. К. Отопление. Вышейшая школа. Минск, 1974.
  4. Аше Б. М. Отопление и вентиляция. Стройиздат, 1939.
  5. Белоусов В. В. Пуск и наладка систем центрального отопления. Гос-стройиздат, 1939.
  6. Богословский В.Н., Щеголев В.П., Разумов Н.Н. Отопление и вентиляция. М., Стройиздат, 1980.
  7. Вукалович М. П. Теплофизические свойства воды и водяного пара. М., Машиностроение, 1967.
  8. Гусев В. М. Теплоснабжение и вентиляция. М., Стройиздат, 1975.
  9. Дроздов В. Ф. Отопление. М., Высшая школа. 1976.
  10. Каменев П. Н., Богословский В. Н., Сканави А. Н., Егиазаров А. Г., Щеглов В. П. Отопление. М., Стройиздат, 1975.
  11. Литвин А. М. Теоретические основы теплотехники. Госэнергоиздат, 1964.
  12. Максимов Г. А. Отопление и вентиляция, ч. II. М., Высшая школа, 1966.
  13. Максимов Г. А., Орлов А. Н. Отопление. М., Госстройиздат, 1954.
  14. Сканави А. Н. Отопление. М., Стройиздат, 1979.
  15. Тимофеев К. В. Общая теплотехника, теплогазоснабжение и вентиляция. М., Стройиздат, 1969.
  16. Щеголев М. М., Гусев Ю. Л., Иванова М. С. Котельные установки. М., Госэнергоиздат, 1972.
  17. Справочник проектировщика. Отопление, водопровод, канализация / Под ред. И. Г. Староверова. М., Стройиздат, 1975.

PAGE 4

Розрахунок системи водяного опалення багатоповерхової будівлі