Напрямки та перспективи розвитку правового регулювання здійснення митних формальностей в Україні

92

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МИТНИХ ФОРМАЛЬНОСТЕЙ...............................................................……………………6

1. Сутність і зміст митних формальностей. Аспекти визначення понять…6
2. Правове регулювання митних формальностей, покладених на митні органи відповідно до законодавства України………………………………….16

Висновок до розділу 1…………………………………………………………...43

РОЗДІЛ 2. МЕХАНІЗМ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ МИТНИХ ФОРМАЛЬНОСТЕЙ…………………………………………………………….47

1. Митне оформлення як митна формальність…………………………….47
2. Митний контроль в аспекті виконання митних формальностей............59
3. Напрямки та перспективи розвитку правового регулювання здійснення митних формальностей в Україні………………………………………………70

Висновок до розділу 2…………………………………………………………...87

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...90

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………...94

ВСТУП

Актуальність теми. У багатьох країнах світу, при перетинанні державних кордонів, існують жорсткі документарні вимоги та недостатньо високий рівень автоматизації обов’язкових митних процедур, що створюють серйозні перепони розвитку міжнародної торгівлі.

Так, митні операції, що не впливають на розмір митного тарифу, називають ще митними процедурами та формальностями, які здійснюють нетарифне регулювання зовнішньої торгівлі. Вони можуть перетворитись у додаткові бар’єри в торгівлі, якщо перевищують нормальні загальноприйняті норми, та затримувати митне оформлення. Витрати, пов’язані з митними формальностями, нерідко перебільшують розміри митних зборів. До таких процедур та формальностей відносять: правила прийняття товарів до митного оформлення, місце виконання митних формальностей; правила зберігання товарів, що призначені до митного оформлення; режим транзиту; взаємовідносини митних органів з особами, що переміщують товар; правила оскарження дій митних органів та інше.

У зв’язку з чим важливим аспектом спрощення процедур торгівлі є впровадження та застосування переглянутої Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур яка була укладена у м. Кіото у 1973 р [9, c. 25]. Головною особливістю Положення Конвенції полягає в тому, що її вони сформульовані не у вигляді норм прямої дії, а у вигляді принципів, які покликані виробити на їх основі конкретні правила регулювання тих чи інших процедур, що дозволить знайти баланс між прискоренням і спрощенням митних формальностей як мірою сприяння зовнішньоторговельної діяльності, а також забезпеченням надійності митного контролю, тощо.

Зазначений нормативно-правовий акт встановлює нове для українського законодавство поняття митних формальностей і тому без освоєння та розуміння останього неможливо виконувати покладені на митні органи законодавством України обов’язки.

Об’єкт дослідження – теорія та практика митної діяльності

Предмет дослідження – правове регулювання митних формальностей в Україні

Мета та завдання дослідження. Метою магістерської роботи є аналіз правового регулювання митних формальностей, висвітлення самого поняття, його змісту, а також розгляд проблем та перспектив розвитку останього.

Досягнення поставленої мети вимагає вирішення таких основних взаємопов’язаних завдань:

1) порівняти визначення митних формальностей в міжнародному та національному законодавстві, а також виокремити спільні та різноманітні ознаки;

2) осмислити та сформувати поняття митних формальностей у сфері митної справи, виходячи із етимології слів “митне”, “формальність”;

3) проаналізувати правове регулювання митних формальностей, визначити основні нормативно-правові акти, та засоби правового впливу на суспільні відносини у митній сфері;

4) розглянути митне оформлення як митну формальність, з’ясувати відношення митного оформлення в сфері правового регулювання митних формальностей;

5) розглянути митний контроль в аспекті виконання митних формальностей, з’ясувати роль останього по відношенню до митних формальностей;

6) виявити актуальні напрямки та перспективи розвитку правового регулювання здійснення митних формальностей в Україні.

Методи дослідження. Методологічною основою магістерської роботи є сучасні загальнонаукові методи та прийоми пізнання, наукові концепції з митного права тощо.

Наукова новизна одержаних результатів До найбільш важливих результатів, які відображають наукову новизну магістерської роботи, можна віднести наступні положення.

Вперше:

1) визначене поняття митних формальностей на основі етимології слів “митне”, “формальність”;

2) було з’ясовано певні розбіжності в понятті митних формальностей за митним кодексом України та міжнародними нормами, а також було виокремлено спільні та різноманітні їх ознаки;

Актуалізовані:

1) питання правового регулювання митних формальностей, визначено основні нормативно-правові акти, та засоби правового впливу на суспільні відносини у митній сфері;

2) питання ролі митного оформлення, та митного контролю в механізмі правового регулювання митних формальностей;

3) питання виявлення актуального напрямку розвитку правового регулювання здійснення митних формальностей в Україні, та перспективи останього.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені й обґрунтовані у магістерській роботі положення, висновки і рекомендації спрямовані на вдосконалення діяльності зі спрощення митних процедур, митного оформлення та інших митних формальностей.

Окремі положення магістерської роботи можуть бути використані для законотворчого, організаційного, методичного, інформаційного забезпечення митних органів, також у навчальному процесі з курсу “Митне право” у вищих закладах освіти.

Апробація результатів дослідження. Були опубліковані тези міжнародної науково-практичної конференції за різними юридичними напрямками від 22.04.2014 р. Під назвою: “Проблемні аспекти визначення митних формальностей за митним кодексом України”

РОЗДІЛ 1

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МИТНИХ ФОРМАЛЬНОСТЕЙ

1.1. Сутність і зміст митних формальностей. Аспекти визначення понять

Важливим аспектом спрощення процедур торгівлі є впровадження та застосування переглянутої Міжнародної конвенції “Про спрощення і гармонізацію митних процедур” яка була укладена у м. Кіото у 1973 р. (далі - Кіотська конвенція). На даний час конвенція складається з Протоколу про зміни міжнародної Конвенції “Про спрощення та гармонізацію митних процедур” від 26 червня 1999 р., самого зміненого тексту Кіотської конвенції, що наводиться в додатку I до зазначеного Протоколу, Загального додатку, наведеного у додатку II до зазначеного Протоколу, та Спеціальних додатків, наведених у додатку III до зазначеного Протоколу.

Необхідно також зазначити, що Кіотська конвенція є орієнтиром у побудові митного регулювання багатьох держав світу, а також є базою і орієнтиром для уніфікації митного законодавства різних держав. Положення Конвенції сформульовані у вигляді принципів, які власне і є основою для розроблення на підставі них конкретних правил регулювання митних процедур, дозволяють усунути їх розбіжності та сприяють розвитку міжнародної торгівлі.

На даний час до Кіотської конвенції приєднались 64 держави, в тому числі такі провідні країни світу як: США, Канада, Японія Австралія, Китай, держави Європейського союзу та інші. З країн СНД до неї вже приєднались Казахстан, Азербайджан, Україна та Російська Федерація. Приєднавшись до Кіотської конвенції будь-яка держава світу, відповідно до ст.13 Конвенції, повинна запровадити Стандартні правила Загального додатку, спеціальних додатків та їхніх розділів не пізніше ніж через 36 місяців після набрання ними чинності. Тим самим держава, що приєдналася, бере на себе міжнародні зобов’язання по запровадженню положень конвенції на національному рівні. Тобто, будь-яка держава світу, що приєднується до Кіотської конвенції повинна оцінити необхідність прискорення митних процедур, показники економічності, оперативності митного оформлення і достовірності митного контролю, а також ступені готовності митної служби до застосування принципів, закладених в конвенції.

Однак положення Кіотської конвенції часто встановлюють неприйняті для держав на даному етапі їх економічного та технічного розвитку стандарти у зв’язку з недостатнім технічним, правовим та матеріальним забезпеченням для їх реалізації. Саме цим пояснюється той факт, що з 174 держав-учасниць Всесвітньої митної організації до Кіотської конвенції приєдналося лише 67 держав [9, с. 28].

Так, Україна Законом України “Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур” від 05.10.2006 року №227-V приєдналася до оновленої Міжнародної конвенції “Про спрощення і гармонізацію митних процедур та всіх її додатків” [42].

Як вже зазначалося відповідно до ст.13 Кіотської конвенції кожна договірна сторона повинна запровадити прийняті нею Стандартні правила Загального додатку, спеціальних додатків та їхніх розділів не пізніше, ніж через 36 місяців після набрання чинності такими додатками або розділами для такої договірної сторони.

Це означає, що Україна приєднавшись до Кіотської конвенції взяла на себе зобов’язання запровадити стандарти конвенції в діяльності митних органів України на протязі 3- х років з дня її приєднання, тобто до 05 жовтня 2010 року [43].

Міжнародна Кіотська конвенція “Про спрощення та гармонізацію митних процедур” спрямована, з одного боку, на стимулювання зовнішньоекономічної діяльності шляхом спрощення і прискорення процедур митного оформлення та митного контролю, а з іншого боку на те, щоб це прискорення та спрощення не заподіяли шкоди інтересам держави та суспільства в частині наповнення дохідної частини державного бюджету, захисту внутрішнього ринку тощо.

Україна приєдналася до Протоколу про внесення змін до Кіотської конвенції в 2006 році. Виходячи з того факту, що Україна долучилася лише до Протоколу, вітчизняне законодавство не було приведене у відповідність з положеннями самої Кіотської конвенції.

березня 2011 року набрав чинності Закон “Про внесення змін до Закону України “Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції “Про спрощення та гармонізацію митних процедур””. Тобто, нормами Конвенції Україна почала послуговуватися з моменту набрання чинності цього Закону. Відповідно до цього, положення Кіотської конвенції були враховані в проектах Митного кодексу.

Переглянута Кіотська конвенція, що набрала чинності 3 лютого 2006 року передбачає максимальне практичне використання інформаційних технологій та розглядає їх як один з принципів митного оформлення, реалізація якого сприятиме спрощенню та гармонізації митних процедур. Вона містить також положення про сучасні митні формальності та процедури, узгодженні митні документи для використання в міжнародній торгівлі та передбачає використання методів управління ризиками [9, c. 29].

За цією конвенцією під митними формальностями слід розуміти сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і митною службою з метою дотримання вимог митного законодавства. Зазначене положення частково дублюється в Митному кодексі України (далі – МКУ) про що свідчить факт імплементації норм Кіотскої конвенції до українського національного законодавства [43].

Аналізуючи ряд думкок різних вчених з приводу визначення митних формальностей можна знайти безліч різноманітних дефініцій. Під останніми можна розуміти дії, виконувані митницею при ввезенні та вивезенні товарів, особистих речей та ін вантажів, що передбачають в собі законодавчо передбачені обов'язкові вимоги, без виконання яких транспортні засоби, товари та інші предмети не можуть бути пропущені через митний кордон України.

Митні формальності включають в себе виконання особою, що переміщує через митний кордон даної країни товари і транспортні засоби, необхідних процедур, що включають проходження у разі необхідності ветеринарного, фітосанітарного, екологічного та інших видів державного контролю , декларування і пред'явлення декларованих товарів і транспортних засобів, виробництво вантажних операцій, надання документів і відомостей, необхідних для митних цілей, виконання інших формальностей, пов'язаних з митним оформленням та митним контролем.

Тобто, це такі процедури, які повинні виконати власник товару або особа яка представляє його під час перевезення товару через митний кордон або приміщення його з інших підстав під митним контролем. Характер митних формальностей залежить від митного режиму, під який поміщається товар.

Як вже згадувалося, українське законодавство (згідно із п.25 ст. 4 МКУ) митний режим - комплекс взаємопов’язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовлюють їх використання після митного оформлення.

Вони включають, як правило, пред'явлення митної декларації та інших документів, передбачених митними правилами; проходження, при необхідності , встановлення процедур контролю товару та товаросупровідних документів; отримання у митній декларації та товаросупровідних документах необхідних відміток, що вирішують випуск товару [26].

Товаросупровідні документи - документи, що прямують з товарами й містять дані про товари, які переміщуються транспортним засобом. До основних товаросупровідних документів, зокрема, належать вантажна митна декларація, товаротранспортна накладна, рахунок-фактура, відвантажувальна специфікація, пакувальний лист тощо [41].

Поняття “митні формальності” не слід плутати з поняттям “митні процедури”. Виходячи із п.21 ст.4 МКУ під останніми слід розуміти - зумовлені метою переміщення товарів через митний кордон України сукупність митних формальностей та порядок їх виконання [26].

Діяльність митних органіав пов’язана із здійсненням митного контролю та митного оформлення товарів, речей, валюти, цінностей, транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України.

Транспортні засоби, якими переміщуються громадяни та товари через митний кордон України, підлягають митному контролю та митному оформленню. Митні процедури, що здійснюються під час митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, якими переміщуються громадяни та товари через митний кордон України, мають уніфікований характер і не залежать від країни реєстрації або країни - власника транспортного засобу, країни, з якої прибув цей транспортний засіб, або країни, куди він прямує, крім випадків, передбачених міжнародними договорами України, укладеними в установленому законом порядку, та відповідними міжнародними актами, в частині застосування санкцій та обмежень у торгівлі з окремими країнами.

Будь-які засоби авіаційного, водного, залізничного, автомобільного транспорту, що використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України, підлягають митному контролю та митному оформленню.

Тому під митними процедурами слід розуміти – операції пов’язані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів [14, с. 241 – 244].

Відповідні процедури не обмежуються лише такими, що спрямовані на забезпечення товарам вільного проходження через адміністрацію митниці, а після цього можливості вільного обігу. Деякі товари залишаються під митним наглядом навіть після того, як їх пред'являють до митного контролю, і тому вони не можуть бути у вільному обігу. Також є певні процедури, спрямовані на забезпечення безперешкодного пересування товарів з однієї держави-члена до іншої. До того ж експортування товарів з території Європейського Союзу також вимагає дотримання певних формальностей [6, c. 231 – 232].

Як зазначено в Митному кодексі України (далі – МКУ), а саме в п.29 ст.4 митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи [26].

Неоднозначність даного визначення на мою думку полягає в тому, що суб’єктом митних формальностей згідно цього визначення є саме органи доходів і зборів, тобто ця дефініція більш конкретизує коло суб’єктів на яких покладено виконання митних формальностей, на відміну від визначення що нам пропонується за Кіотскою конвенцією, в який зазначено більш ширше и об’єктивніше розуміння останніх.

Аналізуючи українське законодавство важко знайти чіткого визначення органів доходів та зборів, лише в ч.1 ст.41 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) можна знайти близьке визначення яке ототожнено з контролюючими органами, - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи [33].

Якщо прийняти зазначене визначення, то можна стверджувати що здійснення митних формальностей покладається не лише на митні органи, а й на податкові органи, що в свою чергу зовсім не відповідає дійсності.

Також слід зазначити, що у зв’язку з останніми подіями в державі та на підставі Постанови ВРУ “Про вдосконалення діяльності органів доходів і зборів” від 28.02.14 р. № 838-VII було відомо про можливість ліквідування Міністерства доходів та зборів України (далі – міністерство) та ре організування останню до колишніх структур податкової та митної служби України.

У разі наявності такого факту ставить під сумнів подальшої діяльності взагалі органів доходів і зборів, що призведе до непорозуміння в самому визначенні за МКУ, оскільки в разі ліквідуванні зазначеного міністерства, ми отримуємо “мертву зону” в дефініції, назву не існуючих органів, тому вважаю за потрібним використовувати визначення, що запропоновано саме Кіотскою конвенцією, оскільки остання оперує поняттям “Митної служби” [34].

Переглянута Кіотська конвенція, що набрала чинності 3 лютого 2006 року передбачає під митними формальностями - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і митною службою з метою дотримання вимог митного законодавства.

Митна служба в даній Конвенції визначена як державна служба, на яку покладене застосування митного законодавства та стягнення мит і податків, а також застосування інших законів і правил, що стосуються ввезення, вивезення, переміщення або зберігання товарів.

Як уже зазначалося раніше, безпосереднє здійснення митної справи покладається саме на митні органи, які наділені виключною компетенцією в даній галузі діяльності, а не на будь-які інші державні органи, як наприклад, органи доходів та зборів, тому вважаю за потрібним використовувати визначення, що запропоновано саме Кіотскою конвенцією та імплементувати його до митного законодавства України [3, c. 18].

Для правильного аналізу та синтезування даного визначення не обхідно спочатку розібрати дане визначення по частинам. Митний (митна,митне,митні) - прикметник, що бере участь у формуванні величезної кількості термінів, які, з одного боку, утворюють цілі галузі в науці, законодавстві, повсякденній діяльності, з іншого - похідні від термінів, що спочатку виникли в інших галузях і для цих галузей набули системотвірної ролі.

Очевидно, що прикметник "митний" - це родова ознака, що визначає для похідного терміна точне місце в уявному "дереві", верхівкою якої є певний базовий термін (наприклад "справа", "політика", "орган", тощо.), а рівнозначними гілками - похідні терміни з іншими прикметниками, наприклад "податковий", " транспортний", "торгівельний" і т. ін.

Водночас доволится константувати неможливість побудувати нині згадане уявне "дерево". Не в останню чергу цьому заважає практика оперування похідними термінами як первинними (базовими) та тенденція розмноження варіантів тлумачення однакових, ззовні ідентичних, похідних термінів. При цьому така тенденція властива для досліджень, що здійснюєтся у краінах колишнього радянського простору.

Проблему множинності концепцій підтверджує факт, що ці два терміни "митні", "формальності", застосовуються, як правило, "в парі" та в чіткому (прямому або зворотньому) ієрархічному взаємозв’язку, відіграють роль первинних (базових) термінів у законодавствах деяких країн, у тому числі в законодавстві України. Відповідно, подолання окресленних проблем щодо згаданих термінів має не тільки наукове, але й суто практичне значення.

У цьому плані, передусім, необхідно взяти до уваги історію походження прикметника “митний” (рос. “таможенный”), яка через первинні поняття "мит", мыт", "тамга" визначила два варіанти подальшого його асоціювання:

- з "переміщенням чогось через кордон";

- з "діяльністю наділених певними повноваженнями осіб" [20, c. 8].

Взагалі “мито” - це вид митного платежу, що справляється з товарів, які переміщуються через митний кордон держави (ввезених, вивезених або тих, що перевозяться транзитом). Поряд із суто фіскальною функцією мито виконує як стимулювальну, так і захисну функцію. Остання припускає формування бар’єрів, що перешкоджають проникненню на територію держави товарів, більш конкурентоздатних порівняно з національними, або в яких держава не зацікавлена [7, с. 367].

Аналізуючи поняття “формальності” можна сказати, що під ним можно розуміти дію або умову, яка необхідна для виконання якоїсь справи відповідно до прийнятого порядку, законності. “Майже ніхто не слухав того молодого оборонця, що нагадував дзижчання мухи. Всі знали, що це тільки суха формальність” (Мирослав Ірчан, II, 1958, 101); “Потішав, що другого свідка він [священик] сам підшукає. Це звичайна формальність, і може її виконати хто-небудь, навіть піддячий” (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 570); — “Хай кожен з вас усвідомить значення хвилини в нашій роботі й навчанні і зрозуміє, що швидкість виконання команди — це не проста формальність” (Іван Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 8);
// Виконання якого-небудь традиційного звичаю, виробленого правила, що не має істотного значення. — “Давайте я вас [сватів] до самих воріт підкочу! — кинув Павло. — Негоже так. А може, вони нам гарбуза підсунуть? — спитав Заруба. — Якого там гарбуза? Таке скажете!.. — зареготав Павло. — Це ж тільки для формальності [сватання] і через те, що вони дуже старосвітські, ці мої Чумаки...” (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 15).

Тобто “формальність” - це офіційні вимоги, умови, які обов'язково виконуються при оформленні чого-небудь. “Злагодивши потрібні судові формальності, я продав місцевому арендареві всю свою батьківщину” (Іван Франко, IV, 1950, 295); “Що ж до формальностей, які треба буде виконати на пошті, то Валерик брав це на себе” (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 85) [47, c. 621].

Офіційні вимоги, умови, обставини все це в даному контексті – слід розуміти я певні юридичні факти. Юридичні факти — це конкретні життєві обставини, з якими норми права пов'язують виникнення, припинення або зміну правових відносин.

Юридичні факти є необхідними умовами для виникнення правовідносин і характеризуються такими ознаками:

- знаходять свій вияв у зовнішніх обставинах або подіях матеріального світу і пов'язані з їх наявністю або відсутністю;

- прямо або опосередковано передбачені нормами права;

- викликають передбачені законом юридичні наслідки [53, c. 287].

Отже, об’єднавши два поняття “митний” та “формальності” ми можемо сказати що під митними формальностями слід розуміти сукупність обов’язкових обставин та юридичних фактів, які необхідно виконати в разі переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України.

1.2. Правове регулювання митних формальностей, покладених на митні органи відповідно до законодавства України

Держава забезпечує життєдіяльність суспільства як системи через використання влади, а право - через нормативне регулювання. Останнє споконвічно покликано бути стабілізуючим і заспокійливим фактором завдяки принципам волі і справедливості, які містяться у ньому.

Правове регулювання - це здійснюване державою за допомогою права і сукупності правових засобів упорядкування суспільних відносин, їх юридичне закріплення, охорона і розвиток.

Правове регулювання - різновид соціального регулювання, за допомогою якого відносини між суб'єктами набувають певної правової форми, яка має споконвічно державно-владний характер, тобто в юридичних нормах держава вказує міру можливої та належної поведінки;

Правове регулювання має конкретний характер, тому що завжди пов'язане з реальними відносинами. Воно має цілеспрямований характер -спрямоване на задоволення законних інтересів суб'єктів права;

Правове регулювання здійснюється за допомогою правових засобів, які забезпечують його ефективність. Останне гарантує доведення норм права до їх виконання. [45, c. 192 –].

Предмет правового регулювання —це суспільні відносини, на які звернено правове регулювання. До сфери правового регулювання входять відносини, що:

- відображають як індивідуальні інтереси членів суспільства, так і загальні інтереси суспільства в цілому;

- реалізують взаємні інтереси всіх її учасників, кожний з яких йде на певний утиск своїх інтересів задля задоволення інтересів іншого;

- потребують дотримання певних правил поведінки, обов’язковість яких підкріплена силою держави. Перерахованим ознакам відповідають такі три види суспільних відносин, як:

- відносини людей, пов’язані з обміном цінностями (як матеріальними, так і нематеріальними). Тут потреба у правовому регулюванні виражена найпомітніше, адже у взаємоприйнятному обміні зацікавлені як окремі особи, так і суспільство в цілому. Ці відносини будуються на основі загальновизнаних правил, обов’язковість яких підкріплена силою держави;

- відносини, пов’язані з владним управлінням суспільством, бо в управлінні суспільними процесами зацікавлені як окремі особи, так і суспільство в цілому. Управління здійснюється для задоволення як індивідуальних, так і суспільних потреб відповідно до чітко встановлених правил та підкріплюються силою примусу держави;

- відносини, пов’язані із забезпеченням правопорядку, покликані забезпечити нормальне функціонування усіх сфер суспільного життя [5, c. 121].

Не слід плутати два явища: правове регулювання і правовий вплив. Термін "регулювання" походить від латинського слова "regulo" (правило) і означає впорядкування, налагодження, приведення чого-небудь у відповідність з чим-небудь. Термін "вплив" означає вплив на що-небудь за допомогою системи дій. Смислове навантаження у цих двох категорій є близьким, частково збігається, але не є однозначним.

Правовий вплив - це взятий у єдності та різноманітті весь процес впливу права на суспільне життя, свідомість і поведінку людей за допомогою як правових, так і неправових засобів.

Правовий вплив багато в чому зводиться до інформативної та виховної ролі права, підсилити яку можуть пропаганда правових знань, система широкої юридичної освіти.

Предмет правового впливу об'ємніше (ширше) предмета правового регулювання - його складають відносини, які не регулюються правом, але на які поширюється дія права. Також слід зазначити, що в правовому впливі не завжди є точний юридичний захід (крім норм права, він містить у собі інші соціальні засоби і форми впливу на поведінку людей), тоді як у правовому регулюванні він є обов'язковим (регулювання відбувається за допомогою певної правової норми).

За головними особливостями свого змісту правовий вплив є не специфічно правовим, а загальним, в якому діє не право як сукупність норм, а "дух" права, просліджується вплив права на систему суспільних відносин, потенціал психічного складу особи, її правову свідомість і культуру.

Коли зміст права проходить через свідомість людей, вона стає правосвідомістю. Люди повинні поводитися однаково в однотипній ситуації, якщо право встановлює певні правила поведінки. Виробляється стандарт поведінки, формується загальна нормативна культура як безпосередня передумова законослухняності громадян. Це і є правовий вплив на поведінку людей; [46, c. 488 – 490].

Більшість правознавців виокремлюють провідний характер процедурного механізму в правовому регулюванні та реалізації права. Процедури утворюють основу процесів правового регулювання та реалізації права. У вітчизняній теорії права на процедуру звертають увагу в останню чергу, хоча всі основні процеси правового регулювання та реалізації права мають діяльнісну основу, відповідно мають бути подані не тільки як система, а також як процедура [22, c. 68].

Тому слід виділити належну увагу механізму реалізації права —у правовому регулюванні право реалізується через його механізм - систему правових засобів і форм (норми права, правовідносини, акти реалізації і застосування норм права та ін.) [46, c. 488 –].

Категорія "механізм правового регулювання" дозволяє охопити весь процес правового регулювання, представити його в системно-динамічному вигляді, розкрити його структуру, взаємозв'язок і взаємодію всіх елементів, з'ясувати їх характерні ознаки і функції.

Комплексне вивчення механізму правового регулювання і теоретичне опрацювання пов'язаних з ним питань дасть можливість виявити додаткові напрями в дослідженні цього правового явища, зокрема, пошук шляхів підвищення ефективності як окремих складових елементів цього механізму, так і правового регулювання в цілому.

Механізм правового регулювання представляється як діяльність, "робота" складових елементів системи правового регулювання, спрямована на досягнення суспільно корисного результату, що виявляється у втіленні правових норм у життя. Він повинен розглядатись в єдності та у взаємодії всіх його складових як категорія не лише збірна, але й системна.

Поняття механізму правового регулювання дозволяє систематизувати юридичні засоби правового впливу на суспільні відносини, визначити місце і роль того чи іншого юридичного засобу у правовому житті суспільства. [24, c. 21 – 22].

До елементів механізму правового регулювання належать: юридичні норми, нормативно-правові акти, акти офіційного тлумачення, юридичні факти, правовідносини, акти правореалізації, правосвідомість та режим законності та правопорядку, який впроваджується в результаті досягнення цілей правового регулювання.

Кожній стадії правового регулювання відповідають специфічні елементи механізму правового регулювання (див. табл.), місце яких у механізмі правового регулювання обумовлене їх функціональною роллю. Функціонування механізму правового регулювання відрізняється послідовністю: кожен з його елементів вступає в дію на певній стадії правового регулювання [50, c. 87].

Аналізуючи весь вплив правового регулювання митних формальностей в Україні, неодмінно слід прослідити за митним законодавством в сфері митної справи зокрема з питань які стосуються власне механізму реалізації митних формальностей.

Зробивши відповідний аналіз важко сказати що існує багато нормативно-правових актів, які стосуються даного питання, але особливе місце серед них займає неодноразово згадувана Міжнародна конвенція “Про спрощення та гармонізацію митних процедур” від 18 травня 1973 (далі – Конвенція Кіото), яку разом з її численними Додатками можна без перебільшення вважати своєрідним кодексом поведінки держав в їх митних відносинах один з одним.

Розроблена під егідою Ради Митного Співробітництва, вона складається з 19 статей основного тексту і 31 Програми, які є з правової точки зору, невід'ємною частиною даного договору, а фактично деякі з них (наприклад, Додаток F.3 "Митні пільги стосовно подорожуючих громадян") за своїм характером і значенням прирівнюються до окремим самостійним конвенціям [45, c. 192 – 192].

Цей документ головним чином є орієнтиром для вдосконалення й розвитку митних процедур і правил, які існують сьогодні в багатьох країнах. Коли ми говоримо про міжнародні стандарти спрощення й гармонізації митних процедур, то маємо на увазі оновлену версію Міжнародної конвенції “Про спрощення й гармонізацію митних процедур”, схвалену Всесвітньою митною організацією в 1999 році.

Справа в тому, що сама конвенція, відома в митних й близьких до них колах як Кіотська, була укладена в 1973 році, але регламент приєднання до неї країн був досить гнучким: будь-яка держава могла вибрати ті її додатки й окремі правила, які відповідають її інтересам [29, c. 211].

Конвенція Кіото на питання митних формальностей містить в собі по-перше: офіційне визначення в загальному додатку – митними формальностями є сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і митною службою з метою дотримання вимог митного законодавства. Зазначене визначення має загальновизнаний характер, про що свідчить неодноразовий факт імплементації цього визначення до національних законодавств багатьох країн Європи, Україна також не є виключенням.

По-друге Конвенція Кіото містить в собі цілий розділ присвячений митним формальностям, Розділ 3, який має назву “Митне оформлення та інші митні формальності” яке має ряд типових правил та встановлює правовий статус уповноважених осіб та декларанта з приводу порядку проведення митних формальностей. Встановлює порядок подачі, реєстрації та перевірку декларацій на товари; Порядок перевірки товарів та їх випуск, а також відмовлення або знищення товарів.

По-третє: Конвенція Кіото містить в собі розділ в спеціальному додатку А, який стосується митних формальностей, які передують представлення митної декларації на товари під яким слід розуміти всі операції, які здійснюються відповідною особою та митною службою з моменту ввозу товарів на митну територію до моменту розміщення товарів під митний режим. Зазначений розділ має ряд типових правил, що охоплює в собі такі дії як ввіз товарів на митну територію України, їх розвантаження, збір та представлення митній службі [43].

Другим важливим джерелом, що в свою чергу є основним інструментом правового регулювання усіх митно-правових відносин це Митний кодекс України

Митний кодекс України (далі – МКУ) — кодекс, що визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України. Чинний Митний кодекс України був прийнятий 13 березня 2012 року за № 4495-VI і набрав чинності 1 червня 2012 року – третій за часів незалежності України. Цей фундаментальний правовий акт, увібрав у себе як попередній, позитивний, так і сучасний досвід правового регулювання митної справи, являє собою разом з Конституцією України (далі – КУ) основу митного законодавства. Кожен кодекс охоплював певний період правового регулювання комплексу відносин, що включає в себе зазвичай поняття “митна справа”, та вводить їх в якісь правові рамки.

В результаті митне законодавство України стало набувати рис цілісності і системності. Якісно новому правовому регулюванню піддавалися деякі митні феномені й інститути, принциповою новизною відрізнялися окремі положення, істотно розширювалася нормативна база в сфері охорони праці та інтересів господарюючих суб’єктів і громадян, у тому числі і в галузі охорони прав суб’єктів інтелектуальної власності.

Відбулися істотні зміни в регламентації митних режимів, оформлення, визначення митної вартості. В цілому може йти мова про посилення ролі адміністративно-процесуальних норм – було знято багато обмежень на оскарження неправомірних дій митних органів та їх посадових осіб. Це тільки деякі суттєві новели, які сприяли формуванню митного законодавства [55, c. 1018 – 1019].

МКУ по-перше містить в п.29 ст.4 власне саме поняття митних формальностей, яке майже повністю дублюється з тим поняттям яке зазначено в попередньому джерелі і зазначає що під митними формальностями слід розуміти сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і митними органами з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

По-друге: крім самого визначення МКУ має в собі цілий розділ, що присвячений даному питанню – Розділ VI Переміщення і пропуск товарів, товарних засобів комерційного призначення через митний кордон України. Митні формальності при переміщенні товарів через митний кордон України різними видами транспорту, що складається із 10 глав, що по різному регулюють дане питання, в залежності від того яким видом транспорту переміщуються товари через митний кордон України.

Правове регулювання митних формальностей на морському і річковому транспорті за МКУ передбачає собою встановлення тривалості перебування суден закордонного плавання під митним контролем, що зазвичай останне може бути протягом усього часу стоянки в порту перебуває під митним контролем.

Митний орган має право в цей період здійснювати огляд і переогляд судна, пломбування та опечатування його окремих трюмів і приміщень, де розміщені товари, підстави для ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України чи транзит через територію України яких відсутні.

Строк та черговість митного оформлення суден закордоного плавання залежить від водотоннажності і призначення суден закордонного плавання їх митне оформлення проводиться у строк, який визначається керівником митного органу за погодженням з керівником відповідного органу охорони державного кордону України та іншими контрольними службами.

Митний контроль за вантажними операціями у водному сполученні, встановлення місця здійснення митного контролю на морському та річковому транспорті, що здійснюється в зонах митного контролю на територіях морських та річкових портів, а також в акваторіях портів, відкритих для міжнародних перевезень.

Якщо судно закордонного плавання внаслідок аварії, стихійного лиха або інших обставин, що мають характер непереборної сили, не в змозі досягти одного з місць здійснення митного контролю на митній території України, вивантаження з нього товарів допускається у місцях, де немає митних органів. У таких випадках капітан судна повинен вжити всіх необхідних заходів для забезпечення зберігання цих товарів та пред'явлення їх найближчому митному органу.

Встановлення митного контролю суден закордонного плавання, що прибувають на митну територію України на нетривалий час, Митне оформлення рибної продукції, виробленої українськими суднами в межах Азово-Чорноморського басейну, що здійснюється без оформлення митної декларації.

Оподаткування зазначеної продукції здійснюється відповідно до Податкового та Минтного кодексів України. Митне оформлення суден, побудованих чи придбаних за кордоном або проданих за кордон, яке здійснюється в режимі імпорту під час його першого заходу в один з українських портів після набуття резидентом права власності на таке судно. Митне оформлення придбаного нерезидентом на митній території України судна здійснюється в режимі експорту, якщо таке судно вивозиться за межі митної території України.

Встановдення порядку дозволу митного органу на відправлення судна закордонного плавання. Органи управління портом не дозволяють капітанові судна закордонного плавання виходити з акваторії порту без відмітки митного органу на відповідному судновому документі. Для тимчасового відходу судна з порту у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійним лихом, а також з метою рятування людей дозвіл митного органу не обов'язковий.

Правове регулювання митних формальностей на авіатранспорті за МКУ передбачає собою встановленню порядку здійснення вимушеної посадки, а саме, Командир повітряного судна, який здійснив вимушену посадку за межами міжнародного аеропорту, зобов'язаний вжити необхідних заходів для забезпечення збереження товарів, які підлягають митному контролю, та протягом доби повідомити найближчий міжнародний аеропорт про місце посадки судна.

Адміністрація міжнародного аеропорту після одержання такого повідомлення зобов'язана забезпечити перевезення посадових осіб митного органу до місця посадки судна або доставити пасажирів, екіпаж і товари, що підлягають митному контролю, до митного органу.

Встановлює переліку документів для контролю за повітряним судном, а також товарів, що перевозяться транзитними авіапасажирами. Товари, що перевозяться транзитними авіапасажирами (крім товарів, заборонених до транзиту), не підлягають оподаткуванню митними платежами та безперешкодно переміщуються в межах зони митного контролю міжнародного аеропорту.

Правове регулювання митних формальностей на залізничному транспорті за МКУ передбачає собою встановленню відповідальності за втрату чи неналежну доставку товарів до митного органу призначення, зокрема, залізниця несе передбачену за МКУ та іншими законодавчими актами України відповідальність за втрату чи неналежну доставку товарів, що перебувають під митним контролем, до митного органу призначення.

Здійснення митного контролю на залізничному транспорті, а також місце здійснення митних формальностей у міжнародному залізничному сполученні. Митний контроль товарів у міжнародному залізничному сполученні здійснюється в зонах митного контролю.

Пасажири поїздів міжнародного сполучення можуть проходити митний контроль також в інших місцях, визначених уздовж маршруту руху поїзда за погодженням між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту державного кордону, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту. З метою запобігання порушенню розкладу руху поїздів митний контроль може здійснюватися поза пунктами пропуску через державний кордон або в місцях, визначених керівником митного органу за погодженням з керівниками залізничної станції та органу охорони державного кордону України. У виняткових випадках, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів, на вимогу митного органу окремі вагони, локомотиви, інші елементи рухомого складу для здійснення митного контролю можуть бути виключені зі складу поїзда, якщо проведення такого контролю у складі поїзда неможливе.

Відправлення залізничних транспортних засобів з місць стоянки здійснюється з дозволу митного органу та органу охорони державного кордону України.

Правове регулювання митних формальностей на автомобільному транспорті за МКУ передбачає собою встановлення порядку декларування автотранспортних засобів комерційного призначення, які перевозять товари через митний кордон України та порожніх автотранспортних засобів комерційного призначення, зокрема, автотранспортний засіб комерційного призначення, що використовується для переміщення товарів через митний кордон України, не потребує окремої митної декларації, якщо під час такого переміщення декларуються товари, які перевозяться цим автотранспортним засобом.

Відомості про автотранспортний засіб комерційного призначення, що перевозить товари, вносяться до митної декларації, за якою оформлено ці вантажі, книжки МДП, передбаченої Митною конвенцією про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 року, товарно-транспортних накладних, дорожнього листа, провізних та інших супровідних документів, передбачених законодавством. Та встановлення порядку декларування автотранспортних засобів комерційного призначення, які перевозять пасажирів через митний кордон України, який передбачає що порожні автотранспортні засоби комерційного призначення та автотранспортні засоби, які перевозять пасажирів через митний кордон України, декларуються шляхом подання національних реєстраційних документів.

Правове регулювання митних формальностей щодо припасів за МКУ передбачає собою встановлення загальних положень щодо порядку переміщення припасів через митний кордон України, в яктих зазначенно, що останні переміщуються через митний кордон України із звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно МКУ дозволи на видачу припасів або на здійснення інших операцій з припасами надаються митними органами протягом однієї години з моменту отримання відповідного звернення. У разі відмови у наданні дозволу митні органи зобов'язані невідкладно, письмово або в електронній формі, повідомити особу, яка звернулася за отриманням дозволу, про причини і підстави такої відмови.

Декларування припасів, які ввозяться на митну територію України інформація щодо яких обмежується мінімумом відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю. Допускається використання замість митної декларації на припаси облікових документів про рух товарів у вагонах-ресторанах, кафе-барах тощо.

У митній декларації на припаси або в документі, що її замінює, які подаються під час прибуття транспортного засобу на митну територію України, повинна враховуватися кількість припасів, які видаються з дозволу митного органу з числа припасів, що знаходяться на борту цього засобу, при цьому на зазначену кількість припасів окрема митна декларація або документ, що її замінює, не подаються.

У митній декларації на припаси або в документі, що її замінює, зазначається кількість припасів, доставлених на транспортний засіб під час його перебування на митній території України. Окрема митна декларація або документ, що її замінює, на припаси, які залишаються на борту транспортного засобу, не подається.

Також встановлює умови звільнення від оподаткування митними платежами припасів, які ввозяться на митну територію України, та видачу припасів за якими митні органи повинні дозволяти видачу припасів, ввезених на митну територію України морським (річковим) судном або доставлених на це судно під час його перебування на митній території України, для споживання пасажирами та членами екіпажу під час перебування зазначеного судна на митній території України, з урахуванням кількості пасажирів і членів екіпажу та тривалості перебування судна на цій території.

Митні органи повинні дозволяти видачу припасів, ввезених на митну територію України морським (річковим) судном або доставлених на борт цього судна під час його перебування на митній території України, для споживання членами екіпажу зазначеного судна під час його ремонту у доці або на верфі за умови, що тривалість перебування цього судна у доці або на верфі визнана обґрунтованою.

У разі якщо повітряне судно має зробити посадку в одному чи кількох аеропортах на митній території України, митні органи повинні дозволяти видачу припасів, які знаходяться на борту або доставлені на борт під час перебування цього судна на митній території України, для споживання під час стоянки повітряного судна в таких проміжних аеропортах та під час перельоту між ними. А також інші операції з припасами.

Також встановлює правила забезпечення схоронності припасів, за якими перевізники зобов'язані вживати необхідних заходів для запобігання будь-якому недозволеному використанню припасів.

Митні органи з метою забезпечення схоронності припасів можуть у разі потреби накладати на них митне забезпечення.

У випадках, визначених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів, митні органи вправі вимагати вилучення припасів з транспортних засобів, які здійснюють міжнародні перевезення, для зберігання їх в іншому місці під час перебування цих транспортних засобів на митній території України.

Встановлює порядок декларування припасів, що вивозяться за межі митної території України, за яким митне оформлення та контроль за переміщенням припасів на транспортні засоби комерційного призначення здійснюються в порядку, що встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Пропуск припасів на транспортні засоби комерційного призначення здійснюється на підставі оформлених товаросупровідних документів. Декларування експорту припасів здійснюється на підставі товаросупровідних документів з накладеним митним забезпеченням та відміткою адміністрації транспортного засобу комерційного призначення про одержання припасів протягом не більше 30 календарних днів від дати накладення митного забезпечення.

Встановлює обмеження щодо пропуску алкогольних напоїв і тютюнових виробів через митний кордон України на борту транспортного засобу. На борту транспортного засобу, що здійснює міжнародний рейс і прибуває на митну територію України або відбуває з неї, дозволяється ввозити та вивозити для споживання особами, які перебувають на його борту, алкогольні напої і тютюнові вироби з розрахунку споживання однією особою на добу за нормами, що встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Правове регулювання митних формальностей на трубопровідному транспорті та лініях електропередачі за МКУ передбачає собою встановлення місця здійснення митного контролю товарів, що переміщуються трубопровідним транспортом та лініями електропередачі, згідно яким митний контроль товарів, що переміщуються через митний кордон України трубопровідним транспортом та лініями електропередачі, у тому числі з метою транзиту через митну територію України, здійснюється в місцях митного контролю, які визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

А також встановлює порядок і строки митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються трубопровідним транспортом та лініями електропередачі, зокрема, строки сплати митних платежів визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів, виходячи з особливостей переміщення зазначених товарів через митний кордон України [26].

Окрім зазначених двох джерел в механізмі правового регулювання митних формальностей в Україні має місце також ряд підзаконних нормативно-правових актів, серед них зокрема можна виділити “Порядок та строки митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються трубопровідним транспортом” затверджений наказом Міністерства фінансів України (далі – Мінфін України) “Про митні формальності на трубопровідному транспорті та лініях електропередачі” від 30 травня 2012 року № 629 який був розробленій відповідно до статей 231, 232, 247 МКУ з метою визначення дій, що підлягають виконанню відповідними особами і митними органами при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів під час їх переміщення через митний кордон України трубопровідним транспортом.

Цей наказ більш детальніше встановлює порядок декларування та митне оформлення товарів, що переміщуються трубопровідним транспортом за кожним окремим видом газу, встановлює порядок здійснення фактичного контролю товарів, що переміщуються через митний кордон України трубопровідним транспортом, а також містить в додатку форму реєстру обсягів природного газу, який зберігається в підземних сховищах газу.

Порядок і строки митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються трубопровідним транспортом та лініями електропередачі, строки сплати митних платежів визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів, виходячи з особливостей переміщення зазначених товарів через митний кордон України.

Митне оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України трубопровідним транспортом, у тому числі й у місцях перевантаження на інші види транспорту, здійснюється Київською регіональною митницею.

Митне оформлення нафтопродуктів, що ввозяться на митну територію України трубопровідним транспортом для виробництва етилену у зоні діяльності Івано-Франківської митниці, та продуктів цього виробництва, зокрема етилену, що вивозяться за межі митної території України трубопровідним транспортом, здійснюється Івано-Франківською митницею.

Переміщення товарів через митний кордон України трубопровідним транспортом здійснюється на підставі оформленої періодичної митної декларації

Митне оформлення природного газу, що ввозиться на митну територію України з метою зберігання у підземних сховищах газу здійснюється відповідно до митного режиму транзиту.

Митне оформлення природного газу, що ввозився на митну територію України для зберігання у ПСГ та вивозиться за межі митної території України після такого зберігання, здійснюється за окремими митними деклараціями.

Підприємство, яке здійснює оперативно-диспетчерське управління газотранспортною системою, щомісяця до 10 числа надсилає на адресу Київської регіональної митниці реєстр обсягів природного газу, який зберігається у ПСГ на митній території України, за встановленою формою.

При переміщенні товарів через митний кордон України трубопровідним транспортом та лініями електропередачі митному органу надаються такі документики:

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або інші документи, що підтверджують право володіння, користування та/або розпорядження товарами;

- акт прийому-передачі товарів або довідка, що підтверджує кількість товарів;

- комерційні та супровідні документи (за наявності їх у власника трубопровідного транспорту, лінії електропередачі) на товари, що переміщуються через митний кордон України, а на момент митного оформлення - рахунок-фактуру;

- найменування та адреса відправника товарів;

- найменування та адреса отримувача товарів;

- документи (дозволи, сертифікати), що підтверджують показники товару.

Разом з митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених Митним кодексом, декларація митної вартості. У встановленому цим Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються відомості про:

- документи, що підтверджують повноваження особи, яка подає митну декларацію;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або інші документи, що підтверджують право володіння, користування та/або розпорядження товарами;

- транспортні (перевізні) документи;

- комерційні документи, наявні у особи, яка подає декларацію;

- у разі необхідності - документи, що підтверджують дотримання заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

- документи, що підтверджують дотримання обмежень, які виникають у зв'язку із застосуванням захисних, антидемпінгових та компенсаційних заходів (за наявності таких обмежень);

- документи, що підтверджують країну походження товару;

- у разі необхідності - документи, що підтверджують сплату та/або забезпечення сплати митних платежів;

- у разі необхідності - документи, що підтверджують право на пільги із сплати митних платежів, на застосування повного чи часткового звільнення від сплати митних платежів відповідно до обраного митного режиму;

- у разі необхідності - документи, що підтверджують зміну термінів сплати митних платежів;

- у разі необхідності - документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення [39].

“Порядок виконання митних формальностей при здійсненні транзитних переміщень” затверджений Наказом Мінфіну України від 09 жовтня 2012 року № 1066 який регламентує дії посадових осіб митних органів, перевізників, декларантів або уповноважених ними осіб під час здійснення контролю за переміщенням товарів та/або транспортних засобів комерційного призначення, що перебувають під митним контролем, між двома митними органами України або в межах зони діяльності одного митного органу юридичними та фізичними особами незалежно від виду транспорту, крім стаціонарних засобів транспортування (трубопроводи та лінії електропередачі) у:

1) вантажних відправленнях;

2) супроводжуваному багажі;

3) несупроводжуваному багажі;

4) ручній поклажі [37].

“Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа” затверджений наказом Наказом Мінфіну України від 30 травня 2012 року № 631 який був розроблений відповідно до частини другої статті 246 Митного кодексу України (далі - Кодекс) з метою визначення порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, що подається митному органу на паперовому носії або як електронний документ [38].

Необхідність прийняття наказу Міністерства фінансів України „Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа” зумовлена потребою приведення нормативно-правових актів у митній сфері у відповідність до Митного кодексу України.

З прийняттям наказу був встановлений єдиний порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, що подається митному органу на паперовому носії або як електронний документ, посилиться відповідальність посадових осіб митних органів за прийняті ними рішення та вжиті в процесі митного оформлення заходи.

Строк дії наказу Мінфіну “Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа” постійний.

Розмір надходжень до державного і місцевих бюджетів та держаних цільових фондів, пов’язаних з дією акта – додаткових надходжень до державного і місцевих бюджетів та держаних цільових фондів не передбачається.

Кількість суб’єктів господарювання та/або фізичних осіб, на яких поширюватиметься дія акта – дія запропонованого акта поширюватиметься на митні органи України та суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, якими здійснюється переміщення через митний кордон товарів із застосуванням для їх декларування митної декларації [2].

Класифікатор митних формальностей, що можуть бути визначені за результатами застосування системи управління ризиками затверджений наказом Наказом Мінфіну України від 20 вересня 2012 року № 1011 який містить в собі коди митних формальностей за кожним її видом, зокрема останій сформований у вигляді табліці (див. Таблиція 1.1)

Таблиця 1.1

Класифікатор митних формальностей, що можуть бути визначені за результатами застосування системи управління ризиками

Код МФ*	Назва
Перевірка документів та відомостей
101-1	Витребування оригіналів документів, зазначених у митній декларації, або засвідчених в установленому порядку їх копій, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів
102-1	Перевірка відповідності відомостей, які містяться в українській митній декларації, відомостям, що містяться у відповідному паперовому примірнику (електронній копії) митної декларації суміжної сторони (книжці МДП)
103-1	Перевірка поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів (в тому числі наданих на вимогу митного органу) та/або відомостей про них на предмет розбіжностей у відомостях, що зазначені у цих документах, митній декларації чи документах, що її заміщують, їх електронних копіях, розміщених в ЄАІС Держмитслужби
104-1	Розгляд питання про доцільність затребування з підприємств-виробників, суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та громадян наявної у них техніко-технологічної документації про склад, фізико-хімічні властивості товарів, інформації про основні технологічні стадії їх виробництва та призначення (після завершення митного оформлення)
105-2	Контроль правильностi визначення митної вартостi товарiв
106-2	Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів
107-3	Контроль правильностi класифiкацiї товарiв згідно з УКТ ЗЕД
108-3	Витребування документів, які підтверджують коди товарів згідно з УКТ ЗЕД
109-4	Перевiрка правильностi визначення країни походження товарiв
110-4	Витребування документів, які підтверджують країну походження товару
111-5	Перевiрка правильностi справляння митних платежів, контроль правильності обчислення, своєчасності та повноти їх сплати
112-5	Витребування документів, необхідних для підтвердження права на звільнення (умовне звільнення) від оподаткування митними платежами
113-6	Перевiрка дотримання встановлених до задекларованих товарів заходів нетарифного регулювання
114-6	Перевірка дотримання встановлених до задекларованих товарів заходів державного експортного контролю
115-7	Перевірка наявності задекларованих товарiв у реєстрi товарiв, що мiстять об’єкти праваiнтелектуальної власності
116-8	Перевірка необхідності застосування до задекларованих товарів державного контролю продукції
Митний огляд
201-1	Проведення ідентифікаційного митного огляду – без розкриття пакувальних місць і без обстеження транспортного засобу
202-1	Проведення часткового митного огляду - з розкриттям до 20 відсотків пакувальних місць і вибірковим обстеженням транспортного засобу, з метою перевірки відповідності кількості та опису товарів і транспортних засобів даним, зазначеним у митній декларації
203-1	Проведення повного митного огляду - з розкриттям до 100 відсотків пакувальних місць та поглибленим обстеженням транспортного засобу, з метою перевірки відповідності кількості та опису товарів і транспортних засобів даним, зазначеним у митній декларації
204-1	Проведення митного огляду з метою перевірки відповідності номера і типу контейнера даним, зазначеним у митній декларації
205-1	Проведення митного огляду з метою перевірки відповідності відомостей, зазначених на упаковці, маркуванні товару, відомостям, зазначеним у митній декларації та інших документах, поданих до митного оформлення
206-7	Проведення митного огляду з метою перевірки дотримання прав інтелектуальної власності
207-8	Проведення митного огляду з метою обстеження зразків нехарчової продукції, що ввозиться на митну територію України для вільного обігу при здійсненні державного контролю продукції
208-1	Проведення митного огляду ручної поклажі, багажу
209-1	Ініціювання проведення особистого огляду
210-1	Проведення митного огляду транспортного засобу
Облік товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України (резервна позиція)
301-1	Резервна позиція
302-1	Резервна позиція
Усне опитування громадян та посадових осіб підприємств
401-1	Усне опитування громадян та посадових осіб підприємств
402-1	Резервна позиція
Огляд територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, вільних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться товари, транспортні засоби комерційного призначення, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи
501-1	Ініціювання проведення огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів (після завершення митного оформлення)
502-1	Ініціювання проведення огляду територій та приміщень вільних митних зон (після завершення митного оформлення)
503-1	Ініціювання проведення огляду територій та приміщень магазинів безмитної торгівлі (після завершення митного оформлення)
504-1	Ініціювання проведення огляду територій та приміщень інших місць, де знаходяться товари, транспортні засоби комерційного призначення, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи (після завершення митного оформлення)
Перевірка обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України та/або перебувають під митним контролем
601-1	Ініціювання проведення перевірки обліку товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України та/або перебувають під митним контролем (після завершення митного оформлення)
602-1	Резервна позиція
Проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів
701-5	Розгляд питання про доцільність проведення документальної (виїзної чи невиїзної) перевірки дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів (після завершення митного оформлення)
702-5	Розгляд питання про доцільність проведення документальної (виїзної чи невиїзної) перевірки дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування (після завершення митного оформлення)
703-3	Розгляд питання про доцільність проведення документальної (виїзної чи невиїзної) перевірки дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення (після завершення митного оформлення)
704-1	Розгляд питання про доцільність проведення документальної (виїзної чи невиїзної) перевірки дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських та інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі (після завершення митного оформлення)
705-1	Розгляд питання про доцільність проведення документальної (виїзної чи невиїзної) перевірки дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо законності переміщення товарів через митний кордон України (після завершення митного оформлення)
706-2	Розгляд питання про доцільність проведення перевірки правильності визначення митної вартості товарів після завершення їх митного контролю та митного оформлення
Направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих митному органу
801-1	Направлення службової записки до підрозділу по боротьбі з порушеннями митних правил з метою розгляду питання щодо направлення запиту до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих митному органу (після завершення митного оформлення)
802-4	Направлення службової записки до підрозділу по контролю правильності визначення країни походження товарів з метою розгляду питання щодо направлення до компетентного органу, що видав документ про походження, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, запиту про проведення перевірки документів про походження товару чи надання додаткових відомостей (після завершення митного оформлення)
Інші митні формальності, передбачені Митним кодексом України
901-1	Застосування технічних засобів митного контролю
902-1	Застосування ваговимірювальних пристроїв
903-1	Застосування оглядової рентгенотелевiзiйної техніки
904-1	Використання службових собак
905-3	Взяття проб (зразків) товарів для проведення досліджень (аналізу, експертизи) з метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД
906-2	Взяття проб (зразків) товарів для проведення досліджень (аналізу, експертизи) з метою встановлення характеристик, визначальних для перевірки задекларованої митної вартості товарів
907-4	Взяття проб (зразків) товарів для проведення досліджень (аналізу, експертизи) з метою встановлення характеристик, визначальних для встановлення країни походження товарів
908-1	Взяття проб (зразків) товарів для проведення досліджень (аналізу, експертизи) з метою встановлення характеристик, визначальних для встановлення належності товарів до наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів, сильнодіючих чи отруйних речовин
909-1	Взяття проб (зразків) товарів для проведення досліджень (аналізу, експертизи) з метою встановлення характеристик, визначальних для встановлення належності товарів до предметів, що мають художню, історичну чи археологічну цінність
910-7	Взяття проб (зразків) товарів для проведення досліджень (аналізу, експертизи) з метою встановлення характеристик, визначальних для встановлення належності товарів до таких, що виготовлені з використанням об’єктів права інтелектуальної власності, що охороняються відповідно до закону
911-1	Забезпечення ідентифікації товарів та/або транспортних засобів шляхом здійснення цифрової фотозйомки
912-1	Забезпечення ідентифікації товарів, транспортних засобів комерційного призначення шляхом накладення митних забезпечень
913-1	Забезпечення ідентифікації товарів, транспортних засобів комерційного призначення шляхом нанесення цифрового, літерного чи іншого маркування, ідентифікаційних знаків
914-1	Забезпечення ідентифікації товарів, транспортних засобів комерційного призначення шляхом проставляння штампів
915-1	Перевірка на предмет пошкодження або втрати митних забезпечень чи інших засобів ідентифікації, накладених на товари, транспортні засоби, чи наявності інших видимих ознак можливого несанкціонованого доступу до товарів, що перебувають під митним контролем
916-7	Призупинення митного оформлення товарів у разі виявлення ознак порушення прав інтелектуальної власності
917-8	Призупинення митного оформлення відповідно до Закону України “Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції”
918-9	Припинення попереднього документального контролю в пунктах пропуску та залучення посадових осіб відповідних державних органів для проведення видів контролю, зазначених у частині першій статті 319 Митного кодексу України

МФ*- митна формальність [35].

Висновок до розділу 1

1. Україна Законом України “Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур” від 05.10.2006 року №227-V приєдналася до оновленої Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур та всіх її додатків і тим самим, як вже зазначалося вище відповідно до ст.13 Кіотської конвенції Україна взяла на себе зобов’язання запровадити стандарти конвенції в діяльності митних органів України на протязі 3- х років з дня її приєднання, тобто до 05 жовтня 2010 року.

Зазначена конвенція містить в собі положення щодо максимально практичного використання інформаційних технологій та розглядає їх як один з принципів митного оформлення, реалізація якого сприятиме спрощенню та гармонізації митних процедур, митного оформлення та інших митних формальностей.

Останнє поняття для українського законодавства стало новелою в правовому значенні і було імплементовано із норм згаданої вище конвенції, яка в свою чергу під цим поняттям розуміла сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і митною службою з метою дотримання вимог митного законодавства.

Таке визначення відрізняється від того, що нам пропонує Митний кодекс України тим, що в останьому ця дефініція більш конкретизує коло суб’єктів на яких покладено виконання митних формальностей, на відміну від визначення що нам пропонується за Кіотскою конвенцією, в який зазначено більш ширше и об’єктивніше розуміння останніх.

2. Але проаналізувавши кожне з понять “митне” “формальності” окремо можна говорити, що прикметник "митний" - це родова ознака, що визначає для похідного терміна точне місце в уявному "дереві", верхівкою якої є певний базовий термін (наприклад "справа", "політика", "орган", тощо.), а рівнозначними гілками - похідні терміни з іншими прикметниками, наприклад "податковий", " транспортний", "торгівельний" і т. ін. У цьому плані, передусім, необхідно взяти до уваги історію походження прикметника “митний” (рос. “таможенный”), яка через первинні поняття "мит", мыт", "тамга" визначила два варіанти подальшого його асоціювання: "переміщенням чогось через кордон";

“Формальність” - це офіційні вимоги, умови, які обов'язково виконуються при оформленні чого-небудь.

При поєднанні зазначених териінів під митними формальностями слід розуміти сукупність обов’язкових обставин та юридичних фактів, які необхідно виконати в разі переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України.

3. Власне щодо правового регулювання митних формальностей, то слід зазначити –важко сказати що існує багато нормативно-правових актів, які стосуються даного питання, але особливе місце серед них займає неодноразово згадувана Міжнародна конвенція “Про спрощення та гармонізацію митних процедур” від 18 травня 1973 яку разом з її численними Додатками можна без перебільшення вважати своєрідним кодексом поведінки держав в їх митних відносинах один з одним.

Конвенція Кіото на питання митних формальностей містить в собі по-перше: офіційне визначення останього в загальному додатку. По-друге Конвенція Кіото містить в собі цілий розділ присвячений митним формальностям, Розділ 3, який має назву “Митне оформлення та інші митні формальності” яке має ряд типових правил та встановлює правовий статус уповноважених осіб та декларанта з приводу порядку проведення митних формальностей, та інше. По-третє: Конвенція Кіото містить в собі розділ в спеціальному додатку А, який стосується митних формальностей, які передують пред’явлення митної декларації на товари, Зазначений розділ має ряд типових правил, що охоплює в собі такі дії як ввіз товарів на митну територію України, їх розвантаження, збір та представлення митній службі, тощо.

Другим важливим джерелом, що в свою чергу є основним інструментом правового регулювання усіх митно-правових відносин це Митний кодекс України. Останній, окрім самого визначення митних формальностей має в собі цілий розділ, що присвячений даному питанню – Розділ VI Переміщення і пропуск товарів, товарних засобів комерційного призначення через митний кордон України. Митні формальності при переміщенні товарів через митний кордон України різними видами транспорту, що складається із 10 глав, що по різному регулюють дане питання, в залежності від того яким видом транспорту переміщуються товари через митний кордон України.

Окрім зазначених двох джерел в механізмі правового регулювання митних формальностей в Україні має місце також ряд підзаконних нормативно-правових актів, серед них зокрема можна виділити “Порядок та строки митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються трубопровідним транспортом” затверджений наказом Міністерства фінансів України “Про митні формальності на трубопровідному транспорті та лініях електропередачі” від 30 травня 2012 року № 629 який був розробленій з метою визначення дій, що підлягають виконанню відповідними особами і митними органами при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів під час їх переміщення через митний кордон України трубопровідним транспортом.

“Порядок виконання митних формальностей при здійсненні транзитних переміщень” затверджений Наказом Мінфіну України від 09 жовтня 2012 року № 1066 який регламентує дії посадових осіб митних органів, перевізників, декларантів або уповноважених ними осіб під час здійснення контролю за переміщенням товарів та/або транспортних засобів комерційного призначення, що перебувають під митним контролем, між двома митними органами України або в межах зони діяльності одного митного органу юридичними та фізичними особами незалежно від виду транспорту.

“Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа” затверджений наказом Наказом Мінфіну України від 30 травня 2012 року № 631 який був розроблений з метою визначення порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, що подається митному органу на паперовому носії або як електронний документ, а також класифікатор митних формальностей, що можуть бути визначені за результатами застосування системи управління ризиками затверджений наказом Наказом Мінфіну України від 20 вересня 2012 року № 1011 який містить в собі коди митних формальностей за кожним її видом.

РОЗДІЛ 2.

МЕХАНІЗМ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ МИТНИХ ФОРМАЛЬНОСТЕЙ

2.1. Митне оформлення як митна формальність

На відміну від податкових органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю сплати податків до бюджету здебільше під час документальних перевірок діяльності платників податків, митні органи правильність нарахування і своєчасність сплати податків, що сплачуються при переміщенні товарів через митний кордон України, проводять при митному оформленні товарів, оскільки без митного оформлення товари не можуть бути переміщені через митний кордон України.

Митне оформлення здійснюється службовими особами митниці з метою забезпечення митного контролю та для застосування засобів державного регулювання ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через територію України товарів та інших предметів [52, c. 176].

У процесі переміщення предметів через митний кордон особа вступає в суспільні соціальні відносини з державою в особі митних органів. Ці відносини регламентуються в цілому митним законодавством. Частину цих відносин складає порядок митного оформлення.

Зовнішньоекономічна діяльність, насамперед зовнішня торгівля, неможливі без переміщення через митний кордон країни юридичними і фізичними особами товарів і транспортних засобів. Фізичними особами, що перетинають митний кордон України, переміщуються й предмети. При такому переміщенні товари і транспортні засоби підлягають митному оформленню і митному контролю в порядку і на умовах, що визначені в МК України та інших нормативних актах КМУ та ДМСУ [10, c. 211].

Згідно п.23 ст.4 Митного кодексу україни (далі – МКУ) митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення [26].

У той же час митне оформлення можна розглядати як обов'язок осіб, що переміщають товари пройти певну процедуру, як послідовні дії митних органів щодо легалізації переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон. Воно розглядається і як врегульована законом митна процедура.

Митне оформлення являє собою дії посадових осіб митних органів, які здійснюються у встановленій послідовності і спрямовані на забезпечення дотримання чинного законодавства і встановленого порядку переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон. Легальне визначення митного оформлення також поміщене в “Типовій технології митного контролю і митного оформлення товарів і інших предметів” як сукупність дій, пов'язаних із пропусканням в Україну або за її межі товарів, які переміщаються через митну територію України [11, с. 154 – 155].

Таким чином, митне оформлення – це виконання посадовими особами митних органів, які представляють інтереси держави, дій, спрямованих на забезпечення дотримання діючого законодавства у сфері митної діяльності суб’єктами митних відносин та закріплення результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.

В ході митного оформлення відносно товарів та транспортних засобів особами здійснюються певні операції. Операції митного оформлення, порядок їх здійснення, а також форми митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних засобів, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Митне оформлення традиційно поділялось на етапи. Так процедуру митного оформлення можна умовно поділити наступним чином: прийняття, реєстрація та облік вантажної митної декларації (ВМД); митного контролю за правильністю визначення коду товару у відповідності з Українського класифікатора товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД); валютний контролю та контролю митного вартості; контроль митних податків та зборів; огляд та випуск товарів у відповідності до митного режиму.

Перший етап митного оформлення це прийняття ВМД до митного оформлення, який включає в себе прийняття від декларанта ВМД, її електронну копію та комплект документів та здійснює: перевірку повноважень декларанта, перевірку дотримання строків подання ВМД та пакету документів митному органу призначення, перевірка виконання особою, що здійснює перевезення зобов’язання по доставці товарів у митний орган призначення, перевірку наявності вірусів на магнітному носії; за допомогою програмного забезпечення перевірку правильності заповнення декларантом ВМД відповідно до порядку, установленого Держмитслужбою України; перевірку комплектності отриманих від декларанта документів і їх відповідності даним, зазначеним у графах 40 і 44 ВМД; заходи нетарифного регулювання з урахуванням заявленого декларантом коду товару згідно з товарною номенклатурою Митного тарифу України; перевірку наявності фактів застосування до суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності і/або іноземного суб’єкта господарської діяльності санкцій Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, а також фактів порушення суб’єктом ЗЕД митних правил; перевірку відповідності зазначених у ВМД даних про товари даним, зазначеним у дозвільних документах уповноважених державних органів, що підтверджують проведення інших видів контролю, якщо товари підлягають цим видам контролю (у встановлених законодавством випадках перевірку наявності відповідних відміток у товаросупровідних документах).

За відсутності зауважень посадова особа митного органу: приймає ВМД до оформлення шляхом проставлення відбитка штампа „Під митним контролем” (далі – штамп ПМК) та робить відповідні помітки на документах; присвоює ВМД та декларації митної вартості (ДМВ) реєстраційний номер у встановленому порядку.

З моменту прийняття ВМД до оформлення декларант несе юридичну відповідальність за недостовірність відомостей, зазначених у ВМД. Ця ВМД не може бути відкликана декларантом.

Другим етапом є митний контроль, який включає: перевірку правильності застосування валютного курсу; перевірку відповідності відомостей, унесених до всіх граф електронної копії ВМД, відомостям, що містяться у відповідних графах ВМД на паперовому носії; перевірку відповідності даних про банківські реквізити підприємства, зазначених в електронній копії ВМД, даним, які містяться в поданих документах і в переліку вповноважених банків України, що надсилається Держмитслужбою України митним органам; перевірку наявності задекларованих товарів у реєстрі товарів, що містять об’єкти інтелектуальної власності, який ведеться Держмитслужбою України; перевірку правильності класифікації та кодування товарів; перевірку правильності визначення країни походження товарів; перевірку правильності визначення митної вартості товарів.

За наявності ДМВ посадова особа митного органу зазначає в ній у встановленому порядку своє рішення, прийняте за результатами такої перевірки; прийняття рішення про необхідність проведення митного огляду.

До цього етапу також входить контроль за надходженням коштів. Списання сум податків і зборів (обов’язкових платежів), який включає – перевірку надходження коштів суб’єкта ЗЕД на спеціальний рахунок митного органу та перевірку правильності заповнення ВМД.

Третім етапом є завершення митного контролю й митного оформлення, видача оформлених документів декларанту. Включає завершення митного оформлення шляхом проставлення відбитка особистої номерної печатки у ВМД, на товаросупровідних документах; розподіляє аркуші ВМД і примірники ДМВ у порядку, установленому законодавством України; видає декларанту відповідний аркуш (аркуші) ВМД магнітний носій з електронною копією ВМД і комплект документів (крім документів, що повинні зберігатися в митному органі) під його підпис в Інформаційному аркуші.

ВМД уважається повністю оформленою за наявності на всіх її аркушах відбитка особистої номерної печатки посадової особи митного органу, що здійснила митне оформлення товарів. Оформлена ВМД свідчить про надання суб’єкту ЗЕД права на розміщення товарів у заявлений митний режим і підтверджує права й обов’язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших дій.

Четвертим етапом є статистичний контроль, який включає: приведення відомостей граф електронної копії ВМД у відповідність до відомостей граф оформленої ВМД (унесення відомостей, що належать до компетенції митних органів); передання в установлений строк електронної копії ВМД до Єдиної автоматизованої інформаційної системи; проставлення на першому аркуші ВМД своїх підпису, ініціалів, прізвища й відбитка номерного штампа “Статистичний контроль проведено” і заповнення цього штампа, що свідчить про завершення статистичного контролю, а також повернення першого аркуша ВМД.

На даному етапі процедури митного оформлення можна вважати надмірно формалізованими та розтягнутими у часі, так запровадження нової Технології митного оформлення не дало очікуваного результату. На погляд деяких вчених підвищенню ефективності організації та здійснення митних формальностей більше сприятиме спрощений Порядок здійснення митних процедур щодо товарів, переміщуваних за вантажною митною декларацією.

По завершенню митного оформлення митні органи здійснюють дії, що полягають в дозволі користуватися та розпоряджатися товарами у відповідності з митними режимами. Таки дії називаються – випуском товарів [54, c. 110 – 116].

Відповідно до ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Митне оформлення здійснюється в місцях розташування відповідних підрозділів митних органів протягом робочого часу, встановленого для цих органів.

Відповідно до міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, митне оформлення у пунктах пропуску через державний кордон України здійснюється цілодобово.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється в будь-якому митному органі з пред'явленням їх цьому органу, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через територію України в митному режимі транзиту, здійснюється митним органом, у зоні діяльності якого починаєтся транзитне переміщення.

Місця митного оформлення товарів, що переміщуються трубопроводами та лініями електропередачі, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Місця здійснення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами, визначаються відповідно до розділу XII цього Кодексу.

За письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи митні формальності можуть виконуватися митними органами поза місцем розташування цих органів, а також поза робочим часом, установленим для них, на умовах, визначених цим Кодексом. Форма письмового звернення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

За виконання митних формальностей митними органами поза місцем розташування митних органів або поза робочим часом, установленим для них, із заінтересованих осіб справляється плата у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, та в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

У разі оголошення надзвичайного стану в окремих регіонах України можуть визначатися митні органи, в яких здійснюватиметься митне оформлення товарів.

За рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів, митне оформлення підакцизних товарів, природного газу, товарів, які відповідно до законодавства підлягають клеймуванню державним пробірним клеймом, а також лікарських засобів може здійснюватися у спеціально визначених для цього митних органах.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів на них до митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відбитків відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред'явлення митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред'явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.

Строк, зазначений у частині першій цієї статті, може бути перевищений на час виконання відповідних формальностей виключно у разі:

) виконання митних формальностей поза місцем розташування митного органу відповідно до статті 247 цього Кодексу;

) підтвердженого письмово бажання декларанта або уповноваженої ним особи подати відповідно до цього Кодексу додаткові документи чи відомості про зовнішньоекономічну операцію або характеристики товару;

) проведення досліджень (аналізу, експертизи) проб і зразків товарів, якщо товари не випускаються відповідно до частини двадцять першої статті 356 цього Кодексу;

) виявлення порушень митних правил, якщо товари не випускаються відповідно до частини п'ятої цієї статті;

) зупинення митного оформлення відповідно до Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції";

) подання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 цього Кодексу.

У разі якщо товар декларується з використанням попередньої або періодичної митних декларацій, митне оформлення за цими деклараціями завершується у строк, що не перевищує чотирьох робочих годин з моменту їх подання.

Митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується митним органом шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

При виявленні порушення митних правил митний орган здійснює випуск товарів до завершення розгляду справи про таке порушення за умови, що:

) такі товари не підлягають конфіскації і не будуть потрібні надалі у процесі провадження у справі як докази;

) декларант сплачує всі митні платежі або забезпечує їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу.

Відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу [26].

Основним документом при митному оформленні є вантажна митна декларація. Вантажна митна декларація (ВМД) - це уніфікований документ, який містить відомості про товари та майно,
які переміщуються через митний кордон України, про відправника, одержувача та особу, яка здійснювала декларування вантажів, про порядок переміщення вантажів через кордон, умови поставки, способи розрахунків та інші дані, необхідні для митного оформлення.

ВМД застосовується при митному оформленні товарів, фактурна вартість яких перевищує суму, еквівалентну 100 доларам США, також на товари, до яких вживаються заходи економічної політики, стягується мито і податки.

Оформлена вантажна митна декларація засвідчує надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів у визначений митний режим і підтверджує права та обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, господарських та інших операцій.

ВМД являє собою документ форми МД-5 на п'яти зброшурованих основних аркушах різного кольору та відповідної кількості додаткових аркушів уніфікованого адміністративного документа форми МД-3.

Оформлені органом Державної митної служби аркуші ВМД розподіляються в такому порядку:

- перший основний аркуш - примірник для митного органу, який здійснював митне оформлення;

- другий основний аркуш - примірник для статистики, передається до підрозділу митної статистики органу Державної митної служби;

- третій основний аркуш використовується у підрозділі митних доходів і платежів органу Державної митної служби;

- четвертий основний аркуш використовується залежно від виду зовнішньоекономічної операції:

а) при оформленні товару, що вивозиться за межі України, передається декларанту разом з товаром у митницю. Після проведення процедури пропуску він передається до apxiву митниці;

б) при оформленні товару, що ввозиться на територію України, він передається декларанту;

- п'ятий основний аркуш - примірник для декларанта - передається декларанту.

До ВМД може бути додано не більше 33 додаткових аркущів, що дозволить задекларувати не більше 100 найменувань товарів. У ВМД не і додаткових аркушах не повинно бути підчисток і виправлень.

Достовірність зазначених декларантом даних у ВМД, яка заповнена згідно з чинними правилами та засвідчена ним у встановленому порядку, закріплюється одним з видів митного забезпечення (штамп "під митним контролем") на всіх аркушах ВМД і реєстраційним номером, а також записом у журналі обліку вантажних митних декларацій. Після завершення цієї процедури декларант несе юридичну відповідальність за дані, зазначені у ВМД. Ця декларація не може бути відкликана декларантом.

У разі прийняття ВМД до оформлення їй надається реєстраційний номер і здійснюється реєстрація в журналі обліку ВМД. Реєстраційний номер ВМД - 12-значний цифровий код, в якому:

- перші п'ять знаків — код органу Державної митної служби, в якому реєструється ВМД, за Класифікатором митних органів;

- шостий знак - остання цифра поточного року котра відокремлюється з обох боків похилою рискою;

- останні шість знаків - порядковий номер в декларації в журналі обліку ВМД (у порядку зростання протягом поточного року, починаючи з одиниці).

Заповнення граф і розділів ВМД проводиться відповідно до митного режиму, під який розміщується товар.

ВМД заповнюється державною мовою, на комп'ютері або друкарській машинці. Бланки ВМД, заповнені нерозбірливо, митними органами як декларації не розглядаються і не приймаються.

ВМД вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах особистої номерної печатки інспектора митниці, який здійснює митне оформлення товару [23, с. 86 – 88].

2.2. Митний контроль в аспекті виконання митних формальностей

Одним з основних засобів реалізації митної політики будь-якої держави є митний контроль за дотриманням законодавства й міжнародних договорів у царині митної справи. Його кінцевою метою є забезпечення прав і законних інтересів учасників митно-правових відносин, що відповідає закріпленій у Конституції України ідеї служіння держави інтересам людини [25, с. 3].

Деякі автори зазначають, що відповідно до глосарію ВМО визначено, що під здійсненням митних формальностей мається на увазі виконання всіх передбачених законодавством вимог по відношенню до порядку імпорту та експорту товарів та багажу, а також по відношенню до порядку заходу в порт і виходу в плавання суднами, які підлягають митному контролю [49, с. 53]. З огляду на це, закономірним є віднесення до митних формальностей саме митного контролю, який являє собою сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм Митного кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. Дане визначення, закріплене в п. 24 ст. 4 Митного кодексу України відповідає поняттю митного контролю, визначеному у Главі 6 Генерального додатку до Кіотської конвенції, де митний контроль розглядається як заходи, що застосовуються митними органами для забезпечення дотримання митного законодавства [43].

Аналізуючи теоретичні положення, поняття “митний контроль” деякі автори визначають останнє як сукупність перевірних заходів, здійснюваних митними органами в межах своєї компетенції на засадах вибірковості, з метою забезпечення додержання норм нормативно-правових актів з питань митної справи та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку [25, с. 9].

Тобто митний контроль - це сукупність заходів, здійснюваних митними органами України з метою забезпечення дотримання значення законодавства країни про митну справу і міжнародних договорів, митного укладених державою, контроль за виконанням яких покладено контролю на митні органи.

Держава зацікавлена, щоб ЗЕД здійснювалася відповідно до встановленого порядку, який мають знати і якого повинні додержуватися учасники ЗЕД. Передусім це стосується правильного митного оформлення товарів і транспортних засобів, що стають предметом митного контролю [15, c. 523].

Сучасні тенденції розвитку митної справи, на думку дослідників, – це поступовий відхід від практики 100-відсоткового фізичного огляду товарів під час перетину кордону України та перехід на вибірковий контроль на підставі встановлених критеріїв, застосування Держмитслужбою митного пост аудит-контролю, співробітництво з податковими органами для здійснення митного пост аудит-контролю, а також визначення санкцій до суб’єктів ЗЕД, які порушили вимоги чинного законодавства [16, c. 62].

Тому митний контроль товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, апріорі не може бути митними формальностями, оскільки принцип вибірковості встановлює той факт, що не кожен товар може бути підданий митному огляду чи іншій формі проведення митного контролю, а це суперечить ознаці «обов’язковості» яка притаманна митним формальностям у розумінні якому було викладено у першому розділі.

В основному кодифікованому акті в галузі митної справи визначення митного контролю наведено у вузькому розумінні, якому відповідають певні форми, методи, функції та мета його здійснення. Тому доцільно, на погляд деяких вчених, нормативно закріпити це положення й сформулювати поняття митного контролю так: митний контроль – це сукупність перевірочних заходів, здійснюваних митними органами в межах своєї компетенції на засадах вибірковості, з метою забезпечення дотримання норм нормативно-правових актів з питань митної справи та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Отже, заходи організаційного й матеріально-технічного характеру, спрямовані на забезпечення законності й дисципліни учасників митних правовідносин виносяться за рамки вузьконормативного визначення митного контролю як діяльності, виконуваної безпосередньо в пунктах пропуску через митний кордон або в інших нормативно визначених місцях. Автор цього визначення бере до уваги й те, що унормуванню підлягає принцип вибірковості митного контролю, реалізація якого дасть можливість “...поступово перейти до здійснення контрольних операцій на рівні практики роботи органів ... митного контролю Європейського Союзу” [27].

Вивчення теоретичної основи митного контролю як різновиду державного, як правової форми митної діяльності, дозволяє на думку деяких авторів визначити його сутнісну характеристику. Ураховуючи досягнення дослідників державного контролю, контролю у сфері державного управління, автор пропонує розмежовувати поняття “контроль у сфері митної справи” і “митний контроль”, бо перше є ширшим за обсягом і включає (окрім другого) ще й внутрішній контроль. У свою чергу, останній залежно від суб’єкта проведення можна класифікувати на загальний і спеціалізований, здійснюваний органами митної служби, основною функцією яких є перевірка дотримання посадовцями митних органів законодавства про державну службу й митного законодавства [25, с. 9].

Окремо варто зауважити, що недостатнє правове регулювання відносин у сфері митної справи, особливо щодо регламентації здійснення митного контролю, може створити досить складну соціально-політичну і економічну ситуацію в державі [18, с. 89]. Так, просто необхідним є запровадження системності у правовій регламентації митного контролю. Для цього, зокрема, необхідно, аби усі поточні правові регламенти (технологічні схеми, інструкції, положення тощо), які визначають організацію та проведення митного контролю, цілком відповідали законодавчим актам як базовим регуляторам діяльності кожного контролюючого митного органу.

Незважаючи на вже існуючі досягнення в сфері здійснення митного контролю, цілком очевидною залишається необхідність подальшого розвитку митного контролю в Україні у напряму гармонізації та уніфікації з прийнятими у світі нормами і практикою. Митне законодавство України активно сприймає і застосовує світовий митно-правовий досвід, а міжнародне співробітництво позитивно впливає на зміст і функціонування українського митного законодавства. Даний процес проявляється і впливає на розвиток та вдосконалення здійснення митних формальностей в цілому.

Аналізуючи практику діяльності митних органів, які здійснюють адміністративно-юрисдикційну діяльність у сфері митної справи, доходимо висновку, що пропозиції, які виробляються в процесі аналізу результатів митного контролю, істотно впливають на якість правових норм, сприяють усуненню прогалин у законодавстві та удосконаленню механізму правового регулювання в галузі митної справи загалом [19, с. 60].

На думку деяких молодих науковців, на сьогодні процедури здійснення митного контролю є найменш унормованою частиною механізму здійснення митних формальностей. У митному законодавстві та митній практиці процедурам здійснення митного контролю не приділяється належна увага, безпідставно вважається, що їх чітке визначення та закріплення у правових приписах не має суттєвого значення. Це зумовлено відсутністю належних теоретичних напрацювань та нормативно-визначених загальних процедур митного контролю та їх виділення. Такий підхід слід вважати хибним. Ретельна регламентація процедур митного контролю має не менш істотне значення, ніж будь-які інші процедури, хоча й вони здебільшого належним чином не регламентовані у відповідних правових актах.

Однак, незважаючи на набуття чинності з 1 червня 2012 року Митним кодексом України, ситуація в галузі митного контролю та митного оформлення залишається непростою. Кількість нормативно-правових актів, що регулюють митну справу, не свідчить на користь якості регулювання правовідносин, що виникають у цій сфері. Недосконалість системи митного законодавства позначається на всій системі національного законодавства та розвитку митного права.

За результатами аналізу законодавчої, нормативно-правової бази України з питання регулювання та контролю зовнішньоторговельних операцій та практики роботи митних і податкових органів визначено, що сьогодні в відсутня одна із основних складових контролю – система ефективного та результативного контролю за зовнішньоекономічними товарами після їх випуску в вільний обіг. Як наслідок, митні органи зосереджені на безпосередній роботі з вантажем поки він перебуває під митним контролем, що потребує значно більших зусиль та ресурсів і є менш ефективним, ніж система управління ризиками та пост-аудит. Навіть після впровадження цих елементів, очікуваних результатів так і не було досягнуто. Для вирішення цієї проблеми необхідно внести зміни до розділів “Загальні положення” та “Митний контроль” Митного кодексу України , які полягають у розкритті основних положень щодо здійснення митного контролю на основі методів аудиту, закріпленні поняття “митно-податковий аудит” та конкретизації методів та прийомів його здійснення. Ми пропонуємо розмежувати поняття “митний контроль” та “митний контроль на основі методів аудиту” та ввести новий термін “митно-податковий аудит”, під яким слід розуміти сукупність заходів, що проводиться за результатами аналізу ризиків в межах державного фінансового контролю та спрямовані на підтвердження достовірності інформації задекларованої суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності шляхом перевірки облікової документації та комерційної інформації після митного оформлення [27].

Митний контроль є одним із найважливіших інститутів митного права. Він охоплює широке коло правових, організаційних та методичних питань, що стосуються багатьох сторін митної справи, у першу чергу митного оформлення, переміщення товарів та транспортних засобів, митних платежів та ін.

Митному контролю підлягають усі товари та транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, при цьому під товарами розуміються будь-яке рухоме майно (у тому числі валютні цінності, культурні цінності), електрична, теплова та інші види енергії, а також транспортні засоби, за винятком транспортних засобів, що використовуються для міжнародних перевезень пасажирів та товарів, включаючи транспортне обладнання (вони є предметом митного контролю як транспортні засоби) [28, с. 43 – 47].

Інститут митного контролю розуміється подвійно: по-перше, як загальний статус (правовий режим) переміщуваних через митний кордон товарів і транспортних засобів. По-друге, як сукупність перевірочних заходів.

Як об'єкт митного контролю варто виділити державні інтереси, що укладаються в забезпеченні дотримання фізичними особами й учасниками ЗЕД положень, що регулюють переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон, а також здійснення діяльності, контроль за якою покладений на митні органи [13, c. 119].

В залежності від того, на що безпосередньо спрямовано перевірочну діяльність митних органів, виділяють наступні предмети митного контролю:

- товари й транспортні засоби (переміщувані або переміщені через митний кордон);

- документи й відомості, необхідні для митних цілей;

- підприємницька діяльність, контроль за якою покладений на митні органи.

Останній з перерахованих вище предметів митного контролю відображає одну важливу його особливість - випадки, безпосередньо не пов'язані з переміщенням через митний кордон товарів і транспортних засобів. Оскільки немає переміщення, виходить, немає й митного оформлення (за винятком випадків зміни митного режиму), а це вже надає самостійність митному контролю, відокремлюючи його від процедури митного оформлення. Будучи систематичною перевіркою діяльності, даний вид контролю може бути позначений наглядом.

На відміну від контролю конкретних предметів (товарів, документів, транспортних засобів) митний нагляд — перевірка більше абстрактна й містить у собі безліч предметів (порядок ведення обліку товарів, що зберігаються на митних складах, працездатність охоронної сигнализація, дотримання пропускного режиму на території складу тимчасового зберігання, дотримання порядку проведення операцій з товарами, що зберігаються, і ін.) .

Документи, необхідні для митного контролю можуть розглядатися як предмети контролю як при оформленні переміщуваних товарів і транспортних засобів або оформленні зміни митного режиму, так і при проведенні митного нагляду. Причому по призначенню їх можливо розділити на кілька видів:

- документи, необхідні для митного оформлення й контролю;

- документи, необхідні для контролю (нагляду) [31, c. 78 – 81].

Митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів України у формах, визначених МК України, а також іншими законами України з питань митної справи.

Основними формами митного контролю є:

1. перевірка документів та відомостей, необхідних для такого контролю;
2. митний огляд (огляд та переогляд товарів і транспортних засобів, особистий огляд громадян);
3. облік товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України;
4. усне опитування громадян та посадових осіб підприємств;
5. перевірка системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України;
6. огляд територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи законом.

Митні органи самостійно визначають форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України та міжнародних договорів України. За загальним правилом не припустимо під час митного контролю заподіяння неправомірної шкоди особам, їхнім товарам і транспортним засобам [28, с. 43 – 47].

Основна мета митного контролю – перевірка й виявлення відповідності проведених митних операцій і дій митному законодавству, а також дотримання фізичними та юридичними особами, які беруть участь у митній діяльності, встановлених митних правил і процедур, тобто порядку переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів. Причому “ …характер і зміст діяльності митних органів багато в чому визначається саме митним контролем, який посідає важливе місце у сфері митної справи” [8, с. 9].

Основні функції митного контролю можна звести до наступних:

а) забезпечення дотримання митного законодавства;

б) захист економічних інтересів держави на внутрішньому та на зовнішньому ринках;

в) реалізація заходів щодо захисту прав, законних інтересів громадян, суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності;

г) стягнення мита, податків та інших митних платежів;

д) участь у розробці заходів по запровадженню ефективного механізму здійснення внутрішньо- й зовнішньоекономічної політики;

є) здійснення в межах своєї компетенції заходів, що сприяють прискоренню товарообігу через митний кордон держави;

ж) виявлення, припинення й попередження порушень митних правил.

Неоднорідність митного контролю як системного утворення зумовлюється природою та цільовим призначенням митної служби. Завдання, які стоять перед митними органами, містять, власне, основні елементи, що визначають сутність і своєрідність митного контролю, вирізняють його поміж інших видів контрольної діяльності [30, с. 174].

Митний контроль є одним із видів державного контролю у сфері митної справи. В основі його лежать як загальні принципи державного контролю законність, демократизм, субординація у службових відносинах, систематичність, професіоналізм, гласність та прозорість, так і принципи, які притаманні саме митному контролю.

Під принципами митного контролю слід розуміти виражені в правових нормах основоположні засади, положення, риси, згідно з якими здійснюється регулювання митно-правових відносин. Дослідивши зміст принципів митного контролю, що складають правову основу ефективної реалізації закріплених у Митному кодексі України норм, Корнєва Т.В. пропонує віднести до основних принципів митного контролю: повномасштабне і чітке митне регулювання, забезпечення ефективності митно-правових засобів митного контролю, врахування досвіду міжнародно-правового співробітництва та регулювання в галузі митної справи, менеджмент і ризик.

Корнєва Т.В. відмічає, що у кожному рішенні, прийнятому службовою особою митного органу, є категорія "ризик". Проблема ризику ні в теорії, ні в практиці діяльності митних органів не дістала достатньої теоретичної розробки та обґрунтування, не зважаючи на її очевидну актуальність. Ризик, під яким взагалі розуміють можливу небезпеку, у процесі протидії митним правопорушенням виступає як соціально об’єктивна та професійно невід’ємна умова функціонування митних органів.

У цілому ризики митного контролю підрозділяються на: ризик виникнення професійної небезпеки (життя, здоров’я, честь, гідність службової особи митних органів); ризик виникнення небезпеки держави (економічної, екологічної тощо); ризик виникнення втрат (матеріальних, фінансових, моральних тощо);ризик виникнення відповідальності (ймовірність прийняття неправильного або правильного рішення службовою особою митного органу з пакету можливих альтернативних рішень при здійсненні процедур митного контролю) [17, c. 18].

Механізм митного контролю визначається як система передбачених законодавством видів, форм та результатів митного контролю, що застосовуються митними органами в процесі організації та здійснення контрольної діяльності у сфері правомірного використання предметів при переміщенні товарів через митний кордон України [51, c. 3].

З дослідженням вихідних засад митного контролю встановлено, що систему його принципів становлять загальні, притаманні державному контролю як такому, а також специфічні принципи, як-то: вибірковість, професіоналізм працівників митних органів, взаємодія й інформаційне забезпечення, економія митних процедур.

Одним з основних є принцип контрольованості переміщення через митний кордон, який хоча й містить винятки, але хибною є думка про можливість повного звільнення від проходження цієї митної процедури. Тому перший з названих принципів визначається як можливість вибору й предмета контролю, а не лише форми або обсягу. Такий погляд відповідає сформованому підходу до організації митного контролю у провідних європейських країнах, де вже відбулася його переорієнтація від екстенсивного на інтенсивний шлях розвитку [25, с. 10].

Відповідно до класифікаційних ознак вважаємо можливим виділення різноманітних видів митного контролю, які можуть бути об’єднані залежно від:

а) напрямку переміщення товарів та інших предметів;

б) суттєвих характеристик товарів, що впливають на здійснення митного контролю;

в) виду транспорту;

г) характеру участі у здійсненні митного контролю;

д) кількості переміщень товарів протягом певного часу;

є) місця;

ж) режиму.

Отже, в залежності від напрямку руху товарів виокремлюють митний контроль імпортних (таких, що ввозяться на територію України), експортних (таких, що вивозяться з території України) та транзитних (таких, що переміщуються через митну територію України) товарів.

З урахуванням окремих суттєвих характеристик товарів, що переміщуються через митний кордон, здійснюється митний контроль: ручної поклажі, супроводжуваного багажу, несупроводжуваного багажу, валюти та валютних цінностей, енергоносіїв, культурних та історичних цінностей.

Порядок здійснення митного контролю транспортних засобів визначається їх видом. Це митний контроль: автотранспортних засобів, морських та річкових суден, залізничних транспортних засобів, повітряних суден [30, с. 174].

2.3. Напрямки та перспективи розвитку правового регулювання здійснення митних формальностей в Україні

Світовий досвід провідних держав свідчить про те,що зміна способу виробництва, як і економічного базису, неодмінно тягне структурні зміни в надбудові держави. Не залишилась осторонь і Україна, яка здобувши незалежність, прагне впроваджувати в економічній сфері ринкові відносини [1, c. 3].

Світовий досвід із спрощення митних процедур та процедур логістики, а також із зменшення ризику порушити безпеку громадян доводить нагальну необхідність створення електронних інформаційних систем. Вони повинні розроблятися як функціонально сумісні між аналогічними системами різних країн, бути доступними, безпечними, об'єднаними та контрольованими. Європейська спільнота визначає, що шлях до цього — зменшення різниці між митними процедурами країн світу та називає механізм її реалізації “Електронною митницею”, яка покликана впорядкувати потік інформації під інформаційно-комунікативні технології системи митних органів [12].

Відсутність в Україні дієвого механізму для забезпечення проведення модернізації інформаційно-телекомунікаційних систем митних та інших уповноважених в сфері контролю за зовнішньоекономічними операціями державних органів; недостатня функціональна, матеріально-технічна і технологічна відповідність таких систем міжнародним вимогам і стандартам в галузі митної справи, зокрема, щодо автоматизації та спрощення митних процедур на основі впровадження обміну документами, інформацією і даними в електронному вигляді, автоматизації збору і обробки даних з метою аналізу ризиків тощо.

Значущість вирішення вказаної проблеми об’єктивно випливає з масштабності економічних явищ, на які безпосередньо впливає здійснення митної справи. Так, зокрема, загальний товарообіг України у 2011 році зріс на 42,1% у порівнянні з 2010 роком і становив 152,1 млрд. дол. США. Близько 35,3 тис. суб’єктів господарювання, які активно займались зовнішньоекономічною діяльністю у 2011 році, перерахували до державного бюджету 114,8 млрд. грн. Протягом 2011 року через територію України переміщено транзитом 151 млн. тонн вантажів, що дозволило нашій країні залишитись в числі найбільших транзитних країн у регіоні. При цьому, унікальне географічне розташування робить Україну привабливою не тільки для легального транзиту, але й для незаконних транскордонних переміщень наркотиків та зброї, боротьба з якими є одним із пріоритетних завдань митної служби.

Слід відзначити, що вже на даний час абсолютна більшість технологічних процесів у митній справі забезпечуються та підтримуються інформаційними технологіями, митна служба використовує у своїй роботі одну з найбільш розгалужених і найскладніших інформаційних систем в Україні [44].

Вирішення зазначеної проблеми цілком відповідає і державним інтересам, і державним пріоритетам. Щоб удосконалити певну систему та процеси в ній, необхідно знати, що і як змінити в структурі, у розподілі завдань і функцій, чим вплинути, як і на кого. Для цього треба знати ідеальне й реальне і наближуватися до ідеального за допомогою перебудови та послідовного наближення. Діяльність з розвитку і полягає в побудові певної ідеальної моделі діяльності, а потім структури, яка її реалізовуватиме. Розвиток – це поступове та послідовне наближення існуючої в системі діяльності до ідеальної, знаходження невідповідностей і розривів та їх ліквідація [21, c. 54].

За цим принципом була створенна програма економічних реформ Президента України на 2010-2014 роки “Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава” однією з ключових проблем у сфері дерегуляції визначено “значні фінансові й часові витрати на проходження митних процедур”. Вирішити цю проблему, згідно із Програмою, мають такі концепти, як управління ризиками, пост-аудит, уповноважені економічні оператори, реформування процедур визначення митної вартості тощо.

Аналогічні та інші ключові завдання щодо реформування і розвитку митної служби визначені також наступними документами державного рівня:

- Законом України “Про приєднання України до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур у зміненій редакції згідно з Додатком 1 до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур” від 05.10.2006 № 227-V [44];

- Національним планом дій з виконання Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, затвердженим Указом Президента України від 22.04.2011 № 494/2011 [40];

- Планом заходів щодо реалізації Концепції інтегрованого управління кордонами, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.01.2011№ 2-р [36].

Повномасштабне впровадження інформаційних технологій, електронного документообігу і електронного декларування з метою стимулювання зовнішньої торгівлі передбачено новою редакцією Митного кодексу України, затвердженого Законом України від 13.03.2012 № 4495-VI.

Аналіз показників розв’язання аналогічних проблем іншими державами свідчить про те, що єдиним ефективним інструментом такого розв’язання в сучасних умовах є максимальна автоматизація і інформатизація процесів у митній справі – створення багатофункціональної комплексної системи (далі – БФКС) “Електронна митниця”.

Так, Міжнародною конвенцією “Про спрощення та гармонізацію митних процедур” (Кіотською конвенцією) передбачено максимальне практичне використання інформаційних технологій та розгляд інформаційних технологій як базового принципу митного оформлення, реалізація якого повинна сприяти спрощенню і гармонізації митних процедур.

Рішенням Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу від 15.01.2008 № 70/2008/EC щодо безпаперового середовища для митниці і торгівлі було визначено низку кроків для переходу на повністю електронне управління митними процедурами та забезпечення повномасштабної інформаційної взаємодії між митними адміністраціями країн – членів ЄС.

Стратегія сприяння торгівлі Бюро з митних та прикордонних питань Департаменту внутрішньої безпеки США ключовим завданням розвитку митної адміністрації визначає отримання попередньої інформації і її подальше використання в системі автоматизованого управління ризиками та при пост-аудит контролі.

При цьому, ключовими ризиками для розвитку митної справи в США визначають надмірні витрати часу на митні процедури, ручні операції та несумісність автоматизованих інформаційних систем.

Необхідність кардинальної модернізації інформаційних систем митної служби України задля забезпечення бізнес-вимог, визначених завданнями розвитку митної служби, підтверджена і результатами зовнішнього незалежного аудиту, проведеного у другому півріччі 2011 року компанією “PricewaterhouseCoopers”.

Аналогічних висновків ще в 2008 році дійшов і Уряд України, який Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.09.2008 № 1236-р затвердив Концепцію створення багатофункціональної комплексної системи “Електронна митниця” (далі – Концепція) та план заходів з її реалізації на 2009-2013 роки. Разом з тим, враховуючи, що Концепцією не були визначені необхідні обсяги і механізми фінансування створення БФКС “Електронна митниця”, вона залишилась документом суто концептуального та декларативного характеру.

Виникнення проблеми в сформульованому вигляді зумовлено наступними причинами:

• зростання зовнішньоторговельного обігу, що підтверджується об’єктивними даними статистики зовнішньої торгівлі;
• підвищення складності митних процедур, зумовлене зростанням обсягів глобальної міжнародної торгівлі, яке було подолано країнами – основними торгівельними партнерами України шляхом реформування митних інструментів та власного законодавства у цій галузі;
• зростання ризиків безпеки транскордонних переміщень через територію України, пов’язана, у тому числі, з переорієнтацією шляхів транзиту наркотиків та прекурсорів з Азії до Європи та з Південної Америки до Європи через Україну, про що свідчать аналітичні дані Комітету ООН з боротьби з наркотиками;
• технічне та технологічне відставання митної служби України від митних адміністрацій країн – основних торговельних партнерів, зумовлене недостатнім фінансуванням розвитку митної служби протягом тривалого періоду;
• недостатня поширеність партнерського підходу у відносинах між митними органами та учасниками ринку.

Здійснення ключових реформ в сфері спрощення і здешевлення ведення зовнішньоекономічної діяльності, спрощення і прискорення процедур перетину кордону, митного контролю та оформлення потребує залучення до співпраці з митною службою цілої низки органів державної влади.

Так, перехід до здійснення митного оформлення за принципом “єдиного вікна”, що є, зокрема, вимогою перелічених вище документів, а також доручення Президента України від 14.03.2011 № 083/14917-01, потребує впровадження електронного обігу документів, необхідних для здійснення митного контролю та оформлення.

Процедурі впровадження електронного обігу документів, необхідних для здійснення митного контролю та оформлення, повинно передувати створення кожним із органів виконавчої влади електронного дозвільного документу на основі загальнодержавних класифікаторів.

Подальше поширення і збільшення змістовності процедури електронного декларування, яка в пілотному режимі запрацювала в Україні з квітня 2011 року, потребує створення правового механізму використання електронної вантажної митної декларації Національним банком, Державною податковою службою та Міністерством внутрішніх справ.

Спрощення і прискорення процедур перетину кордону неможливе без тісної взаємодії митної служби з іншими суб’єктами інтегрованого управління кордоном, у першу чергу Адміністрацією Держприкордонслужби.

Розширення кола достовірних джерел попередньої митної інформації, яке є ключовою передумовою дерегуляції митних процедур, неможливо реалізувати без активної участі Міністерства закордонних справ та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України .

Таким чином, вирішення цілої низки проблемних питань, які наразі гальмують розвиток і реформування митної справи, належить до компетенції не тільки органів митної справи, але й інших органів державної влади [44].

Наявність в Україні програми впровадження БФКС “Електронна митниця”, затвердженої на рівні Уряду (та її фінансування на рівні не нижче 30%) є однією з вимог Угоди між Урядом України та Європейським Союзом про фінансування програми “Підтримка секторальної політики управління кордоном в Україні” від 30.10.2011 [32].

Проблема, яка сформульована, є комплексною за своїм характером і містить в собі низку апріорних обмежень щодо шляхів вирішення. Її розв’язання має ґрунтуватись на системному підході, а рішення носити характер комплексу взаємопов’язаних і взаємозалежних елементів.

З огляду на викладене вище, в якості заходу визначального шляху для розв’язання проблеми пропонується створення загальнодержавної багатофункціональної комплексної системи “Електронна митниця”.

Метою зазначеної Програми є координація і концентрація зусиль органів державної влади України, направлених на спрощення умов ведення зовнішньоекономічної діяльності, сприяння розвитку законної міжнародної торгівлі, підвищення конкурентоспроможності національної економіки, оптимізацію податкового навантаження шляхом розвитку і реформування процедур, пов’язаних з митним контролем, митним оформленням та перетином кордону, шляхом створення БФКС “Електронна митниця”.

Метою Концепції є формування і визначення основних складових стратегії створення БФКС “Електронна митниця”.

Створення БФКС “Електронна митниця” спрямовано на зміцнення митної безпеки України, подальший розвиток та адаптацію інформаційних систем Держмитслужби України до стандартів Європейського Союзу, створення умов для прискорення процедур митного контролю та митного оформлення, покращення рівня послуг, що надаються державою в митній сфері, обмеження можливості здійснення протиправних та корупційних діянь.

В рамках створення БФКС “Електронна митниця”, з метою розв’язання визначеної вище проблеми, пропонується реалізувати низку заходів, об’єднаних в проекти розвитку за п’ятьма основними напрямами:

НАПРЯМ І. Перехід до здійснення митного контролю, в більшості, на основі результатів автоматизованого аналізу ризиків.

НАПРЯМ ІІ. Створення умов для здійснення електронного декларування на рівні не менше 80% від загальної кількості декларацій.

НАПРЯМ ІІІ. Впровадження принципу “єдиного вікна” при здійсненні митного оформлення.

НАПРЯМ ІV. Підвищення конкурентоспроможності національних суб’єктів господарювання через покращенняякості управлінських рішень, які приймаються на основі даних митної статистики і аналізу, в тому числі в сфері адміністрування митних платежів і визначення митної вартості товарів.

НАПРЯМ V. Підвищення якості та доброчесності виконання своїх службових обов’язків посадовими особами митної служби [44].

Державна митна служба України знаходиться на шляху модернізації та прискорення інтеграції до Всесвітньої торговельної організації й ЄС. 5 жовтня 2006 Україна приєдналась до Міжнародної Конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур.

Провідні митні служби світу — Німеччини, Франції, Росії, Японії, Китаю, США, Канади і багатьох інших держав — також активно застосовують сучасні інформаційні технології.

Комплексна система “Електронна митниця” є поєднанням інформаційно-телекомунікаційних технологій. Створення системи й запровадження в Україні електронного декларування товарів дозволить підвищити якість митного регулювання й удосконалити митне адміністрування.

Переваги електронного декларування є:

На сьогоднішній день при митному оформленні вантажів подається вантажна митна декларація та її електронна копія. Ще в 90-ті роки Державною митною службою України для обліку зовнішньоекономічних операцій був розроблений програмно-інформаційний комплекс для накопичення та обробки електронних копій вантажних митних декларацій.

В майбутньому планується повністю перейти на електронне декларування. Уявіть собі, особа, не відходячи від свого робочого місця через Інтернет робить заявку митному органу про те, що вона очікує певний вантаж. Заповнює в електронному вигляді декларацію, відсилає її через Інтернет в Державну митну службу.

Остання, в свою чергу, перевіряє електронну копію вантажної митної декларації на форматно-логічний контроль і, в разі позитивного результату, їй присвоюється ідентифікаційний номер і повертається до відправника [44].

Автоматизація процесу проведення митних послуг дозволить досягти строгого контролю над операціями по експорту та імпорту товарів, забезпечити контроль над реальною валютною виручкою від експорту.

На сьогоднішній день при митному оформленні вантажів подається вантажна митна декларація та її електронна копія. Ще в 90-ті роки Державною митною службою України для обліку зовнішньоекономічних операцій був розроблений програмно-інформаційний комплекс для накопичення та обробки електронних копій вантажних митних декларацій.

В майбутньому планується повністю перейти на електронне декларування. Уявіть собі, особа, не відходячи від свого робочого місця через Інтернет робить заявку митному органу про те, що вона очікує певний вантаж. Заповнює в електронному вигляді декларацію, відсилає її через Інтернет в Державну митну службу.

Остання, в свою чергу, перевіряє електронну копію вантажної митної декларації на форматно-логічний контроль і, в разі позитивного результату, їй присвоюється ідентифікаційний номер і повертається до відправника [48].

Основними завданнями електронної митниці є:

- автоматизація процесів митного контролю та митного оформлення товарів, предметів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України;

- забезпечення функціонування системи електронного документообігу;

- забезпечення функціонування системи аналізу ризиків;

- сприяння захисту прав інтелектуальної власності в процесі зовнішньоекономічної діяльності шляхом ведення відповідних автоматизованих систем;

- забезпечення інформаційної взаємодії митної служби України з правоохоронними органами та іншими органами державної влади України в межах двосторонніх угода бо спільних наказів про обмін інформацією;

- формування банку даних електронної митниці;

- забезпечення інформаційної безпеки під час формування і функціонування банку даних електронної митниці;

- накопичення інформації в результаті проведення митного контролю та митного оформлення товарів, предметів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України;

- забезпечення інформаційної взаємодії та співпраці відповідно до укладених Україною міжнародних договорів;

- проведення єдиної науково-технічної політики під час створення електронної митниці

- електронна митниця як автоматизована система обліку зовнішньоекономічних операцій юридичних та фізичних осіб повинна забезпечувати виконання таких функцій:

- накопичення інформації про зовнішньоекономічні операції юридичних та фізичних осіб у відповідних базах даних (на центральному та регіональному рівнях);

- взаємодія з іншими зовнішніми інформаційними системами;

- уведення інформації про можливу зовнішньоекономічну операцію юридичної або фізичної особи безпосередньо з первинних документів, включаючи їхній від цифрований образ;

- хронологічне накопичення інформації про зовнішньоекономічні операції юридичних та фізичних осіб;

- формування аналітичних звітів про експортно-імпортні операції країни;

- дотримання необхідного рівня технічного захисту інформації.

- власником електронної митниці є ДМСУ, яка володіє,користується і розпоряджається основними структурними компонентами електронної митниці, необхідними для забезпечення її функціонування [4, с. 211].

Тепер спробуємо переглянути зазначенні вище напрями функціонування БФКС “Електронна митниця”

За напрямом І. Перехід до здійснення митного контролю, в більшості, на основі результатів автоматизованого аналізу ризиків.

Проект розвитку І.А. Розвиток системи автоматизованого аналізу і управління ризиками.

Основна мета використання системи управління ризиками – забезпечити вибірковість і ефективність митного контролю, зосередивши увагу та ресурси на переміщеннях товарів, що містять потенційні ризики. Наслідком цього очікується прискорення митного контролю і митного оформлення товарів і транспортних засобів для законослухняних суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Проект розвитку І.А. включає в себе наступні заходи:

- розширення джерел отримання достовірної попередньої митної інформації;

- застосування системного, побудованого на попередньому аналізі, підходу до боротьби з контрабандою наркотиків, прекурсорів, зброї, в тому числі масового ураження, та її компонентів;

- розвиток програмно-технічної та матеріальної бази функціонування автоматизованої системи аналізу і управління ризиками;

- удосконалення нормативно-правової бази здійснення митного контролю на основі управління ризиками;

- оптимізація штатної чисельності та посилення кадрового потенціалу підрозділів, на які покладено обов’язки організації та впровадження в митних органах системи управління ризиками.

Термін реалізації проекту розвитку І.А. – до 2017 року.

Проект розвитку І.Б. Розвиток системи пост-митного контролю.

Основна мета пост-аудит контролю – пришвидшення транскордонного руху товарів з одночасним забезпеченням дотримання законності при такому переміщенні.

Проект розвитку І.Б. включає в себе наступні заходи:

- створення комплексної правової системи застосування митними органами повноважень щодо ефективного аудиту діяльності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності після завершення процедури митного оформлення товарів;

- покращення існуючої програмно-технічної та матеріальної бази, вдосконалення системи обміну інформаційно-аналітичними ресурсами в напрямку здійснення пост-аудит контролю;

- розвиток співробітництва з митними та фіскальними адміністраціями інших країн, а також з міжнародними організаціями з метою підвищення ефективності пост-аудит контролю;

- посилення кадрового потенціалу підрозділів, на які покладено обов’язки з організації і проведення пост-аудит контролю.

Термін реалізації проекту розвитку І.Б. – до 2017 року.

Проект розвитку І.В. Перехід на новий рівень автоматизації процедур митного контролю та митного оформлення.

Основна мета – скорочення часу здійснення митних процедур через зменшення обсягу ручних і паперових операцій, зменшення питомої ваги впливу людського фактору на прийняття рішень в митній справі.

Проект розвитку І.В. включає в себе наступні заходи:

- подальший розвиток та модернізацію Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України для забезпечення повного переходу до без паперового середовища шляхом створення розгортання нового центру розробки даних, створення сховища даних, вдосконалення автоматизованої системи митного оформлення (перехід на використання технології тонкого клієнту, використання термінальних рішень та віртуалізації серверів) , в частині додавання нових та розвитку існуючих функцій, а саме:

а) організації та підтримки взаємодії митної служби з уповноваженими економічними операторами;

б) вільного вибору суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності місця доставки та митного оформлення товару;

в) контрольованого внесення припустимих обґрунтованих змін до митних декларацій;

г) автоматизованого контролю за доставкою товарів з використанням електронних документів, сумісних з форматом нової комп’ютеризованої транзитної системи (NCTS) Європейського Союзу;

д) забезпечення інтеграції даних про результати здійснення митних процедур та застосування технічних засобів митного контролю в інформаційні комплекси з метою подальшого аналізу і використання в процесі автоматизованого митного контролю і митного оформлення;

ж) видача безкоштовних ключів електронного цифрового підпису, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.03.2012 № 219.

Термін реалізації проекту розвитку І.В. – до 2017 року.

За напрямом ІІ. Створення умов для здійснення електронного декларування на рівні не менше 80% від загальної кількості декларацій.

Проект розвитку ІІ.А.:

- забезпечення програмно-технічної підтримки можливості акредитації суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності на центральному рівні;

- забезпечення програмно-технічної підтримки можливості здійснення електронного декларування, в тому числі, через зовнішній WEB-сайт митної служби України у мережі Інтернет;

- забезпечення програмно-технічної підтримки зворотного отримання суб’єктами інформації про поточний стан оформлення.

Термін реалізації проекту розвитку ІІ.А. – до 2017 року.

За напрямом ІІІ. Впровадження принципу “єдиного вікна” при здійсненні митного оформлення.

Проект розвитку ІІІ.А. Впровадження електронного обміну між державними органами документами, необхідними для здійснення митного контролю та оформлення.

Мета – створення сприятливих умов для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, за яких для митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України і щодо яких законодавством України встановлені певні заборони або обмеження, звертатись тільки до митних органів, які, в свою чергу,самостійно забезпечуватимуть отримання необхідних дозвільних документів інших державних органів у електронному вигляді.

Проект розвитку ІІІ.А. включає в себе наступні заходи:

- нормативне врегулювання питань обміну електронними документами між органами державної влади;

- побудова в митній службі “єдиного шлюзу” (криптопровайдеру) та інтеграції до нього криптобібліотек інших акредитованих центрів сертифікації ключів (далі – АЦСК);

- створення та впровадження єдиної загальнодержавної телекомунікаційної системи електронного документообігу з використанням електронного цифрового підпису від різних АЦСК на базі національної системи конфіденційного зв’язку;

- створення та підключення до єдиної системи документообігу абонентських пунктів в органах державної влади, що здійснюють видачу дозвільних документів для митного оформлення.

Термін реалізації проекту розвитку ІІІ.А. – до 2015 року.

Проект розвитку ІІІ.Б. Забезпечення ефективності здійснення митними органами попереднього документального контролю в пунктах пропуску.

Мета – прискорення здійснення митних формальностей, пов’язаних з нетарифним регулюванням при переміщенні товарів через митний кордон України.

Проект розвитку ІІІ.Б. включає в себе наступні заходи:

- вдосконалення роботи з органами виконавчої влади в частині надання ними відомостей про державні реєстри та видані цими органами дозвільні документи, які використовуються при попередньому документальному контролі;

- забезпечення програмно-технічної реалізації надання митними органами органам виконавчої влади інформації про обсяги товарів, пропущених на митну територію України за результатами проведеного попереднього документального контролю, якщо контроль за такими обсягами має здійснюватися.

Термін реалізації проекту розвитку ІІІ.А. – до 2015 року.

Проект розвитку ІІІ.В. Розвиток і автоматизація системи захисту прав інтелектуальної власності, класифікації товарів та проведення їх досліджень.

Мета – дерегуляція та забезпечення простоти і прозорості застосування заходів нетарифного регулювання і класифікації товарів в митній справі.

Проект розвитку ІІІ.В. включає в себе наступні заходи:

- розвиток системи захисту прав інтелектуальної власності;

- оприлюднення у встановленому порядку класифікаційних рішень та інформації з питань класифікації товарів та про застосування УКТ ЗЕД;

- розвиток системи прийняття митними органами електронних сертифікатів про походження товару.

За напрямом ІV. Підвищення конкурентоспроможності національних суб’єктів господарювання через покращення якості управлінських рішень, які приймаються на основі даних митної статистики і аналізу, в тому числі в сфері адміністрування митних платежів і визначення митної вартості товарів.

Проект розвитку IV.А. Розвиток аналітичних спроможностей митної служби з метою покращення якості макроекономічних управлінських рішень.

Мета – підвищення ефективності державного митно-тарифного та нетарифного регулювання, макроекономічного прогнозування, основаного на аналітичних даних митної статистики.

Проект розвитку IV.А. включає в себе наступні заходи:

- створення єдиної системи статистичних показників;

- обробка митної інформації в єдиному сховищі даних;

- створення інформаційно-аналітичної системи обробки даних;

- впровадження єдиних форматів для даних, що уводяться або створюються в окремих (відокремлених, спеціальних тощо) підсистемах БФКС “Електронна митниця”, з метою забезпечення обробки і використання цих даних іншими підсистемами;

- створення системи прогнозування Державного бюджету України.

Термін реалізації проекту розвитку IV.А. – до 2015 року.

Проект розвитку IV.Б. Автоматизація систем адміністрування митних платежів та визначення митної вартості.

Мета – підвищення рівня обґрунтованості та прозорості рішень щодо нарахування митних платежів та визначення митної вартості, зменшення питомої ваги людського фактору при прийнятті таких рішень.

Проект розвитку IV.Б. включає в себе наступні заходи:

- впровадження форматно-логічного контролю за заповненням уніфікованої митної квитанції МД-1;

- впровадження єдиного реєстру податкових повідомлень;

- розроблення електронного калькулятора розрахунку митних платежів для фізичних осіб (як для товарів, так і для транспортних засобів, що декларуються за вантажною митною декларацією);

- впровадження єдиної Картки – особового рахунку платника податків.

Термін реалізації проекту розвитку IV.Б. – до 2016 року.

За напрямом V. Підвищення якості та доброчесності виконання своїх службових обов’язків посадовими особами митної служби.

Проект розвитку V.А. Розвиток та вдосконалення функціонуючих механізмів роботи з персоналом на основі інформаційних технологій.

Мета – скорочення часу, необхідного для здійснення митних формальностей, через підвищення фахового рівня посадових осіб митної служби та підвищення рівня партнерства й довіри між учасниками та виконавцями митних формальностей.

Проект розвитку V.А. включає в себе наступні заходи:

- розвиток системи дистанційного навчання;

- розвиток взаємодії між працівниками митної служби із застосуванням технологій інформаційних порталів, форумів тощо;

- створення електронної бази знань (зокрема, електронних бібліотек, електронних довідників, посібників тощо).

Проект розвитку V.Б. Застосування інноваційних підходів в сфері протидії корупції та протиправним діям.

Мета – скорочення трансакційних витрат суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності впродовж здійснення митних формальностей.

Проект розвитку V.Б. включає в себе наступні заходи:

- створення автоматизованої інформаційно-аналітичної системи обробки інформації щодо здійснених та потенційних проявів корупції та протиправних дій з метою підготовки управлінських рішень в відповідній сфері;

- подальший розвиток та нарощування функціональності Моніторингового центру, в тому числі в частині виявлення та фіксування проявів корупції та протиправних дій, а також функціонування “гарячих ліній” з питань протиправних дій посадових осіб митної служби [44].

Висновок до розділу 2

1. У процесі переміщення предметів через митний кордон особа вступає в суспільні соціальні відносини з державою в особі митних органів. Ці відносини регламентуються в цілому митним законодавством. Частину цих відносин складає порядок митного оформлення, та здійснення митного контролю. Згідно п.23 ст.4 Митного кодексу України під митним оформленням слід розуміти виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Також під митним оформленням можна розуміти дії посадових осіб митних органів, які здійснюються у встановленій послідовності і спрямовані на забезпечення дотримання чинного законодавства і встановленого порядку переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон. А отже виходячи із цих розумінь, митне оформлення можна розуміти як одну з основних складових частин митних формальностей, і тому вона посідає одне із керівних місць в механізмі правового регулювання митних формальностей.

2. Митний контроль виходячи із п. 24 ст. 4 Митного кодексу України являє собою сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм Митного кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Багато авторів зазначають що митний контроль за своєю правовою природою є митною формальністю, але здійснення митного контролю відбувається на засадах вибірковості і тому не кожен товар може бути підданий митному огляду чи іншій формі перевірки, з цього випливає висновок що митний контроль взагалі може бути не обов’язковим, а отже, про формальність не може бути й мови.

Тому митний контроль за своєю правовою природою більше тяжіє до митних процедур і за своєю суттю є процедурою перевірки на дотримання митних формальностей при переміщені через митний кордон України товарів і транспортних засобів, та апріорі не може бути митними формальностями, а лише проводяться в аспекті їх виконання.

3. Щодо напрямків та перспектив розвитку, то слід сказати, що митна справа в України знаходиться на шляху модернізації та прискорення інтеграції до Всесвітньої торговельної організації й ЄС. 5 жовтня 2006 Україна приєдналась до Міжнародної Конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур та всіх її додатків і тим самим можна зазначити що наша держава рухається в напрямку уніфікації, спрощення та гармонізації митних процедур, в тому числі і митних формальностей.

Але для досягнення поставленої мети на цьому шляху виникають цілі ряди проблем, які необхідно вирішити, зокрема відсутність в Україні дієвого механізму для забезпечення проведення модернізації інформаційно-телекомунікаційних систем митних та інших уповноважених в сфері контролю за зовнішньоекономічними операціями державних органів; недостатня функціональна, матеріально-технічна і технологічна відповідність таких систем міжнародним вимогам і стандартам в галузі митної справи, зокрема, щодо автоматизації та спрощення митних процедур на основі впровадження обміну документами, інформацією і даними в електронному вигляді, автоматизації збору і обробки даних з метою аналізу ризиків тощо.

Аналіз показників розв’язання аналогічних проблем іншими державами свідчить про те, що єдиним ефективним інструментом такого розв’язання в сучасних умовах є максимальна автоматизація і інформатизація процесів у митній справі – створення багатофункціональної комплексної системи (БФКС) “Електронна митниця”. Повномасштабне впровадження інформаційних технологій, електронного документообігу і електронного декларування з метою стимулювання зовнішньої торгівлі передбачено новою редакцією Митного кодексу України, затвердженого Законом України від 13.03.2012 № 4495-VI.

Також владою була сформована програма економічних реформ Президента України на 2010-2014 роки “Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава” однією з ключових проблем у сфері дерегуляції визначено “значні фінансові й часові витрати на проходження митних процедур”. Вирішити цю проблему, згідно із Програмою, мають такі концепти, як управління ризиками, пост-аудит, уповноважені економічні оператори, реформування процедур визначення митної вартості тощо.

В рамках створення БФКС “Електронна митниця”, з метою розв’язання визначеної вище проблеми, пропонується реалізувати низку заходів, об’єднаних в проекти розвитку за п’ятьма основними напрямами:

НАПРЯМ І. Перехід до здійснення митного контролю, в більшості, на основі результатів автоматизованого аналізу ризиків.

НАПРЯМ ІІ. Створення умов для здійснення електронного декларування на рівні не менше 80% від загальної кількості декларацій.

НАПРЯМ ІІІ. Впровадження принципу “єдиного вікна” при здійсненні митного оформлення.

НАПРЯМ ІV. Підвищення конкурентоспроможності національних суб’єктів господарювання через покращенняякості управлінських рішень, які приймаються на основі даних митної статистики і аналізу, в тому числі в сфері адміністрування митних платежів і визначення митної вартості товарів.

НАПРЯМ V. Підвищення якості та доброчесності виконання своїх службових обов’язків посадовими особами митної служби.

ВИСНОВКИ

У магістерській роботі сформована актуальна характеристика митних формальностей у сфері митної справи та сформульовані положення, щодо її правового регулювання, апрямку та перспектив розвитку. Проведене дослідження дає підстави для нижченаведених висновків:

1. Україна Законом України “Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур” від 05.10.2006 року №227-V приєдналася до оновленої Міжнародної конвенції “Про спрощення і гармонізацію митних процедур” та всіх її додатків і тим самим, як вже зазначалося вище відповідно до ст.13 Кіотської конвенції Україна взяла на себе зобов’язання запровадити стандарти конвенції в діяльності митних органів України.

Зазначена конвенція містить в собі нове поняття для українського законодавства – “митні формальності” під яким слід розуміти сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і митною службою з метою дотримання вимог митного законодавства. Таке визначення відрізняється від того, що нам пропонує Митний кодекс України тим, що в останьому ця дефініція більш конкретизує коло суб’єктів на яких покладено виконання митних формальностей, на відміну від визначення що нам пропонується за Кіотскою конвенцією, в який зазначено більш ширше и об’єктивніше розуміння останніх.

2. Але проаналізувавши кожне з понять “митне” “формальності” окремо можна говорити, що прикметник "митний" - це родова ознака, що визначає для похідного терміна точне місце в уявному "дереві", верхівкою якої є певний базовий термін (наприклад "справа", "політика", "орган", тощо.), а рівнозначними гілками - похідні терміни з іншими прикметниками, наприклад "податковий", " транспортний", "торгівельний" і т. ін. У цьому плані, передусім, необхідно взяти до уваги історію походження прикметника “митний” (рос. “таможенный”), яка через первинні поняття "мит", мыт", "тамга" визначила основний варіант подальшого його асоціювання - "переміщенням чогось через кордон";

Поняття “формальність” - це офіційні вимоги, умови, які обов'язково виконуються при оформленні чого-небудь. При поєднанні зазначених термінів під митними формальностями слід розуміти сукупність обов’язкових обставин та юридичних фактів, які необхідно виконати в разі переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України.

3. За загальною теорією права правове регулювання здійснюється за допомогою правових засобів, які забезпечують його ефективність. Останне гарантує доведення норм права до їх виконання. У правовому регулюванні право реалізується через його механізм - систему правових засобів і форм (норми права, правовідносини, акти реалізації і застосування норм права та ін.). Зокрема, правове регулювання митних формальностей здійснюєтся через ряд норм права, а саме положення вже неодноразово згадуваної міжнародної конвенції “Про спрощення та гармонізацію митних процедур” від 18 травня 1973 разом з її численними додатками та Митним кодексом України затвердженим Законом України від 13.03.2012 № 4495-VI.

Крім цих двох основних джерел правового регулювання в сфері митних формальностей слід видилити ще також підзаконні нормативно-правові акти: “Порядок та строки митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються трубопровідним транспортом” затверджений наказом Міністерства фінансів України “Про митні формальності на трубопровідному транспорті та лініях електропередачі” від 30 травня 2012 року № 629; “Порядок виконання митних формальностей при здійсненні транзитних переміщень” затверджений Наказом Мінфіну України від 09 жовтня 2012 року № 1066; “Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа” затверджений наказом Наказом Мінфіну України від 30 травня 2012 року № 631 та Класифікатор митних формальностей, що можуть бути визначені за результатами застосування системи управління ризиками затверджений наказом Наказом Мінфіну України від 20 вересня 2012 року № 1011.

4. Крім правових норм як елементів правового регулювання в його механізмі слід виділити два основних елемента: перший - митне оформлення під яким слід розуміти виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, останій за своєю правовою природою є митною формальностю і має велике значення для в механізмі правового регулювання митних формальностей.

5. Другий - митний контроль, який, як вже згадувалось не є митною формальностю, але проводится в аспекті останьої і є сукупністю заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм Митного кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. В даному контексті ці два поняття співвідносяться між собою як матеріальне та процесуальне право, митним формальностями притаманна матеріальна основа, де в свою чергу митний контроль виражає її процесуальну сторону.

6. Щодо напрямків та перспектив розвитку, то слід сказати, що митна справа в України рухається в напрямку уніфікації, спрощення та гармонізації митних процедур, в тому числі і митних формальностей. Але для досягнення поставленої мети на цьому шляху виникають цілі ряди проблем, які необхідно вирішити. Аналіз показників розв’язання аналогічних проблем іншими державами свідчить про те, що єдиним ефективним інструментом такого розв’язання в сучасних умовах є максимальна автоматизація і інформатизація процесів у митній справі – створення багатофункціональної комплексної системи (БФКС) “Електронна митниця”, яка є поєднанням інформаційно-телекомунікаційних технологій. Створення системи й запровадження в Україні електронного декларування товарів дозволить підвищити якість митного регулювання й удосконалити митне адміністрування. Також впровадження інформаційних технологій, електронного документообігу і електронного декларування з метою стимулювання зовнішньої торгівлі передбачено новою редакцією Митного кодексу України, затвердженого Законом України від 13.03.2012 № 4495-VI.

В рамках створення БФКС “Електронна митниця”, з метою розв’язання визначеної вище проблеми, пропонується реалізувати низку заходів, об’єднаних в проекти розвитку за п’ятьма основними напрямами. Тому, з огляду на викладене вище, в якості заходу визначального шляху для розв’язання проблеми пропонується створення загальнодержавної багатофункціональної комплексної системи “Електронна митниця”, метою якої є координація і концентрація зусиль органів державної влади України, направлених на спрощення умов ведення зовнішньоекономічної діяльності, сприяння розвитку законної міжнародної торгівлі, підвищення конкурентоспроможності національної економіки, оптимізацію податкового навантаження шляхом розвитку і реформування процедур, пов’язаних з митним контролем, митним оформленням та перетином кордону, шляхом створення БФКС “Електронна митниця”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Аверянов В.Б. Виконавча влада і державний контроль.- К.,1999.- 48 с.
2. Аналіз регуляторного впливу до проекту наказу Міністерства фінансів України “Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа” від 08.05.2012 / http://www.minfin.gov.ua/control/uk/publish/printable_ article?art_id=337549
3. Бережнюк І. Г. Митне регулювання України: національні та міжнародні аспекти [Текст] : монографія / І. Г. Бережнюк. – Дніпропетровськ : Академія митної служби України, 2009. – 543 с.
4. Волик О. Ф. Митні інформаційні технології: навч. посіб. / О. Ф. Волик, О. В. Кащеєва, І. В. Дорда та ін. ; за ред. П. В. Пашка ; передмова А. В. Толстоухова. – К. : Знання, 2011. – 391 с.
5. Волинка К.Г. Теорія держави і права: Навч. посіб. / К.Г. Волинка — К.: МАУП, 2003. — 240 с. — Бібліогр.: с. 229–232.
6. Волтер Кернз Вступ до права Європейського Союзу : Навч.посібник : пер. с англ. / Волтер Кернз ; Под общ.рук. В.С. Ісакович . – Київ : Знання, 2002 . – 381 с.
7. Воронова Л.К. Фінансове право: Підручник. / Л.К. Воронова – К.: Олді плюс, 2006. – 460 с.
8. Голощапов Н.А. Таможенный контроль. / Н.А. Голошапов – М., 2000. – 280 с.
9. Денисенко, С.І. Деякі актуальні проблеми реалізації міжнародних стандартів кіотської конвенції у діяльності митних органів України [Текст] / С.І. Денисенко // Науково-теоретична конференція викладачів, аспірантів, співробітників та студентів юридичного факультету : тези доповідей: у 3-х ч., Суми, 20 квітня 2011 р. / Відп. за вип.: С.І. Дегтярьов, В.І. Горевий. — Суми : СумДУ, 2011. — Ч.1. — С. 25-32.
10. Дубініна А.А. Митна справа: Підручник. / А.А. Дубініна, С.В. Сорокіна, О.І. Зельніченко —К.: Центр учбової літератури, 2010. —с.
11. Дьомін Ю.М.. Митне право України.: Навч. пос. / Ю.М. Дьоміна, С.Ю. Дьоміна, Н.М. Железняк та ін..; За заг.ред Юлдашева О.Х. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 232с.
12. Євсєєва К.О. Електронна митниця як один із напрямів удосконалення митної логістики на підприємстві [Електронний ресурс] / — Режим доступу: http://www.rusnauka.com/DNI2010/Economics/69555.doc.htm
13. Кивалов С.В. Организационно-правовые основы таможенного дела в Украине. / С.В. Кивалов - Одесса, 1994. – 286 с.
14. Кириченко В.М. Теорія держави і права: модульний курс.: навч. посібник. / В.М. Кириченко, О.М. Куракін - К.: Центр навчальної літератури, 2010 - 264с.
15. Козик В.В. Зовнішньоекономічні операції і контракти: Навч. посіб. / В. В. Козик, Л. А. Панкова, Я. С. Крап'як, О. Ю. Григор'єв, А. О. Босак. - 2-ге вид. - К. : Центр навчальної літератури, 2004. - 608 с.
16. Копцева Л. Вплив міжнародних митних правил на законодавство України щодо митного аудиту / Л. Копцева // Митна справа. – 2010. – № 4 (70). – С. 62–71
17. Корнєва Т.В. Митний контроль в Україні: організаційно – правовіпитання: автореф. дис. на здобуття кандидата юрид. наук :спец. 12.00.07 / Т. В. Корнєва // НАН України,Ін – т держави і права ім. В. М. Корецького. – К.,2003. – 255 с.
18. Корнєва Т.В. Митний контроль / Т.В. Корнєва, В.П. Нагребельний // Юридична енциклопедія. Т.3. – К., 2001. – С. 635.
19. Корнєва Т.В. Правове регулювання митного контролю в Україні / Т.В. Корнєва // Митна справа. – 2002. – №5. – С. 59-65.
20. Кунєв Ю.Д. Визнання сутності та змісту основних митно-правових понять: Митна справа, Митне законодавство / Ю.Д. Кунєв, Л.Р. Баязітов // Вісник Академії митної служби України. Серія : “Право”. – 2013. – №1 (10) – С. 7–13.
21. Кунєв Ю.Д. Методологічні основи діяльності з розвитку митної діяльності та законодавства / Ю.Д. Кунєв // Вісник Академії митної служби України. Серія : “Право”. – 2011. – № 2. С.54–61.
22. Кунєв Ю.Д. Проблеми дослідження правових аспектів організації діяльності митної служби / Ю.Д. Кунєв // Вісник Академії митної служби України. Серія : “Право”. – 2011. – №1. – С. 63–72.
23. Курило, Т.В. Митне право України [Текст]: навчальний посібник / Т.В. Курило. – Львів: Новий світ-2000, 2007. – 240 с.
24. Лисенков С. Правовий вплив і правове регулювання як форми прояву дії права на суспільні відносини: співвідношення та порівняння / С. Лисенков // Порівняльно-правові дослідженняю. – 2006. – №1. – 29 с.
25. Мазур А. В. Організаційно – правові основи митного контролю в Україні: автореф. дис. на здобуття кандидата юрид. наук :спец. 12.00.07 / А. В. Мазур // Національна Юридична АкадеміяУкраїни ім. Ярослава Мудрого. – Харків, 2004. – 189 с.
26. Митний кодекс України від 13.03.2012 р. № 4495-VI: за станом на 26 квітня 2014 р. / Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2012, № 44-45, № 46-47, № 48, ст.552
27. Митний контроль в аспекті виконання митних формальностей, Задорожна Аріна Юріївна / Науково-практична Інтернет-конференція 14.05.2013 - Секція №2 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://legalactivity.com.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=520%3A090513-23&catid=67%3A2-0513&Itemid=83&lang=ru
28. Настюк В.Я. Митне право України: Навч. Посібник / В.Я. Настюк М.Г. Шульга – Харків: Нац. Юр. Академія України, 2001. – 114 с.
29. Науменко В.П. Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні. / .В.П. Науменко, П.В. Пашко, В.А. Руссков // – К.: Знання, 2004. – 403с.
30. Пахомов С.І. Митний контроль як засіб забезпечення митної справи (адміністративно-правовий аспект): автор. дис. на здобуття наук. ступ. канд. юрид. наук. – Одеса, 1997. – 112 с.
31. Пашко П.В. Основи митної справи: Навч. посібник / За ред. П.В. Пашка. // - 2-ге вид. - К.: Знання, КОО, 2002. - 318с.
32. Підтримка секторальної політики управління кордоном в Україні: Угода про фінансування програми від 30 жовтня 2011 року. / http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_a71
33. Податковий кодекс України від 02.12.10 № 2755-VI: станом на 1 травня 2014 р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, № 13-14, № 15-16, № 17, ст.112
34. Про вдосконалення діяльності органів доходів і зборів: Постанова ВРУ від 28.02.14 р. № 838-VII: станом на 28 лютого 2014 р. // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2014, № 13, ст.232.
35. Про затвердження класифікатора митних формальностей, що можуть бути визначені за результатами застосування системи управління ризиками: Наказ Міністерства фінансів України від 20 вересня 2012 року № 1011: станом на 23 квітня 2013 р. / http://minrd.gov.ua/baneryi/mitne-oformlennya/subektam-zed/reestri-ta-klasifikatori/klasifikatori/vidomchi-klasifikatori-informatsii-z-pi/62551.html
36. Про затвердження плану заходів щодо реалізації Концепції інтегрованого управління кордонами: Указ Президента України від 05.01.11. N 2-р : станом на 5 січня 2011 р. / http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2-2011-%D1%80
37. Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні транзитних переміщень: Наказ Міністерства фінансів України від 09.10.2012 №1066: станом на 9 жовтня 2012 р. / http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z2120-12
38. Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа: Наказ Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631: станом на 30 травня 2012 р. / http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z1360-12
39. Про митні формальності на трубопровідному транспорті та лініях електропередачі: Наказ Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 629: станом на 27 липня 2013 р. / http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z1036-12
40. Про Національний план з виконання Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України: Указ Президента України від 22.04.11. N 494/2011 : станом на 22 квітня 2011 р. / http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/494/2011
41. Про опрацювання та надання пропозицій до Ліцензійних умов провадження посередницької діяльності митного брокера та митного перевізника: Лист ДМСУ станом на 26 березня 2007 р. від 25.10.2002 N 11/4-09-10044-ЕП / http://www.uazakon.com/document/spart05/inx05201.htm
42. Про приєднання України до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур у зміненій редакції згідно з Додатком I до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур: Закон України від 05.10.2006 р. №227-V: станом на 5 березня 2011 р. / Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2006, N 48, ст.476
43. Про спрощення і гармонізацію митних процедур: Міжнародна конвенція від 05.10.2006 N 227-V: станом на 5 березня 2011 р. / Відомості Верховної Ради України, 2006, N 48, ст.476;
44. Про схвалення Концепції створення багатофункціональної комплексної системи “Електронна митниця”: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.09.2008 № 1236-р // Офіційний вісник України. – 2009.- № 93.
45. Сандровский К.К. Таможенное право в Украине. Национальное и международное: Учеб. пособ. для студ. вузов и фак. / К.К. Сандровский // – К.: Вентури, 2000. – 208 с.
46. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / О.Ф. Скакун, // Пер. з рос. — Харків: Консум, 2001. — 656 с.
47. Словник української мови: Академічний тлумачний словник (1970—1980): в 11 т. / http://sum.in.ua/ — Т. 10: 1979. — 621 c.
48. Смирнов І.Г. Митна логістика в регіональному вимірі [Електронний ресурс] / — Режим доступу: http://www.rusnauka.com/NPM/Geographia/1_ 1_smirnov_mitna.doc.htm
49. Спрощення процедур торгівлі: англо-російський глосарій термінів (2-ге видання) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.unece.org/tradewelcome/publications.html
50. Тарахонич Т. І. Механізм правового регулювання: теоретико-правові аспекти / Т. І. Тарахонич // Правова держава. – Вип. 13. – К.: Ін-т держави і права ім.. В. М. Корецького НАН України, 2002. – С. 105 – 106.
51. Тропіна О.М. Організаційно – правові засади здійснення митного контролю за дотриманням прав інтелектуальної власності при переміщенні товарів через митний кордон України: автореф. дис. на здобуття кандидата юрид. наук : спец. 12.00.07 / О.М. Тропіна // Одеська Національна Юридична Академія Наук. – Одеса, 2003. – 180 с
52. Федосов В. Бюджетний менеджмент: Підручник / Під заг. ред. В. Федосова, В. Опарін, Л. Сафонова та ін. - К.: КНЕУ, 2004. - 864 с.
53. Цвітка М.В. Загальна теорія держави і права // За редакцією проф. М. В. Цвіка, доц. В. Д. Ткаченка, проф. О. В. Петришина // Харків «Право» 2002. – 241 c.
54. Ченцов В.В. Митне право України: навчальний посібник. За заг. ред. проф. В.В. Ченцова. – К.: – 2007. – 283 с.
55. Шульга М. Г. Кодифікація митного законодавства: шляхи вдосконалення [Електронний ресурс] / Шульга М. Г. // Право та управління : електрон. наук. фах. вид. / Нац. ун-т держ. податк. служби України. – Ірпінь, 2012. – № 2. – С. 1018–1032. – Режим доступу : http://archive.nbuv.gov.ua/e-journals/prtup/2012_2/81shul.pdf

Напрямки та перспективи розвитку правового регулювання здійснення митних формальностей в Україні