Перспективне використання малопродуктивних земель

red0;;;;;;ЗМІСТ

Вступ

1Методичні основи використання малопродуктивних земель

2 Характеристика об’єкта

2.1 Загальні відомості

2.2 Природно-кліматичні умови

3 Аналіз існуючого використання земель

3.1 Оцінка земель

3.2 Використання земель резервного фонду

3.3 Причини деградації земель

4 Перспективне використання малопродуктивних земель

4.1 Напрями та порядок консервації малопродуктивних земель

4.2 Створення захисних насаджень

5 Перенесення лінійних елементів проекту в натуру

6 Ефективність проекту

7 Охорона земель

8 Охорона праці

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

Одним із головних чинників, що дестабілізують екологічну ситуацію в країні, є надмірна сільськогосподарська освоєність і розораність території, яка була наслідком екстенсивного ведення сільськогосподарського виробництва, недотримання екоголічних вимог землекористування, що призвело до погіршення екоголічної ситуації не тільки у сільському господарстві , а й в Україні в цілому. Надмірне антропогенне навантаження на земельні ресурси призводить до розвитку деграційних процесів , таких як ерозія, втрати гумусу, поживних речовин, погіршення агрофізичних та агрохімічних властивостей ґрунтів .

Сучасний кризовий стан земельних ресурсів України, в тому числі й Волинській області, погіршення екологічного стану земель завдяки інтенсивному сільськогосподарському використанню, падіння родючості ґрунтів та масштабне поширення ґрунтових деґрадаційних процесів зумовлюють потребу істотних змін у господарській діяльності людини та природокористуванні. У зв’язку з цим надзвичайно важливим та актуальним є застосування комплексного підходу до оцінки сучасного агроекологічного стану земель сільськогосподарського призначення, як основи для надання науково обґрунтованих рекомендацій щодо раціонального, екологічно безпечного сільськогосподарського землекористування

Метою моєї дипломного проекту є висвітлити проблеми сучасного використання земельних ресурсів, малопродуктивних та деградованих земель, як невід’ємної їх частини, зазначити пріоритетні шляхи зменшення ерозійних процесів та інших видів деградації ґрунтів. розглянути проблеми вилучення з використання малопродуктивних та деградованих земель задля

оновлення їх родючості. Визначити основні причини зменшення площі продуктивних земель, які свідчать про те, що існуючі типи

землекористування завдають. значної шкоди ґрунтовому покриву і природі в цілому. Значну увагу приділити проблемі охорони родючості та призупиненню деградацію ґрунтів з усвідомленням ролі ґрунтового покриву в забезпеченні екологічної й продовольчої безпеки будь-якої держави.

Тому що земельний фонд України належить до найбагатших в Європі — на території нашої країни зосереджено близько 8% світових запасів чорноземів та інших родючих ґрунтів. Поєднання цієї природної особливості території із сприятливими кліматичними умовами зумовлює потенційно високий рівень сільськогосподарського виробництва. Проте, сільськогосподарське виробництво базується на екстенсивній основі — розширенні площ орної землі.

Скорочення вмісту гумусу та основних поживних речовин призводять до зниження продуктивності земель сільськогосподарського призначення. Через деградацію ґрунтового покриву з господарського використання виведена значна площа продуктивних земель. Надмірне освоєння земельного фонду призвело до розвитку ерозії ґрунтів.

Негативний вплив на екологічний стан земель справляють і недосконалі технології вирощування культур та зменшення надходження органічних речовин у ґрунт. Деградують землі також через техногенне навантаження. Негативні зміни ґрунтового середовища на сільськогосподарських угіддях набули широкого розповсюдження, що і спричинило порушення екологічної стійкості агроландшафтів та нестійкий стан галузі .

Проект використання малопродуктивних земель здійснюється шляхом заліснення ділянок деградованих та малопродуктивних земель, розташованих на землях резервного фонду сільськогосподарського призначення.

1 МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ВИКОРИСТАННЯ МАЛОПРОДУКТИВНИХ ЗЕМЕЛЬ

Сучасний кризовий стан земельних ресурсів України, погіршення екологічного стану земель внаслідок інтенсивного сільськогосподарського використання, зниження родючості ґрунтів та масштабне поширення деградаційних процесів у ґрунтах зумовлюють необхідність істотних змін у господарській діяльності людини.

Інтенсифікація землеробства, його індустріалізація і хімізація спричинили екологічну напруженість в агроландшафтах, що проявляється в посиленні ерозійних процесів, погіршенні агрофізичного стану ґрунтів, де-гуміфікації, накопиченні токсичних речовин, зниженні біологічної ємності ґрунтів та інших видах їх деградації.

У зв’язку з цим надзвичайно важливим та актуальним є застосування комплексного підходу до оцінки сучасного агроекологічного стану земель сільськогосподарського призначення, як основи для надання науково обґрунтованих рекомендацій щодо раціонального, екологічно безпечного сільськогосподарського землекористування .

Землі, які зазнали змін у структурі рельєфу, екологічному стані ґрунтів і материнських порід та у гідрологічному режимі внаслідок проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт відносяться до порушених.

Токсикація ґрунтів зумовлена антропогенною діяльністю людини. Забруднення ґрунтів здійснюється при застосуванні пестицидів і агрохімікатів в сільському господарстві, застосуванні осадів стічних вод, скиданні недостатньо очищених стічних вод та вод, що забираються із забруднених джерел, витоках з трубопроводів, що транспортують небезпечні

речовини. Ґрунти забруднюються промисловими викидами, відходами будівництва, попелом теплових електростанцій, пустою породою, вилученою з шахт і кар’єрів при видобувних роботах, нафтопродуктами, побутовим сміттям.

Консервація земель - це виведення з господарського обігу земель на певний термін для здійснення заходів щодо відновлення їхньої родючості.

Першочерговому виведенню із сільськогосподарського обігу підлягають малопродуктивні, ерозійно-небезпечні та техногенно-забруднені землі, на яких отримують значно нижчі врожаї, ніж середі по регіону.

Деградовані землі –земельні ділянки, поверхня яких порушена внаслідок землетрусу, зсувів, карстоутворення, повеней, добування корисних копалин тощо, а також земельні ділянки з еродованими, перезволоженими, гідрокислотними, засоленими або забрудненими ґрунтами.  Причиною появи деградованих земель можуть бути як надзвичайні ситуації природного характер,

так і антропогенна діяльність .

Малопродуктивні землі –земельні ділянки, ґрунти яких характеризуються негативними природними властивостями, низькою родючістю, а їх господарське використання за призначенням є економічно неефективним, землі, що характеризуються низькою природною родючістю ґрунтів внаслідок несприятливих чинників: піщаного чи супіщаного складу, малої міцності ґрунтового профілю, міри еродованості, солонцюватості, кам’янистості, високої кислотності чи залуження, а також недостатності органічних речовин.

З метою зменшення площ деградованих і малопродуктивних земель, здійснюється систематичний земельний моніторинг. Дієвими є наступні заходи щодо усунення виявлених порушень у малопродуктивних і деградованих ґрунтах: консервація, рекультивація та меліорація. 

Меліорація деградованих та малопродуктивних земель передбачає проведення заходів щодо покращення фізичних і хімічних характеристик земель, створення оптимального водного, повітряного, теплового режимів ґрунтів, а також інших умов, що необхідні для ведення сільського господарства. До меліоративних заходів відносять дії щодо іригації і меліорації гумідних земель, очисні заходи, фосфатування і гіпсування ґрунтів.

Рекультивація деградованих та малопродуктивних земель передбачає відновлення порушених земель, їх продуктивності та родючості. Метою рекультивації є повернення рекультивованих земель в господарський обіг. 
У відповідності до Земельного Кодексу України, в обов’язки власників, користувачів, орендарів входить рекультивація порушених земель, а також своєчасне залучення до господарського обігу, використання і збереження родючості шару ґрунту при проведенні робіт, що пов’язані з порушенням земель. 
Консервація деградованих та малопродуктивних земель полягає у тимчасовому виведені таких земель з господарського використання з метою проведення на них комплексу робіт з відновлення їх продуктивних і екологічних властивостей та повернення їх у сферу господарського чи іншого використання.

Консервація земель здійснюється шляхом залуження і заліснення, які є меліоративними заходами, спрямованими на поліпшення хімічних і фізичних властивостей ґрунтів, збереження та підвищення їх родючості й формування збалансованої раціональної структури угідь.

Реалізація запропонованих заходів щодо консервації малопродуктивних ґрунтів, земель сільськогосподарського призначення та трансформації угідь дозволяє отримати оптимізовану структуру земельного фонду.

2 ХАРАКТЕРИСТИКА ОБ’ЄКТУ

2.1 Загальні відомості

Територія Машівської сільської ради розташована в центральній частині Любомльського району, в західній частині Волинської області і межує на півночі з селом Скиби, на заході — з селом Вишнів, на півдні — з селом Радехів, на сході — з селом Хворостів. Село Машів є самостійною адміністративно-територіальною одиницею у складі Любомльського району Волинської області.

Відстань від села Машів до районного центру міста Любомль становить 5 км, найближчої залізничної станції — 3 км, кордону з Польщею — 25 км, до обласного центру міста Луцьк — 130 км, до столиці України міста Київ — 450км. Село Машів розташоване за два кілометри від автостради Київ-Ковель-Держкордон, двадцять сім кілометрів від міжнародного автопереходу Ягодин.

Населення села Машів становить 735 осіб. Площа 1155,32 га , середня висота над рівнем моря — 189 м.

Ділянка, що підлягає консервації шляхом заліснення, розташована в Поліській частині.

Склад і структура угідь, які знаходяться на території Машівської сільської ради, представлено в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1- Експлікація земель Машівської сільської ради

Назва угідь	Площа
га	%
Рілля	586,09	33,39
Сіножаті	147,23	8,39

Продовження таблиці 2.1

Пасовище

	422	24,04
Всього сільськогосподарських угідь	1155,32	65,83
Населений пункт	405, 17	23,09
Господарський двір	17,93	1,02
Чагарник	16,26	0,93
Чагарник заболочений	10,40	0,59
Ліс	132,15	7,53
Під господарськими шляхами та прогонами	5,96	0,34
Під дорогами	4,42	0,25
Канали	7,52	0,43
Всього не сільськогосподарських земель	599,81	34,17
Всього земель в межах плану	1755,13	100

Згідно даних таблиці 2.1 була складена діаграма , яка представлена на рисунку 2.1.

Рисунок 2.1Склад земель Машівської сільської ради

Сільськогосподарські угіддя сконцентровані на території Машівської сільської ради нерівномірно. Вони охоплюють 1155,32 га, тобто 65,83% її площі. Вони становлять частину земельних ресурсів, які використовуються в сільськогосподарському виробництві. Сільськогосподарські угіддя складаються з орних земель, сіножатей, пасовищ. Розореність земель на території Машівської сільської ради становить 33,39 %.

Структура сільськогосподарських угідь Машівської сільської ради представлена в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2- Склад і структура сільськогосподарських угідь

Назва угіддя	Площа
га	%
Рілля	586,09	33,39
Сіножаті	147,23	8,39
Пасовища	422	24,04
Всього сільськогосподарських угідь	1155,32	65,83

Згідно даних таблиці 2.2 найбільшу питому вагу сільськогосподарських угідь займає рілля становить 586,09га, яка складає 33,39% від всієї площі сільськогосподарських угідь.

На рисунку 2.2 представлена структура сільськогосподарських угідь Поворської сільської ради.

Рисунок 2.2 Структура сільськогосподарських угідь

По всій території визначають структуру сільськогосподарських угідь, тобто співвідношення окремих видів угідь у загальній їх площі. Структура сільськогосподарських угідь залежить від рельєфу місцевості та якості ґрунтів.

2.2 Природно-кліматичні умови

Згідно агрокліматичного районування Волинської області територія сільської ради відноситься до Волинського Полісся з вологим помірно теплим кліматом, в під зоні з неоднорідною вологістю ґрунту і характеризується особливостями властивими для даної зони: м’якою зимою, нестійкими морозами, частими відлигами, значними опадами, затяжною весною і осінню та нежарким літом .

В середньому на території господарства кількість опадів перевищує природне випаровування, а тому рослини тут забезпечені вологою на протязі усього вегетаційного періоду.

Середня тривалість вегетаційного періоду становить 158днів.

Середня багаторічна температура повітря становить +7,2 С.

Найнижчі температури повітря спостерігаються в окремі роки в січні місяці -35С, а максимальні температури в липні іноді досягають +37С.

Безморозний період триває 150 днів. Середня висота снігового покриву становить 14см Тривалість снігового покриву в середньому становить 71 день.

Отже, за умовами температури і зволоження територія Машівської сільської ради характеризується вологим кліматом, сприятливим вирощуванню всіх районованих для даної зони сільськогосподарських культур.

В геоморфологічному відношенні територія сільської ради розміщена в Любомль-Ковельському кінцево-мореному районі Волинської акумулятивної рівнини .

Територія господарства являє собою слабо хвилясту рівнину з одноманітним рельєфом.

Ділянка, що підлягає консервації шляхом заліснення, розташована в Поліській частині. Рельєф ділянки рівнинний .

На обстеженій ділянці ґрунтові води залягають на глибині приблизно до 2-3м від поверхні. Тут основним джерелом водного живлення являються атмосферні води, а в дощовий період ґрунтові води іноді виходять на поверхню. Ґрунтові води прісні і не мають шкідливого впливу при ґрунтоутворенні і на ріст рослинності.

Територія сільської ради вкрита різноманітною рослинністю, яка характерна для поліської зони. Основним типом є лісова лучна та болотна.

Породний склад лісів у поліській частині такий: береза біла, вільха звичайна, сосна звичайна місцями зустрічається дуб.

На орних землях посіви культурних рослин у звичайній мірі засмічені різними видами бур’янів: пирій повзучий, дика редька, лобода біла, молочай повзучий, волошка синя.

Згідно матеріалів ґрунтового обстеження, на ділянці, що підлягає

консервації шляхом заліснення, залягають дерново-підзолисті неоглеєві ґрунти на супіщаних відкладах, дерново-підзолисті глеюваті глинисто-піщані ґрунти на піщаних та супіщаних відкладах та лучно-болотні мулова то-болотні й торфувато-болотні осушені ґрунти

Дерново-підзолисті ґрунти утворюються внаслідок поєднання в часі підзолистого і дернових процесів ґрунтоутворення.

Формування цих ґрунтів відбулося під впливом лісової деревної рослинності. Як відомо, під пологом лісу проходить інтенсивний підзолистий процес.

Підзолистий процес в природі перекривається дерновим, або іноді змінюється внаслідок чого грунт збагачується гумусом.

На території Машівської сільської ради виділено 8 агровиробничих груп ґрунтів, площа яких по сільськогосподарських угіддях представлена в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3- Експлікація агровиробничих груп ґрунтів

Шифр агрогрупи	Назва агровиробничих груп ґрунтів	Площа	Зокрема
Рілля	Сіножатті	Пасовище
27 а	Дерново-підзолисті глейові осушені піщані ґрунти на супіщаних відкладах	224,57	121,77	14,06	88,74
5б	Дерново-підзолисті неоглеєві звязнопіщані ґрунти	226,83	136,96	6,81	83,06
104в	Дернові слабко розвинені супіщані ґрунти	59,18	43,85	12,18	3,15

Продовження таблиці 2.3

155	Торфовато-болотні ґрунти	94,14	40,56	18,23	35,35
142	Лучно-болотні мулова то-болотні й торфувато болотні осушені грунти	91,61	34,72	-	56,89
8а	Дерново-підзолисті глеюваті піщані ґрунти на піщаних і супіщаних відкладах	184,58	77,59	47,12	59,87
8б	Дерново-підзолисті глеюваті глинисто-піщані ґрунти на піщаних та супіщаних відкладах	21,33	97,89	48,83	66,58
14а	Дерново-підзолисті та підзолисто-дернові глейоваті піщані ґрунти	61,11	32,75	-	28,36
Всього обстежених земель	1155,32	586,09	147,23	422
Всього не обстежених земель	599,81	-	-	-
Разом земель в межах плану	1755,13	-	-	-

3 АНАЛІЗ ІСНУЮЧОГО ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬ

3.1 Оцінка земель

Оцінка земель, як науковий напрямок сформувалася та розвивається, як складова земельного кадастру. І якщо в минулому її використовували в основному для обґрунтування планових показників розвитку економіки то сьогодні її роль істотно зросла, особливо в плані формування економічних механізмів регулювання земельних відносин.

Земельний кадастр — це система необхідних відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх розподіл поміж власниками землі і землекористувачами за категоріями земель, про їх оцінку, класифікацію, кількісну та якісну характеристику і народногосподарську цінність. Основними складовими частинами державного земельного кадастру є кадастрове зонування, кадастрові зйомки, державна реєстрація земельних ділянок, облік кількості та якості земель, їх бонітування, економічна оцінка та грошова оцінка земельних ділянок.

Бонітування або якісна оцінка землі здійснюється за даними обліку якості землі. Її мета полягає в тому, щоб на основі найбільш важливих природних властивостей ґрунтів, які корелюють з урожайністю, виділити ґрунтові відміни, ґрунтові класи й агровиробничі групи ґрунтів, систематизувати їх за природною якістю і господарською цінністю для вирощування певних сільськогосподарських культур. Така систематизація — це відносна оцінка видів ґрунтів як природного тіла за сумою відповідних властивостей: вмістом гумусу, поживними елементами, температурним і водним режимами, конфігурацією й особливостями рельєфу. І оцінюється в балах показниках бонітету за 100-бальною шкалою. Вищим балом

оцінюються ґрунти з кращими властивостями з найбільшою природною продуктивністю.

Економічна оцінка характеризує продуктивну здатність землі як засобу виробництва. Відмінність її від бонітування полягає в тому, що земля оцінюється не як природне тіло, а як засіб виробництва в нерозривному зв’язку з економічними умовами виробництва. Це означає, що однакові в природному відношенні ґрунти, які належать за фізико-хімічними і біологічними властивостями до того самого бонітету, можуть дістати різні бали економічної родючості через різні умови господарювання .

Для регулювання економічних відносин саме і використовуються дані економічної оцінки землі. Вона здійснюється в двох аспектах: загальна оцінка та часткова оцінка .

Критеріями загальної економічної оцінки землі є: 1) вартість валової продукції (грн./га) , оціненої за єдиними спеціально розробленими кадастровими цінами; 2) окупність витрат, що визначається відношенням вартості продукції до витрат на її одержання; 3) диференціальний дохід, що є додатковим чистим доходом на землях кращої якості і місцеположення.

Критеріями часткової оцінки є врожайність культури в ц/га, окупність витрат, диференціальний дохід від кожної вирощуваної культури. Результати часткової оцінки ефективності вирощування окремих культур дають змогу підприємствам правильно вирішувати проблему добору найефективніших для них галузей рослинництва, встановлювати їх оптимальне співвідношення, здійснювати об’єктивну оцінку діяльності окремих рослинницьких підрозділів за наявності в них різноякісних земель, а також більш обґрунтовано визначати планову врожайність.

На основі одержаних базисних критеріїв по кожному оціночному району складаються оціночні шкали в абсолютних і відносних показниках. Вони використовуються для кількісного порівняння економічної родючості земельних ділянок. Відносні показники оцінки виражаються в балах.

Дані економічної оцінки землі  мають велике значення для обґрунтованого регулювання земельних відносин, зокрема вони є основою для грошової оцінки земельної ділянки різного цільового призначення. Така оцінка визначається на рентній основі.

Залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок, згідно Земельного кодексу, може бути нормативною і експертною.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок здійснюється для визначення розміру земельного податку, орендної плати, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо.

Експертна оцінка використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок.

Грошова оцінка землі — це розрахункова величина, і її не можна ототожнювати з поняттям ціни землі. Ціна землі визначається в процесі купівлі-продажу земельних ділянок з урахуванням на них попиту і пропозиції, місцеположення, бонітету тощо. В світовій практиці існують різні підходи до грошової оцінки землі. В більшості така оцінка зводиться до капіталізації земельної ренти. За згаданою офіційною методикою грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення здійснюється за одержаним сукупним рентним доходом, що є сумою диференціального і абсолютного рентного доходу.

На території Машівської сільської ради обстежено земельні ділянки з, дерново-підзолистими неоглеєвими ґрунтами на супіщаних відкладах, дерново-підзолистими глеюватими глинисто-піщаними ґрунти на піщаних та супіщаних відкладах та лучно-болотними муловато-болотними й торфувато-болотними осушененими ґрунтами, що відносяться до земель резерву сільськогосподарського призначення. Ґрунтовий покрив земельних ділянок встановлено на основі матеріалів крупномасштабного обстеження ґрунтів.

В таблиці 3.1 представлена характеристика агровиробничих груп ґрунтів земельних ділянок, які підлягають консервації.

Таблиця 3.1- Номенклатурний список агровиробничих груп ґрунтів та їх характеристика

№ п/п	Шифр агровиробничої групи грунтів	Шифр підгруп по умовах залягання за рельєфом	Назва агровиробничої групи грунтів	Загальна площа, га	В тому числі рілля	Бал бонітету	Вміст гумусу, %
1	5б	IV	Дерново-підзолисті неоглеєні звязано піщані грунти на суріщаних відкладах	9,35	9,35	17
2	14 а	IV	Дерново-підзолисті та підзолито-дернові глейові піщані грунти	11,55	11,55	10
3	142	IV	Лучно-болотні , муловато болотні й торфовато болотні осушені грунти	1,25	1,25	18
ВСЬОГО	22,15	22,15

3.2 Використання земель резервного фонду

Земельні ділянка площею 22,15га знаходиться у державній власності і відноситься до земель резерву сільськогосподарського використання , рахується ріллею. Ділянка розташована в південній частині території сільської ради.

Згідно з чинним законодавством в Україні на сьогоднішній день нараховується 9 категорій земель. В той же час існують певні юридичні особливості, які надають тим чи інших земельним ділянкам спеціальний правовий статус. Такі земельні ділянки зберігають своє цільове призначення, але їх використання пов’язане з певними особливостями. В цьому випадку мова йде про землі запасу та землі резервного фонду.

Так, ст.19 ЗК України встановлено, що земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати в запасі. Отже, із змісту наведеної норми можна зробити наступні висновки: 1) у запасі можуть перебувати ділянки будь якої категорії земель в Україні; 2) перебування земель у запасі не змінює їх цільове призначення; 3) в запасі можуть знаходитися лише ті земельні ділянки, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб; 4) землі запасу знаходяться в державній або комунальній власності.

Крім того, в Україні існує резервний фонд земель. Законом передбачено, що формування резервного фонду здійснюється в процесі приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, коли частина земель сільськогосподарського призначення залишається у власності держави або територіальної громади. Орган виконавчої влади або місцевого самоврядування в процесі приватизації сільськогосподарських підприємств створює резервний фонд земель. Його місце розташування погоджується з працівниками цих підприємств, установ, організацій, працівниками державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров’я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерами з їх числа.

Площа земель резервного фонду не може перевищувати 15% площі всіх сільськогосподарських угідь, які перебувають у постійному користуванні відповідних сільгосппідприємств. Рішення про створення земель резервного фонду приймає або місцева громада), або вповноважені державні органи управління. До того ж землі резервного фонду, на відмінну від земель запасу, є тимчасовою категорією, оскільки вона пов’язана із приватизацією державних та комунальних (колективних) сільськогосподарських підприємств.

Призначення земель резервного фонду –це насамперед задоволення потреб працівників соціальної сфери села та громадян, які переїжджають у село на постійне місце проживання, щодо їх бажання отримати безоплатно земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства (

Серед іншого призначення земель резервного фонду згідно з рекомендаціями науково-технічної ради при Держземагенстві слід виділити наступне: ведення фермерського господарства, будівництво та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, ведення колективного чи індивідуального садівництва, зайнятість традиційними народними промислами, городництвом, сінокосінням і випасанням худоби. Для традиційних промислів, городництва, сінокосіння і випасання худоби земельні ділянки передаються, як правило, на конкурентних засадах у випадках, коли вони не надані в постійне користування, та ліквідації недержавних сільськогосподарських підприємств.

Як виняток, землі резервного фонду можуть передаватися у колективну власність для забезпечення земельними паями громадян членів недержавних сільськогосподарських підприємств, що безпідставно не були включені до списку, який додається до державного акта на право колективної власності на землю підприємства, і на час його видачі були членами зазначеного підприємств

3.3 Причини деградації земель

Деградація ґрунту - поширене явище в Україні та в світі. Хоча якість ґрунту може бути покращено шляхом рекультивації, більшість антропогенних впливів знижують якість ґрунту, прямо або побічно викликаючи її деградацію.

Щороку певна частина ґрунтів виходить з сільськогосподарського обігу в силу різних причин. Величезні території землі страждають від ерозії, вивітрювання, опустелювання, великого антропогенного впливу, який з часом тільки посилюється. Тим самим родючість ґрунтів зменшується, приводячи до деградації земель, що може дуже сильно позначитися на навколишньому середовищі. Процес деградації ґрунту є актуальною проблемою, оскільки ґрунтові ресурси Землі мають важливе значення для людини.

Грунт часто називають головним багатством будь-якої держави у світі, оскільки на ній виробляється близько 90% продуктів харчування людства.

Земельні ресурси та в цілому сприятливі кліматичні умови створюють належний потенціал для високоефективного ведення землеробства, інших галузей АПК, але екстенсивний підхід до використання основного засобу сільськогосподарського виробництва – землі – призвів до її деградації на значних площах. Упродовж багатьох років розширення площі сільгоспугідь

та ріллі було чи не єдиним заходом збільшення виробництва продукції. В гонитві за додатковими центнерами продукції розорювалось усе: крутосхили, захисні зони вздовж водоймищ та пасовищ, узбіч доріг.

Особливо великими темпами відбувалося погіршення земельних угідь в Україні в 90-х роках минулого століття у зв’язку із загостренням кризових явищ в економіці України. Через відсутність коштів було припинено впровадження системи землеробства з контурно-меліоративною організацією території, зрошувані землі стали занедбаними, на них не здійснювались

меліоративні заходи; землеробство велося за різко від’ємним балансом органічної речовини, основних біогенних елементів, що зумовило втрату близько 10% його енергетичного потенціалу.

Всі види деградації ґрунтів можна умовно розділити на три основні групи: фізична, хімічна та біологічна. Крайнім ступенем фізичної деградації ґрунтів є повне знищення ґрунту як природного об'єкта, аж до стану гірської породи. Хімічна деградація ґрунтів неминуче відбувається навіть при їх звичайному сільськогосподарському використанні. При розвитку і розширенні різних видів виробництва, міських поселень, транспорту, порушення ґрунтового покриву можуть набувати величезні розміри. Деградація біологічних властивостей ґрунтів завдає небезпечний і багатосторонній шкоди як для ґрунтів, так і для біосфери в цілому.

Основні причини зниження агрономічних властивостей ґрунту – це водна та вітрова ерозії, багаторазовий обробіток потужними і важкими тракторами і комбайнами. На території України нараховується 57,5% ґрунтів, що страждають від ерозії. Цей процес різко зростає внаслідок низької культури землеробства, застарілих методів обробки ґрунту тощо. 

Водна та вітрова ерозії є дуже серйозним фактором зниження продуктивності земель та деградації агроландшафтів. Щороку внаслідок ерозії кількість еродованих земель в Україні збільшується на 80-90 тис. гектарів. При цьому втрачається приблизно 11 млн. тонн гумусу.

Підкислення, засолення та осолонцювання, забруднення важкими металами, пестицидами та іншими шкідливими сполуками також несуть загрозу втрати якості ґрунтів. 

Невизначеність питань щодо власності на землю в перехідний період розвитку України призвело до ігнорування потреб в області охорони земельних ресурсів, споживацького ставлення до землі, намагання якнай більше від неї взяти і якнай менше їй повернути. Перехід на індустріальні та інтенсивні технології ведення сільського господарства, призводить до

виснаження гумусу. Застосування високих доз мінеральних добрив і хімічних засобів захисту рослин супроводжується забрудненням ґрунту баластними речовинами, накопиченням отрутохімікатів.

Безповоротної шкоди завдає ґрунтам відведення сільськогосподарських земель, особливо ріллі, під будівництво фабрик, заводів, електростанцій, відкритих гірничих розробок, доріг та міст, військових полігонів тощо. 

Отже, катастрофічний стан наших земель вимагає невідкладних науково-обґрунтованих заходів, спрямованих на відновлення родючості ґрунтів та отримання екологічно чистих продуктів харчування. 

Сучасні тенденції землекористування спричиняють залучення все нових земель до сільськогосподарського використання. Водночас втрати земель у процесі землекористування зменшують землезабезпеченість пересічного громадянина, а значить, і можливість забезпечення його продуктами харчування.

Темпи деградації ґрунтово-рослинного покриву в десятки разів перевищують темпи ґрунтоутворення, а дефіцит органічних добрив і порушення оптимальності сівозмін спричиняють зменшення вмісту гумусу в ґрунтах та тенденцію до їх виснаження.

Деградація ґрунтів супроводжується неврожаями і голодом, призводить до бідності держав, а загибель ґрунтів може викликати загибель всього людства. Тому в наш час потрібно розумно використовувати ґрунтові ресурси, проводити заходи, що запобігають деградацію ґрунту.

4 ПЕРСПЕКТИВНЕ ВИКОРИСТАННЯ МАЛОПРОДУКТИВНИХ ЗЕМЕЛЬ

4.1 Напрямки та порядок консервації малопродуктивних земель

   Важливим напрямом охорони земель сільськогосподарського призначення України є консервація деградованих, малопродуктивних і техногенно забруднених угідь.

Порядок консервації земель обов'язковий для державних органів виконавчої влади, поширюється на власників землі, землекористувачів, у тому числі орендарів, і має рекомендаційний характер для органів місцевого самоврядування.
   Обов'язок ініціювання консервації відповідних земельних ділянок покладений на власників і користувачів цих ділянок. Крім власників і користувачів землі, з ініціативою проведення консервації тих чи інших земельних ділянок можуть виступати місцеві землевпорядні та природоохоронні органи.

Якщо консервацію земельної ділянки ініціює власник чи користувач, він має подати заяву або клопотання до відповідної державної адміністрації

чи сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки, у якій зазначаються причини проведення консервації земель.
   До заяви або клопотання про ініціювання консервації земельної ділянки додаються: копія документа, що посвідчує право на земельну ділянку; викопіювання із земельно-кадастрового плану орієнтовних меж відповідної земельної ділянки; агрохімічний паспорт земельної ділянки (за наявності); матеріали власних спостережень (фотознімки), таблиці динаміки врожайності сільськогосподарських культур тощо.

Консервація земель здійснюється за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. На підставі заяви або клопотання про консервацію земельної ділянки відповідна державна адміністрація видає розпорядження про створення комісії з обстеження земель у натурі та підготовки висновків про доцільність їх консервації. За результатами обстеження земельної ділянки у натурі (на місцевості) складається звіт про її стан та надаються пропозиції щодо її консервації.
   Орган влади, до якого подані матеріали та висновок про консервацію земельної ділянки, повинен протягом 30 днів розглянути їх та видати розпорядження про консервацію земель державної або комунальної власності. Якщо земельна ділянка перебуває у приватній власності, розпорядження про її консервацію приймається на підставі договору з власником ділянки.
   Обов'язковою умовою проведення консервації земель є розробка відповідного проекту. Для підготовки проекту власник земельної ділянки повинен укласти з землевпорядною організацією, яка має ліцензію на виконання землевпорядних робіт, договір на його розробку.
   Після схвалення проекту консервації земельної ділянки державною землевпорядною експертизою він підлягає виконанню. Реалізовуючи проект консервації земельної ділянки, її власник чи користувач мають здійснити залуження чи заліснення ділянки. Залуження полягає у її засіванні насінням багаторічних трав, а заліснення — у закладенні деревних насаджень. Використання земельної ділянки, що перебуває у стані консервації, для вирощування сільськогосподарських культур забороняється.
   По закінченні строку консервації земельної ділянки комісія проводить обстеження законсервованих земель у натурі (на місцевості) і вносить до відповідних органів виконавчої влади (місцевого самоврядування), які прийняли рішення про консервацію земель, пропозицію щодо повернення земель до попереднього використання, продовження термінів консервації або про здійснення інших заходів щодо їх раціонального та екологічно безпечного використання.

Мета консервації земель на території Машівської сільської ради полягає на поліпшення екологічної ситуації на території сільськогосподарських угідь шляхом збільшення площ природних кормових угідь та лісових насаджень. Це можливо досягнути тільки в разі виведення із сільськогосподарського вжитку деградованих і малопродуктивних земель.

Основна мета консервації земель охорона ґрунтів і збереження земельних ресурсів, найціннішого національного багатства України.

4.2 Створення захисних насаджень

Найбільш раціональним способом збереження земельної ділянки, захист від вітрової ерозії та продуктивного використання є створення на ній захисних насаджень.

Ліс — наймогутніший і найдійовіший засіб боротьби з ерозією ґрунтів й екологічний стабілізатор у цілому. Сільськогосподарські угіддя, які належать до класу відкритих складних природних систем в умовах інтенсифікації сільського господарства та їх зростаючого антропогенного навантаження, зазнають значних змін від впливу лісових екосистем як природного, так і штучного походження. Різкі зміни у співвідношенні земельного фонду ландшафтів, передусім лісових насаджень і сільськогосподарських угідь, призводять до трансформації екологічної ситуації, пом'якшення або посилення дії несприятливих природних та антропогенних явищ. .

Захисні насадження є смуги, що складаються з декількох рядів рослин. Крім безпосередніх захисних функцій, а саме: захисту грунту і мікроклімату, маскування та перепони насадження сприяють розчленуванню і зміцненню структури ландшафту, його біологічному збагаченню. Вони не тільки забезпечують природне існування живих організмів різних видів, але і сприяють біологічної регенерації прилеглих земельних площ .

Всі земельні ділянки, що перебувають у господарському обороті, характеризуються бідністю видового складу у порівнянні з різноманіттям природного середовища і переважанням одного з культивованих видів рослин. Таким чином, смуги зелених насаджень стають важливим засобом створення і підтримки природної рівноваги ландшафту, оскільки є одним з найбільш різноманітних за видовим складом біоценозів і сприяють збагаченню навколишнього ландшафту мікроорганізмами і тваринами.

При закладці захисних насаджень зазвичай чергують рослини різної висоти. При цьому доцільно групувати рослини одного виду в кілька рядів. Групова структура насаджень спочатку орієнтована на його остаточне стан і покращує зорове сприйняття посадок. У вузьких смугах в одну групу об'єднують 3 -5 екземплярів рослин одного виду, а в більш широких смугах –-15 екземплярів.

Швидкорослі породи висаджують по одному дереву в інтервали між основною породою. При видаленні цих рослин через кілька років не повинно залишатися порожнеч. Для всіх захисних насаджень характерно пірамідальна побудова, тобто високі насадження розташовують в центр, а низькорослі і чагарники по краях. Чим ширше смуга, тим легше здійснити цей принцип побудови.

Маскувальні зелені насадження прикривають малопривабливі ділянки. При їх посадці потрібно можливо більш швидке змикання багаторічних рослин на достатній висоті. Перевагу віддають дерев і чагарників з густою кроною і великими листками, а також вічнозеленим породам. В якості авангардної породи найкраще вибрати тополя, що відрізняється густій високій кроною і швидким зростанням. Використання хвойних порід дерев у захисних смугах вельми скрутно в зимовий час. Використання ялиць з метою

маскування повністю виключається, оскільки нижня частина стовбура швидко оголюється, до того ж ялиця погано чинить опір вітровому навантаженню. Сосна добре пристосовується до листяним породам, хоча її стовбур теж з часом оголюється.

Пилозахисні насадження служать для очищення повітря. Боротьби з запиленістю за допомогою захисних насаджень ефективна лише в дуже невеликих межах, в першу чергу цю проблему слід вирішувати технологічними засобами. Площі, вкриті рослинністю, особливо лісові угіддя, затримують пил завдяки трьом факторам: зменшення швидкості вітру і підвищеної вологості, а також збільшенню площі осадження. Чим ширше смуга насаджень різної висоти і щільності, тим більший очищаючий ефект вона чинить. У цьому сенсі вузькі захисні смуги не можуть активно очищати повітря. Зона вітрової тіні на шляху запиленого повітря також вельми обмежена: з підвітряної сторони залишається лише вузька смужка щодо чистого повітря. Однак великі і важкі частинки пилу таки осідають, фільтруються захисними насадженнями.

Ґрунтозахисні насадження сприятливо впливають на мікроклімат ґрунту, сприяють підвищенню продуктивності рільництва і садівництва. Основні смуги захисних насадженні розташовують перпендикулярно панівному напрямку вітру. Вони з'єднуються між собою допоміжними смугами. В результаті утворюються зони, обмежені насадженнями . Площа кожної зони приймають не менше 10 га, а ділянка має витягнуту форму і перпендикулярний пануючому напрямку вітру.

Ґрунтозахисні насадження зменшують швидкість вітру і тим самим перешкоджають вітрової ерозії. Вона особливо небезпечна на дрібнозернистих ґрунтах, несприятливих по структурі і володіють слабкою здатністю до зв'язування частинок

Зменшення швидкості вітру біля землі сприяє поліпшенню мікроклімату, водного режиму ґрунту, знижує непродуктивні втрати води,

сприяє утворенню роси. Позитивний вплив робить зниження швидкості вітру і на тепловий режим ґрунту. Зменшення випаровування тягне за собою підвищення температури ґрунту, а також більш рівномірний зміна температури, що в свою чергу покращує мікроклімат для розвитку рослин.

Добір деревних порід проведено з цінних, швидкорослих, біологічно стійких порід, які мають успішно зростати в даних ґрунтово-кліматичних умовах,з врахуванням у наявності і перспективи вирощування посадкового матеріалу в розсадниках Любомльського МСЛП.

Підготовка ґрунту під суцільні захисні лісонасадження передбачається трактором шляхом проведення борозен плугом ПКЛ-70.

Садіння лісокультури проводиться ранньою весною вручну під меч Колосева або лопату.

Догляд за лісокультурами проводять з часу посадки до повного змикання їх крон на протязі п’яти років . Передбачено проводити 2-разове ручне рихлення з прополкою бур’янів на 2-разову культивацію міжрядь кульватором КЛБ-1,7.

Потреба в садивному матеріалі і його вартість в розрізі видів лісових насаджень представлена в таблиці 4.2.

Таблиця 4.2- Потреба в садовому матеріалі і його вартість

Види захисних лісових насаджень та схеми змішування	На 1 га в штуках/ вартість 1 тис. шт.. в грн	На всю площу в тис.штук/ вартість в грн	Всього
Сосна	Береза	Сосна	Береза
Суцільні лісонасадження Система № 1–С Площа 15.00 га
Система № 1 –С Площа 11.60 га
Разом

Відповідно до розрахунків таблиці 4.2 на всю площу передбачається 00000 тис. штук насаджень загальною вартістю 0000000 тис. грн.

Роботи по створенню суцільних захисних лісових насаджень будуть проводитись силами Любомльського МСЛП.

Для їх використання необхідно мати один трактор МТЗ-82 або іншої марки, плуг ПКЛ-70, культиватор КЛБ, лопати, мечі Колесова та автомашину для перевезення людей.

Робітники і механізатори, які працюють на лісокультурних роботах, повинні дотримуватись правил техніки безпеки та бути забезпеченими справним знаряддям. При виконанні робіт декількома робітниками, останні повинні знаходиться на віддалі 2-3м один від одного.

5 ПЕРЕНЕСЕННЯ ЛІНІЙНИХ ЕЛЕМЕНТІВ ПРОЕКТУ В НАТУРУ

Перенесення проекту землеустрою в натуру полягає в прокладанні і закріпленні на місцевості границь ділянок, які запроектовані на плані. Для перенесення проекту в натуру вибирають найбільш прості методи, які не потребують значних витрат часу та інших витрат на виконання цього виду робіт і в той же час забезпечують точність. Технічно перенесення проекту в натуру являє собою дію, обернену до зйомки: в процесі зйомки і складанні плану контури угідь і і ділянок місцевості наносять на план, при перенесенні ж проекту в натуру границі ділянок з плану переносять на місцевість. Виходячи з цього, точність перенесення проекту в натуру можна прирівняти до точності зйомки.

При цьому на точність впливатиме по яким даним буде здійснюватись перенесення в натуру.

Якщо перенесення проекту в натуру виконуватиметься по геодезичним даним величинам кутів і довжинам ліній, які ми отримуємо шляхом вирахувань при проектуванні аналітичним методом, то на точність перенесених в натуру ділянок будуть мати вплив тільки помилки польових вимірів.

Якщо ж перенесення проекту в натуру виконуватиметься по даним, які визначаються графічним методом по плану після графічного або механічного проектування, то на точність перенесених в натуру ділянок крім польових вимірів будуть впливати і помилки графічного визначення величин кутів і довжин ліній по плану.

Від перенесення проекту в натуру, як завершальної стадії землевпорядних робіт , в значній мірі залежить точність розташування на

місцевості ділянок, паралельність або перпендикулярність їх сторін, розходження дійсних площ ділянок на місцевості з площами, що вказані в експлікаціях.

Три геодезичні процеси: зйомка, проектування і перенесення проекту в натуру повинні виконуватись по точності узгоджено. При допущеній неточності в одному з процесів неможна досягнути необхідної точності по проекту в цілому.

Перенесення проекту в натуру виконується наступними способами:

1. спосіб лінійних промірів –мірним приладом (мірна стрічка, далекомірами);
2. кутомірний спосіб –теодолітом з мірним приладом, світлодалекоміром;
3. графічний спосіб –мензулою;
4. із застосуванням сучасної вимірювальної техніки –електронні тахеометри;
5. за матеріалами аерофотознімання.

При перенесенні проектів в натуру застосовують сучасну вимірювальну техніку, що сприяє підвищенню продуктивності праці при виконанні робіт.

Перенесення проекту в натуру способом лінійних промірів передбачають за умов відкритої місцевості зі спокійним рельєфом, де є достатня кількість опорних точок, а також контурних точок ситуації місцевості, які позначені на плані та чітко розпізнаються на місцевості.

Перенесення проекту в натуру кутомірним способом передбачають за умов закритої місцевості (ліс, чагарник, пагорби і т. ін.), коли проектними межами є ламані лінії, а точки ситуації місцевості не можуть служити надійною опорою і ускладнено провішування ліній на великі відстані.

Перенесення проекту в натуру графічним способом передбачають коли не потрібна паралельність і перпендикулярність сторін запроектованих

ділянок, при наявності планово-картографічного матеріалу на твердій основі, в умовах сприятливої погоди і при недоцільності застосування інших методів.

Передбачені методи перенесення проекту в натуру повинні відповідати способам знімальних і проектних робіт. Не можна переносити в натуру від контурів ситуації проект, складений аналітичним способом, але немає необхідності прокладати теодолітний хід для визначення меж між ділянками неправильної конфігурації, в яких внаслідок існуючої криволінійності контура відсутні прямі кути та сторони між собою непаралельні. В цьому випадку застосовується спосіб визначення меж ділянок промірами від чітко виражених контурів ситуації: доріг, промоїн, ріллі та ін.

Лінії при перенесенні проекту промірюють від однієї твердої точки до іншої, з обов'язковим контролем (вимірюють 2 рази). Якщо проектні лінії проходять на місцевості з кутами нахилу більше 1,5 градуси, то у відміряні лінії вводять поправки.

При перенесенні проекту в натуру (місцевість) знімають контури угідь та інші місцеві предмети, які з’явились після попереднього знімання або корегування плану.

Результати знімання наносять на план і за ними уточнюють площі проектних ділянок та угідь.

Для перенесення лінійних елементів проекту організації території в натуру складається робоче креслення. Запроектовані межі ділянок, елементи польової інженерної інфраструктури закріплюються в натурі межовими знаками встановленого зразка тільки в тих місцях, де ці межі не співпадають з природними існуючими елементами організації території .

Обчислені значення кутових та лінійних елементів виписують на робочому кресленні. Наносяться межові точки. На кресленні наносять також схему перенесення в натуру всіх межових точок і контури земельної ділянки. Проектом передбачається встановлення 10 межових знаків довгострокового зберігання. Межі проектних ділянок , що не співпадають з існуючими контурами, проорюються в одну борозну.

Складається акт про перенесення лінійних елементів проекту в натурі. Акт підписується виконавцем робіт, представником державної землевпорядної організації, землевласниками та землекористувачами, в організацію території яких були внесені відповідні зміни. Перенесення проектних рішення в натуру (на місцевість) здійснюється після затвердження проекту консервації земель. Порядок реалізації проекту полягає в наступному:

1. Перенесення в натуру меж земельних ділянок, що намічені до консервації.

2. Виконання робіт по залісненню земельних ділянок.

3. Внесення змін до земельно-кадастрової документації.

Зміни до кількісного обліку земель вносяться:

- після перенесення проекту в натуру, за матеріалами трансформації земельних угідь;

- по мірі освоєння проектних рішень на місцевості, підставою для яких є акти виконаних робіт щодо заліснення земельних ділянок.

Матеріали перенесення проектних рішень в натуру та акти щодо освоєння земельних ділянок під заліснення являються підставою для внесення змін до кількісного обліку земель.

6 ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРОЕКТУ

Питання ефективності при плануванні проектів розглядаються в різних масштабах та на різних стадіях планування. Відповідно розрізняють і методи, що застосовуються на окремих етапах планування та оцінки: на етапі проведення технічного аналізу та при плануванні фінансування проекту, коли відомі не всі умови підприємницької діяльності, вибір здійснюється на практиці за допомогою спрощеного часткового аналізу; на вирішальній стадії оцінки необхідно розглянути проект у цілому, беручи до уваги результати часткового аналізу, а потім прийняти позитивне або відхиляюче проект-рішення.

Виділяють такі показники ефективності проекту: показники комерційної ефективності, які враховують фінансові наслідки реалізації проекту для його безпосередніх учасників; показники економічної ефективності, які враховують народногосподарські вигоди й витрати проекту, включаючи оцінку екологічних та соціальних наслідків, і допускають грошовий вимір; показники бюджетної ефективності, які відображають фінансові наслідки здійснення проекту для державного та місцевого бюджетів.

Ефективність проекту в цілому оцінюється з метою визначення потенційної привабливості проекту для всіх можливих учасників і пошуку джерел фінансування. Вона включає:

- суспільну (соціально-економічну) ефективність проекту - враховує соціально-економічні наслідки здійснення інвестиційного проекту для суспільства в цілому, тобто як безпосередні, так би мовити "внутрішні", результати і витрати проекту, так і "зовнішні" - витрати і результати в

суміжних секторах економіки, екологічні, соціальні та інші позаекономічні ефекти;

- комерційну ефективність проекту - враховує фінансові наслідки його здійснення для всіх учасників як умовного єдиного інвестора, який фінансує за власний рахунок всі необхідні для реалізації проекту витрати і користується всіма його результатами. Ефективність проекту характеризується системою показників, які виражають співвідношення вигід і витрат проекту з погляду його учасників.

В таблиці 6.1 представлені техніко-економічні показники проекту.

Таблиця 6.1- Техніко-економічні показники проекту

№ п/п	Показники	Одиниця виміру	Кількість одиниць
1	2	3	4
1	Загальна площа земель, що підлягають консервації – всього: в тому числі – рілля	га га	22,15 22,15
2	Категорія земель, власники та землекористувачі: - землі резерву сільськогосподарського призначення	га	22,15
3	Напрямки консервації: заліснення	га	22,15

Згідно даних таблиці 6.1 техніко-економічними показниками проекту являються наступні показники: площа земель, що підлягають консервації; категорія земель, власники та землекористувачі; напрямки консервації.

Для визначення витрат, необхідних для проведення того чи іншого виду робіт складається локальний та зведений кошторис.

Локальні кошториси —це первинна кошторисна документація. Вони складаються на окремі види робіт та витрат по будівлях і спорудах. Найпростіший будівельний кошторис —локальний —складається з двох частин, залежних одна від одної.

Ліва половина кошторису містить описову частину, в якій представлений шифр та перелік робіт і витрат, необхідних при виробництві будівельних, ремонтно-будівельних, монтажних, пусконалагоджувальних робіт. У цій половині також вказуються одиниці виміру (маса, штуки, метри, комплекти та інші фізичні параметри.)

У другій половині кошторису даються прямі витрати у грошовому вимірі по виконанню описово частини робіт на зазначену одиницю вимірювання, кількість одиниць вимірювання і добуток вимірювання на їх кількість.

У результаті кожен рядок несе інформацію про вартість робіт, описаних в лівій частині кошторису в грошовому вираженні.

Складаючи суми всіх рядків, отримуємо підсумок витрат, необхідних для проведення того чи іншого виду робіт.

У загальному випадку кошторис являє собою відомість, в яку зведені одиничні розцінки, що згруповано за розділами.

В таблиці 6.2 наведений локальний кошторис на створення суцільних захисних лісонасаджень на деградованих та малопродуктивних землях 1-го року створення.

Відповідно до розрахунків таблиці 6.2 загальні витрати на створення суцільних захисних лісонасаджень становлять 000000грн.

В таблиці 6.3 представлено зведений кошторисний розрахунок вартості створення захисних лісонасаджень на земельній ділянці, яка підлягає залісненню, на території Машівської сільської ради. В зведеному кошторисі по створенню захисних лісонасаджень враховуються такі види робіт: створення захисних насаджень, проектно-вишукувальні роботи.

Таблиця 6.3-Зведений кошторисний розрахунок вартості створення захисних лісонасаджень

№ п/п	Номер кошторисів і розрахунків	Назва розділів, об'єктів, робіт і затрат	Загальна кошторисна вартість, грн.
1	Локальний кошторис	Розділ 2. Створення захисних насаджень в.т.ч. ПДВ-20
2	Кошторис на виконання проектних робіт	Розділ 2. Проектно-вишукувальні роботи в.т.ч. ПДВ-20%
-	-	Всього в.т.ч. ПДВ-20%

Згідно розрахунків таблиці 6.3 загальна кошторисна вартість створення захисних насаджень становить 00000гривень

7 ОХОРОНА ЗЕМЕЛЬ

Земля —дуже містке і широке поняття. Вона —національне багатство суспільства, основний засіб виробництва у сільському господарстві. Водночас земля є і просторовим базисом життя людей з містами, селами, підприємствами, мережею доріг та іншими життєво необхідними комунікаціями.

Людина та навколишнє середовище через результати своєї виробничої діяльності, змінює його відповідно до своїх потреб. Спрямованими змінами середовища є розорювання цілинних і перелогових земель, різні меліоративні роботи, перерозподіл водних ресурсів, регулювання поверхневого стоку і гідрологічного режиму річок, насадження лісів з меліоративною сільськогосподарською або естетичною метою, створення різних захисних споруд проти повеней, ерезій.

Кожен цілеспрямований вплив людини на довкілля зумовлює в ньому побічні зміни, тобто такі, що не передбачені головною метою впливу і часто

знищують його позитивний ефект. При зрошенні посушливих земель здебільшого спостерігається підняття ґрунтових вод. При цьому відбуваються такі процеси: вода піднімаючись, розчиняє солі, що містяться в ґрунті і капілярним потоком виносить їх на поверхню. Внаслідок цього відбувається повторне засолення ґрунту. Звідси випливає, що під час цілеспрямованого впливу людини на навколишнє середовище людина повинна передбачати усі можливі його наслідки, щоб запобігти несприятливому ефекту. Враховуючи перелічені аспекти проблеми, слід відмітити такі особливості впливу людини на навколишнє середовище:

Людина впливає на природне середовище в процесі виробництва та

використання природних ресурсів, що призводить до його істотних змін.

Майбутнє існування людства можливе лише за умов загально планетарного контролю за станом навколишнього середовища на міжнародному рівні.

Різні компоненти навколишнього середовища змінюються кількісно та якісно під впливом виробництва і споживання відповідно до потреб людини.

За умов нераціонального використання може перетворити поновлювані

природні ресурси на не поновлювані, як у регіональному, так і в загально

планетарному масштабі.

Основним напрямком з охорони земель , екології енергоресурсів,

впровадження нових технологій вирощування сільськогосподарських культур,обліку земель на сучасному етапі розвитку земельних відносин є

формування території новостворених сільськогосподарських підприємств з

оновленням планово-картографічних матеріалів

Невід’ємним елементом захисту грунтів є впровадження агролісомеліоративних заходів.

Полезахисні лісові смуги та інші захисні лісові насадження являються

основою надійного захисту земель від ерозії, зменшення поверхневого

стоку води та сприяють накопиченню вологи в грунті.

Особливого захисту потребують землі водного фонду та водоохоронних зон.

Землі водного фонду являються землями з особливим режимом використання. Майже всі водні об’єкти не мають винесених в натуру прибережних захисних смуг, наявність яких вимагається водним Кодексом України, що порушує сприятливий режим водних об’єктів, призводить до їх засмічення та забруднення.

У сучасних умовах, коли людина все активніше втручається в природні процеси, раціональне використання та охорона земель є однією з найголовніших та найактуальніших проблем.

Цілком зрозуміло, що не можна призупинити технічний прогрес, видобуток корисних копалин, будівництво населених пунктів, підприємств, через що зменшується земельний фонд і порушується навколишнє середовище. Тому вже сьогодні перед людством взагалі та Україною зокрема постає першочергове завдання —знайти шляхи порятунку землі як середовища нашого існування.

Завданнями охорони земель є забезпечення збереження та відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природних і набутих якостей земель.

Умову раціонального використання і охорони земельних ресурсів потрібно розглядати ширше, ніж це було до останнього часу. Потрібно створити такі умови суб'єктам господарювання на землі, для яких раціональне використання і охорона земель були б для них вигідні.

Проектом було визначено земельні ділянки на території Машівської сільської ради, у яких ґрунтовий покрив легкого механічного складу і на даний час на них проходять процеси дефляції і деградації ґрунтового покриву. Легкий механічний склад обумовлює низьку родючість ґрунтів, які мають низький процент гумусу. Ці земельні ділянки не оброблялися більше 10 років, розміщені біля існуючого лісового масиву, віддалені від населеного пункту.

Тому одним із методів збереження земель оптимізації природокористування є консервація деградованих та малопродуктивних ґрунтів, а саме вилучення їх з інтенсивного сільськогосподарського використання. Для цього земельні ділянки загальною площею 22,15 га на перспективу підлягають залісненню.

8. ОХОРОНА ПРАЦІ

Вся людська діяльність спрямована на задоволення матеріальних та духовних потреб населення. Праця є невід’ємною частиною життя людини. Виходячи з цього охорона праці є важливим заходом в процесі самої трудової діяльності.

Охорона праці –це система юридичних і соціально-економічних, організаційних, технічних і лікувально-профілактичних заходів, що забезпечують відносну безпеку і збереження здоров’я людини працездатної,

яка перебуває у процесі роботи.

Зокрема, сказано, що держава забезпечує покращення умов праці зменшення і поступове витіснення тяжкої ручної праці на основі комплексної

механізації і автоматизації виробничого процесу в усіх галузях народного

господарства.

Всі ці заходи щодо охорони земель спрямовані на збереження здоров’я людей, безпеку їх праці, зменшення нещасних випадків, виробничих травм. Тому всі керівники сільськогосподарських підприємств повинні знати і дотримуватись всіх вимог, щодо охорони і безпеки праці та виробництва.

Дотримання правил і норм по охороні праці є обов'язком не тільки

посадових осіб підприємств, але і всіх робітників та службовців.

Якщо працівник зі своєї вини не виконує або неналежним образом виконує зазначені правила і норми, то він несе відповідальність за правилами внутрішнього трудового розпорядку як за порушення трудової дисципліни.

Відповідальність може бути дисциплінарна, адміністративна, карна, матеріальна.

Завданням охорони праці є створення таких умов праці на виробництві, які б гарантували повну безпеку життєдіяльності працюючих,

при яких максимальна продуктивність праці відповідали б найменшим затратам енергії організму людини, а організм людини не зазнавав би шкідливої дії різних виробничих факторів. При виконанні робіт по перенесенню лінійних елементів проекту в натуру на території Машівської сільської ради висока продуктивність праці топографо-геодезичних бригади має бути забезпечена комплексною безпечною організацією діяльності бригади, наявністю механізованого транспорту, радіозв'язку і безперебійним постачанням матеріалами, спецодягом, продуктами харчування.

Перед початком польових робіт складаються робочі проекти безпечної організації польових робіт у конкретних умовах місцевості з обліком фізико-географічних і економічних особливостей району робіт.

Наприкінці підготовчих робіт перевіряють стан готовності бригади до безпечного виконання доручених їй робіт. Велику допомогу в роботі польової бригади і допомогу при нещасних випадках надають місцеві жителі і місцеві органи влади. Тому керівник при першому знайомстві з районом робіт повинен доводити до відома про свої роботи районну та сільську ради, на території яких будуть виконуватися топографо-геодезичні роботи.

При виконанні робіт по залісненню земельних ділянок, що знаходяться на території Машівської сільської ради, робітники і механізатори, які працюють на лісокультурних роботах, повинні дотримуватись правил

техніки безпеки та бути забезпеченими справним знаряддям. При виконанні робіт декількома робітниками, останні повинні знаходиться на віддалі 2-3м один від одного. Значення охорони праці важко переоцінити, тому що тільки здорові умови праці і сучасна безпечна техніка гарантують успіх справи, високу продуктивність праці і гарні взаємини людей у процесі виробництва.

Перспективне використання малопродуктивних земель