ДЕМІНУТИВИ В АНІМАЛІСТИЧНИХ ФРАЗЕОЛОГІЗМАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

“ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ”

МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ФІЛОЛОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА БАКАЛАВРА

ДЕМІНУТИВИ В АНІМАЛІСТИЧНИХ ФРАЗЕОЛОГІЗМАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

ЗАПОРІЖЖЯ

2015

РЕФЕРАТ

Кваліфікаційна робота бакалавра «Демінутиви в анімалістичних фразеологізмах української мови» містить 55 сторінок.

Для виконання кваліфікаційної роботи дібрано понад 150 анімалістичних фразеологізмів з демінутивним компонентом, опрацьовано 45 наукових джерел.

Об’єкт дослідження: анімалістична фразеологія української мови.

Предмет дослідження: структурно-семантичні особливості анімалістичних фразеологізмів української мови з демінутивним компонентом, їхні когнітивно-прагматичні та функціональні характеристики.

Мета роботи – з’ясування семантико-граматичних та структурно-граматичних характеристик українських анімалістичних фразеологізмів із демінутивним компонентом як однієї з груп фразеологічної системи української мови, виявлення семантичної специфіки демінутивів як компонентів анімалістичних фразеологізмів.

У процесі дослідження реалізувалися такі завдання:

1) проаналізовано теоретичні засади вивчення анімалістичних фразеологізмів у лінгвістичних розвідках;

2) визначено властивості анімалістичних компонентів та партонімів як складових анімалістичних фразеологізмів, їх роль у фразеотворенні;

3) досліджено роль демінутивів у формуванні фразеологічного значення і їх семантичні особливості у складі анімалістичних фразеологізмів;

4) з’ясовано особливості семантики анімалістичних фразеологізмів з демінутивними компонентами;

5) здійснено дослідження семантико-граматичних та структурно-граматичних характеристик фразеологічних одиниць з демінутивним компонентом.

Дослідження велося із застосуванням таких методів і прийомів: спостереження й лінгвістичний аналіз, описовий метод, компонентний аналіз, елементи статистичної обробки матеріалу.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше зроблено спробу з’ясування ролі та властивостей демінутивних компонентів у складі анімалістичних фразеологізмів, особливостей семантико-граматичних та структурно-граматичних характеристик українських анімалістичних фразеологізмів із демінутивним компонентом.

Сфера застосування – основні теоретичні відомості, подані в роботі, можуть бути використані при підготовці спецкурсів і спецсемінарів з фразеології, морфології і стилістики у виші, а також у процесі опрацювання розділів програми, присвячених фразеології та морфології, на уроках української мови, факультативних заняттях та в гуртковій роботі.

Ключові слова: АНІМАЛІСТИЧНІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ, АНІМАЛІСТИЧНІ КОМПОНЕНТИ, ДЕМІНУТИВИ, СЕМАНТИКА, СТРУКТУРА ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ, СЛОВОТВІР

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………..6
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ АНІМАЛІСТИЧНИХ

ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ…………………………………………………………….....9
1.1. Анімалістичні фразеологізми як об’єкт лінгвістичних досліджень в

українському мовознавстві……………………………………………………….9
1.2. Зоосемічний компонент як складник фразеологізму……………………..18
РОЗДІЛ 2. СЕМАНТИКО-ГРАМАТИЧНІ ТА СТРУКТУРНО-ГРАМАТИЧНІ

ХАРАКТЕРИСТИКИ АНІМАЛІСТИЧНИХ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ З

ДЕМІНУТИВНИМИ КОМПОНЕНТАМИ…………………………………….24
2.1. Роль демінутивного компонента у формуванні значення анімалістичного

фразеологізму…………………………………………………………………….24
2.2. Семантико-граматична характеристика анімалістичних фразеологізмів

із демінутивним компонентом………………………………………………….30
2.3. Структурно-граматична характеристика анімалістичних фразеологізмів

із демінутивним компонентом………………………………………………….36
2.3.1. Анімалістичні фразеологізми з демінутивним компонентом зі

структурою словосполучень…………………………………………………….36
2.3.2. Мінімальні анімалістичні фразеологізми з демінутивним

компонентом……………………………………………………………………..41
2.3.3. Анімалістичні фразеологічні одиниці з демінутивним компонентом зі

структурою речень………………………………………………………………42
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...45
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….50

ВСТУП

Проблеми співвідношення мови й духовної культури, мови і етноментальності, мови й фольклору, їх взаємозв'язку, увага до семантики мовних одиниць взагалі й до культурно-національної семантики фразеологічних одиниць (ФО) зокрема, взаємовідношення етнокультури та ФО спонукають до всебічного вивчення окремих фразеотематичних груп. Анімалістичні фразеологізми (АФ) відображають багатовікові спостереження людини за зовнішніми ознаками та поведінкою тварин, що становлять культурно-інформаційний фонд мови. За допомогою фразеологічних одиниць з анімалістичним компонентом відбувається перенесення стереотипів фауни на поведінку чи стани людини, якісно-кількісну характеристику предмета, явища тощо; закріплення конкретних характеристик за представниками тваринного світу; можливість вираження через АФ із анімалістичними компонентами (АК) різних значень (поведінки, стану людини, якісно-кількісної характеристики).

Анімалістичні фразеологізми з демінутивними компонентами (ДК) становлять значну частину фразеологічного фонду української мови і активно використовуються в живому мовленні та в сучасній художній прозі. ДК увиразнюють та збагачують значення фразеологізму, надають йому яскравого експресивного забарвлення, прагматичного спрямування. Зважаючи на викладене, анімалістичні фразеологізми української мови з демінутивними компонентами заслуговують на увагу науковців.

В українському мовознавстві вивченню анімалістичних фразеологізмів присвячені праці Д. Ужченка, А. Гребенюк, В. Бойка, А. Романченка, С. Дици, Т. Вільчинської, В. Калашника, Н. Шевченко, М. Дмитрук, Ю. Сагати, З. Мацюк. АФ з ДК не були об’єктом спеціального системного дослідження, хоча в більшості праць, присвячених вивченню фразеологізмів (роботи Л. Авксентьєва, М. Алефіренка, Н. Бабич, М. Демського,

С. Єрмоленко, Л. Скрипник, Г. Удовиченка, В. Ужченка та ін.), вони використовуються як яскравий ілюстративний матеріал.

Актуальність нашого дослідження зумовлюється необхідністю з’ясування ролі та властивостей демінутивних компонентів у складі анімалістичних фразеологізмів, особливостей семантико-граматичних та структурно-граматичних характеристик українських анімалістичних фразеологізмів із демінутивним компонентом.

Мета дослідження – з’ясування семантико-граматичних та структурно-граматичних характеристик українських анімалістичних фразеологізмів із демінутивним компонентом як однієї з груп фразеологічної системи української мови, виявлення семантичної специфіки демінутивів як компонентів АФ. Для досягнення поставленої мети виникає необхідність розв’язати такі завдання:

1) проаналізувати теоретичні засади вивчення анімалістичних фразеологізмів у лінгвістичних розвідках;

2) визначити властивості анімалістичних компонентів та партонімів як складових анімалістичних фразеологізмів, їх роль у фразеотворенні;

3) дослідити роль демінутивів у формуванні фразеологічного значення і їх семантичні особливості у складі АФ;

4) з’ясувати особливості семантики анімалістичних фразеологізмів з демінутивними компонентами;

5) здійснити дослідження семантико-граматичних та структурно-граматичних характеристик ФО з демінутивним компонентом.

Об’єкт дослідження – анімалістична фразеологія української мови.

Предметом дослідження є структурно-семантичні особливості анімалістичних фразеологізмів української мови з демінутивним компонентом, їхні когнітивно-прагматичні та функціональні характеристики.

Матеріалом дослідження стали анімалістичні фразеологізми з демінутивним компонентом, дібрані з академічного фразеологічного словника української мови (1993). Картотека налічує 151 ФО.

Основні методи дослідження – спостереження й лінгвістичний аналіз, описовий метод, компонентний аналіз, елементи статистичної обробки матеріалу.

Практичне значення дослідження. Основні теоретичні відомості, подані в роботі, можуть бути використані при підготовці спецкурсів і спецсемінарів з фразеології, морфології і стилістики у виші, а також у процесі опрацювання розділів програми, присвячених фразеології та морфології, на уроках української мови, факультативних заняттях та в гуртковій роботі.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ АНІМАЛІСТИЧНИХ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

1.1. Анімалістичні фразеологізми як об’єкт лінгвістичних досліджень в українському мовознавстві

Фразеологічний фонд кожної мови це її національне багатство. Своєю експресивністю, образністю та емоційністю мова великою мірою зобов'язана фразеології. Фразеологія, яка вміщує в собі назви фауни, становить у фразеологічному складі будь-якої мови чималий шар. Це пояснюється тим, що слова, які позначають фауну, належать до найдавніших шарів лексики. Відомо, що чим більший вік слова в мові, тим ширша його семантична структура. Отож, у таких слів розвиваються фразеотворчі можливості.

Найбільш загальною класифікацією фразеологізмів за походженням є поділ їх на дві групи: природні та умовні [1, с. 163]. До першої групи належать фразеологізми, які виникли самостійно в різних мовах і відображають явища природи, рослинний і тваринний світ, фізичні і психічні стани людини тощо, до другої сполуки, які відображають факти матеріальної і духовної культури того чи іншого народу. Одну з підгруп першої групи становлять фразеологізми, до складу яких входять назви фауни. Одиниці цієї фразеотематичної групи дослідники називають по-різному: «фразеологічні одиниці із зоосемічним компонентом», «зоосемічна фразеологія» (А. Семотюк), «стереотипні зооморфні еталони» (Т. Гончарова), «фразеологія живої природи», «зоосемічні фразеологічні одиниці», «фразеологія природи» (Н. Петрова), «зоофразеологія» і «зоофразеологізми» (В. Ужченко, А. Гребенюк), «анімалістична фразеологія», «анімалістичні фразеологізми» та «фразеологічні одиниці з анімалістичним компонентом» (В. Бойко). На наш погляд, оптимальним варіантом з усіх вищезгаданих є терміни, запропоновані В. Бойком, тому саме їх використовуватимемо в бакалаврській роботі.

Процес розвитку і вивчення анімалістичних фразеологізмів (АФ) дослідники відстежили за фольклорними збірниками та лексикографічними працями. Встановлено, що багато образних виразів з анімалістичним компонентом (АК), зафіксованих вже у ХVІ – ХVІІІ ст., а широко відомих, очевидно, й раніше, функціонують і в сучасному мовному вжитку [2, с. 357]. Про це зокрема свідчить праця К. Зиновієва «Приповісті посполиті», де зустрічаються такі сталі образні вирази: якъ солоны заєцъ [3, с. 264] – як солоного зайця [4, с. 306]; воронъ кост на занесетъ [3, с. 217] – куди і ворон кості не заносить [4, с. 145]; не гр гадины за пазухою [3, с. 263] – пригріти гадину за пазухою [4, с. 690]. Частина АК виступала в іншій формі, входила до ширших фразеологічних об’єднань (або виступала з нарощенням), тобто була залучена до фразеотворчого процесу.

Фразеологічний зріз української мови початку ХІХ ст. відображає «Словник української мови» П. Білецького-Носенка. Тут є ті ж опорні фауноніми в АФ, що і в збірнику К. Зиновієва (гадюка – «зогривъ гадюку в пазуси», «не одогривай гадюки в пазуси, бо вкусить» [5, с. 92]; зозуля – «рябый, мов зозуля» [5, с. 158]; риба – «зьеднався, мовъ риба з водою» [5, с. 311] та ін.), а також нові стрижневі слова (лунь – «сивый мовъ лунь» [5, 213]; джміль – «слухати чмиливъ» [5, 391]). У збірці М. Номиса [6] широко представлено фразеологію всієї етнічної України І пол. і середини ХІХ ст. Найбільш продуктивними є АК вовк (44 вирази), свиня (36), собака (33), кіт (22), коза (22), корова (17), курка (14), сорока (12), ведмідь (10), а також віл, заєць, лисиця, муха, пес, рак, сова, загальна назва – птиця, партонім – хвіст тощо [8, с. 9].

На початку ХХ століття з’являється «Словарь української мови» Б. Грінченка, де широко представлена українська фразеологія, часто з поясненням її походження. Більшість АФ такі ж, як у праці М. Номиса, однак словник містить своєрідні мовні звороти, що не фіксувалися в попередніх словниках і не фіксуються фразеологічними словниками нашого часу, наприклад Адамові вівці (верблюди, степовий міраж) [7, с. 47], дзьобом сісти (залишитися на місці, не посунутися) [7, с. 563], допасти коня (скочити на коня) [7, с. 621] та ін.

Результати аналізу зазначених праць засвідчують найрізноманітніші еволюційні процеси: зміну семантики, структурні нарощення, варіантність, входження в ширші фразеологічні об’єднання, вихід з активного вжитку анімалістичних компонентів тощо.

ХХ століття позначено розвитком українського мовознавства, в тому числі і фразеології. Значний внесок у вивчення АФ зробив Д. Ужченко.

Мовознавець наголошує, що визначення центру і периферії у складі АФ залишається актуальним. Так, належність фразеологічних прототипів до світу номінації фауни може бути 1) відкритою; 2) дещо завуальованою, напівекспліцитною і 3) закритою, імплікованою [9, с. 352]. Таким чином, спираючись на класифікацію, розроблену Д. Ужченком, у складі ЗФ можна виділити: 1) ядро – фразеологізми, що мають у своєму складі імена-зооніми (мокра курка, мов оселедців у бочці, ведмежа натура та ін.); 2) центр – фразеологізми з компонентами-соматизмами тварин (брати за зябра, вкрутити роги, держати хвоста за вітром та ін.) 3) периферія – фразеологізми, у складі яких є назви предметів, пов’язаних з тваринним світом, вживання яких вимагає історико-етимологічного чи культурологічного розшифрування (спіймати облизня, стара карга, зелений змій).

Здійснюючи дослідження на тему «Семантика українських зоофразеологізмів в етнокультурному висвітленні», Д. Ужченко виділив 12 фразеосемантичних груп в межах фразеотематичних груп [8, с. 8]. Він зокрема розробив складну типологію АФ.

Згідно з концепцією науковця, у межах фразеотематичних груп виділяються такі основні фразеосемантичні групи: 1) ЗФ зі значенням якісної характеристики особи, що передають: а) загальну характеристику особи: заблукана вівця, покірливе теля, біла ворона; б) вікову характеристику: старий горобець, старий лис; в) фізичну силу / слабкість, спритність / неспритність: сильний як ведмідь (бик, віл), слабкий як кошеня, легкий як метелик, незграбний як слон; 2) ЗФ зі значенням фізичного і психічного стану людини: [і] вола з’їв би, коти шкребуть на серці в кого, під джмелем; 3) ЗФ зі значенням поведінки чи реакції особи: і вухом не веде, завиляти хвостом, закусити вудила; 4) ЗФ зі значенням зовнішнього вигляду, портретної характеристики особи: товстий як слон, хоч цуценят бий, ходити гоголем; 5) ЗФ зі значенням дії, занять особи: звивати гніздо, ловити рибу в каламутній воді, нести ярмо; 6) ЗФ зі значенням обставинної характеристики дії: гуде як бугай у болоті, метатися як загнаний звір, летіти як на крилах; 7) ЗФ зі значенням якісної характеристики предмета: на риб’ячому пуху, [і] собака не вгризе, осине гніздо, на курячій ніжці; 8) ЗФ зі значенням кількісної характеристики (міри) предметів чи квантитативних характеристик, пов'язаних з особою: а) «дуже багато» – [і] кури не клюють, як бджіл у вулику, як комашки; б) «дуже мало» – як кіт наплакав, як у горобця на коліні; 9) ЗФ зі значенням часу: до других (третіх) півнів, коли рак свисне, діал. як горобці вперед хвостами полетять; 10) ЗФ зі значенням сприйняття відстані у просторі, місця або напрямку дії: де козам роги правлять, куди ворон кісток не заносить; хоч конем грай; 11) ЗФ із значенням побажань, емоційності: ні пуху ні пера, щоб тебе вовки з’їли!, на кота помисл; 12) ЗФ як образні перифрази назв предметів, істот (осіб): собача радість, козяча ніжка, благородні птахи, пернаті друзі, вовки моря, діал. донбаська чайка «ворона».

Однак А. Гребенюк встановила, що для фактичного вживання АФ характерні полісемантичність, взаємопроникність між групами традиційної типології, розробленої Д. Ужченком [10, с. 117]. З огляду на це, дослідниця пропонує типологію АФ у межах таких типів: 1) АФ зі значенням поведінки як сукупності чиїх-небудь дій та вчинків; певних дій, вчинків взагалі; реакції організму на яке-небудь подразнення або вплив чогось (трудитись як Божа бджола, працювати як віл); 2) АФ зі значенням рис характеру як сукупності стійких психічних властивостей людини, її особистих рис, що виявляються в поведінці й діяльності (як агнець, ні пес, ні баран, мухи не зобидить); 3) АФ зі значенням фізичної характеристики, предметів, явищ, тривалості їх буття (часу), людини, зокрема стану організму, обставин його існування та його відчуттів, у тому числі психічних (як підстрелений сокіл, хитрий лис, осине гніздо, як кіт наплакав).

В. Бойко зазначає, що урахування специфіки фразеологічного значення зворотів з АК, характеру фіктивного граматично домінуючого слова, особливостей синтаксичного функціонування зворотів, а також лексичного значення слова-супровідника (при його наявності) дозволяє розподілити АФ між певними семантико-граматичними розрядами [11, с. 51]. Мовознавець виділяє субстантивні (червоний півень, синій птах, біла ворона, осине гніздо), ад’єктивні (собаками підшитий, на коні не під’їхати, на комариному салі), дієслівні (комарика придавити, пустити червоного півня, пекти раки), адвербіальні (ні за цапову душу, як кіт наплакав, ніде курці клюнути) та інтер’єктивні АФ (знову за рибу гроші, ось де собака заритий, бодай тебе качка копнула). В. Бойко провів аналіз ад’єктивних АФ і дійшов висновку, що такі ФО об’єднуються в одну групу за семантикою – якісною характеристикою предмета, особи чи стану особи, тобто вони виражають ті ж значення, що й співвідносні з ними прикметники [11, с. 53]. Залежно від типу граматичної конфігурації, АФ, співвідносні з прикметником, можуть мати структуру простих і складнопідрядних речень, підрядних частин складних речень, словосполучень. Окремо дослідник виділяє продуктивну групу компаративних ФО ад’єктивного типу. У реченні ад’єктивні ФО з АК виконують ті самі синтаксичні функції, що й лексико-граматичний клас прикметників: іменного складеного присудка або означення.

А. Романченко та С. Дица дослідили емоційно-оцінний склад АФ. Мовознавці виявили, що значення якісної оцінки особливо характерне для іменних та прикметникових фразеологізмів, які порівняно легко втягуються у сферу іменного присудка: боже теля, глуха тетеря, собака на сіні, вовк в овечій шкурі [12, с. 80]. Найчисленніші групи становлять АФ, які виражають іронічний (як баран в аптеці, мов чумацька воша, і муха крилом уб’є) та жартівливий характер оцінки (летіти галопом, давати горобцям дулі, ловити носом окунів); менш численні АФ, які містять у своєму значенні зневажливе ставлення до дійсності (волам хвости крутити, відкинути копита, хоч пацюки бий). Дуже рідко зустрічаються АФ, які виражають лайку (підколодна гадюка, осляче вухо, глуха тетеря), фамільярне (битий жук) та вульгарне ставлення (собаці під хвіст, хоч на собаку лий, як собака на висівки). Трапляються АФ, оцінне значення яких залежить від контексту – наприклад, фразеологізм старий сич може вживатися як з жартівливим, так і з лайливим відтінком [12, с. 82].

Т. Вільчинська також приділила увагу емоційності АФ. За її спостереженнями, вони можуть виражати радість (мов собака, який зірвався з цепу), ненависть (як кіт з собакою), гордість (мухи в носі грають), тривогу, страх (як скаженого собаки), хвилювання (коти шкребуть на серці) тощо. Експресивність обумовлена насамперед «інтенсифікованою напругою» семантики ФО, показником якої у словниковій дефініції виступають лексеми дуже, зовсім, надто, ніколи, нікого та под.: як цап на зорях – «зовсім не розумітися», як теля в наритнику – «надто пишатися собою», як собаці муха – «дуже мало», як щупак на сковорідці – «дуже сильно, надзвичайно», ані рудої миші – «нікого немає, порожньо; абсолютно нікого» [13, с. 149].

Останнім часом підвищується інтерес до діалектної фразеології, з’являються дослідження особливостей анімалістичної фразеології певних говірок. Такі розвідки важливі для пізнання функціональної сфери мови, її експресивно-оцінного складника, вони дозволяють виявити відмінності говіркових фразеологізмів від фразеологізмів літературної мови, а також припустити існування мовних контактів носіїв говірки з іншими народами на різних етапах історичного розвитку.

В. Ужченко [14; 15], В. Калашник [16] та Н. Шевченко [17] досліджували АФ східнослобожанських, східностепових говірок, а також степових говірок Донбасу. Для своїх досліджень мовознавці обрали АФ, що позначають естетичний вигляд людини. Зовнішня краса підкреслюється структурно різними зворотами: як писане яєчко, сороки вкрадуть (про гарних, чистих, привабливих). Відповідно зовнішня непривабливість передається аксіологічно протилежними образними або експресивно-емоційними синонімічними зворотами, а саме: як коняка сива (зі сл. красивий), як на скаженому поросяті (негарний, неакуратний, переважно про зачіску). У досліджуваних говірках існує цілий ряд АФ на позначення певних особливостей зовнішності людини: мухи посиділи, як коб’яче яйце, хоч курчат паси (у когось веснянкувате або вражене віспою обличчя); хоч котів бий, хоч цуциків бий (про повне, одутле обличчя); їжак з Чорнобиля (про лису людину), дзеркального коропа вловити (стати лисим); як вівця шльонська (про жінку з неакуратною зачіскою); на коні народитися (про кривизну ніг); муха в дихлофосі (про бліду, виснажену людину); як у горобця на задній нозі (про слабкість м’язів); як коза в сарафані, як петух гамбурзький (про неохайно одягнену людину); у свиней технікум закінчити (про загальну неохайність, недбалість). Відносно великий ряд говіркових АФ відбиває таку ознаку зовнішнього вигляду людини, як брудний: у вухах вовки побували, кури ночували, як курка обпатрана, миші ночували у вухах, засиджений мухами, як порося цілував, хоч собак стріляй (про брудні вуха), як кошенята смоктали тощо. Найбільш численними в описуваному фразеосемантичному полі є характеристики зі зіставлюваними фізичними ознаками товстий – худий і високий – низький: як бройлер, хоч гусей бий, жаба пузата, конем не об’їдеш, корова громадська; блоха в скафандрі, як глист, як у горобця лікоть, камбала ходяча; як дрохва (дрофа) на ходулях, дядьку, дістаньте горобчика, як жираф, хоч собак вішай; їжаку по вуха, горобцю по хвіст, мурав’ю по шию, коту по вуха.

М. Дмитрук розглядає лексико-семантичні групи АФ на матеріалі говірок Нижньої Наддніпрянщини [18]. За дослідженнями мовознавця, в нижньонаддніпрянських говірках трапляються такі назви тварин: собака (аж собаки гавкають – про некрасиву людину, семихатній собака – волоцюга), дрібна худоба (як у кози хвоста – дуже мало, кози лижуть – холодно), домашня птиця (зробить гусям ярмо – про щось незугарне, як індику коник – чогось дуже мало, курі вже давно на сідалі – пізня година), кішка (то котові, то попові – про гарне життя, смішки з дурної кішки – про сміх без причини), кінь (те, що коней кусає – про худу, але дуже злу людину), корова (ні кола, ні двора, ні рогатого вола – про дуже бідну людину, як теля на мотузку – простакувата людина), свиня (у свинячий голос – дуже пізно, свині не до поросят – про безтурботну матір). За допомогою фразеологізмів дають образно-емоційні оцінки того, що називається, причому як позитивної, так і здебільшого негативної: собака і з маслом не з’їсть, що й свині одвертаються – про несмачну їжу, собача пара – лайлива назва лихої людини, вроді табун котів переночував – про неприємний запах, й хвоста котові не зав’яже – про нікчемну, бездарну людину. Емоційно-позитивну оцінку передають фразеологізми бугая піднімають – про фізично дуже сильну людину, і півень несеться – про чиї-небудь великі можливості, коза з оріхами – жартівливо, про того, хто прийшов з гостинцями.

Зростає зацікавленість мовознавців фразеологічним складом різносистемних мов. Національно-культурна семантика особливо помітна насамперед у фразеологізмах і афоризмах, а тому їх дослідження допомагає у вирішенні питань взаємозв’язку мови і культури, мови і менталітету окремого народу, мови і народної творчості. Особливо важливим є компаративне дослідження анімалістичної фразеології, оскільки вона складає значну кількість фразеологічного фонду і більш чи менш безпосередньо відбиває сам зміст культури народу.

Дослідники, що вивчали анімалізми в структурі ФО української, російської та польської мов зазначають, що у силу географічної, історичної, культурної і генетичної близькості цих народів образ тварин у досліджуваних мовних картинах світу мають багато спільних рис. Так, А. Огар та С. Луців зробили спостереження, що семантика анімалізмів в українській та російській мовах здебільшого збігається [19, с. 280]. Наприклад, кінь є символом працьовитості, характеру, сили, здоров’я, віку, а також товару. Мовознавці дійшли висновку, що в порівнюваних мовах домінують повні еквіваленти й нееквівалентні відповідники АФ, а значна частина обстежуваних одиниць відзначається схожістю в предметно-понятійному й образному аспектах.

Семантика анімалізмів української та польської мови також дуже схожа, однак не позбавлена національної специфіки. Ю. Сагата доводить це на прикладі АК кіт: в мовній картині світу українців цей АК пов’язаний з конотацією “кіт має гострі кігті”, якої не виявлено у польській фразеології. В свою чергу, у поляків образ кота є багатшим і докладнішим: тут кіт “самітник”, “індивідуаліст”, “фальшивий”, “нещирий”, “дурний” (такі конотації нехарактерні для української мови) [20, с. 289].

Порівнюючи українські АФ з англійськими, французькими, німецькими та китайськими, мовознавці роблять висновок, що вони можуть бути подібними за лексичним складом, комунікативним значенням та конотацією, але значна їх частина мають свої особливості, а відповідності часто бувають лише приблизними. Наприклад, АК віл в українській мові позначає фізичну силу людини (здоровий як віл), в англійській мові – незграбність (bull in a china shop – бик в посудній лавці), в німецькій – тупість (dumm wie ein Ochse – дурний як віл) [21, с. 33], а в китайській – упертість ( [jiang niujin] – упертий як бик) [22, с. 117]; в українській мові фразеологізми з АК кролик передають безпомічність та безвихідь (піддослідний кролик), тоді як французи використовують цей АК для позначення великого досвіду людини (un vieux lapin – старий кролик) [23, с. 85] або ласолюбства (un chaud lapin – розпусна людина) [24, с. 144].

Деякі мовознавці дослідили символіку та семантику окремих АК у складі фразеологічних одиниць. Так, О. Левчук розглянула символічне значення АК кінь на матеріалі українських народних паремій, загадок та фразеологізмів [25], Ю. Сагата дослідила особливості семантики ФО з компонентом «кіт» [20], а З. Мацюк належить дослідження західнополіських зоофразем з АК «жаба» [26].

Отже, незважаючи на широку лінгвістичну продуктивність анімалістичних компонентів, використання фразеологізмів із назвами тварин простежено у відносно невеликій кількості робіт. У цих наукових розвідках найчастіше проаналізовано АФ у етнокультурному або компаративному аспекті, їх конотативне або емоційно-оцінне значення. Семантика АФ з демінутивним компонентом у згаданих працях розглядалася принагідно.

1.2. Зоосемічний компонент як складник фразеологізму

Основною особливістю та відмінністю анімалістичного фразеологізму від інших фразеологічних одиниць української мови є наявність у його складі зоосемічних компонентів. Д. Ужченко відзначає, що зоосемічні компоненти завдяки символізації стають семантичним центром АФ [8, с. 10]. Провідним компонентом значення АФ є конотативний. Аналіз взаємовідношення між ситуацією, значенням і конотацією АФ показує неповноту десемантизації фаунонімів у складі фразеологізму, їх стійкість у збереженні вихідних словесних характеристик, що разом з їх етимологічним образом залишають певний слід і в конотації АФ [27, с. 48].

Причиною активності використання ФО з компонентами-анімалізмами може бути більша метафорична сила, яка міститься в назві певної тварини. Більшість фразеологізмів з АК – порівняння. У більшості випадків назва тварини вживається як самостійний символ певної властивості, тому вона є найзручнішою для використання у функції інтенсифікації.

Нами виявлено, що у сучасній українській мові найбільш продуктивними є зооніми собака (71 ФО), курка (37), муха (35), вовк (26), кінь (23), рак (18), віл (17), коза (15), миша (14), свиня (13), заєць (12), вівця (12), кішка (12), горобець (11), а також родові назви пташка (31) та риба (18). Природно, що, на підтвердження превалювання принципу культурно-національної орієнтації, переважають назви тварин, характерних для українських географічних зон.

Варто зазначити, що окремі АК зумовлюють виникнення невеликої кількості фразеологізмів, що, як правило, профілюють однотипні явища, риси чи стани людини тощо, а інші характеризуються полісемантичністю та продукують велику кількість фразеологічних одиниць різнопланового характеру.

Так, зоонім собака має як позитивні, так і негативні асоціації. Цей АК пов’язували з відданістю, вірністю (як вірний собака – дуже віддано [4, с. 838], собачими очима – віддано дивитися [4, с. 594]), щирою радістю, нестримністю (мов собака, який зірвався з цепу – нестримно радіти [4, с. 838], як собака на посвист – охоче йти, бігти [4, с. 839]). Водночас спостерігаємо негативні асоціації – підступність (потайний собака – підступна людина [4, с. 838]), жадібність (як собака на висівки – дивитися дуже жадібно [4, с. 839]) або й просто вживання ФО з цим зоонімом як лайку (різницька собака [4, с. 838], скажена собака [4, с. 838]).

АК вівця позначає доброзичливість, покірність, смиренність (надягати овечу шкуру – лицемірно приховувати під маскою доброзичливості свої підлі наміри [4, с. 524]), але іноді й безвольність, розумову обмеженість (агнець божий – безвольна, покірлива, розумово обмежена людина [4, с. 13], як баран на нові ворота – дивитися не розуміючи [4, с. 17], стадо баранів – натовп, юрба, що сліпо, бездумно йде услід за ким-небудь [4, с. 858]).

Моносемантичністю відзначається зоонім курка, що асоціюється з безвольністю, жалюгідністю, розумовою обмеженістю (носитися як курка з яйцем – виявляти надмірну турботу, приділяти надто багато уваги чомусь незначному [4, с. 558], мокра курка – безвольна, нерішуча, жалюгідна на вигляд людина [4, с. 406], куряча голова – некмітлива, нерозторопна, неуважна людина [4, с. 183], курячий мозок – хто-небудь нерозумний, нетямущий [4, с. 501]).

Виключно зі скрутою, бідністю пов’язані АК рак (як рак на мілкому – залишитися без засобів існування, без підтримки [4, с. 730], сісти як рак на мілині – потрапити в скрутне, безвихідне становище [4, с. 811]) та миша (як миша у пастці, яку руда миша – у безвихідному становищі, у небезпеці [4, с. 490], як церковна миша – дуже бідний [4, с. 490]).

Закономірно, що моносемантичними є екзотичні, чужоземні зооніми, які характеризуються дуже низькою продуктивністю. АК слон асоціюється з великими розмірами (робити з мухи слона – надто перебільшувати щось [4, с. 740]), крокодил – з лицемірством (лити крокодилячі сльози – нещиро, лицемірно уболівати за кого-, що-небудь [4, с. 426]), а пава – з пихатістю, бундючністю (яка пава – уживається для вираження незадоволення з приводу гордовитості, надмірної поважності кого-небудь [4, с. 602], як пава – у яскравому, барвистому або багатому вбранні; з надмірно виявленим почуттям власної гідності [4, с. 602]).

За спостереженнями О. Селіванової, тваринний світ може бути представленим у фразеологічному фонді мови не тільки зоонімами, а й іншими ознаками суперконцепту «тварина», зокрема, – партонімами різних представників фауни, що репрезентують певні сценарні структури етносвідомості [28, с. 155]. Науковець під партонімами розуміє назви частин тіла тварин.

Найбільш продуктивними в українській фразеології є партоніми хвіст (47 ФО), шкура (37), крила (20), роги (14), лапи (14), кігті (13) та сало (12). Партоніми є здебільшого залежними від АК частинами АФ, але можуть зберігати свою відносну семантичну самостійність.

Партонім хвіст є семантично залежним у фразеологізмах хвіст собачий (той, хто нічого не важить у суспільстві [29, с. 744]), сорока на хвості розносить (швидко поширюються якісь чутки [4, с. 844]), заячий хвіст (дуже мало [29, с. 744]), як з телячого хвоста сито (зовсім поганий [29, с. 648]).

Водночас, не втрачаючи своєї семантичної самостійності, партонім хвіст виражає непотрібність чогось, зайвість (як собаці другий хвіст – уживається для вираження повного заперечення змісту слова «потрібний»; «зовсім не (потрібний)» [4, с. 840], приший кобилі хвіст – зайвий, непотрібний [4, с. 702]), відсталість, непрестижність (волам хвости крутити – виконувати примітивну, часто брудну, низькооплачувану роботу [4, с. 402]). Цей партонім уживається при вираженні чогось негативного, поганого за якістю, результатом дії (собаці під хвіст – даремно, марно, без позитивних наслідків [4, с. 924], хоч на хвіст собаці лий – дуже несмачний (про рідкі страви та напої [4, с. 423]).

Сценарії поведінки тварин, що містять партонім крила, аналогізуються з наявністю або втратою впевненості, енергії, сили людиною (виросли крила – хто-небудь відчуває прилив сили, енергії, натхнення і т. ін. [29, с. 313], розправити крила – повною мірою виявляти свої здібності; набирати сили, могутності, всебічно розвиватися [4, с. 755], опустити крила – втратити впевненість у собі, примиритися з чимсь, зневіритися [4, с. 588])

У складі АФ, у поєднанні з зоонімом, який представляє представника фауни, наділеного певними фізичними властивостями, партонім крила переносить відповідне значення. Зокрема, зважаючи на те, що муха не наділена фізичною силою, фразеологізм і муха крилом уб’є означає, що когось легко здолати, хтось фізично слабкий, безсилий [4, с. 514], а АФ як муха крилом зачепила – ударити, стукнути ледве відчутно, злегенька; вираження слабкості нападника [29, с. 412].

Семантичну самостійність мають партоніми пір’я, який у першу чергу є виразником приналежності до певної групи (не нашого пір’я пташка – людина іншого кола, іншої суспільної групи [29, с. 582]), роги, що символізують силу, дужість (зігнути в баранячий ріг – примусити бути сумирним, слухняним, покірним [29, с. 264], взяти бика за роги – починати діяти з головного, енергійно, рішуче [4, с. 56], може волові роги скрутити – дужий, сильний [4, с. 501]). Самостійно у фразеологізмах не вживаються партоніми мозок, ніжка, яйця, пух, око, ніс, коліно, вухо, лапа.

У ФО слова-компоненти набувають метафоричності, образності та художньо-естетичної вартісності. Їх експресивність досягається шляхом використання численних мовних засобів, серед яких значну роль відіграють словотвірні. Компоненти, емотивність яких зумовлена суфіксами суб'єктивної оцінки, набувають додаткової експресивності в контексті фразеологічних одиниць. Вищезгадані лексеми можна поділити на дві групи: 1) слова з ознакою зменшеності чи здрібнілості, які в той же час є виразниками пестливості, ласкавості або фамільярності, зневаги, – демінутивні компоненти; 2) слова з ознакою збільшеності чи згрубілості, що одночасно виражають фамільярне, зневажливе, іронічне ставлення до когось або чогось, – аугментативні компоненти.

Лексеми із семантикою демінутивності в складі ФО здатні виражати як позитивну, так і негативну суб’єктивну оцінку. Наприклад, слова із суфіксами -к-, -ок, -ик, -ечк-, -очк-, -оньк-, -еньк-, -ячк- одним фразеологізмам надають відтінку схвалення, доброзичливості (взяти під крильце [30, с. 123], з комарів носок [31, с. 61], звити гніздечко [4, с. 326]), а іншим – іронії, осуду, презирства (викинути коника [4, с. 90], помацати за пір’ячко [32, с. 201], рильце в пушку [4, с. 736]) і т. ін. Ступінь експресивності позитивно-оцінних слів, ужитих в іронічному значенні, значно вищий, ніж експресивність відповідних слів, що мають узуальне негативне значення. Емоційно-оцінні суфікси в складі лексем здатні нести додаткову інформацію про пізнавально-оцінне ставлення до фактів дійсності. Категорія оцінки репрезентована у фразеологізмах різноаспектно: зображення зовнішності людини, характеристика її суспільної поведінки та моральних якостей, вираження певного ставлення до осіб, предметів, явищ.

Зокрема компоненти-зооніми виступають засобом пейоративної чи мейоративної оцінки людської діяльності у номінативному або компаративному плані. Зіставлення з назвою загальновідомої тварини полегшує сприйняття, конкретизує враження і сприяє фіксації в пам'яті певних її особливостей та якостей. При цьому стабільна оцінка якоїсь риси, властивої певній тварині, нібито абстрагується, відділяючись від неї, і стає основою нового, переносного лексичного значення. Цей процес простежується в образно-переносних значеннях та компаративних фразеологізмах, які мають регулярний характер: кручене телятко [8, с. 244], лисичка-сестричка [31, с. 78], молоко з-під скаженої корівки [33, с. 113], як би рибка у воді [34, с. 127]. Приклади підтверджують, що фразеологізми, до складу яких входять зооніми, мають виразне експресивне забарвлення – негативне або позитивне. В українській мові спостерігається чітка закономірність: певні зооніми виступають стрижневим компонентом фразеологізмів із негативним значенням, деякі – тільки з позитивним, але мають і подвійне експресивне забарвлення.

В академічному фразеологічному словнику нами виявлено 151 анімалістичний фразеологізм з демінутивним компонентом. Демінутиви виступають як компоненти основного складу ФО (мурашки бігають по спині [4, с. 512], бігати хвостиком [4, с. 28], блудна овечка [4, с. 577]) або як варіанти їх компонентів (крутиться як білка (білочка) в колесі [4, с. 403], ловити рибу (рибку) в каламутній воді [4, с. 444], ходити півнем (півником) [4, с. 930]). Зафіксовано АФ з двома демінутивами: рильце в пушку (в пуху) [4, с. 736].

РОЗДІЛ 2

СЕМАНТИКО-ГРАМАТИЧНІ ТА СТРУКТУРНО-ГРАМАТИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ АНІМАЛІСТИЧНИХ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ З ДЕМІНУТИВНИМИ КОМПОНЕНТАМИ

2.1. Роль демінутивного компонента у формуванні значення анімалістичного фразеологізму

Сучасний етап розвитку лексикології та фразеології характеризується підвищеною увагою до проблем семантики і функціонування експресивної лексики, адже вона є містким та економним мовним засобом об’єктивації різноманітних проявів дійсності і станів людської свідомості – сфери інтелектуальної та емоційної діяльності особи. Експресивний фонд сучасної української мови складався, шліфувався, удосконалювався протягом тривалого часу. Він і нині розвивається і збагачується, становлячи синтез нового, щойно народженого, із традиційним, усталеним, що спирається на історично глибокий національно-культурний контекст, на великий мовотворчий досвід українського народу.

Експресивні лексичні одиниці протиставляються нейтральним за своїм змістом, який у перших значно ширший і багатший, за своєю функцією: для нейтральних слів властива номінативна функція, а для експресивних – експресивна на тлі номінативної.

Фразеологізми посідають особливе місце серед інших одиниць мовної системи. Вони виникають у зв’язку з потребою у виражальних засобах комунікації – вербального вираження почуттів, емоційних оцінок, засобів емоційного впливу, влучних характеристик людини, предметів, явищ. Одним із засобів створення експресивності, що репрезентує суб’єктивну оцінку й конотативну семантику, є суфікси суб’єктивної оцінки. Вони виконують, окрім семасіологічної, ще й прагматичну функцію (передача певних емоцій, почуттів, переживань), а отже, оцінюють, характеризують об’єкти, ознаки, дії, стани. Суфікси суб’єктивної оцінки «не видозмінюють реального значення похідного слова, але ... несуть досить суттєву емоційну інформацію. Ця інформація часто буває набагато значнішою, ніж поняттєва, раціональна…» [38, с. 62].

Категорія суб'єктивної оцінки належить до семантико-граматичних категорій, вона виражає суб'єктивну оцінку предмета, ознаки чи ознаки дії і вносить в основне лексичне значення додаткові емоційно-експресивні відтінки: значення пестливості, здрібнілості, прихильності, ніжності або негативної оцінки – зневажливості, згрубілості чи фамільярності. Засобом вираження суб'єктивної оцінки служать суфікси, що приєднуються до основ іменників, якісних прикметників і прислівників [39, с. 158].

Українська мова має ряд суфіксів суб'єктивної оцінки. Серед демінутивних розрізняються суфікси 1-го і 2-го ступенів. За допомогою перших утворюються деривати з демінутивним значенням від слів, які такого значення не мають, за допомогою других – від дериватів із вираженою демінутивністю.

Частотність уживання компонентів із демінутивними суфіксами в складі анімалістичних фразеологізмів відображена в табл. 1.

Таблиця 1.

Суфікс	Кількість випадків уживання	Відсоток від загальної кількості випадків уживання
-к-	66	43,4 %
-ик	36	23,7 %
-ок	13	8,5 %
-ц-	13	8,5 %
-очк-	7	4,7 %
-чик	6	3,9 %
-ечк-	5	3,3 %
-ичк-	2	1,3 %
-ячк-	2	1,3 %
-ець	1	0, 7 %
-оньк-	1	0, 7 %
Разом	152	100 %

Найчастотнішим за вживанням є формант -к-: 66 зменшено-пестливих дериватів із 152 проаналізованих анімалістичних фразеологізмів з компонентами-демінутивами. В аналізованому масиві фразеологічних зворотів виявлено деривати із суфіксом -к-о, утворені від іменників чоловічого роду (як у спасівку соловейко заспіває [4, с. 842]). Вони виражають зменшено-пестливе і пестливе значення. Високою частотністю в складі фразеологізмів відзначаються демінутиви із суфіксом -к-а, утворені від іменників жіночого роду: блудлива овечка [4, с. 577], і рибка заспіває [8, с. 237] тощо. Досить часто такі утворення виникають на базі дериватів із суфіксом -ат- (-ят): кручене телятко [8, с. 244], ягнятко боже [37, с. 30].

Деривати із суфіксом -ик у складі фразеологізмів вказують на емоцію пестливості або зневажливості; модифікаційні значення зменшеності й пестливості можуть поєднуватися: бігати хвостиком (як хвостик) [4, с. 28], викидати / викинути коника (коники) [4, с. 90], випустити кігтики [40, с. 148], вкинути ґедзика [4. – Кн. 1. – С. 369], джмелики літають [8, с. 214.

Утворення із суфіксом -ок мають модифікаційні значення зменшеності, пестливості або поєднують обидва значення: ніжний, мов пушок на курчаті [41, с. 35], черв’ячок точить [36, с. 387]; зрідка, залежно від контексту, такі деривати виражають негативну оцінку: нализався, як бичок [42, с. 130]. Поза контекстом часто буває важко розрізнити значення чистої зменшеності і зменшеності-пестливості. Дослідники неодноразово відзначали меншу експресивність суфікса -ок порівняно із синонімічними -ик, -ець. Цим, очевидно, пояснюється наявність у сучасній українській мові великої кількості десемантизованих демінутивів даного словотвірного типу.

Деривати із суфіксом -ц-е утворені від іменників середнього роду, переважно непохідних: брати / взяти під крильце [30, с. 123], рильце в пушку (в пуху) [4, с. 736]. Аналізовані утворення мають такі модифікаційні значення: зменшено-пестливе (розправляти крильця [35, Т. 4, с. 347]), чисто пестливе, пестливе або зневажливе залежно від контексту (ласий, як кішка до сальця [35, Т. 9, С. 22]).

Деривати із суфіксом -очк-а, -ичк-а вказують на емоцію зменшеності, пестливості і утворюються від іменників жіночого роду: жінка, як голубочка [42, с. 78], крутиться, як білочка в колесі [4, с. 403], відкидати ратички [4, с. 121].

У стійких зворотах деривати із суфіксом -ечк-о мають два підтипи. До першого належать назви, утворені на базі демінутивів із суфіксом -к-о або -ц-е, з підсиленою емоцією пестливості: звити кубелечко [4, с. 326]. Другий підтип складають зменшено-пестливі назви, утворені безпосередньо від недемінутивних іменників: звити гніздечко [4, с. 326], як яєчко [34, с. 168]. Іменники середнього роду, що мають закінчення -я, утворюють демінутиви цього типу на -ячк-о: помацати за пір’ячко [32, с. 201]. Зовсім не зафіксовано утворень із суфіксом -очк-о.

Деривати із суфіксом -чик у складі фразеологізмів належать до двох різновидів. Перші мотивовані іменниками чоловічого роду без відтінку зменшеності-пестливості – суфікс -чик тут може вважатися варіантом суфікса -ик (пускати зайчиків [8, с. 218]), утворення другого типу мотивовані демінутивами із суфіксом -ець, проте можуть сприйматися і як безпосередньо утворені від вихідних лексем демінутиви: невинний як баранчик [34, с. 13].

Дериват із суфіксом -оньк- у складі фразеологізму має модифікаційне значення пестливості: б’ється як рибонька об лід [34, с. 126]. Таке утворення характерне для мови фольклору.

Одні й ті ж демінутивні суфікси можуть виражати як об’єктивну дрібність (зменшеність) без вказівки на експресивні семи “ласка”, “пестливість” тощо, так і суб’єктивні (позитивні) інтенції мовця щодо предмета думки). Утворення форм зі значенням пестливості або зменшено-пестливості можливе від конкретних і абстрактних назв тварин, тоді як іменники із семами об’єктивної дрібності творяться тільки від конкретних назв і характеризують істоти з погляду їх фізичних параметрів. Хоч демінутивні суфікси завжди вносять у семантику слова певний ступінь суб’єктивності в оцінці фрагментів картини світу, проте ця суб’єктивність у цій групі знаходиться на периферії, а сема “дрібність” перебуває на першому плані і виступає певним стимулом емотивності й позитивної оцінки, яка не залежить від волі та інтенцій мовця, бо вона йде від денотата [43, с. 115].

Система АФ з демінутивним компонентом здатна відтворювати факти, явища, процеси навколишньої дійсності досить лімітовано, фрагментарно. Це зумовлено загальною тенденцією фразеології вибірково оцінювати об’єктивний матеріал. Об’єктом оцінки досліджуваних одиниць є, в основному, людина в її багатогранному ставленні до інших людей, до суспільства, до окремих сфер розумової й практичної діяльності, до предметів і явищ реального світу, яка характеризується з погляду психічних і фізичних властивостей, етичних і моральних норм. Тому цікавим і важливим для багатоаспектного дослідження ФО з демінутивним компонентом є завдання встановлення системних зв’язків усередині корпусу. Виділення матеріалу за тематичними групами дає змогу показати багатство й розмаїття цього потужного фразеологічного шару в українській мові та розкрити найбільшу репрезентованість у тій чи іншій групі аналізованих одиниць.

Серед позитивно-оцінних літературних анімалістичних фразеологізмів із суфіксованими компонентами виокремлюються тематичні групи.

1. АФ, у яких відтворено народні уявлення про красиве в облаштуванні житла, створенні сімейного затишку: звити гніздечко (кубельце, кубелечко) [4, с. 326] – влаштувати затишне житло, завести сім’ю; насиджене гніздо (кубельце) [33, с. 31] – житло, місце, де хто-небудь проживає тривалий час.

Демінутиви надають особливої м’якості, емоційності у вираженні особливого ставлення до сім’ї і домівки.

2. Фразеологізми на позначення позитивних моральних якостей людини: як голубки [4, с. 188] – жити у повній злагоді, дуже дружно; роботяща як бджілка [34, с. 14] – дуже працьовита, старанна людина.

Демінутивні утворення надають фразеологізмам емоційної піднесеності, теплоти, ніжності, поваги, коли йдеться про позитивні моральні якості людини, про оцінку людиною певних предметів, явищ, дій зі знаком плюс.

Проаналізувавши фразеологізми літературної мови, ми виявили перевагу демінутивних одиниць, які дають оцінку негативних моральних якостей людини. Це пояснюється, можливо, тим, що з народної точки зору необхідно запобігти скоєнню злочину, прикрощам, застерегти від біди. Оцінка негативних якостей або вчинків безкомпромісна, правдива, різка, тому нерідко колорит таких фразеологізмів знижений – від жартівливого, іронічного до згрубілого, зневажливого. Демінутиви з пейоративним емоційним забарвленням виступають як дуже виразний і економний засіб іронії, фамільярності. Зменшено-пестливі суфікси в семантиці фразеологізмів, що несуть негативно-оцінну характеристику, з одного боку, посилюють негативне враження та “збільшують ступінь вияву ознаки чи інтенсивності дії”, а з другого – “пом’якшують” негативну оцінку, “озвучують” її “спокійнішою інтонацією” [44, с. 19]. Це виразно виявляється при порівнянні фразеологічних варіантів: черв’як точить і черв’ячок точить [36, с. 387; 30, с. 252]; приборкувати крила і приборкувати крильця [31, с. 113]. При порівнянні фразеологічних варіантів досить виразно виявляється те, що з безсуфіксними компонентами експресія нейтральна або знижена, на відміну від експресії демінутивних утворень.

Фразеологізованими оцінками визначені такі моральні якості людини, як ледарство, бездіяльність, лицемірство, улесливість, підлабузництво, зрадливість, несамостійність, легковажність і т. ін. Фразеологізми з ДК вживаються на позначення негативних моральних якостей людини: прикидатися / прикинутися овечкою [33, с. 130] – вдавати з себе сумирну, лагідну людину; і лапки покласти [4, с. 666] – відмовитися від будь-яких дій.

АФ з ДК вживаються для образного називання абстрактних понять, що стосуються суспільних норм, звичаїв, моральних ідеалів: казка про білого (солом'яного, рябого) бичка [4, с. 361] – що-небудь надумане, вигадане, нереальне.

Не відзначаються численністю ФО з демінутивами, які характеризують особу за зовнішністю, фізичними й фізіологічними ознаками: розпатлана як овечка [34, с. 103], товстий, як бичок [42, с. 210].

Анімалістичні фразеологізми з ДК із процесуальною семантикою вживаються на позначення поведінкової (випустити кігтики [40, с. 148]), трудової (приступити до бичка [4, с. 699]), фізіологічної (коники відкинути [8, с. 226]; мишка тіпає [4, с. 490], придавити комарика [4, с. 690]) та іншої діяльності.

Отже, для української фразеології вживання демінутивних формантів є досить показовим явищем, що обумовлюється й особливостями національно-психологічного складу носіїв мови, зокрема такими домінуючими рисами українців, як емоційність, ніжність, лагідність, ліризм, кордоцентризм, про які немало написано істориками, етнографами, психологами, мовознавцями. Емоції допомагають орієнтуватися в зовнішньому світі. Таким чином, емоційно-оцінні суфікси в складі лексем здатні нести в собі, крім основної, додаткову інформацію про пізнавально-оцінне ставлення до фактів дійсності. Категорія оцінки представлена у фразеологізмах різноаспектно: зображення зовнішнього вигляду людини, характеристика її суспільної поведінки та моральних якостей, вираження певного ставлення до людини.

Анімалістичні фразеологічні одиниці з демінутивним компонентом можуть нести в собі як мейоративну (позитивну), так і пейоративну (негативну) оцінку, навіть не функціонуючи в певному контексті.

2.2. Семантико-граматична характеристика анімалістичних

фразеологізмів із демінутивним компонентом

У лінгвістиці існують різні погляди на визначення семантико-граматичних категорій ФО. М. Шанський вважає, що фразеологізми еквівалентні граматичним розрядам слів [45, с. 63]. Деякі мовознавці класифікують категоріальні розряди ФО за формально-граматичними ознаками їх стрижневого компонента (В. Бондаренко та ін.), а інші розрізняють належність того чи іншого фразеологізму до відповідного семантико-граматичного розряду на підставі співвіднесення його значення зі значенням слів певної частини мови [46, с. 30]. Услід за М. Алефіренком, семантико-граматичні розряди на фразеологічному рівні розглядаємо як сукупність гомогенних ФО, об’єднаних однотипними взаємодіючими смисловими елементами різних структурних рівнів. Найважливішими ознаками семантико-граматичного розряду вважаємо:

а) характер семної репрезентації об’єктивної дійсності в семантичній структурі фразеологізмів;

б) наявність або відсутність у лексичних компонентів граматичних категорій і їх морфологічних парадигм;

в) структурно-граматичну модель ФО;

г) тип її граматичного зв’язку з іншими елементами мовленнєвого контексту;

д) синтаксичні функції у реченні [47, с. 46].

За цими ознаками ФО співвідносяться з лексико-граматичними класами слів, тому лінгвісти [47; 48; 46] їх групують у такі умовні семантико-граматичні розряди:

- субстантивні;

- ад’єктивні;

- дієслівні;

- адвербіальні;

- інтер’єктивні.

Але кількість і межі класифікаційних розрядів, критерії їх виділення ще лишаються предметом наукових дискусій.

Аналіз картотеки АФ з демінутивним компонентом показав, що серед них найбільш поширені дієслівні, ад’єктивні та субстантивні стійкі звороти, зовсім рідко трапляються адвербіальні ФО та не зафіксовано інтер’єктивних ідіом.

Субстантивні АФ з демінутивним компонентом об’єднує наявність у їхньому змісті категоріального значення предметності, яке виражається через сукупність таких узагальнених значень, як значення особи, неособи, власне предмета й абстрактного значення у поєднанні з граматичними значеннями роду, числа та відмінка [48, с. 59]. Ці характеристики поширюються на різні семантико-тематичні розряди фразеологізмів. У складі речення субстантивні ФО пов’язуються зі словами через парадигматичні форми.

Залежно від того, яка семема входить до змісту конкретних АФ з ДК, їх можна поділити на такі групи: 1) ФО на позначення назв осіб, 2) ФО на позначення назв неосіб, 3) ФО на позначення назв власне предметів, 4) ФО з абстрактною семантикою.

Субстантивні ФО з ДК – назви особи – можуть об’єднуватися в синонімічні ряди, члени яких по-своєму розкривають певне поняття чи судження. Фразеологізми із семантикою особи є найбільш кількісною групою в межах субстантивних ФО. Вони називають особу і вказують: а) на її родинні стосунки (десята вода (шкурка) на киселі [31, с. 41]); б) на фізичні особливості людини (розпатлана як овечка [34, с. 103], товстий, як бичок [42, с. 210]); в) на психічні особливості особи, її вдачу (іржи-коник [8, с. 226], кручене телятко [8, с. 244]).

АФ з ДК із семантикою власне предмета, речовини позначають: а) різні предмети (козяча (козина) ніжка [4, с. 551]); б) спиртні напої (молоко з-під скаженої корівки [33, с. 113]).

До складу змістової структури субстантивних АФ разом з їх фразеологічним значенням входять також відповідні граматичні значення роду, числа та відмінка. У АФ з ДК лексичний компонент – іменник – фіксується в одній родовій формі. У таких ФО іменник виступає фраземотворчим компонентом і виражає модально-оцінювальну характеристику особи: кручене телятко – непосидюча дитина [8, с. 244], блудлива овечка – людина, яка збилася з правильного життєвого шляху [4, с. 577], стріляний їжачок – бувала, з досвідом людина [8, с. 219].

Нами виявлено такі моделі субстантивних АФ з демінутивним компонентом:

«прикметник + іменник-ДК»: блудлива овечка [4, с. 577]; покірливе телятко [33, с. 201];
«іменник-ДК + прийменник + іменник-ДК»: рильце в пушку [4, с. 736];
«іменник (іменник-ДК) + іменник (іменник-ДК)»: дятлик-стукун [8, с. 214]; лисичка-сестричка [31, с. 78];

Серед субстантивних АФ з ДК зафіксовано конструкцію, які складаються з іменників, поєднаних сурядним зв’язком: ріжки та ніжки [31, с. 129].

Ад’єктивним АФ з ДК притаманне категоріальне значення атрибутивності, здатність виражати статичну ознаку предмета чи особи [47, с. 59]. Ці фразеологізми відбивають загальне значення певної характеристики предмета, особи або стану особи, вживаються в синтаксичній функції означення (узгодженого чи неузгодженого), іменної частини складеного присудка і можуть виражати відношення і зв’язки між словами через парадигматичні форми, які визначаються здебільшого синтаксичною функцією ФО [48, с. 59]. Ад’єктивним фразеологізмам притаманні категорії роду й числа. Категорія роду виявляється в різних формах узгодження з тими словами, з якими поєднується той чи інший фразеологізм. Належність АФ з ДК до того чи іншого роду визначається родом того слова, з яким воно узгоджується. Серед ад’єктивних АФ з демінутивним компонентом є одиниці, семантико-граматичне значення яких залежить від категоріальних ознак стрижневого компонента (невинний як баранчик [34, с. 13]) та значення яких не формується під впливом категоріальної належності граматично головного слова (з ґедзиком 4, с. 171]).

Ад’єктивні АФ з ДК вирізняються структурною розмаїтістю. Своєрідний структурний тип АФ становлять компаративні фразеологізми. Структура конструкцій компаративних ФО – повнозначне слово і зворот, який приєднується до нього за допомогою порівняльної частки як. Цим повнозначним словом-компонентом найчастіше виступає прикметник, який є ознакою іменника в другій структурній частині порівняльного звороту: роботяща як бджілка [34, с. 14], розпатлана як овечка [34, с. 103].

Деякі компаративні звороти уживаються без порівнюваного слова і не мають атрибутивних слів: як голубки [4, с. 188], як яєчко [34, с. 168].

Найчисленнішу групу ад’єктивних АФ з ДК становлять одиниці, що називають певні ознаки, притаманні особі. Значно менше є ФО, які називають ознаки, властиві неособі, власне предметові тощо. Фразеологізми названих груп належать до розряду якісних і об’єднуються в такі класи: 1) фразеологізми, що моделюють психічні властивості людини (дурна як овечка [34, с. 103]); 2) ФО, що моделюють фізичні властивості людини (товстий, як бичок [42, с. 210].); 3) ФО, що моделюють моральні якості людини, переважно називають негативні риси (лисячі вушка [8, с. 210], роботяща як бджілка [34, с. 14], з ґедзиком [4, с. 171], ласий, як кіт (кішка) до сальця [35, Т. 9, с. 22]); 4) ФО, що моделюють душевний стан людини (як би рибка у воді [34, с. 127]).

До найпродуктивніших моделей ад’єктивних фразеологізмів з демінутивними компонентами належать:

- «прикметник + компаратив»: дурна як овечка [34, с. 103], легенький, як пір’їнка [42, с. 113];

- «прийменник + іменник-ДК»: з хвостиком [4, с. 924], з ґедзиком [4, с. 171];

- «прикметник + іменник-ДК»: лисячі вушка [8, с. 210]; дешева рибка [49, с. 164].

Дієслівні ФО об’єднуються узагальненою семантикою процесуальної ознаки і мають граматичні категорії виду, стану, часу, способу, особи, числа, а в минулому часі – і роду [47, с. 53]. Вони можуть виступати предикатом, об’єктом дії, вживаючись у синтаксичній функції присудка або додатка і сполучаючись зі словами за допомогою парадигматичних форм. За своїми граматичними ознаками дієслівні ФО співвідносяться з дієсловами.

Дієслівні АФ з ДК є найчисленнішою групою. Вони мають виразне емоційне забарвлення і вживаються для позначення різноманітних дій, переважно пов’язаних зі сферою суспільного життя, із взаєминами людей, а також для позначення психічного стану осіб, яких вони стосуються. Більша частина дієслівних АФ є найменуванням звичайних фізичних дій людини, що фразеологізувалися внаслідок образного переосмислення і розширення семантики і стали позначати не стільки фізичну дію людини, скільки особливості її поведінки, взаємин з іншими людьми, ставлення до праці тощо.

Категорія виду належить насамперед дієслівному компоненту фразеологізму, а відповідне видове значення – усій ФО [50, с. 26]. При цьому видове формотворення фразем регулюється не стільки видовою парадигмою граматично стрижневого дієслівного компонента, скільки характером фразеологічного значення, тому що вид взагалі як загальнодієслівна категорія тісно пов’язаний із семантикою: пускати/пустити бісики (ґедзики) [4, с. 718], розправляти/розправити крильця [35, Т.4, с. 347], прикидатися/прикинутися овечкою [35, Т. 5, с. 611] тощо.

Повна часова парадигма притаманна лише тим АФ з демінутивним компонентом, у яких стрижневий дієслівний компонент повністю не десемантизувався і зберігає свої морфологічні властивості. Для більшості фразеологічних зворотів характерна нерівномірність уживання часових форм. Це зумовлюється в основному семантикою стійких зворотів.

Зафіксовано одну модель дієслівних АФ аналізованого типу – «дієслово + іменник-ДК у непрямому відмінку з прийменником або без нього»: викидати / викинути коника (коники) [4, с. 90]; відкидати ратички [4, с. 121]:

Фразеологізми незалежно від їх матеріального вираження існують у мові як єдине ціле. Як підкреслює В.М. Бойко, план вираження ФО (з точки зору носіїв сучасної мови) не відповідає, чи майже не відповідає, плану змісту, тобто поверхнева структура фразеологізмів є асиметричною їх глибинній семантичній структурі, відповідно, семантична структура АФ з ДК не мотивується лексичними значеннями слів-компонентів [51, с. 7]. Аналіз масиву АФ з демінутивним компонентом показав, що серед них найбільш поширені дієслівні, ад’єктивні та субстантивні стійкі звороти, зовсім рідко трапляються адвербіальні ФО та не зафіксовано інтер’єктивних ідіом. Досліджувані фразеологізми не становлять гомогенного класу – вони неоднорідні як в аспекті стійкості, ідіоматичності, семантичної цілісності, так і стосовно структурно-граматичної організації.

2.3. Структурно-граматична характеристика анімалістичних

фразеологізмів із демінутивним компонентом

У фразеологічному складі сучасної української мови чітко виділяються два великі розряди ФО: 1) фразеологізми, структурно організовані за моделями речень (стійкі фрази); 2) стійкі одиниці, співвідносні зі словосполученнями (фраземи). Осібне місце посідають ФО, що являють собою поєднання службового і повнозначного слів, так звані мінімальні фразеологізми [52, с. 80].

2.3.1. Анімалістичні фразеологізми з демінутивним компонентом

зі структурою словосполучень

Різні за характером поєднання компонентів фразеологічні одиниці реалізують властивий їм номінативно-виражальний потенціал тільки за умов комунікації, базовою функцією якої, як відомо, виступає речення, що актуалізується як висловлювання залежно від конкретних умов передачі відповідного повідомлення про факти і явища позамовної дійсності або ж про внутрішній світ людини. В основі речення лежить сукупність закономірностей використання лексичних, фразеологічних і морфологічних елементів та інтонаційно-позиційних засобів для побудови зв’язних відрізків мовлення з метою вираження й повідомлення думки. ФО як специфічні вторинні утворення, подібно до лексем, можуть займати будь-яку позицію у структурі речення, проте, на відміну від лексем, вони є складнішими утвореннями як за будовою, так і за семантикою. Функціонуючи в реченні, фразема вступає у смислові та граматичні зв’язки з іншими компонентами речення і як цілісна зі значеннєвого погляду одиниця виконує функцію члена речення [53, с. 2]. Анімалістичні фразеологізми з ДК, організовані за моделями словосполучень, як і синтаксичні словосполучення, є будівельним матеріалом для речень.

За характером сполучення слів-компонентів АФ з ДК можна поділити на два структурні типи: фразеологізми з будовою підрядних та сурядних словосполучень. У рамках кожного структурного типу доречно виділити структурні фразеологічні моделі, за якими утворюється ряд стійких зворотів, тому що до одного структурного типу можуть належати неоднорідні за категоріальними й семантичними ознаками ФО [54, с. 133]. Моделі характеризуються різною продуктивністю: одні дуже продуктивні, інші представлені окремими прикладами. Зміни структурної моделі, спричинені явищем варіантності, “лише свідчать про відносність її регулюючої ролі та збереження формальної й семантичної тотожності стійкого звороту” [55, с. 52].

До ФО, що мають структуру підрядних словосполучень, належать семантично неподільні стійкі звороти, в яких виділяються граматично незалежне головне слово і залежні від нього компоненти, приєднані до головного за допомогою існуючих способів підрядного зв’язку.

Модель «прикметник + іменник-ДК»: блудлива овечка [4, с. 577]; лисячі вушка [8, с. 210], кручене телятко [8, с. 244], покірненьке телятко [33, с. 201] та ін.

Для ФО цієї моделі характерні атрибутивні відношення. Відповідно до нормативного порядку слів в ад’єктивно-субстантивних сполученнях ад’єктивний компонент розташований у препозиції.

Для компонентів аналізованої групи анімалістичних фразеологізмів із демінутивним компонентом властиві форми роду, відмінка, числа, хоч за числами вони не завжди змінюються.

Модель «іменник (іменник-ДК) + іменник (іменник-ДК)»: дятлик-стукун [8, с. 214]; лисичка-сестричка [31, с. 78]. ФО, організовані за такою моделлю, належать до субстантивних і використовуються для характеристики осіб, предметів тощо. Між компонентами ФО цієї моделі встановлюються апозитивні відношення (відношення між означуваним іменником і прикладкою). У науковій літературі традиційно ця форма підрядного зв’язку кваліфікується як узгодження. Вважаємо, що в аналізованій моделі має місце кореляція (зв’язок, проміжний між сурядністю і підрядністю), тому що компоненти ФО належать до однієї частини мови і дублюють граматичні форми роду, числа, відмінка, коли при узгодженні ми маємо їх підпорядкування.

Модель «прийменник + прикметник + іменник-ДК у непрямому відмінку»: на курячій ніжці (лапці) [4, с. 551]; на задніх лапках [37, с. 34]. Звороти цієї моделі належать до ад’єктивних та адвербіальних і характеризуються постійним порядком розташування компонентів.

У розглянутих нижче структурних моделях АФ з демінутивним компонентом, співвідносних із підрядними словосполученнями, компоненти пов’язуються за допомогою керування. За структурною схемою це дієслівно-субстантивні та субстантивно-субстантивні сполучення з прийменниками та без них.

Модель «іменник-ДК (іменник) + прийменник + іменник (іменник-ДК) у непрямому відмінку»: рильце в пушку [4, с. 736], горобцю по кісточки [8, с. 212]. ін. Іменники-ДК у складі таких зворотів керують прийменниково-відмінковою формою іншого іменника, між компонентами ФО аналізованої моделі встановлюються атрибутивні та обставинні відношення. За значенням і синтаксичними функціями ці звороти належать до субстантивних та ад’єктивних фразеологізмів. Стрижневі компоненти можуть змінювати форму, а граматично залежні лишаються незмінними. АФ з такою структурною схемою відзначаються постійним порядком компонентів.

Ця модель ускладнюється вклинюванням прикметника, рідше займенника або числівника, які виражають оцінку, характеризуючу ознаку: казка про білого (солом'яного, рябого) бичка [4, с. 361], хатка на курячій ніжці [30, с. 241].

Модель «дієслово + іменник-ДК у непрямому відмінку з прийменником або без нього»: викидати / викинути коника (коники) [4, с. 90]; відкидати ратички [4, с. 121] тощо. Дуже продуктивна модель.

АФ, організовані за такою структурною схемою, як і синтаксичні словосполучення аналогічної структури, мають в основі один зі способів підрядного зв’язку: до їх складу входить граматично стрижневе дієслово й керований ним граматично залежний іменник-ДК.

У деяких АФ з ДК дієслівний і субстантивний конституенти семантично рівноправні, однаковою мірою беруть участь у створенні фразеологічного значення, тобто семантично опорним вербатив є далеко не завжди: заморити черв’ячка (гробачка) [4, с. 313]. У досліджуваному матеріалі є приклади, коли до структури ФО з ДК входять полісемантичні дієслова чи дієслівні зв’язки. У цьому випадку семантичною недостатністю характеризується не субстантивний, а дієслівний компонент. Для реалізації зв’язаного значення полісемантичного дієслова необхідний субстантив, тобто семантика вершинного компонента зв’язана й повністю залежить від ключового символічного значення ДК: вкинути ґедзика [4, с. 369]. Ця модель ФО характеризується відсутністю постійного розташування компонентів: журавлика вловити [8, с. 216]; сичиків ловити [8, с. 240].

Деякі дієслівні АФ з ДК мають ускладнену структуру, тобто від стрижневого дієслова залежать два, три або більше компонентів, пов’язаних між собою зв’язком однорідної, а частіше неоднорідної супідрядності та послідовної підрядності: ловити рибу (рибку) в каламутній водиці (воді) [4, с. 444]; одержати від курочки вим’ячко [8, с. 230] тощо. В ускладнених структурах, на думку Н.Д. Бабич, “ступінь злиття компонентів значно слабший, ніж у двочленних, часто наявний той чи інший зв’язок значення фразеологізму зі значенням компонентів” [56, с. 32]. Менша спаяність конституентів, самостійна інтонація, модальна оформленість наближають багаточленну ФО до стійких фраз [56, с. 36].

У досліджуваному масиві АФ з ДК представлені одиниці, організовані за моделлю словосполучень із підрядносполучниковим підпорядкуванням. У таких фразеологізмах залежний член словосполучення приєднується до головного члена за допомогою підрядного сполучника [57, с. 69]. У нашому випадку це фраземи з порівняльною семантикою. Компаративна конструкцiя функцiонує за умови специфiчних семантичних вiдношень мiж суб’єктом i об’єктом порiвняння (компаративної константи й компаративного контрасту [58, с. 229]), якi не дозволяють ототожнювати суб’єкт i об’єкт і водночас не позбавляють мовця можливостi сприймати їх як спiввiдноснi одиницi. Обидва типи вiдношень зумовлюються показником порiвняльної семантики. Специфікою фразеологічних компаративем є семантичне зближення показника порівняння з лексемою-об’єктом порівняння, внаслідок чого вона «втрачає значення предметності й позначає разом з порівняльним сполучником тільки ознаку» [59, с. 15]. Це зумовлює мiнiмалiзацiю компаративної семантики таких конструкцій. Семантично стiйкi єдностi показника й об’єкта у фразеологiчних компаративемах виявляють різний ступінь «семантичної злитостi» з опорним словом. У компаративних АФ з ДК компарат і компарант виражаються різними граматичними формами.

Модель «прикметник + компаратив»: дурна як овечка [34, с. 103], товстий, як бичок [42, с. 210].

Модель «дієслово + компаратив»: грається як котик [42, с. 58]; нализався як бичок [42, с. 130]. Придієслівні компаративи дають якісну, інколи з відтінком міри та ступеня, образну характеристику способу дії, процесу або стану.

Модель «іменник (іменник-ДК) + компаратив (іменник-ДК)»: дитиночка, як качатко [42, с. 63]. Присубстантивні порівняння вживаються для образної характеристики людей, предметів.

Семантика компаративних фразеологiчних утворень частково (бiльшою чи меншою мiрою) мотивується значеннями їх компонентiв. При цьому зберiгаються структурнi риси нефразеологiчних порiвняльних кострукцiй, вiдповiдно зберiгається й компаративний змiст, разом з тим, спостерiгається семантичний перерозподiл – iнтенсифiкацiя певної ознаки внаслiдок семантичного зближення об’єкта порiвняння i його показника й одночасне послаблення порiвняльного змiсту.

Фразеологізми з демінутивним компонентом, організовані за моделлю сурядних словосполучень, являють собою структури, компоненти яких однофункціональні – однотипні за морфологічним оформленням, однопланово семантично зорієнтовані й об’єднані сурядним зв’язком, жодний елемент не виявляє змістово-граматичної залежності від іншого [54, с. 142]. Зафіксовано лише одну модель АФ з ДК, у якій між компонентами ФО єднальні відношення. Одиниці цієї моделі мають симетричну побудову, між їхніми компонентами, семантично поєднаними якимсь спільним виміром, встановлюються єднальні відношення: ріжки та ніжки [31, с.. 129].

2.3.2. Мінімальні анімалістичні фразеологізми з демінутивним

компонентом

На природу сполучень з одним повнозначним компонентом у вітчизняній мовознавчій науці існує три точки зору: 1) ці одиниці – фразеологізми, які складають окремий структурний розряд (В. Архангельський, С. Ожегов, В. Жуков, Л. Скрипник, Г. Удовиченко, М. Алефіренко, М. Демський та ін.); 2) ці одиниці – не самостійні, а є частинами інших фразеологізмів (Л. Костючук, А. Левицький); 3) ці одиниці – не фразеологізми, а слова, які пишуться окремо (М. Шанський, С. Гаврин, О. Тихонов та ін.). Більшість науковців не лише визнають існування таких стійких сполучень у сучасній українській мові, а й відносять їх до фразеологічних одиниць, виходячи з того, що для них характерні найважливіші ознаки фразеологізмів (відтворюваність, цілісність значення, стійкість компонентного складу і структури, граматична категоріальність) [60, с. 10].

АФ з ДК, структурно співвідносні зі сполученнями слів, мають переважно адвербіальну семантико-граматичну віднесеність. Еквівалентами цих ФО найчастіше виступають прислівники, рідше – прикметники, дієслова, дуже рідко – іменники. А в компонентному складі аналізованих моделей фразеологізмів спостерігається обернена закономірність: найпоширеніший компонент у складі цих ФО – іменник. Такі фразеологізми з ДК представлені різними структурними моделями.

Модель «прийменник + іменник-ДК»: під крильцями [4, с. 397], з хвостиком [4, с. 924], з ґедзиком [4, с. 171].

Модель «сполучник + іменник-ДК»: мов соловейко [31, с. 83], як яєчко [34, с. 168], як голубки [4, с. 188].

Модель «частка + іменник-ДК»: ні шерстинки [4, с. 962].

2.3.3. Анімалістичні фразеологічні одиниці з демінутивним

компонентом зі структурою речень

Аналіз фактичного матеріалу засвідчив, що АФ з ДК, які зі структурно-синтаксичного погляду співвідносяться з різними типами речень, кількісно поступаються стійким зворотам цього типу, організованим за моделлю словосполучень.

Модель АФ зі структурою двоскладних простих речень

АФ з демінутивним компонентом, співвідносні з повними непоширеними і поширеними двоскладними реченнями, характеризуються продуктивністю. Формально в них розрізняють суб’єкт і предикат. Завдяки нейтралізації суб’єктно-предикатних відношень у таких фразеологізмах формується узагальнено-цілісне фразеологічне значення: зайчик приніс [8, с. 218]; мишка тіпає [4, с. 490].

Серед аналізованих ФО кількісно переважають поширені багаточленні прості речення. Зафіксовано приклади розширення елементарної структури за рахунок означень до суб’єктних або об’єктних компонентів: покірне телятко дві матки ссе [37, с. 36].

Оскільки ми не аналізували пареміологічні одиниці, то фразеологізмів, організованих як складні речення з усіма структурними частинами, в досліджуваному масиві фразеологічних зворотів із компонентом не виявлено. Проте досить продуктивною є модель АФ зі структурою підрядних частин складнопідрядних речень.

АФ, співвідносні з підрядними частинами складнопідрядних речень

Осібне становище займають ФО, утворені внаслідок фразеологізації підрядної частини складнопідрядних речень. Вони співвідносні як із двоскладними, так і з односкладними реченнями. Зміст підрядної частини позбавлений граматичної семантики, тому вона нагадує речення лише за формальною структурою. Важливе конструктивне і смислове значення в них мають сполучники підрядності, які значною мірою визначають семантичний тип стійких фраз, їх обставинну, означально-кількісну чи означально-якісну семантику [47, с. 100]. Основною функцією таких конструкцій є номінативна. Одиниці цієї моделі характеризуються дієслівною, ад’єктивною та адвербіальною семантико-граматичною віднесеністю. Аналізовані АФ з ДК залежать від дієслів і є експресивними формами підсилення.

Критеріями виділення структурних моделей є сполучники підрядності та семантика експлікованих компонентів. У рамках узагальненого структурного типу виділимо більш детальні моделі, які характеризуються спільними формально-граматичними й смисловими показниками.

Зафіксовано АФ з ДК, утворений шляхом фразеологізації підрядного допустового речення із сполучником хоч: хоч коники ліпи [4, с. 441]. Ця стійка фраза втрачає семантичний зв’язок із підрядним допустовим реченням. Сполучник хоч граматично десемантизується і набуває функцій експресивної частки, а вся ФО, номіналізуючись, стає цілісним, семантично нечленованим знаком, здатним позначати різні об’єктивні реалії [47, с. 103].

Продуктивними структурними моделями порівняльних АФ з ДК, співвідносних із підрядною частиною складного речення, є “прикметник + стійкий компаратив”, “дієслово + стійкий компаратив”, “прислівник + стійкий компаратив”.

У АФ з ДК моделі «прикметник + стійкий компаратив» компаративація відбувається на основі ознак порівнюваних суб’єктів: ласий, як кіт (кішка) до сальця [35, Т. 9, с. 22].

Для АФ моделі «дієслово + стійкий компаратив» характерне зіставлення способів дії або стану двох суб’єктів порівняння: б’ється як риба (рибонька) об лід [34, с. 126]. Джерелом експресії вислову є те, що акцентована якісна характеристика дії підрядної частини протилежна тій, якої потребує пряме значення компаранта.

Виявлено приклад уживання стійких порівняльних одиниць із компарантом у формі прислівника або слова категорії стану (модель «прислівник + стійкий компаратив»). Неповна порівняльна частина дає квалітативну (з відтінком міри і ступеня) характеристику ознаки дії або стану: як у спасівку соловейко заспіває [4, с. 842].

У досліджуваних АФ з ДК цілісне фразеологічне значення домінує над структурою, комунікативна функція в них елімінується, і вони використовуються як одиниці номінації. Подібні конструкції, незважаючи на формально предикативну структуру, функціонують у складі речення як один член.

У результаті структурно-граматичного аналізу ФО з демінутивним компонентом можна зробити висновок, що досліджувані фразеологізми відзначаються різноманітністю формально-синтаксичної будови. Основна маса АФ з ДК утворена за моделями підрядних словосполучень, сполучень слів, які не перебувають між собою в синтаксичних зв’язках, та простих двоскладних поширених речень. Формально-синтаксична структура АФ з ДК сприяє реалізації образної номінативної або комунікативної функції, у деяких фразеологізмів комунікативна функція елімінується, і вони використовуються як одиниці номінації.

ВИСНОВКИ

1. Анімалістична фразеологія становить значний пласт фразеологічного фонду української мови. Вона характеризується давністю походження, яскравим конотативним забарвленням, частотністю використання у мовленні та мові. Українські АФ завдяки своїй поширеності, образності, яскравому емоційно-експресивному забарвленню широко використовуються майже в усіх фразеологічних дослідженнях як ілюстративний матеріал, проте об’єктом спеціальних досліджень стали лише в кінці ХХ – на початку ХХІ ст. У цих наукових розвідках найчастіше проаналізовано АФ з точки зору етнокультури, діалектної фразеології, їх емоційно-оцінного потенціалу. Досліджень, присвячених семантиці АФ з демінутивним компонентом, серед праць українських мовознавців не виявлено.

Основною особливістю та відмінністю анімалістичного фразеологізму

від інших фразеологічних одиниць української мови є наявність у його складі зоосемічних компонентів (зоонімів, партонімів), які є семантичним центром АФ. Окремі АК зумовлюють виникнення невеликої кількості фразеологізмів, що, як правило, профілюють однотипні явища, риси чи стани людини тощо, а інші характерні полісемантичністю та продукують велику кількість фразеологічних одиниць різнопланового характеру.

Образи, узяті зі світу тварин, відбивають риси, якими людина наділяє представників фауни та які стереотипізує у власному сьогоденні. Зоосемічні компоненти репрезентують риси характеру, професійні та фізичні якості, матеріальний та соціальний статус людини, а також її стосунки з оточуючим середовищем.

2. Анімалістичні фразеологізми з демінутивним компонентом являють собою широкий, активно функціонуючий, давній і різноманітний у семантичному й структурно-граматичному аспекті пласт фразеологічного фонду мови. Стійкі звороти такого типу становлять значну частину фразеологічного фонду української мови, активно використовуються в живому мовленні й у сучасних художніх текстах. У більшості праць, присвячених вивченню українських фразеологізмів, вони застосовуються як яскравий ілюстративний матеріал. Це зумовлено їх продуктивністю, високою частотністю контекстного функціонування, значним конотативним потенціалом. Результати дослідження, присвяченого АФ з ДК, дають підстави стверджувати, що названі фразеологізми становлять своєрідну мікросистему, до складу якої входять різні у функціонально-стилістичному, семантико-граматичному та структурно-граматичному аспектах ФО, об’єднані в цілісну групу на основі структурного компонента – демінутива. Аналізовані фразеологізми мають усі ознаки стійких зворотів і характеризуються відтворюваністю, стійкістю, переносно-образним значенням, структурно-семантичною асиметрією.

Далеко не всі демінутиви відіграють роль семантично стрижневого компонента, проте вони увиразнюють значення фразеологізму шляхом внесення в нього експресивних, емотивних сем. Ступінь експресивності демінутивів, ужитих в іронічному значенні, значно вищий, ніж експресивність відповідних слів, що мають номінальне, поза контекстом негативне значення.

В усіх опрацьованих фразеологічних і тлумачних словниках зафіксовано АФ з ДК. Демінутиви виступають як компоненти основного складу АФ або як варіанти їх компонентів. Не в усіх фразеологічних словниках відображене вживання в одній і тій самій ФО демінутивних компонентів, що пов’язано із відмінностями у фіксації фразеологічних варіантів.

3. Для української фразеології вживання демінутивних формантів є досить показовим явищем, що обумовлюється й особливостями національно-психологічного складу носіїв мови, зокрема такими домінуючими рисами українців, як емоційність, лагідність, ліризм, кордоцентризм, про які немало написано істориками, етнографами, психологами, мовознавцями. Емоції допомагають орієнтуватися в зовнішньому світі. Таким чином, емоційно-оцінні суфікси в складі лексем здатні нести в собі, окрім основної, додаткову інформацію про пізнавально-оцінне ставлення до фактів дійсності. Категорія оцінки репрезентована у анімалістичних фразеологізмах у широкому розумінні: зображення зовнішності людини, характеристика її суспільної поведінки та моральних якостей, вираження певного ставлення до людини.

Фразеологічні одиниці з демінутивними компонентами можуть нести в собі як мейоративну (позитивну), так і пейоративну (негативну) оцінку, навіть не функціонуючи в певному контексті.

Дослідження семантики дериватів (компонентів ФО) із суфіксами демінутивності показало, що:

1) слова із суфіксами демінутивності у фразеологізмах є виразниками як позитивної, так і негативної суб’єктивної оцінки. Наприклад, слова із суфіксами -ок, -ц- в одних фразеологізмах виражають схвалення, співчуття, доброзичливість, а в інших – зневагу, осуд, виявляючи, таким чином, ставлення до осіб, явищ, предметів, їх оцінку;

2) деякі слова, емоційність яких зумовлена суфіксами суб’єктивної оцінки, набувають експресивності лише в контексті фразеологічних одиниць;

3) суфікси демінутивності надають стилістично нейтральним словам первинної, а стилістично маркованим словам вторинної (додаткової) експресивності різного ступеня;

4) найбільшою частотою у анімалістичних фразеологічних одиницях української мови відзначаються суфіксальні утворення з -к-, -ик, -ок, Меншою продуктивністю відзначаються словотвірні типи із суфіксами -очк-, -чик, -ечк-, -ичк-, -ячк-, -ець, -оньк-.

4. Структурно-граматичний аналіз АФ з ДК показав, що названі одиниці відзначаються в українській мові різноманітністю формально-синтаксичної будови, що робить їх яскравими, розмаїтими, живими засобами стилістики. Основна маса АФ з ДК утворена за моделями підрядних словосполучень, сполучень слів, які не перебувають між собою в синтаксичних зв’язках, та простих двоскладних поширених речень. Формально-синтаксична структура допомагає в реалізації образної номінативної або комунікативної функції.

5. Аналіз будови АФ з ДК показав, що названі одиниці відзначаються різноманітністю структурних моделей сполучень повнозначного і службового слів, словосполучень і речень, але не відрізняються від інших стійких зворотів – будуються за тими самими структурними схемами. Найбільш поширені серед них дієслівні, ад’єктивні та субстантивні стійкі звороти, зовсім рідко трапляються адвербіальні ФО та не зафіксовано інтер’єктивних ідіом.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Мокиенко В. М. Славянская фразеология : [учебное пособие для студентов высших учебных заведений] / В. М. Мокиенко. – М. : Высшая школа, 1989. – 287 с.

2. Карпова В. Л. Тваринний світ / В. Л. Карпова // Історія української мови. Лексика і фразеологія. – К. : Наукова думка, 1983. – С. 355-383.

3. Зиновіїв К. Вірші. Приповісті посполиті / К. Зиновіїв. – К. : Наукова думка, 1971. – 392 с.

4. Фразеологічний словник української мови : у 2 кн. / [уклад. : В. М. Білоноженко та ін.]. – К. : Наук, думка, 1993. – 984 с.

5. Білецький-Носенко П. Словник української мови / П. Білецький-Носенко ; [АН УРСР. Інститут мовознавства їм. О. О. Потебні ; підг. до вип. В. В. Німчук]. – К. : Наук. думка, 1966. – 424 с.

6. Номис М. Українські приказки, прислів’я і таке інше / М. Номис. – К. : Либідь, 2004. – 352 с.

7. Словарь української мови : у 4 т. / [НАН України, Інститут української мови ; зібрала редакція журнала "Киевская старина" ; упоряд. з додатком власного матеріалу Б. Д. Грінченко]. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://r2u.org.ua/html/hrinchenko_pro.html

8. Ужченко Д. В. Семантика українських зоофразеологізмів в етнокультурному висвітленні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : 10.02.01 «Українська мова» / Д. В. Ужченко – Х., 2000. 18 с.

9. Ужченко В. Д. Фразеологія сучасної української мови : [навч. посіб.] / В. Д. Ужченко, Д. В. Ужченко. — К. : Знання, 2007. – 494 с.

10. Гребенюк А. В. Фразеологізми української мови з зоосемічним компонентом як виразники аксіологічних характеристик : дис. … канд. філол. наук : 10.02.01 / Гребенюк Алла Василівна. – Київ, 2014. – 233 с.

11. Бойко В. М. Структурно-граматична характеристика ад'єктивних фразеологічних одиниць з анімалістичним компонентом / В. М. Бойко // Мовознавство. – 1989. – № 3. – С. 50-54.

12. Романченко А. П. Склад та емоційно-оцінний потенціал зоофразеологізмів / А. П. Романченко, С. П. Дица // Записки з українського мовознавства = Opera in linguistica ukrainiana. – 2005. – Вип.15. – С. 75-83.

13. Вільчинська Т. П. Мовна концептуалізація тваринного світу в українській фразеосистемі / Т. П. Вільчинська // Мова і культура. – 2012. – Вип. 15. Т. 3. – С. 145-150.

14. Ужченко В. Д. Фразеологічний словник східнослобожанських і степових говірок Донбасу / В. Д. Ужченко. Луганськ, 1997. [5-те вид., перероб і доп.]. – 2005. – 348 с.

15. Ужченко В. Д. Східноукраїнська фразеологія / В. Д. Ужченко. – Луганськ : Альма-матер, 2003. – 362 с.

16. Калашник В. С. Фразеосемантичне поле «зовнішній вигляд людини» в східнослобожанських і степових говірках Донбасу / В. С. Калашник // Людина та образ у світі мови : [вибрані статті]. — Х.: ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2011. – С. 352 – 361.

17. Шевченко Н. О. Естетичний вигляд людини у фіто- та зоофразеологізмах (на матеріалі східнослобожанських та східностепових говірок) / Н. О. Шевченко // Мова і культура : [науковий журнал]. – К. : Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2008. – Вип. 10. – Т. VІІ (107). – С. 119-125.

18. Дмитрук М. В. Лексико-семантичні групи фразеологізмів з компонентами-назвами тварин (на матеріалі говірок Нижньої Наддніпрянщини) / М. В. Дмитрук // Ученые записки Таврического Национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Филология». Том 18 (57). 2005. – № 2. – С. 48-51.

19. Огар А. О. Анімалізми в структурі фразеологічних одиниць української та російської мов як засіб відображення картини світу / А. О. Огар, С. І. Луців // Картины мира в славянских языках : [мат-лы междунар. науч. симпозиума (Москва, филологический факультет МГУ им. М. В. Ломоносова, 24-26 марта 2009 г.)]. – М., 2009. – С. 280-281.

20. Сагата Ю. І. Kit у польській та українській фразеології / Ю. І. Сагата // Проблеми слов’янознавства. – 2008. – Вип. 57. – С. 282–290.

21. Коваленко О. В. Функціонування зоосемізмів у фразеологізмах німецької та української мов / О. В. Коваленко, В. В. Рзаєва // Одеський лінгвістичний вісник. – 2013. – Вип. 2. – С. 30-38.

22. Галинська О. М. Фразеологічні одиниці з зоонімічним компонентом, що характеризують людей в українській, англійській і китайській мовах / О. М. Галинська // Українська орієнталістика : [зб. наук. праць викл. та студ. Ін-ту схід. мов Київ. нац. лінгв. ун-ту] / [голов. ред. І. В. Срібняк]. – К., 2006. – Вип.1. – С. 114-118.

23. Коротких Н. Р. Негативна конотація фразеологізмів з компонентами-зоономенами (на матеріалі української, англійської та французької мов) / Н. Р. Коротких. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://archive.nbuv.gov.ua/portal/SOC_Gum/Ling/2011_3_2/

24. Клепуц Н. Генеза та функціональні особливості компаративних зоофразеологізмів антропоморфного характеру в українській та французькій мовах / Н. Клепуц // Вісник Львівського університету : Сер. : Іноземні мови. – 2007. – Вип. 14. – С. 149-154.

25. Левчук О. Символічне значення зооніма кінь (на матеріалі українських народних паремій, загадок та фразеологічних одиниць) / О. Левчук // Вісник Львівського університету : Серія філологічна. – 01/2009. – Вип.46. Ч.1. – С. 267-274.

26. Мацюк З. С. Аби болото, а жаби будуть… (на матеріалі західнополіської фразеології) / З. С. Мацюк // Вісник Дніпропетровського університету. Серія : Мовознавство. – 2013. – Т. 21. Вип. 19(3). – С. 121-127.

27. Ужченко Д. В. Провідна роль конотативного аспекту в семантичній структурі зоофразеологізмів / Д. В. Ужченко // Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка : Філологічні науки. – Луганськ, 1999. – № 10. – С. 47-52.

28. Селіванова О. О. Нариси з української фразеології (психокогнітивний та етнокультурний аспекти) / О. О. Селіванова. – К.-Черкаси : Брама, 2004. – 276 с.

29. Словник фразеологізмів української мови / В. М. Білоноженко, І. С. Гнатюк, В. В. Дятчук та ін. [за ред. В. М. Білоноженко]. – К. : Наукова думка, 2008. – 1104 с.

30. Удовиченко Г. М. Фразеологічний словник української мови: у 2 т. / Г. М. Удовиченко. Київ : Вища школа, 1984. Т. 2. 384 с.

31. Олійник І. С. Українсько-російський і російсько-український фразеологічний словник / І. С. Олійник, М. М. Сидоренко. – К. : Радянська школа, 1971. – 350 с.

32. Тютюнник Г. М. Твори. Книга 1 : Оповідання / Г. М. Тютюнник. – К. : Дніпро, 1984. – 327 с.

33. Ужченко В. Д. Фразеологічний словник української мови / В. Д. Ужченко, Д. В. Ужченко. – К. : Освіта, 1998. – 224 с.

34. Юрченко О. С. Словник стійких народних порівнянь / О. С. Юрченко, А. О. Івченко. – Х. : Основа, 1993. – 176 с.

35. Словник української мови : в 11 т. – К. : Наукова думка, 1970-1980. – Т. 1. – 1970. – 799 с. ; Т. 4. – 1973. – 840 с.

36. Словник українських ідіом / [укл. Г. М. Удовиченко]. – К. : Радянський письменник, 1968. – 463 с.

37. Петленко Л. П. Українська фразеологія: Морально-психологічний аспект характеристики людини : [навчально-методичний посібник] / Л. П. Петленко. – Суми : Ред.-вид. відділ СДПІ, 1999. – 56 с.

38. Дідківська Л. П. Словотвір. Синонімія. Стилістика / Л. П. Дідківська, Л. О. Родніна. – К. : Наукова думка, 1982. – 170 с.

39. Гамзюк М. В. Емотивність фразеологічної системи німецької мови (досвід дослідження в синхронії та діахронії) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра філол. наук : 10.02.04 «Германські мови» / М. В. Гамзюк. – К., 2001. – 31 с.

40. Грица Т. Г. Матеріали до Фразеологічного словника Гуляйпільського району Запорізької області // Грица Т. Г. Фразеологія говорів Гуляйпільського району Запорізької області : дис. ... канд. філол. наук : 10.02.01 / Грица Таміла Георгіївна. – Х., 1996. – 182 с.

41. Гончар О. Твори : у 7 т. / О. Гончар. – Т. 4. – К. : Дніпро, 1987. – 589 с.

42. Гурин І. Образне слово. Постійні народні порівняння / І. Гурин. – К. : Дніпро, 1974. – 238 с.

43. Бойко Н. І. Українська експресивна лексика в словнику, мові та мовленні : [навч. посібник для студентів філол. спец.] / Н. І. Бойко. – Ніжин : РВВ НДПУ ім. М. Гоголя, 2002. – 217 с.

44. Бабич Н. Д. Суфікси суб’єктивної оцінки в семантиці фразеологізмів / Н. Д. Бабич // Словотвірна та семантична структура української лексики. – Львів, 1991. – С.18-19.

45. Шанский Н. М. Фразеология современного русского языка / Н. М. Шанский. – М. : Высшая школа, 1985. – 231 с.

46. Жуков В. П. Русская фразеология : [учебное пособие] / В. П. Жуков. – М. : Высшая школа, 1986. – 310 с.

47. Алефіренко М. Ф. Теоретичні питання фразеології / М. Ф. Алефіренко. – Х. : Вища школа, 1987. – 136 с.

48. Білоноженко В. М. Функціонування та лексикографічна розробка українських фразеологізмів / В. М. Білоноженко, І. С. Гнатюк. – К. : Наукова думка, 1989. – 154 с.

49. Удовиченко Г. М. Фразеологічний словник української мови : у 2 т. / Г. М. Удовиченко. Київ : Вища школа, 1984. Т. 1. 303 с.

50. Демський М. Т. Граматичні особливості української дієслівної фразеології / М. Т. Демський // Мовознавство. – 1984. – № 2. – С. 24-32.

51. Бойко В. Н. Фразеологические единицы с анималистическим компонентом в современном украинском литературном языке: автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. филол. наук : спец. 10.02.01 «Украинский язык» / В. Н. Бойко. – К., 1989. – 22 с.

52. Скрипник Л. Г. Фразеологія української мови / Л. Г. Скрипник. – К. : Наукова думка, 1973. – 280 с.

53. Розгон В. В. Синтаксичні функції фразеологічних одиниць у структурі речення: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 «Українська мова» / В. В. Розгон. – К., 1999. – 19 с.

54. Пасік Н. М. Власні назви в українській фразеології та пареміології : дис. … канд. філол. наук : 10.02.01. / Пасік Надія Михайлівна. – Ніжин, 2000. – 202 с.

55. Мокиенко В. М. Славянская фразеология : [учебное пособие] / В. М. Мокиенко. – М. : Высшая школа, 1989. – 287 с.

56. Бабич Н. Д. Фразеологія української мови : [навч. посібник] : у 2 ч. / Н. Д. Бабич. – Чернівці : ЧДУ, 1970-1971.

57. Сучасна українська літературна мова: Синтаксис / [за заг. ред. І. К. Білодіда]. – К. : Наукова думка, 1972. – 516 с.

58. Черемисина М. И. Сравнительные конструкции русского языка / М. И. Черемисина. – Новосибирск : Наука, 1976. – 250 с.

59. Киселева Л. А. Конструкции со сравнительными союзами в современном русском языке : автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. филол. наук : спец. 10.02.02 «Русский язык» / Л. А. Киселева. – Л., 1956. – 19 с.

60. Зубець Н. О. Структурно–семантичні особливості мінімальних фразеологізмів української мови : [методичні рекомендації для студентів освітньо–кваліфікаційного рівня «бакалавр» професійного спрямування «Українська мова і література»] / Н. О. Зубець. – Запоріжжя : ЗНУ, 2013. – 47 с.

ДЕМІНУТИВИ В АНІМАЛІСТИЧНИХ ФРАЗЕОЛОГІЗМАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ