ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ВИДАТКІВ У ДЕРЖКАЗНАЧЕЙСТВІ РАЙОНУ

Курсова робота

по організації обліку

на тему:

Харків – 2014
ЗМІСТ

ВСТУП..............................................................................................................	3
РОЗДІЛ 1 ОБЛІК ВИДАТКІВ ЯК ОБ’ЄКТ ОРГАНІЗАЦІЇ……………...	5
1.1 Сутність видатків бюджетної установи та їх класифікація…...	5
1.2 Нормативно-правове забезпечення обліку видатків…………….	12
1.3 Зарубіжний досвід організації обліку видатків органами казначейства………………………………………………………………….	18
Висновок до розділу 1………………………………………………...	21
РОЗДІЛ 2 ОРГАНІЗАЦІЯ ТЕХНОЛОГІЇ ОБЛІКУ ВИДАТКІВ У ДЕРЖКАЗНАЧЕЙСТВІ РАЙОНУ …..………………………………..……..	22
2.1 Організація первинного обліку видатків….……………………	22
2.2 Організація поточного обліку видатків ……………………….	27
2.3 Організація підсумкового обліку видатків …………..……..…..	32
2.4 Організація збереження облікових документів……………...…..	42
2.5 Організаційне, технічне і програмне забезпечення обліку видатків у Держказначействі району…………………………………..…..	47
Висновок до розділу 2………………………………………………...	52
ВИСНОВКИ......................................................................................................	53
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...................................................	55
ДОДАТКИ

ВСТУП

Гарантією ефективної реалізації державою своїх функцій є раціональне та своєчасне використання бюджетних ресурсів. Обґрунтований розподіл державних коштів вимагає постійного пошуку напрямів удосконалення, аналізу показників ефективності та узагальнення набутого досвіду різних країн світу.

Облік бюджетних коштів дає змогу отримати вичерпну інформацію про виконання кошторису видатків бюджету, їх наявність та порядок розподілу. На основі цих даних здійснюється контроль за збереженням, цільовим використанням фінансових ресурсів державних установ. Від того, яким чином буде вирішене дане питання, залежить успішне функціонування бюджетної установи чи організації, тому якісна організація обліку і контролю видатків є актуальною на сьогодні, і має важливе значення для держави в цілому.

На сьогодні підвищується інтерес вчених до теоретичних та практичних питань з використання бюджетних коштів державними та місцевими бюджетами, пошуку ефективних шляхів удосконалення планування, розподілу та здійснення видаткової частини бюджету в умовах ринкових відносин.

Метою роботи є дослідження обліку видатків в Зачепилівському УДКСУ.

Реалізація мети вимагає вирішення ряду завдань, головними з яких є:

- дослідження сутності видатків, їх класифікації;

- вивчення законодавчих та нормативних документів щодо організації обліку видатків в установі;

- аналіз зарубіжного досвіду організації обліку видатків органами казначейства;

- аналіз стану організації обліку видатків у досліджуваній установі

дослідження організації збереження облікових документів;

- розгляд організаційного, технічного і програмного забезпечення обліку видатків у Держказначействі району.

Об'єктом дослідження є обліковий процес видатків Зачепилівського УДКСУ в Харківській області.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних та практичних питань, які пов’язані з організацією обліку видатків досліджуваної установи.

В основу дослідження покладено такі методи, як збір фактів (спостереження, реєстрація, вимірювання), опис і аналіз фактів. Також використані методи: порівняння, аналізу і синтезу – для виявлення спільних та відмінних рис у наукових підходах до організації бухгалтерського обліку; індукцію, дедукцію, узагальнення – при формуванні висновків.

Об’єктом дослідження даної роботи є управління Державного казначейства у Зачепилівському районі Харківської області. Відділення Державного казначейства у Зачепилівському районі утворене у лютому 1996 року відповідно до Указу Президента України “Про Державне казначейство України ” від 27.04.95 №335

На підставі Указу Президента України від 27 квітня 1995 року № 335 «Про Державне казначейство України» в 1996 році було створене відділення Державного казначейства у Зачепилівському районі.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів від 06.07.2006 року № 644 «Про затвердження Типової структури Головного управління Державного казначейства України в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі та реорганізацію територіальних органів Державного казначейства України» Відділення Державного казначейства у Зачепилівському районі реорганізовано в Управління Державного казначейства у Зачепилівському районі Головного управління Державного казначейства України у Харківській області з 24 жовтня 2006 року.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 червня 2011 року № 651 «Про утворення територіальних органів Державної казначейської служби» було утворено управління Державної казначейської служби України у Зачепилівському районі Харківської області, яке є правонаступником прав та обов’язків територіальних органів Державного казначейства України.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів від 12.10.2011 року № 1280 «Про затвердження Положень про територіальні органи Державної казначейської служби України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.10.2011р. за № 1236/19974, наказом Державної казначейської служби України від 21.11.2011 року № 118 затверджено Положення про управління Державної казначейської служби України у Зачепилівському районі Харківської області.

Згідно Положення про управління Державної казначейської служби України у Зачепилівському районі Харківської області визначені функції та цілі управління :

1) здійснює через систему електронних платежів Національного банку України розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, спільних із міжнародними фінансовими організаціями проектів;

3) здійснює відкриття та закриття рахунків поточного бюджетного періоду, а також відкриття рахунків наступного бюджетного періоду;

4) здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду;

5) здійснює безспірне вилучення коштів із місцевих бюджетів відповідно до Бюджетного кодексу України;

6) здійснює розподіл коштів між державним бюджетом, бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а також між місцевими бюджетами відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, і перерахування розподілених коштів за належністю;

7) проводить взаємні розрахунки між державним бюджетом та бюджетами областей, міст Києва та Севастополя, а також між місцевими бюджетами у порядку, встановленому законодавством;

8) веде базу даних про мережу розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, складає та веде єдиний реєстр розпорядників та одержувачів бюджетних коштів;

9) веде облік бюджетних асигнувань, доводить до розпорядників та одержувачів бюджетних коштів витяг із розпису державного бюджету та зміни до нього;

10) здійснює реєстрацію та облік бюджетних зобов'язань розпорядників та одержувачів бюджетних коштів і відображає їх у звітності про виконання бюджету;

11) забезпечує організацію та координацію діяльності головних бухгалтерів бюджетних установ та контроль за виконанням ними своїх повноважень шляхом оцінки їх діяльності;

12) погоджує призначення на посади та звільнення з посад головних бухгалтерів бюджетних установ;

13) веде бухгалтерський облік усіх операцій з виконання державного та місцевих бюджетів;

14) зводить та складає звітність про виконання державного, місцевих і зведеного бюджетів та подає звітність органам законодавчої і виконавчої влади в обсязі та строки, визначені бюджетним законодавством. Складає та подає відповідним місцевим фінансовим органам звітність про виконання місцевих бюджетів;

15) здійснює у межах повноважень контроль за:

веденням бухгалтерського обліку всіх надходжень і витрат державного бюджету та місцевих бюджетів, складанням та поданням фінансової і бюджетної звітності;

бюджетними повноваженнями при зарахуванні надходжень бюджету;

відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів показникам розпису бюджету;

відповідністю взятих розпорядниками бюджетних коштів бюджетних зобов'язань відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі);

відповідністю платежів узятим бюджетним зобов'язанням та відповідним бюджетним асигнуванням;

дотриманням правил валютного контролю за операціями з бюджетними коштами в іноземній валюті;

дотриманням порядку проведення лотерей з використанням електронних систем прийняття сплати за участь у лотереї в режимі реального часу;

закупівлею товарів, робіт і послуг за державні кошти при здійсненні розрахунково-касового обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства;

16) здійснює попередження учасників бюджетного процесу про неналежне виконання бюджетного законодавства;

17) зупиняє операції з бюджетними коштами та ініціює зупинення бюджетних асигнувань у разі вчинення учасником бюджетного процесу порушення бюджетного законодавства;

18) надає консультаційну допомогу учасникам бюджетного процесу з питань, що належать до компетенції Казначейства України;

19) забезпечує функціонування багаторівневої інформаційно-обчислювальної системи, внутрішньої платіжної системи, вживає заходів до захисту інформації, яка обробляється органами Казначейства України;

20) здійснює відповідно до законодавства України управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління;

21) здійснює інші повноваження, визначені законами України та покладені на Казначейство України Президентом України.

Згідно штатного розпису на 2015 рік структура управління була такою:

керівництво;
відділ видатків та обслуговування розпорядників коштів та інших клієнтів;
відділ звітності та бухгалтерського обліку операцій з виконання бюджетів;
спеціаліст інформаційних технологій та захисту інформації.

Інформаційною базою підготовки дипломної роботи стали Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, накази Міністерства фінансів України, Міністерства статистики, Державної податкової адміністрації та ін., праці вітчизняних та іноземних вчених.

РОЗДІЛ 1 ОБЛІК ВИДАТКІВ ЯК ОБ’ЄКТ ОРГАНІЗАЦІЇ

1.1 Роль, завдання та принципи організації обліку видатків у Держказначействі району

Одним і головних завдань бухгалтерського обліку в бюджетних установах є постійний облік і контроль за видатками установи.

Витрати — суми видатків та витрат, що виникли в результаті фінансово-господарської діяльності з використання активів бюджетної установи для повного та ефективного виконання кошторису протягом поточного бюджетного року та які підтверджені відповідними первинними документами.

Видатки — витрати коштів бюджетної установи, що виникли у ході здійснення основної діяльності в межах сум, установлених кошторисом бюджетної установи. Видатки є одним з найважливіших показників фінансово-господарської діяльності бюджетних установ. Вони є підставою для визначення результатів виконання кошторису доходів і видатків, його аналізу для виявлення резервів зниження таких видатків.

Перелік видатків бюджетної установи, що здійснюються строго відповідно до затверджених кошторисів, згрупованих за кодами економічної класифікації видатків та статтями кошторису відповідного міністерства.

Усі видатки, що здійснюють бюджетні установи поділяють на:

- касові;

- фактичні.

Оскільки кошторис складається із загального і спеціального фондів, видатки поділяються на:

- видатки загального фонду;

- видатки спеціального фонду.

Видатки мають досить складну структуру, тому їх подають у вигляді класифікації. Бюджетна класифікація видатків багаторівнева і являє собою розмежування видатків за функціональними, відомчими, економічними та програмними ознаками:

Рисунок 1.1 Класифікація видатків бюджету

Функціональна класифікація (КФКВК) характеризує склад витрат бюджету за галузям господарської діяльності — за функціональною ознакою (державне управління, судова влада, освіта, охорона здоров’я, соціальний захист, соціальне забезпечення, культура, мистецтво. Засоби масової інформації, фізична культура, спорт тощо).

Відомча класифікація видатків (КВК) складена у вигляді переліку головних розпорядників бюджетних коштів (міністерства, управління, відомства, комітетів, держадміністрацій тощо). На її підставі Державне казначейство України т місцеві фінансові органи ведуть реєстр усіх розпорядників бюджетних коштів. Так, Міністерству фінансів України присвоєно код 350. Тим самим визначається галузь, до якої належить установа. Відомча класифікація видатків місцевих бюджетів визначається відповідно до рішення про місцевий бюджет.

Програмну класифікацію видатків (КПК) застосовують для формування бюджету за програмно-цільовим методом, тобто бюджет складають із врахуванням конкретних цільових програм головних розпорядників коштів, яким і надають відповідні коди.

Програмну класифікацію видатків та кредитування державного бюджету, відповідно до вимог частини третьої статті 38 Бюджетного кодексу України, щорічно визначають у законі про Державний бюджет України.

Структура кодування програмної класифікації видатків державного бюджету міститься в наказі Міністерства фінансів України «Про бюджетну класифікацію та її запровадження від 27.12.2001р. №604» зі внесеними змінами та коригуваннями. Код програмної класифікації містить сім знаків.

Економічна класифікація видатків (КЕКВ) складається із:

- поточних видатків;

- капітальних видатків;

- нерозподілених видатків;

- кредитування бюджету.

Економічна класифікація видатків дає змогу забезпечити єдиний підхід до планування і обліку витрат бюджетних установ, виділити захищені статті та забезпечити єдиний підхід до всіх розпорядників коштів виконання бюджету.

Коди економічної класифікації видатків бюджету застосовують для складання видаткової частини кошторисів розпорядників бюджетних коштів, розписів бюджетів, планів асигнувань відповідно до видів видатків.

КЕКВ містить чотири знаки.

Економічна класифікація видатків бюджету багаторівнева. На першому рівні видатки поділяються на такі групи:

поточні (2000);

капітальні (3000);

нерозподілені (9000).

На другому рівні видатки поділяються на підгрупи. На третьому рівні видатки поділяються на статті [7;11-13].

Аналогічно деталізують всі інші види видатків бюджетних установ. За цими кодами виділяють і обліковують видатки бюджетів усіх рівнів та всіх бюджетних установ ( табл. 1.1).

Таблиця 1.1. Економічна класифікація видатків бюджету

Код	Найменування
2000	Поточні видатки
2100	Оплата праці і нарахування на заробітну плату
2110	Оплата праці
2111	Заробітна плата
2112	Грошове забезпечення військовослужбовців
2120	Нарахування на оплату праці
2200	Використання товарів і послуг
2210	Предмети, матеріали, обладнання та інвентар
2220	Медикаменти та перев'язувальні матеріали
2230	Продукти харчування
2240	Оплата послуг (крім комунальних)
2250	Видатки на відрядження
2260	Видатки та заходи спеціального призначення
2270	Оплата комунальних послуг та енергоносіїв
2271	Оплата теплопостачання
2272	Оплата водопостачання та водовідведення
2273	Оплата електроенергії
2274	Оплата природного газу
2275	Оплата інших енергоносіїв
2280	Дослідження і розробки, окремі заходи по реалізації державних (регіональних) програм
2281	Дослідження і розробки, окремі заходи розвитку по реалізації державних (регіональних) програм
2282	Окремі заходи по реалізації державних (регіональних) програм, не віднесені до заходів розвитку
2400	Обслуговування боргових зобов'язань
2410	Обслуговування внутрішніх боргових зобов'язань
2420	Обслуговування зовнішніх боргових зобов'язань
2600	Поточні трансферти
2610	Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)
2620	Поточні трансферти органам державного управління інших рівнів
2630	Поточні трансферти урядам іноземних держав та міжнародним організаціям
2700	Соціальне забезпечення
2710	Виплата пенсій і допомоги
2720	Стипендії
2730	Інші виплати населенню
2800	Інші поточні видатки
2900	Позицію виключено
3000	Капітальні видатки
3100	Придбання основного капіталу
3110	Придбання обладнання і предметів довгострокового користування
3120	Капітальне будівництво (придбання)
3121	Капітальне будівництво (придбання) житла
3122	Капітальне будівництво (придбання) інших об'єктів
3130	Капітальний ремонт
3131	Капітальний ремонт житлового фонду (приміщень)
3132	Капітальний ремонт інших об'єктів
3140	Реконструкція та реставрація
3141	Реконструкція житлового фонду (приміщень)
3142	Реконструкція та реставрація інших об'єктів
3143	Реставрація пам'яток культури, історії та архітектури
3150	Створення державних запасів і резервів
3160	Придбання землі та нематеріальних активів
3200	Капітальні трансферти
3210	Капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям)
3220	Капітальні трансферти органам державного управління інших рівнів
3230	Капітальні трансферти урядам іноземних держав та міжнародним організаціям
3240	Капітальні трансферти населенню
9000	Нерозподілені видатки

Економічна класифікація видатків має важливе значення для ведення бухгалтерського обліку, оскільки за її кодами організовують аналітичний облік касових та фактичних видатків бюджетних установ.

Враховуючи той факт, що Управління утримується за рахунок коштів лише загального фонду, проведемо аналіз касових та фактичних видатків таким фондом.

Касові видатки — усі суми проведені органом державного казначейства з реєстраційного, поточного рахунку, як готівковою, так і у формі безготівкової оплати рахунків. Основним завданням обліку касових видатків є забезпечення контролю за цільовим витрачанням коштів бюджету згідно із затвердженим кошторисом установи. Однак за цими видатками неможливо визначити фактичне використання коштів, тому що окремі суми можуть бути нараховані але не виплачені. Касові видатки показують суму асигнувань, які одержала і витратила установа за окремими кодами економічної класифікації видатків, що дає змогу мати дані про касове виконання кошторису та про залишки невикористаних асигнувань на певну дату. Повернення грошових коштів на рахунки приводить до відновлення, тобто зменшення касових видатків.

Фактичні видатки — дійсні витрати коштів бюджетної установи, оформлені відповідними первинними документами і здійснені за рахунок коштів в Управління загального фонду бюджету, а також нараховані або проведені, але не сплачені. До них належать видатки за неоплаченими рахунками кредиторів, за нарахованою, але не виплаченою заробітною платою. Їх облік дає змогу контролювати хід виконання кошторису установою загалом та дотримання встановлених норм видатків за окремими кодами економічної класифікації. Ці видатки відображають фактичне виконання норм, затверджених кошторисом, вони є показником кінцевого виконання кошторису установи, тому під час виконання планового обсягу робіт вони повинні відповідати сумам асигнувань за кошторисом.

Наведемо приклади касових та фактичних видатків за кодами економічної класифікації (КЕКВ) в УДК (табл. 1.2).

У практиці бюджетного процесу відокремлюють ще видатки розвитку та видатки споживання.

Видатки розвитку — видатки бюджетів на фінансове забезпечення наукової, інвестиційної та інноваційної діяльності, зокрема: фінансове забезпечення капітальних вкладів виробничого і невиробничого призначення; фінансове забезпечення структурної перебудови економіки; інші видатки, пов’язанні з розширеним відтворенням.

Таблиця 1.2. Касові та фактичні видатки за КЕКВ Управління державного казначейства України у Зачепилівському районі

КЕКВ	Фактичні видатки	Касові видатки
1	2	3
2111	Заробітна плата	Перераховано заробітну плату (перші 5 днів лікарняних) на карткові (вкладні) рахунки
2120	Нараховано внески до Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві.	Перераховано внески до Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві.
2210	Списано на поточні потреби, канцтовари, господарське приладдя, інші ТМЦ	Перераховано постачальникам за канцтовари, господарське приладдя, інші ТМЦ
2240	Списано на видатки установи послуги в’язку	Здійснено оплату послуг зв’язку
2250	Списано видатки на відрядження згідно з авансовим звітом	Перераховано на карткові (вкладні) рахунки для видачі коштів під звіт
2272	Списано на видатки установи плату за водопостачання та водовідведення	Перераховано згідно з платіжним документом за водопостачання та водовідведення
2273	Списано суму видатків за фактичну кількість спожитої електроенергії на підставі підтвердних документів	Перераховано згідно з платіжним документом за електроенергію
2274	Списано суму видатків за фактичне споживання природного газу	Перераховано згідно з платіжними документами плату за інші комунальні послуги

Видатки споживання — частина видатків бюджетів які забезпечують поточне, функціонування органів держаної влади та місцевого самоврядування, бюджетних установ, поточні між бюджетні трансферти та видатки на фінансове забезпечення заходів соціального захисту населення та соціально-культурної сфери, а також інші видатки, не віднесені до видатків розвитку та нерозподілених видатків.

В основі казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів за видатками лежить комплекс організаційних процедур щодо забезпечення обліку видаткових операцій, здійснення контролю за цільовим спрямуванням бюджетних коштів та формування фінансової звітності про виконання бюджетів за видатками.

У процесі казначейського обслуговування бюджетів за видатками органи Казначейства здійснюють такі функції:

4) здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду;

5) здійснює безспірне вилучення коштів із місцевих бюджетів відповідно до Бюджетного кодексу України;

12) погоджує призначення на посади та звільнення з посад головних бухгалтерів бюджетних установ;

13) веде бухгалтерський облік усіх операцій з виконання державного та місцевих бюджетів;

15) здійснює у межах повноважень контроль за:

бюджетними повноваженнями при зарахуванні надходжень бюджету;

відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів показникам розпису бюджету;

відповідністю платежів узятим бюджетним зобов'язанням та відповідним бюджетним асигнуванням;

дотриманням правил валютного контролю за операціями з бюджетними коштами в іноземній валюті;

16) здійснює попередження учасників бюджетного процесу про неналежне виконання бюджетного законодавства;

1.2 Нормативно-правове забезпечення обліку видатків

Функції державного регулювання облікової системи України реалізуються через систему органів державної влади та державного управління (рис. 1.2). Організація єдиної системи бухгалтерського обліку України перебуває у віданні Кабінету Міністрів України — найвищого органу влади та державного управління.

Загальне керівництво системою обліку і статистики країни здійснює Державний комітет статистики України. До його функцій належать: ведення обліку виконання державних планів розвитку народного господарства; ведення статистики за галузями економіки країни; розробка та затвердження форм звітності, порядку їх складання і подання; розробка єдиних показників, за якими здійснюється облік; регламентація первинного обліку стосовно всіх галузей економіки України.

Регулювання загальних питань методології бухгалтерського обліку та звітності здійснює Міністерство фінансів України через Управління методологією бухгалтерського обліку та звітності. При Міністерстві фінансів України як дорадчий орган діє Методологічна рада з бухгалтерського обліку, у складі якої працюють висококваліфіковані науковці, фахівці Міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, підприємств, представники громадських організацій бухгалтерів та аудиторів України.

Наступним рівнем у структурі органів керівництва бухгалтерським обліком бюджетних установ є рівень даної підсистеми обліку безпосередньо. Регламентація бухгалтерського обліку бюджетних установ належить до прямих функцій Державного казначейства України, яке було створено як одне з управлінь Міністерства фінансів України. Так, з-поміж багатьох функцій і завдань Казначейства України від 13.04.2011 № 460/2011 «Положення про Державну казначейську службу України» зазначено таке: «Розробка нормативно-методичних документів із питань бухгалтерського обліку, звітності та організації виконання бюджетів усіх рівнів, які є обов’язковими для всіх підприємств, установ і організацій, що використовують бюджетні кошти та кошти державних позабюджетних фондів». По суті декларовано методологічне керівництво Державного казначейства у сфері не тільки бухгалтерського обліку виконання бюджетів, а й бухгалтерського обліку виконання кошторису доходів і видатків.

Рисунок 1.2 Структура органів керівництва бухгалтерським обліком бюджетних установ

Останньою ланкою в системі органів, що визначають методику та методологію бухгалтерського обліку бюджетних установ, є сама установа.

Дослідимо сукупність нормативних документів, які регулюють питання обліку і контролю видатків, виокремивши чотири рівні, та представимо на рисунку 1.3.

Рисунок 1.3 Класифікація нормативних документів, що регулюють облік і контроль видатків бюджетних установ

Розглянемо детальніше зміст нормативних актів щодо регулювання використання видатків бюджетних установ.

У Конституції України (ст. 95) зазначено загальні основи формування бюджетної системи, а саме: розподіл суспільного багатства між населенням і регіонами повинен ґрунтуватися на принципах справедливості та неупередженості.

Закон про Державний бюджет України, встановлює державні видатки на суспільні потреби, обсяг і цільову спрямованість цих видатків.

На нашу думку, Конституція в певному сенсі лімітує фінансові ресурси, якими управляє Уряд упродовж бюджетного періоду з метою реалізації державної політики. Основним принципом складання бюджету є його збалансованість. Важливою умовою формування систематичних звітів про доходи і видатки є їх обов’язкове оприлюднення.

До сталого діючого законодавства, що регулює діяльність бюджетних установ, в першу чергу, належить Бюджетний Кодекс України, за яким видатки класифікуються за економічними кодами та відомчою структурою, до тимчасового – Закон про Державний бюджет, який утверджує основні статті бюджету на звітний рік та регулює бюджетні взаємовідносини. Фінансово-плановими актами є рішення про місцеві бюджети, які затверджуються відповідними радами та реалізуються їх виконавчими органами.

Порядок складання, затвердження кошторисів бюджетних установ та головні правила до їх виконання регулює Постанова Кабміну № 228 від 28 лютого 2002р. «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ». В ній розкривається сутність основних понять щодо функціонування механізму створення кошторису, також зазначається перелік необхідних документів, строки, суб’єкти та послідовність затвердження кошторисів доходів і видатків.

Наступним документом, що регулює видатки бюджетних установ є «Інструкція щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету», затверджена Наказом Мінфіну та Держказначейства № 333 від 12.03.2012р., зі змінами, внесеними наказом Міністерства Фінансів України №754 від 21.06.2012 р. «Про внесення змін до Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету».

Дана інструкція розкриває порядок застосування кодів економічної класифікації видатків бюджетних установ,надає перелік кодів та назв статей видатків, їх склад та характеристику.

Для організації синтетичного та аналітичного обліку використовується «Інструкція про форми меморіальних ордерів бюджетних установ та порядок їх складання», затверджена наказом Держказначейства № 68 від 27.07.2000р.. Даний документ розкриває назви та зміст форм меморіальних ордерів та накопичувальних відомостей, в яких мають обліковуватися видатки бюджетної установи.

Невід’ємною складовою нормативного забезпечення обліку видатків є застосування Плану рахунків для бюджетних установ, затвердженого наказом Мінфіну № 611 від 26.03.2013р. Він має два розділи: балансові та позабалансові рахунки. В свою чергу, балансові рахунки поділяються на вісім класів, видатки бюджету за загальним та спеціальним фондами обліковуються на рахунках 8 класу.

Складання та подання фінансової звітності стосовно діяльності бюджетної установи, зокрема, про стан розподілу та витрачання бюджетних коштів, висвітлює «Порядок складання фінансової та бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами державних коштів», затверджений Наказом Мінфіну України № 44 від 24.01.2012р. Перший розділ даного документу містить інформацію про вимоги, що висуваються до звітності, тлумачення головних понять, основні положення, які повинні виконувати користувачі даного порядку. У наступному розділі розкривається склад звітності та періодичність її подання до відповідних державних органів. Третій розділ включає детальну характеристику кожної форми звітності по підрозділах та за окремими рядками, та порядку її заповнення.

Нормативно-правове регулювання контролю видатків бюджетної установи здійснюється відповідними законами, постановами, положеннями та іншими законодавчими документами.

Даним порядком окреслюються суб’єкти, об’єкти внутрішнього контролю, чисельність спеціалістів для проведення перевірок, перелік завдань та функцій, які повинні виконувати працівники служби внутрішнього аудиту, зобов’язання та права керівників таких підрозділів.

Одним з засобів контролю за діяльністю установи та збереженням майна виступає проведення інвентаризації. Порядок її здійснення регламентує «Положення про інвентаризації активів та зобов’язань», затвердженого Наказом Мінфіну № 879 від 02.09.2014р. В даному Положенні міститься інформація про мету проведення інвентаризації, обов’язки та повноваження керівників та комісії, яка здійснює перевірку, основні ділянки та елементи за якими відбувається контрольні дії (необоротні активи, матеріали та медикаменти, продукти харчування, грошові кошти тощо).

Варто зазначити, що нормативно-правове забезпечення, що регулює організацію контролю видатків розроблено значно слабше, на відміну від нормативно-правової бази обліку і звітності.

1.3 Зарубіжний досвід організації обліку видатків

Практика управління фінансовими ресурсами та організації контролю за бюджетними коштами дозволяє оперативно маневрувати обмеженими державними коштами, спрямовувати їх на першочергові соціально-економічні проблеми.

Юрій С.І. та Стоян В.І. виділяють три системи у сфері муніципального управління, за допомогою яких забезпечується касове виконання бюджетів:

1.“Системи єдиного казначейства” - використовується у тих країнах, де організація касового виконання бюджетів в органах місцевого самоврядування перебуває під контролем державної влади і організовується державним казначейством. Як приклад можна навести Францію, де держава керує муніципальними коштами;

2.“Системи автономного управління” - коли функцію касового виконання місцевих бюджетів та інших фондів фінансових ресурсів покладено на муніципалітет, як це організовано у Німеччині, Австрії, Польщі та ін.;

3.Змішаних систем (Італія, Португалія ) , при яких організація касової справи у великих муніципалітетах контролюється і забезпечується державним казначейством, а менші за чисельністю населення та територіально віддалені муніципалітети мають певну автономію в управлінні коштами.

В кожній країні роль казначейства різна. Казначейство України сприяє оптимальному управлінню фінансовими ресурсами. Діяльність казначейства Російської Федерації здійснює управління доходами та видатками рублях та іноземній валюті, бере участь в реалізації грошово-кредитної політики. Казначейство Великобританії здійснює контроль за видатками громадських фондів,але головною функцією є управління економікою країни для досягнення економічних цілей [5].

Казначейство Франції здійснює збір державних податкових і неподаткових платежів, зарахування відрахувань до фондів соціального страхування, проводить виплати бюджетних коштів, здійснює контроль і оплату видатків місцевих колективів і публічних установ, надає допомогу службам префектур у дотриманні законності та бюджетного контролю діяльності місцевих колективів [6].

Специфіка казначейства Латвії проявляється у виконанні функцій в двох напрямах: в галузі звітів про виконання державного бюджету і бюджету місцевого самоврядування; в галузі банківських справ, інвестицій, кредитів та кредитування. Також , крім цих функцій, здійснює короткостроковий інвестиційний депозит або депозит у вигляді латвійських державних цінних паперів для управління грошовими коштами.

Казначейству Австрії належить провідна роль у галузі системи планування, розподілу, складання, використання бюджету, а також контролю за використанням фінансових ресурсів. Також консультує керівників всіх міністерств з питань щодо обсягу ресурсів, виступає з пропозиціями стосовно розподілу загального обсягу ресурсів між програмами, які здійснюють міністерства, враховуючи політику та фінансові зобов’язання уряду[1].

Основним призначенням казначейства Америки є сприяння оптимальному фінансовому управлінню державними ресурсами. Казначейство забезпечує своєчасне отримання бюджетними установами необхідних ресурсів для функціонування державних служб при одночасному доведенні до мінімуму видатків на фінансування держави[3].

Також, розглянувши специфіку функціонування системи казначейства Грузії, ми можемо відмітити, що це найбільш вдало організована система. Казначейство Грузії забезпечує облік грошових коштів шляхом переходу на єдиний казначейський рахунок(з 2006 року), обслуговування клієнтів за принципом “одного вікна”, а саме коли представники організацій мають справу лише з департаментами, які виконують функції фронт-офісу. Основними функціями є проведення розрахунків за системою RTGS(система валових платежів в режимі реального часу), контроль за ефективним використанням бюджетних коштів[6].

Та все ж спільною рисою казначейств зарубіжних країн є концентрація на єдиному казначейському рахунку бюджетних коштів та контроль за їх цільовим використанням.

Висновок до розділу 1

У роботі було досліджено роль державних органів у забезпеченні організації обліку видатків та досліджено сукупність нормативних документів, які регулюють питання обліку і контролю видатків. Було зроблено висновок, що нормативно-правове забезпечення, що регулює організацію контролю видатків розроблено значно слабше, на відміну від нормативно-правової бази обліку і звітності.

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ТЕХНОЛОГІЇ ОБЛІКУ ВИДАТКІВ У ДЕРЖКАЗНАЧЕЙСТВІ РАЙОНУ

2.1 Організація первинного обліку видатків

Будь-яка господарська операція повинна відображатись на місці її здійснення у відповідних бухгалтерських документах. Таку реєстрацію господарських операцій називають первинним обліком, який є основою бухгалтерського обліку. Господарські операції відображають в бухгалтерському обліку методом їхнього суцільного і безперервного документування. Записи в бухгалтерському обліку здійснюють на підставі первинних документів.

Первинні документи — це письмові свідчення, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації установи на їхнє здійснення.

Первинний бухгалтерський документ — бланк встановленої форми, призначений для відображення господарських операцій. Первинні документи складають на бланках типових форм, а також на бланках спеціалізованих форм.

Первинні документи можуть класифікуватися за такими ознаками (рис. 2.1):

Основним документом, який регулює загальні правила застосування первинних документів, є Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказам Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88. положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності установи.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складати українською мовою.

Рисунок 2.1 Класифікація бухгалтерських документів

Первинні документи повинні бути складені у момент здійснення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її закінчення. З оформленням кожної господарської операції первинним документом починається перша стадія обліку.

Первинні документи для надання їм сили та доказовості повинні містити такі обов’язкові реквізити:

назва документа (форми);

номер, дата і місце складання;

назва установи від імені якої складено документ;

зміст, обсяг, одиниця вимірювання господарської операції;

посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За відсутності будь-якого реквізиту первинний документ втрачає свою доказову силу і не може бути підставою для записів у системі рахунків бухгалтерського обліку.

Залежно від характеру операції до первинних документів можуть бути внесені додаткові реквізити:

ідентифікаційний код установи;

підстава для здійснення операції;

номери рахунків за дебетом і кредитом;

назва казначейства (отримувача і платника коштів), номер його коду;

призначення платежу: назва товару (виконаних робіт, наданих послуг), посилання на документ, на підставі якого здійснюється платіж (договір, рахунок тощо), із зазначенням його номера і дати;

код економічної класифікації видатків із зазначенням сум під час здійснення видатків з бюджету;

коди бюджетної класифікації доходів та термін платежу;

суму податку на додану вартість, або надпис «без податку на додану вартість».

Первинні документи складають на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами та відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов’язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

Записи у первинних документах , облікових регістрах повинні здійснюватися тільки чорнилом темного кольору, кульковими ручками, за допомогою принтерів та іншими засобами, які б забезпечили збереження цих записів впродовж встановленого терміну зберігання документів та запобігли внесенню несанкціонованих і непомітних виправлень.

Вільні рядки у первинних документах підлягають обов’язковому прокреслюванню. Керівник установи забезпечує фіксування фактів всіх господарських операцій, що були здійснені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами (відділами), службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей та документів.

Відповідно до законодавства діяльність бюджетних установ здійснюється за рахунок коштів, що надходять х державного бюджету, і додаткових доходів отримання яких дозволено чинним законодавством України. Бюджетне фінансування — безповоротне, без відкладне виділення коштів з державного бюджету.

Здійснення операцій за доходами та видатками державного бюджету через органи державного казначейства обов’язкове для всіх розпорядників його коштів. При казначейській формі виконання державного бюджету розпорядникам коштів відкриваються реєстраційні рахунки в органах державного казначейства. Відкриття реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунків визначено в Порядку відкриття рахунків у національній валюті в органах державного казначейства, затвердженому наказом ДКУ від 02.12.2002р. № 221.

Фінансування та оплата витрат проводяться органами державного казначейства за наявності відомостей про територіальне розташування мережі установ на відповідній території та на підставі затверджених кошторисів доходів і видатків.

Кошти, які надходять на рахунки розпорядників коштів вважаються отриманими доходами цього розпорядника і підтверджені випискою органу державного казначейства, в якому обслуговується даний розпорядник. Зразок виписки із реєстраційного рахунку подана в додатку №28..

Видатки розпорядників бюджетних коштів проводять органи ДКУ з реєстраційних (спеціальних реєстраційних) рахунків розпорядників бюджетних коштів, здійснюючі платежі з цих рахунків. Підставою для видатків є платіжні доручення розпорядників коштів і зареєстровані в органах державного казначейства України зобов’язання та фінансові зобов’язання, які підтверджують цільове спрямування коштів.

Органи ДКУ приймають від розпорядника бюджетних коштів платіжні доручення і підтвердні документи, якими є первинні документи проведених установою господарських операцій на здійснення видатків:

акти виконаних робіт;

накладні;

товарно-транспортні накладні;

рахунки фактури;

трудові угоди;

заяви на перерахування коштів на карткові (вкладні рахунки) тощо.

У бюджетній установі всі документи, пов’язані з фінансово-господарською діяльністю (чеки, платіжні доручення, розрахунково-платіжні та платіжні відомості, документи на видання ТМЦ тощо) підписує (візує) керівник бюджетної установи і головний бухгалтер, документи без підпису одного з них є недійсними і не приймаються до виконання.

Помилки в первинних документах виправляють закреслюючи неправильний текст або суму і надписуючи над закресленим правильний текст або суми. Закреслення виконують тонкою рискою так, щоб можна було прочитати раніше написане. Виправлення помилок у первинному документі повинно супроводжуватись надписом «Виправлено» і затверджено підписами осіб, які підписують документ, із зазначенням дати виправлення. У документах, якими оформлені касові та банківські операції виправлення не допускаються.

Особи, які склали і підписали документ, відповідають за достовірність даних, а також за своєчасне і якісне складання первинних документів.

2.2 Організація поточного обліку видатків

Одним із головних завдань бухгалтерського обліку в бюджетній установі є постійних облік і контроль за видатками установи.

Усі видатки, що здійснюються в установі, що утримується за рахунок коштів державного бюджету поділяються на касові та фактичні. Бухгалтерські записи щодо збільшення чи відновлення касових видатків робляться на підставі виписок з реєстраційних (поточних) рахунків і доданих до них документів у накопичувальних відомостях—меморіальних ордерах.

Протягом місяця облік операцій по здійсненню видатків з цих рахунків ведеться в накопичувальній відомості руху грошових коштів загального фонду в органах державного казначейства форма 381 (бюджет)- меморіальний ордер 2.

Меморіальні ордери складаються за кожним рахунком окремо.

Якщо в установі відкрито декілька реєстраційних рахунків, накопичувальні відомості ведуться за кожним рахунком окремо, з присвоєнням меморіальним ордерам номерів відповідно № 2-1, 2-2 і т.д..

Аналітичний облік касових видатків ведеться в картці аналітичного обліку касових видатків, форма та порядок заповнення якої встановлено наказом ДКУ від 06.10.2000р. №100 «Про затвердження форм карток і книг аналітичного обліку бюджетних установ та порядок їх складання». Облік касових видатків ведеться за кодом бюджетної класифікації, з виділенням видатків за фондом, за кожним рахунком, відкритим в органі Державного казначейства на ім’я установи.

У картках підбиваються підсумки за місяць і з початку року. У підсумку видатків суми, що надійшли на відновлення касових видатків, рахуються з мінусом. Картка аналітичного обліку касових видатків ведеться щомісячно та заповнюється щоденно бухгалтером на підставі виписок органу Державного казначейства.

Основним завданням обліку касових видатків є забезпечення контролю за цільовим витрачанням коштів бюджету із затвердженим кошторисом установи. Одна за цими видатками неможливо визначити фактичне використання коштів, тому що окремі суми можуть бути нараховані але не виплачені. Касові видатки показують суму асигнувань, які одержала і витратила установа за окремими кодами економічної класифікації видатків, що дає змогу мати дані про касове виконання кошторису та про залишки невикористаних асигнувань. Проте дійсні витрати коштів бюджетної установи, оформлені відповідними первинними документами і здійснені а рахунок відповідного фонду бюджету, а також нараховані або проведені, але не сплачені відображають фактичні видатки.

Синтетичний та аналітичний облік проведених фактичних видатків ведеться за правилами, встановленими Державним казначейством України. Для обліку видатків бюджетних установ планом рахунків бухгалтерського обліку передбачено 8 клас рахунків «Витрати». Зокрема видатки загального фонду державного бюджету обліковуються на рахунку 80 «Видатки із загального фонду» на субрахунку 801 «Видатки державного бюджету на утримання установи та інші заходи». На субрахунку 801 обліковуються фактичні видатки за рахунок коштів державного бюджету на утримання установи та на інші заходи. Видатки бюджетних коштів проводяться відповідно до затверджених кошторисів.

Після закінчення року фактичні видатки списуються з кредиту субрахунку 801 в дебет субрахунку 431 «Результат виконання кошторису за загальним фондом».

В бюджетній установі облік фактичних видатків ведеться в картках (книзі) аналітичного обліку фактичних видатків. Вони ведуться щомісячно за кодами економічної класифікації видатків за загальним та спеціальним фондами. За кожним видом коштів як загального так і спеціального фондів облік ведеться окремо.

Записи в картку аналітичного обліку фактичних видатків здійснюються на підставі меморіальних ордерів. Суми відшкодованих фактичних видатків зазначають на зворотному боці картки. Усі видатки в картці накопичуються і підсумовуються з початку року. Після закінчення місяця у картці (книзі) аналітичного обліку фактичних видатків виводяться підсумки за місяць і початку року.

Синтетичний облік видатків загального фонду ведеться в книзі журнал-головна.

Схему аналітичного та синтетичного процесу облікового процесу фактичних видатків бюджетної установи можна зобразити у вигляді схеми (рис).

Рисунок 2.2 Схема аналітичного та синтетичного процесу облікового процесу фактичних видатків бюджетної установи

Таблиця 2.1. Відображення в бухгалтерському обліку операцій а рахунок коштів загального фонду Управління державного казначейства України в Зачепилівському районі

№	Зміст господарської операції	КЕКВ	Кореспонденція	№ мемо- ріального ордеру
		Касові	Фактичні	дебет	кредит
1	2	3	4	5	6	7
1.	Нарахована заробітна плата за лютий 2006		2111	801	661	5
2.	Утримано внески до Пенсійного фонду (0,5%-2%)			661	651	5
3.	Утримано внески до Фонду соціального страхування тимчасової втрати працездатності (0,5%-1%)			661	652	5
4.	Утримано внески до Фонду соціального страхування на випадок безробіття (0,5%)			661	653	5
5.	Утримано податок з доходів фізичних осіб (15%)			661	641	5
6.	Нараховано внески до пенсійного фонду(33,2%)		2120	801	651	5
7.	Нараховано внески до Фонду соціального страхування тимчасової втрати працездатності (1,5%)		2120	801	652	5
8.	Нараховано внески до Фонду соціального страхування на випадок безробіття (1,3%)		2120	801	653	5
9.	Нараховано внески до Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (0,2%)		2120	801	654	5
10.	Перераховано на карткові вкладні рахунки заробітну плату працівників	2111		661	321	2
11.	Перераховано внески до пенсійного фонду	2111		651	321	2
		2120		651	321	2
12.	Перераховано до ФССТВП	2111		652	321	2
		2120		652	321	2
13.	Перераховано до ФССБ	2111		653	321	2
		2120		653	321	2
14.	Перераховано внески до ФССНВПЗ	2120		656	321	2
15.	Перераховано податок дох овід фізичних осіб	2111		641	321	2

Продовження таблиці 2.1

16.

Перераховано на карткові вкладні рахунки кошти на службове відрядження

2141

362

321

17.

Списано витрати з під віту за видатками на службове відрядження

2140

801

362

18.

Отримано з магазину канцтовари:

вартість без ПДВ;

ума ПДВ

2131

234

801

364

675

4,2

6,2

19.

Перераховано платежі постачальникам за канцтовари

2131

364

321

2,4

20.

Списано використані канцтовари

2131

801

234

21.

Нараховано за послуги:

- водопостачання;

- енергопостачання

2162

2163

801

675

22.

Перерахована заборгованість за послуги:

- водопостачання;

- енергопостачання

2162

2163

675

321

2,6

Бюджетні установи в результаті фінансово-господарської діяльності можуть отримувати в своє розпорядження кошти не лише з бюджету, а й з інших джерел. Кошти, які бюджетні установи одержують понад асигнування, що виділяються їм з державного бюджету, складають спеціальний фонд бюджетної установи.

Спеціальний фонд складається з власних надходжень бюджетних установ та інших коштів спеціального фонду. До власних надходжень відносять плату за послуги, що надаються бюджетною установою, та інші джерела власних надходжень. Облік доходів спеціального фонду ведеться за єдиним планом рахунків і на одному й тому ж балансі що й видатки загального фонду. Операції з доходами спеціального фонду оформляють тими ж первинними документами, що й з бюджетними асигнуваннями, відносно них діє та сама класифікація видатків за кодами економічної класифікації.

Для зберігання коштів спеціального фонду і операцій з ними бюджетні установи відкривають спільні реєстраційні рахунки у відповідних органах державного казначейства.

Облік фактичних видатків за рахунок коштів спеціального фонду бюджету згідно з кошторисами доходів та видатків ведеться на рахунку 81 «Видатки спеціального фонду», який розподіляється по 3 субрахунках.

За дебетом субрахунку 81 «Видатки спеціального фонду» ведеться облік фактичних видатків бюджетної установи, проведених за рахунок коштів спеціального фонду бюджету, а операції з відшкодування видатків відображаються за кредитом цих субрахунків.

В кінці року фактичні видатки списуються з кредиту субрахунків 811, 812, 813 до дебету субрахунку 432 «Результат виконання кошторису за спеціальним фондом».

Аналітичний облік касових та фактичних видатків за коштами спеціального фонду як і по видатках загального фонду ведеться в картках аналітичного обліку касових (фактичних) видатків встановлених наказом ДКУ №100 від 06.10.2000 р. та окремо за кожним спеціальним реєстраційним рахунком в розрізі кодів бюджетної класифікації з виділенням видатків за джерелами формування спеціального фонду

В УДК В Зачепилівському районі кошти спеціального фонду відсутні.

2.3 Організація підсумкового обліку видатків

На підставі даних бухгалтерського обліку бюджетні установи зобов’язані скласти бухгалтерську звітність. Складання звітності є завершальним етапом облікового процесу. Бухгалтерська звітність ґрунтується на даних синтетичного ат аналітичного обліків і повинна відображати майнове та фінансове становище бюджетної установи, результати господарської діяльності та виконання кошторису доходів та видатків за звітний період (місяць, квартал, рік). Типові форми бухгалтерської і статистичної звітності та вказівки про порядок їх заповнення і терміни представлення розробляють і затверджують відповідні міністерства і відомства України, а форми фінансової звітності з виконання кошторисів доходів і видатків Державне казначейство України.

Правові засади складання фінансової звітності в Україні загалом і для бюджетних установ зокрема визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. за № 996 XІV який набрав чинності з 01.01.2000 року.

Фінансова звітність бюджетних установ відображає результати розпорядження коштами та майном держави уповноваженими на це суб’єктами відносин у сфері господарювання.

Розпорядники бюджетних коштів подають у повному обсязі фінансові звіти:

установі вищого рівня;

органу Державного казначейства України, в якому обслуговується.

Всі примірники фінансового звіту мають однакову юридичну силу.

Залежно від звітного періоду фінансову звітність поділяють: на річну та проміжну (квартальну, місячну).

Склад фінансової звітності бюджетних установ відображено в таблиці 2.2.

Розпорядники бюджетних коштів складають та подають місячні фінансові звіти в обсязі, встановленому останніми.

Треба звернути увагу, що склад звітності, ступінь деталізації її показників визначається періодом, за який складається звітність. Місячна звітність більш деталізована ніж квартальна та річна, але її показники теж важливі, вони дають змогу отримувати інформацію для поточного контролю за дебіторською та кредиторською заборгованістю бюджетних установ.

Таблиця 2.2. Склад фінансової звітності бюджетних установ

№	Назва форми	місячна	квартальна	річна
1	2	3	4	5
1.	Баланс (№1)	-	+	+
2.	Звіт про виконання загального фонду кошторису установи (№2-д)	-	+	+
3.	Звіт про рух необоротних активів (№5)	-	-	+
4.	Звіт про рух матеріалів і продуктів харчування (№6)	-	-	+
5.	Звіт про заборгованість бюджетних установ (№7д)	+	+	+
6.	Звіт про результати фінансової діяльності (№9)	-	-	+
7.	Звіт про недостачі та крадіжки грошових коштів та матеріальних цінностей в бюджетних установах (№15)	-	-	+
8.	Пояснювальна записка (включає текст та додатки)	-	+	+

Оскільки фінансова звітність бюджетних установ повинна надавати інформацію про виконання кошторису доходів і видатків, то її показники побудовані так, щоб повністю виконати це завдання. Варто відзначити, що основними показниками фінансової звітності бюджетних установ є дані про кошторисні призначення, касові та фактичні видатки бюджетної установи, її дебіторську та кредиторську заборгованість.

Складаючи звіти за формою 2 — про отримання та використання коштів загального фонду, за відповідними формами №4 — про одержання та використання коштів спеціального фонду, за формою №7 — про заборгованість бюджетних установ потрібно обов’язково підкреслити номер форми, а якою складається звіт, указати коди відомчої, програної класифікації видатків.

Складаючи звіт за формою 7, крім цього потрібно зазначити назву загального чи спеціального фонду бюджету, за коштами якого складений звіт.

Фінансова звітність бюджетними установами подається до органів Державного казначейства, в якому обслуговується розпорядник та головному розпоряднику у встановлені ними терміни.

Наведемо приклад термінів подачі фінансової звітності органу УДК та головному розпоряднику УДК в Зачепилівському районі.

Таблиця 2.3. Організація звітності УДК в Зачепилівському районі

Форма звітності	Код	Період	К-сть екз.	Місце подання	Строки	Джерела створення (реєстри обліку)
						аналітичного	синтетичного
1	2	3	4	5	6	7	8
Баланс	1	Рік (Квартал)	2	Головний розпорядник, орган ДК	До 15.01 (до 07.04./ 07.09)	Журнали, відомості	Головна книга
Форма №2	2	Рік (Квартал)	2	Головний розпорядник, орган ДК	До 15.01 (до 07.04./ 07.09)	Картка обліку фактичних касових видатків	Головна книга
Форма №5	5	Рік	2	Головний розпорядник, орган ДК	До 15.01	Оборотні відомості	Головна книга
Форма №6	6	Рік	2	Головний розпорядник, орган ДК	До 15.01	Оборотні відомості	Головна книга
Форма №7-д	7	Рік (Квартал), (місячна)	2	Головний розпорядник, орган ДК	До 15.01 (до 07.04./ 07.09),(04, щомісячно)	Оборотні відомості	Меморіальні ордери №4, №6, Гол.кн.
Форма №9	9	Рік	2	Головний розпорядник, орган ДК	До 15.01	Розрахункова відомість	Головна книга

Проведемо узагальнюючий аналіз показників форм річної звітності, які подаються УДК в Зачепилівському районі.

Форма №1 — «Баланс» містить узагальнені підсумкові показники, отримані на підставі звірених даних бухгалтерських документів станом на початок та на кінець бюджетного періоду. Звітні дані мають бути достовірними, об’єктивними, реальними. Звітні дані статей «Балансу» на початок року повинні бути тотожними даним графи 4 «на кінець року» «Балансу за попередній рік».

Установа складає єдиний «Баланс», який відображає результат про всі здійснені господарські операції за коштами, у нашому випадку лише загального, а в цілому і спеціального фондів за всіма виконуваними програмами (КПК 3501010,3504020). Показники форми №1 «Баланс» безпосередньо пов’язані з рахунками Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетної установи.

Кожна установа заповнює в балансі лише ті рядки, які стосуються її діяльності. До форми №1 «Баланс» додається довідки про доходи за загальним та спеціальними фондами кошторису установи, які заповнюються на підставі даних аналітичного обліку. Довідка до рахунку 70 «Доходи загального фонду» призначена для розшифрування операцій бухгалтерського обліку здійснених на субрахунках рахунку 70. Така довідка, відповідно до внесених останніх змін, заповнюється лише у річній звітності. У розшифруванні позабалансових рахунків наводяться суми залишку на початок року, надходження та вибуття протягом звітного періоду, залишку на кінець кварталу (року): орендованих необоротних активів, активів на відповідальному зберіганні, бланки суворого обліку тощо.

Форма №2-д — «Звіт про виконання загального фонду кошторису установи». Звіт складається за кожним кодом програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету, в розрізі кодів економічної класифікації видатків бюджету та класифікації кредитування бюджету. Крім того бюджетна установа складає зведений звіт форми №2-д за всіма кодами програмної класифікації видатків та кредитування. Звіт форми №2-д містить таку інформацію:

графа 1. «Показники» зазначає статті витрат бюджетної установи;

графа 2. «Коди економічної класифікації видатків»;

графа 3 «Затверджено кошторисом на рік», містить інформацію про затверджену в кошторисі річну суму планового асигнування загального фонду зі врахуванням змін, внесених до кошторису протягом звітного періоду;

графа 4 «Залишок на початок року». У графі 4 залишку на початок року не повинно бути. Загальна сума в рядку «видатки-усього» повинна відповідати за випискою з реєстраційного (поточного) рахунку на початок року;

графа 5 «надійшло коштів за звітний період» відображається сума коштів загального фонду бюджету за кодами економічної класифікації видатків бюджету, яка фактично надійшла на ім’я установи;

графа 6 «Касові видатки» відображає суми касових видатків загального фонду бюджету за КЕКВ тобто видатки, що здійснені у формі перерахування коштів реєстраційних рахунків установи, відкритих в органах державного казначейства;

графа 7 «Фактичні видатки» наводить суму фактичних видатків, тобто дійсних витрат, що оформлені та підтверджуються відповідними документами, зокрема видатків за несплаченими накладними (рахунками) кредиторів за нарахованою заробітною платою, які здійснені в поточному році;

графа 8 «Залишок на кінець звітного періоду», залишку на кінець звітного періоду бути не повинно.

Форма №5 — «Звіт про рух необоротних активів» відображає наявність необоротних активів бюджетної установи на початок на кінець року, їх рух протягом звітного періоду. Заповнюються окремі графи форми № 5, графи 3 і 4 «Звіту про рух необоротних активів» наводять інформацію про їх наявність відповідно на початок і на кінець звітного року. Підсумкові дані форми мають відповідати відповідним графам форми № 1 «Баланс». Приклад заповнення річної форми №5 наведено у додатку № 21 до Розділу 5.

Форма №6 — «Звіт про рух матеріалів і продуктів харчування» відображає рух матеріалів і продуктів харчування відображає рух матеріалів, продуктів харчування протягом року та їхні залишки на початок і кінець року. Установою заповнюються окремі графи звіту даної форми, де у графах 3 і4 наводиться інформація про наявність матеріалів і продуктів харчування відповідно на початок і кінець року, а у графі 5 — списання матеріалів і продуктів харчування на потреби установи на рік.

Форма № 7-д «Звіт про заборгованість бюджетних установ» складають установи, що отримують кошти державного бюджету на підставі даних бухгалтерського обліку про фактичну дебіторську та кредиторську заборгованість, яка виникла в установі під час виконання кошторису за поточний та минулі роки. Віт складають за кодами програмної класифікації видатків (по управлінню це 3501010 та 3504020),КЕКВ та містить інформацію про заборгованість бюджетних установ як за видатками, так і за нарахованими доходами (по власних надходженнях бюджетних установ).

Звітність за формою № 7-д складають окремо про заборгованість за коштами, отриманими із загального та спеціального фондів. У формі №7-д видатки відображаються за КЕКВ відповідно до кошторису установи. Суми заборгованості, які утворилися на початок року, повинні бути тотожними даним про заборгованість на кінець попереднього року.

Слід зауважити, що до форми №7-д не включається заборгованість за виплатою допомоги і компенсацій громадянам, які постраждали внаслідок катастрофи на ЧАЕС, за внутрішньовідомчими розрахунками з централізованого постачання матеріальних цінностей, розрахунки за депозитними операціями з депонентами, заборгованість за недостачами і крадіжками коштів та матеріальних цінностей та заборгованість за іншими сумами, що підлягають утриманню в установленому порядку. Ці дані відображаються у формі «Довідка про суми дебіторської та кредиторської заборгованості установи за операціями які не відображають у ф7-д.

Звіт форми №7-д містить таку інформацію:

графа 1. «Показники» зазначає статті витрат бюджетної установи;

графа 2. «Коди економічної класифікації видатків»;

графа 3. «Код рядка»,код встановлений згідно порядку;

графа 4. «Дебіторська заборгованість на початок року», тут наводиться сума дебіторської заборгованості, що склалась в установі на початок року;

графа 5. «Прострочена дебіторська заборгованість на початок року», із загальної суми дебіторської заборгованості наводиться сума дебіторської заборгованості на початок року;

графа 6. «Дебіторська заборгованість на звітну дату — усього», в даній графі відображається сума дебіторської заборгованості установи, що виникла при виконанні кошторису установи а поточний та минулі роки і перебуває на бухгалтерському обліку станом на дату складання звіту;

графа 7. «Дебіторська заборгованість на звітну дату — прострочена» із загальної суми дебіторської заборгованості наводиться сума дебіторської заборгованості на початок року;

графа 8. «Списана дебіторська заборгованість на звітну дату», тут наводиться сума дебіторської заборгованості, яка була списана протягом звітного періоду згідно встановленого порядку;

графа 9. «Кредиторська заборгованість на початок року», в даній графі наводиться сума кредиторської заборгованості станом на початок звітного року, що відповідає даним «Кредиторська заборгованість на звітну дату — усього» форми № 7-д річного фінансового звіту а попередній звітний рік;

графа 10. «Із кредиторської заборгованості на початок року — бюджетна», яка відображає суму кредиторської заборгованості установи, що виникла через недоотримані асигнування у попередніх бюджетних роках і залишилась несплаченою станом на початок року;

графа 11. «Кредиторська заборгованість на початок року — небюджетна»,- суму кредиторської заборгованості із загальної суми, що виникла у в’язку зі взяттям розпорядником бюджетних коштів зобов’язань понад кошторисні призначення;

графа 12. «Прострочена кредиторська заборгованість на початок року», із загальної суми кредиторської заборгованості наводиться сума заборгованості з простроченим терміном;

графа 13. «Кредиторська заборгованість на звітну дату — усього». Відображається сума кредиторської заборгованості, що виникла під час виконання кошторису за поточний та минулі роки і перебуває на бухгалтерському обліку на звітну дату;

графа 14. «Кредиторська заборгованість на звітну дату — бюджетна». І загальної суми кредиторської заборгованості наводять суму, яка утворилась через недоотримання асигнувань у попередніх та поточному роках;

графа 15. «Кредиторська заборгованість на звітну дату — небюджетна», кредиторської заборгованості із загальної суми, що виникла у в’язку зі взяттям розпорядником бюджетних коштів зобов’язань понад кошторисні призначення у попередні та поточному роках;

графа 16. «Кредиторська заборгованість на звітну дату — прострочена», із загальної сум кредиторської заборгованості — заборгованість, що виникає після закінчення терміну обов’язкового платежу згідно з укладеними договорами, або, якщо дата платежу не визначена, то через 30 днів після виписування накладної (рахунку);

графа 17. «Кредиторська заборгованість на звітну дату, термін оплати якої не настав». Із загальної суми кредиторської заборгованості виділена заборгованість за поточний та минулі роки, що перебуває на бухгалтерському обліку станом на дату складання звіту, термін оплати якої не настав;

графа 18. «Кредиторська заборгованість на звітну дату — списана». Наводиться сума кредиторської заборгованості яка була списана протягом звітного періоду згідно встановленого порядку;

графа 19. «Зареєстровані фінансові зобов’язання на кінець звітного періоду — разом». В цій графі відображаються суми фінансових зобов’язань, які зареєстровані протягом звітного періоду в органі Державного казначейства України та залишились непроплаченими на кінець звітного періоду;

графа 20. «Кредиторська заборгованість із зареєстрованих фінансових зобов’язання на кінець звітного періоду». Зі всієї суми фінансових зобов’язань, які зареєстровані протягом звітного періоду в органі Державного казначейства України та залишились непроплаченими на кінець звітного періоду, відображається кредиторська заборгованість.

Графа 8 та 12 у місячних звітах не заповнюються.

Форма №9 «Звіт про результати фінансової діяльності» складають для відображення результату фінансової діяльності за звітний рік. Результат фінансової діяльності установи визначається списанням підсумковими оборотами доходів та видатків за звітний рік.

У звіті відображають операції, здійснені а доходами, видатками установи, операції, наслідками яких є збільшення або зменшення доходів та/або видатків. Так, результат переоцінок може впливати як на збільшення доходів, так і на збільшення видатків.

Дані графи 3 «За попередній рік» повинні відповідати даним графи 4 «За звітний рік» річної форми №9 за попередній рік.

Форма №15 «Звіт про недостача та крадіжки грошових коштів та матеріальних цінностей в бюджетних установах» - відображає недостачі та крадіжки грошей і матеріальних цінностей за заходами, що були здійснені для їх усунення.

До фінансової звітності розпорядники подають пояснюючу записку.

Слід зауважити, що установи та організації, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів державного бюджету та які перебувають на казначейському обслуговуванні кошторисів в обов’язковому порядку подають погоджену з органами Державного казначейства фінансову звітність органам до сфери управління яких вони належать.

Бюджетні установи складають інші види звітності. Так статистичну звітність — звіти про чисельність і склад персоналу, заробітну плату працівників тощо, подають до органів статистики. Крім того, бюджетні установи звітують перед податковими органами, фондами соціального та пенсійного страхування.

Вимоги щодо складання та подання статистичної, податкової звітності, та звітності до фондів пенсійного та соціального страхування встановлюється відповідними нормативно-правовими документами цих органів. [7; 765-812]

2.4 Організація збереження облікових документів

Підставою для відображення у бухгалтерському обліку бухгалтерських операцій в органах Казначейства є первинні облікові документи, які фіксують факти здійснення операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних облікових документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні облікові документи – це документи, створені в органах Казначейства у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують операції про виконання державного та місцевих бюджетів. До таких документів відносяться меморіальні ордери, платіжні доручення та інші (далі – первинні документи).

Первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні документи, складені як у паперовій, так і в електронній формі, для надання їм юридичної сили, повинні мати такі обов'язкові реквізити, які перевіряє відповідальний виконавець до введення їх в систему:

назву документа (форми);

номер та дату складання документа;

назву установи (організації, підприємства), від імені якої складений документ;

зміст операції (підставу для її здійснення) та одиницю її виміру;

суму операції (цифрами та прописом). Сума операції може бути відображена цифрами, за відсутності на документі суми прописом, якщо цей документ формується за допомогою програмного забезпечення в автоматизованому режимі, або якщо це передбачено нормативними актами;

номери рахунків;

назву банку (отримувача та платника);

посади та підписи осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення з розшифровкою підписів (підтвердження підпису на документі в електронному вигляді здійснюється за допомогою електронного цифрового підпису (далі – ЕЦП).

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача та інші.

Первинні документи, які не містять обов’язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для відображення в бухгалтерському обліку.

Первинний документ підписується уповноваженими особами особисто, а підписи можуть бути скріплені печаткою. ЕЦП накладається відповідно до Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» і «Про електронний цифровий підпис».

Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.

Операції органів Казначейства, які здійснюються без участі документів клієнтів, оформляються органом Казначейства згідно з вимогами цього Порядку та інших законодавчих та нормативно-правових актів.

Орган Казначейства приймає документи від клієнтів протягом операційного дня, в межах операційного часу, визначеного органом Казначейства, з урахуванням регламенту роботи системи електронних платежів Національного банку України.

Кошти списуються з рахунку клієнта тільки на підставі першого примірника меморіального документа. При застосуванні електронного документообігу, оригіналом меморіального документу є електронний документ, створений за допомогою засобів криптографічного захисту інформації (далі –КЗІ), з використанням ЕЦП.

Усі первинні документи за поточний день підлягають підрахунку з отриманням підсумків, які звіряються з даними щоденного оборотно-сальдового балансу.

Головний бухгалтер вживає всі необхідні заходи для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, а також за неправильне відображення операцій в регістрах бухгалтерського обліку несуть особи, які склали і підписали ці документи (регістри).

Відповідальність за взяття до обліку первинних документів, які суперечать законодавству, несуть особи, які їх ініціювали та підписали.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов’язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях та/або в електронній формі.

Ведення синтетичного обліку забезпечується за допомогою рахунків Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів (далі – План рахунків).

Синтетичний облік здійснюється на рівні класів, розділів, груп та рахунків IV порядку Плану рахунків і забезпечує отримання інформації про операції, які виконуються органом Казначейства і відображаються у звітності.

У синтетичному обліку всі операції відображаються в грошовій одиниці України.

Детальна інформація про кожного контрагента та кожну операцію фіксується на рівні аналітичного обліку на аналітичних рахунках. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожними відповідним рахункам синтетичного обліку. У разі виявлення розбіжностей між даними аналітичного обліку та відповідними даними синтетичного обліку відповідальними працівниками структурних підрозділів з питань ведення бухгалтерського обліку та складання звітності з’ясовуються їх причини та вживаються заходи щодо їх усунення.

В аналітичному обліку операції в іноземній валюті ведуться в подвійній оцінці: в іноземній валюті за її номіналом та в гривневому еквіваленті іноземної валюти, за офіційним валютним курсом, установленим Національним банком України до іноземних валют на дату операції.

Органи Казначейства ведуть такі обов’язкові регістри бухгалтерського обліку: щоденний оборотно-сальдовий баланс та оборотно-сальдову відомість за аналітичними рахунками.

Щоденний оборотно-сальдовий баланс формується та роздруковується на паперових носіях щоденно, перевіряється відповідальним виконавцем і підписується керівником (заступником керівника) і головним бухгалтером (заступником головного бухгалтера) органу Казначейства.

У щоденному оборотно-сальдовому балансі відображаються обороти за дебетом і кредитом за день, вихідні та вхідні залишки за дебетом та кредитом за кожним рахунком з проміжним підсумком за рахунками другого та третього порядків. У щоденному оборотно-сальдовому балансі відображаються підсумки за кожним класом рахунків. Правильність складання щоденного оборотно-сальдового балансу та залишків контролюється рівністю дебетових і кредитових оборотів та залишків за дебетом та кредитом і загальний підсумок за всіма рахунками. Наявність такої рівності є обов’язковою умовою початку нового операційного дня в органі Казначейства.

В оборотно-сальдовій відомості відображаються обороти за дебетом і кредитом та вихідний залишок за звітний період за кожним аналітичним рахунком.

Звірка відповідності даних аналітичного обліку із даними синтетичного обліку проводиться відповідальними виконавцями шляхом перевірки даних рахунків оборотно-сальдової відомості, даним відповідних рахунків щоденного оборотно-сальдового балансу. Звірка здійснюється не рідше одного разу на місяць.

При відсутності розбіжностей між даними оборотно-сальдової відомості та даним щоденного оборотно-сальдового балансу оборотно-сальдова відомість підписується відповідальним виконавцем та головним бухгалтером (заступником головного бухгалтера).

Первинні документи та регістри бухгалтерського обліку, що пройшли обробку, бухгалтерські звіти і баланси підлягають обов’язковій передачі до архіву.

Первинні документи та регістри бухгалтерського обліку, що пройшли обробку, до передачі їх до архіву, повинні зберігатися в самостійному структурному підрозділі з питань ведення бухгалтерського обліку та складання звітності у спеціальних приміщеннях або зачинених шафах під відповідальністю осіб, уповноважених головним бухгалтером.

Первинні документи, регістри бухгалтерського обліку та бухгалтерська звітність, створені у формі електронного документа, повинні зберігатися на електронних носіях інформації у формі, що дає змогу перевірити їх цілісність на цих носіях, та протягом строку, що не повинен бути меншим від строку, встановленого для відповідних документів на папері.

Строк зберігання первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, бухгалтерської та іншої звітності в архіві органу Казначейства визначається згідно з нормативно-правовим актом з питань визначення строків зберігання документів, затвердженим центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства.

2.5 Організаційне, технічне і програмне забезпечення обліку видатків у Держказначействі району

Розвиток казначейської системи, її зростаючі вимоги та фінансові можливості породжують як кількісні зміни інформаційного середовища - збільшення обсягу оброблюваної інформації, виконуваних функцій, так і якісні - розширення функціонального спектру розв'язувальних задач, зміни їх характеру тощо.

Різноманітність та складність виконуваних органами Державного казначейства задач визначили його орієнтацію на використання у своїй діяльності сучасних автоматизованих інформаційних технологій.

Використання автоматизованих систем забезпечує створення єдиного інформаційного простору, що охоплює всі ділянки та всіх учасників бюджетної сфери. Ядром побудови єдиного інформаційного простору бюджетної сфери є повна автоматизація процесу касового виконання бюджету, що забезпечує оптимізацію комплексного бюджетного обліку, фінансового контролю і ефективне управління державними фінансовими ресурсами.

Основним призначенням автоматизованої інформаційної системи (АІС) казначейства є узгодження та забезпечення взаємодії казначейських органів усіх рівнів між собою та з іншими учасниками бюджетного процесу, їх оперативне інформаційне забезпечення, автоматизація основних процесів, організація систем зв'язку та передачі даних.

Структура інформаційно-обчислювальної системи органів Державного казначейства залежить від низки факторів:

1. характеру виконуваних функцій та завдань, що вирішуються;

2. нормативно-інструктивної бази;

3. внутрішньої організаційної структури тощо.

Кожен з цих факторів суттєвим чином впливає на організацію інформаційно-обчислювальної мережі казначейської системи.

Певною мірою на організацію АІС Державного казначейства та його територіальних органів, а також на технологію обробки даних спричиняє структура казначейської системи, яка включає три ієрархічні рівні:

o перший рівень представлений центральним апаратом Державного казначейства;

o на другому рівні розміщені Головні управління Державного казначейства в АРК, областях, містах Києві та Севастополі;

o на третьому рівні знаходяться управління (відділення) Державного казначейства у містах та районах.

Відповідно, АІС казначейства має ієрархічну організацію, за якої централізована обробка інформації та єдине управління ресурсами системи на верхньому рівні поєднується з відповідною обробкою даних на нижніх ланках. Таку організацію АІС називають централізованою мережею.

Організація та функціонування інформаційних систем казначейства суттєвою мірою залежить від завдань і функцій, які виконують органи казначейства. Основна діяльність органів казначейства пов'язана із забезпеченням касового виконання державного та місцевих бюджетів, обслуговування державних цільових фондів і боргу, ефективним управлінням фінансовими ресурсами держави. А тому, об'єкт управління, або "основне виробництво" органів казначейства, пов'язане з формуванням та обробкою інформації про рух грошових потоків.

У процесі касового виконання бюджетів усіх рівнів в АІС органів казначейства відображаються реальні грошові потоки про надходження доходів і здійснення видатків. Інформація про рух грошових коштів подається до відповідних органів казначейства, а також до інших учасників бюджетного процесу.

Разом з тим, формується інформація про, так звані, не грошові потоки, такі як: доведення планових показників, взяття зобов'язань, формування та подання звітів про стан виконання бюджетів, які існують тільки у вигляді відповідних звітних даних і відповідної нормативно-довідкової інформації.

Тому, в автоматизованих інформаційних системах Державного казначейства окремо формується інформація, пов'язана з рухом грошових і не грошових потоків. Відображення в інформаційній системі казначейства зазначених інформаційних потоків, їх автоматизована обробка є вирішальним фактором підвищення оперативності, аналітичності та достовірності інформації про стан і рух бюджетних коштів.

Нинішній стан охоплення казначейськими функціями, враховуючи інформаційну насиченість системи, її багаторівневу ієрархічну структуру, функціональну складність та необхідність роботи практично в реальному режимі часу синхронно з банківською системою, стало можливим завдяки проведеній значній роботі з автоматизації обчислювальних процесів. Практика переконує, що від надійної роботи інформаційної системи великою мірою залежить успішність виконання органами Державного казначейства своїх функціональних повноважень.

Автоматизовані інформаційні системи, що використовуються у системі казначейства, постійно модернізуються, що пов'язано з появою досконаліших апаратних і програмних засобів. Це дозволяє адекватно реагувати на вплив змінного внутрішнього і зовнішнього середовища, забезпечувати ефективне управління фінансовими ресурсами держави.

У системі Державного казначейства створена і функціонує Автоматизована система казначейського виконання бюджету АС "Казна", яка об'єднує в собі такі системи і підсистеми: 1) операційний день; 2) доходи; 3)видатки; 4) звітність; 5) бухгалтерський облік бюджетних організації; 6)формування і подача податкової звітності; 7) процесинговий центр обробки комунальних та інших платежів.

Дана система забезпечує уніфікацію програмно-технічних засобів на різних рівнях управління, тобто на центральному і регіональному, і надає можливість доступу до неї центральному рівню. Такий підхід повністю виключає можливість умисного викривлення інформації. Всі системи працюють в єдиному інформаційному просторі з реєстрацією всіх операцій на банківських рахунках. Реалізація операційного дня банку може бути налаштована на використання будь-якої банківської операції, а не тільки розрахункової палати Казначейства.

Підсистема "Доходи" налаштовується щоденно на планові показники виконання бюджету після прийняття і затвердження його відповідними радами різного рівня.

Підсистема "Видатки" здійснює повний автоматизований контроль планових і фактичних показників з реєстрацією їх на банківських рахунках з використанням всіх класів плану рахунків.

Підсистема "Звітність" забезпечує щосекундне формування підсумкових звітів за єдиною уніфікованою формою, формуючи при цьому підсумкові показники реалізації бюджетного процесу на всіх рівнях його виконання, починаючи від сільського і закінчуючи Державним. При цьому щоденна операційна діяльність за усіма напрямками фіксується таким чином, що дає можливість оперативно аналізувати, керувати і контролювати бюджетний процес на всіх стадіях його виконання.

Підсистема "Звітність" дає можливість динамічно формувати звітність за різними формами як за поданням, так і за змістом.

Автоматизована система внутрішнього бухгалтерського обліку грунтується на сучасних міжнародних стандартах та Плані рахунків бюджетного обліку і у повному обсязі забезпечує відображення всіх бюджетних операцій у бухгалтерського обліку. За допомогою цієї системи здійснюється: облік надходжень до бюджету; облік операцій з фінансування у розрізі всіх споживачів; бухгалтерський облік всіх господарських операцій; перевірка, консолідація і аналіз підсумкової бухгалтерської звітності; підготовка звітності (систематичної, бухгалтерської, податкової та іншої).

Розширення функцій Казначейства і його повне інтегрування із банківською системою вимагає безумовного підвищення рівня захисту на всіх ділянках бюджетного процесу. З цією метою АС "Казна" використовує як технічні засоби, так і програмні продукти внутрішнього захисту, які забезпечують лише санкціонований доступ до інформації у всій системі.

При цьому захист інформації від несанкціонованого доступу або їі викривлення організований таким чином, що кожний із учасників має доступ до тієї інформації, яка передбачена його функціональними обов'язками.

Таким чином, АС "Казна"вже сьогодні дозволяє ефективно виконувати функції управління бюджетом у рамках казначейської системи його виконання. При цьому оперативно здійснюються всі операцій з виконання бюджету, забезпечується їх автоматизація, виключається й імовірність помилок при обробці інформації.

Висновок до розділу 2

На підставі даних бухгалтерського обліку бюджетні установи зобов’язані скласти бухгалтерську звітність.

ВИСНОВКИ

Отже, видатки – один з найважливіших показників фінансово-господарської діяльності бюджетних установ. Вони є основою для визначення результатів виконання кошторису доходів і видатків, його аналізу з метою виявлення внутрішніх резервів.

Для забезпечення існування ефективної системи обліку, контролю та планування видатків важливим є вибір систем основних засад в класифікації видатків та витрат бюджетних установ. Основною засадою класифікації видатків бюджетних установ в системі бухгалтерського обліку є класифікація видатків на основі кодів економічної класифікації видатків, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку видатків відповідно до кошторису установи та забезпечує контроль за ефективним витрачанням бюджетних коштів.

Аналіз організації обліку видатків здійснювався на прикладі Зачепилівського УДК. Організація та облік видатків в Зачепилівському УДК здійснюється на належному рівні, враховуючи всі вимоги чинного законодавства України, не зважаючи на певні обмеження та жорстку регламентацію обсягів бюджетних надходжень.

Бюджетна класифікація видатків багаторівнева і являє собою розмежування видатків за функціональними, відомчими, економічними та програмними ознаками.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Конституція України від 28.06.1996р. [Електронний ресурс] / Міністерство фінансів України. – Режим доступу : www.zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80. – Законодавство України.
Бюджетний Кодекс України [Електронний ресурс] : наук.-практ. коментар. – Режим доступу : www.e-readinglib.org/book.php?book=100 2290.
Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні : Закон України №2939-ХІІ від 06.01.1993р. [Електронний ресурс] / Міністерство фінансів України. – Режим доступу : www.zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2939-12. – Законодавство України
План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ : Наказ Міністерства фінансів №114 від 10.12.1999р. [Електронний ресурс] / Міністерство фінансів України. – Режим доступу : www.zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z0890-99. – Законодавство України.
Порядок складання фінансової та бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами державних коштів : Наказ Міністерства фінансів України №44 від 24.01.2012р. [Електронний ресурс] / Міністерство фінансів України. – Режим доступу : www.zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0196-12. – Законодавство України.
Порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ : Постанова Кабінету Міністрів №228 від 28 лютого 2002р. [Електронний ресурс] / Міністерство фінансів України. – Режим доступу : www.zakon4.rada.gov.ua/laws/show/228-2002-п. – Законодавство України.
Порядок утворення структурних підрозділів внутрішнього аудиту та проведення такого аудиту в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, їх територіальних органах та бюджетних установах, які належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади : Постанова Кабінету Міністрів №1001 від 28.09.2011р. [Електронний ресурс] / Міністерство фінансів України. – Режим доступу : www.zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1001-2011-%D0%BF. – Законодавство України.
Інструкція про форми меморіальних ордерів бюджетних установ та порядок їх складання : Наказ Держказначейства № 68 від 27.07.2000р. [Електронний ресурс] / Державне казначейство України. – Режим доступу : www.zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0570-00. – Законодавство України.
Інструкція щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету : Наказ Міністерства фінансів та Держказначейства № 333 від 12.03.2012р. [Електронний ресурс] / Міністерство фінансів України. – Режим доступу : www.zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0456-12. – Законодавство України.
Атамас П.Й. Облік у бюджетних установах: Навч. посібник, [для студ. вищ. навч. закл. ] / П. Й. Атамас — К.: Центр учбової літератури, 2009. - 288 с.
Ватуля І.Д., Ватуля М.І. Облік у бюджетних установах: Навч. посіб. / І. Д. Ватуля, М. І. Ватуля, З. М. Левченко та ін. — К.: Центр учбової літератури, 2009. — 368 с.
Герасименко С.С., Єпіфанов А.О. Бухгалтерський облік: актуальні проблеми та рішення [Текст] : моногра-фія / за редакцією д-ра екон. наук, проф. С. С. Герасименка, д-ра екон. наук, проф. А. О. Єпіфанова; [С. С. Герасименко, А. О. Єпіфанов, М. Д. Корінько та ін.]. – Суми: ДВНЗУАБС НБУ, 2010. – 162 с.
Джога, Р. Т. Бухгалтерський облік у бюджетних установах [Електронний ресурс] / Р. Т. Джога. – Режим доступу : www.library.if.ua/book/118/7912.html. – Бібліотека економіста.
Казначейська система: Підручник / Юрій С.І., Стоян В.І., Мац М.Й. - Тернопіль, 2002. - 394
Кравченко, О. В. Доходи і видатки бюджетних установ у вітчизняній та міжнародній обліковій практиці [Електронний ресурс] / О. В. Кравченко // ДВНЗ УАБД НБУ. – Режим доступу : www.uabs.edu.ua/images/stories/docs/K_BOA/kravchenko_036.pdf. – Назва з домашньої сторінки Інтернету.
Лемішовський В.І. Бюджетні установи: бухгалтерський облік та оподаткування: навч. посібн. – Львів: Національний університет «Львівська політехніка», вид. центр «Інтелект+», «Інтелект-Захід»,2004. –1104с.
Мельник Т.Г. Облік та аудит діяльності бюджетних установ: Навчальний посібник. — Київ: КНУ ім. Т. Шевченка, 2009. — 355 с
Михайлов М. Г., Телегунь М. І., Славкова О. П. Бухгалтерський облік у бюджетних установах. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2011. – 384 с.
Нечипорук, Н. Спеціальний фонд бюджетних установ: планування і формування [Електронний ресурс] / Н. Нечипорук // Економ. аналіз . – 2010. – № 6. – Режим доступу : www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Ecan/2010_6/pdf/nechyporuk.pdf. – Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського.
Пеліпадченко, Р. О. Класифікація видатків та витрат в системі обліку бюджетних установ та організацій [Електронний ресурс] / Р. О. Пеліпадченко// НВУУ. – 2010. – № 29. – Режим доступу : www.archive.nbuv.gov.ua/portal/ natural/Nvuu/Ekon/2010_29_1/statti/39.htm. – Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського.
Стоян B. I. Казначейська система [текст] : підручник. ... К. : «Центр учбової літератури», 2014. – 868 с
Черничук Л.В., Маниліч М.І. Облік у бюджетних установах: Навчальний посібник. — Чернівці, 2007. — 398 с
Шара, Є. Ю. Бухгалтерський облік у бюджетних установах і організаціях [Текст] : навч. посіб. / Є. Ю. Шара, О. М. Андрієнко, Л. І. Жидеєва. – К. : «Центр учбової літератури», 2011. – 440 с.

функціями, з виконанням яких пов’язані видатки

Видатки бюджету класифікують за

економічною характеристикою операцій, під час виконання яких здійснюються видатки

ознакою головного розпорядника бюджетних коштів

бюджетними програмами

економічна класифікація видатків

(КЕКВ)

відомча класифікація

(КВКВ)

програмна класифікація

(КПК)

функціональна класифікація видатків та кредитування бюджету (КФКВК)

І рівень

ІІ рівень

ІІІ рівень

ІV рівень

Конституція України, закони України, Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України

П(с)БО, нормативні документи Мінфіну України, Держкомстату України, Держказначейства, ДПА, НБУ та інших відомств

нормативні акти, інструкції, методичні рекомендації, вказівки, листи міністерств і відомств

робочі документи, що формують облікову політику в установі, регістри бухгалтерського обліку, плани рахунків, форми фінансової звітності

БУХГАЛТЕРСЬКІ ДОКУМЕНТИ

За місцем складання

За призначенням

зовнішні

внутрішні

розпорядчі

виконавчі

бухгалтерського оформлення

комбіновані

первинні

зведені

грошові

розрахункові

За порядком складання

За змістом

обліку основних засобів

За змістом

обліку особового складу

одноразові

За способом оформлення операції

нагромаджувальні

Картка аналітичного обліку фактичних видатків

книга журнал-головна

меморіальні ордер № 4,5,6,8,13

первинні документи: накладні, акти виконаних робіт, авансові звіти, платіжні відомості тощо

ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ВИДАТКІВ У ДЕРЖКАЗНАЧЕЙСТВІ РАЙОНУ