Вклонімося і мертвим, і живим



Класна година

Тема. Вклонімося і мертвим, і живим

Мета. Формувати у дітей громадські почуття, належність до українського народу та його історії,

Розширити знання дітей про Велику Вітчизняну війну.

Виховувати повагу до людей старшого покоління, бажання прийти їм на допомогу.

Обладнання. Великі цифри, плакати, квіти, презентація.

Ведуча. Здрастуйте, дорогі діти та шановні гості! Сьогодні наша виховна година присвячується Великій Перемозі.

Ратний подвиг батьків, дідів і прадідів у Великій Вітчизняній війні ніколи не може бути забутим. Його не можуть зменшити ані десятиріччя, ані суспільні зміни.

Кожна людина зберігає в пам'яті момент свого життя, який здається їй другим народженням, переломом у всій подальшій долі. Війна живе в душах переживших її такими спогадами, що вони ніколи не зможуть забути цю війну тривалістю 1418 днів і ночей.

Багато років пройшло з часів Великої Вітчизняної війни, виросли нові покоління з тих пір, але пам'ять про війну залишається у наших серцях, тому що неможливо забути ту біль і страждання, що випали на долю наших дідів та прадідів, бабусь та прабабусь, як неможливо оживити загиблих у боях чи померлих від голоду під час найстрашнішої війни.

З нами сьогодні присутні дуже шановні гості - ветерани Великої Вітчизняної війни Мироненко Марія Трофимівна та Сула Катерина Іванівна.

Які не тільки на власні очі бачили весь жах цієї війни, але й самі брали участь у боях... на фронтах жорстокої битви, у партизанських загонах, у тилу кувалася Перемога. Радянські люди боролися, не шкодуючи ні сил, ні життя, і відстояли мир для нас з вами. Живе наш народ у мирі і злагоді, люди спокійно працюють, будують міста, вирощують хліб, виховують дітей.

1 Учень.

Цвіла земля, поля колосували,

Всі мріяли про світле майбуття.

Та миттю все зчорніло від фашистської навали,

Прийшла страшна, безжалісна війна.

На захист Батьківщини стали всі,

Хто зброю у руках тримать могли.

2 Учень.

До тебе, людино, звертаюсь:

Залиш на хвилинку щоденні турботи.

З собою побудь у глибокій скорботі,

Згадай чоловіка, товариша, брата,

Дружину, сестру чи посивілу матір.

(Звучить запис „Священная война", музика А. Александрова, слова В. Лебедєва-Кумача).

Ведуча. Мільйонам людей назавжди врізався в пам'ять перший день Великої Вітчизняної війни. Чорною тінню фашистської навали, димом пожеж, смертю і руїнами звалився він на нас. І враз неділя 22 червня 1941 року, мирний день відпочинку, обернувся довгими роками страждань.

У ту страшну літню ніч у всіх школах країни були випускні бали. Але не судилося випускникам здійснити свої мрії, бо увірвалася війна у їхнє молоде життя. І на ранок після випускного балу їм прийшлося перетворитися на солдатів і зі зброєю у руках захищати свою Вітчизну.

3 Учень.

Спілим літом на світанку

По землі біда пройшла.

І від ран важких, кривавих

Застогнала вся земля.

І не було у нас сім'ї такої,

В якій героя не було б!

Хто повернувся з того бою?

До кого горе не прийшло?

Ведуча. А скільки матерів, сестер, коханих чекали і не дочекалися своїх синів, братів, чоловіків. У народі надаремно кажуть, що час не владний над материнським горем. І скільки б не минуло років і десятиліть від того недільного ранку, коли пролунало страшне слово "війна", вони ніколи не принесуть спокою матерям, діти яких віддали найдорожче - життя у боротьбі з фашистськими загарбниками.

4 Учень.

Відлітали журавлі від хати,

Глянула услід старенька мати.

- Ой журавлики, чи з вас хто знає,

Де мій син єдиний спочиває?

Бо у світ широкий ви літали,

Де колись бої важкі лунали.

- Ой журавлики, мені скажіте,

Де ще гинуть материні діти?

Ведуча. Йшли хлопці на війну, а дівчата чекали їх вдома, і так - довгих чотири роки.

(Композиція „Синій платочек"музика Єжи Петерсбургского, слова Я. М. Галицкий).

Ведуча. І йшли листи на фронт - від дівчини своєму хлопцю, від жінки - чоловіку, від матері - сину... І це єдине, що могло з'єднати люблячі серця через далеку відстань.

Лист мамі Марія Пригара

Чом сьогодні наша мама

Невесела і сумна?

Чи сердита наша мама?

Чи нездужає вона?

Не виходить із кімнати,

Сумно дивиться в вікно.

Певне, це листи од тата

Не приходили давно.

Він за ріками й лісами.

Там у них бої, бої...

Що ж мені зробить для мами?

Як розважити її?

Може, їй зробити кошик

Із пухнастих колючок?

Щоб стояв на шафі кошик,

Наче сірий їжачок.

Може, танк їй змайструвати?

Мама скаже: - Молодець!-

Ось де башта, ось гармати,

А на башті - прапорець.

Тільки б мама звеселіла,

Бо листів нема й нема.

От і зошит, і чорнило...

Напишу листа сама.

Кожну риску добре видно,

Цілих два рядки підряд:

„Не сумуй, мамусю рідна,

Тато вернеться назад".

(Пісня „Катюша" Музика: М. Блантера, Слова: М. Ісаковський)

Ведуча. Нелегке наше сьогодення не може заступити радості приходу весни, а разом з нею і Дня Перемоги. Цей день залишиться для нас завжди затьмареним від гіркоти втрат і осяяний сонцем Перемоги. Його наближували, як могли, люди, котрим було дуже нелегко в ті воєнні літа і яким найважче сьогодні. У довічному боргу наше покоління і перед тими ветеранами війни, кому пощастило пройти через чорнило битв і дожити до світлого Дня Перемоги. Все менше їх залишається в життєвому строю. Даються взнаки і опалена війною молодість, сирі окопи і бліндажі, голод і холод, хвороби і рани. їхні груди вкриті медалями, на скронях - сивина. Але вони пам'ятають ті страшні часи, хоч часто їм і не хочеться про них згадувати.

(Виступи ветеранів Великої Вітчизняної війни)

Ведуча. Але не всі дівчата залишилися вдома, багато було і таких, що також просилися на фронт, щоб хоч чимось допомогти солдатам. Чотири довги х роки тривала жорстока та безжалісна війна, забираючи мільйони людей. І не було жодної родини, якої б не торкнулося це горе. Але не було і межі щастю від довгожданої перемоги. Саме завдяки героїзму наших прадідів та прабабусь ми можемо жити у мирі і лише згадувати про ті жахливі воєнні події.

5 Учень

Картку ми бабусину давно розшукали,

В санітарці-дівчині ми її впізнали.

Дивиться на неї з гордістю боєць -

Ось яка бабуся в нас, просто молодець!

6 Учень.

Де снаряди падали, й кулі, наче злива,

Разом із солдатами йшла вона сміливо.

В чоботах, пілотці, мов сама - боєць.

Ось яка бабуся в нас, просто молодець!

7 Учень.

Чи мороз, чи завірюха, я нічого не боюсь,

Тому що маю друга, мій найкращий друг - дідусь.

Ми йдемо гуляти разом і в кіно, і в магазин.

До морозива я ласий, а мультфільми любить він.

8 Учень.

Лижі ми купили добрі, перший став на них дідусь!

Ми обоє з ним хоробрі - я кататися навчусь!

Теж я виросту, а поки в нас такі щасливі дні,

Що, здається менше років дідусеві, ніж мені.

Ведуча.

Перед трагічною хвилиною мовчання

словами говорити неможливо.

Оця хвилина більше нам розкаже,

Ніж тисячі, а чи мільйони слів.

Солдатів подвиг, про який сьогодні

Дізнались ми, не вимовить словами,

А тільки серцем можна це сказати,

Але воно, на жаль, не має мови,

Лиш має біль. І тому я прошу

Солдатів пам'ять вшанувати мовчанням.

(Хвилина мовчання. Композиція"Журавлі")

(Презентація учнів 10 класу „Згадаємо всіх поіменно")

9 Учень.

СОлдати у битві чесно полягли,

А іншого - ні вибору, ні змоги.

Вони загинули, але перемогли,

Бо віддали життя для Перемоги.

10 Учень.

День Перемоги! Свято довгождане!

Над нами синь прозора, весняна.

І віддає весь світ героям шану,

В цей світлий день скінчилася війна!

Ведуча. Дорогі діти! Завжди пам'ятайте, що ваше дитинство щасливе, тому що є у нашій країні мир та спокій. Ростіть здоровими та слухняними, та збережіть цей мир.

11 Учень.

Уже минули ті часи,

Коли гула війна.

З усіх країн почуєш ти:

"Ура! Ура! Ура!"

Лиш за свободу Ви боролись,

За це ми дякуємо Вам.

Що в час важкий і в час негоди

Життя Ви врятували нам.

12 Учень.

Можливо, ми не розумієм

Крізь, що вам довелось пройти,

Але ми зберегти зумієм

Той мир, що нам ви принесли.

13 Учень.

Ми знову прийдемо до вічного вогню,

Рокам ніколи пам'яті не стерти

Про тих, хто пережив страшну війну,

І тих, хто залишивсь в обіймах смерті.

14 Учень.

Ми знову прийдемо до вічного вогню...

Із нами прийдуть і онуки й діти,

Щоб ветеранам до землі вклонитись,

Щоб вшанувати їхню сивину.

15 Учень.

Нехай Господь дарує їм літа,

Тепло і затишок, щасливі дні безхмарні.

Нехай щороку зелень молода

Встеляє килимом стежки у завтра.

16 Учень.

Пам'ятайте, друзі, цих людей довіку,

Тих, хто повернувся і поліг в боях.

І вклонімось всі ми низько до землі їм,

Квітами устелим їх тернистий шлях.

17 Учень.

Спасибі, солдати, за подвиг століть,

Якому нема і не буде ціни,

За право і щастя родитись і жить,

І сіяти жито на мирні лани.

Давнє лихо вам й досі болить,

Дуже ниють пробиті осколками рани.

Ветерани, живіть! Ветерани, живіть!

Не лишайте ви нас, ветерани...

18 Учень.

Як добре нам, що в нас шпаки співають,

Нам добре всім, ми скажем „ні" війні.

Як добре нам сміятись і любити.

Як добре всім на світі жити!

(Пісня „День Перемоги" муз. и сл. Булата Окуджави)