Розвиток форм та методів продажу товарів

57

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Кафедра маркетингу, інновацій та регіонального розвитку

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Маркетинг у галузях і сферах діяльності»

(назва дисципліни)

на тему: «Розвиток форм та методів продажу товарів»

 

Студента III курсу 371 групи

напряму підготовки «Маркетинг»

денної форми навчання Петруняка Н.Ю.

Керівник асистент Клипач А.Я.

Національна шкала__________________
Кількість балів: _______ Оцінка: ECTS _______

Члени комісії

м. Чернівці, 2014 рік


ЗМІСТ

[1] Виходячи з усього вищевикладеного у даному розділі можна зробити висновок, що майбутнє форм і методів продажу товарів, як і торгівлі в цілому, залежить від науково-технічного прогресу, оскільки саме він дасть змогу уникати помилок, які є поширеними при використанні праці людей, здешевить процес продажу товарів та послуг, а також уніфікує процес купівлі-продажу. Початок активного введення нових технологій в процес продажу товарів почався ще в двадцятому столітті і продовжується до сьогоднішнього дня все нарощуючи свою потужність.

[2] Найактивніше впроваджуються нанотехнології у сфері торгівлі в розвинутих країнах Азії ( Японія, Китай, Корея), після йде США, на третьому місці -країни Європи.

[3]
ВИСНОВКИ

[4] Підсумовуючи все можна сказати, що торгівля відіграє важливу роль у розвитку економіки. На даний момент форми та методи продажу товарів належать до числа достатньо вивчених сфер торгівельної діяльності, проте з кожним роком вносяться все нові доповнення до їх організації, і корективи відповідно до вимого споживачів і часу.

[5] початківців, оскільки дає змогу набратися досвіду, не вимагає порівняно великих інвестицій, але за правильної організації надає можливість заробити капітал для виходу на більш серйозний рівень підприємницької діяльності.

[6]
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


ВСТУП

Темою даної курсової роботи є «Розвиток форм та методів продажу товарів». Це питання є надзвичайно актуальним на сьогоднішній день, оскільки роль торгівлі в державі значно зростає внаслідок формування ринкових відносин.

Завдання торгівлі – не тільки довести товари до кінцевого споживача, а й активно впливати на формування споживчого попиту, що неможливо без якісного торгівельного обслуговування.

Торгівля займає важливе місце в економіці країни і є однією з галузей, що найдинамічніше розвиваються. Роздрібна торгівля, будучи завершуючим етапом багатоскладового процесу руху товару виявляє необхідні за ціною і потребами товари виробничо-технічного призначення і широкого споживання, тобто є індикатором попиту. Саме роздрібна торгівля дозволяє не тільки динамічно реагувати на зміни в ринковому середовищі, але і підвищувати якість життя суспільства за рахунок своєчасного задоволення запитів кожного споживача.

Проблема якості торгівельного обслуговування постійно хвилює і покупців і продавців. І це закономірно, тому що росте їх культурний рівень. У цих умовах цілком природно бажання покупців придбати необхідний їм товар в зручний для нього час, в зручному місці, в потрібному асортименті.

Тому в умовах ринкової конкуренції велике значення приділяється торгівельному обслуговуванню, оскільки від якості і рівня торгівельного обслуговування залежить ефективна торгівельна діяльність будь-якого підприємства, основним показником якої є розмір прибутку.


Правильна організація роботи роздрібного підприємства щодо використовуваних форм та методів продажів і пропонованого до продажу асортименту продукції найпрямішим чином впливає на величину його товарообігу і, як наслідок, на результат всієї фінансової діяльності фірми.

Питання з приводу вибору системи (систем) використовуваних форм та методів продажів є особливо актуальним для великих сучасних супермаркетів і універмагів, де завжди дуже великий потік покупців. В даний час ефективним методом продажу стає самообслуговування.

Цими аспектами обумовлена актуальність теми даної курсової роботи.

Мета курсової роботи - провести аналіз основних методів продажу товарів і на основі отриманих даних зробити відповідні висновки і запропонувати рекомендації з подальшого вдосконалення форм та методів продажу товарів.

В ході дослідження необхідно вирішити наступні завдання:

  • розглянути поняття форм продажу товарів;
  • розглянути поняття методів продажу товарів;
  • проаналізувати форми та методи продажу товарів;
  • на основі отриманих даних зробити висновки щодо вдосконалення форм та методів продажу товарів.

Об’єктом дослідження даної курсової роботи є розвиток форм та методів продажу товарів.

Об'єм курсової роботи склав 44 сторінок друкарського тексту, містить 4 малюнки, 19 додатків. Список літератури включає 11 найменувань робіт вітчизняних і зарубіжних авторів. Список використаних інтернет-джерел включає 22 посилань.


РОЗДІЛ 1

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФОРМ ТА МЕТОДІВ ТОРГІВЛІ

  1. Сутність та особливості форм торгівлі

Основним завданням роздрібних торгівельних підприємств в умовах посилення конкуренції на споживчому ринку товарів і послуг за залучення і розширення контингенту клієнтів і їх грошових доходів є вдосконалення організації продажу товарів і підвищення якості обслуговування покупців.

Торгівля — процес обміну товарами, послугами, цінностями і грошима. У широкому значенні — вид підприємницької діяльності, пов'язаний з купівлею-продажем товарів.[17]

Класифікація торгівлі:

  1. За територіальною приналежністю:

А) Зовнішня торгівля — торгівля між резидентами різних держав. При міжнародній торгівлі відбувається переміщення товарів через митні кордони різних держав. Результатом міжнародної торгівлі є виникнення світового ринку та міжнародного поділу праці.[18]

Б) Внутрішня торгівля Внутрішня торгівля — це торгівля, яка ведеться виключно в межах певної країни.

Розділена така торгівля на дві категорії — оптова та роздрібна.

- Оптова торгівля пов'язана з купівлею товарів у виробників або дилерів у великій кількості і продаж в невеликій кількості для тих, хто може купити в роздріб.

- Роздрібна торгівля пов'язана з продажем товарів у невеликих кількостях для споживачів. На практиці, однак, виробники й оптовики можуть також проводити роздрібну торгівлю товарів в обхід посередника роздрібної торгівлі, за допомогою яких вони отримують більш високий прибуток. [ 19]

Якість торгівельного обслуговування нерозривно пов’язана з наявністю в продажу широкого асортименту високоякісних товарів, професійними знаннями і навичками торгового персоналу, дотриманням ним правил торгівлі, установленням зручного для покупців режиму роботи магазинів, розвитком їх матеріально технічної бази. На якість торгівельного обслуговування сильний вплив чинять також форми і методи продажу товарів.

Форма продажу товарів – це сукупність засобів і методів продажу товарів, з допомогою яких здійснюється торгівельне обслуговування населення.

Дослідженням питань форм та методів продажу товарів займалися такі відомі західні вчені – Г.Хеберлер, Д.Хьюм, Е.Хекшер, Б.Олін, В.Леонтьєв, Ф.Еджуорт, Д.Рикардо, А.Сміт  та інші.

А також вітчизняні вчені, такі як: Е. Авдокушин, А. Кредісов, Ю. Макогон, Т. Костюк, В. Фомічьов, С. Сутирін, Т. Циганкова, Л. Дмитриченко.

Роздрібний продаж товарів може здійснюватися за допомогою магазинної, поза магазинної та особливої форм продажу товарів “Рис. 1”.

Рис. 1

Розглянемо кожну форму продажу детальніше.

Магазинна форма продажу товарів має домінуюче становище в організації торговельного обслуговування населення. У магазинах покупцям може бути наданий найширший асортимент товарів, можливості їх вибору. Застосування сучасного обладнання, правильної організації торгово-технологічного процесу, раціональної спрямованості потоків покупців, застосування гарної викладки товарів значно спрощують процес вибору товарів, підвищують культуру обслуговування. Можливість організації надання додаткових торговельних і культурно-побутових послуг створюють покупцям комфортні умови перебування на торговельних підприємствах. Однак магазинна форма продажу товарів також дещо пасивна у частині психологічного впливу на покупця з метою стимулювання його до здійснення купівлі товару, оскільки залежить від того, зайде покупець у магазин чи ні. “Рис. 2”

Рис. 2

Що стосується позамагазинної форми, то в умовах перехідної економіки формування приватного сектору торгівлі, організація магазинного продажу товарів стримуються через потребу в значному стартовому капіталі для влаштування магазинів. Це привело до розвитку позамагазинних форм продажу товарів “Рис. 3”.

Позамагазинні форми продажу товарів більше спрямовані на покупців: практично не покупець шукає потрібний йому товар, а товар максимально наближується до покупця, шукає його. Підприємства цієї форми продажу товарів характеризуються високою мобільністю, що дозволяє значно наблизити їх до покупців і скоротити затрати часу на придбання товарів. Однак відсутність у них торговельного залу не дозволяє запропонувати покупцям широкого асортименту товарів, тобто торгівля здійснюється товарами простого, найбільш частого попиту. Ці підприємства, як правило, не можуть також запропонувати покупцям додаткових послуг, що значно знижує рівень торговельного обслуговування.

Рис. 3

У більшості підприємств даної форми продажу товарів при обслуговуванні покупців використовуються магазинні методи продажу. Однак відсутність торговельного залу в більшості дрібно-роздрібних підприємств спонукає до використання безпосереднього відпуску товарів продавцями. При реалізації ж товарів вдома у покупців продавці виконують роль комівояжерів.

Остання сукупність форм продажу – це собливі форми продажу товарів представлені як традиційними, так і відносно новими формами продажу товарів “Рис. 4”. їх наявність зумовлюється різними причинами: особливостями формування товарних ресурсів (комісійний продаж, продаж на аукціонах), специфікою організації торгово-технологічного процесу (продаж на аукціонах, електронна торгівля) тощо.

Розвиток ринкових відносин сприяв відродженню втраченої за планової економіки аукціонної форми продажу товарів. Дана форма продажу товарів дуже поширена за кордоном. Всесвітньо відомим є аукціон Крісті в Лондоні та ін.

Впровадження протягом останніх десятиліть у практику торгівлі новітніх досягнень НТП привело до значного поширення відносно нової особливої форми організації продажу товарів і послуг — електронної торгівлі з відповідною їй матеріальною базою — електронними магазинами й електронними торговельними центрами.

Рис. 4

Електронна торгівля — це форма роздрібної реалізації товарів і послуг кінцевим споживачам з електронних магазинів згідно з отриманими від них замовленнями через локальні і глобальні комп'ютерні мережі відповідно до попередньо розповсюджених у цих мережах комерційних публікацій (каталогів, прайс-листків, специфікацій тощо). Отже, поряд із реальними суб'єктами — продавцями і покупцями, які оперують через матеріальні засоби комунікації — комп'ютерні пристрої, для електронної торгівлі притаманним є також елемент віртуальності, адже сам процес комунікації, встановлення комерційних взаємозв'язків між контрагентами відбувається не особисто, а за допомогою обміну електронними повідомленнями.

Застосування тих чи інших форм і методів продажу товарів визначається багатьма чинниками: ринковою стратегією і тактикою підприємств, наявною матеріально-технічною базою, особливостями товарів та ступенем їх підготовки до продажу тощо. [1]

  1. Загальна характеристика методів продажу товарів

Метод продажу товарів – це сукупність способів і прийомів, властивих конкретній торгові точці, з допомогою яких здійснюється реалізація товарів кінцевим споживачам.

Вся сукупність методів продажу поділяється за своєю приналежністю на 3 групи: магазинні, поза магазинні та особливі.

Щодо першої групи, то спільною ознакою всіх магазинних методів продажу товарів є виконання операцій безпосереднього обслуговування покупців у торговому залі магазину, в якому створюються найкращі умови для організації торговельного обслуговування населення. Разом з тим при застосуванні різних методів продажу зміст операцій з продажу товарів суттєво різниться.

Наприклад, суть традиційного методу продажу товарів полягає в тому, що в процесі вибору товарів обов'язково беруть участь і покупець, і продавець, який особисто виконує основні операції з відбору і показу товарів покупцеві, проведення розрахунків та вручення покупки. Товари, відгороджені від покупців прилавком, розташовуються в такий спосіб, що їх основна маса недоступна покупцеві, а інколи — і невидима для нього. Покупці можуть отримати потрібний товар для ознайомлення і вибору тільки безпосередньо через продавця. Закінчивши обслуговування одного покупця, продавець починає обслуговувати наступного і т.д.

Наступний метод – це самообслуговування. Це один із найзручніших для покупців методів продажу товарів. Самообслуговування дозволяє прискорити операції з продажу товарів, збільшити пропускну здатність магазину, підвищити об’єми реалізованої продукції. Цей метод передбачає вільний доступ покупців до викладених в торгівельному залі товарів, самостійно оглядати їх і обирати без допомоги продавця, що дозволяє більш раціонально розподіляти функції між робітниками магазину. Відібрані товари оплачуються в розрахункових вузлах, обслуговуваних контролерами – касирами.

Продаж товарів за зразками передбачає викладку зразків товарів в торговому залі і самостійне ( або з допомогою продавця) ознайомлення з ним покупців. Після вибору товару і оплати покупки продавець вручає покупцю товари, відповідні зразкам. При цьому методі продажу робочі запаси розміщуються окремо від зразків. Даний метод зручний тим, що на відносно невеликі площі торгівельного залу можна виставити зразки досить широкого асортименту товарів.

Продаж з відкритою викладкою більш зручний порівняно з традиційними методами, так як багато покупців мають можливість ознайомитись з товаром не відволікаючи при цьому продавця. Використання даного методу дає можливість прискорити операції з продажу товарів, підвищити пропускну здатність та ефективність використання робочого часу продавців.

Торгівля за попереднім замовленням зручна для покупців, так, як дозволяє їм економити час на придбання товарів. Даний метод, як правило застосовують до продовольчих товарів, а також до непродовольчих товарів складного асортименту. Замовлення можуть прийматись в магазині, в автомагазині, за місцем роботи або на дому у покупців.

Щодо продажу товарів з індивідуальним обслуговуванням то він є фактично проміжною, змішаною формою між традиційним методом, продажем з відкритою викладкою і самообслуговуванням. При цьому склад основних елементів процесу продажу товарів за даним методом залишається таким самим, як і при традиційному методі продажу товарів: зустріч і виявлення попиту покупців; пропонування і показ товарів, ознайомлення покупців з асортиментом товарів; пропонування супутніх товарів і товарів-новинок; відміряння, відбір потрібної кількості товарів; розрахунок з покупцем; упаковування та вручення товарів покупцеві; надання додаткових послуг.

Що стосується позамагазинних методів продажу, то дані форми торговельного обслуговування покупців організовуються способом продажу товарів:

а) через дрібнороздрібну мережу і торгові автомати;

б) через пересувні засоби торгівлі;

в) на ярмарках і базарах;

г) поштою тощо.

Вибір конкретної форми і засобів позамагазинної торгівлі проводиться з врахуванням місцевих умов, насамперед чисельності населення у конкретному населеному пункті, сезонних і кліматичних умов, умов організації суспільного виробництва, наявності підприємств роздрібної торгівлі та їх спеціалізації тощо.

При продажу товарів через дрібно роздрібні торгівельні мережі, торговельні споруди не мають торговельного залу для покупців. Роздрібна торгівля через дрібнороздрібну торговельну мережу є за своєю суттю активною формою пропонування товарів щоденного та найчастішого попиту і надання послуг поза межами магазинів. На сучасному етапі розвитку внутрішньої торгівлі в Україні основними перевагами дрібнороздрібної торговельної мережі є можливість швидкого розгортання і передислокації, досить часто- подовжена тривалість роботи протягом доби, а також відносно нижчий рівень цін на пропоновані товари.

Застосування для продажу товарів торговельних автоматів дозволяє здійснювати реалізацію товарів у будь-який час доби, коли магазини закриті; при цьому товари відпускаються дуже швидко.

Торговельні автомати, як правило, установлюють на вулицях, у парках, на стадіонах, на виробничих підприємствах (на відкритій місцевості або в закритих приміщеннях). При встановленні торговельних автоматів на відкритій місцевості можливість їх експлуатації обмежується тривалістю теплого сезону року.

Ярмарково-базарна торгівля – це періодичні, як правило, великі роздрібні торги, які з мстою продажу товарів народного споживання проводяться в обумовленому місці в установлені терміни за участі багатьох організацій і підприємств оптової і роздрібної торгівлі, промислових і сільськогосподарських підприємств — виробників товарів народного споживання, інших суб'єктів підприємницької діяльності, а також культурно-просвітницьких закладів (які забезпечують проведення масових гулянь, ігор, атракціонів, катання на каруселях тощо).[2]

Що стосується продажу товарів вдома у покупців, то даний метод роздрібного продажу товарів уповноваженим представником суб'єкта господарювання вдома в покупця, за місцем його роботи, відпочинку тощо як за попереднім запрошенням покупця, так і без такого.

Щодо особливих методів продажу товарів, то це сукупність методів продажу товарів, які кардинально відрізняються від загальноприйнятих у соціумі традиційних методів та фори продажу товарів.

До них належать:

а) комісійний продаж товарів;

б) продаж товарів у кредит;

в) продаж товарів на аукціонах;

г) посилкова торгівля;

д) електронна торгівля.

Комісійний продаж - особливий метод продажу товарів, основою діяльності якого є те, що комісіонер бере на себе обов’язки з продажу товарів, за що отримує комісію. Даний метод функціонує згідно визначених загальних правил і особистих домовленостей сторін.[1]

Щодо продажу товарів у розстрочку, то це один із особливих методів продажу товарів, характерною особливістю якого є той факт, що вся сума вартості товару розбивається на кілька платежів, які мають сплачуватися з певною періодичністю, яка обумовлена контрактом. Слід зазначити, що сумарна вартість товару в такому випадку зростає на розмір відсотків і як правило є обов’язковою умовою оформлення страховки, що в свою чергу здорощує товар.[3]

Продаж товарів на аукціонах є властивим для товарів, які володіють особливими характеристиками. Аукціони дозволяють продавцю продати товар за максимально можливою ціною використовуючи пряму конкуренцію між покупцями, яка проявляється у покроковому підвищенні ціни, що в кінцевому результаті може створити ціну, яка значно перевищує стартову.

Що стосується посилкової торгівлі — це оптовий продаж товарів роздрібним торговим підприємствам дрібними підсортованими партіями, що відправляються поштовими посилками. За своєю економічною суттю вона є різновидом оптової торгівлі, одним з методів оптового продажу товарів.

Найбільш прогресивний і доступний метод продажу товарів – це електронна торгівля, якщо узагальнити всі визначення, то це організація і технологія купівлі-продажу товарів, послуг електронним способом з використанням телекомунікаційних мереж та електронних фінансово-економічних інструментів.

  1. Історичний розвиток форм та методів продажу товарів

На перших етапах свого розвитку торгівля була процесом примітивного обміну товарами між людьми. Спочатку це були поодинокі точки, де люди могли виміняти необхідну їм продукцію в замін на перевироблену свою. Через де-який час купці і торговці найрізноманітніших товарів почали організовувати спільні осередки продажу, це була ембріональна стадія розвитку ярмарково-базарної форми продажу, яка сильно змінилася внаслідок еволюційних процесів, але збереглася і до наших днів.

Особливість даної форми продажу в її відносні простоті і доступності для дуже широкого спектру суб’єктів господарювання. Особливої популярності дана форма продажу набуває у роки економічної кризи, коли брак робочих місць спонукає людей до здійснення діяльності в сфері бізнесу, а оскільки ресурси, як правило, дуже обмежені, то вони йдуть саме цим шляхом.[4]

Особливу увагу варто приділити, самообслуговуванню, оскільки не так давно даний метод став набирати популярності на теренах нашої держави, проте за кордоном – це нормальна практика вже багато років.

Почалося все з того, що типовий сільський житель Френк Вуллворт, коли йому виповнився 21 рік вирішив переїхати до міста Ланкастер, штат Пенсільванія, США. Він провів не один день у пошуках хоча б якоїсь роботи і зрештою влаштувався помічником продавця в магазин містера Мура. Він був дуже сором’язливим і це майже унеможливлювало успіх у дані професії, оскільки тоді всі продажі вимагали активного контактування продавця і покупця, ситуація ускладнювалася тим, що цінників тоді теж не було, продавець сам називав ціну на кожен товар, виходячи з матеріальних можливостей покупця, що майже завжди призводило до необхідності торгуватись.

Одного дня містер Мур залишив Френка торгувати самого. Вуллворт був дуже спантеличений цим фактом, оскільки він дуже не хотів спілкуватись з клієнтами. Тоді він вирішив на кожен товар прикріпити папірець з ціною, однаковою для всіх, і дав можливість покупцям самим обирати товар, ознайомлюватись з ним а продавець проводив лише розрахункові операції. В той день магазин заробив тижневу виручку. Вуллфорт звільнився з магазину маючи намір вікрити свій в 1886 році, а в 1900 році він володів 50-ма магазинами, які функціонував за методом самообслуговування.

Так і був започаткований новий метод продажу товарів, який процвітає і на сьогоднішній день. [5]

При дослідженні історії розвитку форм та методів продажу, особливу увагу варто приділити аукціонам.

Аукціони мають тисячолітню історію і, наразі, широко використовуються у більшості країн світу.

Аукціони почали з’являтися з середини XVII століття. З початку в Голландії, пізніше в Англії, Франції, і помісцево. Аукціонна форма торгівлі виникла як спосіб швидко перетворити майно в гроші або зібрати необхідну для боржників суму.

Поява аукціонів викликана, насамперед, економічними причинами – бажанням власника продати своє майно якомога вигідніше. При цьому, історично процес продажу майна на аукціоні неминуче призвів до виникнення цивільно-правових відносин між власником майна, організаторами аукціону і його учасниками.

Із розвитком суспільства ці відносини все більше розширювалися й ускладнювалися, відповідно, ускладнювалося та удосконалювалося їх правове регулювання

Саме такі торги проводилися у XVII столітті в Голландії (звідси «голландська схема» торгівлі на аукціоні, до якої в наш час звертаються дуже рідко, - торг йде на пониження ціни, бо потрібно реалізувати все майно оптом). Потім, з часом, аукціони стали відомі по всій Европі.

Найстаріший з діючих аукціонних домів у Европі - Stockholms Auktionsverk – був заснований у 1674 році і торгував всім. Там навіть продавалися художні колекції шведських королів.

Останні два роки аукціон продає і російське мистецтво теж. З 1707 у Вені працює Dorotheum – єдиний аукціон, створений по бажанню австрійського імператора Иосифа I, який приказав заснувати державний ломбард та аукціон. В 1716 році в Амстердамі, на ще одному аукціоні, який проводив у своїй картинній галереї Георг Гзель, російський цар Петро I купив більше сотні картин європейських художників.

До середини XVIII століття Європа була вже заповнена аукціонними закладами. З 1731 року діє аукціон в шведській Уппсале (Uppsala AuctionKammare), який зараз, коли минуло два з половиною століття, після появи, теж вирішив зайнятися російським мистецтвом.

В Парижі лідирує конгломерат французьских антикварів в Hotel Drouot, в залах якого проходить декілька торгів за день, а також Tajan, який в останній час став проводити торги російського мистецтва.

З 1793 року у Лондоні діє аукціонний дім Bonhams. Але при згадуванні Лондона першим чином виникають асоціації з відомими Sotheby's и Christie's. Саме вони засновані більше двох столітть назад, монстри аукціонної торгівлі, і зараз контролюють не менше 70 відсотків арт-ринку.

За радянських часів застосування аукціонів в Україні було досить обмежене внаслідок панування адміністративно-командної економіки і властивого їй обмеження розподільчими засобами сфери товарно-грошових відносин. Після здобуття незалежності України та розвитку ринкової економіки аукціонна діяльність набула широкого розповсюдження в різних сферах. Так, аукціони відіграють важливе значення при приватизації державного майна. Введення землі в цивільно-правовий обіг зумовило зародження інституту земельних аукціонів. В останні роки активно проводяться аукціони з продажу природних ресурсів, ліцензій на здійснення деяких видів діяльності. Набувають поширення, так звані, «благодійні» аукціони. Широко застосовуються аукціони й у виконавчому провадженні при відчуженні майна боржника.

Разом з тим, подальшого розширення сфери застосування аукціонів багато в чому стримується відсутністю єдиного підходу законодавця щодо аукціонів та наявністю численних прогалин і неузгодженостей в чинному законодавстві України щодо аукціонів. На рівні законів вказується лише про можливість проведення аукціонів. Так, у Цивільному кодексі України міститься лише згадування про можливість укладення договорів на аукціонах. Так само, лише в загальних рисах торкаються аукціонів положення й деяких інших законів. У зв’язку з цим, аукціонна діяльність регулюється численними нормативними актами, які закріплюють різні організаційно - правові механізми проведення аукціонів та містять різний змістовий апарат. Саме тому, наразі, кожний вид аукціонів характеризується своїми, притаманними лише йому, особливостями, що негативно впливає на практику їх застосування. [20]

Також дуже популярною, в тому числі і на теренах нашої держави є Інтернет-торгівля.

Перші системи електронної комерції у своїй найпростішій формі з'явилися у 1960-х роках в США та використовувались головним чином у транспортних компаніях для замовлення білетів та обміну інформацією між транспортними службами перед підготовкою до рейсів. [5][6] Спочатку електронна комерція опиралася на комунікації, які не належали до Інтернет, та характеризувалися використанням різноманітних автономних стандартів та протоколів. Першим загальноприйнятим стандартом став EDI (Electronic Data Interchange), який був прийнятий у 1980 році. Цей стандарт визначав як типові бізнес-транзакції і документи (замовлення, накладні, митні декларації тощо), які мають бути оброблені та передані через цифрові мережі. На початку 1990-х років ISO розробила новий стандарт EDIINT (Electronic Data Interchange for Administration, Commerce and Transport over Internet) який опирався на EDI та визначав засоби передачі EDI-транзакцій за допомогою протоколів мереж IP та Інтернет. Багато великих торгівельних організацій інвестували кошти у розвиток EDI, але він ніколи не досяг того рівня популярності, як web-орієнтована електронна комерція, за такими причинами:

висока вартість впровадження EDI-рішень не дозволяла середнім та малим підприємствам стати учасниками електронної комерції;

повільний розвиток стандартів EDI;

складність розробки програм за специфікаціями EDI зумовила нестачу кваліфікованих спеціалістів.

З розвитком Інтернету у 1990-х роках виникла відповідна форма електронної комерції у формі Інтернет-магазинів, де користувачі могли замовляти товари та послуги з оплатою за допомогою банківських карток. Розвиток Інтернету став чинником значного зниження витрат використання електронної комерції завдяки низької вартості обміну інформацією. Це також стимулювало подальший розвиток електронної комерції, серед якої сьогодні розрізняють такі рівні її призначення: Бізнес-Бізнес (B2B — Business-to-Business), Бізнес-Споживач (B2C — Business-to-Customer) та інші. [21]

Висновки до розділу 1

У даному розділі було висвітлені питання сутності форм та методів продажу товарів, а також історію їх розвитку.

Виходячи з усього вищевикладеного можна зробити висновок про те, що всі форми та методи продажу товарів в більші чи менші мірі різняться між собою і всі вони мають свої особливості, які і визначають їх спеціалізацію і область застосування.

Що стосується історії розвитку форм та методів продажу товарів, то на прикладі найпопулярніших можна зробити висновок, що кожна з форм і кожен з методів продажу товарів мають свою історію і пройшли складний процес зародження, розвитку і становлення, до того, як досягли тієї форми, у які ми можемо їх спостерігати на сьогоднішній день.


РОЗДІЛ 2

СПЕЦИФІКА РЕАЛІЗАЦІЇ РІЗНОМАНІТНИХ ФОРМ І МЕТОДІВ

2.1 Критерії обрання форм та методів продажу товарів

Після прийняття рішення про відкриття власної справи в сфері торгівлі постає питання яку форму і метод продажу товарів буде більш доцільно і прибутково використати в кожні конкретні ситуації. Для надання преваги тим чи іншим формам та методам використовують певні критерії, які допомагають якомога точніше визначити доцільність вибору.

Таких критеріїв можна наводити до прикладу дуже і дуже багато, у даному питанні буде висвітлено основні з них.

До основних критеріїв вибору форм та методів продажу товарів належать такі :

1. Особливості ринку - місткість, звичаї населення, торгову практику, щільність розміщення споживачів.

2. Рівень ризику – рівень підприємницького ризику варіюється від форми до форми, тому на це звертають увагу при здійсненні вибору, оскільки кожен конкретний підприємець сам встановлює собі планку допустимого ризику;

3. Рівень витрат, пов'язаних із виходом на ринок – кожна форма і метод продажів потребують різних затрат коштів, тому даний критерій є дуже важливим, особливо в умовах нашої держави;

4. Характеристики товару, що впливають на вибір мережі каналів товароруху: ціна, сезонність попиту, вимоги до технічного обслуговування, терміни зберігання. Відомо, що 80 % товарів виробничого призначення продаються прямим методом, а 95 % товарів широкого вжитку - посередниками (40-45 % з них через гуртову торгівлю). Сезонні товари - дешеві масові товари, що потребують складування та зберігання, можна реалізовувати за участю посередників, а дорогі та унікальні - прямим методом;

5. Форма розрахунку за товари – іноді при використанні тих чи інших форм продажу товарів, неможливим є використання готівкової чи безготівкової форми розрахунку, тому даний параметр необхідно враховувати при виборі форми та методу;

6. Регіональне розміщення торгової точки – залежно від місця розташування точки продажу товарів, буде ефективним використання різних форм та методів продажу товарів;

2.2 Аналіз методів продажу товарів

Методів продажу товарів є багато, їх кількість різниться в залежності від класифікації, у даному розділі будуть описані найпоширеніші з них.

При самообслуговуванні покупці мають вільний доступ до всіх товарів, відкрито викладених на торговельно-технологічному обладнанні в торговому залі магазину, самостійно їх оглядають, знайомляться і відбирають, сплачуючи купівлі в вузлі розрахунку під час виходу з торгового залу.

Самообслуговування засноване на таких принципах:

— основний асортимент товарів розташований в торговому залі магазину на пристінному, острівному і привітринному обладнанні; вільний вхід покупців у торговий зал і доступ до товарів, відкрито викладених на обладнанні;

— створення покупцям найкращих умов для ознайомлення з товарами та їх відбору;

— максимальна попередня підготовка товарів до реалізації (фасування, пакування, розміщення і викладення);

— самостійність покупців під час купівлі;

— на виході з торгового залу у вузлі розрахунку поєднання операцій з розрахунку і відпускання товарів покупцям та сплата вартості купівель

Самообслуговуванню характерна висока пропускна спроможність і мінімальний контакт покупців з продавцем, тому виходячи з усього вищевикладеного можна зробити висновок, що даний метод продажу товарів є найбільш ефективним у містах, при великих потоках клієнтів, які , як правило, обізнані з пропонованими товарами.[6]

(Додаток1)

Продаж товарів за допомогою прилавка обслуговування в нинішніх умовах є основним методом. Але поліпшення матеріального добробуту населення, зростання виробництва товарів і розширення їх асортименту в недалекому майбутньому призведуть до активного застосування прогресивних методів продажу: самообслуговування, за зразками, з відкритим викладенням, на замовлення та вдома у покупців.

У даного методу основними перевагами є те, що продавець безпосередньо контактує з покупцем, підштовхуючи його до здійснення купівлі товару.

(Додаток2) [7]

Електронна торгівля

Що ми робимо в бізнесі? Ми торгуємо. Торгуємо не тільки товарами і послугами, але також своїм часом, талантом. Обмінюючи працю і здібності на матеріальні блага і задоволення, які отримуємо від досягнення цілей, всі ми займаємося торгівлею - одним з найдавніших видів діяльності людини.

Щоб досягти найкращих результатів у бізнесі, не варто упускати ніяких можливостей. Інтернет відкриває їх безліч, він доступний 24 години на добу, 7 днів на тиждень, 365 днів у році, дозволяючи, будучи в Москві, торгувати, наприклад, в Парижі без відкриття магазину на Єлисейських Полях.

Інтернет-торгівля - частина електронної комерції, причому дуже бурхливо розвивається. Під цим поняттям мається на увазі комерційна діяльність в мережі, коли процес покупки / продажу товарів і послуг (весь цикл комерційної / фінансової транзакції або її частина) здійснюється електронним чином із застосуванням Інтернет-технологій. Торговельні операції через Інтернет можуть здійснювати багато організацій і виробники товарів послуг, і дистриб'ютори, і роздрібні торгові компанії.[8]

2.3 Специфіка продажів в мережі Інтернет

Як свідчить Вікіпедія (відзначимо, що законодавчого регулювання даної галузі в Україні досі немає), інтернет-магазином є місце у всесвітній системі об'єднаних комп'ютерних мереж, де відбувається прямий продаж товарів споживачеві (юридичній або фізичній особі), враховуючи доставку. При цьому розміщення споживацької інформації, замовлення товару і часто оплата здійснюються там же, в мережі, на сайті інтернет-магазину.[9]

По суті своїй інтернет-магазин мало чим відрізняється від традиційної торговельної точки. Замість торгового залу у такого магазину є сайт, на якому розміщені каталог товарів, прайс-листи, контакти продавця. Всі товари знаходяться на складі, з якого покупець або сам їх забирає, або замовляє доставку поштою / кур'єром. Договір купівлі-продажу оформляється шляхом оформлення замовлення і виставлення рахунку, який може бути сплачений по-різному: післяплатою, готівкою на складі продавця або кур'єру, за допомогою розрахункової картки покупця або електронних грошей. Виходячи з цього, можна зробити однозначний висновок, що торгівлю через Інтернет цілком можна віднести до продажів товарів на замовлення, яка має деякі особливості, закріплені в Правилах продажу товарів на замовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями, затверджених наказом Мінекономіки № 103 від 19.04.2007 (далі - Правила № 103). Якщо керуватися цим документом, інтернет-торгівля має всі характерні риси продажу товарів на замовлення, оскільки в даному випадку споживач укладає договір купівлі-продажу товарів із продавцем на відстані за допомогою засобів дистанційного зв'язку або здійснює їх попереднє замовлення безпосередньо в продавця. До засобів дистанційного зв'язку в цьому контексті п. 1.2. Правил № 103 відносить телекомунікаційні мережі, поштовий зв'язок, телебачення, інформаційні мережі, зокрема Інтернет, які можуть використовуватися для укладення договорів на відстані.

Роль договору тут відіграє замовлення, бланк якого, звичайно, повинен містити всі реквізити, що дозволяють ідентифікувати продавця, а саме: назва суб'єкта господарювання, його код ЄДРПОУ, банківські реквізити, юридична адреса, ІПН, якщо продавець є платником ПДВ. Згідно ж п. 2.4 Правил № 103, бланк замовлення повинен містити наступні дані: назва суб'єкта господарювання; найменування товару; ціну товару (за 1 кг або 100 г, одиницю розфасовки, упаковки, штуку і т. п.); кількість товару; загальну вартість покупки; вартість послуг, що надаються додатково; дату (час) виконання замовлення.[10]

Спеціального нормативного документа, який би повністю регламентував торгівлю через інтернет-магазин, немає. По суті даний сегмент регламентується тими самими документами, що й інші види торгівлі, за винятком кількох спеціальних нормативних актів.

Насамперед зазначимо, що переважно через інтернет-магазини здійснюються продаж товарів і надання торговельних послуг кінцевому споживачеві. Тому такий вид діяльності належить до роздрібної торгівлі.

При здійсненні торгівлі через інтернет-магазин потрібно керуватися:

• Цивільним, Цивільним процесуальним, Господарським, Господарським процесуальним, Податковим кодексами України;

• Законом України «Про захист прав споживачів» від 12.05.91 р. № 1023-XII (далі – Закон № 1023-XII);

• Законом України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 р. № 2297-VI;

• Правилами продажу товарів на замовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями, затвердженими наказом Мінекономіки від 19.04.2007 р. № 103 (далі – Правила № 103);

• Правилами роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затвердженими наказом Мінекономіки від 19.04.2007 р. № 104;

• Правилами роздрібної торгівлі продовольчими товарами, затвердженими наказом Мінекономіки від 11.07.2003 р. № 185;

• Порядком провадження торговельної діяльності та правилами торговельного обслуговування населення, затвердженими постановою КМУ від 15.06.2006 р. № 833.

Перш за все слід вирішити, яку саме організаційно-правову форму слід обрати для здійснення господарської діяльності з продажу товарів, постачання послуг через інтернет-магазин. У даному випадку рекомендується зареєструвати ТОВ, або ж, якщо вже є діюче ТОВ, внести зміни у види діяльності шляхом реєстрації потрібного КВЕД (47.91 «Роздрібна торгівля, здійснювана фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет») у відповідній держадміністрації, за місцезнаходженням такого суб’єкта господарювання.

За роз’ясненнями ДПСУ, юрособи, які здійснюють діяльність за КВЕД 47.91 «Роздрібна торгівля, здійснювана фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет», можуть застосовувати спрощену систему оподаткування.

Це стосується усіх суб’єктів господарювання, крім тих, чия діяльність пов’язана з продажем предметів мистецтва та антикваріату, а також організацією торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату.

Необхідно проаналізувати та спрогнозувати приблизні обсяги майбутньої діяльності, відштовхуючись від норм, закріплених в чинному податковому законодавстві.

Слід зазначити, що обов’язковою умовою реєстрації ТОВ є саме місцезнаходження такого суб’єкта господарювання, тобто його юридична адреса, яка безпосередньо зазначається в установчих документах та в Єдиному державному реєстрі. Зазвичай керівник СПД орендує офісне або складське приміщення (залежно від цілей та виду діяльності). У випадку з інтернет-магазином єдиної вимоги щодо наявності саме складу чи офісу немає. При вирішенні цього питання слід відштовхуватись від майбутніх обсягів продажів та технічних характеристик товарів.

Відповідно до п. 1.5 – 1.6 Правил № 103 у разі реалізації товарів поза торговельними або офісними приміщеннями продавець зобов'язаний надати споживачеві документ, який засвідчує факт укладення договору і є підставою для виникнення взаємних прав та обов'язків. Такий документ повинен містити інформацію про:

1) дату укладення договору;

2) найменування та місцезнаходження продавця;

3) найменування товару;

4) ціну;

5) строк виконання робіт (надання послуг);

6) інші істотні умови договору;

7) права та обов'язки сторін договору.

У разі ненадання такої інформації суб'єкт господарювання несе відповідальність згідно із законодавством.

Найпоширенішими способами розрахунків при торгівлі через інтернет-магазини є безготівковий та готівковий.

При безготівковому розрахунку після оформлення замовлення на доставку товару покупець отримує рахунок на оплату. Рахунок роздруковується покупцем прямо з сайту інтернет-магазину чи після отримання на власну електронну адресу. Покупцю залишається оплатити рахунок, перерахувавши кошти за товар з власного банківського рахунку на банківський рахунок продавця. Здебільшого безготівковий розрахунок використовується при передоплаті замовленого товару.

Готівкою покупець розраховується в момент отримання товару через кур'єра продавця у себе вдома (якщо покупець – фізична особа) чи в приміщенні офісу (для юридичних осіб), або в офісі продавця.

Окремо слід зазначити про види оплати, які для продавця є безготівковими, а для покупця – готівковими:

– післяоплата – застосовується при доставці товарів поштою. В момент отримання товару в поштовому відділенні покупець передає готівку для перерахування на банківський рахунок продавця;

– оплата сторонньому кур'єру – покупець оплачує товари готівкою кур'єру, який не є працівником продавця. У свою чергу кур’єр може вносити отримані кошти не в касу продавця, а на його банківський рахунок.

Для багатьох електронних товарів можлива доставка безпосередньо через Інтернет. У такому випадку покупець скачує файл товару із сайту інтернет-магазину на ПК.

Для інших товарів застосовують, як правило, один із трьох варіантів доставки:

– отримання товару в офісі продавця;

– кур'єрська доставка;

– доставка поштою.

[23]

Висновки до розділу 2

У даному розділі було розглянуто питання критеріїв вибору форм та методів торгівлі, проаналізовано особливості застосування методів торгівлі, а також специфіка продажів в мережі Інтернет. Після ознайомлення з матеріалами, представленими в даному розділі можна зробити висновок, що кожна форма, кожен метод є доцільними у своїх конкретних ситуаціях, для яких вони найбільше підходять і у яких принесуть найбільший прибуток. Специфіку продажів в мережі Інтернет було розглянуто, як окремий підрозділ, оскільки даний метод продажу товарів набирає шаленої популярності в Україні та світі і з кожним роком все більше товарів купуються саме з допомогою глобальних мереж і саме даний метод вважається одним із найперспективніших.


РОЗДІЛ 3

ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ФОРМ ТА МЕТОДІВ ПРОДАЖУ ТОВАРІВ

Форми та методи продажу товарів – це речі, які в основному вдосконалюються при практичному їх використанні. Тобто вносяться зміни і корективи, залежно від потреб ринку, на якому діє підприємство. Тому вдосконалювати форми і методи продажу товарів буде більш ефективно при здійсненні поточної діяльності і під кожну конкретну точку продажу.

Найефективнішим і найсучаснішим способом вдосконалення форм та методів продажу товарів є впровадження науково – технічного прогресу, сучасних технологій в практику продажів. У першому розділі був описаний продаж товарів через торгівельні автомати, і це вагомий крок в розвитку форм та методів продажу, але далеко не останній.

Сучасні андроіди, підключені до мережі-інтернет можуть конструктивно вести діалог і розумні технології такого типу активно розвиваються у світі. Найбільше впроваджується таких ноу-хау в Японії та Китаї.

Вони можуть бути схожими на людей, наприклад:

1. 23 серпня в одному торговому центрі Пекіна з'явився перший в Китаї висококопіюючий робот-"місс продавець-консультант". Ця гід-красуня уміє говорити і співати. Її чудові виступи привернули багато покупців в торговий дім.[12] (Додаток 4)

2. ДІвчина-андроїд по імені Мінамі днями почала працювати продавчинею у відділі жіночого трикотажу в великому універмазі японського міста Осака. Вона дуже схожа на живу людину, уміє говорити, жестикулювати, володіє добре розробленою мімікою обличчя, повідомляє.

Мінами виглядає як звичайна японська дівчина зростом 160 см у віці 25-26 років. Підкоряючись командам з розташованого поряд сенсорного табло, вона може розповісти про особливості кофтин і светрів і навіть сама пропонує покупцям ті або інші товари.

Мінами розроблена групою фахівців Університета Осаки на чолі з професором Хіросі Ісигуро. Їх мета - не тільки створення все більш досконалих багатофункціональних роботів, але і проведення соціологічних досліджень, покликаних з'ясувати реакцію людей на присутність в їх товаристві андроїдів.[13](Додаток 5)

3. Співробітники університету в Аль-айне (ОАЕ) створили першого робота, який може розмовляти арабською мовою. Гуманоїда назвали Ібн Сина - на честь ученого і філософа XI століття, в Європі відомого також як Авіценна.

Творці одягнули робота в біле із золотом, тюрбан, а також причепили до нього довгу бороду, щоб він якомога більше нагадував свій "прототип".

Планується, що скоро почнеться масове виробництво таких роботів, які можуть працювати помічниками в торгових центрах, продавцями, а також на стійках інформації. Ібн Сина вже "відпрацював" один день в Аль-айне. Робот може відповідати на питання, підключатися до інтернету і шукати там інформацію, яка потрібна клієнтові, а потім виводити її на екран. Крім того, Ібн Сина говорить на класичному арабському, а також може розпізнавати вираз обличчя того, що говорить і, у свою чергу, додавати своїй особі вирази, подібні людським.

Програми для гуманоїда розробляли учені з ОАЕ під керівництвом Николаоса Маврідіса (Nikolaos Mavridis). Розробники використовували досягнення в області лицьової моторики компанії Hanson Robotics, а також технології по розпізнаванню і відтворенню мови Acapela.[14]

А можуть бути несхожими на людей.

До торгівельних роботів, не схожих на людей в основному відносяться торгівельні автомати (Додатки 6,7).

Торговельними автоматами називаються пристрої, що в автоматичному режимі (без оператора) здійснюють процес обміну товару на гроші чи грошові еквіваленти.

Більшість автоматів поділяють на два класи:

І. Автомати дозуючі для продажу рідких товарів.

ІІ. Автомати для продажу штучних товарів.[15]

Історія виникнення торговельних автоматів сягає своїми коріннями в ігорний бізнес. В 20-ті роки минулого століття в США й Великобританії з'явилася маса «одноруких бандитів». Ні з виграшів, ні із грошової маси, що потрапляє в автомати, податки не платилися, тому незабаром цей бізнес був заборонений, а наявні автомати терміново перероблені в машини, що продають жувальну гумку. Проте, сьогодні визнаним лідером в області вендинга - торгівлі за допомогою автоматів - є не США, а Японія, де за допомогою автоматів здійснюється близько 60% всіх продажів. У Японії один автомат доводиться в середньому на 20 чоловік, у США - на 40, у Франції - на 100. В Україні ця цифра значно вище - 10000.

Сучасні торговельні автомати із залізних коробок із примітивним дизайном перетворилися в барвисті вітрини, що торгують не тільки водою із сиропом, а всім, чим тільки можна: від шоколадних батончиков і кава до дисків, квітів і колотого льоду. Такі автомати - вендори - не вимагають присутності продавця й забезпечують пряме спілкування із клієнтом. Що обіцяє останньому певні блага.

[16]

Один торговий автомат на день може реалізувати від 40 до 50 стаканчиків в супермаркеті середньої інтенсивності. Особливо високий попит взимку, після свят та на похмурі дні, а мінімальний – влітку в жарку погоду. Зрозуміло, що один, два і навіть три автомати може обслуговувати сам власник. Бізнес «по-дорослому» починається з десяти і більше автоматів, у такому випадку, доведеться найняти співробітника, головним завданням якого буде виробниче обслуговування автоматів.

Особливої привабливості даному методу продажу товарів надає те, що торгівельний автомат окуповується приблизно за один рік, а строк служби 10 – 20 років, залежно від виробника і умов експлуатації.

Автомати можуть реалізовувати дуже різноманітну продукцію, зокрема:

Гарячі і холодні напої на розлив. Такі автомати є найзручнішими для споживача та найбільш практичні для вендинг-операторів. Яскраві представники цього сімейства - так звані кавові автомати. Головний їх товар - це кава, хоча вони можуть запропонувати і стаканчик какао, молока або гарячого бульйону. Такий автомат може також закип'ятити воду, зварити каву, може додати за вашим смаком потрібні інгредієнти : вершки, цукор, сироп, можливо корицю або горішки - що більше за смаком споживачеві.

Найбільш "просунуті" автомати готують каву не на базі розчинного порошку, а з натуральної меленої кави або, навіть, безпосередньо із зерен. У останньому випадку автомат, отримавши замовлення, відмірює порцію зерен, подає їх в кавомолку, потім використовує отриману мелену каву для приготування ароматного еспрессо вищої якості. Першопрохідцем у виробництві цього типа машин стала італійська фірма Яаесо. Оскільки кавові автомати відносяться до одних з найпоширеніших, то недивно, що в світі можна знайти десятки виробників подібних машин.(Додаток 8)

Холодні напої в банках і пляшках. Це одні з найбільш поширених автоматів в країнах Заходу. Великим поширенням вони, поза сумнівом, в першу чергу зобов'язані компаніям - виробникам прохолодних напоїв, починаючи від всюдисущої "Кока-коли" і закінчуючи торговельними марками місцевого масштабу. Ці компанії, як ніхто, зацікавлені в просуванні свого товару будь-якими способами, а торгівельні автомати розглядаються ними не лише як продавці, але і як частина глобальної рекламної кампанії. Різнокольорові автомати - продавці прохолодних напоїв в банках декоруються в кольори компанії і є одним великим рекламним плакатом. Саме ця "особливість" даного типу автоматів незабаром зіграє свою роль і в Україні. Потужна маркетингова і фінансова підтримка багатої мультинациональної корпорації може виявитися важливим чинником для підприємця, що розвиває свій бізнес в умовах браку капіталу.(Додаток 9)

Холодні газовані напої на розлив. Йдеться про автомати, що змішують отриману суміш в стаканчики. На відміну від своїх попередників часів розвиненого соціалізму сучасні автомати пропонують більший вибір сиропів (або, навіть, концентратів соків), досконалі платіжні системи з функцією видачі здачі, одноразові стакани. Мабуть, це єдиний тип автоматів, ринок яких практично поділений між вітчизняними виробниками (українськими та російськими). (Додаток 10)

Штучний товар. Часто такі автомати називають "снековими" (за типом товарів, що найбільш продаються через них). "Снек" - це щось, призначене для втамування "малого голоду": шоколадки, чіпси, горішки і т.д. Найбільш поширеними є два різновиди автоматів, що відрізняються способом презентації і видачі товару. Перші з них, "спіральні", подають товар за допомогою металевих спіралей. Коли покупець опускає монету, спіраль здійснює один оберт і розміщений в ній товар падає в лоток видачі. У других, "карусельних" ("барабанних") автоматах товар розміщений на дисках, що обертаються. У момент продажу диск повертається до гнізда видачі потрібною стороною, і покупець може витягувати товар. Автомати останнього типу, як правило, забезпечені холодильником і пристосовані для продажу порційних блюд, салатів, тістечок і так далі. Ці автомати є дорожчими в порівнянні із спіральними, але незамінні, якщо необхідно продавати "ніжний" товар. Спіральна конструкція передбачає падіння товару, тому в таких машинах можна продавати лише фасований товар, що не боїться пошкоджень. Це не дуже велике обмеження, тому спіральні автомати набули величезного поширення і використовуються для продажу такої різноманітності товарів, що, здається, цей список обмежується лише уявою власника машини. Спіральні автомати також можуть бути забезпечені охолоджуванням, що дозволяє продавати такі продукти, що швидко псуються, як готові бутерброди, порційну ковбасу або сир. Інші способи видачі товару використовуються значно рідше.(Додаток 11)

Bulk vending. Під цим терміном, який у вільному перекладі звучить як "продаж сипкого товару", прихована досить багато-численна група торговельних апаратів, що продають жувальну гумку, цукерки, горішки, біжутерію, маленькі іграшки в капсулах, наклейки, тимчасові татуювання та інші дрібниці. Це найбільш прості торговельні автомати і, мабуть, найвибагливіші в обслуговуванні. Вони забезпечені механічними монетоприймачами. Із-за простоти конструкції вартість таких автоматів на порядок нижча за електричні "шафи", що продають каву або штучний товар. Родоначальники "жанру" автоматичної торгівлі в США, вони і до цього дня не здають своїх позицій і займають певну нішу в "автоматичному" бізнесі. Це вельми перспективний тип автоматів для українського ринку. Провідними виробниками, продукція яких вже добре відома в світі, є канадська фірма Beaver, американська Global Gumballs.(Додаток 12)

Гарячі страви. В даному випадку, як правило, йдеться про заздалегідь приготовані гамбургери, хот-доги, піци, які автомат лише підігріває перед видачею. Але зустрічаються і більш екзотичні апарати, як, наприклад, автомат з продажу гарячої картоплі. Машина протягом 45 секунд підсмажує персонально для клієнта порцію картоплі-фрі і видає її в акуратній картонній коробочці. Інший "картопляний" автомат готує картоплю-пюре з напівфабрикату і видає в акуратній одноразовій вазі.(Додаток 13)

Фреш-соки (свіжовидавлений сік). Окрім величезного вибору прохолодних напоїв в банках, пляшках і "тетрапаках" покупець може отримати і свіжовидавлений сік (фреш), який апарат приготує зі свіжих фруктів у присутності покупця. Найбільш популярний сік, який готують такі апарати, - апельсиновий. Ці машини вимагають частішого обслуговування (треба завантажувати свіжі фрукти і своєчасно видаляти відходи), але забезпечують споживача продукцією вищого класу.(Додаток 14)

Поп-корн. Такий автомат у присутності покупця виготовляє порцію попкорну і видає її в барвистій коробочці.(Додаток 15)

Цигарки. Досить зручний для продажу товар, тому спеціально для нього були розроблені різні автомати. Традиційним заходом є заборона на продаж тютюнових виробів неповнолітнім. Розвиток техніки запропонувало рішення і цієї проблеми. З'явився пристрій, якому можна "пред'явити" своє водійське посвідчення. Є й інший вихід: облаштувати тютюнові автомати замість монетоприймачів пристроями для прочитування з карток. "Цигаркові" картки курець зможе придбати заздалегідь у звичайного продавця, який, природно, зможе (і зобов'язаний) "відфільтрувати" неповнолітніх.(Додаток 16)

Газети. Це одні з найстаріших автоматів. У простому варіанті є просто металевим ящиком з газетами і механічним монетоприймачем. Після оплати покупець дістає можливість відкрити ящик і взяти газету з пачки, причому виробник автомату спочатку сподівався на чесність покупця, який візьме лише одну газету. Сучасні моделі апаратів усунули цю наївну деталь своїх попередників. Тепер, такі автомати з продажу газет вітчизняного виробництва можна зустріти на станціях столичного метрополітену.(Додаток 17)

Карти передплати. Йдеться про різні картки, які є своєрідним грошовим еквівалентом різних послуг. Це можуть бути інтернет-карти, телефонні карти, карти з кредитом для мобільних телефонів або ІР - телефонії, навіть карти, що дозволяють поповнювати свої віртуальні рахунки в грошових системах Інтернету (наприклад, “Webmoney”). Картки є штучним товаром і можуть продаватися за допомогою стандартних "спіральних" машин, але, звичайно, існують і спеціалізовані автомати. Спеціалізовані автомати компактніші, розміщуються на підставках або монтуються на стіну. Оскільки карта - дорогий товар, то автомати часто забезпечуються купюроприймачами, що дозволяють продавати товар за паперові банкноти.(Додаток 18)

Морозиво. Специфіка цього вигляду автомату в тому, що товар повинен знаходитися в замороженому вигляді. Це вимагає потужнішої холодильної установки і вдосконалення системи видачі порівнюючи із звичайними автоматами для продажу штучного товару.[22](Додаток 19)

Прибутковість даного методу продажу товарів приблизно 100 – 300%, в залежності від виду товарів, що реалізуються, закупівельної вартості товару (або інгредієнтів, якщо йдеться про автомати першого класу).

Висновки до розділу 3

Виходячи з усього вищевикладеного у даному розділі можна зробити висновок, що майбутнє форм і методів продажу товарів, як і торгівлі в цілому, залежить від науково-технічного прогресу, оскільки саме він дасть змогу уникати помилок, які є поширеними при використанні праці людей, здешевить процес продажу товарів та послуг, а також уніфікує процес купівлі-продажу. Початок активного введення нових технологій в процес продажу товарів почався ще в двадцятому столітті і продовжується до сьогоднішнього дня все нарощуючи свою потужність.