КОШТОРИСНА СПРАВА В БУДІВНИЦТВІ

Реферат

КОШТОРИСНА СПРАВА В БУДІВНИЦТВІ

1. ПОРЯДОК ВИЗНАЧЕННЯ КОШТОРИСНОЇ ВАРТОСТІ БУДІВНИЦТВА

Вартість будівництва визначається:

- на стадії проектування – кошторисна вартість будівництва в складі інвесторської кошторисної документації;

- на стадії визначення виконавця робіт – договірна ціна.

Кошторисна вартість будівництва – це сума коштів, необхідних для його здійснення відповідно до проектних матеріалів.

Вартість будівництва складають різні види витрат. До безпосередніх витрат належать кошти, які витрачаються на розробку проектно-кошторисної документації (гл. 12 ЗКР) і на спорудження об'єкта (як прямі, так і загальновиробничі витрати) (гл. 2 - 7 ЗКР). До супутніх витрат належать кошти, необхідні для будівництва в цілому:

- підготовка території будівництва (гл. 1 ЗКР);

- зведення та розбирання тимчасових будівель і споруд (гл. 8 ЗКР);

- додаткові витрати при виконанні БМР робіт (гл. 9 ЗКР);

- інші роботи та витрати (гл. 9 ЗКР);

- утримання служби замовника та авторський нагляд (гл. 10 ЗКР);

- підготовка експлуатаційних кадрів (гл. 11 ЗКР).

Вартість будівництва розраховують за двома рівнями цін:

• базисним (постійним) за допомогою діючих кошторисних норм і цін;
• поточним рівнем за цінами, що склалися на час розрахунку і їх рівнем на період здійснення будівництва за індексами вартості.

Методи визначення кошторисної вартості представлені на рис. 1.

Рис. 1 - Методи визначення кошторисної вартості

Ресурсний метод – це калькулювання в поточних цінах і тарифах, яке дозволяє визначити кошторисну вартість в ході здійснення будівництва.

Ресурсно-індексний метод – це сполучення ресурсного методу із системою індексів цін на ресурси, які використовують в будівництві.

Базисно-індексний метод – це використання системи поточних і прогнозних індексів цін шляхом перемножування базисної вартості капітальних вкладень на відповідний індекс по галузі.

Базисно-компенсаційний метод – це розрахунок кошторисної вартості за базисним рівнем цін на початок будівництва з уточненням цих розрахунків у процесі будівництва за рівнем цін, що склалися на ринку:

Ц баз.комп. = Ц баз. + Д к.ф. (1)

Кошторисна вартість за економічним змістом включає прямі витрати; загальновиробничі витрати і кошторисний прибуток (рис. 2.).

1. Прямі витрати (ПВ) враховують у своєму складі заробітну плату робітників (Взп), вартість експлуатації будівельних машин і механізмів (Ве.м.) та вартість матеріалів, виробів, конструкцій (Вм).

2.Загальвиробничі витрати – це витрати, які включають до виробничої собівартості БМР, зв'язані зі створенням загальних умов будівництва, його організацією, управлінням та обслуговуванням.

Рис. 2 - Складові кошторисної вартості

3. Кошторисний прибуток враховує економічно обґрунтовану величину прибутку підрядної організації від виконання будівельних і монтажних робіт.

1. Порядок визначення елементів прямих витрат (ПВ)

Кошторисна заробітна плата (основна і додаткова), що наводиться в прямих витратах у локальних кошторисах, розраховується окремо для робітників-будівельників і монтажників, робітників, зайнятих на керуванні та обслуговуванні будівельних машин і механізмів, робітників, зайнятих на керуванні та обслуговуванні автотранспортних засобів. Розрахунок кошторисної зарплати виконують на підставі нормативно-розрахункових трудовитрат і вартості людино-години, яка відповідає середньому нормативному розряду робіт для робітників-будівельників, монтажників та середньому нормативному розряду робітників, зайнятих на керуванні та обслуговуванні будівельних машин і механізмів.

Існує кілька методів визначення кошторисної заробітної плати:

1-й метод – при застосуванні ресурсного методу (в поточних цінах) розрахунок ведуть на основі показників трудомісткості робіт:

(2)

де З - кошторисна заробітна плата за поточним рівнем цін, що враховується у складі прямих витрат, тис. грн.;

Т – трудомісткість робіт робітників і механізаторів, люд.год.;

Зф – фактична (на момент розрахунку) або прогнозована середньомісячна оплата праці одного робітника грн.;

t – середньомісячна кількість робочих годин при 40-годинному робочому тижні, год/міс.

2-й метод – визначення розміру коштів на оплату праці у складі прямих витрат на основі встановлюваної законодавством мінімальної заробітної плати:

(3)

де З – кошторисна зарплата за поточним рівнем цін по об'єкту, що враховується у складі прямих витрат локального кошторису, тис. грн.;

Зmin – розмір мінімальної зарплати на даний момент;

Кр – районний коефіцієнт до заробітної плати за законодавством;

Кв – коефіцієнт, що враховує інші виплати (вислуга років, додаткова відпустка, премія, доплати, надбавки).

3-й метод – розрахунок на основі кошторисної величини заробітної плати, розрахованої за діючою нормативною базою:

З= (Зб + Зм)*Іпр, (4)

де Зб і Зм – сумарна по об'єкту будівництва величина основної заробітної плати, відповідно робітників і механізаторів по кошторисних нормах і цінах;

Iпр – індекс поточного рівня коштів на оплату праці в будівництві за станом на розрахунковий період.

Кошторисну вартість експлуатації будівельних машин і механізмів зайнятих у будівельному виробництві, в прямих витратах визначають виходячи з нормативного часу їх роботи, необхідного для виконання встановленого обсягу будівельних та монтажних робіт, вартості експлуатації будівельних машин і механізмів за одиницю часу їх застосування (машино-година) в поточних цінах.

У вартості експлуатації будівельних машин і механізмів у тому числі зазначається заробітна плата робітників, зайнятих на керуванні та обслуговуванні будівельних машин і механізмів.

Вартість машино-години в поточних цінах розраховують на підставі трудових і матеріальних ресурсів, наведених в РКНЕМ, та поточних цін на них з доданням амортизаційних відрахувань на повне відновлення будівельних машин і механізмів, вартості матеріальних ресурсів на заміну частин, що швидко спрацьовуються, ремонт і технічне обслуговування, перебазування, а також податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Час використання робітниками-будівельниками та монтажниками механізованих виробничих знарядь праці включено до норм трудовитрат робітників-будівельників та монтажників і виділено в РЕКН для розрахунку вартості енергоносіїв, мастильних матеріалів та гідравлічної рідини у складі прямих витрат на матеріальні ресурси.

Амортизаційні відрахування, витрати на ремонт та переміщення механізованих виробничих знарядь враховані у складі загальновиробничих витрат.

Кошторисну вартість будівельних матеріалів у прямих витратах визначають на підставі нормативної потреби в них, розрахованої виходячи з обсягів робіт, передбачених робочими кресленнями, та поточних цін.

Поточні ціни на матеріальні ресурси приймають за рівнем, що склався в регіоні за цінами виробників. Поточні ціни на матеріали для будівництва визначають за ціною франко-приоб'єктний склад будівельного майданчика і на встановлену одиницю виміру.

Витрати на доставку матеріальних ресурсів обчислюють або калькуляційним методом, або за усередненими показниками вартості транспортних витрат на 1 т відповідного будівельного вантажу за середньою відстанню перевезень, що надаються Держбудом.

У складі кошторисної вартості матеріальних ресурсів враховують заготівельно-складські витрати, які розраховують за відсотком, рекомендованим Держбудом.

У кошторисах вартості будівництва вказується дата, станом на яку приймаються поточні ціни на трудові й матеріально-технічні ресурси.

Поточний рівень кошторисних цін на матеріали визначають також за кошторисними цінами базисного рівня, які наведено у збірниках:

- районних кошторисних цін на привізні матеріали, вироби і конструкції;

- єдиних для України середніх кошторисних цін на місцеві будівельні матеріали, вироби і конструкції.

2.4 ПОРЯДОК СКЛАДАННЯ ЛОКАЛЬНИХ КОШТОРИСІВ ТА ВІДОМОСТЕЙ РЕСУРСІВ ДО НИХ

2.4.1 Локальні кошториси складаються в поточному рівні цін на трудові і матеріально-технічні ресурси за формами, наведеними в додатках Д, Е.

2.4.2 Відомості ресурсів до локальних кошторисів складаються за формами, наведеними в додатку Ж.

2.4.3 При складанні локальних кошторисів застосовуються:

- Ресурсні елементні кошторисні норми України;

- Вказівки щодо застосування ресурсних елементних кошторисних норм;

- Ресурсні кошторисні норми експлуатації будівельних машин і механізмів;

- поточні ціни на матеріали, вироби і конструкції;

- поточні ціни машино-години;

- поточна вартість людино-години відповідного розряду робіт;

- поточні ціни на перевезення вантажів для будівництва;

- Правила визначення загальновиробничих та адміністративних витрат.

2.4.4 На конструкції і роботи, які передбачаються в проекті (робочому проекті), за відсутності для них нормативів в чинних збірниках ресурсних елементних кошторисних норм організація, яка складає інвесторську кошторисну документацію, розробляє відповідні індивідуальні ресурсні елементні кошторисні норми, котрі затверджуються в складі проекту (робочого проекту), за формою, наведеною в додатку К.

2.4.5 Відомості ресурсів до локальних кошторисів містять дані, визначені на обсяг робіт, передбачених кошторисом, щодо трудомісткості та середнього розряду робіт, нормативної потреби в матеріально-технічних ресурсах у фізичних одиницях виміру, а також вартість одиниці виміру трудових і матеріально-технічних ресурсів, прийняту в кошторисі.

До локальних кошторисів на придбання устаткування відомість ресурсів не розробляється.

2.4.6 Стосовно особливостей окремих видів будівництва, спеціалізації підрядних будівельних і монтажних організацій, структури проектної документації локальні кошториси складаються:

а) по будівлях та спорудах:

на будівельні, спеціальні будівельні роботи, монтаж металоконструкцій, внутрішні санітарно-технічні роботи (водопровід, каналізація, опалення, вентиляція, кондиціонування повітря тощо), внутрішнє електроосвітлення, монтаж електросилових установок, технологічних трубопроводів, монтаж і придбання устаткування (включаючи монтаж металоконструкцій, пов'язаних зі встановленням устаткування в проектне положення), контрольно-вимірювальні прилади (КВП) і автоматику, слабкострумові пристрої (зв'язок, сигналізація тощо), автоматизовану систему управління, промисловий зв'язок, фундаменти під устаткування, спеціальні основи, обмуровування та ізоляцію устаткування і трубопроводів, хімічні захисні покриття, канали, промислові печі та труби, гідромеханізовані, гірничопрохідницькі, гірничорозкривні та інші роботи, придбання приладдя, виробничого та господарського інвентарю, меблів та на інші роботи;

б) по загальномайданчикових роботах:

на вертикальне планування, улаштування інженерних мереж, під'їзних і міжцехових колій та доріг, благоустрій і озеленення території, малі архітектурні форми тощо.

Порядок розподілу робіт по локальних кошторисах має також забезпечувати можливість одержання кошторисної вартості пускових комплексів, технологічних вузлів та етапів робіт, виділених у проекті організації будівництва, і кошторисної вартості робіт та витрат з реконструкції діючих цехів та об'єктів, що передбачається в проектній документації на розширення діючих підприємств.

2.4.7 У складі локальних кошторисів окремі конструктивні елементи будівлі (споруди), види робіт та пристроїв, як правило, групуються в розділи.

Порядок розташування робіт у локальних кошторисах та їх групування в розділи мають відповідати технологічній послідовності проведення робіт і враховувати специфічні особливості окремих видів будівництва.

Виходячи зі згаданих принципів групування, локальний кошторис на:

- "будівельні роботи" може мати розділи: земляні роботи; фундаменти; стіни; каркас; перекриття; балкони та лоджії; перегородки; сходові марші та площадки; підлоги; дах і покрівля; віконні заповнення і балконні двері; дверні заповнення; внутрішнє опорядження; зовнішнє опорядження; вбудовані меблі; інші роботи; інші розділи;

- "спеціальні будівельні роботи" може мати розділи: фундаменти під устаткування; спеціальні основи; канали і приямки; обмурування, футерування та ізоляція; хімічні захисні покриття тощо;

- "внутрішні санітарно-технічні роботи" може мати розділи: водопровід; каналізація; опалення; вентиляція та кондиціонування повітря тощо;

- "монтаж устаткування" може мати розділи: монтаж технологічного устаткування; технологічні трубопроводи; металеві конструкції (пов'язані зі встановленням устаткування) тощо.

Крім того, при складанні локальних кошторисів, як правило, слід виділяти в окремі розділи роботи, що належать до: підземної частини будівлі (розділ А); надземної частини будівлі (розділ Б).

2.4.8 Припускається складання на один і той самий вид робіт двох і більше локальних кошторисів при проектуванні складних будівель та споруд, при розробленні технічної документації для будівництва кількома проектними організаціями, а також при формуванні кошторисної вартості по пускових комплексах.

2.4.9 Кошторисна вартість робіт на будівництві житлових будинків, перші (цокольні) і підвальні поверхи яких призначаються для розміщення магазинів, підприємств громадського харчування та культурно-побутового обслуговування (включаючи книгарні, аптеки тощо), а також житлових будинків з прибудованими до них (для розміщення вказаних підприємств) приміщеннями визначається локальними кошторисами, що складаються окремо для житлової та нежитлової частин будинку.

2.4.10 Віднесення витрат до житлової та нежитлової частин будинку здійснюється в такому порядку:

2.4.10.1 До кошторисної вартості кожної з цих частин будинку (житлової та нежитлової) поряд з витратами на улаштування основних конструктивних елементів та на виконання робіт, що стосуються їх безпосередньо (стіни, перегородки, заповнення віконних і дверних отворів, підлоги, санітарно-технічні та електротехнічні пристрої, опоряджувальні роботи тощо), включаються також відповідні частки спільних для цих частин будинку витрат на виконання робіт нульового циклу (земляні роботи, фундаменти, стіни і перекриття над технічними підпідлоговими просторами та підвалами) і на улаштування даху в розмірах, пропорційних будівельним обсягам житлової та нежитлової (тільки вбудованої) частин будинку. Витрати на виконання робіт нульового циклу і на улаштування дахів і покриття по прибудованих до житлових будинків приміщеннях для вказаних підприємств зараховують цілком до кошторисної вартості будівництва нежитлової частини будинку.

2.4.10.2 Витрати з улаштування конструктивних елементів та устаткування, що забезпечують можливість експлуатації будинку (сходові клітки, технічні поверхи, ліфтові шахти, ліфти тощо), розподіляються між частинами будівлі виходячи зі ступеня використання цих елементів при експлуатації житлової та нежитлової частини будинку.

2.4.10.3 Витрати на технологічне устаткування вбудованих приміщень, господарський інвентар і пристосування для експлуатаційних потреб підприємств включаються до окремого кошторису і цілком зараховуються до кошторисної вартості нежитлових приміщень.

2.4.10.4 Загальна кошторисна вартість будівництва житлового будинку з вбудованими, вбудовано-прибудованими або прибудованими приміщеннями визначається як сума вартості його житлової та нежитлової частин.

2.4.11 У тих випадках, коли відповідно до проектних даних здійснюється розбирання конструкцій (металевих, залізобетонних, дерев'яних тощо), знесення будівель та споруд, внаслідок чого намічається одержання конструкцій, виробів та матеріалів, придатних для повторного застосування, або провадиться попутне будівництву добування окремих матеріалів (камінь, гравій, ліс тощо), за підсумком локальних кошторисів на розбирання, знесення (перенесення) будівель і споруд та інших робіт довідково наводяться зворотні суми, що враховують реалізацію таких матеріальних ресурсів. Зворотні суми позначаються окремим рядком під назвою "Зворотні суми" і визначаються на підставі номенклатури і кількості конструкцій, матеріалів і виробів, що одержуються для подальшого використання*. Вартість таких конструкцій, матеріалів і виробів у складі зворотних сум приймається як за нові за поточними відпускними цінами із застосуванням усередненого коефіцієнту зносу 0,5, крім тих, на які ціни реалізації можуть бути визначені. Вартість матеріалів, одержуваних у порядку попутного добування, при неможливості використання їх на даному будівництві, але за можливості реалізації враховується за поточними цінами франко-місце заготівлі (франко-кар'єр для місцевих матеріалів і викопних; франко-лісосіка для деревини, одержуваної від вирубування лісу, тощо).

___________
* Конструкції, матеріали і вироби, що враховуються в зворотних сумах, слід відрізняти від так названих матеріалів, що обертаються (опалубка, кріплення тощо), які застосовуються відповідно до технології будівельного виробництва по декілька разів при виконанні окремих видів будівельних робіт. Кількаразова їх оборотність врахована в кошторисних нормах на відповідні конструкції та види робіт.

У випадку неможливості (підтвердженої відповідними документами) використання або реалізації матеріалів від розбирання або попутного добування їх вартість у зворотних сумах не враховується.

2.4.12 При використанні устаткування, яке значиться в основних фондах і намічається до демонтажу та перенесення в будівлю, що будується (реконструюється), в межах діючого підприємства, яке розширюється, реконструюється або технічно переоснащується, в локальних кошторисах передбачаються тільки кошти на демонтаж і повторний монтаж цього устаткування, а балансова вартість самого устаткування позначається довідково за підсумком кошторису.

2. Правила визначення загальновиробничих витрат (ЗВ)

Загальновиробничі витрати – це витрати будівельно-монтажної організації, що включають до виробничої собівартості будівельно-монтажних робіт з урахуванням положень методичних рекомендацій з формування собівартості БМР, затверджених наказом Держбуду України від 005.2002 №81. Перелік загальновиробничих витрат, що враховані усередненими показниками, наведено у додатку 19 ДБН Д 1.1.-1-2000.

Для розрахунку ЗВ групують в три блоки:

- кошти на заробітну плату працівників;

- відрахування на соціальні заходи згідно із законодавством;

- решта статей ЗВ витрат.

1-й блок - кошти на заробітну плату працівників - розраховують, виходячи з трудовитрат працівників та відповідної вартості людино-години.

Трудовитрати працівників визначають за формулою:

Тзв=Тпв х К, (5)

де Тзв - трудовитрати працівників, люд.-год.;

Тпв - нормативно-розрахункова кошторисна трудомісткість робіт, що передбачаються в прямих витратах, яка враховує трудовитрати робітників, зайнятих на будівельно-монтажних роботах і на керуванні та обслуговуванні будівельних машин і механізмів, люд.-год.;

К - усереднений коефіцієнт переходу від нормативно-розрахункової кошторисної трудомісткості робіт, що передбачаються у прямих витратах, до трудовитрат працівників, приймають за рекомендаціями Держбуду.

2-й блок - відрахування на соціальні заходи визначають виходячи з норм, установлених законодавством, і кошторисної заробітної плати.

3-й блок - кошти на покриття решти статей ЗВ визначають за формулою

Кр.зв = Тпв х П, (6)

де Кр.зв - кошти на покриття решти статей ЗВ витрат, грн.;

Тпв - нормативно-розрахункова кошторисна трудомісткість робіт, що передбачаються у прямих витратах, люд.-год.;

П - усереднений показник для визначення коштів на покриття решти статей ЗВ витрат, грн./люд.-год.

Усереднені показники призначені для здійснення будівництва підрядним способом. При здійсненні будівництва господарським способом застосовують знижувальний коефіцієнт 0,6.

В інвесторській кошторисній документації кошти на покриття адміністративних витрат будівельно-монтажних організацій визначають на підставі усереднених показників, наданих Держбудом для БМР.

3. Порядок визначення кошторисного прибутку

Розмір кошторисного прибутку приймають за рекомендованими Держбудом та погодженими з Мінекономіки усереднених показників (додаток 12 ДБН Д.1.1.-1-2000), виражених у гривнях в розрахунку на одну людино-годину загальної кошторисної трудомісткості

КП = Кпр*Тзаг; (7)

де Кпр - усереднений показник прибутку, грн на 1 люд.-год.

Т заг - загальна кошторисна трудомісткість, люд.-год.

До розрахунку вартості будівництва включають встановлені чинним законодавством податки, збори, обов'язкові платежі.

2. ФОРМУВАННЯ ДОГОВІРНОЇ ЦІНИ

Договірна ціна – це вартість підрядних робіт, за яку підрядна організація згодна виконати об'єкт замовлення. Договірні ціни на продукцію будівництва формуються генпідрядником і замовником (інвестором) із залученням субпідрядних організацій при підписанні або уточненні контрактів на підрядні роботи. Договірні ціни можуть встановлюватися твердими (незмінними) або динамічними (рухомими).

Тверді договірні ціни встановлюються незмінними на весь обсяг будівництва з тривалістю до 1,5 років і не уточнюються за винятком наступних випадків:

• зміни замовником в процесі будівництва проектних рішень, які викликають зміни обсягів робіт та вартісних показників;
  • якщо в процесі будівництва в проектній документації та інвесторських кошторисах виявлені безперечні помилки, які не були виявлені на стадії встановлення договірної ціни, при цьому підрядчик не був виконавцем проектно-кошторисної документації;
  • при виникненні обставин непереборної сили – надзвичайні обставини та події, які не можуть бути передбачені сторонами під час укладання контракту.

Динамічні ДЦ – є відкритими і можуть уточнюватися протягом усього терміну будівництва, без уточнення маси прибутку, врахованої в договірній ціні на початок будівництва, тобто уточненню підлягає вартість матеріально-технічних ресурсів. Заробітна плата уточнюється тільки у випадку зміни обсягів робіт. Крім того, всі випадки уточнення твердих цін дійсні і для динамічних.

Періодичні договірні ціни встановлюються відкритими і мають елементи як динамічної, так і твердої договірних цін.

Основою для визначення договірних цін є затверджені у встановленому порядку зведені кошторисні розрахунки, локальні й об’єктні кошториси, а також кошторисні норми на конструктивні елементи і види робіт, вартісні показники продукції й послуг для будівництва.

Замовник при погодженні договірної ціни ретельно розглядає її складові, звіряє вартість матеріальних ресурсів із цінами на них виробників у регіоні і узгоджує їх тільки при підтвердженні відповідними обґрунтуваннями та розрахунками. До таких випадків відносяться технологічні умови здійснення будівництва, а також особливі умови до технічних характеристик матеріалів, виробів і конструкцій.

Після узгодження договірної ціни складають контракт на виконання робіт. У ньому вказується вид договірної ціни, порядок та терміни її уточнення; умови фіксування та розрахунків за обсяг виконаних робіт; гарантії замовника та підрядника тощо.

ЕФЕКТИВНІСТЬ КАПІТАЛЬНИХ ВКЛАДЕНЬ ТА РЕАЛЬНИХ ІНВЕСТИЦІЙ

В даний час існує декілька методичних підходів до визначення економічної ефективності капітальних вкладень. Методика порівняльної економічної ефективності використовує формулу модифікованих "приведених витрат". За цією формулою капітальні вкладення і собівартість приводять до однакової розмірності за допомогою нормативного коефіцієнта економічної ефективності капітальних вкладень, який затверджено Міністерством економіки України.

Для оцінки загальної (абсолютної) економічної ефективності капітальних вкладень використовують такі показники:

• інтегральний ефект;
• індекс і норма рентабельності капіталовкладень ;
• термін окупності.

Інтегральний ефект (Еінт) – це сума різниці результатів, витрат і капіталовкладень за розрахунковий період, приведених до початкового року

Eінт = kdt , (8)

де Pt — результат у t-й рік;

Вt — витрати у t-й рік;

В t — капіталовкладення у t-й рік;

k dt — коефіцієнт дисконтування;

tp — розрахунковий період.

Коефіцієнт дисконтування (kdt ) при постійній нормі дисконту (Еk )

(9)

При змінній в часі нормі дисконту Kdt визначають з урахуванням значення Ек окремо за кожним роком інвестиційного циклу.

На підприємствах капітального будівництва, як економічний результат (R,) приймають виручку від реалізації будівельної продукції.

При одноразових капіталовкладеннях та постійних за часом результатах витрат і нормі дисконту інтегральний ефект:

Еінт = , (10)

де Р — річний результат;

В — річні витрати.

Індекс рентабельності капіталовкладень (Ір) — відношення суми дисконтової різниці результату і витрат до капітальних вкладень:

Ір = . (11)

Якщо інтегральний ефект капіталовкладень Еінт позитивний, а індекс рентабельності І р>1— проект вважається економічно ефективним; якщо Еінт та Ір <1 — проект неефективний і недоцільний.

Норма рентабельності капіталовкладень (Ер) – це норма дисконту, при якій величина дисконтової різниці результату і витрат дорівнює дисконтованим капітальним вкладенням.

Норму рентабельності капіталовкладень знаходять за формулою

. (12)

Отриману розрахункову величину Ер порівнюють з потрібною інвестору нормою рентабельності вкладень. Інвестиційний проект приймають коли значення Ер не менше потрібної інвестору величини:

1) якщо інвестиційний проект повністю фінансується за рахунок позики банку, то значення Ер вказує верхню межу припустимого рівня банківської процентної ставки, перевищення якого робить проект економічно неефективним;

2) у випадку, коли має місце фінансування з різних джерел, нижня межа значення Ер відповідає «ціні» капіталу, що авансується.

Термін окупності капіталовкладень (Ток) — тимчасовий період від початку реалізації проекту, за який капітальні вкладення покриваються сумарною різницею результатів і витрат. Термін окупності називають терміном відшкодування або повернення витрат:

. (13)

Для вибору оптимального з декількох альтернативних варіантів капітальних вкладень використовують показники порівняльної економічної ефективності, які враховують тільки ті вартісні частини, які змінюються за порівнювальними варіантами.

Критерієм вибору варіанта служить максимум інтегрального ефекту або мінімум модифікованої суми приведених витрат:

Вр=Е К + С min, (14)

де Е — постійна норма дисконту;

К — капітальні вкладення;

С — річні поточні витрати.

Обернена величина терміну окупності являє собою коефіцієнт порівняльної ефективності, який порівнюється з нормативним.

При Ек >Ен приймають більш капіталоємний варіант.

Загальним критерієм ефективності інвестиційного проекту є рівень одержуваного прибутку на вкладений капітал. Під прибутковістю (доходністю) розуміють не просто приріст капіталу, а такий темп його приросту, який повністю компенсує зміну купівельної спроможності грошей (інфляцію) протягом усього періоду експлуатації об'єкта інвестування; забезпечує мінімальний рівень прибутковості і покриває ризик інвестора, пов'язаний із здійсненням проекту; враховує ставку позичкового проценту.

Існують дві системи оцінки ефективності інвестицій :

• статистичні (прості),
• динамічні (методи дисконтування).

Статичні методи визначають показники звичайного строку окупності капіталовкладень і простої норми прибутку.

1. Звичайний строк окупності інвестицій (Ток), років – це розрахунковий період відшкодування капіталовкладень (інвестицій) за рахунок прибутку:

Ток = , (15)

де ІВ – інвестиції, капітальні вкладення;

Пр – прибуток від інвестиційної діяльності, чистий дохід, тощо.

2. Проста норма прибутку

Рн = 100% . (16)

Аналогічно коефіцієнту рентабельності капіталу (Return on Investment–ROI) показує ту частину інвестиційних витрат, що відшкодовується інвестором у вигляді прибутку протягом одного інтервалу планування. Порівнюючи розрахований розмір норми прибутку з мінімальним або середнім рівнем доходності (прибутковості), інвестор визначає доцільність подальшого аналізу даного інвестиційного проекту.

Динамічні методи базуються на цілому ряді принципів:

1. Оцінка відшкодування інвестиційного капіталу розглядається за рахунок чистого грошового потоку (надходжень), сум чистого доходу (прибутку), економії собівартості, одержуваних у процесі експлуатації об'єкта, а також суми амортизаційних відрахувань.

2. Обов'язкове дисконтування (приведення до теперішньої вартості) як інвестиційного капіталу, так і сум грошового потоку.

3. Вибір дисконтної ставки з урахуванням: депозитної ставки, ставки позичкового проценту, темпу інфляції, ризику, ліквідності.

4. Варіація ставки відсотка залежно від мети оцінки.

За ставку відсотка для дисконтування можна прийняти: середню депозитну або кредитну ставку; ставку позичкового проценту; індивідуальну норму рентабельності капіталовкладень; альтернативну норму прибутковості за іншими видами інвестицій або за поточною експлуатаційною діяльністю та ін.

Алгоритм оцінки ефективності інвестицій:

Перший етап – розрахунок обсягу інвестицій і суми майбутніх грошових надходжень (потоків)

Другий етап — оцінка рівня ризику інвестицій, очікуваних грошових потоків, вартості капіталу

Третій етап — очікувані грошові надходження зводяться до теперішньої вартості шляхом дисконтування

Четвертий — варіація видів ставки дисконту залежно від цілей оцінки

Якщо дисконтована вартість надходжень (притоків) від інвестицій вище, ніж витрати (відтоки), — проект приймають до реалізації, у протилежному випадку його відхиляють.

Показники економічної ефективності

1. ЧИСТА ПОТОЧНА ВАРТІСТЬ (Net Рresent Value – NPV) або чистий дисконтований дохід — це різниця між приведеною до теперішньої вартості шляхом дисконтування сумою надходжень від реалізації проекту і сумою інвестиційних дисконтованих витрат

(17)

або ЧДД=ДГПt - (ІВ + Він) ; (18)

де ДГПt — сума дисконтованого грошового потоку (чистого доходу в теперішній вартості) за весь період експлуатації інвестиційного проекту. Термін експлуатації приймають до 5 років.

ІВ + Він — сума інвестицій на реалізацію проекту та інших витрат.

Грошовий потік t- го року, (ГПt)

ГПt = Прt + Аt, (19)

де Прt – чистий дохід (прибуток) від експлуатації об'єкта (перевищення валової виручки над експлуатаційними витратами) або економія витрат t – го року;

Аt — річна сума амортизаційних відрахувань на основні фонди.

У випадку залучення кредиту або акціонерного капіталу

ГПt = Прt + Аt + К л t – Крt – Дивt, (20)

де Клt – залишкова (ліквідна) вартість діючих основних фондів, що вибувають у кінці терміну їхньої служби в t-му році;

Крt – кредит банку під інвестиційний проект t-го року;

Дивt – дивіденди акціонерам у t-му році;

Дисконтований грошовий потік, ДГПt t-го року

ДГПt = ГПt * Кдt (21)

Дисконтний множник грошового потоку t-го року (Кдt)

, (22)

де Ек – дисконтна ставка проценту;

t – період експлуатації проекту ( термін служби основних фондів).

NPV, ЧДД використовують за критерій доцільності реалізації проекту. У випадку негативного або нульового значення ЧДД проект відхиляють як такий, що не приносить додаткового доходу на вкладений капітал. Проект з позитивним значенням ЧДД дозволяє повернути і збільшити капітал інвестора, тому є доцільним для реалізації.

2. ІНДЕКС ДОХОДНОСТІ (Profitability Index – PI), ІД - показує відносну доходність (прибутковість) проекту — дисконтовану вартість чистого грошового потоку (грошових надходжень, притоків) від проекту на одиницю інвестицій (вкладань, відтоків)

ІД = , (23)

. (24)

Якщо РІ > 1,0 — проект привабливий для впровадження.

3. ПЕРІОД ОКУПНОСТІ, ПО — співвідношення суми інвестицій до середньорічної суми дисконтованого чистого грошового потоку

ПО = , (25)

де ДГПр – середня за рік сума дисконтованого грошового потоку.

ДГПр = , (26)

де t – термін експлуатації об'єкта інвестування.

Дисконтований аналог терміну окупності проекту (Рауbасk Реrіоd - РР) — період, за який приведений сумарний прибуток від проекту цілком покриє інтегральні дисконтовані витрати інвестиції).

1. ВНУТРІШНЯ НОРМА ДОХОДНОСТІ (прибутковості, рентабельності) проекту ( Internal Rate of Return–IRR) — розмір ставки відсотку, при якому чиста приведена вартість проекту дорівнюватиме нулю, тобто приведена вартість очікуваних надходжень (притоків) коштів дорівнює приведеній вартості відтоків (при цьому відшкодовують інвестиційний капітал):

(27)

Визначається дисконтною ставкою, за якою майбутня чиста вартість грошового потоку від інвестицій буде приведена до теперішньої вартості:

ЧДД= (28)

Показник IRR, ВНД можна інтерпретувати так:

• як нижній гарантований рівень прибутковості інвестиційного проекту;
• як такий розмір дисконтної ставки - Ек, за яким теперішня вартість чистого грошового потоку - ДГП за строк експлуатації проекту - t шляхом дисконтування буде приведена до суми інвестицій - ІВ;
• як розмір максимальної ставки плати за джерела фінансування, при якій проект залишається беззбитковим.

IRR розраховують методом ітераційного відбору значень ставки відсотку при обчисленні NPV проекту. Різноманітні електронні таблиці (Lotus 123, QPRO, Ехеl та ін.) містять вмонтовані модулі розрахунків, які дозволяють автоматизувати рутинні арифметичні операції обчислення.

Динамічні методи оцінки ефективності інвестицій більш об'єктивні, інформативні, незалежні від абсолютного розміру інвестицій, пристосовані для порівняння проектів з різним рівнем ризику. Але, складність розрахунків, суб'єктивність вибору нормативної доходності, велика залежність від точності оцінки майбутніх грошових потоків знижують їх переваги.

Список літератури

Кочетков, А.А. Политическая экономия (экономическая теория): Учебник / В.М. Агеев, А.А. Кочетков, Г.А. Куторжевский, Н.А. Мартыненко. - М.: Дашков и К, 2012. - 856 c.

Малахов, Р.Г. Экономическая теория / Р.Г. Малахов. - М.: Рид Групп, 2012. - 48 c.

Мишкин, Ф.С. Экономическая теория денег, банковского дела и финансовых рынков / Ф.С. Мишкин; Пер. с англ. О.К. Островская; Пер. с англ. А.А. Рыбянец. - М.: Вильямс, 2013. - 880 c.

Новичков, В.И. Экономическая теория: Учебник для бакалавров / А.А. Кочетков, В.М. Агеев, В.И. Новичков; Под общ. ред. А.А. Кочетков. - М.: Дашков и К, 2013. - 696 c.

Носова, С.С. Экономическая теория: Учебник / С.С. Носова. - М.: КноРус, 2013. - 792 c.

Океанова, З.К. Экономическая теория: Учебник / З.К. Океанова. - М.: Дашков и К, 2012. - 652 c.

Попов, А.И. Экономическая теория: Учебник для вузов / В.С. Артамонов, А.И. Попов, С.А. Иванов; Под ред. В.С. Артамонова. - СПб.: Питер, 2010. - 528 c.

Розанова, Н.М. Экономическая теория фирмы: учебник / Н.М. Розанова. - М.: Экономика, 2009. - 447 c.

Рудакова, И.Е. Макроэкономическая теория: проблемы, версии, полемика / И.Е. Рудакова, А.А. Никифоров. - М.: ДиС, 2013. - 208 c.

Сажина, М.А. Экономическая теория: Учебник / М.А. Сажина, Г.Г. Чибриков. - М.: ИД ФОРУМ, НИЦ ИНФРА-М, 2013. - 608 c.

Слагода, В.Г. Экономическая теория.: Учебник / В.Г. Слагода. - М.: Форум, 2013. - 368 c.

Слагода, В.Г. Экономическая теория: Рабочая тетрадь / В.Г. Слагода. - М.: Форум, 2012. - 176 c.

Тамбовцев, В.Л. Право и экономическая теория: Учебное пособие / В.Л. Тамбовцев. - М.: ИНФРА-М, 2005. - 224 c.

Худокормов, А.Г. Экономическая теория: Новейшие течения Запада: Учебное пособие / А.Г. Худокормов. - М.: НИЦ ИНФРА-М, 2013. - 416 c.

Чернецова, Н.С. Экономическая теория: Учебное пособие / Н.С. Чернецова, В.А. Скворцова, И.Е. Медушевская. - М.: КноРус, 2013. - 264 c.

Шаститко, А.Е. Экономическая теория организаций: Учебное пособие / А.Е. Шаститко. - М.: ИНФРА-М, 2011. - 303 c.

Шишкин, А.Ф. Экономическая теория. В 2-х т. Том 2: Учебник для вузов / А.Ф. Шишкин. - М.: ВЛАДОС, Изд. "КДУ", 2013. - 712 c.

Шишкин, А.Ф. Экономическая теория. В 2-х т.Том 1: Учебник для вузов / А.Ф. Шишкин. - М.: ВЛАДОС, Изд. "КДУ", 2013. - 816 c.

Янбарисов, Р.Г. Экономическая теория: Учебное пособие / Р.Г. Янбарисов. - М.: ИД ФОРУМ, НИЦ ИНФРА-М, 2013. - 624 c.

МЕТОДИ

ВИЗНАЧЕННЯ

КОШТОРИСНОЇ

ВАРТОСТІ

РЕСУРСНИЙ

РЕСУРСНО –

ІНДЕКСНИЙ

БАЗИСНО –

ІНДЕКСНИЙ

БАЗИСНО –

КОМПЕНСАЦІЙНИЙ

Кошторисна вартість БМР

Прямі

витрати

Кошторисний

прибуток

Загальновиробничі