СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО АУДИТУ

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

ДВНЗ Український державний хіміко-технологічний університет

Кафедра економіки промисловості та організації виробництва

Реферат на тему:

Виконала

Лучко Ірина

гр. 4-ОНС-89

Перевірила

Федулова С.О.

Дніпропетровськ

2015

Рівень ІV

1.СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО АУДИТУ

Серед пріоритетів сталого соціально-економічного розвитку України об’єктивно постає необхідність екологічно збалансованого функціонування аграрного сектора економіки, яке є неможливим без переорієнтації господарського механізму сільськогосподарських підприємств на раціональне природокористування. Обмеження негативного впливу сільськогосподарських підприємств на стан довкілля потребує формування відповідної ефективної системи екологічного контролю та аналізу, покликаної перевіряти виконання планів і заходів щодо раціонального природокористування, дотримання вимог екологічного законодавства та природоохоронних нормативів. Вирішальне значення у розв’язанні цих проблем належить науково обґрунтованому механізму екологічного аудиту аграрної сфери, який потребує особливої уваги у контексті формування стратегії й тактики міжнародної інтеграції України в ЄС.

Перший досвід проведення екологічного аудиту в Україні виявив низку прогалин, суперечностей та слабких місць відповідного законодавства, а також ті сфери, які потребують розвитку з точки зору більш послідовного впровадження норм Закону «Про екологічний аудит» (далі – Закон). Все це призвело до необхідності поглибленого погляду на проблему регулювання інституту екологічного аудиту в Україні з метою його вдосконалення. Відповідне вдосконалення повинне привести у відповідність законодавство про екологічний аудит з потребами соціальної практики, а також запровадити спеціальні правові механізми здійснення екологічного аудиту в законодавство України.

Проте, розвиток екологічного аудиту в аграрному секторі економіки України стримує не лише недосконалість законодавчої та нормативно-правової бази, але і низький рівень попиту на еколого-аудиторські послуги. Держава не оцінила значення екологічного аудиту в реалізації національної політики екологічно збалансованого розвитку і не бажає посилити екологічні вимоги до власників аграрних підприємств. Ринковому середовищу властиве нівелювання ролі екологічного аудиту в конкурентній боротьбі за вихід на ринки екологічно чистої продукції та послуг, нерозуміння перспективності впровадження системи екологічного аудиту аграрного виробництва.

Екологічний аудит аграрної сфери представляє собою організаційно-економічний механізм незалежного (внутрішнього і зовнішнього) контролю й контролінгу виробничо-екологічної і природоохоронної діяльності, незалежно від форм господарювання, у взаємозв'язку і взаємообумовленості з фінансово-економічним станом підприємств сільського господарства і АПК, та існуючою системою екологічного управління й природоохоронного законодавства, а також з урахуванням територіально-галузевих особливостей природокористування в агросфері.

Особливістю даного визначення є те, що екоаудит представляється як організаційно-економічний механізм, і відповідно, має елементи планування (програмування), мотивації, організації, регулювання і контролю. Тобто механізм, що орієнтований не тільки на оцінку відповідності екологічної діяльності існуючому природоохоронному законодавству, а й аналіз взаємозв'язку екологічної діяльності з кінцевими фінансово-економічними результатами виробництва й господарським механізмом природокористування, і тому вона є елементом контролінгу. Окрім цього екологічний аудит в аграрному секторі економіки враховує трансформацію форм господарювання.

Екологічний аудит повинен бути не тільки засобом аналізу поточного стану агроекосистем і сільськогосподарського виробництва. Необхідно, щоб екоаудиювання було орієнтовано на аналіз еконебезпечних, кризових ситуацій у сфері природокористування в агросфері на основі оцінки еколого-економічних ризиків господарювання. Як елемент екоконтролінгу екоаудит якраз і направлений на аналіз потенційно несприятливих ситуацій господарсько-екологічного напрямку.

Отже, основними завданнями аудиту сільськогосподарських підприємств (господарств) є – оцінка еколого-економічної спрямованості господарювання і управління природними ресурсами агросфери з позиції зниження негативного впливу виробничих процесів на навколишнє середовище і формування оптимальних агроландшафтів.

Екоаудит в АПК повинен стати ефективним засобом регулювання взаємовідносин виробництва з навколишнім середовищем. За результатами аудиту розробляються плани природоохоронних заходів як для окремих сільськогосподарських підприємств, так і для регіонів, визначаються розміри дотацій, правомірність надбавок до цін і їх величина, а також санкції до правопорушників.

Таким чином, інститут екологічного аудиту, новітній для вітчизняного аграрного сектора економіки. Тому держава повинна сприяти цьому розвитку, регламентуючи суспільні відносини, що виникають в процесі аграрного виробництва, прогнозуючи появу нових відносин і встановлюючи щодо них норми випереджаючого регулювання. Тільки за цих умов можна досягти основної мети екологічного аудиту а агросфері – дотримання норм екологічної безпеки, раціонального природокористування в процесі аграрного виробництва.

2. ЗНАЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО АУДИТУ В КОНЦЕПЦІЇ СТАЛОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ.

Наприкінці ХХ століття світова економічна криза набула катастрофіч-

ного характеру. Тотальне погіршення якості природного середовища, його

деградація та виснаження природних ресурсів поставили людство на грань

вимирання, зникнення людської цивілізації.

Розпочався світовий рух за досягнення сталого розвитку людського

суспільства. Принцип сталого розвитку, як фундаментальний принцип госпо-

дарської політики будь-якої держави сформульовано у доповіді Міжнародної

комісії з навколишнього середовища та розвитку (МКНСР), яка була подана

Генеральній Асамблеї ООН: схвалена у 1987 р.

"Сталий розвиток – це така господарська політика, яка забезпечує

сьогоднішнє задоволення розумних матеріальних потреб суспільства (з неми-

нучим строго нормованим забрудненням навколишнього середовища і розум-

ною експлуатацією природних ресурсів) і водночас не ставить під загрозу

право майбутніх поколінь жити у здоровому середовищі і задовольняти свої

потреби у природних ресурсах. Згідно з цим принципом, усі закони і всі без

винятку соціально-економічні рішення на будь-яких рівнях державного уп-

равління повинні прийматися за повним урахуванням екологічних вимог і об-

межень" .

Ефективна реалізація цього можлива лише при обов'язковій участі на-

родів Землі та їх урядів у втіленні прийнятих Конференцією ООН "Ріо-92"

положень "Порядку денного на ХХІ століття", які передбачають взаємоузгод-

жений підхід до вирішення комплексних проблем економіки і довкілля не ли-

ше на національному, але і на загально-планетарному рівнях.

Для імплементації такого підходу д-р екон. наук, академік НАНУ,

Ю.Ю. Туниця запропонував розробити й прийняти глобальний правовий акт

обов'язкової юридичної сили – Екологічну Конституцію Землі (ЕКЗ) .

Вперше ідея Екологічної Конституції Землі була висловлена на міжна-

родній конференції в Університеті Гофстра (Нью Йорк) у 1992 р., напередод-

ні Конференції ООН з довкілля і розвитку "Ріо-92". І вже протягом 10 років

свій внесок в опрацювання концептуальних засад та популяризації ідеї ЕКЗ

зробили такі вітчизняні вчені як академіки НАНУ М.А. Голубець, Ю.М. Пко-

мов і Ю.С. Шемшученко, професори В.А. Василенко, О.І. Шаблій, зарубіжні

вчені – Дітер Блюменвіц, Норберт Вебер (ФРН), Герт Ван Хорік (Бельгія),

Джорджіо Андріані (Італія), Богдан Футей, Джеймс Хіккі (США) .

Екологічна Конституція Землі по своїй суті – це Основний Закон, гло-

бальний міжнародно-правовий акт екологічної безпеки планети, який визна-

чає допустимі норми поведінки всіх суверенних держав в інтересах виживан-

ня і процвітання цивілізації у ХХІ столітті. При цьому у концепції ЕКЗ особ-

ливу увагу приділено зв'язку її з національними Конституціями, національ-

ним правом. На національному рівні, зокрема в Україні, обов'язково повинен

діяти основний екологічний закон, який запропоновано назвати Екологічним

кодексом України.

Екологічний кодекс України ще не діє, але в нашій країні вже діє ряд

екологічних законів. З 11 серпня 2004 р. введено у дію Закон України "Про

екологічний аудит" .

У законі дається визначення екологічного аудиту як документально

оформленого системного незалежного процесу оцінювання об'єкта екологіч-

ного аудиту, що включає збирання і об'єктивне оцінювання доказів для вста-

новлення відповідності визначених видів діяльності, заходів, умов, системи

управління навколишнім природним середовищем та інформації з цих пи-

тань, що відповідають вимогам законодавства України про охорону навко-

лишнього природного середовища та іншим критеріям екологічного аудиту.

При цьому об'єктами екологічного аудиту є:

- підприємства, установи та організації, їх філії та представництва чи об'єднан-

ня, окремі виробництва, інші господарські об'єкти;

- системи управління навколишнім природним середовищем;

- інші об'єкти, передбачені законом.

Таким чином екологічний аудит є інструментом покращення екологіч-

ної ситуації в Україні, зменшення негативного впливу на навколишнє середо-

вище кожного підприємства, сталого розвитку нашої країни.

Важливо, що екологічний аудит є незалежним і здійснюється на таких

принципах, як: незалежність; законність; наукова обґрунтованість; об'єктив-

ність; неупередженість; достовірність; документованість; конфіденційність;

персональна відповідальність аудитора. Тобто еколого-аудиторська діяль-

ність має здійснюватися на високому рівні і висококваліфікованими фахівця-

ми. Шкода тільки, що закон не дає відповіді на всі питання щодо сертифікації

аудиторів, зокрема навіть не зазначається, який саме центральний орган ви-

конавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища бу-

де здійснювати цю сертифікацію.

Не зрозуміло також, чому державний орган повинен сертифікувати

незалежних еко-аудиторів, а не Аудиторська палата України. Не обґрунтова-

но також, чому сертифікат видається не на 5, а лише на 3 роки. Можливо то-

му, що екологічний аудит у законі повністю залежить від рішень органів вла-

ди. Зокрема, обов'язковий екологічний аудит здійснюється на замовлення за-

інтересованих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядуван-

ня щодо об'єктів або видів діяльності, які становлять підвищену екологічну

небезпеку, відповідно до переліку, що затверджується Кабінетом Міністрів

України (але ще його не затверджено), у таких випадках: банкрутство; прива-

тизація, передача у концесію об'єктів державної та комунальної власності;

передача або придбання у державну чи комунальну власність; передача у

довгострокову оренду об'єктів державної або комунальної власності; ство-

рення на основі об'єктів державної та комунальної власності спільних під-

приємств; екологічне страхування об'єктів.

Таким чином, у найважливіших екологічних питаннях, у забезпеченні

сталого розвитку країни владні органи вже не покладаються на державні ор-

ганізації, а лише на незалежний екологічний аудит.

Рівень І (1 відповідь вірна)

1 Вирішальне значення у розв’язанні проблем належить…?

а)механізму промислової сфери;

б)механізму наукової сфери;

в) механізму екологічного аудиту аграрної сфери;

г)механізму творчої сфери.

2 На що направлений екоаудит як елемент екоконтролінгу?

а)на дослідження нових можливостей ;

б)на вдосконалення економіки;

в) на аналіз потенційно несприятливих ситуацій господарсько-екологічного напрямку;

г)на прибуток коштів у цій сфері.

3 В якому столітті світова економічна криза набула катастрофіч-

ного характеру?

а) наприкінці ХХ століття;

б)у IX столітті;

в)у XXI столітті;

г)наприкінці IIX століття.

4 В якому році вперше ідея Екологічної Конституції Землі була висловлена на міжнародній конференції в Університеті Гофстра (Нью Йорк) ?

а)у 1991р;

б)у1990р;

в)у 1988р;

г) у 1992 р.

Рівень ІІ (2 відповіді вірні)

1 Ринковому середовищу властиве нівелювання ролі екологічного аудиту в конкурентній боротьбі за?

а) вихід на ринки екологічно чистої продукції;

б) вихід на ринки екологічно чистої продукції та послуг;

в)вихід вивченого персоналу;

г) нерозуміння перспективності впровадження системи екологічного аудиту аграрного виробництва.

2 Що є об’єктами екологічного аудита?

а) підприємства, установи та організації;

б)земля на якій є рослинність;

в) системи управління навколишнім природним середовищем;

г)системи управління аграрною політикою.

3 Екологічний аудит є інструментом..?

а)збільшення антропогенної діяльності;

б) покращення екологічної ситуації в Україні;

в) зменшення негативного впливу на навколишнє середовище;

г)вивчення наукових досліджень цієї сфери.

4 Обов'язковий екологічний аудит здійснюється? на замовлення за-

інтересованих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядуван-

ня.

а) на замовлення заінтересованих органів виконавчої влади;

б)на замовлення Міністрів України;

в)на замовлення з Госбюджету;

г) на замовлення заінтересованих органів місцевого самоврядування.

РівеньІІІ (3 відповіді вірні)

1. Обмеження негативного впливу сільськогосподарських підприємств на стан довкілля потребує…?

а)заборона паління;

б) формування відповідної ефективної системи екологічного контролю та аналізу;

в)заборона вирубки дерев ;

г)формування певного плану дій ;

д) дотримання вимог екологічного законодавства;

є) дотримання вимог природоохоронних нормативів.

2 Екологічний аудит аграрної сфери представляє собою...

а) організаційно-економічний механізм незалежного (внутрішнього і зовнішнього) контролю;

б) контролінг природоохоронної діяльності;

в)контролінг виробничо-економічної діяльності;

г) контролінг виробничо-екологічної діяльності ;

д)контролінг антропогенної діяльності;

є)організаційно-прикладний механізм.

3 Розвиток екологічного аудиту в аграрному секторі економіки України стримує …?

а)недосконалість економічної бази;

б) низький рівень попиту на еколого-аудиторські послуги;

в)недосконалість охоронної системи;

г) недосконалість нормативно-правової бази;

д) недосконалість законодавчої бази;

є)недосконалість аграрної бази.

4"Сталий розвиток – це така господарська політика, яка …?

а) не ставить під загрозу право майбутніх поколінь жити у здоровому середовищі;

б) ставить тваринний світ під загрозу;

в) забезпечує сьогоднішнє задоволення розумних матеріальних потреб суспільства;

г) стабільно розвинута у всіх напрямках ;

д) задовольняє людські потреби у природних ресурсах;

є) стабілізує економічну політику.

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО АУДИТУ