Джерела фінансування бюджетного дефіциту. Управління бюджетним дефіцитом
Факультет економіки і менеджменту
Кафедра фінанси
КУРСОВА РОБОТА
З дисципліни «Фінанси»
На тему: «Джерела фінансування бюджетного дефіциту. Управління бюджетним дефіцитом"
Варіант
Виконала: студентка групи Перевірила: доц.
ЗМІСТ
ВСТУП...............................................................................................................1
ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА..............................................................................2
1.1. Поняття бюджетного дефіциту та джерела його фінансування............2
1.2.Управління державним дефіцитом..........................................................12
ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА...............................................................................21
Етап 1. Формування фінансової звітності підприємства ............................21
Етап 2. Проведення аналізу беззбитковості за рік........................................22
Етап 3. Складання прогнозного звіту про фінансові результати................23
ВИСНОВКИ......................................................................................................24
ВИКОРИСТАНА ЛІ ТЕРАТУРА...................................................................28
ВСТУП
Дефіцит бюджету означає перевищення видатків над доходами, характеризує його незбалансованість і виникає на основі дії різних чинників — як об'єктивних, так і суб'єктивних. Загальновідомий чинник дефіциту бюджету — не що інше, як неможливість держави забезпечити наповнення бюджету необхідними доходами. Причиною цього можуть бути спад виробництва, високий рівень собівартості виробництва товарів, потреби у новітньому обладнанні та реконструкції виробництва за рахунок впровадження нових технологій, незбалансування економіки, а в цілому зниження ефективності господарювання.
Другим чинником бюджетного дефіциту є непомірне зростання видатків без урахування фінансових можливостей. Причому витрати провадяться незважаючи на їх доцільність й ефективність. Наприклад, зростання витрат на утримання невиробничої сфери без урахування фінансових можливостей призводить до перевитрат видаткової частини бюджету.Третім чинником дефіциту бюджету, і найвагомішим, є інфляційні процеси, розбалансування грошового обігу та системи розрахунків, невиважена податкова, інвестиційна та кредитна політика.
Бюджетний дефіцит виникає в результаті незбалансованості економіки, зниження доходів і ліквідувати дефіцит бюджету, якщо не будуть вжиті дійові заходи щодо різкого зростання видатків, викликаних безгосподарністю. Ринкова економіка не може стабілізації економіки й вирівнювання видатків з доходами, а це потребує жорсткого режиму економії коштів, який повинні провадити всі владні і управлінські структури.
Мета роботи: дослідити економічну суть бюджетного дефіциту і джерела його фінансування.
ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА.
- Поняття бюджетного дефіциту та джерела його фінансування
Бюджетний дефіцит характеризує стан бюджету як фінансового фонду держави. З касової точки зору бюджет не може мати перевищення вихідних грошових потоків над вхідними. Тому, коли мова йде про бюджетний дефіцит (перевищення видатків над доходами), це означає, що таке негативне сальдо покривається з особливих джерел. У зв'язку з цим центральну роль при розгляді сутності бюджетного дефіциту відіграє розуміння того, що саме є бюджетними доходами і які фінансові ресурси не належать до них, а є способом фінансування дефіциту.
У практиці бюджетного планування та обліку існує чітке розмежування бюджетних доходів та інших фінансових ресурсів (надходжень) бюджету, а також бюджетних видатків й інших витрат бюджету. Економічним обґрунтуванням цього є:
1) критерій заборгованості,
2) критерій постійності.
Критерій заборгованості дає можливість розрізнити бюджетні операції, які є доходами, і ті, що фінансують дефіцит за таким принципом: якщо одержання бюджетом фінансових ресурсів супроводжується появою вимоги щодо їх повернення (це відбувається при кредитних відносинах), тоді вони не вважаються бюджетними доходами, а належать до джерел фінансування де-фіциту1. Отже, зі складу доходів бюджету виключається весь обсяг державних запозичень, хоча вони й формують бюджетні ресурси. Разом з тим погашення державних боргових зобов'язань потребує бюджетних витрат, але ці операції не належать до бюджетних видатків. Критерій заборгованості на практиці має провідне значення при визначенні джерел фінансування бюджетного дефіциту.
Критерій постійності передбачає, що доходами є саме ті надходження, які бюджет отримує на постійній основі і рішення про отримання яких перебуває в компетенції уряду. Отже, це обґрунтовує можливість виключення зі складу доходів дарунків, грантів, отриманих міжбюджетних трансфертів. Критерій постійності нині застосовується переважно з аналітичною метою.
Відповідно до зазначеного вище у бюджетній термінології розрізняють поняття бюджетних надходжень - загального обсягу грошових ресурсів бюджету - та бюджетних доходів як частини бюджетних надходжень, отриманих безповоротно, безоплатно в постійне користування. Крім того, розрізняють поняття бюджетних видатків та бюджетних витрат. Так, до бюджетних видатків належать не всі витрати бюджету - з їх складу виключено платежі на погашення основної суми державного боргу.
У фінансовому плані (бюджеті) надходження, які не є доходами бюджету, розглядаються як джерела фінансування дефіциту і записуються окремо - "нижче лінії", яка розмежовує доходи і фінансування бюджету. Тут же відображаються платежі на погашення державного боргу. Збільшення податків та інших дохідних джерел, а також скорочення видатків зменшує розмір дефіциту та потреб у запозиченнях, необхідних для його покриття. Отже, податки не є джерелом фінансування дефіциту - вони визначають його розмір.
До складу джерел фінансування бюджетного дефіциту звичайно належать внутрішні й зовнішні запозичення та грошово-кредитна емісія. Крім того, до них відносять зменшення залишку бюджетних коштів, залучення коштів із депозитних рахунків уряду, кошти від продажу цінних паперів, що перебувають у власності уряду, а також приватизаційні надходження.
Грошова емісія, як джерело фінансування бюджетного дефіциту заборонена законодавством більшості країн світу, оскільки має потужний інфляційний вплив на економіку. У розвинутих країнах взаємовідносини між центральними банками й урядом набули такого розвитку, що перші є реально незалежними органами, тому грошово-кредитна емісія часто розглядається не як функція уряду, а як функція органів грошово-кредитного регулювання (центрального банку). Фактично це виводить надходження від грошово-кредитної емісії з безпосереднього підпорядкування бюджету. Бюджетні надходження пов'язані з нею через операції запозичення. З цієї причини в більшості країн законодавчо заборонене пряме кредитування уряду центральним банком країни, а також придбання ним державних цінних паперів, емітованих національним урядом, на первинному ринку.
Інша ситуація складається в країнах з ринками, що формуються, де непоодинокими є випадки прямого фінансування бюджету з боку центральних банків. Крім того, уряд може "передавати" у прихованій формі частину своїх бюджетних доходів і видатків центральним банкам. Наприклад, центральні банки можуть надавати за деякими державними програмами кредити на пільгових умовах за рахунок своїх резервів. Операції такого роду повинні відкрито відображатися в бюджеті у складі видатків, а отже і позначатися на розмірі бюджетного дефіциту. Якщо цього не відбувається, то показник дефіциту буде заниженим, а центральний банк виявиться задіяним у квазібюджетній діяльності (це діяльність, пов'язана з виконанням операцій, які аналогічні по суті справлянню податків або ж наданню субсидій, але які не відображаються в бюджеті, а здійснюються за рахунок інших суб'єктів, переважно центрального банку1). Завдяки квазібюджетним операціям уряд має можливість знизити у прихованій формі свої потреби в запозиченнях.
Поширеною практикою останніх десятиліть стало здійснення приватизації державного майна. Надходження від реалізації матеріальних активів, які належать державі, традиційно були бюджетними доходами. Проте, ураховуючи, що уряд втрачає свої активи (тобто стає біднішим), а також беручи до уваги масштабність і разовий характер надходжень від приватизації, традиційно розрахований бюджетний дефіцит неадекватно відбиватиме потреби в запозиченнях. Тому грошові ресурси, отримані бюджетом у результаті реалізації державного майна, дедалі частіше розглядають як джерела фінансування дефіциту, а не як бюджетні доходи.
Звичайно наймасштабнішим джерелом фінансування бюджетного дефіциту є державні запозичення - внутрішні й зовнішні. Хронічний характер дефіцитів зумовив постійне використання боргового методу формування бюджетних ресурсів і рефінансування боргу. Приблизно з кінця 1960-х років це призвело, як уже зазначалося, до виникнення ефекту самозростання державного боргу (боргової спіралі), коли потреба коштів для обслуговування державного боргу змушує уряд звертатися до нових державних запозичень, тобто утворювати нові борги.
Відповідно до вітчизняного бюджетного законодавства для фінансування бюджетного дефіциту в Україні призначені насамперед державні внутрішні й зовнішні запозичення. При цьому емісійні кошти НБУ не можуть бути джерелом фінансування дефіциту або утворення профіциту.
Бюджет як фінансовий план побудований на основі бюджетної класифікації. Джерела фінансування бюджетного дефіциту в ній відображаються окремо від доходів бюджету і включаються до складу операцій з "фінансування бюджету".
Бюджетний кодекс України так визначає фінансування бюджету: надходження та витрати бюджету, пов'язані зі зміною обсягу боргів, обсягів депозитів і цінних паперів, кошти від приватизації державного майна, зміна залишків бюджетних коштів, які використовуються для покриття дефіциту бюджету або визначення його профіциту. Фінансування бюджету можна охарактеризувати так:
Операції з фінансування бюджету включають як надходження, так і витрачання фінансових ресурсів;
У бюджеті ці операції відображаються "нижче лінії", оскільки не належать до доходів і видатків бюджету;
Так само як бюджетне сальдо може набувати форми не тільки дефіциту, а й надлишку, так і фінансування бюджету може бути і "позитивним" (коли обсяг операцій із залучення джерел фінансування дефіциту перевищує обсяг операцій з погашення державного боргу та придбання активів для управління ліквідністю бюджетного фонду), і "від' ємним" (обернена ситуація);
Операції з фінансування бюджету мають на меті:
- профінансувати бюджетний дефіцит,
- погасити державний борг,
- покрити тимчасові касові розриви при виконанні бюджету та забезпечити ліквідність бюджетного фонду;
Розмір бюджетного дефіциту/надлишку дорівнює розміру нетто-фінансування (перевищення позитивного фінансування над від'ємним - дефіциту, а інакше - надлишку).
Отже, доходимо висновку, що фінансування бюджету є складнішим поняттям, ніж джерела фінансування бюджетного дефіциту.
Операції з фінансування бюджету мають на меті забезпечити не лише покриття дефіциту, а й управління ліквідністю бюджету (табл. 1.1). Під управлінням ліквідністю бюджету розуміють заходи з покриття касових розривів з метою повного і своєчасного виконання урядом узятих на себе зобов'язань. При цьому уряд може використовувати свої ліквідні активи (наприклад, депозити) для поповнення бюджетних фінансових ресурсів (що буде розцінено як джерело фінансування бюджетного дефіциту) або ж вкладати бюджетні кошти в надбання таких активів. Ті касові розриви, які за результатами бюджетного року залишаються неліквідованими, збільшать розмір дефіциту, який буде відображено у річному звіті про виконання бюджету.
Таблиця 1.1. Призначення фінансування бюджету.
|
Управління ліквідністю
|
Покриття бюджетного дефіциту
|
|
Мета:
|
|
Подолання тимчасових касових труднощів, які за оцінкою мають бути ліквідовані до закінчення бюджетного періоду
|
Покриття розриву між річною сумою бюджетних доходів і видатків
|
|
Джерела покриття (за інструментами):
|
- 1.короткострокові (до одного року)
- боргові інструменти (векселі та облігації);
- короткострокові (до одного року) позики;
- Використання депозитів, грошових резервів, інших ліквідних активів, зменшення залишків готівки на бюджетних рахунках
|
1.довгострокові (більше одного року)
2. борговіінструменти (облігації); 3. довгостроковіпозики (кредитні угоди строкомбільше одного року);
4. реалізаціяакцій, утримувачемяких є уряд;
5.Використання депозитів, грошових резервів, інших ліквідних активів, зменшення залишківготівки на бюджетних рахунках.
|
В українській бюджетній практиці операції з фінансування бюджету згруповані в три групи: фінансування за борговими операціями; надходження від приватизації державного майна; фінансування за активними операціями. Останні відображають управління ліквідністю бюджету. Класифікація фінансування бюджету за борговими операціями здійснюється за двома ознаками:
- за типом боргового зобов' язання
- за типом кредитора.
За кожною з цих ознак бюджетна класифікація виділяє внутрішнє і зовнішнє фінансування. У табл. 1.2. наведено фінансування Державного бюджету України, передбачене на 2015 р. Основним джерелом фінансування бюджетного дефіциту є державні запозичення. При цьому сформувалася така їх структура: внутрішні запозичення уряду становлять 53 %, тоді як зовнішні - 47 %. Із загального обсягу державних запозичень 68 % (65 899 561,1 тис. грн) спрямовується на погашення державного боргу в поточному році. Тобто цілком очевидним є рефінансування державного боргу і розгортання в Україні боргової спіралі.
Таблиця 1.2. Фінансування державного бюджету України на 2015 рік
|
Показник
|
Усього
|
Загальний фонд
|
Спеціальний фонд
|
|
ЗАГАЛЬНЕ ФІНАНСУВАННЯ
|
25 129 484,1
|
21 244 850,8
|
3 884 633,3
|
|
Фінансування за борговими операціями
|
31 585 000,0
|
23 244 850,8
|
9 340 149,2
|
|
Запозичення
|
98 484 561,1
|
88 352 636,9
|
10 131 924,2
|
|
Внутрішні запозичення
|
60 952 636,9
|
55 952 636,9
|
5 000 000,0
|
|
Зовнішні запозичення
|
37 531 924,2
|
32 400 000,0
|
5 131 924,2
|
|
Погашення
|
-65 899 561,1
|
-65 107 786,1
|
-791 775,0
|
|
Внутрішні зобов'язання
|
-34 650 959,6
|
-34 650 959,6
|
0,0
|
|
Зовнішні зобов'язання
|
-31 248 601,5
|
-30 456 826,5
|
-791 775,0
|
|
Надходження від приватизації державного майна
|
10 000 000,0
|
10 000 000,0
|
-
|
|
Показник
|
Усього
|
Загальний фонд
|
Спеціальний фонд
|
|
Фінансування за активними операціями
|
-17 455 515,9
|
-12 000 000,0
|
-5 455 515,9
|
|
Зміни обсягів депозитів і цінних паперів, що використовуються для управління ліквідністю
|
-12 460 515,9
|
-12 000 000,0
|
-460 515,9
|
|
Розміщення бюджетних коштів на депозитах або придбання цінних паперів
|
-12 460 515,9
|
-12 000 000,0
|
-460 515,9
|
|
Зміна обсягів бюджетних коштів
|
-4 995 000,0
|
-
|
-4 995 000,0
|
|
На початок періоду
|
5 000,0
|
-
|
5 000,0
|
|
На кінець періоду
|
5 000 000,0
|
-
|
5 000 000,0
|
2.2. Управління державним дефіцитом
Питання управління бюджетним дефіцитом можна розглядати у широкому та вузькому значенні. В широкому розумінні управління бюджетним дефіцитом передбачає формування одного із напрямів фінансової політики держави, пов’язаної із забезпеченням динамізму економічного розвитку і макрофінансової стабільності на довгостроковій основі. Така політика потребує комплексного підходу, координації грошово-кредитної (монетарної) та фіскальної політики, узгоджених взаємовідносин уряду та центрального банку з питань дефіцитного фінансування державних потреб. Управління бюджетним дефіцитом у вузькому розумінні варто розглядати як сукупність дій, пов’язаних з прийняттям тактичних фінансових рішень з питань збалансування бюджету, і зокрема щодо визначення абсолютного розміру дефіциту, встановлення бюджетних обмежень та оптимізації джерел його фінансування.
Управління бюджетним дефіцитом є багаторівневою функціональною системою управління державними фінансами. Ефективність такого управління визначається масштабністю та комплексністю реалізації завдань, цілей і методів, які умовно можна поділити на дві групи (рис. 1.1):
— управління бюджетним дефіцитом, як складова стратегічного управління державними фінансами;
— управління бюджетним дефіцитом як система заходів щодо збалансування бюджету.
Рисунок 1.1 Управління бюджетним дефіцитом.
Ефективне управління бюджетним дефіцитом є одним із ключових факторів забезпечення макроекономічної стабільності в державі. Від характеру врегулювання даної проблеми залежить бюджетна дієздатність країни, рівень і масштабність фінансування суспільних потреб, рівень сукупного попиту і безробіття, стабільність національної валюти і рівень інфляції, динаміка процентних ставок та інвестиційна насиченість економіки та ін. Тому управління бюджетним дефіцитом має бути зорієнтоване на застосування ефективної фінансової, в тому числі бюджетної, стратегії, а не базуватися на короткострокових поточних пріоритетах. Лише ефективне управління бюджетним дефіцитом є запорукою фінансової безпеки, зростання економіки, інвестиційної привабливості, фінансової стабільності, подолання безробіття, стимулювання ділової активності та пожвавлення загальної економічної кон’юнктури.
Управління бюджетним дефіцитом здійснюється на відповідних правових та організаційних засадах. Правове поле формують основні законодавчі та нормативні акти, які регулюють діяльність органів державної влади і управління у сфері бюджетної політики, регламентування бюджетного процесу та управління бюджетним дефіцитом. Організаційну основу формують інститути, що забезпечують прийняття фінансових рішень з питань збалансування бюджету, встановлення бюджетних обмежень та оптимізації джерел його фінансування.
Система державного нормативно-правового регламентування процесу управління бюджетним дефіцитом має багаторівневий характер, що визначається, з одного боку, повноваженнями окремих державних органів у процесі прийняття фінансових рішень з питань збалансування бюджету та оптимізації джерел його фінансування, а з іншого – пріоритетністю нормативних актів, що приймаються органами державної влади та управління. Відповідно до міжнародної практики правову основу управління бюджетним дефіцитом, як правило, становлять:
— окремі статті в конституції країни або спеціальні закони щодо встановлення фіскальних правил (правила збалансованого бюджету або дефіциту, правила запозичень, боргові та резервні правила), а також бюджетних обмежень;
— положення законів про державний бюджет на певний рік;
— спеціальні статті у законі про центральний банк або законі про банківську систему;
— постанови органів державної влади, які відповідають за виконання бюджету й регулюють фіскальну політику держави.
В Україні порядок визначення абсолютного розміру бюджетного дефіциту та його ухвалення під час прийняття бюджету, встановлення граничних розмірів та порядок регламентування бюджетної збалансованості, визначення джерел фінансування та умов, механізмів і процедур здійснення державних запозичень у межах встановлених лімітів, визначаються такими законами і нормативно-правовими актами (рис. 1.2): Конституцією України, Бюджетним кодексом України, Законами України про Державний бюджет України, Законом України „Про Національний банк України”, Законом України „Про цінні папери та фондовий ринок”, Постановами Верховної Ради України, Постановами Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства фінансів України та ін..
Рисунок 1.2. Нормативно-правове забезпечення процесу управління бюджетним дефіцитом в Україні
Крім зазначених документів, які безпосередньо регламентують діяльність держави щодо управління бюджетним дефіцитом, певні аспекти дефіцитного фінансування відображено в окремих положеннях інших законів і підзаконних актів. Таким чином, фінансово-правові і бюджетно-процедурні засади управління бюджетним дефіцитом регламентуються чинним законодавством України. Правовою основою регулювання бюджетних відносин в Україні, а відповідно і управління бюджетним дефіцитом є Конституція, в якій передбачено, що держава прагне до збалансованості бюджету України. Окрім цього Конституцією регламентовано, що виключно законами України визначаються: будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, їх розмір і цільове використання; порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види та типи. В Конституції України також визначені бюджетні права і обов’язки органів, що забезпечують управління бюджетним дефіцитом і державним боргом.
Правовою першоосновою процедури управління бюджетним дефіцитом є Бюджетний кодекс України. Він визначає такі поняття, як дефіцит бюджету і фінансування бюджету, державний борг і запозичення, містить положення про шляхи та способи фінансування бюджетного дефіциту. Зокрема, статтею 14 Кодексу визначено, що прийняття Державного бюджету України на відповідний бюджетний період з дефіцитом дозволяється у разі наявності обґрунтованих джерел фінансування дефіциту. Згідно з Кодексом джерелами покриття дефіциту державного бюджету є внутрішні та зовнішні запозичення, кошти від приватизації державного майна, повернення бюджетних коштів з депозитів, надходження внаслідок продажу/пред’явлення цінних паперів, вільний залишок бюджетних коштів (перевищення залишку коштів загального фонду бюджету над оборотним залишком бюджетних коштів на кінець бюджетного періоду). Емісійні кошти НБУ не можуть бути джерелом фінансування дефіциту Державного бюджету України.
Абсолютні та відносні параметри бюджетного дефіциту обмежуються встановленням у законі про Державний бюджет України його граничного обсягу в наступному бюджетному періоді. При цьому Закон містить дані про обсяги державної заборгованості та планових запозичень, способи залучення нових позик та їх характеристики, а також можливі заходи з управління державним боргом на поточний рік.
Важливим правовим питанням є законодавче забезпечення відносин між урядом та емісійним банком у процесі фінансування бюджетного дефіциту. Закон України „Про Національний банк України” забороняє надання прямих кредитів як у національній, так і в іноземній валюті на фінансування витрат Державного бюджету України. Цей захід спрямований на обмеження інфляційних наслідків розширення дефіцитного фінансування державних потреб.
Не менш важливе значення у процесі управління бюджетним дефіцитом мають Постанови Верховної Ради України. Перш за все мова іде про Постанову про схвалення або взяття до відома Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період. Зокрема, враховуючи Основні напрями бюджетної політики на наступний бюджетний період, де містяться сконцентровані пропозиції щодо: граничного розміру дефіциту (профіциту) Державного бюджету України у відсотках до прогнозного річного обсягу ВВП; граничного обсягу державного боргу та його структури; показників позикового фінансування бюджету за типом боргового зобов’язання; видатків на погашення основної суми боргу та його обслуговування, складається проект Державного бюджету, закладаються його основні параметри, в тому числі граничні обсяги бюджетного дефіциту.
Згідно з Конституцією України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні і уповноважена затверджувати державний бюджет України та вносити зміни до нього в частині бюджетного дефіциту та джерел його фінансування у розрізі внутрішніх і зовнішніх запозичень.
Управління бюджетним дефіцитом здійснюється при тісній взаємодії і співпраці різних міністерств і відомств, які несуть відповідальність за розробку та реалізацію ефективної макроекономічної стратегії держави. В Україні в управлінні бюджетним дефіцитом на різних стадіях бюджетного процесу беруть участь: Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України (в тому числі Департамент державного боргу), Національний банк України, Державна казначейська служба України.
Говорячи про управління дефіцитом бюджету, слід розуміти, що цей процес триває як на стадії складання, розгляду, затвердження бюджету, так і під час його виконання. В процесі управління бюджетним дефіцитом важливе значення має визначення його абсолютних і відносних показників. Світова бюджетна практика передбачає різні методи визначення показників бюджетного дефіциту, кожен з яких має власну аналітичну базу. Найбільш поширеним є традиційний підхід до розрахунку величини бюджетного дефіциту. Для нього властиві такі ознаки:
— теоретичною основою методу є боргова концепція дефіциту;
— показник бюджетного дефіциту розраховується як для сектору загальнодержавного управління, так і для окремих його складових;
— в основі його розрахунку лежить касовий метод обліку державних фінансових ресурсів.
Даний метод розрахунку бюджетного дефіциту реалізований і в Україні. Зокрема, Бюджетний кодекс України визначає дефіцит бюджету, як перевищення видатків бюджету над доходами. Таким чином, при розрахунку бюджетного дефіциту необхідно чітко виокремлювати операції, які ведуть до зміни сальдо бюджету, а не фінансують його. В складі доходів – це операції із зарахування до бюджету на безповоротній основі податкових, неподаткових та інших надходжень, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти). В складі видатків – операції із спрямування коштів на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум.
Розрахунок бюджетного дефіциту ведеться на чистій основі, що передбачає поєднання з видатками бюджету чистого кредитування (кредитування за вирахуванням погашення) – операцій, пов’язаних з наданням коштів з бюджету на умовах повернення, платності та строковості, в результаті яких з’являються зобов’язання перед бюджетом, та операцій, пов’язаних з поверненням цих коштів до бюджету. Виділення операцій з чистого кредитування має виключно аналітичний характер, що створює підстави для порівняння різних статистичних систем.
Розрахунок бюджетного дефіциту на основі традиційного підходу здебільшого базується на касовому методі, що передбачає врахування у показнику бюджетного дефіциту тих операції, щодо яких уже проведені грошові виплати, а затримка виконання зобов’язань як з боку держави, так і перед бюджетом не будуть враховані у ньому. Це питання набуло принципового значення у зв’язку з проблемами, що виникають при обслуговуванні державного боргу – невиплаті процентних платежів, реструктуризації основної суми боргу тощо.
22.06.2015 __________________
ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА
Етап 1. Формування фінансової звітності підприємства
Таблиця 1 - Штатний розподіл персоналу
|
Заробітна плата директора з нарахуваннями (грн./міс.)
|
4 500
|
|
Кількість деревообробників та складальників
|
2
|
|
Заробітна плата одного працівника з нарахуваннями (грн./міс.)
|
1250
|
|
Заробітна плата секретаря з нарахуваннями (грн./міс.)
|
2 000
|
Таблиця 2 – Обсяг виробництва та реалізації продукції
|
Показники
|
Звітний період
|
|
Обсяг виробництва, кількість комплектів
|
454,23
|
|
Ціна одиниці комплекту, грн.
|
3880,8
|
|
вартість матеріалів
|
349,1
|
|
енерговитрати
|
65
|
|
заробітна плата збиральників
|
2500
|
Таблиця 3 – Звіт про фінансові результати меблевої фабрики в поточному періоді
|
Показники
|
Сума, грн.
|
|
Дохід від реалізації продукції
|
1762775,8
|
|
Податок на додану вартість
|
317299,6
|
|
Чистий дохід від реалізації продукції
|
1445476.2
|
|
Собівартість реалізованої продукції
|
218096,7
|
|
Валовий прибуток (збиток)
|
1227379,5
|
|
Інші операційні доходи
|
2564
|
|
Адміністративні витрати
|
6500
|
|
Витрати на збут
|
350
|
|
Інші операційні витрати
|
1200
|
|
Інші доходи
|
2300
|
|
Фінансові витрати
|
420,7
|
|
Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування
|
1223772,8
|
|
Податок на прибуток
|
220279,104
|
|
Чистий прибуток
|
1003493,7
|
Таблиця 4 – Баланс меблевої фабрики за звітний період
|
Показники
|
Сума, грн.
|
|
Первісна вартість обладнання
|
38631,78
|
|
Знос основних засобів
|
5518,83
|
|
Залишкова вартість обладнання
|
33112,95
|
|
Первісна вартість нематеріальних активів
|
378,525
|
|
Знос нематеріальних активів
|
126,175
|
|
Залишкова вартість нематеріальних активів
|
252,35
|
|
Всього необоротних активів
|
78020,61
|
|
Оборотні активи
|
|
|
Матеріали на складі
|
30077,09
|
|
Готова продукція на складі
|
5727,336
|
|
Дебіторська заборгованість
|
10673,4
|
|
Векселі одержані
|
370,4498
|
|
Грошові кошти
|
1336,446
|
|
Всього оборотних активів
|
48184.72
|
|
Баланс
|
126205,33
|
|
Власний капітал
|
|
Таблиця 5 – Вихідні прогнозні дані діяльності підприємства
|
Назва показника
|
Прогнозні дані
|
|
Кількість комплектів, шт.
|
53
|
|
Рівень прибутковості комплекту, %
|
8%
|
|
Вартість придбанних матеріалів, грн./шт.
|
193,2
|
|
в т.ч.за рахунок грошових коштів
|
86,9
|
|
отриманих короткострокових кредитів
|
106,2
|
|
Енерговитрати, грн. / шт.
|
2,5
|
|
Заробітна плата збиральників, грн.
|
1200
|
Етап 2. Проведення аналізу беззбитковості за рік.
Таблиця 6 – Змінні витрати на виробництво продукції, грн./ шт.
|
Назва показника
|
Сума
|
|
Вартість придбанних матеріалів
|
193,2
|
|
Енерговитрати
|
2,5
|
|
Заробітна плата збиральників
|
1200
|
|
Всього змінних витрат
|
1395,7
|
|
Таблиця 7 - Постійні витрати, грн.
|
|
Назва показника
|
Сума
|
|
Реалізаційні
|
350
|
|
Адміністративні
|
6500
|
|
Всього постійних витрат
|
6850
|
Таблиця 8 – Аналіз беззбитковості виробництва продукції
|
Назва показника
|
Прогнозні дані
|
|
Собівартість одиниці комплекту, грн.
|
1395,7
|
|
Ціна одиниці комплекту
|
1507,4
|
|
Обсяг реалізації, тис. грн.
|
79892,2
|
|
Собівартість реалізації, тис. грн.
|
73972,1
|
|
Прибуток від реалізації
|
5,920,1
|
|
Постійні витрати
|
6850
|
|
Беззбитковість підприємства, одиниць
|
61,3
|
|
Беззбитковість підприємства, грн.
|
92403,62
|
Етап 3. Складання прогнозного звіту про фінансові результати
Таблиця 9 – Прогнозний звіт про фінансові результати підприємства
|
Показники
|
Прогнозний рік
|
|
Дохід від реалізації продукції
|
1842668
|
|
Податок на додану вартість
|
331680,24
|
|
Чистий дохід від реалізації продукції
|
1510987,8
|
|
Собівартість реалізованої продукції
|
292068,8
|
|
Валовий прибуток (збиток)
|
1218919
|
|
Інші операційні доходи
|
2564
|
|
Адміністративні витрати
|
6500
|
|
Витрати на збут
|
350
|
|
Інші операційні витрати
|
1200
|
|
Інші доходи
|
2300
|
|
Фінансові витрати
|
420,7
|
|
Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування
|
1215312,3
|
|
Податок на прибуток
|
218756,2
|
|
Чистий прибуток
|
996556.1
|
ВИСНОВКИ.
В даній роботі ми складали та аналізували фінансову звітність меблевої фабрики, яка спеціалізується на виготовленні корпусної меблі й має достатньо стабільні виробничі та реалізаційні стосунки із своїми контрагентами. Фабрика має в своєму розпорядженні власні основні виробничі засоби та нематеріальні активи. Підприємство очолює директор, у якого в розпорядженні є секретар. Також на підприємстві працює висококваліфікований персонал збірників меблів.
Продаж готової продукції на підприємстві здійснюється як на касовій основі, при цьому має на розрахунковому рахунку певну частину грошових коштів, так і з відстрочкою платежу, в результаті чого у підприємства виникає дебіторська заборгованість. Також, підприємство має поточні зобов’язання з постачальниками матеріалів, перед бюджетом та з власним персоналом. Незважаючи на це, підприємство на кінець звітного періоду отримує чистий прибуток, який розподіляється на спеціалізовані фонди та страховий фонд. Залишок чистого прибутку спрямовано на формування нерозподіленого прибутку підприємства.
Отже, склавши фінансову звітність на поточний період, ми з`ясували, що
Дохід від реалізації продукції -1762775,8 грн;
Податок на додану вартість -317299,6 грн. ;
Чистий дохід від реалізації продукції -1445476.2 грн.;
Собівартість реалізованої продукції -218096,7 грн. ;
Валовий прибуток(збиток)- 1227379,5;
Інші операційні доходи- 2564 т. грн;
Адміністративні витрати- 6500 т.грн ;
Витрати на збут- 350 грн
Інші операційні витрати- 1200 т. грн;
Інші доходи- 2300 т. грн.;
Фінансові витрати- 420,7 грн;
Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування -1223772,8 грн;
Податок на прибуток 220279,104 грн.;
Чистий прибуток -1003493,7 грн;
З урахуванням змін, що пропонуються на другому етапі, отримали показники прогнозного періоду:
Дохід від реалізації продукції -1842668 грн.;
Податок на додану вартість -331680,24 грн.;
Чистий дохід від реалізації продукції- 1510987,8 грн.;
Собівартість реалізованої продукції- 292068,8 грн.;
Валовий прибуток(збиток)- 1218919 грн;
Інші операційні доходи- 2564 т.грн;
Адміністративні витрати -6500 т.грн;
Витрати на збут- 350
Інші операційні витрати -1200 т. грн;
Інші доходи -2300 т. грн;
Фінансові витрати- 420,7 грн.;
Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування -1215312,3 грн;
Податок на прибуток -218756,2 грн.;
Чистий прибуток -996556.1 грн ;
Аналізуючи данні в поточному та прогнозному періодах можна з упевненістю сказати, що:
Дохід від реалізації продукції в прогнозному періоді збільшився на 7989,2 грн. в порівнянні з поточним періодом;
Чистий дохід від реалізації в прогнозному періоді збільшився на 65511,6 грн.
Валютний прибуток(збиток), зменшився на 8460,5 грн
Це говорить нам про те, що підприємство працює добре и у нього майже не має збитків.
На сучасному етапі для будь – якого підприємства основними напрямками покращення фінансового стану підприємства є:
– зниження собівартості продукції (робіт, послуг) дозволить підприємству бути конкурентоспроможним на ринку, що можливе за рахунок розвитку інноваційної діяльності, більш раціонального використання фінансових, матеріальних і трудових ресурсів, більш ефективного управління витратами; – - пошук оптимального співвідношення власного і позикового капіталу, яке забезпечує рентабельність власного капіталу. Оптимізація ліквідності підприємства реалізується за допомогою комплексу заходів, спрямованих на зменшення фінансових зобов’язань та збільшення активів.
Фінансові зобов’язання підприємство може зменшити за рахунок:
- зменшення суми постійних витрат;
- продовження строків кредиторської заборгованості, відстрочення виплат дивідендів та відсотків.
Збільшити суму грошових активів можна за рахунок:
- рефінансування дебіторської заборгованості, тобто система фінансових операцій, яка забезпечує прискорену конверсію дебіторської заборгованості грошовими активами;
- підвищення ефективності управління грошовими потоками підприємства збільшить коефіцієнт абсолютної ліквідності. Збільшення обсягу грошових коштів можна забезпечити за рахунок реалізації зайвих виробничих і невиробничих фондів, здачі їх в оренду, продажу деяких застарілих основних фондів;
- оптимізація збутової політики, полягає в тому, що підпри- ємствам необхідно активізувати політику в галузі маркетингу з метою просування своєї продукції (послуг) на ринок;
- розширення ринків збуту, для чого підприємству необхідно створювати пункти роздрібної торгівлі, що призведе до збіль- шення прибутку та збільшення оборотності капіталу. Найважливішим чинником стійкості і розвитку підприємства є здійснення прогнозування його фінансового стану, оскільки, щоб грамотно керувати виробництвом, активно впливати на формування показників фінансової діяльності, необхідно постійно використовувати дані про його стан і зміни, які в ньому проходять.
Важливу роль відіграє постійне контролювання зовнішнього і внутрішнього станів підприємства, розробка планів при виникненні проблемних ситуацій, прийняття нестандартних рішень у випадку критичної ситуації, координація дій всіх учасників і контроль за виконанням заходів та їхніми результатами.
Отже, підсумовуючи вище викладене можна сказати, що заходи, спрямовані на покращення фінансового стану підприємства, містять в собі управління доходами та витратами, управління капіталом та грошовими коштами.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Бюджетний кодекс України // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 37-38, ст. 189. Документ 3235-4, чинний, поточна редакцiя вiд 01.01.2006 - ЛІГА: ЕЛІТ. Версія 7.7.1.
2. http://pidruchniki.com
3. http://buklib.net/books/24987/
4. В. П. Кодацький. Зниження бюджетного дефіциту в умовах ринку.// Економіка, фінанси, право. – 2005. - №6
5. І. С, Невінчаний..// Формування ринкових відносин в Україні. – 2007. - №6
6. http://lektsii.com/1-36080.html
Джерела фінансування бюджетного дефіциту. Управління бюджетним дефіцитом