Аналіз діяльності органів державного управління щодо розвитку сфери житлово-комунального господарства

PAGE \* MERGEFORMAT 7

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………… 4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ СФЕРОЮ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ …………………………………………………. 9

1.1. Сутність, завдання та принципи державного управління житлово- комунальним господарством України ………………........................... 9

1.2. Закономірності організації вітчизняної системи управління житлово-комунальним господарством…………………………………. 19

1.3. Закордонний досвід державного управління сферою житлово- комунального господарства ………………………………………......... 30

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ЩОДО РОЗВИТКУ СФЕРИ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА НА РЕГІНОАЛЬНОМУ РІВНІ………………………….. 37

2.1. Загальна характеристика органу державного управління……37 2.2. Діяльність відділу містобудування, архітектури, житлово- комунального господарства та надзвичайних ситуацій Печенізької РДА щодо розвитку сфери житлово-комунального господарства ………. 47

2.3. Проблеми управління розвитком житлово-комунального господарства у Печенізькому районі …………………………………... 56

РОЗДІЛ 3.УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ………………………………………………………………………… 62

3.1. Впровадження нових методів державного управління щодо розвитку сфери житлово-комунального господарства в діяльність відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та надзвичайних ситуацій Печенізької районної державної адміністрації…………………………………………………. 62

3.2. Шляхи покрашення організаційно-правової структури житлово- комунального господарства на національному рівні ………………… 70

3.3. Формування об’єднань співвласників багатоквартирних будинків як метод удосконалення управління сферою житлово-комунального господарства …………………………………………………………….. 79

ВИСНОВКИ……………………….……………………………………………. 88

ДОДАТКИ………………………………………………………………………. 92

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………….……………... 94

ВСТУП

Актуальність теми. Становлення ринкової, соціально орієнтованої економіки вимагає нових підходів до регулювання такої важливої сфери  як житлово-комунальна, через яку реалізуються інтереси кожної людини. Ця надзвичайно важлива галузь надає фізичним і юридичним особам необхідні житлово-комунальні послуги та забезпечує життєдіяльність усього суспільного організму.

Відсутність надійних джерел для самофінансування житлово-комунального господарства і його непривабливість для приватних інвесторів призвели до значного погіршення виробничих потужностей цього сектора, підвищення їх аварійності, збільшення питомих  та непродуктивних витрат матеріальних й енергетичних ресурсів, що негативно впливає на рівень і якість комунальних послуг.

При цьому, відсутність комплексного підходу до розвитку ринкових відносин у галузі житлово-комунального господарства, недосконалість нормативно-правової бази поряд з незавершеністю інституційних перетворень призвели до кризового стану галузі.

Оскільки житлово-комунальний сектор є ключовим елементом будь-якої економічної системи, державне управління ним входить складовою соціально-економічної політики як потужна рушійна сила економічного зростання. Це виводить проблематику державного управління житлово-комунальним господарством у ранг найважливіших теоретико-прикладних досліджень. Практичним результатом має стати визначення ефективних механізмів управління підприємствами й організаціями житлово-комунального господарства усіх форм власності.

Донедавна у вітчизняній економічній літературі загалом і в працях з державного управління господарськими процесами зокрема питання розвитку житлово-комунального господарства, його демонополізації, створення ринку житла та житлових послуг взагалі не стояло. В наукових публікаціях обґрунтовувалась необхідність централізованого управління житлово-комунальним господарством, дотаційного утримання підприємств, які його обслуговують, а фактично субсидіювання усіх верств населення незалежно від рівня доходів.

З основними положеннями функціонування житлово-комунального господарства на ринкових засадах можна було ознайомитись, вивчаючи роботи зарубіжних вчених, таких як Д. Віккерса, Р.Вона, В. Віскусі, П. Габора, Д.Гарднера, Р. Грін, А.Кумара,  Д. Лоран, М. Пардіна, В. Шаркі, Д. Яроу та інші.

у той же час рринковим трансформаціям житлово-комунального сектора присвячені роботи таких вчених: В. Бабаєва, В. Вакуленка, О. Дзядь, А. Дроня, Г. Крамаренко, В. Кукси, В. Ніколаєва, Г. Онищука, І. Осипенка, О. Попова, М. Руля, Г. Семчука, Т. Строкань, Р. Сиротюка, В. Хомякова та інших.

Водночас, далеко не всі питання знайшли своє концептуальне цілісне відображення, що не дозволяє поставити аналіз механізмів управління житлово-комунальним господарством на адекватну теоретичну основу і сприяти широкомасштабним ринковим перетворенням в галузі

Метою магістерської роботи є аналіз діяльності органів державного управління щодо розвитку сфери житлово-комунального господарства.

Для досягнення мети було визначено такі завдання дослідження:

• розглянути завдання та принципи державного управління житлово-комунальним господарством України;
• визначити закономірності організації вітчизняної системи управління житлово-комунальним господарством;
• розглянути закордонний досвід державного управління сферою житлово-комунального господарства;
• проаналізувати діяльність відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Печенізької районної державної адміністрації щодо розвитку сфери житлово-комунального господарства у Печенізькому районі;
• запропонувати шляхи удосконалення діяльності органів державного управління щодо розвитку сфери житлово-комунального господарства.

Об’єктом дослідження є організаційно-управлінські відносини, що складаються при провадженні діяльності органів державного управління щодо розвитку сфери житлово-комунального господарства України.

Предметом дослідження є діяльність відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Печенізької районної державної адміністрації щодо розвитку сфери житлово-комунального господарства у Печенізькому районі.

Методи дослідження. Методологія роботи базується на загальнотеоретичному осмисленні й окресленні об’єктивних закономірностей застосування загальних та спеціальних механізмів державного регулювання економіки у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Отож, у ході магістерської роботи використовувалися такі методи: аналізу; єдності історичного й логічного; систематизації; дедукції та індукції.

Інформаційною базою дослідження є вітчизняні та зарубіжні наукові публікації, аналітичні й статистичні дані Державного служби статистики України та відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Печенізької районної державної адміністрації.

У першому розділі розглянуто сутність, завдання та принципи державного управління житлово-комунальним господарством України та визначено закономірності організації вітчизняної системи управління житлово-комунальним господарством. Також у цьому розділі роботи розглянуто закордонний досвід державного управління сферою житлово-комунального господарства.

У другому розділі дано загальну характеристику та проаналізовано діяльність відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Печенізької районної державної адміністрації щодо розвитку сфери житлово-комунального господарства у Печенізькому районі. Також визначено основні проблеми та недоліки у роботі аналізованого відділу.

У третьому розділі запропоновано впровадження нових методів державного управління щодо розвитку сфери житлово-комунального господарства в діяльність відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Печенізької районної державної адміністрації. Окрім цього, у роботі визначено шляхи покрашення організаційно-правової структури житлово-комунального господарства на національному рівні та розглянуто формування об’єднань співвласників багатоквартирних будинків як метод удосконалення управління сферою житлово-комунального господарства.

Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості використання органами виконавчої влади, зокрема, відділом містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та надзвичайних ситуацій Печенізької районної державної адміністрації методичних рекомендацій щодо розвитку житлово-комунального господарства у Печенізькому районі. Також актуальними є пропозиції щодо покрашення організаційно-правової структури житлово-комунального господарства на національному рівні та щодо активізації створення об’єднань співвласників багатоквартирних будинків у Печенізькому районі.

Запропоновані у магістерській роботі теоретичні положення, висновки і рекомендації можуть бути використані:

• вищими та центральними органами виконавчої влади під час формування та реалізації державної політики у сфері житлово-комунального господарства;
• органами влади всіх рівнів управління для обґрунтування та здійснення оперативних і тактичних рішень у сфері державного регулювання житлово-комунальним господарством;
• у навчальному процесі Національної академії державного управління при Президентові України, її регіональних інститутів та інших вищих навчальних закладів за програмами підготовки магістрів державного управління, зокрема при розробці та викладанні модулів, пов’язаних з державним управлінням.

Апробація результатів роботи і публікації. Основні результати магістерської роботи було обговорено на науково-практичнiй конференції НАЗВА (дата, ХарРI НАДУ), засіданнях кафедри права та європейської інтеграції Харківського регіонального інституту державного управління НАДУ при Президентові України.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ СФЕРОЮ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ

1.1. Сутність, завдання та принципи державного управління житлово-комунальним господарством України

Однією з пріоритетних галузей національного господарського комплексу є житлово-комунальне господарство, яке забезпечує життєдіяльність населених пунктів та суттєво впливає на розвиток економічних взаємовідносин у державі.

Житлово-комунальне господарство України виступає багатогалузевим комплексом, що включає підгалузі, які є природними монополіями, та конкурентні підгалузі, а продуктом його життєдіяльності є, передусім, послуги, які надаються у виробничій та невиробничій сферах.

Єфименко І. А акцентує увагу на тому, що це самостійна сфера економіки, основною метою функціонування якої є задоволення потреб населення і підприємств в послугах, що забезпечують нормальні умови життєдіяльності, зокрема, в області обслуговування житлового фонду, до складу якого входять будинки і помешкання, що використовуються в якості житла.

Торкатюк В. І та Усенко Ю. Ю. надають найбільш розширену дефініцію житлово-комунального господарства: це багатогалузева комплексна сфера господарювання, до якої належать підприємства та організації, які утримують житловий фонд в належному стані (виробники житлових послуг) і підприємства, які спеціалізуються на наданні послуг тепло-, енерго-, газо-, водопостачання і водовідведення (виробники комунальних послуг), які діють в умовах різних факторів зовнішнього середовища, що в складному взаємозв’язку формує житлово-комунальні структури міста, які необхідно оцінити і забезпечити економічну ефективність їх функціонування [13,c.96].

З позиції теорії систем житлово-комунальне господарство України являє собою складну ієрархічну систему, яка об’єднує ряд окремих підсистем (житлове господарство, теплопостачання,водопостачання і водовідведення, інфраструктура обслуговування житла, збір і переробка сміття тощо), що функціонують як на макрорівні, так і на рівні окремих регіонів.

З позиції внутрішньої структури та організації, житлово-комунальне господарство являє собою сукупність підприємств та організацій, які формують комплекс підгалузей, покликаних забезпечувати умови нормальної життєдіяльності населення та функціонування міських структур.

Варто зазначити, що у сфері житлово-комунального господарства зайнято 5 % працездатного населення країни, які обслуговують близько 25 % основних фондів держави. При цьому, понад 14,2 тис. спеціалізованих підприємств та організацій різних форм власності надають споживачам 40 видів житлово-комунальних послуг [48, c.25].

Житлова сфера включає управління житловим фондом і об'єктами комунального господарства, їх утримання, будівництво й ремонт.

Житловий фонд – це сукупність жилих будинків, а також жилих приміщень незалежно від форм власності. Він складається з:

• державного житлового фонду;
• громадського житлового фонду;
• фонду житлово-будівельних кооперативів;
• приватного житлового фонду.

Житлово-комунальне господарство має низку специфічних особливостей, що характеризують його як складну, багатоелементну, динамічну організаційно-економічну систему.

Характер та особливості житлово-комунальних послуг, які відносяться до універсальних, тобто передбачають повсюдне поширення, рівномірно високу стандартизовану якість і загальну доступність, справедливу, розумну та доступну для населення ціну визначають специфіку житлово-комунального господарства, яка проявляється у наступному.

По-перше, житлово-комунальні послуги є залежними від розташування джерел ресурсів, оскільки місця виробництва послуг та їх споживання співпадають. Відповідно, місцезнаходження об’єктів комунальної інфраструктури впливає на стан житлово-комунальної сфери.

Крім того, як зазначає Губерна Г., ця особливість проявляється ще й у тому, що, на відміну від інших товарів, цей товар не можна вивезти в інші місто, район, країну, а споживач не може звернутися до іншого постачальника. Тут закладена база протиріччя між ними. З боку постачальника це проявляється в монополізмі, а з боку споживача – в необмежених економічними можливостями вимогах [59, c.94].

Отож, функціонування житлово-комунального господарства представлене ,,чистими” природними монополіями і підгалузями, які розвиваються за законами конкурентного господарства. До останніх належить експлуатація житла, санітарне очищення територій тощо.

Високий рівень локалізації виробництва та споживання житлово-комунальних послуг зумовлює необхідність управління цією галуззю на місцевому рівні з урахуванням конкретної специфіки населеного пункту: чисельності населення, території міста, природно-кліматичних умов, архітектурно-містобудівних особливостей, соціальної структури та ін.

По-друге, для комунальних послуг, як обов’язкового суспільного блага, властива колективна організація споживання у формі загальних систем обслуговування. Характерна для комунальних підприємств велика кількість мережевих споруд та їх пряма прив’язка до споживачів послуг обумовлює неефективність їх надання декількома підприємствами.

Ефективність житлово-комунального господарства досягається за рахунок економії від масштабу наданих послуг, яка пояснюється специфікою технологічних умов виробництва та експлуатації, що робить економічно і соціально виправданим функціонування монопольно функціонуючих суб’єктів господарювання у сфері ресурсного забезпечення міста.

По-третє, призначенням та метою діяльності комунальних підприємств є життєзабезпечення міста. Тобто, практично вони є некомерційними, хоча і віднесені на регіональному та на державному рівнях до виробничо-промислових. В Україні підприємства житлово-комунального господарства, зокрема водопостачання та каналізації, є прирівняними державою до комерційних, з чого витікають підходи до регулювання їх діяльності. Держава не займається фінансуванням підприємств житлово-комунального господарства, а встановлює режим їх оподаткування такий самий, як для всіх комерційних підприємств.

При цьому існують певні обмеження при встановленні тарифів на послуги. Заслуговує на увагу те, що, на відміну від комерційних підприємств, що мають право обирати самостійно ринок збуту та конкретних контрагентів, підприємства житлово-комунального господарства вимушені безперервно надавати свої послуги і на практиці не мають права їх припинення навіть при відмові абонентів від оплати. В результаті таких дій з боку держави підприємства комунального сектора заздалегідь є дотаційними або збитковими.

По-четверте, визначальний вплив соціальних чинників обумовлює ще одну особливість житлово-комунального господарства, а саме специфічність критеріїв оцінювання ефективності його функціонування.

Характерні для сфери виробництва економічні критерії ефективності, такі як рентабельність, продуктивність, фондовіддача досить часто виявляються недостатніми для підприємств житлово-комунального господарства. На перше місце тут висуваються критерії якості обслуговування населення, комфортність, естетика, екологічні чинники, яким надається перевага.

По-п’яте, житлово-комунальне господарство характеризується галузевою специфікою та регіональною цілісністю, враховуючи обласний та міський рівень функціонування [7, c.146].

Інша характеристика житлово-комунального господарства пов’язана з комплексністю галузі, яка характеризується великою кількістю підгалузей, що входять до її складу:

• житлове господарство;
• водопостачання та водовідведення;
• комунальна енергетика;
• теплопостачання;
• міський електротранспорт;
• зовнішній міський благоустрій;
• дорожнє господарство;
• санітарне очищення міст (вуличне прибирання, будинкова очистка з утилізацією твердих побутових і харчових відходів);
• зелене господарство (озеленення міст, квітництво);
• готельне господарство;
• ритуальне обслуговування;
• ремонтно-будівельне виробництво, монтаж;
• капітальний ремонт та експлуатація ліфтового господарства;
• власна промисловість і капітальне будівництво;
• проектні, конструкторсько-технологічні та науково-дослідні роботи;
• технічна інвентаризація основних фондів[19, c. 144] .

Зважаючи на те, що за своїм змістом і структурою житлово-комунальне господарство – це складний та багатогранний об’єкт управління, він обумовлює специфічні особливості побудови організаційної системи управління та державного регулювання для забезпечення надійності функціонування підприємств галузі, підвищення ефективності роботи комплексу.

Взагалі державне регулювання є діяльністю держави щодо створення правових, економічних і соціальних передумов, необхідних для функціонування економічного механізму відповідно до цілей і пріоритетів державної економічної політики.

Раціональне державне регулювання ставить за мету не протистояння механізму ринкового регулювання й не підміну його, а свідоме виконання регулюючого потенціалу, надання ринковим регуляторам цілеспрямованого характеру, що сприяє досягненню поставлених державою цілей і пріоритетів з найменшими економічними та соціальними витратами.

Державне управління в сфері житлово-комунального господарства охоплює всі види житлових фондів, зокрема приватний, і полягає у встановленні обов’язкових для всіх власників житла правил щодо експлуатації житлових будинків, організації комунального обслуговування населення, проведення заходів з охорони, реконструкції тощо.

Відповідно до твердження Димченко О. В. державне управління в сфері житлово-комунального господарства – це система цілеспрямованих дій держави, її органів на суспільство в цілому, ті або інші сфери його життєдіяльності на основі застосування об’єктивних законів, що допомагають реалізовувати певні завдання і функції відповідних органів у сфері житлово-комунального господарства.

Олійник О. Б. зазначає, що державне регулювання житлово-комунального господарства – це механізм реалізації програми розвитку житлово-комунального господарства області, який несе відповідальність за його стан, координує діяльність підприємств, установ та організацій галузі житлово-комунального господарства .

На думку Данилишин Б. М., державне регулювання житлово-комунального господарства – це формування системи заходів, спрямованих на інтенсивний розвиток житлово-комунального господарства, вдосконалення або докорінну зміну існуючих форм і методів державного управління на різних рівнях, їх взаємодію між собою. Першочергове завдання держави в цьому випадку полягає у:

• створенні механізму ринкових відносин у житлово-комунальній сфері;
• формуванні єдиної фінансової та соціальної політики на територіях самоврядування;
• запровадженні нових форм управління житлово-комунальним господарством на рівні територіальних громад, зокрема делегованого управління;
• впровадження системи договірних відносин, зумовлених появою в цій сфері суб’єктів господарювання різних організаційно-правових форм.
• підвищення ефективності управління житлово-комунальним господарством;
• упорядкування відносин власності у цій сфері;
• забезпечення беззбиткового функціонування підприємств галузі при прозорій економічно обґрунтованій системі визначення рівня тарифів та адресного соціального захисту населення;
• технічне переозброєння галузі, запровадження інноваційної моделі її розвитку [28, c. 133].

Метою державного управління щодо регіонального розвитку житлово-комунального господарства є урівноваження показників не лише добробуту, а й соціального розвитку територій, де спостерігаються значні відмінності у забезпеченні населення комунальними послугами.

Головними принципами державного управління у цій сфері є:

– спільна відповідальність держави та органів місцевого самоврядування за розвиток житлово-комунального господарства, забезпечення населення житлово-комунальними послугами відповідно до державних соціальних стандартів та ефективність сфери житлово-комунального господарства в цілому;

• доступність для всіх верств населення житлово-комунальних послуг, що відповідають вимогам державних стандартів;
• пріоритетне спрямування державної підтримки на забезпечення соціальним житлом визначених законом категорій громадян з одночасним створенням доступної для інших верств населення системи довгострокового кредитування житла;
• формування та дотримання державних соціальних стандартів (норм і нормативів) у сфері житлового фонду та житлово-комунального обслуговування;
• створення умов для прозорого та незалежного державного регулювання у сфері житлово-комунальних послуг, захисту прав споживачів і налагодження зворотного зв'язку із суспільством;
• забезпечення ефективного використання людських, грошових та матеріальних ресурсів у сфері житлово-комунального господарства;
• відповідальність держави (щодо управління, регулювання, стимулювання і технічної підтримки) та органів місцевого самоврядування (щодо планування розвитку житлового фонду та комунальної інфраструктури, ефективного використання майна територіальних громад) за ефективність функціонування житлово-комунального господарства;
• встановлення економічно обґрунтованих цін і тарифів за користування житлом та комунальні послуги, надання адресних субсидій окремим категоріям громадян для компенсації витрат, пов'язаних з оплатою житла та комунальних послуг;
• створення рівних умов для всіх суб'єктів господарювання і споживачів на ринку житла та житлово-комунальних послуг;
• забезпечення збалансованого розвитку енерго-, тепло-, водо-, газопостачання та водовідведення під час виконання програм житлового та промислового будівництва;
• забезпечення населення високоякісною питною водою;
• технічне переоснащення галузі на основі широкого застосування вітчизняних і зарубіжних науково-технічних досягнень, зокрема в енерго- та ресурсозбереженні, впровадження екологічно чистих технологій;
• стимулювання будівництва шляхом зняття адміністративних бар'єрів та розвитку конкуренції на ринку будівельних матеріалів;
• розвиток публічно-приватного партнерства у сфері будівництва та реконструкції житлового фонду і комунальної інфраструктури;
• гласність, громадський контроль, прозорість та участь громадян у прийнятті рішень з питань реформування та розвитку житлово-комунального господарства, інформування населення органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень щодо основних принципів та завдань державної політики у сфері житлово-комунального господарства;
• створення рівних умов для всіх суб'єктів підприємницької діяльності у сфері житлово-комунального господарства, забезпечення рівних умов для всіх інвесторів [50, c. 20].

Відповідно, до головних функцій державного управління відносяться такі:

• підготовка пропозицій щодо формування державної політики;
  • нормативно-правове забезпечення, проведення моніторингу;
  • ліцензування певних видів господарської діяльності;
  • організація та виконання робіт зі стандартизації в сфері житлово-комунального господарства;
  • координація діяльності місцевих органів виконавчої влади;
  • розроблення типових договорів;
  • забезпечення контролю за дотриманням виконавцями/виробниками вимог стандартів тощо.

Державне регулювання житлово-комунального господарства базується на основних засобах впливу на ринок, таких як:

• законодавчі акти;
  • прогнози розвитку національної економіки;
  • цільові комплексні програми;
  • державні замовлення і державні контракти;
  • державні інвестиції;
  • державні і місцеві бюджети;
  • бюджетні дотації, субсидії;
  • податки й податкові пільги;
  • державні кредити;
  • державні резерви;
  • соціально-економічні нормативи;
  • галузеві загальнодержавні норми і стандарти;
  • норми амортизації;
  • системи фіксованих граничних і вільних цін;
  • індексування цін;
  • встановлення єдиної тарифної системи та ін. [59, c. 94].

Отож, розглянувши особливості функціонування житлово-комунального господарства України та мету і завдання державного регулювання у цій сфері, варто розглянути закономірності організації вітчизняної системи управління житлово-комунальним господарством.

1.2. Закономірності організації вітчизняної системи управління житлово-комунальним господарством

Правове забезпечення діяльності підприємств і організацій ЖКГ представлено, в першу чергу законами України, в яких закладені правові основи їх взаємовідносин як господарюючих суб’єктів із зовнішнім середовищем в ринкових умовах господарювання. До складу цих законів відносяться:

• Конституція України;
• Житловий кодекс України;
• Цивільний кодекс України;
• Кодекс про адміністративні правопорушення;
• закони України: ,,Про місцеві державні адміністрації ”, ,,Про місцеве самоврядування в Україні”, ,,Про оренду державного та комунального майна”;
• Укази Президента України;
• постановах Кабінету Міністрів України та ін.

Таким чином, у сучасний період існує досить велика кількість нормативно-правових актів, які як безпосередньо регулюють здійснення державного управління у сфері житлово-комунального господарства, так і опосередковано торкаються цього питання. Крім того багато законодавчих актів знаходиться на стадії розгляду або їх проекти відхилено [56, c.70].

Аналіз діючого законодавства з даного питання показав, що більшість нормативно-правових актів присвячена вирішенню поточних проблем галузі, а саме вирішенню питань регулювання тарифів, соціального захисту населення, реструктуризації боргів тощо. У той же час, конкретно питанням реформування житлово-комунального господарства концептуального характеру присвячена невелика кількість правових актів.

У діючому законодавстві нечітко визначена компетенція усіх суб’єктів у сфері управління житлово-комунальним господарством, не сформульовані пріоритетні напрямки державної політики та завдання щодо її реалізації. Це не дозволяє повною мірою реалізувати завдання щодо реформування житлово-комунального господарства.

В умовах існуючого нечіткого розмежування повноважень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування неможливо забезпечити і ефективне державне регулювання процесів реформування на підприємствах житлово-комунального господарства , а саме на суб’єктах природних монополій тощо.

Аналіз показав, що має місце і суперечність положень чинних законодавчих актів із Конституцією України стосовно суб’єктів права комунальної власності. Досі не розробленими залишаються базові закони по підгалузях житлово-комунального господарства та ряд нормативних актів, спрямованих на стабілізацію фінансового стану підприємств галузі.

Спеціальні правові та організаційні засади управління житлово-комунальним господарством закріплено в низці актів, серед яких головними є закони України:

• ,,Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004 - 2010 роки ” [36];
• ,, Про Загальнодержавну програму “ Питна вода України ” [35];
• ,, Про житлово-комунальні послуги ” [34];
• ,, Про міський електричний транспорт ” [40];
• ,, Про питну воду та питне водопостачання ” [44];
• ,, Про теплопостачання ” [47];
• ,, Про благоустрій населених пунктів ” [31];
• ,, Про ОСББ” [42];
• ,, Про енергозбереження ” [33];
• ,, Про електроенергетику ” [32];
• ,,Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду ” [38]та інші закони.

З 1 січня 2010 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Закону України ,,Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004–2010 роки”, прийнятий 11 червня 2009 року Верховною Радою України, яким затверджено ,,Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2009–2014 роки ” [36].

Варто зазначити, що ціль Програми полягає у визначенні принципів реалізації державної політики реформування житлово-комунального господарства, здійснення заходів з підвищення ефективності й надійності його функціонування, забезпечення стійкого розвитку для задоволення потреб населення й господарського комплексу в житлово-комунальних послугах відповідно до встановлених нормативів і національних стандартів.

Відповідно до Програми реформування галузі здійснюється шляхом формування відповідно до вимог світових стандартів ринку житла, впровадження недискримінаційних економічних відносин, між суб'єктами ринку й державою з поступовим обмеженням функцій держави як суб'єкта ведення господарства й посиленням його впливу на формування ринкової інфраструктури, що передбачає:

• проведення взаємоузгодженої тарифної, інвестиційної політики й політики в сфері розвитку внутрішнього ринку;
• реалізацію ефективної антимонопольної політики й здійснення інституціональних перетворень на ринку житла й житлово-комунальних послуг, спрямованих на розвиток ринкових відносин і конкуренції;
• стимулювання інноваційної, інвестиційної й енергозберігаючої активності суб'єктів ведення господарства;
• підвищення енергоефективності галузі шляхом зменшення обсягів втрат паливно-енергетичних ресурсів, зниження енергоємності виробництва окремих видів продукції (послуг);
• розробку прозорого механізму формування цін і тарифів на продукцію й послуги підприємств, які здійснюють діяльність у житлово-комунальній сфері.

Основними завданнями Програми є:

• розвиток державного регулювання діяльності природних монополій на ринку комунальних послуг;
  • формування державної житлової політики, створення розвинутої конкурентного середовища на ринку обслуговування житла;
  • забезпечення беззбиткового функціонування підприємств житлово-комунального господарства;
  • технічне переоснащення житлово-комунального господарства, скорочення питомих показників використання енергетичних і матеріальних ресурсів на виробництво послуг, у тому числі створення діючого й прозорого механізму стимулювання використання альтернативних джерел енергії й видів палива;
  • залучення інвестицій і співробітництво з міжнародними фінансовими установами й донорськими організаціями;
  • залучення громадськості до процесів формування житлової політики й реформування житлово-комунального господарства.

Програма передбачає ряд завдань і заходів, реалізація яких дозволить підвищити ефективність використання енергоносіїв й інших ресурсів, істотно знизити енергоємність виробництва, підвищити енергоефективність будинків, створити стимули й умови для переходу економіки на раціональне використання й ощадливе використання енергоресурсів [36].

Система управління житлово-комунальним господарством базується на відповідальності всіх суб’єктів господарювання та збалансованості й поєднує у собі зусилля:

• центрального органу виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства;
  • інших центральних органів виконавчої влади;
  • відповідних структурних підрозділів Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування;
  • підприємств всіх форм власності та їх об'єднань, що працюють у сфері житлово-комунального обслуговування.

Органи управління житлово-комунальним господарством: організовують виконання програм розвитку галузі; забезпечують діяльність житлово-комунальних об'єктів, підбір і розстановку кадрів; здійснюють заходи щодо вдосконалення комунального обслуговування населення, промислових і соціально-культурних об'єктів; здійснюють розробку й організаційне забезпечення управлінських рішень.

На рис.1.1. схематично зображено систему органів управління будівництвом та житлово-комунальним господарством [55, c. 173].

Рис.1.1 Система органів управління житлово-комунальним господарством України

До повноважень Кабінету Міністрів України у сфері управління житлово-комунальним господарством належить:

• забезпечення проведення цінової політики відповідно до закону;
  • визначення методології (порядку) формування цін/тарифів на певні види житлово-комунальних послуг, що надаються суб'єктами господарювання, які не займають монопольне становище на відповідних ринках;
  • визначення пріоритетних інвестиційних проектів у сфері житлово-комунальних послуг загальнодержавного значення, фінансування яких здійснюватиметься за рахунок коштів, отриманих за надані житлово-комунальні послуги, та/або державного бюджету;
  • підготовка проектів нормативно-правових актів, які передбачатимуть стимулюючі заходи щодо розвитку сфери житлово-комунальних послуг;
  • удосконалення порядку відшкодування суб'єктам господарювання збитків, завданих у результаті прийняття рішень, пов'язаних із затвердженням тарифів на житлово-комунальні послуги у розмірі, нижчому від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Перш за все центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління у сфері житлово-комунального господарства є Міністерство з питань житлово-комунального господарства України, основними завданнями якого є:

• участь у формуванні та забезпечення реалізації державної політики у сфері житлово-комунального господарства, житлової політики та міського електричного транспорту (трамвай, тролейбус), благоустрою населених пунктів, галузі поховання;
  • управління, координація та регулювання діяльності у зазначеній сфері;
  • реформування житлово-комунального господарства;
  • технічне регулювання у сфері житлово-комунального господарства та міського електричного транспорту (трамвай, тролейбус);
  • забезпечення проведення єдиної технічної, соціально-економічної політики у сфері питної води та питного водопостачання;
  • регулювання діяльності суб'єктів природних монополій у сфері централізованого тепло -, водопостачання та водовідведення, крім діяльності суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні чи поновлювані джерела енергії;
  • захист прав споживачів житлово-комунальних послуг у межах своїх повноважень, визначених законодавством.

Державний комітет України з питань житлово-комунального господарства виконує власні функції:

• формування і реалізації державної політики у сфері житлово-комунального господарства;
  • нормативно-правове регулювання діяльності суб’єктів господарювання;
  • координація дій органів виконавчої влади;
  • регулювання господарської діяльності суб’єктів природних монополій у сфері централізованого водо,- теплопостачання та водовідведення.

Інші центральні органи виконавчої влади, відповідно до покладених на них функцій, здійснюють у сфері житлово-комунального господарства контроль за діяльністю підприємств, якістю житлово-комунальних послуг, забезпечують соціальний захист населення та захист прав споживачів.

Регіональні органи виконавчої влади та їх структурні підрозділи з питань житлово-комунального господарства відповідно до законів України здійснюють власні повноваження та забезпечують реалізацію на території регіону державної політики у житлово-комунальній сфері, несуть відповідальність за її наслідки.

У разі делегування повноважень органами місцевого самоврядування, здійснюють управління комунальними підприємствами, що надають житлово-комунальні послуги більш ніж двом територіальним громадам, встановлюють тарифи на ці послуги.

Управління будівництвом і житлово-комунальним господарством на місцях покладено на відповідні управління і відділи місцевих державних адміністрацій. Так, при обласних державних адміністраціях діють:

• управління містобудування й архітектури;
  • управління житлово-комунального господарства;
  • управління капітального будівництва.

Необхідно зазначити, що в районних державних адміністраціях функцію управління забезпечують відділи містобудування, архітектури і житлово-комунального господарства [25, c. 4].

Відділи містобудування, архітектури і житлово-комунального господарства здійснюють керівництво дорученими їм сферами будівництва і житлово-комунального господарства, несуть відповідальність за їхній розвиток на підвідомчій їм території, координують діяльність підприємств, установ і організацій, що відносяться до сфери управління відповідної місцевої державної адміністрації.

У сфері житлово-комунального господарства районні відділи відповідно до покладених на них завдань:

• беруть участь у реалізації державної політики у сфері житлово-комунального господарства, готують пропозиції до програм соціально-економічного розвитку та проекту бюджету району;
  • координують роботу, пов'язану з наданням населенню району житлово-комунальних послуг підприємствами - надавачами цих послуг незалежно від форми власності;
  • розробляють систему заходів для забезпечення стабільної роботи житлово-комунального господарства району в умовах надзвичайної ситуації і ліквідації її наслідків;
  • здійснюють в межах своєї компетенції контроль за станом експлуатації та утримання житлового фонду і об'єктів комунального господарства незалежно від форми власності;
  • вживають заходів до оснащення наявного житлового фонду засобами обліку та регулювання споживання води і теплової енергії згідно із загальнодержавними та регіональними програмами;
  • аналізують рівень цін і тарифів на продукцію, роботи і послуги житлово-комунального господарства та у разі потреби готують пропозиції щодо їх змін в установленому законодавством порядку;
  • розробляють пропозиції до проектів місцевих програм приватизації підприємств житлово-комунального господарства, що перебувають у комунальній власності;
  • сприяють прискоренню передачі об'єктів відомчого житлового фонду та комунального господарства у власність територіальних громад та ін.

Підприємства, організації всіх форм власності та їх об'єднання, що працюють у сфері житлово-комунального обслуговування, забезпечують, виключно на договірних засадах, всіх споживачів, у тому числі бюджетні установи і організації, казенні підприємства якісними послугами та у необхідних обсягах.

Проаналізувавши законодавче забезпечення сфери житлово-комунального господарства та функції органів державної влади щодо управління розвитком аналізованої сфери, варто розглянути механізм та форми організації державного управління житлово-комунальним господарством.

Спершу варто зазначити, що регулювання житлово-комунального господарства, як форми монополії, здійснюється таким чином:

• державна реєстрація житлових приміщень;
  • державний облік житлового фонду;
  • розподіл житлових приміщень;
  • контроль за використанням житлового фонду;
  • видачі ліцензій на здійснення відповідних видів підприємницької діяльності;
  • контролю за додержанням суб’єктами господарювання ліцензійних умов;
  • контролю за обґрунтованістю встановлених тарифів на послуги водо,- теплопостачання та водовідведення;
  • наданням дотацій із Державного бюджету.
  • цінове регулювання
  • застосування санкцій до суб’єктів господарювання у випадках передбачених законодавством [26, c.22].

Основною формою управління та утримання житлового фонду стають об’єднання співвласників багатоквартирного будинку. Прийнятими організаційно-правовими формами управління житлово-комунальним господарством є:

• об’єднання власників житла у різні групи з метою вибору обслуговуючих підприємств на конкурсних засадах;
  • розвиток і застосування делегованого управління (концесій, оренди); стимулювання якості надання послуг і зниження їх вартості через підвищення конкуренції серед надавачів цих послуг;
  • запровадження системи договірно-правових відносин.

Слід відмітити, що на сьогодні продовжує домінувати стара ,,радянська” модель житлово-комунального господарства, що обумовлено такими причинами:

• адміністративним лобіюванням;
  • наявністю традиційних, історично сформованих виробничих житлових підприємств у вигляді ЖЕКів, за якими адміністративно закріплені житлові райони;
  • наявністю у ЖЕКів бюджетного фінансування на ,,відшкодування витрат ” чи ,,погашення збитків ”, капітальний ремонт тощо;
  • наданням пільг і субсидій, чого найчастіше позбавлені інші альтернативні форми.

На рис.1.2 зображено механізм державного управління сферою житлово-комунального господарства в Україні [28, c.133].

Рис.1.2. Механізми державного управління в сфері житлово-комунального господарства України

Таким чином, виходячи із сучасної економічної ситуації, що склалась в Україні, владі необхідно забезпечити стійке функціонування житлового сектора, що дасть змогу задовольняти житлові потреби населення без істотної участі центральної влади та використання значних обсягів бюджетних коштів. Роль держави повинна бути обмежена регулюванням відносин в сфері здійснення прав на нерухомість у житловій сфері, встановленням будівельних норм і правил та основних принципів місторегулювання.

1.3. Закордонний досвід державного управління сферою житлово-комунального господарства

Закордонний досвід державного управління сферою житлово-комунального господарства потребує детального розгляду для порівняння діяльності вітчизняних органів державної влади у цій сфері з особливостями діяльності закордонних органів державної влади в процесі управляння житлово-комунальним господарством.

Наприклад, у Польщі велика частина комунального житлового фонду є власністю та експлуатується місцевою владою (ґмінами), які, відповідно до законодавства, мають значну свободу вибору у здійсненні політики в цій сфері. Також, відповідно до польського законодавства, ґміни підвищуватимуть комунальні тарифи з метою покриття витрат на утримання житлового фонду, одночасно надаючи певні пільги малозабезпеченим мешканцям за спеціальними програмами.

Безумовно, без реформування системи оплати житла місцева влада неспроможна фінансувати реконструкцію житлового фонду, але підвищення тарифів робить реформу дуже непопулярною у територіальної громади. Виходячи з цього, кожен з місцевих урядів Польщі намагається реалізовувати свою політику у цій сфері. Наприклад, міста Гдиня і Щецин проводять в оплаті житла ,,агресивну ” політику і належать до тих ґмін, які запроваджують регулярне підвищення тарифів. Аби подолати політичний та соціальний спротив підвищенню тарифів муніципалітети Гдині та Щеціна подбали про залучення всіх зацікавлених учасників ринку житла (членів міських рад, квартиронаймачів, громадян і чиновників місцевих органів влади) до обговорення пропозицій щодо підвищення квартирної плати до ринкового рівня. Ці ж ґміни зробили підвищення тарифів складовою частиною своїх довгострокових планів розвитку житлового сектора.

У той же час Краків розпочав запровадження диференційованих тарифів, застосувавши методологію, яка допомагає ґміни застосовувати ринкову структуру оплати житла в тій частині житлового фонду, яка їм належить. Тарифи в цьому місті встановлюються залежно від якості та місцезнаходження житла.

Також є певні особливості у діяльності німецьких органів державної влади щодо розвитку житлово-комунального господарства. Необхідно відзначити, що вся сфера житлово-комунального господарства фактично приватизована (земля у власності підприємств), а постачальники послуг відбираються на конкурсній основі, що було закріплено відповідними нормами законодавства [57, c.9 –10].

У Німеччині з’явився новий термін ,,багатосторонні комунальні послуги”. Наприклад, крім свого основного виду діяльності, комунальні компанії включали у свої пакети багатосторонніх послуг прибирання прибудинкових територій, вивіз сміття та утилізацію відходів, обслуговування внутрішньо-будинкової інфраструктури, телекомунікації та ін.

Крім того, у Німеччині особлива увага приділяється підвищенню ефективності комунальних підприємств за рахунок запровадження сучасних технологій та автоматизації. Окрім того, створені спеціальні державні банки, які спрямовані на сприяння розвитку житлово-комунальної сфери і надають пільгові кредити під конкретні адресні програми, спрямовані на підвищення ефективності використання та економію ресурсів.

У Великої Британії, яка майже 15 років створювала суспільно прийнятні і комерційно привабливі умови в комунальному секторі, введено заборону на відключення послуг водопостачання для побутових споживачів, але одночасно прийнято рішення про підвищення тарифів для неплатників. Якість комунальних послуг у цій країні визначається низкою вимірюваних параметрів. Зокрема зафіксовано час дозвону до диспетчерської служби (він становить 30 секунд) та час виконання заявки з усунення неполадок.

Наприклад, у Франції комунальні служби є переважно муніципальними. У той же час достатньо поширений в житлово-комунальній сфері й досвід використання концесій, заснованих на договорі, відповідно до якого підприємство комунальної сфери передається в експлуатацію приватній фірмі. Надання послуг здійснюється концесіонером, при цьому він має право стягти зі споживачів платежі за надання цих послуг.

Перевага концесії полягає в тому, що житлово-комунальні послуги, що є природними монополіями, зокрема у водопостачанні та водовідведенні, не відчужуються у держави. Майно надається у тимчасове користування приватним фірмам, що сплачують власникові гідну плату, приймаючи на себе всі комерційні ризики стосовно його експлуатації. Добір концесіонерів здійснюється на конкурсній основі. При цьому договір жорстко регламентує їхню діяльність, включаючи умови надання послуг і рівень тарифів. З метою забезпечення належної якості послуг органи влади мають право застосовувати санкції аж до позбавлення прав на концесію.

Після закінчення терміну договору об’єкт, включаючи створені концесіонером виробничі потужності, передається власникові. Таким чином відбувається поєднання потенціалу двох економічних агентів: державної (муніципальної) власності, з одного боку, приватного управління й інвестицій – з іншого. Розвитку конкурентного середовища в галузі сприяє і діяльність об’єднань співвласників багатоквартирних будинків.

Загалом, у Франції діє потрійна система надання житлово-комунальних послуг: разом із націоналізованими газовими мережами і державною енергетикою існують приватні компанії, а також такі, що будують свою діяльність на основі концесії. У той же час, всі фірми у Франції, особливо ті, що займаються електро-, газо- і водопостачанням, водовідведенням, збиранням і переробкою сміття і промислових відходів, працюють в тісному контакті з муніципалітетами на основі укладених контрактів і договорів. Існує багато типів контрактів. Одні передбачають тільки експлуатацію вказаних систем, другі – відповідальність за ремонт, треті – за будівництво нової інфраструктури житлово-комунального господарства. При цьому муніципалітет покладає на себе і функцію контролю за якістю надання послуг населенню та експлуатації об’єктів житлово-комунального господарства.

Стандарти якості послуг встановлює уряд країни, а в кожному контракті між муніципалітетом і експлуатаційною компанією визначаються конкретні умови роботи системи та тарифи на послуги. Цікаво, що останнім часом відбувається постійне укрупнення фірм, що працюють у житлово-комунальній сфері.

Також слід відзначити і застосування у Франції різних форм управління багатоквартирним житлом: є муніципальні компанії, є приватні. Власник будинку може здавати квартири в оренду і може їх продавати.

У будинках, де квартири продаються, створюються об’єднання власників квартир, які укладають договори з муніципалітетом на поставку води, газу тощо зі спеціалізованою фірмою на обслуговування будинку; і окремою спеціалізованою фірмою, яка контролюватиме якість послуг. Фірми, що є обслуговуючими компаніями, можуть бути і загальнонаціональними, але частіше обслуговування будинків, особливо що стосується дрібного ремонту, – це сфера малого бізнесу, локальних компаній, які можуть мати різні форми власності.

Швеція дає наочний досвід співробітництва органів влади великих міст із організаціями мешканців на всіх рівнях під час керування житлово-комунальною сферою. У цій країні переважають квартиронаймачі як соціального, так і приватного житлового фонду. Це пов'язано, у першу чергу, з тим, що орендний житловий фонд становить 41%, що набагато більше, ніж в інших розвинених країнах. У цій країні дотепер не дозволена приватизація окремих квартир, а також не існує кондомініумів. При цьому, близько 10% усього кооперативного житлового фонду являє собою односімейні будинки, а не звичні багатоквартирні будинки. Це означає, що за комфортністю проживання члени кооперативів «близькі» до власників житла, хоча їхні права обмежені правами кооперативної власності [59, c. 95] .

У Фінляндії також існує декілька моделей фінансування розвитку житлового сектора, які заслуговують на увагу й вивчення. У цієї країни розроблена й уже знаходить застосування нова система користування нерухомістю, заснована на кооперативному принципі, що передбачає безстрокове право проживання. Мешканець може розпоряджатися квартирою за своїм розсудом після повної оплати своєї частки в загальному праві на

безстрокове проживання. Разом з тим, він не може продати свою власність за

ринковою ціною.

Закон про житлові акціонерні товариства у Фінляндії прийнятий в 1992 р. З тих пір таких суспільств уже створено більше 60 тисяч, вони охоплюють більше 1,7 млн. чоловік. Організаційний принцип житлового акціонерного товариства передбачає безпосереднє володіння об'єктом нерухомості або розпорядження таким об'єктом за договором оренди. Питаннями будівництва нових і реконструкції старих орендних будинків даного типу займається муніципальний відділ з будівництва житла. Міське управління з нерухомості володіє фірмами з нерухомості, а також координує й розвиває їх адміністративне управління.

Квартира у Фінляндії є об'єктом спільної діяльності трьох сторін. Серед них:

• власники квартир (власником квартир в орендних міських будинках є місто Гельсінкі);
  • мешканці (вибір мешканців здійснюється містом або ж фірмою з нерухомості відповідно до інструкцій, випущених містом, при цьому в кожному будинку або групі будинків (близько 350 шт.) працює домовий комітет, який обирається мешканцями);
  • обслуговуючий сектор (будівництво нового або реконструкція старого будинку завжди здійснюється у формі будівельного підряду, на який оголошується тендер).

Фірми з нерухомості не мають у своєму розпорядженні персоналу для виконання функцій забудовника. Фірма й міський відділ з будівництва житла укладають за фіксованою ціною договір про виконання функцій забудовника по кожному об'єкту. Ціна договору ґрунтується на цінах, що фігурували в тендерах, проведених по відповідних об'єктах).

При цьому, відділ з будівництва житла проводить тендер на виконання проектних і будівельних робіт, а також організовує фінансування об'єкта або через державні й муніципальні джерела, або шляхом тендера між банками. Фірма з нерухомості або укладає договір про купівлю таких послуг зі стороною, що виграла оголошений на ці послуги тендер, або надає їх сама. Витрати на техобслуговування й прибирання переглядаються щорічно по кожному об'єкту, і дані про перевірку надаються фірмам і мешканцям, що стимулює також конкурентоспроможність своєї роботи [54, c. 5].

Таким чином, аналіз закордонного досвіду засвідчив, що важливими напрямками діяльності органів державної влади щодо розвитку житлово-комунального господарства є:

• створення ринку житлово-комунальних послуг (де продавець не є монополістом, а покупець має можливості для захисту своїх прав та отримання якісних послуг);
  • сприяння роботі в цій сфері підприємств різних форм власності;
  • законодавче врегулювання процесу утворення тарифів, надання пільг та здійснення контролю за цими процесами;
  • встановлення чітких стандартів якості комунальних послуг;
  • запровадження підприємствами ЖКГ сучасних технологій, спрямованих на зменшення витрат та економію ресурсів, створення спеціальних державних банків, які надають кредити для цих цілей;
• становлення сучасних форм самоорганізації населення (перш за все, об’єднань співвласників багатоповерхових будинків), які є юридичними особами та мають конкретні права щодо захисту інтересів мешканців квартир та користування житловим фондом.
  Отож, дослідження закордонного досвіду розвитку житлово-комунального господарства зарубіжних країн свідчить про те, що на ефективність реалізації житлово-комунальної політики, як і в Україні, досить значний вплив роблять адміністративно-правові й фінансово-економічні умови.

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ЩОДО РОЗВИТКУ СФЕРИ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА НА РЕГІНОАЛЬНОМУ РІВНІ

2.1. Загальна характеристика органу державного управління

Управління будівництвом і житлово-комунальним господарством на місцях покладено на відповідні управління і відділи місцевих державних адміністрацій. Так, при обласних державних адміністраціях діють управління містобудування й архітектури, управління житлово-комунального господарства й управління капітального будівництва, а в районних державних адміністраціях функцію управління забезпечують відділи містобудування, архітектури і житлово-комунального господарства.

Ці органи створюються і діють відповідно до положень, затвердженими Кабінетом Міністрів України. Вони здійснюють керівництво дорученими їм сферами будівництва і житлово-комунального господарства, несуть відповідальність за їхній розвиток на підвідомчій їм території, координують діяльність підприємств, установ і організацій, що відносяться до сфери управління відповідної місцевої державної адміністрації [1, c. 55].

У роботі розглядатиметься функціонування відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та надзвичайних ситуацій Печенізької районної державної адміністрації.

Відділ містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та надзвичайних ситуацій Печенізької районної державної адміністрації є її структурним підрозділом, підзвітним і підконтрольним голові районної державної адміністрації, управлінням: містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації, Департаменту житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації, Головному управлінню з питань надзвичайних ситуацій Харківської обласної державної адміністрації.

Відділ у своїй діяльності керується:

• Конституцією та законами України;
  • указами Президента України і постановами Верховної Ради України прийнятими відповідно до Конституції та законів України;
  • актами Кабінету Міністрів України, наказами Держбуду;
  • наказами Департаменту житлово-комунального господарства Харківської облдержадміністрації, управління містобудування та архітектури Харківської облдержадміністрації;
  • наказами МНС;
  • розпорядженнями голови облдержадміністрації;
  • наказами начальника Головного управління з питань надзвичайних ситуацій Харківської облдержадміністрації;
  • Регламентом Печенізької райдержадміністрації;
  • Положенням про відділ містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та надзвичайних ситуацій Печенізької районної державної адміністрації

Основними завданнями відділу у сфері житлово-комунального господарства є:

• забезпечення реалізації державної політики у сфері житлово-комунального господарства на території району;
• забезпечення організації обслуговування населення підприємствами, установами та організаціями житлово-комунального господарства, надання ритуальних, готельних та інших послуг, виконання ремонтно-будівельних робіт на замовлення населення;
• підготовка пропозицій щодо формування цін і тарифів на житлово-комунальні послуги, а також норм їх споживання, здійснення контролю за їх додержанням;
• здійснення реєстрації та ведення обліку об’єднань співвласників багатоквартирних будинків.

У сфері житлово-комунального господарства відділ, відповідно до покладених на нього завдань:

• бере участь у реалізації державної політики, у сфері житлово-
  комунального господарства, готує пропозиції до проектів програм
  соціально-економічного розвитку та проекту бюджету району:
  • координує роботу, пов'язану з наданням населенню району житлово-комунальних послуг підприємствами - надавачами цих послуг незалежно від форм власності;
  • розробляє систему заходів для забезпечення сталої роботи житлово-комунального господарства району в умовах надзвичайної ситуації і ліквідації її наслідків;
  • здійснює в межах своєї компетенції контроль за станом експлуатації та утримання житлового фонду і об'єктів комунального господарства незалежно від форм власності;
  • вживає заходів до оснащення наявного житлового фонду засобами обліку та регулювання споживання води і теплової енергії згідно із загальнодержавними та регіональними програмами;
  • аналізує рівень цін і тарифів на продукцію, роботи і послуги
    житлово-комунального господарства та у разі потреби готує пропозиції щодо їх змін в установленому законодавством порядку;
  • розробляє пропозиції до місцевих програм приватизації підприємств житлово-комунального господарства, що перебувають у комунальній власності;
  • сприяє прискоренню передачі відомчого житлового фонду у власність територіальних громад;
  • сприяє проведенню ефективної інвестиційної політики під час проектування, будівництва нових та реконструкції діючих об'єктів житлово-комунального господарства, здійснює контроль за їх будівництвом, бере участь у розробленні проектів благоустрою територій населених пунктів;
  • здійснює відповідно до законодавства контроль за організацією та якістю обслуговування населення підприємствами, установами та організаціями житлово-комунального господарства;
  • вживає заходів до поліпшення умов охорони праці на підприємствах, установах та організаціях житлово-комунального господарства на території району.

Отож, основні функції відділу такі:

• забезпечення на території району реалізації державної політики у сфері житлово-комунального господарства (в частині - житлового господарства, водопровідно-каналізаційного господарства, паливно-енергетичного комплексу, санітарної очистки міста, протизсувних підземних робіт, комплексного розвитку системи комунального сервісу, галузі поховання), організації та здійснення заходів з його реформування, визначення пріоритетних напрямків розвитку;
  • аналіз стану житлово-комунального господарства району;
  • забезпечення в межах повноважень дотримання вимог нормативно-правових актів з питань житлово-комунального господарства;
  • організація виконання державних програм, розроблення і реалізація місцевих програм розвитку житлово-комунального господарства, подання пропозицій до проектів місцевих програм соціально-економічного розвитку району щодо поліпшення комунального обслуговування населення та благоустрою району охорони навколишнього природного середовища, енергозбереження, стану безпеки, умов праці та виробничого середовища;
  • виконання функцій управління у сфері житлово-комунального господарства, координація та організаційно-методичне забезпечення роботи підприємств, установ та організацій житлово-комунального господарства;
  • підвищення рівня та якості житлово-комунальних послуг, що надаються населенню району, ритуальних послуг, забезпечення належного утримання та експлуатації житлового фонду і об’єктів житлово-комунального господарства району;
  • сприяння розвитку централізованого опалення, централізованого холодного та гарячого водопостачання, систем водовідведення, протизсувних заходів, комплексного комунального (громадського) сервісу, санітарно-екологічної чистоти та культури поводження з відходами;
  • виконання функцій замовника з капітального будівництва, проектування, реконструкції та капітального ремонту об’єктів житлово-комунального господарства району і капітального ремонту житлового фонду;
  • регулювання у межах своєї компетенції діяльності суб’єктів природних монополій у сфері житлово-комунального господарства;
  • здійснення державного контролю за додержанням правил комунального обслуговування та благоустрою, у тому числі прибудинкових територій;
  • розроблення та здійснення заходів з підвищення енергоефективності у бюджетній, соціальній сфері та житлово-комунальному господарстві міста; популяризація ефективного і ощадливого споживання паливно-енергетичних ресурсів;
  • здійснення контролю за дотриманням законодавства стосовно захисту прав споживачів у частині надання суб'єктами господарювання ритуальних послуг та реалізацією ними предметів ритуальної належності, додержанням санітарних правил, архітектурно-будівельних норм, правил і стандартів, а також правил благоустрою;
  • сприяння соціальному захисту працівників підприємств, установ та організацій у сфері житлово-комунального господарства. Вирішення інших питань у сфері житлово-комунального господарства відповідно до законодавства;
  • участь у реалізації державної політики у сфері житлово-комунального господарства, організації та здійснення заходів з його реформування і розвитку, формування та реалізації відповідних державних, загальноміських і галузевих програм;
  • проведення інвестиційної політики у сфері будівництва, реконструкції і капітального ремонту об’єктів житлово-комунального господарства та інженерного захисту території району;
  • удосконалення системи соціального захисту населення (споживачів житлово-комунальних послуг) та встановлення соціальних нормативів у сфері житлово-комунального обслуговування;
  • зміни статусу гуртожитків, житлових будинків, жилих приміщень і квартир;
  • здійснення заходів з реформування житлово-комунального господарства відповідно до державної і місцевої програм на засадах прозорості та гласності;
  • організовує контроль за здійсненням заходів, спрямованих на забезпечення сталої роботи житлово-комунального господарства міста в осінньо-зимовий період, а також об’єктів галузі в умовах виникнення стихійного лиха, аварій, катастроф і ліквідації їх наслідків, проводить моніторинг підготовки житлово-комунального господарства до роботи в осінньо-зимовий період;
  • сприяє проведенню науково-технічних досліджень з метою підвищення якості надання житлово-комунальних послуг, зниження їх ресурсо- та енергоємності, забезпечення екологічної безпеки, пропагує досягнення передового досвіду, сприяє використанню на підприємствах сучасних інформаційних технологій;
  • вживає заходів до поліпшення роботи підприємств, установ з енергозбереження та оснащення об’єктів житлово-комунального господарства і наявного житлового фонду засобами обліку та регулювання споживання води і теплової енергії відповідно до завдань державних та регіональних програм;
  • здійснює контроль за: додержанням вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунального господарства та станом експлуатації і утримання житлового фонду, об’єктів комунального господарства; додержанням житлово-комунальними підприємствами району вимог законодавства в частині надання пільг з оплати житлово-комунальних послуг; якістю надання послуг з вивозу відходів та вчасним проведенням розрахунків за надані послуги; проводить облік та аналіз кількості відходів, що утворюються, утилізуються та захоронюються з метою запобігання порушенням встановленого в районі порядку поводження з відходами; станом розрахунків за спожиті енергоносії, природний газ, воду і водовідведення у місті; аналізом цін і тарифів на ритуальні послуги та предмети ритуальної належності відповідно до законодавства;
  • проводить інвестиційну політику у сфері будівництва, реконструкції і капітального ремонту об’єктів житлово-комунального господарства та інженерного захисту території району у разі покладення на нього функцій замовника;
  • організовує і контролює роботу з обстеження територій району, де спостерігаються небезпечні природні та техногенні процеси, підготовки схем їх інженерного захисту, проводить моніторинг надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру у житлово-комунальній сфері і оцінку їх соціально-економічних наслідків;
  • здійснює координацію діяльності підприємств, установ та організацій у сфері житлово-комунального господарства, що перебувають у сфері управління, незалежно від форм власності;
  • виконує функції замовника з капітального будівництва, реконструкції і капітального ремонту об’єктів житлово-комунального господарства, проводить закупівлю товарів, робіт і послуг, необхідних для виконання своїх завдань; здійснює забезпечення виконання робіт з облаштування та утримання окремих територій району;
  • надає організаційно-методичну допомогу будинковим, квартальним і вуличним комітетам, об’єднанням співвласників багатоквартирних будинків, асоціаціям власників житлових будинків, громадським організаціям з питань утримання і збереження житлового фонду, реалізації заходів щодо поліпшення санітарного стану та благоустрою житлових будинків і прибудинкових територій;
  • розглядає у межах своєї компетенції звернення громадян, підприємств, установ і організацій, здійснює прийом громадян та вживає відповідних заходів для вирішення порушених ними питань;
  • інформує населення через засоби масової інформації про програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства міста, організовує їх громадське обговорення;
  • координує роботу із утримання кладовищ, військових кладовищ, військових ділянок на кладовищах, військових братських та одиночних могил, земельних ділянок для почесних поховань, братських могил, а також могил померлих одиноких громадян, померлих осіб без певного місця проживання, померлих, від поховання яких відмовилися рідні, місць поховань знайдених невпізнаних трупів;
  • виконує інші функції, передбачені законодавством.

Відділ має право:

• скликати в установленому порядку наради, проводити семінари з питань, що належать до його компетенції;
  • залучати спеціалістів інших структурних підрозділів районної державної адміністрації, підприємств, установ та організацій, об'єднань громадян (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до його компетенції;
  • одержувати, в установленому порядку від інших структурних підрозділів районної державної адміністрації, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій інформацію, документи інші матеріали, а від місцевих органів державної статистики - безоплатно статистичні дані, необхідні для виконання покладених на нього завдань;
  • подавати відповідним органам виконавчої влади пропозиції щодо зупинення топографо-геодезичних та інженерно-геологічних робіт, які виконуються з порушенням державних стандартів, норм і правил;
  • одержувати в установленому порядку від місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і підпорядкування інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань;
  • заслуховувати інформацію посадових осіб підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і підпорядкування про хід виконання завдань і заходів у сфері цивільного захисту та в установленому законодавством порядку давати їм обов'язкові для виконання розпорядження про усунення порушень вимог цивільного захисту;
  • залучати до здійснення заходів, пов'язаних із запобіганням виникненню надзвичайних ситуацій та їх виникненням, сили територіальної підсистеми цивільного захисту згідно з планами взаємодії, а також окремих спеціалістів - за погодженням з їх керівниками.

Відділ у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє з іншими структурними підрозділами районної державної адміністрації, органами місцевого самоврядування, а також підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, об'єднаннями громадян та громадянами.

Структура відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та надзвичайних ситуацій Печенізької районної державної адміністрації зображена на рис.2.1 [29].

Рис.2.1 Організаційна структура відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та надзвичайних ситуацій Печенізької районної державної адміністрації.

Відділ складається з трьох штатних одиниць:

• начальника відділу,
  • головного спеціаліста,
  • головного спеціаліста-головного архітектора району.

Начальник відділу призначається на посаду та звільняється з посади головою районної державної адміністрації за погодженням директора Департаменту житлово-комунального господарства та інфраструктури обласної державної адміністрації, начальником управління містобудування та архітектури обласної державної адміністрації. Начальник відділу:

• здійснює керівництво діяльністю відділу, несе персональну відповідальність перед головою районної державної адміністрації за виконання покладених на відділ завдань;
  • має право бути присутнім на засіданнях органів місцевого самоврядування та бути вислуханим з питань, що стосуються його компетенції.

На рис.2.2 схематично зображено підпорядкування відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та надзвичайних ситуацій Печенізької районної державної адміністрації [29].

Рис.2.2. Схема підпорядкування відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та надзвичайних ситуацій Печенізької районної державної адміністрації

Відділ утримується за рахунок коштів державного бюджету. Граничну чисельність, фонд оплати праці працівників відділу в межах виділених асигнувань визначає голова районної державної адміністрації.

2.2. Діяльність відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та надзвичайних ситуацій  Печенізької районної державної адміністрації щодо розвитку сфери житлово-комунального господарства у Печенізькому районі

Окрім нормативно-правового забезпечення, яке вже наводилось у роботі, відділ містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та надзвичайних ситуацій Печенізької районної державної адміністрації здійснює свою діяльність відповідно до ,,Загальнодержавної програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства на 2009-2014 роки”. Варто зазначити, що метою цієї програми є:

• реалізація державної політики, спрямованої на задоволення потреб усіх споживачів у економічно доступних житлово-комунальних послугах належного рівня;
  • створення умов для сталої, ефективної роботи та розвитку житлово-комунального господарства, підвищення рівня прозорості у взаємовідносинах між суб'єктами ринку житлово-комунальних послуг;
  • зниження техногенного впливу на природні об'єкти; стимулювання економного і раціонального використання ресурсів, насамперед енергоносіїв.

Програма передбачає виконання таких основних завдань у районі:

• підвищити ефективність управління житлово-комунальним господарством та упорядкування відносин власності у цій сфері;
  • забезпечити беззбиткове функціонування підприємств галузі при прозорій економічно обґрунтованій системі визначення рівня тарифів та адресного соціального захисту населення;
  • технічно переозброїти галузь, запровадити інноваційну модель її розвитку [36].

Спершу варто зазначити, що на території Печенізького району розташовані два підприємства житлово-комунального господарства (таблиця 2.1) [12].

Таблиця 2.1.

Підприємства житлово-комунального господарства Печенізького району (2013 р.)

Вид	Назва	Наявність основних фондів	Кількість персоналу
		Мережі, км.	ВНС, один.	КНС, один.	Очисні споруди	Житлові будинки
Теплопостачальні підприємства	-	-	-	-	-	-	-
Підприємства з водопостачання	КП ,,Аква”	16	2
	КП,,Джерело”	30,5	2			21	39
Підприємства з водовідведення	КП ,,Аква"	6		1	1
	КП,,Джерело”	9,6		3	1
Житлово-експлуатаційні підприємства	КП ,,Аква”					11	8

Відповідно до ,,Загальнодержавної програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства на 2009-2014 роки”, головним завданням є забезпечення беззбиткового функціонування підприємств галузі при прозорій економічно обґрунтованій системі визначення рівня тарифів та адресному соціальному захисту населення є досягнення рівня поточної беззбитковості підприємств галузі з одночасним впровадженням комплексу заходів, спрямованих на: зменшення рівня витрат операційної діяльності та збільшення надходжень підприємств, що надають житлово-комунальні послуги. Для того, щоб зрозуміти рівень ефективності функціонування комунальних підприємств у Печенізькому району, розглянемо детальніше одне з них – КП ,,Джерело”. У таблиці 2.2 наведено доходи та видатки КП ,,Джерело”.

Таблиця 2.2

Доходи та видатки КП ,,Джерело” (2012 р.)

Доходи	Сума, тис. грн.	% від заг. суми	Видатки	Сума, тис. грн.	% від заг. суми
Водопостачання	761,1	51,5	Матеріальні витрати	196,4	11,0
Водовідведення	202,5	13,7	Електроенергія	214,5	12,0
Житловий фонд	176,7	12,0	ПММ	64,9	3,6
Благоустрій	69,1	4,7	Витрати на оплату праці	789,2	44,3
Санітарна очистка	25,6	1,7	Нарахування на заробітну плату	298,3	16,7
Інші, із них:	292,4	16,5	Амортизація	51,5	2,3
- установка лічильників	6,0		Інші витрати	167,9	9,4
- врізка в центральну водопровідну мережу	6,8
- виконання ремонтних робіт підприємством	263,5
- виконання ремонтних робіт населенню	1,8
- транспортні послуги	10,1
- реалізація товарів	0,3
- експлуатаційні	2,3
- поховання	1,6
Усього	1527,4	100	Усього	1782,7	100

Отож, загальна кількість доходів КП ,,Джерело” у 2012 році становила 1527,4 тис. грн., а загальна кількість видатків склала 1782,7 тис. грн. Таким чином, у 2012 році дане підприємство спрацювало зі збитком 255,3 тис. грн.

У таблиці 2.3 наведено доходи та видатки кожного підрозділу КП ,,Джерело”.

Таблиця 2.3

Розподіл доходів та видатків КП ,,Джерело” по підрозділам

Вид послуг	Доходи, тис. грн.	Видатки, тис. грн.	Різниця між доходами та видатками, тис. грн.
Послуги водопостачання	761,1	947,8	-186,7
Послуги водовідведення	202,5	241,6	- 39,1
Житловий фонд	176,7	289,0	- 112,3
Благоустрій	69,1	69,1	0
Санітарна очистка	25,6	32,9	-7,3
Інші види послуг	292,4	243,7	48,7

Таким чином, КП ,,Джерело” отримало найбільше доходів та видатків від послуг водопостачання, при цьому видатки переважали над доходами на 186,7 тис. грн. варто зазначити, що однакова кількість видатків та доходів отримана від послуг благоустрою – 69,1 тис. грн.

Необхідно зазначити, що доходи переважали над видатками тільки від інших послуг (установка лічильників, врізка в центральну водопровідну мережу, виконання ремонтних робіт підприємством, виконання ремонтних робіт населенню, транспортні послуги, реалізація товарів, експлуатаційні, поховання) на 48,7 тис. грн.

Зважаючи на збитковість комунальних підприємств, відділ містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та надзвичайних ситуацій Печенізької районної державної адміністрації сприяє відшкодуванню тарифів на житлово-комунальні послуги:

• водопостачання відшкодовується: по ПКП «Джерело» на 80,0 %; по КП «Аква» на   87,0 % (тариф для населення 8,84 грн. за 1 м3 води по КП «Джерело» та 4,91 грн. за 1 м3 по КП «Аква»);
  • водовідведення відшкодовується: по ПКП «Джерело» на 80,0 %; по КП «Аква» на  100,0 % (тариф для населення 9,25 грн. за 1 м3 стоків по КП «Джерело» та 7,94 грн. за 1 м3 стоків по КП «Аква»);
• тариф на утримання житла відшкодовується: по ПКП «Джерело» – 65,0 %; по КП «Аква» - 86,4 %.

Отож, КП ,,Джерело” у 2012 році було неприбутковим підприємством, що спричинено великою кількістю факторів, у тому числі й боргом населення, що також негативно позначилось на функціонуванні всієї сфери житлово-комунального господарства у Печенізькому районі в 2012 році.

Перш за все це позначилось на житловому фонді. Зазначимо, що житловий фонд багатоквартирних будинків району складається з 47 багатоквартирних будинків загальною площею 40,6 тис. м2, у т.ч.:

• смт. Печеніги – 29 буд./23627,7 м2
• с. Н. Комсомольське – 1/191,1 м2
• с. Артемівка – 4/2100 м2
• с. Мартова – 11/13636 м2
• с. Н. Бурлук – 2/1016 м2.

У 2012 році планувалось виконати комплексну підготовку до зими 29 будинків на загальну суму 119 тис. грн. Станом на 15.11.2012 року було підготовлено 19 будинків або 66%, у т.ч. ремонт покрівлі – план 14 будинків, факт 12 будинків або 86%.

Оскільки борг населення перед ВУЖКГ на 01.01.2012 року р. становив 155,2 тис. грн., планувалось виконати ремонтні роботи за рахунок цих коштів та коштів квартплати, які будуть зібрані протягом 2012 року. Фактично використано на ці цілі 51,8 тис. грн. або 44%, у т.ч.:

• Печенізька селищна рада – 13,8 тис. грн.;
  • Артемівська сільська рада – 37,5 тис. грн.;
  • Мартівська сільська рада – 0,5 тис. грн.;
  • Новобурлуцька сільська рада – 0 тис. грн. [12].

Основні види робіт, які виконувало КП ,,Джерело”, – це ремонт покрівлі, ремонт вхідних дверей, цоколів будинків, скління слухових вікон, перевірка і прочистка димоходів та вентиляційних каналів, косметичний ремонт під’їздів.

Також КП ,,Джерело” займалось підготовкою до зимового періоду об’єктів охорони здоров’я району: центральної районної лікарні (смт. Печеніги), 2 дільничних амбулаторій (с. Мартова, с. Артемівка), 6 ФАПів (с. Кицівка, с. Пятницьке, с. Новий Бурлук, с. Новокомсомольське, с. Гарашківка, с. Борщова). Зі всіх 9 одиниць підготовлено 7 або 78% через брак коштів.

Всі заклади освіти та адмінбудови підготовлені до роботи в осінньо-зимовий період 2012 – 2013 років, виконані на 100% поточні ремонти приміщень, котелень, каналізаційних та водопровідних мереж, сантехвузлів на загальну суму 30 тис. грн. (7,9 тис. грн. – бюджетні кошти, 22,1 тис. грн. – позабюджетні кошти).

Дитячі заклади району складені з дитячих садків смт. Печеніги – 1, с. Новокомсомольське – 1, ДЮСШ – 1, центр дитячої та юнацької творчості – 1, всього 4 одиниці, підготовлені 3 або 75%; не підготовлений дитячий садок №2 смт. Печеніги (ведуться ремонтні роботи по котельні, планується перехід на газове опалення).

Відділ містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та надзвичайних ситуацій Печенізької районної державної адміністрації займається підготовкою й водопровідних мереж, яких всього 45,6 км. У 2012 році усі водопровідні мережі у робочому стані, планувалась заміна 0,4 км водопровідних мереж за рахунок коштів компенсації з державного бюджету за різницю в цінах і тарифах на водопостачання та водовідведення. На 01.01.2012 р. ця сума складала 208,9 тис. грн. На сьогоднішній день ці кошти не отримано.

Існує велика проблема опалення будови водопровідної станції, яка забезпечує водою смт. Печеніги. На сезон для її опалення потрібно заготовити 120 кв. м твердого палива (дров) Терміново треба переводити цю споруду на газове опалення. Також потребує ремонту покрівля будови водопровідної станції, для чого необхідно 150 листів шиферу та інші матеріали (на суму 8-10 тис. грн.).

У 2012 році із 12 артсвердловин підготовлені 10 або 83% (не готові – 2 в смт. Печеніги, вони законсервовані, потреби в розконсервації немає, високий вміст сіркового водню).

Щодо каналізаційно-насосних станцій, то їх у районі 4 одиниці, всі в робочому стані, 2 з них (с. Мартове, та смт. Печеніги, містечко ПМК-163) включені в проект реконструкції очисних споруд, будуть готові одночасно з введенням в дію цих очисних споруд.

Очисні споруди у Печенізькому районі 2, вони в робочому стані, здійснюється реконструкція в с. Мартове та смт. На ці об’єкти виділена субвенція в сумі 1300 тис. грн. (500 тис. грн. – с. Мартова, 800 тис. грн. – смт. Печеніги). На сьогоднішній день надійшли кошти на суму 760,5 тис. грн.

Єдиним об’єктом централізованого теплопостачання в районі є газова котельня, яка експлуатується Чугуївським підприємством тепломереж. Вона підготовлена до роботи в зимовий період 2012 – 2013 року, але на приладі обліку газу необхідно встановити коректор ЛГК, виробництва “Східгазсервіс” (вартість комплексу робіт складає 12 тис. грн.). Тепломережа протяжністю 300 п/м (котельня – будівлі ліцею) також готова до роботи в осінньо-зимовий період 2012 – 2013 року [12].

Отож, одним із головних напрямків роботи Печенізької районної державної адміністрації та її структурного підрозділу - відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства є своєчасна та якісна підготовка житлово-комунального господарства та об’єктів соціальної сфери району до роботи в осінньо-зимовий період, тобто у 2012 році відділ завершив підготовку не повністю успішно, саме через відсутність фінансових ресурсів.

Реалізуючи ,,Загальнодержавну програму реформування та розвитку житлово-комунального господарства на 2009-2014 роки”., відділ містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та надзвичайних ситуацій Печенізької районної державної адміністрації сприяє створенню об’єднань співвласників багатоквартирних будинків (таблиця 2.4).

Таблиця 2.4

Кількість об’єднань співвласників багатоквартирних будинків у Печенізькому районі (2013 рік)

Об’єднання співвласників багатоквартирних будинків
Кількість створених ОСББ (од.)	Кількість будинків,де створено ОСББ,(од.)	Загальна площа,яку обслуговують ОСББ,(тис. кв. м.)
ОСЄЖББ ,,Городокт”	8	7,4
ОСББ ,,Печенізький дім”	2	7,4
ОСББ ,,Мартівчани”	5	8,5
ОСББ ,,Новобурлуцький дім”	1	0,9
Всього	15	24,2

Як видно з табл.2.4., у 2013 році в Печенізькому районі 4 об’єднань співвласників багатоквартирних будинків, до їх складу входить 15 житлових будинків (6 % від загальної кількості будинків житлового фонду району), а загальна площу, яку обслуговують становить 24,2 тис. кв. м. (61 % від загальної площі житлового фонду). У 2013 році на капітальний ремонт п’яти чотириповерхових будинків в ОСББ «Мартівчани» села Мартове виготовлена та пройшла експертизу проектно-кошторисна документація, вартість робіт складає 1 млн. 337,4 тис. грн., однак за рахунок місцевого бюджету здійснити дані роботи неможливо, у зв’язку з відсутністю зазначених коштів. Планом на 2014 рік передбачається створення ще 2-х об'єднань співвласників багатоквартирних будинків.

Далі у таблиці 2.5 наведена динаміка показників житлово-комунального господарства протягом 2012– 2014 років [12].

Таблиця 2.5

Динаміка показників житлово-комунального господарства (2012 –2014 р.р.).

Показники житлово-комунального господарства	Одиниця виміру	2012 рік	2013рік	2014 рік прогноз
Кредиторська заборгованість за житлово-комунальні послуги у житлово-комунальному господарстві	тис. грн.	80,4	75,0	70,0
Темп зростання кредиторської заборгованості за житлово-комунальні послуги	%	103	93	87
Дебіторська заборгованість за житлово-комунальні послуги у житлово-комунальному господарстві	тис. грн.	122,3	110,0	105,0
Темп зростання (зниження) дебіторської заборгованості за житлово-комунальні послуги	%	105	95	86
Обсяг боргу населення за житлово-комунальні послуги	тис. грн.	417,4	390,0	350,0
Рівень оплати населенням житлово-комунальних послуг	%	103	96	84

Таким чином, відділ містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та надзвичайних ситуацій Печенізької районної державної адміністрації активно сприяє реалізації ,,Загальнодержавної програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства на 2009-2014 роки”, але через ряд причин, не може повністю виконати завдання цієї програми.

2.3. Проблеми управління розвитком житлово-комунального господарства у Печенізькому районі

Відділ містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та надзвичайних ситуацій Печенізької районної державної адміністрації у процесі своєї діяльності зіштовхується з певним колом проблем, які негативно впливають як і на його роботу, так і на розвиток сфери житлово-комунального господарства у Печенізькому районі загалом.

Перш за все, ефективній роботі аналізованого відділу перешкоджають загальнонаціональні проблеми у сфері житлово-комунального господарства, серед яких:

• недосконалість порядку формування тарифів, непрозорість формування цін/тарифів за послуги та поточної діяльності підприємств житлово-комунального господарства;
  • невідповідність розмірів платежів за користування житлом фактичним витратам на його утримання;
  • погана керованість, не контрольованість, низька якість роботи підприємств житлово-комунальної галузі та послуг, що ними надаються;
  • недосконалість діючої системи фінансування робіт, пов'язаних з обслуговуванням і модернізацією житлового фонду;
  • зношеність основних фондів галузі, застарілість технологій і як наслідок значні витрати (води, теплової енергії тощо) та низьку енергоефективність;
  • невідповідність наявних інфраструктурних потужностей зростаючим вимогам та потребам;
  • високий рівень монополізації сфери надання житлово-комунальних послуг та слабкий розвиток конкуренції у цьому секторі;
  • недосконалість нормативно-правового регулювання діяльності галузі, насамперед у сфері диверсифікації постачальників послуг;
  • неефективна система управління, злиття замовника і підрядника і водночас розрив між споживачем і замовником послуг та ін.

Далі розглянемо детальніше зазначені проблеми та їх специфіку у Печенізькому районі. Варто зауважити, що на сучасному етапі розвитку підприємства житлово-комунального господарства у Печенізькому районі функціонують у надзвичайно складних умовах. Головна проблема їх ефективного функціонування пов'язана з експлуатацією малоефективного обладнання, про що свідчать такі факти:

• фізична спрацьованість інженерних систем становить 50 %;
  • третина водопровідних мереж повністю замортизована або перебуває в аварійному стані;
  • понад 20 % каналізаційних мереж потребує заміни;
  • більш, ніж 17 % води, яку подано споживачам, не відповідає вимогам чинного стандарту;
  • близько 40 % очисних потужностей потребують відновлення або вдосконалення;
  • чверть водопровідних очисних споруд і кожна п'ята насосна станція відпрацювала нормативний термін амортизації;
  • фактично амортизовано половину насосних агрегатів, з яких 40 % потребують цілковитої заміни [12].

Тож, технічний стан технологічного обладнання та мереж, переважна більшість яких перебуває в незадовільному стані, має значний вплив на вартість послуг підприємств житлово-комунального господарства. Застарілі технології виробництва послуг, через їх енергоємний механізм, мають вплив на рівень тарифів через збільшення витрат енергоносіїв та збільшення втрат послуг через чисельні ушкодження та аварії у тепловому та водопровідно-каналізаційному господарстві. Постійно погіршується стан житлового фонду. Невпинно погіршується стан наявного житлового фонду. Кожний рік зростає кількість будинків потребуючих капітального або поточного ремонту. Через відсутність бюджетних коштів капітальний ремонт житла комунальної власності скоротився в декілька разів.

Таким чином, експлуатація застарілого обладнання призводить до надмірних витрат палива та значного забруднення навколишнього середовища. Нераціональне та неефективне використання паливно-енергетичних ресурсів є однією з основних проблем галузі житлово-комунального господарства.

Витрати енергоресурсів на одиницю виготовленої продукції та наданих комунальних послуг підприємств Печенізького району більш ніж у 1,5 рази перевищують аналогічні показники зарубіжних підприємств. Витрати палива на вироблення 1 ГКал тепла в комунальній енергетиці становлять 185-190 кг у.п., тоді як у розвинених країнах цей показник не перевищує 145-150 кг. Питомі витрати електричної енергії на подання питної води населенню у 1,8-2,6 раза перевищують аналогічні показники європейських держав [12].

Ще однією проблемою, яка має негативний вплив на ефективність діяльності підприємств житлово-комунального господарства, є масова несплата за надані послуги. Найбільшим боржником за спожиті послуги є населення. Основна причина цього криється у відсутності жорстких санкцій за несплату отриманих комунальних послуг.

Результати моїх досліджень показали, що заборгованість населення – основного споживача житлово-комунальних послуг – становить понад 30 % у Печенізькому районі. З загальної суми боргу за житлово-комунальні послуги несплата комунальникам найбільша, виражена значними сумами, що може стати приводом відлякування не тільки тих власників, які хочуть заробляти на наданні комунальних послуг, але й інвесторів. Отож, враховуючи рівень і зношеність основних фондів і великі борги в цьому сегменті, вирішення проблеми під силу тільки компанії, яка володіє фінансово сильними ресурсами, і здатна погашати неминучі збитки за рахунок інших, прибуткових видів бізнесу.

Тому на мій погляд, саме заможні компанії можуть отримати довгострокові кредити, без яких неможливо уявити інвестиції, а, отже, і реформу житлово-комунального господарства Печенізького району.

Відсутність інвестицій в галузь та обігових коштів підприємств призвела до значного погіршення технічного стану основних фондів, підвищення аварійності об’єктів житлово-комунального господарства, збільшення питомих витрат і непродуктивних витрат матеріальних та енергетичних ресурсів, що негативно впливає на рівень і якість комунальних послуг.

Тому, враховуючи соціальне значення цієї сфери, держава, повинна залишити за собою регулювання житлово-комунального господарства. Це, насамперед, має проявитися в регулюванні тарифів, а також у наданні бюджетних коштів на ремонт систем життєзабезпечення.

Ще одним вагомим чинником, що негативно позначається на ефективності діяльності підприємств житлово-комунального господарства, є незадовільний стан інфраструктури. Головною причиною цього є брак коштів на фінансування інфраструктурних проектів. Тому, якщо ціна, яка підлягає регулюванню, дорівнює середнім витратам, то прибуток природного монополіста зводиться до нуля. Причиною цього є те, що економісти досі не змогли запропонувати прийнятної теорії реформування інфраструктурних монополій. Це пояснюється тим, що в сучасній економіці України формування ринкових структур відбувається у специфічних умовах. З одного боку, можна спостерігати розширення ринкового сектора національної економіки, однак, з іншого, одночасно відбувається скорочення суспільного.

Варто зазначити, що запорукою ефективного державного регулювання експлуатації й обслуговування житлового фонду Печенізького району, як і сфери інших комунальних послуг, у сучасних умовах є необхідність вирішення двох одночасних питань.

Перше – для забезпечення гідних умов проживання громадян – надання населенню якісних послуг, у конкретному випадку – якісне й своєчасне обслуговування житлового фонду, включаючи весь необхідний спектр виконання робіт.

Друге – з огляду на особливості сучасного історичного періоду, становлення й розвитку нашої держави та суспільства, що характеризується нестабільною соціально-політичною ситуацією та низьким економічним рівнем (особливо, низькою платоспроможністю попитом населення) – забезпечити ефективне (рентабельне) функціонування обслуговуючих підприємств, по можливості не збільшуючи вартість послуг, що надаються, а виходить, і розмір оплати їх населенням.

Ситуація в державному управлінні житлово-комунальним господарством надзвичайно гостра і продовжує ускладнюватися, відсутні позитивні зміни у становленні ринкових засад господарювання, розвитку конкуренції та залученні приватних інвестицій у підприємства галузі.

Таким чином, з’ясовано, що сучасний стан житлово-комунального господарства Печенізького району не відповідає встановленим вимогам, що негативно впливає на роботу відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та надзвичайних ситуацій Печенізької районної державної адміністрації ї.

Загальними факторами, що стримують розвиток житлово-комунального господарства у Печенізькому районі та негативно впливають на продуктивність роботи відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та надзвичайних ситуацій Печенізької районної державної адміністрації є:

• недосконалість ринкових інститутів з надання житлово-комунальних послуг, які повинні забезпечувати підприємницьку активність у цій галузі;
  • недосконале бюджетне фінансування житлово-комунального господарства, особливо в частині відшкодування пільг та субсидій на житлово-комунальні послуги населенню за рахунок державного бюджету;
  • загальний технічний знос і технологічна відсталість обладнання підприємств-виконавців послуг, що обмежує можливості надання ними якісних та в повному обсязі вищезазначених послуг;
  • обмежена кількість ефективно діючих суб'єктів господарювання у галузі житлово-комунального господарства, в тому числі через відсутність у них обігових коштів та високі ставки їх оподаткування;
  • відсутність нормативне скоригованих зв'язків між виробниками, постачальниками та виконавцями житлово-комунальних послуг, особливо щодо обслуговування внутрішньо-будинкових інженерних мереж;
  • недостатній платоспроможний попит споживачів на житлово-комунальні послуги,
  • нестабільне житлово-комунальне законодавство.

Вирішення цих проблем потребує удосконалення підходів до реформування житлово-комунальної галузі, приведення її у відповідність із загальнодержавними пріоритетами, додержання ефективного використання бюджетних коштів під час реалізації державної політики, розроблення ефективних механізмів залучення позабюджетних коштів, зокрема коштів міжнародних фінансових установ та донорських організацій, для формування житлового фонду і реформування житлово-комунального господарства в рамках розвитку публічно-приватного партнерства.

РОЗДІЛ 3

ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ЩОДО РОЗВИТКУ СФЕРИ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА

3.1. Впровадження нових методів державного управління щодо розвитку сфери житлово-комунального господарства в діяльність відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Печенізької районної державної адміністрації

Як виявилось, найважливішою, причиною, яка негативно впливає на діяльність відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Печенізької районної державної адміністрації щодо розвитку сфери житлово-комунального господарства у районі, є недостатнє фінансування досліджуваної сфери.

Ситуація недофінансування сфери житлово-комунального господарства у Печенізькому районі виникла через:

• неповне і невчасне здійснення платежів абонентів за надані послуги;
  • велику заборгованість бюджетів;
  • неузгодженість темпів зростання тарифів підприємств житлово-комунального господарства і зовнішніх монополістів – постачальників ресурсів;
  • високий рівень зносу основних фондів житлово-комунального господарства;
  • непривабливість сфери для інвесторів та інше.

На рисунку 3.1 представлені напрями перетворень фінансового механізму галузі, реалізація яких дасть можливість позбавитися від більшості названих проблем і зосередити великі ресурси для успішного реформування галузі в регіоні.

Рис.3.1 Напрями удосконалення фінансового механізму житлово-комунального господарства

Отож, наприклад, використання інформаційних мереж скоротить час взаєморозрахунків до декількох секунд, підвищить їх точність і безпомилковість, забезпечить захист від зловживання цільовими засобами. Ефективно діючий зворотний зв’язок за допомогою електронної пошти і гарячої лінії дозволить оперативно реагувати не тільки на аварійні, але і на

застережливі заявки.

Вперше в Україні буде досягнута транспарентність ринку послуг житлово-комунального господарства, оскільки будь-який охочий зможе ознайомитися з опублікованим в Інтернеті в реальному часі процесом одночасного формування і використання фінансових ресурсів галузі. Це стане першим кроком до створення регіональної біржі житлово-комунальних послуг, що природним чином вплине на формування конкурентного середовища підприємств житлово-комунального господарства різних форм власності.

Концепція реформування системи фінансування житлово-комунального господарства у Печенізькому районі повинна базуватися на наступних основних принципах:

• самофінансування підприємств і організацій житлово-комунального господарства;
  • економічній обґрунтованості диференційованих тарифів на житлово-комунальні послуги;
  • поступовості переходу на нові методи розрахунків у міру утворення соціально-економічних передумов;
  • концентрації фінансових коштів;
  • повноти і своєчасності розрахунків;
  • раціонального використання ресурсів;
  • підтримка платоспроможності підприємств житлово-комунального господарства;
  • транспарентності фінансових операції в житлово-комунальному господарстві.

Виходячи з вищеназваних принципів, пропонується створення інвестиційного фонду функціонування і розвитку житлово-комунального господарства. Загальновідомо, що концентрація фінансових коштів дозволяє вирішувати численні проблеми фінансування як поточної діяльності, так і реалізації проектів, що вимагають масштабних капітальних вкладень (модернізації, капремонту, розширення виробництва і т.д.). Крім того, суми залучених коштів безпосередньо залежать від розміру первинного капіталу, оскільки кредиторам і інвесторам потрібні гарантії їх повернення.

Інвестиційний фонд функціонування і розвитку житлово-комунального господарства Печенізького району повинен бути створений на підставі Розпорядження Голови Печенізької районної державної адміністрації з метою концентрації засобів для вирішення невідкладних і першочергових завдань реформування житлово-комунального господарства Печенізького району. Фонд буде самостійною, позавідомчою установою регіонального рівня. Його діяльність здійснюватиметься з використанням новітніх досягнень в області інформатизації.

Основними завданнями фонду повинні стати:

• мобілізація і концентрація засобів для здійснення поточної діяльності, модернізації, розвитку і реформування житлово-комунального господарства району;
  • забезпечення транспарентності розрахунків всіх суб’єктів ринку житлово-комунальних послуг і ведення їх кредитної історії;
  • стимулювання ефективного використання об’єктів, споруд житлово-комунального господарства району, впровадження нових ресурсозберігаючих, енергозберігаючих технологій;
  • забезпечення реабілітації об’єктів житлово-комунального господарства , що знаходяться у фізично і морально зношеному стані;
  • сприяння розвитку і здійсненню співпраці між районами Харківської області з обміну досвідом в справі реформування житлово-комунального господарства.

Для виконання названих завдань фонд передбачається наділити наступними повноваженнями:

• забезпечення повного і своєчасного надходження засобів всіх передбачених прибуткових джерел;
  • визначення пріоритетності заходів і витрачання засобів;
  • здійснення кредитних операцій, право виступати гарантом і розміщувати засоби на депозитах в банківських установах;
  • здійснення іншої діяльності, яка не суперечить чинному законодавству України і цілям фонду.

На рис.3.2 зображено доходи та витрати інвестиційного фонду функціонування та розвитку житлово-комунального господарства [18, c. 122].

Рис.3.2 Доходи та витрати інвестиційного фонду функціонування та розвитку житлово-комунального господарства

Таким чином, засоби фонду формуватимуться за рахунок:

• платежів населення, підприємств, організацій та інших абонентів за надані житлово-комунальні послуги;
  • засобів бюджетів всіх рівнів у вигляді субсидій на покриття недоотриманих доходів підприємств житлово-комунального господарства за надані послуги пільговим категоріям споживачів;
  • цільових бюджетних коштів на здійснення певних проектів;
  • засобів, що утворюються в результаті пропонованих податкових змін;
  • компенсуючих платежів, робіт і послуг, матеріальних цінностей, що вносяться підприємствами на відновлення і ремонт об’єктів, споруд, комунікацій;
  • платежів підприємців за право ведення господарської діяльності в межах населеного пункту відповідно до договору;
  • орендної плати за користування земельною ділянкою підприємцями, торговими фірмами;
  • відрахувань від вартості незавершених об’єктів, які передаються підприємцям, організаціям;
  • платежів за право торгівлі у районному просторі (вулиці, площі, парки, сквери, зони відпочинку, рекреаційні об’єкти, вокзали);
  • санкцій за порушення архітектурно-планувальних форм, структури району при розміщенні і функціонуванні об’єктів підприємництва;
  • санкцій за самовільне відчуження земель, територій;
  • платежів за отримання підряду на конкурсній основі (за об’єктами житлово-комунального господарства);
  • платежів за розміщення реклами в районному просторі;
  • санкцій за забруднення простору населеного пункту;
• комерційних інвестицій (надалі може бути проведена емісія акцій фонду);
• добровільних внесків організацій, установ, підприємців, а також зарубіжних фондів, організацій [18, c. 124].

Облік надходження засобів вестиметься в автоматичному режимі по кожному суб’єкту, включеному в єдину інформаційну базу даних житлово-комунального господарства району. У разі не внесення платником платежів, йому відправляється повідомлення про необхідність погашення заборгованості. При цьому порушник несе відповідальність відповідно до законодавства України з подальшим стягненням заборгованості.

Засоби фонду передбачається використовувати на:

• оплату робіт і послуг, виконаних підприємствами житлово-комунального комплексу;
  • поточний і капітальний ремонт житлового фонду і інженерної
• інфраструктури;
  • здійснення проектів розвитку галузі в районі;
  • створення і роботу автоматизованої системи інформатизації житлово-комунального господарства району;
  • впровадження ресурсозберігаючих технологій в сфері житлово-комунального господарства;
  • проведення науково-дослідних робіт, співпраця між районами, обмін досвідом з реформування житлово-комунального господарства району;
  • фінансування ремонту, відновлення, оновлення об’єктів, споруд;
  • формування фонду спеціального обладнання і техніки для виконання окремих видів робіт на території району;
  • фінансування об’єктів на пайових засадах з підрядниками за окремими проектами.

Структура управління фондом передбачає наявність керівника і консультаційної ради фонду. До складу Ради можуть входити представники громадських і державних організацій, установ, підприємств, представники адміністрації населених пунктів. Роботу з формування фонду і забезпечення використання його засобів відповідно до їх цільового призначення проводитиме економічна служба фонду, а технічну і програмну підтримку здійснювати технічний відділ.

Механізм функціонування фонду передбачає, що групи споживачів (населення, підприємства) і місцева влада укладають договори на обслуговування нерухомого майна з керуючими компаніями. Останні у свою чергу знаходять підрядників, які самостійно або із залученням третіх осіб (постачальників) виконують роботи, надають послуги безпосередньо на об’єкті. Результати їх діяльності публікуються на сайті Печенізької РДА і відбувається поступове перерахування коштів фонду безпосередньо на розрахункові рахунки керуючих компаній і виконавців.

Якщо виявлено порушення умов договору, то за сигналом споживачів, органів влади або безпосереднього замовника спрацьовує так званий електронний замок, і перерахування коштів припиняється, поки порушення не буде виправлено. Остаточний розрахунок проводиться за наслідками виконання замовлення, вказаного в договорі на підставі акту прийому-передачі об’єкта або за фактичними обсягами наданих послуг.

Обнародування інформації на сайті про платежі споживачів дасть можливість підприємствам житлово-комунального господарства, у свою чергу, впливати на злісних неплатників в рамках санкцій, передбачених в договорі відповідно до чинного законодавства.

Такий механізм дозволить врахувати інтереси кінцевих споживачів і підвищити відповідальність всіх його учасників. Як наслідок, це збільшить надходження платежів, послужить чинником підвищення інвестиційної привабливості, забезпечить скорочення дебіторської і кредиторської заборгованостей підприємств житлово-комунального господарства [18, c. 126].

Таким чином, створення регіонального фонду функціонування і розвитку житлово-комунального господарства району дозволить ефективніше розпоряджатися засобами, уникати негативних наслідків, пов’язаних з недосконалістю міжбюджетних відносин, надасть можливість фінансового маневру.

3.2. Шляхи покрашення організаційно-правової структури житлово-комунального господарства на національному рівні

Як я визначила, у житлово-комунальному господарстві накопичено багато проблем, що ставлять під загрозу можливість його сталого функціонування. Відсутність системних перетворень у цій сфері, недосконалість нормативно-правової бази та непослідовність у прийнятті рішень перешкоджає ефективному функціонуванню житлово-комунального господарства України.

Враховуючи важливість нормального функціонування житлово-комунального господарства, його вплив на соціальну сферу України, галузь потребує кардинального реформування, що має передбачати насамперед формування її нової структурної побудови.

Реформа житлово-комунального господарства має бути законодавчо, організаційно та економічно забезпечена на чотирьох рівнях: на рівні державних органів виконавчої влади; місцевих адміністрацій та органів місцевого самоврядування; житлово-комунальних підприємств різних форм власності; споживачів послуг.

Оскільки система управління житлово-комунальним господарством формує відповідну якість життя населення, культуру побуту і спосіб життя, багато в чому визначає соціально-економічний потенціал територій, їх інвестиційну привабливість, то вдосконалення системи управління житлово-комунального господарства доцільно проводити за чотирма основними напрямками: підвищення економіко-правової ефективності функціонування системи житлово-комунального господарства, формування ринкових відносин у сфері управління, розвиток конкурентного середовища у житлово-комунальному комплексі; вдосконалення кадрового забезпечення [24, c. 75] (рис 3.3).

Рис.3.3 Напрямки удосконалення організаційно-правової структури управління житлово-комунальним господарством.

Підвищення економіко-правової ефективності функціонування системи житлово-комунального господарства необхідно проводити комплексно, з врахуванням специфіки галузі та регіональних особливостей.

Удосконалення системи управління майновими комплексами, які перебувають у спільній власності територіальних громад повинні містити такі заходи:

• проведення інвентаризації майна у сфері житлово-комунального господарства;
• створення реєстрів майнових комплексів, що перебувають у власності територіальних громад сіл, смт., міст, а також у спільній власності територіальних громад районів та областей;
• завершення роботи з передачі та юридичного закріплення об'єктів права комунальної власності за територіальними громадами;
• формування системи ефективних договірних відносин між усіма суб'єктами надання житлово-комунальних послуг (власник – виробник постачальник – виконавець – споживач), запровадження комунального замовлення на ці послуги;
• завершення передачі у власність територіальних громад відомчого житлового фонду [28, c. 134].

Необхідно передбачати запровадження делегованого управління у житлово-комунальній сфері, яке базується на розподілі відповідальності згідно з договорами (контрактами) на управління, оренду цілісного майнового комплексу або концесію.

Підвищення ефективності управління у сфері благоустрою може досягатись за рахунок:

• проведення закупівель робіт з поточного та капітального ремонту дорожнього покриття вулично-дорожньої мережі, санітарного прибирання проїжджої частини вулиць та тротуарів, озеленення, вивезення сміття на. основі тендерних процедур;
• розроблення довгострокового плану озеленення та благоустрою населеного пункту;
• створення системи поводження з побутовими відходами, сортування та утилізації вторинних ресурсів.

У сфері міського електротранспорту можуть передбачатись:

• оптимізація та розвиток транспортних схем населених пунктів;
• забезпечення рівних умов конкуренції на ринку транспортних послуг, створення акціонерних компаній на базі тролейбусних управлінь, їх служб і дільниць із залученням приватних структур;
• впровадження договірних відносин між виконавцями послуг з пасажироперевезень та замовниками цих послуг [48, c. 26].

Однією з складових комплексного підходу до розв'язування проблеми переходу до стійкого функціонування і розвитку житлово-комунальної сфери, яка забезпечує доступність житла для громадян, підвищення стійкості та надійності функціонування житлово-комунального господарства, поліпшення якості житлово-комунальних послуг, вдосконалення механізму соціального захисту малозабезпечених верств населення, є відповідна нормативно-правова база, її вдосконалення відноситься до першочергових заходів.

Правовими засобами необхідно створити основи:

• реформування економічних відносин в житлово-комунальному господарстві, направлених на зміну системи поточного фінансування, бюджетного фінансування, фінансування заходів з модернізації житлово-комунального господарства;
  • ліквідації дотаційності житлово-комунального господарства і забезпечення стабільності і достатності фінансування витрат на надання житлово-комунальних послуг;
• вдосконалення механізму соціального захисту, надання пільг, дотацій, введення диференційованих підходів до оплати житла, комунальних послуг;
  • формування договірних відносин між власниками житлового фонду і управляючими компаніями (їх правовий статус, функції, основні показники їхньої діяльності);
• формування договірних відносин між службами замовника і підрядними організаціями.

Окрім розробки нормативно-правових актів, робота з правового забезпечення ефективного функціонування житлово-комунального господарства повинна йти в таких напрямах:

• розробка пропозицій з ухвалення нормативно-правових актів центрального рівня влади в сфері реформування і модернізації житлово-комунального господарства;
  • ревізія чинних нормативно-правових актів регіонів України з метою приведення їх у відповідність з вітчизняним законодавством, сучасними економічними і соціальними умовами [54, c. 6].

В процесі розвитку житлово-комунального комплексу однією з головних цілей перетворень повинна стати демонополізація обслуговування житлового фонду і формування ринку послуг, тобто розвиток ринкових відносин. Розв'язання цих завдань практично цілком знаходиться в компетенції регіональних і місцевих органів влади.

Практика реформування житлово-комунального господарства протягом останніх років достатньо переконливо показує, що створення ефективних механізмів управління житлово-комунальним господарством і його інфраструктурним забезпеченням досягається шляхом чіткого визначення функцій власника житлового фонду і делегування ним на конкурсній основі не тільки підряду на обслуговування нерухомості спеціалізованим організаціям, але і функцій управління.

При такому підході система управління житлово-комунальним господарством розглядається як система трьох рівнів:

• власник житлового фонду й інших об'єктів нерухомості;
  • замовники житлово-комунальних послуг;
  • підрядні організації, які забезпечують надання житлово-комунальних послуг.

Трирівнева структура здатна, забезпечити заміну адміністративної системи господарювання економічною, з максимальним розвитком ринкових відносин. Тому, першим кроком на шляху до вдосконалення системи управління ЖКГ повинне стати розділення функцій замовника послуг ЖКТ і підрядчиків з їх надання.

Уявляється доцільним здійснити розділення згаданих функцій в муніципальних утвореннях регіонів шляхом визначення галузевих виконавських органів (служб замовника) представником власника муніципального житлового фонду, об'єктів впорядкування і технологічної частини основних фондів муніципальної інженерної інфраструктури. Служби замовника покликані виконувати функції управління цією власністю. При цьому функція управління розглядається як така, що приносить власнику майна і управляючої компанії прибуток, діяльність, до забезпечує збереження і поліпшення не тільки комунальної, але і інших видів власності.

Тому однією з цілей діяльності служб замовника буде формування конкурентного середовища у сфері надання житлово-комунальних послуг для зниження реальних витрат і підвищення їхньої якості. При формуванні або виборі служби замовника (управляючої компанії) власник (муніципалітет) повинен керуватися такими міркуваннями: служба замовника повинна бути в максимальній мірі орієнтована на задоволення потреб наймачів і власників житла в частині надання їм житлово-комунальних послуг; така орієнтація може бути досягнута вибором відповідних організаційних і фінансових механізмів.

Основними завданнями служби замовника повинні бути:

• вибір якнайкращого підрядчика для надання житлово-комунальних послуг на довіреному йому в управління житловому фонді;
• створення договірних відносин з вибраними підрядчиками на надання житлових і комунальних послуг заданої кількості, якості і вартості;
• забезпечення системи контролю за наданням цих послуг і оплати їх за фактом надання.

Принциповим моментом в підході до організації служби замовника повинно бути розуміння служби замовника як суб'єкта ринкових відносин. Дня забезпечення ефективності своєї діяльності це підприємство повинно бути зацікавлене в:

• розширенні обсягу обслуговування житлового фонду;
  • отриманні замовлень на обслуговування інших об'єктів муніципальної нерухомості (шкіл, дитячих садків);
  • підписанні договорів на обслуговування кондомініумів з товариствами власників житла;
• мінімізації заборгованості населення по оплаті житлово-комунальних послуг;
• виборі найефективнішого підрядчика для надання послуг;
• системі ефективного контролю за діяльністю підрядних організацій [59, c. 94].

Проведення конкурсного відбору підрядчиків для поточного обслуговування житла і проведення капітальних ремонтів дозволить різко підвищити ефективність використання фінансових ресурсів.

Також доцільно розробити й широко впровадити формалізовані процедури контролю за якістю послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а також за діяльністю підрядних організацій, що забезпечить процедуру оплати тільки реально виконаних робіт або наданих послуг.

З метою розвитку конкурентного сектора на ринку житлово-комунальних послуг необхідно здійснити низку заходів.

Першим заходом є забезпечення підтримки процесу формування незалежних виробників та постачальників теплової енергії та води. Заходами такої підтримки мають стати впровадження ефективного порядку і процедур державного ліцензування суб'єктів ринку послуг водо -, теплопостачання та водовідведення відповідно до функцій, що ними виконуються.

Для забезпечення умов формування ринку теплової енергії, на якому здійснюватимуть діяльність суб'єкти господарювання за нерегульованими цінами /тарифами, необхідним є розроблення умов і правил діяльності суб'єктів господарювання з постачання теплової енергії за нерегульованими тарифами:

• правил роботи та відповідальності регулюючих органів за встановлення цих правил та контроль за їх виконанням учасниками ринку послуг теплопостачання;
  • правил постачання теплової енергії, які регламентують взаємодію виробників теплової енергії, тарифи на продукцію яких є нерегульованими, з покупцями теплової енергії у регульованому секторі ринку послуг теплопостачання – транспортування та розподілу тентової енергії;
• правил експлуатації транспортних систем теплопостачання, які повинні визначити порядок та склад послуг з транспортування, необхідних для підтримки роботи ринку послуг теплопостачання, що реалізуються за схемою виробник – транспортувальник – постачальник [17, c. 22].

Також важливим є створення механізмів контролю з боку держави за формуванням конкурентних відносин на суміжних ринках.

Визначення цих механізмів має стати предметом обговорення міжвідомчої робочої групи. Це забезпечить рівні можливості участі у конкуренції всіх суб'єктів ринку; економічну ефективність процесу ринкового ціноутворення, включаючи формування цін на теплову енергію, що продається на конкурентних умовах; стабільність та прозорість правил функціонування ринку послуг теплопостачання.

За умови формування конкурентних відносин на суміжних ринках, зокрема, потенційно конкурентному ринку теплової енергії, тарифи для окремих учасників процесу виробництва теплової енергії можуть бути як регульованими, так і нерегульованими, а з надання послуг централізованого теплопостачання регульованими.

Розвиток форм та підвищення якості державного контролю за господарською діяльністю суб'єктів ринку комунальних послуг водо -, теплопостачання та водовідведення також відіграє велике значення. Створення конкурентних сегментів у межах ринку зазначених комунальних послуг потребує жорсткого контролю поведінки домінуючих суб'єктів цього ринку.

Необхідним також є налагодження правового та організаційного забезпечення процесу переходу споживачів на системи індивідуального та автономного опалення. Це може бути реалізовано через розроблення правил встановлення і експлуатації систем індивідуального та автономного опалення в багатоквартирному житловому фонді та об'єктах соціальної інфраструктури, а також закріплення відповідальності органів виконавчої влади за встановлення цих правил на місцях та контроль за їх виконанням учасниками ринку послуг теплопостачання.

Ефективність функціонування вітчизняного житлово-комунального господарства у великій мірі залежить від забезпечення галузі висококваліфікованими кадрами, здатними вирішувати проблеми й знаходити шляхи поліпшення ситуації, яка склалася на даний момент в житлово-комунальному комплексі.

Для того, щоб відбулися не тільки кількісні, але і якісні зміни у сфері забезпечення і використання кадрових ресурсів, необхідні:

• розробка концепції кадрової політики;
• проведення моніторингу кадрових процесів;
• автоматизація системи обліку і аналізу кадрового потенціалу;
  • підвищення рівня професійної підготовки фахівців галузі;
  • забезпечення взаємодії управлінь житлово-комунальних господарств регіонів з вищими і середніми спеціальними навчальними закладами, установами професійної освіти щодо підготовки фахівців і кваліфікованих кадрів для потреб галузі;
• оформлення на конкурсній основі державного замовлення щодо навчання кадрів у сфері житлово-комунального господарства [10, c. 105].

Отже, запропоновані такі основні напрямки удосконалення системи управління житлово-комунальним господарством:

• підвищення економіко-правової ефективності функціонування системи житлово-комунального господарства;
• формування ринкових відносин у сфері управління житлово-комунальним господарством;
• розвиток конкурентного середовища та вдосконалення кадрового забезпечення житлово-комунального господарства;

Дані напрямки дозволять перевести житлово-комунальний комплекс в режим беззбиткового функціонування при забезпеченні стандартів якості надання житлово-комунальних послуг і умов проживання громадян. Тільки чітка вертикаль системи управління галуззю з розвиненим ринком послуг дозволить ефективно розвивати житлово-комунальне господарство на рівні кожного регіону у взаємодії з організаціями центрального, регіонального і муніципального рівнів.

3.3. Формування об’єднань співвласників багатоквартирних будинків як метод удосконалення управління сферою житлово-комунального господарства

Одним із заходів „Загальнодержавної програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2009-2014 роки” є проведення реформування житлово-комунального господарства, шляхом створення конкурентного середовища на ринку послуг з утримання житлового фонду, формування нової системи управління житловим фондом, запровадження ефективного власника житла [36].

Єдина можливість реалізувати своє право власності не тільки на окрему квартиру, а й на будинок загалом, дає об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, або, як його називають у Європі, кондомініум. На жаль, поширенню об'єднань стає на заваді недосконала законодавча база, а подекуди й спротив на місцях.

Прикметною рисою житлово-комунальних послуг є те, що це послуги «колективного» споживання. У багатоквартирному будинку просто неможливо індивідуально спожити воду, газ, електрику. Тому для забезпечення якості надаваних послуг та беззбиткової діяльності житлово-комунальних підприємств потрібні ефективні механізми, які узгоджували б інтереси споживачів житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку.

Хоч створення ОСББ розв'язує не всі проблеми, а лише деякі з них, проте закладає передумови для усунення багатьох інших. Ось переваги, які дає власникові житла об'єднання співвласників:

• у разі створення ОСББ істотно підвищується зацікавленість, відповідальність і, як наслідок, ефективність управління спільною власністю, поліпшується житлово-комунальне обслуговування;
  • створення в будинку юридичної особи сприяє вдосконаленню договірних відносин та розвиткові конкуренції на ринку житлово-комунальних послуг (укладаючи угоди, більшість голів ОСББ дуже уважно відстежують у документах інтереси споживачів, готують і обстоюють протоколи розбіжностей);
  • завдяки фінансовому контролю та прозорості використання коштів (а також з огляду на статус неприбуткової організації) з'являються гарантії надійної діяльності об'єднання, зростає кількість сумлінних платників;
  • учасники об'єднання можуть наперед запланувати заходи для поліпшення стану свого будинку, тобто для модернізації та ремонту обладнання всієї будівлі, а також встановлення систем енергозбереження;

ОСББ має можливість отримати у власність або довгострокове користування прибудинкову територію (це захищає прилеглу земельну ділянку від зведення на ній додаткових споруд – так званого ущільнення забудови, яке сьогодні створює проблеми багатьом мешканцям [55, c. 175].

Створення ОСББ має ряд наступних переваг. Першою перевагою є зокрема зменшення квартплати за рахунок:

• відсутності податку на прибуток (до 30% від прибутку) та податку на додану вартість (20%);
  • відсутності прибутку, який передбачений для ЖЕКу;
  • надходження додаткових коштів від здачі в оренду об’єктів, що перебувають у спільній власності (господарських та нежитлових приміщень, прибудинкових територій, тощо);
  • надходження додаткових коштів від розміщення реклами в ліфтах, за використання шахт провайдерами телекомунікаційних послуг тощо.

Іншою важливою перевагою є підвищення якості житлово-комунальних послуг, завдяки тому що:

• ОСББ може прийняти будинок на свій баланс і самостійно здійснювати експлуатацію будинку або визначає експлуатаційну організацію;
  • ОСББ укладає прямі договори з підприємствами, що поставляють газ, воду та тепло, займаються вивезенням сміття, ремонтом, в результаті цього ОСББ отримує можливість впливати та контролювати якість житлово-комунальних послуг, шляхом вибору підприємств, які надають комунальні послуги;
  • члени ОСББ планують заходи з ремонту та модернізації будинку, прибудинкової території шляхом прийняття рішень на загальних зборах;
  • члени ОСББ можуть самостійно визначати кошторис утримання будинку, встановлювати розміри внесків на утримання будинку та прибудинкової території шляхом прийняття рішень на загальних зборах.

Ще однією вагомою перевагою є зменшення кількості боржників за спожиті житлово-комунальні послуги завдяки тому, що:

• підвищується відповідальність мешканців за свій будинок;
  • більш прийнятні тарифи, ніж в ЖЕКу;
  • власники бачать, на що використовуються їх гроші;
  • боржники отримують можливість використання за згодою членів ОСББ свого трудового внеску замість квартплати.

Окрім того, великою перевагою є можливість кожного мешканця безпосередньо приймати участь в управлінні і утриманні будинку (обрання до органів управління, голосування на загальних зборах тощо).

Дуже важливим для розвитку демократії в суспільстві є те, що ОСББ та асоціації ОСББ практично виконують функції будинкових і вуличних комітетів — органів самоорганізації населення та забезпечення реальної участі громади в ухваленні важливих рішень щодо дальшого соціально-економічного розвитку [59, c. 97].

Отже, створення та підтримка ОСББ, навіть без бюджетних витрат, сприяє поліпшенню вкрай складного становища житлово-комунальної сфери країни. А в тих містах, де зусилля зацікавлених мешканців спираються на організаційну та фінансову допомогу місцевої влади, така співпраця дає приголомшливі результати.

Об'єднуючись в організацію, співвласники багатоквартирного будинку беруть на себе повний комплекс зобов'язань щодо управління житловим будинком: і вирішення різноманітних господарських питань, і налагодження взаємодії мешканців між собою, і співпрацю ОСББ з органами місцевого самоврядування та надавачами житлово-комунальних послуг. Тому хоч би мінімальний обсяг знань мусить мати кожний учасник процесу.

Визначаючи роль та участь органів місцевого самоврядування у процесі створення та діяльності об'єднань співвласників багатоквартирних будинків на території міста, селища чи села, варто виділити їхні дві функції. З одного боку, на ради та виконавчі комітети покладено обов'язок забезпечувати нормальне функціонування території і нормальні умови проживання для членів територіальних громад; з іншого — органи місцевого самоврядування є власниками комунального (не приватизованого) житлового фонду чи нежитлових приміщень у багатоквартирних будинках. Тому вони мають виконувати функцію власника і брати участь в утриманні багатоквартирних будинків, у яких є комунальні житлові чи нежитлові приміщення.

Виконуючи першу функцію, органи місцевого самоврядування мають так сприяти розвиткові житлово-комунальної сфери:

• здійснювати управління об'єктами житлово-комунального господарства, що є в комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечувати їх належне утримання та ефективну експлуатацію. Зокрема, виконавчі комітети мають вести облік наявного комунального житлового фонду, створювати комунальні підприємства (ЖЕКи), які експлуатують і утримують це житло, або укладати відповідні договори з суб'єктами господарювання інших форм власності щодо надання таких послуг, а також укладати договори житлового найму з мешканцями комунальних квартир;
• організовувати постачання населенню якісних житлово-комунальних послуг у повному обсязі. Для цього органи місцевого самоврядування створюють житлово-комунальні підприємства і запроваджують контроль за їх діяльністю, затверджують норми споживання послуг, встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги, визначають показники якості послуг;
• надавати допомогу власникам квартир (будинків) в обслуговуванні та ремонті житла. Органи місцевого самоврядування можуть матеріально підтримувати мешканців квартир, надаючи їм соціальну допомогу;
  • сприяти створенню об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, реєструвати об'єднання [49, c 123].

Таку діяльність можуть провадити спеціально створені в управліннях чи відділах житлово-комунального господарства виконкому підрозділи відповідно до планів своєї роботи. Вони мають планувати перший після створення ОСББ капітальний ремонт, визначивши головні критерії відбору будинків, а також передбачити заходи для організації зустрічей мешканців багатоквартирних будинків, навчання потенційних голів об'єднань, зустрічей з працівниками податкових інспекцій, підготовки й поширення проекту пакету документів для реєстрації таких організацій тощо.

В рамках програм (наприклад, програми розвитку житлово-комунального господарства та благоустрою населеного пункту, програми управління комунальним майном, програми регулювання земельних відносин) виділяють кошти з міського бюджету на здійснення конкретних заходів, спрямованих на створення та стале функціонування житлової сфери населеного пункту.

Важливим стимулом до створення та повноцінного функціонування ОСББ могло б стати затвердження в місцевих радах нижчих від звичайних ставок земельного податку для об'єднань співвласників. Завдяки такому рішенню збільшилася б частка коштів на утримання багатоквартирного будинку в самих ОСББ.

На органи місцевого самоврядування покладено обов'язок дбати про благоустрій населених пунктів, тобто про озеленення, охорону зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян та інші заходи. Законодавство надає місцевій владі право використовувати на договірних засадах кошти підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, а також населення.

Здійснюючи реєстрацію суб'єктів права власності на землю, прав користування землею й договорів оренди землі, видачу документів, що засвідчують право власності та право користування землею, виконавчі комітети можуть затвердити особливі (спрощені, пришвидшені) процедури. Фінансувати ж оформлення відповідних документів для реєстрації об'єднання (наприклад, довідок про власників житлових чи нежитлових приміщень у будинках) чи інші заходи, такі як виготовлення технічних паспортів будинків, встановлення меж прибудинкових територій для вже чинних ОСББ, — теж можна за кошти місцевих бюджетів через відповідні цільові програми.

Також функцією органів місцевого самоврядування, дотичною до діяльності об'єднань, є виконання зобов'язань власника комунального житла. Оскільки частина квартир у багатоквартирних будинках можуть залишатися не приватизованими, з їх мешканцями мають бути укладені договори житлового найму. І хоч такі договори передбачають відповідальність наймачів перед наймодавцями за належне збереження та використання житла, все ж у разі створення ОСББ відповідальність перед іншими співвласниками за належне утримання своєї (не приватизованої) частини будинку нестиме орган місцевого самоврядування.

Якщо органи місцевого самоврядування є власниками нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, вони мають обов'язок або особисто відповідати за утримання належних їм об'єктів, або за встановленим у законодавстві порядком доручати орендарям чи користувачам нежитлових приміщень виконання певних зобов'язань перед об'єднанням.

Органи місцевого самоврядування можуть сприяти створенню ОСББ

у такий спосіб:

• виступити з ініціативою про скликання установчих зборів (як колишній одноосібний власник будинку) або увійти до ініціативної групи, яку створили інші власники житлових та нежитлових приміщень у будинку;
  • надати місце для проведення установчих зборів або допомогти ініціативній групі знайти таке місце;
  • подбати про те, щоб письмове повідомлення про установчі збори отримали всі власники житлових та нежитлових приміщень у будинку;
  • забезпечити участь повноважного представника влади в роботі установчих зборів;
  • надати допомогу ініціативній групі чи уповноваженій на установчих зборах особі під час оформлення та реєстрації всіх документів, що засвідчують створення об'єднання;
  • разом зі створеним ОСББ визначити форму утримання та управління будинком (через ЖЕКи, інші суб'єкти господарювання);
  • надати об'єднанню всю інформацію про будинок, тобто технічний паспорт будинку, інформацію про власників житлових та нежитлових приміщень, отриману через ЖЕКи, МБТІ, відділи субсидій та соціальної допомоги, ДАІ, інші органи чи установи;
• забезпечити відповідно оформлене представництво на установчих зборах створюваного ОСББ у тому разі, якщо в багатоквартирному будинку є належні до комунальної власності житлові чи нежитлові приміщення передані в житловий найм чи оренду фізичним або юридичним особам [49, c. 145].

Обговорюючи перспективи створення ОСББ, варто визнати, що в громадській думці проступає істотна суперечність: невдоволення діяльністю державних (місцевих) органів управління житлово-комунальною сферою, з одного боку, й острах перед виявом ініціативи «знизу» — з іншого. Тому ідея популяризації об'єднань як альтернативної форми управління житлом має бути невіддільна від завдання відучити мешканців від «улюбленої» звички критикувати владу, натомість пробудити в них «почуття господаря», наголошуючи на цілком реальних повноваженнях.

Тоді громадяни поступово змінюватимуть образ прохачів і скаржників на образ справжніх господарів своїх будинків і міста, стануть надійними помічниками та союзниками міської влади.

Зацікавити потенційних учасників процесу можна через мотиви економії (зменшення витрат на житло), влади (можливість контролю, скорочення ланцюжка «замовник-виконавець»), якості (підвищення якості послуг). Але не треба забувати, що на етапі заохочення важливішим є мотив безпеки (або «мотив запобігання невдачам»). Якщо люди не матимуть відчуття, що їм гарантовано незмінність та законність нової форми управління житлом і компетентність тих, хто просуває проект, — це може звести нанівець усі позитивні моменти і переваги, що їх пропонують ОСББ.

Отож, створення об’єднань співвласників багатоквартирних будинків є ефективним методом удосконалення управління сферою житлово-комунального господарства.

ВИСНОВКИ

Житлово-комунальне господарство України виступає багатогалузевим комплексом, що включає підгалузі, які є природними монополіями, та конкурентні підгалузі, а продуктом його життєдіяльності є, передусім, послуги, які надаються у виробничій та невиробничій сферах.

На сучасному етапі розвитку підприємства житлово-комунального господарства України функціонують у надзвичайно складних умовах. Потреба вирішення проблем у роботі органів державної влади щодо розвитку житлово-комунального господарства актуалізується уже протягом багатьох років.

Регулювання житлово-комунального господарства – це формування системи заходів, спрямованих на інтенсивний розвиток житлово-комунального господарства, вдосконалення або докорінну зміну існуючих форм і методів державного управління на різних рівнях, їх взаємодію між собою.

Отже, державне управління у сфері житлово-комунального господарства охоплює всі види житлових фондів, зокрема приватний, і полягає у встановленні обов’язкових для всіх власників житла правил щодо експлуатації житлових будинків, організації комунального обслуговування населення, проведення заходів з охорони, реконструкції тощо.

У сучасний період існує досить велика кількість нормативно-правових актів, які як безпосередньо регулюють здійснення державного управління у сфері житлово-комунального господарства, так і опосередковано торкаються цього питання. Крім того багато законодавчих актів знаходиться на стадії розгляду або їх проекти відхилено.

У роботі розглянуто функції органів державного управління щодо розвитку житлово-комунального господарства та діючі в Україні механізми державного управління у сфері житлово-комунального господарства. Як виявилось, виходячи із сучасної економічної ситуації, що склалась в Україні, владі необхідно забезпечити стійке функціонування житлового сектора, що дасть змогу задовольняти житлові потреби населення без істотної участі центральної влади та використання значних обсягів бюджетних коштів. Роль держави повинна бути обмежена регулюванням відносин у сфері здійснення прав на нерухомість у житловій сфері, встановленням будівельних норм і правил та основних принципів місторегулювання.
Проведене дослідження закордонного досвіду розвитку житлово-комунального господарства зарубіжних країн свідчить про те, що на ефективність реалізації житлово-комунальної політики, як і в Україні, досить значний вплив роблять адміністративно-правові й фінансово-економічні умови.

В роботі проаналізовано діяльність відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та надзвичайних ситуацій Печенізької районної державної адміністрації. Цей відділ є її структурним підрозділом, підзвітним і підконтрольним голові районної державної адміністрації, управлінням: містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації, Департаменту житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації.

Окрім нормативно-правового забезпечення, яке вже наводилось у роботі, відділ містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та надзвичайних ситуацій Печенізької районної державної адміністрації здійснює свою діяльність відповідно до ,,Загальнодержавної програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства на 2010-2014 роки”.

Аналіз діяльності відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Печенізької районної державної адміністрації щодо розвитку сфери житлово-комунального господарства у Печенізькому районі показав, що загалом відділ функціонує ефективно, але, при цьому, є певні проблеми.

Загальними факторами, що стримують розвиток житлово-комунального господарства у Печенізькому районі та негативно впливають на продуктивність роботи відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та надзвичайних ситуацій Печенізької районної державної адміністрації є:

• недосконалість ринкових інститутів з надання житлово-комунальних послуг, які повинні забезпечувати підприємницьку активність у цій галузі;
  • недосконале бюджетне фінансування житлово-комунального господарства, особливо в частині відшкодування пільг та субсидій на житлово-комунальні послуги населенню за рахунок державного бюджету;
  • загальний технічний знос і технологічна відсталість обладнання підприємств-виконавців послуг, що обмежує можливості надання ними якісних та в повному обсязі вищезазначених послуг;
  • обмежена кількість ефективно діючих суб'єктів господарювання у галузі житлово-комунального господарства, в тому числі через відсутність у них обігових коштів та високі ставки їх оподаткування;
  • відсутність нормативне скоригованих зв'язків між виробниками, постачальниками та виконавцями житлово-комунальних послуг, особливо щодо обслуговування внутрішньо-будинкових інженерних мереж;
  • недостатній платоспроможний попит споживачів на житлово-комунальні послуги;
  • нестабільне житлово-комунальне законодавство.

Для ефективнішого сприяння розвитку житлово-комунального господарства, аналізований відділ, як і всі інші органи державної влади, повинні:

• спрямувати зусилля промислового потенціалу міста, села, району, підприємництва, влади, громадян на подолання наслідків фінансово-економічної кризи та приділення максимум зусиль щодо недопущення погіршення життя громадян;
  • зберігати дієздатність комунальних підприємств та їх трудового потенціалу;
  • збільшувати обсяги виробництва послуг та інших робіт, підвищувати їх конкурентоспроможності;
  • максимально завантажувати існуючі виробничих потужностей;
  • створювати умови для інвестиційної активності комунальних підприємств;
  • продовжувати оздоровлення фінансового стану підприємств, досягати ними прибуткової діяльності;
  • зберігати та підвищувати заробітну плату працівникам підприємств на рівні законодавчо встановлених норм, не допускати заборгованості з виплати заробітної плати;
  • покращувати транспортне забезпечення діяльності комунальних підприємств, розширювати телекомунікаційні послуги, якість надання житлово-комунальних послуг.

Окрім того, створення регіонального фонду функціонування і розвитку житлово-комунального господарства району дозволить ефективніше розпоряджатися засобами, уникати негативних наслідків, пов’язаних з недосконалістю міжбюджетних відносин, надасть можливість фінансового маневру.

Розгляд переваг створення об’єднань співвласників багатоквартирних будинків показав, що функціонування таких об’єднань є ефективним методом удосконалення управління сферою житлово-комунального господарства.

Визначені напрямки дозволять перевести житлово-комунальний комплекс в режим беззбиткового функціонування при забезпеченні стандартів якості надання житлово-комунальних послуг і умов проживання громадян.

ДОДАТКИ

ДОДАТОК А

Таблиця А.1.

Загальна характеристика Печенізького району Харківської області (станом на 2013 рік)

Площа	467,5 кв.км, 1,49 % від території області, 26 місце серед районів області
Географічні дані	Район розташований у лісостеповій зоні По території району протікає 5 річок Найбільша річка: р. Сіверський Дінець
Об’єкти природно-заповідного фонду	Регіональний ландшафтний парк “Печенізьке поле” (4997,6 га.) Лісовий заказник “Кулаківський” (455,0 га.) Заказник “Печенізький” (365,7 га.) Ботанічний заказник “Кицівський” (65,0 га.) Ландшафтний державний лісовий заказник “Лісова дача” (5292,8га.)
Селищ міського типу	1 – смт. Печеніги
Сільських населених пунктів	11 – с. Артемівка, с. Мартова, с. Новий Бурлук, с. Борщова, с. Новокомсомольське, с. Кицівка, с. П’ятницьке, c. Гарашківка, с. Ганнівка, с. Гуслівка, с. Першотравневе
Чисельність наявного населення	11,003 тис. осіб
Рівень зайнятості	71,2 %
Рівень безробіття	4,68 %

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексєєв В.М. Удосконалення управління комунальною власністю в Україні: організаційно-теоретичні засади [навч. посіб.] / В.М. Алексєєв. – Чернівці: Технодрук, 2013. – 216 с

2. Волинський Г. Про деякі напрями реформування житлово-комунального господарства / Г.Волинський // Економіка України. – 2010. –№8. – С.78–84.

3. Гаєвий М. В. Фінанси житлово-комунального господарства / М. В. Гаєвий // Фінанси України. – 2002. – № 5. – С. 113–117.

4. Гладунов О. В. Комунальні проблеми очима споживачів / О. В. Гладунов // Маркетинг в Україні. – 2013. – № 5. – С. 50.

5. Гура Н. О. Проблеми створення об'єднань співвласників багатоквартирних будинків в Україні / Н. О. Гура // Економіка України. –2012. –№ 4. – С. 66–70.

6. Денисов І.H. Житлово-комунальний комплекс: концепція реформування / І. H. Денисов // Економіст. – 2012. – № 5. – С. 71–75.

7. Дзяд О.В. Формування ринкових відносин у житлово-комунальному секторі економіки України [навч. посіб.] / О. В. Дзяд. – К.: Просвіта, 2010. – С. 146.

8. Драган І. О. Напрями науково-технічного розвитку житлово-комунального      господарства / І. О. Драган // Економіка та держава. – 2011. – №6. – С. 103 – 105.

9. Житловий кодекс України: Закон України: від 30 червня 1983 р. № 5464-Х [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

10. Забаштанський М. М. Концептуальні підходи до формування політики фінансового забезпечення суб'єктів господарювання комунальної сфери / М. М. Забаштанський // Актуальні проблеми економіки. – 2010. – №1. – С. 103 – 108.

11. Завада О. Житлово-комунальне господарство: проблеми галузі з точки зору антимонопольного законодавства / О. Завада // Економіка України. – 2000. – № 10. – С. 4–13.

12. Звіти діяльності відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та надзвичайних ситуацій Печенізької РДА

13. Ісаєнко Д. В. Стратегія формування державної соціальної політики регулювання розвитку житлового будівництва в Україні / Д. В. Ісаєнко // Публічне управління: теорія та практика : зб. наук. пр. Асоціації докторів наук з державного управління – Х. : Вид-во «ДокНаукДержУпр». – 2011. – Вип. 4 (8). – С. 96–102.

14. Коваленко В. Власність спільна, інтереси обопільні: об’єднання співвласників житла / В. Коваленко // Міське господарство України. – 2003. – № 1. – С. 38–40.

15. Кодекс про адміністративні правопорушення: Закон України: від від 07.12.1984 № 8073-X [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/80731-10

16. Конституція України: Закон України: від 28.06.1996 № 254к/96-ВР [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80

17. Косянчук І. ЖКГ: підходи до реформування / І. Косянчук // Соціальний захист. – 2005. – № 8. – С. 21 – 23.

18. Крамаренко Г. О. Організаційно-економічний механізм управління житлово-комунальним комплексом [навч. посіб.] / Г. О. Крамаренко. – К.: Наука, 2010. – 205 с.

19. Куденко Г. Перспективи енергозбереження в житлово-комунальному господарстві України / Г. Куденко // Стратегічні пріоритети. – 2011. – № 1. – С. 144 – 149.

20. Левик А. Закон України «Про об'єднання співвласників багатокваритирного будинку»: плюси і мінуси / А. Левик // Право України. – 2012. – № 4. – С. 93

21. Мисик Г. І. Проблеми ефективної діяльності у сфері ЖКГ України [Електронний ресурс] / Г. І. Мисик. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/9_KPSN_2011/Economics/2_83633.doc.htm

22. Мирошніченко В. П. Хто винен в «бідності» підприємств житлово-комунального господарства / В. П. Мирошніченко // Фінансовий контроль. – 2011. – № 2. – С. 24–25.

23. Назаренко О. М. Основи економетрики [навч. посіб.] / О. М. Назаренко. – К. : Центр навчальної літератури, 2010. – 404 с.

24. Ніколаєв В. П. Зміцнення фінансового стану комунальної галузі / В. П. Ніколаєв // Фінанси України. – 2013. – № 6. – С. 75–81.

25. Олійник О. Житлово-комунальне господарство країни зачекалося глибокого реформування / О. Олійник // Праця і зарплата. – 2010. – № 31. – С. 4.

26. Онищук Г. Економіка житлово-комунального господарства: нові підходи у формуванні цінової і тарифної політики / Г. Онищук // Економіка України. –2012. – № 7. – С. 22–28.

27. Основні причини збитковості (низької рентабельності) підприємств та організацій житлово-комунального господарства у 2004 – 2010 роках : Аудиторський звіт Державної контрольно-ревізійної служби України. – К., 2011 – 83 с.

28. Панкевич Л .В. Фінансове забезпечення потреб розвитку житлово-комунальної сфери / Л. В. Панкевич, В. І. Карандаш // Регіональна економіка. – 2010. – № 2. – С. 133– 137.

29. Положення про відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та надзвичайних ситуацій Печенізької РДА

30.Положення про Національні комісії регулювання електроенергетики України: Указ Президента України: вiд 21 квітня 1998 р. № 335/98 [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу : http:// zakon.rada.gov.ua

31. Про благоустрій населених пунктів: Закон України від 06.09.2005 № 2807-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2807-15

32. Про електроенергетику: Закон України від 16.10.1997 № 575/97-ВР [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/575/97-%D0%B2%D1%80

33. Про енергозбереження: Закон України від 01.07.1994 № 74/94-ВР [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/74/94-%D0%B2%D1%80

34. Про житлово-комунальні послуги: Закон України від  від 24.06.2004 № 1875-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1875-15

35. Про Загальнодержавну програму “Питна вода України”: Закон України від 03.03.2005 № 2455-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2455-15

36. Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2009-2014 роки: Закон України: вiд 24 червня 2004 р. № 1869-IV [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

37. Про заходи щодо реалізації державної політики в сфері природних монополій: УказПрезидента України: від 19 серпня 1997 р. № 853/97 [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу: http:// zakon.rada.gov.ua

38. Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду: Закон України від від 22.12.2006 № 525-V [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/525-16

39. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 09.04.1999 № 586-XIV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/586-14

40. Про міський електричний транспорт: Закон України від 29.06.2004 № 1914-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1914-15

41. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України: вiд 21 травня 1997 р.№ 280/97-ВР [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.

42. Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку: Закон України від 29.11.2001 № 2866-III [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2866-14

43. Про оренду державного та комунального майна: Закон України від  10.04.1992 № 2269-XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2269-12

44. Про питну воду та питне водопостачання: Закон України від 10.01.2002 № 2918-III [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2918-14

45. Про природні монополії: Закон України: вiд 20 квітня 2000 р. № 1682-ІІІ [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1682-14

46. Про прискорення реформування житлово-комунального господарства Закон України: від 19.10.1999 № 1351/99 [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1351/99

47. Про теплопостачання: Закон України від 02.06.2005 № 2633-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2633-15

48. Семчук Г. Якісні комунальні послуги – ознака цивілізованості держави / Г. Семчук // Урядовий кур’єр. – 2012. – № 140. – С. 25–27.

49. Соколюк Г. І. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку – ефективна форма управління житловим фондом // Економіка: проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць. Випуск 201: В 5 т. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2010. –Т. 4. – С. 1005–1014.

50. Сухін Є. І. Основні напрями підвищення енергоефективності у суспільному виробництві, житлово-комунальному господарстві та бюджетній сфері / Є. І. Сухін // Безпека життєдіяльності. – 2012. – № 4. – С. 20–23.

51. Стасюк Г. А. Розвиток підприємництва в інфраструктурному секторі економіки як шлях створення в ньому конкурентного середовища та підвищення якості послуг / Г. А. Стасюк // Актуальні проблеми сучасних наук: теорія та практика : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. – Т. 1: Економічні науки. – Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2013. – С. 34–37.

52. Стельмащук А. М. Державне регулювання економіки [навч. посіб.] / А. М. Стельмащук. – Тернопіль: ТАНГ, 2010. – 315 с.

53. Сатут КП ,,Джерело”.

54. Строкань Т. М. Аспекти економічного регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємств житлово-комунальної сфери України / Т. М. Строкань // Вісник Тернопільської академії народного господарства (Спеціальний випуск). – 2013. – № 15–5. С. 3–6.

55. Строкань Т. М. Модель розвитку житлово-комунального господарства на сучасному етапі / Т. М. Строкань // Теорія і практика перебудови економіки: [зб. наук. праць]. – Черкаси: ЧІТІ, 2011. – С. 173–176.

56. Строкань Т. Соціально-економічна оцінка територіальної організації житлово-комунального господарства в регіонах / Т. Строкань // Економіст. –2013. – № 3. – С. 70 –73.

57. Строкань Т. М. Управління комунально-житловим господарством: досвід Кракова (Польща) / Т. М. Строкань // Економіка України. – 2010. – № 11. – С. 9–11.

58. Цивільний кодекс України: Закон України: від 16.01.2003 № 435-IV [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/435-15

59. Шевська О. І. Механізми фінансового оздоровлення житлово-комунального господарства України / О. І. Шевська // Економіка та держава. – 2011. – №2. – С. 94 – 97.

60. Energy Management: Can Utilities Seize the Opportunity? [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.atkearney.fr/ru/utilities/ideas-insights/article/-/asset_publisher/LCcgOeS4t85g/content/energy-management-can-utilities-seize-the-opportunity-/10192

61. How to lose half a trillion euros [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.economist.com/news/briefing/21587782-europes-electricity-providers-face-existential-threat-how-lose-half-trillion-euros

62. Lights Flicker for Utilities [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://online.wsj.com/news/articles/SB10001424052702304773104579270362739732266

63. Martin Chris Why the U.S. Power Grid's Days Are Numbered [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.businessweek.com/articles/2013-08-22/homegrown-green-energy-is-making-power-utilities-irrelevant

64. Public Utilities [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mgaleg.maryland.gov/webmga/frmStatutesText.aspx?article=gpu&section=7-505&ext=html&session=2013RS&tab=subject5

65. Williams Diarmaid Major European Utility Set for Dramatic Renewable Energy Transformation[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.renewableenergyworld.com/rea/news/article/2013/10/major-european-utility-set-for-dramatic-transformation

Аналіз діяльності органів державного управління щодо розвитку сфери житлово-комунального господарства