Формування знань учнів при вивченні мінерально-сировинної бази Дніпропетровської області на факультативі з географії

Зміст

Вступ………………………………………………………………………

Розділ І. Природні та соціально-історичні передумови формування мінерально-сировинної бази Дніпропетровської області……………….

Понятійно-термінологічний апарат дослідження…………………….
1. Загальні відомості про Дніпропетровську область………………………
2. Природні передумови формування мінерально-сировинної бази Дніпропетровської області…………………………………………
3. Соціально-історичні передумови формування мінерально-сировинної бази Дніпропетровської області.
4. Висновки до розділу І……………………………………………………..

Розділ ІІ. Характеристика мінерально-сировинної бази Дніпропетровської області………………………………………………………………………….

2.1 Загальний огляд мінерально-сировинної бази Дніпропетровської області..

2.2 Паливно-енергетична сировина…………………………………………..

2.2.1Нафта і горючі гази……………..

2.2.2Камяне вугілля………………

2.2.3 Буре вугілля………………………………..

2.3. Сировина чорної металургії……………….

2.3.1 Залізні руди……………………………………..

2.3.2 Марганцеві руди………………………………….

2.4 Сировина кольорової металургії…………………………..

2.4.1 Алюміній……………………

2.4.2 Нікель та кобальт……………

2.4.3 Рідкісні метали……

2.5. Гірничо-хімічна сировина……………

2.6.Нерудна сировина для металургії…………………………………….

2.7.Технологічна сировина………………………….

2.8 Будівельна сировина…………………………………………..

2.9 Гідромінеральна сировина……………………………

2.10 Висновки до розділу

Розділ ІІІ . Формування знань учнів при вивченні мінерально-сировинної бази Дніпропетровської області на факультативі з географії…………………………………………………………………………………………………

Вивчення стану факультативних занять з географії на практиці в сучасній школі……………………………………
1. Організація і методика факультативних занять…………………..

Висновки………………………………………………………………………..

Список використаних джерел…………………………………….

Додатки…………………………………………………………………….

Вступ

Актуальність. Дослідження природно-ресурсного потенціалу має важливе значення для розробки нових форм, методів та видів господарювання на загальнодержавному та регіональному рівнях. Мінерально-сировинний потенціал(МСП), основу якого складають розвідані мінерально-сировинні ресурси(МСР), є важливим засобом підвищення достатку та добробуту населення, поліпшення економічного стану. На основі даних про природні ресурси розробляються засади раціонального природокористування та програми охорони природи

Проведене дослідження дозволяю прослідкувати територіальну організацію МСР, їх сучасний стан та особливості використання та розробити нові напрямки розвитку галузей господарства області, що розвиваються на базі мінерально-сировинних ресурсів.

Мета дослідження – дати оцінку мінерально-сировинного потенціалу Дніпропетровської області, дослідити та пояснити його просторову структуру, значення для народного господарства.

Для досягнення мети були дослідження були поставлені наступні завдання :

Проаналізувати поняття «мінерально-сировинні ресурси», «мінерально-сировинна база», «мінерально-сировинний потенціал», «корисні копалини».
Дослідити мінерально-сировинні ресурси Дніпропетровської області та родовища, де їх видобувають .
Дослідити геологічну будову Дніпропетровщини, як природні передумови формування мінерально-сировинної бази.
Дослідити історію промислового освоєння Дніпропетровщини, як соціально-історичні передумови розвитку мінерально-сировинної бази.
Охарактеризувати всі види мінеральних ресурсів Дніпропетровщини, дати їх кількісну та якісну оцінку.
Виявити проблеми та перспективні напрямки розвитку мінерально-сировинної бази Дніпропетровської області.
Розробити факультатив на тему «Мінерально-сировинний потенціал Дніпропетровської області.

Об’єктом дослідження виступають мінерально-сировинні ресурси Дніпропетровської області .

Предметом є просторовий розподіл мінеральних ресурсів,їх класифікація, сучасний та минулий стан їх використання, елементи геологічної будови та віхи історичного розвитку, що спричинили саме такий стан мінерально-сировинної бази, проблеми та перспективні напрямки розвитку мінерально-сировинної бази.

Аналіз досліджень і публікацій. Дослідженням теоретичних і практичних аспектів щодо мінерально-сировинних ресурсів займалися як вітчизняні науковці так і зарубіжні фахівці І. Д. Андрієвський, А. Х. Бакаржиєв, Я. М. Бєлєвцев, А. С. Войновський, Л. С. Галецький, П. Ф. Гожик, С. В. Гошовський, К. Ю. Єсипчук, Е. Я. Жовинський, В. М. Загнітко, В. І. Калінін, В. Б. Коваль, М. М. Коржнев, С. Г. Кривдік, Є. О. Куліш, Є. К. Лазаренко, О. І. Матковський, В. С. Металіді, В. С. Міщенко, Б. С. Панов, В. Л. Приходько, І. С. Паранько М. П. Семененко, М. Я. Сивий, А. О. Сіворонов, В. І. Скаржинський, Ю. І. Третяков, Є. Ф. Шнюков, В. А. Шумлянський, М. П. Щербак, О. О. Юшин, Г. М. Яценко і багато інших.

Вивченню природних ресурсів та мінерально-сировинної бази Дніпропетровської області присвячені роботи Є. В. Афанасьєва, І. М. Барга, В. Д. Євтєхова, П. І. Копач, В. В. Манюка, І. С. Паранька, В. В. Сергєєва, О. О. Юшина та ін.

Методологічною основою дослідження є системний та історичний підходи.

Використовувались як загальнонаукові методи ( аналіз, синтез, історичний, порівняльний, моделювання), так і конкретно наукові (картографічний, геологічний, геоморфологічний, ландшафтознавчий). Досліджуване питання широко представлене в науковій літературі, тому широко використовувався аналіз наукових джерел.

Робота складається з трьох розділів і висновків до них, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків.

РОЗДІЛ І. ПРИРОДНІ ТА СОЦІАЛЬНО-ІСТОРИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ МІНЕРЛЬНО-СИРОВИННОЇ БАЗИ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЙ

Понятійно-термінологічний апарат дослідження.

Дослідження мінерально-сировинного потенціалу Дніпропетровської області спирається на такі основні поняття: мінерально-сировинні ресурси, мінерально-сировинний потенціал, корисні копалини, мінеральна сировина.

Мінерально-сировинні ресурси(МСР)- сукупність специфічний форм мінеральної сировини, нагромадженої в надрах чи на поверхні Землі, яка слугує вихідною сировиною для промислового виробництва, джерелом енергії чи для безпосереднього споживання і може бути рентабельно видобута та використана зараз чи в майбутньому без нанесення шкоди іншим природним ресурсам і недопущення виникнення кризових геоекологічних ситуацій у довкіллі.

Корисні копалини(КК) – природні мінеральні утворення органічного чи неорганічного походження в надрах чи на поверхні землі, у джерелах вод і газів, а також техногенні мінеральні утворення в місцях видалення відходів виробництва та втрат продуктів переробки мінеральної сировини, придатні для промислового використання.

Мінеральна сировина(МС) - є корисна копалина , видобута й перероблена на гірничу продукцію товарного виробництва.

Запаси корисних копалин – обсяги корисних копалин та їх компонентів, виявлені та підраховані на місці залягання за даними геологічного вивчення відкритих родовищ корисних копалин.

Балансові запаси – Запаси корисних копалин, які на момент оцінки згідно з техніко-економічними розрахунками можна економічно ефективно видобути та використати при сучасній техніці й технології видобутку і переробки мінеральної сировини, що забезпечують дотримання вимог раціонального комплексного використання КК та охорони довкілля.

Умовно балансові запаси – запаси, ефективність видобутку й використання яких на момент оцінки не може бути визначена однозначно, а також запаси, що відповідають вимогам до балансових, але з різних причин не можуть бути використані на момент оцінки.

Позабалансові запаси – запаси, видобуток і використання яких на момент оцінки є економічно недоцільним, але в майбутньому можуть стати об’єктом промислового значення.

Мінерально-сировинний потенціал(МСП) – це природно та суспільно-історично обумовлена здатність забезпечувати мінеральною сировиною наявні на певній території галузі виробництва та виробництво в цілому.

1.2Загальні відомості про Дніпропетровську область

Дніпропетровська область займає площу 3192,3 тис. га, що складає 5,3 % території України. Вона включає 22 адміністративних райони і межує на сході з Донецькою, на півдні – з Запорізькою та Херсонською, на заході з Миколаївською і кіровоградською, на півночі – з Полтавською та Харківською областями (рис. 1.1 ).

Рис. 1.1. Положення Дніпропетровської області на адміністративній карті України

Дніпропетровська область – одна з найбільш розвинених в адміністративному відношенні областей України. За основними економіко-географічними показниками займає провідне положення в країні; тут виробляється 11,4 % валового суспільного продукту, 11,0 % – національного доходу, 42 % – продукції чорної металургії, 14,0 % – продукції хімічної та нафтохімічної промисловості, 18,1 % – електроенергії, 8,0 % – продукції машинобудування. На її території видобувається 100 % (від загальноукраїнських обсягів) марганцевої і 85 % – залізної руди, 8 % – кам’яного вугілля.

Господарський комплекс області – індустріально-аграрний. Основною сферою господарства є промисловість, в якій зайнято близько 37 % працюючих. У загальній валовій продукції промисловості та сільського господарства на частку промисловості припадає 85,5 %, а сільського господарства – 14,2 %.

У структурі промисловості переважають галузі важкої індустрії. Провідне місце займає чорна металургія (44,8 % від валової продукції), машинобудування та металообробка (по 22 %), харчова (10 %), хімічна і нафтохімічна (по 8,5 %) промисловості.

На території Дніпропетровщини знаходиться 40 шахт, глибиною від 60 до 1100 м, розробляється 3 унікальних за запасами басейнів корисних копалин: Криворізький залізорудний басейн, який в колишньому Радянському Союзі видобував 48 % руди, Нікопольський марганцево-рудний басейн (82–85 % від загальносоюзного видобутку і єдиний в Україна), західний Донбас, де коксівне вугілля залягає на глибинах 200–700 м. В області працює 18 потужних кар’єрів з видобутку залізної та марганцевої руди, знаходиться 10 ставків-накопичувачів промислово-стічних вод, 17 щламонакопичувачів, 33 відвали шахтних порід, 17 великих водосховищ, понад 3000 дрібних ставків, 11 водозаборів, більше 240 000 га зрошувальних земель, під гірничі розробки відведено понад 46 000 га земель, що складає 1,7 % території області.

Забезпеченість залізними рудами діючих рудників в проектних контурах гірничих відводів коливається від 7 до 33 років (усіма запасами – 33 роки), а гірничо-збагачувальних комбінатів – від 31 до 68 років (усіма запасами – близько 70 років). Запасів високоякісних марганцевих руд вистарчить на 20–25 років роботи Орджінікідзівського та марганцевого гірничо-збагачувальних комбінатів, а важкозбагачуваних карбонатних і змішаних оксидно-карбонатних руд – на 40–50 років. При теперішньому рівні видобутку кам’яного вугілля в Західному Донбасі забезпеченість області цією сировиною складає понад 100 років (потреби області у вугілля на 40 % забезпечуються за рахунок власних ресурсів, інша частина – за рахунок надходжень з Донецького басейну). Балансові запаси природного горючого газу становлять близько 3 % запасів України, а сира нафта на території області не видобувається.

Область володіє потужною енергетичною системою, яка об’єднує 539 електростанцій та відповідні електричні мережі загальною потужністю 5 599,1 млн. кіловат/годин. Якщо врахувати, що рівень забезпеченості електроенергією в області складає не більше 56 %, а частка гідро електроенергії – 3,2% від загального виробництва електроенергії.

Область власними паливно-енергетичними ресурсами не забезпечує своїх потреб. Дефіцит їх становить: по електроенергії – більше 33 %, вугіллю – 33 %, природному газі – 98 %, нафтопродуктах – 100 %.

Територія концентрації промисловості в області перевищує середній рівень по Україні в 2 рази, металургійного комплексу – у 7 разів, хімічного та нафтохімічного – у 2,5 разів.

Дніпропетровська область займає одне з перших місць в Україні по забрудненню повітряного та водного басейнів, деградації природного середовища, загальному антропогенному навантаженню на довкілля.

Промисловими підприємствами області щорічно в атмосферу викидається до 850 тис. т шкідливих речовин (з них 81 % – газоподібні та рідкі), а від транспорту – 58,5 тис. т. У річки, ставки, озера скидається приблизно 1700 млн. м3 стічних вод, у тому числі 720 млн. м3 – забруднених.

Земельний фонд Дніпропетровської області становить 319,3 тис. га. На частку орних земель припадає 79,1 %, при 57 % в середньому по Україні. Більше 1 мільйона гектарів сільськогосподарських земель підлягають водній та вітровій ерозії, а 258 тис. га засолені. за останніх 30 років площа сільськогосподарських угідь скоротилася на 121,6 тис. га, із них більше 60 % орних земель. За площею порушених земель (33,6 тис. га) область займає перше місце в Україні.

Підводячи підсумок під короткою загальною довідковою характеристикою Дніпропетровської області, слід зазначити, що потужний розвиток її промислово-індустріального комплексу зумовлений наявністю на її території різноманітних мінеральних ресурсів, розробка яких, включаючи видобуток і переробку, є, нажаль, основними чинниками несприятливої екологічної обстановки в регіоні.

Природні передумови формування мінерально-ресурсного потенціалу Дніпропетровської області.

Природні передумови формування мінерально-сировинної бази будь-якої території визначаються особливостями її геологічної будови території. Геологічна будова території Дніпропетровської області

Дніпропетровщина займає вигідне положення в геоструктурному ансамблі України. Понад 80 % її території знаходиться в межах Середньопридніпровського мегаблока Українського щита та його східного схилу, північно-східна межа області проходить по західному борту Дніпровсько-Донецької западини, південною вона частково захоплює північ Причорноморської западини (рис. 1.2).

Наявність в межах території області різновікових геоструктур них одиниць першого порядку, у певній мірі, позитивно позначилось на її мінерально-сировинному потенціалі.

Рис.1.2 Положення Дніпропетровської області в геоструктурному ансамблі України

Середньопридніпровський мегаблок Українського щита належить до граніт-зеленокам’яних областей фундаменту Східноєвропейської платформи. Геологічне тло мегаблока визначають ультраметаморфічні гранітоїди дніпропетровського комплекса палеоархею, репрезентованого асоціацією плагіогранітів та плагіомігматитів з реліктами амфібол-біотитових, гранат-амфібол-біотитових гнейсів та кристалічних сланців аульської серії. У металогенічному відношенні породи комплексу є безперспективними на пошуки металевих корисних копалин, проте самі плагіограніти і плагіомігматити слугують високоякісною сировиною для будівельної промисловості. Їх зазвичай використовують з метою виготовлення щебінки, облицювальної плитки та бутового каменю.

Плагіогранітоїди дніпропетровського комплексу разом з суперкрустальними утвореннями аульської серії складають плагіограніт-амфіболітовий структурно-формаційний комплекс, який слугує своєрідним фундаментом для мезоархейських зеленокам’яних структур у будові яких беруть участь утворення плагіограніт-зеленокам’яного структурно-формаційногно комплексу стратигенна складова якого представлена метаморфізованими вулканогенно-осадовими відкладами конкської серії, а плутонічна – інтрузивними гранітоїдами (плагіограніми, гранодіоритами, діоритами, тоналітами, мікроклін-плагіоклазовими граніами) сурського, саксаганського, токівського та мокромосковського комплексів [Геологічна історія].

На території області знаходяться такя зеленокам’яні структури: Жовтоводська, Верхівцевська, Сурська, Соленівська, Авдотьївська, Широківська, Високопільська, Чортомлицька та Криворізька. Усі вони, за винятком Криворізької, виповнені асоціацією метавулканогенних і метатеригенних порід. У розрізах переважають метавулканогенні відклади, представлені породами всіх груп – від ультраосновних до кислих. Ультраосновні та основні метавулканіти зазвичай характерні для нижніх частин розрізу серії, де репрезентовані різноманітними дацитами, андезитами, коматіїтами, перетвореними в умовах зеленосланцевої фації метаморфізму в амфіболіти, актинолітити, тремолітити, амфібол-біотитові, хлорит-амфіболові, плагіоклаз-амфіболові, плагіоклаз-хлорит-амфіболові, актиноліт-премолітові сланці. В асоціації з ними присутні метатеригенні породи, представлені безрудними і залізистими кварцитами, біотитовими, біотит-хлоритовими сланцями, які перешаровуються з метавулканітами.

Кислі відміни метавулканітів, серед яких переважають метаріоліти, разом з кварцевими метьапісковиками і слюдистими сланцями складають верхні частини розрізу конкської серії, загальна потужність якої коливається від 3 до 5 км.

Усі зеленокам’яні структури облямовуються різними за розміром інтрузивними тілами інтрузивних гранітоїдів саксаганського та сурського комплексів, а масиви гранітоїдів токівського та мокромосковського комплексів, які зазвичай приурочені до ділянок закриття зеленокам’яних структур, які за своєю природою належать до проторифтів.

Віковий і площовий зв'язок різноконтрасних вулканітів і інтрузивних гранітоїдів у межах зеленока’яних структур сприяв формуванню низки металевих корисних копалин серед яких промислове значення мають: магнетитові кварцити, приурочені до середньої частини розрізу конкської серії; золото, яке локалізувалося на контакті гранітоїдів сурського комплексу з амфілітами та метаріолітами конкської серії; сульфідний нікель, пов'язаний з метакоматіїтами (ультраосновні породи) середньої частини розрізу серії; молібден, який концентрується в зонах екзокантакту інтрузивних гранітоїдів і порід стратигенних утворень плагіограніт-зеленокам’яного структурно-формаційного комплексу.

Особливе місце в будові території області займає Криворізька структура, яка знаходиться в західній частині регіону і приурочена до зони Криворізько-Кременчуцького глибинного розлому, що розділяє архейський Середьнопридніпровський мегаблок від протерозойського Інгульського. Така її структурна позиція визначила не тільки специфіку геологічного розвитку, але й сприяла формуванню унікальних за запасами покладів залізних руд.

Свій геологічних розвиток Криворізька структура розпочинала, як і всі інші зеленокам’яні структури Придніпров’я з формування в мезоархеї зони Криворізько-Кременчуцького розлому, що поклало початок її проторифтовому етапу розвитку. Впродовж мезоархею на всьому простяганню структури відбувалася активна діяльність, що призвело до формування метабазитів конкської світи, які складають низи її розрізу. В неоархеї територія Криворіжжя зазнала незначних висхідних рухів, що було спричинено вкоріненням Саксаганського діапіра, проте на початку палеопротерозою, вона знову опустилася з утворенням палеобасейну. Інша територія Дніпропетровської області в цей час являла собою добре розчленовану гірську країні, де відбувалися процеси вивітрювання порід плагіограніт-амфіболітового і плагіограніт-зеленокам’яного структурно-формаційних комплексів.

Починаючи з палеопротерозою розвиток Криворізької структури переходить від проторифтового етапу до протогеосинклінального . Це закарбувалося в накопиченні уламкових відкладів новокриворізької та скелюватської світ криворізької серії в складі яких переважають метаконгломерати, метагравеліти, метапісковики, слюдисті сланці. Екзогенні процеси, які переважали під кінець скелюватського часу змінилися ендогенними, що призвело до проявлення ультраосновного вулканізму, результатом якого було накопичення на метатеригенних породах метаультрабазитів, аналогами яких є талькові сланці так званого талькового горизонту.

Вулканізм змінився відносною стабілізацією тектонічної обстановки в регіоні підчас якої відбувалося накопичення теригенно-хемогенних відкладів саксаганської світи, які під впливом зеленосланцевого метаморфізму були перетворені в залізисті (магнетитові, силінак-магнетитові, карбонат-магнетитові) та буз рудні кварцити, а також різноманітні хлоритові, біотитові, біотит-хлоритові сланці.

Утворення породних асоціацій саксаганської світи завершилося закриттям палеорифту і формуванням на його місці гданцівського палеобасейну лагунного типу, де відбувалося накопичення вуглистих (графітитових) сланців, поліміктових метапісковиків, мармурів і доломітів гданцівської світи.

Протогепосинклінальний етап геологічного розвитку структури під кінець палеопротерозою змінився ерогенним у результаті якого утворилася суббмеридіональна глеюватська грабеноподібна западина, заповнена моласоподібними відкладами глеюватської світи, яка завершує розріз вулканогенно-осадових відкладів Криворізької структури потужність яких становить понад 5 км.

Пізніше впродовж пізнього протерозою, а також в палеозої та мезозої територія Середньопридніфпровського мегаблока являла собою область вивітрювання докембрійських порід, що сприяло формуванню каолінів і бокситів.

Поновлення геологічної активності в регіоні відбулося на початку кайнозойської ери, впродовж якої територія області зазнала почергово шість трансгресій і регресій моря. У результаті цих подій депресії в кристалічному фундаменті щита заповнилися вугленосними відкладами бучацької серії, піщано-глинистими утвореннями київської серії палеогену, карбонатно-пісковиково-глинистими відкладами сарматського, мотичного та понтичного регіоярусів неогену і перекрилися делювіальними, алювіальними, еоловими і льодовиковими утвореннями четвертинного періоду.

З породними комплексами осадового чохла кайнозойського віку пов’язані промислові концентрації циркону на півночі області, а також численні родовища вапняків, піску і глин.

Днвпровсько-Донецька западина, яка з півночі примикає до Українського щита в межах території області складена породними комплексами верхнього палеозою, мезозою та кайнозою .

В основі розрізу залягають відклади девонсько-нижньовізейського структурно-формаційного комплексу, представленого соленосно-теригенними, ефузивно-теригенними, ефузивно-соленосними та карбонатними розрізами, серед яких на території області переважають породні асоціації ефузивно-теригенного та карбонатного типів.

Надбудовують розріз породи верхньовізейсько-нижньопермського комплексу, репрезентовані перешаруванням пісковиків, аргілітів, алевролітів, кам’яного вугілля і глин з підпорядкованим поширенням вапняків і вуглистих порід .

Вище за розрізом залягають теригенні і карбонатно-теригенні формації верхньопермсько-крейдового структурно-формаційного комплексу, до яких приурочені основні поклади природного газу і нафти.

Завершують розріз теригенні відклади кайнозойського комплексу, репрезентовані асоціацією пісковиків, пісків, глин, аргілітів та алевролітів з підпорядкованим поширенням вапняків. Переважають у розрізі відклади неогенової системи.

Причорноморська западина тільки своєю крайньою північною частиною захоплює територію Дніпропетровської області в геологічні будові якої беруть участь піщано-карбонатно-глинисті відклади сарматського, мотичного та понтичного регіоярусів неогену. Характерною особливістю розрізу є наявність у його складі промислових, унікальних за запасами, покладів марганцевих руд.

Отже, як зазначалось вище, така різноманітна геологічна будова території дніпропетровської області, у межах якої зосереджені геоструктурні елементи докембрійського (український щит), палеозой-кайнозойського (Дніпровсько-Донецька западина) і мезозой-кайнозойського (Причорноморська западина) етапів розвитку земної кори, зумовила широких спектр металевих і неметалевих корисних копалин, які й формують потужну мінерально-сировинну базу регіону, здатну забезпечити власною сировиною всі наявні на території області галузі промисловості.

Соціально-історичні передумови передумови формування мінерально-сировинного потенціалу Дніпропетровської області.

Використання мінеральних ресурсів Дніпропетровської області розпочалося з появою людини на даній території. Як свідчать археологічні дослідження заселення території Дніпропетровської області відбулося ще 100 тис. років тому. Цим часом датують знахідки кам’яних знарядь , що найдені уздовж річок Дніпро та Самара. Використання кам’яних знарядь продовжувалося у мезоліті, неоліті й ранній бронзі (до кінця ШШ тис до Р. Х.). Одночасно з кременем використовувались глини, піски, талькові сланці та ін. для господарських потреб. Археологічні та наукові дослідження В. Ф. Петруня, І. М. Шарафутдинової, Г. М. Козловської, Л. П. Крилової, І. С. Усенко, Н. К. Воронкевич, А. Т. Батуриної, С. С. Березанської, Н. Ф. Дудник доводять, що велика кількість кам’яних виробів, які характерні для степової смуги, були виготовлені з місцевої кам’яної сировини, окрім того, були виявлені також залишки майстерень виготовлення знарядь, як з каменю, так і виплавки заліза. Головними породами, що використовувались для виготовлення знарядь праці дослідники називають амфіболіт, кварцит, діабаз, талькові сланці, аспідно-покривельні сланці, вапняки та метааркози. Даний матеріал використовувався не лише для виготовлення знарядь праці, а й для виготовлення поховальних ящиків.

Археологічні дослідження також свідчать про використання мінеральної сировини у V тис. до Р. Х. племенами дніпро-донецької культури. Про це свідчать знахідки залишків поселень і особливо могильники, досліджені біля сіл Вовніги і Волоське, а також могильник біля села Микільське Солонянського району. Крім глиняного посуду та прикрас, в похованнях зустрічаються кам'яні булави — знаки влади, які свідчать про виділення родових вождів.

Найбільший інтерес представляють унікальні поховання металургів початку II тисячоріччя до Р. Х., відкриті в гирлі річки Самари та біля села Верхня Маївка Дніпропетровського району, в яких виявлено форми для відливання бронзових сокир і ковальські інструменти для їх обробки, а також бронзоливарне майстерні кінця II — початку I тисячоріччя до Р. Х. що свідчать про те, що тут в бронзову добу перебував великий Придніпровський металообробний центр. Це ж підтверджують і клади бронзових знарядь праці, зброї і прикрас, знайдені Дніпропетровському, Томаківському районах, але також у Верхньодніпровському районі та у міста Кривий Ріг. Існують, також, археологічні підтвердження використання місцевої сировини племенами середньостогової, ямної та катакомбної культур. Кургани скифів та поховання сарматів також свідчать про використання місцевих корисних копалин. Останки Черняхівської культури, а саме, гончарні печі свідчать про використання глин. На території області у VII—VIII ст. був розташований гончарний центр про це свідчать знахідки біля села Любимівка Солонянського району.

Роботи дослідників С. О. Конткевича, Б. М. Гракова, П. Г. Рубіна, Ю. Г. Гершойга доводять, що існує ряд артефактів існування видобутку та виплавки заліза на території Дніпропетровської області з часів скіфів до козаччини. Так С. О. Конткевич у другій половині XІX ст. описав стародавні виробки у гирлі балки Червона, Б.М. Граков знайшов і описав залишки стародавньої рудні та домниці в Гайдамацькій печері балки Дубова.

Перерва у освоєнні та використанні мінеральних ресурсів території Дніпропетровської області відбулася на час, коли землі Придніпров’я були покинуті населенням в зв’язку з татаро-монгольським нашестям. і отримали назву Дикого поля.

Паливні корисні копалини, а саме вугілля, були одними з перших копалин, які почали використовуватись на території Дніпропетровської області. Існують історичні згадки про видобування бурого вугілля у Дніпровському басейні з XVI ст., а кам’яне вугілля Донецького басейну згідно з археологічними даними використовувалось місцевим населенням вже в X- XI ст., але тільки для місцевих потреб. У 1829 році експедиція французького інженера Ле-Пле знайшла 44 родовища вугілля Західного Донбасу придатних для розробки. Однак, видобуток вугілля не відбувався аж до 1953 року.

Перші наукові дослідження покладів рудної сировини для промислового використання були розпочаті у XVIІІ ст. Так Йоган Гюльденштедт у 1773 році відвідав долини річок Інгулець і Саксагань та охарактеризував геологічні особливості регіону. В. Ф.Зуєв перший описав поклади залізних руд Кривбасу у своїй праці «Путешественные заметки Василия Зуева от Санкт-Петербурга до Херсона в 1781 и 1782 году», дослідник їх називав «залізним шифером» і це є першою згадкою в науковій літературі про поклади залізних руд на території Кривбасу.

М. Г. Ліванов у 1787 році за завданням князя Г. О. Потьомкіна не тільки провів дослідження території Кривого Рогу, а і виявив поклади різних руд, вугілля, мармуру та ін. копалин. Його експедиція, що налічувала близько 100 чоловік, спорудила 2 шахти, які з часом були затоплені водою. Дослідженням залізних руд Кривбасу займалися також гірничі інженери В. Пиленко, П. І. Кульшин та М. П. Барбот-де-Марні. Дослідники детально описали поклади залізних руд, гранітів, гнейсів, вапняків, сланцю.

О. М. Поль, дослідник, археолог і підприємець також виявив поклади високоякісної залізної руди і саме його діяльність призвела до освоєння родовищ залізний руд на території Кривого Рогу. Незважаючи на негативні відгуки про його діяльність О. М. Поль продовжував свої геологічні експедиції, під час яких було виявлені багаті залізорудні родовища. У 1880 роках було створено акціонерне товариство з іноземним капіталом «Залізні руди Кривого Рога», а у 1881 році почалися розробки на Саксаганському руднику. Вагомий внесок у вивчення залізних руд Кривбасу внесли такі дослідники як Г. П. Федосеєв, Е. М. Клем, Е. Фельско, М. Носов, С. О. Конткевич, П. Рубін, К. Соколовський, М. Соколов, О. В.Фаас, Й. І. Танатар та ін., які підтримали ідею розробки залізних руд і будівництва залізниці Кривий Ріг-Донбас будівництво якої розпочалося також у 1881 році. У 1890 роках було закладено першу домену піч. На кінець 19 ст. у Криворізькому басейні працювало 32 рудники.

Одночасно з вивченням залізних руд Кривбасу відкривались та вводились в експлуатацію поклади інших корисних копалин. Так В. О. Домгер у 1883-1884 роках виявив промислове родовище марганцю на берегах р. Солона. Саме такі фактори, як географічне положення, поверхневе залягання руд, дешева робоча сила сприяли швидкому розвитку металургії. Подальші пошуки марганцевих руд у цьому районі здійснювались О. Михальським, а розвідувальні роботи – гірничими інженерами М. Коцовським та Завадським. Як наслідок робіт у 1886 р. по р. Солоній був закладений перший марганцевий рудник.

Паралельно з відкриттям і дослідженням залізних руд та марганцю проводились і перші дослідження Дніпровського буровугільного басейну. Ще у середині XIX ст. професором Київського університету К. Феофілактовим було розвідано декілька родовищ, на деяких з них, пізніше, у невеликих масштабах видобувалось вугілля. Дослідженням геологічної будови та покладів бурого вугілля займалися також І. О. Гюльденштед, П. С. Паллас, Н. П. Барбот де Марні, Ф. Дюбуа де Монпер, Л. П. Долинський, В. А. Домгер, Р. А. Прендель, І. Ф. Шмальгаузен та ін. В їх наукових працях відображені відомості про перші знахідки бурого вугілля в центральній частині України, виконані перші геологічні дослідження та відкриті родовища, складено карти.

Таким чином, на кінець XІX початок XX ст. на території Дніпропетровської області було розвідано потужну сировинну базу для розвитку металургії, а саме: залізні руди Криворізького басейну, марганець Нікопольського басейну та вугілля Донбасу. Це сприяло бурхливому розвитку промисловості та регіону в цілому.

Радянський період відзначився як період детального вивчення відкритих та розвідки нових родовищ. Була проведена магнітна зйомка Криворізького регіону, складені карти та укладена монографія М.Г. Світальського «Залізорудні родовища Кривого Рогу». Роботи з вивчення залізних руд .Г.Гершойга, П.П. П’ятницького, Ю.І. Половінкіної, Л.І. Мартиненка та ін. носили не загальноописовий, а систематизований, цілеспрямований характер.

У 30-х роках були проведені системні розвідувальні роботи з вивчення покладів бурого вугілля під керівництвом В. Чирвінського (1929). Було виявлено понад 20 нових родовищ (Юрківське, Христофорівське та ін.), проводилось розвідування уже відомих родовищ (Катеринопільське, Олександрівське, Звенигородське та ін.). Саме роботами цього періоду (1929-1931 рр.) був відкритий Дніпровський буровугільний басейн. Геолого-знімальні роботи, та систематизація отриманих результатів освітлена в роботах М. О. Соколова, А. В. Фааса, В. І. Лучицького, Б. Л. Личкова, В. М. Чирвінського, В. Т. Сябряя, М.В. Чирвінської, І. Є. Слензака та ін. В їх роботах обґрунтовані дані геологічної будови басейну та вік вугільних покладів, відкрито ряд родовищ, перші спроби вуглепетрографічних, вуглехімічних досліджень та визначення генезису вугілля, складені карти. Була укладена монографія «Дніпровський буровугільний басейн» А. Я. Радзівілла, С. А. Гурідова, М. О. Самаріна та ін. та підготовлений звіт «Вплив морфології та генезису буровугільних пластів на гірничо-геологічні умови їх розробки» ДП „Центрукргеологія” відповідальний виконавець В. М. Музика (2005).

У повоєнні роки (1946-1947 рр.) Ю. Бас очолював Південноукраїнську експедицію з вивчення кори вивітрювання, що дозволило пізніше відкрити перші в Україні поклади бокситів та нікелевих руд зв’язані з елювієм основних й ультраосновних порід. Було відкрите Високопільське родовище бокситів, нові родовища первинних каолінів, елювіальних розсипів титану та ін. Детальні дослідження каолінів та вогнетривких глин були проведені Л. Карякіним, М. Логвиненком, Є. Г. Куковським, Ю. Руським та ін.

Розвідка і видобуток горючих, газоподібних та рідких корисних копалин на території Дніпропетровської області було розпочато у 1950-1970 роках в рамках геологорозвідувальних робіт. Дослідження геологічної будови та родовищ Дніпровсько-Донецької западини викладені у великій кількості звітів, статей та монографій, авторами яких є І. Г.Баранов, А. О. Білик, Г. І. Вакарчук, С. О. Варічев, І. В. Височанський, В. К. Гавриш, Б. П. Кабишев, В. В. Колодій, В. О. Краюшкін, В. О. Кривошея, Я. Г. Лазарук, В. О. Разніцин, В. І. Савченко, В. І. Созанський, М. Є. Чупрін та ін.

У 60-х роках в зв’язку із зростанням попиту промисловості на кам’яне вугілля Павлоград став центром вугільної промисловості Західного Донбасу. У 1960 роках, а саме з серпня 1963 року, коли Державна комісія прийняла до експлуатації шахту «Першотравнева» В сiчнi 1965 року створено трест «Павлоградвугiлля», а в 1975 роцi засновано виробниче об'єднання по видобутку «Павлоградвугiлля», до складу якого увiйшли шахти i допомiжнi пiдприємства, технологiчно пов'язанi з вуглевидобутком. Нині на території області функціонують 10 шахт та 23 структурних підрозділи. Проблеми та перспективи родовищ вугілля Західного Донбасу розглянуті в роботах Г. Г. Півняка, В. С. Білецького, П. В. Сергєєва, Н. І. Дунаєвської В. Г. Ларченко та ін.) Перспективи вугільних родовищ на вільний газ та метан освітлені в роботах Е. А. Євдощука, Є. А. Ставицького, О. Є Іванціва, І. В. Дудка, В. Ф. Приходченко та ін.

Середина XX ст. означена геологорозвідувальними роботами та виявленням родовищ урану, титану, ванадію та ін. З 1945 року під керівництвом головного геолога Криворізького геолтресту Я. М.Бєлєвцева були розпочаті роботи по виявленню в межах Криворізького басейну родовищ урану. Через рік були відкриті Первомайське і Жовторіченське уранові родовища. В 1952 р. за відкриття унікальних родовищ урану Я. М. Белєвцеву було присуджено Сталінську премію І ступеню. Видобуток уранової сировини на існуючих родовищах в наявний час характеризується суттєвим зниженням концентрації урану в сировині, саме тому, велике значення має розробка та впровадження в урановидобувну промисловість нових прогресивних ресурсо- та енергозберігаючих технологій. (В. М. Ажажа, Н. В. Кушнірук, М. І. Бабак, Д. В. Мальцев, Е.О. Кулиш, В.О. Михайлов та ін.)

З 1956 р. в Дніпропетровській області розвідується Самотканське (Малишівське) родовище титанових руд, відкрите 1954 року. Дослідження цього родовища, яке належить до крупних об’єктів світового масштабу, тривали понад 50 років (Н. Т. Вадімов., М. А. Зеліков, В. Д. Яровий, С. В. Котова та ін.). З 1958 р. А. Г. Семенов вів роботи по дослідженню розсипів у межах Дніпропетровської, Донецької та Запорізької областей. Експлуатується родовище з 1961 року і є найбільшим в СНД. Родовище розробляється відкритим способом, на його базі функціонує Вільногірський ГЗК який забезпечений розвіданими запасами більше ніж на 40 років. Інші прогнозні ресурси титану на території області, що пов’язані з корінними рудами основних порід не розробляються. На території Дніпропетровської області також були виявлені родовища ванадію. Технологію вилучення ванадію було розроблено ще у 1971 році, але в промислових масштабах України не реалізовано. У той час, як в Казахстані (Усть-Каменогорський титаномагнієвий комбінат) здійснюється супутній витяг ванадію з ільменітових концентратів Малишівського родовища. Необхідно зазначити вміст ванадію і серед руд Жовторіченського родовища урану. Уран-ванадій-скандієві метасоматити відповідають середньому за розмірами родовищу ванадію. Таким чином, в області є певний потенціал організації власного видобутку ванадію, як супутнього елементу ряду комплексних родовищ чи техногенної сировини (відходи металургійної промисловості).

Проблеми супутнього вилучення германію під час комплексної розробки вугільних родовищ висвітлюються в роботах з 60–70-х років ХХ століття. Найбільша увага дослідників приділялася закономірностям розподілу германію у вугіллі, його органічній та неорганічній частині, описані форми знаходження германію у вугіллі та геологічні умови його розподілу у вугільних родовищах. Вивченню супутніх корисних копалин і компонентів вугільних родовищ присвячено роботи Є. О. Погребицького, І. П. Ломашова, Б. І. Лосєва, В. Р. Клера та Ф. Я. Саприкіна, в яких викладені методичні рекомендації щодо проведення промислової оцінки вугільних родовищ.

Окрім металевих корисних копалин на території області розташовані і неметалеві, які в промислових масштабах розпочали видобуватися також протягом XX ст. Так у 20-х роках відкрите та розвідане Просянівське родовище каолінів, пов’язане з корою вивітрювання гранітів Українського щита. Видобуток залізоокисних руд (гематитових руд) було розпочато у 1938 році. Це було примітивне кустарне виробництво, а первинна потужність заводу досягала 5 тис. т. сурику та 1 тис. тон вохри на рік. На сьогоднішній день, це єдине підприємство в колишньому СРСР з видобутку сухого суріку. Видобуток облицювального каміння відбувається на Кудашівському гранітному кар’єрі з 1914 р. Токівське родовище гранітів розвідане у 1932 р, а розробка родовища розпочалася у 1963 році.

Таким чином, на. початок XXI ст. на території Дніпропетровської області обліковується 249 родовищ і 79 об’єктів обліку (з врахуванням комплексності) різноманітних корисних копалин, з яких 94 родовища і 43 об’єкти обліку розробляються. [7] Розробка родовищ забезпечує сировиною такі галузі промисловості, як металургію (залізна руда, марганець, титан, циркон, германій, вогнетривкі глини, флюсова сировина), паливну (вугілля, газ), будівельну (каоліни, керамічні глини, будівельні та скляні піски, бутове і облицювальне каміння), хімічну (мінеральні фарби) та інші. У 2001 р. колективом Інституту неологічних наук НАН України виданий атлас «Геологія і корисні копалини України». Атлас є підсумковою роботою з геологічних досліджень країни у XX ст.

На сучасному етапі досліджень мінерально-сировинної бази Дніпропетровської області проводяться роботи з подальшого вивчення родовищ що розробляються, а саме питання комплексної розробки родовищ. У продуктивних і вміщуючих товщах родовищ міститься близько 50 видів металевих і неметалевих корисних копалин, які складають супутню мінерально-сировинну базу і можуть ефективно використовуватися в народному господарстві. До них можна віднести германій, скандій, ванадій, золото, технічний тальк абразивний гранат, вохра і сурик, та інші. Особливу увагу слід звернути на супутні корисні копалини такі як: пісок, суглинок, різного складу глини, вапняки, які можуть бути використані як сировина для будівельних, металургійних, машинобудівних та інших підприємств регіону.

Окрім комплексного використання родовищ розглядаються питання можливості переведення відвалів, хвостосховищ у ранг техногенних родовищ. Велика кількість робіт присвячена розгляду питань впливу розробки родовищ на довкілля.

Історію освоєння та дослідження мінерально-сировинної бази Дніпропетровської області можна поділити на декілька етапів:

Давній 300-100 тис. р. тому – XIII ст., який характеризується першими спробами використання місцевих корисних копалин у побуті населення в якості знарядь праці та будівельного матеріалу, зародження перших металургійних та гончарних осередків.
Період Дикого поля (кінець XII ст. початок XVIII ст.) використання для місцевих потреб кам’яного та бурого вугілля, руд чорних металів, глини, пісків та ін.
Дореволюційний (кінець XVIII - кінець XIX ст.) етап характеризується накопиченням несистематизованих описів та досліджень мінеральних ресурсів території Придніпров’я. Формування перших осередків гірництва;
Етап індустріального розвитку (кінець XIX ст. початок XX ст.). Формування перших гірничо-промислових комплексів, виникнення та розвиток металургійної промисловості. Проведення перших системних геологорозвідувальних робіт, складання перших карт та характеристик мінеральної сировини;
Сучасний період (середина XX ст. – до наших днів). Характеризується широким розвитком геологорозвідувальних робіт, планомірним вивченням території. Розгляд питань екологізації пошуково-розвідувальних робіт та комплексності гірничовидобувних робіт. Постанова питань раціонального використання мінеральних ресурсів та утилізації гірничопромислових відходів та ін.

Висновки до розділу І

В першому розділі дослідження:

були встановлені основні поняття на які ми спиралися в дослідженні та наведено їх тлумачення у сучасній науковій літературі.
Наведено загальні відомості про Дніпропетровську область. Її значення в галузевій та територіальній структурі народного господарства.
Встановлено природні та соціально-історичні передумови формування мінеральносировинного потенціалу Дніпропетровської області

Природні передумови формування мінерально-сировинної бази території області визначаються особливостями її геологічної будови території.

Область знаходиться в межах 3 геологічних структур:

Середньопридніпровський мегаблок Українського щита. З яким пов’язані головні запаси корисних копалин області. Особливе місце в цій структурі належить Криворізькій структурі, яка знаходиться в західній частині регіону і приурочена до зони Криворізько-Кременчуцького глибинного розлому, що розділяє архейський Середьнопридніпровський мегаблок від протерозойського Інгульського. Така її структурна позиція визначила не тільки специфіку геологічного розвитку, але й сприяла формуванню унікальних за запасами покладів залізних руд.
Дніпровсько-Донецька западина, яка з півночі примикає до Українського щита в межах території області складена породними комплексами верхнього палеозою, мезозою та кайнозою до яких приурочені основні поклади природного газу і нафти.
Причорноморська западина, яка тільки своєю крайньою північною частиною захоплює територію Дніпропетровської області в геологічні будові якої беруть участь піщано-карбонатно-глинисті відклади сарматського, мотичного та понтичного регіоярусів неогену. Характерною особливістю розрізу є наявність у його складі промислових, унікальних за запасами, покладів марганцевих руд.

Давній 300-100 тис. р. тому – XIII ст., який характеризується першими спробами використання місцевих корисних копалин у побуті населення в якості знарядь праці та будівельного матеріалу, зародження перших металургійних та гончарних осередків.
Період Дикого поля (кінець XII ст. початок XVIII ст.) використання для місцевих потреб кам’яного та бурого вугілля, руд чорних металів, глини, пісків та ін.
Дореволюційний (кінець XVIII - кінець XIX ст.) етап характеризується накопиченням несистематизованих описів та досліджень мінеральних ресурсів території Придніпров’я. Формування перших осередків гірництва;
Етап індустріального розвитку (кінець XIX ст. початок XX ст.). Формування перших гірничо-промислових комплексів, виникнення та розвиток металургійної промисловості. Проведення перших системних геологорозвідувальних робіт, складання перших карт та характеристик мінеральної сировини;
Сучасний період (середина XX ст. – до наших днів). Характеризується широким розвитком геологорозвідувальних робіт, планомірним вивченням території. Розгляд питань екологізації пошуково-розвідувальних робіт та комплексності гірничовидобувних робіт. Постанова питань раціонального використання мінеральних ресурсів та утилізації гірничопромислових відходів та ін.

Розділ ІІ. ХАРАКТЕРИСТИКА МІНЕРАЛЬНО-СИРОВИННОГО ПОТЕНЦІАЛУ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2.1. Загальний огляд мінерально-сировинної бази Дніпропетровської області

Структура мінерально-сировинної бази Дніпропетровської області на 30,8% складається з паливно-енергетичної сировини, друге місце належить сировині для виробництва будівельних матеріалів (36,3%) решта – такі корисні копалини, як руди металів, а також питні, технічні та мінеральні підземні води.

На території області обліковується 249 родовищ і 79 об’єктів обліку (з врахуванням комплексності) різноманітних корисних копалин, з яких 94 родовища і 43 об’єкти обліку розробляються . Родовища, що розробляються, забезпечують сировиною такі галузі промисловості, як паливно-енергетична (нафта, газ, конденсат, кам’яне та буре вугілля), металургійна (ресурси залізних, марганцевих і титанових руд, флюсова та формувальна сировина, вогнетривкі глини, каоліни), хімічна (мінеральні фарби), будівельна (каоліни, керамічні глини, будівельні та скляні піски, бутове і облицювальне каміння), фарфоро-фаянсова (вогнетривкі глини, каоліни)

Рис. 2.1 Структура мінерально-сировинної бази Дніпропетровської області

За запасами та обсягами видобутку високоліквідних видів корисних копалин Дніпропетровська область займає друге місце в Україні (табл. 1

Таблиця…

Запаси корисних копалин Дніпропетровської області (2012 р.) [огляд бази]

№ п/п	Корисні копалини	Запаси млн. т. (м3)	Видобуток млн. т. (м3)
		балансові	позабалансові
Паливно-енергетична і хімічна сировина
1	Метан вугільних родовищ	3108,3 млн. м3		0
2	Вугілля (кам’яне, буре)	15373,5	3667,6	9,4
3	Кам’яне вугілля	2913,2	-	9,1
Сировина чорної металургії
4	Залізна руда	16113,2	2950,5	131,5
5	Марганець	628,7	33,3	3,4
Сировина кольорової металургії
6	Боксити	18,9	-	-
7	Нікель і кобальт	37,5	30,4	-
8	Рідкісні метали (уран, титан, скандій, гафній, ванадій, цирконій)	3,806 711 млн. м3	4,217 -	0,001 5 млн. м3
9	Розсіяні елементи вугілля (германій)	2913,2 млн. т 21,2 тис т	- -	9,1 млн. т 0,1 тис т
Гірничо-хімічна сировина
10	Мінеральні фарби	7,5 млн т	-	-
Нерудна сировина
11	Каолін	231,6	44,6	0,3
12	Глини вогнетривкі	287,7	0,2	-
13	кварцит	32,9	-	0,1
14	Магнезит	105,1	-	-
15	Доломіт	11,8	-	-
16	Дистен, силіманіт, ставроліт	4,3	0,8	0,1
17	Вапняк флюсовий	3,2	-	-
18	Пісок формувальний	266,5	1,8	9,3
19	Сировина цементна (глини)	182,7	-	0,2
20	Сировина карбонатна (вапняк)	18,1	-	-
21	Пісок будівельний	449,8	0,3	-
22	Камінь облицювальний	25,9	-	-
23	Камінь будівельний	619,5	-	1,8
24	Камінь пиляний (вапняк)	5,1	-	-
25	Сировина керамзитова	68,4	-	-
26	Сировина цегельно-черепична	186,3	36,4	0,1
27	Битум	130,8	-	-
Гідромінеральна сировина (тис. м3 / добу)
28	Води	3821,9	-	358,7
29	Грязі лікувальні	21,5 тис. м3	-	0,2 тис. м3

До складу гірничорудного комплексу області входять 28 підприємств, серед них 10 — з видобування металевих руд. У Криворізькому залізорудному басейні розробляються високоякісні поклади руд із вмістом заліза від 50% до 67%, а також є залягання менш якісних залізних руд і залізистих кварцитів із вмістом заліза 28–35%. Такі руди потребують збагачення і надходять на гірничозбагачувальні комбінати — Південний, Новокриворізький, Центральний, Північний, Інгулецький та гірничо-збагачувальне виробництво ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Високі темпи зростання світових цін на залізну руду призвели до значного зростання внутрішніх цін на руду в 2003–2008 рр. (в середньому на 30% щороку) з наступним спадом у 2009 р. і новим сплеском упродовж 2010–2011 рр. Високий попит також призвів до зростання обсягу видобутку руди. Основні дві товарні категорії добувної промисловості — руди і концентрати залізні агломеровані і неагломеровані — зазнали зменшення обсягів виробництва у 2008–2009 рр., проте виробництво неагломерованих концентратів і руд було відновлене у 2010 р. в обсязі 2007 р. і збільшено в 2011 р., в той час як видобування агломерованих руд і концентратів у 2011 р. не досягло рівня 2007 р. Динаміка обсягів видобутку основних корисних копалин за останні роки (2003-2012 рр.) свідчить про те, що мінерально-сировинний комплекс області, створений в умовах командно-планової системи господарювання, поступово адаптується до ринкових відносин. Обсяги видобутку та використання корисних копалин, які значно зменшились у період економічної кризи, зараз стабілізувалися і починають поступово зростати.

Рис. . Динаміка видобутку окремих видів корисних копалин Дніпропетровської області, млн. т. .

Гірничодобувні підприємства області експортують мінеральну сировину, але разом з тим, існує дефіцит щодо окремих видів сировини. Промислово-господарський комплекс області гостро відчуває нестачу паливно-енергетичних ресурсів, перш за все вуглеводневих. Базова для економіки області чорна металургія працює на власній залізорудній сировині. В області вкрай відчувається нестача питної води.

Загальнодержавною програмою розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2030 року передбачений поділ мінерально-сировинних ресурсів за промислово-економічним значенням як складової мінерально-сировинної бази України на такі категорії:

категорія А — види мінеральної сировини, які інтенсивно видобуваються в Україні, характеризуються значними розвіданими запасами корисних копалин і компонентів і є предметом експорту або можуть розглядатися як такі, з метою забезпечення в стислі строки валютних надходжень і надходжень до державного бюджету;

категорія Б — види мінеральної сировини, які на даний час в Україні видобуваються в обмежених обсягах, собівартість видобутку забезпечує граничний економічно вигідний рівень рентабельності, розробка ускладнюється екологічними проблемами, розвідані запаси родовищ невеликі або виснажені, нові родовища недостатньо вивчені, але потреба в таких видах сировини зумовлена розвитком промисловості. Нестача таких видів мінеральної сировини покривається за рахунок імпорту;

категорія В — види мінеральної сировини, родовища яких в Україні наявні, запаси їх, у тому числі значні, розвідані, але сировина видобувається в обмежених обсягах або не видобувається взагалі. Згідно з техніко-економічними розрахунками, така мінеральна сировина при сучасному стані економіки країни не є конкурентоспроможною порівняно з імпортною сировиною і не може бути рентабельно перероблена на вітчизняних підприємствах за діючими технологіями. Водночас потреба в такій сировині може відновитись як результат освоєння новітніх технологій збагачення або попередньої переробки відповідних руд;

категорія Г — види мінеральної сировини, родовища яких на даний час в Україні не розробляються і недостатньо вивчені, але у перспективі можуть стати важливими для економіки держави виходячи з потреб інших галузей промисловості.

Стримує підготовку та передачу до промислового використання перспективних родовищ корисних копалин недостатній рівень державного фінансування геологорозвідувальних робіт, їх інвестиційного забезпечення, відсутність стратегічного замовника або надрокористувача. Суттєвим недоліком є недосконалість системи управління та відсутність наукового підходу до моніторингу надр і надрокористування, а також недостатнє прогнозування сталого розвитку мінерально-сировинної бази та нових нетрадиційних видів корисних копалин. Тому подальший розвиток мінерально-сировинної бази передбачає одночасне вирішення декількох альтернативних проблем.

В області накопичена величезна кількість відходів вугільної, гірничо-видобувної, металургійної, хімічної промисловості, електроенергетики, виробництва будматеріалів, що зосереджені у відвалах, териконах, хвостосховищах, шламонакопичувачах та відстойниках шахтних вод. У багатьох випадках ці відходи представлявляють собою потенційні техногенні родовища різноманітних корисних копалин, які після геологічного вивчення можуть бути залучені до промислового використання. Утилізація промислових відходів дозволить з одного боку отримати відносно дешеву мінеральну сировину, з другого – ліквідувати (мінімізувати) джерела забруднення навколишнього середовища.

Витрати на освоєння техногенних родовищ корисних копалин значно менші ніж ті, що потрібні для видобутку природної сировини. Одним з першочергових заходів є складання реєстру техногенних родовищ області з визначенням об’єктів першочергового використання, а також створенням банку даних технологій переробки промислових відходів.

2.2 Паливно-енергетична сировина

2.2.1Нафта і горючі гази

Частина території Дніпропетровської області знаходиться в межах Дніпровсько-Донецької нафтогазоносної провінції, яка приурочена до Дніпровсько-Донецької западини, що заповнена потужною товщею осадових утворень. Більша частина запасів пов’язана з відкладами пізньокамяновугульного та пермського віку

В межах області відомо 16 родовищ вуглеводнів, більша частина яких комплексні, з них: чотири – газових (Михайлівське, Мусієнківське, Рясківське,), п’ять – газоконденсатних (Новоселівське, Перещепинське, Виноградівське, Богатойське, Левенцівське), 7 – нафтогазоконденсатних (Юр’ївське, Кременівське, Личківське, Східно-Новоселівське, Ульянівське, Голубівське). Крім того, є підземне сховище газу – Пролетарське. У промисловій розробці знаходиться 11 родовищ, в розвідці – чотири. Територіально родовища розташовані у Магдалинівському, Новомосковському, Юр’ївському районах області.

На 16 родовищах підраховані запаси вільного газу кількістю 17,036 млрд.м3 (1,7% від запасів в Україні). На п’яти родовищах розчиненого у нафті газу запаси складають 0,363 млрд.м3 (1,35% від запасів в Україні).У 2006 р. видобуто 0,014 млрд.м3 розчиненого газу, що складає 1,26% від загального видобутку по державі. Запаси газового конденсату складають 0,605 млн.т (0,95% від запасів в Україні).

Видобувні запаси нафти обліковуються на 7 родовищах кількістю 1,166 млн.т (1,02% від запасів в Україні). Видобуток нафти за 2006р. склав 0,7% від видобутку в Україні.

Виходячи з особливостей геологічної будови території Дніпропетровської області, можна сказати, що відкриття родовищ із запасами газу більше 3-5 млрд. м3 маловірогідно. Проте на території області залишається слабо вивченим ряд вже підготовлених об’єктів. Перспективними для видобутку нафти і газу після проведення повного обсягу геологорозвідувальних робіт є три об’єкти (два родовища та одна площа): Мусієнківське, Рясківське та Східно-Голубівська площа.

У 2012 році при обсягу здобичі газу 0.017 млрд.м3 Дніпропетровська область споживала близько 30 млн. м3 природного газу. 12,5 млн. м3 – споживало населення регіону, 7,5 млн. м3 – теплопостачальні компанії, 10 млн. м3– промислові підприємства, тобто власна здобич газу не задовольняє потреб у енергоносіях. Основними споживачами в Дніпропетровській області є м. Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Дніпродзержинськ.

В умовах, коли природний газ переважає в структурі споживання первинної енергії, а його вартість на світовому ринку зростає, вітчизняній промисловості, слід кардинально змінити структуру споживання енергії, понизивши споживання газу і зробивши акцент на власну сировинну базу - вугілля, атомну енергетику. Таким чином, актуальною проблемою енергозбереження в даний час є саме зниження споживання природного газу.

2.2.2Камяне вугілля

У Дніпропетровській області видобуток вугілля здійснюється Державною холдинговою компанією «Павлоградвугілля», яка представлена 10 шахтами виробничою потужністю 10,63 млн. т. вугілля на рік, 6 шахт потужністю 6,53 млн. т. повністю або частково відпрацьовують коксівне вугілля. Глибина експлуатації вугільних пластів коливається від 200 до 585м і в середньому складає 340,3 м. У межах Донецького басейну (Павлоградський, Петропавлівський Межівський райони) зосереджено 56 об’єктів кам’яного вугілля, балансові запаси якого складають 10934,112 млн. т, при цьому частка коксівного вугілля складає 1560,01 млн. т.

Шахти розробляють вугільні горизонти нижньокарбонового віку Західного Донбасу, для якого характерний високий ступінь вуглефікації вугілля( довгопулеменеве та перехідне від довгопулеменевого до бурого у Петриківському, перехідне, довгопулеменеве і газове у Новомосковську, довгопулеменеве та перехідне до жирного у Петропавлівському районах)

У Західному Донбасі розвідані значні запаси слабоморфізованого кам’яного і перехідного до бурого вугілля , яке виявилося «солоним», тобто згідно з критеріями НАН України містить 5,5 і більше відсотків оксидів натрію і залі. При спалювання такого вугілля існують технічні труднощі. До такого вугілля віднесені пласти нижнього та середнього карбону . «Солоне» вугілля зосереджено на Новомосковському та Петриківських родовищах. Вугілля належить до марки Д, на глибині переходить в газове. За різними даними запаси такого вугілля оцінюються в 2-25 млрд. т

Проблема переробки «солоного2 вугілля активно досліджується в наукових центрах і сьогодні не має простого і водночас економічно ефективного вирішення. Найбільше наблизилися до цього газифікація в циркулюючому киплячому або фонтануючому шарах, що поєднує перевагу потокового процесу і процесу в киплячому шарі, з подальшим спаленням очищених продуктів газифікації, а також гідрогенізація. Радикальним вирішенням проблеми переробки «солоного» вугілля можуть бути технології підземної газифікації з подальшим очищенням рідких продуктів від шкідливих домішок.

Разом з тим вугільні родовища України характеризуються дуже складними природними умовами їх розробки, а наявний шахтний фонд — високою зношеністю і низьким технічним рівнем, унаслідок чого вітчизняна вугільна промисловість є збитковою і потребує державної підтримки.

Тенденції розвитку металургії, електроенергетики, інших галузей матеріального виробництва та соціальної сфери зумовлюють достатньо постійний попит на коксівне і зростаючий високими темпами попит на енергетичне вугілля.

На території Дніпропетровської області підготовлено 6 ділянок під будівництво нових шахт загальною потужністю 10,5 млн. т. вугілля на рік. Загальні запаси вугілля цих ділянок оцінюються в 1033,2 млн. т

2.2.3 Буре вугілля

Держбалансом враховується 21 родовище бурого вугілля (Верньодніпровський, Дніпропетровський, Петріківський райони), розташовані у межах Дніпровського басейну, балансові запаси яких складають 1320,64 млн. т.

Дві ділянки: Верхньодніпровська (Верхньодніпровське родовище) та Петрівська (Синельниківське родовище) – підготовлені під будівництво вуглерозрізів проектною потужністю 4,0 та 1,5 млн. т вугілля на рік відповідно. Загальні запаси бурого вугілля цих ділянок складають 219,7 млн. т.

У межах Петриківського вугленосного району, який є складовою частиною Донецького басейну, розташовані три ділянки бурого вугілля карбонового віку з запасами 286,7 млн. т. Родовища на даний час не розробляються.

Україна має напрацьовані технології та значний досвід видобування бурого вугілля як відкритим, так і підземним способом. В окремі роки його у країні добувалося до 12 млн. т. Починаючи з 1990 р. видобування скорочувалось швидкими темпами і зараз фактично призупинено.

Причинами зниження обсягів видобування є передусім недостатні інвестиції в галузь, фізичне старіння обладнання та відсутність електростанцій, які працюють на буровугільній сировині. У той же час, ціна бурого вугілля майже у 2,5 рази нижча за ціну еквівалентного за теплоємністю обсягу нафти та у 1,3 рази – газу. Доцільність використання бурого вугілля у тепловій енергетиці стверджується також екологічною чистотою, яка забезпечується сучасними технологіями виробництва енергії з бурого вугілля. Достатньо сказати, що отримання електроенергії з буровугільної сировини становить у Греції 68%, Чехії – 63%, Польщі – 42%, Німеччині – 27%. При цьому, в Німеччині, починаючи з 2000 р., електрична енергія з цього виду палива стала найдешевшою і навіть конкурує з атомною електроенергією. Слід зазначити, що вугілля Дніпровського басейну практично за всіма показниками аналогічне німецькому. Міністерство вугільної промисловості України презентувало інвестиційний проект (2007 р.), в рамках якого пропонувалося розробляти два найперспективніших на сьогодні родовища бесейну –Олександрійське і Верхньодніпровське. Запаси бурого вугілля в Олександрійському регіоні становлять 485 млн. т., у тому числі для відкритої розробки на діючих підприємствах – 63 млн. т. Запаси розвіданих ділянок Верхньодніпровського родовища становлять 236 млн. т. для відкритої розробки. Родовище має зручне розташування на південному сході басейну поблизу м. Дніпропетровська.

Мета інвестиційного проекту – організація виробництва електроенергії за сучасними європейськими технологіями безпосередньо на місці видобування бурого вугілля. Проектом передбачалося спорудження теплових електростанцій потужністю 600-800 МВт. При застосуванні сучасної технології спалювання вугілля в циркулюючому киплячому шарі ефективність утилізації палива складає 98%, при цьому викиди оксидів сірки та азоту не перевищують 200 мг/ м3.

Дослідження використання бурого вугілля в Україні (Дніпропетровський НДУ, Інститут геологічних наук НАН України, Донецький НДТУ) показали доцільність збільшення його видобування в країні в основному для виробництва електроенергії, паливних брикетів, гірського воску, вуглелужних реагентів, сорбентів і гумінових препаратів. Також з бурого вугілля можна отримувати моторне й котельне паливо. Науковцями Одеського відділу інженерної академії України запропоновано плазмохімічну технологію отримання синтетичного рідкого палива з бурого вугілля.

Собівартість такого палива нижча, ніж отримуваного з нафтової сировини. При цьому, моторні палива (бензин, дизельне паливо), отримані з бурого вугілля, за фізико-хімічними властивостями аналогічні, отриманим з нафти і спалювання їх у двигунах внутрішнього згоряння не потребує модифікації. Плазмохімічна технологія переробки вуглеводневої сировини за сукупністю параметрів не має світових аналогів. Основні технологічні процеси нової технології досліджені й випробувані на пілотних установках. Запаси бурого вугілля, потужності вугледобувних шахт і розрізів, підприємств з первинної переробки вугілля дозволяють на цій сировинній і виробничій базі організувати виготовлення синтетичного рідкого палива в обсязі 5 млн. т/рік з перспективою поетапного нарощування видобутку вугілля й виробництва палива.

На даний час основним напрямком використання бурого вугілля в Україні є виробництво брикетів і використання їх як побутове паливо. Основним споживачем брикетів є сільське населення України. Частина вугілля направляється на ТЕЦ для виробництва технологічної пари й попутно – електроенергії.

Однією з супутніх корисних копалин бурого вугілля є бітум. На 3-х ділянках у комплексі з бурим вугіллям підраховані запаси бітуму в кількості 4018 тис. т.

2.3. Сировина чорної металургії

2.3.1. Залізна руда.

Докембрійська залізорудна провінція охоплює Криворізький залізорудний басейн. Провінція приурочена до метаморфічних утворень Українського щита і сформувалася в археї та ранньому протерозої. Залізні ру- представлені тут переважно двома генетичними групами: метаморфічною і гіпергенною (поверхневою). До першої групи належать залізисті кварцит (тонке перешарування кварциту з гематитом чи магнетитом), магнетитові руди, до другої - залізні руди мартитового та гематитового складу, утворені переважно в глибинних зонах окиснення або, частково, під час формування кори вивітрювання.

Криворізький залізорудний басейн розташований у Дніпропетровськ та Кіровоградській областях на правобережжі Дніпра та охоплює площу близько 300 км2. Залізорудні формації пов'язані з так званою криворізькою серією нижнього протерозою і територіально представляють собою смугу розвитку метаморфізованих товщ, яка простягається на 120 км по* ширині 0,5...4,0 км.

Більшу частину цієї території займає м. Кривий Ріг. Залізні руди Кривбасу представлені двома генетичними типами — метаморфогенним й гіпер- "енним. До першого відносяться залізисті кварцити з вмістом заліза від 15...20 до 46 % і багаті залізні руди магнетитового та магнетит-залізнослюд- кового складу, вміст заліза в яких коливається від 46 до 70 %. Останні можна без збагачення використовувати у металургії. Промислові запаси таких руд становлять понад 43 % усіх розвіданих в Україні запасів подібних руд, а видобуток їх становить понад 40 % всього видобутку. На цей час експлуатуються більш ніж 90 % запасів багатих руд і понад 50 % бідних. Багаті залізні руди в регіоні утворюють понад 300 рудних покладів, які групуються у 25 родовищ та сім рудних полів (Попєльнастівське, Жовто-

річенське, Первомайсько-Гзннівська, Саксаганське, Південно-Криворізьке, Лихманівське та !нгулецьке). Основні запаси багатих руд зосереджені на восьми великих родовищах, розвіданих до глибини 1 500 м: ім. Леніна, ім. Р. Люксембург, Суха балка, ім, Фрунзе, ім. Комінтерну, ім. К. Лібкнехта, ім. Кірова та ім. Дзержинського. Магнетитові кварцити складають 18 родовищ, придатних для відкритої розробки і чотири перспективних об'єкти. Більша частина розвіданих до глибини 500...800 м запасів зосереджена на восьми родовищах, які експлуатуються: Інгулецьке. Скелюватсько-Магнетитове, Новокриворізьке-Північне, Новокриворізьке-Південне, Валявкин- ське, Велика-Глеюватка, Первомайське та Ганнівське.

Гіпергенний тип представляють мартитові та дисперсно-гематитові відміни багатих руд, які утворилися в глибинних зонах окиснення при формуванні площинної кори вивітрювання. Розробці підлягають руди обох генетичних типів. При цьому залізисті кварцити та гіпергенні руди, які вимагають збагачення, видобуваються за допомогою кар'єрів, а багаті метаморфічні руди - шахтами. Розвідані запаси залізистих кварцитів для відкритої розробки складають близько 13 млрд т, їх прогнозні ресурси до глибини 500 м - 2 400 млн т, а до глибини 800 м - 11 980 млн т. Розвідані запаси залізистих кварцитів дня підземної розробки перевищують 3 100 млн т, їх прогнозні ресурси підраховані до глибини 500...1 500 м досягають 10 980 млн т. Розвідані запаси окиснених кварцитів дпя відкритої розробки - 2 904 млн т, їх прогнозні ресурси до глибини 800 м - 5 300 млн т, а до глибини 1 500 м - 19,6 млрд т. Промисловий комплекс Криворізького басейну може вилучати з надр понад 190 млн т сирої руди в рік та отримувати з неї близько 70 млн т товарної продукції.

Видобуток і збагачення руд здійснюються п'ятьма гірничо-збагачувальними комбінатами (ГЗК): Південним, Новокриворізьким, Центральним, Північним й Інгулецьким і двома рудоуправліннями (ім. Кірова та Суха Балка). За концентрацією шахт, кар'єрів і гірничо-збагачувальних комплексів Криворізький басейн не має аналогів у світі (рис. 3.9).

Збагачена залізна руда перетворюється на концентрат з вмістом заліза близько 63 % (до речі, нижчого, ніж у концентратах зарубіжних гірничопромислових компаній; конкурентноздатною на світовому ринку є залізорудна продукція з вмістом заліза 67...6S % при вмісті кремнезему до 4...5 %) і надходить на агломераційні фабрики, а з них у домни. Понад ЗО млн т збагаченої руди поставляється на металургійні заводи Росії. Словаччини, Польщі, Угорщини.

Потенційну сировинну базу гірничодобувних підприємств Кривбасу складають окиснені кварцити. В регіоні налічується 17 родовищ, придатних для відкритої розробки. До найбільших серед них належать: Скелю- ватське-Магнетитовє, Валявкинське, Новокриворізьке-Північне, Велика Гле- юватка, Східноскелюватське та ділянка № 8.

Аналіз експлуатації залізорудних родовищ Кривбасу засвідчує, що ресурси багатих руд у межах рудних полів гірничодобувних підприємств до глибини 1000-1200 метрів обмежені. Деякі підприємства, що ведуть підземний видобуток багатих залізних руд, мають незадовільну забезпеченість запасами, а експлуатація покладів, які лежать на глибинах 2…2,5 км потребує визначення економічної доцільності їх розробки

2.3.2 Марганцеві руди

Марганець використовують головним чином у металургії для розкислення та демульфурації сталі та чавуну, як домішки для отримання спеціальної сталі й різноманітних сплавів кольорових металів, створення антикорозійних покриттів . Незначна кількість марганцю застосовується в електротехнічній промисловості для виробництва гальванічних елементів, при виготовленні скла, олив, барвників та в медицині. Використовується для виготовлення сплавів для комп’ютерних елементів, а також для виготовлення сплавів із металів, які мають дуже високій електричний опір(нікель, мідь, марганцевмісні бронзи).

В рудах марганець присутній у вигляді різноманітних оксидів, оксидних сполук, карбонатів та силікатів. Найбільше промислове значення належить оксидним рудам, у яких основним рудним мінералом виступають оксиди та гідроксиди марганцю: піролюзит, манганіт, брауніт, гаусманіт, крипт мелан, гоандит, тодокріт.

Враховуючи високий вміст марганцю та властивість легко збагачуватися , останні широко використовуються в промисловості. Їхні концентрати є високоякісною сировиною для виготовлення феромарганцю та для хімічної промисловості .

Марганець отримують електролізом та шляхом відновлення його оксидів силіцієм або алюмотермічним шляхом. Збагачення виконується шляхом початкового дроблення і промивки з наступним застосуванням гравітаційних, магнітних, флотаційних технологій. Металургійна промисловість використовує руда з вмістом марганцю 25…56%.

Промислові запаси марганцю в Дніпропетровській області зосереджені в Нікопольському марганцеворудному басейні. Басейн займає площу понад 5 тис. км2. Басейн нагадує S- подібну смугу, яка простягається із заходу на схід на 250км(шириною до 25км) вздовж річки Інгулець. Дніпро поділяє басейн на правобережну та лівобережну частини. Марганценосним у басейні є товщі олігоцену, представлені одноманітними піщано-глинистими утворами, які включають насичені марганцем пласти. Останні залягають на глибині 15…120км і складені рудами 3 типів. Руди басейну характеризуються різноманіттям мінерального складу. Рудна площа поділяється на окремі поклади об’єднані у родовища.

За рівнем обсягом розвіданих запасів марганцевих руд Україна посідає перше місце в світі. Розвідані запаси басейну становлять 2,19млрд.т. Держбалансом враховані запаси двох родовищ в межах області: Нікопольського, Федорівського. З огляду на те, що басейн добре вивчений, нарощування в його межах запасів руд, особливо багатих,- обмежене.

Видобуток марганцевих руд ведеться у східній частині басейну Марганецьким, а західній- Орджонекідзевським гірничо-збагачувальними комбінатами з проектною продуктивністю, відповідно, 2,0 і 7,1 млн тон руди на рік. Сира руда збагачується на збагачувальних фабриках з отриманням товарного марганцевого концентрату(34…38%) і поставляється на металургійні, феросплавні й інші заводи. Частина руди експортується в країни Європейського Союзу та СНД. Окремі сорти мало фосфорного марганцевого концентрату імпортується з Грузії та Казахстану.

Аналіз стану сировинної бази і видобутку марганцевих руд в області засвідчує, що актуальним є вирішення проблеми вдосконалення технології збагачення і переробки бідних карбонатних руд, оскільки запаси оксидних руд значною мірою вже вичерпані( за останні десять років вони скоротились удвічі) та їх може вистачити при збереженні нинішнього рівня лише на 20 років. Для збереження раціонального використання потенціалу басейну назріла потреба геолого-економічної переоцінки марганцевих родовищ.

Додатковим джерелом марганцю можуть слугувати також техногенні родовища останнього. Так, у відходах збагачувальних комбінатів зосереджено біля 180млн рудної маси марганцю зі значним вмістом. У шлаках виробництва феромарганцю вміст його оксидів складає 14..19%. Ресурси техногенних родовищ також потребують оцінки. Зараз державним балансом враховане одне техногенне родовище - шламосховище ім. Максимова, яке розробляється ТзОВ «Ландшафт»

Існуюча структура запасів і технологія збагачення марганцевих руд не можуть задовольнити зростаючі потреби чорної металургії у вищих сортах марганцевих концентратів, передусім малофосфористих. Важливим стає також забезпечення хімічної промисловості так званими пероксидними високоякісними концентратами, що раніше завозились із Грузії. На розв'язання цих актуальних проблем спрямовано роботи з підготовки до промислового освоєння Федорівського родовища, з рудами, у складі яких велика частка (майже 98%) оксидних та змішаних карбонатно-окисних, розташованого поблизу Нікопольського басейну.

Основними завданнями цього напряму є:

дорозвідка перспективних на окисні руди окремих ділянок родовищ;
проведення геолого-економічної переоцінки марганцевих родовищ з фурахуванням умов ринкової економіки;
проведення гідрогеологічних режимних спостережень на території Нікопольського басейнів

2.4 Сировина кольорової металургії

2.4.1 Алюміній

Найпоширенішою рудо. З якої видобувають більшу кількість світового алюмінію є боксити. Це тонко дисперсна порода складена гідрооксидами алюмінію, діаспору, домішками гідрооксидів заліза, кварцу, опалу, карбонатів кальцію та магнію, глинистих матеріалів, оксидів титану та ін..

Унікальні властивості алюмінію і його сплавів зумовлюють значне поширення сфер його застосування.

На сьогодні промисловість області не забезпечена власною сировиною для виробництва алюмінію, але має вагомий потенціал для створення власної сировинної бази.

На території області є поклади бокситів, оскільки їх основним районом поширення є Український щит, що зумовлено геологічними передумовами. Поклади цієї копалини пов’язані з мезозойською корою вивітрювання архейських зеленокамяних порід. З протерозойськими сієнітовими магматичними комплексами Приазовя Українського щита пов’язані ніфелінові руди . Корінні поклади андалузит-дистен-силіманітових сланців і кварцитів складають докембрійські високо метаморфічні товщі Українського щита, а розсипні концентрації дистену та силіманіту входять як складові компоненти до покладів комплексних розсипних родовищ.

Як сировина для отримання алюмінію потенційно перспективним на території області є боксити кори вивітрювання докембрійських кристалічних порід Українського щита . Вони утворюють декілька родовищ і низку рудо проявів в межах Середнього Придніпровя , але державним балансом враховано лише запаси Високопільського родовищ.

Високопільське родовище розташоване на південному схилі Українського Щита в середній течії р.Інгулець(Криворізький район). Боксити складають верхню зону кори вивітрювання архейських амфіболітів і пов’язаних х ними кванц-хлорит-амфіболітових сланців, яка перекрита ціщано-глинистими породами кайнозою. Самі боксити формувалися в крейдовому періоді мезозою. Розвідані запаси становлять 18,9 млн.т, а загальні ресурси перевищують 72 млн.т

На Південно-Нікопольському родовищі поклади залягають у верхній частині кори вивітрювання амфіболітів, серпентинітів та інших порід архею. Тут виявлено чотири поклади високозалізних бокситів, запаси яких оцінюють 535 тис.т.

Окрім зазначених родовищ, в Інгулецько-Дніпровськоу бокситоносному районі виявлено значну кількість рудо проявів, серед яких потенційно перспективними є Богданівський, Олександрівський, Девладівський.

З континентальними формаціями, що виповнюють ерозійні западини на поверхні докембрійський комплексів Укриїнського щита, пов’язані боксити перевідкладеної кори вивітрювання з вмістом глинозему від 18 до 45%. Тут вони утворюють лінзи та тіла неправильної форми, складені гіпстом, бемітом, гематитом,коаліном і монтриломонітом.

З докембрійськими метаморфічними товщами Приазовя пов’язані гранат-силіманітові руди, прогнозні ресурси яких оцінюють в 60-70…млн..т. Державним балансом враховано 2 родовища високо глинистої сировини – Вовчанське і Малишевське загальні запаси дистену і силіманіту яких оцінюють у 3млрд.т.

Отже, Україна має перспективи розширення мінеральної бази алюмінієвої сировини за умови впровадження високоефективних технологій переробки нефелінових руд Приязовя, бокситів Середнього Придніпровя та високоглиноземистих комплексів метаморфічних порід Українського щита, велика частина яких знаходиться в межах території Дніпропетровської області.

2.4.2 Нікель та кобальт

Відомо понад 100 мінералів Нікелю, головні з яких: мілерит, полідиміт, пентландит, ваесит, нікелін, вілемсеїт, непуїт,анаберґіт. Пластичний і ковкий. Тривкий щодо дії кисню повітря. Його важливість пояснюється різноманітними унікальними властивостями металу: добавка нікелю в сплави збільшує їх міцність, зносостійкість, корозійну стійкість, підвищує тепло- і електропровідність, поліпшує магнітні і каталітичні властивості. Завдяки високій хімічній, термічній і механічній стійкості застосовується в металургії (80% загальної кількості) для виготовлення нержавіючої сталі, в реактивній авіації, ракетобудуванні, атомній, радіоелектронній, енергетичній, хімічній і харчовій промисловості. Переважна частина Нікелю. використовується для отримання легованих сталей і сплавів (з Fe, Cr, Cu і т. д.). Застосовують також для захисних прикриттів, лужних акумуляторів тощо. Нікель отримують з нікелевих, мідно-нікелевих, кобальт-нікелевих руд.

Держбалансом враховується чотири комплексних родовища силікатних руд нікелю і кобальту: Девладово (Софієвський район), Червоний Яр (Софіївський район), Тернівське (Криворізький район), Нове (Нікопольський район). Родовища досить однотипові, невеликі за розмірами, бідні за вмістом нікелю і кобальту в руді. У цілому, мінерально-сировинна база цих руд незначна. Промисловість області задовольняє свої потреби у феронікелі та інших нікелевих сплавах переважно за рахунок імпорту.

Розташовані вони в межах області в Середньопридніпровському мега-блоці Українського щита.

Тут потенційно перспективними на промислові концентрації нікелю є кори вивітрювання ультрабазитів архейського віку з вмістом нікелю0.15…0,35%. Затверджені запаси руди становлять 10,3 млн.т.

Потенційно перспективним у регіоні є Девладівське родовище, розташоване на території Софіївського району, що приурочено до однойменного масиву, складеного перитодитами та габро-перитодитами. Рудоносною є нонтронітова кора вивітрювання цих порід с середнім вмістом нікелю 1,06…1,24%.

Дніпропетровська область є перспективною на пошуки родовищ нікелю в межах Українського щита.

2.4.3 Рідкісні метали(молібден, титан,скандій, гафній, ванадій, цирконій)

У межах Дніпропетровської області розташовуються три прояви молібденової мінералізації, приурочені до Середньопридніпровського блоку Українського щита.

Східноганнівський прояв розташований на схід від Ганнівського родовища залізистих кварцитів, яке знаходиться в північно-східній частині Криворізької структури. За складом рудні прожилки мінеральні або кварц-молібденові х халькопіритом, арсенопіритом, піритом, магнетитом, сфалеритом та галенітом.

Східносергіївський прояв розташований на східному фланзі Сергіївського родовища золота. До рудоносних належать кварцові жили з молібденовою та молібден-вольфрамовою мінералізацією, яка локалізується серед плагіогранітів мезоархею. Руди полі мінеральні і окрім молібденіту включать пірит, халькопірит, піротин, магнетит, срібло, сфалерит, шеєліт, галеніт і флюорит. Вміст молібдену в рудах коливається від 0,1 до 0,24%, а перспективні ресурси підраховані до глибини 300м, сягають 29 749,8 т металу.

Солонянський прояв розташований на східному борті балки Золотої (басей р.Сура). Рудоносними є вулкано плутонічні утворення мезоархею Сурськох зеленокамяної структури. Вміст молібдену в рудних тілах, де основним рудним мінералом є молібденіт , коливається від 0,05 до 1, 18%, а прогнозі ресурси металу в межах рудопрояву дорівнюють 28 тис.т

Дніпропетровська область володіє двома великими за розмірами і кількістю розвіданих запасів титано-цирконієвими родовищами - Малишевським (унікальним) і Вовчанським, з яких інтенсивно розробляється Малишевське. Переробка (збагачування) рудних пісків здійснюється філією „Верхньодніпровський гірничо-металургійний комбінат” ЗАТ „Кримський титан”, який виробляє ільменітовий, рутиловий, цирконовий, дістен-силіманітовий та ставролітовий концентрати. Промислові відходи використовуються для виробництва скляних та формувальних пісків.

Держбалансом враховано 4 родовища і 3 об’єкти обліку (Малишевське родовище розсипних титанових руд, Балка Крута (ділянки Західна та Східна) формувальних пісків, запаси яких складають 185,753 млн.т, видобуток піску становив 90,49% від загального видобутку в Україні.

Малишківське родовище приурочене до похованих піщано-глинистих відкладів прибережних морських фацій міоценового та олігоценового морів. Знаходиться воно в басейні р.Самоткань, відкрите 1954р, а експлуатується з 1961р.

Родовище становить розсип довжиною 19км та шириною 2,5км. Корисні мінерали циркон,рутил,ільменіт концентруються в тонкозернистих пісках сарматського ярусу та полтавської серії, потужність яких досягає 35м. На його базі працює Вільногірський збагачувальний комбінат, забезпечуваний розвідувальними запасами більше ніж на 40 років. На комбінаті виробляють ільменітів, рутиловий концентрати. Ільменітовий концентрат переробляється на титанову губку і частково використовується для виробництва штучного рутилу. Рутиловий концентрат використовується переважно для покриття зварювальних електродів.

Для Малишківського родовища також характерні розсипні прояви ванадію, представлені комплексними алювіальними і прибережно-морськими циркон-ільменітовими розсипами.

Уран-ванадій-скандієві метесоматити поширені серед утворень залізистої кременисто сланцевої формації Жовторіченського, Первомайського, Ганнівського залізорудних родовищ Кривбасу, де руди приурочені до карбонатно рудних метасоматичних зон.

Як джерело ванадію потенційний інтерес, становлять також ванадієво вмістні кварц-слюдисті сланці Кривбасу протерозойського віку, кори вивітрювання докембрійський і базит-ультрабазитових порід Українського щита. Значні концентрації ванадію містяться в техногенній сировині твердих і рідких відходах нафтопереробки, відходах титанового виробництва, шлаках металургійних заводів, шахтних водах і залізорудних родовищах області.

Держбалансом враховане Жовторіченське родовище скандієвих руд, яке на даний час не розробляється.

Значні ресурси германію сконцентровані в докембрійських залізних рудах Українського щита. Це перш за все руди Криворізького басейну, де вміст германію складає 6..8 г т

Малишківське родовище, або як його ще називають Самоткацьке, випускає цирконієвий концентрат, частина якого переробляється на двоокис цирконію, технічний двоокис цирконію і тетлахлорид кремнію, що було важливою статтею українського експорту. На родовищі Держбалансьм враховано також запаси гафнію.

Вовчанське родовище розташоване поблизу залізничної станції Демурине. Родовище належить до групи розсипних. Промислові концентрації цирконію приурочені до відкладів сарматського віку. Рудні піски характеризуються кварцовим складом, доброю відсортованістю, відсутністю глинистих речовин. Групу головних корисних мінералів складають ільменіт,

рутил, дистен, циркон. Такий склад дозволяє віднести родовище до категорії комплексних. Родовище розробляється «Демуринським ГЗК»

Жовторіченське родовище розташоване в Пятихатському районі спочатку експлуатувалось як залізорудне , а з 1951 до 1989р.- як урановорудний об’єкт.

Скандієві руди тут виявлено в 1976 році. Скандієвоносними на родовищі є середньо протерозойські натрієві метасоматити, які контролюють зони розривних порушень. Скандієві руди представлені двома природними різновидами. До першого відносять уран-рідкоземельні, або, як їх традиційно називають на родовищі, малакон-апатитові руди, до другого ванадієво-скандіві.

Головні компоненти комплексних руд ванадій і скандій мінералів не утворюють, а концентруються в таких мінералах як егірин і лужні амфіболи. Вміст скандію в них 0,08…0,10%, а ванадію від 0,41 до 2,35%.

Первомайське родовище розташоване в Тернівському районі області і приурочене до однойменного родовище залізистих кварцитів, що в північній часині Криворізької структури, тут як і не Жовторіченському родивищі мінералізація пов’язана з продуктивною залізорудною світою сакса ганської серії. Головним мінералом центра тором скандію є егірин. Його видобуток може бути супутній з видобутком залізистих кварцитів.

2.5. Гірничо-хімічна сировина

В області існують перспективи створення власної сировинної бази для гірничорудної промисловості за рахунок таких корисних копалин як азбест і вермікуліт, а також нарощування приросту запасів первинних каолінів.

Із гірничорудної сировини виділена ціла низка перспективних проявів хризотил-азбесту, серед яких найбільшої уваги заслуговує Варварівський прояв, розташований на території Верхньодніпровського району. Прогнозні ресурси одного з покладів цього прояву складають 1,5 млн.т.

Поклади вермікуліту вивчені недостатньо. Для подальшої оцінки його прогнозних ресурсів виділено чотири ділянки - Усть-Кам’янська, Солонівська, Славгородська та Родинська.

Держбалансом враховане одне Просянівське родовище первинних і лужних каолінів з запасами корисної копалини 69166 тис.т. Родовище активно експлуатується. Видобуток каолінів склав 21,64% від загального видобутку в Україні.

На Українському щиті непромислові прояви бариту встановлені у метабазитах та метасоматично змінених залізисто-кременистих породах Криворізького басейну (Ганнівське, Первомайське, Глеюватське родовища залізистих кварцитів).

Мінеральні пігменти. До мінеральних пігментів (мінеральних фарб) відносять різноманітні за забарвленням гірські породи та мінерали (загалом більше 20), що не розчиняються і не втрачають кольору у воді, олії та спирті, а разом з лаком, олією, органічним клеєм, рідким склом та іншими речовинами є основним складником фарб. Показниками можливості використання мінерального пігменту є колір, структурні особливості, хімічний і мінеральний склад, ступінь дисперсності, здатність до фарбування, здатність покриття, маслоємність, світло- й атмосферостійкість.

До групи ззлізооксидних і марганцево-залізооксидних пігментів,видобуток яких ведеться в області, входять: вохра залізооксидна, сієна, мумія залізооксидна і сурик залізний. Виділяються жовті (вохра), коричнево-жовті (сієна), червоні (мумія, залізний сурик), коричнево-червоні (гематитові і гідрогематитові залізні руди) різновиди. Всі вони характеризуються високою покривною здатністю, світло- та атмосферостійкі, а залізний сурик відрізняється також низькою оліє місткістю, антикорозійністю та хімічною стійкістю. Окрім того вони застосовуються з будь-якою сполучною речовиною, що робить їх найбільш важливими для промисловості.

пластмас тощо. Карбонатна вохра особливо широко використовується при фарбуванні в жовтий колір цементу та азбоцементу, а також при виготовленні силікатних фарб.

Сієна застосовується при виробництві художніх фарб, кольорових олівців, пастелі, у поліграфії та літографії, а також у лакофарбовій промисловості та будівельній техніці.

Мумія, як глиниста, так залізооксидна, широко застосовується на залізничному транспорті для фарбування товарних вагонів, а також у цементній й азбестовій промисловості, а бокситова мумія - в будівельній техніці.

Сурик - окиснена залізна руда, забарвлена гематитом у червоний колір. Він використовується для виробництва фарб, які мають застосування в усіх галузях промисловості.

Пігменти залізо-оксидного і марганцево-залізоо-ксидного типів видобуваються на кар'єрах Криворізького залізорудного басейну як супутня корисна копалина. Зокрема на кар'єрі Північному запаси вохри глинист жовтої сягають 0,6 млн т, на родовищі шахти Гігант-Дренажна запаси залізооксидних гематитових руд (сурик коричневий) -2,7 млн т, заліз оксидно-глинистих каолін-гематитових (мумія червона) - 4,0 млн т, а на родовищі шахти Саксагань запаси цих руд оцінюються в 0,8 млн т. Важ лива роль у виробництві мінеральних пігментів належить Криворізькому суриковому заводу, який постачає залізний сурик підприємствам лако- фарбової, будівельної та гумовотехнічної галузям промисловості.

Загальні запаси залізо-оксидних гематитових і залізооксидно-каолін-гематитових руд у Криворізькому регіоні становлять 7,5 млн т.

У Нікопольському басейні сировиною для мінеральної фарби є піро- тсзитові марганцеві руди Нікопольського родовища, вони можуть використовуватися для виготовлення фарби чорного кольору, але запаси, як мінеральних барвників, не враховані.

Серед руд кольорових металів як природні пігменти можуть застосовуватися боксити Високопільського родовища (Криворіжжя)

2.6.Нерудна сировина для металургії

Магнезит. Мінерал належить до основних вогнетривких матеріалів, що використовуються в металургії. Магнезитову цеглу і магнезитові порошки виготовляють із обпаленого магнезиту (до 94 %) з додаванням невеликої кількості CaO, Si02 і АІ203. Температура плавлення магнезитової цегли вище 2000 °С. Магнезитові матеріали не витримують різких коливань температури - змінюється їх об'єм, вони розтріскуються. Більш термостійкою є хромомагнезитова цегла. ЇЇ виготовляють з суміші обпаленого магнезиту (до 67 %), хромистого залізняка (до 28 %) і залізної руди.

Магнезитову цеглу використовують для футерування подів і стін мартенівських і електричних печей, хромомагнезитову - для склепінь мартенівських печей, тиглів індукційних печей, футеровки міксерів та ін., магнезитові порошки - для ремонту й наварки подів плавильних печей.

Поклади магнезиту (талько-магнезиту) зосереджені в південній і південно-східній частинах Українського щита Розвідане й прийняте на баланс Правдинське родовище талько-магнезитів та карбонатних серпентинітів, розташоване у Криничанському районі Дніпропетровської обл. Запаси категорій В та С тут становлять 105,1 млн т, з яких 55 % талько-магнезити і 45 % карбонатизовані серпентиніти. Талько-магнезити містять також Ni, Co, Сг (В.) Родовище приурочене до серпентинізованого масиву, що входить до складу Західно-Сурського гіпер-базитового поясу. Глибина залягання талько-магнезитових рудних тіл — до 30м.

За даними Н. Коваленко (2011), у 2010 р, ДГС КП "Південукргеологія" на Сухохутірській ділянці (Дніпропетровська обл.) отримано оперативний приріст запасів талько-магнезитових руд у кількості 4,2 млн т. Загальні запаси талько-магнезитових руд ділянки за категорією С склали 75,739 млн.т. Техніко-економічними розрахунками встановлено рентабельність майбутнього підприємства, яка складе 19,2 %, окупність капіталовкладень - 5,2 роки, що визначає високу перспективність ділянки й підтверджує доцільність проведення подальших геологорозвідувальних робіт.

Кварцити. Породи використовуються у металургії для виробництва вогнетривів, феросплавів, монолітних футерувань сталерозливних ковшів, вогнетривких бетонних виробів. Зокрема, їх використовують для виробництва вогнетривкої динасової цегли, яка витримує температуру понад 1 700 °С і придатна для спорудження мартенівських і склоплавильних печей, а також для виробництва феросиліцію.

У Дніпропетровській обл. Васильківське родовище кварцитів розробляє TOB "Кварцит ДМ". Видобуток у 2007 р. становив 367 тис. т.

У Дніпропетровській обл. чотири родовища дистену і силіманіту враховані Державним балансом запасів: Малишівське, Вовчанське, Балка Крута (ділянка Східна), Балка Крута (ділянка Західна). Два останні родовища - техногенні. Балансові запаси за категоріями А+В+С становлять 4 280 тис. т. Родовища розробляються, видобуток сировини у 2010 р. склав 112 тис. т. Видобуток ведуть- філія "Вільногірський ГМК" на Малишівському родовищі, ТзОВ "Демурінський ГЗК", ТзОВ "Кольорові метали" і комерційні структури на родовищі Балка Крута.

Піски формувальні. Піски формувальні - пухкі незцементовані гірські породи, які використовуються для приготування формувальних і стрижневих сумішей, з яких у ливарному виробництві виготовляють разові форми і стрижні. Зазвичай, це чисті кварцові піски або з домішкою глинистого матеріалу. До формувальних пісків промисловістю пред'являються найбільш жорсткі вимоги, порівняно з іншими пісками. Залежно від вмісту кремнезему, глинистої складової і шкідливих домішок розрізняють 11 класів пісків формувальних: збагачені, кварцові, пісні, напівжирні, жирні, дуже жирні. Піски повинні бути вогнетривкими, з високою газопровідністю, без шкідливих домішок (сульфіди, рослинні рештки, кальцит тощо). За співвідношенням класу, групи (визначається за розмірністю зерен) і категорії пісків визначається їх марка (відомо 75 марок пісків формувальних). Крім зернового і мінерального складу, стандартом нормується для кварцових і пісних пісків - газопроникність, а для напівжирних, жирних і дуже жирних - межа міцності при стиску у вологому стані.

Для стального і чавунного литва використовуються кварцові крупно - і середньозернисті піски з високим вмістом оксидів заліза.

У межах Середньопридніпровського мегаблоку УЩ в полтавській серії відомо п'ять продуктивних горизонтів формувальних пісків потужністю до 30 м, віднесених до палеодолини Дніпра . Основні обсяги видобутку пісків формувальних здійснюються у Дніпропетровській обл. (понад 94 %) на трьох родовищах: Малишівському — комплексному ільменіт-рутил-цирконієвому з попутним видобуванням пісків формувальних, яке здійснює філія "Вільногірського ГМК" та Балка Крута - техногенному (дві ділянки — відходи збагачення циркон-рутил-ільменітових руд), які експлуатуються ТзОВ "Кольорові метали".

Запаси ще чотирьох балансових родовищ області (Красноіванівського, Сухачівського, Таромськогоїв Хорошівського), які числяться у резерві, становлять біля 12,9 млн т.

2.7.Технологічна сировина

У Криворізькому районі гранат є породоутворювальним мінералом сланців залізорудної саксаганської світи криворізької серії протерозою. Найбільш перспективними для виробництва абразивного гранату є сланці Ганн'івського родовища залізистих кварцитів, у яких вміст гранату змінюється від 2 до 20...25 %, середній - 8 %. Розмір кристалів коливається в межах від 0,87 до 3,82 мм. Гранати переважно представлені альмандинами з домішками піропової, андратитової, спесартинової та гросулярової складових . За механічними, хімічними властивостями, вмістом у породі, розміром кристалів, абразивною здатністю порошку гранати відповідають вимогам до абразивних матеріалів цього типу. Прогнозні ресурси гранатовмісних сланців Криворізького басейну становлять 1...5 млрд т.

Вермикулітові поклади регіону приурочені до кори вивітрювання метаультрабазитів архею. Практичний інтерес серед них представляють поклади Славгородського родовища, яке знаходиться поблизу смт. Славгород Синельниківського району.

Родовище являє собою зону дунітів і перидотитів протяжністю до 1 км по ширині 200 м. Потужність рудних тіл з вмістом вермикуліту становить 10...30 м, а прогнозні ресурси родовища оцінюються в 700 тис. т.

Палигорськіт. Палигорськіт - це водний силікат магнію. Вперше був ї.'явлений у 1861 р. на Уралі поблизу станції Палигорськ на р. Поповці, ззідки й отримав свою назву.

У межах Дніпропетровської області каменеливарна сировина приурочена до Середньопридніпровського мегаблоку. Має прояв поблизу с.Шолохове Нікопольського району - Горішньоплавнинське родовище. Також представлена долеритами – Коломийцівське родовище на Криворіжжі із запасами 7 млн м.

Слід також зауважити, що деякі самоцвіти (алмаз, гірський кришталь, турмалін, рубін, бурштин та ін.) завдяки своїм надзвичайним якостям знаходять широке застосування в приладобудуванні, радіоелектроніці та інших галузях промисловості.

У Криворізькому залізорудному басейні зустрічаються тонко-смугастий, чорно-червоний декоративний джеспіліт, нерідко гірський кришталь,нефрит, ювелірний гематит, відомий як "кривавник", а також "тигрове", "соколине", "котяче око", як продукт метасоматичних перетворень різноманітних силікатних сланців, що знаходяться в асоціації із залізистими кварцитами продуктивної товщі Кривбасу.,

У межах Середнього Придніпров'я відомі прояви рожевого кварцу та унакіту.

Відомі знахідки алмазів у четвертинних і мезо-кайнозойських відкладах, зокрема в Самоткацьких циркон-ільменітових розсипах.

Дніпровський бурштиноносний басейн знаходиться на північно-східному схилі Українського щита і в адміністративному відношенні охоплює територію Дніпропетровської області. Підвищені концентрації бурштину в басейні приурочені до алювіальних відкладів Дніпра та його приток - рік Остер, Рось, Сула, Псел, Самара та ін. Ці поклади відносяться до геолого-промислового типу алювіальних розсипів із невизначеними перспективами. Найбільш відомі в цьому басейні Дніпропетровська та Канівська ділянки.

На Дніпропетровській ділянці підвищені вмісти бурштину виявлено в алювіальних пісках потужністю від 0,5...3,5 до 15 м.

З покладами залізних руд Кривбасу генетично пов'язане й кольорове каміння - тигрове, котяче, соколине око, гірський кришталь, гематит (кривавик), нефрит, джеспіліт. Можлива організація попутного промислового видобування цього каміння;

Середнє Подніпров'я: тут відомі прояви рожевого кварцу й унакіту, родовища лабрадориту з кристалами лабрадору рідкісного забарвлення. Можливий попутний видобуток кольорового каміння на родовищах будівельних матеріалів.

2.8 Будівельна сировина

У надрах Дніпропетровської області зосереджений цілий комплекс різноманітних корисних копалин, які застосовуються в промисловості будівельних матеріалів. Це вапняки і глини для виготовлення цементу, вапняки для випалювання на вапно, пісок будівельний, камінь облицювальний, будівельний і пиляний, глинисті породи для виробництва керамзиту та цегли.

Держбалансом враховано три родовища і один об’єкт обліку вапняків для випалювання на вапно, але через низьку якість сировини розробка їх не здійснюється. Свої потреби у вапняках підприємства області задовольняють за рахунок завезення їх з Вінницької, Донецької, Хмельницької областей та АР Крим, крейди – з Волинської та Донецької областей.

Розвіданих родовищ скляної сировини в області не існує. Піски одержують на Верхньодніпровському ГЗК при вилученні рудних мінералів із корисної товщі Малишевського родовища. Іншим постачальником скляних пісків є Просянівський каоліновий комбінат, який щорічно постачає підприємствам цього профілю до 0,02 млн.т піску.

Окрім зазначених вище, на території області розвідано 40 родовищ і чотири об’єкти обліку каменю будівельного, з яких 17 родовищ і 3 об’єкти обліку експлуатуються; чотири родовища каменю облицювального (три експлуатуються); один об’єкт обліку – каменю пиляного (експлуатується); 15 родовищ – будівельних пісків (1 родовище і 1 об’єкт обліку експлуатуються); два об’єкти обліку комплексних родовищ керамзитової сировини. В цілому проблема забезпеченості підприємств будівельної індустрії області керамзитовим гравієм (1,2 млн.м3 на рік) до цього часу не вирішена. Цегельно-черепична сировина представлена 42 родовищами і трьома об’єктами обліку, з яких на даний час розробляється тільки 5 родовищ і 1 об’єкт обліку.

В якості цементної сировини на території області використовуються вапняки, червоно-бурі глини та суглинки. Як мінеральні добавки до цементів можуть бути використані опоки та опоковидні глини. Державним балансом запасів враховане одне Жовтокам’янське родовище цементної сировини.

Отже, Дніпропетровська область добре забезпечена вапняками для вапна, «камінням облицювальним і будівельним, пісками, керамзитовою і цегельною сировиною. Однак, вапняки на вапно не розробляються через низьку якість сировини й потреби область задовольняє за рахунок завезення їх із Вінницької, Хмельницької та Донецької областей. Не вирішена проблема забезпечення підприємств будівельної індустрії керамзитовим гравієм, здобуток сировини для якого не ведеться. В області відсутні розвідані родовища скляних пісків - необхідну сировину отримують на Верхньодніпровському ГЗК та Просянівському каоліновому комбінаті, немає також розвіданих запасів гіпсів, будівельної крейди.

Значні ресурси кристалічних порід з декоративними властивостями зозвідані у Дніпропетровській оласті (червоні граніти: Токівське, Болтишківське родовища)

2.9 Гідромінеральна сировина

Питні та технічні підземні води в Дніпропетровській області для господарсько-питного і виробничо-технічного водопостачання розвідані на 24 ділянках. У 2006 році розроблялись 6 ділянок, видобуток з яких склав 11,609 тис.м3/добу, 18 ділянок не експлуатувались.

Сумарна кількість затверджених (балансових) запасів складає 648,960 тис. м3/добу за категоріями А+В+С1, 556,120 тис. м3/добу з них не розробляються. Найбільш перспективне родовище для розробки є Орельське (ділянка Орельська 1) запаси якої складають 424,900 тис. м3/добу за категоріями А+В+С1 і родовище Лівобережне (ділянка Лівобережна 1) з запасами 24,000 тис. м3/добу за категоріями А+В+С1.

Мінеральні підземні води розвідані на 13 ділянках з запасами 2538,40 м3/добу за категоріями А+В+С1 в т.ч. дві ділянки – столові води з запасами 350 м3/добу. На даний час введено в експлуатацію 10 ділянок.

Мінеральні води використовуються для лікувальних цілей і промислового розливу.

Лікувальні грязі розвідані на ділянці Солонолиманського родовища, яка розробляється. Сумарна кількість запасів станом на 01.01.2007 року становила 23,129 тис.м3. Видобуток в 2006 році склав 0,295 тис.м3. Неосвоєні родовища відсутні.

2.10 Висновки до розділу ІІ

Загальний огляд мінерально-сировинної бази Дніпропетровської області та детальний аналіз всіх видів мінеральної сировини, які розвідані на території області, дає уявлення про стан мінерально-сировинного потенціалу досліджуваного об’єкту та дає можливість зробити його оцінку, а також назвати проблеми та перспективи використання мінеральних ресурсів.

Мінерально-сировинна база області на 30,8 % складається з корисних копалин паливно-енергетичного комплексу (нафта, газ, конденсат, кам’яне та буре вугілля), на 36,3% - із сировини для виробництва будівельних матеріалів, решта – це руди металів, а також питні, технічні та мінеральні підземні води.

В межах області відомо 16 родовищ вуглеводнів, більша частина яких комплексні, з них: чотири – газових, п’ять – газоконденсатних, 7 – нафтогазоконденсатних. Крім того, є підземне сховище газу – Пролетарське. У промисловій розробці знаходиться 11 родовищ, в розвідці – чотири.

На 16 родовищах підраховані запаси вільного газу за категоріями А+В+С1 кількістю 17,036 млрд.м3 (1,7% від запасів в Україні). Видобуток вільного газу за 2006р. склав 0,682 млрд.м3(3,47% від видобутку в Україні).

На п’яти родовищах підраховані видобувні запаси за категоріями А+В+С1 розчиненого у нафті газу кількістю 0,363 млрд.м3 (1,35% від запасів в Україні).У 2006р. видобуто 0,014 млрд.м3 розчиненого газу, що складає 1,26% від загального видобутку по державі.

Видобувні запаси нафти за категоріями А+В+С1 обліковуються на 7 родовищах кількістю 1,166 млн.т (1,02% від запасів в Україні). Видобуток нафти за 2006р. склав 0,023 млн.т (0,7% від видобутку в Україні).

Запаси газового конденсату за категоріями А+В+С1 підраховані на 12 родовищах в кількості 0,605 млн.т (0,95% від запасів в Україні). Видобуток конденсату за 2006р. склав 0,009 млн.т (0,81% від видобутку в Україні).

Перспективи відкриття нових родовищ вуглеводнів в області в першу чергу пов’язані з 6 нафтогазоперспективними структурами, які підготовлені до глибокого буріння, і перспективні ресурси (кат.С3) яких оцінюються в 8,32 млрд.м3 вільного газу та 0,494 млн.т нафти.

Перспективними для видобутку нафти і газу після проведення повного обсягу геологорозвідувальних робіт є три об’єкти (два родовища та одна площа): Мусієнківське, Рясківське та Східно-Голубівська площа.

Держбалансом враховується 21 родовище бурого вугілля, розташовані у межах Дніпровського басейну, балансові запаси яких підраховані за промисловими категоріями А+В+С1 у кількості 1320,64 млн.т.

Дві ділянки: Верхньодніпровська (Верхньодніпровське родовище) та Петрівська (Синельниківське родовище) – підготовлені під будівництво вуглерозрізів проектною потужністю 4,0 та 1,5 млн.т вугілля на рік відповідно. Загальні запаси бурого вугілля цих ділянок складають 219,7 млн.т.

На 3-х ділянках у комплексі з бурим вугіллям підраховані запаси бітуму в кількості 4018 тис.т промислових категорій В+С1 та 555 тис.т категорії С2.

У межах Донецького басейну зосереджено 56 об’єктів кам’яного вугілля, балансові запаси якого складають 10934,112 млн.т промислових категорій А+В+С1, при цьому частка коксівного вугілля складає 1560,01 млн.т. Із 10 шахт виробничою потужністю 10,63 млн.т вугілля на рік, 6 шахт потужністю 6,53 млн.т повністю або частково відпрацьовують коксівне вугілля.

Запаси кам’яного вугілля всіх діючих шахт області складають 1070,7 млн.т, видобуток вугілля в 2006р. становив 8,135 млн.т.

На території Дніпропетровської області підготовлено 6 ділянок під будівництво нових шахт загальною потужністю 10,5 млн.т вугілля на рік. Загальні запаси вугілля цих ділянок оцінюються в 1033,2 млн.т.

В якості супутньої корисної копалини на 25 родовищах в комплексі з кам’яним вугіллям підраховані запаси германію, кількість якого за категоріями С1+С2 складає 21617 т. По 10 діючих шахтах запаси германію оцінюються в 8242 т за категоріями С1+С2 . Германій з вугілля не вилучається і він повністю втрачається.

На двох родовищах кам’яного вугілля підраховані запаси газу – метану в кількості 3174,11 млн.м3 за категоріями С1+С2.

У надрах Дніпропетровської області зосереджені значні запаси і ресурси залізних, марганцевих і титанових руд.

Основна частина залізних руд України (55,56%) зосереджена в Криворізькому залізорудному басейні, де розвідано 30 родовищ, з яких 18 на даний час експлуатуються. Серед залізних руд Криворізького басейну превалюють багаті магнетит-гематитові руди та магнетитові і окислені залізисті кварцити. У південній і північній частинах басейну серед багатих руд виділяються бурі залізняки, які за відсутністю попиту не розробляються. Держбалансом враховано три родовища марганцевих руд. На сьогоднішній день видобуток марганцевої руди здійснюється в межах Нікопольського родовища 15 шахтними і кар’єрними полями: у східній частині родовища – Марганецьким ГЗК, а в західній – Орджонікідзевським. Готується до розробки техногенне родовище шламосховище ім. Максимова (спеціальний дозвіл надано ТОВ „Оберон-вугілля”. На території області розташоване Федорівське родовище марганцевих руд (шахта № 3). Балансові запаси оксидно-карбонатних марганцевих руд складають за кат. С1 3476 тис.т, за кат. С2 – 14952 тис.т.

В 2006р. Вільногірським ГМК зроблено підрахунок запасів рудних пісків Мотронівсько-Аннівської ділянки Малишевського родовища, запаси затверджені ДКЗ України Дніпропетровська область володіє двома великими за розмірами і кількістю розвіданих запасів титано-цирконієвими родовищами - Малишевським (унікальним) і Вовчанським, з яких інтенсивно розробляється Малишевське. Переробка (збагачування) рудних пісків здійснюється філією „Верхньодніпровський гірничо-металургійний комбінат” ЗАТ „Кримський титан”, який виробляє ільменітовий, рутиловий, цирконовий, дістен-силіманітовий та ставролітовий концентрати. Промислові відходи використовуються для виробництва скляних та формувальних пісків.

На території області виявлені та в різній мірі оцінені родовища бокситів, силікатних руд нікелю і кобальту, руд свинцю та цинку.

Незважаючи на те, що на території області виявлено й оцінено декілька родовищ і рудопроявів бокситів, таких як Високопільське, Південно-Нікопольське, Девладівське тощо, Держбалансом на сьогоднішній день враховано лише одне, середнє за розміром Високопільське родовище бокситів, розташоване у Широківському районі. Потужність бокситоносного горизонту коливається від 3-4 до 8м, потужність перекриваючих порід, у середньому, складає 60-80м. Слід відзначити підвищений вміст скандію і галію у бокситах.

Держбалансом враховується чотири комплексних родовища силікатних руд нікелю і кобальту: Девладово, Червоний Яр (Софіївський район), Тернівське (Криворізький район), Нове (Нікопольський район). Родовища досить однотипові, невеликі за розмірами, бідні за вмістом нікелю і кобальту в руді. У цілому, мінерально-сировинна база цих руд незначна. Промисловість області задовольняє свої потреби у феронікелі та інших нікелевих сплавах переважно за рахунок імпорту.

Держбалансом враховане Жовторіченське родовище скандієвих руд, яке на даний час не розробляється.

Золоторудні об’єкти області поки що вивчені слабо і охарактеризовані лише прогнозними ресурсами й початковими лабораторно-технологічними випробуваннями. Однак саме з ними пов’язані подальші становлення і розвиток золотодобувної промисловості держави. Особливий інтерес з цієї точки зору викликають зеленокам’яні структури Середньодніпровського блоку Українського щита.

За результатами геологозйомочних робіт виявлена ціла низка рудопроявів молібдену, окремі з яких - Аннівське (П’ятихатський район), Олександрівське (Широківський район), Сергіївське (Солонянський район), оцінені як перспективні об’єкти для постановки на них спеціальних пошукових робіт. Першочерговим у зазначеному переліку є Сергіївський рудопрояв.

Область володіє низкою розвіданих родовищ нерудної сировини для металургії, а саме вогнетривких глин, піску формувального, флюсових вапняків, доломіту, талько-магнезиту, високоглиноземної сировини.

Держбалансом враховуються одне родовище і три об’єкти обліку вогнетривкої глини, з яких одне - П’ятихатське родовище - розробляється. Його промислові запаси становлять 3,18% від загальних запасів в Україні. Видобуток за 2010р. склав 21,5 тис.т.

Флюсові вапняки та доломітова сировина постачаються на заводи області з кар’єрів Донецької області, а талько-магнезити імпортуються в Україну з інших країн світу.

В області існують перспективи створення власної сировинної бази для гірничорудної промисловості за рахунок таких корисних копалин як азбест і вермікуліт, а також нарощування прирісту запасів первинних каолінів.

Держбалансом враховане одне Просянівське родовище первинних і лужних каолінів з запасами корисної копалини 69166 тис.т за промисловими категоріями А+В+С1. Родовище активно експлуатується. Видобуток каолінів у 2010р. склав 418 тис.т (21,64% від загального видобутку в Україні).

Питні та технічні підземні води в Дніпропетровській області для господарсько-питного і виробничо-технічного водопостачання розвідані на 24 ділянках. У 2010 році розроблялись 6 ділянок, видобуток з яких склав 11,609 тис.м3/добу, 18 ділянок не експлуатувались.

Мінеральні води використовуються для лікувальних цілей і промислового розливу.

Лікувальні грязі розвідані на ділянці Солонолиманського родовища, яка розробляється

Отже, мінерально-сировинна база Дніпропетровської області забезпечує експорт мінеральної сировини у різні країни світу, але разом з тим, існує дефіцит окремих видів сировини. Промислово-господарський комплекс області гостро відчуває нестачу паливно-енергетичних ресурсів, перш за все вуглеводневих та питної води. Базова для економіки області чорна металургія працює на власній залізорудній сировині.

Структурна перебудова економіки з орієнтацією на створення нових наукоємних конкурентоздатних виробництв викликає потребу нових видів сировини. Мінерально-сировинна база області має значні потенційні можливості у забезпеченні цих потреб. В області відкриті, розвідуються або розвідані родовища біля 20 нових видів мінеральної сировини: природний газ і конденсат, рідкісні і рідкісноземельні метали, вермикуліт, графіт, тощо.

З одного боку стабілізація промислового і сільськогосподарського виробництва області, подальший їх розвиток потребує збільшення обсягів використання усіх видів природних мінеральних ресурсів, що за експертними оцінками відповідає світовим тенденціям.

З другого боку природні мінерально-сировинні ресурси належать до таких, що не відновлюються, і тому екстенсивна розробка корисних копалин, експорт сировини в необробленому вигляді відбирають енергетичні та сировинні джерела у наступних поколінь. Крім того, експлуатація родовищ корисних копалин негативно впливає на стан природного середовища і належить до екологічно небезпечних виробництв.

Це складне протиріччя зумовлює нагальну потребу розробки виваженої, науково обґрунтованої стратегії збалансованого нарощування мінерально-сировинної бази в інтересах забезпечення національної безпеки і економічного розвитку регіону і держави.

Таким чином, існує дефіцит окремих видів сировини. Промислово-господарський комплекс області гостро відчуває нестачу паливно-енергетичних ресурсів, перш за все вуглеводневих та питної води. Базова для економіки області чорна металургія працює на власній залізорудній сировині.

Розділ ІІІ . ФОРМУВАННЯ ЗНАНЬ УЧНІВ ПРИ ВИВЧЕННІ МІНЕРАЛЬНО –СИРОВИННОЇ БАЗИ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ НА ФАКУЛЬТАТИВАХ З ГЕОГРАФІЇ

3.1. Вивчення стану факультативних занять з географії в практиці сучасної школи

Кардинальні зміни у суспільстві, розвиток науки, техніки й виробництва, зростання інформації об’єктивно потребують змін в усіх сферах життя, у тому числі й в освіті. Л. Д. Скляренко зазначає, що основним протиріччям сучасної освіти є протиріччя між значними темпами збільшення кількості інформації та обмеженими можливостями людини до їх засвоєння. У зв’язку з цим сьогодні необхідна серйозна, науково обґрунтована робота, спрямована на переоцінку існуючих підходів і до визначення мети й змісту освіти, і щодо форм і методів навчання та виховання. Сьогодення потребує від людини не тільки певної суми знань, умінь, навичок, а що важливіше вміння співпрацювати, спілкуватися, адаптуватися до нових обставин, знаходити шляхи вирішення життєвих проблем. Тобто основною метою стає максимальний розвиток компетентності особистості щодо саморегуляції, самоосвіти та самовдосконалення й виховання відчуття постійної потреби до цього.

Географія – єдина з шкільних дисциплін, яка вивчає природу і господарство нашої країни в усій різноманітності та взаємодії, вона має винятковий вплив на формування національно свідомого громадянина, дбайливого господаря, грамотної, компетентної людини. Отже, одним із головних завдань шкільної географії сьогодні є уміння застосовувати набуті географічні знання в повсякденному житті, включаючи правила поведінки в природі, адаптацію до умов території проживання, роботи оцінку природної, господарської обстановки, бережливо ставитися до природних ресурсів.

Забезпеченість мінерально-сировинними ресурсами та їх використання є однією з важливих тем, яку необхідно досить чітко і зрозуміло висвітлювати в шкільних курсах з географії.

Шкільна програма не передбачає детального вивчення мінерально-сировинної бази Дніпропетровської області, тому ми пропонуємо вивчати її на факультативному занятті. Факультативні заняття в школах вводять починаючи з 6 класів і представляють собою одну з ефективних форм групового диференційованого навчання, розраховану на розширення знань і умінь учнів. Вони повинні допомагати учням правильно зорієнтуватися у своїх інтересах, можливостях, знайти своє місце в житті.

Завдання, поставлені перед факультативними курсами реалізуються через специфіку їх змісту і методів навчання. В. І. Кізенко зазначав, що перед школою ставляться завдання забезпечити можливість вибору кожним учнем одного з факультативів, який потім стає для нього обов'язковим. Факультативні заняття проводяться за спеціальним програмам, розрахованим на взаємозв'язок між обов'язковими курсами і факультативними, підвищення активності самостійності учнів, розвиток їх пізнавальних інтересів.

На думку О. М. Топузова і Н. М. Сімі – факультативні заняття повинні проводитися в тісному зв'язку з уроками по обов'язковим предметам, обидві ці форми організації навчання сприяють підвищенню їх ефективності

На факультативних заняттях лекції перекликаються з практичними заняттями, на яких учні отримують навички роботи з літературою, засвоюють методику проведення досліджень і експериментів, досягається розвиток особистих творчих здібностей учнів.

Виділяють декілька типів факультативів:

І. За освітніми задачами (за змістом освіти).

1. З метою поглиблення вивчення навчальних предметів.

2. З метою вивчення додаткових дисциплін (другої іноземної мови).

3. За вивченням додаткової дисципліни з метою отримання спеціальності.

4. Міжпредметні факультативи. Вони допомагають учням глибше зрозуміти матеріальність світу, з'ясувати як застосовуються знання з різних дисциплін.

II. Залежно від дидактичної мети:

1. Теоретичні.

2. Практичні.

3. Комбіновані.

III. За формою організації факультативні заняття поділяються:

1. Класні (семінари, консультації, зустрічі зі спеціалістами та ін.).

2. Позакласні (екскурсії, практичні роботи на місцевості, факультативи).

Факультативні заняття тісно пов'язані з основним програмним змістом предмета. Найчастіше на факультативних заняттях проходили попередню перевірку, основні ідеї і основні тенденції розвитку освітніх програм, структура учбового предмета.

При вивченні географії факультативи зазвичай проводяться із економіки, топографії, картографії, фізичної географії, геології. Вони суттєво доповнюють зміст фізичної та економічної географію України і світу, формують у школярів цілісну систему знань і вмінь, розширюють і поглиблюють знання про формування і розміщення родовищ корисних копалин, підприємств переробки, осмислення необхідності раціонального використання і бережливого відношення до всіх видів ресурсів. Додаткові заняття потрібні для отримання більш глибоких знань з географії.

Крім того, учні знайомляться із способами використання цих знань на практиці. Особливе місце займають заняття на місцевості. Вони направлені на з'ясування стажу продуктивності навколишнього середовища, на розвиток у них загальних методів пізнання – спостереження, порівняння, проведення експериментів, встановлення причинно-наслідкових зв'язків.

Запровадження факультативу необхідне так як він допомагає більш ширше показати суть і рівень розвитку сучасної географічної науки.

Ці заняття дають можливість реалізувати важливий принцип школи – індивідуалізація навчання, більш повно задовольнити пізнавальні інтереси учнів.

Географічний факультатив ставить перед собою наступну мету:

- поширення географічних знань;

- поглибити знання учнів з окремих розділів географії;

- підвищення економічного, екологічного і естетичного навчання.

3.2. Організація і методика факультативних занять

Організація факультативу проводиться за наступною схемою:

1. Комплектація групи учнів одного або двох паралельних класів.

2. Кількісний склад групи визначається керівником залежно від специфіки курсу ( не менше десяти чоловік).

3. У проведенні занять приймають участь також викладачі вузів, працівники науки, спеціалісти з різних галузей народного господарства.

4. На факультативний курс дається не більше сімнадцяти годин.

5. Рішення задач факультативних курсів потребує різноманітних форм і методів навчання.

6. Атестації можна не проводити.

7. Враховуються якість написання рефератів, звітів, враховуються оцінки за самостійні і практичні роботи.

8. Обговорення результатів роботи (для того, щоб учні вчилися робити висновки, узагальнювати і оцінювати свою роботу).

9. Учні обирають факультативи самостійно, за власними інтересами.

10. Заняття з невеликою кількістю учнів дає можливість розвивати мислення, пам'ять, увагу, навички учня, раціонально організувати індивідуальний підхід.

Згідно з сучасними вимогами факультатив розрахований на 16 годин, а його структура повинна відповідати вимогам дидактики.

Як зазначалось вище підручники з економічної та соціальної географії України дають загальне уявлення про мінерально-сировинний потенціал рідного краю. У зв’язку з цим пропонується запровадження факультативу «Мінерально-сировинні ресурси Дніпропетровької області», головна мета якого полягає у:

розширити знання учнів про мінерально-сировинну базу області;

розкрити роль мінеральних ресурсів області у формуванні господарської структури країни та регіону;

сформувати у учнів бережливе ставлення до використання мінеральних ресурсів;

активізувати мислення учнів;

При підготовці роботи був розроблений тематичний план шкільного факультативу «Мінерально-сировинні ресурси Дніпропетровської області» (табл…).

Програма факультативних занять по вивченню особливостей екології мінеральних ресурсів та формуванню вмінню в учнів бережливо ставитися до довкілля складається з 6 тем та розрахована на 16 годин. Форма проведення та зміст роботи різноманітний на кожному новому занятті. Факультативні заняття проводяться один раз на тиждень.

Таблиця 3.1

Тематичний план факультативу

«Мінерально-сировинний потенціал Дніпропетровської області»

№	Тема заняття	Кіль-кість годин	Форма проведення	Основні питання, план	Вимоги до знань та вмінь учнів
					Учні повинні знати	Учні повинні вміти
1	Вступ	1	Лекція		Тему, мету та завдання курсу
2	Природні і соціально-економічні умови формування міне-рально-си-ровинної бази Дніпропетровської області	4	Лекція, доповіді учнів, бесіда	1. Природ-ні перед-умови; 2. Соціаль-но-еконо-мічні пе- педумови; 3. Історія розвитку мінераль-но-сирови-нної бази області	Геологічну будову території Дніпропетровської області і розташування в її межах родовищ корис-них копалин. Історію форму-вання господар-ської структури області.	Самостійно опрацьову-вати дже-рела інфор-мації, ви-діляти голо-вне і робити висновки. нформації
3.	Загальні відомості про стан мінераль-но-сиро-винної ба-зи Дніпропетровської області	8	Лекція, доповіді учнів, бесіда, самостійна робота	1. Ресурс-ний потен-ціал видів корисних копалин області. 2. Метале-ві корисні копалини. 3. Немета-леві кори-сні копали-ни.	Металеві корис-ні копалини, не-металеві корисні копалини; географічне роз-ташування їх родовищ; використання в народному гос-подарстві.	Користу-ватися картогра-фічними матеріа-лами; прогно-зувати ймовір-ність по-ширення корисних копалин від геоло-гічної бу-дови тери-торії.
4.	Територіальна організа-ція міне-рально-сировинних ресурсів Дніпропетровської області	3	Лекція, бесіда, самостійна робота,	1. Галузева структура господарства області 2. Району-вання тери-торії Дніпропетровської облатсі за мінераль-но-сирови-нними ресурсами	Галузеву структуру області; географічне поширення ос-новних джерел сировини для галузей господ-дарства	Працюва-ти з кон-турною картою; виділяти райони концентрації певних видів мі-неральної сировини.

ВИСНОВКИ.

В процесі дослідження мінерально-сировинного потенціалу Дніпропетровської області була здійснена низка завдань для досягнення мети дослідження , а саме:

Проаналізовано поняття «мінерально-сировинні ресурси», «мінерально-сировинна база», «мінерально-сировинний потенціал», «корисні копалини».
Досліджено мінерально-сировинні ресурси Дніпропетровської області та родовища, де їх видобувають .
Досліджено геологічну будову Дніпропетровщини, як природні передумови формування мінерально-сировинної бази.
Досліджено історію промислового освоєння Дніпропетровщини, як соціально-історичні передумови розвитку мінерально-сировинної бази.
Охарактеризовано мінеральні ресурси Дніпропетровщини, дана їх кількісну та якісну оцінку.
Виявлено проблеми та перспективні напрямки розвитку мінерально-сировинної бази Дніпропетровської області.
Розроблено факультатив на тему «Мінерально-сировинний потенціал Дніпропетровської області.

Дніпропетровська область має розвинений господарський комплекс, що спирається, передусім, на мінерально-сировинні ресурси. Структура мінерально-сировинної бази Дніпропетровської області на 30,8% складається з паливно-енергетичної сировини, друге місце належить сировині для виробництва будівельних матеріалів (36,3%) решта – такі корисні копалини, як руди металів, а також питні, технічні та мінеральні підземні води.

За запасами та обсягами видобутку високоліквідних видів корисних копалин Дніпропетровська область займає друге місце в Україні.

Багатство надр області обумовлене природними передумовами - геологічною будовою її території, а саме приналежністю до таких основних геологічних структур:

Середньопридніпровський мегаблок Українського щита. З яким пов’язані головні запаси корисних копалин області. Особливе місце в цій структурі належить Криворізькій структурі, яка знаходиться в західній частині регіону і приурочена до зони Криворізько-Кременчуцького глибинного розлому, що розділяє архейський Середьнопридніпровський мегаблок від протерозойського Інгульського. Така її структурна позиція визначила не тільки специфіку геологічного розвитку, але й сприяла формуванню унікальних за запасами покладів залізних руд.
Дніпровсько-Донецька западина, яка з півночі примикає до Українського щита в межах території області складена породними комплексами верхнього палеозою, мезозою та кайнозою до яких приурочені основні поклади природного газу і нафти.
Причорноморська западина, яка тільки своєю крайньою північною частиною захоплює територію Дніпропетровської області в геологічні будові якої беруть участь піщано-карбонатно-глинисті відклади сарматського, мотичного та понтичного регіоярусів неогену. Характерною особливістю розрізу є наявність у його складі промислових, унікальних за запасами, покладів марганцевих руд.

Як індустріальний край, Дніпропетровщина пройшла тривалий процес розвитку, що яскраво сказався на стані її мінерально-сировинної бази сьогодення.

Давній 300-100 тис. р. тому – XIII ст., який характеризується першими спробами використання місцевих корисних копалин у побуті населення в якості знарядь праці та будівельного матеріалу, зародження перших металургійних та гончарних осередків.
Період Дикого поля (кінець XII ст. початок XVIII ст.) використання для місцевих потреб кам’яного та бурого вугілля, руд чорних металів, глини, пісків та ін.
Дореволюційний (кінець XVIII - кінець XIX ст.) етап характеризується накопиченням несистематизованих описів та досліджень мінеральних ресурсів території Придніпров’я. Формування перших осередків гірництва;
Етап індустріального розвитку (кінець XIX ст. початок XX ст.). Формування перших гірничо-промислових комплексів, виникнення та розвиток металургійної промисловості. Проведення перших системних геологорозвідувальних робіт, складання перших карт та характеристик мінеральної сировини;
Сучасний період (середина XX ст. – до наших днів). Характеризується широким розвитком геологорозвідувальних робіт, планомірним вивченням території. Розгляд питань екологізації пошуково-розвідувальних робіт та комплексності гірничовидобувних робіт. Постанова питань раціонального використання мінеральних ресурсів та утилізації гірничопромислових відходів та ін.

Після оцінки сучасного стану мінерально-сировинної бази можна стверджувати, що він має проблеми.

Існує дефіцит окремих видів сировини. Промислово-господарський комплекс області гостро відчуває нестачу паливно-енергетичних ресурсів, перш за все вуглеводневих та питної води. Базова для економіки області чорна металургія працює на власній залізорудній сировині.

Ключем до вирішення яких є структурна перебудова економіки з орієнтацією на створення нових наукоємних конкурентоздатних виробництв викликає потребу нових видів сировини. Мінерально-сировинна база області має значні потенційні можливості у забезпеченні цих потреб. В області відкриті, розвідуються або розвідані родовища біля 20 нових видів мінеральної сировини: природний газ і конденсат, рідкісні і рідкісноземельні метали, вермикуліт, графіт, тощо.

Потрібно нарощувати темпи виробництва, але так, що це не шкодило геоекологічний ситуації області та не підривало засад раціонального природокористування.

Ми розробили факультатив для вивчення мінерально-сировинних ресурсів Дніпропетровської області в школі, що відповідає сучасним дидактичним вимогам та змісту і завданням шкільної освіти.Згідно з сучасними вимогами факультатив розрахований на 16 годин, має на меті:

розширити знання учнів про мінерально-сировинну базу області;

розкрити роль мінеральних ресурсів області у формуванні господарської структури країни та регіону;

сформувати у учнів бережливе ставлення до використання мінеральних ресурсів;

активізувати мислення учнів;

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Довідка про стан та перспективи розширення мінерально-сировинної бази Дніпропетровської області [Електронний ресурс]. – Режим доступу http://ukrgeology.com.ua/ru/useful-information/8-reference/66-status-of-mineral-resource-in-dnepr-region.html
Паламарчук В.О. Еколого-економічні та соціальні нариси з проблем природокористування : монографія / Паламарчук В. О., Мішенін Є. В., Коренюк П. І. – Дніпропетровськ : Пороги, 2004. – 258 с.
Руденко В.П. Географія природно-ресурсного потенціалу України : Підручник.- К.: ВД К.-М. Академія.=-Чернівці: Зелена Буковина, 1999.-568 с.
Статистичний щорічник України за 2009 р/ Держкомстат України: за ред. О.Г. Осауленка.- К.: Техніка.- 2009.-598 с.
Загальнодержавна програма розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2030 року.
Афанасьєв Є.В., Нусінов В.Я. Стратегічні напрямки гірничо-металургійного комплексу щодо вирішення завдань загальнодержавної програми розвитку мінерально-сировинної бази України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=2061
Бурлуцький М. С. Сучасний стан ринку й перспективи розвитку мінерально-сировинної бази германію в Україні /М. С. Бурлуцкий, М. М. Курило// Мінеральні ресурси України. - № 4. – 2012. – С.14-18.
Білецький В. С., Гайко Г. І. Хронологія гірництва у країнах світу. – Ч. 1, – Дон. відд. НТШ, 2006. – 224 с.
Географія мінеральних ресурсів України : монографія / Мирослав Сивий, Ігор Паранько, Євген Іванов. – Львів:- Простір М.- 2013. - 683 с.
Грінченко О. В., Курило М. В., Михайлов В. А., Михайлова Л. С., Огар В. В., Омельчук О. В., Шевченко В. І., Шунько В. В., Щербак Д. М. Металічні корисні копалини України: Підручник. – К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2006. – 219 с.
Гірництво й підземні споруди в Україні та Польші (нариси з історії)\ Г. Гайко, В. Білецький, Т. Мікось, Я. Хмура.- Донецьк: УКЦентр, Донецьке відділення НТШ, «Редакція гірничої енциклопедії», 2009, - 296 с.
Довідка про стан та перспективи розширення мінерально-сировинної бази Дніпропетровської області [Електронний ресурс]. – Режим доступу http://ukrgeology.com.ua/ru/useful-information/8-reference/66-status-of-mineral-resource-in-dnepr-region.html
Євтєхов В. Д., Паранько І. С. Актуальні проблеми геологічного дослідження Криворізького басейну та прилеглих територій / Геолого-мінералогічний вісник.-№2, 1999 р. - С. 5-8.
Загальнодержавна програма розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2030 року. – Затверджено Законом України від 21 квітня 2011 року N 3268-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3268-17.
Металлические и неметаллические полезные ископаемые Украины. – Т.1. Металлические полезные ископаемые / Гурский Д. С., Есипчук К. Е., Калинин В. И. и др. – К.-Львов: Изд-во «Центр Европы», 2005. – 785 с.
Манюк В. В. Мінерально-сировинна база Дніпропетровщини/ В. В. Манюк// Геолого-мінералогічний вісник.-№ 1-2 – 2000р.- С. 22-30.
Петрунь В.Ф. Железисто-кремнистые породы коры выветривания в первобытной технике степной зоны юга ССССР/ В.Ф. Петрунь// Советская археология.- 1971. - №4. – С.127-139.
Шарафутдінова І. М. Про виготовлення ливарних форм епохи бронзи в Північному Причорномор’ї \ І. М. Шарафутдінова// Археологія.- 1985.- Вип. 49.- С. 36-75.
Шапар А.Г. Проблеми сталого розвитку і забезпеченість природними ресурсами / А.Г.Шапар // Екологія і природокористування: Зб. наук. пр. ІППЕ НАН України. - Дніпропетровськ: ІППЕ НАН України. – 2001.– Вип.3. – С.7-23.
Основні завдання розвитку мінерально-сировинної бази до 2001 р., визначені урядом України / Мінеральні ресурси України. – 2002. - №10. – С. 3-8.
Шапарь А.Г. Минеральные ресурсы: их исчерпаемость, целесообразность и условия ввода в эксплуатацию / А.Г. Шапарь, П.И. Копач // Экотехнология и ресурсосбережение. – 2001. – № 2. – С. 11-17.
Науково-методичні рекомендації щодо поліпшення екологічного стану земель, порушених гірничими роботами (створення техногенних ландшафтних заказників, екологічних коридорів, відновлення екосистем) / Шапар А.Г., Скрипник О.О., Копач П.І. та ін. – Дніпропетровськ: Моноліт, 2007. – 270 с.

Формування знань учнів при вивченні мінерально-сировинної бази Дніпропетровської області на факультативі з географії