Форми і методи продажу товарів в магазині і умови їх застосування

КОЛЕДЖ ЕКОНОМІКИ І ТЕХНОЛОГІЙ

ЧЕРНІГІВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ТЕХНОЛОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Циклова комісія товарознавчих дисциплін

КУРСОВА РОБОТА

з навчальної дисципліни

КОМЕРЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА

на тему: «Форми і методи продажу товарів в магазині і умови їх застосування»

роботу виконано за матеріалами ТОВ «Еко»

Студента II курсу групи КД- 31

Напряму підготовки 030510 «Маркетинг»

спеціальності 5.03050702 «Комерційна діяльність»

ЛИСИЧ Р.М.

Керівник: викладач Філоненко О.О.

Національна шкала ________________

Члени комісії

_____________ О.О. Філоненко

(підпис)

_____________ Д.Я. Осінковська

(підпис)

_____________ О.І. Козлачкова

(підпис)

м. Чернігів – 2015 рік

І Вступ

1.1 Роль і функції торгівлі в умовах конкуренції

В ринковій економіці торгівля є найбільш розповсюдженою сферою підприємницької діяльності та сферою застосування праці.

Призначення торгівлі полягає в тому, що вона забезпечує доведення споживчих товарів і послуг від виробника до споживача посередництвом купівлі-продажу.

Торгівля – форма економічного зв’язку між виробництвом і споживанням, що здійснюється безпосередньо ринком.

Торгівля виникла на відповідному етапі розвитку суспільства, а саме тоді, коли окремі виробники почали виготовляти продукції більше, ніж їм було потрібно для своїх власних потреб. Попередником торгівлі був натуральний обмін продуктами праці, який виник ще в надрах первісно-общинного ладу.

Важливим стимулом розвитку обміну був перший великий суспільний розподіл – це відокремлення скотарства від землеробства. Відповідно обмін ставав частішим явищем. Перехід від випадкового до регулярного обміну виник унаслідок другого великого суспільного розподілу праці – відокремлення ремесла від землеробства.

Значний поштовх у розвитку обміну дало виникнення міст. Поряд із цим, важливою економічною передумовою розвитку регулярного обміну була поява приватної власності на знаряддя та засоби виробництва і предмети праці.

У різних державах, з різним рівнем розвитку суспільних фондів споживання, де продукти праці виробляються як товари, їх рух із сфери виробництва у сферу споживання здійснюється з допомогою товарного обміну. Наявне товарне виробництво і товарно-грошові відносини обумовлюють наявність товарного обігу. Товарний обіг має три форми:

• матеріально-технічне постачання народного господарства;
• закупівля сільськогосподарських продуктів і сировини;
• торгівля товарами народного споживання;

На макроекономічному рівні товарний обіг виступає як об’єктивна необхідність процесу відтворення. Якщо товари не будуть реалізовані, то виробництво не відшкодує свої витрати, не будуть вивільнені вкладені у товари грошові засоби. Торгівля сприяє реалізації виробленого суспільством сукупного суспільного продукту за певний період. Нормальне функціонування сфери товарного обігу означає, що потреби населення задовольняються.

Торгівля здійснює обіг товарів народного споживання. За своїм матеріальним змістом торгівлясамостійною галуззю народного господарства.   представляє обмін одного виду праці – товарів на інший еквівалентний праці – гроші. В організаційному відношенні торгівля є

Вона є однією з могутніших галузей економіки будь-якої держави як за обсягом діяльності, так і за чисельністю зайнятого в ній персоналу, а підприємства цієї галузі є найбільш масовими.

Торгівля, реалізуючи вироблену продукцію, звільняє виробників від цієї функції (або зводить її до мінімуму) і забезпечує процес просування товару від виробника до споживача.

Торгівля є найважливішою сферою формування і стабілізації споживчого ринку, координуючою ланкою в системі міжгалузевих, регіональних та міжрегіональних зв’язків, дієвим механізмом задоволення соціальних потреб.

На сучасному етапі розвитку держави передбачається функціонування торгівлі на основі наступних принципів:

• організаційно-господарська незалежність;
• відкритість (доступність торговельних послуг для всіх категорій споживачів, пріоритетне врахування їх інтересів, запобігання дискримінації покупців);
• цивілізованість (високий рівень торговельного обслуговування);
• самоокупність (повернення суб’єктами господарювання витрат у процесі торговельної діяльності, запобігання банкрутству і фінансової неплатоспроможності підприємств);
• конкурентоспроможність суб’єктів господарювання;
• урегульованість (відповідне реагування торговельної сфери на вплив координуючих і корегуючих зовнішніх факторів через систему правових, науково-технічних, інвестиційних, соціально-політичних та інших механізмів державного регулювання);
• контрольованість – попередження і профілактика порушень та зловживань.

Торгівля як галузь господарської діяльності має розгорнуту мережу оптових і роздрібних підприємств, забезпечує зберігання, транспортування і реалізацію товарної продукції, предметів споживання. Рівень розвитку торгівлі характеризує обсяг і структуру споживання в країні. Торгівля інформує і впроваджує нові товари, виробництво яких тільки починається, які для споживачів є ще невідомими. Таким чином, розвиток торгівлі, будучи обумовлений рівнем і темпами розвитку виробництва товарів, в свою чергу, здійснює вплив на промисловість, сільське господарство з одного боку , і на споживання людей – з іншого. Важливе значення торгівлі в тому, що вона сприяє особистій матеріальній зацікавленості людей у підвищенні продуктивності праці, в збільшенні виробництва, в більш повному задоволені потреб.

Під поняттям “функція” слід розуміти коло питань, які відносять до господарської діяльності, що вирішуються тільки цією галуззю народного господарства.

Торгівля виконує наступні функції:

1. доведення товарів до споживачів;
2. продовження процесу виробництва у сфері товарного обігу (сортування, комплектування, пакування);
3. зміна форм вартості з товарної на грошову;
4. надання торгових послуг населенню в процесі реалізації товарів.

1.2Принципи і чинники розвитку комерційної діяльності в сучасних умовах.

Принципи – це вихідні положення, основні правила, які відображають природу комерційної діяльності і визначають особливості її організації на ринку товарів і послуг. Принципи виражають вимоги законів ринку збуту, вони є визначальними в організації взаємодії і побудови взаємовідносин суб’єктів ринку.

Можна виділити такі основні принципи комерційної діяльності: економічна свобода, конкурентоздатність, адаптованість, ризикованість, ефективність.

Принцип економічної свободи означає, що суб’єкти комерційної діяльності вільні у виборі об’єктів, форм і методів взаємодії, самостійно визначать масштаби й умови здійснення комерційних операцій, характер взаємовідносин, міру відповідальності. Реалізація цього принципу можлива лише в умовах ринкових відносин, коли відсутні ліміти, фонди, квоти, прикріплення покупців до постачальників, плани розподілу продукції, фіксовані ціни.

Створення умов і стимулів дії цього принципу у вітчизняній економіці дозволяє значно розширити й активізувати комерційну діяльність, прискорити та оптимізувати процес товарно-грошового обігу в народному господарстві.

Суть цього принципу – конкурентоздатності полягає в тому, що комерційна діяльність здійснюється в умовах монопольної конкуренції, тобто коли на ринку функціонує багато продавців з ідентичним асортиментом товарів. Ясно, що на такому ринку посилюється конкурентна боротьба. Свої конкурентні переваги продавці досягають методами як цінової конкуренції (зниження цін, сукупних витрат), так і нецінової – оптимізацією асортименту, впровадженням робочого часу, підвищенням рівня культури торгівлі.

Важливо підкреслити, що комерційна діяльність не тільки розвивається в конкурентні сили, зміцнює конкурентні основи ринку товарів і послуг.

Реалізація принципу конкуренції вдосконалює і динамізує комерційну діяльність, підвищує якість обслуговування покупців, посилює вимоги до якості й цінності товару.

Адаптивність, як принцип комерційної діяльності, виражає спроможність її механізму пристосовуватися до ринкових умов, які постійно змінюються. Практично це означає впровадження гнучких форм і оперативних методів комерційної діяльності, адекватних ринковому середовищу і кон’юнктурній ситуації.

Обов’язковою умовою реалізації цього принципу є децентралізація управління, формування зв’язків, регулювання відносин безпосередньо суб’єктам ринку.

Принципи адекватності надає комерційній діяльності безперервності, постійності, що надзвичайно важливо для сталого функціонування сфери товарного обігу і забезпечення відтворювального процесу. Саме порушення принципу адаптивності може призвести до суттєвих деформацій на ринку в складних кон’юнктурних ситуаціях або до «паралічу» фази обміну на перехідних етапах.

Невід’ємним принципом комерційної діяльності є ризикованість. По-суті комерційної діяльності без ризику не буває. Для ризикової ситуації, в якій здійснюється комерційна діяльність, характерні :

• випадковий характер подій;
• зміна кон’юнктури ринку;
• невдосконаленість системи економічного і правового регулювання;
• нецивілізованість відносин.

Унаслідок цього над комерційним суб’єктами постійно нависає загроза зазнавання збитків, зменшення доходів або, навпаки, отримання неочікуваного прибутку.

Оскільки комерційну діяльність неможливо здійснити без ризику, то зусилля комерційного апарату повинні бути спрямовані на його мінімізацію. Це досягається шляхом прийняття обґрунтованих, оптимальних комерційних рішень, передавання ризику, страхування та ін.

Особливо варто підкреслити те, що намагання виключення ризику в комерційній діяльності невиправдані. По-перше, запобігання одного ризику може спричинити до виникнення другого, ще не безпечнішого ризику. Наприклад, відмова від закупівлі ризикованого товару сезонного виробництва може призвести до ризику дефіциту в міжсезонний період. По-друге, потенційно високі прибуткові операції, як правило, перебувають у зоні підвищеного комерційного ризику. По-третє, відмова від ризику поглиблює пасивність, консерватизм, застій у комерційній діяльності.

Ефективність, як принцип комерційної діяльності, пов’язана власне з метою отримання прибутку. Однак суть цього принципу значно глибша. Річ у тому, що комерційна діяльність має багатоцільовий характер. Крім отримання прибутку, вона має на меті збільшення обсягів купівлі-продажу, прискорення обігу товарів, засвоєння і закріплення на конкурентних ринках, формування іміджу фірми та ін.

Отже, до змісту цього принципу треба підходити комплексно. На одних етапах комерційної діяльності суб’єкти намагаються підпорядкувати комерційну діяльність досягненню кількісних економічних результатів (збільшенню товарообігу, зниженню витрат, зниженню запасів), на інших – отриманню ефекту соціального, економічного, психологічного. Але здебільшого ринкові суб’єкти налаштовані на отримання прибутку. Реалізація принципу ефективності залежить від багатьох факторів : апарату, форм і методів господарювання, систем податків, доступності кредитів, величини цін і тарифів.

На розвиток комерційної діяльності активно впливають кількісні і якісні фактори як зовнішнього, так і внутрішнього характеру. Їх зміст і характер різноманітні : є економічні, соціальна, організаційні, правові, зовнішньоекономічні, політичні чинники.(мал 1)

Мал. 1

Схема 1. Чинники розвитку комерційної діяльності.

Зовнішні чинники впливу на комерційну діяльність мають макроекономічний характер. По суті вони впливають на комерційну діяльність через умови і режими, які створюються для функціонування внутрішнього ринку.

Лібералізація економіки характеризується децентралізацією управління, розвитком підприємства, вільним рухом капіталів, товарів і послуг, ринковим ціноутворенням. Все це створює сприятливі умови для розвитку комерційної діяльності, її активізації на внутрішньому і зовнішньому ринках. Разом з тим неконтрольна лібералізація спричиняє значні деформації на ринку товарів і послуг. Так, лібералізація цін, незважаючи на рівень доходів, може створити серйозний дисбаланс між платоспроможним попитом і пропозицією.

Лібералізація зовнішньоекономічної діяльності в одних випадках спричиняє масову інтервенцію зарубіжних товарів на національний ринок, в інших – неконтрольований експорт.

Товарно-грошові відносини як складова частина ринкових відносин загальновизнана для ринково-зорієнтованих економік, у тому числі й для вітчизняної. Реальним виявом товарно-грошових відносин є те, що вироблена продукція, більшість видів ресурсів визначаються товаром і обмінюються на ринку у формі купівлі-продажу. Це значно розширює сферу комерційної діяльності, структурує її в межах окремих видів ринку – ринків товарів, сировини, нерухомості, засобів виробництва, послуг.

Обмеження товарно-грошових відносин звужує комерційну діяльність, оскільки переводить обмін ресурсів, продукції у планово-розподільче русло. Рівень доходів покупців визначає платоспроможний попит, тому безпосередньо впливає на комерційну діяльність. Чим вищий рівень доходів, тим активніше функціонує ринок, тим більші масштаби купівлі-продажу. Відповідно інтенсифікується комерційна діяльність, удосконалюються форми і методи купівлі-продажу, різноманітнішими стають комерційні операції. Важливо підкреслити, що сама структура доходів впливає на платоспроможний попит. Так, висока частка натуроплати в доходах переключає попит на товари першої необхідності і звужує сферу комерційної діяльності. Як правило, за низьких грошових доходів населення попит переключається на продовольчу групу товарів і на обов’язкові послуги. Податкова система виступає важливою умовою і чинником розвитку комерційної діяльності. З посиленням податкового «пресу» комерційна діяльність знижує активність або переходить у сектор нелегальної економіки.

Значний вплив на комерційну діяльність мають внутрішньо фірмові чинники.

Об’єкт діяльності суб’єкта ринку, комерційної структури визначає форми, особливості, специфіку комерційної діяльності, її ефективність. Якщо об’єктом комерційної діяльності виступає біржовий товар, то й комерційні операції будуть відповідно біржовими за своїм змістом і характером. На ринку нерухомості є своя специфіка комерційної діяльності.

Масштаби комерційної діяльності вимагають відповідних схем. За великих масштабів обігу використовуються різноманітні комерційні операції, і не тільки основні, але й допоміжні, розширюється комерційний апарат, створюється інфраструктура.

Вузькі масштаби комерційної діяльності спрощують, максимально раціоналізують комерційний процес. Масштаби впливають і на ефективність комерційної діяльності. Доведено, що за збільшення удвічі економічного обороту, собівартість, витрати знижуються на чверть.

Ціни в умовах ринку виступають домінантним чинником успішної комерційної діяльності. Оскільки у сфері обігу, ціна формується за рахунок націнки до відпускної ціни постачальника, то успіх залежить від величини такої націнки.

Надмірна націнка послаблює конкурентні позиції суб’єкта ринку, знижує попит, а відповідно і обсяги продажу. Незначна націнка робить ціну привабливою, але низька ціна не покриває витрати обертання. Тому важливо встановити оптимальну ціну (табл. 1). Кваліфікація комерційного апарату відіграє провідну роль в організації комерційної діяльності, у проектуванні і здійсненні комерційних операцій, у прийняття оптимальних рішень в комерційному бізнесі.

Практика виробила низку рішень до комерційного апарату: організаційних, інтелектуальних, психологічних. Але найважливішою вимогою залишається висока кваліфікація.

Таблиця . №1

Оптимальна націнка для досягнення запланованого рівня рентабельності.

Рентабельність	Надбавка	Рентабельність	Надбавка	Рентабельність	Надбавка
1,00	1,01	35,00	53,85	70,00	233,33
5,00	5,26	40,00	66,67	75,00	300,00
10,00	11,11	45,00	81,82	80,00	400,00
15,00	17,65	50,00	100,00	85,00	566,67
20,00	25,00	55,00	122,22	90,00	900,00
25.00	33,33	60,00	150,00	95,00	1900,00
30,00	42,86	65,00	185,71	99,00	9900,00

1.3Поняття культури торгівлі та її соціально-економічні значення.

Культура торгівлі означає високий рівень розвитку галузі, сукупності досягнень в ній. В понятті "культура торгівлі" відображені всі особливості торгової галузі і завдання, які стоять перед нею.

В умовах ринкової економіки зростають і якісно змінюються завдання, які стоять перед торгівлею. І одним з головних завдань стає культурно, тобто на самому високому рівні, організувати весь торгово-технологічний процес - вивчення попиту, вплив на промисловість, вдосконалення технології продажу.

В сучасних умовах суть вимог населення до торгівлі зводиться до забезпечення можливостей своєчасно придбати усі необхідні товари високого ґатунку і у потрібному асортименті з найменшими витратами часу за найвигідніших умов.

Згідно з концепціями розвитку внутрішньої торгівлі України основним напрямом структурної перебудови торгівлі є формування ефективного конкурентного середовища у сфері торговельного обслуговування населення, що потребує прискореного розвитку нових форм торгівлі за рахунок залучення до торговельної діяльності якомога більшої кількості господарюючих суб'єктів і суттєвого розширення типової і видової їх різноманітності. Поряд з магазинними формами продажу товарів широкого розвитку набудуть позамагазинні форми торговельного обслуговування населення.

Проте сьогодні все ще багато часу витрачається на придбання товарів: на дорогу до магазину і назад, на подорож по магазинах у пошуках потрібного товару, на очікування обслуговування, на чергу в примірку кімнату або до вузла розрахунку і таке інше. І не лише робітники магазинів винні у цих витратах. Скорочення часу, пов'язаного з купівлею товарів, залежить від раціонального розміщення торгової мережі, вдосконалення асортименту і підвищення ґатунку товарів, які постачаються промисловістю. Лише об'єднання зусиль усіх причетних до торгівлі служб може забезпечити значне підвищення рівня торговельного обслуговування населення. В понятті "культура торгівлі" складовою частиною є, насамперед, виробнича культура.

Товар повинен бути високого ґатунку, задовольняти смаки сучасного покупця. Широкий і сталий асортимент товару - необхідна умова високої культури торгівлі. Культура торгівлі значною мірою визначається станом матеріально-технічної бази галузі. За останні роки відбулися значні кількісні і якісні зміни в її розвитку. З'явилися і функціонують торговельні підприємства, в яких створені усі можливості для забезпечення високої культури обслуговування покупців. Функціонують великі механізовані склади, на яких процеси приймання, зберігання, підготовки виробів до продажу, відбору і комплектування партій товару організовані на самому сучасному рівні. Ці процеси не входять безпосередньо в процес обслуговування покупців, але від їх правильної організації залежить рівень обслуговування покупців, а значить, і культура торгівлі в цілому.

Культура праці робітників торгівлі також обов'язкова частина культури торгівлі. Торговельно-технологічне обладнання магазину, гарне освітлення, відсутність шумів, чисте повітря, нормальна температура, наявність зручних підсобних та побутових приміщень - все це сприяє раціональній організації праці, а, значить, забезпечує можливість для високої працездатності.

З культурою праці безпосередньо пов'язана етична культура тих, хто обслуговує покупців. Вона передбачає ввічливе, уважне відношення робітників магазинів до покупців. Пасивність, черствість, неувага, байдужість - якості, протипоказані робітнику торгівлі.

Естетична культура в торгівлі - це й красиво запакований, зі смаком викладений товар, і наявність вражаючої реклами, і естетика зовнішнього вигляду робітника торговельного залу. Дослідження показали, що покупці охоче користуються послугами магазинів, зі смаком оформлених, що використовують сучасне торговельно-технологічне обладнання, в яких постійно підтримуються чистота і порядок.

Особливе місце в естетичній культурі займає естетика зовнішнього вигляду продавця. Охайний зовнішній вигляд, зібраність, підтягнутість приваблюють покупців, створюють в них особливе ставлення до купівлі.

Отже, товар вироблений, завезений до магазину, обладнаного гарним сучасним обладнанням, викладений на полиці, стелажі і піддони, у контейнери. Залишилось зробити останній крок - продати товар, обслужити покупця.

Продавець - основна фігура у відтворенні процесу продажу товарів. Ось він стоїть в торговельному залі, на своєму робочому місці. Весь товар в наявності. Торгове обладнання розташоване так, що зручно і покупцю, і продавцю. Покупець придивляється, розмірковує, він готовий придбати тут що-небудь. А ось що конкретно із запропонованого у магазині ближче всього його бажанню - повної ясності немає. Тут повинен допомогти, продавець.

Але ще мають місце випадки, коли продавець ніби не бачить розсіяного погляду покупця, на прохання показати річ, що сподобалась, відгукнувся неохоче, на питання про те, чим відрізняються два аналогічних вироби, відповіді не дав. Внаслідок такої поведінки продавця купівля може не здійснитися. Культура поведінки продавця, культура його спілкування з покупцем як складова частина "культури, виявилися не на висоті.

Оцінку культурі обслуговування виставляє покупець. Високої оцінки заслуговує тільки те торговельне підприємство, яке сучасно оформлене, світле, просторе, де покупцеві запропонують високоякісний товар відповідно до попиту, де його культурно обслужать, де немає черг і не треба витрачати дорогоцінний час на стояння в них, продавці охайні, привітні та доброзичливі. Саме в такі магазини покупець приходитиме і надалі.

Розповсюдження методу самообслуговування трохи змістило звичні акценти у взаємодії продавця і покупця. Останньому не треба просити: "Покажіть, будь ласка", - всі товари добре видно - дивися, вибирай. Однак покупець може розгубитися перед такою кількістю виробів! Та й зорієнтуватися серед відділів і секцій не завжди просто. Так що за сучасних форм пропонування товарів організація роботи і оформлення торговельного залу стає важливим засобом активного впливу на весь процес продажу. Треба надати покупцю можливість максимально швидко отримати повне уявлення відносно асортименту товарів, консультацію, що допоможе вибрати потрібний товар, а за необхідності надати й інші торговельні послуги.

Разом з тим відомо, що є ще чимало недоліків в організації торгово-технологічного процесу в магазинах, що знижують рівень культури обслуговування. Це може бути, наприклад, відсутність інформаційних схем і таблиць розміщення товарів, вказівників, обмеженість доступу покупців в секції, недостатня кількість примірочних кабін, невідповідність потоків покупців, нераціональне розташування вузлів розрахунку, відсутність пакувальних матеріалів та ін.

Отже, найбільш важливими елементами культури торгового обслуговування покупців є:

• наявність широкого асортименту товарів;
• відповідність режиму роботи магазину умовам праці та побуту обслуговуючого населення;
• використання прогресивних методів торгівлі;
• відсутність в магазині черг;
• надання покупцям додаткових послуг;
• належний санітарний стан магазину;
• вміння продавця повно і швидко відповісти на запитання покупців;
• ввічливе, уважне ставлення персоналу магазину до покупців;
• акуратний зовнішній вигляд продавців, наявність спеціального форменого одягу.

Значна частина робочого часу працівників роздрібної торговельної мережі припадає на спілкування з покупцями. Тому дуже важливо, щоб торговельний працівник був добре підготовлений як фахівець, міг своєчасно прийти на допомогу покупцеві, зумів переконати його придбати той чи інший товар.

Великий вплив на атмосферу спілкування має манера ведення розмови. Не бажано розмовляти дуже голосно і швидко. У співрозмовника може скластися враження, що йому хочуть нав'язати свою думку. Якщо продавець розмовляє дуже тихо або незрозуміле, то співрозмовник буде вимушений задавати зустрічні запитання, що затягує процес переговорів.

Уявимо, що продавець вирішив продемонструвати Товар, або показати з метою його використання. Клієнту необхідно дати можливість усвідомити його особисті вчинки як потенційного споживача. Незалежно від того, наскільки простий або складний цей виріб, мета демонстрації полягає в тому, щоб показати, що з допомогою придбаного товару може зробити покупець, які вигоди він буде мати при цьому. І якщо тільки потенційний покупець побачить, що цей товар допоможе вирішити ті чи інші проблеми, він уже буде зацікавлений у товарі незалежно від складності самого процесу.

Щоб уміти переконувати, потрібно аргументувати свої висловлення коротко і чітко, утримуватися від пустих обіцянок, проявляти терпимість. Свою думку, відмінну від думки співрозмовника, аргументувати тактично, ні в якому разі не допускати різних випадів і виразів, що принижують людську гідність.

Отже, висока культура торгівлі - це і відповідні попиту якісні товари, і розвинута матеріально-технічна база, і налагоджений механізм комерційних зв'язків торгівлі і виробництва, і висока культура безпосереднього обслуговування покупців у магазині. Далеко не на всі з перелічених факторів можуть вплинути працівники торгівлі. Можна встановити режим роботи магазину, який найбільшою мірою відповідає потребам обслуговуючого населення, можна використати найсучасніше торгове обладнання, можна утримувати всі приміщення в зразковій чистоті, можна оформити магазин відповідно до останніх вимог дизайну, але відсутність в торговому залі товарів, за своєю якістю і асортиментом, що відповідають вимогам покупців, зведе нанівець всі зусилля працівників торгівлі.

Тому основною умовою високої культури торгівлі є постійна наявність в продажу високоякісних товарів у широкому асортименті. Виконання цієї вимоги потребує вивчення попиту покупців працівниками торгівлі, знання кон'юнктури ринку, постійне спостереження і вивчення ситуації на ринку.

Інтенсивне насичення споживчого ринку України різноманітними товарами, особливо імпортного виробництва, і, як свідчить практика, не завжди якісними, ставить в ряд найбільш актуальних завдань на сьогодні просвітницьку роботу серед громадян як потенційних покупців і споживачів продукції. Інформування покупців щодо споживчих властивостей тих чи інших товарів, а також захисту їхніх прав проводиться як на державному рівні, так і на рівні торговельних підприємств. На державному рівні інформують покупців через включення вимог щодо захисту прав споживачів в стандарти, загальноосвітні фахові програми, видання необхідних нормативних документів, що регламентують взаємовідносини між суб'єктами ринку в процесі купівлі-продажу товарів. Левова частка просвітницької роботи з питань інформування покупців-споживачів відносно конкретного асортименту товарів торгового підприємства, їх якості, прав споживачів згідно з чинним Законом України "Про захист прав споживачів" лягає на обслуговуючий персонал магазину. Саме від працівників прилавку повинна надходити інформація покупцям про їх права і необхідні дії щодо їх захисту.

ІІ Основна частина

2.1 Характеристика ТОВ «Еко маркет»

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко-маркет» було створене 26 листопада 2011року. Товариству підпорядковується магазин «Еко маркет», що знаходиться за адресою: м. Чернігів, с. Новоселівка, вул. Шевченка, 58. Магазин має чудове розташування, він розміщений неподалік житлових будинків та біля будівельного гіпермаркету «Епіцентр», дане місце розташування сприятливо впливає на кількість покупців.

Магазин має свідотство про державну реєстрацію підприємства (додаток № 1), має статут товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» (додаток № 2) та торговий патент на право здійснення торгівельної діяльносі. (додаток № 3)

«Еко-маркет» використовує такі види реклами як: радіо реклама, зовнішня реклама, друкована реклама та реклама через газети.

Будівля «Еко маркету» має велику площу, торговий зал займає 3382 кв.м., частину цієї площі підприємство здає в оренду, в такий спосіб можна покривати витрати на опалення та освітлення будівлі. Асортимент магазину складає більше 11 тисяч різних товарів, які розподілені по різних відділах тогрового залу.

На продаж тютюнових виробів та алкогольних напоїв «Еко маркет» має спеціальні ліцензії.(додаток № 4,5)

Всі товари постачаються до «Еко маркету» за договорами, які підприємство заключає із різними постачальниками (додаток № 6)

Споруди, що використовують для розміщення підприємств торгівлі, класифікують за наступними ознаками:

По капітальності торговельні будинки і спорудження підрозділяють на два види — капітальні і полегшені. Капітальні будинки і спорудження служать для розміщення магазинів, полегшені — для пристрою дрібних роздрібних торговельних підприємств.

У залежності від розміщення будинки підрозділяють на ті, що стоять окремо , улаштовано-прибудовані, торговельні комплекси.

У залежності від особливостей об'ємно-планувального рішення розрізняють одноповерхові, багатоповерхові з підвальними приміщеннями або без них торговельні будинки.

По матеріалу стін і конструктивних елементів торговельні будинки класифікують на цегляні, кам'яні, гіпсоблокові, шлакоблокові, залізобетонні і дерев'яні.

Будівля в якій розташований магазин є окремо стоячою.

Будинки і спорудження, у яких розміщають магазини, повинні відповідати ряду технологічних, архітектурно-будівельних, економічних і санітарно-гігієнічних вимог.

Технологічні вимоги припускають такий устрій будинку, що створює можливість раціональної організації торгово-технологічного процесу в магазині з застосуванням сучасної техніки і впровадженням прогресивних форм продажу товарів. З урахуванням технологічних вимог визначаються склад приміщень магазина, їхнє розміщення і взаємозв'язок, схема руху товарних і купівельних потоків.

Архітектурно-будівельні вимоги припускають міцність будинку, будівництво індустріальними методами з використанням готових елементів заводського виготовлення, що відповідає оформленню фасаду й інтер'єра магазина. Архітектура будинку повинна гармонійно сполучитися з навколишньою забудовою.

Економічні вимоги передбачають оптимізацію матеріальних і трудових витрат не тільки в процесі будівництва, але і при експлуатації магазина. З цією метою будівництво торговельних будинків повинне вестися з економічних будівельних матеріалів з використанням уніфікованих деталей.

Санітарно-гігієнічні вимоги визначають пристрій систем вентиляції, опалення, висвітлення, водопостачання і каналізації. Вони необхідні не тільки для створення належних умов роботи торговельного персоналу, але і для нормального здійснення торгово-технологічного процесу в магазині. За допомогою опалення і вентиляції створюється оптимальне повітряно-вологе середовище і температура повітря в приміщеннях. В усіх приміщеннях магазинів необхідно передбачати висвітлення, що забезпечує нормальний режим роботи підприємств, а також чергове висвітлення, що повинне автоматично виключатися і включатися.

Будинок в якому розташований магазин відповідає всім вимогам.

Особливі вимоги пред'являються до генерального плану і благоустрою ділянки, на якому розміщений магазин.

Функціональна сторона генерального плану повинна передбачати зону для відвідувачів і господарську зону.

Зона для відвідувачів передбачає наявність декількох підзон: підходу й ознайомлення з вітринами; відпочинку; паркування індивідуального транспорту. Усі зони повинні бути добре впорядковані, щоб створити сприятливі санітарно-гігієнічні і комфортні умови для покупців. Для безперешкодного руху покупців улаштовуються тротуари. Їхнє розташування і ширина повинні бути зручними для огляду вітрин магазина. Для сезонної торгівлі необхідно передбачати площадки для установки збірно-розбірних павільйонів і організації базарів.

Для під'їзду автомашин з товарами, їхнього маневрування, а також для будівель господарського призначення біля магазину створено господарську зону.

Для транспорту споживачів створено зручну автостоянку біля магазину.

Ефективність роботи торговельних підприємств, рівень культури обслуговування покупців безпосередньо залежить від улаштування і внутрішнього планування торгових будівель.

Раціональне виконання операцій торговельно-технологічного процесу в магазинах залежить від наявності певних приміщень.

За функціональним призначенням магазин «Еко маркет» має такі групи приміщень: 1) торговельні приміщення; 2) приміщення для приймання, зберігання і підготовки товарів до продажу; 3) підсобні приміщення; 4) адміністративно-побутові приміщення; 5) технічні приміщення.

До торговельних приміщень відносять торговельний зал магазину.

У магазині використовують лінійне планування торговельного залу. При лінійному плануванні торговельних залів магазинів самообслуговування зона розміщення товарів і проходів покупців сплановані у вигляді паралельних ліній торговельного обладнання, розміщених перпендикулярно лінії вузла розрахунку. Це дає можливість організувати єдиний вузол розрахунку, покупцям вільно пересуватися по торговельному залу, створювати єдину бригаду матеріально-відповідальних осіб, ефективно використовувати торгову площу.

Лінійне планування може бути з повздовжнім (при ширині магазину 7—12 м), поперечним (13—24 м) та комбінованим (понад 24 м). В даному магазині поперечне планування торгового залу.

До приміщень для приймання, зберігання і підготовки товарів до продажу відносять розвантажувальні рампи, приміщення для приймання товарів, комори, холодильні камери, приміщення для фасування.

Підсобні приміщення використовуються для зберігання і ремонту тари, контейнерів, інвентарю, пакувальних матеріалів.

До адміністративно-побутових приміщень відносяться кабінет директора, конторські приміщення (бухгалтерія, плановий відділ, торговий відділ), кімната для приймання їжі і відпочинку, кімната особистої гігієни, туалети, душові, гардероб.

Технічні приміщення включають котельну, машинне відділення холодильних установок, вентиляційну, калориферну, електрощитові, телефонний комутатор, радіовузол, камери кондиціонування повітря.

В магазині «Еко маркет» торговельний зал зв'язаний з приміщеннями для зберігання товарів і підготовки їх до продажу.

Приміщення для зберігання товарів розміщені відповідно до послідовності виконання торговельного-технологічного процесу, що створює можливості максимальної механізації робіт з переміщення вантажів та забезпечуючи найкоротші шляхи до торговельного залу. Для забезпечення збереження товарно-матеріальних цінностей ці приміщення непрохідні.

Приміщення для розпакування, фасування, зберігання товарів розміщені згідно з послідовністю виконуваних операцій і зв'язані між собою і торговельним залом транспортними коридорами.

Адміністративно-побутові і технічні приміщення в магазині розміщені окремо від приміщень для підготовки товарів до продажу і зберігання, вони мають зручний зв'язок з іншими групами приміщень.

В магазині для освітлення торгового залу використовують люмінесцентні лампи. В магазині проведено автоматичну систему пожежної сигналізації.

Вдень в магазині працюють охоронці, ведеться відео спостереження. Вночі магазин знаходиться під охороною органів міліції.

В магазині здійснюють продаж товарів методом самообслуговування і через прилавок.

В магазині товари які потребують нарізання і зважування продають через прилавок обслуговування.

Джерелами постачання даного підприємства є підприємства-виробники товарів (ВАТ «Ясен», ТОВ «Наша булочка», ВАТ «Чернігівський хлібокомбінат», ВАТ «Донецький лікеро-горілчаний завод) , оптові бази(ЗАТ «Укроптбакалія», ТОВ «Савсервіс -Мова») , торговельно-посередницькі організації (ТД «Ласунка»).

В магазині працює 150 працівників. (Мал. 2).

Всі працівники знають свої обов’язки і права, які визначені посадовою інструкцією. (Додаток 7 ).

Мал.2

Схема.2 Схема управління магазином.
2.2 Форми і методи продажу товарів в магазині і умови їх застосування

2.2.1 Магазинні форми продажу товарів.

Спільною ознакою всіх магазинних методів продажу товарів є виконання операцій безпосереднього обслуговування покупців у торговому залі магазину, в якому створюються найкращі умови для організації торговельного обслуговування населення. Разом з тим при застосуванні різних методів продажу (основними з яких є традиційний метод продажу товарів через прилавок обслуговування і група т. зв. прогресивних методів продажу товарів — продаж товарів через самообслуговування, з індивідуальним обслуговуванням, за зразками, з відкритою викладкою тощо) зміст операцій з продажу товарів суттєво різниться.

Продаж товарів через прилавок обслуговування

Суть традиційного методу продажу товарів полягає в тому, що в процесі вибору товарів обов'язково беруть участь і покупець, і продавець, який особисто виконує основні операції з відбору і показу товарів покупцеві, проведення розрахунків та вручення покупки. Товари, відгороджені від покупців прилавком, розташовуються в такий спосіб, що їх основна маса недоступна покупцеві, а інколи — і невидима для нього. Покупці можуть отримати потрібний товар для ознайомлення і вибору тільки безпосередньо через продавця. Закінчивши обслуговування одного покупця, продавець починає обслуговувати наступного і т.д.Продаж товарів через прилавок обслуговування здійснюють продавці. У магазинах, які застосовують цей метод, завершальний етап торгово-технологічного процесу складається з таких операцій: зустріч покупця і виявлення його намірів (попиту); пропонування і показ товару; допомога у виборі товару і консультація; пропонування супутніх і нових товарів; проведення технологічних операцій, пов'язаних з відмірюванням, нарізанням, зважуванням товарів тощо; розрахункові операції; упакування і видавання покупок. При цьому розрахункові операції можуть виконуватись на робочому місці як продавця, так і контролера-касира. Загальна принципова схема операцій з продажу товарів через прилавок обслуговування наведена на мал .3

Схема 3. Принципова схема процесу продажу товарів через прилавок обслуговування

При продажу технічно складних товарів з гарантійним терміном служби крім перелічених операцій, продавець зобов'язаний зробити відмітку в паспорті на виріб, яка підтверджує дату реалізації і право покупця на гарантійне обслуговування, виписати товарний чек і вручити його покупцеві.

Незважаючи на те що при організації продажу товарів через прилавок обслуговування населення затрачує значний час на придбання товарів, обмежується самостійність покупців у виборі товарів, традиційний метод продажу товарів все-таки досить широко розповсюджений у підприємствах вітчизняної торгівлі. Застосування традиційного методу продажу товарів у сучасній торговельній практиці обумовлене як об'єктивними, так і суб'єктивними чинниками. Основним об'єктивним чинником використання продажу товарів через прилавок обслуговування є існування низки товарів, які недоцільно реалізовувати з наданням покупцям необмеженого доступу до товарної викладки, — дорогі ювелірні вироби, годинники, фотоапарати та інші специфічні з точки зору організації обслуговування покупців товари; серед суб'єктивних чинників у першу чергу можна назвати намагання продавців та адміністрації магазинів запобігти масовим крадіжкам товарів покупцями.

При продажу товарів через прилавок обслуговування основне навантаження припадає на продавця, від кваліфікації якого залежить швидкість і якість обслуговування покупців. Тому важливо правильно організувати працю продавця та його робоче місце. Так, перед початком продажу товарів продавець повинен підготувати необхідний торговельний інвентар, пакувальні матеріали, розмістити їх на робочому місці, перевірити справність торгово-технологічного обладнання в торговому залі (вимірювального, холодильного, контрольно-касового обладнання), наявність цінників на товарах, інформаційних вказівників та інших довідкових засобів, а також санітарний стан робочого місця.

Безпосередньо під час обслуговування покупців обов'язком торгового персоналу є ввічливе, доброзичливе ставлення до кожного покупця, який прийшов у торговий зал магазину; при цьому під час зустрічі на покупця позитивно впливає акуратний зовнішній вигляд продавця, чистота і порядок у торговому залі.

У процесі виявлення намірів покупця продавець повинен з'ясувати наміри покупця стосовно фасону, моделі, ціни та інших ознак товару, а сама операція виявлення намірів покупця повинна виконуватися продавцем ненав'язливо й у ввічливій формі.

Одним з найважливіших елементів обслуговування покупців у магазині є операція показу товарів, яка виконується після виявлення намірів покупця. Правильна організація показу товарів може бути забезпечена лише на основі добре продуманої схеми розміщення товарів, застосування сучасних способів їх викладання. При показі товарів продавець повинен запропонувати кілька різновидів відповідних виробів, звернути увагу покупця на особливості окремих товарів, запропонувати інші однорідні товари в тому разі, якщо потрібний покупцеві товар у даний час відсутній у продажу. У процесі ознайомлення покупця з товарами продавець може (і зобов'язаний) надати покупцеві кваліфіковану консультацію з питань призначення товарів, відмінностей між однорідними товарами різних марок, способів їх експлуатації та особливостей догляду, відповідності пропонованих товарів сучасним тенденціям розвитку моди, розкрити товарознавчі, естетичні властивості товару, якість виробів тощо. Одночасно з цим продавець повинен звернути увагу покупця на наявність нових товарів даного призначення, порекомендувати супутні товари.

При наданні консультації важливо не обмежуватися лише повідомленням інформації щодо товару, яка цікавить покупця, але й забезпечувати пропагування нових товарів та сприяти вихованню естетичних смаків покупців.

Частину необхідної про товари інформації в магазині, який реалізовує товари за традиційним методом продажу, покупець може отримати із т. зв. німої довідки (різноманітних вказівників і довідкових таблиць), яка дозволяє певною мірою прискорити процес обслуговування окремих покупців і скоротити час очікування наступних покупців на обслуговування.

У разі вибору покупцем певного товару в обов'язки продавця входить виконання технічних операцій, пов'язаних з нарізанням, відмірянням, зважуванням товарів, які характеризуються значними затратами праці та часу на їх здійснення. Тому для якісного обслуговування покупців робоче місце продавця має бути організоване згідно з вимогами технологічних карт організації праці продавців. Технологічні карти організації праці продавців доцільно розробляти для кожного робочого місця з урахуванням специфіки асортименту реалізовуваних товарів, особливостей технічного оснащення підприємства, застосовуваних методів продажу тощо.

Важливу роль у якісному виконанні технічних операцій з відміряння, нарізання, зважування товарів відіграє також знання продавцем правил продажу окремих товарів та оволодіння найбільш раціональними способами виконання окремих технічних операцій.

Продаж товарів за традиційним методом завершується розрахунками за товари і врученням покупки покупцеві. При цьому залежно від прийнятої в магазині схеми організації торгово-технологічного процесу розрахунки за товари можуть проводитись як безпосередньо на робочому місці продавця, так і на робочому місці контролера-касира у вузлі розрахунку. Тому продавець зобов'язаний вказати покупцеві не тільки суму оплати за товар, але й те, в якій касі потрібно оплатити вартість товару і де можна його отримати. Після оплати вартості товару продавець зобов'язаний упакувати товар і ввічливо вручити покупку покупцеві.

Процес обслуговування покупців у магазині за традиційним методом продажу товарів може завершуватися також наданням покупцям додаткових послуг, тому продавець повинен з'ясувати у покупця, яких саме послуг із пропонованого переліку той потребує.

Узагальнені вимоги до організації продажу товарів за традиційним методом продажу товарів у магазинах відображені в табл. 2

Таблиця 2

Елементи процесу продажу товарів і обслуговування покупців за традиційним методом продажу товарів через прилавок обслуговування

Складові елементи продажу	Характеристика умов виконання елементів продажу
Зустріч покупців; виявлення попиту	Приваблива вітрина; естетично оформлений інтер'єр торгового залу; раціональні викладка та розміщення товарів; уважне, ввічливе ставлення торгового персоналу до покупців
Пролежування і показ товарів; допомога у виборі та консультування	Чітка, достовірна характеристика товару; поступовий, продуманий показ; приміряння, допомога, порада; консультування щодо моди, властивостей, якості, способів застосування, догляду
Пропонування супутніх товарів і новинок	Додаткове пропонування товарів, які характеризуються спорідненістю споживання стосовно основної покупки; пропонування товарів до свят; пропонування товарів для подорожі; пропонування товарів-новинок
Відміряння, нарізання, і зважування	Повна міра, точна маса, можливість перевірки, нарізання за бажанням покупця
Підрахунок вартості покупки	Швидкість, точність
Розрахунок з покупцем	Називання вголос суми, яку необхідно сплатити за товар, підрахунок отриманих грошей, видавання здачі, чека
Упаковування і вручення покупки	Упаковування в присутності покупця у фірмову упаковку (пакет з полімерних матеріалів), обв'язування шпагатом, пропонування сформувати загальний пакет з кількох покупок

Самообслуговування — це метод продажу, при якому покупці мають вільний доступ до всіх товарів, відкрито викладених у торговому залі магазину на пристінному та острівному обладнанні, і повну можливість самостійно оглядати і вибирати товари без допомоги продавця, а оплачувати покупки у вузлі розрахунку, розташованому при виході з торгового залу магазину. Процес продажу товарів у магазині самообслуговування схематично відображено на мал.

Основними елементами процесу продажу товарів при самообслуговуванні є: самостійний огляд і відбір товарів покупцями, доставка відібраних товарів до вузла розрахунку і розрахунок за покупку. Обов'язковою умовою самообслуговування є надання додаткових послуг. Разом з тим самообслуговування не виключає можливості відпуску товарів, які потребують нарізання, відміряння, зважування продавцями за умови, що прилавки обслуговування розташовані в залі самообслуговування і товари відпускаються без попередньої оплати їх вартості в касі.

Основними принципами продажу товарів за методом самообслуговування с:

- максимальне скорочення операцій обробки товарів у зоні обслуговування або на робочому місці продавця;

- наближення товарів до покупців і створення їм найкращих умов для вільного ознайомлення з товарами та їх відбору;

- об'єднання в одному пункті операцій з розрахунку за продані товари і відпуску їх покупцям;

Мал..

Схема. Процес продажу товарів методом самообслуговування.

- розташування вузла розрахунку біля виходу з торгового залу;

- необмежений доступ покупців у торговий зал і вільний доступ до всіх викладених у торговому залі товарів;

- обов'язкова наявність цінників на всіх реалізовуваних товарах;

- можливість самостійно оглядати і відбирати товари без допомоги продавця;

- можливість у будь-який момент отримати консультацію або допомогу з боку продавця при виборі товару;

- використання для відбору і доставки товарів у вузол розрахунків Інвентарних корзин або візків;

- орієнтація покупця в торговому залі завдяки застосуванню рекламних засобів, інформаційних вказівників, визначеної системи розміщування торговельного обладнання;

- чіткий розподіл в магазині вхідних і вихідних потоків покупців;

- висока питома вага товарів, реалізовуваних у торговому залі магазину за методом самообслуговування (на рівні не нижче 70 %).

Самообслуговування може бути повним або частковим. При повному самообслуговуванні всі товари продають за цим методом, при частковому — деякі товари продають безпосередньо продавці через прилавок обслуговування. Як правило, розрахунки за ці товари теж ведуться через вузли розрахунку.

Завершальний етап операцій продажу товарів за методом самообслуговування передбачає, що покупці відібрані ними товари укладають в інвентарний кошик або візок і доставляють до вузла розрахунків.

У вузлі розрахунку повинні проводитися розрахунки як за товари, відібрані покупцем у зоні самообслуговування, так і отримані ним через прилавок обслуговування.

При цьому в обмін на гроші покупець отримує касові чеки, які підтверджують факт придбання ним товарів і правильність розрахунків, а також служать підставою для обміну чи повернення товарів відповідно до норм чинного законодавства.

Покупець доставляє інвентарний кошик з відібраними товарами до касової кабіни, ставить її на касовий прилавок; у свою чергу, контролер-касир перевіряє ціну, перекладає товари у порожню корзину або лоток, реєструє на ЕККА вартість покупки, чітко називає загальну вартість покупки і суму отриманих грошей, видає касовий чек і здачу. Після остаточного розрахунку гроші ховаються касиром у грошовий ящик ЕККА.

При продажу товарів за зразками попередній вибір товару покупець здійснює на основі ознайомлення з натуральними зразками окремих виробів, виставленими в торговому залі. При цьому методі продажу в торговому залі магазину демонструються в зібраному вигляді лише зразки наявних у пролажу товарів, які виконують функцію демонстраційного запасу, а робочі запаси їх розмішуються в інших приміщеннях магазину чи навіть поза його межами.

Вибір товарів здійснюється покупцем самостійно або за допомогою продавця-консультанта, робоче місце якого розташовується на виставковій площі торгового залу і який надає консультації щодо властивостей товару, способів його експлуатації, демонструє виріб у дії. Після оплати товару продавець вручає покупцеві товари, які відповідають вибраному зразку, або ж їх доставляють безпосередньо додому покупцеві.

Продавець-консультант, який здійснює продаж товарів за зразками, може запропонувати покупцеві послуги з підключення, налагодження і запуску в експлуатацію технічно складних товарів, якщо згідно з технічними вимогами це не може бути зроблено без участі відповідних спеціалістів.

Метод продажу товарів за зразками зручний тим, що на порівняно невеликій площі торгового залу можна виставити зразки достатньо широкого асортименту товарів. Цей метод доцільно застосовувати при продажу технічно складних і великогабаритних товарів, котрі вимагають під час огляду та вибору консультації кваліфікованого спеціаліста, а також його допомоги

При цьому підприємство роздрібної торгівлі може організовувати продаж цих та інших товарів за двома основними варіантами його організації: 1) з відпуском товарів у торговому залі; 2) з доставкою відібраних товарів додому покупцеві безпосередньо зі складів роздрібного чи оптового підприємства або складів підприємства-виробника даних товарів.

Торгово-технологічний процес продажу товарів за зразками включає три основні елементи:

- самостійний або за допомогою продавця огляд зразків товарів, наявних у продажу;

- оформлення і розрахунок за товари та послуги; У надання послуг покупцям.

Обов'язковими умовами організації продажу товарів за зразками є:

• показ у торговому (демонстраційному) залі на спеціальному обладнанні зразків виробів усіх наявних артикулів, марок та різновидів, які пропонуються до продажу, а також перспективних моделей;

• оснащення кожного зразка цінником та анотацією з вказанням технічних параметрів та інших характеристик споживчих властивостей товарів;

• демонстрування в дії зразків технічно складних товарів;

• надання покупцям альбомів, проспектів, каталогів, листівок та інших рекламних матеріалів, які характеризують наявні в продажу товари за видами оформлення;

• організація внутрішньо-магазинної інформації про асортимент реалізовуваних товарів, їх виробників, послуги, які можуть надаватися покупцям, правила роботи магазину;

• надання консультацій продавців і спеціалістів з питань будови, експлуатації, а також перспектив розвитку виробництва тих або інших реалізовуваних товарів;

• доставка товарів додому покупцям і встановлення технічно складних товарів вдома у покупців.

В торговому (демонстраційному) залі зразки товарів можуть виставлятись у вітринах, на прилавках, на універсальних пристінних та острівних гірках, стендах, подіумах, спеціальних пультах, пересувних столах з обертовою площадкою, візках та іншому обладнанні, будова і розміщення якого дозволяє покупцям ознайомитись із пропонованим асортиментом товарів. При організації продажу товарів за зразками особливу увагу потрібно звернути на те, щоб усі викладені в торговому залі зразки товарів були оснащені чітко оформленими цінниками та анотаціями (ярликами), в котрих вказується найменування товару, артикул, сорт, найменування виробника, ціна, коротка технічна характеристика (для технічно складних товарів), номер зразка (для тканин) тощо.

Розрахунки з покупцями здійснюються через ЕККА; разом з товаром покупцю в обов'язковому порядку видаються касовий і товарний чеки.

Оплачені великогабаритні товари, крім оформлених для перевезення додому, можуть зберігатися за охоронною розпискою протягом доби. До товару прикріплюється ярлик із зазначенням дати продажу, номера товарного чека та таблички з написом "Продано". При ньому магазин несе відповідальність за зберігання та якість товару.

Під час вручення покупки при продажу електропобутових товарів, телерадіотоварів, великогабаритних товарів для фізичної культури, спорту, туризму продавець зобов'язаний в присутності покупця перевірити їх якість, комплектність, наявність технічного паспорта, гарантійного талона (за потреби), інструкції по експлуатації, перевірити виріб у дії.

Процес продажу за зразками завершується упаковуванням реалізованих товарів і наданням покупцеві додаткових послуг, в тому числі з доставки, збирання та встановлення виробів у покупця.

При оформленні покупки з доставкою товарів додому та наданням платних додаткових послуг на вибраний покупцем товар виписується товарний чек, на послуги з доставки — замовлення-квитанція, а на послуги зі збирання або встановлення товару в покупця — бланк-замовлення. Оплата вартості товару та послуг проводиться покупцем через касу магазину.

При продажу товарів з відкритою викладкою покупці мають можливість самостійно ознайомлюватись і відбирати викладені на робочому місці продавця товари. Товари викладають на робочому місці продавця на прилавках, універсальних пристінних та острівних гірках, в гніздах касет прилавків, на стендах або вивішуються на кронштейнах.

Як і при самообслуговуванні, покупці, не очікуючи на обслуговування з боку продавця, мають можливість оглядати товари і відбирати необхідні їм вироби. Продавець при цьому методі продажу виконує функції консультування покупців, демонстрації товарів у дії, перевірки якості виробів, комплектування наборів товарів, зважування, упаковування та відпуску відібраних ними товарів. Самостійно відібрані товари покупець передає продавцеві, який перебуває біля місця їх викладання. Продавець надає необхідну консультацію, виконує відповідні технічні операції, підраховує вартість відібраних товарів і отримує гроші або ж доставляє товари до каси, суміщеної з контролем видавання покупки, де проводяться розрахунки за відібраний товар При продажу товарів з відкритою викладкою розрахункові операції можуть здійснюватись у касах, установлених у торговому залі, або безпосередньо на робочому місці продавця.

Принципова схема процесу продажу товарів з відкритою викладкою наведена на мал.

Мал..

Схема Технологічні операції з обслуговування покупців при продажу товарів з відкритою викладкою

Отже, продаж товарів з відкритою викладкою поєднує елементи традиційного методу продажу товарів через прилавок обслуговування і самообслуговування. При цьому в даному методі переважають операції традиційного методу продажу, у зв'язку з чим затрати часу покупців на придбання товарів є більшими, ніж при самообслуговуванні, а тому соціальна та економічна ефективність даного методу є порівняно низькою. Разом з тим, за методом продажу з відкритою викладкою в магазинах доцільно реалізовувати товари, під час вибору яких покупцем потрібна участь продавця у зв'язку з необхідністю перевірки технічно складних товарів у дії або нарізання чи відміряння мірних товарів, або ж консультації щодо споживчих властивостей та правил експлуатації товарів.

Методом відкритої викладки доцільно реалізовувати також деякі види продовольчих товарів, зокрема м'яса, риби, фруктів, які розташовуються на прилавку перед продавцем або на пристінному обладнанні.

Реалізація товарів за методом відкритої викладки є перехідним до самообслуговування методом і відрізняється від нього участю продавця у виконанні лише окремих операцій продажу (відміряння, розрахунок).

При продажу товарів за методом торгівлі з відкритою викладкою особливу увагу потрібно приділяти розміщуванню та викладанню їх на робочому місці продавця. Дрібні предмети викладають насипом у касетах відкритих наприлавкових вітрин. Більш великі товари розташовують купками на прилавку. Викладаючи товари, їх групують за видами і цінами. Викладені товари не можна накривати склом, скріплювати їх між собою. Товари повинні бути оснащені ярликами-цінниками, прикріплені до касет спеціальними зажимами.

Необхідною умовою правильної організації продажу товарів з відкритою викладкою є забезпечення вільного доступу покупців до всіх товарів, наявних у магазині.

Продаж товарів на замовлення — це форма роздрібного продажу товарів, за якої покупець здійснює попереднє їх замовлення безпосередньо в об'єкті торгівлі або через торгового агента чи за допомогою телефону, персонального комп'ютера, інших технічних засобів зв'язку й одержує товари в обумовленому місці та в зазначений час.

Суб'єкти господарювання можуть продавати товари на замовлення покупців через спеціалізовані магазини (магазини замовлень), склади-магазини, через відділи замовлень магазинів загального профілю, а також автомагазини системи споживчої кооперації.

Замовлення на товари приймаються від громадян у порядку, встановленому суб'єктом господарювання (безпосередньо в магазині, за телефоном, за місцем роботи громадян на підприємствах, установах, організаціях, з доставкою додому). Замовлення оформляються на бланках замовлення у двох примірниках, де зазначаються: найменування суб'єкта господарювання, назва товару, його ціна (за один кілограм або сто грамів, одиницю розфасовки, упаковки, штуку, один метр), кількість, загальна вартість товару, вартість послуг, що надаються додатково, дата (час) виконання замовлення тощо. Перший примірник оформленого бланка замовлення передається покупцеві, другий залишається в суб'єкта господарювання. Якщо проведено попередню оплату, то в бланку замовлення робиться спеціальна відмітка. На непродовольчі товари покупцеві виписується також товарний чек із зазначенням усіх належних реквізитів.

Доставка замовлень додому проводиться в узгоджений з покупцем час. Форма і порядок оплати за товари визначається за погодженням між покупцем і суб'єктом господарювання. Розрахунки з покупцями за товари, що видаються у магазині, здійснюються через зареєстровані електронні контрольно-касові апарати. При оплаті прийнятого за телефоном замовлення вдома в покупця розрахунки за товари відображаються в товарно-касовій книзі; при цьому покупцеві видається перший примірник бланка замовлення з відміткою про оплату та дату (час) виконання замовлення, яка завіряється штампом (печаткою) і підписом уповноваженої особи суб'єкта господарювання.

При передачі покупцю замовлення уповноважена особа суб'єкта господарювання забезпечує перевірку відповідності товарів виконаному замовленню. На другому примірнику бланка замовлення покупець своїм підписом підтверджує отримання замовлення та оплату грошей.

При доставці додому прийнятого за телефоном замовлення на непродовольчі товари, на які нормативними документами встановлено гарантійні терміни, покупцеві передається технічний паспорт (інший документ, що його замінює), в якому обов'язково робиться відмітка про дату продажу (день доставки) та найменування суб'єкта господарювання, що виконав замовлення. Ця інформація завіряється штампом (печаткою) і підписом уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Покупцеві також надасться інформація про підприємства (майстерні), що проводять гарантійний та поточний ремонт цих товарів.

При виконанні прийнятого замовлення суб'єкт господарювання не має права вносити зміни до асортименту товарів і змінювати ціни на них без узгодження з покупцем. Суб'єкт господарювання зобов'язаний в разі відсутності якогось замовленого товару попередити покупця та запропонувати йому відповідну заміну.

Покупцеві, який здійснив попередню оплату замовлення, але не отримав його в установлений час зі своєї вини або необґрунтовано відмовився від отримання замовлення при його доставці додому, повертаються гроші тільки в сумі вартості товару (без вартості виконаної послуги, транспортних витрат тощо).

В магазині «Еко маркет» товари продаються методом самообслуговування. Такі товари, як ковбасні вироби, рибні, сири, продаються в магазині через прилавок обслуговування. Але розрахунок за дані товари здійснюється при виході з торгового залу у вузлі розрахунку.

Також в магазині здійснюється продаж на замовлення тортів.

2.2.2 Позамагазинні форми продажу товару

Позамагазинні форми продажу товарів більше спрямовані на покупців: практично не покупець шукає потрібний йому товар, а товар максимально наближується до покупця, шукає його. Підприємства цієї форми продажу товарів характеризуються високою мобільністю, що дозволяє значно наблизити їх до покупців і скоротити затрати часу на придбання товарів. Однак відсутність у них торговельного залу не дозволяє запропонувати покупцям широкого асортименту товарів, тобто торгівля здійснюється товарами простого, найбільш частого попиту. Ці підприємства, як правило, не можуть також запропонувати покупцям додаткових послуг, що значно знижує рівень торговельного обслуговування.

Позамагазинні форми торговельного обслуговування покупців організовуються способом продажу товарів: а) через дрібнороздрібну мережу і торгові автомати; б) через пересувні засоби торгівлі; в) на ярмарках і базарах; тощо. (мал.. )

Мал.

Мал. . Форми і методи позамагазинного продажу товарів

Однією з найбільш розповсюджених форм позамагазинного продажу товарів є роздрібна торгівля через дрібнороздрібну торговельну мережу, при якій торговельні споруди не мають торговельного залу для покупців

Продаж товарів через дрібнороздрібну торговельну мережу регламентується Правилами роботи дрібнороздрібної торговельної мережі і здійснюється через дві основні групи об'єктів цієї мережі:

1) пункти некапітальної забудови, до яких належать, зокрема, кіоски, палатки, павільйони для сезонного продажу товарів, торговельні автомати;

2) засоби пересувної мережі — автомагазини, авто-кафе, авто-розвозки, автоцистерни, лавки-автопричепи, візки, спеціальне технологічне обладнання (низькотемпературні лотки-прилавки), розноски, лотки, столики тощо.

Дрібнороздрібна торговельна мережа включає насамперед пункти некапітальної забудови — кіоски, палатки і павільйони. Як правило, це недорогі споруди легкої конструкції, будівництво яких не вимагає значних капітальних витрат завдяки можливості використання модульних конструкцій та місцевих матеріалів, що сприяє скороченню термінів будівництва й монтажу.

Павільйони — це споруди полегшеної конструкції легкого некапітального типу з невеликим торговим залом на 2—4 робочих місця і приміщенням для зберігання товарів.

Кіоски і палатки належать до підприємств дрібнороздрібної торгівлі, які мають відокремлені приміщення, але не мають торгового залу для обслуговування покупців.

Кіоски — це дрібні споруди на 1—2 робочих місця без торгового залу та інших видів приміщень. Продаж товарів у кіосках здійснюється через вікна.

Палатки (торгові намети) — це невеликі споруди, як правило, на одне робоче місце без торгового залу з невеликим приміщенням для зберігання поточних запасів товарів.

Об'єкти дрібнороздрібної торговельної мережі дозволяють з найменшими витратами наблизити товари до покупців і в найкоротші строки організувати їх продаж у зручних для покупців місцях та в зручний час. Ці пункти продажу товарів розташовуються на вулицях і площах, у парках, на вокзалах, на автотрасах, на туристичних маршрутах, у місцях масового відпочинку, тобто в місцях великого напливу людей, а також безпосередньо у житлових зонах населених пунктів.

Певним недоліком дрібнороздрібної торговельної мережі є те, що її об'єкти недостатньо зручні для демонстрації і вибору товарів, асортимент пропонованих товарів у них є обмеженим, а в процесі-реалізації покупцям надається значно менше додаткових торгових послуг, що суттєво знижує рівень торговельного обслуговування населення. Це пов'язано перш за все з тим, що через дрібнороздрібну торговельну мережу дозволяється продаж продовольчих і непродовольчих товарів лише нескладного асортименту, який проводиться згідно з правилами їх продажу.

Крім того, в дрібнороздрібній торговельній мережі взагалі забороняється продаж:

- продовольчих товарів, якщо при їх продажу відсутні умови для дотримання санітарних норм і правил, а також для додержання температурних режимів, умов зберігання та продажу цих товарів;

- алкогольних напоїв (крім автомагазинів системи споживчої кооперації, що здійснюють виїзну торгівлю у сільській місцевості, за наявності марок акцизного збору);

- тютюнових виробів через стаціонарні пункти, якщо стан приміщень не відповідає вимогам нормативних документів щодо їх зберігання;

- тютюнових виробів без марок акцизного збору;

- алкогольних напоїв і тютюнових виробів працівниками суб'єкта господарювання, яким не виповнилося 18 років;

- технічно складних та великогабаритних товарів;

- тканин, взуття (крім домашнього і робочого), швейних виробів (крім робочого одягу і головних уборів для літнього сезону) та виробів верхнього трикотажу, що потребують примірювання;

- дорогоцінних металів, коштовного каміння та виробів з них;

- вогненебезпечних товарів побутової хімії, піротехнічних іграшок, паливно-мастильних матеріалів (крім тих, що реалізуються через авто-розвозки системи споживчої кооперації);

- виробів, реалізація яких заборонена законодавчими актами, а також товарів, що не мають супровідних документів (товаротранспортна накладна, рахунок-фактура, прибутково-видаткова накладна, документи, що засвідчують належну якість та безпеку товарів тощо), наявність яких обумовлена нормативними документами та актами.

У пунктах дрібнороздрібної торговельної мережі на видному місці повинні бути розміщені свідоцтво про державну реєстрацію, інформація про адресу і номер телефону суб'єкта господарювання, якому належить даний пункт, прізвище, ім'я та по батькові продавця, а також режим роботи. Пункти дрібнороздрібної торговельної мережі повинні мати копії спеціальних дозволів (ліцензій, сертифікатів) на право здійснення торговельної діяльності, завірені підписом відповідальної особи та печаткою органу, який їх видав. У разі продажу підприємством дрібнороздрібної торгівлі тютюнових виробів та алкогольних напоїв, у даному пункті продажу повинні бути копії ліцензій на роздрібну торгівлю тютюновими виробами та роздрібну торгівлю алкогольними напоями, завірені підписом відповідальної особи та печаткою органу, що їх видав. Оригінал дозволу на право торгівлі у відведеному місці та копії ліцензій зберігаються у працівника пункту дрібнороздрібної торговельної мережі і пред'являються ним за вимогою службових осіб органів державного контролю і нагляду та органів внутрішніх справ.

На робочому місці громадянина-підприємця, який здійснює дрібнороздрібну торгівлю без утворення юридичної особи, повинна бути встановлена табличка із зазначенням його адреси, номера свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта господарювання та назви органу, що здійснив цю реєстрацію.

У кожному стаціонарному пункті дрібнороздрібної торговельної мережі повинна бути Книга відгуків і пропозицій установленого зразка, яка надається покупцю на першу його вимогу.

Усі працівники дрібнороздрібної торговельної мережі при оформленні на роботу повинні обов'язково пройти інструктаж з питань охорони праці, протипожежної безпеки, санітарного мінімуму, додержання вимог нормативних документів та актів щодо продажу товарів і торговельного обслуговування покупців. Відповідальність за дотримання працівниками дрібнороздрібної торговельної мережі цих вимог несе суб'єкт господарювання, якому підпорядковане дане підприємство.

Працівники пунктів дрібнороздрібної торговельної мережі, які безпосередньо здійснюють продаж продовольчих товарів, повинні обов'язково проходити систематичне медичне обстеження, результати якого відображаються в особистій медичній книжці, яка зберігається на їх робочому місці. У разі якщо такий працівник не пройшов своєчасно чергове медичне обстеження, він до роботи не допускається.

Під час виконання своїх обов'язків працівники дрібнороздрібної торговельної мережі повинні бути охайно одягнуті у формений чи санітарний одяг і головні убори, додержуватися правил особистої гігієни, підтримувати в належному санітарному стані своє робоче місце, приміщення та навколишню територію, не курити на робочому місці, бути ввічливими з покупцями. Крім того, вони повинні мати при собі паспорт, який пред'являється на вимогу службових осіб органів державного контролю і нагляду та правоохоронних органів.

Чинними Правилами роботи дрібнороздрібної торговельної мережі забороняється допускати в пункти цієї мережі сторонніх осіб, за винятком представників органів державного контролю і нагляду та правоохоронних органів, які пред'явили службове посвідчення для проведення перевірки в межах компетенції, наданої їм законодавством.

Режим, роботи пунктів дрібнороздрібної торговельної мережі встановлюється суб'єктом господарювання за погодженням з місцевими органами державної виконавчої влади з урахуванням місця їх розташування, товарної спеціалізації і контингенту обслуговуваних покупців з тим, щоб забезпечити зручності для покупців у ранкові години до відкриття магазинів, в обідню перерву та вечірні години, коли магазини зачинені Установленого режиму роботи повинні дотримуватися суб'єкти господарювання всіх форм власності.

Залежно від використовуваних засобів і організаційно-технічних прийомів пересувна торгівля поділяється на розвізну і розносну. Розвізна мережа включає автомагазини, магазини-вагони, магазини-судна, гужові, мотоциклетні, моторолерні і велосипедні розвозки, а також причепи-магазини.

Найбільш ефективними засобами пересувної (розвізної) торгівлі с автомагазини. Для них характерною є висока швидкість руху і маневреність, що дозволяє обслуговувати великі території із високою частотою відвідування окремих малонаселених пунктів (де організація стаціонарної мережі є економічно недоцільною) або ж певні контингенти покупців у безпосередніх умовах їх виробничої діяльності (працівників залізниці і водного транспорту, шосейних доріг, польових станів і відгінних пасовищ, віддалених будівельних дільниць тощо). Використання автомагазинів є зручним також і для організації продажу товарів у місцях зосередження великої кількості людей у містах.

Основними функціями автомагазинів є обслуговування населених пунктів без стаціонарної роздрібної торговельної мережі, торгівля товарами складного асортименту (за заявками) у тих населених пунктах, в яких організована торгівля лише товарами повсякденного попиту, організація торгівлі в місцях трудової зайнятості сільського населення, надання додаткових торгових послуг та ін.

Для організації автомагазинів застосовуються автомобілі зі спеціально сконструйованими кузовами або ж з переобладнаними кузовами стандартної конструкції, пристосовані для організації в них торговельного обслуговування. На кузовах автомагазинів (а також автокафе, авторозвозок, автопричепів, автоцистерн) повинен бути нанесений фарбою чіткий напис, який вказує найменування, адресу суб'єкта господарювання, номер точки пересувної торговельної мережі та номер телефону суб'єкта господарювання.

Салон такого автомагазина обладнується ізотермічною шафою для продуктів, які потребують спеціальних режимів транспортування, а для укладання переважної більшості товарів застосовуються шафи і підшафники зі з'ємними дверцятами і спеціальними пристосуваннями (наприклад запорами, штангами та ін.) для запобігання зміщування товарів під час транспортування. Крім того, для демонстрації таких товарів, як верхній одяг, трикотажні і швейні вироби, салон автомагазину обладнується вішаками, завдяки чому вивільняється частина площі підлоги в салоні. На цій площі можна розташовувати товари (в тому числі великогабаритні), які доставляються за замовленнями покупців, а також товари, укладені в тару-обладнання.

Залежно від товарного профілю розрізняють автомагазини з універсальним або спеціалізованим асортиментом реалізовуваних товарів.

Асортимент товарів автомагазину "Продукти" може включати товари таких основних груп, як хліб і хлібобулочні вироби, кондитерські вироби, бакалійні товари, консерви, гастрономічні товари, безалкогольні напої, тютюнові вироби, супутні непродовольчі товари та ін. Асортимент автомагазинів типу "Промтовари" в основному складається з непродовольчих товарів повсякденного попиту (галантерейні, парфюмерно-косметичні, господарські товари, деякі культтовари, домашнє та робоче взуття, робочий одяг та ін.). Товари цих самих груп у поєднанні з продовольчими товарами формують асортимент автомагазинів "Товари повсякденного попиту", але він відрізняється від асортименту автомагазинів перших двох типів за шириною та глибиною. Автомагазини типу "Книги" реалізовують літературу різних напрямків, а також періодичні видання та супутні товари (наприклад канцелярські).

Певного рівня розвитку набуло в Україні використання спеціалізованих автомобілів (з кузовом типу "цистерна") для розвізної торгівлі молоком, квасом та деякими іншими товарами як у сільських поселеннях, так і в міських умовах, особливо в районах новобудов, де мережа магазинів ще не повністю сформувалась.

Принципова схема організації торгово-технологічного процесу автомагазину, яка відображає специфіку цих операцій у розвізній торгівлі, зображена на мал..

Товаропостачання автомагазинів можуть здійснювати спеціалізовані склади роздрібних або оптових торговельних підприємств та організацій, склади готової продукції виробничих або агропромислових підприємств.

Мал.

Схема Принципова схема організації торгово-технологічного процесу автомагазину.

Ярмарком з роздрібного продажу товарів заведено називати періодичні, як правило, великі роздрібні торги, які з метою продажу товарів народного споживання проводяться в обумовленому місці в установлені терміни за участі багатьох організацій і підприємств оптової і роздрібної торгівлі, промислових і сільськогосподарських підприємств — виробників товарів народного споживання, інших суб'єктів підприємницької діяльності, а також культурно-просвітницьких закладів (які забезпечують проведення масових гулянь, ігор, атракціонів, катання на каруселях тощо).

Під час проведення ярмарку реалізацію товарів організовують насамперед магазини і підприємства дрібнороздрібної торгівлі. Як правило, продаж товарів на ярмарках здійснюється через торговельні ряди з визначеними торговими місцями, тимчасові павільйони, автомагазини та автопричепи, активно використовуються також засоби переносної торгівлі.

З урахуванням цільового призначення та часу проведення ярмарків розрізняють сезонні (весняно-літні, осінні) та традиційні ярмарки; з урахуванням тривалості проведення ярмарків розрізняють короткотермінові і постійно діючі (тобто функціонуючі протягом відносно тривалого часу) ярмарки. Традиційні ярмарки проводяться щороку у визначений час (прикладом традиційного ярмарку може бути всесвітньо відомий Сорочинський ярмарок, проведення якого приурочується до закінчення польових робіт і збору врожаю). На сезонних ярмарках продаються продовольчі та/або непродовольчі товари широкого асортименту, проводиться сезонний розпродаж товарів за цінами зі знижкою, організовується виїзна та виносна торгівля.

Для проведення ярмарку створюється організаційний комітет (координаційний комітет, секретаріат), до складу якого входять представники органів місцевої влади, торговельних систем та окремих торговельних підприємств, інших зацікавлених підприємств та установ. Оргкомітет несе відповідальність за підготовку та проведення ярмарку, затверджує умови участі в ньому, затверджує план проведення ярмарку та кошторис витрат тощо.

До участі в ярмарку запрошуються підприємства оптової торгівлі, виробничі промислові і сільськогосподарські підприємства, які мають право па здійснення роздрібної торгівлі власною продукцією. Для участі в ярмарку ці підприємства повинні подати відповідні замовлення (які служать підставою для їх дальшої реєстрації), визначити форму участі в ярмарку (виставка, виставка-продаж), сплатити встановлений збір, зареєструвати своїх представників та забезпечити доставку і вчасне встановлення експозиції товарів.

Як правило, для розташування ярмарку найбільш зручно використовувати площі, стадіони, спеціально облаштовані майдани, продовольчі та речові ринки і ринкові комплекси.

Для організації сезонних ярмарків рекомендується широко застосовувати збірно-розбірні павільйони, які комплектуються столами, прилавками, тарою-обладнанням та ін.

При організації ярмарків необхідно намагатись забезпечити комплексні інформаційні послуги для покупців з використанням рекламних транспарантів, вуличних інформаційних щитів, друкованої реклами, рекламних оголошень в аудіо-засобах (місцеве радіо та телебачення) та друкованих виданнях.

Дане підприємство не застосовує поза магазинні методи продажу товарів.
2.2.3. Особливі форми продажу товарів

Особливі форми продажу товарів представлені як традиційними, так і відносно новими формами продажу товарів. Їх наявність зумовлюється різними причинами: особливостями формування товарних ресурсів (комісійний продаж, продаж на аукціонах), специфікою організації торгово-технологічного процесу (продаж на аукціонах, електронна торгівля) тощо.

На комісію приймаються речі від громадян України, іноземних громадян, які постійно чи тимчасово проживають на території України, після пред'явлення паспорта або документа, що засвідчує особу.

Переліки дозволених і заборонених до приймання для комісійного продажу товарів наведено на мал.

Приймання на комісію нових товарів здійснюється за наявності в комітента (крім фізичної особи, яка не має статусу підприємця-громадянина) документів, що підтверджують належну якість товарів, а приймання товарів, що підлягають обов'язковій сертифікації, — за наявності сертифіката відповідності або його копії чи свідоцтва про визнання іноземного сертифіката у державній системі сертифікації.

Товари, що не підлягають обов'язковій сертифікації в Україні, приймаються на комісію за наявності гігієнічного висновку державної санітарно-гігієнічної експертизи

Технічно складні вироби, на які діє гарантійний строк користування, приймаються на комісію разом з паспортом і гарантійним талоном, який при продажу передається покупцеві.

Товари від юридичних осіб приймаються згідно з товарно-супровідними документами та за наявності інформації про товар, викладеної відповідно до законодавства про мови.

Ціни на товари, прийняті на комісію, встановлюються комітентом за домовленістю з комісіонером на підставі ринкового попиту. Ціни на твори образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва, антикварних предметів установлюються з урахуванням їх художньої й історичної цінностей.

Під час прийманні речей на комісію комісіонер на кожну одиницю товару виписує квитанцію у двох примірниках і товарний ярлик, що підписуються спеціалістом-оцінювачем і комітентом. Якщо здається кілька одиниць одного товару, то виписується одна квитанція, а на кожну одиницю товарів виписується товарний ярлик, який прикріпляються до прийнятих на комісію товарів. До малих речей прикріплюється цінник з зазначенням на ньому номера квитанції і ціни реалізації товару. При продажу речі товарний ярлик або цінник з неї не знімається. Перший примірник квитанції вручається комітенту, а другий залишається в комісіонера і додається до товарного звіту

За комітентом зберігається право власності на товар, прийнятий на комісію, до моменту його продажу покупцеві. Матеріальну відповідальність за пошкодження або втрату товару перед комітентом несе комісіонер. Комітент вправі в будь-який час забрати зданий на комісію товар за наявності квитанції, документа, що засвідчує особу, та заплативши за зберігання обумовлену в договорі суму.

Речі, прийняті на комісію, поступають у торговий зал магазину не пізніше наступного дня після їх приймання.

Строк реалізації прийнятого на комісію товару — 60 календарних днів.

Якщо в процесі реалізації виявлено приховані дефекти, комісіонер повинен зняти з продажу такий товар, про що складається відповідний акт у присутності комітента.

Товари, куплені в комісійному магазині, назад не приймаються. Вживані речі можуть бути прийняті назад лише за згодою комісіонера. Що стосується товарів, на які закінчився гарантійний строк, то на них поширюється дія ст. 14 Закону України "Про захист прав споживачів".

Гроші за продану річ виплачуються комітенту на 3-й день після реалізації, не враховуючи дня продажу товарів, святкових та вихідних днів, за поданням виданої комісійним магазином квитанції, паспорта або документа, що його замінює.

Якщо зданий на комісію товар не реалізований на протязі встановленого строку реалізації, то він повертається комітенту, або ціна на нього знижується:

• на 30 % від установленої сторонами початкової ціни товару, якщо товар не реалізовано в строк;

• на 40 % від залишкової ціни після першого зниження вартості товару, якщо товар не реалізовано протягом наступних 15 днів;

Якщо товар не реалізовано після другої уцінки протягом 15 календарних днів, комісіонер знімає його з продажу без письмового попередження комітента.

Проведення уцінок зданих на комісію товарів відображається на всіх примірниках квитанції та на товарному ярлику. Умови уцінки прийнятих на комісію товарів указуються в квитанції, яка видається комітентові. Свою згоду на проведення уцінки комітент підтверджує підписом на квитанції.

При поверненні комітенту нереалізованих товарів, які перебували в магазині більше одного дня, комітент відшкодовує витрати за зберігання його товару як за повний місяць у таких розмірах:

- за перші 30 днів — 2 % визначеної ціни товару;

- за другі 30 днів — 3 % визначеної ціни товару;

- за наступні 30 днів — 4 % від залишкової ціни товару після проведених уцінок.

За кожний день зберігання знятого з продажу товару після закінчення 90 днів з комітента знімається пеня, розмір якої встановлюється договором.

гідно з Правилами торгівлі у розстрочку продаж товарів з розстроченням платежу відповідно орієнтовного переліку проводиться на підприємствах всіх форм власності відповідно до статутів цих підприємств.

Продаж товарів у розстрочку громадянам проводиться на торгових підприємствах населених пунктів, де вони постійно проживають, незалежно від місцезнаходження підприємства, яке нараховує їм заробітну плату.

Відносини сторін при продажу товарів на виплат регулюються договором купівлі-продажу товарів у розстрочку, відповідно до якого суб'єкт господарювання зобов'язується передати обумовлений договором товар, а покупець — провести розрахунки за товар у строки і розмірах, передбачених договором.

Продаж товарів у розстрочку і сплата внесків проводиться за цінами, що діють на день продажу. Наступна зміна цін на товари, аналогічні проданим в розстрочку, не тягне за собою перерахунку.

Передача покупцеві товару, що продається у розстрочку, здійснюється при оплаті не менше 25 % їхньої вартості, а товарів за ціною понад 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — не менш як 50 %.

Решта вартості товарів сплачується покупцем у строк від 6 до 12 місяців, а товарів за ціною понад 50 неоподатковуваних мінімумів доходів — у строк до 2 років. Під час купівлі у розстрочку транспортних засобів вітчизняного виробництва сума кредиту може бути погашена у строк до 5 років.

Разом з тим сума кредиту, що надається, не повинна перевищувати 3-місячної заробітну плату (стипендії, пенсії, заробітку) в разі розстрочення платежу на 6 місяців; 6-місячиу — в разі розстрочення на 12 місяців — і 12-місячну — на 2 роки.

У разі, коли вартість товару перевищує граничну суму кредиту, різниця між вартістю товару та сумою кредиту повинна бути сплачена покупцем при отриманні товару.

На покриття витрат, пов'язаних з організацією продажу товарів у кредит, суб'єкт господарювання справляє проценти від суми наданого кредиту.

Під час укладення договору покупець подає паспорт і довідку для придбання товарів у розстрочку з місця роботи (навчання). Довідки видаються адміністрацією підприємства лише тим особам, які пропрацювали не менше 3 місяців. Працівникам може видаватися лише одна довідка. Наступна довідка може бути видана лише після повного розрахунку за товари, продані за раніше одержаною довідкою.

Договір купівлі-продажу товарів у розстрочку складається у 3 примірниках, один з яких залишається в магазині, другий — видасться на руки покупцеві, третій — надсилається підприємству, що видало довідку, для здійснення розрахунків. Розрахунки проводяться один раз у місяць відрахуванням із заробітної плати (стипендії) суми чергового платежу в строки і в розмірах, передбачених договором.

Якщо погашення кредиту йде способом внесення грошей у касу підприємства (студенти, пенсіонери, учні), то договір складається в 2 примірниках.

Покупці транспортних засобів вносять черговий платіж у сумі, визначеній згідно з договором купівлі-продажу товару на виплат, та помноженій на коефіцієнт зміни курсу національної грошової одиниці, який визначається як відношення офіційного курсу цієї одиниці на момент чергового платежу до її офіційного курсу на момент укладення договору.

За несвоєчасне внесення покупцем чергових платежів за придбані товари в кредит стягується пеня.

У разі звільнення працівника, який не оплатив вартість товару, проданого в кредит, адміністрація зобов'язана утримати з нього всю заборгованість, що залишилася, за товар.

Якщо за звільненим працівником залишається заборгованість, підприємство зобов'язане в 5-денний строк надіслати суб'єкту господарювання 3-й примірник договору.

У разі прострочення сплати покупцем трьох чергових платежів вся сума заборгованості та відповідна пеня стягуються у примусовому порядку незалежно від настання строку чергових платежів. Стягаються ці суми через отримання виконавчого напису нотаріальної контори або за рішенням суду.

Також до особливих форм продажу відносять - продаж товарів поштою. Розрізняють торгівлю поштою з попереднім отриманням каталогу покупцем чи замовлення товару в самому поштовому відділені.

При продажу товарів з попереднім отриманням каталогу покупцем фірми роздруковують каталоги та рекламні проспекти, які разом з поштою приходять всім користувачам пошти. У цих каталогах надається інформація про товар та ціну на нього і за бажання, споживач може замовити його поштою. Так можна купити насіння рідкісних рослин, парфумерно-косметичні засоби, журнали та газети різних закордонних видавництв, товари, які є рідкісними для вітчизняного ринку України.

При продажу із замовленням товару в самому поштовому відділені кожна фірма-продавець випускає каталоги, проспекти, буклети та інформаційні довідники, де вказуються асортимент товарів та ціни на них і які зберігаються у відділеннях зв'язку. При цьому дуже суттєво зменшуються витрати на випуск рекламної продукції

Між фірмою-продавцем та підприємством поштового зв'язку укладається договір, відповідно до якого суб'єкт господарювання доручає, а підприємство поштового зв'язку бере на себе зобов'язання із приймання від покупців (замовників) заяв-замовлень, направлення їх на адресу суб'єкта господарювання, пересилання поштових відправлень (бандеролей, посилок, прямих поштових контейнерів) із замовленими товарами та вручення цих поштових відправлень покупцю (замовнику) або одержувачу. Покупець (замовник) для придбання товарів, які зазначені в каталозі (проспекті, спеціальному переліку товарів тощо), повинен заповнити заяву-замовлення у двох примірниках. Перший примірник залишається у покупця (замовника) або в разі замовлення подарунка відправляється ним рекомендованим листом на адресу одержувача, другий — надсилається на адресу суб'єкта господарювання простим або рекомендованим листом, факсом тощо.

Строк виконання замовлення на продаж товарів поштою визначається суб'єктом господарювання самостійно, але він не повинен перевищувати 5 робочих днів з дня одержання заяви-замовлення. Строк виконання замовлення зазначається у каталозі (проспекті, спеціальному переліку товарів тощо).

За неможливості виконати замовлення в установлений строк суб'єкт господарювання надсилає покупцю (замовнику) повідомлення із зазначенням причини невиконання та можливого строку виконання замовлення.

Суб'єкт господарювання повинен вкласти в поштове відправлення касовий чек та перший примірник товарного чека, що підтверджують факт купівлі товарів, а при продажу товарів, на які встановлені гарантійні терміни, — також технічний паспорт чи інший документ, що його замінює.

Якщо на час надходження заяви-замовлення в суб'єкта господарювання відсутній замовлений товар, то він може замінити цей товар на аналогічний тільки за наявності відмітки в заяві-замовленні про згоду покупця (замовника) на таку заміну. Пересилка повторної заяви-замовлення здійснюється за рахунок суб'єкта господарювання.

Розрахунки за продаж товарів поштою здійснюються покупцем (замовником) за такими формами оплати:

- з попередньою оплатою — відправлення на адресу суб'єкта господарювання грошового поштового переказу під час оформлення заяви-замовлення;

- з післяплатою — оплата поштового відправлення готівкою в момент одержання його у відділенні поштового зв'язку.

При попередній оплаті поштові відправлення вручаються покупцеві (замовнику) у відділенні поштового зв'язку або одержувачу за місцем його проживання в згідно із заявою-замовленням покупця (замовника).

До суми грошового поштового переказу входять вартість товару та вартість пересилання поштового відправлення.

При видачі покупцеві (замовнику) чи одержувачу поштового відправлення працівник відділення поштового зв'язку повинен розкрити його і звірити вміст зі вкладеним рахунком-фактурою або описом вкладення.

У разі розрахунків за поштові витравлення способом внесення покупцем (замовником) грошей готівкою до каси відділення поштового зв'язку перевірка поштових відправлень проводиться тільки після оплати товару

При видачі поштового відправлення працівник відділення поштового зв'язку в першому примірнику заяви-замовлення, що пред'являється покупцем (замовником) чи одержувачем, робить відмітку про дату вручення, вказує свою посаду, прізвище, ініціали і завіряє їх підписом та печаткою або штампом свого підприємства.

На даному підприємстві особливі форми продажу не застосовують.

Нажаль підприємство «Еко маркет» не використовує особливі методи продажу товарів, хача б можна було використовувати: продавати товари через інтернет та доставляти його до покупців, таким чином можна розширити коло споживачів.

2.2.4. Методи активізації продажу товарів.

В умовах насичення споживчого ринку (ринку покупця) товарами перед кожним торговельним підприємством неминуче постає проблема активізації попиту населення на товари, яка значно посилюється загостренням конкуренції на ринку. В цих умовах підприємства ведуть активний пошук засобів стимулювання попиту населення з метою збільшення обсягів реалізації товарів і розширення своєї ринкової ніші.

Існує значна кількість методів активізації продажу товарів, які можна поділити на дві групи: магазинні (стимулювання продажу) і позамагазинні (мал ).

На відміну від звичайних методів продажу товарів, які дещо пасивні в частині дії на покупця (бо залежать від того, зайде покупець у магазин чи ні), магазинні методи активізації продажу товарів звернені до найбільш широких мас населення.

Через стимулювання пролажу вони повинні створити потік споживачів і реалізацію товарів безпосередньо в магазинах. У цьому полягає відмінність стимулювання продажу товарів у магазинах від позамагазинних методів активізації продажу товарів, які звернені безпосередньо до кожного потенційного покупця з метою спонукання його до купівлі товару поза магазином.

Важливе значення при організації активних методів продажу товарів має також і психологічний вплив на покупця з метою нав'язування йому товару.

Незважаючи на те, що всі методи активізації попиту населення різняться між собою, до них ставляться певні загальні вимоги. Вони повинні:

 залучати увагу покупців і містити інформацію, яка б допомогла їм знайти потрібний товар;

- передбачати певну вигоду покупцям у разі придбання товару;

- містити чітку пропозицію щодо негайного придбання товару.

Виставки-продажі

Виставки-продажі проводяться з метою розширення обсягів реалізації певних товарів, реклами і популяризації нових товарів. На них також проводиться поглиблене вивчення попиту населення на товари народного споживання. Тому вони можуть проводитися по товарах, виготовлених одним підприємством, однорідних товарах різних товаровиробників та нових товарах.

Виставки-продажі можуть бути сезонними або проводитися протягом року. Тривалість виставки-продажу, як правило, становить 7—10 днів, що дозволяє вивчити також і коливання попиту на товари по днях тижня.

Проведенню виставки-продажу передує значна робота, яка полягає у визначенні місця і строків проведення виставки, розробленні асортиментного переліку, нагромадженні товарів, проведенні рекламної кампанії, розробленні документації тощо. Виставка-продаж, як правило, закінчується конференцією покупців. Матеріали виставки-продажу широко використовуються у закупівельній роботі підприємств при розробленні специфікацій до договорів поставки товарів.

Сезонний розпродаж товарів

Сезонний розпродаж товарів здійснюється два рази в рік: в лютому-квітні (по товарах осінньо-зимового асортименту) та серпні-жовтні (по товарах весняно-літнього асортименту). Початок розпродажу повинен припадати на перше число місяця (або перший робочий день місяця) і встановлюється з урахуванням природно-кліматичних умов регіону. Тривалість розпродажу становить, як правило, один місяць.

Сезонному розпродажу підлягають непродовольчі товари, що не користуються попитом чи не продані протягом сезону через зміни кон'юнктури.

Під час організації сезонного розпродажу товарів важливе значення має встановлення розміру знижки пін на товари. При їх установленні слід ураховувати те, що розмір знижки повинен зростати з віддаленням сезону. Однак при цьому слід мати на увазі, що розмір втрат від зниження цін не повинен бути більшим, ніж якби вони зберігалися до наступного сезону.

Максимальний розмір знижки від роздрібної ціни може розраховується за формулою:

де Зм — максимальний розмір знижки на товари у процентах від роздрібної ціни;

Вк — оплата відсотків за користування банківським кредитом;

Зз — затрати, пов'язані зі зберіганням товарів до наступного сезону;

Зр – затрати на рекламу;

З — сума запасів товарів у роздрібних цінах.

Суть продажу з використанням бізнес-лотереї полягає в тому, що протягом певного періоду часу продається який-небудь товар, придбавши певну кількість якого, покупець має право отримати наступну одиницю товару без оплати або брати участь в розіграші лотереї. Його використання сприяє збільшенню попиту на певний товар та залученню до підприємства нових покупців.

Суть методу послідовного продажу полягає в тому, що протягом тривалого часу продасться який-небудь набір (комплект) товарів, які покупця цікавлять тільки в цілому, в комплекті. Разом з тим щодня чи щотижня з цього набору чи комплекту продається тільки один предмет. Отже, покупці вимушені систематично відвідувати магазин. Класичним прикладом є продаж енциклопедій у 20 томах. Щотижня продається тільки один черговий том. Послідовний продаж у цьому разі триває двадцять тижнів. Ще один варіант послідовного продажу: магазин пропонує покупцям який-небудь один цінний товар, але за пільговою ціною. Умовою для отримання права на купівлю даного товару є здійснення кількох звичайних купівель протягом кількох тижнів (або на певну суму). Мета послідовного продажу полягає в тому, щоб залучити до магазину нових покупців і утримувати їх у числі клієнтів даного підприємства, в крайньому разі протягом усього періоду, доки триває рекламна кампанія. Багато керівників і не ставить перед собою інших цілей, крім збільшення чисельності покупців. Під час послідовного продажу товари, що рекламуються, продаються майже за собівартістю, а прибуток підприємство отримує за рахунок збільшення продажу інших товарів.

Застосовуються довгостроковий і короткостроковий послідовний продаж або їх поєднання. Дуже важливо вибрати товар, який виступає предметом подібної реклами. Успіхом зазвичай користуються столові і чайні сервізи — фарфорові, фаянсові і керамічні, комплекти кухонного посуду, набори виробів зі скла, багатотомні видання книг. Важливо, щоб ці товари були добре відомі покупцям, були модними і користувалися широким попитом.

Продаж товарів з дегустацією застосовується при реалізації деяких продовольчих товарів, коли покупці мають право дегустувати пропонований товар. Широко застосовується при реалізації товарів на продовольчих ринках, а також при реалізації соків, пива, вин, коньяків тощо.

Продаж через пошту чи за телефоном Даний метод торгівлі має кілька різновидів.

Продаж із замовленням за каталогом. Продавці, як правило, розсилають каталоги вибраному контингенту клієнтів або надають можливість отримати їх на підприємстві безплатно чи за номінальною ціною. Такий підхід практикують підприємства посилторгу зі змішаним асортиментом товарів, що мають вичерпний асортимент. Замовлені товари відвантажують з центральних складів в ті секції, де було прийнято замовлення, звідки покупці сповіщаються про можливість отримання замовлення.

Прямий маркетинг передбачає подання оголошення в газетах, журналах, по радіо, телебаченню з описано певного товару, який покупці можуть замовити через пошту чи за телефоном. Для розміщення подібних оголошень вибираються ті засоби реклами, які забезпечать у межах виділених коштів отримання найбільшої кількості замовлень з урахуванням контингенту покупців.

Директ-мейл передбачає розсилання поштових відправлень — листів, листівок, проспектів — потенційним покупцям, імена яких занесені в спеціальні списки найбільш можливих покупців товарів певної категорії. Такі списки закуповуються у спеціальних фірм.

Продаж за телефоном полягає в тому, що продавець за допомогою телефонних дзвінків абонентам пропонує їм здійснити купівлю товарів чи відвідати підприємство. Продавець за телефоном робить від до 12 дзвінків у годину залежно від товару, тимчасом як кількість піших відвідувань покупців удома не перевищує одного-чотирьох.

Переваги даного методу продажу полягають в такому:

- на звернення, передане за телефоном, отримують у 3 рази більше відповідей чи продажу, ніж на звичайне звертання;

- вивчення ринку збуту за телефоном є більш якісним, швидким і точним;

- телефон дозволяє здійснювати негайний зворотний зв'язок.

Для активізації продажу в магазині «Еко маркет» застосовують наступні методи:

проводять виставки з дегустацією товарів,

продаж товарів зі знижкою;

в магазині надаються дисконтні знижки.

III Висновки і пропозиції

3.1 Аналіз діяльності підприємства

Показником ефективності роботи торгового (комерційного) підприємства є прибуток.

Розрізнюють прибуток від реалізації товарів (операційний прибуток) і чистий, або балансовий, прибуток.

Операційний прибуток - це різниця між торговими надбавками (націнками) і витратами обігу.

Балансовий прибуток розраховується з урахуванням так званих інших планованих і непланованих прибутків і витрат.

Для оцінки ефективності комерційної роботи зіставляють прибуток з проведеними витратами (витратами обігу):

П / Р х 100%

де П - прибуток торгового підприємства за певний період (в сумі);

Р - витрати торгового підприємства (в сумі).

Цей показник дозволяє судити про ефективність комерційної діяльності, оскільки показує частку прибутку на кожну гривню витрат по веденню комерції.

До інших показників ефективності цієї групи можна віднести:

• відношення прибутку до фонду заробітної плати;
• сума прибутку, що припадає на одного працівника торгового підприємства;
• відношення прибутку до основних і оборотних коштів.

Одним з якісних показників ефективності комерційної роботи є витрати обігу (витрати по здійсненню комерційної діяльності).

Витрати обігу являють собою виражені в грошовій формі витрати на здійснення торгової діяльності.

Кінцевим результатом діяльності торгового підприємства є вартість реалізованих товарів і послуг. Тому ефективність комерційної діяльності торгового підприємства може бути виражена узагальнюючим показником, що розраховується як відношення вартості реалізованих товарів і послуг до витрат на їх реалізацію, за формулою:

Вартість реалізованих товарів (послуг)

Ефективність = ----------------------------------------------------------------------------------------------

Реальні обігові витрати (витрати на реалізацію товарів та послуг)

Магазин «ЕКО маркет» належить Товариству з Обмеженою Відповідальністю «ЕКО», що діє на підставі статуту. Магазин знаходиться в окремо стоячій будівлі. Вона відповідає технологічним, архітектурно-будівельним, економічним та санітарно-гігієнічним вимогам.

Магазин має такі групи приміщень: торгівельні приміщення, приміщення для прийомки, зберігання та підготовки товарів до продажу; підсобні, адміністративно-побутові, технічні приміщення.

Джерелами постачання даного підприємства є підприємства-виробники товарів (ВАТ «Ясен», ТОВ «Наша булочка», ВАТ «Чернігівський хлібокомбінат», ВАТ «Донецький лікеро-горілчаний завод) , оптові бази(ЗАТ «Укроптбакалія», ТОВ «Савсервіс -Мова») , то¬рговельно-посередницькі організації (ТД «Ласунка»).

В магазині розроблено асортиментний перелік.

На даному підприємстві застосовують транзитну і складську форми товаропостачання, централізований метод завозу.

В торговому залі товари викладені на пристінних і острівних гірках, холодильних вітринах, холодильниках. Застосовують вертикальний, горизонтальний і комбінований способи.

Магазин застосовує часткове самообслуговування і продаж товарів на замовлення.

В даному торговому магазині є як позитивні так і негативні якості:

Позитивні якості

• Магазин має чудове місце розташування;
• В магазині не має черг;
• Має ширкий асортимент товарів;
• Торговий зал та всі інші приміщення підприємства регулярно прибирають;
• Персонал вічливо ставиться до клієнтів магазину;
• Проводяться різноманітні акції для споживачів;

Недоліком є те, що деякі товари зберігаються неналежним чином. Так, наприклад пиво і мінеральна вода зберігається в коридорах, ковбаси зберігаються навалом, а не в підвішеному стані.

Не завжди можна знайти продавця і отримати консультацію.

3.2 Пропозиції щодо покращення продажу товарів в магазині.

Мої пропозиції щодо покращення продажу товарів в підприємстві це використовування різноманітних методів продажу, оскільки ТОВ «ЕКО» використовує тільки магазинний метод продажу товарів, для такого великого підприємства можна було б додати іще продаж товарів через інтернет та доставляти продукцію прямо до самого дому покупця. Так збільшиться кількість споживачів і за допомогою інтернет продажу можна провести маркетингові дослідження і визначити який товар краще беруть покупці.

- частіше проводити виставки – продажі і вистівки – дегустації, що дасть змогу краще вивчати попит на товари;

- проводити опитування покупців (анкетування);

- прибрати з коридорів пиво і мінеральну воду;

- слідкувати за термінами зберігання товарів;

- продавцям більше уваги приділяти обслуговуванню покупців.

Зовнішні чинники

Внутрішні чинники

Об’єкт діяльності

Суб’єкти діяльності

Ціни

Кваліфікація комерційного апарату

Лібералізація економіки

Товарно-грошові відносини

Рівень доходів

Податкова система

Правова база

Комерційна діяльність

Стимулюючі чинники

Централізм

Монополізм

Адміністративність

Корупція,

рекет

Директор

Зав. магазином

Товарознавець

Зав. виробництвом

Прибиральниця

Адміністратор т/з

Кухарі-кондитери

Оператор

Зав відділом

Старший касир

Вантажник

тарший продавець

касири

Продавці

Форми і методи продажу товарів в магазині і умови їх застосування