Вивчення засобів вираження спонукання до дії в англійській мові

ВСТУП

У сфері мовознавчих досліджень останнім часом особливої актуальності набуло вивчення мовленнєвого спілкування. Оскільки традиційне мовознавство вивчає мову як систему певних мовних знаків та явищ безвідносно до сфери їх реального застосування, то дослідження конкретних намірів мовця, які реалізуються в мовному спілкуванні, набувають особливої ваги.

У другій половині ХХ століття почала розвиватися прагмалінгвістика (гр. – дія) – наука, яка вивчає функціонування висловлювань у мовленні (їх використання в умовах конкретної комунікативної ситуації), а також їх вплив на аудиторію. Важливе місце тут займає прагматичний синтаксис, адже саме у реченні якнайповніше відображені функціональні особливості мови і мовлення. За інтенційною спрямованістю висловлювання, тобто наміром, розрізняють прагматичні типи речень: констатив, промісив, менасив, перформатив, директив, квеситив.

Вивченням прагмалінгвістики та прагматичного синтаксису займалися такі відомі науковці як Дж. Остін, Ч. Пірс, Ч. Моріс, Р.Ленгдон, а також Г.Г Почепцов, Г.Р.Восканян, Л.П. Слабоуз, А.Є. Чернова та ін., які заклали фундамент вивчення мови як функціонального універсального засобу поширення інформації та спілкування.

У даній роботі розглянуто директивні речення як мовні засоби вираження спонукання до дії в англійській мові.

Мета та завдання: метою проведення дослідження було вивчення засобів вираження спонукання до дії в англійській мові.

Для досягнення мети було поставлено такі завдання:

визначити поняття «спонукання»;
дослідити засоби вираження спонукання до дії;
визначити функціонально-семантичні типи спонукання;
підібрати та навести приклади вираження спонукання до дії з текстів англомовних художніх творів.

Предмет та об’єкт дослідження: предметом дослідження стали мовні засоби вираження спонукання до дії в англійській мові, а об’єктом дослідження – випадки вираження спонукання до дії, зафіксовані в текстах англомовних художніх творів.

Методи дослідження: під час проведення роботи ми послуговувалися такими методами дослідження, як описовий метод, методи лінгвістичного спостереження, лінгвістичного порівняння, лінгвістичного аналізу тексту.

Матеріалом для дослідження стали художні твори В.С. Моема, А.К. Дойля, Дж.К.Джерома.

Структура курсової роботи: дана робота має типову структуру і складається із вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел. У вступі подається короткий огляд критичної літератури, визначаються мета, завдання, предмет та об’єкт дослідження. У першому розділі розкривається поняття прагматичного синтаксису та прагматичних типів речень. У другому розділі аналізуються засоби вираження спонукання до дії в англійській мові на прикладі художніх творів англійської літератури. У висновках підводиться підсумок даного дослідження. Також додається список використаних джерел, який налічує 10 пунктів.

РОЗДІЛ І

1.1 Поняття прагматичного синтаксису.

Однією з характерних рис сучасного мовознавства є багатовекторність досліджень та пошуків лінгвістів. Ця особливість підтверджує існування значних відмінностей у їх поглядах на зміст мови, відносну значимість встановлюваних і досліджуваних мовних величин і різне розуміння ними завдань мовознавства. Структурне мовознавство завжди прагнуло дати опис мови як логічно стрункої та несуперечливої системи, що, у свою чергу, зумовило ослаблення інтересу саме до мовної діяльності. За таких умов при вивченні синтаксичних явищ виникла необхідність звернутися до досліджень суті соціального призначення мови, а саме до її використання у комунікативній діяльності.

Функціональні особливості мови і мовлення якнайповніше відображені у реченні. Саме тому найважливішим завданням синтаксичної теорії є вивчення функціональних характеристик речення. Цьому завданню підпорядковано прагматичний синтаксис, який реалізує функціонально-орієнтований підхід до вивчення речень. При цьому лінгвістів насамперед цікавлять комунікативно-функціональне призначення та використання речень в мовленнєвих актах [4,14]. Мовленнєвний акт – це елементарна одиниця вербального спілкування, яка втілюється у мовній діяльності людини. Речення, які є складовими частинами мовленнєвого акту, отримують конкретне лексичне навантаження і стають носіями конкретної інформації.

Поєднання теоретичного підходу та вивчення прагматичних установок мовця дає повніше уявлення як про мовну діяльність, так і про особливості мовної взаємодії мовця та слухача.

Вивчення прагматики речень є важливою сферою мовних знань, адже володіння мовою передбачає не тільки мовну компетенцію (вміння будувати речення ), а й комунікативну (вміння правильно застосовувати їх для досягнення потрібного комунікативно-функціонального результату).[5,269]

Метою опису речень у структурному аспекті є розкриття механізму їх створення. Це, у свою чергу, передбачає визначення їх структурних типів. Тут необхідно системно розкрити граматичний зміст та особливості їх побудови. Опис речення комунікативно-функціональної орієнтованості повинен встановити закономірності співвідношення між комунікативно-функціональним типом речення і завданням спілкування.

Розглянуті в комунікативно-функціональному аспекті речення різняться комунікативною інтенцією. Комунікативна інтенція – це притаманна реченню спрямованість на виконання певного мовного завдання спілкування. Слід говорити саме про інтенцію, або комунікативно-інтенційний зміст речення, бо актуалізується воно лише в умовах мовного спілкування і незмінно співвідноситься з тим, що лежить поза межами даного висловлювання. Це – мовна чи інша реакція адресата, регулярність зв'язку між якою і реченням певного комунікативно-інтенційного змісту дозволяє диференціювати речення за комунікативною інтенцією. [5,270]

Комунікативно-інтенційний зміст - необхідна ознака кожного речення. Без цього його неможливо розглядати як одиницю синтаксису. Прикладом відмінності комунікативно-інтенційного змісту може служити відмінність, яка пов'язується з диференціацією спонукального і питального речень. Оскільки ж диференціація речень у аспекті даного змісту пов'язана зі способами їх використання (вивчення останніх складає предмет прагматики), то відповідні типи речень слід визнати прагматичними типами.[5,270] Мова тут про прагматику лінгвістичну і тому необхідно встановити закономірності системи мови у даній області та типи мовних одиниць на основі їх мовної ознаки. Саме тому у визначенні прагматичних типів речень в мовознавчому аспекті повинен домінувати лінгвістичний орієнтир.

У ході історичного розвитку людство виробило значну кількість різних форм міжособистісного мовного спілкування, яким забезпечуються соціальні потреби. Речення, які є засобом реалізації різних мовленнєвих актів, співвідносні з певною комунікативною інтенцією мовця. Наказ і прохання, загроза і обіцянка, рекомендація і вибачення і т. д. є різними мовленнєвими актами. Промовляючи «I'll соmе», як констатацію запланованої майбутньої дії, як обіцянку, як загрозу або як попередження, мовець щоразу використовує це речення з іншою метою. Різні реалізації відрізняються іллокутивною силою – втіленням у висловлюванні певної комунікативної інтенції, комунікативної мети, що надає йому конкретної спрямованості. Локутивна сила речення полягає в його когнітивному змісті. Прикладами реалізації лише локутивної сили (побудови фонетично і граматично правильного висловлювання) можуть бути проголошення речення дитиною заради самого проголошення або оперування реченням учнями в навчальних цілях. У реальному ж спілкуванні реалізація речення нерозривно пов'язана з наданням йому іллокутивної сили. Доречно, правильно, з дотриманням необхідних умов реалізоване речення досягає мети у вигляді перлокутивного ефекту висловлювання – відбувається максимальний вплив на конкретного адресата чи аудиторію. Той чи інший перлокутивний ефект не обов'язково виникає як результат наміру досягти його. Про ненавмисність перлокутивного ефекту свідчать такі висловлювання, як «I did not mean to V you», де «to V» може бути «to hurt, to insult, to flatter» і т. д. [5,271]

Оскільки зміст речень, які використовуються у мовленні, не зводиться лише до лексичної і граматичної інформації, а завжди включає і комунікативно-інтенційний (прагматичний) зміст, то це повинно бути відображено в їх описі. Це можна зробити включивши прагматичний компонент. Семантична структура у цьому випадку складається з двох семантичних величин: прагматичного компоненту і власне речення. Прагматичний компонент відображає комунікативну інтенцію речення, речення – його когнітивний зміст.

Зміст прагматичного компоненту може бути умовно представлено як поєднання «I (hereby) + дієслово, що визначає іллокутивну силу висловлювання + адресат». Наприклад, «Не is not guilty» з урахуванням іллокутивної сили даного висловлювання фактично означає «I (hereby) state that he is not guilty»; «Stop it at once» – «I (hereby) command you to stop it at once»; «I'll come some time» – «I (hereby) promise you that I'll come some time» і т. д. Вирішальним для визначення того чи іншого прагматичного типу речення є характер прагматичного компоненту.

1.2 Прагматичні типи речень.

Залежно від комунікативної інтенції у сучасному мовознавстві виділяють такі прагматичні типи речень: констатив, промісив, менасив, перформатив, директив (ін'юнктив та реквестив), квеситив.

Комунікативно-інтенційний зміст констативу[5,272] полягає у ствердженні, констатації певного факту, наприклад: «The Earth rotates». Зі своєрідністю комунікативно-інтенційного змісту речення пов'язані відповідні формальні характеристики речення. Наприклад, для констативу неприйнятною є форма питального або спонукального речень через несумісність комунікативного змісту таких речень і прагматики констативу.

Промісиви[5,273] завжди є розповідними реченнями і незмінно стосуються майбутнього, тому дієслова у них вживаються лише у формі майбутнього часу: «I'll come some time». У промісивах мовець є гарантом реальності обіцяного. Необхідною зовнішньою умовою реалізації речення як промісива є зацікавленість адресата в здійсненні того, про що йде мова.

Комунікативно-інтенційним змістом речень менасивного[5,274] типу є загроза: «I'll burn your house». У менасивах спільна з промісивами віднесеність до майбутнього. Однак умови реалізації протилежні тим, які характерні для промісивів. Адресат мови тут не зацікавлений у здійсненні того, про що йде мова. Адресант менасивних речень не є гарантом реальності майбутньої події. Він може загрожувати і подією, яка від нього не залежить: «He'll pay you». Наявність у промісиву і менасиву ряду загальних структурно-семантичних особливостей і разом з тим різниця (за ознакою «позитивність» / «негативність») ставлення адресата до змісту зверненого до нього висловлювання робить можливим вживання менасиву замість промісиву і навпаки. Невідповідність між формальним призначенням речення і його вживанням може створювати стилістичний ефект.

Перформативи[5,274] «I congratulate you», «I welcome you», «I thank you», «I apologise» не повідомляють про щось, як констативи, а слугують для повідомлення про факти дійсності. Промовляючи «I congratulate you» мовець здійснює дію, в даному випадку когось вітає. Звідси назва «перформатив» (англ. «рerformative»).

З висловленням перформативу настає новий стан адресанта, або будь-якого іншого субєкту, виникають нові стосунки між адресантом та адресатом (вітання, вибачення). Новий стан, нові відносини є неодмінними результатами досягнення мети перформативного мовленнєвого акту. Структурні особливості перформативів: дієслово перформативного речення не може мати форму минулого чи майбутнього часу; не може містити заперечень або слів з модальним значенням «Мауbe I congratulate you»; не може вживатися в формі Continuous, яка передає значення тривалості дії. Подібно до промісиву і менасиву, багато видів перформативів вимагають певних умов реалізації. Адресант і адресат повинні відповідати певним умовам. Важливо і місце вчинення ряду перформативних актів, наявність певних зовнішніх атрибутів. Важливою щирість мовця. Речення можуть вважатися реалізованими як перформативи за умови відповідності сказаного істинним намірам мовця. Реченням-перформативам притаманна тимчасова віднесеність до плану сьогодення, до моменту мовлення.

Директив[5,276] – прагматичний тип речення, змістом якого є пряме спонукання адресата до дії: «Get out!», «Please, make it for me». Наведені два види директивних речень, а саме: ін'юнктив (речення-наказ) і реквестив (речення-прохання). Ін’юнктив і реквестив подібні. У реквестиві поширеною, а у ін'юнктиві звичайною реченнєвою формою є спонукальне речення. І ін’юнктив і реквестив спрямовані на спонукання адресата до виконання дії. Головними дієсловами обох видів речення можуть бути лише дієслова дії. Відрізняються ін'юнктиви і реквестиви силою спонукання, ознакою обов'язковості / необов'язковості дії для адресата. Ін’юнктив реалізується в умовах, коли адресант може наказувати адресату. На відміну від цього дія, позначена дієсловом-присудком в реквестивному реченні, не є обов'язковою для виконання адресатом. Тут адресант і адресат або рівні за соціальним статусом, або адресант є нижчим. Можливість для адресанта використовувати ін’юнктив виключена. Лексичним показником реквестивності речення є слово «please», яке знімає імперативність висловлювання: «Please go away». Please є ілокутивним індексом. Особливий інтерес для дослідження представляють специфічні граматичні форми реквестиви, наприклад, форма спонукального речення, пов'язана з нейтралізацією нерівних відносини між адресантом та адресатом: «Let's go ...», коли об'єднуються адресант і адресат, конструкції типу «Would / Could you kindly + інфінітив» (Наприклад: «Would you kindly stop smoking?/ Could you kindly show me the way to the station?»). Поряд з формою спонукального речення, імперативність якого знімається відповідною інтонацією або лексичним включенням (слово please), є реквестиви у формі питального речення (наприклад, Will you ...?). Схема Will you ...? вільно заповнюється будь-яким лексичним змістом. Реквестив такої форми не передбачає будь-яких спеціальних умов вживання.

Квеситив[5,278] – це традиційне питальне речення.
Квеситив, подібно до директиву, призначений викликати дію адресата. Найважливішою характерною ознакою квеситиву є різний рівень поінформованості адресата і адресанта. Використанням квеситиву адресант має на меті подолання цієї різниці шляхом отримання (як відповідь на запитання) відповідної інформації від адресата. Квеситив ставить у центр уваги співрозмовників факт відсутності певної інформації у адресанта і стимулює адресата до відповіді. Квеситивне речення має ознаку питальності. Спектр відповідних засобів досить різноманітний. Найважливішим серед них є інтонація.

Таким чином у сучасних дослідженнях при розгляді мовного акту враховують характерологічні особливості комунікантів, власне ситуацію спілкування, а також той факт, що метою комунікації є не тільки прагнення взаєморозуміння адресата і адресанта, але й у тому, аби викликати певну реакцію на почуте або зроблене, а також вплинути на слухача.

РОЗДІЛ ІІ
Засоби вираження спонукання до дії в англійській мові

У даній роботі ми досліджували засоби вираження спонукання до дії в англійській мові.

Спонукання до дії – один з різновидів відношення змісту речення до об'єктивної дійсності з точки зору суб’єкта мовлення. Разом з тим це – одне з граматично виражених комунікативних призначень речення так чи інакше впливати на волю співбесідника.

Матеріалом для проведення дослідження стали художні твори англійських письменників, з яких було вибрано 157 прикладів застосування спонукання до дії в різних комунікативних ситуаціях.

Розглядаючи ці приклади, ми помітили, що спонукання тут виражається за допомогою різних лексичних та граматичних засобів: наказового способу, питально-заперечних речень, питань з will you…?, would you…?, розповідних речень з семантичними інваріантами спонукання та ін.

Дослідження виявило: для вираження різних функціонально-семантичних типів спонукання (наказу, прохання, благання, рекомендації, пропозиції) найчастіше використовується наказовий спосіб та його варіанти. Він становить 106 прикладів із 157 наведених, що складає 67, 52 %. Наприклад, «Go back, Emily, and see what it is they want,” says one» аnd Emily comes back, and asks what it is(Jerome. K. Jerome “Three” p. 106).

З цих 106 прикладів:

46 – власне наказовий спосіб у стверджувальній формі (це складає 43,4% від загальної кількості прикладів наказового способу):

«Come in!–The man who entered was a sturdy, middle-sized fellow, some thirty years of age» (A. C. Doyle “Adventures…” p. 71);

«Then dress! – As I dressed I glanced at my watch» (A. C. Doyle “Adventures…” p. 144);

«Stop it! I cried; pull yourself together! and I poured out some water from a caraffe. – It was useless, however». (A. C. Doyle “Adventures”p.205);

10 – власне наказовий спосіб у заперечній формі (це складає 9,43% від загальної кількості прикладів наказового способу):

«And don’t stuff up your head with things you don’t understand. – I followed the directions, with the happy result—speaking for myself—that my life was preserved, and is still going on» ( Jerome. K. Jerome “Three” p. 8);

«Don’t go to sleep, old man, we said as we started. – Not much fear of that while this stew’s on, he grunted, as he pulled back to the island» ( Jerome. K. Jerome “Three” p. 177);

«Don’t make it harder for me, he said hoarsely. – I thought I should die, I loved him so much when he said that. It told me all I wanted to know». (W.S. Maugham “Rain…” p.138);

3 – наказовий спосіб із словом please (це складає 2,83% від загальної кількості прикладів наказового способу):

«Please tell him to come right along. –Very well, said Dr. Macphail. (W.S. Maugham «Rain…» p.75) ;

«Please don’t put yourself to any trouble on my account. – Mr. Warburton smiled acidly». (W.S. Maugham «Rain…» p.111);

«Now, silence, please, everybody, says the hostess, turning round; Mr. Harris is going to sing a comic song! – Oh, how jolly!, they murmur; and they hurry in from the conservatory, and come up from the stairs, and crowd into the drawing-room, and sit round, all smirking in anticipation». (Jerome. K. Jerome «Three» p. 86).

24 – наказовий спосіб із словами pray; I beg you; believe me; For heaven’s sake!; For pity’s sake! (це складає 22,64% від загальної кількості прикладів наказового способу):

«Pray do so. I shall be all anxiety.” – “Then as to money? (A. C. Doyle «Adventures…» p.17);

«Then, for pity’s sake, tell me what was the cause of my sister’s death. – I should prefer to have clearer proofs before I speak.» (A. C. Doyle «Adventures…» p.194);

«I beg that you will state your business, sir,» said I; my time is of value. – How would fifty guineas for a night’s work suit you?, he asked. (A. C. Doyle «Adventures…» p.209);

«For heaven’s sake, tell me, then, what is this extraordinary mystery! – I will do so, and I will show you the steps by which I reached it.» (A. C. Doyle «Adventures…» p.271);

«Believe me, my heart bleeds for the unfortunate woman, but I’m only trying to do my duty. – the doctor made no answer». (W.S. Maugham «Rain…» p. 66);

9 – наказовий спосіб + підмет (це складає 8,5% від загальної кількості прикладів наказового способу):

«Look here, Watson, he said when the cloth was cleared, just sit down in this chair and let me preach to you for a little. I don’t know quite what to do, and I should value your advice. Light a cigar and let me expound. – Pray do so». ( A. C. Doyle «Adventures…» p. 97);

«Bring me the books, Bill, said he. – The small boy brought round a small thin volume and a great greasy-backed one, laying them out together beneath the hanging lamp». (A. C. Doyle «Adventures…» p. 166);

«Come right in, Miss Thompson, he said in cordial tones, – What can I do for you? – She entered the room». (W.S. Maugham «Rain…» p.70).

14 – наказовий спосіб з Lets; Let me; Let smb. (це складає 13,2% від загальної кількості прикладів наказового способу):

«Let`s go on, said Mrs. Davidson. – They walked up the steps and entered the hall». (W.S. Maugham «Rain…» p.82);

«Let Abas go back to his family» . Tuan Cooper holds back his wages so that he may not run away». (W.S. Maugham «Rain…» p.120);

« Let me have the date of the reception by your uncle of the letter, and the date of his supposed suicide. The letter arrived on March 10, 1883. His death was seven weeks later, upon the night of May 2nd». (A. C. Doyle «Adventures…» p. 111);

Для спонукання до дії рідше використовуються розповідні речення, які містять у своїй структурі модальні дієслова та слова з модальним значенням. Такі речення становлять 27 прикладів із 157 наведених у роботі, що складає 17,2%. З цих 27 прикладів:

10 – містять модальне дієслово must (що складає 13,2% від загальної кількості прикладів розповідних речень):

«You must scrape them. So we scraped them and it was harder work then peeling» . (Jerome. K. Jerome «Three» p. 170);

«You must put it on, she said with a smile. – I? I don’t think I’ll do that». ( W.S. Maugham «Rain…» p197);

«It must be recovered. – We have tried and failed». (A. C. Doyle «Adventures…» p.15);

7 – містять модальне дієслово shall/will (це складає 26% від загальної кількості прикладів розповідних речень):

«I shall expect you, then, at Eyford at 11:15.– I shall certainly be there». ( A. C. Doyle «Adventures…» p.211);

«Perhaps you will have the kindness to wait in this room for a few minutes, said he, throwing open another door. –I glanced at the books upon the table…». ( A. C. Doyle «Adventures…» p.214);

«I shall want your help tonight. – At what time?». (A. C. Doyle «Adventures…» p.48);

«Perhaps you will have the kindness to wait in this room for a few minutes, said he, throwing open another door. – I glanced at the books upon the table…». ( A. C. Doyle «Adventures…» p.214).

4 – містять модальне дієслово should/would (це складає 14,81% від загальної кількості прикладів розповідних речень):

«I should be obliged if you wouldn`t interfere with my private concerns. – They`re not your private concerns». (W.S. Maugham «Rain…» p.110);

«And now, Doctor, perhaps you would kindly attend to my thumb, or rather to the place where my thumb used to be. – Good heavens!, I cried, this is a terrible injury. It must have bled considerably». ( A. C. Doyle «Adventures…» p.205);

«I’d be very glad if you’d stay and have a bit of dinner with me. – I don’t think I will, said Red». (W.S. Maugham «Rain…» p.271);

«Now, would you have the kindness to go into your room and bar your shutters? – Miss Stoner did so…». (A. C. Doyle «Adventures…» p.191).

4 – містять модальне дієслово can/could (це складає 14,81% від загальної кількості прикладів розповідних речень):

«You can leave your bag. – No, I think I’ll take it». (A. C. Doyle «Adventures…» p.146);

«You can at least tell me whether my own thought is correct, and if she died from some sudden fright. – No, I do not think so. I think that there was probably some more tangible cause». (A. C. Doyle «Adventures…» p.195);

«If you can call upon me at my Baker Street rooms to-morrow morning between nine and ten I shall be happy to do what I can to make it clearer. I understand that you give me carte blanche to act for you, provided only that I get back the gems, and that you place no limit on the sum I may draw. – I would give my fortune to have them back.» (A. C. Doyle «Adventures…» p.267);

«George was our spokesman. He put on a winning smile, and said: “Oh, please could you spare us a little water? – Certainly, replied the old gentleman; “take as much as you want, and leave the rest». (Jerome. K. Jerome «Three» p. 163).

1 – містить вираз I suggest (це складає 3,7% від загальної кількості прикладів розповідних речень):

«Then I suggest that we turn our dinner into a supper and follow up this clue while it is still hot. – By all means». (A. C. Doyle «Adventures…» p.146);

1 – містить модальне дієслово might (це складає 3,7% від загальної кількості прикладів розповідних речень):

«Might I beg that you will break it off? – The banker recoiled in horror. I should not dream of trying, said he». (A. C. Doyle «Adventures…»p.266).

Ще рідше для спонукання до дії використовуються питальні речення «will you…?/would you…?». Вони становлять 10 прикладів із 157 наведених, що складає 6,62%.

«Will you bet, then? – It’s merely taking your money, for I know that I am right». (A. C. Doyle «Adventures…»p. 166);

«Will you come with me?” asked Holmes, glancing up. – I should wish to». (A. C. Doyle «Adventures…» p. 287);

«Would you care to look at the menu?, he said, handing it to Cooper. – It was written in French and the dishes had resounding names». (W.S. Maugham «Rain…» p.89).

Також для спонукання до дії використовуються розповідні речення з семантичним інваріантом спонукання. Вони становлять 7 прикладів із 157 наведених, що складає 4,46%. З них:

5 – розповідні речення з семантичним інваріантом спонукання «I want you to+ інфінітив» (це складає 71,42% від загальної кількості прикладів розповідних речень з семантичним інваріантом спонукання):

«I want you all to pray with me for the soul of our erring sister. – Mrs. Macphail and Mrs. Davidson knelt with covered eyes. (W.S. Maugham «Rain…» p.72);

«I want him to do what`s right. It shouldn`t be necessary to persuade a man to do that.– But there may be differences of opinion about what is right».(W.S. Maugham «Rain…» p.60);

«Her fianceе is coining to dine here to-night to be introduced to me, and I want you to come too.– Oh, but I shall be in the way». (W.S. Maugham «Rain…» p.322.

1 – розповідні речення з семантичним інваріантом спонукання «I wish» (це складає 14,28% від загальної кількості прикладів розповідних речень з семантичним інваріантом спонукання):

«Oh, Mr. Holmes, I wish you would do as much for me. – Why did you come away to consult me in such a hurry?, asked Sherlock Holmes» (A. C. Doyle «Adventures…» p.61).

1 – розповідні речення з семантичним інваріантом спонукання «Ive asked you to» (це складає 14,28% від загальної кількості прикладів розповідних речень з семантичним інваріантом спонукання):

«I`ve asked you over and over again not to joke about religion, answered his wife. – I shouldn`t like to have a nature like yours, Alec. You never look for the best in people.– He gave her a sidelong glance with his pale, blue eyes, but did not reply». (W.S. Maugham «Rain…» p.27).

Ще одним засобом вираження спонукання є питально-заперечні форми. Вони становлять 7 прикладів із 157 наведених, що складає 4,46%:

«Ain’t you going to put the boots in?” said Harris. – And I looked round, and found I had forgotten them. Jerome. K. Jerome «Three»p. 43).

«Won`t you have a cup of tea?" asked Mrs. Tower. –If it wouldn`t be too much trouble. (W.S. Maugham «Rain…» p. 320).

Всі ці засоби використовуються для вираження різних функціонально-семантичних типів спонукання, таких як прохання, наказ, пропозиція, благання, рекомендація.

Для вираження прохання (загальна кількість прикладів – 46) використовуються:

1. Наказовий спосіб (стверджувальна форма). Становить 9 прикладів, що складає 19,6 %. Наприклад:

«Give us a hand here! – I never could withstand an appeal for help, so I went and undid them». (Jerome. K. Jerome «Three…» p. 114).

2. Розповідне речення із семантичним інваріатом спонукання. Становить 7 прикладів, що складає 15,2%. Наприклад:

«Her fianceе is coining to dine here to-night to be introduced to me, and I want you to come too.– Oh, but I shall be in the way». (W.S. Maugham «Rain…» p.322).

3. Питальні речення з will you…?/ Would you…?. Становить 7 прикладів, що складає 15,2%. Наприклад:

«Will you come with me?” asked Holmes, glancing up. – I should wish to». (A. C. Doyle «Adventures…» p. 287).

4. Розповідне речення з shall/will. Становить 4 приклади, що складає 8,7%. Наприклад:

«I shall want your help tonight. –At what time?». (A. C. Doyle «Adventures…» p.48).

5. Наказовий спосіб з Lets, Let me; Let smb Становить 4 приклади, що складає 8,7 %. Наприклад:

«Let me see,” said Holmes, standing at the corner and glancing along the line. – I should like just to remember the order of the houses here». (A. C. Doyle «Adventures…» p. 47).

6. Розповідне речення з should/would. Становить 4 приклади, що складає 8,7%. Наприклад:

«I should be obliged if you wouldn`t interfere with my private concerns.–They`re not your private concerns». (W.S. Maugham «Rain…» p.110).

7. Розповідне речення з can/could. Становить 3 приклади, що складає 6,5%. Наприклад:

8. Наказовий спосіб з please. Становить 3 приклади, що складає 6,5 %. Наприклад:

«Please tell him to come right along. –Very well,” said Dr. Macphail». (W.S. Maugham «Rain…» p.75).

9. Наказовий спосіб (заперечна форма). Становить 2 приклади, що складає 4,3 %. Наприклад:

«Don’t make it harder for me, sweet,” he said. –Do you think I can let you go now? I love you». (W.S. Maugham «Rain…» p.172).

10. Питальне речення з might. Становить 1 приклад, що складає 2,2%. Наприклад:

«Might I beg that you will break it off? The banker recoiled in horror. – I should not dream of trying, said he». (A. C. Doyle «Adventures…»p.266).

11. Наказовий спосіб + підмет. Становить 1 приклад, що складає 2,2%. Наприклад:

«Come to oblige me, Bateman. We’ve been friends for so many years, you won’t refuse me a favour when I ask it. – Edward’s tone had in it a quality new to Bateman. Its gentleness was singularly persuasive. If you put it like that, Edward, I’m bound to come, he smiled». (W.S. Maugham «Rain…» p.190).

12. Питально-заперечна форма. Становить 1 приклад, що складає 2,2%. Наприклад:

“Then you won’t forgive me? You won’t shake hands before I go? – Oh, certainly, if it would give you any pleasure». (A. C. Doyle “Adventures…” p.247).

Для вираження наказу (загальна кількість прикладів – 44) використовуються:

1. Наказовий спосіб (стверджувальна форма). Становить 27 прикладів, що складає 61, 4%. Наприклад:

«Now then, you girls,” said our friend Bow to them, cheerily, after it was all over, “come along, you’ve got to wash up! – They didn’t understand him at first». ( Jerome. K. Jerome «Three…» p. 77).

«Go away,” I repeated; “leave me before I get over the wall, and slay you. – He seemed surprised. Don’t you want to see the tombs?, he said». (Jerome. K. Jerome «Three…» p. 79).

2. Наказовий спосіб + підмет. Становить 7 прикладів, що складає 16,7 %. Наприклад:

«Show him how to put it on, Eva,” said Edward. – At that moment Bateman hated his greatest friend». (W.S. Maugham «Rain…» p.188).

3. Наказовий спосіб (заперечна форма). Становить 5 прикладів, що складає 12%. Наприклад:

«Don`t try to pull that stuff with me, said Miss Thompson. We`ll settle this right now. You get a dollar a day for the room and not one bean more. – Dr. Macphail smiled. He admired the effrontery with which she bargained». (W.S. Maugham «Rain…» p.37.)

4. Розповідне речення з must. Становить 3 приклади, що складає 7,2 %. Наприклад:

«Come in! –The man who entered was a sturdy, middle-sized fellow, some thirty years of age» (A. C. Doyle «Adventures…» p. 71).

5. Наказовий спосіб з Lets; Let me; Let smb. Становить 2 приклади, що складає 4,8%. Наприклад:

«Let Abas go back to his family. – Tuan Cooper holds back his wages so that he may not run away». (W.S. Maugham «Rain…» p.120).

Для вираження пропозиції (загальна кількість прикладів – 30) використовуються :

1. Питально-заперечні форми. Становлять 7 прикладів, що складає 23.3 %. Наприклад:

«Won`t you have a cup of tea?, asked Mrs. Tower. – If it wouldn`t be too much trouble». (W.S. Maugham «Rain…»p. 320.)

2. Наказовий спосіб (стверджувальна форма). Становить 6 прикладів, що складає 20 %. Наприклад:

«Now then, you girls, said our friend Bow to them, cheerily, after it was all over, “come along, you’ve got to wash up! – They didn’t understand him at first. (Jerome. K. Jerome «Three…» p. 77).

3. Наказовий спосіб з Lets; Let me; Let smb. Становить 6 прикладів, що складає 20 %. Наприклад:

«George said: “Let’s go up the river.” Harris and I both said it was a good idea of George’s». (Jerome. K. Jerome «Three…»p. 15).

4. Питальні речення з will you…?/would you…?. Становлять 3 приклади, що складає 10%. Наприклад:

«Will you not wait and breakfast? – No, I must go». (A. C. Doyle «Adventures…» p. 185).

5. Розповідне речення з must. Становить 2 приклади, що складає 6,7 %. Наприклад:

«Now we shall go upstairs, said he at last. – The banker’s dressing-room was a plainly furnished little chamber, with a grey carpet, a large bureau, and a long mirror. Holmes went to the bureau first and looked hard at the lock». (A. C. Doyle «Adventures…» p.265).

6. Розповідне речення з shall/will. Становить 2 приклади, що складає 6,7 %. Наприклад: «If you will have the goodness to touch the bell, Doctor, we will begin another investigation, in which, also a bird will be the chief feature». (A. C. Doyle «Adventures…»p.174).

7. Розповідне речення з should/would. Становить 1 приклад, що складає 3,3 %. Наприклад:

«I’d be very glad if you’d stay and have a bit of dinner with me. – I don’t think I will, said Red. (W.S. Maugham «Rain…» p.271).

8. Наказовий спосіб + підмет. Становить 1 приклад, що складає 3,3 %. Наприклад:

«Look here, Watson,” he said when the cloth was cleared “just sit down in this chair and let me preach to you for a little. I don’t know quite what to do, and I should value your advice. Light a cigar and let me expound. –Pray do so». (A. C. Doyle «Adventures…» p. 97).

9. Розповідне речення з can/could. Становить 1 приклад, що складає 3,3 %. Наприклад:

«You can leave your bag.– No, I think I’ll take it». (A. C. Doyle «Adventures…» p.146).

10. Розповідне речення з фразою I suggest. Становить 1 приклад, що складає 3,3 %. Наприклад:

«Then I suggest that we turn our dinner into a supper and follow up this clue while it is still hot. – By all means». (A. C. Doyle «Adventures…» p.146).

Для вираження благання (загальна кількість прикладів – 24) використовуються :

1. Наказовий спосіб з pray. Становить 20 прикладів, що складає 83,3%. Наприклад:

«Pray tell me in what way I can reward you. This ring…”. He slipped an emerald snake ring from his finger and held it out upon the palm of his hand. – “Your Majesty has something which I should value even more highly,” said Holmes». (A. C. Doyle “Adventures…” p.31).

2. Наказовий спосіб з believe me. Становить 1 приклад, що складає 4,2%. Наприклад: «Believe me, my heart bleeds for the unfortunate woman, but I’m only trying to do my duty. – The doctor made no answer». (W.S. Maugham “Rain…” p.66).

3. Наказовий спосіб з For heaven’s sake. Становить 1 приклад, що складає 4,2%. Наприклад:

«For heaven’s sake, tell me, then, what is this extraordinary mystery! – «I will do so, and I will show you the steps by which I reached it». (A. C. Doyle “Adventures…” p.271).

4. Наказовий спосіб з For pity’s sake. Становить 1 приклад, що складає 4,2%. Наприклад:

«Then, for pity’s sake, tell me what was the cause of my sister’s death. – I should prefer to have clearer proofs before I speak». (A. C. Doyle “Adventures…” p.194)

5. Наказовий спосіб з І beg. Становить 1 приклад, що складає 4,2%. Наприклад:

«I beg that you will state your business, sir,” said I; “my time is of value.” – “How would fifty guineas for a night’s work suit you?” he asked». (A. C. Doyle “Adventures…” p.209)

Для вираження рекомендації (загальна кількість прикладів 13) використовуються:

1. Розповідне речення з must. Становить 5 прикладів, що складає 55,5 %. Наприклад:

«So now we must set ourselves very seriously to finding this gentleman and ascertaining what part he has played in this little mystery. To do this, we must try the simplest means first, and these lie undoubtedly in an advertisement in all the evening papers. If this fail, I shall have recourse to other methods. – What will you say?» ( A. C. Doyle «Adventures…» p.160).

2. Наказовий спосіб (стверджувальна форма). Становить 2 приклади, що складає 22,2 %. Наприклад:

«Tell us what you can, but stop when you are tired and keep up your strength with a little stimulant.– I shall take up as little of your valuable time as possible, so I shall start at once upon my peculiar experiences». (A. C. Doyle «Adventures…» p. 207).

3. Наказовий спосіб (заперечна форма). Становить 2 приклади, що складає 22,2 %. Наприклад:

«And don’t stuff up your head with things you don’t understand. – I followed the directions, with the happy result – speaking for myself—that my life was preserved, and is still going on». (Jerome. K. Jerome «Three…» p. 8).

4. Наказовий спосіб з Lets; Let me; Let smb. Становить 1 приклад, що складає 11,1 %. Наприклад:

«When we got down to the landing-stage, the boatman said: "Let me see, sir; was yours a steam-launch or a house-boat? – On our informing him it was a double-sculling skiff, he seemed surprised. (Jerome. K. Jerome «Three…» p. 160).

5. Розповідне речення з shall/will. Становить 1 приклад, що складає 11,1%. Наприклад:

«At least,” said he, “you will not have me arrested at once. It would be to your advantage as well as mine if I might leave the house for five minutes.–That you may get away, or perhaps that you may conceal what you have stolen,” said I. (A. C. Doyle «Adventures…»p.260).

Додатки

Таблиця 1. Засоби вираження спонукання ( загальна кількість прикладів – 157)

№	Засіб	Абсолютна частотність вживання	Відносна частотність вживання

1	Наказовий спосіб:	106	67,5%
	а) стверджувальна форма;	46	43,4%
	б) наказовий спосіб із словами: pray; I beg you; believe me; For heaven’s sake!; For pity’s sake!	24	22,6%
	в) наказовий спосіб з: Lets; Let me; Let smb.	14	13,2%
	г) заперечна форма;	10	9,4%
	д) наказовий спосіб + підмет	9	8,5%
	е) наказовий спосіб із словом please	3	2,8%
2	Питально-заперечні форми	7	4,5%
3	Розповідне речення	27	17,2%
	а) з must	10	37%
	г) з shall/will	7	26%
	б) з should/would	4	14,8%
	e) з can/could	4	14,8%
	д) з might	1	3,7%
	в) з I suggest	1	3,7%
4	Питання з will you…?, would you...?	10	6,6%
	Розповідне речення з семантичним інваріантом спонукального речення	7	4,5%
	а) «I want you to+ інфінітив»;	5	71,4%
	б) I wish	1	14,3%
	в) Ive asked you to	1	14,3%

Таблиця 2. Функціонально-семантичні типи спонукання

(загальна кількість прикладів – 157)

№	Значення	Абсолютна частотність вживання	Відносна частотність вживання

1	Прохання	46	29,3%
2	Наказ	44	28%
3	Пропозиція	30	19%
4	Благання	24	15,3%
5	Рекомендація	13	8,3%

Таблиця 3. Засоби вираження прохання

( загальна кількість прикладів – 46)

№	Засіб	Абсолютна частотність Вживання	Відносна частотність вживання

1	Наказовий спосіб(стверджувальна форма)	9	19,6 %.
2	Розповідне речення з семантичним інваріантом спонукального речення	7	15,2%.
3	Питання з will you…?, would you...?	7	15,2%.
4	Наказовий спосіб із Lets, Let me, Let smb.	4	8,7%.
5	Розповідні речення з shall/will	4	8,7 %
6	Розповідні речення з should/would	4	8,7%.
7	Наказовий спосіб із словом please	3	6,5%
8	Розповідні речення з can/could	3	6,5 %
9	Наказовий спосіб(заперечна форма)	2	4,3 %.
10	Наказовий спосіб + підмет	1	2,2%.
11	Розповідні речення з might	1	2,2%.
12	Питально-заперечні форми	1	2,2%.

Таблиця 4. Засоби вираження наказу

( загальна кількість прикладів – 44)

№	Засіб	Абсолютна частотність вживання	Відносна частотність вживання
1	Наказовий спосіб (стверджувальна форма).	27	61, 4%
2	Наказовий спосіб + підмет	7	16%
3	Наказовий спосіб (заперечна форма)	5	11,3%
4	Розповідне речення з must	3	6,8%
5	Наказовий спосіб з Lets; Let me; Let smb	2	4,5%

Таблиця 5. Засоби вираження пропозиції

( загальна кількість прикладів – 30)

№	Засіб	Абсолютна частотність	Відносна частотність
1	Питально-заперечні форми	7	23,3%
2	Наказовий спосіб (стверджувальна форма)	6	20%
3	Наказовий спосіб з Lets; Let me; Let smb	6	20%
4	Питальні речення з will you…?/ would уоu…?	3	10%
5	Розповідне речення з must	2	6,7%
6	Розповідне речення з shall/will	2	6,7%
7	Розповідне речення з should/would	1	3,3%
8	Наказовий спосіб + підмет	1	3,3%
9	Розповідне речення з can/could	1	3,3%
10	Розповідне речення з фразою I suggest	1	3,3%

Таблиця 6. Засоби вираження благання

( загальна кількість прикладів – 24)

№	Засіб	Абсолютна частотність	Відносна частотність
1	Наказовий спосіб з рray!	20	83,3%
2	Наказовий спосіб з believe me	1	4,2%
3	Наказовий спосіб з For heaven’s sake!	1	4,2%
4	Наказовий спосіб з For pity’s sake!	1	4,2%
5	Наказовий спосіб з І beg!	1	4,2%

Таблиця 7. Засоби вираження рекомендації

( загальна кількість прикладів – 13)

№	Засіб	Абсолютна частотність	Відносна частотність
1	Розповідне речення з must	5	55,5%
2	Наказовий спосіб (стверджувальна форма)	2	22,2%
3	Наказовий спосіб(заперечна форма)	2	22,2%
4	Наказовий спосіб з Lets; Let me; Let smb.	1	11,1 %
5	Розповідне речення з shall/will	1	11,1%

ВИСНОВКИ

Вивчення засобів мовного контакту опирається на теорію мовленнєвих актів. При цьому він є об'єктом вивчення як спосіб досягнення людиною певної мети. Центральне місце у дослідженнях займає іллокутивний акт, характерними ознаками якого є цілеспрямованість, комунікативний намір, наявність певної інтенції, яку мовець намагається здійснити, формулюючи своє висловлювання. Залежно від комунікативної інтенції у сучасному мовознавстві виділяють прагматичні типи речень: констатив, промісив, менасив, перформатив, директив, квеситив.

При проведенні даного дослідження було розглянуто директивні (спонукальні) речення та зясовано, що наказовий спосіб – не єдиний засіб вираження спонукання. Він є ядром, навколо якого групуються різні засоби вираження наказу чи прохання, пропозиції, рекомендації, благання, спрямованих на те, щоб спонукати співбесідника до виконання певної дії.

У даній роботі методом аналізу частоти вживання у творах англійських авторів А.К. Дойля, В.С. Моема, Дж.К.Джерома було встановлено, що поширеними засобами вираження спонукання є різні варіанти наказового способу: наказовий спосіб із словами pray, I beg you, believe me, For heaven’s sake!, For pity’s sake!; наказовий спосіб із словом please; наказовий спосіб з Lets; Let me; Let smb. Всі вони пом'якшують спонукання і перетворюють наказ на прохання чи побажання.

Таким чином, було розглянуто ряд засобів вираження спонукання і зясовано, що спонукання адресата до виконання певної дії може здійснюватися за допомогою висловлювань різних комунікативних типів. Такими є розповідні речення, які містять у своїй структурі модальні дієслова та слова з модальним значенням, а також семантичні інваріанти спонукання. Також зясовано, що засобами вираження спонукання можуть бути і такі вислови, які не мають формальних ознак волевиявлення: питально-заперечні речення, питальні речення «will you…?/would you…? та ін.

Результати даного дослідження можуть бути використані для вивчення студентами англійської мови та удосконалення навичок спілкування нею. У процесі комунікації завжди виникають ситуації, в яких різні за прагматичними чинниками люди висловлюють наказ, прохання, рекомендацію. Класичні твори англійських письменників слугують прикладом доречного застосування спонукання до дії у різних комунікативних ситуаціях.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Восканян Г.Р., Богомолова И.Ю. Междометные императивы как одно из средств выражения директивних речевых актов/ Г.Р. Восканян, И. Ю. Богомолова// Высказывание и дискурс в прагмалингвистическом аспекте: Сборник научных трудов. – Киев: КГПИИЯ, 1989. – С. 22-27;

2 Загнітко А.П. Український синтаксис: теоретико-прикладний аспект. –Донецьк, 2009. – C.24;

3. Куропятник В.Д. Про деякі засоби вираження імперативності в сучасній іспанській мові у порівнянні з українською мовою/ В.Д. Куропятник// Питання романо-германської філології та методики викладання іноземних мов: Збірник наукових праць. – Київ: Головне видавництво видавничого обєднання «Вища школа», 1977. – С. 142-145;

4. Почепцов Г.Г. О месте прагматического элемента в лингвистическом описании/ Г.Г Почепцов// Прагматические и семантические аспекты синтаксиса : Сборник научных трудов. – Калинин: Калининский гос. ун-т, 1985. – С. 12-18;

5. Почепцов Г.Г Прагматика предложения/ Г.Г Почепцов// Теоретическая грамматика современного английского языка: Учебник./ — М.: Высш. школа, 1981. —С.267-281;

6. Слабоуз Л.П. Про місце директивних питань у функціонально-семантичному полі спонукання/ Л.П. Слабоуз// Актуальні проблеми романо-германського мовознавства та методики викладання іноземних мов: Збірник.– Київ: Вища школа. Видавництво при Київському університеті, 1980.–С. 93-96;

7. Чернова А.Є. Модально-експресивні значення спонукальності в системі загального значення інюнктивного речення / А.Є. Чернова// Актуальні проблеми романо-германського мовознавства та методики викладання іноземних мов: Збірник.– Київ: Вища школа. Видавництво при Київському університеті, 1980.–С. 96-100;

8.Doyle A.C. The Adventures of Sherlock Holmes/New York City: Balmont Tower Books. – 304 p.

9. Jerome K. Jerome Three Men in a Boat (To Say Nothing of the Dog)/ Kyiv: Znannia, 2014. – 240 p.

10. Maugham W.S. Rain and Other Short Stories/ Moscow: Progress publishers, 1977. – 408 p.

Вивчення засобів вираження спонукання до дії в англійській мові