Функції, права та технології роботи класного керівника з учнями

PAGE \* MERGEFORMAT 2

ЗМІСТ

ВСТУП 2

РОЗДІЛ 1.Історико-теоретичні засади класного керівника 5

1.1.З історії становлення і розвитку в Україні інституту класних керівників 5

1.2. Погляди видатних педагогів на діяльність класного керівника 10

1.3 Класний керівник: вимоги до особистості, функції та права педагогічної роботи 12

РОЗДІЛ 2.Дидактичні аспекти роботи класного керівника в навчально-виховному процесі сучасної школи 18

2.1 Напрями навчальної та виховної діяльності класного керівника 18

2.2 Планування роботи педагога 24

2.3. Технологія роботи класного керівника з родинами учнів 26

РОЗДІЛ 3. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА 29

3.1 Діагностика ефективності роботи класного керівника у спеціальному навчальному закладі 29

ВИСНОВКИ 32

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 34

Додаток А 36

Додаток Б 37

ВСТУП

Процес оволодіння знаннями, i навичками становить пізнавальну дiяльнiсть учнiв, якою керує вчитель. Головний зміст керівництва полягає в тому, що вчитель є насамперед організатором і керівником пізнавальної діяльності учнів, створює умови, за яких вони можуть вчитися (навчальна дисципліна, психологічний клімат, чергування занять, нормування домашньої навчальної роботи). Здійснюючи контроль за навчанням, він повинен бути готовий допомогти, коли в них виникають труднощі. Водночас учитель є вихователем, дбає про фізичний, розумовий, духовний розвиток учнів.

Для успішного виконання функції викладання вчитель повинен добре знати особливості учнів. Це є запорукою управління їх пізнавальною діяльністю.

Положення про класного керівника регламентує його діяльність в загальноосвітньому, професійно-технічному навчальному закладі.

Класний керівник – це педагогічний працівник, який здійснює педагогічну діяльність з колективом учнів класу, навчальної групи професійно-технічного навчального закладу, окремими учнями, їх батьками, організацію і проведення позаурочної та культурно-масової роботи, сприяє взаємодії учасників навчально-виховного процесу в створенні належних умов для виконання завдань навчання і виховання, самореалізації та розвитку учнів (вихованців), їх соціального захисту.

Класний керівник у визначенні змісту роботи керується Конституцією України, Конвенцією ООН про права дитини, Законами України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, “Про позашкільну освіту”, “Про професійно-технічну освіту”, іншими законодавчими і нормативно-правовими актами України, а також цим Положенням.

Класний керівник здійснює свою діяльність відповідно до основних завдань загальної середньої та професійно-технічної освіти, спрямованих на:

– виховання громадянина України;

– формування особистості учня (вихованця), його наукового світогляду, розвитку його здібностей і обдарувань;

– виконання вимог Державного стандарту загальної середньої освіти, підготовку учнів (вихованців) до подальшої освіти і трудової діяльності;

– виховання в учнів (вихованців) поваги до Конституції України, державних символів України, почуття власної гідності, свідомого ставлення до обов’язків, прав і свобод людини і громадянина, відповідальності перед законом за свої дії;

– реалізацію права учнів (вихованців) на вільне формування політичних і світоглядних переконань;

– виховання шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій та звичаїв, державної та рідної мови, національних цінностей українського народу та інших народів та націй;

– виховання свідомого ставлення до свого здоров’я та здоров’я інших громадян як найвищої соціальної цінності, формування засад здорового способу життя, збереження і зміцнення фізичного та психічного здоров’я учнів (вихованців).

Актуальністю дослідження виступають вимоги до особистості класного керівника, функції та права педагогічної роботи , і його основні напрямки.

Об’єктом дослідження виступає класний керівник, його діяльність у навчальному процесі, а предметом функції, права та технології роботи класного керівника з учнями.

Метою дослідження є визначення ефективності роботи класного керівника в сучасній школі.

Завдання дослідження:

розкрити історію становлення і розвиток в Україні інституту класних керівників;
описати вимоги до особистості класного керівника, функції і права педагогічної роботи;
охарактеризувати погляди видатних педагогів минулого А. Дістерверга, А. Макаренка, В. Сухомлинського, Л. Виготського, Я. А. Коменського на діяльність класного керівника;
визначити напрямки навчальної і виховної діяльності класного керівника.

Робота класного керівника цілеспрямована, системна діяльність, яка будується на основі програми виховання всього освітнього закладу.

Проблемою справжнього вчителя цікавилось багато видатних вчених, мислителів, педагогів. Серед них можна назвати таких освітньо-культурних діячів як С. Акутіна, В. Антоненко, Л. Асмолова, Д. Квітка, Т. Лодкіна, А. Макаренко,

І. Нечипоренко, Г. Сорока, та інші, які займалися розробкою питанням планування роботи класного керівника.

РОЗДІЛ 1.

ІСТОРИКО-ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ КЛАСНОГО КЕРІВНИКА

З історії становлення і розвитку в Україні інституту класних керівників

Класне керівництво формувалось протягом багатьох років,а тому історія його має неабияке значення для визначення завдань діяльності вихователя у сучасних умовах.

Уже в другій половині 20-х років під час загальносоюзної педагогічної дискусії з проблем теорії й практики виховання в радянській школі гостро ставилося питання роботи груповодів, фактично класних керівників. Деякі досить відомі на той час педагоги виступили проти введення посади груповода,вважаючи,що це пряма путь до реставрації старої школи,хоч всім відомо,яку корисну роль відігравали наставники (класні дами тощо) у вихованні молодого покоління [2, с.1013].

Після дискусії виховний інститут груповодів – класних керівників отримав певне право на життя. А у постанові ЦК ВКП (б) «О начальной и середней школе» (1931) вони були офіційно закріплені.

У 1931 р. Наркомпросс РРСФ затвердив першу «Инструкцию групповода ФЗМ и ШКМ».

Шкільна практика минулих років допомогла виявити основні спрямування діяльності класних керівників, визначила в головних рисах зміст виховної роботи в класі,її форми та методи з урахуванням мети та завдань школи.

Незважаючи на те, що у перші післяреволюційні роки офіційно класне керівництво сприймалось як атрибут старої, дореволюційної школи, фактично воно запроваджувалось місцевими органами повсюдно, зокрема в Україні. Але офіційно введення посади класного керівника в школах Української РСР відбулося у вересні 1935 року, що сприяло згуртуванню учнівських колективів.

Класне керівництво, або, як його колись називали, опікунство, є давньою традицією українського шкільництва. Як свідчать дослідження вчених, в областях Західної України на одного з педагогів покладалися функції класного опікуна. Зміст його діяльності залежав від того, з якою віковою групою він працював. Класний опікун дбав про розвиток учнівського самоврядування, визначав, які заходи, потрібно проводити, розподіляв обов’язки між учнями, консультував підлітків з питань організації їх життя поза навчанням.

У кожному класі обирали голову,писаря, господиню чи господаря, які вели організаторську роботу і здійснювали її через відповідні секції, кількість яких була різною, але обов’язковою, створювались секції самоосвіти та взаємодопомоги.

Класні опікуни широко залучали батьків до виховної роботи, організації харчування дітей з малозабезпечених сімей.

Опинившись у середині 30-х років у становищі виховного інституту класного керівництва (груповодства, наставництва) шкільна практика шукала шляхи його варіативності. Так з’явився у багатьох школах груповий керівник – організатор навчально-виховної роботи, особливо із значним контингентом учнів, склалися комісії, які діяли у 57-х, 89-х класах.

Досвід школи у ці роки переконував в тому, що виховна робота краще здійснюється в умовах,коли найважливіші питання життя школи не лише вирішуються , а й встановлюється персональна відповідальність за основні її ділянки. Сама структура школи свідчила, що група (клас) потребує особливої уваги педагогічного колективу ,адже в цьому первинному дитячому колективі зосереджені найважливіші педагогічні проблеми. Звідси випливало, що керівництво всім навчально-виховним процесом у групі має здійснювати шкільний працівник ,якому надано необхідні повноваження для цього. Поступово відбувалася інтеграція обов’язків, розподілених раніше між груповодами-керівниками та груповодом-методистом. Новий виховний інститут повільно,але неухильно завойовував загальне визнання.

На практиці класні керівники в ті роки всіляко сприяли створенню органів учнівського самоврядування, залученню підлітків до суспільно корисних справ. У навчальних закладах створювалися «Ревкоми учнів», «Дитячі виконкоми», «Ради старост», пізніше учкоми. Учнівські організації почали випускати газети й журнали, розгорталась гурткова робота. Ці справи стали в Україні в ті роки й постійною турботою тих педагогів, які здійснювали виховний процес у позакласний час [2, с.1013].

Урядові постанови орієнтували шкільні колективи на боротьбу за якість навчання, за свідому дисципліну, за політехнізм у школі, розвиток дитячої фізкультури, правильну організацію дозвілля. Акцентувалася також увага шкільних працівників на необхідності домогтися в кожній школі систематичної роботи над книгою – запроваджувати колективне та індивідуальне читання художньої літератури, практикувати обговорення прочитаного, сприяти художньо-естетичному розвитку підлітків.

Наука і практика послідовно збирала й узагальнювала передовий досвід класного керівництва. Серед відомих дослідників цієї проблеми можна назвати Н.К.Гончарова, І.М.Духовного, Л.Е.Раскіна, І.С.Мар’єнко, а пізніше Н.І.Болдирєва, О.С.Богданову, в Україні А.С.Макаренка, Г.С.Костюка, А.І.Зільберштейна, С.Х.Чавдарова.

У перші надзвичайно складні – повоєнні роки, коли більшість шкіл опинилися у скрутному становищі, педагоги-практики в тому числі класні керівники показали високу результативність своєї праці. Це було пов’язано з турботливою увагою, спрямованою на учнів, адже майже в кожному класі навчались діти-сироти, батьки яких загинули на фронтах війни. Чимало класних керівників, виконуючи виховні функції, брали на себе у цей період батьківські обов’язки, піклуючись не тільки про навчання підлітків, а й про стан їхнього здоров’я, побутові умови тощо.

Незважаючи на таке по-справжньому батьківське ставлення до учнів у перші повоєнні роки, з метою встановлення «більшого порядку», й дисципліни серед учнів в обов’язки класних керівників були включені наглядацькі функції. Це не сприяло, встановленню дружніх відносин між класними керівниками та їхніми вихованцями. Навпаки, розвивались авторитарні підходи в педагогіці та караючі методи на практиці.

В Україні в листопаді 1946 р. була прийнята постанова уряду про заходи щодо поліпшення позашкільної роботи з дітьми, зміст якої спрямовував педагогічні колективи палаців, будинки піонерів, інших позашкільних закладів на всіляку допомогу дирекції шкіл, класним керівникам у створенні при всіх середніх і семирічних школах клубів вихідного дня, шкільних читалень, в організації учнівських предметних, технічних, натуралістичних гуртків, розвитку художньої самодіяльності, розгортанні роботи за місцем проживання.

У тому ж 1946 р. була прийнята ще одна постанова, у якій зазначалося, зокрема, що виховна робота в багатьох школах проводиться відірвано від навчання, без зв’язку з життям і справжніми потребами дитячого колективу. Йшлося про те, що до запровадження «Правил для учнів» підходять формально або зовсім про них забули.

Такі негативні оцінки стану справ в цілому в шкільній практиці та виховному процесі зокрема призводили до необхідності прийняття в республіці довгострокових законодавчих документів. У 1959 р. Верховна Рада приймає «Закон про зміцнення зв’язку школи з життям і про дальший розвиток системи народної освіти в Українській РСР». Магістральне завдання, що випливало із положень Закону, полягало в запровадженні в республіці замість загальнообов’язкової семирічної освіти восьмирічної. В усіх навчальних закладах областей розгорнулась справжня боротьба за збереження контингенту учнів, припинення відсіву їх зі школи, поліпшення якості знань,що нерідко породжувало формалізм у навчальному процесі, завищення оцінок учнів з навчальних дисциплін. Щодо класних керівників,то вони ніяк не були осторонь цих процесів і строго «каралися» всіма освітянськими інстанціями – від директора школи, педради і вище.

З іншого боку, прийнятий Закон сприяв поглибленню виховного процесу, урізноманітненню форм і методів роботи з дітьми, залученню до шкільних справ ширших кіл громадськості. Саме в ці роки класні керівники спільно з органами учнівського самоврядування, регіональними позашкільними установами спрямовують свою діяльність на розвиток мережі шкільних музеїв, створення для підлітків різних самодіяльних клубів, об’єднань, секцій за інтересами. У практику роботи з дітьми дедалі ширше запроваджуються лекції й бесіди з питань мистецтва, зустрічі з творчими працівниками, організація університетів культури, наукових товариств, а також колективне ,під керівництвом класних наставників, відвідування музеїв, виставок, кінотеатрів і театрів.

У наступні роки, в період посилення зв’язків школи з життям, учителям та учням надається більша можливість для виявлення творчої ініціативи в розвитку самодіяльності, у навчанні, праці, в організації клубів за інтересами. Значно зростають виховні функції шкільних і класних колективів, різновікових об’єднань. У деяких школах це сприяло підвищенню ролі класних керівників у згуртуванні учнівських колективів, а в інших – у спробах уникнути класного керівництва в старших класах під виглядом відмови від надмірної опіки над підлітками. Характерно, що в багатьох школах педагогічні колективи вирішували це питання на свій розсуд.

І все ж у 80-ті роки, в умовах переходу до загальної середньої освіти, зростає відповідальність класних керівників за вихованість учнів, ускладнюються умови їхньої роботи, збільшується кількість дітей із значними відхиленнями в поведінці й розвитку. Незважаючи на прийняті в Україні в той час численні постанови щодо поліпшення трудової підготовки молоді, якість професійної орієнтації залишалась на низькому рівні, і тому за подальше навчання і працевлаштування також несли відповідальність класні керівники.

У ряді педагогічних вузів України в 80-ті роки для студентів були введені спецкурси «Класний керівник» і «Методика здійснення виховної роботи», але ці заходи не вирішували в цілому незадовільної підготовки вчителів до виконання обов’язків класних керівників.

Таким чином, можна сказати, що інститут класних керівників в його сучасному варіанті вичерпав себе, і подальший розвиток його доцільно здійснювати з урахуванням загальних тенденцій розвитку сучасної загальноосвітньої школи.

Нині й досі спостерігається невміння класних керівників, вихователів вивчати рівень вихованості учнів свого класу,їхні індивідуальні психологічні особливості. Це стає причиною «валу заходів», використання застарілих одноманітних форм в організації роботи з класом. Класні керівники не позбавилися авторитарності, надмірної опіки в роботі з дітьми, яким все ще відводиться роль звичайних виконавців волі дорослих, недооцінюється діяльність, спрямована на формування між учнями та вихователями гуманістичних взаємин.

Отже, класне керівництво має певну історію і воно формувалось протягом багатьох років. Історія встановлення інституту класних керівників в Україні має неабияке значення для визначення завдань діяльності вихователя у сучасних умовах. На даний час розвиток інституту класних керівників потрібно здійснювати з урахуванням розвитку сучасних загальноосвітніх шкіл в Україні.

1.2. Погляди видатних педагогів на діяльність класного керівника

Проблеми класного керівництва не оминули увагою такі педагоги як Н.Болдирев, І. Вовчук, А. Дербеньов, Т. Доценко, І. Ковальчук, О. Павленко, Ю.Петік, І. Рибальченко, З. Шиліна, О. Шквір.

Чеський мислитель, педагог, письменник Я.А. Коменський (1592 1670) сформулював ряд вимог до вчителя: «Учитель повинен бути чесним, наполегливим, працьовитим, релігійним, бути зразком доброчесностей. Найбільша турбота вчителя - захоплювати дітей своїм прикладом» [11].

Видатний німецький педагог Адольф Дістерверг (1790-1866) указував, що вчитель, який не підходить до праці як дослідник, неминуче попадає під владу механічності, банальності, він дерев’яніє, кам’яніє, опускається. І це дійсно так. Кожний учитель, класний керівник повинен розвивати в собі дух дослідництва і винахідництва, вправлятися в спостережливості, науково вивчати педагогічні явища [10].

Виховання дітей – це насамперед організація їхнього життя і діяльності. Український педагог і письменник Антон Макаренко (1888-1939) в одній із своїх лекцій говорив, що виховна робота – це передусім робота організатора. Діяльність класного керівника обов’язково включає організацію правильних взаємин в учнівському колективі, організацію навчальної та суспільно корисної праці учнів, організацію позанавчального часу дітей. Тому одна з найважливіших вимог до класного керівника – наявність організаторських навичок та вмінь; уміння організувати учнів не лише на уроці, а й у позаурочний час. Усе це набувається в процесі повсякденної виховної роботи і набагато полегшує виховання школярів, згуртування учнівського колективу. Вихователь залучає учнів свого класу до діяльності загальношкільного колективу [1, с.24].

Класний керівник – педагог – творець живого педагогічного процесу, в якому все перебуває в постійному русі і перетворенні. Він майстер своєї справи – постійно відчуває пульс життя,всебічно враховує конкретні умови, що складаються в кожний момент праці, перевіряє і аналізує попередній досвід, виявляє творчу ініціативу і винахідливість, шукає і знаходить нові, кращі засоби для досягнення мети. Він неодмінно вносить в роботу щось своє, самобутнє,особливе. Педагогічна діяльність потребує мистецьких здібностей. Педагог нікого не виховує, вважав вітчизняний психолог, педагог Лев Виготський (1896-1934) [10].

Справжній педагог завжди як дослідник. Спираючись на відкриті вже наукою закономірності виховання, освіти, і навчання, керуючись положеннями педагогічної теорії, він постійно досліджує навчально-виховний процес, спостерігає учнів, узагальнює дані спостережень, організовує досвід, осмислює факти, робить висновки і відповідно до цього будує свою роботу.

Український педагог, публіцист, письменник В.О. Сухомлинський (1918-1970) про професію вчителя говорив: «Вчительська професія, - це людинознавство, постійне, те, що ніколи не припиняється, проникнення у складний духовний світ людини. Чудова риса - постійно відкривати в людині нове, дивуватися новому, бачити людину в процесі її становлення - один із тих корінь, які живлять покликання до педагогічної праці» [11].

Таким чином, видатні педагоги, вважали, що праця педагога вимагає постійного напруження, великої наполегливості,стійкості,терпіння. Саме це робить педагогічну працю надзвичайно привабливою і сприяє її успіху. Адже педагог продовжує себе в учнях, і це сповнює все його життя глибоким змістом.

1.3 Класний керівник: вимоги до особистості, функції та права педагогічної роботи

Класний керівник повинен бути для учнів прикладом високої ідейності і моральності, відданості своїй праці, високим авторитетом, втіленням правдивості. Він повинен організовувати себе, зацікавлювати учнів тією чи іншою справою, володіти культурою і технікою мовлення, керувати своєю поведінкою у будь-яких виховних ситуаціях.

Вимоги до особистості класного керівника повинні бути такими:

1. Суспільно-гуманістична спрямованість, яка передбачає:

високий рівень самосвідомості, суспільної та національної свідомості;
усвідомлення громадянського обов'язку, високий рівень політичної культури та культури міжнаціонального спілкування;
високий рівень моральної вихованості;
соціальну активність і відповідальність;
володіння навичками суспільно-гуманістичної роботи, вмінням творчо працювати, використовувати й цінувати колективний досвід, критично оцінювати досягнуте;
володіння вмінням брати участь у співпраці, співтворчості.

2. Професійно-педагогічна спрямованість, сутністю якої є:

розуміння соціальної ролі педагогічної професії, інтерес до дитини як суб'єкта діяльності, вміння розуміти її потреби й особливості, складність і неоднозначність внутрішнього світу;
педагогічна спостережливість; педагогічний такт [12].

3. Високий рівень педагогічної майстерності, який передбачає:

знання основ предмета, завдань і категорій педагогіки;
знання вікових, анатомо-фізіологічних та психічних особливостей розвитку учнів, соціального формування особистості; розуміння суті, мети, завдань, форм і методів виховання;
знання індивідуально-психологічних та індивідуально-типологічних особливостей вихованців;
володіння вміннями й навичками організації виховної діяльності школярів, визначення рівня вихованості учнів, вміннями проектування розвитку особистості в колективі, планування, відбору, узагальнення навчально-виховного матеріалу;
володіння прийомами й засобами педагогічної техніки, вмінням встановлювати педагогічні доцільні взаємовідносини з окремими учнями, малими групами, учнівським колективом, батьками, вчителями, аналізувати свою діяльність і діяльність колективу, результати роботи.

Розглянемо функції педагогічної роботи класного керівника. Класний керівник виконує діагностичну, організаторську, виховну, координаційну, стимулюючу функції.

1.Діагностична функція передбачає вивчення класним керівником учнів свого класу. Знання особливостей дітей, їхніх інтересів, нахилів, потреб, рівня вихованості, мотивів поведінки та їхніх якостей дає змогу скласти цілеспрямований і дієвий план виховної роботи, організувати результативний щоденний виховний вплив на учнівський колектив загалом і на кожного учня зокрема. Для виявлення індивідуальних особливостей учнів використовують розглянуті раніше методи науково-педагогічного дослідження.

2. Організаторська функція полягає в умінні залучати колектив класу до різних видів виховної діяльності: пізнавальної, що збагачує уявлення учнів про навколишню діяльність; суспільно корисної, спрямованої на загальну користь і благо; цілісно-орієнтаційної, яка розкриває учням духовні та матеріальні соціально значущі цінності й орієнтує на них їх поведінку; художньо-творчої, що дає учням можливість реалізувати індивідуальні творчі задатки та здібності; вільного спілкування, організації дозвілля учнів, що взаємозбагачує їх.

Для організації цього виду діяльності та забезпечення виховного результату педагог повинен володіти певними організаційними вміннями та навичками [13].

3. Виховна функція є найскладнішою в діяльності класного керівника. План виховної роботи в класі визначає зміст, форми і методи виховної діяльності. Класний керівник складає його з урахуванням загального змісту й методики виховання учнів у національній школі. Передусім виховна діяльність класного керівника передбачає підготовку і проведення запланованих виховних заходів, які є дієвим засобом формування в учнів соціально цінних мотивів поведінки, здорових інтересів, духовних потреб, почуттів, позитивних моральних, правових, трудових, естетичних та інших якостей.

Класний керівник повинен продумати, як залучити якомога більше членів дитячого колективу до підготовки і проведення виховного заходу, знайти кожному конкретну справу, бо лише за таких умов це стане справою самих учнів, за яку вони вболіватимуть, до якої ставитимуться з почуттям відповідальності. Уміла підготовча робота з чітким розподілом обов’язків вже сама по собі виховує учнів, оскільки потребує відповідної дисципліни як найпершої умови цікавого життя, успіху спільної справи, визнання людини за її ставлення до праці, відповідальності при виконанні дорученої справи, допомоги товаришам та ін. За таких умов самопроведення виховного заходу є завершальним актом певного періоду виховної роботи.

Щоб виховний захід був ефективний і його ідеї усвідомили учні, важливо вловити, відчути, визначити ступінь їх підготовленості до сприйняття пропонованих їм моральних, правових, естетичних та інших норм, положень, понять. Якщо вони вже відомі учням, враховують їхнє розуміння, погляди на них, щоб внести потрібні корективи.

Зміст виховного заходу має бути доступним для відповідної вікової категорії учнів, сприяти досягненню конкретної мети, нести у собі нову для вихованців інформацію, особливо це стосується традиційних виховних заходів, які проводять щороку (відзначення Дня Матері, Дня учителя, 8 Березня та ін.).

4. Координаційна функція полягає у спрямуванні класним керівником виховних зусиль усіх педагогів, батьків і представників громадськості на позитивні результати у вихованні учнів. Класний керівник передусім домагається, щоб колектив учителів, який працює з учнями класу, керувався єдиними вимогами до них, здійснював індивідуальний підхід. Він вивчає особливості навчально-виховної роботи вчителів, ознайомлюється з їхніми вимогами та стосунками з учнями, обмінюється думками щодо поведінки окремих учнів, методів впливу на них. Об’єднання та спрямування виховної діяльності найважливіше його завдання.

Успіх виховної діяльності класного керівника залежить також від того, наскільки тісно він співпрацює з батьками, може забезпечити єдність шкільного та сімейного виховання, допомоги в організації виховання учнів за місцем їх проживання, у подоланні бездоглядності школярів тощо.

5. Стимулююча функція полягає у своєчасному виявленні зрушень на краще в розвитку кожного учня класу і відповідному заохоченні його до наступних корисних дій і вчинків.

Різноманітна діяльність класного керівника потребує високого рівня культури й незалежної психолого-педагогічної підготовки. Передусім він повинен мати тверді переконання, які засвічують його відданість педагогічній справі, відчувати плин часу, знати про події, що відбуваються в Україні та за її межами. Цю інформацію класний керівник має своєчасно передавати учням, формуючи у них певне ставлення до неї.

Класний керівник мусить бути високоморальною особистістю, справедливим, порядним у всіх своїх помислах і вчинках. Він має добре знати своїх вихованців, розуміти їх духовний світ і душевний стан, жити їхніми радощами і смутком, бути делікатним і тактовним у стосунках з ними, любити їх і водночас бути вимогливим до них і до себе.

Одна з сумісних його рис – незалежний рівень знань з педагогіки і психології, що дає йому змогу швидко знаходити контакт з учителями й учнями, вміло організовувати виховний процес, залучати учнів до різних видів діяльності, виявляти рівень їх вихованості, вносити до програм виховання відповідні корективи, спонукати їх до самоосвіти та самовиховання.

Класний керівник має право на:

відвідування уроків, занять із теоретичного та виробничого навчання, виробничої практики та позакласних занять у своєму класі (групі), присутність на заходах, що проводять для учнів (вихованців) навчальні, культурно-просвітні заклади;
внесення пропозицій на розгляд адміністрацій навчального закладу та педагогічної ради про моральне та матеріальне заохочення учнів (вихованців) [3, с. 229];
ініціювання розгляду адміністрацією навчального закладу питань соціального захисту учнів (вихованців);
внесення пропозицій на розгляд батьківських зборів класу (групи) щодо матеріального забезпечення організації та проведення позаурочних заходів у порядку, визначеному законодавством;
відвідування учнів (вихованців) за місцем їх проживання (за згодою батьків, опікунів, піклувальників), вивчення умов їх побуту та виховання;
вибір форм підвищення педагогічної кваліфікації з проблем виховання;
вияв соціально-педагогічної ініціативи, вибір форм, методів,засобів роботи з учнями (вихованцями);
захист професійної честі,гідності відповідно до чинного законодавства;
матеріальне заохочення за досягнення вагомих результатів у виконанні покладених на нього завдань [3, с. 229].

Отже, діяльність класного керівника є плідна і ефективна. Права і функції педагогічної роботи класного керівника діють в сучасних школах. Діяльність роботи педагога є відповідальною і складною, тому більшість педагогам вона доставляє дуже багато радості і приносить відчуття задоволення.

РОЗДІЛ 2.

ДИДАКТИЧНІ АСПЕКТИ РОБОТИ КЛАСНОГО КЕРІВНИКА В НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ СУЧАСНОЇ ШКОЛИ

2.1 Напрями навчальної та виховної діяльності класного керівника

У роботі вчителя є важка, але дуже важлива місія - бути класним керівником. Класний керівник - це найближчий і безпосередній вихователь, і наставник учнів. Він організовує і спрямовує виховний процес у класі, об'єднує виховні зусилля вчителів, батьків і громадськості, відповідає за організацію виховної роботи в своєму класі [2, с.5].

Напрями навчальної і виховної діяльності класного керівника повинні містити в собі таку діяльність, яка має бути спрямована на забезпечення процесу розвитку особистості кожної дитини.

Напрями навчальної діяльності класного керівника передбачають контроль за відвідуванням, перевірку щоденників, роботу з учнями та роботу з вчителями-предметниками.

Розглянемо зміст вище перелічених напрямів діяльності детальніше.

Контроль за відвідуванням учнями навчальних занять організований у шкільних підрозділах, що перевіряються, шляхом щоденного обліку учнів, які відсутні на заняттях, у спеціальних журналах, а також на відповідних сторінках класних журналів. Класні керівники з’ясовують причину відсутності учнів на заняттях, збирають, систематизують та зберігають протягом навчального року медичні довідки та письмові пояснення батьків або осіб, які їх замінюють, про причину відсутності учня [8].

Перевірка щоденників

1. Щоденник повинен перевірятися класним керівником 1 раз на тиждень.

2. Учні повинні чітко знати вимоги, які висуває класний керівник до ведення щоденника.

3. Щоденник учня повинен відображати результати його навчальних досягнень без акценту на особисті якості учня.

4. Щоденник учня повинен відображати активність участі учня в житті класу і результативність його участі в шкільному житті [17].

Робота з учнями

Діяльність класного керівника зазвичай починається з вивчення класу і кожного учня окремо.

Успіх навчальної діяльності класного керівника багато в чому залежить від глибокого проникнення його у внутрішній світ дітей, від розуміння їхніх переживань і мотивів поведінки.

Вивчення учнів дає потрібні результати за умови, якщо воно відповідає низці вимог:

1. Вивчення учнів служить підвищенню якості їх виховання і навчання. На основі систематичного вивчення можна творчо підійти до вибору найбільш ефективних форм і методів виховного впливу на первинний колектив і на окремих його членів. Важливо організувати виховну роботу з учнями з урахуванням їх особливостей.

2. Вивчення учнів поєднується з виховним впливом на них. Класний керівник "проектує" розвиток позитивних якостей і подолання негативних рис у характері та поведінці школярів.

3. Вивчення проводиться планомірно і систематично.

4. Вивчення учнів проводиться в природних умовах їх життя і діяльності.

5. При вивченні класний керівник користується різноманітними методами і прийомами. Важливо на основі вивчення помітити шляхи подолання негативних якостей і закріплення позитивних рис у характері і поведінці школяра.

6. Вивчення передбачає ознайомлення з умовами життя і побуту. Таким чином, дотримання перерахованих вимог значно підвищить ефективність вивчення учнів [9].

Класний керівник здійснює вибір форм роботи з дітьми. Можна розділити форми за видами діяльності - навчальна, трудова, спортивна, художня; за способом впливу - безпосередня і опосередкована. За час проведення форми можна розділити на:

короткочасні (від декількох хвилин до декількох годин);
тривалі (від кількох днів до кількох тижнів);
традиційні (регулярно повторювані). За кількістю учасників форми можуть бути:
індивідуальні (вихователь - вихованець);
групові (вихователь - група дітей);
масові (вихователь - кілька груп, класів) [9].

Індивідуальні форми пронизують всю позаурочну діяльність, спілкування педагогів і дітей. Вони діють у групових та колективних формах.

До них відносяться: бесіда, консультація, обмін думками, виконання спільного доручення, надання індивідуальної допомоги у конкретній роботі, спільний пошук вирішення проблеми, завдання. Перед педагогами в індивідуальних формах роботи стоїть одне з найважливіших завдань: розгадати учня, відкрити його таланти.

До групових форм роботи можна віднести творчі групи, органи самоврядування. У цих формах педагог проявляє себе як рядовий учасник або як організатор. Головне його завдання - з одного боку, допомогти кожному проявити себе, а з іншого - створити умови для отримання в групі відчутного позитивного результату [5, с.101-125].

До колективних форм роботи педагогів зі школярами відносяться конкурси, спектаклі, концерти та інші.

Робота класного керівника з учителями-предметниками

Класний керівник і вчителі-предметники забезпечують цілісність, цілеспрямованість педагогічного процесу в класі. У роботі з учнівським колективом та окремими учнями всі педагоги вирішують спільні освітні та виховні завдання: розвиток пізнавальної активності, творчих здібностей, самостійності, відповідальності.

Ефективність цієї роботи багато в чому залежить від узгодженості дій педагогів, які працюють з учнями конкретного класу. Кожен педагог зацікавлений у професійному та виховному результаті, який можна підвищити, якщо об'єднати свої зусилля з діями колег. Центром цієї координації та організації навчально-виховного процесу є класний керівник, який у взаємодії з учителями-предметниками вирішує наступні завдання:

- вивчення особистісних особливостей педагогів, їх можливостей в організації виховної роботи з дітьми;

- вивчення особливостей викладацької діяльності вчителя його контактів, відносин з дітьми;

- регулювання відносин між вчителями класу, між вчителями та дітьми, між педагогами та батьками;

- визначення загальних цілей, організація спільної діяльності по їх досягненню;

- доцільне використання можливостей педагогів в організації виховної роботи з дітьми та батьками.

Класний керівник організовує роботу всіх вчителів з обґрунтування загальних цілей і завдань в роботі з окремими учнями, визначення шляхів, основних педагогічних засобів, що забезпечують досягнення побаченого, приваблює вчителів класу до позанавчальної виховної роботи, координує дії педагогів у проведенні навчальних занять, у роботі з колективом і окремими учнями.

Основу взаємодії класного керівника та вчителів класу складають:

- взаємна інформованість про дітей, їхніх взаємин, про організацію і результати навчально-виховного процесу;

- взаємодопомога, взаємна підтримка у вирішенні складних проблем;

- зацікавленість в успішній роботі класу і кожного учня;

- спільний пошук шляхів вирішення педагогічних проблем, спільні зусилля, спільна робота з реалізації намічених завдань;

- спільний аналіз проведеної роботи, розв'язуваних педагогічних проблем, отриманих результатів;

- спільне визначення перспектив у роботі класним колективом, окремими учнями [9].

Класний керівник організовує вивчення учнів їх освітніх можливостей, вихованості. Разом з вчителями він може складати і оформляти різні діагностичні карти. Оцінка ряду навчальних здібностей у дітей здійснюється батьками та вчителями.

Класний керівник знайомить вчителів з результатами вивчення дітей і класного колективу, залучаючи і класний колектив, і вчителів, які працюють у класі, до обговорення програми педагогічної допомоги дитині і його сім'ї. Він організовує спільно з вчителями-предметниками пошук засобів, способів, що забезпечують успішність дитини в навчальній діяльності, її самореалізацію на уроці і в позаурочний час.

Класний керівник систематично інформує вчителів про динаміку розвитку дитини, її труднощі й досягнення, про зміну ситуації в сім'ї. Класний керівник регулює ставлення вчителів і батьків дитини. Він інформує педагогів про стан вихованця, особливості сім'ї, організовує зустрічі батьків з вчителями-предметниками з метою обміну інформацією, надання допомоги батькам в організації домашньої роботи з учнями.

Однією з форм взаємодії класного керівника та вчителів-предметників, які забезпечують єдність дій і сприяють виробленню єдиних підходів до виховання дитини, є педагогічний консиліум. Тут формується всебічний погляд на дитину. Всі, хто працює з учнем, отримує інформацію про його психічний, фізичний, розумовий розвиток, його індивідуальні здібності. Педагоги аналізують результати спостережень за учнем, обмінюються інформацією, розподіляють функції в роботі з дитиною.

Основною формою роботи з вчителями-предметниками є індивідуальні бесіди. Важливо проводити такі бесіди як спільні роздуми, спільний пошук вирішення тієї чи іншої проблеми.

Напрями виховної діяльності

Виховна діяльність як класного керівника складна й багатогранна. Завдання виховної діяльності визначаються загальними завданнями виховання та конкретними умовами життя класу [13].

Вивчення учнів

Класне керівництво починається, з вивчення класу й окремо кожного учня. У результаті створюються необхідні умови для правильної організації виховної роботи, для здійснення індивідуального підходу. Вивчення учнів триває упродовж усього їхнього навчання. Це допомагає краще організувати виховну роботу.

Організація і виховання класного учнівського колективу

Згуртовуючи учнів у дружний і цілеспрямований колектив, створюються передумови для успішного розв'язання навчально-виховних завдань. Виховні години спрямовані на пізнання себе, своїх сильних та слабких рис, моральних якостей та розвиток позитивного самовідношення:

«Вихованість як важлива риса особистості»,
«Що таке справжня дружба»,
«Можна і не можна» (профілактика шкідливих звичок),
«Пізнай себе. Я і моральні якості»,
«Пізнай себе. Я і мій характер»,
«Велика радість творити добро»,
«Пізнай себе, щоб добре навчатися» [13].

Координація виховної діяльності учителів

Класний керівник покликаний координувати й спрямовувати виховну роботу вчителів свого класу. У класі повинен діяти колектив педагогів з єдиними вимогами до учнів, з індивідуальним підходом до них.

Класний керівник постійно зустрічається з учителями свого класу, обговорює виконання єдиних вимог, якість знань і стан дисципліни. Великого поширення в досвіді роботи набули класні учнівські збори та вечори з участю вчителів. Вони виступають з доповідями та повідомленнями, обговорюють питання, пов'язані з життям класу. Це допомагає вчителям встановити тісний контакт із школярами.
Робота з батьками учнів. Батьки – найбільш зацікавлені в навчанні й вихованні дітей. Спілкування з батьками на зборах, засіданнях батьківського комітету відбувається регулярно. Класний керівник намагається встановити індивідуальний контакт з кожною родиною, також з'ясовує загальну та педагогічну культуру сім'ї, умови життя учня, консультування щодо вимог до дитини, обговорення відхилень у її поведінці, вжиття необхідних заходів щодо їх запобігання, залучення батьків до участі в роботі школи тощо [13].

Таким чином, визначення напрямів навчальної і виховної діяльності зосереджує увагу класного керівника на тих ділянках роботи, які в тісному поєднанні створюють можливості для самореалізації учнів.

2.2 Планування роботи педагога

Робота класного керівника з організації навчальної діяльності класного колективу становить істотну частину його виховної діяльності в цілому.

Дана робота складається з таких частин:

допомога учням і вчителям у досягненні високого рівня організованості;
підтримка в учнів інтересу до навчання , впевненості в значенні високого рівня знань;
розвиток пізнавальних інтересів;
здійснення індивідуального підходу до учнів;
залучення батьків до організації навчальної роботи [7, с. 20-25].

Форми реалізації цих завдань наступні:

оптимальне розташування учнів у класі на уроці;
проведення підсумкових класних годин один раз на чверть, на яких дітей учать підбивати підсумки, аналізувати причини успіхів і невдач;
організація й проведення навчальних екскурсій, предметних ігор, конкурсів;
залучення учнів класу до участі в турнірах, олімпіадах, заохочення переможців;
залучення учнів до науково-дослідної роботи [7, с. 20-25].

Планування роботи класного керівника – відповідальний і творчий процес, що триває впродовж усіх років роботи з ними. Якісне планування є показником його професійного вміння, його бажання і уміння створити систему виховної роботи з класом.

При плануванні класний керівник повинен знати:

1. державні, регіональні і місцеві документи про освіту, виховання;

2.педагогічні і методичні рекомендації з питань виховання і планування;

3. план навчально-виховної роботи школи; дані власної діагностики класу;

4. рекомендації учителів класу, побажання батьків і учнів класу;

5. поточні і очікувані події у світі, країні, місті і селі [14].

Класний керівник повинен враховувати етапи планування:

1.Виховні заходи повинні враховувати вік учнів

2.Планування має бути системним

3.Планування має враховувати цілі й завдання виховної системи навчального закладу, думки учнів і їхніх батьків

4.Заплановані позакласні заходи повинні бути цікавими і розвивальними, різноманітними за формою і змістом

В практиці роботи школи виділяють такі види планів: перспективний, тижневий, план виховного заходу.

Зміст і структуру перспективного плану може визначити кожний педагог. Цей план передбачає такі розділи:

1) загальну і психолого-педагогічну характеристику класу;

2) план-мережу на чверть чи півріччя за напрямами роботи і календарними термінами, де вказані конкретні справи з класом;

3) роботу з учителями і батьками;

4) індивідуальну роботу з окремими учнями.

Тижневі плани повинні бути індивідуальні для кожного класного керівника. У ньому потрібно відвести по 2 - 3 сторінки на кожного учня і вносити туди записи про вчинки, різноманітні фактори, за якими можна зробити висновки про розвиток учня і здійснювати на цій основі індивідуальну роботу [15].

План окремого виховного заходу — це конспект який має містити завдання, зміст, хід підготовки та проведення виховного заходу. Такі конспекти особливо потрібно продумувати класним керівникам, які лише розпочинають доручену справу. Колективні справи (свята, вечори тощо) вимагають плану, який називається сценарієм, який потрібно написати.

Класний керівник веде таку документацію: складає характеристику учня, характеристику класу [9].

Отже, ефективність роботи класного керівника визначається вмінням бачити за всім колективом учнів окрему особистість, знати її характер, особливості і здійснювати ефективний вплив.

2.3. Технологія роботи класного керівника з родинами учнів

Умовою успішної виховної діяльності з учнями є співробітництво класного керівника з батьками, адже родина впливала і продовжує значно впливати на процес розвитку особистості дитини.

Робота з батьками насамперед починається зі збору відомостей про сім’ю від учнів і їхніх батьків. Класного керівника має цікавити склад сім’ї, де живе учень; кількість дітей у родині; спеціальність і місце роботи батьків, осіб, що їх заміняють; матеріальні і побутові умови родини. Щоб бути активним спостерігачем, класний керівник збирає відомості про сім’ю учня шляхом паралельного анкетування батьків і дітей. Сьогодні існує багато анкет, розроблених на допомогу класному керівникові: «Ти і твої батьки», «Ми і наші діти», «Ти і твоя сім’я», аналіз яких допоможе класному керівникові вивчити ту чи іншу сім’ю.

Робота вчителя з батьками включає три важливі аспекти:

вивчити склад сім’ї учня, ціннісні орієнтації батьків, їхні погляди на цілі і методи виховання, визначити виховний потенціал;
з’ясувати наскільки спосіб життя сім’ї, її виховна діяльність відповідають суспільним вимогам;
втілити у кожну сім’ю вимоги і цілі суспільства щодо виховання молодого покоління.

На цій основі має будуватися індивідуальний підхід до батьків протягом усього періоду навчання дітей у школі [6, с.102].

Дбаючи про ефективну взаємодію з батьками, класний керівник повинен враховувати важливість таких чинників:

запрошення батьків до співробітництва. Доброзичливість, відкритість у спілкуванні з батьками – перший крок до співпраці з ними
визнання важливості батьків у співпраці. Класний керівник повинен завжди наголошувати на важливій ролі батьків у вихованні і розвитку дитини
вияв любові,захопленості їх дитиною. Психологічний контакт із батьками виникає одразу, як тільки вчитель виявляє розуміння дитини,симпатизує їй,бачить позитивні і негативні риси. Батьки, відчувши доброзичливість учителя,більш охоче спілкуються з ним, налаштовуються на співпрацю
пошук нових форм співпраці. Учитель може запропонувати одному з батьків організувати батьківські збори, разом визначивши їх тематику, структуру тощо. Особливо корисний обмін думками з батьками щодо налагодження взаєморозуміння з дітьми.

Процес налагодження взаємодії з батьками ефективний за дотримання педагогом психолого-педагогічних правил і вимог. До них належать:

використання заходів, спрямованих на підвищення авторитету батьків. У спілкуванні з батьками слід уникати категоричного тону,який може спровокувати образи. Нормою мають стати стосунки, засновані на взаємоповазі. Цінність їх полягає у розвитку почуття власної відповідальності, вимогливості.
педагогічний такт,неприпустимість необережного втручання в життя родини. Учитель повинен бути тактовним, ввічливим, інформацію про сім’ю використовувати лише для допомоги батькам у вихованні дитини [4, с.24].

Таким чином, робота з родинами учнів – один з найважливіших напрямів діяльності класного керівника і одна з найважчих ланок у його практичній діяльності. У зв’язку з цим значно зростає актуальність підготовки класних керівників до проведення роботи з батьками.

РОЗДІЛ 3. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

3.1 Діагностика ефективності роботи класного керівника у спеціальному навчальному закладі

Робота класного керівника у спеціальному навчальному закладі не є легкою.

Там навчаються діти з відповідним діагнозом і такими медичними показами:

- легка розумова відсталість;

- помірна розумова відсталість;

- хвороба Дауна;

- органічна деменція різного походження, яка відповідає легкій та помірній розумовій відсталості, що є наслідком інфекційних, інтоксикаційних, травматичних та інших постнатальних уражень головного мозку;

- складна патологія (спеціальні класи).

Зміст роботи класного керівника визначає широкий, різноманітний і складний спектр його виховної діяльності. Професійні здібності класного керівника можна прокласифікувати за кількома групами - це рефлективно-аналітичні, організаторські, комунікативні здібності.

До рефлективно аналітичних здібностей належить аналіз власної діяльності, помилок і невдач, розуміння своїх сильних і слабких сторін для самовдосконалення й раціонального планування роботи; уміння передбачити наслідки діяльності. З іншого боку, класний керівник повинен володіти методами діагностики становища особистості в колективі: шляхом спостереження, аналізу, оцінювати рівень індивідуального розвитку школяра, сімейного виховання, вплив позашкільного товариського середовища на учня; вчити учнів зокрема і клас в цілому аналізувати своє життя.

Важливим для класного керівника є вміння проводити педагогічні зібрання, індивідуальні бесіди з учителями та батьками з проблем виховання й розвитку особистості школяра; класні збори з метою педагогізації батьківської громадськості; взаємодіяти з методичним кабінетом відділу освіти з проблем виховання, заступниками директора з навчальної і виховної роботи, директором школи.

Комунікативна доброзичливість класних керівників найважливіша умова здорового психологічного клімату в школі та передумова співробітництва з класом та з іншими суб'єктами виховання.

Підхід до дитини з погляду захисту вимагає забезпечення її здоров'я. Програма "Здоров'я" передбачає знання психологічних і фізіологічних особливостей розвитку дитини на різних вікових етапах, виявлення основних ознак (фізіологічних розладів організму дітей), уміння розбиратися в причинах відхилень у здоров'ї, прагнення займатися самоосвітою в цій галузі.

Класний керівник повинен протягом усього періоду роботи з класом вивчати особливості розвитку кожної дитини, з'ясовувати спадкові та хронічні захворювання дитини.

Серйозною допомогою у вивченні стану здоров'я дитини може бути «медична картка», «картка здоров'я», де лікарі вказують патологічні та хронічні захворювання учня.

Класний керівник здійснює тестування на виявлення психічного стану дитини, особливостей її характеру, темпераменту, що допоможе розробити індивідуальну програму "Здоров'я" кожного учня. Він допомагає лікарям і бере безпосередню участь у диспансеризації учнів класу; проводить серйозну роботу щодо профілактики захворювань і з цією метою організовує бесіди з класом про режим.

Програма "Спілкування" передусім передбачає вивчення взаємин дітей. З цією метою під час бесід з батьками класний керівник намагається зрозуміти, в якому середовищі дитина виховується, наскільки міцні сімейні зв'язки, який стиль стосунків дітей з батьками, становище дитини в сім'ї.

Класний керівник здійснює тестування й соціометрію з метою виявлення стосунків дітей у класі, взаємин дівчат і хлопців, індивідуальних рис характеру дитини, її проблем у спілкуванні тощо, а також проводить бесіди з учнями, спостерігає за ними в різноманітних сферах життя. Довіра в бесіді допоможе учневі здобути впевненість у своїх силах, а у випадку незадовільної поведінки дати шанс для виправлення негативних рис. Робота з колективом класу за програмою «Спілкування» включає в себе діяльність класного керівника щодо формування в дітей комунікативної культури, створення сприятливого психологічного клімату в класі, сім'ї; практикуми з етикету щодо оволодіння правилами культури поведінки; бесіди, лекції та диспути з проблеми спілкування.

Подаючи допомогу дитині із порушенням психофізичного розвитку, ставлячи її у відповідні їй потребам і інтересам, здібностям і психологічним якостям проблемні ситуації, педагог стимулює прояв таких привабливих соціально-психологічних рис, як адекватна самооцінка, відповідальність, гуманність, активність. Класний керівник створює умови для нагромадження морально-етичного досвіду в процесі міжособистісних взаємодій з однолітками, дорослими, навчає орієнтуватись в складних ситуаціях, допомагає дотримуватись соціально бажаної поведінки.

ВИСНОВКИ

Повсякденне керівництво навчально-виховною роботою в класі здійснює класний керівник, призначений адміністрацією школи з числа вчителів, що викладають у ньому. Класний керівник — стрижень виховного процесу. Це нитка, яка зв’язує в одне ціле дитину, вчителя-предметника, батьків, громадськість. Класний керівник — універсальна особистість. Це і вихователь, і психолог, і соціальний педагог, і педагог-організатор. Діяльність класного керівника повинна бути плановою, цілеспрямованою і скерованою на перспективу розвитку кожної особистості.

Він повинен забезпечити: виховання в учнів культури поведінки, формування в них високих моральних якостей; забезпечення єдності педагогічних вимог з боку сім'ї і школи; організацію в разі потреби допомоги учням (навчальної, матеріальної, моральної); проведення заходів, які передбачають зміцнення здоров'я учнів; організацію суспільно корисної праці учнів, ведення документації класу; будування взаємин з учнями та їхніми батьками на демократичних засадах, сприяння розвитку самоврядування учнів.

Різноманітна діяльність класного керівника потребує високого рівня культури й належної психолого-педагогічної підготовки. Також він повинен знати про події, що відбуваються в Україні та за її межами. Цю інформацію він має своєчасно передавати учням, формуючи у них певне ставлення до неї.

Класний керівник мусить бути високоморальною особистістю. Він має добре знати своїх вихованців, розуміти їх духовний світ і душевний стан, бути делікатним і тактовним у стосунках з ними, любити їх і водночас бути вимогливим до них і до себе. Глибокі знання з педагогіки і психології забезпечують йому змогу швидко знаходити контакт з учителями й учнями, вміло організовувати виховний процес, залучати учнів до різних видів діяльності, виявляти рівень їх вихованості, вносити до програми виховання відповідні корективи, спонукати їх до самоосвіти та самовиховання.

Класний керівник відіграє провідну роль у системі виховання підростаючих поколінь, він також покликаний координувати діяльність сім'ї і громадськості з виховання учнів.

Також класний керівник повинен створювати умови для всебічного гармонійного розвитку особистості учнів з погляду завдань морального, трудового і фізичного виховання .

Ефективність роботи класного керівника визначається за результатами його діяльності: показниками рівня сформованості необхідних якостей школярів з погляду завдань розумового, трудового і естетичного виховання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Болдирєв М.І. Класний керівник. К. Радянська школа, 1982. – 24 с.
Болдирєв М.І. Методика роботи класного керівника: посібник зі спецкурсу для студентів пед. інститутів. М. 1984. 271 с.
Вивчаємо українську мову і літературу // Документація класного керівника 2008 р.№26 20-10 с.
Вивчаємо українську мову і літературу // Як організувати навчальну діяльність класного колективу 2006 р. № 29 20-5 с.
Кузьмінський А.І, Омеляненко С.В. Настільна книга класного керівника:навч.-метод.посіб./. – К.: Знання, 2012. – 229 с.
Оржеховська В.М, Пилипенко О.І та ін. Класний керівник у сучасній школі: Метод. посібник / – К.: Інститут змісту і методів навчання, 1996. 1013 с.
Упоряд.М.Голубенко. / Школа класного керівника – К.:Вид.дім «Шкіл.світ», Вид.Л.Галіцина, 2005. – 102 с.
Шкільний світ // Робота з батьками і сім’ями учнів 2011 р. № 37 24 с.
Школа класного керівника // Технологія роботи класного керівника з батьками учнів – К. 2008 – 101-125 с.

Список використаних інтернет джерел

Наказ про перевірки організації роботи з контролю за відвідуванням учнями навчальних занять[Електронний ресурс]:[веб-портал]-Режим доступу http://www.enosvita.com.ua/index.php
Основні напрямки роботи класного керівника [Електронний ресурс]:[веб-портал]-Режим доступу http://ua-referat.com/
[Електронний ресурс]:[веб-портал]-Режим доступу:http://knowledge.allbest.ru/pedagogics/2
[Електронний ресурс]:[веб-портал]-Режим доступу: http://klasnaocinka.com.ua/ru/article/osnovni-zavdannya-ta-prioritetni-napryami-roboti-k.html
[Електронний ресурс]:[веб-портал]-Режим доступу: http://www.br.com.ua/kurs/Pedagogica/75654-2.html
[Електронний ресурс]:[веб-портал]-Режим доступу http://petdnepr.at.ua/publ/robota klasnogo kerivnika/12-1-0-448
[Електронний ресурс]:[веб-портал]-Режим доступу:http://pidruchniki.com/16560220/pedagogika/planuvannya roboti klasnogo kerivnika
[Електронний ресурс]:[веб-портал]-Режим доступу: http://scola72.at.ua/index/perevirka_shhodennikiv/0-42
[Електронний ресурс]:[веб-портал]-Режим доступу: http://klasnaocinka.com.ua/ru/article/robota-klasnogo-kerivnika.html

Додаток А

Характеристика учня

Клименка Василя Григоровича, 1997 року народження, українця, учня 11-А класу спеціальної школи-інтернат № 102

Клименко Василь навчається даній школі з 1-го класу. Має хороші розумові здібності, але навчається нижче своїх можливостей. Навчається в основному на 5-8 балів. Любить математику, важче даються предмети гуманітарного циклу. Найулюбленіший предмет – фізичне виховання. Навчальні заняття відвідує, але іноді бувають пропуски без поважних причин. Любить працювати на комп’ютері і відвідує гурток.

Василь має хорошу пам’ять. Іноді не виконує домашні завдання.

Любить фізично трудитись, веселий по-характеру. В громадському житті класу активний. Відвідує комп’ютерний гурток і заняття з хореографії.

Одне і головних порушень поведінки – це розмови на уроках. На зауваження не завжди реагує позитивно.

Директор школи Іваницька Л.П.

Класний керівник В.І.Гулько

06.05.2015 р.

Додаток Б

Характеристика класу

У третьому класі навчається 11 учнів, з них 4 дівчини і 7 хлопців; 10-15 років та різні за своїми інтелектуальними психофізичними можливостями. 5 учнів з хворобою Дауна, 2 учня мають порушення аутичного кола ,6 учнів мають недорозвиток мовлення різного рівня.

За станом фізичного розвитку належать до основної групи з занять фізичної культури. Стан здоров’я дітей у класі різний. Найчастіше пропускають заняття з причини хвороби.

Соціально-психологічний стан дітей задовільний. За кількістю дітей у родині одна дитина (Вовк Н, Гавалевич Д, Зубік А, Федик Д), дві дитини (Петруха С, Чайковський М), три дитини (Попик А, Харків І, Шупер Д.). Учні Вовк Н, Харків І, Федик Д, Шупер проживають і виховуються лише мамою. Характер відносин між учнями і їхніми батьками нормальний. Більшість дітей виховуються у сім’ях, де панує взаєморозуміння і злагода. Конфліктними є відносини у сім’ї Вовк Н. У більшості сімей батьки не працюють, доглядаючи дитину-інваліда.

Між учнями триває формування згуртованості,взаємодопомоги, почуття колективізму. У спілкуванні з учителями учні проявляють стриманість, тактовність. Більшість дітей мають холеричний темперамент, проте є й флегматики. Виховання дітей у сім’ї та школі впливає на характер дітей. Щодо психологічних якостей, то у дітей переважає довільна увага, пам’ять слабка. Порушена у них увага. Учні готові прийти на допомогу одне одному, відповідально ставляться до навчання і до виконання доручень вчителя. Навчальний рік закінчили з гарними оцінками 3 учнів.

Усі учні потребують постійної індивідуальної допомоги у навчанні. Повсякденної уваги і контролю потребує Вовк Н.

Загалом учні з батьками ставляться до навчання відповідально.

Класний керівник В.І.Гулько

Функції, права та технології роботи класного керівника з учнями