Украинское законодательство, ориентированное на развитие науки и ее отраслей

Министерство образования и науки Украины

Одесская национальная морская академия

РЕФЕРАТ

по дисциплине: Методология научных исследований

на тему: "Украинское законодательство,

ориентированное на развитие науки и ее отраслей"

выполнил курсант группы 2604

будущий магистр Штапенко А.Д.

проверил профессор Онищенко О.А.

Одесса 2015

ПЛАН

  1. Введение;
  2. Организация науки на Украине;
  3. Положения законодательства Украины о науке:
    1. Закон Украины  «О приоритетных направлениях развития науки и техники»;
    2. Закон Украины «О специальном режиме инновационной деятельности технологических парков» от 12 января 2006 года №3333-IV;
    3. Закон Украины «О научной и научно-технической экспертизе» от 10 февраля 1995 года (в редакции от 09.02.2006 г. №3421-IV);
    4. Закон Украины «Об инновационной деятельности» от 4 июля 2002 года №40-IV;
    5. Закон Украины «О научной и научно-технической деятельности» от 13 декабря 1991 года №1977-ХII;
    6. Закон Украины «О научно-технической информации»;
    7. Закон Украины «О государственном регулировании деятельности
      в сфере трансфера технологий»; 
  4. Основные проблемы развития науки и способы их решения;
  5. Список использованных информационных сайтов и литературы.

1. ВВЕДЕНИЕ

Украина в наследство от СССР получила мощную науку мирового уровня. Однако после 1991 года наука никогда не принадлежала де-факто к государственным приоритетам и выживала прежде всего благодаря энтузиазму самих ученых.

Каждый новый Президент и каждое новое правительство независимой Украины провозглашали науку и инновации в качестве одной из важнейших стратегических составляющих государственной идеологии социально- экономического развития страны и основ обеспечения е национальной безопасности.

Однако кроме государственной идеологии существует ещ и государственная политика. То есть реальные действия власти, призванные обеспечить претворение в жизнь основных положений государственной идеологии. Фактически государственная научно-техническая политика была прямо противоположна государственной идеологии. Выражается это прежде всего в совершенно недостаточном и постоянно снижающемся уровне финансирования науки.

2. ОРГАНИЗАЦИЯ НАУКИ НА УКРАИНЕ

Организацией науки на Украине занимается Государственное агентство по вопросам науки, инноваций и информатизации Украины, которое определяет вместе с научными учреждениями направление развития научных исследований и использования в народном хозяйстве. Государственное агентство подает планы развития науки Правительства или Верховной Раде Украины на утверждение и обеспечение финансирования из государственного бюджета или других источников.

Государственная система организации и управления научными исследованиями на Украине дает возможность концентрировать и ориентировать науку на выполнение наиболее важных задач. Управление научной деятельностью строится по территориально-отраслевому принципу. Сегодня научно-исследовательскую работу ведут:

  • Научно-исследовательские разработки и центры Академии наук Украины (НАН);
  • Научно-производственные, научно-исследовательские, проектные учреждения, системы отраслевых академии;
  • Научно-исследовательские, проектные учреждения и центры министерств и ведомств;
  • Научно-исследовательские учреждения и кафедры высших учебных заведений;
  • Научно-производственные, проектные учреждения и центры при промышленных предприятиях, объединениях;

Высшим государственным научным центром является Национальная академия наук Украины. Она возглавляет и координирует совместно с Государственным агентством по вопросам науки, инноваций и информатизации Украины фундаментальные и прикладные исследования в различных областях науки. НАН государственным научным учреждением, объединяет все направления науки и поддерживает международные связи с научными центрами других стран. 

3. ПОЛОЖЕНИЕ ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВА УКРАИНЫ О НАУКЕ

3.1. Закон Украины  «О приоритетных направлениях развития науки и техники»

Этот закон определяет вектор развития украинской науки и фиксирует приоритетные развития науки и техники:

  • фундаментальные научные исследования по наиболее важным проблемам развития научно-технического, социально-экономического, общественно-политического, человеческого потенциала для обеспечения конкурентоспособности Украины в мире;
  • информационные и коммуникационные технологии;
  • энергетика и энергоэффективность;
  • рациональное природопользование.

Стаття 1. Законодавство України у сфері прогнозування та визначення пріоритетів

Правовою основою формування та реалізації пріоритетних
напрямів розвитку науки і техніки є Конституція України, закони України "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України.

Стаття 2. Визначення термінів

У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

  • пріоритетні напрями розвитку науки і техніки - науково, економічно та соціально обґрунтовані напрями науково-технічного розвитку на довгостроковий період (понад 10 років), яким надається пріоритетна державна підтримка з метою формування ефективного сектору наукових досліджень і науково-технічних розробок для забезпечення конкурентоспроможності вітчизняного виробництва, сталого розвитку, національної безпеки України та підвищення якості життя населення;
  • пріоритетні тематичні напрями наукових досліджень і
    науково-технічних розробок - напрями фундаментальних і прикладних
    наукових досліджень та науково-технічних розробок, що визначаються
    на середньостроковий період (до 5 років) у рамках пріоритетних
    напрямів розвитку науки і техніки з метою забезпечення їх
    реалізації.

Стаття 3. Пріоритетні напрями розвитку науки і техніки
на період до 2020 року

Визначити пріоритетними напрямами розвитку науки і техніки на
період до 2020 року:
1) фундаментальні наукові дослідження з найбільш важливих проблем розвитку науково-технічного, соціально-економічного,
суспільно-політичного, людського потенціалу для забезпечення
конкурентоспроможності України у світі та сталого розвитку
суспільства і держави;
2) інформаційні та комунікаційні технології;
3) енергетика та енергоефективність;
4) раціональне природокористування;
5) науки про життя, нові технології профілактики та лікування
найпоширеніших захворювань;
6) нові речовини і матеріали.

Стаття 4. Формування пріоритетних напрямів розвитку науки
і техніки в Україні

Для формування пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки
Кабінет Міністрів України із залученням Національної академії наук
України, галузевих академій наук, центральних органів виконавчої
влади розробляє і здійснює державну цільову програму прогнозування
науково-технологічного та інноваційного розвитку України
відповідно до Закону України "Про державні цільові програми".
Пріоритетні напрями розвитку науки і техніки, підготовлені
згідно з державною цільовою програмою прогнозування
науково-технологічного та інноваційного розвитку України,
обговорюються науковою громадськістю і за рішенням Кабінету
Міністрів України подаються до Верховної Ради України для
корегування пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки,
визначених статтею 3 цього Закону, або їх заміни.
До кожного з пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки
Кабінетом Міністрів України подаються такі матеріали:

  • обґрунтування необхідності прийняття пріоритетного напряму,
    очікувані результати та їх вплив на економіку України;
  • оцінка науково-технічного потенціалу та наукових шкіл, які
    будуть задіяні в реалізації пріоритетного напряму, оцінка існуючих
    об'єктів права інтелектуальної власності та наукових результатів,
    що будуть покладені в основу реалізації пріоритетного напряму;
  • пропозиції до пріоритетних тематичних напрямів наукових
    досліджень і науково-технічних розробок, визначення фахівців та
    базових наукових установ, що мають здійснювати науково-технічний
    супровід пріоритетного напряму;
  • концепція реалізації пріоритетного напряму та оцінка
    фінансових, матеріально-технічних ресурсів, які мають бути
    залучені для його реалізації.

Пріоритетні напрями розвитку науки і техніки затверджуються
Верховною Радою України шляхом внесення змін до статті 3 цього
Закону.

Стаття 5. Реалізація пріоритетних напрямів розвитку
науки і техніки

Реалізація пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки
забезпечується шляхом розроблення та виконання за визначеними
пріоритетними тематичними напрямами наукових досліджень і
науково-технічних розробок державних цільових програм, державного
замовлення на науково-технічну продукцію, підготовку наукових
кадрів, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення наукових досліджень і науково-технічних розробок.
Перелік пріоритетних тематичних напрямів наукових досліджень
і науково-технічних розробок формується центральним органом
виконавчої влади у сфері наукової і науково-технічної діяльності
за участю інших заінтересованих центральних органів виконавчої
влади, Національної академії наук України та галузевих академій
наук на основі результатів державної цільової програми
прогнозування науково-технологічного та інноваційного розвитку
України і затверджується Кабінетом Міністрів України протягом
шести місяців з дня набрання чинності статтею 3 цього Закону.
Перелік пріоритетних тематичних напрямів наукових досліджень
і науково-технічних розробок за результатами їх реалізації може
корегуватися протягом терміну дії пріоритетних напрямів розвитку
науки і техніки.
Корегування пріоритетних тематичних напрямів наукових
досліджень і науково-технічних розробок здійснює Кабінет Міністрів
України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері
наукової і науково-технічної діяльності.
Обсяги коштів, що спрямовуються на реалізацію кожного з
пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки, щорічно
визначаються законом про Державний бюджет України.

Стаття 6. Моніторинг реалізації пріоритетних напрямів
розвитку науки і техніки

З метою забезпечення ефективного управління та своєчасного
внесення змін до здійснюваної науково-технічної політики,
корегування пріоритетних тематичних напрямів наукових досліджень і
науково-технічних розробок, завдань державних цільових програм,
державного замовлення Кабінет Міністрів України організує
системний моніторинг реалізації пріоритетних напрямів науки і
техніки.
Узагальнена інформація про хід реалізації пріоритетних
напрямів та отримані результати щорічно до 1 липня поточного року
подається Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України.

Стаття 7. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України:

  • протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом
    привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим
    Законом;
  • протягом року з дня набрання чинності цим Законом забезпечити
    перегляд державних цільових програм та приведення їх у
    відповідність із пріоритетними напрямами, визначеними цим
    Законом".

3.2. Закон Украины «О специальном режиме инновационной деятельности технологических парков» от 12 января 2006 года №3333- IV

Этот закон определяет правовые и экономические основы введения и функционирования специального режима инновационной деятельности технологических парков.

Стаття 1. Терміни, які вживаються в цьому Законі


Для цілей цього Закону терміни вживаються в такому значенні:
1) технологічний парк (технопарк) - юридична особа або група
юридичних осіб (далі - учасники технологічного парку), що діють
відповідно до договору про спільну діяльність без створення
юридичної особи та без об'єднання вкладів з метою створення
організаційних засад виконання проектів технологічних парків з
виробничого впровадження наукоємних розробок, високих технологій
та забезпечення промислового випуску конкурентоспроможної на
світовому ринку продукції;
2) договір про спільну діяльність без створення юридичної
особи та без об'єднання вкладів учасників технологічного парку
(далі - договір) - договір між юридичними особами - учасниками
технологічного парку, що містить відомості про склад учасників
технологічного парку, їх права та обов'язки, пріоритетні напрями
діяльності технологічного парку, органи управління і керівний
орган технологічного парку, їх повноваження та порядок прийняття
ними рішень, порядок фінансування діяльності органів управління і
керівного органу, порядок прийняття нових учасників технологічного
парку та виключення з числа учасників технологічного парку,
порядок ліквідації технологічного парку (припинення дії договору);
3) учасники технологічного парку - юридичні особи - суб'єкти
наукової, науково-технічної, підприємницької діяльності, що уклали
між собою договір згідно з цим Законом;
4) керівний орган технологічного парку - юридична особа -
один з учасників технологічного парку, який від імені учасників
технопарку відкриває спеціальний рахунок технологічного парку і на
якого за договором покладені функції поточного керівництва
діяльністю технологічного парку, у тому числі щодо оформлення
проектів технологічного парку, використання в установленому цим
Законом порядку коштів спеціального рахунку технологічного парку,
контролю за використанням коштів спеціальних рахунків учасників
технологічного парку, перевірки та підготовки пропозицій щодо
внесення змін або припинення виконання проектів технологічного
парку, підготовки звітів про діяльність технологічного парку,
представлення інтересів учасників технологічного парку в органах
державної влади та органах місцевого самоврядування, укладання
відповідно до законодавства договорів від імені технологічного
парку, та інші функції відповідно до договору;
5) спільне підприємство - підприємство, створене для
виконання проектів технологічного парку, одним із засновників
якого є технологічний парк або учасник технологічного парку, а
іншими - резиденти чи нерезиденти, сумарний внесок яких до
статутного фонду становить суму в національній валюті,
еквівалентну не менше 50 000 доларів США;
6) проект технологічного парку - підготовлений технологічним
парком комплект документів, який включає опис взаємозв'язаних
заходів технологічного парку, визначає його учасників та спільні
підприємства (виконавців проекту), співвиконавців і виробників
продукції щодо проведення наукових досліджень, технічного,
технологічного, конструкторського проектування, випуску дослідних
партій та промислового виробництва інноваційної продукції, а також
щодо фінансового, кадрового, маркетингового та комерційного
забезпечення виробничого впровадження нових товарів і надання
послуг, що пройшов у встановленому Кабінетом Міністрів України
порядку експертизу і внесений до державного реєстру, який веде
центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику
у сфері науково-технічної та інноваційної діяльності. Номенклатура
та обсяги ввезення в Україну необхідних для реалізації проекту
технологічного парку матеріалів, устаткування, обладнання,
комплектуючих та інших товарів, а також об'єми експериментального,
дослідного та промислового виробництва інноваційної продукції
визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує
державну політику у сфері науково-технічної та інноваційної
діяльності, індивідуально для кожного проекту;
7) спеціальний режим інноваційної діяльності - правовий
режим, який передбачає надання державної підтримки щодо
стимулювання діяльності технологічних парків, їх учасників та
спільних підприємств при реалізації проектів за пріоритетними
напрямами діяльності технологічних парків;
8) пріоритетні напрями діяльності технологічного парку -
економічно і соціально зумовлені напрями науково-технічної та
інноваційної діяльності технологічного парку, що відповідають
визначеним законодавством науково-технічним та інноваційним
пріоритетам і спрямовані на промислове виробництво
конкурентоспроможної високотехнологічної та інноваційної продукції
і насичення нею внутрішнього ринку та забезпечення експортного
потенціалу держави.

Стаття 2. Сфера дії цього Закону

Дія цього Закону поширюється на технологічні парки, їх
учасників та спільні підприємства, що виконують проекти
технологічних парків за пріоритетними напрямами діяльності
технологічних парків.

Стаття 3. Спеціальний режим інноваційної діяльності
технологічних парків

Спеціальний режим інноваційної діяльності запроваджується для
технологічного парку строком на 15 років і діє при виконанні
проектів технологічного парку.
Державне сприяння інноваційній діяльності технологічних
парків здійснюється шляхом державної фінансової підтримки та
цільового субсидіювання проектів технологічних парків.

Стаття 4. Державна реєстрація технологічного парку

Державна реєстрація технологічного парку здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері науково-технічної та інноваційної діяльності. Технопарку видається свідоцтво про державну реєстрацію встановленого зразка. Підставою для державної реєстрації технологічного парку є включення його до переліку технопарків, що наведений у преамбулі цього Закону.

Стаття 5. Проекти технологічних парків

Проекти технологічних парків, реалізація яких здійснюється
згідно з вимогами цього Закону, розробляються відповідно до
пріоритетних напрямів діяльності технологічних парків.
Пріоритетні напрями діяльності для кожного з технологічних
парків розробляються відповідно до законів України "Про
пріоритетні напрями розвитку науки і техніки" та "Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні", розглядаються Президією Національної академії наук України та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері науки.
Розгляд, експертиза, державна реєстрація проектів
технологічних парків здійснюються центральним органом виконавчої
влади, що реалізує державну політику у сфері науково-технічної та
інноваційної діяльності, за поданням Національної академії наук
України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів
України.

Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері науково-технічної та інноваційної діяльності, на
проекти технологічних парків, що пройшли розгляд, експертизу і
відповідно до встановленого Кабінетом Міністрів України порядку
включені до державного реєстру, видається свідоцтво встановленого
зразка про державну реєстрацію проекту технологічного парку.
Свідоцтво про державну реєстрацію проекту технологічного
парку видається у строк, що не може перевищувати 90 днів з дня
подачі проекту технологічного парку до центрального органу
виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері
науково-технічної та інноваційної діяльності.
Свідоцтво про державну реєстрацію проекту технологічного
парку видається на строк реалізації цього проекту, але не більш як
на п'ять років, і є підставою для запровадження спеціального
режиму інноваційної діяльності відповідно до цього Закону та
відкриття спеціальних рахунків технологічних парків, їх учасників
та спільних підприємств.

Стаття 6. Фінансова підтримка проектів технологічних парків

Для фінансової підтримки проектів технологічних парків
запроваджується бюджетна програма підтримки діяльності
технологічних парків.
Для реалізації проектів технологічних парків щорічно в
Державному бюджеті України за бюджетною програмою підтримки
діяльності технологічних парків визначаються кошти, що
спрямовуються на:

  • повне або часткове (до 50 відсотків) безвідсоткове
    кредитування (на умовах інфляційної індексації) проектів
    технологічних парків;
  • повну або часткову компенсацію відсотків, сплачуваних
    виконавцями проектів технологічних парків комерційним банкам та
    іншим фінансово-кредитним установам за кредитування проектів
    технологічних парків.

Порядок надання фінансової підтримки технологічним паркам, їх
учасникам та спільним підприємствам для реалізації проектів
технологічних парків встановлюється Кабінетом Міністрів України
відповідно до закону.

Стаття 7. Цільові субсидії технологічних парків

Для реалізації проектів технологічних парків технологічним
паркам, їх учасникам та спільним підприємствам, що виконують
проекти технологічних парків, державою надаються цільові субсидії
у вигляді:

  • сум ввізного мита, що нараховуються згідно з митним
    законодавством України, при ввезенні в Україну для реалізації
    проектів технологічних парків нових устаткування, обладнання та
    комплектуючих, а також матеріалів, які не виробляються в Україні.

Суми ввізного мита, що нараховуються згідно з митним
законодавством України при ввезенні в Україну для реалізації
проектів технологічних парків нових устаткування, обладнання та
комплектуючих, а також матеріалів, які не виробляються в Україні,
технологічні парки, їх учасники та спільні підприємства не
перераховують до бюджету, а зараховують на спеціальні рахунки
технологічних парків, їх учасників та спільних підприємств.

При цьому на спеціальні рахунки учасників технологічних
парків та спільних підприємств, які є виконавцями проектів
технологічних парків, зараховуються 50 відсотків сум ввізного
мита, а решта 50 відсотків сум ввізного мита зараховуються на
спеціальний рахунок керівного органу відповідного технологічного
парку.

Порядок зарахування сум ввізного мита на спеціальні рахунки
технологічних парків, їх учасників та спільних підприємств,
порядок використання коштів цільових субсидій та порядок контролю
за їх використанням встановлюються Кабінетом
Міністрів України.

Стаття 8. Використання коштів цільових субсидій

Зараховані на спеціальні рахунки технологічних парків, їх
учасників та спільних підприємств кошти цільових субсидій
використовуються технологічними парками, їх учасниками та
спільними підприємствами при реалізації проектів технологічних
парків на:

  • проведення наукових, науково-дослідних та
    дослідно-конструкторських робіт за пріоритетними напрямами
    діяльності технологічних парків;
  • створення, розвиток, модернізацію та реконструкцію
    науково-технологічних, експериментальних та дослідно-промислових
    дільниць, у тому числі на інструменти, обладнання та устаткування,
    що використовуються для цілей інноваційної діяльності;
  • підготовку конструкторської та технологічної документації,
    технічних умов, технічних проектів та витрати на підготовку
    виробництва інноваційної продукції;
  • патентування розробок, придбання прав на об'єкти права
    інтелектуальної власності (патентів, ліцензій на використання
    винаходів, корисних моделей, промислових зразків, ноу-хау тощо);
  • накладні та поточні витрати (на матеріали, технічне
    забезпечення тощо), що виникають у ході інноваційної діяльності;
  • придбання обладнання, устаткування та інших засобів
    виробництва, пов'язаних з впровадженням інновацій;
  • науково-організаційну діяльність керівного органу технопарку,
    проведення та участь у роботі наукових, науково-технічних
    конференцій, семінарів та виставок, публікацію результатів наукових досліджень за пріоритетними напрямами діяльності
    технологічнихпарків.

Кошти цільових субсидій, зараховані при реалізації проекту
технологічного парку на спеціальні рахунки його учасників та
спільних підприємств і не використані протягом наступних трьох
місяців після закінчення строку виконання проекту технологічного
парку, підлягають зарахуванню до Державного бюджету України.
Кошти цільових субсидій, зараховані при реалізації проектів
технологічного парку на спеціальний рахунок технологічного парку
(або керівного органу технопарку) і не використані протягом строку
дії свідоцтва про державну реєстрацію технологічного парку, після
закінчення строку дії свідоцтва про державну реєстрацію
технологічного парку підлягають зарахуванню до Державного бюджету
України.
Реалізація проекту технологічного парку не може бути
підставою для зниження податкових зобов'язань за основним видом
діяльності виконавця цього проекту технологічного парку.

Стаття 9. Кредити для проектів технологічних парків

Проекти технологічних парків є пріоритетними для залучення
коштів Української державної інноваційної компанії та її
регіональнихвідділень.

Стаття 11. Особливості валютного регулювання

Розрахунки за експортно-імпортними операціями, що
здійснюються при виконанні відповідно до цього Закону проектів
технологічних парків, проводяться у строк до 150 календарних днів.
Кошти, що надійшли в іноземній валюті від реалізації
продукції (продажу товарів, виконання робіт, надання послуг)
технологічних парків, їх учасників та спільних підприємств, не
підлягають обов'язковому продажу.

Стаття 12. Контроль і відповідальність за реалізацію проектів технологічних парків

Контроль та моніторинг за реалізацією проектів технологічних
парків здійснює центральний орган виконавчої влади,
що реалізує державну політику у сфері науково-технічної та
інноваційної діяльності, в установленому Кабінетом Міністрів
Українипорядку.
Технологічні парки, їх учасники та спільні підприємства
здійснюють окремий бухгалтерський та податковий облік операцій,
пов'язаних з реалізацією проектів технологічних парків.
Суми цільових субсидій, зараховані на спеціальний рахунок
технологічного парку, їх учасників та спільних підприємств і
використані не за призначенням, підлягають стягненню до Державного
бюджетуУкраїни.
У разі нецільового використання ввезених на територію України
матеріалів, устаткування, обладнання, комплектуючих та інших
товарів, не для потреб реалізації проектів технологічних парків,
суми ввізного мита, що нараховуються згідно з митним
законодавством України, підлягають стягненню до Державного бюджету
України. При цьому платник податку зобов'язаний збільшити
податкові зобов'язання за наслідками податкового періоду, в якому
відбулося таке порушення, на суму ввізного мита, що мала бути
сплачена при ввезенні на територію України таких товарів, а також
сплатити пеню, нараховану на таку суму ввізного мита, виходячи з
120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що
діяла на день збільшення податкового зобов'язання, за період їх
нецільовоговикористання.
Відповідальність за нецільове використання ввезених на
територію України матеріалів, устаткування, обладнання,
комплектуючих та інших товарів, а також коштів цільових субсидій,
зарахованих на спеціальні рахунки технологічних парків, їх
учасників та спільних підприємств, несуть керівники технологічних
парків, їх учасників та спільних підприємств згідно із законом.
У разі якщо при реалізації проектів технологічних парків
виявлені порушення технологічними парками, їх учасниками та
спільними підприємствами вимог статей 7 і 8 цього Закону, державна
реєстрація таких проектів технологічних парків скасовується за
рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує
державну політику у сфері науково-технічної та інноваційної
діяльності. При цьому технологічні парки, їх учасники та спільні
підприємства - виконавці таких проектів зобов'язані за наслідками
податкового періоду, на який припадає скасування державної
реєстрації проектів технологічного парку, збільшити свої податкові
зобов'язання на суму зарахованих на спеціальний рахунок коштів
цільових субсидій з дати виникнення такого порушення до дати
прийняття рішення про скасування державної реєстрації проекту
технологічного парку, а також сплатити пеню, нараховану на
зазначену суму, виходячи з 120 відсотків облікової ставки
Національного банку України, що діяла на день збільшення
податковогозобов'язання.
3.3. Закон Украины «О научной и научно-технической экспертизе» от 10 февраля 1995 года (в редакции от 09.02.2006 г. №3421-IV)

Этот закон определяет организационные и финансовые основы экспертной деятельности в  научно-технической  сфере. А  также общие основы и принципы регулирования общественных отношений в области организации и проведения научной  и  научно-технической  экспертизы  в целях   обеспечения   научного   обоснования  структуры  и  содержания приоритетных  направлений   развития   науки   и   техники,   научных, научно-технических,  социально-экономических, экологических программ и проектов,  определения  направлений  научно-технической  деятельности, анализа   и  оценки  эффективности  использования  научно-технического потенциала, результатов исследований.

Стаття 1. Поняття наукової і науково-технічної експертизи

Наукова і науково-технічна експертиза - це діяльність, метою
якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка науково-технічного
рівня об'єктів експертизи і підготовка обгрунтованих висновків для
прийняття рішень щодо таких об'єктів.

Наукова і науково-технічна експертиза у сфері
науково-технічних розробок та дослідно-конструкторських робіт,
фундаментальних і прикладних досліджень, у тому числі на стадії їх
практичного застосування (впровадження, використання, наслідки
використання тощо), проводиться науково-дослідними організаціями
та установами, вищими навчальними закладами, іншими організаціями
та окремими юридичними і фізичними особами які акредитовані на цей
вид діяльності. (Частина друга статті 1 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 1069-XIV від 21.09.99)

Стаття 2. Завдання наукової і науково-технічної експертизи

Основними завданнями наукової і науково-технічної експертизи
є:

  • об'єктивне, комплексне дослідження об'єктів експертизи;
  • перевірка відповідності об'єктів експертизи вимогам і нормам
    чинного законодавства;
  • оцінка відповідності об'єктів експертизи сучасному рівню
    наукових і технічних знань, тенденціям науково-технічного
    прогресу, принципам державної науково-технічної політики, вимогам
    екологічної безпеки, економічної доцільності;
  • аналіз рівня використання науково-технічного потенціалу,
    оцінка результативності науково-дослідних робіт і
    дослідно-конструкторських розробок;
  • прогнозування науково-технічних, соціально-економічних і
    екологічних наслідків реалізації чи діяльності об'єкта експертизи;
  • підготовка науково обгрунтованих експертних висновків.

Стаття 3. Принципи наукової і науково-технічної експертизи

Основними принципами наукової і науково-технічної експертизи

є:

  • компетентність і об'єктивність осіб, установ та організацій,
    що проводять експертизу;
  • врахування світового рівня науково-технічного прогресу, норм
    і правил технічної та екологічної безпеки, вимог стандартів,
    міжнародних угод;
  • експертиза громадської думки з питання щодо предмету
    експертизи, її об'єктивна оцінка;
  • відповідальність за достовірність і повноту аналізу,
    обгрунтованість рекомендацій експертизи.

Стаття 4. Суб'єкти наукової і науково-технічної експертизи

Суб'єктами наукової і науково-технічної експертизи є
замовники, організатори експертизи, а також експерти.

Замовниками наукової і науково-технічної експертизи можуть
бути державні органи і органи місцевого самоврядування,
підприємства, установи і організації, громадяни, заінтересовані у
проведенні такої експертизи.

Замовники можуть вступати у відносини з експертами
безпосередньо або через організаторів експертизи на підставі
договорів або доручень.

Замовники наукової і науково-технічної експертизи формують
завдання на проведення експертизи, забезпечують оплату витрат на
її проведення, оплату праці експертів або послуг організаторів
експертизи.

Організаторами наукової та науково-технічної експертизи є
фізичні та юридичні особи, які на підставі доручення або договору
з замовниками організовують та проводять експертизу і подають
експертні висновки.

Експертизу можуть проводити:

  • органи виконавчої влади у межах своєї компетенції;
  • підприємства, установи та організації всіх форм власності,
    тимчасові творчі колективи, що здійснюють наукову і
    науково-технічну діяльність, спеціалізовані експертні організації;
  • окремі експерти, групи експертів та експертні ради.

Експертами є фізичні особи, які мають високу кваліфікацію,
спеціальні знання і безпосередньо здійснюють наукову чи
науково-технічну експертизу та несуть персональну відповідальність
за достовірність і повноту аналізу, обгрунтованість рекомендацій
відповідно до вимог завдання на проведення експертизи.

Експертні ради обов'язково створюються для проведення
наукової і науково-технічної експертизи проектів міждержавних,
державних цільових програм.

Не дозволяється поєднання в одній особі функцій автора
розробки чи іншим чином заінтересованої особи та її експерта.

Стаття 5. Об'єкти наукової та науково-технічної експертизи

Об'єктами наукової та науково-технічної експертизи можуть
бути:

  • діючі об'єкти техніки (в тому числі військової) та
    промисловості, споруди, природні об'єкти тощо, стосовно яких
    виникає потреба отримати науково обгрунтовані експертні висновки;
  • проекти, програми, пропозиції різного рівня, щодо яких
    необхідно провести науково обгрунтований аналіз і дати висновок
    про доцільність їх прийняття, впровадження, подальшого
    використання тощо.

Обов'язковій науковій і науково-технічній експертизі
підлягають:

  • державні цільові наукові і науково-технічні програми;
  • міждержавні наукові і науково-технічні програми, що
    реалізуються на підставі міжнародних договорів України в межах її
    території;
  • галузеві і міжгалузеві програми у сфері наукової і
    науково-технічної діяльності;
  • інноваційні програми та проекти державного значення.

З ініціативи організацій та установ, до компетенції яких
належить вирішення відповідних питань, експертизі підлягають:

  • окремі науково-технічні проекти;
  • науково-технічна продукція;
  • науково-дослідні роботи (фундаментальні та прикладні
    дослідження) в усіх галузях наукової діяльності;
  • дослідно-конструкторські роботи (комплекс робіт, що
    виконуються на основі технічних завдань з метою розроблення
    дослідно-конструкторської документації);
  • наукові праці у вигляді спеціально підготовлених рукописів,
    наукових доповідей, опублікованих монографій чи посібників;
  • процес впровадження результатів наукових досліджень і
    розробок, інші види наукової та науково-технічної діяльності, що
    сприяють прискоренню науково-технічного прогресу;
  • дисертаційні дослідження, науково-технічна документація на
    раціоналізаторські пропозиції, винаходи;
  • права на об'єкти інтелектуальної власності, включаючи їх
    вартісну оцінку;
  • ефективність науково-технічних та інноваційних проектів;
  • інші об'єкти наукової і науково-технічної діяльності, щодо
    яких виникає потреба у проведенні експертизи, отриманні науково
    обгрунтованих експертних висновків.

3.4. Закон Украины «Об инновационной деятельности» от 4 июля 2002 года №40-IV

Этот закон определяет правовые, экономические и организационные основы государственного регулирования инновационной деятельности в Украине, устанавливающего формы стимулирования государством инновационных процессов и направленного на поддержку развития экономики Украины инновационным путем.

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому
значенні:

  • інновації - новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені
    конкурентоздатні технології, продукція або послуги, а також
    організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного,
    комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери;
  • інноваційна діяльність - діяльність, що спрямована на
    використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та
    розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних
    товарівіпослуг;
  • інноваційний продукт - результат науково-дослідної і (або)
    дослідно-конструкторської розробки, що відповідає вимогам,
    встановленим цим Законом;
  • інноваційна продукція - нові конкурентоздатні товари чи
    послуги, що відповідають вимогам, встановленим цим Законом;
  • інноваційний проект - комплект документів, що визначає
    процедуру і комплекс усіх необхідних заходів (у тому числі
    інвестиційних) щодо створення і реалізації інноваційного продукту
    і (або) інноваційної продукції;
  • пріоритетний інноваційний проект - інноваційний проект, що
    реалізується в рамках пріоритетних напрямів інноваційної
    діяльності;
  • інноваційне підприємство (інноваційний центр, технопарк,
    технополіс, інноваційний бізнес-інкубатор тощо) - підприємство
    (об'єднання підприємств), що розробляє, виробляє і реалізує
    інноваційні продукти і (або) продукцію чи послуги, обсяг яких у
    грошовому вимірі перевищує 70 відсотків його загального обсягу
    продукції і (або) послуг;
  • інноваційна інфраструктура - сукупність підприємств,
    організацій, установ, їх об'єднань, асоціацій будь-якої форми
    власності, що надають послуги із забезпечення інноваційної
    діяльності (фінансові, консалтингові, маркетингові,
    інформаційно-комунікативні, юридичні, освітні тощо).

Стаття 2. Законодавство України у сфері інноваційної діяльності

Законодавство України у сфері інноваційної діяльності
базується на Конституції України і складається із
законів України "Про інвестиційну діяльність", "Про
наукову і науково-технічну діяльність", "Про наукову і
науково-технічну експертизу", "Про спеціальний режим
інноваційної діяльності технологічних парків", "Про
спеціальну економічну зону "Яворів", "Про пріоритетні
напрями інноваційної діяльності в Україні", цього
Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні
відносини у цій сфері.

Стаття 3. Мета і принципи державної інноваційної політики

1. Головною метою державної інноваційної політики є створення
соціально-економічних, організаційних і правових умов для
ефективного відтворення, розвитку й використання
науково-технічного потенціалу країни, забезпечення впровадження
сучасних екологічно чистих, безпечних, енерго- та
ресурсозберігаючих технологій, виробництва та реалізації нових
видів конкурентоздатної продукції.

2. Основними принципами державної інноваційної політики є:

  • орієнтація на інноваційний шлях розвитку економіки України;
  • визначення державних пріоритетів інноваційного розвитку;
  • формування нормативно-правової бази у сфері інноваційної
    діяльності;
  • створення умов для збереження, розвитку і використання
    вітчизняного науково-технічного та інноваційного потенціалу;
  • забезпечення взаємодії науки, освіти, виробництва,
    фінансово-кредитної сфери у розвитку інноваційної діяльності;
  • ефективне використання ринкових механізмів для сприяння
    інноваційній діяльності, підтримка підприємництва у
    науково-виробничій сфері;
  • здійснення заходів на підтримку міжнародної
    науково-технологічної кооперації, трансферу технологій, захисту
    вітчизняної продукції на внутрішньому ринку та її просування на
    зовнішній ринок;
  • фінансова підтримка, здійснення сприятливої кредитної,
    податкової і митної політики у сфері інноваційної діяльності;
  • сприяння розвиткові інноваційної інфраструктури;
  • інформаційне забезпечення суб'єктів інноваційної діяльності;
  • підготовка кадрів у сфері інноваційної діяльності.

3.5. Закон Украины «О научной и научно-технической деятельности» от 13 декабря 1991 года №1977-ХII

Этот закон закрепляет основные цели государственной политики в научной и научно-технической деятельности, а именно:

- приумножение национального богатства на основе использования научных и научно-технических достижений;

- создание условий для достижения высокого уровня жизни каждого гражданина, его физического, духовного и интеллектуального развития с помощью использования современных достижений науки и техники;

- укрепление национальной безопасности на основе использования научных и научно-технических достижений;

- обеспечение свободного развития научного и научно-технического творчества.

Стаття 1. Основні терміни та їх визначення

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

наукова діяльність - інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань. Основними її формами є фундаментальні та прикладні наукові дослідження; науково-технічна діяльність - інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань у всіх галузях техніки і технологій. Її основними формами (видами) є науково-дослідні, дослідно-конструкторські, проектно-конструкторські, технологічні, пошукові та проектно-пошукові роботи, виготовлення дослідних зразків або партій науково-технічної продукції, а також інші роботи, пов'язані з доведенням наукових і науково-технічних знань до стадії практичного їх використання; науково-педагогічна діяльність - педагогічна діяльність у вищих навчальних закладах, пов'язана з науковою та (або) науково-технічною діяльністю; науково-організаційна діяльність - діяльність, що спрямована на методичне, організаційне забезпечення та координацію наукової, науково-технічної та науково-педагогічної діяльності;

фундаментальні наукові дослідження - наукова теоретична та (або) експериментальна діяльність, спрямована на одержання нових знань про закономірності розвитку природи, суспільства, людини, їх взаємозв'язку;

прикладні наукові дослідження - наукова діяльність, спрямована на одержання нових знань, що можуть бути використані для практичних цілей;

вчений - фізична особа (громадянин України, іноземець або особа без громадянства), яка має вищу освіту ступеня магістра та проводить фундаментальні та (або) прикладні наукові дослідження і отримує наукові та (або) науково-технічні результати;

Стаття 2. Мета і завдання

Метою цього Закону є врегулювання відносин, пов'язаних з науковою і науково-технічною діяльністю, та створення умов для підвищення ефективності наукових досліджень і використання їх результатів для забезпечення розвитку усіх сфер суспільного життя.

Основними завданнями цього Закону є визначення:

  • правового статусу суб'єктів наукової і науково-технічної діяльності, матеріальних та моральних стимулів забезпечення престижності та зумовленої суспільними потребами пріоритетності цієї сфери людської діяльності, залучення до неї інтелектуального потенціалу нації;
  • економічних, соціальних та правових гарантій наукової і науково-технічної діяльності, свободи наукової творчості;
  • основних цілей, напрямів та принципів державної політики у сфері наукової і науково-технічної діяльності;
  • повноважень органів державної влади щодо здійснення державного регулювання та управління у сфері наукової і науково-технічної діяльності.

Стаття 3. Законодавство України про наукову і науково-технічну діяльність

Законодавство України про наукову і науково-технічну діяльність складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у процесі здійснення такої діяльності.

3.6. Закон Украины «О научно-технической информации»

Этот закон определяет основы государственной политики в сфере научно-технической информации, порядок ее формирования и реализации в условиях научно-технического, экономического и социального прогресса страны. Целью закона является создание в Украине правовой базы для получения и использования научно-технической информации.

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому
значенні:

  • науково-технічна інформація - будь-які відомості та/або дані
    про вітчизняні та зарубіжні досягнення науки, техніки і
    виробництва, одержані в ході науково-дослідної,
    дослідно-конструкторської, проектно-технологічної, виробничої та
    громадської діяльності, які можуть бути збережені на матеріальних
    носіях або відображені в електронному вигляді;
  • науково-інформаційна діяльність - це сукупність дій,
    спрямованих на задоволення потреб громадян, юридичних осіб і
    держави у науково-технічній інформації, що полягає в її збиранні,
    аналітично-синтетичній обробці, фіксації, зберіганні, пошуку і
    поширенні;
  • інформаційні ресурси науково-технічної інформації - це
    систематизоване зібрання науково-технічної літератури і
    документації (книги, брошури, періодичні видання, патентна
    документація, нормативно-технічна документація, промислові
    каталоги, конструкторська документація, звітна науково-технічна
    документація з науково-дослідних і дослідно-конструкторських
    робіт, депоновані рукописи, переклади науково-технічної літератури
    і документації), зафіксовані на паперових чи інших носіях;
  • довідково-інформаційний фонд - це сукупність упорядкованих
    первинних документів і довідково-пошукового апарату, призначених
    для задоволення інформаційних потреб;
  • довідково-пошуковий апарат - це сукупність упорядкованих
    вторинних документів, створюваних для пошуку першоджерел;
  • інформаційні ресурси спільного користування - це сукупність
    інформаційних ресурсів державних органів науково-технічної
    інформації, наукових, науково-технічних бібліотек, а також
    комерційних центрів, фірм, організацій, які займаються
    науково-технічною діяльністю і з власниками яких укладено договори
    про їх спільне використання;
  • аналітично-синтетична обробка науково-технічної інформації -
    це процес обробки інформації шляхом аналізу і синтезу змісту
    документів з метою одержання необхідних відомостей, а також шляхом
    їх класифікації, оцінки, співставлення і узагальнення;
  • інформаційний ринок - це система економічних, організаційних
    і правових відносин щодо продажу і купівлі інформаційних
    ресурсів, технологій, продукції та послуг.

Стаття 2. Об'єкт відносин у сфері науково-технічної
інформації

Об'єктом відносин у сфері науково-технічної інформації є
вітчизняна і зарубіжна науково-технічна інформація.

Науково-технічна інформація охоплює отримувані в процесі
науково-дослідної, дослідно-конструкторської,
проектно-технологічної, виробничої та громадської діяльності
результати, зафіксовані у формі, яка забезпечує їх відтворення,
використання та поширення.

Науково-технічна інформація є суспільним надбанням,
необхідною умовою продуктивної інтелектуальної діяльності, зокрема
наукової і технічної творчості.

Науково-технічна інформація, що є продуктом інтелектуальної
творчої праці, становить об'єкт права інтелектуальної власності, а
відносини щодо її придбання, зберігання, переробки, використання і
поширення регулюються чинним законодавством.

3.7. Закон Украины «О государственном регулировании деятельности
в сфере трансфера технологий»

Этот закон определяет правовые, экономические, организационные и финансовые основы государственного регулирования деятельности в сфере трансфера технологий и направлен на обеспечение эффективного использования научно-технического и интеллектуального потенциала Украины, технологичности производства продукции, имущественных прав на отечественные технологии или их составляющие на територии государств, где планируется или происходит их использование, расширение международного научно-технического сотрудничества в этой сфере.

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

1) високі технології - технології, розроблені на основі новітніх наукових знань, які за своїм технологічним рівнем перевищують кращі вітчизняні та іноземні аналоги і конкурентоспроможні на світовому ринку наукомісткої продукції;

2) договір про трансфер технології - договір, укладений у письмовій формі між особами, яким належать та/або яким повністю чи частково передаються майнові права на технологію або її складові;

3) документація - зафіксована на матеріальному носії інформація про технологію та її складові (нормативна, науково-технічна, проектна, конструкторська, технологічна документація, звіти про результати виконання патентно-кон'юнктурних, наукових, науково-дослідних, конструкторських і проектних робіт, державних випробувань складових технології), наявність якої забезпечує їх використання;

4) нематеріальний актив - об'єкт (об'єкти) права інтелектуальної власності, а також інші аналогічні права, визнані в порядку, встановленому законодавством, об'єктом права власності;

5) ноу-хау - технічна, організаційна або комерційна інформація, що отримана завдяки досвіду та випробуванням технології та її складових, яка: не є загальновідомою чи легкодоступною на день укладення договору про трансфер технологій; є істотною, тобто важливою та корисною для виробництва продукції, технологічного процесу та/або надання послуг; є визначеною, тобто описаною достатньо вичерпно, щоб можливо було перевірити її відповідність критеріям незагальновідомості та істотності;

6) об'єкт технології - наукові та науково-прикладні результати, об'єкти права інтелектуальної власності (зокрема, винаходи, корисні моделі, твори наукового, технічного характеру, комп'ютерні програми, комерційні таємниці), ноу-хау, в яких відображено перелік, строки, порядок та послідовність виконання операцій, процесу виробництва та/або реалізації і зберігання продукції, надання послуг;

7) патентна чистота - властивість технологій та/або їх складових бути вільно використаними в певній державі без загрози порушення діючих на її території прав інтелектуальної власності на технології та/або складові технологій, що посвідчуються охоронними документами цієї держави (патентами) та свідоцтвами, які належать третім особам, визначена згідно з охоронними документами (патентами) і свідоцтвами на ці об'єкти та нормативно-правовими актами держави (держав), де планується використання зазначених технологій та їх складових, а також відповідно до конкретного періоду часу, обумовленого строком дії охоронних документів (патентів) і свідоцтв на технології та/або їх складові на території такої держави (держав);

8) патентно-кон'юнктурні дослідження - системний науковий аналіз властивостей технологій та їх складових, які випливають з їх правової охорони, стану ринків технологій, їх складових та продукції, патентної та ліцензійної ситуації, що склалася щодо них, характеру виробництва продукції;

9) ринок технологій - система взаємовідносин споживачів технологій та їх складових та/або конкуруючих між собою постачальників цих технологій та їх складових, спрямованих на задоволення суспільних і державних потреб у відповідних технологіях, їх складових та продукції, виготовленій з їх застосуванням;

10) складова технології - частина технології, де відображено окремі елементи технології у вигляді наукових та науково-прикладних результатів, об'єктів права інтелектуальної власності, ноу-хау;

11) технологія - результат науково-технічної діяльності, сукупність систематизованих наукових знань, технічних, організаційних та інших рішень про перелік, строк, порядок та послідовність виконання операцій, процесу виробництва та/або реалізації і зберігання продукції, надання послуг;

12) технології подвійного призначення - технології, які, крім цивільного призначення, можуть бути використані для розроблення, виробництва або використання озброєння, військової чи спеціальної техніки;

13) трансфер технології - передача технології, що оформляється шляхом укладення між фізичними та/або юридичними особами двостороннього або багатостороннього договору, яким установлюються, змінюються або припиняються майнові права та обов'язки щодо технології та/або її складових;

14) уповноважений орган з питань формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері трансферу технологій - головний орган у системі центральних органів виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері науки та інновацій;

15) уповноважений орган з питань реалізації державної політики у сфері трансферу технологій - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності.

Стаття 2. Законодавство про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій

1. Законодавство про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій базується на Конституції України, Цивільному кодексі України, Господарському кодексі України, цьому Законі, законах України "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки", "Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні", "Про наукову і науково-технічну експертизу", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про інноваційну діяльність", "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", "Про охорону прав на промислові зразки", "Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем", "Про авторське право і суміжні права", "Про фінансовий лізинг","Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання", "Про охорону прав на сорти рослин", "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актах, а також чинних міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, у сфері науково-технічного співробітництва, інноваційної діяльності, трансферу технологій.

Стаття 3. Суб'єкти трансферу технологій

1. Суб'єктами трансферу технологій є:

1) уповноважений орган з питань формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері трансферу технологій, уповноважений орган з питань реалізації державної політики у сфері трансферу технологій, інші центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, а також Національна академія наук України та галузеві академії наук, які беруть участь у закупівлі, передачі та/або використанні технологій;

2) підприємства, наукові установи, організації, вищі навчальні заклади та інші юридичні особи незалежно від форми власності, що створюють та/або використовують технології та/або їх складові і яким належать або передаються майнові права на використання об'єктів права інтелектуальної власності, що є складовими технологій;

3) фізичні особи, які безпосередньо беруть участь у створенні, трансфері та застосуванні технологій та/або їх складових, надають необхідні для цього інформаційні, фінансові та інші послуги на всіх стадіях просування технологій та/або їх складових на ринок.

4. ОСНОВНЫЕ ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ НАУКИ И СПОСОБЫ ИХ РЕШЕНИЯ

Проблемы финансирования украинской науки

Государство обязано обеспечить финансирование научной и научно- технической деятельности в размере 1,7 % ВВП Украины, как это установлено действующим законодательством. В дальнейшем, к 2020 году, необходимо обеспечить финансирование науки, в соответствии с Болонской конвенцией, на уровне не меньше 3 % ВВП, как бюджетным финансированием, так и привлечением в научную сферу бюджетных средств, в частности путм установления льгот для предоставления этих средств. Базовое бюджетное финансирование должно не только обеспечить пристойную зарплату в науке, но и обеспечить решение задач развития науки, покрыть текущие и капитальные затраты этих средств.

Расходы на научную и научно-техническую деятельность должны быть защищенными статьями расходов Государственного бюджета Украины.

Необходимо стимулировать приток внебюджетных средств, средств государственных компаний и частного бизнеса. С этой целью принять меры по совершенствованию существующих финансовых стимулов развития негосударственного бесприбыльного сектора науки, в частности деятельности специализированных негосударственных (корпоративных) фондов грантовой поддержки научных исследований и разработок.

Часть средств, которая идет на поисковые исследования по ФЦП, целесообразно перевести в грантовое финансирование прикладных исследований и опытно-конструкторских разработок, которые транслируют научные результаты в опытные изделия и технологии с целью расширения коммерческих заказов бизнеса.

Необходимо разработать и утвердить нормативно-правовые акты, направленные на повышение заинтересованности бизнеса во внедрении инноваций, в частности путем введения в практику налогообложения субъектов хозяйственной деятельности прогрессивными налогами.

Необходимо повысить связь финансирования с результатами, т.е. эффективность использования ресурсов, выделяемых для финансирования науки, так как принцип финансирования институтов "по поголовью" наносит огромный вред нашей науке.

Проблемы инфраструктуры и опытно-производственной базы

При формировании госзаказа выделить задачи по финансированию содержания и развития научной инфраструктуры из финансирования непосредственно научной деятельности. При этом необходимо выйти на 5-10- летний ритмичный цикл обновления материально-технической базы науки.

Необходимо разработать механизм, разрешающий продажу, снижение или передачу с баланса на баланс излишнего или физически и морально изношенного оборудования и приборов, с целью расчистки баланса основных фондов и привлечения дополнительных внебюджетных средств, которые можно было бы использовать только на приобретение более современного научного оборудования и приборов.

Необходимо принять меры по совершенствованию существующих финансовых стимулов развития негосударственного бесприбыльного сектора науки и подготовить предложения по упрощению разрешительной процедуры для образования предприятий с целью реализации инновационных проектов.

Разработать и утвердить нормативно-правовой механизм участия бюджетных научных учреждений в создании хозяйственных обществ путем внесения в уставный капитал такого общества имущественных прав на объекты права интеллектуальной собственности и права пользования площадями и оборудованием, которые им передаются во временное пользование.

В институтах необходимо создавать отделы развития – вложения в эти отделы окупаются, если работать на деле, а не на словах.

Проблемы совершенствования системы госзаказа, контрактов, грантов, инновационной деятельности

С целью создания стимулов для развития необходимой конкуренции в научной сфере и повышения результативности научных исследований целесообразно осуществить в течение определнного периода переход на систему постоянных и срочных контрактов в рамках госзаданий.

Необходимо в кратчайшие сроки разработать, утвердить и обеспечить реализацию модели инновационного развития национальной экономики, совершенствования правового механизма функционирования национальной инновационной системы и инновационного развития национальной экономики, системы мониторинга инновационного развития, в т.ч. на региональном уровне.

Проблемы интеллектуальной собственности и ее коммерциализации

Новый Закон Украины о трансфере технологий, принятый 2 октября 2012 г., предоставил организациям-разработчикам права собственности на разработки, выполненные за счет бюджета. Для создания реального рынка научных разработок и интеллектуальной собственности необходимо:

  • в кратчайшие сроки подготовить и утвердить подзаконные акты, создающие механизм реализации нового Закона о трансфере;
  • научным организациям обеспечить широкую информацию о своих разработках, имеющих реальные перспективы их коммерциализации, создать базу данных о технологических и организационных инновациях, которые, по маркетинговым исследованиям, имеют реальную перспективу практического внедрения.

Проблемы международного сотрудничества, сотрудничество с вузами

При подготовке проекта Государственного бюджета Украины на 2013 и последующие годы предусмотреть увеличение объемов финансирования для выполнения научных проектов в рамках международного научно-технического сотрудничества и обеспечение в полном объеме расходов на выплату членских взносов за участие Украины в международных научных организациях.

Кадровые проблемы науки

В обозримом будущем в силу биологических причин неизбежно отойдт старшее поколение, которое сегодня обеспечивает преемственность научных традиций и само функционирование научных учреждений. Ускорить этот отход может проект нового пенсионного законодательства, совершенно неблагоприятный для работающих пенсионеров.

Острой проблемой в течение всего периода независимости остатся крайне недостаточное финансирование науки и, как следствие, совершенно неудовлетворительная оплата труда учных и неудовлетворительные условия их труда.

Из числа имеющих научные степени в науке работают 31 % наличествующих докторов и 20 % кандидатов наук. Остальные, получив повышенный "статус" и удовлетворяющие самолюбие "корочки", ушли в бизнес, в госуправление, в политику и т.п.

Провести исследования и составить социологический портрет молодого поколения ученых (в возрасте до 35 лет), отразив в нем:

проблемы в оплате труда;

сложности с поиском работы в научных учреждениях; проблемы жилищных условий;

проблемы оттока кадров из науки;

проблемы участия молодежи в коммерциализации исследований и популяризации науки.


5. СПИСОК ИСПОЛЬЗОВАННЫХ ИНФОРМАЦИОННЫХ САЙТОВ И ЛИТЕРАТУРЫ

  1. А. Мазур, ИЭС им. Е.О. Патона, Наука Украины. Цифры, факты и проблемы.
  2. http://www.kt.kharkov.ua/_upload/file/-/nauka_ukrainy.pdf;
  3. https://ru.wikipedia.org/wiki/Наука_Украины#;
  4. http://zn.ua/UKRAINE/uchenye-fiziki-vystupili-protiv-zakonov-o-diktature-i-normy-ob-inostrannyh-agentah-137096_.html;
  5. http://nauka.kiev.ua/info-centr/zakonodatelstvo/;
  6. http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/51/95-%D0%92%D0%A0.

Украинское законодательство, ориентированное на развитие науки и ее отраслей