Формування власного капіталу підприємства
РЕФЕРАТ
з дисципліни Фінансова діяльність суб’єктів господарювання
на тему: “ Формування власного капіталу підприємства ”
ФОРМУВАННЯ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВ
Питання:
3.1. Сутність і класифікація капіталу підприємства.
3.1.1. Характеристика форм власного капітал.
3.2. Статутний капітал підприємства.
3.2.1. Форми і розміри статутного капіталу.
3.2.2. Формування статутного капіталу державного підприємства.
3.2.3. Формування статутного капіталу акціонерного товариства.
3.2.4. Облік статутного капіталу в товариствах з обмеженою відповідальністю.
3.2.5. Формування статутного капіталу товариства з додатковою відповідальністю, повного товариства і командитного товариства.
3.3. Резервний капітал підприємства - проблеми формування та використання.
3.4. Звіт про власний капітал.
3.1. Сутність і класифікація капіталу підприємства.
Капітал - одна з найбільш використовуваних економічних категорій. Він є базою створення і розвитку підприємства й у процесі функціонування забезпечує інтереси держави, власників і персоналу. Будь-яка організація, що веде виробничу чи іншу комерційну діяльність повинна мати визначений капітал, що представляє собою сукупність матеріальних цінностей і коштів, фінансових вкладень і витрат на придбання прав і привілеїв, необхідних для здійснення його господарської діяльності.
Якщо розглядати тлумачення капіталу з погляду різних економічних дисциплін, то можна помітити деяку неоднозначність. Так, наприклад, у своїй роботі "Бухгалтерський облік" Н.П. Кондраков показує, що капіталом організації є його майно. У той же час, відповідно до передмови до Міжнародних бухгалтерських стандартів, опублікованих Комітетом з міжнародних бухгалтерських стандартів у листопаді 1982 р., капітал являє собою різницю між активами і пасивами [7].
Для своїх цілей економісти відбивають поняття капіталу з двох сторін. З однієї сторони капітал підприємства характеризує загальну вартість засобів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, інвестованих у формування його активів. При цьому характеризується напрямок вкладення засобів. З іншого боку, якщо розглядати джерела фінансування, можна відзначити, що капітал - це можливість і сукупність форм мобілізації фінансових ресурсів для одержання прибутку.
Розглядаючи економічну сутність капіталу підприємства, слід зазначити такі його характеристики як:
- Капітал підприємства є основним чинником виробництва. У системі факторів виробництва (капітал, земля, праця) капіталу належить пріоритетна роль, тому що він поєднує усі фактори в єдиний виробничий комплекс.
- Капітал характеризує фінансові ресурси підприємства, що приносять доход. У даному випадку він може виступати ізольовано від виробничого фактора у формі інвестованого капіталу.
- Капітал є головним джерелом формування добробуту його власників. Частина капіталу в поточному періоді виходить з його складу і попадає в "кишеню" власника, а частина капіталу, що накопичується, забезпечує задоволення потреб власників у майбутньому.
- Капітал підприємства є головним вимірником його ринкової вартості. У цій якості виступає насамперед власний капітал підприємства, що визначає обсяг його чистих активів. Поряд з цим, обсяг використовуваного власного капіталу на підприємстві характеризує одночасно і потенціал залучення їм позикових фінансових засобів, що забезпечують одержання додаткового прибутку. У сукупності з іншими факторами - формує базу оцінки ринкової вартості підприємства.
- Динаміка капіталу підприємства є найважливішим показником рівня ефективності його господарської діяльності. Здатність власного капіталу до самозростання високими темпами характеризує високий рівень формування й ефективний розподіл прибутку підприємства, його здатність підтримувати фінансову рівновагу за рахунок внутрішніх джерел. У той же час, зниження обсягу власного капіталу є, як правило, наслідком неефективної, збиткової діяльності підприємства [7].
Капітал підприємства характеризується різноманіттям видів і систематизується по цілому ряду категорій.
По приналежності підприємству виділяють власний і позиковий капітал.
Власний капітал характеризує загальну вартість засобів підприємства, що належать йому на праві власності і використовуваних їм для формування визначеної частини активів. Ця частина активу, сформована за рахунок інвестованого в них власного капіталу, являє собою чисті активи підприємства. Власний капітал містить у собі різні по своєму економічному змісті, принципам формування і використання джерела фінансових ресурсів: статутний, додатковий, резервний капітал. Крім того, до складу власного капіталу, яким може оперувати господарюючий суб'єкт, без застережень при здійсненні угод, входить нерозподілений прибуток; фонди спеціального призначення та інші резерви. Також до власних засобів відносяться безоплатні надходження й урядові субсидії. Величина статутного капіталу повинна бути визначена в статуті й інших установчих документах організації, зареєстрованих в органах виконавчої влади. Вона може бути змінена тільки після внесення відповідних змін в установчі документи.
Додатковий капітал включає вартість майна, внесеного засновниками (акціонерами) понад зареєстровану величину статутного капіталу; суми, що утворяться в результаті змін вартості майна при його переоцінці; інші надходження у власний капітал підприємства.
Резервний капітал - це частина власного капіталу, що виділяється з прибутку організації для покриття можливих збитків і втрат. Величина резервного капіталу і порядок його утворення визначаються законодавством України і статутом організації.
Нерозподілений прибуток - основне джерело нагромадження майна підприємства чи організації. Це частина валового прибутку, що залишилася після сплати податку на прибуток у бюджет і відволікання засобів за рахунок прибутку на інші цілі.
Фонди спеціального призначення характеризують чистий прибуток, спрямований на виробничий розвиток і розширення підприємства, а також на заходи соціального характеру.
До інших резервів відносяться резерви, що створюються на підприємстві в зв'язку з майбутніми великими витратами, що включаються в собівартість і витрати обігу. Субсидії і надходження утворяться в результаті спеціальних асигнувань з бюджету, позабюджетних фондів, інших організацій і фізичних осіб.
Усі власні засоби в тім чи іншому ступені служать джерелами формування засобів, використовуваних організацією для досягнення поставлених цілей.
У статті "Аналіз власного капіталу" Єфімова О.В. відзначає, що в складі власного капіталу можуть бути виділені дві основні складові: інвестований капітал, тобто капітал, вкладений власниками в підприємство; і накопичений капітал, тобто капітал, створений на підприємстві поверх того, що спочатку авансовано власниками [2].
Інвестований капітал включає номінальну вартість простих і привілейованих акцій, а також додатково оплачений (понад номінальну вартість акцій) капітал. До даної групи звичайно відносять і безоплатно отримані цінності. Перша складова інвестованого капіталу представлена в балансі статутним капіталом, друга - додатковим капіталом (у частині отриманого емісійного доходу), третя - додатковим капіталом (у частині безоплатно отриманого майна) чи фондом соціальної сфери.
Накопичений капітал знаходить своє відображення у виді статей, що виникають у результаті розподілу чистого прибутку (резервний капітал, нерозподілений прибуток, інші аналогічні статті). Незважаючи на те, що джерело утворення окремих складових накопиченого капіталу одне - нерозподілений прибуток, цілі і порядок формування, напрямки і можливості використання кожної його статті істотно відрізняються.
Усі статті власного капіталу формуються відповідно до законодавства України, установчими документами й обліковою політикою. Чинне законодавство визначає обов'язок акціонерного товариства створювати два фонди - статутний і резервний. Іншого обов'язкового переліку фондів, що повинне створювати підприємство, а також нормативи відрахувань у них, законодавство не містить. Питання використання резервного і інших фондів товариства відносяться до виняткової компетенції ради директорів товариства.
Утворення власного капіталу, відбувається за рахунок зовнішніх і внутрішніх джерел власних коштів.
До зовнішніх джерел формування власного капіталу належать, по перше, кошти, що формуються як за рахунок особистих внесків, так і за рахунок можливостей фінансового ринку; по-друге, кошти, що формуються у порядку розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів у масштабах економічної системи держави.
Рис. 1. - Зовнішні джерела створення власного фінансового капіталу підприємства
До внутрішніх джерел формування власного капіталу належать фінансові ресурси, які формуються в процесі виробничо-фінансової діяльності підприємства (рис.2).
Рис. 2. Внутрішні джерела створення власного фінансового капіталу підприємства
Позиковий капітал товариства характеризує залучені для фінансування розвитку підприємства на поворотній основі кошти чи інші майнові цінності. Джерела позикового капіталу можна розділити на дві групи - довгострокові і короткострокові. До довгострокового в українській практиці відносяться ті позикові джерела, термін погашення яких перевищує дванадцять місяців. У закордонній практиці позикові джерела, що видаються на термін від одного до п'яти років, вважаються середньостроковими. До короткострокового позикового капіталу можна віднести кредити, позики, а також вексельні зобов'язання - з терміном погашення менш одного року; кредиторську і дебіторську заборгованості [7].
3.1.1. Характеристика форм власного капітал
Під власним капіталом розуміють сукупність економічних відносин, що дозволяють включити в господарський оборот фінансові ресурси, які належать або власникам, або самому господарюючому суб'єкту.
На діючому підприємстві власний капітал представлений наступними основними формами (рис. 3).
1. Статутний капітал. Характеризує первісну суму власного капіталу підприємства, інвестовану у формування його активів для початку здійснення господарської діяльності. Його розмір визначається установчими документами і статутом підприємства. Для підприємства окремих сфер діяльності й організаційно - правових форм (акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю) мінімальний розмір статутного капіталу регулюється законодавством.
2. Резервний капітал. Являє собою зарезервовану частину власного капіталу підприємства, призначену для внутрішнього страхування його господарської діяльності. Розмір цієї резервної частини власного капіталу визначається установчими документами. Формування резервного капіталу здійснюється за рахунок прибутку підприємства (мінімальний розмір відрахувань прибутку в резервний фонд регулюється законодавством).
3. Спеціальні (цільові) фінансові фонди. До них відносяться цілеспрямовано сформовані фонди власних фінансових засобів з метою їхньої наступної цільової витрати. У складі цих фінансових фондів звичайно виділяють: амортизаційний фонд, ремонтний фонд, фонд охорони праці, фонд розвитку виробництва і т.д. Порядок формування і використання засобів цих фондів регулюється статутом і іншими установчими документами підприємства.
4. Нерозподілений прибуток. Характеризує частина прибутку підприємства, отриману в попередньому періоді і не використану на споживання власниками (акціонерами, пайовиками) і персоналом. Ця частина прибутку призначена для капіталізації, тобто для реінвестування на розвиток виробництва. По своєму економічному змісті вона є однієї з форм резерву власних фінансових засобів підприємства, що забезпечують його виробничий розвиток у майбутньому періоді.
5. Інші форми власного капіталу. До них відносяться розрахунки за майно (при здачі його в оренду), розрахунки з учасниками (по виплаті їм доходів у формі відсотків чи дивідендів) і деякі інші, відбивані в першому розділі пасиву балансу [7].
3.2. Статутний капітал підприємства.
Статутний капітал (інколи вживають ще термін – статутний фонд) це виділені підприємству або залучені ним на засадах, визначеним законодавством, фінансові ресурси у вигляді грошових коштів або вкладень у майно, матеріальні цінності, нематеріальні активи, цінні папери, що закріплені за підприємством на праві власності або повного господарського відання. За рахунок статутного капіталу підприємство формує свої власні (основні та оборотні) кошти.
Порядок і джерела формування статутних капіталів залежить від типу підприємства і форми власності, на базі якого воно функціонує. В Україні права підприємств різних форм власності та типів закріплені у чинному законодавстві, зокрема в законах України “Про власність”, “Про підприємство в Україні”, “Про господарські товариства”.
Розмір статутного капіталу підприємства в значній мірі визначає масштаби його виробничо-господарської діяльності, хоч, природно, не існує прямого зв’язку між розмірами статутних капіталів підприємств різних галузей і обсягом виробництва товарів та послуг на них, бо останнє визначається ще й такими факторами, як попит, пропозиція і ціна на товари та послуги, розмір залучених кредитів та інших позикових фінансових ресурсів. У певній мірі розмір статутного капіталу впливає на можливості зовнішнього фінансування, ділову репутацію підприємства.
Початковий розмір статутного капіталу підприємства фіксується в статуті або установчому договорі, які в обов’язковому порядку подаються до органів влади під час державної реєстрації підприємства. Контролюючі державні органи (фінансові, податкові), а також банки у взаємовідносинах постійно слідкують за розміром статутного капіталу кожного підприємства і за тим, щоб він був відповідним чином оплачений: адже замало лише задекларувати в статуті певний розмір статутного капіталу, треба вжити заходи до того, щоб кошти (або майно, нематеріальні активи) надійшли в розпорядження підприємства реально від усіх юридичних і фізичних осіб, що мають частки в статутному капіталі та є його власниками [8].
3.2.1. Форми і розміри статутного капіталу.
Статутний капітал — це сума внесків учасників (власників) в майно підприємства. Статутний капітал відображає двоїстість відносин власності та характеризує як фонд власних коштів підприємства як юридичної особи, так і фонд вкладів акціонерів, інших учасників у майно підприємства, тобто їх власність. Кожен учасник несе відповідальність за результати господарської та фінансової діяльності лише в межах свого внеску в колективну власність підприємства.
Порядок формування та зміни статутного капіталу залежить від форми та виду діяльності підприємства. Найбільш розповсюдженою формою підприємницької діяльності є господарські товариства, які утворюються та діють відповідно до Закону України „Про господарські товариства” № 1577-12 від 19.09.91р., зі змінами та доповненнями.
Всі зміни статутного капталу повинні бути документально оформлені (табл.1) [7].
Таблиця 1.
Документування операцій з руху статутного капіталу
|
№
|
Рух статутного капіталу
|
Документи, що підтверджують рух
|
|
1
|
Створення статутного капіталу
|
Інвентаризаційні описи, накладні, ПКО, акти приймання-передачі та оцінки
|
|
2
|
Збільшення статутного капіталу
|
Рішення власника, розрахунок бухгалтерії
|
|
3
|
Збільшення статутного капіталу за рахунок додаткових внесків учасників
|
Статут підприємства, накладні, акти передачі та оцінки, ПКО
|
|
4
|
Повернення часток учасників у випадку їх виходу зі складу товариства
|
Рішення власника, накладні, акти передачі, ВКО
|
|
5
|
Покриття збитків за рішенням власників за рахунок статутного капіталу
|
Рішення власника, розрахунок бухгалтерії
|
|
6
|
Повернення часток учасникам при ліквідації товариства
|
Рішення ліквідаційної комісії, накладні, акти передачі, ВКО
|
Важливим елементом статутних документів є інформація про розмір та порядок утворення статутного капіталу. Розмір статутного капіталу підприємства визначається його зареєстрованим статутом та складається з внесків його учасників.
Оцінка внесків в статутний капітал здійснюється в грошовому еквіваленті за сумісною згодою учасників відповідно до статутних документів.
Внески засновників можуть бути в таких формах:
– майно та матеріали (обладнання, будівлі та матеріальні цінності);
– цінні папери (акції, облігації та інші);
– права на володіння природними ресурсами;
– права на володіння майном (будівлями, обладнанням);
– права на використання об’єктів інтелектуальної власності;
– грошові кошти.
Матеріальні цінності, що вносяться до статутного капіталу, оцінюються за первинними документами, що підтверджують їх вартість.
Майно, що вноситься до статутного капталу без підтвердження первинними документами, оцінюються на підставі протоколу зборів засновників.
Якщо внеском до статутного капіталу виступає майно в натуральній формі, воно відображається в бухгалтерському обліку сумою, що включає його вартість, визначену в зазначеному вище порядку, та всі витрати на доставку, монтаж, установку та державну реєстрацію.
Права на користування природними ресурсами, а також майнові права, внесені засновниками до статутного капіталу, відображаються в бухгалтерському обліку та балансі за первинною вартістю, розрахованою у визначеному порядку.
Засновницькі внески до статутного капіталу відображаються у бухгалтерському обліку відповідно до їх надходження. В засновницьких документах повинні бути обумовлені строки формування статутного капіталу. Як правило, строк формування статутного капіталу — один рік.
Статутний капітал відображається на рахунку 40 „Статутний капітал”, де обліковується стан та рух статутного капіталу підприємства. При перевірці треба мати на увазі, що величина статутного капіталу відповідає розміру, зареєстрованому в статутних документах як вартість вкладів (часток, акцій за номінальною вартістю, пайових внесків) засновників (учасників) підприємства. Повнота внесення вкладів засновників контролюється шляхом порівняння його розміру (по кредиту рахунку 40) з величиною заборгованості власників (учасників) по внесках до статутного капіталу (рахунок 46 „Несплачений капітал”) [1].
Законодавство України передбачає мінімальні розміри статутних капіталів, нижче яких державна реєстрація підприємства не допускається. Ці мінімальні розміри не є сталими. У зв’язку з інфляційними явищами в економіці нерідко змінюються в законодавчому порядку.
Розмір статутного капіталу підприємства в процесі його господарської діяльності також змінюється, при цьому всі зміни розміру статутних капіталів на державних підприємствах у бухгалтерському обліку знаходять відображення безпосередньо на однойменному рахунку, в той час як на малих підприємствах, у господарських товариствах, підприємствах з іноземними інвестиціями вони знаходять відображення лише після відповідної державної перереєстрації зміни розміру статутного капіталу. змінюються в законодавчому порядку.
Додаткові кошти державному підприємництву на збільшення обсягу виробництва можуть бути виділені з держ. Бюджету або за рахунок перерозподілу коштів інш. підприємств даної галузі. Акціонерне підприємство може випустити акції, товариство з обмеженою відповідальністю і інші господарські товариства – збільшити суми внесків усіх учасників до статутного капіталу підприємства. Незалежно від типу підприємства і форми власності статутний капітал може зрости за рахунок:
· безпосереднього приєднання до нього частини одержаного прибутку на приріст власних фінансових ресурсів;
· введення в дію об’єктів капітальних вкладень за рахунок власних коштів;
· індексації основних засобів у зв’язку з інфляцією, а згідно з діючим законодавством збільшує балансовий прибуток підприємства, який спрямовується на капітальні вкладення;
· до оцінки оборотних засобів.
На державних підприємствах сума статутного капіталу може зменшуватися при реалізації об’єктів 2-ї і 3-ї груп основних засобів (Див. Табл. 2).
Таблиця 2.
Розмір статутного капіталу господарських товариств, [4]
|
Суб’єкти господарської діяльності.
|
Розмір статутного капіталу.
|
|
Акціонерне товариство
|
Статутний капітал не може бути менше 1250 мінімальних заробітних плат (виходячи з розміру заробітної плати на момент створення товариства). Засновники акціонерного товариства можуть мати акції товариства на суму не менше 25% і строком не менше двох років.
|
|
Товариство з обмеженою відповідальністю.
|
Розмір статутного капіталу не може бути менший суми, еквівалентній 625 мінімальним заробітним платам (виходячи з розміру заробітної плати на момент створення товариства).
|
|
Товариство з додатковою відповідальністю.
|
Статутний капітал розділено на частки, передбачені статутними документами.
|
|
Повне товариство.
|
Конкретний розмір статутного капіталу не встановлено.
|
|
Інвестиційна компанія.
|
Статутний капітал повинен бути не менше 50 тис. мінімальних заробітних плат (виходячи з розміру заробітної плати на момент створення компанії).
|
|
Підприємства з іноземними інвестиціями.
|
Іноземна інвестиція в статутному капіталі повинна складати не менше 10%.
|
3.2.2. Формування статутного капіталу державного підприємства.
Статутний капітал державного підприємства, що перебуває у загальнодержавній або комунальній державній власності, - це сума коштів і вартість матеріальних ресурсів, що безоплатно виділені державою в постійне розпорядження трудового колективу підприємства на правах повного господарчого відання. Чинним законодавством встановлено, що здійснюючи право повного господарчого відання, підприємство володіє, користується, розпоряджається цими ресурсами, чинить по відношенню до них будь-які дії, що не суперечать закону і цілям діяльності підприємства. Розмір статутного капіталу державного підприємства визначається обсягом виробництва товарів і послуг на ньому.
Джерелом формування статутного капіталу державного підприємства є кошти, які належать державі. Вони виділяються або з державного бюджету, або за рахунок інших державних підприємств – у порядку внутрішньогалузевого і міжгалузевого перерозподілу фінансових ресурсів – за розпорядженням державних органів, що виконують функції по управлінню держ. майном (Капітал державного майна, міністерства і відомства України).
Зміна величини статутного капіталу можлива лише у випадках, регламентованих законодавством. Статутний капітал може збільшитися при:
– введенні в дію нових потужностей;
– реконструкції та модернізації обладнання;
– безкоштовному отриманні коштів від інших підприємств;
– дооцінці засобів;
– отриманні коштів внаслідок злиття декількох державних підприємств;
– виділенні додаткових коштів, зареєстрованих в статутних документах державними структурами.
Зменшується статутний капітал за рахунок щомісячного нарахування зносу по основним засобам або в результаті ліквідації та вибуття основних злитті підприємств або їх ліквідації. Статутний капітал приватизованого підприємства визначається в процесі інвентаризації та оцінки майна державного підприємства згідно з положенням, яке затверджене спеціально урядовою постановою.
Синтетичний облік статутного капіталу ведеться на рахунку 40 „Статутний капітал”; рахунок пасивний, фондовий. Сальдо цього рахунка повинно відповідати розміру статутного капіталу.
По дебету рахунка 40 відображаються:
- кошти, отримані від інших підприємств;
- кошти, отримані від в результаті злиття декількох державних підприємств.
По кредиту рахунка 40 зміни статутного капіталу відображаються:
- при ліквідації підприємства;
- в зв’язку з передачею коштів іншому державному підприємству [1].
3.2.3. Формування статутного капіталу акціонерного товариства.
У відповідності з Законом України “Про господарські товариства” акціонерні товариства формують свої статутні капітали за рахунок реалізації акцій шляхом відкритої підписки на них чи куплі-продіжу на капіталовій біржі (це стосується відкритих акціонерних товариств) або шляхом розподілу всіх акцій між засновниками без права розповсюдження акцій через відкриту підписку і купівлю-продіж на біржі (у закритих акціонерних товариствах).
Основною особливістю, за якою товариство відрізняється від суб'єктів права (не товариств), є об'єднання на підставі угоди майна та зусиль учасників для спільної господарської діяльності. Товариство являє собою об'єднання на засадах угоди майна та підприємницької діяльності фізичних осіб та/або юридичних осіб у формі підприємства (установи, організації) для спільної діяльності з метою одержання прибутку. Всі товариства згідно з законом є юридичними особами. діють на підставі установчих документів, затверджених учасниками, мають власні назви із зазначенням організаційно-правової форми товариства (акціонерне тощо).
Існують акціонерні товариства відкритого та закритого типів, в залежності від того, як і між ким розповсюджуються акції.
Акціонерне товариство випускає цінні папери відповідно до вимог Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Закрите акціонерне товариство випускає лише іменні акції. Акціонерне товариство не пізніше, ніж через 6 місяців після реєстрації випуску акцій повинно видати акції акціонерам [3].
Акціонерне товариство в процесі створення може розповсюджувати свої акції шляхом відкритої підписи. Засновники відкритого акціонерного товариства повинні в цьому випадку тримати акцій на суму не менше 25% статутного капіталу і строком не менше 2 років. Строк відкритої підписки на акції не може перевищувати 6 місяців. Особи, що підписалися на акції, повинні внести на рахунок засновників не менше 10% вартості акцій, на які вони підписалися. Акціонер в строки, встановлені засновницькими зборами, але не пізніше року після реєстрації товариства, повинен оплатити повну вартість акцій.
Відповідно до діючого законодавства (ст.13 Закону України „Про господарські товариства”) засновники акціонерного товариства самостійно проводять оцінку внесків до статутного капіталу.
Акціонерне товариство, яке відповідно то постанови Кабінету Міністрів України провело індексацію балансової вартості основних засобів, має право збільшити статутний капітал на суму, що не перевищує суму індексації балансової вартості основних засобів, зменшену на суму індексації по ним, шляхом емісії акцій нової номінальної вартості або додаткової кількості акцій існуючої номінальної вартості. При випуску акцій в зв’язку зі збільшенням статутного капіталу продаж акцій не здійснюється.
При збільшенні статутного капіталу шляхом емісії додаткової кількості акцій здійснюється випуск акцій тієї ж номінальної вартості, яка визначена раніше випущеними акціями. Додаткова кількість акцій розподіляється між акціонерами пропорційно їх частці в статутному капіталі акціонерного товариства. Обмеження строку отримання акціонерами додаткової кількості акцій не допускається [3].
При збільшенні статутного капіталу шляхом емісії акцій нової номінальної вартості акції попередніх випусків обмінюються на акції нової номінальної вартості відповідно до кількості акцій, якими володіє акціонер. Обмеження строку обміну акцій не допускається.
Після державної реєстрації підприємства його статутний капітал в сумі внесків учасників, передбачених засновницькими документами, відображається по кредиту рахунка 40 „Статутний капітал” в кореспонденції з рахунками: 10 „Основні засоби”, 11 „Інші необоротні активи”, 12 „Нематеріальні активи”, 20 „Виробничі запаси”, 22 „Малоцінні та швидкозношувані предмети”, 28 „Товари”, 30 „Каса”, 31 „Рахунки в банках”. Вартість акцій, не оплачена акціонерами, відображається в бухгалтерському обліку по дебету рахунка 46 „Несплачений капітал” та кредиту рахунка 40 „Статутний капітал”. Таким чином, на рахунку 40 буде відображена фактична сума підписки на акції [1].
У випадку, якщо акції розповсюджувалися за ціною, яка перевищує їх номінальну вартість, різниця між емісією та номінальною вартістю випущених акцій обліковується окремо на рахунку 42 „Додатковий капітал”. Ця сума не підлягає використанню або розподілу, крім випадку реалізації акцій за ціною, нижчою від номінальної вартості [1].
Для обліку розрахунків із засновниками в бухгалтерському обліку використовується синтетичний рахунок 46 „Несплачений капітал”. По дебету цього рахунка відображаються суми заборгованості засновників по внескам до статутного капіталу, а по кредиту — погашення заборгованості по внескам [1].
Статутний капітал акціонерне товариство може збільшувати за умови, що всі акції, випущені раніше, повністю оплачені за ціною, не нижче їх номінальної вартості. Якщо у встановлений строк акції не оплачені, то підписка на акції анулюється або сума зменшується до внесеної величини.
Відповідно до ст.38 Закону України „Про господарські товариства” збільшення статутного капіталу акціонерного товариства здійснюється шляхом випуску нових акцій, обміну облігацій на акції або збільшення номінальної вартості акцій. зменшення статутного капіталу здійснюється шляхом зменшення номінальної вартості акцій або зменшення числа акцій у їх власників з метою анулювання.
При приватизації державних підприємств статутний капітал створюється на основі оцінки вартості майна. За результатами оцінки майна складається заключний баланс. Після реєстрації акціонерного товариства комісія з приватизації проводить закриту підписку на акції.
3.2.4. Облік статутного капіталу в товариствах з обмеженою відповідальністю.
Товариство з обмеженою відповідальністю формує статутний капітал, розділений на частини, розмір якого визначається засновницькими документами. мінімальний розмір статутного капіталу повинен бути не менше 625 мінімальних заробітних плат. Під час реєстрації засновники повинні внести не менше 30% суми, вказаної в засновницьких документах. Повністю внесок повинен бути сплаченим протягом року після реєстрації товариства.
Статутний капітал збільшується за рахунок:
- збільшення числа засновників;
- додаткових внесків засновників;
- збільшення внесків за рахунок прибутку товариства.
Зменшується статутний капітал внаслідок:
- виходу одного або декількох засновників;
- покриття збитків товариства за рахунок внесків учасників.
Рішення товариства про зменшення статутного капіталу набирає чинності не раніше, ніж через 3 місяці після державної реєстрації та публікації про це у встановленому законодавством порядку. Не допускається зменшення статутного капіталу при явній незгоді кредитора [2].
3.2.5. Формування статутного капіталу товариства з додатковою відповідальністю, повного товариства і командитного товариства.
Товариства з додатковою відповідальністю і повні товариства формують статутні капітали з внесків учасників. В товариствах з додатковою відповідальністю і повних товариствах учасники відповідають за їхні борги сумою своїх внесків у статутний капітал, а якщо сума статутного капіталу недостатня для покриття боргів товариства, то додатково ще й майном, що належить кожному учаснику.
Ці внески оцінені в національній валюті, визначають частку учасників у статутному капіталі.
Командитне товариство включає учасників, які формують статутний капітал на засадах повного товариства, а також вкладників, які відповідають за зобов’язаннями товариства лише у межах свого вкладу до його статутного капіталу.
Визначений установчими документами розмір статутного капіталу чи то акціонерного товариства, чи то будь-якого іншого господарського товариства у пасиві бухгалтерського балансу знаходить відображення у повній сумі незалежно від розміру коштів, що фактично надійшли від продажу акцій. Заборгованість акціонерів і учасників по внесках у статутний капітал обраховується на окремому бухгалтерському рахунку в активі балансу. Фінансова служба підприємства повинна слідкувати, щоб кошти надходили до статутного капіталу своєчасно і в повному обсязі. Законом передбачено, що протягом одного року з дня проголошення і реєстрації статутного капіталу він повинен бути сплачений повністю.
Викуп акцій, а також внески часток у статутні капітали акціонери і учасники товариств можуть здійснювати не лише перерахуванням грошей чи готівкою, але й за рахунок натуральних внесків (майно, матеріальні активи).
При створенні статутного капіталу акціонерного товариства, тобто в процесі продажу емітованих ним акцій, товариство може отримувати кошти, які являють собою різницю між продажною (ринковою), і номінальною вартістю акцій. Зростання обсягу виробництва товарів і послуг потребує нарощування статутних капіталів господарських товариств.
Акціонерне товариство збільшує свій статутний капітал за рахунок:
· додаткового випуску акцій
· спрямування прибутку на приріст статутного капіталу шляхом збільшення номінальної вартості акцій.
Частина статутного капіталу підприємства будь-якої організаційно-правової форми може формуватися за рахунок інвестицій іноземних юридичних або фізичних осіб [2].
3.3. Резервний капітал підприємства - проблеми формування та використання.
Основною ціллю формування капіталу підприємства є залучення необхідного об’єму фінансування для придбання необхідних активів, а також оптимізація його структури з позиції забезпечення умов наступного ефективного використання .
Резервний капітал поряд з нерозподіленим прибутком є складовими власного капіталу. Однак якщо прибуток утворюється в результаті господарської діяльності підприємства, то резервний капітал є результатом перерозподілу нерозподіленого прибутку в складі власного капіталу підприємства. Отже, створення резервного капіталу не впливає на загальну величину власного капіталу, а лише на зміну його структури. Тоді постає питання, чи необхідно створювати резервний капітал, якщо прибуток, одержаний після всіх обов’язкових відрахувань, все одно залишається у розпорядженні підприємства, яке визначає напрями його використання відповідно до установчих документів [6].
Розглянемо відмінності у створенні та використанні нерозподіленого прибутку та резервного капіталу. Відповідно до Цивільного кодексу України прибуток суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.
Порядок використання прибутку суб'єкта господарювання визначає власник (власники) або уповноважений ним орган відповідно до законодавства та установчих документів. Тобто, на вимогу власників підприємства, весь прибуток звітного періоду може бути скерований на виплату дивідендів, не залишаючи коштів на подальший розвиток чи розширення діяльності підприємства, або можливого покриття майбутніх збитків, якщо інше не передбачене законодавством чи статутними документами [6].
Резервний капітал – це сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або установчих документів, за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства. Створений резервний капітал може бути використаний на покриття збитків і пов’язаних з ними зобов’язань та захистить підприємство від банкрутства в умовах економічної кризи, спаду виробництва та реалізації продукції [6].
На законодавчому рівні обов’язковість створення резервного капіталу передбачена лише для акціонерних товариств, які відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства» зобов’язані формувати резервний капітал у розмірі не менше ніж 15 відсотків статутного капіталу, якщо інше не визначено статутом товариства та для господарських товариств, які відповідно до Господарського кодексу України та Закону України «Про господарські товариства» створюють резервний (страховий) фонд у розмірі, встановленому установчими документами, але не менш як 25 відсотків статутного фонду, а також інші фонди, передбачені законодавством України або установчими документами товариства. Для цих видів товариств резервний капітал формується шляхом щорічних відрахувань від чистого прибутку товариства або за рахунок нерозподіленого прибутку. До досягнення встановленого статутом розміру резервного капіталу розмір щорічних відрахувань не може бути меншим ніж 5 відсотків суми чистого прибутку товариства за рік.
Для господарських товариств цього виду величина резервного капіталу показує максимальну величину розміру збитків, які може отримати товариство (за умови відсутності додаткового капіталу), щоб величина чистих активів не стала меншою від величини статутного капіталу і відповідно не призвела до необхідності його зменшення.
На підприємствах України поряд з веденням бухгалтерського фінансового обліку, який здійснюється відповідно до національних стандартів та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ведеться ще податковий облік відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Величина прибутку, визначена за цими двома видами обліку, може істотно відрізнятись в різні звітні періоди. Постає питання: за яким видом обліку визначений прибуток є основою для відповідних відрахувань до резервного капіталу, оскільки створення резервного капіталу передбачається і в Цивільному кодексі України, і в Господарському кодексі України, і в Законі України «Про господарські товариства». Однак, якщо у першому законодавчому акті визначення поняття прибутку подається як у податковому обліку, то наступні нормативні документи трактують поняття прибутку згідно нормативно-з законодавчими актами, що регулюють бухгалтерський облік. Оскільки створення резервного капіталу в податковому обліку не передбачається, то, на нашу думку, основою для нарахування резервного капіталу є прибуток, визначений за принципами бухгалтерського обліку.
Більшість підприємств створена на основі колективної власності, крім приватних та державних. Отже, при розподілі прибутку може виникнути конфлікт інтересів між учасниками підприємства з приводу розподілу часток прибутку на споживання та заощадження. Отже, на всіх підприємствах необхідно передбачити процедуру розподілу прибутку з метою створення резервів для захисту підприємства в несприятливі періоди, а не тільки акціонерних товариств, товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю.
Державні комерційні підприємства за рахунок прибутку можуть створювати спеціальні (цільові) фонди, призначені для покриття витрат, пов'язаних з їх діяльністю, і, зокрема, резервний фонд. Однак розподіл прибутку та використання цих фондів на даних підприємствах здійснюються відповідно до затвердженого фінансового плану.
І.В. Капля, М.О. Козлова, Грачова Р. у своїх працях стверджують, що для ведення обліку резервного капіталу необхідно закріпити рішення про його створення в наказі про облікову політику. Однак наказ про облікову політику формує керівник підприємства з головним бухгалтером; прерогативою ж розподілу прибутку на підприємстві, на основі якого і створюється резервний капітал, володіють власники підприємства. Отже, величина відрахувань до резервного капіталу, за винятком обов’язкового розміру, визначеного законодавством, має закріплюватись рішенням зборів учасників підприємства після затвердження річного фінансового звіту підприємства і питання про розподіл прибутку та створення резервного капіталу має бути в порядку денному [6].
Держава встановленням мінімальних розмірів резервного капіталу прагне забезпечити захист підприємств від негативних явищ в економіці. Однак, прив’язуючи величину резервного капіталу лише до розміру зареєстрованого статутного капіталу, досягти цієї цілі повною мірою неможливо. Мінімальний розмір статутного капіталу акціонерного товариства сьогодні встановлюється в розмірі 1250 мінімальних заробітних плат, враховуючи ставку мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення акціонерного товариства. Аналогічно формується мінімальний розмір статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю – в розмірі 100 мінімальних заробітних плат. Розмір же мінімальної заробітної плати встановлюється щорічно Законом України «Про державний бюджет». Однак зі зміною мінімальної заробітної плати вже зареєстровані товариства не зобов’язані перераховувати розмір свого статутного капіталу і відповідно – розмір резервного капіталу, а, сформувавши резервний капітал у розмірі 25 % чи 15 % статутного капіталу, не зобов’язані продовжувати відрахування до нього у розмірі 5 % одержаного прибутку. Тобто, величина резервного капіталу у товариствах, статутний капітал яких був сформований раніше, відрізнятиметься від статутного капіталу товариств, утворені недавно, і відповідно, розмір їх резервного капіталу буде меншим. Оскільки мінімальна зарплата відображає зміни в економіці України, і постійно її розмір прямує у бік збільшення, то відповідно і збільшуються мінімальні розмірі статутного і резервних капіталів. Тому, виникає об’єктивна необхідність перегляду законодавчо встановленого мінімального рівня визначення резервного капіталу. Підставою для перегляду мінімальної заробітної плати в Україні, як правило, є інфляційні процеси. Тому, щоб створений резервний капітал надійно захищав підприємство від негативних явищ, його розмір необхідно коригувати відповідно до інфляційних процесів. Оскільки при встановленні розміру мінімальної заробітної плати враховується і рівень інфляції, то ми пропонуємо розмір резервного капіталу розраховувати за формулою [5]:
РК = КЗ * МЗ *ВРК,
де РК – мінімальна величина резервного капіталу;
КЗ – кількість мінімальних зарплат, кратних розміру статутного капіталу відповідно до чинного законодавства;
МЗ – розмір мінімальної заробітної плати станом на дату затвердження річного звіту;
ВРК – законодавчо встановлений мінімальний відсоток розміру резервного капіталу відносно статутного капіталу.
Аналіз фінансової стійкості підприємства в умовах економічної кризи має важливе значення. При комплексній оцінці фінансової стійкості Ф.Ф. Бутинець пропонує розраховувати коефіцієнт страхування бізнесу, який визначається як відношення суми резервного капіталу до загальної вартості майна і показує суму капіталу, який зарезервовано підприємством на кожну гривню майна. Резервний капітал є одним з джерел утворення господарських засобів на підприємстві: необоротних та оборотних активів. Різні види активів мають різний рівень ліквідності, тобто здатності перетворюватись на грошові кошти. При визначенні платоспроможності підприємства до уваги беруть лише оборотні активи, а не все майно підприємства. Щоб ефективно виконувати свої функції, резервний капітал повинен бути забезпечений ліквідними активами підприємства. Тому ми вважаємо, що розрахунок тільки коефіцієнта страхування бізнесу не дасть повної картини, наскільки резервний капітал підкріплений ліквідними активами і захищає підприємство в несприятливі періоди. Для цього ми пропонуємо додатково розраховувати коефіцієнт резервування, який визначається так:
КРезерв = (ОА-ПЗ)/РК,
де КРезерв – коефіцієнт резервування;
ОА – оборотні активи підприємства (ряд. 260 Балансу);
ПЗ – поточні зобов’язання (ряд. 620 Балансу);
РК – резервний капітал (ряд. 340 Балансу).
Коефіцієнт резервування показує, скільки припадає оборотних активів після вирахування поточних зобов’язань на кожну зарезервовану гривню в складі власного капіталу [5].
Створення резервного капіталу та інших резервів передбачається також законодавством зарубіжних країн: Великобританії, Естонії, Польщї, Росії, США, Франції та інших. У Німеччині встановлена мінімальна межа сукупного обсягу резервів: капітальних і тих, що створені за рахунок прибутку. Згідно із Законом про акціонерні товариства німецьким підприємствам для формування обов’язкових резервів слід спрямовувати двадцяту частину чистого прибутку. Такі відрахування потрібно здійснювати, поки обсяг сукупних резервів не досягне 10 % номінального капіталу товариства. Аналогічний порядок формування резервів діє у Швейцарії, з однією відмінністю, що мінімальний розмір обов’язкових резервів становить 20 % номінального капіталу. Тобто щорічні мінімальні відрахування, встановлені законодавством цих країн, відповідають нормам, що діють в Україні.
Одним з видів резервів, які використовуються в обліку власного капіталу в зарубіжних країнах (Польща, Естонія), є резерв на переоцінку активів та резерв на прострочену дебіторську заборгованість та сумнівні борги. Створення цих видів резервів в Україні пропонує В.Д. Зелікман, В.О Богомолова. І.В. Капля, крім резерву на переоцінку активів, пропонує створювати резерв з прискореної амортизації та відображати їх на додаткових субрахунках рахунку 43 «Резервний капітал». Однак економічний зміст цих видів резервів вже відображається на рахунках бухгалтерського обліку, зокрема, резерв на переоцінку активів – на субрахунку 423 «Дооцінка активів», резерв на прострочену дебіторську заборгованість та сумнівні борги – на рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів», нарахування ж амортизації, зокрема і прискореної, за бухгалтерськими методами відбувається на рахунку 13 «Знос (амортизація) необоротних активів».
У складі резервного капіталу, відповідно до цілей його використання доцільно виділити окремі субрахунки: 431 «Резерв на виплату дивідендів за привілейованими акціями» та 432 «Резерв на інші виплати». Виділення окремого субрахунку 431 «Резерв на виплату дивідендів за привілейованими акціями», на нашу думку, є доцільним, оскільки розмір дивідендів за цим видом акцій не залежить від результатів господарської діяльності підприємства. Акціонерне товариство виплачує дивіденди за привілейованими акціями в установленому статутом розмірі. У разі відсутності або недостатності чистого прибутку звітного року та нерозподіленого прибутку минулих років виплата дивідендів за привілейованими акціями здійснюється за рахунок резервного капіталу товариства. Резерв на виплату дивідендів за привілейованими акціями в складі загального резервного капіталу доцільно створювати щорічно в розмірі суми дивідендів, які необхідно сплатити за цим видом акцій. Використання іншої частини резервного капіталу убезпечить підприємство від негативних наслідків можливих збитків у майбутньому [6].
3.4. Звіт про власний капітал.
Звіт про власний капітал – звіт, який відображає зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.
У складі власного капіталу підприємства виділяють такі види капіталу:
статутний капітал;
пайовий капітал;
додатковий вкладений капітал;
інший додатковий капітал;
резервний капітал;
нерозподілений прибуток;
неоплачений капітал;
вилучений капітал [4].
У Звіті про власний капітал відображаються залишок і зміни за кожним видом власного капіталу та разом по власному капіталу підприємства. Для кожного виду власного капіталу виділена окрема графа звіту.
Звіт про власний капітал подається у складі тільки річної фінансової звітності.
Для забезпечення порівняльного аналізу інформації підприємства повинні додавати до річного звіту Звіт про власний капітал за попередній рік.
Звіт про власний капітал складається підприємствами по закінченню року на підставі даних бухгалтерського обліку, який повинен вестись згідно з чинними П(С)БО. Усі коригування, пов’язані із зміною облікової політики підприємства, виправленням помилок, будь-які інші зміни в обліку, що впливають на оцінку елементів капіталу, відображаються у Звіті про власний капітал у розгорнутому вигляді. Тому, з точки зору забезпечення достовірності даних цього звіту, є необхідним застосування достатньої деталізації Плану рахунків, передбаченого інструкцією, додатковими субрахунками та/або аналітичними статтями.
Звіт про власний капітал має певний взаємозв’язок з даними інших форм річної звітності, зокрема, з Балансом та Звітом про фінансові результати. Тому для складання Звіту про власний капітал необхідно мати підготовлені дані бухгалтерського обліку, заповнений Баланс підприємства і Звіт про фінансові результати.
Якщо підприємство має дочірні, асоційовані підприємства, то для складання Звіту про власний капітал необхідною є також достовірна фінансова звітність цих підприємств. Особливо важливими при цьому є саме Звіти про власний капітал дочірніх та асоційованих підприємств. Згідно з П(С)БО 12 при обліку інвестицій у дочірні та асоційовані підприємства за методом участі в капіталі всі зміни у власному капіталі дочірніх та асоційованих підприємств враховуються при визначенні елементів капіталу материнського підприємства.
Звіт про власний капітал складається на підставі балансу, звіту про фінансові результати, а також аналітичних даних до відповідних облікових регістрів. За правильного відображення операцій, які призвели до змін у складі власного капіталу, залишок власного капіталу на кінець року (в цілому та у розрізі окремих статей), який відображається у балансі, збігається з тим, який показується у звіті про власний капітал. Суми, що зменшують статті власного капіталу, наводяться в дужках.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
- Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Постанова ВРУ № 40 від 1999 р. № 2756-VI від 02.12.2010 р. с. 365 із змінами та доповненнями.
- Маркович В.М. Функціонування підприємницького капіталу / / Вісник НБУ. - 2008. - № 5. - С. 31-37.
- Облік власного капіталу в акціонерних товариствах. Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.06.04 / І.В. Капля; Нац. наук. центр "Ін-т аграр. економіки" УААН. — К., 2006. — 20 с.
- Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання. – К.: КНЕУ, 2006. С. 293 – 323.
- Чумаченко М.Г. Економічний аналіз. Навч. посібник / М.Г. Чумаченко, В.І. Марушевська та ін – К.: КНЕУ, 2010.- 538с.
- Проблеми формування та використання резервного капіталу [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/Vnulp/Menegment/2009_647/52.pdf
- Капітал підприємства: структура, формування і використання [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrreferat.com/index.php?referat=43476
- Статутний капітал підприємства: формування та облік [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ua.textreferat.com/referat-2577-1.html
Власний капітал
Статутний
капітал
езервний
капітал
Спеціальні фінансові фонди
Нерозподілений прибуток
Інші
резерви
Рис.3. Форми функціонування власного капіталу підприємства.
Формування власного капіталу підприємства