Cклад та продукція фітопланктону р. Случ

PAGE 3

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Житомирський державний університет імені Івана Франка

Кафедра ботаніки

Дипломна робота

на тему:

«Cклад та продукція фітопланктону р. Случ»

Виконала:

студентка 44 групи

природничого факультету

денної форми навчання

освітньо-кваліфікаційний рівень «бакалавр»

напрям підготовки: 6.040102 Біологія*

Іщук Руслана Анатоліївна

Науковий керівник:

кандидат біологічних наук

доцент кафедри ботаніки

Шелюк Юлія Святославівна

Житомир – 2012

ЗМІСТ

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ……………………………...4

Актуальність теми…………….………………………..…..4
Мета і завдання роботи…….…………………………..…..4
Об’єкт дослідження……………….…..……………...……5
Предмет дослідження………………..………………….…5
Методи дослідження……………………………………….5
Практичне значення одержаних результатів……………..5
Наукова новизна одержаних результатів…………………6
Апробація результатів……………………………….…….6
Структура роботи………………..……………….………...6

РОЗДІЛ 1. ІСТОРІЯ ВИВЧЕННЯ АВТОТРОФНОЇ КОМПОНЕНТИ РІЧКИ СЛУЧ………………………………………………………….………7

РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ…….........……10

2.1. Об’єкт досліджень…………………………………..….…10

2.2. Методи досліджень……………..…………………….…..14

2.3. Основні аспекти охорони праці при виконанні дипломної роботи…………………..…………………………………..….…20

РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ………...……..........................23

3.1. Видове та внутрішньовидове різноманіття водоростевих угруповань річки Случ………………………..…………………..23

3.2. Домінуючий комплекс..………………..……...………….25

3.3. Частота трапляння…………………….………..…………27

3.4. Еколого-географічна характеристика фітопланктону та оцінка якості води………………………………..……………….29

3.5 Просторово-часова динаміка кількісних показників розвитку фітопланктону……………………………….………....32

3.6. Особливості первинної продукції фітопланктону р. Случ……………………………………………………………..33

3.7. Оцінка інформаційного різноманіття екологічного стану р. Случ………………………………………………………………34

РОЗДІЛ 4. ВИКОРИСТАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ БАКАЛАВРСЬКОЇ РОБОТИ В ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ I-II РІВНЯ АКРЕДИТАЦІЇ……………………………………………………………….36

ВИСНОВКИ……….....……………………………………………...…..……55

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……..…………………………...57

ДОДАТКИ……...……………………………………………………….….....60

ВСТУП

Актуальність теми:

Одним із найактуальніших завдань сучасної гідробіології є вивчення особливостей формування біологічної продуктивності водних екосистем. Відомо, що провідна роль у функціонуванні прісноводних екосистем належить фітопланктону, адже він за рахунок фотосинтезу формує потоки енергії і фонд автохтонної органічної речовини у водоймах. Від розвитку фітопланктону залежить продуктивність усієї водойми в цілому. За показниками видового багатства та первинної продукції фітопланктону можна оцінити якість води та рівень її евтрофікації.

Фітопланктон один з перших ланцюгів біоти реагує на зміни екологічних умов, а переважна більшість його видів є індикаторами підвищеного вмісту нетоксичних органічних сполук. Тому дані про флористичне та ценотичне різноманіття угрупувань планктонних водоростей мають велике значення при встановленні закономірностей функціонування водних екосистем і їх трансформації в умовах антропогенного пресу [25].

Мета та завдання дослідження:

Мета дослідження: Встановлення особливостей формування та функціонування автотрофної компоненти р. Случ.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі завдання:

дослідити таксономічний склад планктонних водоростей р. Случ, дати еколого-географічну характеристику фітопланктону за індикаторними видами;
оцінити продукційно-деструкційні процеси в річці;
визначити особливості сезонної динаміки розвитку планктонних угруповань;
встановити динаміку чисельності та біомаси водоростевих угруповань річки, дослідити домінантний комплекс фітопланктону;
представити флористичне зведення планктонних водоростей р. Случ;

Об’єкт дослідження: фітопланктон річки Случ.

Предмет дослідження: Таксономічний склад, динаміка сезонного розвитку фітопланктону річки та інтенсивність продукційно-деструкційних процесів у ній.

Методи дослідження: використано методи відбору і опрацювання альгологічних проб, визначення таксономічного складу водоростей, дослідження первинної продукції та деструкції органічної речовини, стандартні гідрохімічні методи. Таксономічний склад водоростей наведено з урахуванням останніх флористичних зведень (Algae of Ukraine, 2006) [17].

Практичне значення одержаних результатів:

Матеріали дипломної роботи можуть бути використані при викладанні предметів природничого циклу.

Створена база даних у Microsoft Exel, яка може бути використана як суттєве доповнення до флори водоростей України.

Отримані дані щодо таксономічного складу водоростей, їх екологічної та біогеографічної характеристики, частоти трапляння, чисельності, біомаси, а також просторової динаміки та часового розподілу цих показників можуть слугувати науковою основою планування водогосподарських та природоохоронних заходів, рекомендацій щодо розвитку рибництва та рекреації.

Результати досліджень структурно-функціональної організації фітопланктону річки можуть бути використані для моніторингу водних екосистем, розробки практичних рекомендацій щодо оцінки якості води.

Наукова новизна одержаних результатів:

Вперше досліджено особливості формування продукції фітопланктону р. Случ.

Виявлено, що продукційно-деструкційні процеси в р. Случ, біомаса фітопланктону характеризуються високою просторово-часовою динамічністю.

Встановлено, що на сучасному етапі розвитку річкової екосистеми фітопланктон представлений 119 видами (125 внутрішньовидовими таксонами, включно з тими, що містять номенклатурний тип виду). Подано флористичне зведення планктонних водоростей р. Случ, наведено їх частоту трапляння.

Ідентифіковано 13 видів та внутрішньовидових таксонів вперше для Українського Полісся.

Апробація результатів:

Результати роботи доповідалися на засіданні кафедри ботаніки Житомирського державного університету імені Івана Франка (протокол № 11 від 25 квітня 2012 року) та на засіданнях проблемної групи: «Структура та функціонування фітопланктону різнотипних водних об’єктів Полісся».

Структура та обсяг роботи:

Робота складається зі вступу, основної частини із 4 розділів, висновків, списку літератури, який містить 27 джерел, додатків, резюме. Повний обсяг роботи становить 73 сторінки. Текст проілюстрований 3 таблицями і 10 рисунками. Додатки розміщені на сторінках 60-72, містять 3 рисунки та 2 таблиці.

РОЗЛІЛ 1. ІСТОРІЯ ВИВЧЕННЯ АВТОТРОФНОЇ КОМПОНЕНТИ РІЧКИ СЛУЧ

Дані про Случ і її притоки, зокрема про розміри і водний режим річок, накопичувалися поступово впродовж багатьох років. Як про водний шлях до Прип’яті писали на початку нашої ери стародавні мислителі Пліній і Плометей. Відомості про річку є в російських літописах. Проте спеціальні обстеження річок басейну, мабуть, до кінця XVII століття не проводилися. На стародавніх картах указувалися лише основні контури крупних річок, включаючи Случ.

У 1540 році С. Мюнстером була видана карта Польщі і сусідніх територій, де показані Прип’ять і її найважливіші притоки: справа – Стир та Горинь із Случчю (Південною). На карті Г. Меркатора (1595 рік) річкова мережа представлена більш повно, хоча і не зовсім правильно в плані. На карті 1645 року вже у загальних рисах дається вірне уявлення про річку Случ і її основні притоки. На виданих в 1702 і 1773 роках картах річкова мережа басейну Прип’яті відбита ще недостатньо повно. Найповніше річкова мережа басейну Прип’яті нанесена на карті «Гідрографія Європейської Росії» (1846 рік). У книзі «Гідрографія Російської імперії», яка вийшла в 1847 році, дані основні характеристики гідрографії Случ і її деяких приток.

Детальні гідрологічні і гідрографічні дослідження в басейні Случі були здійснені в 1873-1898 роках – в період роботи Західної експедиції по осушенню боліт Полісся. Якнайповніше вивчення гідрографії басейну пов’язане з діяльністю навігаційно-описової комісії Міністерства шляхів сполучення в 1874-1900 роках. Докладні обстеження і опис Случі виконані в 1875-1878 роках. Аналогічні дослідження проводилися в 1902-1910 роках і 1911-1912 роках. З метою проектування меліоративних робіт гідромеліоративні дослідження в басейні широко проводяться починаючи з 20-30 роках ХХ століття [9].

У 1984 році П. М. Царенком проводилося дослідження фітопланктону 16 річок Житомирського Полісся у 29 пунктах, де було виявлено 118 видів, 28 різновидностей і 4 форми хлорококових водоростей, що належать до 40 родів і 9 родин. Серед досліджених річок була і Случ, в якій виявлено 55 видів, 7 різновидностей, 1 форма хлорококових водоростей [21].

У 2007 році В. В. Триліс, Г. О. Карповою, Т. М. Новосьоловою та Н. Г. Паньковою було проведено дослідження по визначенню біологічних складових референційних умов однієї з найменш антропогенно змінених ділянок річки Случ. Дослідження здійснювалися у червні 2007 року за стандартними гідробіологічними методиками. Була проведена геоботанічна зйомка з визначенням флористичного та фітоценотичного складу, особливостей зростання макрофітів. Гідробіологічні проби збирались окремо на плесах та перекатах, проводився ручний збір макробезхребетних з річкових субстратів. Іхтіофауна досліджувалася ставними сітками (вічко 25 мм, 30 та 40 мм), мальковим сачком та опитуванням місцевих рибалок. У ході дослідження було встановлено видовий склад фітопланктону плесів, який представлений 25 видовими та внутрішньовидовими таксонами, що відносяться до 6 відділів. Він формувався в основному зеленими хлорококовими – 17 таксонів; водорості інших відділів мали невелику представленість (синьозелені, криптофітові, діатомові по 2, дінофітові та жовто-зелені – по 1 таксону). Автори зазначили, що чисельність фітопланктону (29,52 млн. кл./дм3) переважно утворювалась у результаті розвитку хлорококових, зокрема Coelastrum microporum Nag. In. A. Br., криптофітових Rhodomonas pusilla (Bachm.) Javorn., синьозелених Merismopedia punctata Meyen. У формуванні біомаси (6,68 мг/дм3) головну роль відігравали діатомові Stephanodiscus Hantzschii Grn. in Cl. et Grn., криптофітові Rhodomonas pusilla (Bachm.) Javorn. та зелені хлорококові. Також авторами вказано, що на перекатах фітопланктон характеризувався дещо багатшим видовим складом – 30 таксонів з 6 відділів: синьозелені, дінофітові, жовто-зелені, евгленові – по 1 виду, зелені – 22, та діатомові – 4 види. Біомаса – 3,23 мг/дм3. Домінували за цими показниками зелені. [18]

Попри всі згадані роботи, на сьогодні в літературі відсутні фундаментальні узагальнення щодо фітопланктону річки Случ. Не знайдені задовільні відомості щодо таксономічного, екологічного та інформаційного різноманіття водоростей, частоти трапляння видів, а також просторово-часової динаміки цих показників для даної річки. Таксономічні зведення планктонних водоростей річки Случ необхідні для збереження існуючої альгофлори, виявлення рідкісних, зникаючих видів та видів, що потребують охорони, а також таксонів, що є потенційними об’єктами біотехнології. Саме тому дослідження таксономічного складу фітопланктону р. Случ, на сьогодні є актуальними.

РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

2.1.Об’єкт досліджень

Рис.2.1. Річка Случ

Річка Случ (див. рис 2.1) бере свій початок із невеличкого озера, що живиться підземними водами із розміщеного в балці 1 км західніше с. Червоний Случ Хмельницької області на висоті 320 м над рівнем моря. Впадає Случ в річку Горинь із правого берега на 105 км від її гирла в с. Лятянськ Рівненської області на висоті 139 м над рівнем моря. При впаданні річка розділяється на два рівних рукави, кожний довжиною близько 50 км.

Довжина річки 451 км, площа водозбору 13800 м3, загальне падіння 181м, середній ухил водної поверхні 0,4%.

Басейн р. Случ розташований у двох геоморфологічних областях: верхня і середня частини знаходяться на Волино-Подільській височині і її відрогах (так зване Волинське Полісся), нижня - займає частину великої рівнини Полісся (Прип'ятське Полісся).

Басейн витягнутий з півдня на північ. Верхня частина басейну являє собою підняту рівнину, розчленовану врізаними (50-100 м) річковими долинами і рясною яружно-балковою мережею. Коефіцієнт густоти річкової сітки, з урахуванням річок довжиною менше 10 км, складає 1,25 км/км2.

Для середньої частини характерний горбисто-гривистий рельєф.

Нижня частина басейну відрізняється низинним плоским рельєфом з окремими гривами, рідкими улоговинами стоку і блюдцеподібним мікрорельєфом.

Ґрунти у верхній частині басейну пилуваті, легко- і средньосуглинисті, сірі лісові опідзолені, місцями чорноземні; у середній і нижній частинах його переважають піщані і супіщані дерново-підзолисті ґрунти, на заболочених ділянках зустрічаються вилужені чорноземи і лучно-болотні ґрунти.

Ліси в басейні займають площу близько 2450 км2, переважно змішані; збереглися, головним чином, у середній і нижній частинах басейну.

У верхній частині значні простори розорані і зайняті посівами сільськогосподарських культур; зрідка зустрічаються невеличкі ділянки, покриті широколистяними лісами, які складають Дуб і Граб.

Долина у верхній і середній течії, де ріка прорізає кристалічний масив, звивиста, переважно V-подібна, шириною 0,2-0,8 км, і тільки на окремих ділянках розширяється до 1,5-2,5 км. Схили переважно круті і дуже круті, іноді стрімкі, висотою від 2040 до 60 м, місцями оположуються і знижуються до 10-15 м.

Схили розсічені численними, нерідко заболоченими, долинами струмків, ярами і балками; здебільшого задерновані, місцями залісені. Складені із суглинків, гранітів і вапняків, що оголяються в багатьох місцях біля підніжжя схилів; тут же є виходи ґрунтових вод.

У нижній течії долина широка (1,5-5 км), ящикоподібної і трапецієподібної форми. Схили піщані, слабко розсічені неглибокими ярами і, частіше, помірно круті, рідше положисті, висотою 5-15 м. Правий схил здебільшого залісений, зрідка задернований; у населених пунктів розораний, місцями покритий лісом і чагарником.

Заплава двостороння, чергується по берегах, на окремих ділянках відсутня. Переважно вона суха, лучна, подекуди покрита вербовим чагарником, а в низині - лісом; складена піщаними і піщано-глинистими ґрунтами.

Русло річки звивисте, місцями сильно звивисте, переважно нерозгалужене.

Плеса і перекати безупинно чергуються. Переважаюча ширина ріки на плесах 20-50 м, на перекатах – 5-30 м. Глибина на плесах біля 1,0-4,0 м, найбільша 9,0 м (вище с. Н. Миропіль); на перекатах складає 0,2-1,0 м.

Береги річки круті і стрімкі, здебільшого висотою 2-3 м, іноді до 4 м, частіше задерновані, рідше покриті вербовим чагарником. У верхній і середній течії вони переважно глинисті і піщано-глинисті, місцями скелясті, оголені, що зливаються зі схилами долини.

У нижній течії річки береги складені піщаними фунтами, розмиваються, слабко задерновані або покриті рідким чагарником.

У смт. Баранівка (гирло р. Хомори), а також у м. Новоград-Волинський і у м. Сарни спостерігається забруднення стічними водами промислових підприємств. Використовується річка як джерело гідроенергії, для водопостачання залізничних станцій і промислових підприємств. Гідрологічні пости біля сіл Великої Клітни (з 1954 р.), Громади (з 1925 р.), м. Сарни (з 1923 р.). Стік Случі зарегульваний водосховищами та численними ставками (близько 220), основне призначення яких – водопостачання та рибництво.

Основні притоки річки Случ: Покора, Тня, Попівка, Бобер, Полична, Тусталь (праві), Ікопоть, Деревичка, Хомора, Смілка, Церем, Корчик, Стави, Серегівка, Язвинка, Михайлівка (ліві). Живлення мішане, з переважанням снігового (на весну припадає понад 60% річного стоку). Замерзає в грудні, скресає в березні. Судноплавна на 290 км.

Міста та селища міського типу на Случі: Старокостянтинів, Любар, Миропіль, Першотравенськ, Баранівка, Рогачів, Новоград-Волинський, Сарни.

Береги річки Случ та її приток (Тня, Бобер, Ікопоть, Хомора, Корчик та ін.) здавна вкриті цікавими природними, історичними, та архітектурними пам’ятками. Серед них замок-фортеця князів Острозьких в Старокостянтинові, шикарний садибний маєток у Самчиках, руїни замків-фортець на високих скелях у Новоград-Волинському, Корці та Губкові. [9].

Привабливу атракцію справляють природні пам’ятки створені самою річкою. Більшу частину свого шляху до Горині води Случі вели запеклу боротьбу з цупкими, здавалося б вічними, кристалічними породами Українського щита. Завдяки цьому протистоянню у верхніх і середніх течіях річки з’явилася V-подібна (в середньому півкілометрова завширшки) долина з безліччю мальовничих куточків. В Старому Острополі на Хмельниччині річка впоралася з потужним виходом кристалічних порід, складеного гранітами і магматитами Житомирського комплексу (що утворилися 2 млрд. років тому), мальовничо розкидавши їх брили по берегах і річищу. Подібні протерозойські породи в якості будматеріалів використовувала Случ у м. Новоград-Волинський на Житомирщині, вирізуючи і шліфуючи стрімкі гранітні скелі, та на Рівненщині створюючи фантастично мальовничу «Надслучанську Швейцарію» з Соколиними скелями. [26]

Питання про походження назви Случ остаточно не вирішене. Річ у тому, що Прип’ять має кілька приток, переважно з лівого берега, які носять таку назву. Через це в останній час з’явилася гіпотеза про балтійське походження назви річки Случ. Але більшість учених схиляється до думки, що річці дали назву слов’яни. Її пов’язують зі старослов’янським словом «слукий», що означало «кривий», або зі словом «слути», яке так само, як і слав-, слов-, означало «текти». [27].

2.2 Методи досліджень

Матеріалом даної роботи слугували альгологічні проби фітопланктону, зібрані протягом 2009–2011 року (весна – весна) на 3 стаціонарних станціях для визначення його структурно-функціональних характеристик. За період досліджень було відібрано і оброблено 66 альгологічних проб. Зібраний матеріал вивчався у фіксованому (40%-й розчин формаліну) стані. Для обліку чисельності водоростей застосовували камеру Нажотта об’ємом 0,5 см3 та світловий мікроскоп ОМО АУ-12 [23].

У залежності від кількості організмів, прораховували усі доріжки, або частину доріжок. Обов’язково робили повторні підрахунки не менше, ніж трьох крапель однієї проби. Визначення систематичного (видового) складу водоростей проводили згідно загальновідомих правил за традиційними в альгології вітчизняними визначниками та іноземними посібниками з урахуванням останніх флористичних зведень [22].

Для кількісного аналізу проводили розрахунок чисельності клітин на 1 дм3 в млн. клітин за формулою:

, де

N – кількість водоростей в 1 дм3 води досліджуваної водойми;

k – коефіцієнт, що показує у скільки разів об’єм використаної камери менше 1 см3;

n – кількість клітин водоростей, визначених на проглянутих доріжках лічильної камери;

А – кількість доріжок лічильної камери;

а – кількість доріжок, де виконувався підрахунок водоростей;

V – початковий об’єм відібраної проби (см3);

v – об’єм концентрованої проби (см3) [23].

Біомасу фітопланктону визначали лічильно-об’ємним методом, згідно якого біомасу кожного виду вираховували множенням його чисельності в кожній конкретній пробі на об’єм клітини (г/м3). Середню чисельність та біомасу фітопланктону вираховували як середнє арифметичне для сезону, ділянки чи всієї річки. Чисельність фітопланктону підраховано та представлено в тис. кл/дм3 або в млн. кл/дм3, біомасу – в г/м3.

Для оцінки інформаційного різноманіття (за біомасою та чисельністю) розраховували індекс Шеннона H:

де

ni – оцінка «значимості» i-го виду, тобто чисельність або біомаса i-го виду;

N – загальна оцінка «значимості», тобто загальна чисельність або біомаса фітопланктону;

n – кількість видів та внутрішньовидових таксонів [10].

Опрацювання масиву даних проведено у програмі Microsoft Excel 2007. Для характеристики стану планктонних угруповань водоростей використовували відношення числа видів до числа родів водоростей (родовий коефіцієнт) та відношення числа видів до числа внутрішньовидових таксонів. Частоту трапляння видів розраховували у відсотках від загального числа проб за формулою:

F = 100 p / P, де

p – кількість проб, у яких знайдено даний таксон;

P – загальна кількість проб [2].

Також визначали індекс середньої частоти трапляння видів:

де

n1… ni – частота трапляння;

N – число таксонів [2].

Для встановлення ролі відділів у формуванні біологічного різноманіття в залежності від частоти трапляння видових та внутрішньовидових таксонів, які формують їх склад, визначали флористичний індекс Fsрp:

де

n1… ni – частота трапляння таксонів відділу;

n1… nj – частота трапляння усіх таксонів угруповання [2].

Біотопічну приуроченість та географічне поширення водоростей визначали згідно з прийнятою альгологами системою для континентальних водойм [3, 4, 11], галобність - за системою Кольбе [15, 16], відношення до рН – за шкалою Хустедта в інтерпретації М.М. Давидової [1].

Крім відбору проб для визначення структурно-функціональних характеристик фітопланктону на зазначених станціях визначали деякі гідрологічні та гідрохімічні показники (температуру і прозорість води, глибину водойми, швидкість течії, вміст розчиненого у воді кисню, рН). Виміри температури поверхневого шару води (0,1– 0,5 м) здійснювалися за допомогою водного ртутного термометра. Середньорічна температура поверхневого шару води р. Случ Любарського району Житомирської області становила - + 18, 8С (середньорічна температура повітря при відборі проб - +23,5). Умовну прозорість води виражали в метрах до глибини зникнення з поля зору білого стандартного диска Секкі під час спостережень, проведених опівдні з тіньової сторони. Глибину вимірювали промірочним лотом і виражали в метрах.

Первинну продукцію фітопланктону визначали кисневою модифікацією склянкового методу [16, 193], чутливість якого при дотриманні всіх необхідних рекомендацій складає 0,05 мг О2/дм3 [17], на горизонтах; 0,5; 1,0 м.

Для визначення продукції на кожному горизонті відбирали по дві контрольні, «світлі» та «темні» склянки, з яких на титрування для визначення кисню за методом Вінклера відбирали по 50 мл аліквоти природної суспензії фітопланктону, титрували 0,02-нормальним розчином гіпосульфіту. По дві «темні» та дві «світлі» склянки із молібденового скла закріплювали на кожному горизонті [13]. Паралельно вимірювали прозорість води по диску Секкі. Розрахунок інтегральної продукції А під 1 м2 проводили згідно експериментально отриманих формул [19], інтегральну деструкцію R визначали множенням її концентраційної величини R на середню глибину водойми, що дозволяє уникнути впливу на результати досліджень «випадкових» глибин окремих станцій.

Таблиця № 2.1.

Станції відбору проб фітопланктону р. Случ в період із 2009 по 2011 рр.

Номер станції	Місце розташування станції
1.	Верхній б’єф Новочорторийської греблі ( див. рис. 2.2)
2.	Нижній б’єф Новочорторийської греблі (див. рис. 2.3)
3.	р. Случ на околиці с. Нова Чортория (див. рис. 2.4)

Рис. 2.2. Станція № 1

Рис 2.3. Станція №2

Рис. 2.4. Станція №3

2.3. Основні аспекти охорони праці при виконанні дипломної роботи

Під час виконання дипломної роботи були чітко засвоєні і дотримані вимоги інструкції з техніки безпеки. Інструкція включає наступні вимоги:

Забороняється відкривати електрощиток і самостійно проводити будь-який ремонт електроприладів та електропроводки під час роботи в аудиторії. В разі виникнення проблем в роботі електромережі негайно повідомити керівника практики. Категорично забороняється при включенні електроприладів торкатись пальцями до металевих частин електровилок та гнізд розеток.
У випадку виникнення незвичайної ситуації - ураження електричним струмом, потрібно прийняти відповідні міри і викликати лікаря.
Надання першої допомоги потерпілому залежить у більшості випадків від швидкості від’єднання його від елементів, що проводять струм (відключити елементи, які проводять струм від електромережі), і від швидкості виконання заходів штучного дихання.
Під час надання першої допомоги необхідно:

а) звільнити потерпілого від одягу, що заважає йому;

б) забезпечити доступ свіжого повітря;

в) звільнити приміщення від сторонніх осіб;

г) швидко, не втрачаючи часу, відкрити рот потерпілому;

д) якщо язик глибоко запав, його треба витягнути його носовою хусточкою;

е) після цього потрібно провести штучне дихання, не припиняючи його до приходу лікаря.

При роботі з концентрованими кислотами, лугами не слід відсмоктувати рідину в піпетку ротом – користуватися грушею або дозатором.
Забороняється залишати включеними нагрівальні прилади після закінчення роботи.
При виконанні практичної частини встановити бінокуляр штативом до себе на відстані 5-10 см від краю столу, предметним столиком від себе. В отвір предметного столика направляти дзеркалом світло. Помістити приготований препарат на предметний столик і закріпити предметне скло затискачами.
Поставити в робоче положення об’єктив малого збільшення. Для цього повернути револьвер до тих пір, доки потрібний об’єктив не займе серединне положення по відношенню до тубуса і предметного столика. Коли об’єктив займе серединне положення, в револьвері відчувається легке клацання і об’єктив фіксується. Запам’ятайте, що вивчення будь–якого об’єкту починається з малого збільшення.
Підняти за допомогою макрометричного гвинта об’єктив над столиком на висоту приблизно 0,5 см.
Дивлячись в окуляр, покрутити дзеркало в різних напрямках до тих пір, поки поле зору не буде освітлене яскраво і рівномірно.
Покладіть на предметний столик препарат так, щоб об’єкт знаходився в центрі отвору предметного столика.
Далі, під контролем зору, повільно опустіть тубус за допомогою макрометричного гвинта, щоб об’єктив знаходився на відстані 2 мм від препарату.
Дивіться в окуляр і, одночасно, повільно піднімайте тубус до тих пір, поки в полі зору не з’явиться зображення об’єкта.
Для того, щоб перейти до розгляду об’єкта при великому збільшенні мікроскопу, перш за все необхідно відцентрувати препарат, тобто розташувати об’єкт у центрі поля зору. Якщо об’єкт не буде центрований, то при великому збільшенні він може залишитися поза полем зору.
Рухаючи револьвер, переведіть у робоче положення об’єктив великого збільшення.
Опустіть тубус, під контролем ока (дивитися, як опускається тубус не в окуляр, а збоку), майже до зіткнення з препаратом.
Потім, дивлячись в окуляр, повільно піднімайте тубус, доки в полі зору не з’явиться зображення.
Для тонкого фокусування використовуйте мікрорметричний гвинт.
При роботі з бінокуляром робіть перерви при перевтомі зору.
Після роботи бінокуляр приберіть у футляр.
По завершенню роботи приберіть робоче місце.

РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

3.1. Видове та внутрішньовидове різноманіття водоростевих угроповань р. Случ

За час досліджень у планктоні р. Случ виявлено 119 видів водоростей, представлених 125 внутрішньовидовими таксонами, включно з тими, що містять номенклатурний тип виду з 8 відділів: Chlorophyta - 38 види, представлених 39 внутрішньовидовими таксонами включно з номенклатурним типом виду - 31,2% від їх загального числа, Euglenophyta - 30 (33) - 26,4%, Bacillariophyta - 25 (26) - 20,8%, Cyanoprocariota - 8(8) - 6,4%, Dinophyta – 6 (7) – 5,6%, Chrysophyta - 6 (6) - 4,8%, Streptophyta – 5(5) – 4%, Cryptophyta – 1 (1) – 0,8 % відповідно.

Таблиця 3.1.

Таксономічний спектр водоростевих угруповань планктону р. Случ

(за результатами досліджень 20092011 рр.)

Відділ		Число таксонів, од.	Родовий коефіцієнт
	Клас	Порядок	Родина	Рід	Вид	В.в.т.
Cyanoprocariota	1	3	4	6	8	8	1,3
Euglenophyta	1	2	3	8	30	33	3,75
Chrysophyta	1	2	3	5	6	6	1,2
Bacillariophyta	3	10	12	14	25	26	1,8
Cryptophyta	1	1	1	1	1	1	1
Dinophyta	1	2	2	3	6	7	2
Chlorophyta	3	7	13	29	39	39	1,4
Streptophyta	1	1	1	2	4	4	2
ВСЬОГО	12	28	39	68	119	125	1,8

Примітка. В.в.т. – внутрішньовидовий таксон включно з номенклатурним типом виду.

Важливим показником таксономічного різноманіття водоростей є родовий коефіцієнт, оскільки це найменш залежний від площі досліджуваної флори показник [5].

Родовий коефіцієнт, розрахований для фітопланктону р.Случ , сягає 1,8. (див. табл. 3.1). Порівняння значень родового коефіцієнта, розрахованого для різних відділів водоростей, вказує на найбільше насичення родів видами та внутрішньовидовими таксонами у відділів Euglenophyta, Dinophyta та Bacillariophyta. Нижчі значення родового коефіцієнта у Chrysophyta та Cryptophyta можна пояснити переважанням маловидових родів.

Провідними родами впродовж усіх сезонів були Trachelomonas Lemm. – 9,3% від загальної кількості, Euglena Ehr. – 5,4%, Phacus Ehr. – 4,9%, Astasia Ehr., Aulacoseira Sim. – 3,3% відповідно.

Пропорція флор становить: 1:1,7:3:3,2.

Найбільшим числом видів і внутрішньовидових таксонів у відділі Chlorophyta характеризувався клас Chlorophyceae, який нараховував 35 видів, представлених 36 внутрішньовидовими таксонами включно з номенклатурним типом виду – 92,3% від їх загального числа, Ulvophyceae – 3 (3) – 7,7%. У відділі Streptophyta найбільшою кількістю видів характеризувався клас Zygnematophyceae – 4 (4). У відділі Bacillariophyta найбільшим видовим різноманіттям характеризувався клас Bacillariophyсеае – 14 видів і внутрішньовидових таксонів – 53,8%, Coscinodiscophyceae – 8 (8) видів – 30,8%; Fragilariophyceae – 3 (4) – 15,4%. Відділи Cyanoprocariota, Dinophyta, Chrysophyta, Cryptophyta та Streptophyta представлені одним класом.

У сезонному розподілі водоростей планктону р. Случ спостерігали зростання числа видів від весни до літа та його зменшення від літа до осені та від осені до зими. Навесні у водоростевих угрупованнях планктону було ідентифіковано 55 видів водоростей, представлених 61 внутрішньовидовим таксоном включно з номенклатурним типом виду. Основний фон фітопланктону становили зелені водорості - 24 види, що складає 39,3%, Bacillariophyta - 16 видів, що становить 26,2 %, Euglenophyta - 10 видів - 16,4%, Chrysophyta - 5 видів - 8,2%, Streptophyta - 4 види - 6,5%, Cyanoprocariota - 1 вид - 1,7%, Cryptophyta – 1 вид – 1,7%.

Влітку у фітопланктоні річки ідентифіковано 83 види, представлених 85 внутрішньовидовими таксонами. У цей період водоростеві угруповання формували водорості з 6 відділів: Chlorophyta - 29 видів, що складає - 34%, Euglenophyta - 24 вид (25 внутрішньовидових таксонів включно з номенклатурним типом виду)- 32%, Bacillariophyta - 15 (16) - 18%, Cyanoprocariota - 6 (6) - 7%, Chrysophyta - 4 (4) - 5%, Dinophyta – 3 (3) – 4% відповідно.

В осінній період визначено 67 видів (69 внутрішньовидових таксонів включно з номенклатурним типом виду) з відділів: Chlorophyta - 24(24), що складає - 35%, Euglenophyta - 14 (14) - 20%, Bacillariophyta - 16 (18) - 27%, Cyanoprocariota - 5 (5) - 7%, Dinophyta – 5 (5) – 7%, Chrysophyta - 3 (3) - 4%.

Узимку фітопланктон річки формувало 20 видів. Найбільше видове та внутрішньовидове різноманіття мали відділи: Bacillariophyta - 6 видів та внутрішньовидових таксонів, що становить 30%, Cyanoprocariota - 4 (4), що сягає 20%, Chlorophyta - 4 (4) - 20%, Euglenophyta - 4 (4) - 20%, Dinophyta і Chrysophyta – 1 (1) – 5% відповідно.

У всі сезони провідна роль у формуванні видового та внутрішньовидового різноманіття належала відділам Chlorophyta, Bacillariophyta та Euglenophyta.

3.2. Домінуючий комплекс

Домінанти і субдомінанти є основою енергетичної і трофічної піраміди водних екосистем, що у значній мірі визначають специфіку планктонних угруповань, їх продуктивність та якість води.

Домінуючий комплекс весняного фітопланктону р. Случ становить 11 домінант, серед яких: 2 представники відділу Euglenophyta (Trachelomonas armata (Ehrenb.), T. hispida var. hispida (Perty) emend. Defl.), 3 представники відділу Bacillariophyta (Cyclotella meneghiniana Thw., Stephanodiscus Hantzschii Grn. in Cl. et Grn., Surirella linearis W. Sm.), 5 представників відділу Chlorophyta (Chlamydomomas globosa Snow, C. monadina Stein., Pandorina morum (O. Mull.) Bory, Volvox aureux Ehr., Coelastrum sphaericum Ng) та 1 представник відділу Streptophyta (Closterium decorum Breb.). Загальна кількість субдомінантів – 4: 1 представник евгленових водоростей (Trachelomonas hispida var. coronata Lemm.), та 3 представники зелених (Crucigenia irregularis (Wille) P. Tarasenko et D. M/ John, Oocystidium ovale Korsch., Desmodesmus communis (E. Hegew) E. Hegew).

Влітку у річці нараховувалося 7 домінантів серед яких 1 представник синьозелених водоростей (Microcystis aeruginosa Ktz. emend. Elenk.), 3 евгленових (Lepocinnclis ovum (Ehr.) Lemm., Trachelomonas planctonica Swir., T. volvocina var. volvocina Ehr.), 1 діатомова водорість (Aulacoseira granulata (Ehr.) Ralfs in Prit.), 1 представник динофітових водоростей (Peridinium aciculiferum Lemm.), 1 зелена водорість (Сhlamydomonas monadina Stein) та 4 субдомінанти, серед яких 1 представник синьозелених (Gomphosphaeria aponina Ktz.), 1 діатомова водорість (Stephanodiscus Hantzschii Grun. in Cl. et Grun.) та 2 представники зелених водоростей (Carteria radiosa Korsch., Chlamydomomas globosa Snow.)

Восени домінуючий комплекс р. Случ нараховував 6 домінант, які включали 1 синьо-зелену водорість (Gomphosphaeria aponina Ktz.), 1 евгленову (Trachelomonas planctonica Swir.), 1 діатомову (Stephanodiscus Hantzschii Grun. in Cl. et Grun.), 1 динофітову (Peridinium aciculiferum Lemm.) та 2 зелених (Chlamydomomas globosa Snow., С. monadina Stein). Загальна кількість субдомінант – 2: 1 представник відділу Cyanoprocariota (Snowella lacustris (Chod.) Kom. Et Hind) та один представник відділу Bacillariophyta (Cyclotella meneghiniana Thw.)

У зимовий період домінуючий комплекс був представлений 3 домінантами, серед яких 2 синьозелені водорості (Coelocystis kuetzingiana Nag., Gomphosphaeria aponina Ktz.), 1 діатомова водорість (Cyclotella meneghiniana Thw.) 1 динофітова (Ceratium hirundinella f. hirudinella (Mull) Berg.) та 1 субдомінантом із діатомових(Aulacoseira italica (Ehrenb.) Simonsen).

У всі сезони до домінуючих видів належав Trachelomonas planctonica Swir. та Chlamydomonas monadina Stein.

3.3. Частота трапляння

Роль різних відділів у формуванні різноманіття фітопланктону в залежності від частоти трапляння видових та внутрішньовидових таксонів, що формують їх склад (за величиною флористичного індексу Fsрp), вивчали на прикладі результатів експедиційних досліджень 2009–2011рр.