Повітряні лінії електропередач

Повітряні лінії електропередач

Зміст

1. Історія створення ЛЕП

2. Будова повітряних ліній електропередач

3.Основні елементи повітряної лінії

4. Призначення ЛЕП

5.Фізичні характеристики ЛЕП

6. Ізолятори. Лінійна арматура.

7.Опори ЛЕП.

8. Витрати ЛЕП.

9. Експлуатація та ремонт повітряної лінії електропередачі напругоюю 10кВ

10. Примітки

11 Джерела

12 Література

Історія створення ЛЕП

Можливість передачі електричних імпульсів на велику відстань була продемонстрована 14 липня 1729 фізиком Стівеном Грейєм. Він мав на меті показати, що можна передавати електроенергію за допомогою цього методу. У досліді використовувалися вологі мотузки із конопель, підвішені на шовкових нитках (про низький опір металевих провідників в той час не знали).

Проте першим практичним використанням повітряних ліній були дроти для телеграфів. У 1837 було створено першу комерційну лінію телеграфу протяжністю 13 миль (20 км). Передача електричної енергії була зроблена у 1882 році з допомогою першої ЛЕП між Мюнхеном і Бед Бруком. В 1891 році було побудовано першу трифазну лінію змінного струму з нагоди Міжнародної виставки електроенергії у Франкфурті.

Будова

Будова повітряних ліній електропередачі може мати різні форми залежно від типу лінії. Каркасом може служити простий дерев'яний стовп, що має одну чи більше поперечок для підтримки проводу. Високовольтні лінії електропередач зазвичай виконуються наступними:

Збудовані з ґратчастих стальних опор;

Бетонні опори;

Сталева опора циліндричного типу (в Україні встановлено менше 10 таких опор);

Опори із пластику підвищеної міцності (їхнє застосування обмежене через високу вартість).

ЛЕП у кабельному виконанні найчастіше застосовується у населених пунктах та при необхідності перетину таких перешкод, як залізнична колія або автодорога. Високовольтні КЛ прокладаються на глибині понад 0,7 м та складаються з однофазних ізольованих кабелів при напрузі понад 35 кВ та трифазних — при нижчих напругах.

Основні елементи лінії

Проводи. Для ПЛ використовують одножильні та багатожильні проводи з алюмінію і сталі. Багатожильні проводи виготовляють обмотуючим на центральний стальний дріт алюмінієвих жил. Саме це надає необхідну механічну міцність. Такі проводи називають сталеалюмінієвими. Позначення таких проводів: А — алюмінієвий багатожильний провід; АС — сталеалюмінієвий багатожильний провід; ПС — стальний багатожильний провід; ПСО — стальний одножильний провід.

Проводи випускають найрізноманітніших стандартних пере­різів, який у квадратних міліметрах вказується в маркуванні про­водів. Наприклад, провід А-25 має переріз 25 мм2. Винятком є одножильні стальні проводи, для яких цифри у марці показують діаметр жили. Наприклад, для проводу ПСО — 5 діаметр жили5 мм.

Згідно з умовами механічної міцності для ПЛ можна викори­стовувати проводи перерізом не менше, ніж 16 мм2 — алюмінієві; 10 мм2 — сталеалюмінієві; 25 мм2 — стальні багатожильні; 5 мм2 — стальні одножильні.

Призначення ліній електропередачі.

Повітряною лінією (ПЛ) називається пристрій для передачі та розподілу електроенергії по проводах, розміщених на відкритому повітрі і прикріплених за допомогою ізоляторів і арматури до опор або в окремих випадках до кронштейнів і стояків на інженерних спорудах (мостах, шляхопроводах тощо).

Повітряні лінії електропередачі поділяються на ПЛ напругою до 1000 В і понад 1000 В (3, 6 , 10, 35 кВ і т.д.).

Лінії напругою до 1000 В призначені для передачі й розподілу електроенергії на невеликі відстані всередині міст, селищ і сіл до вводів у будинки або на підприємства. У містах ці лінії часто виконують кабельними.

Лінії напругою 2—110 кВ використовують для передачі електроенергії від районних підстанцій до населених пунктів і підприємств, що розміщені на відстані 10—20 км.

Лінії напругою 110—330 кВ, а інколи і 500 кВ призначені для передачі великих потужностей між електричними станціями і ве­ликими районними підстанціями для електропостачання великих міст або економічних районів на відстані від 30 до600 км.

Лінії напругою 500 кВ використовують для передачі потужності до 1 млн кВт і служить для зв’язку різних енергетичних систем, які розміщені на відстані до1200 км.

Лінії напругою 750 кВ служать для передачі потужності 2—2,5 млн кВт на відстань до2000 км.

За номінальною напругою і категорією приєднаних до неї споживачів ПЛ поділяються на I, II, III класи. Повітряні лінії напругою до 1000 В незалежно від категорії приєднаних до них споживачів належать до III класу.

Фізичні характеристики ЛЕП

П-подібна схема заміщення ЛЕП

Кожна лінія електропередач фактично є металевим провідником з розподіленими параметрами, а саме:Імпедансу, що складається з активної та реактивної складової.Поперечної провідності.Найточнішим представленням лінії є врахування одиничних параметрів, розподілених по всій довжині лінії. Однак практично для рівнів напруги до 330 кВ при довжині до 300 км, що використовуються на сьогодні, достатнім є використання П-подібної схеми заміщення з нерозподіленими параметрами. Фактична похибка при використанні цієї схеми є несуттєвою та фактично не впливає на результат.

Зміст фізичних параметрів

Активний опір — параметр описує опір металевого провідника, з якого виконана лінія.

Реактивний опір — величина, що виникає під дією ЕРС самоіндукції та ЕРС взаємоіднукції, що протидіє самоіндукції. Залежить у значній мірі від розташування фаз (прямо пропорційно) та радіусу проводів (обернено пропорційно). Також залежить від матеріалу, що застосовується. Має індуктивний характер. У кабельних ліній менше у 2-3 рази, ніж у повітряних через меншу відстань між провідниками.

Активна провідність — величина, що обумовлюється втратами активної енергії через недосконалість ізоляції та на коронний розряд. Фактично може не враховуватись за нормальної вологості в мережах до 110 кВ та за будь-яких умов для мереж напругою менше 35 кВ через незначну величину.

Ємнісна провідність — величина, що виникає як ємність між фазами та між фазою та землею. Ємність кабельних ліній є більшою через близькість фаз між собою та наявність металевих екранів. Не враховується у ПЛ 35 кВ та нижче.

Усі ці параметри, з огляду на стандартизацію матеріалів (алюміній або мідь), перерізів проводів та опор (зокрема стандартизоване розташування провідників відносно землі та один відносно одного), можуть бути знайдені у таблицях вже розраховані на певну довжину, як правило на 1 чи 100 км[6].

Окремої уваги потребують сталеві проводи, у яких реактивний опір змінюється в залежності від струму, що протікає по ним.

В Україні використовуються наступні класи змінної напруги при передачі та розподілу електричної енергії:

Низька напруга — 220 В, 0,4 кВ (відомі як 380В/220В);

Середня напруга — 6 кВ, 10 кВ, 35 кВ,

Висока напруга — 110 кВ, 150 кВ, 220 кВ, 330 кВ,

Надвисока напруга — 400 кВ, 500 кВ, 750 кВ

Також є одна лінія постійної напруги 800 кВ (± 400 кВ) ПС Михайлівська — Волгоградська ГЕС (лінія «Волгоград — Донбас»).

Основною шкалою напруг в ОЕС України є 10, 35, 110, 330, 750 кВ.

Ізолятори.

Ізолятори призначені для кріплення проводів до опор і створення необхідного електричного опору між проводом, що перебуває під напругою та опорою.

Залежно від призначення та способу кріплення ізоляторів до опор розрізняють підвісні ізолятори, які використовують на лініях напругою 35 кВ та більше, і штирові, які застосовують на лініях до 35 кВ. Підвісні ізолятори мають вищі механічні характеристи­ки, ніж штирові. Конструкція підвісних ізоляторів дає змогу скла­дати з окремих ізоляторів гірлянди необхідної довжини залежно від напруги лінії. Штирові ізолятори розраховують тільки на одну з натгруг лінії, тому лініям різних напруг відповідають різні типи штирових ізоляторів.

Основними ізоляційними матеріалами, з яких виготовляють ізолятори, є фарфор і скло. Фарфор має високі ізоляційні властивості та механічну міцність, що забезпечує тривалу роботу ізоляторів. В останні роки все ширше використовують ізолятори із загартованого скла, які дешеві та зручні в експлуатації. Дефек­тний ізолятор із загартованого скла можна виявити безпосереднім оглядом, оскільки у нього руйнується скляна тарілка.

Конструкція фарфорових і скляних підвісних ізоляторів аналогічна вони складаються з шапки 1, тарілки 4, стержня 3, замка 2, шплінта. Тарілка є ізолюючою частиною і виготовляється з фарфору або скла. Шапка і стержень служать для кріплення до арматури і з’єдна­ня ізоляторів у гірлянді. Стальний замок запобігає розщепленню ізоляторів. Шапка і стержень з’єднані з тарілкою ізолятора шаром цементу.

Для ізоляції проводів ПЛ застосовують штирьові та підвісні ізолятори. Най­більш широко використову­ють фарфорові ізолятори ТФ і ШН-1, а також ізоля­тори із загартованого скла ТСМ-2. Для виконання розгалужень за­стосовують фарфоровий багатошийковий ізолятор). Поверхню фарфорових ізо­ляторів покривають шаром глазурі, яка запобігає про­никненню вологи у фарфорі його руйнуванню від дії атмосферних факторів. Крім того, глазуровану поверхню легко чистити від забруд­нень.

На лініях використовують штирьові фарфорові та скляні ізолятори ШФ і ШС на напругу 6, 10, 20 і 35 кВ. Проводи прикріплюють до штирьових ізоляторів за допомогою прив’язу­вання м’яким дротом або спеціальним затискачем. Для кріплення ізоляторів на гаках або штирях внутрішня порожнина ізолятора має гвинтову нарізку. Ізолятор на штир або гак нагвинчують з паклею просоченою суриком.

Лінійна арматура

До лінійної арматури відносять металеві деталі, які використовують для кріплення проводів і тросів до гірлянд ізоляторів і кріплення гірлянд до опор, з’єднання проводів і тросів, підтримування проводів на певній відстані один від одного. За призначенням арматура поділяється на натяжні та підтримуючі затискачі, з’єднувачі, зчеплювальні деталі, дистанційні розпорки, захисні кільця і роги та віброгасильники.

Натяжні затискачі призначені для кріплення проводів і тросів на анкерних опорах, а підтримуючі затискачі — для кріплення проводів на проміжних опорах. До зчеплювальної арматури належать скоби, сережки, пестики, вушка, дволанцюгові й триланцюгові коромисла.Для з’єднання проводів перерізом до 240 мм2 вико­ристовують овальні й обтискні з’єднувачі, які монтують обтискуванням або скручуванням.

Захисні кільця та роги призначені для відведення електричної дуги, яка вини­кає при перекриттях гірлянд ізоляторів, від поверхні ізоляторів і поліпшення розподілу електричної на­пруги по гірлянді.

Віброгасильники вста­новлюють за появи значних пошкоджень проводів або тросів від вібрації або на основі записів вібрографів, а також при встановленні пошкоджень на лінії. Відстань від віброгасильника до підтримуючих або на­тяжних затискачів залежить від марки проводів лінії і кліматичних умов району, через який проходить траса. Відстань від вібро­гасильника до затискачів 50—65 см для проводів перерізом до 70 мм2 і 150—170 см для проводів більших перерізів.

Опори

Опори ліній виконують дерев’яними, металевими і залі­зобетонними. За призначенням розрізняють такі типи опор: про­міжні, анкерні, кутові і спеціальні (перехресні, розгалужувальні, транспозиційні, кінцеві).

Проміжні опори найчастіше зустрічаються на лініях. Вони призначені для підтримування проводів на прямих ділянках траси.

Кутові опори можуть бути проміжними та анкерними, їх встановлюють у місцях зміни напрямку траси. Проміжні кутові опори використовують при невеликих кутах повороту траси.

Анкерні кутові застосовуються на лініях у тих випадках, коли проміжні кутові опори не забезпечують надійності роботи. їх установлюють на прямих ділянках, коли лінію перети­нають різні споруди. Ці опори можуть служити й кінцевими опо­рами. Різновидністю анкерних опор с кінцеві опори. Вони від­різняються тим, що розраховані на повний натяг всіх проводів і тросів лінії з боку тільки одного з прилеглих прольо­тів.

Кінцеві опори встанов­люють перед підстанціями, від яких відходить лінія, на початку відпайок від лінії, та в деяких інших випадках.Спеціальні опори можуть бути відгалужувальними, транспозиційними і пере­хідними. На розгалужу валь­них опорах на відміну від звичайних вста­новлено додаткові траверси, які служать для приєднання і розведення проводів розгалуження або основної лінії.

Транспозиційні опори служать для зміни взаємного розміщення проводів ліній напругою 110 кВ. Вони відрізняються від звичайних анкерних кутових опор наявністю додаткових гірлянд ізоляторів і траверс, які дають змогу змінювати розміщення проводів.

Перехідні опори на відміну від інших типів опор мають більшу висоту місць кріплення проводів і тросів тому їх використовують для здійснення переходів через різні інженерні споруди (мости, підвісні канатні дороги), природні перепони (річ­ки, озера, канали, яри), а також лінії електропередач. Перехресні опори ставлять на схрещенні двох напрямків ПЛ.

За конструктивним виконанням опори можуть бути одноланцюгові, дво- і багатоланцюгові. Вони призначені для підвішування відповідно однієї, двох і більше паралельно прокладених ліній.

ВТРАТИ В ЛЕП

Втрати електроенергії в дротах залежать від сили струму, тому при передачі її на далекі відстані, напругу багаторазово підвищують (у стільки ж разів зменшуючи силу струму) за допомогою трансформатора, що при передачі тієї ж потужності дозволяє значно понизити втрати. Проте з ростом напруги починають відбуватися різні розрядні явища.

У повітряних лініях надвисокої напруги є присутніми втрати активної потужності на корону (коронний розряд). Ці втрати залежать багато в чому від погодних умов (у суху погоду втрати менше, а в дощ, мряку або сніг ці втрати зростають) і розщеплювання дроту у фазах лінії.

Втрати на корону для ліній різної напруги мають свої значення (для лінії ВЛ 500 кВ середньорічні втрати на корону складають біля Р=9-11 кВт/км).

Оскільки коронний розряд залежить від напруженості на поверхні дроту, то для зменшення цієї напруженості в повітряних лініях надвисокої напруги застосовують розщеплювання фаз. Тобто замість одного дроту застосовують два і більше дротів у фазі. Розташовуються ці дроти на рівній відстані один від одного. Виходить еквівалентний радіус розщепленої фази, цим зменшується напруженість на окремому дроті, що у свою чергу зменшує втрати на корону.

Втрати в ЛЕП змінного струму

Важливою величиною, що впливає на економічність ЛЕП змінного струму, є величина, що характеризує співвідношення між активною і реактивною потужностями в лінії — cos. Активна потужність — частина сумарної енергії, що пройшла по дротах і переданої в навантаження; реактивна потужність — це енергія, що відбилася від навантаження або спотворена навантаженням (наприклад, струм непропорційний напрузі або зрушений від нього по фазі). У радіотехніці аналогом цього явища служать стоячі хвилі, а замість cos застосовується КСВ.

При довжині ЛЕП змінного струму більше декількох тисяч кілометрів спостерігається ще один вид втрат — радіовипромінювання. Оскільки така довжина вже порівнянна з довжиною електромагнітної хвилі частотою 50 Гц, дріт працює як антена.

Експлуатація та ремонт повітряних ліній електропередачі напругою до 10 кВ

Окрім трансформаторних підстанцій і контактної мережі ЕЧК і ЕЧС обслуговують повітряні лінії електропередачі: що живлять і відсисають фідера; подовжні лінії для живлення тягових споживачів - трифазні на напругу 6-10 кв на опорах контактної мережі або на опорах, що окремо стоять, на ділянках постійного струму і одну або дві фази лінії ДПР на ділянках змінного; живлячі дроти при системі 2x25 кв; хвилеводи, дроти зворотного струму на ділянках з відсисаючими трансформаторами, а також дроти ліній напругою до 1000 В, призначених для електропостачання і освітлення різних залізничних споживачів. При цьому райони ЕЧК обслуговують, як правило, лінії, розташовані на опорах контактної мережі, а райони ЭЧС-питания нетягових споживачів напругою 6-10 кв і лінії до 1000 В на опорах, що окремо стоять.

Приймання ЇВ в експлуатацію здійснюють відповідно до Сніп 3.01.04-87 «Приймання в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів. Основні положення» і правилами приймання, що діють. У процес монтажу ВЛ ЕЧ організовує технічний нагляд за виробництвом робіт, перевірку відповідності виконуваних робіт затвердженій технічній документації.

Знов споруджену ВЛ приймає комісія, яка перевіряє загальний стан траси лінії, частоту і висоту чагарників, наявність дерев, загрозливих падінням на дроти. При цьому ретельно оглядають кожну опору лінії і перевіряють нахил опор і просідання грунту у їх підстав і фундаментів; ступінь затягування гайок, болтів; наявність корозії металевих опор; кількість і ширину розкриття тріщин залізобетонних опор; відсутність пошкоджень окремих елементів опор. При цьому опори мають бути захищені залізобетонними відбійними тумбами, що захищають їх від пошкодження транспортом. Крім того, перевіряють загальний стан арматури і ізоляторів (відсутність перекосів і відхилень гірлянд і окремих ізоляторів, слідів перекриттів ізоляторів); наявність на опорах необхідних написів і плакатів.

Візуально перевіряють також стрілу провисання проводів і тросів, яка не повинна відрізнятися від проектної більш ніж на ±5%. Вибірково вимірюють відстані (габарити) від проводів ліній до поверхні землі або різних об'єктів, які не мають бути менш встановлених ПУЕ. Методика вимірювання відстаней викладена в п. 5.4.

Верхню частину опор, гірлянди ізоляторів і арматуру оглядають за допомогою бінокля, який необхідний при огляді лінії. Зовнішнім оглядом контролюють якість з'єднання проводів (мал. 5.47); в окремих випадках вибірково вимірюють падіння напруги в з'єднувачах за допомогою вимірювальної штанги з мілівольтметром (на лініях, які вже знаходяться під напругою) і порівнюють його значення з величиною падіння на цілій ділянці тієї ж довжини. З'єднання бракують, якщо падіння напруги на з'єднувачі більш, ніж в 1,2 разу перевищує падіння напруги на цілій ділянці дроту. Те ж саме відбувається, якщо на поверхні затиску або з'єднувача виявляють тріщини, сліди значних корозії і механічних пошкоджень.Вимірювання опору заземлення опор проводять як при прийманні ВЛ в експлуатацію, так і при її перевлаштуванні або капітальному ремонті. Величина опорів елементів ВЛ, що допускаються, регламентується ПУЕ і ПЕЕП. Наприклад, опір заземляючих пристроїв залізобетонних металевих опор ВЛ 35 кВ, а також ВЛ 3-20 кВ в населеній місцевості, зміряне в літній час, не повинно перевищувати значень, приведених нижче:

При експлуатації ВЛ повинні проводитися технічне обслуговування і ремонт, направлені на забезпечення їх надійної роботи. При обслуговуванні стежать за технічним станом ВЛ, їх окремих елементів і траси шляхом здійснення періодичних і позачергових оглядів, а також профілактичних випробувань і перевірок.

Періодичні огляди (обходи) ЛЕП виконують для визначення стани лінії і виявлення можливих її несправностей. Періодичність оглядів залежно від місцевих умов, ступені відповідальності лінії і її призначення встановлює головний інженер ЕЧ, проте вони мають бути не рідше за 1 раз на рік. Нижче приведені основні несправності ЛЕП які виявляють при оглядах і надалі усувають.

Рисунок 1. Вузли стикування овальними з’єднаннями

Для кріплень і з'єднань проводів і тросів - несправність затисків і з'єднувачів, утворення тріщин в їх корпусі; відсутність болтів, шайб, шплінтів; ослаблення затягування гайок; сліди перегріву затиску (з'єднувача); прослизання дроту в затиску; зрив троса, несправність петель дроту на анкерних опорах (петля близька до тіла опори або зігнута); ослаблення кріплення дроту на ізоляторі.

Для ізоляторів - механічні пошкодження фарфору; опіки і оплавлення глазурі; сліди оплавлення на арміровці ізоляторів і арматурі гірлянд; забрудненість ізоляторів; відхилення підвісних гірлянд від вертикального положення; відсутність замків або шплінтів в гірлянді; вихід стрижня з головки ізолятора; ржавить арматури; сильне коронірованіє.

Для заземляючих пристроїв – пошкодження або обривів заземляючих спусків на опорі у землі; відсутність скоб, що прикріплюють їх до опори, і сполучних затисків вгорі. Крім того, під час оглядів перевіряють стан охоронної зони. У її межах не повинно знаходитися стогів сіна, штабелів торфу і лісоматеріалів, а також дерев, які при падінні можуть пошкодити дроти. Всі виявлені під час періодичних оглядів недоліки заносять в шляховий листок. Дефекти, що вимагають термінового усунення, заносять в журнал, який систематично повинен проглядати керівний персонал і указувати в нім терміни ліквідації виявлених пошкоджень і несправностей.

Не рідше за один раз на рік лінію оглядає інженерно-технічний персонал, який визначає технічний стан ВЛ і у разі потреби ремонту встановлює об'єм і терміни його виконання. Позачергові огляди проводять під час ожеледі, туману, ураганів, буревіїв і в інших випадках, при яких може відбуватися порушення нормальної роботи ВЛ, а також вночі, коли виявляються розряди, супроводжуючі перекриття ізоляторів. Позачергові огляди ВЛ призначає головний інженер ЕЧ.

При огляді із землі можуть бути виявлені не всі дефекти. Тому на лініях напругою 35 кв і вище один раз в п'ять років проводять верховий огляд проводів, тросів, гірлянд ізоляторів на кожній опорі лінії. При цьому ретельно перевіряють стан проводів, тросів, ізоляторів, арматури, деталей кріплення проводів і тросів до опори, наявність шплінтів і замків в арматурі. Верхові огляди ліній напругою 0,38-20 кв проводять в міру необхідності.

Один раз в шість років перевіряють стан антикорозійного покриття металевих опор і траверс залізобетонних опор, а також підножників металевих опор і анкерів відтяжок з метою визначення необхідності повторного захисту їх від корозії. Для цього підножників і анкери відтяжок вибірково розкривають на ділянках, де очікується найбільша корозія (сирі місця, місця з агресивними водами і т. п.).

Щоб запобігти пошкодженням ВЛ від гололедних відкладень (у осінньо-зимовий період) і «танцю» проводів, необхідно приймати заходи до видалення ожеледі, що з'явилася на проводах, або попереджати його появи.

Захист від ожеледі проводять декількома способами. Налиплий лід і сніг можна розплавити нагрівом проводів електричним струмом, для чого можна збільшити електричне навантаження на дроти аж до граничних значень. Практично в районах підвищеної голольодності користуються спеціальною схемою для плавки ожеледі на проводах ВЛ, яку включають в необхідних випадках.

У надзвичайних випадках використовують простий спосіб механічного видалення ожеледі - збиття, яке проводять із землі за допомогою довгих жердин або з корзини автовежі. Практикують також те, що зрізає ожеледі за допомогою сталевого троса і видалення ожеледі за допомогою спеціальних роликів-кригорізів. Ці методи вимагають багато часу і застосовуються тільки на коротких ділянках ліній.

Небезпеку, пов'язану з вібрацією проводів, знижують установкою на кожному дроті або тросі по обидві сторони від місця їх підвісу спеціальних пристроїв-гасителів вібрації (демпферів), які є відрізком троса з чавунними вантажами на його кінцях; їх застосування підвищує термін служби проводів і тросів. Віброгасителі (мал. 5.48, а) встановлюються на проводах ВЛ напругою 35 кВ і вище, а на лініях напругою 6-20 кв підвішують прості гасителі петлевого типу.

Рисунок 2. Гасник вібрації.: а – типовий; б – петлевий тип; 1 – болт; 2 – зажим; 3 – трос; 4 - навантажувачі

Профілактичні випробування і вимірювання регулярно проводять на всіх найбільш важливих елементах ВЛ. Щорічно (вибірково) визначають ступінь загнивання дерев'яних опор, пасинки і траверс, консервовані заводським способом. Також один раз в десять років перевіряють стан підземних металевих частин 2 % опор ВЛ.Стан проводів і тросів і їх з'єднань визначають візуально при оглядах ВЛ. Електричні вимірювання якості з'єднань проводів, виконаних зваркою, скручуванням, обтисканням і опрессованієм, а також з'єднань тросів всіх типів не вимагається, електричні вимірювання якості болтових з'єднань В Л напругою 35 кВ і вище проводиться 1 раз в 6 років. Опір з'єднань проводів вибірково вимірюють в наступні терміни: мідних - 1 раз в 6 років; алюмінієвих і сталеалюмінієвих - 1 раз на 3 роки; болтових і перехідних з'єднувачів з міді на алюміній і сталеалюміній 1 раз на рік.

Спресовані з'єднання бракують, якщо їх геометричні розміри (довжина і діаметр опресовування) не відповідають вимогам нормативів по монтажу; на поверхні з'єднувача або затиску є тріщини, сліди значної корозії і механічних пошкоджень; падіння напруги або опору на з'єднанні більш ніж в 1,2 разу перевищує ці ж параметри на відрізку дроту такої ж довжини (випробування проводять вибірково на 5-10 % з'єднувачів); кривизна спресованого з'єднувача перевищує 3 %; його довжини; сталевий сердечник спресованого з'єднувача розташований несиметрично.

Зварні з'єднання бракують, якщо виявлений перепал повіва зовнішнього дроту або перегин сполучених проводів, а також, якщо усадкова раковина в місці зварки має глибину більше 1/3 діаметру дроту.На ділянці болтових з'єднань проводів ВЛ напругою 35 кВ і вище падіння напруги або опір повинні не більше ніж в 2 рази перевищувати ці ж параметри на ділянці цілого дроту такої ж довжини. Болтові з'єднання, вимірювання параметрів яких дали незадовільні результати, повинні пройти ревізію.

На що знов вводиться в експлуатацію ВЛ ізолятори і з'єднувачі мають бути перевірені протягом першого року експлуатації, а потім - не рідше за 1 раз в 10 років (для ВЛ напругою понад 1000 В). Допустима величина опору заземляючих пристроїв опор В Л напругою понад 1000 У в період експлуатації визначається вимогами ПЕЕП. Із зняттям з опор трубчасті розрядники перевіряють 1 раз на 3 роки. Розрядники, встановлені в зонах інтенсивних забруднень, перевіряють додатково, не знімаючи з опори, відповідно до місцевих інструкцій. При оглядах і перевірках трубчастих розрядників звертають увагу на їх заземлення, несправність якого приводить до відмови розрядників при атмосферних перенапруженнях. Допустима величина опору заземлітеля трубчастих розрядників в період найменшої провідності грунту дорівнює 10 Ом.

Систематичне перевищення тривале допустимих навантажень проводів ВЛ приводить до небезпечних перегрівів і, як наслідок, до неприпустимого їх провисання. Тому при експлуатації ВЛ необхідно ретельно стежити за тим, щоб струмові навантаження проводів не перевищували значень, встановлених ПУЕ.

Крім того, в процесі експлуатації ВЛ стріла провисання проводів, як правило, збільшується, що може обумовлюватися як їх витяжкою, так і випаданням із затисків, нахилом опор і іншими причинами. В результаті збільшення стріли провисання габарит проводів від землі виявляється менше допустимого нормами. Тому при експлуатації ВЛ (в міру необхідності) вимірюють відстань від проводів до землі; якщо його значення не відповідають нормам, проводять необхідне регулювання натягнення проводів.

Несправності, виявлені при оглядах і профілактичних перевірках і вимірюваннях ВЛ, мають бути відмічені в Книзі оглядів і несправностей і залежно від їх характеру по вказівці начальника ЕЧС усунені або в найкоротший строк або під час технічного обслуговування і ремонту

Для усунення на ВЛ дефектів, виявлених при оглядах і перевірках, встановлюють графік відключення лінії для проведення ремонту. У об'єм ремонтних робіт входить: заміна або виправка дерев'яних опор, пасинків, стійкий і траверс, а також повторне антісептіровання деталей опор; закладення тріщин в залізобетонних опорах; заміна або ремонт проводів; заміна пошкоджених ізоляторів і деталей лінійної арматури.

Ремонтні роботи на ВЛ зазвичай суміщають з капітальним ремонтом ліній, щоб скоротити перерви нормального електропостачання споживачів. Виключення допускаються тільки в тих випадках, коли ремонтні роботи викликаються аварійним станом ліній.

При обриві проводів на ВЛ спосіб його ліквідації залежить від його характеру: при повному обриві проводів або обриві значної частини його жил вмонтовують новий з'єднувач або вставку з дроту тієї ж марки, перетину і довжини. У тому випадку, коли обірвана невелика частина жил дроту, в місці обриву накладають дротяний бандаж, який перешкоджає подальшому розплітанню жив, але первинної міцності дроту не відновлює.

Заміну штирьового ізолятора виконують у разі пошкодження його фарфору або глазурі, а також при незадовільному стані його ізоляції, зміряним мегаомметром.

Як правило, заміну такого ізолятора виконують при відключеному положенні ВЛ. Ізолятор (на проміжній опорі) звільняють від дроту, для цього розплітають дротяну в'язку, знімають дріт і згортають ізолятор з пластмасового ковпачка, напресованого на штир. Потім намотують новий ізолятор на штир і новою дротяною в'язкою прикріплюють дріт.

Заміну підвісного ізолятора в гірляндах ВЛ виконують при знятій напрузі з траверси або стійки опори. За допомогою каната, перекинутого через нерухомий блок, підтягають дріт до траверсі, послаблюючи натягнення гірлянди, після чого монтер, що знаходиться на траверсі або на стійці, розчіпляє гірлянду і замінює дефектний ізолятор новим.

Виправку положення опори, що нахилилася, В Л до 10 кв проводять за допомогою лебідки, заздалегідь розкопавши грунт у підстави опори. Після установки опори в нормальне положення перевіряють її вертикальність вздовж і поперек осі ВЛ, а потім закріплюють в грунті, щільно її утрамбовувавши. Якщо опора нахилилася в результаті ослаблення бандажа, проводять його підтяжку.

Заміну пасинка при хорошому стані решти частини опори виконує без зняття напруга з лінії. Як правило, новий пасинок встановлюють з протилежної по відношенню до старого пасинка сторони опори, після чого старий пасинок видаляють.

Знов встановлений пасинок скріпляють із стійкої опори за допомогою хомутів або дротяних бандажів з м'якого оцинкованого дроту. Число витків бандажа приймають: при діаметрі дроту 4 мм - 12; 5 мм - 10; 6 мм - 8 шт. Зміну траверси при знятій з лінії напрузі проводять з автовежі.

При необхідності заміни опори перевіряють можливість невеликого зсуву нової опори по відношенню до місця установки старої. Якщо умови дозволяють, нову опору встановлюють, як і при споруді ВЛ. Необхідно лише заздалегідь зняти напругу лінії.

Особливістю виконання ремонтних робіт на ВЛ, що діють, є небезпека дотику ремонтного персоналу до проводів і деталей опор, що знаходяться під напругою.

Крім того, неправильні дії ремонтного персоналу можуть взагалі привести до аварійного відключення ремонтованої лінії. Тому перелік ремонтних робіт на ВЛ, що знаходяться під напругою, строго обмежений, а їх характер має бути таким, щоб можливість дотику виконавців до небезпечних частин ВЛ була мінімальною. До таких робіт відносяться, наприклад: заміна і установка пасинків; виправка опор, що не вимагає зміцнення відтяжок на висоті більше 3 м від землі; підтяжка і зміцнення бандажів, що лопнули.

Висновок

Світова спільнота живе у зараз у епоху прогресуючого енергетичної кризи. Разом із цим у результаті інтенсивного використання невідновлюваних джерел енергії опалювання, транспортних засобів, будівельно-дорожніх машин, сільськогосподарських агрегатів і різних побутових пристроїв, утворюється дуже багато оксидів вуглецю, сірки та азоту. Усе це сприяє підвищенню температури земної і водної поверхні, викликає забрудненню довкілля, випадання кислотних дощів, і навіть стимулює інтенсивне танення льодів, підвищення рівня океанів, затоплення величезних територій суші, зародження циклонів і ураганів, що охоплюють цілі континенти. Ці явища ведуть до широкомасштабного руйнації сільськогосподарських угідь, зникнення лісів та тваринного світу, підвищеному розмноженню шкідливих комах, зростанню частоти посух, лісових пожеж, злив, повеней та т.п.

Тому актуальна розробка альтернативних рішень використання з урахуванням нетрадиційних підходів, ні з використанням відновлювальних джерел. Дослідження у сфері використання відновлювальних джерел енергії пов'язані зі створенням і практичне застосування геліо- і вітроустановок, гідроелектростанцій і різноманітних перетворювачів .Вироблення енергоресурсів, крім використання за прямим призначенням, можуть також накопичуватися різними акумулюючими системами.

Список літератури

1.Арматура і ізолятори: галузевої каталог. – М.: АТ «>Информ-енерго», 2001.

2.Арматура для повітряних ліній електропередач 6—20 кВ. – М.: ЗАТ «>Электрополис»; ЗАТ «>МАИЗ». 2009.

3. ВиноградовД.Е. Будівництво ліній електропередач 35– 500 кВ з такими тяжкими трасами. – Л.:Энергоатомиздат, 2003.

4. Відомчі будівельні норм із розробці проектів організації будівництва (електроенергетика)ВСН 33–82. – М.: Міненерго РФ, 2009.

5. Глазов А.А.,Монаков І.А.,Понкратов А.В. Будівельна, дорожня і спеціальна техніка: короткий довідник. – М.: АТ «>Профтехника», 2008.

6.Електромонтажні роботи. У 11 кн. Кн. 8. Ч. 1. Повітряні лінії електропередачі: Учеб. посібник для ПТУ / Магідін Ф. А.; Під ред. А. Н. Трифонова. - М.: Вища школа, 1991. - 208 с. - ISBN 5-06-001074-0

7.Рожкова Л. Д., Козулін В. С. Електрообладнання станцій та підстанцій: Підручник для технікумів. - 3-е изд., Перераб. і доп. - М.: Вища школа, 1987. - 648 с.: Іл. ББК 31.277.1 Р63

8.Проектирование электрической части станций и подстанций: Учеб. пособие / Петрова С.С.; Под ред. С.А. Мартынова. - Л.: ЛПИ им. М. И. Калашникова, 1980. - 76 с. - УДК 621.311.2(0.75.8)

Повітряні лінії електропередач