Організація пошуку в Інтернет

ЗАТВЕРДЖУЮ

В.О.заст. директора з НВР

________Г.В.Балабуха

ЗАВДАННЯ

На письмову екзаменаційну роботу

з предмета:

Обробка текстової та графічної інформації

учениці групи № 20

Спеціальність: Оператор комп’ютерної верстки

ТЕМА ЗАВДАННЯ:

Організація пошуку в Інтернет

ЗМІСТ РОБОТИ:

Виконала:Атамуратов Рустам Данилович дата __________

Перевірила: Іващенко Світлана Георгіївна дата ___________

Оцінка ______________

Рецензія викладача:


  1. Вступ

Мережа Інтернет схожа на величезну світову бібліотеку, що має тільки одна, але суттєва відмінність: для пошуку книги в бібліотеці є каталог, у крайньому випадку, можна звернутися до досвідченого бібліотекаря. Повного каталогу Інтернету не існує. Але, тим не менше, пошук в глобальної комп'ютерної мережі можливий, і це, мабуть, є однією з найбільш важливих його сторін. Для пошуку даних у мережі використовуються спеціальні сервери, інформація на яких підтримується і оновлюється практично автоматично.

Сьогодні, коли Інтернет став одним з основних джерел інформації, пошук у Мережі набуває все велику практичну цінність. Але з швидким збільшенням обсягу доступних даних все більше ускладнюється і сама процедура пошуку.

Інтернет - це глобальна комп'ютерна мережа, яка пов'язує між собою як користувачів комп'ютерних мереж, так і користувачів ПК. Інтернет повільно, але вірно стає основним засобом корпоративного спілкування, поступаючись поки телефону.

У Мережі наявний гігантську кількість інформаційних ресурсів. За деякими оцінками, число документів перевищило 65 млн. і продовжує стрімко зростати. Такий обсяг інформації вимагає правильної організації процесу пошуку і застосування спеціальних технічних засобів, таких як пошукові машини. Простий пошук за досить поширеній ключовим словом дає зазвичай від десятків тисяч до декількох мільйонів посилань. Очевидно, що робота з такою великою кількістю документів практично неможлива, тим більше що переважна їх частина містить інформацію, що не відноситься до справи.

Джерела інформації в Інтернеті розрізняються за способом представлення інформації, а отже, і за методом доступу до них.

В даний час Інтернет об'єднує сотні мільйонів серверів, на яких розміщені мільярди різних сайтів і окремих файлів, що містять різного роду інформацію. Це гігантське сховище інформації. Існують різні прийоми пошуку інформації в Інтернет.

Пошук за відомою адресою. Необхідні адреси беруть із довідників. Знаючи адресу, досить ввести його в адресний рядок Браузера.


  1. Організація пошуку в Інтернет
    1. Історія розвитку і створення Інтернет

Щоб скласти більш повне уявлення про Internet стосовно її технічної і технологічної суті, а також про методи і перспективи її використання, було б корисно коротко зупинитися на історії виникнення і розвитку Internet.

Наприкінці 60-х років XX століття в Міністерстві оборони США були проведені перспективні дослідження з питань створення і використання з військовою метою комп'ютерних мереж, які мали б достатній запас технологічної міцності для того, щоб функціонувати у воєнний час. Концепція побудови таких мереж, яка була розроблена в рамках даних досліджень, сьогодні лежить в основі побудови більшості глобальних мереж, у тому числі і в основі Internet. У рамках даного проекту була розроблена мережа ARPAnet (AdvancedResearchProjectsAgency) - мережа Агентства перспективних наукових проектів. Головним завданням при проектуванні та створенні даної мережі було завдання забезпечення необхідних для роботи в особливих умовах надійності і гнучкості, що дозволило б за потреби замінювати комп'ютери в мережі без додаткових перенастройок самої мережі.

У міру роботи над реалізацією даного проекту були визначені найбільш важливі складові нової мережі. Особлива увага при цьому була приділена способам оптимізації можливого шляху доставки повідомлень, методам побудови служби електронної пошти і служб поширення екстрених новин. Жодна з нових можливостей мережі не розроблялася як комерційний продукт. В основу програмних і технічних рішень, що розроблялися, спочатку закладався принцип відкритих стандартів, якими за необхідності могли користуватися всі бажаючі.

Саме завдяки тому, що концепція, технологія і стандарти інформаційного обміну (за винятком лише деяких засекречених елементів) мали і мають відкритий характер, дана мережа і набула такої широкої популярності. Основна ідея відкритості мережі полягала в тому, що подібний підхід до проектування і розробки такого масштабного програмно-технічного комплексу забезпечував максимальну стабільність і надійність усієї мережі, робив її більш доступною і корисною.

Тому мережа ARPAnet, що спочатку розроблялася виключно для військових цілей, уже в середині 1970-х років стала частіше використовуватися в мирних цілях. Саме в цей час вона набуває загальноосвітнього напряму. В основній своїй масі користувачами даної мережі стали університетські наукові центри та університетські вчені. Однак найбільш вражаючі зміни у способах і методах використання нової глобальної мережі сталися в останнє десятиріччя. Повсюдна комерціалізація мережі дозволяє сьогодні всім бажаючим купити доступ у світовий інформаційний простір, отримуючи при цьому повний спектр інформаційних, рекламних, розважальних та інших послуг, що надаються найрізноманітнішими компаніями і фірмами.

У 1990-ті роки мережа, відома вже як Internet, зазнала найбільших змін і почала охоплювати справді глобальні простори, розповсюджуючись по всьому світу і надаючи користувачам все нові види інформаційних джерел і послуг. Відпала необхідність нагляду за розвитком і використанням мережі з боку Агентства перспективних наукових проектів США. За перспективний розвиток і підтримку Internet взялася група організацій, таких, як US NationalScienceFoundation - Національне наукове товариство США. Але навіть після цих, здавалося б, принципових перетворень, здатних докорінно змінити саму суть мережі, основні, базові елементи, закладені як технічні та організаційні основи при створенні мережі ARPAnet, залишилися без змін.

Найістотнішою відмінністю Internet від інших територіальних і глобальних комп'ютерних мереж, як уже зазначалося, є те, що не існує єдиного пункту управління даною мережею, який би координував її роботу на правах певного диспетчерського центру. З погляду технічної та організаційної структури, Internet - це вся сукупність комп'ютерів і окремих локальних обчислювальних мереж, сукупність телекомунікаційного обладнання (телефонні мережі, супутники зв'язку, виділені канали зв'язку і т.ін.), пов'язана в єдиний інформаційний простір по всьому світу. Будь-який персональний комп'ютер, будь-який користувач може по праву вважатися невід'ємною частиною єдиного кіберпростору, що охоплює з кожним днем все більші території і залучає до своєї сфери все більшу кількість користувачів.

Ще одним важливим аспектом існування і розвитку Internet є той факт, що в цій мережі немає і не може бути єдиного власника, який розпоряджається всією мережею цілком на правах власності. Будь-яка компанія, що надає інформаційні послуги в Internet, будь-який науковий або навчальний центр мають тільки певну, дуже обмежену частину даної мережі у вигляді апаратного і програмного забезпечення, що відповідає за об'єднання розрізнених комп'ютерів в єдине ціле. З точки зору інформаційного змісту Internet слід зауважити, що вся інформація, яка циркулює в надрах даної мережі, не має власника і розповсюджується абсолютно вільно.

  1. Апаратне забезпечення Інтернет

Вимоги до апаратного забезпечення для Intranet такі ж, як і для локальних мереж: потрібен Web-сервер, робочі станції клієнтів, Ethernet-карти і кабелі

Потужний Web-сервер повинен мати високопродуктивний процесор, наприклад Intel Core i7, який працює на частоті не менше 3.00 GHz, 8 Гигабайт ОЗУ та жорсткий диск об'ємом не менше 1 Терабайт. Якщо Ви збираєтеся звертатися до сервера не тільки по мережі, але й безпосередньо з консолі, то до переліченого слід додати відео карту Nvidia Titan Z з 12 Гб VRAM, яка забезпечує середню розрізнюючи здатність з монітором (достатньо 5К-формата).

Робочі станції клієнтів повинні бути обладнані швидкою графічною підсистемою. Для цього необхідний центральний процесор, що працює на частоті більше 1Гг. Крім того, на продуктивність комп'ютера відчутно впливає об'єм ОЗУ; кожний комп'ютер повинен мати ОЗУ з об'ємом пам'яті не менше 1 Гб, і чим більший об'єм пам'яті, тим краще. На робочі станції можна встановлювати недорогі відео карти з 2-4 Гб VRAM, які мають хорошу продуктивність. Якщо цього виявиться недостатньо, то слід придбати над продуктивні графічні карти, призначені для проектування і графічних робочих станцій. Жорсткий диск теж повинен мати достатню ємність. Рекомендується використовувати диски об'ємом не менше 1 Терабайта.

Мережева плата, мережева карта, мережевий адаптер, Ethernet-адаптер, NIC (англ. network interface card) — периферійний пристрій, що дозволяє комп'ютеру взаємодіяти з іншими пристроями мережі. В наш час, особливо в персональних комп'ютерах мережеві плати досить часто інтегровані в материнські плати для зручності використання та здешевлення усього комп'ютера в цілому.

Вибір монітора залежить від особистих уподобань. Більшість стандартних SVGA-моніторів, які продаються надійними постачальниками, мають досить хороші характеристики, але якщо Ви збираєтеся придбати нові монітори, то Вам слід провести порівняння і вибрати найкращий. Браузери добре запускати при високій графічній розрізнюючій здатності (1800х1200 і вище) і на великому моніторі, по скільки ці програми мають тенденцію займати весь доступний простір, і тому для перегляду Web-сторінок Вам може не вистачити місця на екрані. Однак подібні монітори, як правило, мають велику вартість і їх не варто купувати навіть в тих випадках, коли Ви просто міняєте монітор, не кажучи вже про купівлю нового комп'ютера.

Web-сторінки можуть включати звук і анімацію. Подібні можливості потрібні не всім, але якщо вони Вам потрібні, то до витрат на апаратну частину слід додати затрати на купівлю звукових карт та колонок (велика кількість моніторів оснащені спеціальними колонками, в такому випадку вони називаються мультимедійними). Вибір звукової карти і колонок, як і монітора, переважно залежить від особистих симпатій. Користуючись звуком і анімацією, Ви можете внести різноманітність в Intranet, але не забувайте, що на їх пересилку йде багато часу.

  1. Програмне забезпечення Інтернет

Успішне використання мережі Інтернет у значній мірі залежить від правильного вибору програмного забезпечення. Вибір інформаційного забезпечення залежить:

  • від специфіки інтересів, конфігурації Вашого комп'ютера;
  • вибраної операційної системи;
  • використання нових стандартів й нових методів їхньої реалізації.

На сьогоднішній день програмне забезпечення Інтернету умовно можна розбити на кілька більших груп:

  • Браузери (browsers) - дослідники Всесвітньої Павутини (WWW). Це програми, що дозволяють знаходити й переглядати гіпертекстові документи, опубліковані в Мережі й на Вашім комп'ютері Internet Explorer · Mozilla Firefox · Google Chrome · Opera.
  • Поштові програми ( e-maіlprogrammes) - спеціальні програми для прийняття, відправлення, сортування й перегляду електронної пошти: Eudora, TheBat!, MS Outlook, Pegasus. 3.FTP- Клієнти - програми для обміну файлами: CuteFTP, WS_FTP.
  • Менеджери завантаження (downloadmanager) - програми для перекачування файлів з Мережі: Go!Zіlla, ReGet, GetRіght.
  • Програми спілкування (chatprogrammes) - програми, що надають можливість звістки переговори в Мережі як у текстовому режимі, так і в режимі аудіо й відео обміну: MіcroіRC, ІCQ, ІPhone, EasyTalk, NetMeetіng.
  • Програми дозвону (dіalerprogrammes) - програми для з'єднання із провайдером по одному або декількох номерах телефонів: E- TypeDіaler, AdvancedDіaler.
  • HTML- Редактори - програми для підготовки Web- Документів: FrontPage 2000, DreamWeaver.
  • Додаткові програми - для доступу до аудио й відео інформації (RealPlayer), для онлайнового перекладу гіпертекстів на російську мову (WebTranSіte), для створення інтерактивних описів (HTML Help), для накачування сайтів і сторінок (TeleportPro).

Список програмного забезпечення Інтернету обновляються та поповнюються новими програмами.

  1. Організація передачі даних Інтернет

Як і будь-яка інша комп'ютерна мережа, Iнтернет складається з багатьох комп'ютерів, з'єднаних між собою лініями зв'язку(каналами), і встановлених на цих комп'ютерах програм. Є декілька способів доступу до мережі Iнтернет, які визначаються вибраним каналом.

Найпоширенішим варіантом каналу серед приватних користувачів є так звана комутована лінія, або, інакше кажучи, виділена звичайна телефонна лінія, по якій дані можуть передаватися за допомогою модемна. Перевагою такого каналу є дешевизна: при наявності у користувача вдома телефонного зв'язку канал готовий до експлуатації. Недоліками тут є невисока швидкість і якість зв'язку, адже якість зв'язку залежить від того, сучасною чи застарілою є телефонна станція, до якої під’єднань комп'ютер. Бажано теж, щоб комп'ютер користувача був під'єднаний до тієї ж станції, що і сервер провайдера (організація, що надає послуги по під'єднанню до комп'ютерної мережі Iнтернет). Швидкість передачі інформації обмежується меншою з двох наступних величин: максимальною швидкістю, яку "витримує" телефонна лінія (у нас це реально 28.8 Кбіт, в окремих випадках 33.6 Кбіт) і швидкістю модемна.

Виділена (або не комутована, тобто персональна) лінія є найпоширенішим каналом, яким з'єднані комп'ютери, що працюють в мережі на постійній основі. Негативною стороною такого каналу є, в першу чергу, висока ціна прокладання і трохи вища вартість мережевих послуг. Позитивною - практично бездоганна якість і значно вища швидкість. Для виділеної лінії може використовуватися як звичайний кабель(Ethernet), так і телефонна пара. Дуже перспективним є використання оптоволоконних кабелів.

Якщо "протягнути дріт" проблематично через природні або політичні перешкоди, тоді використовують супутниковий канал.

Користувачі Iнтернета під'єднуються до мережі через комп'ютери спеціальних організацій, які називаються провайдерами (provider - постачальник) послуг Iнтернета. До мережі можуть бути під'єднані як окремий комп'ютер, так і локальна мережа. В останньому випадку вважають, що до Iнтернета під'єднані всі комп'ютери даної локальної мережі, хоча лінією зв'язку з Iнтернетом з'єднаний лише один комп'ютер. З'єднання може бути постійним або тимчасовим. Всі організації, з'єднані між собою найшвидшими лініями зв'язку, утворюють базову частину мережі, або хребет Iнтернета.

Насправді відмінність між користувачами і провайдерами досить умовна. Кожен користувач, який від’єднав свій комп'ютер або локальну мережу до Iнтернета і встановив необхідне програмне забезпечення, може надавати послуги під'єднання до мережі інших користувачів, тобто стати провайдером.

В загальному випадку Iнтернет здійснює обмін інформацією між двома довільними комп'ютерами, під'єднаними до мережі. Комп'ютери, під'єднані до Iнтернета, часто називають вузлами Iнтернета, або сайтами. Сайти (вузли), встановлені у провайдерів, забезпечують доступ користувачів до Iнтернета. існують також вузли, що спеціалізуються тільки в наданні інформації.

Особливістю Iнтернета є його висока надійність. При виході з ладу частини комп'ютерів і ліній зв'язку мережа продовжує функціонувати. Така надійність забезпечується тим, що в Iнтернеті немає єдиного центру управління. Якщо виходять з ладу деякі лінії зв'язку або комп'ютери, то повідомлення можуть бути передані іншими лініями зв'язку, оскільки завжди існує декілька шляхів передачі інформації.

Таким чином, Iнтернет - це умовна назва системи взаємопов'язаних мереж, до складу якої входить велика і непостійна кількість комп'ютерів з усього світу, які характеризуються спільними ознаками. По-перше, всі вони з'єднані між собою певними каналами і мають свої унікальні адреси і, по-друге, вміють обмінюватися інформацією згідно із спеціально розробленими правилами - протоколами. Тому зупинимося дещо детальніше на описі таких двох основних понять, як адреса і протокол.

  1. Адресація Інтернет

Кожен комп'ютер, під'єднаний до Iнтернета, має свою унікальну адресу навіть при тимчасовому під'єднанні. В будь-який момент часу всі комп'ютери, під'єднанні до Iнтернета, мають різні адреси. Адреса в Iнтернеті однозначно задає місцезнаходження комп'ютера в мережі.

Інформація в мережі пересилається за принципом «запит – відповідь». За допомогою одного комп'ютера (клієнта) формують запит і звертаються до іншого комп'ютера (сервера) за потрібною інформацією. Запит містить адресу комп'ютера, на якому є потрібна інформація (її називають ресурсом), тобто шлях до ресурсу та адресу клієнта. Колись комп'ютерів, під'єднаних до Інтернету, було небагато, і кожний з них мав своє ім'я в мережі. Ці імена записувались у спеціальні файли, які Центр мережної інформації постійно розсилав серверам.

IP- адресація

Для цього використовується спеціальна система адресів, що носять назву IP(Internet Protocol)-адрес. Адреса в Iнтернеті - це сукупність чотирьох цілих чисел, кожне з інтервалу [0;255], розділених крапками, наприклад: 194.44.90.33.

Перших два числа адреси визначають частину Iнтернета, до якої під'єднано комп'ютер, а останні два - адресу комп'ютера в цій частині мережі.

Приклади адрес:

124.178.65.12;

193.131.45.112;

205.172.12.50.

Доменна адресація

Уявімо людину, яка користується мережею і регулярно відвідує не один, а декілька десятків чи навіть сотень Iнтернетівських комп'ютерів. Такому користувачеві потрібно запам'ятати велику кількість наборів цифр, тому йому на допомогу розроблено спеціальну літерну адресацію - DNS(DomainNameSystem).

Згідно з DNS-адресацією, всі комп'ютери мають імена адрес, які складаються із сукупності літер, також розділених крапками. Наприклад, www.if.ua. По-перше, літери запам'ятати легше, по-друге, за детальнішим розглядом, структура DNS-адреси має чітку логіку. Отже, комп'ютери передають інформацію за допомогою цифрових адрес, а користувачі при роботі з Iнтернетом використовують в основному імена адрес. існують організації, що займаються перевіркою і видачею адрес. Тому не можна самостійно присвоювати собі довільну адресу. Розглянемо дещо детальніше структуру імені адреси.

У мережі Iнтернет використовується доменний спосіб адресації, коли весь простір адрес абонентів поділяється на області, які називаються доменами. Така адреса читається справа наліво, на крайній правій позиції є домен першого рівня, який надає нам найбільш загальну інформацію. Він може бути двох видів: вказувати або на тип організації, що є власником комп'ютера, або на географію, тобто країну, в якій комп'ютер знаходиться. існує сім варіантів доменів, що вказують на тип організації:

com - найпоширеніший домен, вказує на те, що комп'ютер належить комерційній організації;

org - власник - некомерційна організація;

edu - власник - університет або інший навчальний заклад;

mil - комп'ютер належить державній військовій організації в США;

gov - власник - державна невійськова організація;

int - власник - деяка міжнародна організація;

net - організації, що ведуть певні роботи, пов'язані з мережами.

Домен, що вказує на країну, складається з двох літер, які, як правило, повторюють міжнародний код держави: ua-Україна, ru-Росія, us-США, uk-Великобританія, fr-Франція.

В імені допускається будь-яка кількість доменів, але найчастіше використовуються імена з кількістю доменів від трьох до п'яти. Кожен власник, що має домен, може створювати і змінювати адреси, що знаходяться під його контролем. Якщо у фірмі з адресою firm.ua буде створено новий підрозділ аналітичних досліджень, то за-для його найменування фірма не зобов'язана одержувати жодного дозволу; достатньо лише додати нове ім'я до опису адрес свого доменна, store. В результаті кожен користувач Iнтернета може звертатися до цієї групи за адресою store.firm.ua.

Досить часто крайня ліва частина імені в адресі пояснює тип інформації, на яку вказує дана адреса. Адреса www.toyota.com вказує на сторінку у WorldWideWeb, а адреса ftp.toyota.com вказує на ftp-сервер, де зберігаються файли. Таке правило адресації не є обов'язковим, а лише використовується для полегшення пошуку інформації.

При роботі в Iнтернеті найчастіше використовуються не просто доменні адреси, а універсальні вказівники ресурсів, що носять назву URL (UniversalResourceLocator). URL - це адреса будь-якого ресурсу в Iнтернеті разом з вказівкою, за яким протоколом слід до нього звертатися. URL має такий загальний вигляд : тип інформаційного простору://назва сервера/назва каталогу/назва підкаталогам/назва файлу. Перелічимо типи основних інформаційних просторів :

Наприклад, http://www.toyota.com, ftp://www.toyota.com означає, що при зверненні до www.toyota.com необхідно використати протоколи http i ftp відповідно.

  1. Протоколи передачі даних

Протокол - це правила взаємодії. Аналогічно мережевий протокол задає правила роботи комп'ютерам, які під'єднані до мережі. Стандартні протоколи дозволяють різним комп'ютерам спілкуватися "однією мовою". Таким чином здійснюється під'єднання до Iнтернета різнотипних комп'ютерів, що працюють під управлінням різних операційних систем. Описати в одному протоколі всі правила взаємодії неможливо, тому мережеві протоколи працюють за багаторівневим принципом.

На нижньому рівні описуються правила передачі невеликих порцій інформації з одного комп'ютера на інший, оскільки відслідковувати правильність передачі невеликих частин інформації значно простіше. Якщо якусь частину інформації було спотворена під час передачі, то на цьому рівні відбувається повторення передачі лише спотвореної частини. Протокол наступного рівня описує, яким чином великі масиви даних розбити на невеликі частини і зібрати знову. При цьому невеликі частини пересилаються за допомогою протоколу нижнього рівня. На наступному, ще вищому рівні, описується передача файлу. При цьому використовуються протоколи нижчих рівнів. Таким чином, в Iнтернеті для реалізації нового протоколу вищого рівня не обов'язково знати особливості функціонування мережі, а потрібно уміти користуватися протоколами нижчих рівнів.

В Iнтернеті використовуються кілька рівнів протоколів, які взаємодіють один з одним. На нижньому рівні використовуються два основні протоколи: IP (Internet Protocol) - протокол Iнтернета і TCP (TransmissionControlProtocol) - протокол управління передачею. Оскільки ці два протоколи тісно пов'язані, то часто їх об'єднують і кажуть, що в Iнтернеті базовим протоколом є TCP/IP. Всі інші протоколи формуються на основі саме протоколів TCP/IP. Розглянемо дещо детальніше роботу TCP/IP протоколів.

Припустимо, що необхідно передати інформацію з одного комп'ютера, під'єднаного до Iнтернета, на інший. Протокол TCP розбиває інформацію на порції і нумерує їх, щоб при одержанні можна було правильно зібрати інформацію. Далі за допомогою протоколу IР всі частини передаються одержувачу, а протокол ТСР перевіряє, чи всі частини одержано. Оскільки окремі частини можуть подорожувати Iнтернетом найрізноманітнішими шляхами, то порядок прибуття частин може бути порушено. Після отримання всіх частин інформації ТСР розміщує їх в необхідному порядку і збирає в єдине ціле. Як було зауважено, для протоколу ТСР не має значення, якими шляхами інформація переміщується Iнтернетом. Цим займається протокол іР. До кожної одержаної порції інформації протокол іР додає службову інформацію, з якої можна дізнатися адресу відправника і одержувача інформації. Далі протокол іР забезпечує доставку всіх пакетів одержувачу. При цьому швидкість і шляхи проходження різних "конвертів" можуть бути різними. Таким чином, протокол ТСР відповідає за те, як документи розбиваються на пакети і як потім збираються докупи, а протокол іР відповідає за те, як пакети досягають адресата.

Так працюють протоколи ТСР/IP. Вони забезпечують передачу інформації між двома комп'ютерами, а всі інші протоколи з їх допомогою реалізують різноманітні послуги Iнтернета.

Протоколы ТCР по уровням (семь)

  • Прикладний рівень

На прикладному рівні (Application layer) працює більшість мережевих додатків..

Ці програми мають свої власні протоколи обміну інформацією, на-приклад, HTTP для WWW, FTP (передача файлів), SMTP (електронна пошта), SSH (бе-пеки з'єднання з віддаленою машиною), DNS (перетворення символьних імен в IP-адреси) і багато інших.

  • Транспортний рівень

Протоколи транспортного рівня (Transport layer) можуть вирішувати проблему, що не гарантується доставки повідомлень («чи дійшло повідомлення до адресата?»), А також гарантувати правильну послідовність приходу даних. У стеці TCP / IP транспортні протоколи визначають, для якого саме програми призначені ці дані.

  • Мережевий рівень (Internet layer) спочатку розроблений для передачі даних з однієї (під) мережі в іншу. Прикладами такого протоколу є X.25 і IPC в мережі ARPANET.
  • Канальний рівень

Канальний рівень (Link layer) описує, яким чином передаються пакети даних через фізичний рівень, включаючи кодування (тобто спеціальні після-довательности біт, що визначають початок і кінець пакету даних). Ethernet, наприклад, в полях заголовка пакету містить вказівку того, якій машині або машинам в мережі призначений цей пакет.

  1. Ресурси Інтернет

Internet – електронний засіб передачі інформації з комутацією пакетів. Якщо раніше мережа використовувалася винятково як середовище передачі файлів і повідомлень електронної пошти, то сьогодні вирішуються більш складні задачі доступу до ресурсів. Близько 5 років тому були створені оболонки, що підтримують функції мережного пошуку і доступу до розподілених інформаційних ресурсів, електронних архівах.

Ресурс – це логічна або фізична частина системи, що може бути виділена користувачеві або процесові. Ресурсами називають електронні адреси знайомих, друзів, ділових контактів; обчислювальні центри; людські ресурси (спілкування, знайомство та ін.), комп’ютерні ресурси та ін.

У Internet всі сторінки і сервери несуть інформаційний характер, і якщо перелічувати всі адреси, то прийдеться перелічувати всю мережу Internet.

Для визначення, де в локальній мережі знаходиться комп'ютер з даною числовою IP-адресою, локальні мережі використовують свої власні протоколи мережного рівня. Ethernet для відшукання Ethernet-адреси по IP-адресі комп'ютера, що знаходиться в даній мережі, використовує протокол ARP – протокол дозволу (у сенсі розрізнення) адрес.

Апаратні складові мережі Internet пов’язані між собою за допомогою системи комп’ютерів, які називаються маршрутизаторами.

  1. Способи організації пошуку інформації Інтернет

За способом пошуку та організації результатів всі програми пошуку можна розбити на дві групи. Системи індексування (searchindex) проводять пошук за заданим користувачем ключовими словами. Укладачі каталогів (searchdirectory) організують Web-сторінки в систему ієрархічно пов'язаних розділів. Способів пошуку в такій системі багато, включаючи переміщення по посиланнях від розділів вищої до розділів нижчих рівнів. І ті, і інші виводять результати, використовуючи базу даних, яку складають, періодично роблячи рейди по мережі.

  1. Пошук по індексу

Індекс використовується для пошуку Web-сторінок за ключовими словами, каталог - по розділах, систематизованим за ієрархічним рубриками.

Агенти мають вбудовані засоби пошуку документів NetScapeNavigator, і Microsoft Internet Explorer мають вбудовані засоби, що дозволяють швидко знаходити потрібні сторінки.

Пошукова система - потужний інструмент, що дозволяє дізнаватися про все на світі: від результатів останніх спортивних матчів до щоденних подій. Завдяки правильно організованому засобу пошуку Web стає невід'ємною частиною повсякденного життя користувача.

Якщо яку-небудь Web-сторінку не вдається знайти, це ще не означає, що такої сторінки не існує. Багато пошукових систем генерують списки, в яких споріднені теми зібрані у розділи, організовані за принципом каталогів (такий принцип закладено, в Yahoo!). Якщо вам не вдається знайти потрібні матеріали - скажімо, про догляд за йоркширським тер'єром (groomingYorkshireTerrier), спробуйте відшукати їх за індексом. Цілком можливо, шукана тема виявиться серед його посилань.

Щоб підвищити ефективність пошуку за індексом, зробіть умова пошуку більш загальним і додайте ключове слово "index". Так, умова Grooming AND (Yorkie OR "YorkshireTerrier") слід змінити на Index AND (Yorkie OR Yorkshire). He виключено, що менш конкретна умова Index AND Terrier дасть ще кращі результати. Якщо умова вибране вдало, пошукова система поверне один або кілька індексів, що посилаються на сторінки про йоркширської породі і тер'єрів.

  1. Пошук по ключовим даним

Власне пошук за ключовими словами виконує Пошукова система (searchengine). Саме до цієї частини програми індексування звертається користувач, задаючи умова пошуку в рядку для ключових слів. Пошук проходить в організованій програмою базі даних. Сукупність знайдених посилань і адрес URL оформляється у вигляді Web-сторінки результатів. Системи різняться своїми можливостями. Деякі з них підтримують використання ключових виразах булевих операторів, дозволяючи істотно звузити область пошуку. Інші, навпаки, збирають усе, що містить принаймні одне із заданих ключових слів.

  1. Правила пошуку інформації Інтернет

Якщо адресу сторінки з цікавим для нас матеріалом невідомо і сторінки з відповідними посиланнями також немає, доводиться розшукувати матеріали у всьому Інтернеті. У цьому випадку застосовують пошукові системи — спеціальні web-вузли.

Існують дві основних методи пошуку у глобальній мережі.

У першому випадку ви шукайте web-сторінки, які стосуються певної темі. Пошук здійснюють вибором тематичної категорії і поступовим її звуженням. Такі пошукові системи називають пошуковими каталогами. Вони зручні, коли ви знайомитеся з новою для себе темою чи хочете переглянути широковідомий «класичний» ресурс на цю тему.

Інший спосіб пошуку використовують, якщо тема носить вузький, специфічний характер або потрібні рідкісні, маловідомі ресурси. У цьому випадку потрібно знати, які ключові слова має містити документ з цікавої для вас теми.

Недоліком добірок посилань і пошукових каталогів є те, що вони пропонують невеликий за обсягом перелік посилань на сайти з потрібної теми, бо їх створюють люди. Для багатократного збільшення області пошуку цю роботу потрібно автоматизувати. Для цього були розроблені пошукової системи.

Пошук у таких системах здійснюють за допомогою спеціальних програм, які постійно переглядають веб-сайти Інтернету, автоматично створюють каталоги посилань та підтримують відповідність між створеними каталогами і наявними у мережі матеріалами. Робота користувача з пошуковою системою базується на формуванні запиту, згідно з яким відбувається добір потрібних документів. Запит формують за допомогою одного або кількох ключових слів. Результати пошуку надають у вигляді списку посилань і короткої анотації до них.

Ключове слово — це слово, яке найповніше відображає інформацію, яку потрібно знайти.

Запит — це набір ключових слів, за якими здійснюють пошук і відбір необхідних документів.

Формування запитів

Кількість посилань, які знайде пошукова система, та їх відповідність темі пошуку лежать від того, наскільки правильно сформульовано запит. Існують загальні правила щодо формулювання запитів, і. Шукайте більше, ніж по одному слову.

Якщо запит містить лише одне слово, ймовірність отримання необхідної інформації сить низька. У випадку, коли термін чи визначення використовуються в різних предметних галузях, ви отримаєте багато зайвої інформації. При використанні у запиті ключового слова архітектура серед результатів пошуку ви отримаєте посилання сайти за темами: архітектура у містобудівництві, історія архітектури, архітектура вичислювальної техніка, архітектура комп'ютерних мереж тощо.

  • Перевіряйте орфографію

Якщо в результаті пошуку за ключовими словами не знайдено жодного документа,можливо, ви допустили орфографічну помилку в написанні цих слів.

  • Використовуйте малі літери

Починаючи у запиті ключове слово з великої літери, серед результатів пошуку ви те знайдете слів, написаних з маленької літери, якщо це слово стоїть не першим у реченні.

Якщо ви використали ключове слово презентація, то серед результатів пошуку ви отримаєте посилання на сторінки, які містять слова презентація.Якщо в запиті помилка, презентація – «резентація», тоді на запит «резентація» ви отримаєте посилання на сторінки, які містять лише слово «резентація», а решта сторінок з іншими варіантами написання цього слова будуть проігноровані.

Великі літери в запиті рекомендується використовувати тільки в назвах і власних іменах. Місто Київ, музей Лувр тощо.

  • Використовуйте подвійні лапки " "

Якщо у запиті взяти ключові слова в подвійні лапки, то ви отримаєте посилання на сторінки, які містять даний рядок саме у такому вигляді, тобто слова будуть йти поруч одне за одним, а не просто зустрічатися в документі.

Якщо ключові слова вводяться без лапок, ви отримаєте посилання на сторінки, які містять кожне з ключових слів окремо в будь-якому місці документа.

  • Використовуйте знаки + та -

У запиті знак + перед ключовим словом означає, що це слово обов'язково буде присутнє у шуканому документі. І навпаки, щоб вилучити документи, де трапляється дане слово, слід поставити перед ним знак -.

Щоб знайти інформацію про довільні паралелограми, прямокутники та ромби, які ви вивчали на уроках геометрії у восьмому класі, але виключити інформацію про квадрати, то запит буде мати вигляд паралелограм-квадрат.

Кожна пошукова система має довідковий розділ. Перед початком роботи потрібно прочитати, як краще скласти свій запит, працюючи з даною пошуковою системою.

Мета пошукові системи

Для пошуку потрібної інформації необхідно дати запит та переглянути результати пошуку в кількох пошукових системах. У цьому випадку доцільно використовувати мета пошукові системи.

На відміну від пошукових систем і каталогів, мета пошукові системи не мають власних баз даних. їх призначення — відправляти (розсилати) запити користувачів пошуковим системам і каталогам, та готувати зведений звіт про результати пошуку. Це економить достатньо багато часу, позбавляючи користувачів від необхідності вводити запит у кожній окремій пошуковій системі.

Якщо скористатися мета пошуковою системою для пошуку інформації про освітні бібліотеки, то результати пошуку буде представлено у графічному вигляді Якщо підвести вказівник до будь-якого графічного об'єкта, розташованого у вікні, то в лівій його частині з'являється короткий опис даного ресурсу. Ознайомившись із цим описом, користувач можете вибрати потрібне посилання та перейти до ресурсу, який його зацікавив.

  1. Пошукові системи та сервіси

Пошукова система — це комплекс програм і потужних комп'ютерів, здатних приймати, аналізувати й обслуговувати запити користувачів з пошуку інформації у глобальній мережі.

Першою пошуковою системою стала WebCrawler, створена в 1994 році. На відміну від того, що були створено раніше, ця система дозволяла користувачам здійснювати пошук за будь-якими ключовими словами на будь-якій веб-сторінці. Це стало стандартом для всіх сучасних пошукових систем.

В даний час існує 3 основних міжнародних пошукових системи - Google, Yahoo і MSN, що мають власні бази даних і пошукові технології. Більшість інших пошукових систем використовує в тому чи іншому вигляді технології трьох перерахованих. Пошук AOL (search.aol.com) використовує базу Google, а AltaVista, AllTheWebі Lycos-базу Yahoo. Портал Mail.ru довгий час використовував пошукову технологію Google, а з 2006 року - Yandex. У Росії основний пошуковою системою є Yandex, за ним йдуть Mail.ru, що використовує технологію Yandex, замикає трійку лідерів - Rambler. Проте найбільша кількість пошукових запитів обробляє Google, російська версія якого (Google.ru) розпочала свою роботу в 2004 році. Кожен користувач Інтернету орієнтується на ту пошукову систему, до якої він звик або яку йому порадили його колеги.

Метапоісковікі (searchbots)

Так як різні пошуковики використовують різні алгоритми пошуку і приділяють "особливе" увагу різних ділянок мережі, до яких вони найбільш адаптовані, логічно в багатьох випадках шукати відразу декількома пошуковими машинами. Цю можливість і пропонують searchbots, Автономні пошукові агенти. В основу роботи searchbots закладений наступний принцип: із запиту користувача генеруються запити, відформатовані в синтаксисі і логічних конструкціях кожного конкретного пошукового ресурсу. Таким чином, з одного запиту метапоісковая машина робить безліч запитів, які потім розсилаються широкому колу пошукових машин (та / або каталогів). Зібравши результати, мета-пошукова система видаляє дубльовані посилання і, відповідно до свого алгоритмом, об'єднує результати в загальному списку.

Безумовно, Автономні пошукові агенти стали значним проривом у розвитку технологій пошуку. Але використання цих коштів приховує в собі певні проблеми. Іноді пошук із застосуванням мета-засобів може виявитися дуже повільним, адже цим системам доводиться координувати за часом надходження результатів обробки пошукового запиту від декількох серверів. Ще одним недоліком мета-засобів є те, що вони не дозволяють повною мірою використовувати можливості мови запиту кожного з застосовуваних пошукових засобів. Більшість цех систем погано розуміє (чи не розуміє зовсім російську мову.

Метапоісковікі не ведуть власної бази інтернет-сайтів, а лише обробляють результат, представлений іншими пошуковими машинами. Обсяг цієї обробки може бути різним. Найпростіші метапоісковікі дозволяють видалити повторювані посилання та створити єдиний список сайтів, впорядкований за релевантністю.

Метапоісковики, що з'являються останнім часом, дозволяють проводити кластеризацію (об'єднання) отриманих адрес сайтів за різними критеріями. Такі системи дозволяють виявляти в списку отриманих сайтів загальні ключові фрази і групувати сайти відповідно до них. Автономні пошукові агенти продовжують розвиватися - головним плюсом метапоіскових систем є їх можливість шукати в базах безлічі каталогів і пошукових машин, що дозволяє швидко переробляти великі обсяги інформації й істотно економити трафік. Автономні пошукові агенти бувають двох класів. Одні, як і звичайні пошуковики, розташовуються на публічному онлайн-ресурси інші - встановлюються на персональний комп'ютер.

  1. Пошукова система Яндекс

Пошукова система Яндекс індексує в основному російськомовні ресурси, при цьому по можливостях не поступається зарубіжним системам. Також в ній існує багато різних можливостей для удосконалення системи пошуку інформації. Це призводить до Хорогих результатами і потрібні посилання, як правило, виявляються вже в першій десятці результатів. Має "полегшену" версію (з мінімумом елементів дизайну) на http://www.ya.ru. Офіційно пошукова машина Yandex.Ru була анонсована 23 вересня 1997. Уже тоді пошуковик мав деякими перевагами - можливістю перевірки документів на унікальність, обліком морфології російської мови, можливістю пошуку з урахуванням відстані ( при пошуку точного словосполучення). Основною відмінною рисою Yandex був ретельно розроблений алгоритм оцінки відповідності відповіді запиту (релевантності), що враховує не тільки кількість слів запиту, знайдених в тексті, а й "контрастність" слова (його відносну частоту для даного документа), відстань між словами і положення слова в документі.

  1. Пошукова система Google

Це найшвидша і найбільша пошукова система. На даний час в ній проіндексовано понад 1,3 мільярда сторінок (з них повністю - трохи більше 700 мільйонів, про інші відомий тільки адресу і текст посилання). Google може знаходити інформацію на 117 мовах. Система добре працює з російськомовним ресурсам, є можливість вибрати мову інтерфейсу.

На відміну від більшості пошукових систем, Google оцінює популярність ресурсу по кількості посилань, що ведуть до нього з інших сторінок. Google - це пошукова система, яка використовує кількість посилань на веб-сайт, як основний параметр популярності сайту. Це є особливо корисним у пошуку хороших сайтів при простих пошукових запитах. Google має дуже велику базу даних проіндексованих сайтів і надає частину своїх результатів Yahoo і Netscape Search. Найбільшим придбанням Google з'явилася компанія YouTube

Пошукова система Google має дуже якісним пошуковим "движком". Правильність видачі результатів пошуку в Google.ru часто перевищує якість видачі результатів пошуку в росіян пошукових систем, у Яндекса. У своїй системі Google використовує механізм PageRank, що змінює "важливість" сайту при видачі результатів пошуку. PageRank залежить від кількості і якості посилань на ресурс (тобто майже те ж саме, що й індекс цитування у Яндекса). Але на відміну від Яндекса, вплив PageRank у Google не настільки значно. Всі сторінки Googleкешує (заносить в свою базу) і дозволяє людині, що проводить пошук, дивитися документ, не відкриваючи його в першоджерелі, а беручи з кешу Google (що часто набагато швидше). Google - одна з небагатьох пошукових систем, яка повністю індексує всі сторінки, а не тільки найголовніші.

Пошукова система Google має також різноманітними сервісами та додатковими можливостями пошуку, які постійно розширюються і вдосконалюються. Наприклад, рядок пошуку в Google можна використовувати як калькулятор. У рядку пошуку вводиться, припустимо, (20 +35) * 319 і система видає правильну відповідь. Гарне опис можливостей пошукача наведено на сайті компанії.

  1. Шукалка

Шукалка - українська пошукова система, також Шукалка це унікальний у своєму роді проект, так як вона є першою в світі соціально орієнтованою пошуковою системою, яка буде передавати 30% свого прибутку у дитячі будинки України.

Шукалка працює заради України та українського народу.

Наша ідея - це створення безпрецедентної пошукової системи, в якій користувачі самі будуть зацікавлені, тому що вона в свою чергу працює на них і на майбутнє нашої країни.

Створюючи Шукалку, ми прагнули об'єднати кращі культурні традиції нашої країни з останніми тенденціями в області новітніх розробок, тим самим створити нове уявлення про Україну та українську Інтернет індустрії.

Шукалка - це не просто пошукова система, це скоріше «національна ідея», прагнення зруйнувати стереотип, що все вітчизняне це «ПОГАНО».

Зараз ми тільки на початку шляху, ще багато що належить зробити, але ми віримо, що разом з вами нам це під силу!

  1. Рейтинг пошукових систем

Серед перерахованих вище пошукових систем найбільш популярною серед користувачів Інтернету є Google. На початку 2014 року компанія СomScore підвела останні підсумки аналізу ринку пошукових систем, які показали частки, займані на ринку основними пошуковими системами

У Рунеті Google також входить до трійки лідерів ринку. За даними компанії LiveInternet (www.liveinternet.ru) статистика використання пошукових систем в російськомовній частині Інтернету виглядає наступним чином.

Користувачі зазвичай говорять про те, що вони використовують пошуковик їм подобається і змінювати його вони не хочуть. Проведений компанією Microsoft опитування дозволяє зробити дещо інші висновки. Можна відзначити кілька моментів. Дослідження показали, що люди замислюються над тим, який пошуковик використовувати, приблизно настільки ж, наскільки вони замислюються, якою дорогою піти на роботу або чи варто чистити зуби перед сном. З іншого боку, опитування показує наступне. Незважаючи на те, що дві третини користувачів кажуть, що використовується ними механізм їх влаштовує, менш 40% опитаних сподівається на прийнятний результат при відповіді на місцеві запити. Вибір пошуковика - скоріше, питання звички, ніж серйозне і усвідомлена дія. Тому для розробників пошукових систем є, куди рухатися. Основна Проблема тут - людський фактор. На думку головного редактора онлайн-журналу SearchEngineLand Денні Саллівана: «Зробити щось таке, щоб переманити маси на свій бік - дуже важко. Google, звичайно, не без гріха - але його похибки не настільки критичні, щоб все ось так відразу припинили ним користуватися ».

Щоб змусити відмовитися людини від використання знайомого і звичного йому пошукача, нова система повинна бути революційною і явно відрізняється від колишніх хоча б по якомусь ознакою. Необхідно якісна зміна в цій галузі. Ще кілька років тому, вибираючи пошуковик, більшість користувачів дивилося на те, скільки сайтів в його базі. Вважалося, що чим більше сторінок проіндексовано, тим вище шанс щось знайти в Інтернеті. Сьогодні все змінилося. Всесвітня мережа стала такою величезною, що жоден пошуковик не може охопити її всю. Google давно вирішив проблему знаходження найбільш релевантних посилань за загальним запитом. Щоб витримати конкуренцію, новому пошуковику доведеться запропонувати щось більше, ніж просто альтернативні сторінки. Він повинен зуміти глибше проникнути в контент веб-сторінок і знайти більш відповідну пошуку інформацію. Крім того, чітка функціональність повинна бути одягнена в привабливий інтерфейс. Необхідні великі кошти спочатку на розробку такого програмного продукту, а потім на рекламну кампанію в підтримку нової пошукової машини. Крім того, метою даного огляду є деяка систематизація відомостей про існуючі методи пошуку в Інтернеті та дослідження інших альтернативних методів пошуку інформації, крім усім відомих Google, Yandex і т.д.

За зведеної статистики рунета, лідерство, природно, поділяють Яндекс і Google. Саме з них починає свій шлях більш 80% інтернетчиків. Інші 20% ділять між собою також вельми популярні пошукові машини. Навряд-чи хтось залишається незадоволений функціоналом і видачею пошукачів. Зазвичай знаходять всю потрібну інформацію. Тим не менш, існують способи зробити пошук в Інтернеті набагато більш продуктивним і менш трудомістким. Для цього створено велику кількість спеціальних пошукових систем, про які більшість користувачів просто не знає. Звертатися з кожним питанням в Інтернет через універсальний пошуковик, типу Google, це, практично, те ж саме, що відповідь на кожну вирішувану завдання шукати в Києве. Зазвичай для цієї мети використовується більш спеціалізована література. Так само і з інтернет-пошуком. Більшість користувачів просто не знають (або забувають) про величезні можливості та інформаційних ресурсах, які існують в Мережі. Останнім часом з'явилося кілька нових цікавих пошукачів, на які хочеться звернути увагу. Цей огляд про не дуже популярних, але, тим не менш, цікавих і незвичайних пошукових машинах. Кожен з них являє собою незвичний нам підхід до пошуку і подачі інформації взагалі.


  1. Практична робота

Відкриваємо Браузер Mozilla

Заходим на поисковик Гугл вводим google.com і нажимаем Enter або на значок пошука

Зашли поисковик Гугл теперь в строку пишет то, что нужно нам найти например «Работа»

В результате нашло 223 000 000 страниц, что-би найти то что нам нужно, нужно отсеять

В строку поиска дописали

  1. Охорона праці при роботі на комп’ютері
  2. Охорона праці користувачів ПК

Однією із характерних особливостей сучасного розвитку суспільства є зростання сфер діяльності людини, в яких використовуються інформаційні технології. Широке розповсюдження отримали персональні комп'ютери. Однак їх використання загострило проблеми збереження власного та суспільного здоров'я, вимагає вдосконалення існуючих та розробки нових підходів до організації робочих місць, проведення профілактичних заходів для запобігання розвитку негативних наслідків впливу ПК на здоров'я користувачів

Зараз у нашій країні проводиться розробка національних нормативних документів, спрямованих на охорону праці користувачів ПК. Найбільш повним нормативним документам щодо забезпечення охорони пращ користувачів ПК є «Державні санітарні правила й норми роботи з візуальними дисплейними терміналами (ВДТ) електронно-обчислювальних машин» ДСанШН 3.3.2.007–98.

  1. Вимоги до виробничих приміщень для експлуатації ПК

Об'ємно-планувальні рішення будівель та приміщень для роботи з ПК мають відповідати вимогам ДСанПіН 3.3.2.007–98.

Розміщення робочих місць з ПК у підвальних приміщеннях, на цокольних поверхах заборонено.

Площа на одне робоче місце становить не менше ніж 6,0 м3, а об'єм – не менше ніж 20,0 м3.

Приміщення для роботи з ПК повинні мати природне та штучне освітлення відповідно до СНиП П-4–79/

Природне освітлення має здійснюватись через світлові прорізи, орієнтовані переважно на північ чи північний схід, і забезпечувати коефіцієнт природної освітленості (КПО) не нижче, ніж 1,5%.

Виробничі приміщення повинні обладнуватись шафами для зберігання документів, магнітних дисків, полицями, стелажами, тумбами тощо, з урахуванням вимог до площі приміщень.

У приміщеннях з ПК слід щоденно робити вологе прибирання.

Приміщення із ПК мають бути оснащені аптечками першої медичної допомоги.

При приміщеннях із ПК мають бути обладнані побутові приміщення для відпочинку під час роботи, кімната психологічного розвантаження. В кімнаті психологічного розвантаження слід передбачити встановлення пристроїв для приготування й роздачі тонізуючих напоїв, а також місця для занять фізичною культурою (СНиП 2.09.04. – 87)

  1. Гігієнічні вимоги до параметрів виробничого с середовища приміщень із ПК

Гігієнічні вимоги до параметрів виробничого середовища включають вимоги до параметрів мікроклімату, освітлення, шуму й вібрації, рівнів електромагнітного та іонізуючого випромінювання.

У виробничих приміщеннях на робочих місця із ПК мають забезпечуватись оптимальні значення параметрів мікроклімату: температури, відносної вологості й рухливості повітря (ГОСТ 12.1.005–88, СН 4088–86) (табл. 1).

Таблиця 1. Норми мікроклімату для приміщень з ПК

Рівні позитивних і негативних іонів у повітрі приміщень з ПК мають відповідати санітарно-гігієнічним нормам №2152–80 (табл. 2).

Таблиця 2. Рівні іонізації повітря приміщень при роботі на ПК

Штучне освітлення в приміщеннях із робочими місцями, обладнаними ПК має здійснюватись системою загального рівномірного освітлення. У виробничих та адміністративно-громадських приміщеннях, у разі переважної роботи з документами, допускається застосування системи комбінованого освітлення (крім системи загального освітлення, додатково встановлюються світильники місцевого освітлення)

Значення освітленості на поверхні робочого столу в зоні розміщення документів має становити 300–500 лк, Якщо це неможливо забезпечити системою загального освітлення, допускається використовувати місцеве освітлення. При цьому світильники місцевого освітлення слід встановлювати таким чином, щоб не створювати бликів на поверхні екрана, а освітленість екрана має не перевищувати 300 лк.

Як джерела світла для штучного освітлення мають застосовуватись переважно люмінесцентні лампи типу ЛБ. У разі влаштування відбитого освітлення у виробничих та адміністративно-громадських приміщеннях допускається застосування металогалогенних ламп потужністю 250 Вт. Допускається застосування ламп розжарювання у світильниках місцевого освітлення

Рівні звукового тиску в октавних смугах частот, рівні звуку та еквівалентні рівні звуку на робочих місцях, обладнаних ПК, мають відповідати вимогам СН 3223–85, ГОСТ 12.1.003–83, ГР 2411–81 (табл. 3).

Таблиця 3. Допустимі рівні звуку, еквівалентні рівні звуку і рівні звукового тиску в октавних смугах частот

Значення напруженості електростатичного поля на робочих місцях із ПК (як у зоні екрана дисплея, так і на поверхнях обладнання, клавіатури, друкувального пристрою) мають не перевищувати гранично допустимих за ГОСТ 12.1.045–84, СН 1757–77 (табл. 4).

Таблиця 4. Допустимі параметри електромагнітних випромінюваньелектростатичного поля

Значення напруженості електромагнітних полів на робочих місцях із ПК мають відповідати нормативним значенням (ГДР №3206–85, ГДР N4131–86, СНК 5802–91,ГОСТ 12.1.006–84)

Інтенсивність потоків інфрачервоного випромінювання має не перевищувати допустимих значень, відповідно до ДСН 3.3.6.042–99.

Інтенсивність потоків ультрафіолетового випромінювання не повинна перевищувати допустимих значень, відповідно до СН 4557–88.

Потужність експозиційної дози рентгенівського випромінювання на відстані 0,05 м від екрана та корпуса відео термінала при будь-яких положеннях регулювальних пристроїв не повинна перевищувати ОД бер/год (100 мкР/год).

  1. Гігієнічні вимоги до організації та обладнання робочих місць із ПК

Обладнання й організація робочого місця із БДТ мають забезпечувати відповідність конструкції всіх елементів робочого місця та їх взаємного розташування ергономічним вимогам з урахуванням характеру й особливостей трудової діяльності (ГОСТ 12,2.032–78, ГОСТ22.269–76, ГОСТ 21.889–76)

Конструкція робочого місця користувача ПК має забезпечити підтримання оптимальної робочої пози.

Робочі місця із ПК слід так розташовувати відносно світлових прорізів, щоб природне світло падало збоку, переважно зліва.

При розміщенні робочих столів із ПК слід дотримуватись таких відстаней: між бічними поверхнями БДТ – 1,2 м; від тильної поверхні одного ПК до екрана іншого – 2,5 м.

Екран ПК має розташовуватися на оптимальній відстані тещ очей користувача, що становить 600…700 мм, але не ближче ніж за 600 мм з урахуванням розміру літерно-цифрових знаків і символів.

Розташування екрана ПК має забезпечувати зручність зорового спостереження у вертикальній площині під кутом +30* до нормальної лінії погляду працюючого.

Клавіатуру слід розташовувати на поверхні столу на відстані 100…300 мм від краю, звернутого до працюючого. У конструкції клавіатури має передбачатися опорний пристрій (виготовлений із матеріалу з високим коефіцієнтом тертя, що перешкоджає мимовільному її зсуву), який дає змогу змінювати кут нахилу поверхні клавіатури в межах 5… 15°.

Для забезпечення захисту і досягнення нормованих рівнів комп'ютерних випромінювань необхідно застосовувати при екранні фільтри, локальні світлофільтри (засоби індивідуального захисту очей) та інші засоби захисту, що пройшли випробування в акредитованих лабораторіях і мають щорічний гігієнічний сертифікат

При оснащенні робочого місця із ВДТ лазерним принтером параметри лазерного випромінювання повинні відповідати вимогам ДСанПіН 3.3.2.007–98.

  1. Вимоги до режимів праці та відпочинку при роботі з ПК

При організації праці, пов'язаної з використанням ПК, для збереження здоров'я працюючих, запобігання професійним захворюванням І підтримки працездатності передбачаються внутрішньо змінні регламентовані перерви для відпочинку

Внутрішньозмінні режими праці й відпочинку містять додаткові нетривалі перерви в періоди, що передують появі об'єктивних і суб'єктивних ознак стомлення й зниження працездатності.

При виконанні робіт, що належать до різних видів трудової діяльності, за основну роботу з ПК слід вважати таку, що займає не менше 50% робочого часу. Впродовж робочої зміни мають передбачатися:

  • перерви для відпочинку і вживання їжі (обідні перерви);
  • перерви для відпочинку й особистих потреб (згідно із трудовими нормами);
  • додаткові перерви, що вводяться для окремих професій з урахуванням особливостей трудової діяльності.

За характером трудової діяльності розрізняють три професійні групи, згідно з діючим класифікатором професій

  1. розробники програм інженери-програмісти) виконують роботу переважно з відео терміналом та документацією при необхідності інтенсивного обміну Інформацією з ЕОМ і високою частотою прийняття рішень. Робота характеризується інтенсивною розумовою творчою працею з підвищеним напруженням зору, концентрацією уваги на фоні нервово-емоційного напруження, вимушеною робочою позою, загальною гіподинамією, періодичним навантаженням на кисті верхніх кінцівок. Робота виконується в режимі діалогу з ПК у вільному темпі з періодичним пошуком помилок в умовах дефіциту часу;
  2. оператори електронно-обчислювальних машин виконують роботу, пов'язану з обліком інформації, одержаної із ВДТ за попереднім запитом, або тієї, що надходить з нього, супроводжується перервами різної тривалості, пов'язана з виконанням іншої роботи й характеризується напруженням зору, невеликими фізичними зусиллями, нервовим напруженням середнього ступеня та виконується у вільному темпі;
  3. оператор комп'ютерного набору виконує одноманітні за характером роботи з документацією та клавіатурою і нечастими нетривалими переключеннями погляду на екран дисплея, з введенням даних з високою швидкістю. Робота характеризується як фізична праця з підвищеним навантаженням на кисті верхніх кінцівок на фоні загальної гіподинамії з напруженням зору (фіксація зору переважно на документи), нервово-емоційним напруженням.

Правилами встановлюються такі внутрішньозмінні режими праці та відпочинку при роботі з ПК при 8-годинній денній робочій зміні в залежності від характеру праці:

  • для розробників програм із застосуванням ПК слід призначати регламентовану перерву для відпочинку тривалістю 15 хвилин через кожну годину роботи за ПК;
  • для операторів із застосуванням ПК слід призначати регламентовані перерви для відпочинку тривалістю 15 хвилин через кожні дві години;
  • для операторів комп'ютерного набору слід призначати регламентовані перерви для відпочинку тривалістю 10 хвилин після кожної години роботи за ПК.

У всіх випадках, коли виробничі обставини не дозволяють застосувати регламентовані перерви, тривалість безперервної роботи з ПК не повинна перевищувати 4 години.

При 12-годинній робочій зміні регламентовані перерви повинні встановлюватися в перші 8 годин робота аналогічно перервам при 8-годинній робочій зміні, а протягом останніх 4-х годин роботи, незалежно від характеру трудової діяльності, через кожну годину тривалістю 15 хвилин.

Для зниження нервово-емоційного напруження, втомлення зорового аналізатора, поліпшення мозкового кровообігу, подолання несприятливих наслідків гіподинамії, запобігання втомі доцільно деякі перерви використовувати для виконання комплексу вправ, які наведені у Державних санітарних правилах і нормах роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин ДСаяПІН 3.3.2.007–98

Вимоги до профілактичних медичних оглядів

Працюючі з ПК підлягають обов'язковим медичним оглядам: попереднім – при влаштуванні на роботу і періодичним – протягом трудової діяльності, відповідно до наказу МЗ України N45 від 31.03.94 р.

Періодичні методичні огляди мають проводитися раз на два роки комісією в складі терапевта, невропатолога та офтальмолога.

До складу комісії, що проводить попередні та періодичні медичні огляди, при необхідності (за наявністю медичних показань), можуть залучатись до оглядів лікарі інших спеціальностей.

Основними критеріями оцінки придатності до роботи з ПК мають бути показники стану органів зору: гострота зору, показники рефракції, акомодації, стану бінокулярного апарату ока тощо. При цьому необхідно враховувати також стан організму в цілому

Жінки, що працюють з ВДТ, обов'язково оглядаються акушером-гінекологом один раз на два роки.

Жінки з часу встановлення вагітності та в період годування дитини грудьми до виконання всіх робіт, пов'язаних з використанням ПК, не допускаються.

Виконання вимог, наведених в Правилах, в комплексі з практичним здійсненням первинних та спеціальних заходів повинно стати нормою діяльності всіх фахівців, безпосередньо пов'язаних з навчальними та виробничими колективам


V. Висновок

Беручи до уваги все вище сказане, можна спробувати одним словом визначити суть Інтернету: це - спілкування, спілкування між окремими людьми і цілими націями без втручання урядових авторитетів. Ця нова технологія з величезною швидкістю змінює вигляд цивілізації, докорінно змінюючи уявлення людства про світ і самому собі. Мережа Інтернет уже увібрала в себе десятки мільйонів людей, більше сотні країн, вона повністю змінила процеси поширення і сприйняття інформації. У наше століття інформаційних технологій віртуальна реальність інтернет, сприяє стирання державних кордонів, скорочення географічних відстаней, ліквідує перешкоди між культурами, стає не менш виразною, ніж навколишнє нас матеріальний світ.

З розвитком INTERNET з'явилася можливість швидкого і зручного пошуку необхідної документальної інформації. Тепер можна не займатися підбором і вивченням величезної кількості літератури в книжкових магазинах і бібліотеках. Інформацію можна отримати, не виходячи з будинку або офісу. Для цього потрібен тільки безпосередньо сам комп'ютер, підключений до INTERNET з встановленою спеціальною програмою - браузером, призначеної для перегляду вмісту Web-сторінок.

Завдяки різноманітності пошукових систем, спеціально розробленим для рядового користувача, кожен може легко відсікти завідомо непотрібний потік інформації, лише правильно сформулювавши мета пошуку.


  1. Використані джерела

Грінберг А.С., Кашинський Ю.І., Славін Б.С. Введення в правову інформатику. Мн.: НО ТОВ БІП-С, 2002. С. 303.

Гусєв В.С. Google: ефективний пошук. Короткий посібник. М., 2006.

Інформатика для юристів та економістів. / За редакцією С. В. Симоновича. СПб.: Питер, 2001.

Інформатика. Базовий курс. Підручник для ВНЗ, СПб, 2001

Комп'ютерні технології в юридичній деятельности. / За редакцією професора М. Польового. М.: Видавництво БЕК, 1994.


PAGE \* MERGEFORMAT1

Організація пошуку в Інтернет